Святіший патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник) – перший предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату (1898-1993)

Українська Православна Церква Київського патріархату, заявив Собор, є прямою правонаступницею церкви св. Андрія Первозданного, св. Рівноапостольного князя Володимира і правонаступницею древньої православної митрополії в Україні. Українська Православна Церква Київського Патріархату продовжувала традиції України - Русі [20, c.187].

Собор УПЦ КП благословив незалежну Україну і закликав “усіх людей доброї волі бути вірними чадами незалежної української церкви та добрими громадянами нашої держави - України”.

26 травня 1992 р. Всеукраїнська конференція духовенства та мирян “На захист канонічних прав Української православної Церкви”, що зібрала в Республіканському центрі культури та мистецтва понад 2000 церковних служителів та мирян, засудила пряме втручання Московської патріархії у внутрішні справи УПЦ. Учасники конференції звернулись до Вселенського Патріарха Варфоломія підтримати рішення про скасування акту передачі Київської Митрополії Московському патріархові 1686 року[13, c. 188].

Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) під час розгортання вище сказаних подій перебував у США. 1 липня 1992 р. він прибув до Києва, щоб безпосередньо взяти участь у процесах створення Церкви об'єднаного українського православ'я. Відбулася розмова з Президентом України Л. Кравчуком, обговорювалися питання зміцнення Української Православнї Церкви та її Київського патріархату. Патріарх Мстислав запропонував провести надзвичайний Собор УПЦ, щоб утвердити позиції Церкви та консолідаціїїї сил. Він благословив об'єднання двох найбільших українських церков: УАПЦ і УПЦ в одну Українську Православну Церкву [29, c.3].

Можна було мати ілюзії про порозуміння Патріарха з Урядом України, якби не було зрозуміло, як уряд ставитися до “незалежного Патріарха” і як діють ті радники, які ще вчора воювали з ним відверто [29, c.3].

Слід згадати, що у Скрипника був великий досвід легітимної співпраці з різними властями і різними людьми. Він звик ставитися до високопоставлених осіб з належною повагою і відповідною довірою. Рівень його пошани до влади прирівнювався до американських стандартів, і дотримуючись принципу духовної незалежності Церкви, він завжди віддавав належне порозумінню з владою.

Небагатьом людям доводилося потрапляти в ситуацію такого важкого вибору. Усі прагматичні політичні сили тиснули на Патріарха в напрямку примирення з доконаним фактом. Багатьом навіть не уявлялося, що можна було шукати іншого виходу, і майже всім було ясно, що “не віддавати ж десантові” Української Церкви разом з усімїї майном. Одним здавалося, що Патріарх стоїть один проти всіх через амбіції, іншим здавалося, що він не досить розуміє “складність політичної ситуації”.

Його не пустили в Почаївську Лавру, в церкву св. Юра і навіть на могилу Т.Г. Шевченка в Каневі. Проте він не здавався. Він не уникав безнадійних ситуацій [24, c.35].

Місія Патріарха в країні, де не розуміють, що Церква є необхідним творчим елементом нації, поступово доносити до свідомості, що Церква представляє найвищу інстанцію на Землі, що супроти мінливості сильних світу вона має бути єдиною нерозмінною у своїй суті.

Словом і ділом Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) доносив цю істину людям, що не були готові її зрозуміти й прийняти. Вони так і не зрозуміли, навіщо старцеві за крок до могили залишатися в опозиції, відхиляти конформістський офіційний варіант, витримувати глуху ізоляцію від ворогів у готелях.

11 червня 1993 р. Святійший Патріарх Мстислав пішов у вічність. Останні місяці свого життя він перебував під опікою своїх дітей. Саме їм Патріарх продиктував свій “Заповіт”, який є цінним і до наших днів. Це зумовлюється тим, що саме завдяки йому ми можемо прослідувати хід думок Святішого Патріарха Мстислава в його останні дні, відчути його біль і тривогу за долю України. Похований Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) 23 червня 1993 р. у храмі Святого Апостола Андрія Первозданного в Баунд Бруку у США.

