Емоційний стан жінок в період вагітності та фактори, що на нього впливають

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Психологічна готовність до материнства і методи її формування набувають останнім часом все більшу актуальність серед проблем психології розвитку. Це пов'язано як із зростанням демографічних проблем, наприклад, зниженням потреби в дітях, про що попереджають соціологи, зростанням девіантного материнства, числа відмов від дитини і тому подібне. З іншого боку, подібний інтерес обумовлений увагою до проблем особового розвитку дорослої жінки, у тому числі, у зв'язку з її новою роллю - роллю матері.

Під час вагітності у більшості жінок змінюється ставлення до оточуючих, вони по-особливому реагують на зовнішні і внутрішні подразники.

Як і під час всіх інтенсивних змін вагітність ставить перед жінками нові, часом зовсім непрості завдання. Сам факт настання вагітності часто примушує жінок відчути цілу бурю емоцій. Емоції приходять зовсім різні та суперечливі, навіть якщо жінка заздалегідь планувала вагітність. Часто в уяві жінки вагітність представляється щасливим часом, позбавленим турбот і проблем, а в реальності виявляється, що з її настанням та трепетною радістю приходить і тривога, і страх зміни життя, і побоювання, що після народження дитини зміняться відносини з чоловіком.

Ще складніше виглядає ситуація, коли вагітність незапланована, а сімейна ситуація не така стійка, як хотілося б.

З точки зору фізіології початок вагітності теж непростий час: в організмі жінки відбувається потужна гормональна перебудова, темпи формування і розвитку дитини дуже високі, і все це впливає на самопочуття майбутньої мами.

Проблема емоційного стану жінок в період вагітності представлена у роботах таких авторів: Г.Г. Філіппова, С.Ю. Мещерякова, В.І. Брутман, Л. Стоун, Л. Де Маус, Е. Шортер, Д. Полиць, М.С. Радіонова, В.А. Вагнер.

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей психоемоційного стану вагітних жінок.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз концепцій, що описують емоційну сферу особистості.

2. Розробити анкету, що дозволяє вивчати систему відносин вагітних жінок з близькими, оточуючими, з собою.

3. Визначити фактори, що впливають на характер емоційної сфери жінки в період вагітності.

Об'єктом цього дослідження є емоційна сфера вагітної жінки.

Предметом цього дослідження є фактори, що обумовлюють характер функціонування емоційної сфери вагітної жінки

Методи дослідження :

1. Теоретичний аналіз літератури.

2. Емпіричні методи (анкетування, тестування).

3. Статистичні методи обробки даних: кореляційний аналіз даних.

Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, списку літератури, що включає 35 джерел. У роботі є діаграми, таблиці, рисунки. Курсова робота викладається на __ сторінках машинописного тексту.

1.Емоційна сфера особистості та особливості емоційного стану вагітних жінок

В емоціях і відчуттях відбивається оцінка значущості що відбувається для людини. От чому емоціям і відчуттям надається велике значення. Вони визначають душевне здоров?я, адаптацію, працездатність і успіх всієї життєдіяльності людини. Емоції виникли як засіб, що дозволяє живим істотам визначати біологічну значущість зовнішніх дій на стан організму.

1.1 Емоційна сфера особистості, її структура та склад

емоційний особистість вагітний психологія

Рівень енергетичної мобілізації (активації) організму, необхідний для здійснення емоційних функцій, забезпечується вегетативною нервовою системою в її взаємодії із структурами головного мозку. При емоціях відбуваються зміни в діяльності органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, скелетної і гладкої мускулатури і ін.

Емоції людини - це продукт суспільно-історичного розвитку. Вони відносяться до процесів внутрішньої регуляції поведінки.

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й преживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Різні дослідники виокремлюють різні емоційні прояви, так Р. В. Павелків [49] виокремлює в своєму підручнику емоції, почуття, а також настрої, афекти і стресові стани; О. П. Сергєєнко - емоції, почуття та емоційні стани [61]. В підручнику О. В. Скрипниченко, Л. В. Долинської, З. В. Огороднійчука [65] розглядаються емоції та почуття в різних формах переживання (афект, настрій, стрес, пристрасть). Наявність різних підходів та відсутність чіткої структури формує установку на поєднання різних дослідницьких поглядів за рахунок введення інтегрованого утворення - емоційної сфери особистості.

Під емоційною сферою ми розуміємо «багатогранне утворення, в яке крім емоцій, входять багато інших емоційних явищ: емоційний тон, емоційні стани, емоційні властивості особистості, акцентуативна виразність яких дозволяє говорити про емоційні типи особистості, емоційно стійкі відносини (почуття), кожне з яких має достатньо виразні ознаки, що їх диференціюють» [30.; с. 12].

У радянській психології вивченням емоційних проявів займалися С. Л. Рубінштейн [58], Ф. Є. Василюк [17], Л. С. Виготський [16], П. К. Анохін, П. В. Симонов [16] ін.; у закордонній -- М. Арнольд, У. Джемс, К. Изард [29], В. Вундт, У. Кеннон, Р. Лазарус, П. Фресс , Шехтер та ін.

Спроби дати універсальну класифікацію емоцій намагались багато вчених, і кожен з них висував для цього власні підстави. Т. Браун [8] в основу класифікації поклав часову ознаку, поділивши емоції на безпосередні, тобто ті, що виявляються «тут і тепер», ретроспективні й проспективні. Він будував класифікацію на підставі ставлення до джерела дії.

Усі емоції Т. Браун поділяв на три групи:

· яким властивий механічний початок (інстинкти, звички);

· емоції із тваринним початком (апетит, бажання, афектації);

· емоції з раціональним початком (самолюбство, обов?язок).

І. Кант [10] зводив всі емоції до двох груп, в основі яких лежала причина виникнення емоцій: емоції сенсуальні та інтелектуальні. При цьому афекти і пристрасті він зараховував до вольової сфери.

М. Спенсер[18] пропонував поділяти почуття за ознакою їхнього виникнення і відтворення на чотири класи. До першого він зараховував презентативні почуття (відчуття), що виникають безпосередньо під час дії зовнішніх подразників. До другого класу - презентативно-репрезентативні, або прості емоції, наприклад, страх. До третього класу - репрезентативні емоції, зумовлені поезією як подразником, що не має конкретного предметного втілення. Нарешті, до четвертого класу Спенсер зарахував вищі, відсторонені, емоції, які творяться без допомоги зовнішнього подразника абстрактним шляхом (наприклад, почуття справедливості).

