Дослідження електронних соціальних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування дослідження електронних соціальних ресурсів

1.1 Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів

1.2 Методологія дослідження електронних соціальних ресурсів

Розділ 2. Основні характеристики «замінників» традиційних медіа

2.1 Специфіка функціонування Facebook, Twitter та їхня трансформація у «замінники» традиційних медіа

2.2 Зміна первинної ролі Вконтакте, LiveJournal (ЖЖ) у контексті перетворення їх на «замінників» традиційних медіа

Розділ 3. Практичне дослідження електронних соціальних ресурсів як «замінників» традиційних медіа

3.1 Особливості реалізації інформаційної функції Facebook як замінника традиційних медіа

3.2 Специфіка ролі Twitter як інформаційного каналу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми

Електронні соціальні ресурси є молодою галуззю діяльності, що активно розвивається. Вона швидко набуває популярності і її використання поступово починає виходити за межі простого побутового спілкування. Тому, актуальним є визначення методів застосування електронного соціального ресурсу, зокрема, в якості новітнього засобу масової інформації. До того ж таке явище як соціальний електронний ресурс не має достатнього рівня вивченості в українській науці.

Мета і завдання дослідження. За мету нами поставлено визначити, чи виконує електронний соціальний ресурс роль «замінника» традиційних медіа, проаналізувати отриманий результат, розглянути його причинно-наслідкові зв'язки та порівняти переваги і недоліки обох каналів поширення інформації. Окрема увага приділяється правовому регулюванню як електронних соціальних ресурсів, так і інтернет-ЗМІ.

Об'єкт дослідження - електронний соціальний ресурс.

Предмет дослідження - електронний соціальний ресурс як «замінник» традиційних медіа.

Методи дослідження. У ході дослідження було використано методи історизму (під час вивчення розвитку електронних соціальних ресурсів як таких), порівняння (для визначення переваг та недоліків одного каналу поширення інформації над іншим), загального зв'язку (для вивчення існуючих зв'язків між електронним соціальним ресурсом, та його аудиторією, ЗМІ, між різними видами ресурсів тощо), структурного аналізу (для визначення сутності електронного соціального ресурсу), опитування (з метою дізнатися громадську думку), статистики (для обробки результатів опитування).

Наукова новизна одержаних результатів. Представлена праця є першим комплексним дослідженням можливості електронних соціальних ресурсів замінити традиційні ЗМІ. У ході дослідження було виявлено принципову різницю цих двох явищ, підкреслено їх взаємодоповнюваність, запропоновано варіанти їх ефективної взаємодії. Окрема увага приділяється думці українського суспільства з цього приводу, яке було окреслено завдяки проведеному опитуванню.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дослідження можуть бути використані при розробці схем взаємодії традиційних ЗМІ із електронними соціальними ресурсами (з метою просування певного ЗМІ або його продуктів, охоплення більшої аудиторії тощо).

Апробація результатів роботи

Результати нашого дослідження апробовані під час виступу на таких наукових форумах:

1) третя Міжнародна науково-практична конференція «Прикладні соціальнокомунікаційні технології» (13 листопада 2012 року, КиМУ);

2) третій Міжнародний симпозіум «Світ соціальних комунікацій» (19-20 квітня 2013 року, КиМУ).

Публікації

Результати дослідження також були висвітлені нами у публікаціях журналу «Вісник Київського міжнародного університету. Сер.: соціальні комунікації, журналістика, медіалінгвістика, кінотелемистецтво» таких наукових статей у таких випусках:

1) «Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів» (обсягом - 10 стор.; Вип. 14 - знаходиться у друці; довідка про прийняття до друку подана у Додатках);

2) «Специфіка функціонування Facebook та його трансформація у «замінник» традиційних медіа» (обсягом - 9 стор.; Вип. 15 - знаходиться у друці; довідка про прийняття до друку подана у Додатках).

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування дослідження електронних соціальних ресурсів

1.1 Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів

Для того, щоб виокремити соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів, визначимо, чим власне є електронний соціальний ресурс як такий.

За електронною енциклопедією «Вікіпедія» електронним ресурсом є інформаційний ресурс, який керується комп'ютером, у тому числі той, який потребує використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера (вочевидь йдеться про портативні носії інформації у випадку офлайн-ресурсу та інтернет-модем для доступу до ресурсів у мережі). Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їхні комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі [13]. На думку викладачів Марійського державного технічного університету електронний ресурс - це автономна сукупність мультимедійних даних, скриптів сценарію і метаданих технічного і змістового опису, що має освітню цінність [55].

Згідно з цими визначеннями, електронний ресурс може існувати як онлайн (у мережі інтернет), так і офлайн (поза нею). До ресурсів, що діють поза мережею, ми відносимо електронні дані, збережені на певному носії інформації (компакт-диску, флеш-носії тощо), для користування якими не потрібне підключення до мережі інтернет. У випадку нашого дослідження нас цікавлять саме мережеві електронні ресурси - певна сукупність веб-сторінок (сайт), доступних в інтернеті.

Сайти можуть різнитися за своєю структурою, зовнішнім виглядом, призначенням та функціями. Усі вони в сукупності складають Всесвітнє павутиння, де комунікація (павутиння) об'єднує сегменти інформації світової спільноти в єдине ціле - базу даних і комунікації планетарного масштабу. Тобто, як ми бачимо, соціальна комунікація є одним з двох основних понять, що складають сутність мережі Інтернет, яку також за А. Соколовим можна описати такими функціями:

· інтернет - глобальний коммунікаційний канал, що забезпечує у всесвітньому масштабі передачу мультимедійних повідомлень (комунікаційно-просторова функція);

· інтернет - загальнодоступне сховище інформації, всесвітня бібліотека, архів, інформаційне агентство (комунікативно-часова функція);

· інтернет - допоміжний засіб соціалізації і самореалізації особистості та соціальної групи шляхом спілкування із зацікавленими партнерами, всепланетний клуб ділових та дозвіллєвих партнерів [51].

