Техніко-тактична підготовка студентських футбольних команд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

Техніко-тактична підготовка студентських футбольних команд

Спеціальність 7.010201 «Фізичне виховання»

ВСТУП

Актуальність. Спортивні ігри, у тому числі й футбол, є невід'ємною складовою в системі фізичного виховання вищих навчальних закладів.

14 грудня 2005 року Всеукраїнська футбольна асоціація студентів організувала й провела Студентську футбольну лігу України (СФЛУ), на якій затвердили новий формат проведення змагань по футболу серед студентів.

Асоціацією підготовлена комплексна програма розвитку студентського футболу в Україні, яка була затверджена міністром освіти та науки.

На сьогоднішній день створені регіональні асоціації студентського футболу: в м. Києві, Дніпропетровську, Львові, Харкові, Полтаві й 3 відділення: м. Севастополь, Луганськ, Миколаїв.

ВФАС И СФЛУ постійно проводять змагання серед команд вищі навчальних закладів по міні - й пляжному футболу. В 2006 році відбувся перший чемпіонат України серед ВНЗ по футболу, в вересні стартувала Вища і Перша ліга по футболу серед студентських команд в новому форматі.

Студентські футбольні команди із України щорічно приймають участь в Чемпіонатах Європи і світу. В 2005 році команда МАУП зовоювала бронзові нагороди на чемпіонаті Європи в м. Нііш (Сербії і Чорногорії). Один раз в два роки студентська збірна команда України захищає честь держави на всесвітніх Універсіадах. В серпні 2001 року на футбольному турнірі 21 Всесвітньої Універсіади в Пекіні студентська збірна команда України здобула срібні нагороди.

Не дивлячись на достатньо високі досягнення, проблема організації підготовки студентських футбольних команд ще залишається не достатньо вивченою.

Вивченню проблем підготовки студентських команд присвячено роботи (Голомазов С.В.[18], Доланьски Б[23]., Зеленцов АМ[30] Максименко І.Г.[52], Перепелиці П. [62], Соломонко В.В.[69], Степаненко В.М.[70],Чирва Б.Г [79], але методичної літератури щодо вдосконалення техніко-тактичної підготовленості знайдено недостатньо, тому досить актуальним є питання техніко-тактичної підготовки студентів футболістів 17-18 років [26].

Мета роботи: Розробити й експериментально обґрунтувати методику удосконалювання техніко-тактичної підготовленості студентів-футболістів 17-18 років.

Задачі дослідження:

1. Визначити ефективність техніко-тактичних дій в змагальній діяльності у футболістів різного віку та ігрового амплуа;

2. Визначити вихідний рівень техніко-тактичної підготовленості студентів футболістів 17-18 років;

3. Розробити та експериментально обгрунтувати методику удосконалювання техніко-тактичної підготовленості студентів футболістів 17-18 років;

Об'єкт дослідження - процес підготовки студентів футболістів 17-18 років.

Предмет дослідження - методика удосконалення техніко-тактичної підготовленості студентів футболістів 17-18 років;

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

- доповнено і розширено використання засобів і методів вдосконалення техніко-тактичної підготовленості у студентів футболістів 17-18 років;

- розроблено методику вдосконалення техніко-тактичної підготовленості у студентів футболістів 17-18 років.

Практична значимість отриманих результатів. Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність ДДІФКіС м. Дніпропетровська, що підтверджується актом впровадження результатів дослідження в практику.

РОЗДІЛ І ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Особливості розвитку студентського футболу в Україні

Після проголошення Верховною радою незалежності України (1991), Федерація футболу України як повноправний член увійшла до УЄФА та ФИФА, що дало можливість національним збірним командам брати участь у чемпіонатах Світу, Олімпійських іграх та Європейських кубкових турнірах.

Футбол в Україні є невід'ємною частиною фізичного виховання та спорту, важливим фактором зміцнення здоров'я населення, популярним видовищем.

За роки незалежності України багато зроблено для вдосконалення системи управління розвитку футболу. Закінчена робота із створення обласних федерацій футболу, як юридичної особи. Держкомспортом делігировані Федерації футболу окремі для забезпечення розвитку футболу.

Постановчі та регламентовані документи Федерації приведені у відповідності до законодавства, постановчими і регламентованими нормами Міжнародної федерації футбольних асоціацій (ФІФА) і союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА).

Починаючи із 2000 року в Україні згідно проекту УЄФА «Прогрес» проводяться семінари для лікарів, тренерів, керівників обласних федерацій, в яких приймають участь передові зарубіжні спеціалісти та вчені. Спеціалісти Федерації залучені до роботи наукових конференцій і семінарів УЄФА та ФІФА. Створено центр ліцензування Федерації, випускники якого отримують статус тренерів УЄФА.

У то же час у розвитку футболу мають місце суттєві недоліки. На сьогодні 75% футболістів, які грають у збірних командах України, представляють 5 клубів: «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Металіст» (Харків), «Карпати» (Львів). Це свідчить про те, що більш перспективно футбол розвивається лише в 5 з 27 регіонів України.

Зусиль вище зазначених клубів недостатньо для виходу національної збірної команди у фінальну частину чемпіонатів світу та Європи, а також Олімпійських ігор.

Також недостатньо ефективна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації тренерів та інших спеціалістів з футболу в учбових закладах [27].

Презентовані недоліки не дають можливості у повній мірі використати футбол як видовище та спосіб зміцнення здоров'я населення, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів до визначення шляхів його подальшого розвитку [66].

У зв'язку з цим була затверджена комплексна програма розвитку футболу на 2004-2008 роки, в якій передбаченні шляхи об'єднання зусиль органів виконавчої влади, підприємств та організацій для забезпечення відповідних умов для розвитку футболу.

Основною метою програми є пропаганда здорового способу життя серед широких загалів, забезпечення прогресивних змін у розвитку футболу, що дасть можливість підвищити його роль у фізичному і духовному розвитку громадян, посилити авторитет України у всесвітній спільноті [63].

Зокрема програма передбачає розвиток студентського футболу [34]. Футбол завжди був спортом номер один у вищих навчальних закладах нашої держави , а останнім часом він отримав додатковий імпульс у своєму розвитку, оскільки метою та задачею розвитку студентського футболу є формування здорового способу життя серед молоді шляхом її заохочення до занять фізичною культурою та спортом [56].

16 вересня 2000 року була створена Всеукраїнська футбольна асоціація студентів (ВФАС), котра об'єднувала любителів футболу с 400 ВНЗ України, і стала першим футбольний об'єднанням студентів в Європі. Всеукраїнська футбольна асоціація студентів являється колективним членом Федерації футболу України.

