Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки

Особливості розвитку рухових якостей юних футболістів. Комплексна оцінка сенситивних періодів розвитку рухових якостей юних футболістів на початковому та базовому етапах багаторічної підготовки. Результати проведених досліджень у ДЮСШ № 15 з футболу.

Рубрика Спорт и туризм
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.03.2012
Размер файла 435,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

30

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота зі спеціальності

“Теорія і методика викладання обраного виду спорту”

Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Розвиток рухових якостей юних футболістів
  • 1.1 Характеристика рухових якостей
  • 1.2 Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки
  • Висновки до розділу
  • Розділ 2. Методи та організація дослідження
  • 2.1 Формування завдань дослідження
  • 2.2 Методи дослідження
  • 2.3 Організація дослідження
  • Розділ 3. Результати досліджень та їх обговорення
  • 3.1 Результати проведених досліджень розвитку рухових якостей юних футболістів на початковому та базових етапах підготовки у ДЮСШ №15 з футболу
  • Висновки до розділу
  • Висновки
  • Практичні рекомендації:
  • Список використаної літератури

Вступ

Актуальність роботи. Розвиток рухових якостей у дітей шкільного віку відбувається нерівномірно і гетерохронно. Кожна якість має свої періоди як прискореного розвитку так і періоди стабілізації і навіть зниження. На сьогодні виявлено загальні вікові і статеві закономірності розвитку рухових якостей [1, 4, 5, 6]. Розглянуто особливості розвитку рухових якостей у дітей які займаються різними видами спорту [3, 7, 11] і зокрема футболом [2, 8, 9, 10, 13].

Аналіз науково-методичної літератури з питань дитячого та юнацького футболу показав, що основні праці присвячені історії розвитку цього виду спорту, технічній, тактичній та фізичній підготовці футболістів (Донатос Діму, 1998; А.В. Дулібський, 2001; А.П. Золотарев, 1997, 1999; В.З. Івасев 1999, 2000; В.В. Соломонко, Г.А. Лисенчук, О.В. Соломонко, 2005; В.М. Шамардін, В.Г., 2001, Савченко, 1997). Наявні в літературі наукові розробки щодо функціонального розвитку юних футболістів в основному стосуються дитячо-юнацьких спортивних шкіл, збірних юнацьких команд та спортивних резервів з футболу (С.Н. Андреев, 1998; Г.А. Лисенчук, 2003; А.С. Ровний, 2000, 2001; Самер Джаміль Мохамед Саїд, 1998; Р. Сіренко, 1999; І. Стасюк, 2004; А.І. Шамардин, 2000; В.М. Шамардін, 1998; А.В. Шаханова, 1998) і не враховують в належній мірі особливості сенситивних періодів розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки.

Проблему побудови тренувань з футболу вирішували: В. Бігун, 1999; А. Васильчук, Й. Фалес, С. Ніколаєнко, 2006; Ю.В. Васьков, І.М. Пашков, 2003; К.Л. Віхров, 1990, 2002, 2004; А. Попов, 2000; Є. Столітенко, 2000, 2002; В.В. Шаленко, В.І. Перевозник, 2003 та ін. Водночас із досить добре вивченими організаційно-методичними аспектами дані про використання футболу з метою підвищення рівня рухової підготовленості юних футболістів практично відсутні (В. Бігун 1999; В.В. Шаленко, 2005). Відкритим залишається і питання медико-біологічного обґрунтування впливу футболу на організм дітей і підлітків.

Таким чином, зміцнення здоров'я юних футболістів шляхом оптимізації навчально-тренувального процесу на сьогодні є одним з актуальних завдань. Його вирішенню сприятимуть комплексні дослідження впливу занять футболом в умовах різних рухових режимів на морфофункціональний розвиток, фізичну працездатність і фізичну підготовленість та їх взаємозв'язки у юних спортсменів.

З огляду на вищевикладене вважаємо актуальною тему нашого дослідження "Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки".

Об'єкт дослідження. Юні футболісти.

Предмет дослідження. Розвиток рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки.

Мета роботи полягає у комплексній оцінці сенситивних періодів розвитку рухових якостей юних футболістів на початковому та базовому етапах багаторічної підготовки.

Завдання роботи:

1. Провести огляд сучасних літературних джерел з питань розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки.

2. Провести емпіричне дослідження розвитку рухових якостей юних футболістів 11 - 17 років на початковому та базовому етапі підготовки.

3. Проаналізувати динаміку розвитку рухових якостей юних футболістів.

Розділ 1. Розвиток рухових якостей юних футболістів

1.1 Характеристика рухових якостей

Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.

Фізичні якості - це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішне виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання великими зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність. У спеціальній літературі можна зустріти терміни "фізичні якості", "рухові якості" або "фізичні можливості". Ними позначаються окремі сторони рухових можливостей людини. Не вдаючись у деталі теоретичних дискусій з приводу того чи іншого терміну, розглядаємо їх як рівнозначні. Для подальшого розгляду фізичних якостей є потреба з'ясувати ще два терміни: "розвиток фізичних якостей" та "виховання фізичних якостей". Різні автори відстоюють той чи інший варіант, маючи на увазі одні і ті ж процеси. Певно, ми не відійдемо далеко від істини, якщо під терміном "розвиток" будемо мати на увазі зміни в показниках фізичної якості, що викликані запрограмованим природою шляхом [12].