Основоположник наукової психології В. Вундт вважав, що кількість емоцій (точніше було б сказати - відтінків емоційного тону відчуттів) настільки велика (значно більше, ніж 50000), що мова не має у своєму розпорядженні достатньої кількість слів для їхнього позначення.

Б.І. Додонов [4] зазначає, що створити універсальну класифікацію емоцій взагалі неможливо, тому класифікація, придатна для розв?язання одних завдань, виявляється недієвою при розв?язанні іншого кола завдань. Він запропонував свою класифікацію емоцій:

Альтруїстичні емоції. Ці переживання виникають на основі потреби в сприянні, допомозі, заступництві за інших людей, у бажанні давати людям радість і щастя. Альтруїстичні емоції виявляються в переживанні почуття занепокоєння за долю кого-небудь і в піклуванні, у співпереживанні радості та успіхів іншого, у почуттях ніжності, розчулення, відданості, участі, жалощів.

Комунікативні емоції. Виникають на основі потреби в спілкуванні. На думку Додонова, не кожна емоція, яка виникає під час спілкування, є комунікативною. Під час спілкування виникають різні емоції, але комунікативними є лише ті з них, які виникають як реакція на задоволення або незадоволення прагнення до емоційної близькості (мати співчутливого друга, співрозмовника тощо), бажання спілкуватися, ділитися думками й переживаннями, розуміти один одного. До емоцій, які виявляються при цьому, автор зараховує почуття симпатії, почуття поваги до когось, почуття вдячності, почуття обожнювання кого-небудь, бажання заслужити схвалення від близьких і шановних людей.

Глоричні емоції (від лат. gloria - слава). Ці емоції пов?язані з потребою в самоствердженні, славі, у прагненні завоювати визнання, пошану. Вони виникають при реальному або уявлюваному «пожинанні лаврів», коли людина стає предметом загальної уваги і захоплення. У протилежному разі в неї виникають негативні емоції. Виявляються ці емоції в почутті враженого самолюбства й бажанні взяти реванш, у почутті гордості, переваги.

Праксичні емоції (або праксичні почуття, за П.М. Якобсоном). Це емоції, які виникають у зв?язку з діяльністю, її успішністю чи неуспішністю, бажанням домогтися успіху в роботі, наявністю труднощів. Додонов пов?язує їхню появу з рефлексом мети (за І.П. Павловим). Виражаються ці емоції у почуттях захопленості роботою, задоволенні результатами своєї праці, приємній втомі, переконанні, що день пройшов недаремно.

Пугнічні емоції (від лат. pugna - боротьба). Вони пов?язані з потребою в подоланні небезпеки, на основі якої виникає інтерес до боротьби. Це прагнення гострих відчуттів, захоплення небезпекою, ризиком, почуття спортивного азарту, «спортивна злість», гранична мобілізація власних можливостей.

Романтичні емоції. Це емоції, що пов?язані з прагненням до всього незвичайного, таємничого, незвіданого. Виявляються в очікуванні «світлого чуда», у привабливому почутті далини, особливої значущості того, що відбувається, або в зловісно-таємничому почутті.

Гностичні емоції (від грецьк. gnosis - знання). Це те, що звичайно називають інтелектуальними почуттями. Вони пов?язані не просто з потребою в одержанні будь-якої нової інформації, а з потребою в когнітивній гармонії, як пише Додонов. Суть цієї гармонії в тому, щоб у новому, невідомому відшукати знайоме, звичне, зрозуміле, проникнути в сутність явища, зводячи, таким чином, всю наявну інформацію до «спільного знаменника». Типова ситуація, яка збуджує ці емоції, - це проблемна ситуація. Виявляються ці емоції у здивуванні, почутті зрозумілості чи невиразності, у прагненні перебороти протиріччя у власних міркуваннях, звести все в систему, в почутті здогадування, близькості рішення, у радості відкриття істини.

Естетичні емоції. Щодо цих емоцій існують два основні погляди. Перший: естетичні емоції в чистому вигляді не існують. Є переживання, у яких переплітаються різні емоції. Другий: естетична емоція є не що інше як почуття краси. За Додоновим, не кожне сприйняття твору мистецтва зумовлює естетичні емоції. Виявляються вони в насолоді красою, в почутті витонченого, граціозного, піднесеного або величного, хвилюючого драматизму («солодкий біль»). Різновидом естетичних почуттів є ліричні почуття світлого смутку і замисленості, зворушеності, гіркувато-приємним почуттям самотності, насолодою спогадів про минуле.

Гедоністичні емоції. Це емоції, які пов?язані із задоволенням потреби в тілесному і духовному комфорті. Виражаються вони в насолоді приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця тощо, у почутті безтурботності, «солодкої ліні», у легкій ейфорії, у хтивості.

Акизитивні емоції (від франц. acquisition - придбання). Ці емоції спричиняє інтерес до заощадження, колекціонування, придбання речей. Виявляються в радості з нагоди придбання нової речі, від збільшення своєї колекції, у приємному почутті при огляді власних накопичень тощо.

К. Ізард [29] називає 10 основних емоцій: гнів, презирство, відраза, дистрес (гope-страждання), страх, провина, інтерес, радість, сором, подив.

На думку К. Ізарда, базові емоції повинні мати такі обов?язкові характеристики:

· мати виразні й специфічні нервові субстрати;

· виявлятися за допомогою виразної та специфічної конфігурації м?язових рухів особи (міміки);

· спричиняти виразне й специфічне переживання, яке людина усвідомлює;

· як такі, що виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів;

· здійснювати організаційний і мотиваційний вплив на людину, слугувати її адаптації.

У різноманітних виявах емоційної сфери особистості С.Л. Рубінштейн [56] виокремлює три рівні.

Перший - це рівень органічної афективно-емоційної чутливості. Він пов?язаний з фізичними відчуттями задоволення-незадоволення, зумовленими органічними потребами. Вони можуть бути, за Рубінштейном, як спеціалізованими, місцевого характеру, відображаючи як емоційне забарвлення тону або окреме відчуття, так і більш загального, розлитого характеру, відображаючи більш-менш загальне самопочуття людини, не пов?язане у свідомості з конкретним предметом (безпредметні туга, тривога чи радість).

