Підон належить вантажовідправнику і вантажоотримувачу і призначений для перевезення штучних вантажів в тарі, упаковці або без неї, але перед тим сформовані в партію-пакет. Вантаж до перевезень сформований пакетним способом на плоскіх європідонах в перев'язці. Вага одного еврпідона з вантажем 1тона. Загальна вага вантажу 24 тони. Нам потрібно підібрати відповідний навантажувач. Вибір будемо здійснювати опираючись на характеристику: вантажопідйомність, час навантаження-розвантаження.

Із трьох представлений навантажувачів будемо вибирати найпродуктивніший.

Навантажувально -розвантажувальна машина	ЭлектронавантажувачЭВМ-15
Висота, підйома м	2
Швидкість підйома, м/с	0,2
Переміщення, м	30
швидкість переміщення, м/с	5
надбавка години, сек	50
маса ед вантажу, т	1,0
коэф викор. роб години	0,75
Час циклу на одиницю вантажу, сек	102
Час циклу, сек	510
Технологічна продуктивність, т/г	2,9
Експлуатаційна продуктивність , т/г	1,9

Рекомендуєма кількість 3шт

На здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт одного автомобіля буде витрачатися двома електронаватажувачем ЭВМ-15 5 години.

Погрузо-разгрузочная машина	Электронавантажувач ЭВ-12
Висота підйому, м	4,25
Швидкість подьема, м	0,26
Переміщення, м	10
Швидкість переміщення, м	10
Коэф. Совм. Операц	1
Надбавка часу, с.	50
Маса ед вантажу, т	1,1
Коэф використання раб часу	0,75
Час циклу на одиницю вантажу, сек	83,87
Час циклу, сек	335,5
Технологічна продуктивність, т/ч	3,0
Експлуатаційна продуктивність, т/ч	2,0

Рекомендуєма кількість 3шт

На здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт одного автомобіля буде витрачатися двома електронаватажувачем ЭВ-12 4 години.

Навантажувально-розвантажувальна машина	Электронавантажувач ЭПК-1205
Висота підйому, м	2,7
Швидкість подьема, м	0,16
Переміщення, м	50
Швидкість переміщення, м	2,5
Коэф. Совм. Операц	1
Надбавка часу, с.	50
Маса од. вантажу, т	1,24
Коэф вкор. Роб часу	0,75
Час циклу на одиницю, сек.	123,75
Час циклу, сек.	1113,75
Технологічна продуктивність, т/г	4,0
Експлуатаційна продуктивність, т/г	3,0

Рекомендуєма кількість 2шт

На здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт одного автомобіля буде витрачатися двома електронаватажувачем ЭПК-1205 4 години

Для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт із проведеного вибору і розрахунку приймаємо Электронавантажувач ЭПК-1205

При навантажувально-розвантажувальних роботах всі вантажопід'ємні машини повинні використовуватися тільки по призначенню. Дозволяється підняття машиною вантажу, маса якого не перевищує допустиму вантажопід'ємність.

Техніка безпеки при навантажувально-розвантажувальних роботах лісової продукції (фанера)

- Навантаження фанери на автомобильний транспорт повинно здійснюватись лише механічним способом;

- Автотранспортні підприємства і організації які мають саморозвантажуючій рухомий склад або засоби механізації, по договору на перевезення можуть здійснювати розвантаження;

- Навантаженя вантажу повинно здійснюватись раціонально та пропорційно відносно транспортного засобу;

- Перед навантаженям або розвантаженням вантажу (фанери), водій повинен підкладати клін'я під передні і задні колеса автомобіля і причепа;

- Навантаження повино здійснюватися на критих майданчиках з обмеженим доступом природно-кліматичних факторів; Зобразимо схему навантаження вантажу

Рис. 3.8,1 Схема навантаження вантажу

3.9 Заходи по економії паливно-мастильних матеріалів

Енергетична ефективність вантажних і піднімається вверх при впровадженні використання автомобілів з дизельним двигуном. Економія- це раціональне використання паливно-мастильних матеріалів необхідних для зменшення витрат на перевезення вантажу, зниження собівартості перевезень. Найбільш ефективним міроприємством направленим на зниження витрат палива є раціоналізація структури експлуатуючого рухомого складу, цей захід зв'язаний з підвищення коефіцієнту використання пробігу, вантажопід'ємності автомобіля.. Витрати палива від технічної справності автомобіля і правильної регуліровкі всіх вузлів і агрегатів впливаючи на паливну економію. Також щоб зменшити витрати паливно-мастильних матеріалів водій не повинен робити зайве гальмування, не перевищувати швидкість, мати відповідну кваліфікацію.

Важливим фактором зниження витрат палива автомобільних перевезень є підвищення техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу, для вантажних автомобілів це зв'язано з підвищенням коефіцієнта використання пробігу, вантажопід'ємності, збільшення вантажообороту на причепах.

Дипломним проектом пропонується: вибрати найбільш продуктивний, економічний рухомий склад. Розробка раціональних маршрутів руху. Розробка норм витрат палива, використання якісних паливно-мастильних матеріалів по призначенню, максимально зменшити викід палива на розігрів автомобіля і кабіни, забезпечити мінімальні витрати паливномастильних матеріалів при заправці і зберіганню автомобіля, забезпечити ретельний облік паливно-мастильних матеріалів на автотранспортному підприємстві.

