Празник рівноапостольного князя Володимира Великого

Размещено на http://www.allbest.ru

Празник рівноапостольного князя Володимира Великого

Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Життя і діяльність Володимира Великого

1.1 Юнацькі роки і прихід Володимира на княжий престол (954? - 972)

1.2 Володимир на княжому престолі до свого навернення ( 980 - 987 )

1.3 Навернення і охрещення Володимира

1.4 Володимир, як християнський правитель ( 989 - 1015)

1.5 Процес канонізації Володимира Великого

Розділ 2. Богослужбові тексти та ікона свята

2.1 Богослужбові тексти свята

2.1.1 Богослуження денного кола

2.1.1.1 Вечірня

2.1.1.2 Утреня

2.1.1.3 Божественна Літургія

2.1.2 Інші богослужіння

2.1.2.1 Мале освячення води

2.1.2.2 Акафіст рівноапостольному князю Володимиру

2.1.2.3 Молебень до св. Володимира

2.2 Ікона свята

2.2.1 Походження і розвиток ікон св. Володимира

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

володимир святий літургійний ікона

ВСТУП

В умовах сучасного бурхливого світу дуже важливо знати витоки своєї історії, щоб не блукати, в пошуках своєї національної чи релігійної ідентичності. Тому я вирішив замислитись над буттям нашої української свідомості і заглянути до початків нашої історії, в якій є багато світлих сторінок, одна з яких пов'язана з іменем Великого рівноапостольного князя київського Володимира. Я вважаю кожен українець повинен знати свою історію, своє походження, виникнення віри на своїй землі її поширення і розповсюдження. Надзвичайно важливим і доцільним та водночас цікавим є ще раз перегорнути сторінку тисячолітньої давності історії Руси - України, опинившись у світлій Княжій добі, щоб сьогодні нагадати українцям, що ми великий народ з великою історією та могутнім просвітителем Володимиром Великим, якого величають і шанують усі братні Руські народи за утвердження в Христовій вірі. Ця тема також є досить цікавою особливо з літургійної точки зору оскільки її майже ніхто не досліджував і в богословському доробку нашої Церкви є обмаль матеріалу на цю тему, тому ми повинні детально опрацювати цю недостатню обізнаність, адже Володимир - це наш український святий і віднайти свій особистий молитовний зв'язок з Богом через його посередництво.

Серед вінця українських святих яким нагороджена наша Церква, я вирішив зупинити свою увагу на особі Св. Володимира Великого і його божественній місії, даній українському народу у вигляді Хрещення через Господнє провидіння. З метою ще більше освятити постать великого князя, показати його заслуги перед нашим народом і Господом, систематично розкрити й пояснити богословський зміст празника на основі літургійної традиції я працював над даною роботою.

Дослідницькими методами, які я використовував в процесі написання праці є індуктивний та компаративний. Пошук різноманітних матеріалів та джерел пов'язаних з іменем Володимира Великого, не лише як великого політичного та культурного діяча України, а як святого УГКЦ і його заслуг перед нашою Церквою, та порівняння літургійних текстів складених в його честь.

Я працював над своєю роботою в двох ключах історичному та літургійному, і виділив такі основні завдання.

1. Встановити дату, час і місце канонізації Володимира, як святого.

2. Показати важливу роль св. Володимира в літургійному житті УГКЦ.

3. Показати основні особливості літургійних текстів, звичаїв та обрядів присвячених даному святу.

4. Визначити місце Володимира Великого в колі Руських святих.

5. Хрещення Русі це справа рук Божих, чи особисте провидіння князя.

Результати, які отримав внаслідок проведеного дослідження були дуже цікавими. До цього часу я вважав, що хрещення Русі відбулося в 988 році, проте доведено що це було на рік раніше, християнське ім'я Володимира - насправді Василій і що хрестився він не в Києві, і навіть не в Корсуні, а у містечку Василеві, що біля Києва. Після проведеного мною дослідження на сторінках роботи перед нами відкривається завіса святості і великого почитання Володимира, як святого. Практичне значення святості Володимира і пам'яті про нього присутнє в літургійних текстах, молитвах, іконах та обрядах через яких ми маємо можливість взивати до Всевишнього через посередництво Св. Володимира.

Проблематика даного свята полягає в тому, що Володимир був світською людиною і не мав ніякого відношення до християнства перед своїм наверненням, тому його святість може викликати сумніви, проте це не так і я намагався це довести в цій праці.

В своїй роботі, яка складається з двох розділів, я зупинився на двох аспектах: історичному та літургійному. В першому розділі я детально представив особу св. князя Володимира, його політичну, соціальну та економічну діяльність. В другому розділі яРазмещено на http://www.allbest.ru

роблю аналіз текстів свята і описую їх характер на основі джерел та розглядаю ікону князя її основні особливості і богословський зміст.

Размещено на http://www.allbest.ru

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

В історії кожного народу є особи основоположники нації, віри чи своєї національної ідентичності. Таким в історії Руси - України був Великий князь Володимир. В першому розділі я розглянув його вклад в історичну спадщину України; його політичну, економічну, соціальну та релігійну діяльність і торкнувся деяких ділянок його особистого життя.

1.1Юнацькі роки і прихід Володимира на княжий престол (954? - 972)

Дата народження Володимира остаточно не є відомою.Оскільки ніяких документів які б засвідчували дату і місце народження князя до наших часів не збереглося, тому існують лише здогадки і припущення окремих істориків. Багато дослідників датою народження вважають 954 рікТолочко. П. Володимир Святий Київ 1996, с. 56. о. Назарко І. Святий Володимир Великий. Рим 1954, с. 48. о. Трух А. Життя святих т. 3. Львів 1992, с. 60. N. De Baumgarden, Saint Vladimir ( в о. Іринея Назарка. Святий Володимир Великий, с. 48).. Очевидно, що народився великий князь не пізніше 960 року, бо близько 978 - 79 рр. у нього була дружина Олова. Войтович Л. Княжа доба на русі. Київ 2000, с. 68. Володимир був позашлюбним сином князя Святослава який народився від ключниці Малуші о Назарко Іриней. Святий Володимир Великий», с. 49. Малуша була слов'янського роду, бо була дочкою Малка з Любеча, а її братом, тобто дядьком Володимира був знаний воєвода Добриня..

Про молоді роки Володимира маємо дуже скупі відомості. Свої дитячі роки Володимир проводив здебільшого зі своєю бабусею - княгинею Ольгою, що разом з його матір'ю Малушею ( яка ймовірно також навернулася з поганства і охрестилася) виховували майбутнього князя у християнському дусі. о. Трух А. Життя святих т. 3 с. 61.