Другий, вищий рівень емоційних виявів, за О. Рубінштейном, становлять предметні почуття (емоції). На зміну безпредметній тривозі приходить страх перед чим-небудь. Людина усвідомлює причину емоційного переживання. Опредмечування почуттів знаходить своє вище вираження в тому, що самі почуття диференціюються, залежно від предметної сфери, до якої належать, на інтелектуальні, естетичні й моральні. Із цим рівнем пов?язане захоплення одним предметом і відраза до іншого, любов або ненависть до певної особи, обурення якою-небудь людиною чи подією тощо.

Третій рівень пов?язаний: зі світоглядними почуттям - більш загальними почуттями, аналогічними за рівнем узагальненості сторонньому мисленню. Це почуття гумору, іронії, почуття піднесеного, трагічного тощо.

Є. П. Ільїн визначив традиційний підхід в російській психології, що виокремлює наступні класи емоційних форм: емоційний тон відчуттів, емоції (включаючи і афекти), настрій.

В. М. Смирнов та О. І. Трохачев запропонували підхід, що поєднує емоційні стани та емоційні реакції.

Емоційні реакції - клас форм реагування, що включає: емоційний відклик, емоційний спалах та емоційний вибух (афект).

Під емоційними станами автори розуміють емоційну складову психічних станів, що наближається за своїми властивостями до емоційного тонусу (настрою).

Є. П. Ільїн [30] в своїй концепції поєднав підхід В. М. Смирнова та О. І. Трохачева з традиційною класифікацією видів емоційного реагування, та отримав 4 класи:

1. емоційний тон відчуттів;

2. короткочасні емоції (емоційний відклик, емоційний спалах та емоційний вибух);

3. стійкі емоційні стани;

4. емоційна поведінка.

Для визначення складу емоційної сфери особистості нам вважається доречним розглянути розповсюджену схему психічних проявів в психології, що визначає три складові психіки за показником тривалості та стійкості: «психічний процес» - «психічний стан» - «властивість особистості».

В групу емоційних процесів можна включити:

1. емоційний тон - короткочасна реакція на відчуття та враження;

2. емоція - як реакція на ситуацію чи подію;

3. почуття - як сталі емоційні відносини, що проявляються в різних сполученнях емоцій.

Дуже складним та суперечливим питанням є розведення емоцій та почуттів. Так, Р. В. Павелків під емоціями розуміє «відносно короткочасні переживання, які носять чітко виражений ситуативний характер» [8]. Почуття, на відміну від емоцій, він визначає як «стійкі переживання, у яких виражається емоційне ставлення людини до певного об'єкта (суб'єкта): людини, сім'ї, класу, школи, художнього твору, мистецтва, Батьківщини».

В групу емоційних станів можна включити «настрої, афекти, пристрасті, тривогу, страх, стрес» [17; с. 373]. Можна поповнити цей перелік, додавши фрустрацію, агресію та ін.

Психічний стан - «цілісна характеристика психічної діяльності, що фіксує момент стійкості та специфічності в перебігу психічних процесів, це форма реагування, що відображає ставлення особистості до власних психічних явищ у визначений момент часу за певних умов». У психічних станах відбувається поєднання характеристик процесів та властивостей особистості, які обумовлюють рівень їх характеристик. Кожний емоційний стан має свій континуум проявів та ознак, а саме може бути описаний за наступними характеристиками:

- рівень усвідомленості;

- домінування психічних процесів;

- тривалість;

- рівень глибини переживання;

- стійкість;

- ступінь адекватності ситуації та ін.

Важливим питанням є визначення факторів, що впливають на характер функціонування емоційної сфери особистості. Серед різних факторів найчастіше виділяють: тип нервової системи; особливості культурного та соціального середовища, в якому розвивалась людина; сила потягу та потреби [11], [12]; рівень емоційного інтелекту (розвиненість здібностей до розпізнання власних емоцій, контролю власних станів, розуміння емоцій інших людей та ін.) [41], емоціогенної ситуацій [34] та ін.

1.2 Особливості емоційної сфери вагітних жінок

Вагітність - дуже особливий час постійної зміни, перетворення. Процес розвитку і зростання дитя відбувається в маминій матці, і сама жінка під час вагітності та пологів змінюється - стає матір'ю, осягає своє жіноче призначення. Цей процес переходу до материнства відбувається на всіх рівнях: фізичному, ментальному, емоційному, перетворюється тіло і душа жінки. Гормональний фон вагітності може призвести до частих змін настрою, підвищення тривожності, змінам лібідо, стомлюваності і слізливості, до інших несподіваним емоційним змін. Часом досить багато випробувань приносить жінці її загальна життєва ситуація. Все це, що відбувається всередині та близько вагітної жінки, вимагає найчастіше від неї великої напруги сил. У цей час дуже важлива якість і достатність підтримки, яку отримує жінка, затребуваною може виявитися професійна допомога психолога, акушерки або досвідченої жінки, що пройшла досвід виношування і народження дитини [6].

Інтегральним показником суспільного розвитку країни, відображенням її соціально-економічного та морального стану, потужним фактором формування демографічного, економічного, трудового та культурного потенціалу суспільства є здоров'я населення, особливо жінок і дітей, яке за останні роки в Україні значно погіршилося. Однією з причин означеної тенденції є нестабільна соціально-економічна ситуація, що негативно впливає на психічну сферу жінки.

Суттєвий вклад у формування здоров'я жінок і дітей вносить період вагітності та пологів, в якому жінки найбільш чутливі до дії різних чинників [2; 5; 11; 12]. Проблема негативного демографічного балансу, патологічного перебігу вагітності та ускладнених пологів залишається актуальною для України. Серед причин, що призводять до ускладнень під час вагітності та пологів, виділяються різноманітні порушення емоційної сфери. Негативні емоції породжують зсуви на психофізіологічному рівні, що призводить до зниження якості здоров'я матері і, як наслідок, дитини. Критичний аналіз літератури вітчизняної та зарубіжної психології показав, що дослідники здебільшого зосереджуються на вивченні клінічних аспектів патології вагітних і тільки на окремих особливостях психоемоційного стану вагітної жінки та його впливу на репродуктивну функцію, перебіг вагітності та пренатальні наслідки [1, с. 66-73].

