2.3 Палаци Тернопільської області

Вишневецький палац. Відсторонення в 1395 році від князівської влади в Новгород-Сіверському Дмитра Корибута Ольгердовича (1358-1404) принесло йому натомість великі володіння у волинських землях, де під його керівництвом починається активне будівництво оборонних фортець. Так в долині річки Горинь в селищі Вишнівець (нині Старий Вишнівець) з`явився перший замок.

Після смерті Дмитра Корибута, у зв`язку з відсутністю спадкоємців чоловічої статі, замок у Вишнівці разом з маєтком протягом трьох поколінь передається по боковій лінії Ольгердовичів - Несвіцьких аж до вступу у володіння Михайла Васильовича Збаразького (- 1517).

Черговий турецько-татарський набіг в 1494 році стер фортецю в Старому Вишнівці з лиця землі, як і поселення, що знаходилося під його захистом. У зв`язку з цим того ж року князь Михайло Васильович, вже прийняв друге прізвище - Вишневецький, заклав вище за течією річки на вершині крутого пагорбу нову твердиню - Вишневецький замок, якому долею була уготована доля оплоту і захисника нового роду від турецько-татарських набігів на багато сторіч вперед. [12]

Остаточний свій вигляд в якості оборонного об`єкта твердиня набуває після масштабної перебудови 1640-х років, проведеної під керівництвом Єремії Вишневецького (1612-1651). Саме тоді у фортеці з`являються риси бастіонної системи оборони, що, втім, не рятує її від захоплення козаками під час повстання 1648 року і розграбування татарами роком пізніше після підписання Зборівського миру.

І, не дивлячись на застосування найсучаснішої (на той момент часу) техніки фортифікаційного мистецтва, Вишнівець падає під ударами ворогів: спочатку в 1655 році від меча татар, а через двадцять років (у 1675 під час польсько-турецької війни) - турок, перетворившись на руїни. Результат бурхливого XVII століття - місто і фортеця в руїнах, король Речі Посполитої Ян III Собеський (1629-1696) звільнив Вишнівець від сплати податків на дванадцять років.

Своїм відродженням з небуття родове гніздо Вишневецьких зобов`язане останньому представнику по чоловічій лінії цього багатого польського магнатського роду - Михайлу Сервацію (1680-1744), який на «згашеному попелище» зводить вже не замок - пишний палац, закінчений у 1720 року, що, втім, не втратив ролі оборонного об`єкта (гарнізон квартирував тут до 1760-х). Трохи пізніше з`явилися невід`ємні атрибути палацової розкоші - призамкова церква і великий парк.

Смерть останнього чоловіка в роду Вишневецьких передає палацове маєток у Вишнівці по жіночій лінії сімейству Мнішек, під керівництвом яких палац засяяв всіма гранями своєї краси, додавши ще одну перлину в намисто європейського палацове-паркового мистецтва. [14]

Три покоління власників з прізвищем Мнішек (Ян Кароль (1716-1759), Михайло Єжи (1748-1806) та Король Філіп (1794-1846)) надають Вишневецькому палацу по істині королівського блиску: живопис (одних портретів з приватних зібрань Вишнівецьких, Потоцьких, Сангушко, Чарторийських, Острозьких… близько шестиста), скульптура, антикварні меблі, голландські кахлі, література (близько двадцяти однієї тисячі томів), зброя, столовий посуд… Кардинальна ж перебудова головної будівлі комплексу лише додає останній штрих до портрета однієї з кращих палацових резиденцій на Волині.

Останній власник з роду Мнішек - Андрій Єжи (1823-1905) через чотири роки після вступу в права спадкування їде до Франції, забравши найцінніші реліквії сімейної колекції (дві тисячі книг, сімейні портрети і листування, праці з геральдиці роду). Палац же у Вишнівці на довгі роки перетворюється на місце торгів, де лотами виступають зібрані раніше з любов`ю і трепетом ті самі сімейні портрети та книги, предмети інтер`єру та скульптура… - все, за що обивателі (здебільшого антиквари з усієї Європи) готові платити гроші.

За шістдесят з невеликим років (з 1852 по 1913) замок змінив дев`ятьох господарів, які, не дивлячись на титули і чини, використали один з колись найбагатших палаців Європи лише як засіб поповнення своїх швидкотанучих банківських рахунків. Палац за цей час втратив колишню розкіш, а безцінна колекція була пущена на вітер. [13]

Перед Першою світовою (1914-1918) була зроблена спроба реставрації палацового комплексу в Вишнівцях його черговим власником волинським предводителем дворянства - Павлом Олександровичем Демидовим (1869-1935), для чого навіть був запрошений з Києва архітектор Владислав Городецький (1863-1930). Але війна і революція 1917 року внесли свої корективи: спочатку приміщення посів 25 корпус російської армії, потім міністерство тимчасового уряду, його змінили петлюрівські ад`ютанти.

У середині 20-х років ХХ століття головний корпус Вишневецького палацу знову прийняв у своїх стінах музейну колекцію, інші ж приміщення займала реміснича школа.

Друга світова закінчили справу, розпочату попередниками: залишки палацових цінностей вивезені до Москви (1940-1941), використання німецькими військами в якості жандармерії та гестапо (1941-1944) позбавило комплекс останніх експонатів, пожежа при звільненні лише закінчив почату руйнацію (1944).

Післявоєнна реставрація 1950-х років практично повністю відновила зовнішній вигляд Вишневецької перлини з тією лише різницею, що було проведене внутрішнє перепланування приміщень, та й парку вже не приділяють належної уваги - він частково заріс самосівом, та частково був знищений місцевим населенням. [12]

Лише в 1963 році Вишневецький палац визнається владою пам`ятником архітектури, але не дивлячись на це в наступному десятилітті його приміщення активно використовуються під потреби різних господарських організацій (Будинок культури, бібліотека, галантерейний цех, ПТУ).