Юнак маючи за взірець батька - завойовника, звикав до військових трудів змалку. Маючи 14 років, Володимир був поїхав зі своїм дядьком лицарем Добринею до Новгорода, щоб після смерті Святослава посісти там княжий престол. Трух А. Життя святих т. 3 с. 61.. Новгород був дістався майбутньому великому князю, як спадщина від свого батька, який поділив землі між трьох братів о. Ріпецький Мирослав. Св. Володимир Великий. Рим 1953, с. 3. . Старший брат Володимира Ярополк задумав забрати ще й спадщину Володимира. Коли вістка про це дійшла до Новгорода тоді князь не маючи достатньої кількості дружинників, вибрався за море до Скандинавів просячи в них військової допомоги. У Скандинавії Володимир пробув близько двох років. І не марнував він там часу даремно, а сміливо брав там участь у численних боях норманців майже на всіх морях. Таким чином здобув собі у скандинавців загальну пошану, зібрав сильне військо і вирушив з ними на Новгород проти Ярополка.о. Назарко Іриней. Святий Володимир Великий, с. 52. В своїй армії він мав не лише фінів і скандинавців, а й новгородців і кривичів. Без великих труднощів підступив Володимир під самий Київ. Ярополк замкнувся в місті, а згодом покинув Київ і заховався в містечку Родні. Володимир зайняв Київ і оточив військо Ярополка в його останній твердині. Проте Ярополк загинув саме тоді коли йшов на переговори до Володимира. Коли він зайшов у палату Святослава, де очікував його Володимир, два варяги вбили Ярополка мечами. о. Трух А. Життя святих, т. 3 с. 63. Таким чином Володимир став легальним одноосібним правителем Русі в 980 році. Зайцев Ю. Історія України. Львів 2000, с. 68.

Хоч Володимир дійшов до суверенної влади через братовбивство і при помочі скандинавців, однак він довів, що має великі природні здібності, не вгнуту силу волі, крицевий характер, щоби бути великим київським князем. о Назарко Іриней. Святий Володимир Великий, с. 59.

1.2 Володимир на княжому престолі до свого навернення ( 980 - 987 )

Володимир Святославович прийшов до влади 980 року на хвилі язичницької опозиції і через труп свого брата - християнина, тому змушений був до певного часу орієнтуватися на ту частину панівної верхівки яка дотримувалась язичницьких вірувань. І як добрий правитель народу з великою ревністю і вірою шанував язичництво, і народні звичаї. Під час першого періоду правління князь будував жертовники і язичницькі капища прагнучи отримати підтримку народних мас. Моця О., Ричка В. Київська Русь - від язичництва до християнства .Харків 1999, с. 57. Побудова нового язичницького храму в Києві за Володимира стає визначною подією в духовному житті Русі. Не дарма вона знайшла своє відображення в Літописі минулих літ: « І постави кумири на холму вні двора тюремного: Перуна деревяна, а главу єго сребрену, а ус злат, і Хирса, Дажбога, і Стрибога і Симаргла і Мокош. І жряху им наричающия боги и привожаху сини своя і дочери і жряху бісом, і оскверняху землю требами своїми.» Повість Минулих літ. Київ, 1990 с. 46. Таким чином почалася пропаганда язичництва. Правління Володимира стало організувати традиційні культи богам рідше варязьким, а в більшості місцевим слов'янським і фінським Карташев А. Очерки по истории Руской Церкви. Москва 1993. пер. з рос. с. 106.. Київські «старці і бояри» розв'язали справжню кампанію гонінь на християн. За їх намовою було вчинено тоді фізичну розправу над багатим варягом. Його син став жертвою жорстокого язичницького обряду. Моця О., Ричка В. Київська Русь - від язичництва до християнства , с.58. Таким чином в Русі процвітало поганство і Володимир був ревним його захисником.

Є. Голубинський каже що всі ці факти Здебільшого літописні. не доводять якогось особливого язичницького благочестя Володимира і доводить що є неоправданим твердження, що Володимир був спочатку ревний поганин і протектор поганства, бо Володимир ще з дитинства жив у християнському довкіллі. Коли Володимир підріс то теж не цурався християнства, бо знаємо що з п'яти його офіційних жінок ах чотири були християнки Одна грекиня, одна болгарка і дві чешки.. Не може бути щоб ці жінки - християнки не впливали на князя Володимира. Голубинский Є. История Русской Церкви, т. 1. Москва 1901, с. 148 - 151.

Інший історик Томашівський підкреслює, що Володимир допускав культ поганських богів, а навіть людські жертви не з особистого переконання, а з політичних поглядів. Як талановитий володар, Володимир скоро відчув, що примітивне і бездушне поганство не в силі дати моральних і культурних сил потрібних для збереження і розвитку його величезної країни. Упевнившися в необхідності великої реформи, Володимирові залишалося тільки вибрати відповідну нагоду до явного виступу та подбати про церковну організацію. Томашівський С. Вступ до історії Церкви на України. т. ІV, Жовква 1932, с. 77.

І. Огієнко говорить: « Справді наші давні пам'ятки, починаючи від літопису, мають Володимира за завзятого язичника. Це звичайний давній трафарет побожних «житій» тих людей, що пізніше стають святими. Володимир Великий - це справді був великий князь український, він перший князь який глибоко по - європейському розумів потреби своєї великої держави.Огієнко І. Українська Церква. Прага 1942. т. І, с. 57. Оскільки майже всі тогочасні цивілізовані держави уже були християнськими, Володимиру Святославовичу належала вирішальна роль у справі запровадження християнського віровчення. Він розумів , що християнізація підданих його країни відкриває шлях до визнання за Київською державою самостійного місця в тогочасному християнському світі, уможливлює закріплення за її володарем нових знаків та титулатури. Моця О., Ричка В. Київська Русь - від язичництва до християнства, с. 74. А найпершим ключем всього цього було одне - християнство, зміна старої віри на нову, - християнську. І тому Володимир вирішив охриститися і охрестити весь Київський народОгієнко І. Українська Церква, с.77..

1.3 Навернення і охрещення Володимира

Збереження язичництва перешкоджало рівноправним відносинам Київської держави з християнськими державами середньовічного світу. Тільки монотеїзм міг послужити сталою опорою для реалізації цих прагнень і допомогти забезпечити міцне становище владі великого князя. Моця О. Ричка. В. Від язичництва до християнства, с. 74. І це дуже добре розумів Володимир Великий, тому сміливо можна твердити що політичний аспект спонукав князя до прийняття християнства. Проте слід звернути увагу і на божественне провидіння і такий різкий перелом в думці князя. Чому він зламався, і так раптово змінив свою віру, можливо наступило розчарування, а можливо наступило божественне осяяння в глибині нутра князя, так як це сталося з Савлом по дорозі в Дамаск. Карташев В. Очерки по истории Руской церкви, с. 107. Багато істориків досліджували цю думкуГолубинський Є. История Русской Церкви т.1 с.145 - 149. М. Грушевський. Історія Руси - України. т. 1 Львів 1904, с. 338 - 340. але вона мабуть залишиться таємницею, адже Божі помисли незбагненні. Це справа рук Божих тому момент Володимирового навернення є таємницею яка криється в його серці. Про ці глибокі мотиви навернення Володимира засвідчує мних Яків пишучи: « Володимир учувши про свою бабцю Ольгу, як вона їздила в Царгород і там охрестилась.» І ось під цим святим впливом цього факту « розгорілося Святим Духом серце Володимира, яке хотіло святого хрещення. Бачачи це бажання Бог зіслав з небес на нього Свою милість та щедроти і просвітив його серце прийняти святе хрещення.» Яків Мних. Пам'ять і похвала св Володимиру. с. 33. ( в о. Назарка Іринея. Св. Володимир Великий, с. 77).