3.10. Економічна ефективність роботи АТП при перевезенні фанери з Рівного в Італію

Дохід визначається як добуток вантажообороту в рік на тариф перевезення (встановлюємо в розмірі 0,6 грн.) , що включає в себе собівартість, ткм.

, (3.4,1)

Розрахуємо дохід Renault AE 430+Metaco

=0,2+0,6=0,8 грн. =72000грн.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

, (3.4,2)

Загальні річні витрати становлять:

49496,31 грн.

По автомобілю Renault AE 430+Metaco прибуток становить:

= 22503,69грн.

Загальний прибуток становить 22503,69грн. Звідси випливає, що дане АТП є прибутковим. Покажемо у вигляді діаграми значення прибутку, доходів та витрат по підприємству мал. 3.2,6.

Мал. .3.4,1 Економічні показники ефективності АТП.

На короткострокову та довгострокову платоспроможність АТП впливає його здатність отримувати прибуток. В зв'язку з цим розглядається такий показник діяльності АТП, як рентабельність. Рентабельність є якісним показником ефективності роботи підприємства і визначається відношенням прибутку до витрат.

, (3.4,3)

Звідси =22503,69 /49496,31 =0,45.

Це означає, що на кожну гривню витрат припадає 45 копійок прибутку. Чим вищий цей показник, тим більш ефективною є робота АТП. В нашому випадку рентабельність є досить високою 45%.

Проте дане підприємство до оновлення рухомого складу було беззбитковим і мало наступні показники:

=413550 грн.; =404100 грн.; =9450 грн..

Динаміка зміни рентабельності за минулі роки та на запроектований рік показаний на мал.3.4,2

Рис.3.4.2. Динаміка зміни рентабельності підприємства.

Отже, якщо автовласник є резидентом країни - членом системи "Зелена картка", він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн - членів цієї системи без укладення додаткового договору обов'язкового страхування на умовах країни відвідання.

Функціонування цієї міжнародної системи довело її ефективність, насамперед-як механізму захисту потерпілих від транспортних засобів, що задіяні в міжнародних сполученнях.

Провівши дослідження вантажопотоку можна зробити висновки, що для більш ефективного використання факторів транспортного виробництва доцільно оновити рухомий склад, шляхом закупівлі 7 транспортних засобів, а саме вантажних автомобілів: Renault AE 430+ Metaco. Критерієм відбору транспортних засобів була прийнята собівартість перевезення 1-го ткм певного виду вантажу, так для автомобіля Renault AE 430+ Metaco собівартість перевезення 1-го ткм фанери складає 0,20грн/ткм. Що забезпечило зростання часу перебування в наряді до 8 години, коефіцієнта випуску автомобілів на лінію до 96%, коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності збільшився до 92%, годинна продуктивність становить.

Реалізація вищенаведених напрямків раціонального використання транспортних засобів дозволяє підприємству збільшити обсяг перевезень до 9000 тис.т., в кінцевому результаті загальний прибуток підприємства буде становити 22503,69грн, а рентабельність 45%, це означає, що на кожну гривню витрат припадає 45 копійок прибутку, отже підприємство буде прибутковим.

4. Охорона праці

4.1 Організація охорони праці при проведенні вантажних перевезень фанери

Усі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомлені із умовами роботи, правами й обов'язками, що вони повинні виконувати, пройти вступний інструктаж.

У статтях розділу “Охорона праці” Кодексу законів про працю сказано, що на кожному об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові і безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Усі будівлі й устаткування не повинні створювати загрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я чи самопочуття.

Власник або уповноважений ним орган (роботодавець) зобов'язані приділяти увагу умовам праці працівника, полегшувати їх оздоровлювати навколишнє середовище і т.д. забезпечувати контроль за здоров'ям працівників зі шкідливими умовами праці, забезпечувати спецодягом і засобами захисту працюючих від шкідливого впливу речовин, які використовуються у процесі роботи. Стежити за дотриманням трудового законодавства, створювати умови для здійснення контролю за умовами праці, піклуватися про відпочинок працюючих.

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, можуть бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.

Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров'я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Основи законодавства України про охорону здоров'я розглядають охорону здоров'я як загальний обов'язок усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності. З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити виконання техніки безпеки, виробничої санітарії, інших вимог охорони праці, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей . При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я і про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. З ст. 38, ст. 44 КЗпП).

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи.

Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Гарантійною нормою є й те, що на власника покладається обов'язок безкоштовної видачі працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих і знешкоджуючих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, -- компенсувати йому витрати.

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Охорона здоров'я робітників, забезпечення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і усунення виробничого травматизму складають постійну турботу держави.

Навчання й інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, вихованцями і студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їхньої трудової діяльності.

Усі працівники, яких приймають на роботу і які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої і швидкої допомоги потерпілим від нещасного випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на підприємстві.

Відповідно до « законодавства України», затвердженими Верховною Радою України у 1970 р., нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил по охороні праці здійснюють державні органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від адміністрації підприємств і організацій, і профспілки, а також знаходяться в їхньому підпорядкуванні технічна і правова інспекції праці.

Місцевий (заводський) профспілковий комітет контролює дотримання законодавства про працю, вимог охорони праці і виробничої санітарії, вирішує трудові спори. Для поліпшення роботи з охорони праці і техніку безпеки профспілкові комітети створюють на підприємствах комісії охорони праці і виділяють суспільних інспекторів по охороні праці.

Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також де є необхідність у професійному доборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в термін, установлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу в рік.

На підприємствах харчової і переробних галузей промисловості для працівників, що виконують роботи з обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, обов'язково курсове навчання по безпечних методах роботи з обов'язковими іспитами, що проходить безпосередньо на виробництві по затвердженим керівництвом підприємства і погодженим з органами Держнагляду по охороні праці програмами. Це роботи з обслуговування парових і водонагрівальних казанів; виробничих печей і інших теплових установок, які працюють під тиском; компресорів; холодильних установок; газового устаткування; електричного оснащення й ін.

Допуск до роботи осіб до початку виконання своїх обов'язків періодично проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

4.2 Управління організацією охорони праці

Навчання керівників підприємств і заснувань і їхніх заступників, що безпосередньо відповідають за організацію охорони праці на підприємстві чи в установі, проводитися в навчальних установах, що мають дозвіл Комітету з нагляду за охороною праці України на проведення такого навчання.

На підприємствах навчання з питань охорони праці організовує відділ охорони праці підприємства, залучає до цього працівників відділу охорони праці і фахівців, що пройшли навчання і перевірку знань у навчальних установах або установах Держнагляду по охороні праці.

Посадові особи і фахівці невеликих підприємств, де неможливо провести навчання і створити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних установах або у близьких до їх профілю виробництва підприємствах, а перевірку знань - комісіях при місцевих органах Держнагляду по охороні праці.

Інструктажі бувають:

1 Вступний (із усіма працівниками, що тільки що прийняті на роботу)

2 Первинний (проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником).

3 Повторний (проводиться на робочому місці з усіма працівниками)

4 Позаплановий (проводитися при введенні нових нормативних актів, при заміні технологічного процесу, при порушенні нормативних актів працівниками, по вимозі відповідного державного органу, при перерві в роботі виконавця більш ніж на 30 календарних днів і ін.)

5 Цільовий (при виконанні разових робіт, при ліквідації наслідків аварії і т.д., при виконанні робіт, що оформляються нарядом - допуском чи письмовим дозволом, у випадку екскурсії або організації масових заходів з учнями і вихованцями).

Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж проводиться по наступним видах: вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер по техніці безпеки в кабінеті (куточку) техніки безпеки, обладнаному наочними приладдями. Інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої ділянки, супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи.

Вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці записуються в «контрольний лист», що підписується інженером по техніці безпеки, робітником, майстром і начальником цеху або ділянки.

Повторний інструктаж проводять не рідше одного разу в 6 місяців, а додатковий -- при порушенні працюючим правил і інструкцій з техніки безпеки, технологічної і виробничої дисципліни, а також при зміні технологічного процесу, виду робіт. Повторний і додатковий інструктажі записуються в спеціальний журнал, що зберігає керівник виробничої ділянки.

Відповідальність за керівництво роботою по охороні праці і техніку безпеки, проведення заходів щодо зниження і попередження виробничого травматизму і профзахворювань покладається на керівника підприємства. Відповідальним обличчям за охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію є інженер (старший інженер) по техніці безпеки, підлеглий головному інженеру підприємства.

Автотранспортні засоби, які здійснюють внутрішні і міжнародні перевезення, повинні бути у належному технічному стані, що підтверджує талон про проходження державного техогляду .

До міжнародних перевезень допускаються автомобілі і причепи (напівпричепи), що відповідають положенням Міжнародної Конвенції про дорожній рух та Європейській угоді в частині роботи екіпажів транспортних засобів, які обслуговують міжнародні автомобільні перевезення (ЕУТР), вимогам забезпечення безпеки руху. Кожний автомобіль, причеп (напівпричеп) повинен бути зареєстрованим в органах ДАІ і отримати свідоцтво про реєстрацію, а також розпізнавальний знак держави Україна.

Автомобілі і причепи (напівпричепи) повинні бути застраховані і мати Міжнародну страхову картку, що охоплює всі види цивільної відповідальності, яку повинні нести згідно з законодавством особи, винні в нанесенні третім сторонам тілесних пошкоджень чи матеріальних збитків.

Кожний вантажний автомобіль, причеп (напівпричеп) повинні отримати свідоцтво про придатність до міжнародних перевезень вантажів під пломбами, яке видає регіональний митний комітет.

Всі транспортні засоби, які здійснюють міжнародні перевезення, повинні мати справний спідометр, аптечку, знак аварійної зупинки, вогнегасник, протиугонний пристрій, який дає можливість, залишивши ТЗ на стоянці, заблокувати будь-який головний агрегат.

Навантажувально-розвантажувальні роботи фанери здійснювати лише механізованим способом на відповідно відведених майданчиках.

4.3 Інженерні рішення при проведенні вантажних перевезень і здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт

Підвищення безпеки при виконанні вантажних перевезень в міжнародному сполученні а також при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт.

Ретельніше виконувати такі вимоги:

Складати загальні відомості про потенціал небезпек. Основні небезпеки під час проведення робіт за професіями в галузі.

Вимоги безпеки праці при експлуатації машин, механізмів, обладнання та устаткування, які відносяться до даної професії. Захист від дії хімічних і біологічних чинників. Зони безпеки та їх огородження. Світлова і звукова сигналізація. Попереджувальні надписи, сигнальні фарбування. Знаки безпеки.