Здобуття незалежності України благотворно позначається на долі палацового комплексу: проведено історико-культурні дослідження (1993), замок офіційно стає філією Державного історико-архітектурного заповідника в Збаражі (1999), а пізніше - Національного заповідника «Замки Тернопілля» (2005), затверджена і почала втілюватися в життя програма збереження та використання палаців-паркового комплексу (2005-2011), будівлі комплексу покинули всі інші господарські організації (2007).

На поточний момент замок у Вишнівці засяяв всіма гранями своєї краси: закінчено зовнішню реставрацію будівель комплексу, основна частина внутрішніх робіт, частково облагороджений восьмігектарний парк, відновлена огорожа.

Замок в 1640 році представляв собою чотирикутну укріплену по кутах бастіонами фортецю. З півдня додатковим захистом служив крутий високий схил гори над річкою Гнізда, а підступи до твердині з інших частин світу захищали рів і земляні укріплення, по центру яких були влаштовані підйомні мости під захистом равелінів (з півночі і заходу).

Внутрішній периметр замкових стін був забудований житловими та господарськими спорудами. Домінантою комплексу, в іншим як і зараз, виступав палац біля південної стіни.

Зі сходу замикала зовнішній периметр оборони фортеці підзамче - територія з житловими та торговими будинками, захищена власними оборонними спорудами. [13]

Після реставраційного перетворення 1720 року палац набув свого нинішнього вигляду - п-образна в плані будівля площею 1470 м² з двома боковими флігелями і головним корпусом в центрі (раніше частини були розрізнені і не спілкувалися між собою).

Прикрашені бічними і осьовими ризалітами, що переводять об`єм будівлі з двох в триповерхову, фасади, які виходять у внутрішній парадний двір, прикрашені бесфронтонним портиком тосканського ордера і рустом на першому ярусі. Завершує пишність Вишневецької перлини трикутний фронтон з ліпниною в центральній частині.

Внутрішнє оздоблення палацу вражало уяву сучасників: восьмідесятіметровий дзеркальний зал, керамічна плитка на підлозі (на кожній унікальний малюнок), стіни драпіровані тканинами з золотим шиттям ручної роботи, панелі оброблені цінними породами дерев, дах з танцювальним залом покрит блакитною керамічною черепицею.

Невдовзі після завершення перетворення палацу на місці колишнього саду був розбитий парк у 219 га, що переходить на схилі з боку річки у двоскатний партерний сад; штучні ж заплави утворювали перед палацом каскад озер.

У другій половині XVIII століття палац позбавляється зовнішніх ліній захисту: зриваються вали, рови засипаються, палац отримує ажурну огорожу з двома воротами зі сходу (спочатку - арочні, а потім - двопілонні) в барочно-класичному стилі.

Палацовий парк в то саме час переплановується в англійському стилі, де ажурні альтанки сусідять з підвісними містками, а затишні лави - з розкішними клумбами, де один одного за витонченими огорожами змінюють різнопланові картинки природи. [12]

Палац графа Бадені у с. Коропець. У кінці XIX ст. родипл Мисловських продала маєток у Коронці графу Станіславу Бадені. На подвір'ї старого палацу він розпочав будівництво нового, який закінчив у 1906 р. Палац був зведений у стилі віденською ренесансу.

Фасад будинку оздоблений трьома ризалітами і портиками. Середній портик мас чотири колони іонійського ордеру та трикутний фронтон. Посередині портик розділяє балкон з балюстрадою. Середня частина палацу на першому поверсі була декорована фрескамн. Бокові портики мають по дві спарені тосканські колони. Фронтон оздоблений декоративним рельєфом.

У центральній частині палацу був вестибюль, а з боку саду - великий зал для балів. З трьох сторін вестибюль оточувала галерея, від якої спускалися дубові парадні сходи. В залі був камін з чорного мармуру. [12]

Над центральними дверима - оркестровий балкон. Верхня частина стін була вкрита трьома рядами портретів польських королів. Це були копії Марпелія Маніковською за творами Яна Матейка. На першому поверсі, зліва від вестибюлю, містився великий салон. Праву сторону фасаду займали житлові приміщення. Зліва від королівською залу знаходилася їдальня, а за нею - бібліотека. У бальному залі стояв мармуровий стіл з різідюю в стилі Людовіка XVI.

У 1914-1920 рр. палац було частково знищено. 
Зараз у палаці розташований Коропецький обласний ліцей-інтернат. Ззовні будівля ще не втратила усієї своєї краси. Гарно збереглися зразки оригінальної ліпнини, у доглянутому стані знаходиться парк палацу. Але всередині - повна розруха. [12]

Білокреницький палац. Білокриниця розташована в кількох кілометрах від Кременця. Знамените це місце своїм старовинним замком. Білокриниця вперше згадується в архівних документах від 9 травня 1438 року. Спершу поселення звалося Біла Криниця, бо, як розповідають місцеві мешканці, перші люди тут поселилися біля джерел із чистою водою і білим крейдяним дном. І справді, в околицях під ґрунтом дуже багато крейди. Тоді ці землі належали до володінь Кременецького замку.

На початку XVI ст. король Сигізмнд І дарує Білокриницю вихрещеному татарину Семенові Кілдишу. Його нащадки вже йменувались шляхтичами Білокриницькими. Є архівна письмова згадка від 1545 року про власника селища Богдана Білокриницького. [12]

Проте у другій половині XVI ст. Білокриниця фігурує в документах як власність князів Збаразьких. Вони побудували тут замок. Фортеця була прямокутною з бастіонами на кутах. В ті далекі части замок нараховував до 40 кімнат. Навколо замку були високі земляні вали у формі чотирикутних редутів з бастіонами по кутах та глибоким в 6 сажнів ровом, заповненим водою.

Тривалий час тут була одна з резиденцій цього давнього шляхетського роду. Збаразькі виводили свій рід від князя Володимира Великого.

Дуже часто на замок нападали татари. У 1606 році вони зруйнували фортецю. Але князь Юрій Збаразький відбудував його. В 1617 р. в замку перебуває королевич Владислав.

