Організація транспортного та митного обслуговування експортно-імпортного вантажопотоку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна митна служба України

Академія митної служби України

Курсовий проект

з дисципліни:

«Вантажні перевезення»

на тему:

«Організація транспортного та митного обслуговування експортно-імпортного вантажопотоку»

Дніпропетровськ

2011

Зміст

Завдання

Вступ

1. Технічне та інформаційне забезпечення перевезення вантажу

1.1 Загальна і транспортна характеристика вантажу

1.2 Визначення виду тари та упакування вантажу. Розробка маркування

1.3 Формування вантажного місця

1.4 Вибір типу складу для зберігання і транспортного засобу для перевезення вантажу

1.5 Характеристика і схема маршруту. Визначення терміну доставки вантажу

1.6 Документальне оформлення перевезення

2. Техніко-експлуатаційна характеристика вантажної станції.

2.1 Призначення та класифікація вантажних станцій

2.2 Основні пристрої вантажних станцій

2.3 Технічне оснащення вантажних станцій

2.4 Типи вантажних станцій

2.5 Робота щодо приймання експортно-імпортного вантажу

3. Організація митного контролю під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами. Аналіз вимог до об'єктів транспортно-митної інфраструктури

4. Визначення технічних характеристик вантажного митного комплексу

5. Техніка безпеки під час митного огляду та контролю вантажних поїздів

Висновок

Література

Вступ

За роки незалежності в Україні активізувався процес інтеграції транспортної системи в Європейську. Так, прийняті закони України і постанови Кабінету Міністрів України щодо регулювання міжнародного перевезення в Україні, створення і функціонування міжнародних транспортних коридорів в Україні як складової транспортної мережі Європи. Україна приєдналася до європейських конвенцій і угод, а саме: Митна конвенція із застосуванням книжки МДП, Конвенція про дорожній рух, Конвенція про дорожні знаки та сигнали та ін.

Україна активно бере участь у налагоджені двосторонніх зв'язків з країнами Європи та Азії. Так, урядом України укладені угоди про міжнародне автомобільне сполучення з 30 країнами світу.

Завдяки поступовій інтеграції української економіки в європейську, вигідному географічному положенню на перетині світових транзитних зв'язків українські перевізники суттєво збільшили обсяги перевезень вантажів, про що свідчить кількість перетинань кордону. Склалась стабільна тенденція щорічного зростання обсягів перевезень вантажів українськими перевізниками. До 1995 р. зростали загальні обсяги міжнародних перевезень як українськими, так і іноземними перевізниками, у тому числі обсяги транзиту через територію України. Але починаючи з 1995 р. обсяги перевезень іноземними перевізниками, в тому числі транзит, почали скорочуватись. Так, якщо в порівнянні з 1995 р. в 1998 р. обсяги загальних перевезень українськими перевізниками зросли на 80%, то іноземними - скоротились на 30%, а обсяги транзиту через територію України скоротились на 26%. Це викликано тим, що сусідні країни, конкуруючи з Україною, надають свої транспортні послуги та здійснюють заходи по створенню транспортних коридорів через свої території в обхід української транспортної мережі.

Операції на прикордонних переходах належать до одного з найскладніших аспектів експлуатаційної діяльності залізниць. Сферу такої діяльності становлять: організація руху поїздів, комерційна та вантажна робота, керування передаванням вагонів, технічне обслуговування рухомого складу.

Завданням перед Укрзалізницею передбачено вирішення питань будівництва і реконструкції об'єктів інфраструктури в пунктах пропуску поїздів, збільшення пропускної і перероблювальної спроможності ділянок, прилеглих до кордону, устаткування їх сучасними засобами сигналізації та зв'язку.

В даному курсовому проекті було необхідно розглянути технічне та інформаційне забезпечення перевезення вантажу, техніко-експлуатаційну характеристику прикордонної (митної) перевантажувальної станції та її перевантажувальних фронтів, організацію митного контролю під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами; проаналізувати вимоги до об'єктів транспортно-митної інфраструктури; визначити технічні характеристики вантажного митного комплексу; ознайомитись з технікою безпеки під час митного огляду та контролю вантажних поїздів.

1. Технічне та інформаційне забезпечення перевезення вантажу

1.1 Загальна і транспортна характеристика вантажу

Згідно мого варіанта, мені потрібно перевести парти шкільні зі Львова до Бресту. Парти шкільні відносяться до 3-го класу вантажів - до тарно-штучних вантажів.

За Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів парти шкільні мають такий код - 127305, а за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності - 9403609000.

Дитяча парта - це робоче місце дитини. Парта повинна відповідати фізіологічним можливостям юного організму й не шкодити здоров'ю школяра. Дитяча парта повинна мати таку конструкцію, щоб учень міг сидіти в зручному положенні, не порушуючи поставу й зір. Дитяча парта оснащена стільницею з регульованим нахилом. Робота за похилою поверхнею забезпечує ергономічне положення для розвантаження хребта й шийного відділу, а так само розкріпачує мускулатуру спини. Похиле положення стільниці дозволяє читати й писати, тримаючи прямо голову й тулуб. Завдяки східчастому регулюванню можна встановити кут нахилу стільниці, оптимальний для зору, і роботи в правильній позі. Також дитяча парта оснащена функцією плавного регулювання висоти, що особливо зручно, адже дитяча парта буде "рости" разом з учнем.

Парти, наприклад, повинні не тільки відповідати по висоті росту школяра, але й мати особливе фарбування. Офарблюються шкільні парти не звичайною фарбою, а стійким порошковим составом. Парти повинні мати матову поверхню стільниці.

Такі парти не відбивають сонячні промені, таким чином, не страждає зір школяра, немає ефекту розсіювання уваги. Шкільні меблі офарблюються у світлі тони - цей виверт допомагає збільшити коефіцієнт освітленості в навчальному класі. Отже, як бачимо, шкільні меблі прямо впливають на засвоєння школярем матеріалу.