Засоби колективного та індивідуального захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів у галузі. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Захист від шуму, пилу, газу, вібрацій, несприятливих метеорологічних умов. Мікроклімат виробничих приміщень. Прилади контролю безпечних умов праці, порядок їх використання.

Правила та заходи щодо попередження нещасних випадків і аварій. Вимоги безпеки у навчальних, навчально-виробничих приміщеннях навчальних закладів.

Фізіологічна та психологічна основа трудового процесу (безумовні та умовні рефлекси, їх вплив на безпеку праці).

Психологія безпеки праці. Пристосування людини до навколишніх умов в процесі праці (почуття, сприймання, увага, память, уява, емоції) та їх вплив на безпеку праці.

Психофізичні фактори умов праці (промислова естетика, ритм і темп роботи, виробнича гімнастика, кімнати психологічного розвантаження) та їх вплив на безпеку праці.

Вимоги нормативно-правових актів про охорону праці щодо безпеки виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою та робіт, для яких є потреба в професійному доборі; організація безпеки праці на таких роботах згідно з нормами та правилами.

Прилади контролю безпечних умов праці. Світлова та звукова сигналізація. Запобіжні написи, сигнальне пофарбування. Знаки безпеки.

Організація роботи з охорони праці. Організація ведення робіт з підвищеною небезпекою або таких, де є потреба в професійному доборі.

Запобігання виникненню аварій техногенного характеру. План евакуації з приміщень у разі аварії.

4.4 Пожежна безпека

Під пожежною безпекою об'єкта розуміють такий його стан, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Забезпечення пожежної безпеки об'єкта досить складне і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта складається із відповідних систем, кожна з яких підрозділяється на підсистеми, а ті, в свою чергу, на підсистеми нижчого рівня, які на мал. 4.1 не показані.

Рис. 4.1 Загальна схема комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта

Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів. Оскільки дві перші системи достатньо об'ємні та потребують більш детального вивчення, то розглянемо їх окремими пунктами розділу.

Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін.

До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т. п.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства.

До організаційних протипожежних заходів належать:

* розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки

* організація вивчення цих правил та інструкцій; '

* визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного інструктажу;

* організація належного протипожежного нагляду за об'єктами.

За здійснення всіх протипожежних заходів на АТП відповідає особа з числа керівного складу.

Кожне автопідприємство повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

4- внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

* вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові; + ящики й бочки з піском, водою;

* покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

* ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).

Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

* Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці має не перевищувати допустимої.

* На території стоянки автомобілів забороняється: виконувати будь-які роботи із застосуванням відкритого вогню; заряджати акумуляторні батареї; палити; зберігати використаний обтирний матеріал.

ІІІ Розлите паливо або оливу треба негайно прибрати.

* Водій повинен стежити за справністю електрообладнання й пересвідчуватися, що не підтікає паливо.

* У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі.

* Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.

Вид, кількість і кількість вогнегасників. Заходи пожежегасіння на місцях навантаження, розвантаження та в автомобілях повинно відповідати вимогам ППБУкраїни.

5 Безпека дорожнього руху

5.1 Підвищення рівня безпеки на транспорті

Правила дорожнього руху установлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Водій механічного транспортного засобу зобов'язаний:

Мати при собі і за вимогою співробітників міліції передавати їм, а також дружинникам і позаштатним співробітникам міліції для перевірки: водійське посвідчення і тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, а у випадку вилучення у встановленому порядку водійського посвідчення -- тимчасовий дозвіл; реєстраційні документи на транспортний засіб; документ, що підтверджує право володіння, чи користування, чи розпорядження даним транспортним засобом -- у випадку керування транспортним засобом під час відсутності його власника; у встановлених випадках шляховий лист і документи на перевезений вантаж. У випадках, прямо передбачених чинним законодавством, мати і передавати для перевірки працівникам Російської транспортної інспекції ліцензійну картку, шляховий лист і товарно-транспортні документи.

При русі на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями (допускається не пристібатися ременями дітям до 12 років. Відповідно до пункту 2Правил, що навчає водінню, коли транспортним засобом керує той, якого навчають,, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам автомобілів оперативних служб*). При керуванні мотоциклом бути в застебнутому мотошлеме і не перевозити пасажирів без застебнутого мотошлема.

Водій механічного транспортного засобу, що беруть участь у міжнародному дорожньому русі, зобов'язаний: мати при собі реєстраційні документи на транспортний засіб і водійське посвідчення, що відповідають Конвенції про дорожній рух; мати на транспортом засобі реєстраційний і відмітний знаки держави, у якому воно зареєстровано.

Водій транспортного засобу зобов'язаний:

Перед виїздом перевірити й у шляху забезпечити справний технічний стан транспортного засобу відповідно до Основних положень по допуску транспортних засобів до експлуатації й обов'язками посадових осіб по забезпеченню безпеки дорожнього руху. Забороняється рух при несправності робочої гальмової системи, рульового керування, зчіпного пристрою (у складі потяга), що негорять (відсутніх) фарах і задніх габаритних вогнях на дорогах без штучного висвітлення в темний час чи доби в умовах недостатньої видимості, недіючому з боку водія склоочиснику під час чи дощу снігопаду. При виникненні в шляху інших несправностей, з якими додатком до Основних положень заборонена експлуатація транспортних засобів, водій повинний усунути їх, а якщо це неможливо, те він може випливати до місця чи стоянки ремонту з дотриманням необхідних запобіжних заходів.