У 1631 році, не залишивши нащадків, помер останній з князів Збаразьких Єжи. Таким чином Білокриниця переходить до князів Вишневецьких.

Майже через 40 років татари знову напали на Білокриницю, знищили населений пункт, але замку не штурмували, так як довідалися, що всі цінності завчасно були вивезені. [13]

У 1705 р. тут зупинявся гетьман Іван Мазепа. Як пишуть історики, саме тут мати князів Вишневецьких княгиня Ганна Дольська намовила його відійти від царя Петра І і підтримати шведів. Гетьман поїхав у Дубно, але, обміркувавши все добре, через свого писаря Пилипа Орлика написав їй вдячного листа і передав код до таємної цифрової азбуки. За допомогою цього паролю гетьман довго переписувався з княгинею. Перехід гетьмана до шведів і спроба звільнити Україну мав трагічні наслідки: росіяни жорстоко розправилися з козаками. Коли ж Росія, Австрія і Прусія розділили Річ Посполиту, Білокриниця увійшла до Російської імперії.

У 1725 р. як придане за Урсулу Вишневецьку (хресним батьком якої був якраз Мазепа) Білокриницю отримує її чоловік, князь Міхал Радзівілл.

Новий власник не надто переймався своїм нерухомим приданим. Замок в Білокриниці приходить в запустіння. У 1806 р. під час відсутності господаря Домініка Радзівіла замок згорів разом з дорогоцінностями, які збиралися віками. Після цього власник продає Білокриницю з околицями шляхтичу Колонна-Чосновському. [13]

Він тут зводить неоготичний палац десь після 1850 р., включаючи в новобуд шматок раритету: мури лівого криластарого замку. Але новий палац настільки сильно відрізняється від замку-попередника, що говорити про реконстукцію немає жодного сенсу. Та й про перебудову теж: це нова споруда з шматочком старої. Був і парк, як без нього. Заснований самим Діонісієм Міклером десь в середині ХІХ ст.

За активну участь поміщика Чесновського у польському повстанні 1863 р., він був репресований царським урядом.

На відкритому аукціоні в 1866 р. Білокриницький замок з маєтком в загальній кількості близько 4500 десятин лісу, луків, орної землі придбав чиновник з особливих доручень при Київському генерал-губернаторові, таємний радник граф Олександр Феодосієвич Воронін за 27000 карбованців. За часів нового господаря руїни замку ще існували, але росіянин ними не зацікавився, а просто розширив палац. [14]

Олександр Воронін вирішує влаштувати тут зразкове господарство. Все йому облаштувати не вдалось, але він суттєво поліпшує, так би мовити, економічну ситуацію в своїх маєтностей. Граф помирає в 1890 й згідно свого заповіту був похований неподалік Білокриницького маєтку. По заповіту Воронін переказує маєток та 180 тис. карбованців казні, але за умови відкриття в палаці сільськогосподарського навчального закладу для селянських дітей.

В 1892 році в палаці графа відкривається Білокриницька трирічна рільнича школа.

Дуже швидко при школі починають діяти столярні та ковальські майстерні, були побудовані цегельня та вапнярка, стає до ладу також виробництво черепиці. Трохи пізніше почала діяти метеорологічна станція.

З 1910 року при школі почали проводи сільськогосподарські виставки. Причому за участь в цих виставках селянам навіть виплачувались певні суми, а за кращу представлену сільськогосподарську, садову чи тваринницьку продукції крім дипломів вручались ще й грошові призи.

Під час Першої світової війни школа була евакуйована під Житомир. 
Після радянсько-польської війни, коли землі західніше Збруча відійшли до Польщі. В Білокриниці були відкриті агрономічна та лісова школа, що були підрозділами Кременецького ліцею. [12]

За радянської влади, на щастя, тут діяв лісотехнічний технікум, що дозволило підтримувати в більш-менш задовільному стані старовинний Білокриницький палац.

Зараз в палаці Чосновських-Вороніна розміщений Кременецький державний лісотехнічний коледж. Разом з парком, гуртожитками та господарськими спорудами територія коледжу займає близько 32 гектарів і потрібно відзначити, що підтримується ця територія якщо й не в зразковому стані, то принаймні в більш-менш призентабельому вигляді. Споруда палацу по крайній мірі, виглядає дуже пристойно. Шкода тільки те, що не можуть відновити басейн, який знаходиться позаду замку.

Серед відомих людей, що вчились у приміщенні палацу були академік Ігор Юхновський та архієпископ Австралії та Нової Зеландії Володимир Дідовий. [12. Додаток A, G.]

3. Аспекти використання замкових та палацових комплексів Тернопільської області у туризмі

3.1 Суб`єкти туристичної діяльності

В Тернополі є дуже мало туристичних операторів котрі пропонують тури по замках та палацах Терноппільської області. Здебільшого екскурсії з участю наших історико-культурних памяток розробляють Львівські, Івано-Франківські, Київські та й можливо з інших регіонів оператори. Але й наші місцеві організатори турів, здебільшого розробляють і інші місця по україні та за кордон.

Візьмемо до прикладу Туристичного оператора «Alim tour».

Alim tour розробляє прекрасні маршрути, є в наявності маршрути по Львівській, Івано-Франківській та інших областях, екскурсії за кордон, відпочинок на морях, і звичайно тури з Участю Тернопільських замків та палаців. Сайт у них оформлено дуже просто та доступно до кожного користувача, тільки з одним нюансом для наших же тернополян, сайт розроблений на російській мові і без перекладача на українську, що мене дуже здивувало.

Розробляє цей оператор тури з замками які є досить прогресивними на даний час в туристичній сфері Західного регіону. Цей туристичний оператор старається охопити як омога більше історико-культурних памяток тернопільської області. [підрозділ 3.2]

Суб'єкти туристичної діяльності мають право:

- виробляти і реалізовувати туристичні послуги згідно із законодавством;

- вносити пропозиції щодо охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання;

- вносити пропозиції щодо вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців у галузі туризму;

- на встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), власниками яких вони є, відповідної категорії;

- на отримання в установленому порядку інформації, необхідної для здійснення їх діяльності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- брати в установленому порядку участь у розробці програм розвитку туризму та курортно-рекреаційної сфери;

- визначати та оприлюднювати шляхом опублікування загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг;

- визначати мінімальну кількість туристів (екскурсантів) у групі;

- на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб чи заподіяних суб'єктами туристичної діяльності.

Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані:

- проводити діяльність у галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності ліцензій;

- надавати туристичні послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації, після проведення такої сертифікації в установленому порядку;

- залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам, а у випадках, визначених цим Законом, також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу;

- надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов'язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом;

- надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором;

- виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля;

- вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

- відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю.

3.2 Туристичні маршрути з використанням замків та палаців Тернопільської області

Нажаль в Тернопільській області туристичні оператори більше зациклені турами за кордон. Лише декілька туроператорів може запропонувати досить хороші тури по нашій області.

Туроператор «Alim tour» пропонує маршрут:

«Замки і фортеці Тернопільщини «

Тернопіль, Збараж, Вишнівець, Кременець, Тернопіль (Кількість днів: 1)

День 1:

Тернопіль

Зустріч та збір групи на залізничному вокзалі. Виїзд.

Збараж

Прибуття. Огляд замкової цитаделі першої половини ХVІІ ст., Екскурсія музейною експозицією. Прогулянка парком, легенди, історичні факти, красиві пейзажі. Виїзд у Вишнівець.

Вишнівець

Огляд замку-палацу першої половини ХVІІІ ст. князів Вишневецьких, екскурсія, відвідування замкової церкві. Етот палацовий комплекс називали Волинським Версалем.

Виїзд в Кременець.

Кременець

Прибуття. Огляд замкових споруд ХVІ-ХVІІ ст., Панорами міста, прогулянка по місту, відвідування костелу святого Станіслава з діючим органом, побудованого в середині ХІХ ст., Прикрашеного роботою скульптора Віктора Бродського. Огляд жіночого Богоявленського православного монастиря, що знаходиться в будівлях ХVІІІ-ХХ ст., Відвідування будинку - музею польського поета Юліуша Словацького (1809-1849). Виїзд до Тернополя.

Тернопіль

Прибуття. Посадка групи на поїзд.

У вартість включено: трансфер, гід, страховка

У вартість не входить: вхідні квитки, особисті витрати.

Враховуючи нестабільність ЦІН НА БЕНЗИН, ВАРТІСТЬ ТУРУ може бути змінена.

ЦІНА ТУРУ: від 151 грн. \ Чол.

При замовленні туру уточнюйте ціну;

«Aspark tour» пропонує:

«Замки і святині Тернопілля»

Неймовірна і захоплююча подорож, у якій протягом трьох днів Ви побуваєте в чотирьох областях України. Відвідаєте найвизначніші історичні памятки Тернопілля, Південної Волині та Північного Поділля, побачите старовинні міста, замки, монастирі, унікальні природні дива. Оглянете панораму Кременецьких гір та заплаву річки Стир - місце легендарної битви військ Богдана Хмельницького під Берестечком. Побачите найбільшу православну святиню Волині - Почаївську лавру та древній монастир у Підкамені, поблизу фантастичного каменя-велета на вершині гори. Дві ночівлі заплановано у комфортабельних номерах готелю «Едем» в місті Кременці, під замком напівміфічної королеви Бони. На завершення програми - вечеря в одному із найкращих та найколоритніших ресторанів Західної України - ресторані «Старий млин», що в Тернополі.

Основний маршрут:

Тернопіль - Збараж - Вишневець - Кременець - Дубно - Тараканів - Берестечко - Почаїв - Тернопіль

Тривалість мандрівки: 3 дні / 2 ночі

Вартість подорожі - 750 грн. з особи

«Астері - тур» зпропонував такий маршрут:

«Екскурсійний тур по замках Тернопільщини.»

Зустріч групи.

Переїзд до початку екскурсії по Тернопільщині: Ви побачите:

- Червоногородський замок. Залишки палацу і водопад (найбільший рівнинний водоспад України) розташовані поряд, в урочищі Червоне, утворюють унікальний історико-ландшафтний комплекс в мальовничій місцевості.

- Язловецький замок і Язловецький палац (тепер - жіночий монастир). Споруди добре збереглися до наших днів, і що найцікавіше - добре збереглись вхідні портали в замок і палац. Тому Язловець називають ще містом порталів.

- Золотопотоцький замок - один з найкраще збережених замків Тернопільщини. Саме звідси походить рід Потоцьких, відомих польських шляхтичів;

- Бучач. Зараз у Бучачі налічується 8 пам'яток архітектури загальноукраїнського значення: ратуша, замок, Василіанський монастир і ін. До наших днів тут збереглися роботи Іоана Пінзеля.

Від'їзд групи

Вартість: за запитом.

Я запропоную вашій увазі Велотур «Тернопільською історією».

Тернопільська область має великий туристичний потенціал. Вона славиться своїми архітектурними, історичними, сакральними та природними памятками. Тернопілля має всі умови для розвитку так званого активного туризму, зокрема велотуризму.

Велотури по Тернопільщині любителям активного відпочинку, без сумніву принесе чимало задоволення і не вимагатиме великих зусиль. За 3-5 днів можна поїздити і по асфальті, і по бездоріжжю, побачити цікаві архітектурні, історичні, сакральні та природні памятки, помилуватися доволі різноманітними пейзажами. Також, велоподорож урізноманітнять елементи орієнтування на місцевості, перепади висот… До того ж маршрути по Тернопільській області дозволяють вигадувати безліч варіантів - складніших і простіших, триваліших і коротчих.

Розпочинаємо маршрут із Тернополя і прямуємо в напрямку Зборова. По дорозі заїжджаємо в село Озерна.

С. Озерна - село в Україні, в Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Восушка, в центрі району. Озерна - одне з найдавніше згаданих в історичних вістках поселень Зборівщини. До 1941 року (до зруйнувань) було місто. Тепер є і найбільшим селом Зборівського району.