Термін "виховання фізичних якостей" свідчить про зміни, причиною яких є спеціальне втручання, цілеспрямована робота з прогнозом результатів. Тобто, виховання є процесом управління розвитком тієї чи іншої фізичної якості, її вдосконалення. Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. В деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників.

Термін "сенситивний" увійшов у спеціальну літературу і означає особливо чутливі або "сенситивні" періоди стосовно розвитку фізичних якостей [7].

Навчання вправ та виховання фізичних якостей - дві тісно взаємопов'язані складові фізичного виховання. Неможливо навчитись, не повторюючи вправ, а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток певних фізичних якостей. І якщо ми їх розглянемо окремо, то це продиктовано бажанням глибше проаналізувати кожну із названих сторін процесу фізичного виховання. Між фізичними якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати "переносом".

Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої).

Наприклад, на початкових етапах тренування зростання максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних рухах; при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів, але і сила м'язів, які піддаються розтягуванню.

Розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м'язів. Водночас у висококваліфікованих спортсменів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю. Важливо зауважити, що найбільш тісний позитивний взаємозв'язок між фізичними якостями спостерігається в дітей до настання статевої зрілості [9].

При цьому чим нижчий рівень розвитку фізичних якостей, тим тіснішими позитивний взаємозв'язок між ними, і навпаки. Може також спостерігатись позитивний перенос з однієї вправи на іншу або на виробничі і побутові рухові дії. Наприклад, сила, розвинута за допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника, а витривалість, розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і навпаки.

Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м'язів на іншу Так, встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45". переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правої і чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричної" нетренованого боку [23].

1.2 Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки

У роботах В.І. Філіповича була висловлена гіпотеза про те, що період найбільш інтенсивного темпу розвитку фізичних здібностей найбільш сприятливий для їх виховання. Експериментальне підтвердження ця гіпотеза одержала в роботах виконаних під керівництвом З.І. Кузнєцової [6].

Встановлено [4, 6], що спеціальне тренування за допомогою тих самих методів при однаковому за обсягом та інтенсивністю навантаженні дає найбільший педагогічний ефект у тих випадках, коли воно збігається з періодом природного "зльоту" тієї або іншої фізичної якості. При цьому З.І. Кузнєцова запропонувала розглядати віковий період прискореного розвитку як "критичний" (сенситивний).

Сенситивний період - найсприятливіший період для розвитку рухової здібності обумовлений віковими та статевими особливостями.

Більш нові дані [2, 9], які стосуються рекомендованих періодів виховання тої чи іншої фізичної якості футболістів, носять досить загальний і неоднозначний характер. Зокрема, найефективнішими віковими періодами розвитку гнучкості є 9 - 10, 10 - 11 і 14 - 15 років [2]. Тоді як В.В. Соломонко з співав. [9] зазначає, що найсприятливіший період для розвитку гнучкості вік від 3 до 8 років.

Розвиток силових якостей людини, як і інших якостей, носить гетерохронний характер. В роботах ряду авторів [5, 6, 9] відзначено, що молодший шкільний вік є найсприятливішим для розвитку більшості рухових здібностей. Багато хто з них вважає, що в цьому віці найбільш інтенсивно розвиваються швидкість, гнучкість і координаційні здібності, а менш інтенсивно - сила і витривалість.

Однією з найважливіших рухових якостей молодших школярів є швидкість. Ряд дослідників, основними передумовами високого прояву швидкості вважають: структуру м'язів, внутрішньом'язову і міжм'язову координацію [4]; рухливість нервових процесів, що виявляється досконало протікання процесів збудження і гальмування в різних відділах нервової системи, і рівень нервово-м'язової координації [12]; потужність і місткість креатинфосфатного джерела енергії і буферних систем організму [2]; рівень розвитку швидкісно-силових якостей і гнучкості [6].

Вікова динаміка розвитку швидкісних здібностей досліджувалась багатьма авторами [7]. Проте, слід зазначити, що в даних, що наводяться авторами, немає єдності поглядів.

Сенситивні періоди приросту м'язової сили у хлопчиків та дівчаток не збігаються, що слід враховувати в практиці фізичного виховання. Незначний загальний розвиток сили м'язів спостерігається до 9-річного віку у дівчат і 10-річного віку у хлопчиків. Віковий період від 9-10 до 16-17 років характеризується найвищими темпами приросту абсолютної сили м'язів. У подальшому темпи зростання сили поступово уповільнюються, але сила продовжує зростати, і максимальних показників абсолютної сили люди досягають в середньому у 25-30 років. До 10-11-річного віку величини річного приросту абсолютної сили у дівчаток і хлопчиків майже не відрізняються.

сенситивний період футболіст руховий

Починаючи з 12 років, м'язова сила у дівчат зростає повільніше, ніж у хлопців. При цьому достовірних розбіжностей у показниках сили м'язів ніг у дівчаток і хлопчиків одного віку немає, а сила м'язів рук і тулуба у всіх вікових періодах (після 6 років) у хлопців більша. Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. У 10-11 річному віці відносна сила досягає високих показників, які, особливо у дівчат, близькі до показників дорослих жінок. У 12-13 років вона стабілізується або навіть знижується внаслідок бурхливого розвитку тотальних розмірів і маси тіла. Повторне зростання темпів розвитку відносної сили припадає на період від 15 до 17 років.