За визначенням того ж дослідника «Інтернет - це глобальна соціально-комунікаційна комп'ютерна мережа, призначена для задоволення особистісних та групових комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій. З цього визначення витікають характерні ознаки інтернету, зокрема, соціально-комунікаційна сутність мережі, обумовлена комунікаційно-просторовою і комунікаційно-часовою функціями, тобто властивістю забезпечувати рух сенсів в соціальному просторі та часі» [51].

Розглянемо особливості соціальних комунікацій як визначальної складової мережі інтернет і, відповідно, умов функціонування електронних соціальних ресурсів. В. Різун визначає існування приватного, персонального, міжособистісного, індивідуального і публічного спілкування. Соціальні комунікації належать до останнього виду, що має груповий, суспільний характер. Публічність соціальних комунікацій є однією з характерних рис цього поняття загалом. За В. Різуном головною ознакою соціальних комунікацій є спілкування, дане в умовах штучно створеної технологічної системи духовного єднання людей, до яких належать телевізійна, радіо, бібліотечна, архівна, видавнича мережі, газетно-журнальна система поширення, мережі інформаційно-довідкових служб та Інтернет, система документації тощо [46].

Отже, першою соціально-комунікаційною ознакою електронного ресурсу, що аналізується нами, є саме комунікативна ознака. Варто відмітити, що вона є основною, адже, подібні ресурси створені в першу чергу для спілкування і без нього вони втрачають зміст.

Дослідник зазначає такі основні ознаки соціальних комунікацій:

· рукотворність, штучність, вигаданість людьми, фахівцями;

· технологічність;

· забезпечення функціонування ідей, відомостей, поглядів тощо (соціально значущої інформації) у вигляді різного роду документів;

· стратегічність;

· системність;

· організованість;

· інституціалізованість і передбачення створення соціально-комунікаційних інститутів та наявність у них професіоналів;

· публічність;

· наявність діяльнісного характеру, перетворення спілкування у комунікаційно-виробничу діяльність;

· передбачення продукування ідей, відомостей, поглядів тощо у вигляді різного роду творів (інформаційне виробництво);

· нездатність існувати без соціальної пам'яті;

· базування не тільки на морально-етичних засадах, а й на правовій основі [46].

Варто зазначити, що особливості комунікації в мережі інтернет загалом та на електронних соціальних ресурсах зокрема полягають у спілкуванні не всього суспільства, а скоріше у задоволенні комунікативних потреб окремих індивідів та соціальних груп.

Розглянемо кожну зі вказаних ознак відносно об'єкту нашого дослідження - електронного соціального ресурсу. Рукотворність полягає у тому, що будь-який електронний ресурс не може виникнути самостійного без певного автора-фахівця. Технологічність визначається у необхідності застосування сучасних комп'ютерних технологій для створення ресурсу. Різноманітна соціально значуща інформація зберігається на сторінках ресурсу у вигляді електронного документу. Стратегічність ми розуміємо як необхідність ресурсу розвиватися не стихійно а за певною стратегією розробників, що створюється після вивчення потреб потенційної та реальної аудиторії ресурсу. Системність та організованість пояснює, що для нормального функціонування ресурсу, потрібна чітка структура, в межах якої він діє. Інституалізація полягає у тому, що зараз розробкою електронних соціальних ресурсів займаються спеціальні організовані установи, створена специфічна SMM-система (Social media marketing (SMM) або соціальний медіа маркетинг - це процес привернення уваги до певного бренду шляхом використання соціальних платформ, тобто соціальних електронних ресурсів, для просування компаній і вирішення інших бізнес-задач); методами використання соціальних ресурсів займаються фахівці з SMM. Запорукою публічності електронного ресурсу є вільний доступ до нього будь-якого користувача мережі Інтернет. При чому дані, які користувач поширює на будь-якому з сайтів є або доступними для широкого загалу, або можуть обмежуватися більш вузьким колом інших користувачів, обраних поширювачем цих даних за його бажанням. Одним із наслідків публічності інформації на соціальних ресурсах є її анонімізація, тобто виникнення труднощів у встановленні первинного автора цієї інформації, тому що необмежена кількість користувачів може поширювати її одночасно. Діяльнісний характер спілкування між користувачами в межах електронних соціальних ресурсів демонструється на прикладі вже згадуваної нами системи SMM, в якій має місце не стільки спілкування заради спілкування, скільки реалізація маркетингових прийомів. Також прикладом такої діяльнісності можуть стати ресурси, метою яких є не просто спілкування різних користувачів мережі, а комунікація роботодавців із потенційними робітниками («Вштате», «LinkedIn»). Навіть якщо брати до уваги не вузькоспеціалізовані соціальні ресурси, а ресурси загальнокомунікаційного призначення, завдяки широкому охопленню аудиторії користувачів мережі і швидкому розвитку технічних можливостей, поряд із питанням побутового спілкування збільшується роль взаємовигідного спілкування у найрізноманітніших аспектах (роботодавець-робітник, компанія-покупець, фахівець-учень або, простіше, виробник-споживач). Варіюються лише види товарів та послуг, що пропонуються споживачам, при чому, товаром можуть бути як речі, так і знання. Завдяки тому, що вся суспільно важлива інформація в мережі Інтернет постійно знаходиться в активному користуванні споживачів, має місце процес інформаційного виробництва, в якому користувачі, аналізуючи реалії сьогодення, реагують на них, шукають причинно-наслідкових зв'язків, роблять прогнози, визначають тенденції, при чому, подекуди користувачами мережі це робиться несвідомо; проте, у будь-якому випадку, мережа Інтернет є одним з найкращих дзеркал дійсності, саме тому, що, відображуючи велику кількість думок одночасно, вона дає змогу відсортувати ту думку, якої дотримується більшість, виокремити певну норму. Характерною є нездатність існувати без соціальної пам'яті, а саме без таких її елементів як мова, культурна спадщина, природні та штучні норми соціальної поведінки тощо. І останньою характерною ознакою електронного соціального ресурсу є те, що кожен з них регулюється певною правовою основою - угодою із користувачем, погодження із умовами якої є частиною реєстрації в ресурсі.