Дослідження в царині психології материнства (С.Ю. Мещерякова, Р. В. Овчарова, Ю. Шмурак, І. Ю. Хамітова, Г. Г. Філіппова, В. І. Брутман, О. І. Захаров) надають змогу зробити висновок, що стан вагітності є одним із найважливіших етапів у житті жінки та закономірним результатом розвитку материнської сфери та відправним пунктом у подальшому розвитку жінки як особистості та матері. Цей специфічний за новизною період в житті жінки не позбавлений емоційного напруження й адаптацыъ до нових умов [11,12].

Дослідження в царині перинатальної психології свідчать про те, що неадекватна поведінка матері під час вагітності, її емоційні реакції на стреси, якими насичено буденне життя, слугують причиною величезної кількості різноманітних патологічних станів у дитини - як поведінкових, психологічних, так і соматичних [2, с. 51-56]. Доведено, що емоційний стрес вагітної жінки, майбутньої матері, корелює з передчасними пологами, дитячою психопатологією, частими виникненнями шизофренії, нерідко зі шкільними невдачами, високим рівнем правопорушень, схильністю до наркоманії та спроб суїциду [7, с. 16-25]. Таким чином, емоційний дисбаланс матері може викликати емоційну дисфункцію плоду [5, 12].

Увесь період вагітності супроводжується інтенсифікацією всіх видів процесів обміну та складною перебудовою адаптаційно-компенсаторних механізмів материнського організму. Нейрогуморальні зміни організму, що відбуваються протягом вагітності, інтенсивно позначаються на психоемоційному стані вагітної жінки [8, 11].

Наведені аргументи надають змогу визначити стан вагітності, що за своєю значущістю потребує прояву власної зорганізованості жінки та активної позиції щодо нових умов. Але цей стан переважно сприймається як стрес для організму та особистості жінки

На доведення вищесказаного можна виділити основні ознаки стану вагітності як макростресору [3; 6]. По-перше, вагітність локалізована в часі та просторі, що виокремлює її на тлі хронічних стресорів; по-друге, вагітність вимагає якісної реорганізації в структурі «індивід-навколишнє середовище» і цим відрізняється від ситуаційної адаптації; по-третє, вагітність супроводиться стійкими афективними реакціями, а не тільки короткочасними емоціями, як це відбувається у повсякденному житті [11]. Також під час вагітності можуть виникати додаткові стресові навантаження, що включають в себе безліч вторинних стресорів (поява ускладнень вагітності, які потребують госпіталізації жінки або виявлення вроджених аномалій розвитку плоду). Ці стресові фактори можуть спричиняти порушення материнської сфери і, як наслідок, призводити до ускладнень материнсько-дитячих взаємин після народження дитини [10, с. 16-27]. Все вищевикладене дає змогу зробити висновок про те, що адаптація до вагітності, як психологічна, так і фізіологічна, безпосередньо пов'язана з психоемоційним станом жінки, які очікують на появу дитини.

Розглядаючи вагітність, можна виділити основні відмінні характеристики цього періоду. На наш погляд, зміни зачіпають три рівня людського життя: фізіологічний, психофізіологічний і психологічний. Розглянемо психологічний рівень зміни.

Психологічні зміни під час вагітності виявляється у так званому синдромі вагітності. Стосовно до вагітності, синдром - це новий психогенний стан, обмежений певним періодом часу, який починається не в день зачаття, а при усвідомленні жінкою свого нового положення і закінчується не пологами, а в момент пігмаліонізація своєї дитини. Синдром вагітності переживається жінкою на несвідомому рівні, має певні часові межі і характеризується такими симптомами [2]

На першому етапі найчастіше випробовується афект усвідомлення себе вагітною. У рамках цього симптому, як правило, виявляється наступне відмінність: чим вище у вагітної жінки соціальний та інтелектуальний рівень, чим більш вона незалежна і професійно успішна, тим більше питань про сенс дітонародження буде поставлено нею перед собою, тим важче їй буде наважитися стати матір'ю.

Наступним етапом розвитку синдрому вагітності є рефлексивне прийняття нового власного образу: "Я - в положенні". Цей етап характеризується визнанням фізіологічних змін у своєму організмі. Реальні біологічні та нейроендокринні зміни, що супроводжують вагітність, можуть робити глибокий психологічний вплив на очікують матерів. [8]

Так як ці зміни носять інтенсивний характер на початку вагітності, і потрібен якийсь час для адаптації до них, ймовірно, що емоційні переживання жінки протягом першого стресу, характеризується такими проявами, як нудота, блювання, запаморочення, головний біль і порушення апетиту.

Особливої уваги заслуговує симптом емоційної лабільності, який, в тій чи іншій мірі властивий для всього періоду вагітності. Під цим симптомом мається на увазі емоційна дезадаптивності, яка проявляється у коливаннях фону настрою. У деяких жінок зростає пасивність і з'являється відчуття вищої задоволеності і насолоди. У інших в цей час настає легка депресія і посилюється фізична активність, можливо, тому що вагітна намагається заперечувати нове відчуття власної пасивності. Коливання настрої можуть виражатися в різному ступені внутрішньої напруги: у відчуттях нудьги, в повільності, у зростаючому невдоволенні собою, в вербалізованих почутті пригніченості.

З моменту усвідомлення і внутрішнього і прийняття себе вагітною у жінки виявляється симптом суперечливого ставлення до вагітності. Дослідники відзначають, що в цей час спостерігаються характерні швидкі коливання настрою і воскресіння колишніх тривог, афектом, в якому одночасно присутні радість, оптимізм, надія і насторожене очікування, страх, печаль. Тут і побоювання, і страхи, пов'язані з майбутніми пологами, що доходять до паніки - "винесу я пологи?" ; І невпевненість у своїх здібностях народити і стати повноцінною матір'ю, і страх за здоров'я майбутньої дитини, стурбованість перед погіршенням матеріального становища своєї сім'ї, перед можливим обмеженням особистої свободи, і нарешті, переживання своєї тілесної метаморфози і пов'язаної з цим сексуальної непривабливість.