В роботах дослідників [6] вказано декілька сенситивних періодів приросту абсолютної сили за показниками дев'яти основних груп скелетних м'язів. Перший такий період припадає на вік від 10 до 11 років. За даними [7, 8] високими темпами приросту абсолютної сили м'язів характеризується віковий період від 9-10 до 16-17 років. Слід зазначити, що до 10 - 11 років величини річного приросту абсолютної сили у дівчаток і хлопчиків абсолютно не відрізняються [5].

Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. В період з 6 - 7 до 9 - 11 років спостерігається її швидке збільшення [14]. Причому, у дівчаток темпи наростання, значно вищі, ніж у хлопчиків.

Віковий розвиток різних м'язових груп відбувається нерівномірно і індивідуально. Більшість авторів вважає, що максимальні темпи приросту сили кисті і станової сили припадають на середній шкільний вік. Разом з тим є дані іншого змісту. Ряд учених звертають увагу на більш високі темпи розвитку цієї здатності, починаючи з молодшим шкільним віком і до середнього. Так, на думку [10], в період з 8 до 9 років найбільш виражене зростання згиначів кисті і передпліччя, розгиначів передпліччя і литкових м'язів. Сила розгиначів тулуба, у дітей цього віку, збільшується поволі. За відомостями показники розгиначів тулуба найбільш інтенсивно підвищуються з 9 років у дівчаток і з 10 років у хлопчиків. Дані надані [18, 19] свідчать про істотний приріст сили м'язів кисті і спини у дівчаток з 9 до 10 років.

Встановлено, що в показниках сили м'язів ніг дівчаток і хлопчиків одного віку достовірних розбіжностей немає. Але сила м'язів рук і тулуба у всі вікові періоди (після 6 років) у хлопчиків значно більша, ніж у дівчаток [5].

В роботах дослідників [6, 11] вказано декілька сенситивних періодів приросту абсолютної сили за показниками дев'яти основних груп скелетних м'язів. Перший такий період припадає на вік від 10 до 11 років. За даними [7, 8] високими темпами приросту абсолютної сили м'язів характеризується віковий період від 9-10 до 16-17 років. Слід зазначити, що до 10 - 11 років величини річного приросту абсолютної сили у дівчаток і хлопчиків абсолютно не відрізняються [25].

Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. В період з 6 - 7 до 9 - 11 років спостерігається її швидке збільшення [14]. Причому, у дівчаток темпи наростання, значно вищі, ніж у хлопчиків.

Віковий розвиток різних м'язових груп відбувається нерівномірно і індивідуально. Більшість авторів вважає, що максимальні темпи приросту сили кисті і станової сили припадають на середній шкільний вік. Разом з тим є дані іншого змісту. Ряд учених звертають увагу на більш високі темпи розвитку цієї здатності, починаючи з молодшим шкільним віком і до середнього. Так, на думку [10], в період з 8 до 9 років найбільш виражене зростання згиначів кисті і передпліччя, розгиначів передпліччя і литкових м'язів. Сила розгиначів тулуба, у дітей цього віку, збільшується поволі. За відомостями показники розгиначів тулуба найбільш інтенсивно підвищуються з 9 років у дівчаток і з 10 років у хлопчиків. Дані надані [18, 19] свідчать про істотний приріст сили м'язів кисті і спини у дівчаток з 9 до 10 років.

Встановлено, що в показниках сили м'язів ніг дівчаток і хлопчиків одного віку достовірних розбіжностей немає. Але сила м'язів рук і тулуба у всі вікові періоди (після 6 років) у хлопчиків значно більша, ніж у дівчаток [8].

Найвищі темпи приросту швидкісно-силових можливостей спостерігаються у дівчат від 10 до 11, а у хлопців від 10 до 11 та від 13 до 15 років.

Прогресивний природний розвиток прудкості спостерігається до 14-15 років у дівчат та до 15-16 років у хлопців. Надалі швидкість цілісних рухових дій у дівчат дещо погіршується, а в хлопців продовжує повільно зростати до 17-18 років і потім стабілізується. Це, звичайно, не означає, що після 15-16 років неможливо досягти суттєвого поліпшення прудкості за рахунок спеціалізованого тренування. При цьому досягнення будуть значно кращими, якщо тренування розпочати в період її активного природного розвитку. Спеціальними дослідженнями визначені оптимальні вікові періоди розвитку різних проявів прудкості. Так, від 7-8 до 11-12 років найкраще розвиваються рухові реакції та частота рухів, а в 13-14 років ці показники наближаються до величин, характерних для дорослих. Цікаво, що цей віковий період найсприятливіший щодо темпів розвитку координаційних здібностей, тому саме у цьому віці треба вдосконалювати техніку циклічних швидкісних вправ. У віці від 11-12 до 14-15 років у дівчат та до 15-16 років у хлопців спостерігаються високі темпи приросту швидкості цілісних рухових дій (поодиноких і циклічних).

Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 8-9 до 10, від 11 до 12 та від 14 до 15 років. У віці від 15 до 16 років темпи розвитку загальної витривалості у хлопців різко знижуються, а в інші періоди спостерігаються середні темпи її приросту. Швидкісна витривалість хлопців має високі темпи приросту у віці від 13 до 14 та від 15 до 16 років. Середні темпи припадають на вікові періоди від 11 до 13, від 14 до 15 та від 16 до 17 років. Суттєво відрізняється від хлопців динаміка природного розвитку витривалості у дівчат. У них високі темпи приросту загальної витривалості спостерігаються лише від 10 до 13 років, потім вона протягом двох років зростає повільно, а у віці від 15 до 17 років загальна витривалість зростає в середньому темпі. Найвищі світові досягнення у видах спорту на витривалість демонструються людьми у віці від 20-22 до 30-32 років. Це свідчить про те, що найбільші абсолютні величини показників різних видів витривалості спостерігаються в осіб, які досягнули біологічної зрілості.