Звичайно, шкільні меблі - це не тільки парти й стільці. Звичайно, не можна обійтися в класі без шкільної дошки. Від правильного вибору дошки залежить, чи зможуть діти зберегти гарний зір за роки навчання. Шкільні дошки сьогодні досить різноманітні, однак, зрозуміло, «на першому місці» залишаються традиційні дошки, призначені для листа крейдою. Поверхня такої дошки повинна строго відповідати вимогам. Вона матова, пофарбована в зелений колір. Саме такі характеристики шкільної дошки дозволяють дітям під час уроку вільно бачити те, що написано на дошці, завдяки відсутності відблисків на робочій поверхні. Шкільні дошки можуть мати одну, три або п'ять стулок (робітників поверхонь).

Конструкція парти являє собою металевий каркас на якому встановлені механізми підйому й опускання стільниці й сидіння.

Каркас- зварений, виконаний із круглої, металевої труби, на нижній частині якої встановлені дві пари опор. Передні опори, призначені для переміщення парти,- обертові ролики. Задні опори- не рухливі, мають регулювання по висоті .З боку заднього торця труби закриті заглушками.

Механізм підйому стільниці перебуває усередині круглої, сталевої труби, привареної до прямокутної, поперечної труби. Підйом-Опускання стільниці здійснюється многозаходными гвинтом і гайкою. Гвинт приварений нижньою підставою до прямокутної труби, гайка жорстко з'єднана зі стійкою на якій, через сферичну опору й пластину, кріпиться стільниця. Регулювання висоти здійснюється вручну, поворотом стійки за годинниковою стрілкою або проти.

Виставка стільниці в горизонтальній площині виробляється її поворотом на сферичному шарнірі на необхідний кут з наступною фіксацією болтами.

Для запобігання проворота стільниці в горизонтальній площині, угорі наружної труби є конус який зажимається гайкою зі спеціальним ключем.

До труби приварені кронштейни для кріплення підколінної дошки, знизу є підставка для ніг.

Механізм підйому-опускання сидіння виконаний аналогічно механізму стільниці. Крім цього до опори сидіння, через сферичний шарнір, приєднана стійка спинки зі спинкою. Шарнір дає можливість регулювати нахил стійки в будь-якій площині. Регулювання спинки щодо сидіння по висоті здійснюються простим висуванням стійки з наступною її фіксацією конусом і гайкою.

Весь вузол сидіння змонтований на круглих напрямних із пластиковими вставками. Це дозволяє регулювати відстань від сидіння до стола. Вузол на каркасі фіксується за допомогою гальма.

Гальмо представляє із себе ексцентрик, установлений на валу й додатковий гвинт. Фіксація-Расфиксація виробляється поворотом вала ексцентрика вправо-уліво з наступним затискачем болтом.

Стільниця виготовлена з ламинированої ДСП. З низу до неї прикріплені ящики для приналежностей з механізмом висування й фіксації.

Схоронність і довговічність парти залежить від правильного використання й догляду за нею. Необхідно оберігати поверхні виробу від механічних ушкоджень. Періодично перевіряти кріплення механізмів і вузлів. Парту не бажано ставити поблизу опалювальних приладів. Видалення пилу варто робити спеціальними засобами, м'якою тканиною.

Парта впакована в картонні коробки. Транспортування повинна вироблятися в закритих транспортних засобах. Вироби зберігаються в критих приміщеннях при температурі не нижче плюс 5 градусів і відносної вологості повітря від 45 до 70%. Дозволяється укладати коробки один на одного, але не більше 5 штук. При впакуванні усередину коробки вкладається інструкція зі складання.

1.2 Визначення виду тари та упакування вантажу. Розробка маркування

Тарно-штучні вантажі ми будемо перевозити пакетами.

Транспортний пакет - це збільшене вантажне місце, сформоване з кількох окремих місць у тарі (ящиках, мішках, бочках тощо) або без тари (дошки, шпали, труби, тарна дощечка тощо), скріплених між собою за допомогою універсальних чи спеціальних, разового або багаторазового користування пакетувальних засобів, на піддонах або без них, яке в процесі транспортування та зберігання забезпечує:

* можливість механізованого навантаження (вивантаження);

* цілісність пакетів;

* цілісність вантажів;

* безпеку працівників, що виконують транспортні, складські та вантажні роботи;

* безпеку руху поїздів

У разі транспортування вантажів пакетами скорочуються загальні витрати з доставляння їх від виробників до споживачів.

Транспортуються пакетами, переважно, вантажі, які упаковані в транспортну або споживчу тару, а також поштучні вантажі без упаковки, які за своїми фізико-механічними властивостями можуть бути сформовані в пакети.

Параметри пакетів, спосіб укладення та кріплення вантажів у пакеті повинні відповідати стандартам. При перевезенні в критих вагонах параметри транспортного пакета із застосуванням піддона багаторазового користування розміром 800 х 1200мм, не повинні перевищувати 840 х 1240мм.

Розміщення та кріплення пакетів у вагоні та контейнері здійснюється відповідно до Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 08.05.98 № 174 та зареєстрованих Міністерством юстиції 26.05.98 за № 346/2786, із дотриманням Правил перевезення вантажів.

При цьому в міждверному просторі критих вагонів пакети повинні розміщуватися так, щоб забезпечувалося механізоване вивантаження їх через будь-які двері вагону.

Пачки й пакети маркірують фарбою, друкованим способом так, щоб найменування продукту по розмірі букв різко відрізнялося від інших даних.

Маркування повинно містити:

· найменування організації, у систему якої входить підприємство-виготовлювач;

· найменування й товарний знак підприємства-виготовлювача;

· найменування продукції;

· позначення справжнього стандарту;

· масу нетто, кг;

· найменування й товарний знак підприємства-виготовлювача;

· найменування продукції;

· позначення справжнього стандарту;

Парта впакована в картонні коробки. Транспортування повинна вироблятися в закритих транспортних засобах. Вироби зберігаються в критих приміщеннях при температурі не нижче плюс 5 градусів і відносної вологості повітря від 45 до 70%. Дозволяється укладати коробки один на одного, але не більше 5 штук. При впакуванні усередину коробки вкладається інструкція зі складання.