Зародження епохи соціальних мереж можна віднести до 1995 року - року появи американського сайту Classmates.com («Одноклассники» є його російським аналогом). Успішність проекту спровокувала появу не одного десятку подібних сервісів. Офіційним початком «буму» соціальних мереж прийнято вважати 2003-2004 роки, коли було засновано мережі LinkedIn, MySpace та Facebook. До країн СНД мода на соціальні мережі прийшла у 2006 році із появою мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте».

Якщо метою проекту LinkedIn було надання можливості встановлення та підтримання ділових контактів, то MySpace та Facebook в першу чергу було спрямовано на задоволення людської потреби у самовираженні, що можна визначити як другу найважливішу функцію соціальних ресурсів після комунікативної функції.

У сучасній науці останнім часом з'явилася думка, що поняття електронного соціального ресурсу та соціальної мережі не є тотожними. Розглянемо детальніше, що являє собою соціальна мережа. Згідно з визначенням електронної енциклопедії «Вікіпедія» соціальна мережа - це платформа, онлайн-сервіс або веб-сайт, призначені для побудови, відображення або організації соціальних взаємовідносин. Характерними особливостями соціальної мережі є:

· надання практично повного спектру можливостей для обміну інформацією (фото, відео, сервіси блогів та мікроблогів, функції приватних повідомлень та чату, можливість відмітити своє розташування тощо);

· створення профілів, в яких потребується вказати реальні П.І.Б. і максимальну кількість інформації про себе;

· переважна більшість друзів користувача у соціальній мережі - це не віртуальні друзі за інтересами, а реальні друзі, родичі, колеги, однокласники та однокурсники [53].

Такі сервіси як Twitter (сервіс мікроблогів) та LiveJournal (сервіс блогів) не можуть вважатися соціальними мережами, тому що повністю не відповідають вищевказаним характеристикам, не потребують надання реальної інформації про себе і надають користувачам менший обсяг можливостей. Тим не менш, вони є соціальними електронними ресурсами, тобто такими електронними ресурсами, які створені задля здійснення комунікації в суспільстві. У межах цих сервісів можуть створюватися невеликі підсоціуми («спільноти» за інтересами у LiveJournal).

З іншої сторони, таке визначення соціальної мережі пояснює скоріше технічний аспект функціонування сервісу, у той час як у соціальному аспекті усі види соціальних ресурсів схожі між собою.

Так С. Скрипников у журналі «Эксперт» пише, що однієї з головних соціальних характеристик Мережі є ідея соціальної координації між елементами мережі, тобто, її учасниками.

На його думку, соціальна мережа визначається за такими ознаками:

· наявність прямих та опосередкованих зв'язків між елементами мережі;

· відсутність ієрархії (принаймні, явної), усі учасники комунікаційного процесу мають рівний статус і рівні можливості - їх роль у житті мережі залежить лише від особистих якостей і потенціал, а не а не від положення в суспільстві;

· учасники комунікації поєднані, як правило, не тільки загальним інтересом до інформації, що отримується, але й особистими зв'язками [48].

Представленими ознаками володіють обидва види вказаних нами ресурсів. Більше того, справедливим буде відмітити, що термін соціальна мережа в першу чергу пояснює форму соціальних зв'язків, що встановлюються в інтернеті завдяки електронним ресурсам. Тому у нашому дослідженні поняття електронного соціального ресурсу та соціальної мережі будуть вживатися як тотожні поняття.

У сфері Живого Журналу (ЖЖ), наприклад, соціальна мережа має свої особливості. Вона відрізняється від звичайної тим, що соціальна мережа здебільшого обмежена комунікацією всередині себе і в реальному житті результату колективного докладання сил практично не дає.

ЖЖ включає в себе ком'юніті (спільноти), діяльність яких не обмежена його рамками. Тобто блогосфера - це соціальна мережа, діяльність окремих елементів якої може виходити за рамки даного середовища і взаємодіяти із зовнішнім світом.

Для нормального функціонування блогосфера як соціальна мережа повинна володіти (і володіє):

· можливістю створення віртуальної особистості учасника мережі і гнучкого управління її користувачем (під контролем третьої сторони, у випадку ЖЖ - abuse team). Іншими словами, образ у мережі може формувати уявлення про цілісну особистість - з її портретом, інтересами, схильностями і звичками, а не складатися лише зі скупих анкетних даних: ім'я, вік, адреса;

· гарно побудованою системою зв'язків між кожним із учасників інтернет-форуму, наприклад, дозволяти здійснювати комунікацію між учасниками. Але навіть якщо вони знають одне одного, у рамках іншого виду інтернет-комунікації між ними немає жодного оформленого зв'язку. Вони можуть спілкуватися, але не більше того. У соціальній мережі існує можливість не тільки створити певний зв'язок із іншим учасником, але й надати йому необхідний характер: близький друг, родич, знайомий абощо. У результаті в соціальних мережах вибудовуються так звані кола - коло друзів, знайомих, колег, людей зі схожими інтересами, і всі ці люди у свою чергу можуть перетинатися між собою.

Комунікація у блогосфері, як і в будь-якому іншому середовищі, являє собою рух змістів у соціальному часі і просторі [51].

Соціальний час - це рух соціального життя, що інтуїтивно відчувається людьми і залежить від інтенсивності соціальних змін. У блогах час має свої особливості. Зрозуміло, що не тільки блоги, але й весь інтернет робить ставку на оперативність. Чим швидше інформація дійшла від комуніканта до реципієнта - тим краще. Більшість технічних розробок спрямована на те, щоб збільшувати швидкість передачі інформації, дати можливість користуватися повідомленням незалежно від місця та часу. Зараз вже можна говорити про те, що соціальні мережі - це те середовище, де інформація часом з'являється першою і більш достовірною, так як складається з перших вражень очевидців. Однак акаунт у тому ж таки ЖЖ - це все-таки щоденник, інформація в ньому строго організована у зворотному хронологічному порядку. Верхнім записом завжди буде найновіший. Прокручуючи записи назад, можна поступово повернутися до минулого. Параметр часу з однієї сторони чітко визначено.