Далі виникає характерна для вагітності психічна перебудова самосвідомості жінки з поступовим включенням в нього образу дитини. У цей момент майбутньою матір'ю переживається симптом нового життя в собі. Цей етап найчастіше настає тоді, коли жінка починає відчувати перші ворушіння плоду. Дитина своїми рухами ніби змушує визнати себе окремим людською істотою зі своїм власним життям, якій мати керувати не може. У міру зростання плоду, чуттєвий компонент цих відчуттів стає більш яскравим, набуває відтінку предметності. Жінка в цей період зазвичай починає трактувати поведінку майбутнього немовляти: "прокинувся", "веселиться", "турбується" і т.п. Наділена змістом вагітність надихає майбутню матір, створює відповідний афективний фон, яким вона одухотворяє свого майбутнього немовляти, його присутність викликає почуття ніжності, забарвлюється в теплі емоційний тону. Деякі жінки настільки занурені у ці переживання, що в їх поведінці також починають з'являються риси дитячості. Вони стають більш сензитивним і вселяють, безпорадними і розм'якшеними. Як вважають дослідники, в цей період вагітності зазвичай виникає внутрішній діалог матері з дитиною. Особливу емоційний стан сприяє формуванню образу дитини, який включається в самосвідомість жінки. Цей образ наповнюється особливим чуттєво - смисловим змістом, який можна охарактеризувати як "соедінство", "зріднені". Симптом прийняття нового життя в собі являє собою вершину синдрому вагітності, будучи своєрідним індикатором сприйняття, переробки та оцінки жінкою досвіду цього психофізіологічного стану. Він характеризується насувається відповідальністю за долю дитини, снами, мріями та фантазіями про нього. [9]

Таким чином, описаний вище синдром, є типовим для періоду вагітності у всіх жінок. Разом з тим, його симптоми в конкретних випадках можуть бути представлені з різним ступенем вираженості в кожному конкретному випадку. Найбільш яскраво вищевказані симптоми, посилені страхом перед невідомим, проявляються протягом першої збереженої вагітності.

Виходячи з вищесказаного, можна з повною впевненістю вважати вагітність якісно новим станом організму і психіці жінки. Більше того, цей стан є переходом до одного з найважливіших періодів в житті жінки періоду, коли гармонія в родині багато в чому (якщо не повністю) буде залежати від її вміння бути матір'ю.

Тому основним показником успішного закінчення вагітності, на наш погляд, є придбання жінкою нової якості материнства [12].

Емоційна сфера - це утворення, до складу якого входять емоції та почуття, емоційний тон, емоційні стани, емоційні властивості особистості. Основні емоційні прояви можуть бути виразними в трьох формах («психічний процес» - «психічний стан» - «властивість особистості») в залежності від глибини, тривалості, інтенсивності та рівня збудливості.

Структура емоційної сфери особистості (за С. Л. Рубінштейном) складається з трьох основних рівнів: рівень безпредметних емоційних явищ (настроїв) - тобто недиференційованих емоційних станів суб'єкта, які не спрямовані до якогось об'єкта; рівень предметних почуттів, що виникають з приводу якогось предмету - ці почуття бувають інтелектуальними (прикладом може бути почуття смішності якогось предмету), моральними, естетичними; рівень світоглядних почуттів, які не прив'язані до якогось предмету, а характеризують загальне відношення людини до життя (прикладом може слугувати почуття гумору, почуття трагічного, комічного).

Увесь період вагітності супроводжується інтенсифікацією всіх видів процесів обміну та складною перебудовою адаптаційно-компенсаторних механізмів материнського організму. Нейрогуморальні зміни організму, що відбуваються протягом вагітності, інтенсивно позначаються на психоемоційному стані вагітної жінки

2.Визначення факторів, що впливають на емоційну сферу вагітної жінки

2.1 Вибір та обґрунтування методів емпіричного дослідження

Наше дослідження ми проводили серед вагітних жінок відділень патології вагітності Херсонського пологового будинку №1, Херсонської міської лікарні ім. Тропіних та Херсонської обласної лікарні.

Середній вік досліджуваних, що погодились прийняти участь у дослідженні становить 28 років. У склад вибірки увійшли 20 жінок.

На першому етапі даного дослідження ми провели аналіз наукової літератури з обраної теми. На другому етапі відбувся підбір діагностичних методик та розробка анкет для визначення факторів, які впливають на емоційну сферу вагітних жінок. Наступним етапом був збір інформації (тестування та анкетування) з використанням обраних нами методик: «Шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності» (Ч.Д.Спілбергер, Ю.Л.Ханін), «Тест відношення вагітних» (І.В. Добрякова), «Самооцінка психічних станів» (Г.Айзенк), «Методика діагностики емоційності» (В.М. Русалов), «Анкета опитування вагітних жінок». На четвертому етапі ми обробили та інтерпретували отримані дані та провели кореляційний аналіз.

На основі аналізу та узагальнення літературних джерел нами були обрані наступні методики:

1. «Шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності» (Ч.Д.Спілбергер-Ю.Л.Ханін);

2. «Тест відношення вагітних» (І.В. Добрякова);

3. «Самооцінка психічних станів» (Г.Айзенк);

4. «Методика діагностики емоційності» (В.М. Русалов);

5. «Анкета опитування вагітних жінок»

1. Для визначення ступеня виразності тривожності як емоційного стану, і для відокремлення його від виразності особистісної диспозиції, ми використали шкалу самооцінки рівня тривожності Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна. Даний особистісний опитувальник був розроблений Ч. Д. Спілбергером в 1966 - 1973 р. Відповідно до концепції Ч. Д. Спілбергера, варто розрізняти тривогу як стан (A-state) і тривожність як властивість особистості (A-trait), варто чітко виокремлювати тимчасові психічні прояви тривоги, які є несталими властивостями особистості, і відносно стійкі схильності, які були названі тривожністю.

Для російськомовної вибірки методика була адаптована, модифікована і стандартизована Ю.Л. Ханіним. Він також визначив орієнтовні нормативи виразності тривожності за рівнями. Створений модифікований варіант методики застосовується для дослідження осіб старше 16 років.

Шкала самооцінки складається із двох частин, які роздільно оцінюють реактивну (висловлення № 1-20) і особистісну (висловлення № 21-40) тривожність. При аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник за кожною із субшкал може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому, чим вищим є підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників ми використовували наступні оцінки рівня тривожності:

до 30 балів - низька тривожність,

31-45 бала - помірна тривожність;

46 і більше - високий рівень тривожності.