Патріарх Мстислав (Скрипник) захищав гідність і авторитет УАПЦ. “Не раз я говорив і писав про те, - роздумував Патріарх у “Заповіті” - що наша Православна Церква - страдниця мусить сьогодні наново виборювати собі авторитет. Новий рухмає прийти до Церкви від народних глибин, не зверху” [28, c.42]. Тобто, Патріарх Мстислав (Скрипник) стверджував, що УАПЦ можна відродити за допомогою людей, народних мас, які своїми добрими вчинками, молитвами, добротою зможуть це зробити.

Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) вважав, що держава не може існувати без віри і без Церкви. Тому, якщо люди не віддадуть належне Богові, то знову залишаться без держави.

Водночас “Заповіт” Патріарха Мстислава є закликом до об'єднання всіх Православних Церков для того, щоб на їх основу збудувати не тільки міцну Церкву й державу: “Як Перший Патріарх Київський і всієї України і митрополит УАПЦ в США, як віком найстарший ієрарх смиренний Слуга Божий, закликаю усіх Вас, отців духовних і Владик, Ради Господа Бога нашого, ради Вашого майбутнього і майбутнього Ваших дітей - допоможіть Суверенові України в будівництві вільної і не від кого незалежної держави, допоможіть об'єднанню Православною Церквою з власним, обраним Патріархом”[6, c. 45].

Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) також заповідав розбудувати видавничу справу, щоб забезпечувати літературою не тільки парафіян УАПЦ й широкі кола громадян іншої держави, а насамперед школи, університети тощо.

У “Заповіті” Святішого Патріарха Мстислава (Скрипника) є такі положення: “Наявність кількох православних церков є дійсністю підсучасну пору. Це нездоровий стан. Главам цих Церков треба зійтися і побути разом так довго, аж поки не знайдуть усього потрібного для об'єднавчого Акту. А потім, на Соборі обрати одного предстоятеля, Патріарха Київського і всієї України” [6, c. 45].

Тобто, звідси прослідковується думка про створення єдиної Української Помісної Церкви.

Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) значну увагу приділяв в “Заповіті” дітям. Він вважав, що людина кожен день має робити те, що повинна і не скаржитися, адже це є головний урок, який можна залишити дітям: “Вони мусять мати найбільшу нашу увагу під кожним оглядом…. Залишилось без віри - залишилось без держави”.

На думку Є. Сверстюка, “Заповіт” Патріарха Мстислава передає естафету гідності нашої Церкви, що вистояла віками, без підтримки держави, в протистоянні чужій владі [31, c. 1].

Велике впливове значення в історії Української Церкви, ми спостерігаємо в особі Святішого Патріарха Мстислава (Скрипника). Це полягає в тому, що він очолював Українські Церкви в діаспорі і після обрання його патріархом в Україні об'єднав цим православних українців у світі. Інша річ, Всеукраїнський Собор 5-6 червня 1990 року в Києві, який проходив в Софійському соборі, означив ІІІ відродження УАПЦ на хвилі реабілітації незаконної репресованої УАПЦ митрополита Василя Липківського в 30-х роках ХХ століття. Вперше від часу Хрещення Руси-України було проголошено і створено Український Київський Патріархат.

ВИСНОВКИ

Тричі у ХХ столітті українське православ'я відроджувалися, піднімалося з руїн і попелу, заліковувало свої рани, розбудовувало церковну структуру, визначало свою автокефалію. Перше відродження відбулося на початку 1920-х років, у часи розбудови державності, друге - на початку 1940-х років, в умовах Другої світової війни, а трете - в період відродження державності. Святіший Патріарх Мстислав (Скрипник) був безпосереднім учасником усіх цих трьох відроджень Української Православної Церкви.