Інформація не пропадає безслідно, вона доступна, до неї можна повернутися. Користувачі розділені часовими поясами, вони можуть знаходитися на різних материках, але процес комунікації від цього не страждає. Коментування будь-якого поста може розтягнутися на декілька днів, тижнів, якщо він продовжує викликати інтерес у читачів. Поняття часу визначається актуальністю і важливістю інформації. Рух змістів у соціальному часі - це тривалість збереження змістами своєї цінності.

У рамках електронного соціального ресурсу змінюється уявлення про соціальний простір. Соціальний простір - це система соціальних відносин між людьми, яка ними інтуїтивно відчувається. Користувач мережі сам обирає собі соціальний статус і модель поведінки у сервісі. Але, обравши, старається грати роль до кінця. Соціальною характеристикою користувача стає контент, який сам користувач і виробляє. Життєдіяльність соціальної мережі будується на постійній підтримці зв'язку.

Так сенс ведення блогів у тому, що у кожного блогера є деякий читач, інший блогер. Інакше ведення блогу втрачає будь-який сенс. Тобто існування блогосфери базується на процесі двосторонньої комунікації і з метою продовження і розвитку комунікації. Прийнято вважати, що особливості комунікації у блогосфері дають блогам значні переваги у реалізації функцій ЗМІ (перед ЗМІ традиційними). Як відмічає соціолог І.Д. Фомичева, «як найпотужніша система серед соціальних комунікацій, ЗМІ здатні забезпечувати зв'язок як вертикально «влада - суспільство», так і горизонтально (між різними частинами суспільства)» [59]. У блогосфері ж може існувати тільки горизонтальна комунікація, так як тут немає ланки, що організовує, і яку можна було б наділити функціями керування.

Засоби комунікацій, еволюціонуючи, поступово покращували час, що розділяє момент сприйняття інформації від моменту залучення і причетності. В епоху телебачення інформація виливалася на споживача миттєво, стиснувши світ до меж «глобального села» [35]. Однак щоб стати учасником події або донести власну реакцію до інших, людині варто було витратити певний час: додзвонитися до студії, надіслати поштою листа з відгуком, скористатися газетою для публікації своїх думок, виступити по радіо із заявою. Швидкість зворотного зв'язку у процесі взаємодії, наприклад, телебачення із «поглиначем» інформації (глядачем) не могла бути синхронною за природою даного каналу комунікації. Тут завжди застосовувались інші засоби зв'язку - телефон, друковані видання, пошта або власний голос. Те ж саме стосувалося й радіо, але особливо - друкованих видань.

Людина, що отримувала інформацію, яка відразу заміщалася свіжішою, стала потребувати нових інструментів зв'язку для активної взаємодії, що відповідає потребі оперативно отримувати інформацію і висловлювати власну думку. Таким чином, поява і подальше поширення інтернету як інструменту зв'язку виглядає у цьому контексті втіленням давньої необхідності. Із плином часу мережа ставала все доступнішою, і зараз ми можемо розглядати інтернет не просто як один із електронних засобів зв'язку, але й як соціально значущу електронну систему, що сформувала колективний розум.

Очевидним можна вважати той факт, що саме інтернет заволодів безліччю соціальних і культурних граней і став, власне, універсальним середовищем для комунікації, розваги, навчання та інших корисних і необхідних соціально розвинутій людині потреб.

Усі електронні соціальні ресурси діють в межах методики Веб 2.0 - особливої методики проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій стають тим кращими, чим більша кількість людей ними користується. Власне, Веб 2.0 означає проекти та сервіси, що активно розвиваються та покращуються самими користувачами - блоги, соціальні мережі та інші електронні соціальні ресурси [5].

Окрім вже згаданих нами соціальних мереж існують такі типи ресурсів у форматі Веб 2.0:

· соціальні закладки (англ. social bookmarking) - деякі сайти дозволяють користувачам надавати до послуг інших перелік закладок або популярних веб-сайтів. Такі сайти можуть використовуватися для пошуку користувачів зі спільними інтересами (напр., delicious.com);

· соціальні каталоги (англ. social cataloging) - нагадують соціальні закладки, але орієнтовані на використання в академічній сфері, дозволяючи користувачам працювати з базами даних цитат з наукових статей (напр., lexisnexis.ru);

· соціальні бібліотеки являють собою додатки, що дозволяють користувачам залишати посилання на їх колекції, книги, аудіозаписи тощо, доступні іншим; зазвичай в них передбачена підтримка системи рекомендацій, рейтингів тощо (напр., IMDb.com);

· соціальні мережі вебмайстрів використовуються для анонсування корисних матеріалів, дозволяють користувачам залишати посилання на їх пости (записи), спілкуватися, голосувати за анонси тощо; часто мають рейтинги та рекомендації;

· масова онлайн-гра розрахована на велику кількість користувачів (англ. Massively Multiplayer Online Games) імітує віртуальні світи із різноманітними системами підрахунку балів, рівнів, змагальності, переможців та переможених (напр., World of Warcraft);

· багатомовні соціальні мережі дозволяють налагоджувати соціальні зв'язки між людьми, що розмовляють різними мовами; при цьому використовується спеціальне програмне забезпечення, що довзоляє перекладати фрази з однієї мови на іншу в режимі реального часу (напр., dudu.com);

· геосоціальні мережі дозволяють налагоджувати соціальні зв'язки на основі географічного положення користувача; при цьому використовуються різноманітні інструменти геолокації, що надають можливість визначати поточне розташування того чи іншого користувача і співвідносити його позицію в просторі із розташуванням різноманітних місць та людей навколо (напр., мобільна мережа foursquare.com);

· професійні соціальні мережі створюються для спілкування на професійні теми, обміну досвідом та інформацією, пошуку та пропозиції вакансій, розвитку ділових зв'язків (напр., linkedin.com);

· вікові та гендерні соціальні мережі створюються для спілкування користувачів певної вікової чи гендерної категорії (напр., соціальні мережі для підлітків, жінок тощо).