М. Зборів - місто на заході Тернопільської області, районний центр, залізнична станція (в селі Млинівці за 3 км від міста) значний історико-культурний центр. Загальна площа міста становить 781,32 га, населення складає 8,7 тис. мешканців.

с. Оліїв - село в Україні, в Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Лопушанка.

смт. Залізці (До 1993 - Заложці, у деяких історичних документах - Залісці) - селище міського типу на півночі Тернопілля.

смт. Підкамінь (2,5 тис. жителів) - селище міського типу Бродівского району Львівської області, Україна. Розташоване на мальовничому узгір'ї посеред височин Волино-Подільського пограниччя.

м. Почамїв - місто в Кременецькому районі Тернопільської області. Відоме через Почаївську Лавру. Розташоване 25 км на південний захід від районного центру Кременця у північній частині Тернопільської області, на одній із височин Кременецьких гір.

Джерело Святої Анни

м. Кременець - місто районного підпорядкування, центр району, економічний і культурний осередок північної (волинської) частини Тернопільської області. Розташоване біля підніжжя Кременецьких гір.

м. Вишнівемць - містечко (селище міського типу - смт.) Збаразького району Тернопільської область, на лівому березі Горині (правій притоці Прип'яті).

Збараж:

Тернопіль

Протягом усієї подорожі, група відпочиваючих буде супроводжується 2 гідами-іструкторами. Чисельність групи оптимальна 10-15 чоловік. Якщо їдуть початківці, групу повинна супроводжувати машина, яка буде везти речі і спорядження.

Отож, цей маршрут є нескладним, він насичений цікавими історичними і природними об'єктами. Можна ночувати в наметах, або в гостинних садибах, або санаторія. Також можна змінювати тривалість мандрівки.

Як бачимо, Тернопілля має всі передумови для розвитку велотуризму, тому потрібно популяризувати цей вид відпочинку, оскільки він є активним, цікавим та дає змогу пізнати рідний край.

Протягом усієї подорожі, група відпочиваючих буде супроводжується 2 гідами-іструкторами. Чисельність групи оптимальна 10-15 чоловік. Якщо їдуть початківці, групу повинна супроводжувати машина, яка буде везти речі і спорядження.

Отож, цей маршрут є нескладним, він насичений цікавими історичними і природними об'єктами. Можна ночувати в наметах, або в гостинних садибах, або санаторія. Також можна змінювати тривалість мандрівки.

Як бачимо, Тернопілля має всі передумови для розвитку велотуризму, тому потрібно популяризувати цей вид відпочинку, оскільки він є активним, цікавим та дає змогу пізнати рідний край. [Додаток A, D, E]

3.3 Проблеми використання та збереження замкових та палацових комплексів Тернопільської області

Аналіз вітчизняного та закордонного досвіду свідчить про те, що основні передумови збереження замкових комплексів можуть бути створені лише у наслідок комплексного вирішення проблематики сучасного використання пам'яток.

Це питання є однією з найважливіших проблем їх охорони. Найкращим засобом збереження історико-архітектурних пам'яток є повернення їм функцій первісного призначення. Специфіка пам'яток фортифікаційного будівництва, які становлять значну кількість історико-архітектурної спадщини, полягає в остаточному невирішені питання їх збереження та використання, оскільки пам'яткам цього різновиду неможливо повернути первісне призначення, важко знайти пристосування до сучасних потреб.

Пам'ятки, які ми розглядаємо, у свій час були збудовані для певної цілі. Однак, подальші зміни військово-політичної ситуації, соціальної структури суспільства і умов життя призвели до того, що історичні будівлі перестали задовольняти практичні потреби. В результаті створилися умови для їх перебудови або й зносу. Цей процес прискорився через неможливість використання пам'яток по їх призначенню, що висуває постійну потребу у призначенні нової функції. А ця умова створює додаткові труднощі, оскільки при вирішенні цієї проблеми визначальними залишаються соціально-культурна та архітектурно-художня цінність пам'яток і вимоги до їх охорони як цілісного архітектурного організму. Саме тому сьогодні проблема використання замкових комплексів не тільки не втратила своєї актуальності, а навпаки, набула особливої гостроти. [18]

Від вирішення сучасного використання пам'яток, їх ролі і місця в нашому житті залежить подальше існування та збереження архітектурного надбання, його популяризація.

Ряд наукових інститутів України (Укрпроектреставрація, Укрзахідпроектреставрація, НДІТІАМ) вже багато років веде науково-дослідні та проектні розробки реставрації і подальшого пристосування замкових комплексів України.

Діапазон їх нового використання досить широкий і різноманітний. Це розміщення культурно - просвітніх установ, готелів, санаторіїв, баз відпочинку та туризму, наукових та навчальних закладів [1]. Специфікою української реставраційної справи є те, що найбільш успішно відбуваються проекти з реставрації та пристосування замків під музеї. Прикладом можуть слугувати Олеський, Золочевський (на Львівщині), Луцький, Острозький (Волинь), Збаразький, Хотинський та Кам'янець-Подільський замки-музеї.

На сучасному етапі з'являється багато комерційних пропозицій пристосування пам'яток фортифікаційної архітектури до сучасних потреб. Головною відміною таких пропозицій є розрахунок на те, що пристосування перш за все повинно приносити економічний прибуток, ніж сприяти збереженню пам'ятки, запобігаючи її фізичному знищенню. Це розміщення розважальних закладів (ресторанів, казино, дискотек), використання під складські приміщення, виробництво. Але з точки зору охорони історико-культурної спадщини таке пристосування не лише закриває доступ бажаючим оглянути пам'ятку, а й згубно позначається на її стані. [19]

Таким чином, ми бачимо, що історичні будівлі мають досить широкі функції суспільно-культурного характеру, але це ще не означає, що вони можуть повністю задовольнити соціально-економічні потреби міст. Створенням культурно-освітніх закладів, сервісних служб, різних адміністративних організацій ми, з одного боку, зберігаємо пам'ятки фізично. З іншого боку, вони залишені на «вимирання» у вечірній та нічний час, тобто прискорюється їх старіння та моральне зношення. Цілі зони старовинної забудови вилучаються з життя. До того ж, деякі з таких пам'яток, особливо з розміщенням різних адміністративних організацій, закриті для екскурсійних відвідувань та доступу туристів Тернополі, Буданові, Досить часто реставрована та пристосована під культурно-освітній заклад пам'ятка залишається осторонь від туристичних маршрутів та міжміських трас, губиться в оточуючому середовищі.