Реактивна тривожність (ситуативна тривожність, тривожність як стан) характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію й може розрізнятися за інтенсивністю та динамічністю в часі.

Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді порушення тонкої координації, моторики. Занадто низький її рівень може погано позначитися на результатах діяльності. Тривожність може бути результатом недавно пережитих подій, емоційне враження від яких ще не втратило свого впливу на особистість.

Для даного дослідження ми відмовились від шкали особистісної тривожності, оскільки нас цікавив стан жінки, як реакція на стресову ситуацію, тобто на вагітність. А особистісна тривожність - це стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги, вона свідчить про наявність у нього тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як загрозливі.

У таблиці 2.1 наведені результати методики Шкали самооцінки тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна

Таблиця 2.1 Рівень самооцінки тривожності серед вагітних жінок за методикою Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л Ханіна

Рівень тривожності	Кількість вагітних жінок	Відсоткова частка
Низький	11	55
Середній	8	40
Високий	1	5
Всього	20	100

Більш наочно результати відсоткового розподілу досліджуваних за рівнями тривожності наведені на рисунку 2.1.

Як бачимо більшість досліджуваних жінок (55%) мають низький ступінь реактивної тривожності. Тобто на момент проведення методики вони перебували у стані спокою, не відчували страху та занепокоєння. 40% вагітних під час діагностики перебували у стані легкого занепокоєння. І лише одна жінка (5% відсотків від всієї вибірки) мала високий рівень реактивної тривожності, тобто знаходилась в стані дифузійного безоб'єктного страху, що характеризується невизначеним відчуттям погрози й занепокоєння.



Рисунок 2.1 - Відсотковий розподіл досліджуваних за рівнями виразності реактивної тривожності за методикою Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л Ханіна

2. Наступною методикою, яку ми використали у нашому дослідженні, є Тест відношення вагітних в модифікації І.В. Добрякової.

На основі вчення О.О. Ухтомського про домінанту І. А. Аршавським було запропоновано поняття " гестаційної домінанти " (від лат gestatio - . вагітність , dominans - панівний ). Дана методика найбільш повно відображає особливості перебігу фізіологічних і нервово-психологічних процесів в організмі вагітної жінки. Гестаційна домінанта забезпечує спрямованість всіх реакцій організму на створення оптимальних умов для розвитку ембріона , а потім плоду. Опитувальник призначений для виявлення психологічного компонента гестаційної домінанти (ПКГД), що представляє собою сукупність механізмів психічної саморегуляції, які вмикаються у жінки при настанні вагітності, спрямованих на її збереження та створення сприятливих умов для розвитку майбутньої дитини, а також формують ставлення жінки до своєї вагітності. Тип ПКГД відображає, перш за все, особистісні зміни і реакції жінки, тобто зміни в системі відносин. Про нього можна судити, ґрунтуючись на результати дослідження значущих відносин вагітної. Загалом було виявлено п'ять типів ПКГД.

1) Оптимальний. Ідентифікація вагітності без сильних і тривалих негативних емоцій; живіт нормальних розмірів; соматичні відчуття відмінні від статків не вагітності, інтенсивність середня, добре виражена; в першому триместрі можливе загальне зниження настрою без депресивних епізодів, у другому триместрі благополучне емоційний стан, в третьому триместрі підвищення тривожності зі зниженням до останньої тижня; активність у третьому триместрі орієнтована на підготовку до післяпологовому періоду; перше ворушіння дитини відчувається в 16-20 тижнів, переживається позитивно, приємно по соматичному відчуттю; наступні ворушіння чітко відмінні від інших відчуттів, які не характеризуються негативними соматичними і емоційними переживаннями.

2) Тривожний. Ідентифікація вагітності тривожна, з острахом, неспокоєм, які періодично поновлюються; живіт занадто великих або занадто маленьких по терміну вагітності розмірів; соматичний компонент сильно виражений за типом хворобливого стану; емоційний стан в перший триместр підвищено тривожне або депресивний, у другому триместрі не спостерігається стабілізації, повторюються депресивні або тривожні епізоди, в третьому триместрі це посилюється; активність у третьому триместрі пов'язана зі страхами за результат вагітності, пологів, післяпологовий період; перше ворушіння відчувається рано, супроводжується тривалими сумнівами, або, навпаки, чіткими спогадами про дату, години, умови, переживається з тривогою, переляком, можливі хворобливі відчуття; подальші ворушіння часто пов'язані з тривожними відчуттями, тривогою з приводу здоров'я дитини і себе, характерна спрямованість на отримання додаткових відомостей,патронаж. 3) Ейфоричний. Всі характеристики носять неадекватну ейфоричну забарвленність, відзначається некритичне ставлення до можливих проблем вагітності і материнства, немає диференційованого ставлення до характеру ворушіння дитини. Зазвичай до кінця вагітності з'являються ускладнення. Проективні методи показують неблагополуччя в очікуваннях післяпологового періоду . 4) Гіпогестогнозичний тип ПКГД зустрічається у жінок двох вікових груп: молодшої і старшої. Представниці цих груп дуже відрізняються одна від одної.

Жінки молодшої вікової групи характеризуються деякою інфантильністю. Вагітність у більшості з них незапланована. Багато з них навчається в університетах і не бажають брати академічну відпустку. Вони, як і до вагітності, продовжують відвідувати дискотеки, не обмежують себе у вживанні алкоголю і тютюнопалінні. Вагітність вони сприймають як перешкоду на шляху до успіху. До жіночої консультаціївони звертаються на 4-5 місяці вагітності. Представниці старшої вікової групи також не бажають змінювати свій життєвий стереотип. Багато з них має гарну професію, що забезпечує достатній для життя матеріальний рівень. Такі жінки трудоголіки, можуть займати керівні посади. У них не вистачає часу і немає бажання ставати на облік, відвідувати лікарів і виконувати їхні рекомендації. 5) Депресивний тип ПКГД проявляється при різко зниженому фоні настрою вагітної. Жінка, яка мріяла про дитину, тепер може почати стверджувати, що вона її більше не хоче, не вірить у свою здатність виносити і народити здорове дитя, боїться померти під час пологів. Часто виникають дисморфоманічні ідеї: жінки вважають, що вагітність спотворила їх, бояться бути покинутими чоловіками, часто плачуть. Можуть спостерігатися прояви суіцидальної поведінки. Часто негативний тип ПКГД формується у жінки в результаті хронічної психотравмуючої ситуації.

Концептуальною основною створення "Тесту відношення вагітної" послужила теорія психології стосунків В.М. Мясищева, що дозволяє розглядати вагітність через призму єдності організму та особистості. Оскільки особистість, за В.М. Мясищевим, є динамічна система стосунків, кожен блок тесту ТОБ включає 3 розділи, в яких шкалуються різні поняття. Вони представлені п'ятьма твердженнями, що відбивають п'ять різних типів психологічного компонента гестаційної домінанти (ПКГД). Досліджуваним пропонується в кожному блоці вибрати тільки одно твердження, що найбільш відповідає її стану.

Блок А (відношення жінки до себе, як до вагітної) представлений наступними розділами:

1. відношення до вагітності;

2. відношення до способу життя під час вагітності;

3. відношення під час вагітності до майбутніх пологів.

Блок Б (стосунки жінки в системі, що формується впродовж дев'яти місяців вагітності, "мати-дитя") представлений наступними розділами:

1. відношення до себе, як до матері;

2. відношення до своєї дитини;

3. відношення до вигодовування дитини грудьми.

Блок В (відношення вагітної жінки до стосунків з оточуючими) представлений наступними розділами:

1. відношення до мене вагітної чоловіка;

2. відношення до мене вагітної родичів і близьких;

3. відношення до мене вагітної сторонніх людей.

Після проведення Тесту відношення вагітних нами були отримані наступні результати, які занесені до таблиці 2.2. Для більш зручного сприйняти даних результати дослідження відображенні на рисунку 2.2.

Таблиця 2.2. Виявлення психологічного компонента гестаційної домінанти у вагітних жінок

№ п/п	Тип ПКГД	Кількість жінок (осіб)	Відсоткова частка (%)
1	Оптимальний	8	40
2	Ейфоричний	10	50
3	Гіпогестогнозичний	-	-
4	Тривожний	-	-
5	Депресивний	-	-
6	Змішаний	2	10
Всього:	20	100%

Дані в таблиці свідчать, що 50% жінок притаманний ейфоричний тип психологічного компонента гестаційної домінанти. Жінки, які входять до групи з ейфоричним ставлення до вагітності відносяться до групи ризику, оскільки за звичай вони не досить адекватно сприймають інформацію про свій стан. У таких жінок відзначається некритичне ставлення до можливих проблем вагітності і материнства.

На рисунку 2.2 видно, що переважну кількість вибірки формують жінки з ейфоричним типом відношення до вагітності, 40 % респондентом мають оптимальний психічний компонент гестаційної домінанти, у 10 % вагітних змішаний тип ПКГД, тобто гестаційні домінанти двох, або більше різних типів представлені і рівному співвідношенні. Тривожний, гіпогестогнозичний або депресивний стилі переживання вагітності серед обстежуваних жінок не виявлений.

Рисунок 2.2 - Виявлення психологічного компонента гестаційної домінанти серед вагітних жінок

3. Для визначення рівня виразності інших емоційних станів ми використали методику самооцінки психічних станів Г. Айзенка, яка на основі самозвіту досліджуваних дозволяє діагностувати рівень тривожності, фрустрації, агресивності й ригідності.

Питання опитувальника побудовані таким чином, щоб виявити звичайний, переважаючий у досліджуваного психічний стан. Опитувальник містить 40 тверджень, які описують різні психічні стани. Досліджуваний повинен оцінити їх за трибальною шкалою. Якщо стан є часто властивим людині, йому пропонується поставити 2 бали, якщо цей стан буває, але зрідка, то ставиться 1 бал, якщо зовсім не відповідає реальній картині - 0 балів.

Після заповнення досліджуваними бланків відповідей експериментатор обробляє результати за 4 шкалами. Максимальне значення за кожною шкалою - 20 балів, а мінімальне - 0 балів.

1. Тривожність - схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги.

Для інтерпретації індивідуальних значень ми використовували наступну шкалу:

· 0 - 7 балів - тривожність відсутня;

· 8 - 14 балів - тривожність середня, припустимого рівня;

· 15 - 20 балів - висока тривожність.

2. Фрустрація - психічний стан, що виникає внаслідок виникнення реальної або уявної перешкоди, що заважає досягненню мети.

Фрустрація в методиці Г. Айзенка виступає синонімом психічного стану нереалізованих спонукань. Особистість має в наявності мотиви зовнішньої або внутрішньої активності, але, в силу різних причин, не може їх реалізувати. У зв'язку із цим виникає особливий стан емоційної напруги. Фрустраційна реакція породжує цілу гаму негативних емоцій: роздратування, гнів, почуття провини.

Шкала оцінки рівня виразності даного психічного стану:

· 0 - 7 балів - досліджуваний має високу самооцінку, стійкий до невдач, не боїться труднощів;

· 8 - 14 балів - середній рівень, фрустрація має місце;

· 15 - 20 балів - досліджуваний має низький рівень самооцінки, схильний уникати труднощів, боїться невдач, його потреби не задовольняються внаслідок певних перешкод.

3. Агресивність - схильність до агресивного поводження - підвищена психологічна активність, що спрямована на домінування шляхом застосування сили стосовно інших.

В значній частині випадків агресія виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію й супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті й т.д.

Шкала оцінки рівня виразності агресивності:

· 0 - 7 балів - досліджуваному характерні спокій, витримка;

· 8 - 14 балів - середній рівень агресивності;

· 15 - 20 балів - високий рівень агресивності, низький контроль над емоціями й діями, можливі труднощі при спілкуванні й роботі з людьми.

4. Ригідність - стан утрудненості (аж до повної нездатності) у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності в умовах, що об'єктивно потребують її перебудови; недостатня пластичність у психічній діяльності й поводженні, труднощі переключення на щось нове, опір змінам, свого роду непроникність.

Ригідність як особистісний фактор припускає сталу спрямованість поводження й в'язкість емоцій.

Оцінка індивідуальних значень здійснюється за шкалою:

· 0 - 7 балів - легкість у переключенні з одного виду діяльності на інший, з одного емоційного стану на інший;

· 8 - 14 балів - середній рівень;

· 15-20 балів - сильно виражена ригідність, незмінність поводження, переконань, поглядів, навіть якщо вони розходяться, не відповідають реальній обстановці, життю.