14 грудня 2005 року Всеукраїнська футбольна асоціація студентів організувала й провела Студентську футбольну лігу України (СФЛУ), на якій затвердили новий формат проведення змагань по футболу серед студентів.

Асоціацією підготовлена комплексна програма розвитку студентського футболу в Україні на 2005-2008 роки, яка була затверджена міністром освіти та науки.

На сьогоднішній день створені регіональні асоціації студентського футболу: в м. Києві, Дніпропетровську, Львові, Харкові, Полтаві й 3 відділення: м. Севастополь, Луганськ, Миколаїв.

ВФАС И СФЛУ постійно проводять змагання серед команд вищі навчальних закладів по міні - й пляжному футболу. В 2006 році відбувся перший чемпіонат України серед ВНЗ по футболу, в вересні стартувала Вища і Перша ліга по футболу серед студентських команд в новому форматі.

Студентські футбольні команди із України щорічно приймають участь в Чемпіонатах Європи і світу. В 2005 році команда МАУП зовоювала бронзові нагороди на чемпіонаті Європи в м. Нііш (Сербії і Чорногорії). Один раз в два роки студентська збірна команда України захищає честь держави на всесвітніх Універсіадах. В серпні 2001 року на футбольному турнірі 21 Всесвітньої Універсіади в Пекіні студентська збірна команда України здобула срібні нагороди.

В 2007 році студентська збірна команда України а Всесвітній універсіаді зайняла 1 місце.

14 березня 2004 року ВФАС стала засновником Європейської студентської федерації футболу.

Всеукраїнська футбольна асоціація студентів має значний досвід в проведені міжнародних турнірі: в 2003 році в м. Іллічівськ відбувся турнір по пляжному футболу, в якому прийняли участь 10 команд. Переможцем змагань виявилась команда Дніпропетровської фінансово - економічної академії. В 2003 році в м. Бородянка, був проведений міжнародний турнір на кубок Європейської федерації, переможцем якого став Білоруський державний педагогічний університет.

Студентське спортивне об'єднання вже зараз готово проводити в Україні міжнародні футбольні першості на самому високому рівні. Так, в 2007 році в Києві пройшов студентський чемпіонат Європи по футболу на якісних футбольних полях і спортивних базах, при комфортних умовах для проживання і відпочинку. Студентський чемпіонат Європи 2007 року, став значним вкладом у розвиток європейського студентського футболу.

Футбол став невід'ємною частиною системи підготовки і виховання студентів. Рівень змагань, котрий проводився під егідою ВФАС і СФЛУ кожний рік зростає, про це свідчать постійні збільшення числа учасників і покращення спортивної інфраструктури. В 22 регіонах України проводяться змагання серед студентів, в яких приймають участь 217 команд.[62]

1.2 Сучасні вимоги до організації техніко-тактичних дій у студентському футболі

У сучасному футболі боротьба за турнірні очки, за результат кожного матчу різко загострилась. За рахунок універсалізації дій футболістів підвищилась інтенсивність ігрових і рухових дій, жорсткішими стали умови боротьби за м'яч з суперниками, що суттєво змінило завдання гравців у матчі [9]. Захисні дії у футболі ведуться значною кількістю гравців. В них окрім захисників та півзахисників приймають участь і нападаючі. Це потребує високого рівня організації гри та чіткої взаємодії гравців. Різко зростає в таких умовах значення універсальних гравців, здатних у визначених фазах ефективно виконувати як атакуючі так і захисні функції [1;17;61;68].

Аналіз літературних джерел і практичного досвіду свідчать про те, що у сучасному футболі організації захисних дій надається підвищення значення [67; 71; 73]. Перш за все в зв'язку з тим, що кожен гравець футбольної команди в силу специфіки умов сучасної гри почергово виконує то захисні, то атакуючі дії ефективність гри в нападі і захисті має однакову цінність для кінцевого результату. Проте засоби та методи вдосконалення успішності захисних дій значно рідше стають предметом уваги спеціалістів. Разом з тим необхідно зазначити тенденцію постійного відставання спортивної майстерності гри у захисті вітчизняних команд про що красномовно свідчать результати виступів клубних та збірних команд на європейській та світових аренах [3; 4; 7].

В.М. Степаненком [71] було проаналізовано деякі показники змагальної діяльності збірних команд, які приймали участь на чемпіонатах світу 1998 та 2002 рр. (табл. 1.). Перш за все необхідно відзначити зниження показника середньої результативності з 2,67 у 1998 р. до 2,52 у 2002 р. у команд, які приймали участь у фінальних турнірах. Велике значення має зниження загальної кількості ударів з 1885 до 1422, а також кількості ударів по воротам з 897 до 688. зниження цих показників дає можливість зробити висновок, що кращі команди світового футболу все більше уваги приділяють ефективності та надійності захисних дій. В той же час підвищення показника % ударів у створ воріт від загальної кількості ударів з 47,6 % в 1988 році до 48,4 % у 2002 році говорить про те, що підвищення ефективності захисних дій у кращих команд світового футболу відбувається не за рахунок зниження ефективності атакуючих дій [53].

Таблиця 1.1 Показники змагальної діяльності збірних команд, які приймали участь у чемпіонатах світу 2002 та 1998 рр. (за Степаненком, 2005)

Показники	ЧС - 2002	ЧС - 1998
Ігри	64	64
Голи	161	171
Середня результативність	2,52	2,67
Удари всього (в середньому)	1422 22,2	1885 29,5
У створ (в середньому)	688 10,8	897 14,0
% ударів у створ воріт	48,4 %	47,6 %
Кутові (в середньому)	690 10,8	646 10,1
Фоли (в середньому)	2295 35,9	2154 33,7
Видалення (в середньому)	17 0,27	22 0,34
Попередження (в середньому)	272 4,25	252 3,94

Також неможливо не відзначити значне збільшення кількості фолів (порушень правил) з 2154 в 1998 р. до 2295 в 2002 р., та грубих порушень, за які футболісти карались попередженнями, з 252 у 1998 р. до 272 у 2002 р. В зв'язку з цим необхідно зробити висновок, що підвищення жорсткості ведення єдиноборств дещо знизило показники якості відбору м'яча, а також про підвищення вимог щодо якості виконання захисних дій в умовах жорстких єдиноборств [52].