Голубинський твердить, що в питанні про особисте хрещення Володимира знаходяться два окремі питання: 1) хто навернув Володимира?; 2)хто його охристив?Голубинский Є. История Русской Церкви, т. 1 с. 128. . Можемо до цього додати ще й третє питання: коли й де Володимир охрестився? о. Назарко Іриней. Святий Володимир Великий, с. 77.

Літопис минулих літ подає широке оповідання про те, як Володимир шукав нової віри. Цей процес відображений у літописному епізоді “вибору віри” - досить своєрідному документі тієї епохи. Релігійний акт 988 р. є центральним епізодом в редакції “Повісті временних літ”, що дішла до нас. “Сказаніє про Володимирове хрещення” носить складний характер та розпадається на декілька епізодів, нез'єднаних органічно одне з одним. Під 986 р. розповідається про прибуття у Київ місіонерів від чотирьох найбільш значних монотеістичних церков, авторитет яких був забезпечений відповідними політичними організаціями ( це спеціально підкреслено у тексті): ісламу - від Волзької Булгарії; католицизму - від Німеччини, іудаїзму - від Хазарії, православ'я - від Візантії. Місія мусульман, латинян та іудеїв провалилася. Найбільш Володимиру сподобалася розповідь грецького проповідника, але не спонукала його прийняти остаточне рішення. Під наступним , 987 р. розміщена розповідь про посольство, яке направив київський князь у Волзьку Булгарію, Німеччину та Візантію для ознайомлення з богослужіннями та обрядами трьох релігійних систем. Повернувшися додому, посли негативно відізвалися про обряди магометан та латинян, натомість із захватом розповідали про “красу церковну”, яку вони побачили у Константинополі. Вони рішуче закликали князя до східного християнства, висуваючи у числі інших і такий аргумент: “Аще лихъ бы закон Гръчкъыи, то не бы баба твоя Ольга прияла крещения, яже бъ мудръиши всих человъкь». Володимир дав себе переконати та спитав: “Где будем крестится?” - “Где захочешь”, відповіли посли. Голубинський доводить, що це оповідання наскрізь казкове і вставлене воно в літопис значно пізніше. Голубинський Є. История Русской Церкви», т 1. с. 134. Історик твердить що до Володимира з проповіддю не приходив ніякий грецький філософ ні якийсь інший місіонер. Проповідників Володимира треба шукати в нього вдома, між варягами - християнами. Ці варяги християни каже Голубинський, вчинили внутрішнім християнином Ігоря і переконали Ольгу прийняти християнство, вони й навернули Володимира. Там же, с. 128.

Отже домашні Володимира: його бабуся Ольга, що за молодих літ його виховувала, відтак його жінки - християнки, а вкінці варяги - християни в війську - всі вони разом впливали на Володимира, підкреслювали йому вищість християнства. о. Назарко Іриней. Святий Володимир Великий, с. 79.

З черги друге питання: хто охрестив Володимира? Володимир як бистрий дипломат, уже заздалегідь думав узяти церковну ієрархію з Болгарії то попросив здійснити цей обряд болгарських священиків. Там же, с. 80. Це дуже дивно, що «Повість минулих літ» нічого не вказує про перших митрополитів чи єпископів. о. Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. Львів 2001, с. 47. Володимир сам охристився на Русі, а ієрархію тобто митрополита і єпископів взяв з Болгарії, яка мала окремий тоді, незалежний від Візантії патріархат у місті Охріді. о. Назарко І. Святий Володимир Великий, с. 104.

Про дату хрещення великого князя цілком точно довідуємося з твору преподобного Нестора « Житіє Бориса і Гліба», він просто говорить, що це відбулося 6495 року від сотворення світу і 987 року по Христі Нестор. Житіє Бориса І Гліба. (в о. Іринея Назарка. Святий Володимир Великий, с. 80).. Теж саме говорить і Яків Мних, що Володимир який помер 1015 року жив після хрещення ще 28 літ, отже охрестився 987 року. Мних Я. Пам'ять і похвала князю руському Володимиру (в о. Іринея Назарка. Святий Володимир Великий, с. 80).

Про місце особистого хрещення Володимира «Літопис минулих літ» говорить що вже тоді за його часів сумнівалися, де Володимир хрестився в Корсуні, Києві чи Василеві Повість минулих літ каже: «… Глаголють, яко крестился єсть ( Володимир ) в Києві, иниє же риста в Василеві; друзки же инако скажють», Василів, сьогодні Васильків, лежить над річкою Стругною, за 36 кілометрів на південний - захід від Києва с. 77. . Яків Мних у « Пам'яті й похвалі» каже що Володимир христився в Києві. Голубинський твердить, що Володимир охристився тайно, бо хотів свій нарід поставити перед доконаний факт свого охрищення. Голубинский пояснював це тим що Володимир боявся народу що вони не наважуться прийняти нову віру і визнати його християнським володарем тому й таємно охрестився у невеличкому місті Василів, що недалеко від Києва, це було логічно щоб не робити це у Києві князь охрестився у своєму помісті прийнявши християнське ім'я Василій від чого і назва міста в пам'ять хрещення в ньому князя. А до цього найкраще надавався Василів. Голубинський Є. История Русской Церкви, с. 133. Тієї ж думки є також С. Томашівський. Томашівський С. Вступ до історії Церкви, с 77. Натомість Грушевський думає, що Володимир охристився в Києві, і то перед походом на Корсунь, отже вже 987 року. Грушевський М. Історія України - Руси, т. 1 с. 488. Огієнко висловлюється: о. Назарко І. Святий Володимир Великий, с. 82.: «Коли така важна подробиця, як місце хрищення Володимира, була вже незнана в давнину (як стверджує сам літописець), то треба припустити, що Володимир охрестився тихо й тайно від свого народу».І. Огієнко. Українська Церква, с. 72. А до цього, найкраще надавався Васильків.

Тому на думку Голубинського й Томашівського, Володимир охристився у Василеві. А вже другорядною справою є те, чи Василів дістав свою назву від християнського імени Володимира, як це думає Голубинський).о. Назарко І. Святий Володимир Великий с. 82.

Підсумовуючи все досі сказане, доходимо до таких висновків:

Володимир навернувся в наслідок якогось глибшого внутрішнього потрясіння. До нього не проходили ніякі чужі проповідники, ні місіонарі, але виховний вплив його бабуні Ольги, приклад і вплив його жінок-християнок та його варязьких дружинників спричинилися до його рішення.Голубинський Є. История Русской Церкви. с 134 - 136., П. Толочко. Володимир Святий, с. 68 о. Назарко І. Святий Володимир Великий, с. 79 - 80. Карташев А. Очерки по Истории Русской Церкви», с. 110.

Хрищення Володимира відбулося в 987 році .Там же, с. 140., о. Ріпецький М. Володимир Великий, с. 45., хоча офіційно прийнято говорити про 988 рік.