Проходити за вимогою співробітників міліції огляд на стан сп'яніння. У встановлених випадках проходити перевірку знань Правил і навичок водіння, а також медичне (Огляд для підтвердження здатності до керування транспортними засобами.

Надавати транспортний засіб: співробітникам міліції для транспортування ушкоджених при аваріях транспортних засобів, проїзду до місця стихійного лиха, а також співробітникам міліції, федеральних органів державної безпеки, податкової поліції в інші не терплять зволікання випадках, передбачених чинним законодавством; медичним працівникам, що випливають у побіжному напрямку для надання медичної допомоги, а також медичним працівникам, співробітникам міліції і федеральних органів державної безпеки, дружинникам і позаштатним співробітникам міліції для транспортування громадян, що бідують у термінової медичної допомоги, у лікувальні установи.

Вимога про надання транспортного засобу співробітникам федеральних органів державної безпеки і податкової поліції не поширюється на транспортні засоби, що належать громадянам.

Особи, що скористались транспортним засобом, повинні за вимогою водія видати чи довідку зробити запис у шляховому листі (із указівкою тривалості поїздки, пройденого відстані, свого прізвища, посади, номера службового посвідчення, найменування своєї організації), а медичні працівники -- видати талон установленого зразка.

Витрати, зв'язані з наданням транспортного засобу співробітникам федеральних органів державної безпеки і податкової поліції, за вимогою власника транспортного засобу відшкодовуються цими органами у встановленому порядку.

Особи, що володіють правом перевіряти у водія транспортного засобу чи документи використовувати транспортний засіб, зобов'язані пред'явити за вимогою водія службове посвідчення.

При дорожньо-транспортному випадку водій, причетний до нього, зобов'язаний: негайно зупинити (не торкати з місця) транспортний засіб, включити аварійну світлову сигналізацію і виставити знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар) відповідно до вимог пункту 7.2 Правил, не переміщати предмети, що мають відношення до події; ужити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати "Швидку медичну допомогу", а в екстрених випадках відправити потерпілих на побіжному, а якщо це неможливо, доставити на своєму транспортному засобі в найближчу лікувальну установу, повідомити своє прізвище, реєстраційний знак транспортного засобу (із пред'явленням документа, що засвідчує особистість, чи водійського посвідчення і реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися до місця події; звільнити проїзну частину, якщо рух інших транспортних засобів неможливо. При необхідності звільнення проїзної чи частини доставки потерпілих на своєму транспортному засобі в лікувальну установу попередньо зафіксувати в присутності свідків положення транспортного засобу, сліди і предмети, що відносяться до події, і прийняти всі можливі міри до їх збереження й організації об'їзду місця події; повідомити про те, що трапилося, у міліцію, записати прізвища й адреси очевидців і очікувати прибуття співробітників міліції.

Якщо в результаті дорожньо-транспортного випадку немає потерпілих, водії при взаємній згоді в оцінці обставин що трапились можуть, попередньо склавши схему події і підписавши її, прибути на найближчу посаду ДАІ чи в орган міліції для оформлення події.

Водію забороняється: керувати транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого), під впливом лікарських препаратів, що погіршують реакцію й увагу, у хворобливому чи стомленому стані, що ставить під погрозу безпека руху; передавати керування транспортним засобом особам, що знаходяться в стані сп'яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують реакцію й увагу, у хворобливому чи стомленому стані, а також особи, що не мають при собі водійського посвідчення на право керування транспортним засобом даної категорії; припиняти організовані (у тому числі і піші) колони і займати місце в них.

Автотранспортні засоби, які здійснюють внутрішні і міжнародні перевезення, повинні бути у належному технічному стані, що підтверджує талон про проходження державного техогляду (для автобусів - талон про проходження щоквартальної перевірки технічного стану).

До міжнародних перевезень допускаються автомобілі і причепи (напівпричепи), що відповідають положенням Міжнародної Конвенції про дорожній рух та Європейській угоді в частині роботи екіпажів транспортних засобів, які обслуговують міжнародні автомобільні перевезення (ЕУТР), вимогам забезпечення безпеки руху. Кожний автомобіль, причеп (напівпричеп) повинен бути зареєстрованим в органах ДАІ і отримати свідоцтво про реєстрацію, а також розпізнавальний знак держави Україна.

Автомобілі і причепи (напівпричепи) повинні бути застраховані і мати Міжнародну страхову картку, що охоплює всі види цивільної відповідальності, яку повинні нести згідно з законодавством особи, винні в нанесенні третім сторонам тілесних пошкоджень чи матеріальних збитків.

Кожний вантажний автомобіль, причеп (напівпричеп) повинні отримати свідоцтво про придатність до міжнародних перевезень вантажів під пломбами, яке видає регіональний митний комітет.

Всі транспортні засоби, які здійснюють міжнародні перевезення, повинні мати справний спідометр, аптечку, знак аварійної зупинки, вогнегасник, протиугонний пристрій, який дає можливість, залишивши ТЗ на стоянці, заблокувати будь-який головний агрегат.

Причепи, що не мають автоматичного гальма, повинні бути обладнані, крім зчіпного пристрою, додатковим страхувальним пристосуванням (ланцюгом, тросом тощо), яке у випадку поламки зчіпного пристрою запобігатиме падінню дишла на землю та забезпечить часткове управління причепом.