На формування світогляду тоді ще Степана Скрипника, вирішальне значення справило середовище, в якому виховувався майбутній ієрарх з дитячих літ, його сімейне виховання, адже всі близькі родичі Степана були священнослужителями. Національна свідомість Степана зростала під впливом його дядька Симона Петлюри. Уже зі студентських років Степан Скрипник включився в національний рух українців, підтримував погляд тих церковних діячів, які виступали за автокефалію Української Православної Церкви. У міжвоєнний період громадська діяльність Степана була спрямована на убезпечення українців православного віровизнання від полонізації, насильницького окатоличення. Цю дискримінаційну політику проводила польська адміністрація на території Волині. В умовах Другої світової війни Степан Скрипник був рукоположений на священика, а згодом хіротонізований на єпископа. Український ієрарх, патріот, він не підтримував залежність від Московського патріархату. За свою самовпевненість і непохитність зазнав репресій, був арештований. Утвердження радянської влади в Україні після 1942 року, спричинило еміграцію єпископа Мстислава, оскільки він не поділяв ідеологію радянської влади.

Майже півстоліття Владика стояв на чолі УАПЦ в діаспорі, докладаючи великих зусиль для об'єднання українських єпархій, розбудови центру УПЦ в США (Бавнд-Брук), виступав на захист церкви в Україні.

Саме в Бавнд-Бруку під безпосереднім контролем митрополита Мстислава проводились богословські, наукові дослідження з історії українського православ'я, створювалися громади УАПЦ, які намагалися ці ідеї втілювати в практику. Активна громадська робота не залишалася непоміченою церковно-релігійними діячами, котрі висували ієрарха на посаду Патріарха Української Православної Церкви. Адже він сам був безпосереднім учасником усіх трьох відроджень Української Церкви.

У червні 1990 року, Всеукраїнським Собором УАПЦ Владика Мстислав був обраний її першоієрархом - Патріархом Української Автокефальної Православної Церкви. А пізніше очолив Українську Православну Церкву Київського Патріархату.

Святіший Патріарх був громадянином України, але водночас був чужим на своїй землі, тому, що не зміг зрозуміти, як можна так низько ставити духовні цінності в порівняні з повсякденними вимогами.

Саме в цей час місія Патріарха в Україні полягала в тому, щоб донести до свідомості багатьох громадян, що Церква представляє найвищу інстанцію на землі, що супроти мінливості сильних світу вона має бути єдиною нерозмінною у своїй суті.

Тому дослідження таких значних постатей, як Святіший Мстислав, ми переконуємось, що це та постать, на яку можна цілком покластися, якій можна вірити і довіряти, і яка в наш нелегкий час сьогдні заслуговує на увагу.

Результатом такої визначної діяльності Святійшого Патріарха Мстислава, ми маємо наймолодший патріархат, який був керований найстарішим православним архієреєм. Навіть це порівняння зобов'язує нас сполучити тисячолітній досвіт і мудрість нашої Церкви із сміливістю і енергійністю молодих ентузіастів її третього відродження, щоб вона стала наріжним каменем самостійної Української держави і посіла достойне місце в колі Автокефальних Православних Церков - рівноправних членів містичного тіла Соборної Христової Церкви.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА

1. Біблія: Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. - Київ: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. - 1407 с.

2. Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 5 - 6 червня 1990 р. Документи і матеріали / Упорядник І. М. Преловська // Апологет. Богословський збірник Львівської Духовної Академії УПЦ КП. - Львів, 2007. - № 1 - 2 (12 - 13). - 125 с.

3. Книга Правил: Святих апостолів, Вселенських та Помісних Соборів і Святих Отців. - К.: Преса України, 2008. - 367 с.

4. Мартирологія Українських Церков: У 4 т. - Т. 1: Українська Православна Церква: документи і матеріали, християнський самвидав України. - Балтимор, Торонто: Українське Вид. “Смолоскип” ім. Василя Симоненка, 1985. - 1207 с.

5. Михальчук В., Симон Петлюра та його родина. Документи та матеріали. - К.: Рада, 1996. - 320 с.

6. Патріарх Мстислав. Заповіт і моє благословення // Пам'ять століть - 1998. - № 2. - С. 40 - 45.