Епоха інформаційного суспільства диктує свої умови, і інформація виступає в якості важливого стимулятора зміни якості життя. При широкому доступі до інформації формується «інформаційна свідомість», саме комунікація стає «ключовим елементом інформаційного суспільства» [37], а взаємозв'язки, що накопичуються у процесі комунікації, перетворюються на соціальні кола та мережі, фрагментуючи мережевий простір на групи за інтересами.

Людина може змінити роботу, місце проживання, соціальний статус,

Але коло спілкування та зв'язку з ним залишиться. Виходить, що в інформаційному суспільстві переміщення як таке не відбувається: незалежно від змін у житті людини інформація про нього, до нього або від нього дійде до адресата через сплетені ним віртуальні мережі. Деякою мірою мережеве представництво людини можна назвати продовженням його фізичного стану, а, як вірно підмітив М. Маклюен, електронну систему - продовженням нервової системи людини [35].

Таким чином, ми бачимо, що той таки блог як вид соціальної комунікації має низку особливостей. Сукупність блогів (така, як ЖЖ) формує соціальну мережу з горизонтальною системою комунікації, добре закріпленими зв'язками між учасниками, можливістю формування повноцінної віртуальної особистості, що володіє безліччю характеристик, можливістю формування постійного кола спілкування.

Цікавим є те, що електронний соціальний ресурс може стати наочним прикладом «теорії шести рукостискань» - теорії, згідно з якою будь-які дві людини на Землі розділені лише п'ятьма знайомими (і, відповідно, шістьма рівнями зв'язків). Зокрема, розробники мережі «ВКонтакте» створили спеціальну програму, застосувавши яку можна простежити ланцюг знайомств між собою та власником будь-якого акаунту в мережі. Згадана функція вкотре підкреслює комунікативність електронного соціального ресурсу.

Ця комунікативність може реалізовуватися у безлічі прикладних функцій. Зокрема, останнім часом вона почала активно використовуватися задля задоволення потреб громадських ініціатив. Адже саме можливість швидкої та глобальної комунікації між людьми дає змогу їх негайної мобілізації задля якоїсь суспільно важливої мети. До того ж, хоча мережа Інтернет і керується певними правовими нормами, її можливості дозволяють користувачам розгортати певні громадські ініціативи незалежно від офіційного схвалення влади. Однією з причин такої вседозволеності є величезні масштаби інформації, охопити яку в цілому практично неможливо, а контроль окремих сайтів не може бути ефективним.

Звернемо увагу на блог як особливий вид електронного соціального ресурсу. Павел Протасов у своїй статті «Экономика идей» у журналі «Компьютерра» пропонує свій варіант типології тих соціальних ресурсів, які, так чи інакше, підпадають під визначення блогів і, класифікуючи їх, виокремлює їх соціально-комунікаційні особливості. Типологія Павла Протасова виглядає таким чином.

По-перше, блоги, зайняті «відбором і класифікацією». Здебільшого це розважальні щоденники, нерідко колективні. У результаті відбору до них потрапляють, як правило, цікаві посилання. Мабуть, «цікаве» і «смішне» - це як раз те, фільтрацію чого мають займатися люди, оскільки машина із цим не впорається. До «класифікуючих» блогів дотичні й виключно розважальні щоденники. Коментарі тут можна сміливо вимикати: цінність «зворотного зв'язку» для автора мізерна.

Другий тип блогів за Протасовим - це блоги, що займаються «оцінкою та інтерпретацією». Цей «формат» більш доречний у спеціалізованих блогах.

Спеціалізованих блогів на Заході останнім часом все більше, і це, на думку багатьох дослідників, найбільш перспективний формат блогу: тільки він використовує особливості «індустрії пояснень» у повній мірі, являючись інструментом поширення не текстів, а думок та ідей.

Ще один різновид блогів - блог знаменитості. Головна причина популярності даного типу блогів, та ж, що і у «жовтої преси» - бажання побачити кумира «в халаті на сходах», як висловився Алекс Екслер в одній зі своїх статей, що присвячена блогам. Втім, іноді знаменитістю стають саме завдяки веденню мережевого щоденника. Деякі автори набувають популярності, порівняної за розміром аудиторії з популярністю інтернет-ЗМІ.

Останній тип блогів, що виділяється Павлом Протасовим - «роз'яснювальні» блоги. Те, що ми живемо в умовах перенасичення інформацією, давно вже стало загальним фактом. За нашу увагу щоденно борються сотні виробників інформації і, часом, дуже витончено. «Доводиться обирати свої стежки в Мережі і ходити виключно ними, уникаючи решту інформаційного простору. Блоги як середовище для ідей цілком здатні стати, і вже стають джерелом не інформації, але знань» [45].

До категорії «роз'яснювальних» відносяться тематичні блоги. У цій формі зручно існувати коротким текстам, цікавим, перш за все, змістом і придатним до вбудовування в особисту тематичну «газету», яку кожний зі споживачів формує «під себе». Набір RSS-каналів, за якими новини регулярно поступають з обраних сайтів або френдстрічка (стрічка останніх повідомлень блогерів, обраних читачем і відмічених ним в якості «френдів» (друзів)) - і є така «газета».

Підбиваючи підсумок цієї класифікації, варто відмітити ще раз, що мережевий щоденник є засобом індивідуальної інформації і комунікації. І питання про створення успішного щоденника близьке до питання про самореалізацію, ускладненого тим, що через потенційно велику аудиторію індивідуальне самовираження набуває рис тих самих ЗМІ. Однак через можливість зворотного зв'язку даний засіб індивідуальної інформації і комунікації набуває ще й рис, характерних для мережевого спілкування, яке здійснюється принципово іншими, на відміну від офлайну, засобами.

1.2 Методологія дослідження електронних соціальних ресурсів

У цьому підрозділі ми побіжно розглянемо, що являє собою методологія наукових досліджень, які існують дослідницькі методи, які з них найбільш уживані. Ми будемо використовувати такі поняття, як метод, методологія, принцип, підхід тощо. На основі цих знань, ми спробуємо проаналізувати, які методи, принципи та підходи частіше за все використовуються у дослідженні електронних соціальних ресурсів як таких.