Важливим також є той факт, що середня результативність команд на чемпіонаті світу 2002 року знижувалась з підвищенням значущості ігор на визначальних стадіях турніру. Також необхідно відзначити, що середня результативність в іграх 1/8, 1/4 та 1/2 фіналу на чемпіонаті світу 2002 року значно нижче ніж на тих же стадіях чемпіонату світу 1998 р. Так в 1/8 фіналу середня результативність на чемпіонаті світу 2002 р. дорівнювала 2,13 м'яча за гру, а на чемпіонаті світу 1998 р. - 2,88 м'яча за гру. В 1/4 фіналу ці дані мають наступний вигляд: чемпіонат світу 2002 р. - 1,25, чемпіонат світу 1998р. - 2,25 і, нарешті, у 1/2 фіналу середня результативність на чемпіонаті світу 2002 р. дорівнювала 1,00, а на чемпіонаті світу 1998 р. - 2,50 [49;55;59;].

Ці дані також дають можливість стверджувати про підвищення ролі захисних дій у сучасному футболі особливо на вирішальних стадіях турнірів. Практично всі кращі команди світового футболу не діяли за формулою "забити більше ніж пропустити", а перш за все не пропустити та при цьому практично не знижуючи активності та ефективності атакуючих дій.

Аналізуючи ефективність захисних дій висококваліфікованих футболістів в чемпіонаті України серед команд вищої ліги, В.В.Соломонко[69] та Г.А.Лисенчук [47] відзначають, що наші команди ведуть активні захисні дії здебільшого на своїй половині поля. Окрім того автори відзначають велику розбіжність в показниках участі в єдиноборствах між лініями команди, пояснюється це спеціалізацією більшої частини футболістів по ігровим позиціям, яка зберігається до цих пір та недостатньо високим рівнем техніко-тактичної та фізичної підготовленості більшості футболістів. Під час спостережень було також виявлено, що нападаючі недостатньо ефективно діють у відборі м'яча (програють багато єдиноборств, порушують правила гри, коли цього не вимагає тактична необхідність тощо), в результаті чого весь тягар гри щодо відбору м'яча у суперників перекладається на захисників та гравців середини поля, а це призводить до їх неминучої передчасної фізичної і психічної втоми. Також відмічається, що у нападаючих існують великі недоліки в універсальній підготовці, які відображаються не тільки на якості виконання цими футболістами дій у захисті, але й нерідко впливають на результат гри (табл. 2.) [50].

Таблиця 1.2 Показники захисних дій команд в чемпіонаті України серед команд вищої ліги (за Степаненком, 2005)

Лінії команди	Єдиноборства	Загальна кількість єдиноборств	% від загальної кількості єдиноборств
	Виграні	Програні	Порушення правил
Гравці лінії захисту	2847	794	408	4049	42,2
Гравці середини поля	2127	713	357	3197	33,4
Гравці лінії нападу	1465	772	102	2339	22,4
Разом	6439	2279	867	9585	100 %

На думку авторів, наведені вище фактори є важливими причинами досить частих поразок наших провідних команд у внутрішніх і у міжнародних змаганнях від суперників аналогічного рівня підготовленості.

Виходячи з цього, необхідно відмітити, що дані недоліки в організації та ведені гри у захисті висококваліфікованих футболістів виникають перш за все в зв'язку з недостатньою увагою спеціалістів до процесу навчання захисним діям юних футболістів [51].

Виконання захисних дій тільки на своїй половині поля значно зменшує варіативність тактики гри у захисті, але лежить в основі ефективної гри на контратаках. Багато авторів відмічають важливість виконання активних захисних дій на половині поля суперника в зв'язку з тим, що найбільша кількість результативних атак починається в зоні 25 - 30 м від воріт суперника [33;40;64;85]. Зміна однієї форми ведення колективних дій на іншу значно збільшує тактичну різнобічність способів ведення гри, що тепер обумовлено турнірною стратегією та тактикою з урахуванням можливостей конкретного суперника. Також необхідно відмітити підвищення ролі та ефективності колективних методів ведення гри (пресингу, колективного, зустрічного відборів, створення чисельної переваги на різних ділянках поля) які базуються на високих морфофункціональних та психофізіологічних можливостях та надійності виконання індивідуальних техніко-тактичних дій в умовах силових протидій та дефіциту часу. Разом з тим оволодіння сучасними методами ведення гри у захисті для багатьох вітчизняних команд ще не стало визначальним завданням [39].

Труднощі в оволодінні сучасними методами ведення гри у захисті пояснюються насамперед низькою індивідуальною майстерністю більшості гравців, що в свою чергу підтверджує необхідність удосконалення процесу навчання захисним діям з урахуванням індивідуальних особливостей гравців.

Відставання спортивної майстерності в захисних діях гравців пояснюється рядом причин. Перш за все аналізуючи літературні джерела та статистичні дані, які подаються багатьма авторами, встановлено, що в існуючій літературі по футболу - 70 % цих джерел приділяють велику увагу грі в атаці. Необхідно відмітити, що на науково методичних семінарах, конференціях велика увага також приділяється проблемам удосконалення атакуючих дій в процесі змагальної діяльності футболістів.[48;74]

Також необхідно відмітити, що всі види статистичних даних під час великих змагань відображають активність та ефективність дій команд-суперниць в атаці (кількість ударів по воротах та їх точність, кількість кутових ударів, час володіння м'ячем і т.д.) [60].

Відношення основної маси спеціалістів футболу до питання пріоритету атаки чи оборони завжди пояснювалось і пояснюється загально прийнятою аксіомою "руйнувати легше ніж будувати". Проте багато спеціалістів відстоюють позицію однакової важливості атакуючих та захисних дій у футболі. Аналізуючи дане питання Б.А. Аркад'єв[2] відмітив, що якою б не уявлявся відбір м'яча простою і грубуватою дією у порівнянні із витонченою майстерністю обведення, він потребує не меншої тактичної майстерності [6].

Також очевидним є положення про те, що помилка команди в атаці призводить тільки до виконання нею захисних дій, а помилки у захисті призводять до неминучого загострення ситуації та взяття воріт суперником. Це вимагає високої надійності виконання захисних дій гравцями у сучасному футболі [31].

У зв'язку з цим необхідно відмітити важливість виконання досліджень спрямованих на виявлення морфофункціональних та психофізіологічних особливостей гравців, які обумовлюють ефективність та надійність виконання захисних дій у сучасному футболі.[81;29]

Результати таких досліджень дали б можливість значно підвищити ефективність процесу навчання захисним діям юних футболістів, а також процесу удосконалення захисних дій висококваліфікованих гравців.