Досвід реставрації свідчить про те, що на всіх етапах - від розробки проекту до його реалізації - ще лишаються нерозв'язаними проблеми нового функціонального змісту пам'ятки фортифікаційної архітектури, створення охоронних зон навколо об'єктів, які реставруються, збереження природного навколишнього ландшафту тощо.

Реставраційні роботи самі по собі не вирішують справи. Існують випадки, коли реставрована споруда залишається без використання, що призводить до занепаду і необхідності повторної реставрації (замки в Скалаті, Кривчому, церква та каретні корпуси на території замкового комплексу. Повне відродження може гарантувати тільки пристосування пам'яток до сучасних потреб суспільства. Не отримавши нових функцій, не здобувши справжнього господаря і не включившись в активне громадське життя, вони приречені на моральний і фізичний занепад.

За таких умов, коли проводяться реставраційні роботи та не знаходиться ефективне використання, деякі пам'ятки, такі як замки в Чорткові, Скалаті, Золотому Потоці, Кривчому, Буданові, використовуються нераціонально.

В процесі музеєфікації можна виділити два напрямки: пристосування пам'яток під музеї; забезпечення екскурсійних відвідувань замкового комплексу з обов'язковим його включенням до екскурсійних та туристичних маршрутів без створення музею на території пам'ятки.

Розглянемо перший шлях. Оскільки замкові комплекси потребують використання в інтересах суспільства з урахуванням економічної рентабельності, забезпечення активних технічних заходів збереження і відновлення, проведення профілактичних заходів з метою відокремлення об'єктів від агресивних факторів, що прискорюють процес їх старіння і руйнації, організація музеїв на їх базі буде найдійовішим засобом фізичного і духовного збереження цілого комплексу. До того ж музей піднімає актуальну значущість конкретної пам'ятки та більш повно розкриває її інформаційну цінність, стимулює дослідження історії замкового комплексу, проведення належної наукової діяльності. [17]

Найбільш поширеною сьогодні й відпрацьованою в усіх відношеннях формою збереження та реставрації старовинних зразків фортифікаційної архітектури є автономні музейні комплекси історичного, історико - краєзнавчого, художнього профілів, створювані на заповідних історико - архітектурних територіях.

Якщо роздивлятися темпи музеєфікації замкових комплексів України, то слід зазначити, що в цьому напрямку на сучасному етапі відбулися помітні зміни. Ще в 70 - 80 роках минулого століття на базі добре збережених та відреставрованих замкових комплексів, було створено музеї різних профілів. Залишки замкових споруд у, Скалаті, Кривчому, Теребовлі, в той же період були законсервовані, деякі їх фрагменти відреставровані для використання з метою туризму.

Музейна діяльність впродовж своєї тривалої практики виробила особливі традиції і норми. Прибуток, ринок збуту, маркетинг, конкурентність не є її завданням.

Попри всі загрози, туризм створює для сфери культури нові шанси. Щоб використати їх і уникнути загроз, культурна сфера загалом повинні перебороти упередженість до маркетингових досліджень, опанувати наукові засади функціонування й управління, засвоїти сучасні шляхи пошуку коштів, мати переконливі аргументи на користь своєї соціально важливої функції в конкурентному полі інших видів діяльності. Скарбниця має бути відкрита для як найширшого кола глядачів. Якщо музеї хочуть вижити і бути корисними для суспільства, то мусять мати ринкову орієнтацію.

Аналіз проектів пристосування пам'яток, знайомство з багатьма музеями на основі замків показує, що оптимальний варіант вибору пам'ятки для пристосування під музей досягається при комплексному врахуванні містобудівних, функціональних і конструктивних факторів. На жаль, ці показники не завжди беруться до уваги при виборі окремих пам'яток або історико - архітектурних комплексів для пристосування під музеї. Найчастіше недооцінюється містобудівна характеристика розташування споруд. Внаслідок цього ряд музеїв на основі пам'яток архітектури з прекрасними експозиціями пустує. Вони, перебуваючи осторонь від туристичних маршрутів або в місцях, віддалених від трас, старіють фізично і морально, залишаються мало відвідуваними.

Не слід забувати, що проблема формування і використання туристичного продукту вимагає комплексного підходу, аби у гонитві за економічними цілями не втратити функції зміцнення культурної ідентичності. При цьому необхідно розуміти, що культура є важливим фактором постійного розвитку суспільства, а її охорона є спільною справою. Тому питання збереження і функціонування унікальних пам'яток фортифікаційного будівництва потрібно вирішувати з урахуванням не тільки світового досвіду, а і українських реалій.

Таким чином, другий шлях вважається більш ефективним засобом збереження історико-архітектурної спадщини, оскільки до його сфери залучаються всі замкові комплекси (особливо ті, що збереглися фрагментарно або лише у вигляді руїн), що завдяки забезпеченню екскурсійного відвідування перетворюються на туристичний продукт, та потребує набагато менше зусиль і фінансових витрат, ніж пристосування пам'ятки під музей.

Підсумовуючи наведені факти, можна зазначити, що хоча значна частина замкових комплексів України (40% від загальної кількості) музеєфікована та використовується в туристичній індустрії, то не менша потребує проведення необхідних заходів по збереженню і подальшій музеєфікації.