Таблиця 2.3 Рівень прояву психічних станів за методикою Г. Айзенка

№ п/п	Психічні стани	Кількість вагітних жінок	Відсоткова частка (%)
		Рівень прояву стану	Рівень прояву стану
		Низький (0-7)	Середній (8-14)	Високий (15-20)	Низький (0-7)	Середній (8-14)	Високий (15-20)
1	Тривожність	5	10	5	25	50	25
2	Фрустрація	10	10	0	50	50	0
3	Агресивність	7	12	1	35	60	5
4	Ригідність	2	16	2	10	80	10

Для більш зручного сприйняття на рисунку 2.3 зображені результати методики «Самооцінка психічних станів» у вигляді діаграми

Рисунок 2.3 - Рівні прояву психічних станів за методикою Г. Айзенка

Згідно з даними таблиці можемо зробити наступні висновки: у вагітних жінок, яких ми опитали, переважає середній рівень тривожності (50%). З 20 обстежуваних жінок у 10 низький рівень фрустрації, тобто вони мають високу самооцінку, стійкі до невдач та труднощів. У інших 10 жінок (50%) рівень фрустрації середній, а це значить, що вони більш схильні до роздратування, гніву, відчуття провини, які є реакцію на труднощі, пов'язані з реалізацією власних мотивів. У 60% жінок, які були опитані рівень агресивності середній. Агресія може бути наслідком фрустрації; у 7 жінок з 20 рівень агресії низький, і у одної жінки рівень агресії високий. 16 обстежуваних жінок (80%) показали середній рівень ригідності, це означає, що жінки хоча і з деякими труднощами, проте здатні змінювати намічену програму діяльності у зв'язку зі зміною обставин. 10% жінок мають низький рівень ригідності і легко переключаються з одного виду діяльності на інший, ще 10 % жінок мають високий рівень ригідності і майже не змінюють своє поводження, переконання, емоції, навіть тоді, коли вони не відповідають реальній обстановці.

4. Наступна методика, яку ми використали у нашому дослідженні - це Методика діагностики емоційності за В.М. Русаловим. Даний варіант являє собою фрагмент опитувальника формально-динамічних властивостей індивідуальності В.М. Русалова. Автор виділяє три види прояви емоційності: психомоторну, комунікативну та інтелектуальну. Відповідно цьому в методиці є три шкали: комунікативна емоційність, інтелектуальна емоційність та психомоторна емоційність.

Емоційність - це загальна схильність людини до найрізноманітніших переживань, як позитивних, так і негативних. Методика дозволяє визначити загальний рівень емоційності і конкретизувати, з якими саме життєвими сферами вона пов'язана, що служить для людини найбільш значущими джерелами емоцій.

Шкала 1 «комунікативна емоційність» пов'язана із спілкуванням, взаєминами з оточуючими людьми.

Шкала 2 «інтелектуальна емоційність» стосується роздумів. Емоції пов'язані з пізнанням, відкриттям чогось нового, засвоєнням і осмисленням інформації.

Шкала 3 «психомоторна емоційність». Результати за цією шкалою показують, якою мірою джерелом переживань виступає все те, що пов'язано з рухами тіла. Це можуть бути і рухливі види спорту, і можливість змайструвати що-небудь своїми руками, і навіть просто енергійна піша прогулянка.

Середніми вважаються значення від 26 до 34 балів. Якщо набрана сума менше 26 - це свідчить про низьку вираженість відповідного різновиду емоційності, якщо більше 34 - про високу. За кожною з цих трьох шкал мінімально можливий показник становить 12, максимально можливий - 48 (якщо сума раптом виявилася більше або менше, значить, допущена помилка в підрахунках) . Підсумувавши бали, набрані за всіма шкалам, можна отримати величину рівня загальної емоційності:

§ низький рівень - менше 25 балів;

§ середній рівень - 26-34 балів;

§ високий рівень - більше 35 балів.

У таблиці 2.4 представлені результати, отримані після проведення Методики діагностики емоційності за В.М. Русаловим. На рисунку 2.4 представлені результати даної методики у графічному вигляді.

Таблиця 2.4 Результати діагностики рівня емоційності за В.М. Русаловим

№ п/п	Показник емоційності	Кількість жінок	Відсоткова частка (%)
		Низький рівень	Середній рівень	Високий	Низький рівень	Середній рівень	Високий
1	Комунікативна емоційність	7	12	1	35	60	5
2	Інтелектуальна емоційність	4	11	5	20	55	25
3	Психомоторна емоційність	6	6	8	30	30	40
4	Загальний рівень емоційності	5	11	4	25	55	20

За даними таблиці видно, що серед респонденток переважає середній рівень кожного показника емоційності, окрім шкали «психомоторна емоційність». У більшості жінок, (40 % даної вибірки) спостерігається підвищений рівень комунікативної емоційності.



Рисунок 2. 4 - Розподіл досліджуваних за рівнями емоційності за методикою В.М. Русалова

Низькі показники емоційності означають, що різні зовнішні події викликають у людини відносно слабкий внутрішній відгук, для неї характерні спокій, незворушність, упевненість в собі. Така людина добре справляється з ситуаціями, що викликають емоційну напругу, пов'язані зі стресами. Але подібним людям зазвичай складніше встановлювати близькі стосунки з оточуючими, розуміти переживання інших. Високі ж показники означають, що навіть незначні події можуть викликати у людини інтенсивні переживання - як позитивні (наприклад, радість), так і негативні. Така людина більш ефективно діє в спокійних ситуаціях, не пов'язаних з підвищеним рівнем стресів. Крім того, вона чутлива до емоцій і почуттів інших людей, що допомагає їй встановлювати і підтримувати близькі довірчі відносини з ними.

Але напружені ситуації, пов'язані з конфліктами, необхідністю виконувати дуже складну і відповідальну роботу і т. п., здатні надовго вибити її з колії.

5. Анкета опитування вагітних жінок

Для виявлення саме емоційної сфери вагітних жінок, нами була розроблена власна анкета. Вона містила 37 питань, переважно закритого типу. Будова анкети відповідала структурі методу опитування. Для оптимізації опитування з погляду підвищення вірогідності отриманої інформації варто дотримуватися трьох основних фаз: адаптації; досягнення поставленої мети; зняття напруги.