1.3 Вікові критерії техніко-тактичної підготовки футболістів

За даними Коваля С.С. [43], ретроспективний аналіз різних систем гри у футбол, різноманітних способів досягнення головної мети в грі -- перемоги показує, що поступальний розвиток футболу завжди базувався (і до певної міри продовжує базуватися) головним чином на впровадженні в спортивну практику і на реалізації певного нововведення, на виділенні серед групи чинників найбільш ефективного, провідного.

Це відноситься до всіх доданків гри: до загальної стратегії та до тактичної побудови, до вибору певної системи гри та до техніко-тактичних дій команди, до індивідуальної технічної досконалості спортсменів. Можна стверджувати, що на різних етапах розвитку і становлення футболу в історичному плані домінують різні чинники, способи, сторони підготовки команд і спортсменів [35;41]. Спочатку головна роль в розвитку тактики належала відкриттю нових технічних елементів. Ініціативний (тобто нападаючий) гравець оволодівав все більш новою зброєю, яка значною мірою сприяла стратегічному успіху -- досягненню перемоги [36,37]. У зв'язку з цим і підготовка окремих футболістів і команди в цілому була орієнтована на виховання високотехнічного гравця. Присутність в команді навіть одного такого футболіста вже певною мірою забезпечувала значні шанси на успіх, а 2--3 гравці, що досконало оволоділи технікою обробки і ведення м'яча, ударів по воротах, практично завжди забезпечували команді перемогу [21;24].

Специфіка спортивних ігор саме в тому й полягає, що будь-який засіб досягнення мети, ефективний на перших порах, завжди народжував і народжує специфічні контрзасоби -- засоби нейтралізації прийому, методу, системи. Постійне прагнення підвищити рівень і результативність футболу, прагнення економити сили гравців зробили можливим і навіть необхідним застосування основоположних засобів розумної колективної гри. Так була сформульована концепція «колективних дій», що формується на умінні використовувати сильні сторони кожного футболіста на користь команди, на об'єднанні індивідуальних можливостей окремих гравців в зусилля колективу.

Проте створення дієздатного колективу, оптимально збалансованого за всіма параметрами гри, -- процес надзвичайно складний і тривалий. І поки ця концепція ефективних колективних дій, що сполучає індивідуальну технічну майстерність гравців і взаєморозуміння футболістів на полі (техніко-тактичну майстерність), планомірну (розумну) гру в цілях досягнення якнайкращого результату в конкретних ситуаціях (тактику гри) з урахуванням всіх (внутрішніх і зовнішніх) чинників -- план перемоги (забезпечений гравцями і колективом, що розглядається в теорії та практиці футболу як стратегія гри), буде реалізована безпосередньо в спортивній практиці й, як то кажуть, «почне працювати», проходить зазвичай декілька років. У різні роки, на різних етапах формування колективу (більш того, формування ігрової концепції) на передній план виступають різні, іноді випадкові, чинники, що відображають різноманітні сторони підготовленості гравців і команди з неоднаковим ступенем, що реалізовуються безпосередньо на полі [28;38].

У зв'язку з цим, як показав аналіз літератури з футболу [44; 75; 77; 83], безпосередні спостереження за процесом підготовки спортсменів і за ступенем реалізації ігрового потенціалу окремих футболістів і команди (збірної, клубу) в цілому, можна стверджувати, що в ієрархії проблем сучасної підготовки висококваліфікованих футболістів на вищі місця переміщаються три провідні: психологічна підготовка, індивідуалізація підготовки, загальнофізична (атлетична) підготовка.

Найбільш відчутним резервом підвищення майстерності футболістів в даний час є індивідуальна підготовка. Низька її ефективність багато в чому пов'язана з плануванням та обліком. Для усунення різночитань доцільно уточнити існуючі термінологічні поняття «індивідуальне тренування», «індивідуальна підготовка», «індивідуалізоване тренування»[34].

Індивідуальне тренування -- це цілеспрямовані (планомірні та систематичні) дії, здійснювані при виконанні тренувальних і змагань вправ на конкретні компоненти підготовленості та підготовленість футболіста в цілому з метою їх подальшого розвитку або вдосконалення. Індивідуальне тренування -- це тренування по індивідуальному плану, виконання індивідуальних завдань. Воно може здійснюватися в рамках командних, групових та індивідуальних занять [34].

Індивідуальна підготовка -- педагогічно спрямований процес розвитку або вдосконалення підготовленості (майстерності) футболіста в цілому, що включає всю сукупність чинників, пов'язаних з тренуванням, змаганнями, відновленням, за допомогою яких досягається готовність футболіста до ігор[13].

Індивідуалізоване тренування -- це керований педагогічний процес, при якому вибирання засобів, методів, умов тренування враховує досягнутий рівень розвитку здібностей, потенційні можливості для вдосконалення ігрових, рухових, психомоторних якостей, вибраний ігровий профіль футболіста та реалізується в процесі загальнокомандного тренування.[76]

За техніко-тактичною підготовкою:

1. вдосконалення функцій розігруючого гравця:

а) відробіток зв'язки ТТД «звільнення від опіки -- прийом м'яча -- ведення -- передача -- поліпшення позиції»;

б) відробіток зв'язки ТТД «ривок -- вихід на позицію для гри в «стінку» -- отримання м'яча і в одне торкання пас м'яча партнерові для удару по воротах -- ривок на добивання»;

в) підвищення рухової активності та зниження відсотка браку;

2. вдосконалення дій в завершуючій стадії атаки:

а) вдосконалення зв'язки ТТД «вибір позиції -- старт -- удар у ворота головою з подоланням протидії суперника -- добивання»;

б) вдосконалення зв'язки ТТД «вибір позиції -- ривок на випередження суперника -- удар у ворота -- добивання».

По технічній підготовці:

а) вдосконалення ударів по воротах з дальньої дистанції;

б) вдосконалення удару у ворота після ривка з м'ячем;

в) вдосконалення удару у ворота після розиграшу стандартних положень;

г) вдосконалення націлених передач при кутових, вільних, штрафних ударах;

д) вдосконалення ударів по воротах з короткої дистанції після прострілів в умовах скупченості перед воротами.

По фізичній підготовці:

а) підвищення рухової активності в матчах;

б) збільшення сумарного метражу ривків і прискорень до 3000 м;

в) підвищення швидкісної витривалості.

По морально-вольовій підготовці:

а) збільшення кількості єдиноборства за м'яч на половині поля суперника;

б) підвищення ефективності гри проти персональної опіки;

в) підвищення надійності та ефективності ТТД в іграх на полі суперників.