Гнучкість природно зростає до 14-15 років, але у різних суглобах вона має різну динаміку розвитку. При цьому у дрібних суглобах розвивається швидше, ніж у великих. Амплітуда рухів у кульшових суглобах гетерохронно зростає до 13-ти років. Найвищий темп її приросту спостерігається з 7 до 8 та з 11 до 13 років Рухливість суглобів хребта має дещо іншу динаміку. У дівчат вона зростає до 14, а у хлопців - до 15 років. Надалі вона стабілізується, а у 16-17-річному віці починає прогресивно погіршуватись. Високі темпи її природного приросту у дівчат спостерігаються від 7 до 8, від 10 до 11 та з 12 до 14 років, а в хлопців від 7 до 11 та від 14 до 15 років. Якщо не застосовувати вправи з розвитку, то уже в юнацькому віці амплітуда рухів практично в усіх суглобах починає поступово зменшуватись. Враховуючи сенситивні періоди розвитку рухових якостей, цілеспрямовано розвивати гнучкість доцільно від 7-8 до 14-15 років.

Спритність як комплексна якість розвивається у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці. Якщо згаяти цей час, то учні можуть втратити здатність до удосконалення цієї якості. У ці періоди легко формуються рухові вміння і навички, прогресує сама здатність набувати щораз нові і нові вміння та перебудовувати їх.

Координаційні здібності людини дуже різноманітні і специфічні. Ряд фахівців в галузі фізичного виховання і спорту [3] диференціювали координаційні здібності на окремі групи за особливостями їх прояву, критеріях оцінки і чинниках, які їх визначають. Виділяють: точність управління часовими, просторовими і силовими параметрами рухів; здібність до збереження рівноваги; відчуття ритму; здібність до орієнтування в просторі; здібність до довільного розслаблення м'язів і координованість рухів (спритність).

Координаційні здібності забезпечуються складною взаємодією центральних і периферичних ланок моторики на основі зворотної інформації і мають виражені вікові особливості [6]. Динаміка розвитку координаційних здібностей в онтогенезі відображена у ряді робіт [18]. За даними [6] у віковому періоді від 7-8 до 11 - 12 років наголошуються найвищі темпи розвитку координаційних здібностей. Особливо бурхливий розвиток їх відбувається у дівчаток до 11 років, у хлопчиків до 12 років, при цьому приріст показників з 7 років складає 75 %.

За відомостями ряду авторів [28] у дітей 7-8 років швидко удосконалюється здібність до різних видів точних рухів. В роботах [18, 19] вказується на збільшення просторової точності рухів (на прикладі метання малого м'яча в ціль) від 4 до 6 років, а від 7 до 9-10 років спостерігається помітне її зниження. В окремих суглобах точність просторових переміщень прогресивно збільшується від 7 до 12 років. За даними [24] здатність відтворювати амплітуду рухів до 40 - 50° максимально збільшується в 7 - 10 років.

Дослідженнями встановлено, що показники просторової точності рухів у дітей 6 - 10 років в статевому аспекті не відрізняються.

Збереження стійкості тіла (рівновага) зв'язано з виконанням будь-якої рухової дії. Рівновага розвивається на основі вдосконалення рефлекторних механізмів в процесі дозрівання вестибулярного аналізатора. Сенситивним періодом розвитку даної здатності є вік від 7 до 12 - 13 років.

За даними [9] у 7-річних дітей зустрічаються показники статичної рівноваги, характерні для дорослих людей. Здібність до збереження статичної рівноваги від 1-го до 2-го класу істотно погіршується, а потім протягом двох років безперервно зростає. Динамічна рівновага, на думку автора, бурхливо розвивається в 7 - 9 і 10 - 11 років. Аналогічні відомості наведені в роботах [18, 19], де наголошується про значний інтенсивний розвиток функції динамічної рівноваги у дітей 7 - 10 років (до 10-річного віку величина відхилення від прямої зменшується в середньому за рік на 10,2 см).

Дослідження свідчать про те, що у молодших школярів недостатній рівень розвитку рівноваги, який підвищується під впливом спеціальних вправ. У хлопчиків показники рівноваги гірші, ніж у дівчаток, з віком ці показники поліпшуються.

Просторова орієнтація розвивається з віком гетерохронно. За відомостями найзначніший її розвиток відбувається у віці від 7 - 8 до 11 - 12 і після 14 - 15 років. Трохи відрізняються дані, наведені в роботах [18, 19], де наголошується достовірне поліпшення орієнтації в просторі з 7 до 12 років. Автор указує, що амплітуда коливань тіла при природному стоянні на горизонтальній поверхні у дітей з 8 до 10 років достовірно зменшується. Дослідженнями [25] встановлено, що в молодшому шкільному віці темпи розвитку просторового орієнтування у хлопчиків значно вищі, ніж у дівчаток.

Здібність до довільного розслаблення м'язів активно зростає від 6 - 7 до 10 - 12 років [2]. За даними [28] координація у віковий період від 7 до 8 років характеризуються нестійкістю ритму і швидкісних параметрів.

В ході емпіричних досліджень нами виявлено три періоди найбільш високих темпів розвитку рухових якостей у юних футболістів: перший з 12 до 13 років, другий з 14 до 15 років і третій з 16 до 17 років.

Інтенсивне покращення власне силових здібностей у юних футболістів спостерігається в 14 і 15 років, швидкісно-силових в 12, 13 і 15 років, вибухової сили в 13, 15 та 17 років, частоти рухів в 12, 13, 14 і 17 років. Зменшення часу латентного періоду рухової реакції на звук виявлено у 12, 14 і 16 років, на світло в 13, 14 і 17 років. Фізична працездатність інтенсивно покращується в 11, 13 і 15 років, динамічна витривалість в 12, 15 і 17 років, статична в 15 років. Підвищенні темпи розвитку статичної рівноваги виявлено в 12, 14 і 16 років, спритності та гнучкості в 13, 15 і 17 років.

Подальші дослідження в даному напрямку можуть проводитись з проблем розвитку та вдосконалення фізичних якостей юних футболістів у відповідності з виявленими віковими особливостями.

Висновки до розділу

Спеціальне тренування за допомогою тих самих методів при однаковому за обсягом та інтенсивністю навантаженні дає найбільший педагогічний ефект у тих випадках, коли воно збігається з періодом природного "зльоту" тієї або іншої фізичної якості. При цьому пропонується розглядати віковий період прискореного розвитку як "критичний" (сенситивний). Сенситивний період - найсприятливіший період для розвитку рухової здібності обумовлений віковими та статевими особливостями. Більш нові дані, які стосуються рекомендованих періодів виховання тої чи іншої фізичної якості футболістів, носять досить загальний і неоднозначний характер.

Отже, проблема розвитку та вдосконалення фізичних якостей юних футболістів в сенситивні періоди є актуальною і потребує експериментальної розробки.

Розділ 2. Методи та організація дослідження

2.1 Формування завдань дослідження

Мета нашої роботи полягає у комплексній оцінці сенситивних періодів розвитку рухових якостей юних футболістів на початковому та базовому етапах багаторічної підготовки.

Мета емпіричного дослідження - проаналізувати динаміку розвитку рухових якостей юних футболістів 11 - 17 років на початковому та базовому етапі підготовки.

Завдання роботи:

1. Провести огляд сучасних літературних джерел з питань розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки.

2. Провести емпіричне дослідження розвитку рухових якостей юних футболістів 11 - 17 років на початковому та базовому етапі підготовки.

3. Проаналізувати динаміку розвитку рухових якостей юних футболістів.

2.2 Методи дослідження

Метод аналізу літературних джерел - аналіз текстів, що робить можливим вивчення проблеми шляхом різних, названих в даній темі проблем, які прямо або опосередковано стосуються неї. Відповідно до теми нашої роботи, вивчалася спеціальна наукова, педагогічна та спортивна література. Були вивчені і проаналізовані матеріали наукових досліджень та узагальнений досвід фахівців-педагогів із вище зазначених питань.

Обробка результатів дослідження проводилась з використанням пакетів статистичних програм "Statіstіca" та "Excel".

Педагогічний експеримент включав в себе тести для виявлення розвитку рухових якостей юних футболістів, а саме:

1. Вивчення сили м'язів розгиначів спини методом станової динамометрії;

2. Тест „Скачки на одній нозі 20 м" - для виявлення швидкісної сили;

3. Дослідження „вибухової” сили за тестом „Стрибок в довжину з місця”;

4. Дослідження фізичної працездатності за показниками тесту PWC170;

5. Дослідження силової витривалості за тестом „Підйом тулуба з положення лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах і опускання його в вихідне положення”;

6. Дослідження розвитку силової витривалості у футболістів за тестом „Утримування ваги тіла на перекладині”;

7. Тест „Частота постукувань" для дослідження швидкості руху верхньої кінцівки;

8. Вивчення латентного періоду простої реакції на звук та на світло;

9. Вивчення координації хлопців-футболістів за показниками тесту „Фламінго”;

10. Тест „Рухливість в кульшовому суглобі" для визначення гнучкості;

11. Дослідження спритності за результатами тесту „Човниковий біг 10х5 м”.

2.3 Організація дослідження

Відомо, що рухова підготовка футболістів є одним з найважливіших факторів, від якого залежить ефективність командних, групових, та індивідуальних техніко-тактичних дій. Яким би технічним і тактично грамотним не був футболіст, він ніколи не доможеться успіху без гарної та різнобічної фізичної підготовленості. Не досягне успіху і команда, у якій рухова підготовленість навіть одного гравця не буде відповідати сучасним стандартам футболу.

Педагогічний експеримент проводився на базі ДЮСШ № 15 м. Києва.

Обстежено 28 хлопчиків-футболістів віком від 11 до 17 років.

Розділ 3. Результати досліджень та їх обговорення

3.1 Результати проведених досліджень розвитку рухових якостей юних футболістів на початковому та базових етапах підготовки у ДЮСШ №15 з футболу

При вивченні сили м'язів розгиначів спини у юних футболістів за показниками станової динамометрії прирости спостерігались у всіх вікових групах з достовірністю в 13, 14, 15 і 17 років, в 12 та 16 років збільшення статистично не значиме. Найбільш інтенсивне збільшення сили відмічено у 14 років - 16,7 % та у 15 років 36,4 % (рис.3.1., табл.3.1.).

За період з 11 до 17 років показники сили м'язів розгиначів тулуба зросли у хлопчиків-футболістів на 157,6 %.

За результатами тесту „Скачки на одній нозі 20 м" виявлено статистично значиме покращення швидкісної сили у хлопчиків-спортсменів у всі вікові періоди окрім 14 років (відмічалось не достовірне зменшення). Найбільш інтенсивні прирости даного показника виявлено в 12 років - 13,9%, 13 років - 12,9 % та 15 років - 15,8 %.

Дослідження „вибухової” сили за тестом „Стрибок в довжину з місця" виявило періоди як збільшення, так і зменшення даного показника з віком. Так, у юних спортсменів приріст даної якості виявлено в 12 (p>0,05), 13 (p<0,001), 15 (p<0,001) і 17 (p<0,001) років, спад в 14 (p<0,05) і 16 років (p>0,05).

Найбільш інтенсивне збільшення вибухової сили у хлопців-футболістів в умовах тренувань в спортивній школі спостерігалось в 13 років - 17,8 %, 15 - 26,3 % та в 17 років - 10,0 %.

При дослідженні фізичної працездатності за показниками тесту PWC170 встановлено, що з віком працездатність зростає у хлопчиків-футболістів у всіх вікових групах з достовірністю в 13, 15 і 17 років, в 12, 14 і 16 років приріст був статистично не значимим.

Найбільший віковий приріст фізичної працездатності у юних футболістів виявлено в 11 - 32,7 % та 15 років - 35,4 %, крім того значні збільшення спостерігались і в 13 років - 21,3 %. Зазначимо, що сумарний віковий приріст фізичної працездатності у юних футболістів з 11 до 17 років становив 139,2 %.

При вивченні силової витривалості за тестом „Підйом тулуба з положення лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах і опускання його в вихідне положення" спостерігались періоди збільшення і зменшення величин.

У хлопчиків-спортсменів прирости показника динамічної витривалості відмічали в 12 (р<0,01), 13 (р>0,05), 15 (р<0,001) і 17 (р<0,001) років, спади відповідно в 14 (р>0,05) і 16 (р>0,05). Найбільш інтенсивне збільшення силової витривалості виявлено у віці 12 років - 15,1 %, 15 років - 19,7 % та 17 років - 35,9 %. За період з 11 до 17 років показники силової витривалості збільшились у хлопчиків-футболістів на 79,9 %.

Дослідження розвитку силової витривалості у футболістів за тестом „Утримування ваги тіла на перекладині" виявило вікові періоди збільшення і зменшення показників. Так у юних спортсменів збільшення статичної витривалості виявлено в 12 (р>0,05), 13 (р>0,05), 15 (р<0,015) і 16 (р>0,05) років, зменшення в 14 (р>0,05) і 17 (р>0,05). Зазначимо, що найкращі показники у спортсменів відмічали в 15 років (31,3 сек.). Періодами найбільш інтенсивного збільшення силової витривалості у футболістів був вік 15 років - 63,0 %. За період з 11 до 17 років силова витривалість зросла у футболістів інтернату на 50,6 %.

Рис.3.1 Темпи приросту рухових якостей у юних футболістів

Аналіз результатів тесту „Частота постукувань" показав, що швидкість руху верхньої кінцівки зростає у хлопців-футболістів в 12 (р<0,01), 13 (р<0,05), 14 (р<0,05), 15 (р>0,05) і 17 (р<0,05) років, погіршується в 16 (р>0,05). Найбільш інтенсивні періоди приросту швидкості за результатами тесту у футболістів спортивного інтернату виявлено у віці 12 років - 8,6 %, 13 - 6,5 %, 14 - 7,7 % та 17 років - 13,8 %. Встановлено, що за період з 11 до 17 років швидкість руху верхньої кінцівки покращилася на 34,2 %.

Таблиця 3.1.

Вивчення латентного періоду простої реакції на звук показало зменшення його з віком у юних футболістів в 12 (р<0,01), 13 (р>0,05), 14 (р<0,001) і 16 (р<0,001) років, збільшення в 15 (р<0,05) і 17 (р<0,05). Виявлено найбільш інтенсивні періоди покращення часу реакції на звук в 12 років на 14,2 %, в 14 на 12,5 % та в 16 років на 15,1 %. Сумарне покращення реакції на звук у спортсменів за період з 11 до 17 років становило 25,7%.

Аналіз вихідних даних реакції на світло показав, що латентний період простої моторної реакції зменшується в 12 (р>0,05), 13 (р<0,05), 14 (р<0,05) і 17 (р<0,05) років, збільшується в 15 (р>0,05) і 16 (р>0,05) років. Виявлено інтенсивне покращення часу реакції на світло в юних футболістів у 13 років на 9,3 %, в 14 на 8,6 % та в 17 років на 11,5 %. За період з 11 до 17 років час латентного періоду реакції на світло зменшився на 19,2 %.

Вивчення координації хлопців-футболістів 11-17 років за показниками тесту „Фламінго" показало статистично не значимі покращення статичної рівноваги в 12, 14, 15, 16 і 17 років, в 13 років показник не змінювався. Інтенсивне покрашення координації на 22,0 % у юних спортсменів виявлено у віці 12 років, на 13,0 % в 14 років і на 12,2 % в 16 років. За період з 11 до 17 років показник статичної рівноваги покращився у футболістів на 45,8 %.

На основі результатів тесту „Рухливість в кульшовому суглобі" встановлено, що з віком гнучкість покращується у футболістів в 12 (р>0,05), 13 (р<0,05), 15 (р<0,001) і 17 (р<0,01) років, погіршується в 14 (р>0,05) і 16 (р>0,05). У юних футболістів спортивного інтернату відмічено три періоди інтенсивного покращення даної якості: в 13 років - 14,7 %, в 15 років - 29,3 % та в 17 років - 25,1 %. Загальний приріст гнучкості за період з 11 до 17 років становив 81,5 %.

Аналіз вікової динаміки спритності за результатами тесту „Човниковий біг 10х5 м" показав покращення даної якості в спортсменів в 12 (р<0,05), 13 (р<0,01), 15 (р<0,001) і 17 (р<0,05) років, погіршення в 14 (р>0,05) і 16 (р>0,05). Кращі показники спритності виявлено в 17 років - 14,9 с. Найбільш інтенсивний приріст спритності у юних футболістів відбувався в 13 років - 5,6 %, в 15 років - 9,2 % та в 17 років - 7,5 %. Дослідженнями встановлено, що приріст спритності (за тестом "Човниковий біг") у період з 11 до 17 років становив 21,6 %.

Висновки до розділу

В ході емпіричних досліджень нами виявлено три періоди найбільш високих темпів розвитку рухових якостей у юних футболістів: перший з 12 до 13 років, другий з 14 до 15 років і третій з 16 до 17 років.

Інтенсивне покращення власне силових здібностей у юних футболістів спостерігається в 14 і 15 років, швидкісно-силових в 12, 13 і 15 років, вибухової сили в 13, 15 та 17 років, частоти рухів в 12, 13, 14 і 17 років. Зменшення часу латентного періоду рухової реакції на звук виявлено у 12, 14 і 16 років, на світло в 13, 14 і 17 років. Фізична працездатність інтенсивно покращується в 11, 13 і 15 років, динамічна витривалість в 12, 15 і 17 років, статична в 15 років. Підвищенні темпи розвитку статичної рівноваги виявлено в 12, 14 і 16 років, спритності та гнучкості в 13, 15 і 17 років.

Подальші дослідження в даному напрямку можуть проводитись з проблем розвитку та вдосконалення фізичних якостей юних футболістів у відповідності з виявленими віковими особливостями.

Висновки

Проведене нами дослідження надало можливість зробити наступні висновки:

Спеціальне тренування за допомогою тих самих методів при однаковому за обсягом та інтенсивністю навантаженні дає найбільший педагогічний ефект у тих випадках, коли воно збігається з періодом природного "зльоту" тієї або іншої фізичної якості. При цьому пропонується розглядати віковий період прискореного розвитку як "критичний" (сенситивний). Сенситивний період - найсприятливіший період для розвитку рухової здібності обумовлений віковими та статевими особливостями. Більш нові дані, які стосуються рекомендованих періодів виховання тої чи іншої фізичної якості футболістів, носять досить загальний і неоднозначний характер.

В ході емпіричних досліджень нами виявлено три періоди найбільш високих темпів розвитку рухових якостей у юних футболістів: перший з 12 до 13 років, другий з 14 до 15 років і третій з 16 до 17 років.

Інтенсивне покращення власне силових здібностей у юних футболістів спостерігається в 14 і 15 років, швидкісно-силових в 12, 13 і 15 років, вибухової сили в 13, 15 та 17 років, частоти рухів в 12, 13, 14 і 17 років. Зменшення часу латентного періоду рухової реакції на звук виявлено у 12, 14 і 16 років, на світло в 13, 14 і 17 років. Фізична працездатність інтенсивно покращується в 11, 13 і 15 років, динамічна витривалість в 12, 15 і 17 років, статична в 15 років. Підвищенні темпи розвитку статичної рівноваги виявлено в 12, 14 і 16 років, спритності та гнучкості в 13, 15 і 17 років.

Подальші дослідження в даному напрямку можуть проводитись з проблем розвитку та вдосконалення фізичних якостей юних футболістів у відповідності з виявленими віковими особливостями.

Практичні рекомендації:

У підготовці футболістів використовується безліч різних вправ: від простих - біг, стрибки, силові вправ, удари по нерухомому м'ячі, передача м'яча в парах, до самих складних: ігрових вправ з рішенням складних ігрових завдань, координаційних вправ аеробіки і акробатики. Вплив кожного із цих вправ на функціональні системи організму футболістів і їхній інтелект неоднаково, і тому терміновий тренувальний ефект вправ розрізняються як по величині, так і по спрямованості.

Планування та контроль навантажень у футболі проводиться з використанням наступних характеристик.

Перша з них - спеціалізованість вправ, відповідно до якої всі вони розділяються на дві групи: специфічні (ігрові) і неспецифічні (неігрові). У свою чергу специфічні (футбольні) вправи розділяються на командні, групові й індивідуальні.

Друга характеристика - спрямованість вправ на розвиток фізичних якостей футболістів. Є вправи змішаної спрямованості, при виконанні яких удосконалюються відразу кілька проявів різних фізичних якостей футболістів.

Це відбувається, як правило, при виконанні командних і групових вправ. Є вправи виборчої спрямованості, при виконанні яких удосконалюється переважно якесь одна фізична якість. Це, як правило, неспецифічні вправи.

Всі ці засоби фізичної підготовки реалізуються в рамках тренувальних занять, форма яких може бути наступної:

розминка. Вона складається із двох частин. Перша частина - ігрові вправи в сполученні зі стретчингом (3 хвилини гра й 2-3 хвилини стретчинг і т.д.). Або вправи "школи футболу" (передачі м'яча в парах, трійках і т.п.) у сполученні зі стретчингом.

Або біг підтюпцем у сполученні зі стретчингом. Або переміщення по полю груп гравців, погоджені за часом і простором, у сполученні зі стретчингом. Крім стретчингу можна у всіх цих випадках використати махові рухи. Друга частина розминки - це координаційні, бігові й стрибкові вправи.

Групові вправи, при виконанні яких вирішуються конкретні ігрові завдання;

Командні вправи, застосовувані для освоєння тактичної схеми гри;

Вправи фізичної підготовки;

Вправи розминки.

Є заняття, у яких планують повний набір всіх цих вправ.

Але цілком можливі заняття, у яких крім розминки є тільки вправи фізичної підготовки, або різні вправи групової тактики і т.д.

Список використаної літератури

1. Арєфєв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі. - 2-е вид., перероб. і доп. - Кам'янець-Подільський: „Абетка-Нова”, 2001.

2. Безруких М.М., Сонькин В.Д., Фарбер Д.А. Возрастная физиология. - М.: Академия, 2002. - 415 с.

3. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и биологии активности. - М.: Знание, 1996. - 349 с.

4. Вихров К.Л. Футбол в школе: Учебно-методическое пособие. - К.: Рад. шк., 1990. - 192 с.

5. Волков Л.В. Возрастные основы методики физической подготовки детей и подростков. Учебно-методическое пособие. - Переяслав - Хмельницкий, 1991. - 25 с.

6. Волков Л.В. Спортивная подготовка детей и подростков. - К.: ВЕЖА, 1998. - 188 с.

7. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. - К.: Олимпийская литература, 2002. - 294 с.

8. Гужаловский А.А. Физическое воспитание школьников в критические периоды развития // Теор. и практ. физкультуры. - 1977. - № 7 - С.37-39.

9. Детская спортивная медицина: Руководство для врачей. / Под. ред.С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущёва. - 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Медицина, 1991. - 560 с.

10. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учебное пособие для педагогических вузов. - М.: "Высшая школа", 1985. - 384 с.

11. Комплексна оцінка впливу занять футболом в умовах різних рухових режимів на морфофункціональний розвиток школярів 11-17 років: Автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02/В.П. Романюк; Харк. держ. акад. фіз. культури. - Х., 2007. - 19 с.

12. Коц Я.М. Физиологические основы физических (двигательных) качеств // Спортивная физиология - М.: Физкультура и спорт, 1986. - С.53-103.

13. Круцевич Т.Ю. Методы исследовавния индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Учебн. пособие для студ. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 232 с.

14. Кузнецова 3.И. Критические периоды развития двигательных качеств школьников // Физкультура в школе. - 2005. - № 1. - С.7 - 9.

15. Лисенчук Г.А. Управление подготовкой футболистов К.: Олимпийская литература, 2003. - 271 с.

16. Общая и специальная физическая подготовка футболистов в учебно - тренировочном процессе / сост.В.А. Шальнов. - Ульяновск: УлГТУ, 2009. - 22 с.

17. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 583с.

18. Пшибильский В. Специальная физическая подготовленность квалифицированных футболистов в подготовительный период тренировки // Наука в олимпийском спорте. - 2003. - №1. - С.23 - 27.

19. Ровний А.С. Сенсорні механізми управління точнішими рухами людини. - Харків: ХаДІФК, 2001. - 220 с.

20. Романюк Віктор Петрович. Комплексна оцінка впливу занять футболом в умовах різних рухових режимів на морфофункціональний розвиток школярів 11-17 років: дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02/Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Інститут фізичної культури та здоров'я. - Луцьк, 2007. - 317с.

21. Сиренко Д.В. Особенности развития скоростных способностей у юных футболистов // Современное профессиональное образование в сфере физической культуры и спорта: актуальные проблемы и пути совершенствования: Труды Международной научно-практической конференции. - Волгоград: ВГАФК, 2006. - С.236-238.

22. Сиренко Д.В. Возрастная динамика показателей скоростных способностей у юных футболистов различных игровых амплуа // Актуальные вопросы физической культуры и спорта: Материалы итоговой научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых за 2006 год. - Выпуск № 13. - Волгоград: ВГАФК, 2007. - С.92-94.

23. Сиренко Д.В. Формирование скоростных способностей у юных футболистов // Физическая культура и спорт: Труды региональной научно-практической конференции. - Самара: СГПУ, 2006. - С.115-117.

24. Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол. - К.: Олімпійська література, 1997. - 287 с.

25. Сучилин А.А. Теоретико-методические основы подготовки резерва для профессионального футбола: Дис. докт. пед. наук в виде научного доклада. - Волгоград, 1997. - 77 с.

26. Шамардин В.Н. Система подготовки юных футболистов. - Днепропетровск, 2001. - 104 с.

27. Шамардин, А.И. Функциональная подготовка футболистов / А.И. Шамардин. - Волгоград, 2000. - 151 с.

28. Шаханова А.В. Влияние расширенного двигательного режима на онтогенетическое развитие и физическую подготовленность детей и подростков: Афтореф. дис. … докт. биол. наук - М., 1998. - 50 с.

29. Шварц А. Исследование зависимости эффективности игры в футбол на примере лучших команд мира. - Гданьск: АФВ, 2001. - С.99-109.

30. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.