3)Хрещення відбулося у Василеві.Там же, с. 133., Томашівський С. Вступ до історії Церкви, с.188., Огієнко І. Українська Церква, с. 72.

1.4 Володимир, як християнський правитель (989 - 1015)

Князь Володимир шукав тільки якоїсь нагоди, яка полегшила б йому введення християнства в Київській Русі.о. Назарко І. Святий Володимир Великий, с. 82.

Така нагода трапилася ще того самого 989 року.Там же, с. 84. Літопис Минулих літ оповідає що 989 року Володимир пішов великим походом на Корсунь Повість минулих літ, с. 75 - 77.. Голубинский говорить, що Володимир здійснив похід на Корсунь щоб привести на свою землю християн і священиків які б навчили його народ віри християнськоїГолубинский Є. История Русской Церкви, с. 125 - 127.

Вернувшись з Корсуня 990 року у Київ Володимир з ревністю неофіта взявся за те, що було найважливішою справою його життя - за хрещення Русі і введення християнства, як єдиної державної релігії. На Русі обставини були сприятливі для цього, бо « християнізація Руси наступила в часі Володимирової єдиновлади над усіма слов'янськими племенами Східної Європи і коли майже вся держава була зцентралізованою» Томашівський С. Вступ до історії Церкви, с. 39., що мало б забезпечити безперешкодне прийняття всією Руссю нової віри.

Охрещенню киян передувало знищення загальнодержавного язичницького пантеону, зовсім недавно спорудженого в центрі стольного града. Князь наказав, як повідомляє літописець, «поскидати кумирів - тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями... Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: “Якщо не з'явиться хто завтра на ріці - багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде...” А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду... а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається..» . Повість минулих літ, с. 83.

Житіє Володимира, а за ним і літописна повість вказують на те що Володимир взяв з собою із Корсуні священиків, але ніхто не говорить що взяв з собою митрополита чи єпископа. Потім він хрестив з священиками царгородськими і корсунським. Володимир вводив християнство поступово не тільки примусово, а й посередництвом навчання Голубинский Є. История Руской Церкви. с. 163.

До скорого поширення християнства на Україні дуже причинилось те, що князь Володимир розмістив по головних містах своїх синів, яких висилав разом зі священиками та наказував їм ширити християнську віру у своїх володіннях.о. Ріпецький М. Володимир Великий, с. 22. В літописі є відомість, що князь Володимир в 992 році вибрався з священиками на Галичину й Волинь, щоб тут завести християнську віру. Повість минулих літ, с. 80. Історик Огієнко каже що князь запровадив туди ще й священиків місіонерів з Закарпаття , яке прийняло християнство сто літ раніше і розуміли українську мову. Огієнко І. Українська Церква, с. 79.

Не всюди заведення християнської віри відбувалось легко і спокійно. В деяких околицях люди боронили стару поганську віру до якої були дуже прив'язані. Літописець згадує, що в Новгороді збунтувалися погани і прийшло тут до кровавих подій , тому в деяких околицях Хрещення було запроваджене силою. о. Трух А. Життя святих. т. 3 с. 71.

З прийняттям християнства для українського народу зачинається нове краще життя, зникає темрява дикости, самолюбства і поневолення . Під впливом Христової науки любови ближнього щезають на княжій Україні дикі норови і звичаї. В ім.'я любови ближнього Церква починає добродійну працю. Князь Володимир Великий у своїм Уставі вказує на потребу допомоги вбогим та доручає духовенству закладати захисти для них, заїзні доми для подорожніх, лічниці для хворих о. Ріпецький М. Володимир Великий, с. 22.

Дбав великий князь і про освіту свого народу, Володимирова школа мала, вищий рівень. В ній учили мовних предметів, літератури і деяких реальних предметів, але все в застосуванні до богословських наук. Науку в цій школі Повість минулих літ називає загальниково «Книжное поученіе» Повість минулих літ, с. 81., в школах зорганізованих Володимиром вчителями і виховниками були болгарські ченці.о. Назарко І. Святий. Володимир Великий, с. 122.

Для утривалення християнства на Русі Володимир мусів у першу чергу подбати про будування Божих храмів у потрібній кількості. Це було найперше практичне завдання хри-стиян. Літопис минулих літ стверджує факт, що вже першого року після охрещення народу Володимир приступив до будування храмів. Рахуючись з людською психікою, Володимир, як мудрий володар, ставив християнські храми звичайно на тих місцях, на яких перед тим стояли поганські кумири; наприклад церква св. Василія постала в Києві на горбі, де раніше стояв Перунів ідол. Найщедріше церквами був прикрашений сам Київ.Там же, с. 122. Побожність Володимира проявлялася в той спосіб, що він, як каже літописець, будував Божі храми «на кожному місці» Повість минулих літ, с. 60.

Хрещення цілком змінило дику вдачу Володимира. Цей колишній суворий поганин в дуже короткому часі став ідеальним християнином: щедрим, лагідним і побожним. Колись він любив тільки дружину, а тепер його любов звернулася до хворих, убогих і нещасних. Там же, с. 86. Володимир після охрещення став батьком усіх бідних, нещасливих і голодних. Слава про його щедрість і милосердні діла переходила поза межі держави. Томашівський С. Вступ до історії Церкви, с. 85. Митрополит Іларіон так вихваляє Володимира: «Ты былъ одеждею нагимъ, ты былъ питателемъ алчущихъ, былъ прохладою для жансдущихъ, ты былъ помощникомъ вдовицамъ, ты былъ успокоителемъ странниковъ, ты былъ покровомъ не имъющимъ крова, ты былъ заступникомъ обидимыхъ, обагатителемъ убогыхъ». Иларіонь. Житіє Владимира с, 7 ( у Толочко П. Володимир Святий, с. 80). Літопис Минулих літ записує, що Володимир наказав кожному бідакові приходити на його двір і там брати все потрібне з їжі і пиття, а хворим і немічним князь наказував доставляти потрібні харчі до їх домів. Повість минулих літ с. 86. Отже ця щедрість Володимира і вчинки мило-сердя -- це були не тільки особисті чесноти Володимира, але, як каже Карташев, це була суспільна опіка в державному масштабі.о. Назарко Іриней. Святий Володимир Великий, с. 172(у Карташева А. Св. Великій князь Владимірь,с. 13).

Лагідність Володимира після охрещення не раз переходила межі державної конечности, Володимир зніс кару смерти на розбійників; злочини карано тільки грошевою «вирою». Але незабаром прийшли наслідки розбіжности між життям і законом: розбої і розбійники намножилися так, що навіть єпископи нахиляли князя привернути кару смерти. А Володимир відповідав на це словами: «Боюся гріха».Повість минулих літ с. 86.

1.5Процес канонізації Володимира Великого

Для народу був князь Володимир Великий справжнім батьком. Для усіх був ласкавий і прихильний та для убогих і нещасних дуже щедрий. Кожний міг прийти на княжий двір та діставав усе потрібне. В Літописі Минулих літ читаємо: «тому нехай нарядять вози, накладуть хлібів, м'яса, риби, різних овочів, меду в бочках і розвозять по місті і випитують: Де хворий і нищий що не може ходити? Тим роздавали що потреба»Там же с. 87.. За ту ласкавість і доброту всі любили князя і називали його « ласкавим князем, Красним сонечком».о. Ріпецький Мирослав. Святий Володимир Великий, с. 67.