1.3 Формування вантажного місця

Рис. 1.3.1 - Вантажне місце для перевезення шкільних парт

Тарно-штучні вантажі на залізничному транспорті перевозять вагонними та дрібними відправленнями. Правильне їх розміщення у вагонах і складах поліпшує використання рухомого складу, скорочує його простій під вантажними операціями, знижує потребу в складській площі, створює умови для раціонального застосування вантажно-розвантажувальних машин і підвищення продуктивності праці. Вантажі в складах розміщують за вказівкою прийомоздавача, який при виборі місця враховує властивості (особливості) вантажів і спеціалізацію складських приміщень. Так, легкогорючі вантажі (тканина, бавовна тощо.) складають окремо, при зберіганні на платформах їх накривають брезентом.

Основним засобом пакетування вантажів є піддони. Вони бувають плоскі, стоякові та ящикові. Для перевезення шкільних парт ми обираємо плоські піддони.

Рис. 1.3.2. Схема розміщення пакетів у критих вагонах місткістю 106 м3 (а) та 120 м3(б, в)

Піддони з шкільними партами розміщуються на рухомому складі відповідно до наведеної схеми (рис. 1.3.2)

На пакетах, сформованих у пунктах незагального користування, мають бути контрольні знаки відправника, а спосіб їх складання повинен виключати можливість вилучення вантажу без порушення кріплення і контрольних знаків. Якщо пакет надійшов з порушеним кріпленням, його розформовують і перевіряють цілість тари й масу вантажних місць.

1.4 Вибір типу складу для зберігання і транспортного засобу для перевезення вантажу

Склади, крім тимчасового зберігання, дозволяють згладжувати нерівномірність прибуття і перевантаження вантажів, забезпечують нормальну роботу транспортних підприємств та підвищення продуктивності перевантажувальних машин і механізмів.

При виборі складу мають ураховуватись характеристики вантажу, тип рухомого складу, спосіб перевезення, можливі варіанти комплексної механізації, технологія, режим роботи складу та ін.

Так як умови зберігання вантажу передбачають криті склади, тоді для збереження оберемо критий склад на вантажному дворі станції.

Приклад критого складу наведено на рис. 1.4.1.



Рис. 1.4.1. Критий склад:

1 - контора; 2 - ваги; 3 - будка вагаря.

Так як вантаж транспортується зі Львова до Бресту, то по територіям суміжних держав вантаж буде перевозитися в критих вагонах колії 1520 мм.

Розглянемо технічні характеристики вагону колії 1520мм.

Рис. 1.4.1 - Зовнішній вигляд критого вагону моделі 11-270

Таблиця 1.4.1

Технічна характеристика критого вагону моделі 11-270

Параметр	Значення
Вантажопідйомність, т	68,8
Маса тари вагона, т	24,4+/-3 %
Конструкційна швидкість, км/год	120
База вагона, мм	10 000
Довжина рами, мм	13 870
Ширина максимальна, мм	3266
Довжина кузова всередині, мм	13 844
Ширина кузова всередині, мм	2764
Висота кузова по боковій стінці, мм	2791
Об'єм кузова, м3:	104
до рівня люків
повний з урахуванням об'єму стелі	122

Вагон критий з обсягом кузова 122м куб. моделі 11-270 призначений для перевезення по залізницях колії 1520мм тарних, штучних, пакетированих, окремих видів сипучих вантажів (зерно) і інших вантажів, що вимагають захисти від атмосферного впливу.

1.5 Характеристика і схема маршруту. Визначення терміну доставки вантажу

На мій погляд найдоцільніше буде перевозити вантаж за наступним маршрутом: Львів (Україна) - Нестеров (Україна) - Брест (Білорусія).

Схема маршруту зображена на рисунку 1.5.1.



Рисунок 1.5.1 - Маршрут перевезення

Зі Львова до Бресту вантаж буде транспортуватися по залізничним дорогам, які існують між СНД.

Перевантаження вантажу з вагонів колії 1435 мм в вагони колії 1520 мм здійснюватись не буде, тому що в СНД прийнята колія 1520 мм.

Пунктом пропуску через державний кордон України буде п/п «Заболоття-Хотислав» Ягодинської митниці, на якій будуть здійснені митний контроль та митне оформлення парт шкільних.



При цьому загальна маршрутна відстань перевезення буде складати 1540,6 км.

Термін доставки визначається за формулою:

, де

- час на початково-кінцеві операції (=2 доба);

- швидкість перевезення (=320км/добу);

- додатковий час, який включає час на перевантаження у вагони іншої колії (=0).

1.6 Документальне оформлення перевезень

Всі необхідні бланком накладної відомості повинні бути внесені відправником і станцією у відповідні її графи. Ніякі підчищення й помарки в накладній не допускаються. Якщо буде потреба зміни відомостей, раніше внесених у накладну відправником, останній зобов'язаний заповнити новий бланк накладної. Зміни й доповнення відомостей, внесених у накладну залізницею, робляться за підписом відповідного працівника й засвідчують штемпелем станції.

Комплект перевізних документів складається з накладної, дорожньої відомості, корінця дорожньої відомості й квитанції в прийманні вантажу.

Накладна разом з дорожньою відомістю треба з вантажем до станції призначення, де накладна видається одержувачеві. Квитанція в прийманні вантажу до перевезення видається на станції відправлення відправникові вантажу. Корінець дорожньої відомості залишається на станції відправлення.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів №80 від 01.02.06 затверджений наступний перелік документів, який необхідні для ввезення на територію України:

1. Митна декларація

2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС))

3. Зовнiшньоекономiчний договір

4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару

5. Документ контролю за доставкою товарів

6. Документи, що визначають країну походження товарів

7. Документи, які вiдповiдно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів i транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

2. Техніко-експлуатаційна характеристика вантажної станції

2.1 Призначення та класифікація вантажних станцій

До вантажних станцій належать станції, основною роботою яких є виконання вантажних і комерційних операцій. Головними завданнями вантажних станцій є:

· приймання до перевезення, зважування (при необхідності), зберігання, навантаження, розвантаження, сортування і видача вантажів;

· оформлення перевізних документів та проведення розрахунків за перевезення та надані послуги;

· приймання, розформування, формування, відправлення вантажних поїздів;

· технічне обслуговування та комерційний огляд поїздів;

· передача вагонів і вантажів;

· надання вантажоодержувачам і вантажовідправникам інформації про підхід, прибуття і подачу вагонів під вантажні операції;

· виконання маневрової роботи, пов'язаної з подачею вагонів на вантажно-розвантажувальні фронти та прибирання їх;

· обслуговування під'їзних колій підприємств: подавання та прибирання вагонів, перестановка вагонів з одного вантажного фронту на інший, перестановка вагонів на ваги і для дозування, прибирання їх після переважування та дозування;

· транспортно-експедиційне обслуговування клієнтури на основі укладених договорів за дорученням залізниці;

· виконання вантажних та комерційних операцій з контейнерами;

· оформлення та розслідування матеріалів за випадками незбереження вантажів під час перевезення;

· надання інших послуг клієнтурі.

На вантажних станціях може здійснюватись виконання операцій з митного догляду вантажів, проведення прикордонного, медично-санітарного, карантинного, ветеринарного, фітосанітарного контролю при взаємодії працівників станції з органами митного контролю та внутрішніх справ на транспорті.

Вантажні станції призначені для переробки вагонопотоків і виконання вантажних операцій. На цих станціях зароджується й закінчується перевізний процес і вони є пунктами стикування різних видів транспорту.

Залежно від призначення розрізняють вантажні станції:

Неспеціалізовані - на цих станціях переробляються вагони з різними вантажами, а також відбувається подача й прибирання вагонів з під'їзних колій;

Спеціалізовані - призначені для обслуговування під'їзних колій і перевезень окремих видів вантажів.

За характером робіт вантажні станції діляться на:

Ш навантажувальні;

Ш розвантажувальні;

Ш навантажувально-розвантажувальні.

По технічних ознаках виділяють вантажні станції з більшим, середнім і малим обсягом роботи.

2.2 Основні пристрої вантажної станції

Для виконання основних завдань на вантажних станціях є дві групи основних пристроїв:

1. Для роботи із составами поїздів - приймально-відправні колії й парки, сортувальні пристрої й колії, ходові сполучні, виставочні, ремонтні.

2. Для виконання вантажних операцій - вантажні райони із колійним розвитком і автопід'їздами.

Також існують пристрої водопостачання, каналізації, освітлення, зв'язку й т.п.

Колійний розвиток включає:

Ш приймально-відправні колії - для прийому й відправлення поїздів на сортувальну або дільничну станцію;

Ш сортувальні колії - для формування составів на основну станцію вузла;

Ш навантажувально-розвантажувальні колії - для вантажних робіт;

Ш виставочні колії;

Ш сполучні й ходові колії.

2.3 Технічне оснащення вантажних станцій

Технічне оснащення вантажних станцій визначається їхнім призначенням, обсягом роботи й типом, характером надходження й відправлення місцевих вагонів і їхнього розподілу по вантажних пунктах.

Вантажні райони бувають:

Ш тупикового;

Ш наскрізного типів.

Вантажні райони можуть бути розташовані паралельно сортувальним коліям або послідовно (в цьому випадку скорочуються пробіги й час на подачу).

Крім обов'язкових для вантажних районів складів, площадок, вагонних ваг, габаритних воріт, механізмів і інших навантажувально-розвантажувальних пристроїв, на вантажних станціях можуть бути оглядові вишки й інші допоміжні пристрої. Товарна контора для оформлення перевізних документів, як правило, розташовується в об'єднаному службово-технічному будинку.

Вантажні райони повинні мати відповідний шляховий розвиток (навантажувально-розвантажувальні, виставочні й з'єднувальні колії), складські й службово-технічні будинки, засоби механізації, зв'язку, пристрої освітлення, електропостачання й інше устаткування, необхідне для виконання робіт.

На вантажних районах загального типу влаштовують криті склади для тарних і штучних вантажів, дрібних відправок, відкриті площадки для контейнерів, великовагових вантажів, лісоматеріалів, мінерально-будівельних матеріалів і вугілля, пристрою для безпосереднього перевантаження (по прямому варіанті) з вагонів на автотранспорт і навпаки, платформи для колісних вантажів і самохідних одиниць, товарні контори й інші допоміжні будинки й приміщення, зарядні пункти для акумуляторних навантажувачів, ремонтні майстерні, склади пального й мастильних матеріалів.

2.4 Типи вантажних станцій

Компонування й розміщення основних пристроїв вантажної станції повинні забезпечувати найбільше пересування вагонів, безпеку руху поїздів і виробництво маневрової роботи, а також зосередження маневрової роботи, пов'язаної з розформуванням передач і добіркою по вантажних пунктах, по можливості на одному сортувальному пристрої, раціональне використання території станції.

Схеми вантажних станцій залежать від багатьох умов: типа станції (тупикова або наскрізна), розміру та характеру роботи, конфігурації відвідної площадки, розміщення підприємств, під'їзні колії яких примикають к станції, планування міста, типа вантажного району.

В цьому проекті розглядається вантажна станція тупикового типу. Ії схема наведена на рисунку 2.4.1.



Рис. 2.4.1 - схема вантажної станції тупикового типу.

П - парк прийому; СО - сортувально-відправочний парк;

С - сортувальний парк; ВП - виставочний парк; ГД - вантажний двір;

ПП - під'їздні колії; ТО - колії для технічного обслуговування вагонів.