Для оцінки точності ударів розраховувалися чотири показники

- систематична помилка відхилень точок попадання від центру мішені по горизонталі (X) і вертикалі (У);

- стандартне відхилення (купчастість) точок попадання по горизонталі та вертикалі.

Для оцінки ефективності виконання навісних передач використовувався метод, запропонований С.В. Голомазовим і апробований в інших роботах, такий, що припускає комплексну оцінку швидкості та точності виконання прийомів в поєднанні [19-20].

Навісні передачі футболісти виконували внутрішньою частиною підйому стопи в горизонтально розташовану мішень з 20 м. Їм пропонувалося виконати підряд максимально швидко 10 передач по 10 нерухомим м'ячам, встановленим на одній лінії в 20 см один від одного, з обов'язковим попаданням в мішень.

У першій серії футболісти повинні були виконувати навісні передачі в мішень розміром 1,5x1,5 м, в другій - в мішень розміром 3x3 м. Реєструвався час виконання серії з 10 передач в мішені різного розміру.

Об'єктивним відображенням ефективності виконання захисних тактичних дій у змаганнях студентів футболістів 17-18 років є інтегральний коефіцієнт ефективності (ІКЕ) захисних дій, що складається із коефіцієнтів ефективності (КЕ) відборів, єдиноборств вверху та протидій (табл. 3.). Ці характеристики з віком покращуються незначно. Виключення складає 16-річний вік, де ІКЕ захисних дій, КЕ перехоплень та єдиноборств вверху мають вірогідне збільшення (p<0,05).

Ефективність ігрової діяльності студентів футболістів багато в чому залежить від рівня розвитку сенсомоторних показників. Аналіз сенсомоторних показників здійснюється як по середніх величинах, так і по динаміці змін цих показників у ході виконання усього тесту (аналізувався час реакції на кожні 10 сигналів)[22].

Латентний час простої реакції (ЛЧПР) незначно покращується протягом досліджуваних вікових періодів. Разом з цим було виявлено незначне збільшення ЛЧПР 18-річних студентів футболістів у порівнянні з 17-річними. Латентний час складної реакції (ЛЧСР) з віком зменшується. Причому в 17-річному віці відбувається вірогідне покращення як кращого так і середнього результатів (p<0,05). Показники ЛЧПР усіх груп спортсменів істотно відрізняються від показників часу складної реакції. Така особливість відзначається практично завжди в подібних дослідженнях [57,58].

Таблиця 1.3 Показники захисних дій у процесі змагальної діяльності футболістів17 - 18 років (n=82) (за Степаненком, 2006)

№ п/п.	Показники захисних дій у процесі змагальної діяльності, одиниці вимірювання	Вік, років
		16	17
		Mx	m	р	Mx	m	р
1.	Коефіцієнт ефективності відборів, у.о.	2,14	0,15	> 0,05	2,40	0,14	> 0,05
2.	Коефіцієнт ефективності перехоплень, у.о.	2,11	0,14	< 0,05	2,34	0,16	> 0,05
3.	Коефіцієнт ефективності єдиноборств вгорі, у.о.	2,18	0,15	< 0,05	2,16	0,18	> 0,05
4.	Коефіцієнт ефективності протидії, у.о.	2,16	0,16	> 0,05	2,38	0,15	> 0,05
5.	Інтегральний коефіцієнт ефективності захисних дій, у.о.	8,59	0,53	< 0,05	9,27	0,56	> 0,05

Аналізуючи середні показники простої реакції на рухомий об'єкт (ПРРО) по 40 сигналам необхідно відмітити вірогідне зменшення часу реакції упередження 17 до 18 років (p<0,05). Що стосується реакції запізнення то вірогідне зменшення часу реагування спостерігається у 17 років. Аналіз динаміки зміни ПРРО в ході виконання тесту показує, що різниця між групами юних футболістів на початку тесту (як по реакції упередження так і по реакції запізнювання) істотно збільшуються у наступних серіях. Також необхідно відмітити, що погіршення часу реакції запізнювання не є таким істотним як часу реакції упередження насамперед внаслідок зміни балансу процесів збудження і гальмування у бік збільшення процесів збудження.

Урівноваженість процесів збудження і гальмування є одним із найважливіших показників для занять спортивними іграми. Велика перевага процесів гальмування негативно позначається на швидкості сенсомоторних реакцій, швидкості переробки інформації на збудливості і лабільності нервово-м'язового апарату й ін. Натомість перевага процесів збудження може знизити точність рухів, збільшити кількість техніко-тактичних помилок.

Серед досліджуваних груп найбільш збалансоване співвідношення часу упередження і запізнювання спостерігалося у студентів футболістів 18 років. Аналізуючи динаміку показника відношення реакції упередження до реакції запізнювання необхідно відмітити його поступове зниження у 17 років, що підтверджує роботи багатьох авторів, у яких відмічено поступове встановлення балансу між нервовими процесами з настанням юнацького віку. Окрім того вірогідне зниження спостерігається з років (p<0,05). Аналізуючи середні показники складної реакції на рухомий об'єкт (СРРО) по 30 сигналам необхідно відмінити вірогідне зменшення часу реакції упередження (p<0,05).Аналіз динаміки СРРО в ході виконання тесту не показує, істотної різниці між часом реакції упередження у 17 та 18-річних студентів футболістів не спостерігається.

Наприкінці виконання тесту (останні 10 сигналів) час реакції упередження залишається стабільним тільки у групі 18-річних студентів футболістів, а у інших групах різко зростає. Вірогідне погіршення часу упередження наприкінці виконання тесту спостерігається у 17 років (p<0,05). Що стосується реакції запізнювання то стабільні результати спостерігаються у 17 річних студентів футболістів. Аналізуючи показники відношення реакції упередження до реакції запізнювання, що відображають урівноваженість процесів збудження та гальмування, необхідно відмітити стабільне покращення цього показника з 17 причому вірогідне покращення спостерігається з 18 років (p<0,05). З огляду на динаміку показників під час виконання тесту необхідно відмітити поступове покращення часу реакції упередження і запізнювання та стабілізацію процесів збудження і гальмування з 17 до 18 років.

Дослідження гостроти і швидкості зорових сприймань (ГШЗС) показало, що вірогідне покращення даного показника по середнім величинам спостерігалося у 17 років (p<0,05) (табл. 2). Результати 18-річних студентів футболістів у цих двох серіях вірогідно кращі ніж показники 17 річних студентів футболістів вікових груп (p<0,05). Починаючи з третьої до останньої серії (відповідає 21-60 сигналу) результати 17 та 18-річних студентів футболістів погіршуються незначно.

В усіх вікових групах відзначена тенденція погіршення ГШЗС в кожній наступній серії. Зменшення кілець Ландольта на моніторі вимагало більших витрат часу на їхнє розпізнавання.

Отже, вікові зміни показників сенсомоторних реакцій свідчать про процеси поступового дозрівання центральної нервової системи у юних спортсменів, що насамперед відображається у підвищенні рівня збалансованості процесів збудження і гальмування.

Найбільш висока точність відтворення м'язових зусиль (ТВМЗ) спостерігається в 17 та 18-річних юних футболістів (p<0,05), з 17 до 18 років відбувається стабілізація даних величин. У всіх вікових періодах, спостерігається підвищення варіативності характеристик, що аналізуються.

Швидкість переробки інформації вірогідно покращується (p<0,05), причому в 18-річному віці спостерігається найбільший приріст даного показника. Рівень уваги вірогідно збільшується але найбільший приріст спостерігається в 17-річному віці (p<0,05). Показники продуктивності переробки інформації практично не відрізняються, а вірогідне покращення цього показника відбувається з 17 років.

Таким чином необхідно зробити висновок про вірогідне покращення та стабілізацію даних функцій у 18-річних студентів футболістів.

1.4 Техніко-тактичні дії футболістів під час класифікаційних матчів та тренувальних ігор

Згідно сучасним положенням методики спортивного тренування, структура тренувальної активності представників ігрових видів спорту повинна знаходити своє віддзеркалення в класифікаційних іграх. Такий основоположний принцип процесу підготовки футболістів до участі в змаганнях можна виразити твердженням: «у тренуванні, як в грі». Тим часом, в практиці командних спортивних ігор це формулювання не є безперечним, оскільки її декларативний вираз не знаходить свого підтвердження в практичній діяльності [15].

Оцінку техніко-тактичних дій проводили у трьох футболістів польської команди першої ліги «Amica» Wronki, що виконують функції захисника, півзахисника та нападаючого, під час виступу в 10 матчах весняного круга Чемпіонату сезону 2009/2010 і в 10 тренувальних іграх, що проводилися безпосередньо перед участю в цих матчах (заняття техніко-тактичної спрямованості із значним об'ємом та інтенсивністю тренувальних дій).

Реєстрацію досліджуваних показників проводили за допомогою відеокамери з подальшим занесенням отриманих даних про вид техніко-тактичних дій і частоту їх виконання в розроблений Шварцем спеціальний протокол обсервації.

Математико-статистичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою стандартної комп'ютерної програми «Statistica 6».

У приведеній нижче таблиці представлені результати визначення оцінених параметрів техніко-тактичних дій футболістів дослідженої команди під час проведення тренувальних ігор і класифікаційних матчів. У приведених даних звертає на себе увагу низка особливостей, розгляд яких може представляти певний теоретичний і практичний інтерес. Так, показано, що під час тренувальних ігор атакуючі дії на ворота, як і слід було чекати, найчастіше виконував нападаючий і найрідше - захисник (відповідно, в середньому 8,8 ± 3,4 і 2,6 ± 2,7 ударів за гру). Нападаючий демонстрував також найбільш високу успішність поразки воріт суперника (в середньому 3,4 ± 1,6 точних попадань), тоді як у захисника цей показник склав всього лише 0,5 ± 0,8 попадань (табл. 5-7).

У 10 класифікаційних матчах, як півзахисник, так й нападаючий двічі успішно уразили ворота суперника. При цьому півзахисник частіше атакував ворота, в середньому 1,6 ± 1,5 разу за гру (нападаючий 1,4 ± 1,0 разу, захисник - жодного разу). Результати дослідження свідчать про те, що активність нападаючого та її ефективність були дуже низькими у всіх проаналізованих іграх.

Удари поворотах із стандартних положень також були нечастими. З досліджених футболістів тільки півзахисник атакував ворота під час матчів, тоді як ні захисник, ні нападаючий не атакували жодного разу. Аналогічна ситуація виявилася і під час тренувальних ігор: тільки півзахисник в середньому 0,3 разу за одну тренувальну гру намагався атакувати ворота із стандартних фрагментів гри [15].

Таблиця 1.4 Результати визначення оцінених параметрів техніко-тактичних дій футболістів (за Доланьски та Шварцем)

Статистика	Выигранные поединки 1х1 в атаке
	З	П/З	Нап
	Тр	М	Тр	М	Тр	М
M SD	2,0 0,8	0,9 0,9	5,2 1,5	5,2 2,1	7,0 1,4	7,5 2,3

Таблиця 1.5 (за Доланьски та Шварцем)

Відбір м'яча у суперника в грі 1х1

Статистика

Відбор

Відбиття

Програвання

З

П/З

Нап

З

П/З

Нап

З

П/З

Нап

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

M SD

4,0 0,8

2,7 2,4

2,9 1,1

1,8 1,1

1,5 0,5

0,7 0,7

1,3 0,8

1,7 0,7

0,7 0,7

0,8 1,0

0,8 0,8

1,0 0,9

3,1 1,0

4,4 1,4

1,7 0,7

2,1 1,3

1,9 1,0

1,1 0,7

Таблиця 1.6 (за Доланьски та Шварцем)

Відбор м'яча у суперника

Статистика

Вихід з оволодінням м'ячем

Препинення дій

З

П/З

Нап

З

П/З

Нап

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

Тр

М

M SD

4,7 2,1

6,0 2,3

4,4 1,3

3,8 2,6

2,6 1,2

2,0 2,2

5,0 1,6

7,4 3,7

3,5 1,3

2,5 1,7

1,8 1,0

1,4 1,2

Протягом тренувальних ігор найчастіше рішення про передачу м'яча в ускладнених ситуаціях приймав півзахисник, декілька рідше - нападаючий і захисник (в середньому, відповідно, 15,4 ± 3,6; 14,6 ± 4,1 і 9,4 ± 1,3 разу за гру). В той же час в класифікаційних матчах вказані техніко-тактичні дії найчастіше виконував нападаючий (в середньому 24,0 ± 2,8 разу; півзахисник 20,6 ± 7,4 разу і найрідше - захисник: 10,6 ± 4,5 разу).