Проте культ почитання Володимира поширився не скоро, було цьому причиною те, що в пам'яті народу залишалось вбивство ним брата Ярополка, його поганське життя перед хрещенням та розкішні пири з дружиною. Володимир міг стати святим тільки тоді коли жива пам'ять про його пирування і гучні застілля при різних столах зовсім щезла залишившись лише в легендах, і він був представлений для народу тільки, як хреститель Русі. Голубинский Є. История Русской Церкви, с.- 185.

Проблема канонізації Володимира Великого лишається до наших днів не цілком з'ясованою. Знаємо що сталося це не в Києві відразу по його смерті, хоч існує думка, буцімто відзначення пам'яті Святого Володимира Великого почалося ще за Ярослава Мудрого. Толочко П. Володимир Святий, с.96. Є. Голубинский вбачав причину зволікання проголошення церквою Володимира святим в особливостях його характеру. Думається також що справа полягала не лише у його власних рисах і не тільки в пам'яті народній про них, проти канонізації Володимира зволікали й митрополити - греки, мовляв він не творить чудес. Голубинский Є. История Русской Церкви, с. 185. Чернець Іаков виступаючи на захист князя пише: « Не дивімося возлюблені що чудес не творить по смерті, багато по святих по смерті не створивши чудес святими є.» Яків Мних.Пам'ять і похвала князю Володимиру, ( у Голубинского. История Русской Церкви, с. 185).

Автор посмертного панегірика Володимиру у « Повісті минулих літ» дорікає своїм сучасникам за недостатньо шанобливе ставлення до пам'яті хрестителя Русі. « Дивно же єсть се, колико добра створив Руській земли крестив ю. Ми же хрестьяне суще не воздам почести противу оного возданью». Повість минулих літ с. 91.

Із цитованих записів « Повісті минулих літ» і Якова Мниха можна дійти висновку, що справа, з канонізацією Володимира не була розв'язана ні за 70 х років ХІ ст. ні за перших десятиліть ХІІ ст. П. Толочко. Володимир Святий, с. 102.

Є. Голубинский вважає, що канонізація Володимира відбулася тільки у ХІІІ ст. і після 1240 року. Підставою для того послужило повідомлення про Невську битву в Новгородському літописі, яка сталася 15 липня 1240 року.. Але в літописному записі перераховані лише грецькі святі, коли б Володимир був канонізований автор б неодмінно згадав його у свойому списку. Голубинский Є. История Русской Церкви, т. 1 с. 185.

Перша літописна згадка про Володимира Святославовича, як святого міститься в Галицько - Волинському літописі і датується 1254 роком

Більш виразна інформація про святість Володимира подана в «Житті Олександра Невського», де згадано Невську битву, яка відбулася 15 липня в день пам'яті святого Володимира.

Із поданих літописних свідчень можна дійти висновку, що культ Святого Володимира Великого склався за перших десятиліть після монголо - татарської навали на Русь. З огляду на історичну ситуацію видається цілком слушним. П. Толочко. Володимир Святий, с. 102 - 103.

І. Малишевський запропонував місце і точну дату канонізації Володимира. Він вважав, що спонукальною підставою до встановлення свята св. Володимира була Невська битва, яка відбулася в день його смерті 15 липня 1240 року. Блискуча перемога новгородських дружин на чолі з князем Олександром розцінювалась як своєрідне знамення і чудо, яке приписувалось покровителю Русі Володимиру. Малышевский И. Когда и где впервие установлено празднование пам'яти св.. Владимира 15 июля., с.46 - 56. ( у П. Толочка. Володимир Святий, с. 103 ).

Оскільки ідея канонізації Володимира належала новгородському князю Олександру, то й місцем її дійства став Новгород, маючи владу і підстави разом з архієпископом новгородським Спиридоном Олександр Невський встановив день святого Володимира.

Найімовірніше канонізаційні урочистості відбулися в Новгороді 1251 року. Свідчення цього міститься в Суздальському літописі. Як видно зі статті в Новгороді 1251 року зібралися найвищі світські й духовні владики Русі повноважень яких було достатньо для здійснення такої важливої загальноруської церковної акції, як проголошення Володимира Святим. Толочко П. Володимир Святий, с. 105 - 106.

Размещено на http://www.allbest.ru

РОЗДІЛ 2. БОГОСЛУЖБОВІ ТЕКСТИ ТА ІКОНА СВЯТА

В особливий спосіб наша церква в літургійних текстах вшановує рівноапостольного князя Володимира Великого Иларіонъ Гмитрыкъ, Житія святыхъ. Самборъ 1892, с. 202, прославляючи Володимира в богослужбових текстах наш народ уподібнює його до купця який шукає доброго бісеру. І Володимир шукав та знайшов- віру святу та істинну і нас до святої віри покликав, коли мільйони інших людей ще в темряві блукали.. Серед святих нашого народу він займає почесне місцео. Катрій Юліан. Пізнай свій обряд, с. 432. В історії Русі - України він записався не тільки, як могутній і розумний володар, але передусім, як Христитель, Просвітитель і ревний Апостол християнської віри., тому так урочисто величає св. Володимира наш народ, заносячи до нього молитви тому й йому присвячено так багато молитов до нього у яких наш народ просить його заступництва і нового утвердження у вірі, якою він просвітив наш народ вже понад тисячу років тому. див.

Молитовник християнської родини, видавництво ОО. Василіян, 1988 с. 185 -186.

Прийдіте поклонімося, молитовник.3 - тє видання. Львів 1998,с. 78. і малюючи в честь нього ікони.

2.1 Богослужбові тексти свята

В даному розділі я подаю окремі частини богослужбових текстів Вечірні, Утрені Божественної Літургії та інших богослужінь, для кращого висвітлення теми, щоб прослідкувати зміни літургійних текстів даного свята в останніх літургійних книгах де вони містяться ХХ століття.