Для початку визначимося із поняттями метод і методологія. За словником іншомовних слів, метод (гр. шлях дослідження, спосіб пізнання) - 1) Спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні. Марксистська філософія визнавала науковими М. лише такі, що ґрунтуються на відображенні об'єктивних законів світу й зумовлюються особливостями предмета дослідження, відтвореними в свідомості. 2) М. художній - цілісна система основних принципів художнього узагальнення і відтворення дійсності в мистецтві. 3) Спосіб, прийом або система прийомів для досягнення якої-небудь мети, для виконання певної операції. Методологія, за цим же словником, (від метод і …логія) - 1) Вчення про методи пізнання й перетворення світу. 2) Сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкту її пізнання [49].

За Надією Гетманцевою, метод у широкому розумінні означає «шлях до чогось» або спосіб діяльності суб'єкта у будь-якій сфері діяльності. «Можна стверджувати, що метод - це спосіб, шлях теоретичного або практичного пізнання дійсності, підпорядкований вирішенню конкретного завдання» - зазначає вона у своїй праці «Методологія наукових досліджень» і далі продовжує - «Основне функціональне призначення методу полягає у забезпеченні внутрішньої організації і регулюванні процесу пізнання або практичного перетворення того чи іншого об'єкта. В такому контексті метод треба розглядати як сукупність певних правил, прийомів, засобів та норм пізнання і дій щодо навколишнього світу» [11].

Отже, підсумувавши всі вищезазначені визначення, ми можемо сказати, що метод - це певний спосіб пізнання дійсності, що використовується для досягнення поставленої мети.

Згідно з навчальним посібником Г. С. Цехмістрова «Основи наукових досліджень», методологія виконує такі функції:

· визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динаміку процесів та явищ;

· передбачає особливий шлях, за допомогою якого може бути досягнута науково-дослідна мета;

· забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

· допомагає введенню нової інформації;

· забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;

· створює систему наукової інформації, яка базується на об'єктивних явищах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.

Також, цей же автор вирізняє три види методології, а саме:

· філософську або фундаментальну - систему діалектичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову, і через часткову методологію;

· загальнонаукову, яка використовується у переважній більшості наук і базується на загальнонаукових принципах дослідження: історичному, логічному, системному, моделювання тощо. Сучасні дослідники в наукових розробках віддають перевагу системно-діяльнісному підходу, тобто дослідженню комплексної взаємодії суттєвих компонентів: потреба, суб'єкт, об'єкт, процеси, умови, результат. Це забезпечує цілісність, комплексність, структурність, взаємозв'язок із зовнішнім середовищем, цілеспрямованість і самоорганізацію дослідження, створює умови комплексного вивчення будь-якої сфери людської діяльності;

· частково-наукову - сукупність специфічних методів кожної конкретної науки, які є базою для вирішення дослідницької проблеми [60].

Загальнонаукова методологія використовується практично в усіх існуючих науках. До загальнонаукових методологічних принципів належать історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний (пізнавальний), моделювання та ін. Так історичний підхід дає змогу визначити причинно-наслідкові зв'язки, через дослідження історичних фактів. У межах цього підходу активно використовується порівняльно-історичний метод, який дає змогу визначити спільне і відмінне між досліджуваними явищами. Термінологічний підхід має на меті дослідити історію термінів і понять, які ними позначаються, зміст та обсяг понять, встановлення їх взаємозв'язку. Разом із застосуванням окремих методів будь-яке дослідження спирається на загальний філософський метод пізнання, який реалізується через діалектичний підхід до наукової проблеми.

Діалектичний підхід до аналізу об'єкта характеризується трьома основними принципами.

Принцип розвитку (або принцип історизму) виходить із того, що будь-яке явище, подія - це процес, у якому завжди є народження (виникнення), становлення, загибель (знищення) і поява на старій основі нової якості і так нескінченно. Принцип розвитку вимагає від нас у пізнанні об'єкта відповісти, принаймні, на чотири питання.

1. Генезис. Як, із чого, у силу яких причин виник даний об'єкт.

2. Минуле (історія об'єкта). Які етапи об'єкт пройшов у своєму розвитку? Як ці етапи зв'язані між собою? Що на кожному з етапів об'єкт втрачав і що здобував нового? Які можливості реалізовані в розвитку об'єкта, які - ні?

3. Сьогодення. Якщо об'єкт продовжує актуально існувати, то необхідно відповісти на запитання: чим він є тепер?

4. Майбутнє. Які основні тенденції розвитку об'єкта? Які існують альтернативні шляхи реалізації цих тенденцій у майбутньому (прогноз, як необхідний елемент принципу розвитку).

Принцип загального зв'язку: щоб зрозуміти суть об'єкта, необхідно досліджувати розмаїття його зовнішніх і внутрішніх зв'язків; виділити серед них закони, тобто суттєві, загальні, необхідні, повторювані зв'язки. Зв'язок визначається як взаємозумовленість існування явищ, розділених в просторі та часі. З виявлення закономірних зв'язків починається наукове пізнання, для філософського пізнання характерне вивчення універсальних зв'язків, наприклад, детермінізму - причинно-наслідкового зв'язку. Основні універсальні зв'язки є елементами в системі діалектики.

Сучасна наука і філософія, у зв'язку з інтенсивною розробкою таких загальнонаукових методів, як структурний і системний підходи, розвинула вчення про типологію зв'язків. Застосовуючи принцип загального зв'язку до вивчення конкретного об'єкта, необхідно знати, що зв'язки діляться на:

· внутрішні - зовнішні;

· суттєві - несуттєві (необхідні - випадкові);

· загальні - одиничні;

· жорстко детерміновані (динамічні) - імовірнісні, кореляційні (статистичні);

· прямі - зворотні;

· зв'язки функціонування, розвитку або керування;

· зв'язки, що забезпечують перехід речовини, енергії або інформації.

Конкретним проявом принципу загального зв'язку є системний підхід. Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта, на виявлення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх в єдину теоретичну картину (систематична модель об'єкта). Методологічна ефективність системного підходу пояснюється наступними причинами: по-перше, він дозволяє вивчати складні об'єкти, поширювати межі пізнаної реальності (наприклад, поняття біосфери і ноосфери в концепції В. І. Вернадського, поняття біогеоценозу в сучасній екології, оптимальний підхід у керуванні і т.п.). По-друге, він орієнтує на вивчення цілісності об'єкта не тільки шляхом фіксації безлічі різноманітних різнотипних зв'язків, а і через уявлення всіх зв'язків, як логічно однорідних, що допускають порівняння та зіставлення. У цьому процесі важливо вірно вибрати критерії розподілу та «одиницю» аналізу (наприклад, товар в економічному вченні Маркса, тип взаємодії в загальній теорії поля, біогеоценоз в екології). По-третє, для складних об'єктів можливо декілька розподілів за різними критеріями і підставами (в об'єкті виділяють декілька підсистем і простежують зв'язки між ними).

Принцип протиріччя орієнтує нас при усвідомленні сутності об'єкта проаналізувати його основні протиріччя. Із усього розмаїття зв'язків виділяються основні суперечливі зв'язки, тому що вони з погляду діалектики є джерелом розвитку об'єкта. Протиріччя - це взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій в об'єкті, які разом з тим перебувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморозвитку буття. Протиріччя - це одночасно і єдність, і боротьба протилежностей. Протилежність визначається як істотне розходження (тобто не будь-які різні сторони, частини об'єкта можуть бути протилежностями, а лише ті, які представляють розходження в рамках однієї сутності). Наприклад, між людиною і Місяцем є розходження, але немає протилежності; а між Землею і Місяцем - є, тому, що вони є елементами Сонячної системи. Для того щоб застосувати принцип протиріччя в пізнанні об'єкта, необхідно:

· серед безлічі елементів в об'єкті знайти суттєві розходження - протилежності;

· вивчити механізм взаємодії протилежностей;

· визначити стадію розвитку протиріччя (стадії протиріччя):

1) виникнення;

2) становлення і зрілість;

3) розв'язання; на третій стадії боротьба протилежностей переважає над єдністю, наступає період загострення протиріччя, що може закінчитися або переходом системи знову в рівноважний стан, або переходом її в нову якість, або загибеллю.

Дослідження соціальних інтернет-мереж у науці про комунікацію починаються з кінця ХХ ст., із запуском у загальне користування Всесвітньої мережі Інтернет. Теоретико-практичною основою для вивчення соціальних інтернет-мереж стали наукові розвідки у галузі соціології, присвячені соціальним мережам у людському суспільстві, що проводилися ще з 30-х років ХХ ст.

Електронні соціальні ресурси як явище, що постійно розвивається, є об'єктом фахових досліджень. Предметом такого дослідження зазвичай є методи практичного використання об'єкту та вплив, який він має на суспільство та устрій сучасного життя в цілому. Так, наприклад, робота Є.І. Івченко та Л.М. Шимановської-Діаніч «Використання соціальних мереж в управлінні людським потенціалом підприємств» містить аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку соціальних мереж в Україні. Вона визначає рівень відвідування соціальних мереж українцями та пропонує методологічні підходи до використання соціальних мереж в управлінні людським потенціалом українських підприємств [24]. У цій роботі такі електронні соціальні ресурси, як соціальні мережі, розглядаються в першу чергу як новітні інформаційно-комунікаційні технології, використання яких може стати у нагоді в процесі оптимізації виробництва на українських підприємствах, зокрема, що стосується питання внутрішньокорпоративного менеджменту. Основними методами даного дослідження, є метод опитування аудиторії, який, власне, і визначає рівень відвідуваності ресурсів та специфіку його використання населенням. Для складання якісного опитувальника, який згодом зможе дати корисні для дослідження результати необхідно скористатися методами аналізу та синтезу. За допомогою першого ми розкладаємо поняття електронного соціального ресурсу на функціональні складові, з яких потім синтезуємо ключові проблеми, що потребують дослідження (власне, пункти опитування). Після того, як відповіді отримано, в нагоді стає метод класифікації, за допомогою якого ми сортуємо отриману інформацію, згідно з її змістом. І зрештою, скориставшись статистичним методом, ми виводимо з відповідей середні показники, які надають нам достатньо об'єктивну оцінку використання електронних соціальних ресурсів в Україні - що ми маємо змогу спостерігати у згаданій роботі.

Розглянемо наукову статтю К.А. Лєсто під назвою «Психологічні особливості користувачів соціальних сайтів», що присвячена висвітленню психологічних особливостей постійних користувачів соціальних мереж та виявленню детермінант виникнення бажання їх відвідувати. У статті аналізується поняття соціальної мережі як особливого виду комунікації та показані її соціально-психологічні особливості та функції, розкриваються психологічні особливості та типологічні відмінності користувачів різних ресурсів інтернету. Предметом дослідження є типові та індивідуальні психологічні особливості реальних користувачів соціальних сайтів для визначення яких було проведено теоретичний аналіз літератури, в якій характеризують психологічні особливості користувачів мережі Інтернет; метод анкетування. Було вжито психодиганостичні методи (що застосовуються для виявлення та вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості). Серед них було обрано оцінку рівня комунікативності (тест В. Ф. Раховського); методику самооцінки тривожності, ригідності і екстравертованості (за Д. Моудслі); методику діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. І. Вассермана; тест Кеттелла (Кеттела); 16-ти факторний особистісний опитувальник Кеттелла (форма С) та Опитувальник Міні-мульт (скорочений варіант MMPI) [32]. Отже, ми бачимо, що електронні соціальні ресурси у наш час цікаві не лише способами їх практичного використання, але й їх безпосереднім впливом на своїх користувачів.