Автотранспортні засоби, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів, мають бути обладнані таким чином, щоб:

вантажі не можна було витягнути з опломбованої частини транспортного засобу чи завантажуватись туди, не залишаючи слідів пошкодження митних печаток і пломб;

в них не було жодних таємних місць для зберігання заборонених для вивозу і ввезення товарів.

Стінки, дно та дах кузова вантажного автомобіля чи причепа (напівпричепа) повинні бути достатньо міцними і відповідної товщини, надійно з'єднані, щоб між ними не було щілин, які б дозволили проникнути до вантажу;

брезентові тенти транспортних засобів мають бути виготовлені із вологозахисного нетягнучого матеріалу і належним чином прикріплені до кузова авто, причепа (напівпричепа).

Встановлення додаткових паливних баків на автомобілі допускається з дозволу Державтоінспекції.

До міжнародних перевезень вантажів і пасажирів можуть допускатися ТЗ, які експлуатуються не більше 7 років і мають пробіг до 500 тис. км.

На всіх ТЗ, які виконують міжнародні перевезення, для контролю перевірки часу праці і відпочинку водіїв повинен використовуватись механічний контрольний пристрій - тахограф.

Водії автотранспортних засобів повинні дотримуватися вимог, передбачених Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, Міжнародною Конвенцією про дорожній рух. Водії повинні мати національне чи міжнародне посвідчення на право керування ТЗ.

До керування транспортними засобами, обладнаними спеціальними звуковими і світловими сигналами, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів, а також автобусами на міжміських і міжнародних маршрутах допускаються водії, які безперервно працювали останні три роки на ТЗ відповідної категорії.

Водії, які мають посвідчення на право керування транспортними засобами категорій А, В, С, Д, але не працювали водіями більше 12 місяців чи приймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування ТЗ після стажування з практичного водіння на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.

Підприємцям-громадянам, які не керували ТЗ більше 12 місяців, дозволяється здійснення перевезень вантажів і пасажирів (за ліцензіями) при наявності довідки про здачу екзамену з практичного керування цими засобами, виданої реєстраційно-екзаменаційним підрозділом ДАІ.

Всі водії підлягають обов'язковому періодичному медичному огляду у відповідні терміни і повинні мати медичну довідку. Кожний водій підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку.

Якщо склад транспортних засобів включає більше одного причепа або напівпричепа, або склад транспортних засобів, призначений для перевезення вантажів, коли дозволена максимальна маса автопоїзду перевищує 20 т, з самого початку поїздки водія повинен супроводжувати інший водій, або його необхідно замінювати іншим водієм кожні 450 км, якщо відстань, яку необхідно проїхати між двома послідовними періодами щоденно від початку, перевищує 450 км.

Мінімальний вік водіїв транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення вантажів, повинен бути:

для керування ТЗ, дозволена максимальна маса яких не перевищує 7,5 т, - не менше 18 років;

для інших транспортних засобів - не менше 21 року чи 18 років за умови, що ці особи мають посвідчення про отримання професійної освіти, визнаної Договірною стороною про використання ЕУТР, на території якої зареєстрований даний ТЗ, та яке засвідчує про закінчення курсів водіїв вантажних автотранспортних засобів. Водіям, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення пасажирів, має бути не менше 21 року.

До керування транспортними засобами, що обслуговують міжнародні лінії, допускаються водії, які мають досвід роботи на даному ТЗ, пройшли навчання за спеціальною програмою і отримали свідоцтво-допуск на право здійснення міжнародних перевезень.

5.1.1 Підвищення рівня безпеки на транспорті

Одним із пріоритетних напрямків у роботі Міністерства транспорту та зв'язку України визначено підвищення рівня безпеки на транспорті.

За 2005 рік в транспортному комплексі України сталося 1749 аварійних подій проти 1943 за 2004 рік, що менше на 10%. Кількість аварійних подій та наслідки їх за окремими видами транспорту підприємств Мінтрансзв'язку України відображено на рис. 5.1.1

Рис. 1.1.2. Кількість аварійних подій на підприємствах транспортно-дорожнього комплексу в 2004-2005 рр.

На автомобільному транспорті

З метою виконання Плану дій Україна-ЄС на 2005 рік розроблено проект Загальнодержавної Концепції підвищення безпеки на дорогах.

У вересні 2005 року Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЕУТР).

У МЗС України надано матеріали стосовно приєднання України до міжнародної Угоди "Про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і взаємне визнання таких оглядів"

5.2 Вимоги до вантажних автомобілів

Країни-учасниці цієї схеми мають більше прав, ніж вони мали б у випадку неучасті, хоча їх права можуть використовуватися тільки для перевезення товарів вантажними транспортними засобами, що задовольняють таким стандартам:

а) шум

(як викладено у Директиві 70/157/ЄЕС, доповненій Директивою 92/97/ЄЕС, або Правилах ЄЕК ООН № 51-02 та KDV 2003)

78 дВ (А) для транспортних засобів потужністю до 150 кВТ,

80 дВ (А) для транспортних засобів потужністю понад 150 кВТ.