2.1.1 Богослуження денного кола

2.1.1.1 Вечірня

а) Стихири на «Господи взиваю я»

Молитвослов. Рим, 1975	Молитвослов. Рим. Торонто 1990.
(г. 4 « Як хороброго) : Словом і ділом уподібнився ти* славний Володимире* до великого Костянтина*. Хоч він за християнської епохи народився,* то довгі роки провів у поганстві*. Ти ж від поган походив*, одначе відразу полюбив і пізнав Христа*, який тебе полюбив і вибрав.* Відійшовши до Господа,* не переставай благати за нас,* щоб і ми пізнали* й полюбили Христа і спасли душі наші.	(г. 4 « Як хороброго) : Словом і ділом уподібнився ти* славний Володимире* до великого Костянтина*. Який за християнської епохи народився,* то довгі роки провів у поганстві*. Ти ж від поган походив*, одначе відразу полюбив і пізнав Христа*, який тебе полюбив і вибрав.* Відійшовши з радістю до Господа,* не переставай благати за нас,* що вшановуємо твою пам'ять.
Як вічно радіє* світлом Господнім* опромінена і Мойсеєвим законом освячена Синай гора,* так веселиться і радіє великий город Київ,* що через тебе славний Володимире,* народ твій пізнав* Отця і Сина з Святим Духом.* Моли Його, щоб просвітив* і спас душі наші.	Як вічно радіє* світлом Господнім* опромінена і Мойсеєвим законом освячена Синай гора,* так веселиться і радіє великий город Київ,* що через тебе славний Володимире,* народ твій пізнав* Отця і Сина з Святим Духом.* Моли Його, щоб просвітив* і спас душі наші
Як пахуче миро* широко розійшлася слава нашого просвітителя,* великого Володимира*. Бо він полюбивши Христа,* знищив поганські ідоли* і побудував християнські храми.* За це прийняв він Небесне Царство* й вінець вічний,* і молиться за душі наші.	Як пахуче миро* широко розійшлася слава нашого просвітителя,* великого Володимира*. Бо він полюбивши Христа,* знищив поганські ідоли* і побудував християнські храми.* За це прийняв він Небесне Царство* й вінець вічний.*
Слава (г. 6): Врочисто й радісно визнаймо святого просвітителя* нашого славного Володимира* Він бо прийшов з поганства до пізнання і любови Христа*, котрий вибрав і полюбив його* й до Себе покликав разом зі славною Ольгою.* Благаймо Його, щоб він молився до Господа* за мир і спасіння душ наших.	Слава (г. 6): Врочисто й радісно визнаймо святого просвітителя* нашого славного Володимира* Він бо прийшов з поганства до пізнання і любови Христа*, котрий вибрав і полюбив його* й до Себе покликав разом зі славною Ольгою.* Благаймо Його, щоб він молився до Господа* за мир і спасіння душ наших.
--	І нині: догмат г. 6 в п'ятницю і суботу догмат чергового голосу.

Стихири вечірні «на Господи взиваю я», величають св. Володимира, як Святого Просвітителя нашого українського народу і великого будівника християнської віри на землях Русі - України. Стихири порівнюють Володимира з Костянтином прославляючи його, як князя котрий вибрав і полюбив Христа, походячи з поганства. Бачимо велику ідентичність текстів, крім незначних додатків у другому тексті, і з'являється додаткова стихира на « і нині» у вигляді шостого догмату.

б) старозавітні читання.

--	Прокімен дня і читання І Царів 8: 22 - 30 Ісаї 60: 1 - 11 Ісаї 61: 10 - 62: 5

Як бачимо старозавітніх читань в першому тексті вечірньої не подано, а в другому тексті старозавітніх читань прославляється вибраний народ, якого Господь освятив своєю ласкою і величається правитель цього народу, котрий просить в Бога благословення для своїх вибранців. Не дарма вибрані ці читання адже саме наш великий правитель, якого почитаємо в цей день освятив наш народ , якого Господь вибрав - ласкою хрещення.

в) стихири на стиховні

Дня і:	( г.4 подібний: Дав ти як знамено): Хрест Твій святий Господи* дав ти нашому просвітителеві* як могутню зброю,* якою він сподобився твоєї ласки* щоб праведно прожити на землі* і заслужити небесне царство.* Тому прославляємо Твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній Спасителю душ наших Стих: Я вивищив вибранця з - поміж народу свого Як Цар царів і Господь усіх,* дав Ти Чоловіколюбче,* благочестивому твоєму угоднику* Соломонову мудрість,* Давидову смиренність* і апостольське правовір'я.* Тому прославляємо твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній* Спасителю душ наших. Стих: Миром моїм святим* помазав я його Мудрого провідника* послав нам Господь - Володимира,* вірного слугу свого.* Він приніс Богу* приємні паростки* й плоди - праведників і мучеників.* Тому, як сонце ясне,* засяяв нам рівноапостольний.* Святий Володимир.
Слава( г. 6.): Воістину матір'ю усіх міст* твоєї держави, великий Володимире став город Київ. * У ньому по всіх престолах засів Христос з Отцем і Святим Духом, завдяки старанням твоїм і твоєї праматері Ольги.* Отож народ твій прославляє Тебе, * наш Просвітителю і скорий заступнику.* З тобою і ми молимось до Христа* за мир у народі і спасіння душ наших.	Слава (г. 6): Воістину матір'ю усіх міст* твоєї держави, великий Володимире став город Київ. * У ньому по всіх престолах засів Христос з Отцем і Святим Духом, завдяки старанням твоїм і твоєї праматері Ольги.* Отож народ твій прославляє Тебе, * наш Просвітителю і скорий заступнику.* З тобою і ми молимось до Христа* за мир у народі і спасіння душ наших.
	І нині: Христос Господь мій, Творець і Спаситель Пречиста,* вийшов з твого лона і в мене зодягнувся*, визволивши Адама з первісного прокляття.* Тому тобі Пречиста, як Богоматері й Діві,* невгомонно співаємо з ангелом:* Радуйся! Справді, радуйся Владарко,* Провіднице і Покрове, та й спасіння душ наших.

Ми бачимо, що у першому випадку стихири на стиховні служаться з октоїха, а з Мінеї святому лише «Слава», проте у новішому виданні стихири на стиховні повністю служаться святому разом зі стихами, зміст, яких подібний до стихир на « Господи взиваю я», в яких Святий Володимир прославляється, як мудрий провідник і вірний Господній слуга.