На цій схемі вантажний район розташований послідовно основним паркам. Прибулі вагони розформовуються на витяжній колії (або горці малої потужності). При подачі вагонів під розвантаження маневровий локомотив заїжджає на відповідну колію сортувального парку та осаджує вагони на шляхи вантажного району. Якщо необхідні додаткові маневри під час розташування вагонів, використовують кінці розвантажувальних колій, а в якості витяжної колії - сполучну колію між сортувальним парком та вантажним районом. Навантажені та порожні вагони убираються з колій вантажного району на шляху сортувально-відправного парку. Для схеми характерні поточність переміщень при подачі вагонів на вантажний район і прибирання вагонів та мінімальні їх пробіги. Недолік схеми - зосередженість операцій з прийому, відправленню та розформуванню прибулих поїздів в одному районі станції та необхідність довгої площадки.

2.5 Робота, щодо приймання експортно-імпортного вантажу

Імпортний вантаж

Навантажений поїзд, що прибуває через границю, зустрічають на коліях прийому.

Оглядачі вагонів і оглядачі-автоматники на ходу поїзда стежать за станом ходових частин, вагарі-приймальники - за станом вантажу на відкритому рухомому складі. Переписувач списує вагони. Після зупинки поїзда він одержує в головного кондуктора натурний аркуш і звіряє його з натурою. Списування состава оформляється в трьох екземплярах: один для маневрового диспетчера, другий - для технічної контори і третій - для контори передачі. На підставі передатної відомості переписувач розмічає натурний аркуш і складів. На вагони наноситься наступна крейдова розмітка: дата прибуття, умовне найменування вантажу, його вага й кількість місць, станція й дорога призначення.

На підставі розміченого натурного аркуша маневровий диспетчер становить план і дає вказівку складальній бригаді розформувати склад.

Черговий по станції пред'являє поїзд до прикордонного й митному огляду. Головний кондуктор проходить у контору передачі й здає вантажні документи, вагонні й передатні відомості агентові своєї дороги. Останній, оформивши їх, здає агентові дороги України. Після обробки в конторі передачі документи передають у митницю.

Працівники контори передачі, митниці, контрольно-пропускного пункту, представники карантину й санітарної інспекції приймають склад з натури по передавальних і вагонних відомостях. При цьому звіряють номера вагонів із записаними в передатній відомості, розкривають останні для митного й прикордонного огляду. Особливу увагу звертають на цілість обшивки кузова, справність пломб і контрольних знаків на пломбах критих вагонів.

На відкритому рухомому складі перевіряють число місць, упакування або стан вантажу, якщо він перевозиться без упакування, правильність навантаження. Вагони приймають у присутності головного кондуктора прибулого поїзда.

Виявивши несправності, становлять комерційний акт, що підписують представники станції й головний кондуктор. Вагони з комерційними несправностями подають на спеціально виділені для цієї мети колії, де схоронність вантажу перевіряють у присутності представників дороги сусідньої країни одночасно з митним оглядом.

Паралельно з комерційним оглядом состав приймають у технічному відношенні. Номера вагонів звіряють із номерами, записаними у вагонній відомості. Виявлені технічні несправності записують у спеціальну книгу під копірку у двох екземплярах і засвідчують підписами агентів обох сторін. При зворотній передачі вагонів перші екземпляри прикладають до вагонної відомості.

На технічний і комерційний огляд установлений строк - не більше 1 хв на вісь навантаженого й порожнього вагонів. Якщо агент приймаючої сторони протягом цього строку не встигне оглянути пред'явлені йому вагони або не з'явиться для огляду, всі не перевірені їм вагони вважаються прийнятими в технічному відношенні. Неявка агентів сторони, що здає, не припиняє прийому вагонів.

Прийом і здачу вагонів оформляють вагонною відомістю. Складає її сторона, що здає, у чотирьох екземплярах по двох для кожної сторони. Вагонні відомості підписують агенти сторони, що здає, до вручення приймаючій стороні, а останні підписують ці документи негайно по закінченні огляду пред'явлених вагонів або після закінчення встановленого часу. Час передачі вагонів засвідчують календарними штемпелями, які ставлять агенти обох сторін на всіх чотирьох екземплярах вагонних відомостей. Перевізні документи на прибулі вагони з контори передачі надходять у технічну контору.

Експортні вантажі

Обробка поїзда з експортними вантажами полягає в наступному.

Сформований состав передаточного поїзда пред'являють до технічного й комерційного огляду. Одночасно технічна контора передає перевізні документи в контору передачі, де перевіряють правильність заповнення накладній і дорожньої відомості й наявність документів, перерахованих у накладній.

На підготовлені до здачі вантажі становлять передатні відомості в 6 екземплярах, окремо на вантажі великої й малої швидкості, сусідського й транзитного повідомлення й вагонні відомості.

Два екземпляри передатної відомості із прикладеними до неї документами надходять у митницю. Тут перевіряють дозволу на вивіз вантажу за кордон, після чого комісія в складі представників митниці, контори передачі, контрольно-пропускного пункту, а при необхідності також і санітарно-ветеринарних органів, митний огляд. Після його закінчення митниця повертає один екземпляр передатної відомості з усіма перевізними документами в контору передачі. Головний кондуктор одержує в конторі передачі документи, у чергового по станції дозвіл на отруєння поїзда й проходить до поїзда. Локомотив до останнього подається за 10 хв до закінчення митного огляду.

Якщо прикордонний і митний огляд виробляється на пості, винесеному за межі станції, тривалість обробки збільшується на час, необхідне для огляду рухливого состава на контрольно-пропускному пункті й проходження поїзда від станції до поста.

3 Організація митного контролю під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами. Аналіз вимог до об'єктів транспортно-митної інфраструктури

3.1 Організація митного контролю під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами

Товари (вантажі), що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Оформлені відповідним чином у митниці відправлення товари (вантажі) переміщуються з цієї митниці в митницю призначення під митним контролем.

Перевезення товарів (вантажів) під митним контролем здійснюється залізницями відповідно до угод про перевезення товарів (вантажів) у міжнародному сполученні, правил перевезень вантажів залізничним транспортом, затверджених наказами Міністерства транспорту України та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України (далі - Правила), а також законодавства України.

Контроль за переміщенням товарів (вантажів) між митницями здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

Залізниці зобов'язані доставити в митний орган, у зоні діяльності якого розташовано станцію призначення, товари (вантажі) без будь-яких змін упаковки або стану з непошкодженим митним забезпеченням, ЗПП або пломбами, а також ДКД, супровідні й перевізні документи на ці товари (вантажі).

Залізниці здійснюють перевезення товарів (вантажів) між митними органами як митні перевізники та гарантують обов'язкову доставку в митницю призначення товарів (вантажів), що перебувають під митним контролем.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від моменту його прийняття для перевезення й до моменту видачі одержувачу або передання згідно з Правилами іншому підприємству (стаття 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 (зі змінами й доповненнями)).

Товари (вантажі), за винятком товарів (вантажів), перевезення яких згідно з Правилами допускається без накладення ЗПП або пломб, переміщуються між митницями під митним контролем з накладенням митного забезпечення в разі потреби й ЗПП або пломб у критих вагонах, контейнерах, ящиках, мішках, тюках, іншій упаковці, облаштованих таким чином, щоб ці товари (вантажі) не можна було вилучити з опломбованого вантажного місця або помістити в нього без видимих слідів розкриття чи пошкодження митного забезпечення, ЗПП або пломб, а також без слідів недостачі та пошкодження товару (вантажу) на відкритому рухомому складі.

Допускається переміщення товару (вантажу) під забезпеченнями митних органів інших країн. Такі забезпечення, зокрема пломби, визнаються митними органами України за умови їх відповідності вимогам, що висуваються до митних забезпечень, які використовуються митними органами України.

Митниця відправлення обов'язково встановлює строк доставки товарів (вантажів) у митницю призначення відповідно до вимог Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.98 N 771 (зі змінами й доповненнями) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.99 за N 42/3335, та статті 41 Статуту залізниць України з урахуванням виду транспорту, що використовується для такого перевезення, та інших умов перевезення.

Строк доставки обчислюється з 24-ї години дати прийняття товару (вантажу) до перевезення. Виконання (невиконання) Укрзалізницею зобов'язання про доставку товару (вантажу) у митницю призначення визначається за датою, зазначеною у відбитку календарного штемпеля відповідної станції.

В окремих випадках, коли товар (вантаж) не може бути доставлений у митницю призначення в строк, установлений митницею відправлення, унаслідок дії надзвичайних або невідворотних обставин чи подій, що перешкоджають рухові транспортного засобу, строк доставки товарів (вантажів) у митницю призначення може бути продовжений на час дії таких обставин чи подій.

Після прибуття товару (вантажу) на станцію призначення у відповідних графах усіх примірників накладних проставляється відбиток календарного штемпеля станції, що є підтвердженням надходження товару (вантажу) на станцію призначення.

Посадовими особами станції складається в трьох примірниках акт загальної форми із зазначенням у ньому дати, часу, причини затримки доставки товару (вантажу) у митницю призначення. Один примірник цього акта разом із заявою начальника станції про продовження строку доставки подається найближчому митному органу.

У разі відсутності на залізничній станції підрозділу митного органу посадова особа залізничної станції телеграмою повідомляє найближчу по шляху прямування станцію, на якій розташовано підрозділ митного органу, про потребу продовження строку доставки товару (вантажу) з обов'язковим зазначенням номерів вантажних митних декларацій (далі - ВМД), акта загальної форми, транспортних засобів, накладних, а також обставин, що склалися, і про дату, до якої необхідно продовжити строк доставки, та зобов'язується подати в разі потреби акт загальної форми.

Посадові особи залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати будь-які операції з ними (навантажування, вивантажування, перевантажування, виправлення пошкоджень упаковки, розпакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митного органу.

Посадова особа митного органу на підставі поданих посадовою особою залізничної станції документів визначає обов'язкові види контролю й послідовність їх проведення згідно з вимогами Митного кодексу України і постанов Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 N 1569 "Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон" і від 24.12.2003 N 1989 "Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними".

Товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в місцях загального користування й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю, які створюються на територіях залізничних станцій згідно з вимогами Митного кодексу України і Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1947 (зі змінами й доповненнями).

У випадках, передбачених Митним кодексом України, відповідальним за порушення митних правил є залізниця в особі начальника дирекції залізничних перевезень або начальника станції, до службових обов'язків якого входить забезпечення дотримання цих правил.

3.2 Вимоги до складів тимчасового зберігання

Склад тимчасового зберігання (СТЗ) - спеціально визначене та обладнане складське приміщення, резервуар, критий чи відкритий майданчик, що призначений для зберігання товарів та транспортних засобів і розміщується в межах огородженої території.

Згідно з наказом ДМСУ №674 від 07.10.03 «Про затвердження Положення про СТЗ» існують певні вимоги до складів тимчасового зберігання, а саме:

Власник складу тимчасового зберігання зобов'язаний:

· облаштувати склад і створити всі необхідні умови для забезпечення митного контролю;

· виключити можливість вилучення із складу поза митним контролем товарів і транспортних засобів, які зберігаються на складі;

· не перешкоджати здійсненню митного контролю;

· вести облік і подавати митному органу звітність щодо товарів та транспортних засобів, які зберігаються на складі;

· забезпечити неможливість проникнення сторонніх осіб на склад, де зберігаються товари і транспортні засоби;

· обладнати склад не менше ніж двома засобами забезпечення (ідентифікації), один з яких має знаходитися у віданні митного органу;

· виконувати умови дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання та вимоги митного органу, в тому числі забезпечувати доступ посадових осіб митного органу до товарів і транспортних засобів, що зберігаються на складі, в будь-який час на їхню вимогу надавати митним органам приміщення, обладнання і засоби зв'язку для здійснення і забезпечення митного контролю та митного оформлення.

ДМСУ встановлені такі вимоги до облаштування та умов функціонування СТЗ:

· функціонування охоронної та протипожежної сигналізації;

· цілодобова охорона, якщо товари зберігаються на майданчиках;

· обладнання робочих місць, призначених для працівників митних органів, які здійснюють митний контроль на цьому складі;

· обов'язкове обладнання вікон з внутрішньої сторони металевими гратами при їх наявності в приміщенні складу;

· наявність та функціонування в достатній для забезпечення діяльності СТЗ кількості навантажувально-розвантажувальних машин та механізмів;

· наявність складського устаткування;

· освітлення згідно з чинними санітарними нормами й правилами;

· наявність спеціального сертифікованого обладнання зважування товарів, а для складів, призначених для зберігання наливних й насипних товарів, сертифікованих засобів обліку й контролю таких товарів;

· знаходження приміщення (резервуара, майданчика), що використовуються в якості СТЗ, в межах периметру огородженої території;

· інші додаткові вимоги щодо конструкції, облаштування та місця розташування, встановлені митним органом.

Власник складу здійснює облік розміщення й випуску товарів та транспортних засобів зі складу в автоматизованій системі обліку товарів та транспортних засобів, розміщених на складі, або у Книзі обліку товарів та транспортних засобів, розміщених на СТЗ.

СТЗ повинен мати одну поштову адресу (якщо склад складається з одного складського приміщення, резервуара чи майданчика) або розташовуватися в межах нерозривно огородженої за периметром території

(якщо склад складається з декількох складських приміщень, резервуарів, майданчиків, що мають різні поштові адреси, зокрема номери корпусів, будівель тощо).

На СТЗ відкритого типу повинен бути розташований підрозділ митного органу, який здійснює митний контроль і митне оформлення. У разі надходження товарів на СТЗ автомобільним транспортом територія СТЗ повинна бути внесена до Переліку місць прибуття автотранспорту.

3.3 Вимоги до митних ліцензійних складів

Митний склад - це митний режим, при якому ввезені з-за меж митної території товари зберігаються під митним контролем без справляння мита та інших податків та без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень в період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку їх митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України. Зберігання товарів в режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного та обладнаного приміщення або іншого місця - митного ліцензійного складу. Власниками митних ліцензійних складів є суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу.

Діяльність митних ліцензійних складів регулюється: Постановою Кабінету Міністрів України №1446 від 02.12.96 «Про впорядкування діяльності МЛС» та Наказом ДМСУ №592 від 31.12.96 «Про затвердження Положення про відкриття та експлуатацію МЛС».

Робота митного ліцензійного складу має бути організована таким чином, щоб ввезення та вивезення зі складу товарів здійснювалось відповідно до вимог митного законодавства, а порядок зберігання товарів гарантував їх постійне перебування під митним контролем та виключав можливість надходження (вилучення) товарів поза митним контролем.

Територія складу повинна бути огороджена. Коли товари за габаритами та з інших причин не можуть зберігатись в закритих приміщеннях, як виняток, дозволяється використовувати відкриті майданчики, що знаходяться в межах території складу, за наявністю цілодобового посту охорони.

Приміщення митного ліцензійного складу має відповідати наступним вимогам:

· обов'язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізацій, що виведені на пульт організації, що здійснює охорону митного ліцензійного;

· обов'язкова наявність обладнаних засобами зв'язку службових місць, призначених для митних службовців, які здійснюють митний контроль на цьому складі;

· при наявності вікон у приміщенні складу - обов'язкове обладнання їх з внутрішньої сторони металевими гратами.

Власник складу забезпечує матеріально-технічне обладнання складу, що є достатнім для його функціонування, у тому числі навантажувально-розвантажувальні і транспортні засоби, складське устаткування, засоби зв'язку, оргтехніку, меблі та засоби обліку та контролю для складів, призначених для зберігання наливних та насипних товарів.

Працівникам митного органу власник складу безкоштовно надає необхідні виключно для здійснення митного контролю і митного оформлення обладнані приміщення, засоби зв'язку, транспортні засоби, що відповідають вимогам митного органу. Митниця має право встановлювати додаткові конкретні вимоги до обладнання митного ліцензійного складу для забезпечення надійності зберігання товарів.

3.4 Вимоги до складів митних органів

Під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними та спеціально обладнані для зберігання товарів.

Діяльність складів митних органів регулюється Наказом ДМСУ №835 від 05.12.03 «Про затвердження Порядку роботи складу митного органу».

Примiщення складу митного органу (крiм критих i вiдкритих майданчикiв) повиннi вiдповiдати таким вимогам:

· бути iзольованими вiд iнших службових i допомiжних примiщень. Доступ на склад митного органу особам, якi не забезпечують його роботи, забороняється.

· мати огороджувальнi конструкцiї, що забезпечують належне зберiгання, а також мiцнi стiни, перегородки, перекриття пiдлоги й стелi.

· вiконнi отвори мiж рамами або з внутрiшнього боку примiщення, а також мiсця проходження теплопроводiв, димоходiв, вентиляцiйних каналiв та iншi мiсця, доступнi для проникнення на склад ззовнi, обов'язково повиннi мати металевi ґрати.

· замикатися на двоє дверей: зовнiшнi, що вiдкриваються назовнi, мають зсередини оглядове вiчко, замикаються на два внутрiшнi врiзнi замки; внутрiшнi, що вiдкриваються всередину, виготовленi у виглядi ґрат i замикаються на навiсний замок.

· дверi складу митного органу повиннi бути забезпеченi пристроєм для опечатування їх особистою металевою печаткою завiдуючого складом.

· примiщення складу митного органу обладнуються охоронною та протипожежною сигналiзацiями. Охоронна та протипожежна сигналiзацiї обов'язково обладнуються звуковим i свiтловим приладами, якi роблять можливим реагування чергового персоналу митного органу, який, у свою чергу, забезпечується засобами радiо- або

телефонного зв'язку з пiдроздiлом Мiнiстерства внутрiшнiх справ України. Охоронна й протипожежна сигналiзацiї та освiтлення складу монтуються окремо, при чому передбачається електроживлення з незалежних джерел. Проводки усiх видiв повиннi бути схованими.

Склади митних органiв можуть здаватися пiд охорону пiдроздiлу Державної служби охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ України.

Територiя складу, розташованого поза спорудами митного органу, повинна бути огороджена й обладнана охоронною сигналiзацiєю. Склад митного органу повинен бути укомплектований необхiдною кiлькiстю технiчного обладнання, а саме: навантажувально-розвантажувальної технiки й транспортних засобiв; складського устаткування;засобiв зв'язку;оргтехнiки; меблiв;засобiв облiку та контролю - для складiв, призначених для зберiгання наливних i насипних товарiв. Наливнi й насипнi товари зберiгаються в ємностях, якi дають можливiсть накладення митного забезпечення. Товари й транспортнi засоби, що потребують спецiальних умов зберiгання та спецiального обладнання, не можуть зберiгатися на тих складах митних органiв, де не можуть бути створенi такi умови чи де вiдсутнє вiдповiдне обладнання.

Для забезпечення надiйного зберiгання товарiв i транспортних засобiв начальники митних органiв забезпечують функцiонування складiв митних органiв.

3.5 Вимоги до вантажних митних комплексів

Вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал (ВМК) - визначена Держмитслужбою України ділянка території з комплексом

будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів й транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Власником ВМК виступає юридична особа - резидент України, якій об'єкти ВМК належать на праві власності та яка погоджує питання відкриття ВМК з Держмитслужбою України.

Діяльність вантажних митних комплексів регламентується: Постановою Кабінету Міністрів України №476 від 07.04.03 «Про затвердження вимог, яким повинен відповідати ВМК, автопорт, автотермінал»; Розпорядженням Кабінету Міністрів України №630-р від 22.12.06 «Про здійснення організаційних заходів щодо створення ВМК» та Наказом ДМСУ №703 від 20.10.03 «Про затвердження Порядку відкриття ВМК, автопорту, автотерміналу».

Відповідно до Митного кодексу України вимоги, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, встановлюються постановою Кабінету Міністрів України. На даний час встановленні такі вимоги:

1. Організаційні вимоги, відповідно до яких власник вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу:

· надає в установленому порядку приміщення для розміщення підрозділів митних органів;

· розміщує посадових осіб державних органів для здійснення ними інших видів контролю (крім митного), передбачених Митним кодексом України;

· розміщує підприємства, що здійснюють декларування товарів та транспортних засобів (митних брокерів);

· забезпечує функціонування складу тимчасового зберігання відкритого типу.

2. Технічні вимоги, відповідно до яких власник вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу забезпечує:

· виключення можливості несанкціонованого доступу сторонніх осіб на територію вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу;

· виключення можливості несанкціонованого вилучення з території вантажного митного комплексу, автопорту, автотермінала товарів та транспортних засобів, що перебувають під митним контролем;

· здійснення вантажно-розвантажувальних операцій на території вантажного митного комплексу, автопорту, автотермінала;

· наявність каналів та засобів зв'язку для функціонування підрозділів митних органів;

· наявність рампи, естакади, оглядового майданчика, оглядової кімнати, боксу для поглибленого огляду, вантажно-розвантажувальної техніки.

3. Технологічні вимоги, відповідно до яких власник вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу забезпечує необхідні умови для:

· здійснення всіх форм митного контролю та проведення митного оформлення;

· здійснення відповідними державними органами видів контролю, передбачених Митним кодексом України, до закінчення митного оформлення.

Також Держмитслужба, плануючи співпрацю з вантажними митними комплексами, встановила обов'язкові наступні вимоги:

· документальне підтвердження власником ВМК права користування земельною ділянкою, на котрій знаходиться вантажний митний комплекс (автопорт, автотермінал);

· економічне обгрунтування доцільності та ефективності функціонування вантажного митного комплексу (автопорту, автотерміналу);

· надання облаштованого приміщення для розміщення та функціонування підрозділу митниці;

· забезпечення цілодобової охорони підрозділами підприємств державної охорони або підприємствами, що мають відповідну ліцензію МВС;

· укладення типової угоди між митницею та власником вантажного митного комплексу.

Предметом угоди про співробітництво між митницею та вантажним митним комплексом є взаємне співробітництво сторін щодо здійснення пропуску (переміщення) транспортних засобів та товарів через митний кордон України, та в інших місцях, в межах яких митниця здійснює митний контроль та митне оформлення. Цією угодою встановлюється перелік зобов'язань, які повинен виконувати власник вантажного митного комплексу.

Загальний висновок вимог до митних обєктів може бути наступний:

Вимоги	Склад митного органу	Митний ліцензійний склад	Склад тимчасового зберігання	Вантажний митний комплекс
1	Огородження території складу	+	+	+	+
2	Наявність охоронної та протипожежної сигналізації	+	+	+	+
3	Обладнання службових місць для митних працівників	-	+	+	+
4	Забезпечення складу матеріально-технічним обладнанням	+	+	+	+
5	Виключення можливості вилучення вантажу без дозволу митного органу	+	+	+	+
6	Ведення обліку	+	+	+	+
7	Забезпечення освітленості приміщень	+	+	+	+
8	Наявність обладнання зважування вантажу		-	+	-
9	Розміщення на території складу митних брокерів	-	-	-	+
10	Наявність пристосувань для здійснення митного контролю	+	-	-	+
11	Інші додаткові вимоги	+	+	+	+

Перелік вимог, що був розглянутий в цьому розділі не є вичерпаним. Він доповнюється додатковими вимогами, які встановлюються ДМСУ.

4. Визначення технічних характеристик вантажного митного комплексу

4.1 Визначення параметрів складу тарно-штучних вантажів

Слід зазначити, що на складах вантажного митного комплексу відбувається переробка широкої номенклатури вантажів, серед яких більшість - це тарно-штучні вантажі.