б) викиди з відпрацьованими газами дизелів

(як викладено у Директиві 88/77/ЄЕС, доповненій Директивою 91/542/ЄЕС, або Правилах ЄЕК ООН № 49-02, затвердження А (“ЄВРО-1”)

CO: HC: NOx: Тв.частки:	4.9 1.23 9.0 0.4	г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год

Сертифікат підтвердження відповідності цим стандартам повинен бути на борту транспортного засобу разом з бортовим журналом.

Уповноваженими заповнювати їх є виробник або уповноважений представник виробника у країні реєстрації автомобіля. У останньому випадку уповноважений представник повинен також вказати ім'я виробника, уповноваженим представником якого він є.

Сертифікат може бути заповнений або англійською, або французькою, або німецькою мовами. Він повинен супроводжуватися перекладами на дві інші мови .

У будь-якому випадку, коли контрольна перевірка показала перевищення показників емісії, наведених у сертифікаті, вважається, що технічні вимоги не виконано. У такому випадку сертифікат визнається недійсним.

Для полегшення і прискорення перетинання кордону на передній частині вантажного автомобіля рекомендується мати розпізнавальний знак чи мітку. Знаки повинні бути зеленими (фон) та білими (край) з написом “U” або “Е” (Umwelt=Environment).

5.3 Вимоги до “особливо зелених та безпечних” вантажних автомобілів

Вимоги до “особливо зелених та безпечних” вантажних автомобілів такі:

а) шум

(як викладено у Директиві 70/157/ЄЕС, доповненій Директивою 2004/ЄС, або Правилах ЄЕК ООН № 51-02 та KDV 2003

78 дВ (А) для транспортних засобів потужністю до 150 кВт,

80 дВ (А) для транспортних засобів потужністю понад 150 кВт.

б) викиди з відпрацьованими газами дизелів

(як викладено у Директиві 88/77/ЄЕС, доповненій Директивою 91/542/ЄЕС, або Правилах ЄЕК ООН № 49-02, затвердження В (“ЄВРО-2”)

CO: HC: NOx: Тв.частки:	4.0 1.1 7.0 0.15	г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год

Мінімальні технічні вимоги і вимоги безпеки:

1. Автомобілі і їх причепи повинні мати глибину рисунка протектора мінімум 2 мм на усіх шинах.

2. Автомобілі (крім сідельних тягачів) і їх причепи повинні мати задній захисний пристрій згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 58-01 або Директиви 70/221/ЄЕС, останній раз доповненої Директивою 2000/8/ЄС.

3. Автомобілі (крім сідельних тягачів) і їх причепи повинні мати бокові захисні пристрої згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 73-00 або Директиви 89/297/ЄЕС.

4. Дорожні транспортні засоби повинні мати аварійну попереджувальну сигналізацію згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 6-01 або Директиви 76/759/ЄЕС, доповненої Директивою 1999/15/ЄС, і червоний попереджувальний трикутник згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 27-03.

5. Автомобілі повинні мати тахограф згідно з Угодою ЄЕК ООН “AETR Agreement” або з вимогами Правила ЄЕС № 3821/85, останній раз доповненого Правилом ЄС № 1056/03бо № 2135/04.

6. Автомобілі повинні мати пристрій обмеження швидкості згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 89 або Директиви 92/24/ЄЕС.

7. Автопоїзди повинні мати світловідбиваючі задні розпізнавальні знаки згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 70-01.

8. Дорожні транспортні засоби повинні мати антиблокувальну систему гальм згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 13-09 або Директиви 71/320/ЄЕС, останній раз доповненої Директивою 98/12/ЄС.

9. Автомобілі повинні мати рульовий механізм згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 79-01 або Директиви 70/311/ЄЕС, останній раз доповненої Директивою 92/62/ЄЕС або Директивою 1999/7/ЄС.

10. Автомобілі повинні відповідати вимогам тесту на придатність до експлуатації згідно з Директивою 03/03/ЄС. Відповідно до цієї Директиви, доповненої Директивою 2004/52/ЄС, випробування на придатність до експлуатації необхідно проводити щорічно, для того щоб сертифікат відповідності було видано не більше, ніж 12 місяців тому.

Крім того, дозволи ЄКМТ для безпечних вантажних автомобілів можуть використовуватися лише для транспортних засобів, які відповідають технічним вимогам, викладеним вище, та є дійсними тільки у випадку, якщо вони супроводжуються повністю заповненими сертифікатами, що підтверджують відповідність цим технічним нормам.

Сертифікати можуть бути заповнені англійською або французькою мовами. Вони повинні супроводжуватися перекладами на дві інші мови: німецьку та мову країни реєстрації автомобіля .

Сертифікат стосовно вимог щодо шуму та викидів забруднюючих речовин для “особливо зелених та безпечних” вантажних автомобілів може заповнюватися виробником або уповноваженим представником виробника у країні реєстрації. У останньому випадку уповноважений представник повинен також зазначити ім'я виробника, уповноваженим представником якого він є.

Сертифікат виписується один раз для певного транспортного засобу і не потребує поновлення, крім випадків, якщо базові дані, вказані у ньому, змінилися для будь-якого виду емісій. Сертифікати, що вже видані (до 2001 року) будуть залишатись дійсними, якщо базові дані, наведені в них, не змінилися. Для сертифікатів, що будуть виписуватись для нових транспортних засобів, чи для тих, для котрих базові дані змінилися, країни повинні поступово використовувати нові форми сертифікатів, але не пізніше, як з 1 січня 2004 року.

Сертифікат стосовно вимог безпеки для безпечних” вантажних автомобілів може заповнювати:

- компетентна атестаційна служба в країні реєстрації, якщо в цій країні відсутній уповноважений представник виробника;

- виробник транспортного засобу або його уповноважений представник в країні реєстрації, або

- спільно з компетентною атестаційною службою в країні реєстрації виробник транспортного засобу чи його уповноважений представник у країні реєстрації, якщо не все обладнання транспортного засобу належить виробнику транспортного засобу.

Якщо сертифікат заповнював “уповноважений представник”, він повинен також зазначити назву виробника, якого він представляє.

Сертифікат щодо вимог безпеки для “особливо зелених та безпечних” вантажних автомобілів необхідно поновлювати щороку шляхом проведення перевірки на придатність до експлуатації.

Оскільки вимоги безпеки пред'являються як до автомобіля, так і до його причепа, потрібно заповнювати окремі сертифікати для причепів, коли їх реєструють і проводять перевірку на придатність до експлуатації.

Ці сертифікати повинні заповнювати (згідно з вимогами, викладеними у відповідних додатках):

- Орган або Установа, призначені країною реєстрації і підзвітні їй з метою виконання Директиви 05/05/ЄС, або

для нових транспортних засобів:

- компетентна атестаційна служба в країні реєстрації, якщо в цій країні відсутній уповноважений представник виробника;

- виробник транспортного засобу або його уповноважений представник в країні реєстрації, або

- спільно з компетентною атестаційною службою в країні реєстрації виробник транспортного засобу чи його уповноважений представник у країні реєстрації, якщо не все обладнання транспортного засобу належить виробнику транспортного засобу.

У будь-якому випадку, коли контрольна перевірка показала перевищення показників емісії і недодержання вимог безпеки, наведених у сертифікаті, вважається, що технічні вимоги не виконано. У такому випадку сертифікат визнається недійсним.

Для полегшення і прискорення перетинання кордону на передній частині “особливо зеленого і безпечного” вантажного автомобіля рекомендується мати розпізнавальний знак чи мітку, форма якого наведена у Додатку 10. Знаки повинні бути зеленими (фон) та білими (край) з написом “S” (Sur=Safe=Sicher).

5.4 Вимоги до “ЄВРО-3 безпечних” вантажних автомобілів

Вимоги до “ЄВРО-3 безпечних” вантажних автомобілів такі:

а) шум

(як викладено у Директиві 70/157/ЄЕС, доповненій Директивою 2005/101/ЄС, або Правилах ЄЕК ООН № 51-02 та KDV 2004)

78 дВ (А) для транспортних засобів потужністю до 150 кВт,

80 дВ (А) для транспортних засобів потужністю понад 150 кВт.

б) викиди з відпрацьованими газами дизелів

(як викладено у Правилах ЄЕК ООН № 49-03, затвердження А, або в Директиві 88/77/ЄЕС, доповненій Директивою 2004/04/ЄС, і відповідно для випробувань за циклами ESC і ELR):

CO: HC: NOx: Тв.частки: Димність:	2.1 0.66 5.0 0.10 (0.13) 0.8	г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год м-1

(як викладено у Правилах ЄЕК ООН № 49-03, затвердження А, або в Директиві 88/77/ЄЕС, доповненій Директивою 1999/96/ЄС, і відповідно для

випробувань за циклом EТC):

CO: NMHC: CH4 NOx: Тв.частки:	5.45 0.78 1.6 5.0 0.16 (0.21)	г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год г/кВт-год

Мінімальні технічні вимоги і вимоги безпеки:

1. Автомобілі і їх причепи повинні мати глибину рисунка протектора мінімум 2 мм на усіх шинах.

2. Автомобілі (крім сідельних тягачів) і їх причепи повинні мати задній захисний пристрій згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 58-01 або Директиви 70/221/ЄЕС, останній раз доповненої Директивою 2000/8/ЄС.

3. Автомобілі (крім сідельних тягачів) і їх причепи повинні мати бокові захисні пристрої згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 73-00 або Директиви 89/297/ЄЕС.

4. Автомобілі повинні мати дзеркала заднього огляду згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 46-01 або Директиви 71/127/ЄЕС, доповненої Директивою 88/321/ЄЕС.

5. Дорожні транспортні засоби повинні мати пристрої освітлення і світлової сигналізації згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 48-01 або Директиви 76/756/ЄЕС, доповненої Директивою 97/28/ЄС.

6. Автомобілі повинні мати тахограф згідно з Угодою ЄЕК ООН “AETR Agreement” або з вимогами Правила ЄЕС № 3821/85, останній раз доповненого Правилом ЄС № 1056/97 або № 2135/98.

7. Автомобілі повинні мати пристрій обмеження швидкості згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 89 або Директиви 92/24/ЄЕС.

8. Автопоїзди повинні мати світловідбиваючі задні розпізнавальні знаки згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 70-01.

9. Дорожні транспортні засоби повинні мати антиблокувальну систему гальм згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 13-09 або Директиви 71/320/ЄЕС, останній раз доповненої Директивою 98/12/ЄС.

10. Автомобілі повинні мати рульовий механізм згідно з вимогами Правила ЄЕК ООН № 79-01 або Директиви 70/311/ЄЕС, останній раз доповненої Директивою 92/62/ЄЕС або Директивою 1999/7/ЄС.