2.1.1.2 Утреня

Сідальні: дня, а де храм - свято, то святому Сідальний 1 (г. 4) : Як Христителя і Просвітителя величає тебе народ наш*, святий і рівноапостольний Володимире!* Тож моли Христа Бога, щоб подав прощення гріхів* тим, що з любов'ю вшановують твою святу пам'ять.	Сідальні Сідальний 1. (г. 1)Як Христителя і Просвітителя величає тебе народ наш*, святий і рівноапостольний Володимире!* Тож моли Христа Бога, щоб подав прощення гріхів* тим, що з любов'ю вшановують твою святу пам'ять.
--	Слава і нині: Коли Гавриїл звістив Тобі Діво Радуйся!* то з цим голосом прийняв тіло Владика в тобі, святім кивоті*, як мовив праведний Давид,* і ти з'явилася просторішою небес, зносивши Творця свого.* Слава Тому, що поселився в Тобі!* Слава Тому, що вийшов з Тебе!* Слава Тому, що визволив нас народженням твоїм!
Сідальний 2 (г. 4) : Було в тебе міцне і велике прагнення* істинної віри Христової. Скоро ти знайшов джерело води живої,* яка до Бога підіймає,* негайно прийняв ти духовну купіль,* щоб очиститися від гріховної скверни.* Ти й людей твоїх привів до Христа,* тож моли Його за спасіння душ наших.	Сідальний 2. (г. 8) Навчений від Бога несказанною небесною мудрістю,* дійшов ти до багатого розуміння Його віри,* і поспішно прибіг до його краси.* Тому прояснив ти свої духовні очі,* і підніс їх до розуміння правдивої віри.* Святкуючи з цієї нагоди, кличмо:* Благословенний Бог, що духовним світлом просвітив твоє серце,* світлий світильнику Володимире.* Моли Христа Бога, щоб дав прощення гріхів тим,* що з любов'ю вшановують твою пам'ять
--	Слава і нині: Ти милосердний, що задля нас народився з Діви,* витерпів розп'яття і смертю смерть подолав* і як Бог появив воскресіння, * не погорди тими, що їх ти створив рукою своєю* Покажи Милостивий, своє чоловіколюбство,* прийми Богородицю,що Тебе породила й молиться за нас* і спаси Спасе наш людей зневірених.
Величання: Величаємо тебе святий рівноапостольний Володимире* і вшановуємо пам'ять твою, бо тивсюнашу землю просвітив святим хрещенням. Стих: блаженні непорочні, що ходять в законі Господнім Добрий для мене закон уст твоїх більш як тисячі золота і срібла. Руки твої мене створили й укріпили; врозуми мене, і я заповідей твоїх навчуся Слава і нині:	Після Полієлею співаємо Величання Величаємо тебе святий рівноапостольний Володимире* і вшановуємо пам'ять твою, бо ти всю нашу землю просвітив святим хрещенням. Стих: блаженні непорочні, що ходять в законі Господнім Добрий для мене закон уст твоїх більш як тисячі золота і срібла. Руки твої мене створили й укріпили; врозуми мене, і я заповідей твоїх навчуся. Слава і нині:
По пс. 50( гл. 8 ): Рівного апостолам, великого й славного князя Володимира,* просвітителя нашого народу,* велично й радісно вшановуємо,* бо через нього ми прийняли віру в Христа Бога.* Тож пам'ять його святкуючи, всі разом радіймо, * маючи його за провідника до Царства Небесного. Світильний: Просвітивши народ свій Христовою вірою і загрівши любов'ю Бога, ти Володимире разом з праматір'ю Ольгою прославився перед Богом, як справжній апостол. Через вас і ми прославляємо чудного в Святих Христа	Сідальний (г. 4) Було в тебе міцне і велике прагнення* істинної віри Христової.Скоро ти знайшов джерело води живої,* яка до Бога підіймає,* негайно прийняв ти духовну купіль,* щоб очиститися від гріховної скверни.* Ти й людей твоїх привів до Христа,* тож моли Його за спасіння душ наших. Степенна пісня: Антифон 4
--	Прокімен: Псалом 88 (г.4) Я вивищив вибранця* з - поміж народу свого. Стих: Рука моя з ним буде твердо. Євангеліє: Ів. 10: 9 - 16. Після 50 - го псалма - Слава; І нині; та стих, як у неділю, тоді оця стихира: (г. 8) Рівного апостолам, великого й славного князя Володимира* просвітителя нашого народу,* велично й радісно вшановуємо,* бо через нього ми прийняли віру в Христа Бога.* Тому святкуючи пам'ять його, всі разом радіймо,* маючи його за провідника до царства небесного.
На псалмі похвальнім: (г. 4 «Дав єси знамено»). Хрест Твій святий Господи* дав Ти нашому просвітителеві,* як могутню зброю* котрою він сподобився Твоєї ласки,* щоб праведно прожити на землі і заслужити Небесне Царство.* Тим - то прославляємо Твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній Спасителю душ наших. Мудрого провідника* послав нам Господь - Володимира,* вірного слугу свого.* Він приніс Богу* приємні паростки* й плоди - праведників і мучеників.* Тому, як сонце ясне,* засяяв нам рівноапостольний.* Святий Володимир. Слава і нині: Богородице, ти єси лоза істинна… Молитвослов. Рим, 1975 с.348 -350.	Стихири на псалмі похвальнім ( г.4 подібний: Дав ти як знамено): Хрест Твій святий Господи* дав ти нашому просвітителеві* як могутню зброю,* якою він сподобився твоєї ласки* щоб праведно прожити на землі* і заслужити небесне царство.* Тому прославляємо Твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній Спасителю душ наших Стих: Я вивищив вибранця з - поміж народу свого Як Цар царів і Господь усіх,* дав Ти Чоловіколюбче,* благочестивому твоєму угоднику* Соломонову мудрість,* Давидову смиренність* і апостольське правовір'я.* Тому прославляємо твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній* Спасителю душ наших. Стих: Миром моїм святим* помазав я його Мудрого провідника* послав нам Господь - Володимира,* вірного слугу свого.* Він приніс Богу* приємні паростки* й плоди - праведників і мучеників.* Тому, як сонце ясне,* засяяв нам рівноапостольний.* Святий Володимир. Слава (г. 6): Воістину матір'ю усіх міст* твоєї держави, великий Володимире став город Київ. * У ньому по всіх престолах засів Христос з Отцем і Святим Духом, завдяки старанням твоїм і твоєї праматері Ольги.* Отож народ твій прославляє Тебе, * наш Просвітителю і скорий заступнику.* З тобою і ми молимось до Христа* за мир у народі і спасіння душ наших. І нині: Христос Господь мій, Творець і Спаситель Пречиста,* вийшов з твого лона і в мене зодягнувся*, визволивши Адама з первісного прокляття.* Тому тобі Пречиста, як Богоматері й Діві,* невгомонно співаємо з ангелом:* Радуйся! Справді, радуйся Владарко,* Провіднице і Покрове, та й спасіння душ наших. Після великого славослов'я тропар святого. Слава і нині воскресний богородичний г.4 єктенії та великий відпуст. Молитвослов. Рим. Торонто 1990, с. 941 - 947

Порівнюючи дані тексти утрені я знайшов декілька суттєвих відмінностей - в молитвослові новішого видання святому читається євангелія, прокімен і євангельська стихира. Також стихири на псалмі похвальному ідентичні, як стихири на стиховні вечірньої. Богослуження утрені віддають честь Святому Володимирові, як рівноапостольному провідникові і просвітителеві нашого народу. Тут знов бачимо похвалу і подяку святому за дар Хрещення, яке він подарував нашому народові. Особливо це помітно в текстах сідальних утрені. В яких Володимир виступає не лише просвітителем, а й світлим світильником і провідником заблуканих.