Дослідження електронних соціальних ресурсів не було б можливим без первинного дослідження соціальних зв'язків у суспільстві, які власне і демонструються соціальними мережами. Методологія дослідження первинних соціальних мереж називається аналізом соціальних мереж (А.С.С.). Виникнення цієї методології відносять або до 1930-х, коли у психології сформувався соціометричний підхід, або до 1950-х, коли для аналізу ранніх описових досліджень було застосовано матричну алгебру і теорію графів (якими графічно зображуються соціальні зв'язки та мережі, що формуються цими зв'язками; іншими словами - павутиння). Предметом А.С.С. є структура - регулярні патерни відносин, що повторюються. Математичний апарат А.С.С. дозволяє досліджувати реляційні дані, властивості зв'язків та стосунків, хоча атрибутивні дані також можуть бути включені до аналізу. Іншою важливою особливістю є можливість одночасно використовувати в аналізі дані різного рівня: особливості акторів, підгруп акторів, позицій і цільової мережі. Від самого початку А.С.С. був міждисциплінарним заходом і об'єднував зусилля психологів, соціологів, спеціалістів з комунікацій, антропологів, математиків та статистиків [2].

Висновки до розділу 1

Отже, у представленому розділі ми:

· визначили сутність електронного соціального ресурсу;

· виокремили та пояснили його соціально-комунікаційні ознаки;

· розглянули соціально-комунікаційні ознаки блогів як специфічного виду електронного соціального ресурсу;

· побіжно оглянули найпоширеніші методи, що використовуються в ході наукових досліджень;

· зазначили методологію дослідження електронних соціальних ресурсів науковцями інших галузей науки.

Розділ 2. Основні характеристики «замінників» традиційних медіа

2.1 Специфіка функціонування Facebook, Twitter та їхня трансформація у «замінники» традиційних медіа

Кожна людина обирає для себе соціальну мережу, яка, з його точки зору, здатна допомогти задоволенню його конкретних потреб. Ці потреби можуть нести соціальний характер: бути альтернативою телефонному спілкуванню, надавати можливість обмінюватися візуальною інформацією, спілкуватися одночасно з декількома людьми, економно та достатньо швидко спілкуватися з людьми з інших міст чи країн.

Усі ці можливості надає одна з найбільших світових соціальних мереж - Facebook. Розглянемо детальніше сутність цього ресурсу та особливості його функціонування.

Facebook було засновано у 2004 році студентом Гарвардського університету Марком Цукербергом. На даний момент сервісом користується більше мільярда людей. Кількість українців у мережі - понад два мільйони [28]. Він є 7-м за відвідуваністю сайтом в Україні [78].

Facebook дотримується двох основних принципів. По-перше, користувач сам контролює свої особисті дані. Facebook допомагає юзерам ділитися своєю інформацією зі своїми друзями та людьми навколо них. Користувач сам обирає, яку інформацію розміщувати у своєму профілі, включно з контактними та особистими даними, зображеннями, інтересами і групами, в яких він бере участь. І користувач контролює, з ким він ділиться цією інформацією за допомогою налаштувань конфіденційності на сторінці Конфіденційність.

По-друге, ви повинні мати доступ до інформації, розміщеної іншими користувачами.

Серед основних можливостей, наданих користувачам мережі Facebook:

· можливість створювати профілі з фотографіями, списками інтересів, контактними даними та іншою особистою інформацією;

· спілкування із друзями та іншими користувачами за допомогою приватних або загальнодоступних повідомлень і чату;

· створення і приєднання до груп за інтересами та «сторінок уподобань» (деякі з цих сторінок підтримують організації як засоби реклами) [66].

Кожен користувач може обирати власні налаштування приватності, згідно з якими інформація його сторінки буде доступною або всім бажаючим, або обмеженому переліку друзів, який затверджує сам користувач. Реєстрація на сайті та користування ним є безкоштовними, основні прибутки компанія Facebook отримує від реклами та таких окремих платних послуг, як просування своєї сторінки (ними, зазвичай, користуються компанії, що створюють на сайті сторінки, присвячені своїй діяльності).

Особливістю Facebook як соціальної мережі є вимога сервісу від користувачів надавати свої справжні дані (втім, це правило часто обходять, адже правдивість внесеної інформації жодним чином не перевіряється). Серед інших характерних рис, властивих виключно соціальним мережам і Facebook зокрема, є можливість публікувати свої фото, характер яких контролюється, аби зарадити розповсюдженню знімків порнографічного, насильницького або іншого змісту, що може обурити чи зашкодити іншим користувачам. Якщо ж зображення пройшло модерацію, але не влаштовує котрогось з користувачів, він може оскаржити його, як і будь-яку інформацію, що є для нього обурливою або є спамом, натиснувши відповідну кнопку на самому сайті.

Також користувач має можливість публікувати статуси, в яких зазвичай діляться останніми новинами чи враженнями (текст статусу може доповнюватися відео файлом або зображенням). Інші користувачі мають змогу відмітити цей статус, як такий, що їм сподобався, прокоментувати його або поділитися ним на власній сторінці, натиснувши відповідні кнопки на сайті. Окрім цього, спілкуватися на сайті можна за допомогою чату або системи приватних повідомлень.

Ще одною функцією є можливість рекламування певних заходів, шляхом створення окремої сторінки і поширення її серед потенційних відвідувачів. Такі сторінки включають інформацію про сам захід та дають змогу орієнтуватися на кількість відвідувачів, шляхом розсилання запрошень користувачам в межах сайту. Користувач може прийняти це запрошення і таким чином повідомити про свою точну або можливу присутність на заході або відхилити запрошення і тоді його ім'я буде видалене з переліку учасників заходу.

Різноманітні компанії, використовуючи Facebook як засіб просування своїх послуг, створюють спеціальні веб-додатки, які встановлюють на свої сторінки на сайті. Вони можуть бути присвячені акціям компанії, її специфічним функціям, опитуванню цільової аудиторії тощо. Кожен користувач, який відвідує сторінку компанії, може скористатися цим додатком. Для цього він дає йому дозвіл на використання власних публічних даних (наприклад, для ведення статистики). Після цього, усі дії, виконані користувачем мережі в межах цього додатку, зазвичай, висвітлюються на його сторінці окремим блоком.