ЛІТЕРАТУРА

7. Винниченко І. Україна 1920 - 1980 рр. депортації, заслання. - К.:Рада,1994. - 126 с.

8. Вірний М. Впливи середовища // Успенська вежа. - 2003. - № 6. - С. 4

9. Вірний М. Дещо з дитинства майбутнього патріарха // Успенська вежа. - № 6. - С. 8

10. Власовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т., 5 кн. - К.: Вид. Української Православної Церкви Київського Патріархату, 1998. - Т. 4. - Ч. 1. - 368 с.

11. Власовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т., 5 кн. - К.: Либідь, 1998. - Т. 4. - Ч. 2. - 399 с.

12. Волошин Ю. Українська Автокефальна Церква: 1941 - 1944 (короткий довідник). - Полтава, 1999. - 51 с.

13. Дегтярьов М., Корнєєва В. Андріївська церква. - К.: Техніка, 1999. - 120 с.

14. Доба митрополита Мстислава // Українське православне слово (Бавнд Брук). - 1982. №5. - С. 9 - 10.

15. Кальницький М. Нариси з історії Києва: Навч. посіб. для серед. Загальносвіт. навч. закл. / М.Б. Кальницький, Д.В. Малаков, О. В. Юркова; За ред. Т.М. Кішук, С.В. Кульчинського. - К.: Генеза, 2002. - 384 с.

16. Кислашко О. прот. Коротка історія Православної Церкви. - К.: «ІТЕМлтд», 1996 - 168 с.

17. Колодний А.М. і Яроцький П.Л. Історія релігії в Україні. Навчальний посібник. ? К., 1999. ? 735 с. (27)

18. Крип'якевич І. Історія України. - Львів. - 1990. - 428 с.

19. Купранець О., Православна Церква в міжвоєнній Польщі: 1918 - 1939. - 1974. - 235 с.

20. Любацький В. Патріарх: розмова з Патріархом УАПЦ Мстиславом Скрипником // Дніпро. - 1991. - №11 - 12. - С. 187 - 191. (33)

21. Михальчук В. Симон Петлюра та його родина. - К., 1996. - 319 с.

22. Осолітенко М. Дух і плоть: Про Перший Всесвітній Собор Духовної України // Людина і світ. - 1990. - №9. - С. 9 - 11. (40)

23. Пащенко В. Держава і православ'я в Україні: 20 - 30-ті роки XX ст. - К., 1993. - 188 с.

24. Скрипник А. Сивий птах над обрієм (до 100 - річчя першого українського Патріарха, святішого Мстислава) // Учитель. - 1998. - № 6.- С. 35 - 41. (16)

25. Смирнов А. Мстислав (Скрипник): громадсько-політичний і церковний діяч. 1930 - 1944: Монографія. - К.: Смолоскип, 2008. - 326 с.

26. Степовик Д., Патріарх Мстислав. Життя й архіпастирська діяльність. - Київ: Видавництво “Мистецтво”. - 448 с.: іл.

27. Субтельний О. Історія України. - К.: Либідь, 1993. - 720 с.

28. Феллер Мартен. Про наших великих духом. - Львів, 2001 - 71с. (54)

ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ

29. Людина непохитної віри. Перший патріарх Української церкви Степан Іванович Скрипник - Мстислав. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/21428-lyudina-nepoxitnoyi-viri-pershij-patriarx-ukrayinskoyi-cerkvi-stepan-ivanovich-skripnik-mstislav.html/. - Дата доступу: 01. 02. 17

30. Мстислав (Патріарх Київський). [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.gpedia.com/uk/gpedia/. - Дата доступу: 01. 02. 17

31. Патріарх Мстислав в Україні. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://portall.zp.ua/video/patriarkh-mstislav-v-ukrajjni/id-FNc5WcEpPUZ.html/. - Дата доступу: 01. 02. 17

32. Патріарх Мстислав (1898 - 1993) - Релігія - Постаті - Енциклопедія. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://uateka.com/uk/article/personality/religion/704/. - Дата доступу: 01. 02. 17

Размещено на Allbest.ru