В Бережанському замку планується створення сучасного готельно-рекреаційного центру. За проектом передбачається у вежах і корпусах розмістити готельний заклад та комплекс ресторану; у північній вежі створити експозицію з історії замку та його реставрації, замкову каплицю використовувати за призначенням. Окрім цього, у перспективі - відтворення земляних укріплень другої лінії оборони - куртин і бастіонів, та впорядкування території та освоєння ресурсів паркового ансамблю.

Проект реставрації Язловецького замку передбачає пристосування його під культурно-відпочинковий центр. У перспективі комплекс буде складатися з палацу, замку, підземної каплиці з похованнями, терасного розарію, відтвореного палацового парку та оглядового майданчику.

На сучасному етапі ці проекти почали поступово перевтілюватися у життя.

Загалом, реалізація масштабних завдань по музеєфікації замкових комплексів повинна мати серйозну правову і практичну базу у вигляді відповідних нормативних актів і постійних цільових капіталовкладень з боку держави та зацікавлених організацій і структур.

Нові концепції побудови музеїв на території замкових комплексів повинні розраховуватися на широке коло відвідувачів, інтенсивне включення замків до музейного простору України і культурного життя регіону. Це буде стимулювати розвиток напрямів, які пов'язані із популяризацією замкових комплексів, формуванням в суспільстві громадської думки, сприятливої для охорони пам'яток, патріотичним і міжнаціональним вихованням молоді і підлітків, піднесенням туристсько-краєзнавчої діяльності.

Таким чином, як свідчить проведене дослідження, музеєфікація замкових комплексів - один з найкращих засобів їх збереження. Організація мережі турбаз, готелів, будинків відпочинку з використанням замкових комплексів, будівництво нових об'єктів у місцях, де знаходяться різноманітні пам'ятки історії і культури, введення в експлуатацію численних музеїв, створення нових екскурсійних та туристичних маршрутів, щоб охоплювали усі замкові комплекси України, дасть змогу зберегти напівзруйновані замки, знайшовши їм раціональне використання; включити пам'ятки до музейної мережі України; популяризувати віддалені замки-музеї; залучити до цієї справи інвесторів, що в сучасних умовах, коли держава не виділяє коштів на повноцінну охорону пам'яток, принесе значну економічну користь; створити туристичну індустрію країни на основі існуючої архітектурної спадщини.

Адже інтенсивне включення замків до музейного простору України, що спричиняє до розвитку туристичної галузі і сфери обслуговування, налагодження шляхів сполучення з обласними центрами - це привернення широких кіл до питання збереження замкових комплексів, яке, в свою чергу, сприятиме вирішенню багатьох гострих проблем, посталих перед пам'яткоохоронною справою на сучасному етапі.

Зважаючи на це, дослідження в напрямку музеєфікації конкретних замкових комплексів завжди матимуть перспективи.

Висновки

Замки й палаци використовувалися як важливі політичні споруди в минулих століттях, а тепер використовуються як пам'ятки архітектури, музеї. Ці споруди від початку їхнього заснування передавалися з покоління в покоління, відвойовувалися від загарбників, в них проводилися зустрічі важливих персон (князів, королів і т.д.), які вирішували долю історії, в них створювалась наша культура яку ми тепер цінуємо і наслідуємо.

Археологами Борщівського краєзнавчого музею в 1993 році проведено археологічні обстеження 13 замків XVI-XVII ст. на території Борщівського району. З'ясовано, що 5 з них знаходяться на давньоруських городищах. На території двох замків зафіксовані матеріали трипільської культури. [12]

Отже, підсумовуючи, можна констатувати:

в 30-90-их роках археологічні дослідження замків проводились лише в рамках досліджень більш ранніх пам'яток, в основному давньоруських городищ;

середньовічні замки стають об'єктом археологічних досліджень лише на початку XXІ ст., розкопуються в основному структурами Інституту археології НАНУ на замовлення державних заповідників;

на території Тернопільської області археологічними дослідженнями охоплено 9, розвідками 23 замки, що складає 30% від загальної кількості замків Тернопільщини;

протягом останнього десятиліття вивчено культурний шар на території 6 замків, що становить більше половини усіх раніше досліджуваних.

Попри всі загрози, туризм створює для сфери культури нові шанси. Щоб використати їх і уникнути загроз, культурна сфера загалом повинні перебороти упередженість до маркетингових досліджень, опанувати наукові засади функціонування й управління, засвоїти сучасні шляхи пошуку коштів, мати переконливі аргументи на користь своєї соціально важливої функції в конкурентному полі інших видів діяльності. Скарбниця має бути відкрита для як найширшого кола глядачів. Якщо музеї хочуть вижити і бути корисними для суспільства, то мусять мати ринкову орієнтацію.

Аналіз вітчизняного та закордонного досвіду свідчить про те, що основні передумови збереження замкових комплексів можуть бути створені лише у наслідок комплексного вирішення проблематики сучасного використання пам'яток.

Це питання є однією з найважливіших проблем їх охорони. Найкращим засобом збереження історико-архітектурних пам'яток є повернення їм функцій первісного призначення. Специфіка пам'яток фортифікаційного будівництва, які становлять значну кількість історико-архітектурної спадщини, полягає в остаточному невирішені питання їх збереження та використання, оскільки пам'яткам цього різновиду неможливо повернути первісне призначення, важко знайти пристосування до сучасних потреб.

Пам'ятки, які ми розглядаємо, у свій час були збудовані для певної цілі. Однак, подальші зміни військово-політичної ситуації, соціальної структури суспільства і умов життя призвели до того, що історичні будівлі перестали задовольняти практичні потреби. В результаті створилися умови для їх перебудови або й зносу. Цей процес прискорився через неможливість використання пам'яток по їх призначенню, що висуває постійну потребу у призначенні нової функції. А ця умова створює додаткові труднощі, оскільки при вирішенні цієї проблеми визначальними залишаються соціально-культурна та архітектурно-художня цінність пам'яток і вимоги до їх охорони як цілісного архітектурного організму. Саме тому сьогодні проблема використання замкових комплексів не тільки не втратила своєї актуальності, а навпаки, набула особливої гостроти. [18]

Від вирішення сучасного використання пам'яток, їх ролі і місця в нашому житті залежить подальше існування та збереження архітектурного надбання, його популяризація.