2.1.1.3 Божественна Літургія

Греческы орологїонъ изданъ въ Львовћ печатїю Ставропїгійскаго Заведенїя, 1879.	Господи до тебе возношу душу мою, молитовник Патріарха Йосифа, Мельбурн, Австралія, 1991	Прийдіте поклонімося, молитовник.3 - тє видання доповнене. Львів,1998.
Тропарь, глась 4 Оуподобилса єси купцу , ищущему добраго бисера, славно державний Владимїре, на высотћ стола сидя матере городов бгоспасаємого Кієва; испытуя же й посилая къ Царскому граду оувидыти Православную віру, обрілъ эси безцінний бисеръ Хрта избравшаго та яко втораго Павла, и отрясшаго слипоту въ стый купели, душевную вкупи и тилесную. Тимже празднуэмъ твое оуспенъэ, людіє твои суще: моли Хрста Бога, даровати нам велћю милость	Тропар По вході тропар, глас 4: Уподобився ти купцеві , що шукає цінної перли, славно владний Володимире, що сидиш на високому престолі матері городів богобереженного Києва; досліджуючи і посилаючи до царського городу, щоб пізнати православну віру, знайшов ти неоціненний жемчуг, Христа, що вибрав тебе, як другого Павла і отряс сліпоту у святій купелі, разом душевну і тілесну : тому празнуємо твоє успення ми, люди твої. Моли, щоб спаслися душі наші.	Тропар глас 4: Уподобився ти купцеві , що шукає цінної перли, славно владний Володимире, що сидиш на високому престолі матері городів богобереженного Києва; досліджуючи і посилаючи до царського городу, щоб пізнати православну віру, знайшов ти неоціненний жемчуг, Христа, що вибрав тебе, як другого Павла і отряс сліпоту у святій купелі, разом душевну і тілесну : тому празнуємо твоє успення ми, люди твої. Моли, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 8: Подобствовавћ Великому Апостолу Павлу въ сідинах всеславне Владиміре, вса яко младенческая мудрованіє, яже о ідолах тщанія оставлю, яко мужъ совершенний оукрасился єси бжтвеннаго Крещенія багряницею. И нині Спасу Хрту въ веселїи предстоя моли спастися душамъ нашимъ.	Кондак глас 8: Подібний великому апостолові Павлові, у сивизні все славний Володимире, як молодече мудрування ти оставив все дбання про ідолів, як муж дозрілий прикрасив ти себе багряницею хрещення: і нині в радості стоячи перед Спасом Христом, моли, щоб спаслися душі наші.	Слава: Кондак глас 8. Подібний великому апостолові Павлові, у сивизні все славний Володимире, як молодече мудрування ти оставив все дбання про ідолів, як муж дозрілий прикрасив ти себе багряницею хрещення: і нині в радості стоячи перед Спасом Христом, моли, щоб спаслися душі наші.
Прокіменъ, гласъ 3 Пойте Богу нашому пойте: Стіхъ: Вси язици восплещите руками. Аллилуїя, глас 6 Стіхъ: Вознесохъ избраннаго от людей моихъ Стіхъ: Ибо рука моя заступитъ єго. Єванлїє от Іоа2.нна 10, 1 - 9	Прокімен, глас 3 Співайте Богові нашому співайте, співайте цареві нашому, співайте. Стих: Всі народи заплещіте руками, воскликніть Богови голосом радості. Алилуя глас 6: Підняв я вибраного з людей моїх. Стих: Бо рука моя заступить його, і рам'є моє укріпить його. Апостол: до Галатів 1, 11-19. Євангеліє: Йоана 10, 1 - 9.	Прокімен, глас 3 Співайте Богові нашому співайте, співайте цареві нашому, співайте. Стих: Всі народи заплещіте руками, воскликніть Богови голосом радості. Апостол: до Галатів 1, 11-19. Алилуя глас 6: Возніс Я вибраного з людей моїх. Стих: Бо рука моя заступить його і рам'я моє укріпить його. Євангеліє: Йоана 10, 1 - 9.
Причастенъ: В пам'ять вћчную.Греческы орологїонъ изданъ въ Львовћ печатїю Ставропїгійскаго Заведенїя, 1879.	Причасний:В пам'ять вічну буде праведник, від слуху зла не убоїться. Алилуя, тричі.Господи до тебе возношу душу мою, молитовник Патріарха Йосифа. Мельбурн, Австралія 1991, с.351 -353.

Подобные документы

• Місце та роль Української Греко-Католицької Церкви в процесі національно-духовного становлення Підволочиського краю

  Ознайомлення з історією розвитку Української Греко-Католицької Церкви на території сучасного Підволочиського району. Роль церкви у культурно-освітньому розвитку населення краю. Видатні постаті парафії, їх душпастерська діяльність на Підволочиській землі.
  
  дипломная работа [111,4 K], добавлен 01.09.2014
  

• Роль апостольської столиці (Ватикану) у легалізації української греко-католицької церкви: історіографічний аспект

  Аналіз причетності Ватикану до процесу легалізації Української греко-католицької церкви. Зміни в оцінці участі Ватикану у вирішенні церковної кризи в західних областях Української РСР. Вплив апостольської столиці на відродження церковного життя в СРСР.
  
  статья [27,6 K], добавлен 11.09.2017
  

• Місце та роль української греко-католицької церкви в процесі національно-духовного відродження України

  Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні: теоретичний метедологічний аналіз.
  
  диссертация [205,5 K], добавлен 08.08.2007
  

• Участь митрополита Київського і Галицького, патріаршого Екзарха всієї України Іоана (Соколова) в організації та проведенні Львівського церковного Собору 1946 р.

  Роль митрополита Іоана (Соколова) в процесі організації та проведенні Львівського Церковного Собору 1946 року та його доленосних рішеннях в історії Української Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви на теренах Західної України.
  
  статья [24,3 K], добавлен 19.09.2017
  

• Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі

  Становлення теїстичних поглядів давньоукраїнців. Пантеон князя Володимира та інші духи і боги часів Київської Русі. Релігійна реформа проти Перуна, Сварога, Дажбога, Стрибога, Симаргла, Мокоша, Лади, Рода, Білобога, берегинь та інших божеств.
  
  реферат [15,9 K], добавлен 09.08.2008
  

• Соціальне вчення католицької церкви після II Ватиканського собору

  Тлумачення соціального вчення католицької Церкви після ІІ Ватиканського собору. Аналіз основних принципів католицького соціального вчення та їх систематизація. Тлумачення спадщини католицької соціальної доктрини папою Іоанном Павлом ІІ та його енцикліки.
  
  статья [31,9 K], добавлен 17.08.2017
  

• Католицизм. Його основні догмати

  Основні доктрини католицизму. Католицизм, як напрям в християнській релігії. Поширення католицизму у світі. Католицький культ. Історія розвитку католицької церкви, а також історії з її буття. Традиції папської області. Суверенна держава Ватикан.
  
  реферат [27,1 K], добавлен 19.12.2007
  

• Еволюція образу Богородиці у гимнографії східної церкви

  Характеристика історичного шляху розвитку греко-візантійської гимнографії. Дослідження теми жінки у іудейській, грецькій та сирійській культурах, вершиною яких став християнський образ Богородиці. Особливості структури гимнографічних богородичних текстів.
  
  статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017
  

• Міста українського порубіжжя під впливом політики Речі Посполитої у XVIII ст.: релігійна площина взаємовідносин

  Аналіз релігійної політики Польської держави щодо православного населення українських земель. Роль польської шляхти у процесі насадження уніатства та католицизму. Ліквідація православної церкви та залучення її прихожан до греко-католицької церков.
  
  статья [19,5 K], добавлен 14.08.2017
  

• Міфологія в житті сучасного українця

  Питання збереження та розвитку української національної культури. Роль міфології в житті сучасного українця на тлі політичних та соціальних течій. Міф традиційний і сучасний, його вплив на формування суспільної свідомості. Сучасна соціальна міфологія.
  
  контрольная работа [66,0 K], добавлен 13.10.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам