Главная База знаний "Allbest" Спорт и туризм Зміст та спрямованість фізичної підготовки футболістів (14-15 років)

Зміст та спрямованість фізичної підготовки футболістів (14-15 років)

Характеристика теоретико-методичних аспектів змісту та спрямованості фізичної підготовки футболістів. Емпіричний аналіз структури фізичної підготовленості футболістів віком 14-15 років. Особливості їх комплексного контролю фізичної підготовленості.

Рубрика Спорт и туризм
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 28.03.2012
Размер файла 121,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Зміст та спрямованість фізичної підготовки футболістів (14-15 років)

ЗМІСТ

фізична підготовка футболіст

  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ 1. Зміст та спрямованість фізичної підготовки футболістів
    • 1.1Вікові особливості фізичного розвитку та фізичної підготовки футболістів
    • 1.2 Принципи фізичної підготовки футболістів 14-15 років
    • 1.3 Основні методи виховання фізичної підготовки
    • Висновки до розділу 1
  • РОЗДІЛ 2. Методи та організація дослідження
    • 2.1Формування завдань дослідження
    • 2.2 Методи досліджень
    • 2.3 Організація досліджень
  • РОЗДІЛ 3. обговорення результатів власного дослідження
    • 3.1 Аналіз структури фізичної підготовленості футболістів віком 14-15 років
    • 3.2 Обговорення результатів дослідження
    • Висновки до розділу 3
  • РОЗДІЛ 4. Комплексний контроль фізичної підготовленості футболістів
    • 4.1 Контроль фізичного стану футболістів
    • 4.2 Контроль фізичної підготовленості
    • Висновки до розділу 4
  • ВИСНОВКИ
  • Практичні рекомендації
  • СПИСОК Використаної літератури

ВСТУП

Актуальність роботи. В процесі змагальної діяльності на організм спортсменів діють значні за величиною і тривалістю навантаження, які вимагають максимальної мобілізації можливостей організму та висувають високі вимоги до загальної та спеціальної фізичної підготовленості футболістів. Тому, поряд із вдосконаленням техніко-тактичної майстерності, важливим завданням тренувального процесу є підвищення рівня фізичної підготовленності [4, 7, 16 та ін.]. Серед шляхів вирішення цієї проблеми є раціональна індивідуалізація засобів і методів процесу фізичної підготовки спортсменів [3, 4, 8, 14 та ін.], однією з форм якої, в умовах колективної змагальної діяльності, є диференційований підхід, що дозволяє найповніше використовувати їхні задатки й індивідуальні особливості [1, 5, 6, 11, 14 та ін.].

Цей підхід до методики фізичної підготовки доречний, як щодо груп видів спорту, так і щодо розвитку фізичних якостей конкретних спортсменів [1, 4, 13, 14 та ін.]. Тому потреба в корінному покращенні якості підготовки юних футболістів, у тому числі фізичної, та пошуку і впровадженню в практику більш ефективних організаційних форм, засобів і методів тренування є актуальною.

Об'єкт роботи - фізична підготовка.

Предмет роботи - футболісти 14-15 років.

Мета дослідження - аналіз змісту та спрямованість фізичної підготовки футболістів (14-15 років).

Завдання роботи:

1. Провести вивчення стану теоретико-методичних аспектів змісту та спрямованість фізичної підготовки футболістів на основі аналізу спеціальної літератури.

2. Провести емпіричний аналіз структури фізичної підготовленості футболістів віком 14-15 років.

3. Виявити особливості комплексного контролю фізичної підготовленості футболістів.

Методи дослідження. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел та педагогічний експеримент.

РОЗДІЛ 1. Зміст та спрямованість фізичної підготовки футболістів

1.1 Вікові особливості фізичного розвитку та фізичної підготовки футболістів

Зростання конкуренції і престижності національних та міжнародних змагань, збільшення матеріальних стимулів, інтеграція науки і практики сприяли суттєвому підвищенню рівня підготовленості футболістів та ефективності змагальної діяльності, що проявилося в [30]:

· ?збільшенні кількості силових єдиноборств і швидкості переміщень футболістів під час гри та підвищенні питомої ваги анаеробного енергозабезпечення в структурі їхньої функціональної підготовленості;

· посиленні ролі колективних дій в атаці і обороні;

· ?підвищенні темпу гри, і, відповідно, зростанні вимог до фізичних кондицій гравців [7, 16 та ін.].

Сучасний футбол розвиваєтьсяв напрямку високої рухливості гравців, швидкого прийняття рішень та виконання технічних дій, інтуїтивно-творчих дій футболістів, що покладені в основу імпровізації, подальшої інтенсифікації, яка проявляється в зростанні швидкості гри, що забезпечує необхідний результат. Під швидкістю гри розумієтеся не тільки швидкість бігу, але і вміння швидко обробляти та вести м'яч, виконувати передачі та удари по воротах, а також швидко приймати ефективні ігрові рішення. Чим швидше виконуються ці дії, тим вищий темп ведення гри [7, 9, 15, 16].

Тому фізична підготовленість є дуже важливим компонентом, що зумовлює високі спортивно-технічні досягнення футболіста. Процес фізичної підготовки органічно пов'язаний з технічною, тактичною і психологічною підготовкою. І чим міцніший цей зв'язок, тим вищі ігрові можливості.

Провідні футболісти мають високу спеціальну спритність, виконують ігрові дії точно, легко, вміло узгоджуючи дії в часі і просторі. Вони володіють вмінням управляти своїми рухами в екстремальних умовах. Їхні дії, при високій швидкості бігу, характеризуються швидкістю виконання найскладніших технічних прийомів та швидкістю переключення з однієї дії на іншу, що дозволяє вводити в оману суперника і як результат обігравати його [7, 16 та ін.].

Але сучасний рівень розвитку гри вимагає такої фізичної, технічної, тактичної, теоретичної і психічної підготовленості, що одних тільки групових чи командних тренувань недостатньо [8, 10 та ін.]. Якість підготовки кваліфікованих футболістів багато в чому залежить від раціональної організації загальнокомандних тренувань з урахуванням індивідуальних особливостей кожного гравця [2, 8, 12, 15]. Тому при плануванні фізичної підготовки футболістів потрібно враховувати як мінімум два чинники: перший - це структура гри, характеристики якої визначають вимоги до фізичної підготовленості, а другий - індивідуальна структура підготовленості кожного гравця. У зв'язку з цим, у роботі з кваліфікованими футболістами 80-90 % вправ доцільно планувати з врахуванням вимог гри, а 20-10 % з врахуванням їхніх індивідуальних особливостей [4, 15 та ін.].

Високий рівень розвитку сучасного футболу вимагає максимального прояву індивідуальних якостей кожного гравця і доцільного використання цих якостей у грі. Досвід тренерської роботи [4, 10 та ін.] зі спортсменами різних видів спорту, як в командних, так й індивідуальних видах, та результати наукових досліджень [1, 13 та ін.] показує, що висот спортивної майстерності досягають переважно ті спортсмени, тренувальний процес яких побудований з чіткою спрямованістю на розкриття провідних індивідуальних якостей. Однак існують експериментально обґрунтовані дані, що в ігрових видах спорту, більший тренувальний вплив має диференційована фізична підготовка, яка поєднує комплексний розвиток фізичних якостей (70 % від загального часу на фізичну підготовку у підготовчому періоді) з акцентованим (30 % від загального часу на фізичну підготовку у підготовчому періоді) розвитком відстаючих фізичних якостей кожного спортсмена [5, 6, 11].

Як видно, результати наведених даних не підтверджують думку [1, 4, 10 та ін.] стосовно того, що у тренуванні кваліфікованих спортсменів акцент завжди необхідно робити на розвитку провідних для конкретного спортсмена фізичних якостей. У той же час, у роботі А. Андерса, М. Линця, І. Войтовича (2007) експериментально встановлено, що навіть у тренуванні багатоборців військово-спортивного комплексу 2-го та 1-го спортивних розрядів програма диференційованої фізичної підготовки, яка поєднує в собі комплексний розвиток фізичних якостей (70-75 % від загального обсягу на фізичну підготовку у підготовчому періоді макроциклу) з акцентованим розвитком провідних для кожного спортсмена фізичних якостей (25-30 % від загального обсягу фізичної підготовки у підготовчому періоді макроциклу), сприяє більш вираженому зростанню їхньої фізичної підготовленості та спортивної результативності, ніж тренувальна програма диференційованої фізичної підготовки, що поєднує в собі комплексний розвиток фізичних якостей (70-75 % від загального обсягу на фізичну підготовку у підготовчому періоді макроциклу) з акцентованим розвитком відстаючих фізичних якостей (25-30 % від загального обсягу на фізичну підготовку у підготовчому періоді макроциклу).

Однак до теперішнього часу ще достеменно не відомо, що ефективніше - переважно удосконалювати провідні якості властиві спортсменові, чи працювати у напрямі розвитку слаборозвинених якостей. Є прихильники і того і іншого напрямку [1, 5, 6, 11].

Вплив спортивної гіперкінезії на фізіологію росту і гармонійність розвитку може бути в одному випадку нейтральним, в іншому - ростостимулюючим або ростогальмуючим.

При загальному збільшенні маси тіла у юних футболістів за період з 14 до 17 років на 37,4 кг (110 %), найбільші прирости відмічаються у віці 14 (16,5 %), 15 (30,5 %) і 17 (15,7 %) років, тоді як у не спортсменів загальний приріст маси тіла за період з 14 до 17 років становить 27,3 кг (92 %). Найбільші прирости даного показника у нетренованих школярів відмічаються в 14 (19,0 %) і 15 (15,2 %) років.

Дослідження соматичного розвитку юних футболістів, проведені Перепелиця П.Є., Демкович С.Е. (2006), дозволило виявити в них ряд вікових особливостей в порівнянні з нетренованими однолітками. З 14 до 17 років у футболістів в порівнянні з не спортсменами відмічено більш суттєве збільшення довжини, маси і площі тіла, індексу Кетле, обсягу грудної клітки, діаметра плечей та тазу, жирового, кісткового і м'язового компонентів складу тіла.

Найбільші темпи приросту антропометричних показників у юних футболістів виявлено в 14, 15 і 17 років, у школярів які не займалися спортом в 12, 14 і 15 років. До 15 років за показниками індексу Кетле нетреновані хлопчики дещо переважали своїх ровесників футболістів, а в 15, 16 і 17 років спортсмени мають достовірно кращі величини ваго-ростового співвідношення.

Формування м'язової сили у хлопчиків 11-15 років, які регулярно займаються футболом, відбувається нерівномірно. Найбільше збільшення результатів спостерігається в період від 12 до 13 років. В окремих показниках (розгинання стегна, тулуба) спостерігається великий приріст у віковому проміжку 13-15 років. Найменша динаміка силових показників відбувається в період від 11 до 12 років.

Фізична підготовка спрямована на розвиток і вдосконалювання основних рухових якостей (сили, швидкості, гнучкості, спритності, витривалості). Хороша фізична підготовка є необхідною базою для досягнення високих результатів.

Спортивне тренування, як в ігрових видах спорту, так і в будь-якому виді спорту, включає одночасне освоєння специфічних рухів і розвиток фізичних якостей, необхідних для виконання м'язової діяльності та обидви ці процеси являють собою нерозривне ціле.

Зміст тренувального процесу юних спортсменів обумовлюється наступними умовами [13]:

- вихідними даними дитини та ступенем розвитку здатностей надалі;

- специфічними віковими особливостями, що визначають закономірності росту спортивних досягнень;

- особливостями спортивної спеціалізації, що викликають формування певних функціональних можливостей і рухових навичок, специфічних для ігрової діяльності футболістів.

Формування рухових навичок - складний педагогічний процес, успіх якого визначається рівнем прояву фізичних і психічних якостей, станом функціональних систем організму. Вміння та навички, сформовані на цьому етапі навчання є найбільш стійкими та на превелику силу надалі піддаються.

У зв'язку із цим, саме на початковому етапі підготовки в ігрових видах спорту, коли в дітей проявляються досить більші резервні можливості рухової функції, доцільно шукати найбільш ефективні методи та засоби педагогічного впливу з метою оптимального розвитку основних рухових якостей, необхідних для успішної ігрової діяльності спортсменів [25].

1.2 Принципи фізичної підготовки футболістів 14-15 років

Принципи фізичної підготовки футболістів 14-15 років [29]:

Принцип безперервності. Збільшення тривалості інтервалів відпочинку або зниження кількості тренувальних занять в одиницю часу призводить до зниження ефективності тренувального процесу. Це ставиться до всіх фізіологічних систем.

Маса ендокринних залоз збільшується в нашому випадку тільки при застосуванні вправ з високою інтенсивністю 70-100% при оптимальній тривалості його виконання. Збільшення тривалості інтервалу відпочинку знижує ступінь ефективності тренувального процесу від 27% при щоденному тренуванні, до 0% при інтервалі відпочинку більше 6 днів. Логіка роботи математичної моделі відомий, тому отриманий результат має однозначну інтерпретацію. Вправа з високою інтенсивністю й оптимальною тривалістю стимулює вихід з ендокринних залоз наявний запас гормонів. Вони стимулюють синтез всіх структур у клітках різних тканин, у тому числі і залоз ендокринної системи. Анаболічні гормони залишаються в тканинах значний час - 1-3 доби, але концентрація їх поступово знижується - іде метаболізм гормонів. Тому при інтервалі відпочинку 1-2 доби концентрація гормонів у крові й тканинах наростає й стабілізується на підвищеному з, що приводить до переваги процесів синтезу в клітках. Збільшення тривалості відпочинку приводить до поступового зниження концентрації нижче необхідного рівня навіть для підтримки вже досягнутих змін на клітинному рівні, тому рівень адаптаційних перебудов у тканинах знижується. Отже, принцип безперервності у випадку спортивного тренування означає нарощування адаптаційних перебудов у клітках з метою досягнення усе більше високих спортивних результатів.

Принцип специфічності та гетерохронності адаптаційних процесів. У математичній моделі одночасно йдуть зміни в м'язі, ендокринних залозах і кістковому мозку (основному органі імунної системи). Причому для гіперплазії міофібрилл потрібно рекрутування м'язових волокон, анаеробний гліколіз і підвищена концентрація анаболічних гормонів, а для гіперплазії мітохондрій потрібен аеробний гліколіз, тому тренувальний процес повинен істотно розрізнятися. У нашому випадку максимум приросту маси міофібрилл спостерігався при щоденному тренуванні з інтенсивністю 80-100% і сумарною тривалістю силових вправ 8-2 хв. Максимум приросту мітохондрій був також при щоденному тренуванні, але з інтенсивністю 10-20%. Можна також відзначити, що удержати заданий рівень гіперплазії міофібрилл можна навіть із інтервалом відпочинку в 6 днів, тоді як для підтримки заданої гіперплазії мітохондрій потрібна щоденне тренування, а для гіперплазії кліток залоз ендокринної системи 4-5 днів.

Принцип циклічності. Тренувальний процес повинен будуватися з урахуванням одночасного розвитку всіх основних систем організму, при деякій перевазі в розвитку якої-небудь вибраної системи, необхідної для даного виду спорту. Тому необхідно планувати послідовність із різних тренувальних засобів у рамках певного циклу (мікроциклу). Цей цикл повинен характеризуватися синергічною взаємодією процесів відновлення після тренувань різної спрямованості. Він повинен приводити до позитивних і заданих зрушень у системах і органах людини.

Принцип економії. Адаптаційні перебудови, пов'язані з посиленням процесу синтезу білка в клітках, залежать від концентрації гормонів у крові та тканинах. Отже, треба враховувати два явища:

- більше гормонів виділяється в стані граничної напруги - стресу, а саме при максимальній інтенсивності або болючих відчуттях, пов'язаних з локальним або загальним закисленням;

- виконання вправ з високим споживанням кисню, при недоліку глюкози в крові, підвищенні концентрації іонів водню субстратом для метаболізму стають білки, у тому числі гормони.

Отже, після тренування, стимулюючої виділення великої кількості гормонів, не можна тривало тренуватися з інтенсивністю, що викликає максимальний метаболізм в організмі, тобто на рівні Анп і вище.

Із принципу "економії" виникає необхідність появи мезоциклів. У рамках мезоциклів варто навантажувати ендокринну систему 14-21 день і давати відновлюватися 7-10 днів. Навантажують ендокринну систему розвиваючими силовими або швидкісно-силовими вправами, а розвантажують - тонізуючими [18].

1.3 Основні методи виховання фізичної підготовки

Класифікація фізичних навантажень необхідна як для планування, так і для оцінки результатів уже проробленої тренувальної роботи.

Класифікація явищ може виконуватися по зовнішнім (не істотним) ознаках і за змістом (істотним). У цей час є безліч класифікацій фізичних вправ за зовнішніх ознаках [9]:

· циклічні та ациклічні;

· алактатні, гліколітичні, змішані, аеробні;

· максимальні, субмаксимальні, великої та помірної потужності та ін.

При виконанні змістовної класифікації вправ з погляду їхнього навантаження на органи як класифікаційна ознака варто вибрати обсяг і-рнк, що спричиняється процес гіперплазії певних органел у клітках органів, які найбільше активно функціонують під час вправи та періоду відновлення. Для рішення цього завдання необхідно мати концептуальну та математичну модель організму людини.

Концептуальна модель необхідна для умоглядного (уявного) імітаційного моделювання (УІМ) ходу адаптаційних процесів, для якісної оцінки результатів впливу фізичної вправи на системи, органи, накліточні структури, а також кількісної експертної оцінки ступеня такого впливу.

Математична модель повинна використатися як критерій істинності умовисновків. Таким чином, знання тренера повинні включати методику оцінки ступеня впливу фізичних вправ на системи та органи, тобто класифікацію ступеня впливу основних видів фізичних вправ на системи та органи спортсмена, а також доказ адекватності мислення, завдяки застосуванню математичного імітаційного моделювання та результатів прямих вимірів, узятих з досліджень суміжних, біологічних наук.

Методика оцінки впливу фізичної вправи на хід адаптаційних процесів включає:

1) уявну модель організму людини, що поєднують знання з анатомії, біохімії, гістології, фізіології та біомеханіці, конкретну інформацію про даного спортсмена;

2) повний опис вправи: інтенсивність, тривалість, інтервал відпочинку між підходами, кількість серій вправ;

3) уявну імітацію вправ, тобто опис ходу біохімічних і фізіологічних процесів.

4) експертну оцінку кількості утвореної і-рнк у різних клітках з урахуванням специфіки їхнього впливу на синтез певних органел.

Висновки до розділу 1

Фізична підготовленість є дуже важливим компонентом, що зумовлює високі спортивно-технічні досягнення футболіста. Процес фізичної підготовки органічно пов'язаний з технічною, тактичною і психологічною підготовкою. І чим міцніший цей зв'язок, тим вищі ігрові можливості. Класифікація фізичних навантажень необхідна як для планування, так і для оцінки результатів уже проробленої тренувальної роботи. Класифікація явищ може виконуватися по зовнішнім (не істотним) ознаках і за змістом (істотним).

РОЗДІЛ 2. Методи та організація дослідження

2.1 Формування завдань дослідження

Метою досліджень була структура фізичної підготовленості футболістів 14-15 років та її зміна в річному циклі тренування.

Визначенню структури фізичної підготовленості спортсменів передує вибір адекватних методик і тестів. При рішенні цього питання ми виходили з того, що хоча фізична підготовленість виражається в першу чергу в рівні розвитку рухових якостей, однак, варто погодитися, що вона у великій мері залежить від фізичного розвитку спортсмена та функціонального стану певних фізіологічних систем.

2.2 Методи досліджень

Методи дослідження:

· педагогічні методи:

· час перегони 30 м без і з веденням м'яча,

· час перегони 400 м і 5х30 м,

· тест Купера,

· стрибок нагору по Абалакову,

· стрибок у довжину з місця,

· комбінований тест для визначення координаційних здатностей,

· удар по м'ячі на дальність.

Фізіологічні методики включали визначення наступних показників:

· ЧСС у спокої,

· тест Скибинської,

· швидкість переробки інформації (ШПІ),

· час рухової реакції (ВДР),

· час затримки подиху на вдиху до та після бігу 5х30 м.

При цьому час затримки подиху в спокої є показником анаеробних можливостей організму, а час затримки подиху після роботи - як здатність реалізовувати ці можливості. На основі останніх даних розраховувався коефіцієнт реалізації анаеробних можливостей (КРАнВ).

КРАнВ= t2 х100 у.е.,

t1

де t1 - час затримки подиху до роботи,

t2 - час затримки подиху після роботи.

Морфометричні методи включали визначення довжини та маси тіла, життєвої ємності легенів, окружності грудної клітки, силу кисті. Додатково розраховувалися наступні індекси:

· ваго-ростовий індекс,

· життєвий індекс,

· силовий індекс.

2.3 Організація досліджень

Дослідження з викладеної програми тестів проводилися на 29-ти футболістах 14-15 років Олімпійського резерву, що займаються в спеціалізованій дитячо-юнацькій школі. Спортсмени пройшли повну програму спортивного відбору. За даними лікарських досліджень були здорові та перебували під постійним лікарським контролем. Обстеження спортсменів проводилися на початку та в кінці підготовчого періоду тренування, а також наприкінці змагального періоду.

РОЗДІЛ 3. обговорення результатів власного дослідження

3.1 Аналіз структури фізичної підготовленості футболістів віком 14-15 років

Визначення інформативних показників для діагностичної процедури при оцінці підготовленості спортсменів вирішувався за допомогою факторного аналізу, що дозволяє сформулювати інформативний простір ознак, виявити їхню ієрархію та оцінити, наскільки обраний комплекс показників ефективний для використання з метою контролю [6]. За допомогою факторного аналізу нами визначена структура фізичної підготовленості на кожному етапі річного циклу тренування, що, як нами встановлено, досить динамічна.

На початку підготовчого періоду тренування структура фізичної підготовленості визначається п'ятьма збірними факторами, на частку яких доводиться 83,2% узагальненої дисперсії вибірки (табл. 3.1).

У першому збірному факторі, внесок якого в описі вихідних ознак становить 30,1%, з найбільш сильними зв'язками виділялися показники, що характеризує швидкісну підготовленість спортсменів. Зокрема, найбільш сильний статистичний взаємозв'язок відзначається з боку таких показників як час перегони 30 м (r=0,93), час рухової реакції (r=-0,72). Цей фактор позначений нами як фактор швидкісної підготовленості, а індикаторними показниками його служать тест "час перегони 30м" і ВДР.

Високі статистичні зв'язки другого фактора з такими приватними показниками як стрибок нагору з місця (r=0,79) і силовий індекс (r=0,72) указує на те, що він визначає швидкісно-силову підготовленість спортсменів. Його внесок у загальну дисперсію вибірки становить 20,4% із зазначеними індикаторними показниками.

Таблиця 3.1.Динаміка структури фізичної підготовленності футболістів 14 - 15 років в річному циклі тренування

Початок підготовчого періоду

Кінець підготовчого періоду

Кінець змагального періоду

Назва узагальнених факторів

вклад в дисперсію вибірки(%)

Індикаторний показник

Назва узагальнених факторів

вклад в дисперсію вибірки(%)

Індикаторний показник

Назва узагальнених факторів

вклад в дисперсію вибірки(%)

Індикаторний показник

Швидкісна підготовленність

30,1

Час бігу 30 м з місця, ВДР

Спеціальна швидкісна витривалість

35,1

Час бігу

5х30 м, КРАнВ

Спеціальна швидкісно-силова підготовленість

28,0

Стрибок в длину, удар мяча на дальність

Швидкісно-силова підготовленність

20,4

Стрибок вверх з місця, силовий індекс

Загальна витривалість

29,5

Тест Купера

Спеціальна швидкісна підготовленість

19,2

Час бігу 30 м з веденням мяча

Фізичний розвиток

14,3

Ваго-ростовий індек ЖЕЛ

Швидкісно-силова підготовленість

14,0

Стрибок в длину з міста, удар мяча на дальність

Координаційні здібності

15,1

Комбінований тест

Кардіо-респіраторні можливості

10,4

ЧСС, тест Скибинської

Швидкісна підготовленість

9,0

Час бігу 30 м з місця, ВДР

Спеціальна швидкісна витривалість

13,4

Час бігу

5х30 м, КРАнВ

Швидкісна виносливість

8,0

Час бігу 400 м

Швидкість перероблення інформації

7,2

ШПІ, ВДР

Сумарний відсотковий вклад в дисперсію вибірки

83,2

87,6

82,9

У змісті третього узагальненого фактора, значення якого в узагальненій дисперсії вибірки становило 14,3%, з найбільшими показниками, що впливають на його прояв, увійшли морфометрические з. Статистично значиме навантаження при цьому несе ваго-ростовий індекс (r=0,64) і ЖЕЛ (r=0,46). Цей фактор визначений нами як фактор фізичного розвитку, а зазначені показники варто використати в діагностичних процедурах як найбільш значимі.

У зміст четвертого фактора, значення якого в узагальненій дисперсії вибірки склало 10,4%, з найбільш значимим впливом увійшли фізіологічні показники. Статистично значиме навантаження несуть два показники: ЧСС (r=-0,89) і тест Скибинської (r=0, 65). Даний узагальнений фактор визначений нами як фактор кардіо - респіраторних можливостей до виконання роботи аеробного характеру.

П'ятий збірний фактор має сумарне навантаження, рівну 8,0%. З більшою факторною вагою в нього ввійшов показник, що відбиває загальну швидкісну витривалість, а саме: час перегони 400 м (r=0,75). Цей фактор інтерпретований нами як фактор загальної швидкісної витривалості, із зазначеним індикаторним показником.

Наприкінці підготовчого періоду тренування в міру підвищення підготовленості спортсменів факторна модель структури фізичної підготовленості змінюється. Зменшується кількість узагальнених факторів, збільшилася тіснота взаємозв'язків усередині них, зростає значення спеціальних показників фізичної підготовленості спортсменів.

На цьому етапі підготовки встановлено лише 4 узагальнених фактора, сумарний внесок яких в описі дисперсії вихідних ознак становить 87,6%.

У змісті першого узагальненого фактора, значення якого в загальній дисперсії вибірки становить 35,1%, з найбільшим показником упливу ввійшов такий тест як час перегони 5х30 м (r=0,95). Стратегічно значиме навантаження доводиться також на показник Кранв (r=0,47). Цей узагальнений фактор відбиває першорядну значимість спеціальної швидкісної витривалості, рівень розвитку якої варто визначати за зазначеними показниками (див. табл. 3.1).

У другому узагальненому факторі зі значенням у загальній дисперсії вибірки в 29,5% з найбільш високим коефіцієнтом кореляції усередині фактора виявився показник загальної витривалості, обумовлений тестом Купера (r=0,89). З меншими коефіцієнтами кореляції виділялися наступні показники: тест Скибинської (r=0,53), ЧСС (r= -0,69), час затримки подиху в спокої (r=0,37). У взаємодії ці фізіологічні характеристики забезпечують аеробну продуктивність, що лежить в основі загальної витривалості. Індикаторним показником узагальненого фактора служить тест Купера.

У третьому збірному факторі істотне навантаження несуть показники, що відбивають швидкісно-силову підготовленість, а саме: стрибок у довжину (r=0,71), удар по м'ячі на дальність (r=0,59). Серед показників систем, що забезпечують, по значимості приватних коефіцієнтів кореляції визначилися наступні: сила кисті (r=0,45), ШПІ (r=0,37), ВДР (r=-0,35), маса тіла (r=-0,42). Ці показники в певній мері розкривають побічні фактори, що забезпечують прояв швидкісно-силових якостей. Внесок цього збірного фактора в загальну дисперсію вибірки становить 14,0%.

У змісті четвертого фактора з високими коефіцієнтами кореляції ввійшли наступні показники: час перегони 30 м (r= - 0,712), ВДР (r=-0,33), тест на координаційні здатності (r= - 0,22). Цей фактор із часток внеску в описі дисперсії вибірки в 9% ми позначили як фактор швидкісної підготовленості, а його індикаторними показниками будуть тест "час перегони на 30 м" і ВДР.

Наприкінці змагального періоду кількість узагальнених факторів знову розширюється до п'яти.

Сумарний внесок їх в опис дисперсії вихідних ознак становить 82,95%.

Слід зазначити, що на цьому етапі структура фізичної підготовленості здобуває більше спеціальний характер - чотири узагальнених фактори безпосередньо відбивають специфічність змагальної діяльності.

Найбільш значимим узагальненим фактором виявився фактор спеціальної швидкісно-силової підготовленості із сумарною часткою внеску в узагальнену дисперсію вибірки в 28,0%. Сильний статистичний зв'язок цього фактора відзначений з таким тестом як "удар по м'ячі на дальність" (r=0,96) і статично значимий зв'язок з тестом "стрибок у довжину" (r=0,48). Індикаторним показником цього фактора можна вважати тест "удар по м'ячю на дальність" і стрибок у довжину.

У зміст другого фактора, значення якого становить 19,2%, з найбільшим показником впливу на його формування ввійшов тест "час перегони 30 м з веденням м'яча" (r=0,89). Статистично значиме навантаження пов'язане також з тестом "час перегони 30 м" (r=0,32). Цей фактор визначений нами як фактор спеціальної швидкісної підготовленості. Індикаторним показником цього фактора є тест "час перегони 30 м з веденням м'яча".

Значення третього фактора в структурі фізичної підготовленості спортсменів на цьому етапі становить 15,1%. З найбільшою факторною вагою в ньому виділився "комбінований тест", що відбиває якість спритності (r=-0,84). Супутніми показниками в цей фактор увійшли ВДР (r=-0,32) і ШПІ (r=0,30), що підтверджує значення центрально - нервових процесів у прояві спритності. Індикаторним показником позначився "комбінований тест".

Частка значимості четвертого фактора у визначенні структури фізичної підготовленості становить 13,4%. У зміст цього фактора з найбільшою вагою ввійшли такі показники як "час перегони 5х30 м (r=0,60) і КРАнВ (r=0,50). Відповідно він визначений як фактор спеціальної швидкісної витривалості. Індикаторними показниками цього фактора можна вважати тест "час перегони 5х30 м" і КРАнВ.

П'ятий узагальнений фактор, що має значимість у структурі фізичної підготовленості 7,2%, може бути визначений як швидкість переробки інформації. Істотне навантаження в ньому несуть такі фізіологічні показники, як ШПІ (r=0,58) і ВДР (r=-0,48). Таке сполучення провідних показників можна розглядати як одну зі сторін результату кумулятивної адаптації ЦНС до умов соревновательной діяльності пов'язаної з із як швидкої та точної переробки інформації про безупинно мінливу ситуацію в грі, так і з необхідністю швидкого реагування на неї.

3.2 Обговорення результатів дослідження

Таким чином, результати отриманого експериментального матеріалу дозволили визначити структуру фізичної підготовленості футболістів у тренувальному макроциклі, показати її динамічність, що залежить від обсягу й спрямованості тренувального навантаження на різних етапах підготовки спортсменів і специфіки змагальної діяльності.

Факторний аналіз експериментальних даних дозволив установити інформаційну значимість компонентів структури фізичної підготовленості на різних етапах річного циклу тренування, усунути для кожного етапу тренування показники, що не володіють надійністю та валідністю, а виділені індикаторні показники використати як необхідні тести для проведення етапного контролю за рівнем фізичної підготовленості футболістів 14-15 років.

До теперішнього часу в теорії з накопичено достатньо наукових даних, що стосуються комплексного контролю, а також можливостей використанні цих даних з метою оптимізації тренувального процесу. У той же час у літературі відзначається значно менше відомостей відносно змін динамики фізичної підготовленості футболістів різного віку та кваліфікації, що і є напрямком для подальшого вдосконалювання методики підготовки спортсменів і наших досліджень.

Висновки до розділу 3

Результати отриманого експериментального матеріалу дозволили визначити структуру фізичної підготовленості футболістів у тренувальному макроциклі, показати її динамічність, що залежить від обсягу та спрямованості тренувального навантаження на різних етапах підготовки спортсменів і специфіки змагальної діяльності.

Факторний аналіз експериментальних даних дозволив установити інформаційну значимість компонентів структури фізичної підготовленості на різних етапах річного циклу тренування, усунути для кожного етапу тренування показники, що не володіють надійністю та валідністю, а виділені індикаторні показники використати як необхідні тести для проведення етапного контролю за рівнем фізичної підготовленості футболістів 14-15 років.

РОЗДІЛ 4. Комплексний контроль фізичної підготовленості футболістів

4.1 Контроль фізичного стану футболістів

Керування фізичною підготовленістю футболістів можливо лише в тому випадку, якщо тренер постійно одержує інформацію як мінімум по трьох питаннях [11]:

1. Який рівень фізичної підготовленості футболістів команди і як він змінюється на етапах і в циклах підготовки?

2. Чи змінюється структура фізичної підготовленості футболістів (під структурою розуміється співвідношення різних фізичних якостей та їхніх проявів у конкретних футболістів)?

3. Які величина та спрямованість індивідуальних тренувальних ефектів вправ, які використаються для підвищення рівня фізичної підготовленості? Якщо така інформація є в тренера, то її аналіз дозволить відповістити на запитання про відповідність рівня й структури фізичної підготовленості футболістів вимогам гри, а також про те, які із тренувальних вправ були найбільш ефективними для розвитку фізичних якостей.

Перш ніж говорити про конкретні тести фізичної підготовленості, розглянемо загальні вимоги до технології вимірів і до проведення тестування.

Метрологія вимірів і тестів

Вимір або випробування, проведене для визначення стояння або здатностей футболістів, називається тест Однак не всякий вимір або випробування може счит і ся тестом. Як тести можуть чи використатися які задовольняють наступним метрологічним вимогам:

· Повинна бути визначена мета застосування того або іншого тесту.

· У кожному тесті повинні використатися стандартні процедури виконання завдань і вимірів результатів. Зовнішні умови проведення тестів також повинні бути стандартними.

· Можна використати тільки тести з високими показниками надійності й інформативності.

· Для кожного з тестів повинна бути розроблена система оцінювання його результатів. Це дозволить дати узагальнену оцінку фізичної підготовленості з комплексу тестів.

· Є три типи станів спортсмена: стійке, поточне та оперативне. Для оцінки кожного із цих типів станів повинні бути свої тести.

Мета тесту

Існує безліч проявів фізичної підготовленості футболістів. Правильне формулювання мети тестування дозволить підібрати тест із високою інформативністю й оцінити саме той прояв рухової якості, рівень розвитку якого цікавить тренера. Наприклад, така ціль, як "контроль швидкісних якостей", буде не цілком коректною. І от чому. Є кілька проявів швидкісних якостей. До їхнього числа відносять: швидкість реагування на об'єкт, що рухається (партнер, суперник, м'яч), швидкість реакції вибору, швидкість стартового розгону, швидкість циклів "Розгін-гальмування-розгін", дистанційну швидкість. Є й найважливіші для футболістів специфічні швидкісні показники: швидкість і точність оцінювання ігрових ситуацій, швидкість прийняття рішень, быстроті виконання технічних прийомів [24].

Вимір результатів у тестах

Виміру різних проявів фізичної подготоя ленности футболістів повинні проводитися систематично це дає можливість порівнювати значення показників на різних етапах підготовки й залежно від динаміки приростов у тестах змінювати величину й спрямованість навантажень тренувальних вправ. Точність порівнянь залежить від точності вимірів, остання, у свою чергу, залежить від стандартності вимірювальних процедур. Розходження в результатах тестів повинні бути наслідком змін у фізичному стані футболістів, а не тому, що змінилися умови тестування.

Для цього необхідно дотримувати наступних вимог:

· Режим дня, що передує тестуванню, повинен будуватися по одній схемі. У ньому виключаються більші й середні навантаження, але можуть проводитися заняття підтримуючого й відбудовного характеру.

· Розминка перед тестуванням повинна бути стандартної (по тривалості, підбору вправ, послідовності їхнього виконання).

· Тестування по можливості повинні проводити ті самі , що вміють це робити, люди.

· Схема виконання тесту однакова для всіх футболістів, і вона залишається постійної від тестування до тестування.

· Якщо тест повторюється кілька разів підряд, те паузи відпочинку між повтореннями того самого тесту повинні бути достатніми для відновлення основних функціональних систем гравців.

· Тренер повинен забезпечити мотивацію на досягненням симального результату в тестах.

Надійність та інформативність тестів

Розглянемо конкретний приклад із практики тестування футболістів. На початку та в кінці підготовчого періоду тренер проводить тестування фізичної підготовленості футболістів. Йому потрібні відповіді на 2 питання:

1. із яким рівнем фізичної підготовленості повернулися з відпустки його гравці;

2. наскільки змінився цей рівень після закінчення підготовчого періоду.

Для відповіді на ці питання потрібно провести 2 тестування (початкове і кінцеве), та зрівняти їхні результати. Вірогідність отриманих у ході порівняння розходжень залежить від надійності тестів. Якщо тести надійні, то розходження між початковим і кінцевим тестуванням відбивають якість тренування в підготовчому періоді. Якщо надійність тестів низька, то це означає, що фізичні якості вимірялися з більшими погрішностями й у цьому випадку йде порівняння цих погрішностей [12].

Надійністю тесту називається ступінь збігу результатів при повторному тестуванні тих самих футболістів в однакових умовах. Для більшості тестів - це тестування 2 або більше раз підряд. Для тестів фізичної працездатності, виконуваних "до відмови", повторний тест виконується після достатнього відпочинку, як правило, наступного дня. Повний збіг результатів повторних тестувань неможливо, завжди є якісь погрішності при проведенні вимірів, але потрібно прагнути зробити так, щоб вони були мінімальними.

Мотивація на досягнення максимального результату

Футболісти повинні знати, що за результатами тестування тренер:

· формує склад команди на ігри;

· міняє зміст і величину тренувальних навантажень;

· змінює співвідношення між обсягами командних та індивідуальних тренувань.

Але така ситуація можлива лише в тому випадку, якщо тренер сам серйозно ставиться до проведення контрольних випробувань. У цьому випадку тестування проводяться не епізодично, а регулярно, тренер обговорює їхні результати на командних і індивідуальних співбесідах. У таких умовах відношення гравців до тестів буде професійним, і результати тестування будуть відбивати щирі рухові можливості кожного спортсмена.

Фізичний стан футболістів характеризується трьома групами показників:

· рівнем статури та складом тіла;

· станом здоров'я;

· рівнем розвитку рухових (фізичних) якостей.

Контроль статури футболістів

Історично зложилося так, що два показники статури - довжина та маса тіла - виміряються протягом багатьох десятиліть у декількох поколінь футболістів. Довжина тіла звичайно вимірялася типовим ростомером, маса тіла - стандартними вагами (з невідомою величиною погрішності).

Крім довжини та маси тіла іноді вимірювали товщину шкірно-жирових складок і за результатами цих вимірів розраховували відносні (в %) обсяги кісткової, м'язової та жирової тканини.

На сьогоднішній день у практиці використають три наступні методики [14]:

· вимір товщини шкірно-жирових складок (КЖС);

· гідростатичне зважування;

· сканування тіла з виміром біоелектричного імпедансу.

Самий старий, але в той же час дуже точний метод - це вимір калипером товщини КЖС. Повне обстеження включає вимір восьми шкірно-жирових складок: над трицепсом, біцепсом і подвздошной кісткою; під лопаткою; на передпліччя, внутрішній і зовнішній сторонах стегна, на гомілці (мал. 4.1). Отримані значення або просто підсумують, і потім стежать за цією сумарною динамікою в циклах тренування, або підставляють у формули й по них розраховують відносні обсяги кісткової, м'язової й жирової тканини.

Рис. 4.1. Крапки тіла, на яких проводять виміру товщини шкірно-жирових складок

Гідростатичне зважування містить у собі вимір маси тіла в підводному положенні (у гідростатичній ванні). Знаючи масу тіла й обсяг витиснутої тілом спортсмена води, розраховують щільність тіла. Значення щільності підставляють у формулу Брозека й обчислюють по ній % жиру в масі тіла.

Новим методом, що одержує широке поширення в професійних футбольних клубах, є метод біоелектричного імпедансу. Спортсмен встає на платформу приладу, бере в розставлені руки датчики, і після цього протягом декількох секунд його тіло сканується променями, що дозволяють визначити електричне сопротивлени фрагментів тіла футболіста. Різна величина цього сопро тивления в кістковій, м'язовій і жировій тканинах позволяе визначити їхні відносні обсяги.

На думку фахівців різних видів спорту, обсяг жирової тканини є інформативним показником якості харчування спортсменів, а також величини навантаження, виконуваної ними. Обсяги навантажень у команді "Динамо" (Київ) були не самими більшими у вищій лізі того часу, але їхня інтенсивність, запланована та реалізована тренерами В. Лобановским і О.Базилевичем, була найбільшою. Найбільшої була і величина навантаження. Багато уваги ці тренери приділяли спеціалізованому харчуванню. Все це привело до того, що показники відносного обсягу жиру (ВОЖ) були в цій команді мінімальними, і, отже, один з компонентів їхнього фізичного стану був оптимальним.

4.2 Контроль фізичної підготовленості

Контроль фізичної підготовленості містить у собі вимір рівня розвитку швидкісних і силових якостей, витривалості та фізичній працездатності, гнучкості та координації. Можливі три варіанти тестування:

1. комплексна оцінка фізичної підготовленості футболістів з використанням широкого кола тестів;

2. поглиблена оцінка якого-небудь однієї фізичної якості (наприклад, різних проявів силових якостей);

3. оцінка одного із проявів якої-небудь фізичної якості (наприклад, вибухової сили футболістів).

Контроль швидкісних якостей

Контроль швидкісних якостей у футболі зводиться до виміру часу реакції й часу перегони на коротких відрізках. У футболі практично немає простих реакцій, у которы* відомий тип сигналу й спосіб реагування на цей сигнал Реакції у футболі - складні. Це РДО, або реакція на об'єкт, що рухається, і РВ - реакція вибору.

До масового використання персональних комп'ютер^ для виміру швидкості реагування використали різні времяизмерительные пристрою, у яких звуковий світловий або тактильний сигнал запускав секундомір, а відповідь футболіста зупиняв його [22].

Вимір швидкості перегони

У футболі потрібно вимірювати швидкість стартового розгону й максимальну швидкість перегони. При цьому перший показник є найбільш важливим, з обліком того, що більша частина ривків і прискорень у грі проводиться на відрізках до 15 м. Як відомо, швидкість досягає свого максимуму після 30-го метра. При цьому не має значення спеціалізація спортсмена: і в спринтера, і у футболіста максимум швидкості досягається між 30-м і 40-м метрами дистанції.

Лабораторні тести

Існує кілька лабораторних тестів, які одержали досить широке поширення в практиці вітчизняного футболу. Найпростіший з них випускається лабораторією Л.К. Краєвського та називається кардіоінтервалометрією. Засновано він на вимірі частоти серцевих скорочень і варіативності цього показника. Передбачається, що низький рівень ЧСС і певна варіативність інтервалів R-R свідчать про гарні резервні можливості серцево-судинної системи, і, отже, про аеробну витривалість. Інформативність цього тесту - середня, але в модифікації М. Годика та І. Новикова він досить добре оцінює поточну динаміку одного із проявів витривалості.

Висновки до розділу 4

Фізичний стан футболістів характеризується трьома групами показників: рівнем статури та складом тіла; станом здоров'я; рівнем розвитку рухових (фізичних) якостей.

Контроль фізичної підготовленості містить у собі вимір рівня розвитку швидкісних і силових якостей, витривалості та фізичній працездатності, гнучкості та координації. Можливі три варіанти тестування: комплексна оцінка фізичної підготовленості футболістів з використанням широкого кола тестів; поглиблена оцінка якого-небудь однієї фізичної якості (наприклад, різних проявів силових якостей); оцінка одного із проявів якої-небудь фізичної якості (наприклад, вибухової сили футболістів).