Туристичний бізнес в Україні розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважну більшість діючих у нас туристичних фірм вважають за краще займатися напрямом своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їх частина працює на залучення гостей в Україну - тобто все робиться так, що капітал від тур - бізнесу попливе за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур-послуг зараз, як він в перспективі змінюється? В умовах, що створилися, ці питання представляються актуальними.

Для того, щоб іноземний турист мав істотний позитивний вплив на економіку України необхідно значно збільшити валютні надходження. У зв'язку з цим, потребує значного розширення обсяг капіталовкладень у туризм. До будівництва об'єктів іноземного туризму (готелів, пансіонатів, баз відпочинку тощо) доцільно залучити капітал зарубіжних країн. Світовий досвід показує, що туристичний готель на 500 місць зводиться протягом 16 місяців за рахунок іноземного підрядчика. При цьому 51% акцій протягом 10 років експлуатації належить державі, а 49 - контрагенту. Після 10-ти років готель повністю переходить у розпорядження країни, в якій він збудований. [2]

Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури в мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км. автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км. є магістральними, зв'язаними з МТК). З потужним туристичним потенціалом нашої країни, цей чинник може стати важливим фактором розвитку вітчизняної економіки. Для того, щоб іноземний турист мав істотний позитивний вплив на економіку України необхідно значно збільшити валютні надходження. У зв'язку з цим, потребує значного розширення обсяг капіталовкладень у туризм. До будівництва об'єктів іноземного туризму (готелів, пансіонатів, баз відпочинку тощо) доцільно залучити капітал зарубіжних країн.

Туристична галузь хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє, зокрема майбутнє економіки, а отже життя України в цілому. Туристичний та природно-рекреаційний потенціал Тернопільської області можна використовувати набагато ефективніше. В цьому регіоні для успішного розвитку туризму, окрім природно-кліматичних ресурсів, наявні також комплекс об'єктів історико-культурної спадщини, сприятливе екологічне становище, вигідне географічне розташування, з огляду на близькість кордонів з європейськими державами, розвинену систему транспортного сполучення тощо. Маршрут проходить по місцевості з великою кількістю річок, численними пагорбами що простягаються на кілометри та мальовничими лісами Тернопільщини. Для проходження маршруту рекомендовано мати гарну фізичну підготовку. Провівши похід я довів, що проводити походи у Тернопільській області можна, на сьогоднішній день одна з найсприятливіших для пішохідного туризму. Безкраї простори цих земель надихаються здійснювати несамовиті подорожі на зустріч новим враженням та знанням.

Список використаних джерел

1. Лесик О.В. Замки та монастирі України. - Л.: Світ, 1993.

2. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2006 рік. - Тернопіль: Головне управління статистики у Тернопільській області, 2007.

3. zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1805-14

4. навч. посіб. / М.П. Кляп, Ф.Ф. Шандор. - К.: Знання, 2011. - 334 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

5. ©Сайт «Світ географії та туризму»

6. www.itravel.ru/biblio/ - бібліотека літератури по туризму

7. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні.

8. Петранівський В.Л. Галицька карпатська туристська інфраструктура: історичний аспект (ІІ пол. XIX ст. - 1939 р.)

9. Андреева Е.Б. Туризм в СССР: организационная структура системы туризма и международных обменов во второй половине XX века

10. Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або Про що розповідають мовчазні могили. Бібліотечка: Некрополі України (Тернопільська область) / Б. Андрушків. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 96 с.

11. Тернопільський Енциклопедичний Словник, том

12. Орест Мацюк. Замки і фортеці західної України (історичні мандрівки)

13. Мороз В. Замки Тернопілля / Володимир Мороз. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2009.

14. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / За ред. Ф.Д. Заставного. - К.: Знання, 2006.

15. Замки Тернопілля // Галицька брама, №5-6 (149-150), 2007. - Л.: Центр Європи

16. Марина Гнатенко. Шляхетні мури // Український тиждень, №2 (167), 14.01.2011

17. Лесик О.В. Замки та монастирі України. - Львів.: Світ, 1993.

18. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові ас-пекти). - К.: Альтерпрес, 2002.

19. Мальська М, Худо В., Цибух В. Основи туристичного бізне-су: Навчальний посібник. - Львів: Вид. центр. ЛНУ, 2003.

20. Кияк Т.Р., Крачило М.П. Привіт тобі, зелена Буковино!:Довідник-путівник: - К.: Пульсари, 2002.

21. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). - К.: Альтерпрес, 2002.

22. Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. - М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000.

23. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001.

24. Дурович А.П. Маркетинговые исследования в туризме: Учебное пособие. - Минск: Новое знание, 2002.

25. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. - К.: Знання України, 2002.

26. Туристичні ресурси України / Під ред. О.І. Лугової. - К.:Інститут туризму федерації профспілок України, 1996.

27. Шкрабюк П. Крехів: дороги земні і небесні. - Інститут ук-раїнознавства ім.І. Крип'якевича НАН України. - Л.: «Місіонер», 2002.

28. Баран Г. Над Стрипою: путівник по туристському маршруту / Г. Баран. - Львів: Каменяр, 1981. Городиський Л.Л., Зінчишин І.І. Мандівка по Теребовлі і Теребовлянщині: історичний нарис-путівник/ Л.Л. Городиський, І.І. Зінчишин. - Львів: Каменяр, 1998.

29. Грищук Б.А., Сургунд А.С. Хмельницький: фотонарис / Б.А. Грищук, А.С. Сургунд. - Львів: Каменяр, 1978.

30. Два береги Збруча. - К.: Грані-Т, 2008.

31. Де котить води Збруч [Текст]: путівник/ М.М. Алексієвець, І.М. Боровська, М.Д. Вишневський, Є.О. Гасай; кер. авт. колективу П.С. Коріненко. - Тернопіль: Ред.-вид. відділ облполіграфвидаву, 1990.