Тільки у разі дослідженого захисника вживані в тренувальних іграх техніко-тактичні дії відповідали вимогам, які пред'являли йому класифікаційні матчі. Особливо чітко виявилася диспропорція між завданнями, поставленими нападаючому в тренувальних іграх та вимогами, що пред'являються до нього, в реальних матчевих зустрічах. Відмічений факт обумовлений тим, що передача м'яча при безпосередньому контакті з суперником в обмеженому тимчасовому проміжку є типовою для нападаючих гравців дією, яку необхідно часто і ретельно удосконалювати в процесі тренування.

Представлені в таблиці дані аналізу не результативних наступальних дій, ефектом яких була втрата м'яча під час тренувальних ігор і класифікаційних матчів, свідчать про те, що найбільш частою причиною цих невдач у всіх досліджених футболістів були неточні передачі (в середньому від 8 до 11 втрат за одну гру), неефективний дриблинг (в середньому від 0,5 до 4,5 втрат), а також неефективний прийом м'яча (в середньому від 0,5 до 3,7 втрат). Середньоарифметичні показники всіх індивідуальних втрат м'яча указують на те, що досліджений нападаючий виявився футболістом, що найчастіше здійснює помилки в наступальних діях. Так, якщо в тренувальних іграх кількість досконалих ним втрат в середньому складала 1,7 ± 1,2, то під час класифікаційних матчів воно зростало до 3,7 ± 2,1. Менш неуспішними виявилися дії в атаці у захисника, як під час тренувальних ігор, так і під час класифікаційних матчів (відповідно, в середньому 0,9 ± 0,7 і 0,5 ± 0,5 втрат за гру). Потрібно вважати, що відмічені особливості обумовлені вимогами, що пред'являються до гри на певних позиціях, а також концепцією її проведення. Досліджені студенти футболісти були членами команди, яка дотримувалася тактики гри при схемі 1-3-5-2. При такій розстановці з трьома захисниками досліджений нами бічний захисник був відповідальний виключно за блокування нападаючого команди суперника. Атакуючі дії він виконував спорадично і лише тоді, коли цього вимагала ігрова ситуація. У свою чергу, виходячи з передумови вказаної системи, від дослідженого нападаючого футболіста була потрібна висока активність (атаки в глибині поля, розігрування м'яча, обмін позиціями з партнерами). Таким чином, приведені дані підтверджують раніше відмічену тенденцію щодо індивідуальних втрат м'яча під час виконання атакуючих дій, а їх кількісні та якісні характеристики відображають прийняту концепцію гри дослідженої команди.

Як і слід було чекати, що найчастіше відбирає м'яч, як в тренувальних іграх, так й в класифікаційних матчах захисник (відповідно, 4,0 ± 0,8 і 2,7 ± 2,4 разу за гру), тоді як деструктивні дії нападаючого реалізовувалися значно рідше (відповідно, 1,5 ± 0,5 і 0,7 ± 0,7 разу). При цьому найчастіше захисник відбивав м'яч суперникові в ситуаціях гри 1 х 1 (1,3 ± 0,8 і 1,7 ± 0,7 разу). Зрозуміло, що виявлена особливість активності захисника в оборонних діях була обумовлена частим програванням ним поєдинків в ситуаціях 1 х 1 (в середньому 3,1 ± 1,0 поєдинків в тренувальних іграх і 4,4 ± 1,4 поєдинків в класифікаційних матчах). Отримані дані указують на те, що в процесі тренінгу вдосконаленню техніки відбирання м'яча у суперника приділялася мало уваги. Зважаючи на важливість цієї техніки для досягнення кінцевої мети гри, слід звернути особливу увагу на важливість реалізації специфічних завдань тренінгу, зокрема для захисників.

Представлені в таблицях дані, що стосуються кількості та успішності відбирання м'яча у суперника у випереджаючих ситуаціях, свідчать про те, що в ситуаціях 1 х 1 в обороні, а також при випереджаючих діях, захисник демонстрував найбільш високу активність як під час тренувальних ігор (в середньому 4,7 ± 2,1 разу за гру), так і в класифікаційних матчах (6,0 ± 2,3 разу). Аналогічні дії нападаючий виконував значно рідше.

Футболістом, що виграв найбільшу кількість поєдинків в ситуаціях 1 х 1 як в тренувальних іграх, так і в матчах, виявився нападаючий (відповідно, в середньому 7,0 ± 1,4 і 7,5 ± 2,3 виграних поєдинків в грі), що з'явилося наслідком прийнятої схеми гри з трьома захисниками.

футбол тренувальний гра захист

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Протягом написання роботи ми використовували наступні методи дослідження:

· Аналіз і узагальнення літературних джерел;

· Педагогічне спостереження;

· Педагогічне тестування;

· Педагогічний експеримент;

· Методи математичної статистики.

Аналіз і узагальнення літературних джерел:

Техніко-тактична підготовленість студентів футболістів 17-18 років, насамперед, є педагогічним процесом, тому вона підпорядковується специфічним вимогам її організації. Ці вимоги формують в загальному вигляді теорія і методика фізичного виховання, що і визначило необхідність вивчення науково методичної літератури з проблемами удосконалення технічної підготовленості.

Аналіз літератури з фізіології дає можливість розглянути значення техніко-тактичної підготовленості на даному етапі підготовки футболістів й ефективність процесу адаптації з погляду компонентів фізіологічного чинника.

Для організації дослідження необхідно було вивчити літературу з питань методології проведення наукового дослідження і збору й інтерпретації даних літератури до практики, формування, робочої гіпотези і завдань дослідження.

Отриманні дані були оброблені сучасними методами, математичної статистики, тільки за умов можлива їхня наукова інтерпретація. Вивчення літератури з математичної статистики в педагогічних дослідженнях дозволило нам вибрати адекватні методи опрацювання отриманих результатів і визначити їхню достовірність.

Методика педагогічних спостережень

Педагогічні спостереження були спрямовані на одержання інформації про рівень техніко-тактичної підготовленості студентів футболістів 17-18 років в умовах змагальної діяльності.

Обстеження змагальної діяльності займає особливе місце серед багатьох видів комплексного контролю, оскільки тільки в умовах гострого єдиноборства із суперником повною мірою виявляються як позитивні, так і негативні сторони підготовленості футболістів.

У процесі дослідження фіксувалася техніко-тактична діяльність футболістів під час матчів першості міста Дніпропетровська серед студентських команд. Дані вносилися до протоколу.

У процесі запису техніко-тактичних дій у протоколі фіксувалися: передачі м'яча (короткі, середні, довгі), удари по воротам (через штрафну і зі штрафної площадки), добір м'яча, гра головою.

Таблиця 2.1 Протокол запису техніко-тактичних дій

Передачі	Гра головой	Удари	Відбір
Короткі	Середні	Довгі		По-за штрафної	Зі штрафної

Педагогічне тестування

Серед методів тестових завдань були запропоновані такі тести:

I тест - Удар по м'ячу на дальність (м).

Удар по м'ячу на дальність виконується правою та лівою ногою по нерухомому м'ячу з розбігу любим способом. Вимрювання дальності польоту м'яча виконується з місця удару до точки першого торкання м'яча о землю. Ширина коридору, в зоні якого зараховується результат,8 м.

Результат. Для удару кожною ногою надаються три спроби.

Зараховують найкращий результат ударів кожною ногою. Кінцевий результат визначається за сумою найкращих результатів /правою та лівою ногами/.

II тест - Вкидання м'яча із-за бічної лінії (м).

Гравець, що вкидує м'яч повинен обома ногами стояти на бічній лінії або за нею. Кидок виконується обома руками із-за голови по коридору шириною 2 м. М'яч, що впав за межами коридору, не зараховується.

Результат. Надаються три спроби. Враховується результат найкращої спроби.

III тест - Обводка стійок на час (с).

Ведення м'яча, обводка стоєк та удар по воротах виконуються з лінії старта (30 м. від лінії штрафного майданчику), вести м'яч 20 м, потім обвести змійкою чотири стійки (перша стійка ставиться в 10 м від штрафної площадки, а через кожні 2 м ставляться ще три стійки), та, не доходячи до штрафного майданчику, забити м'яч у ворота. Час фіксується з моменту старта до перетинання лінії воріт м'ячем. У випадку, якщо м'яч не буде забит у ворота, вправа не зараховується.

Результат.Надаються три спроби. Враховується результат найкращої спроби.

IV тест - Комплекс с м'ячем.

Комплексна вправа: ведення 10 м, обводка трьох стієк, що поставленні на 12-метровому відрізку, з послідующим ударом в ціль (2,5х1,2 м) з відстані 6 м.

Результат. Надаються три спроби. Враховується результат найкращої спроби.

V тест - Біг 30 м з веденням м'яча (с).

Біг 30 м з веденням м'яча виконується з високого

старту, м'яч можно вести любим способом, роблячи на відрізку не менше трьох торкань м'яча, не враховуючи зупинкис за фінішною лінією.

Результат. Вправа рахується закінченою, коли гравець пересік лінію фінішу. Суддя на старті фіксує правильність старту та кількість торкань м'яча, а суддя на фініші - час бігу.

Методи математичної статистики

При статичному опрацюванні експериментальних даних були використані звичайні методи з розрахунком мінімального та максимального значення, середнього арифметичного х, середнього квадратичного відхилення, помилки середнього квадратичного, достовірності розходжень за t-критерієм Стьюдента, m - стандартної помилки середнього арифметичного.

При проведенні педагогічних досліджень найбільш часто приходилось вирішувати питання про реальність різниці між середнім значенням двох вибірок. В нашій роботі це експериментальна та контрольна групи. У будь-якому випадку потрібно було встановити, чи є необхідна різниця між групами відображенням реальних чинників, чи вона викликана випадковим підбором вибірки.

2.2 Організація дослідження

Для рішення постановленого завдання педагогічний експеримент проводився в такій послідовності:

— На першому етапі (вересень 2011 р.) вивчалися науково-теоретичні й методичні аспекти сучасної системи підготовки в командах футболістів.

— Другий етап (жовтень-листопад 2011 р.) присвячувався проведенню констатуючого експерименту, в процесі якого був визначений рівень ефективності техніко-тактичних дій студентів футболістів різного ігрового амплуа. В констатуючому експеримменті приймало участь 70 спортсменів віком від 17-18 років.

— Третій етап (січень-квітень 2012 р.) включав в себе проведення педагогічного експерименту: а) визначення вихідного рівня техніко-тактичної підготовленості футболістів експериментальної та контрольної груп; б) розробку та експериментальну перевірку ефективності запропонованої методики удосконалення техніко-тактичної підготовленості студентів футболістів 17-18 років.

В педагогічному експерименті прийняло участь 24 студентів спеціалізації футбол 17-18 років. Експериментальна та контрольна групи по 12 чоловік в кожній, що займаються на базі ДДІФКіС м. Дніпропетровська.

РОЗДІЛ ІІІ РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Результати дослідження техніко-тактичних дій студентів футболістів за ігрового амплуа

Отримані під час дослідження дані свідчать, що організація студентів футболістів різних ігрових амплуа міняється в ході багаторічного тренувального процесу. Це призводить, при збереженні загальної структури підготовленості спортсменів, до зміни співвідношення основних параметрів, її визначальних. Результати дослідження техніко-тактичних футболістів захисного амплуа представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Показники техніко-тактичних дій захисників 17-18 років

№	Технічні дії	Вік
		17 років	18 років
1.	Передачі: довгі середні короткі	10-15 24-35 38-50	20-26 30-38 40-59
2.	Відбір м'яча	87-120	100-130
3.	Гра головою	8-9	7-9
4.	Удари по воротах: поза штрафної зі штрафної	1-2 -	1-3 -

Як видно з табл. 3.1. гравці захисної лінії з віком виконують більшу кількість як техніко-тактичних дій, так і технічних прийомів.

З віком використовують більшу кількість коротких передач, однак, відносна їхня частка в загальному числі використовуваних у ході гри передач, зменшується. Помітний стрибок цього показника спостерігається в 18-літніх спортсменів. Переломний період у використанні передач гравцями захисної лінії приходиться на вік 17 років.

З кожним роком тренувань, значно зростає показник відбору м'яча, що зв'язано з тактичними задачами гравців захисту.

Також ми проаналізували показники техніко-тактичних дій півзахисників (табл..3.2.).

Таблиця 3.2

Показники техніко-тактичних дій півзахисників 17-18 років

№	Технічні дії	Вік
		17 років	18 років
1.	Передачі: довгі середні короткі	10-20 20-38 36-49	25-37 29-36 38-52
2.	Відбір м'яча	24-29	25-30
3.	Гра головою	7-9	6-9
4.	Удари по воротах: поза штрафної зі штрафної	2-3 2-3	2-5 4-6

Аналіз даних табл. 3.2 показав, що в півзахисників також зростає загальна кількість техніко-тактичних дій під час матчу. З віком помітно збільшується кількість довгих передач, менше - середніх. Участь у відборі м'яча зростає практично в два рази. Показник ударів по воротам до 18-літнього віку досягає показників дорослих футболістів.