ВИСНОВКИ

1. У зв'язку із зростанням конкуренції та престижності національних та міжнародних змагань, збільшенням матеріальних стимулів, інтеграцією науки і практики суттєво підвищився рівень підготовленості футболістів, що проявляється у збільшенні кількості силових єдиноборств, швидкості переміщень футболістів під час гри, посиленні ролі колективних дій в атаці і обороні, підвищенні темпу гри, тощо. Тому, поряд із вдосконаленням техніко-тактичної майстерності, важливим завданням тренувального процесу є підвищення рівня фізичної підготовленності. У практиці підготовки спортсменів поряд з традиційним комплексним розвитком фізичних якостей застосовується диференційований підхід з акцентом на розвиток провідних або відстаючих фізичних якостей конкретного спортсмена. Фізична підготовленість є дуже важливим компонентом, що зумовлює високі спортивно-технічні досягнення футболіста. Процес фізичної підготовки органічно пов'язаний з технічною, тактичною і психологічною підготовкою. І чим міцніший цей зв'язок, тим вищі ігрові можливості. Класифікація фізичних навантажень необхідна як для планування, так і для оцінки результатів уже проробленої тренувальної роботи. Класифікація явищ може виконуватися по зовнішнім (не істотним) ознаках і за змістом (істотним).

2. Результати отриманого експериментального матеріалу дозволили визначити структуру фізичної підготовленості футболістів у тренувальному макроциклі, показати її динамічність, що залежить від обсягу й спрямованості тренувального навантаження на різних етапах підготовки спортсменів і специфіки змагальної діяльності. Факторний аналіз експериментальних даних дозволив установити інформаційну значимість компонентів структури фізичної підготовленості на різних етапах річного циклу тренування, усунути для кожного етапу тренування показники, що не володіють надійністю та валідністю, а виділені індикаторні показники використати як необхідні тести для проведення етапного контролю за рівнем фізичної підготовленості футболістів 14-15 років. До теперішнього часу в теорії з накопичено достатньо наукових даних, що стосуються комплексного контролю, а також можливостей використанні цих даних з метою оптимізації тренувального процесу. У той же час у літературі відзначається значно менше відомостей відносно змін динамики фізичної підготовленості футболістів різного віку та кваліфікації, що і є напрямком для подальшого вдосконалювання методики підготовки спортсменів і наших досліджень.

3. Фізичний стан футболістів характеризується трьома групами показників: рівнем статури та складом тіла; станом здоров'я; рівнем розвитку рухових (фізичних) якостей. Контроль фізичної підготовленості містить у собі вимір рівня розвитку швидкісних і силових якостей, витривалості та фізичній працездатності, гнучкості та координації. Можливі три варіанти тестування: комплексна оцінка фізичної підготовленості футболістів з використанням широкого кола тестів; поглиблена оцінка якого-небудь однієї фізичної якості (наприклад, різних проявів силових якостей); оцінка одного із проявів якої-небудь фізичної якості (наприклад, вибухової сили футболістів).

Практичні рекомендації

В якості практичних рекомендацій нами запропоновані методи розвитку фізичних якостей у футболістів віком 14 - 15 років:

Методи розвитку швидкості: метод повторення рухів з максимальним зусиллям. У його основі - повторення простих і складних рухів з максимальною витратою сил. Метод відпрацьовування реакції на несподіваний імпульс: розвиває швидкість реакції гравця при оцінці ситуації, допомагає швидко та результативно вирішувати ігрові завдання. Метод повторних рухів у полегшених умовах - застосовується для розвитку стабільної швидкості (спринтерської) і для підвищення частоти руху ніг.

Методи розвитку сили: метод максимального навантаження: 85-100% від максимальної можливості гравця; кількість повторень: 1-5 у серії, час відпочинку: 2-3 хв. між серіями, постійний рух. Метод "до івиснаження": 70-85% від максимальної можливості гравця; кількість повторень: 5-10 у серії, час відпочинку: 2-4 хв. між серіями з відповідним рухом. Метод динамічного навантаження: 25-50% від максимальної можливості гравця; кількість повторень: 6-10 у серії, час відпочинку: 2-5 хв. між серіями, швидкий рух. Метод зниженого навантаження: 10-25% від максимальної можливості гравця; кількість повторень: 12-20 у серії, час відпочинку: 2-5 хв. між серіями, швидкий рух.

Методи розвитку витривалості: метод безперервного навантаження - розвиває загальну витривалість. Найкраща форма безперервного навантаження - взаємозалежні бігові вправи, під час виконання яких частота пульсу досягає 140-150 ударів у хвилину; метод безупинно мінливого навантаження (фартлек) - полягає в тім, що в певні моменти інтенсивними вправами змушуємо організм працювати в режимі недостачі кисню. Такий метод дозволяє переборювати порівняно більші відстані з постійно мінливою швидкістю (від 3 до 15 км/ч); метод переривчастого навантаження має два варіанти: А - метод мінливого навантаження. Полягає в зміні інтенсивної або сверхинтенсивной навантаження й відпочинку різної тривалості. Б - метод іинтервального навантаження. Відрізняється тим, що інтервали між навантаженням і відпочинком постійні.

Метод розвитку спритності - у немінливих умовах метод повторення складних з погляду координації рухів - єдиний що дозволяє зміцнювати базу й розширювати арсенал рухових навичок. Пізніше починаємо розвивати здатність використання рухових навичок у мінливих умовах гри.

Методи розвитку рухливості: метод активних вправ - виконання вправ зі зміною швидкості руху, з одночасною ритмічною зміною напруги й розслаблення м'язів у крайнім положенні. Створює передумови для підвищення працездатності. Метод активних вправ з допоміжними засобами. Використається для підтримування рухливості в гравців дійшлої вік. При виконанні вправ на стиск і розтягання м'язів знаходять застосування допоміжні засоби (еспандер, гантелі, штанга) або опір партнера. Метод пасивних вправ. Застосовується для досягнення більше високого рівня рухливості, причому партнер або допоміжні предмети впливають на певну область тіла, а що тренується піддається цьому впливу (стиску, розтяганню).

СПИСОК Використаної літератури

1. Андрес А., Линець М., Войнович І. Динаміка спеціальної підготовленості багатоборців військово-спортивного комплексу у продовж підготовчого періоду річного макроциклу // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фіз. культури та спорту. - Вип. 11. - Л., 2007. - Т. 3. - С. 6-12.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены