Організація і планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Землеустрій - це складний соціально-економічний процес, який постійно розвивається і не може бути одноразовим заходом. Тому проекти землеустрою, насамперед внутрішньогосподарського, мають періодично обновлятися (складатися заново або коригуватися). Існує також законодавчо закріплений процес - землевпорядний. Цей процес охоплює складання проекту землеустрою (з підготовчими роботами), його затвердження, перенесення проектних рішень у натуру і видачу проектної документації замовникам.

Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за значустістю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектування - основна стадія землевпорядного процесу. Цим роль землевпорядного проектування не вичерпується. Його варто розглядати також як систему дій, процес здійснення запланованих заходів. Щоб перейти від однієї форми організації до іншої, прогресивнішої, потрібно прокласти дороги, закласти багаторічні насадження, лісосмуги, розмістити сівозміни, поля, робочі ділянки, скоригувати межі тощо, що можливо тільки на основі відповідних проектів. Потрібно також одержати відомості про природні й економічні умови землеволодінь і землекористування, провести топографічно-геодезичні, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, намітити зміни в організації території, скласти проект, розглянути і затвердити його, перенести в натуру, здійснити експертизу й авторський нагляд. З цього погляду землевпорядне проектування можна розглядати як систему заходів щодо організації раціонального використання й охорони земель, створення стійких ландшафтів. Землевпорядне проектування можна вивчати також як особливий вид трудової діяльності, що має свої правила, методи і технологію. Отже, землевпорядне проектування - це особлива, значна і головна сфери наукової і практичної землевпорядної діяльності. Землевпорядне проектування як галузь наукового знання (наукова дисципліна) - це вчення про види і форми землеустрою, його правовий режим, закономірності організації території і засобів виробництва, які нерозривно пов'язані із землею. Як сфера практичної діяльності - це система знань про методи і способи складання, обґрунтування і здійснення проектів землеустрою. З позиції розвитку землевпорядної науки землевпорядне проектування має велике значення як галузь наукового знання, що потребує визначення його предмета і методу [9].

2.6 Складання річних планів землевпорядних робіт

Найважливішими видами планування землевпорядних робіт є перспективні і поточні плани. В перспективних планах найбільш точно можна передбачити заходи щодо науково-технічного розвитку кожної галузі економіки. Для розробки перспективних планів необхідні такі матеріали: контрольні цифри і завдання, встановлені вищестоящою організацією, договори, данні перспективних планів розвитку сільського господарства.

Планування проектно-вишукувальних робіт по землевпорядкуванні вищестоящими органами починаючи з 1989 р. не здійснюється. Проектні організації формують свої плани [3].

Реалізація річних планів землевпорядних робіт здійснюється на підставі відповідних взаємовідносин між проектними організаціями і зацікавленими організаціями у виглядів договорів, нарядів. В такому випадку зацікавлені організації виступають у ролі замовника, а проектні організації у ролі підрядчика (виконавця).

В договорі повинно бути вказано:

– назву сторін, їх поштові, телеграфні і банкові реквізити;

– назву науково-технічної продукції, наукові, технічні, соціальні, економічні вимоги до продукції, яка є предметом договору;

– термін дії договору;

– термін і порядок здачі і приймання продукції;

– договірні ціни;

– порядок розрахунків за передану продукцію;

– права сторін по виконанню і розпорядженню продукцією;

– відповідальність сторін за порушення прийнятих зобов'язань;

– умови дотримання конфіденціальності;

Проект договору готує підрядник з розробкою кошторису і графіка виконання робіт, після чого він представляється замовнику, який повинен у 20-денний строк його підписати, або повідомити про відмову з обгрунтуванням причин.

При необхідності підрядчик може обумовлювати особливі умови, які повинен виконати замовник в процесі виконання договору (надання необхідних планово-картографічних, розрахункових матеріалів, транспортних заходів, робітників для виконання польових робіт).

По договору за погодженням сторін входять:

– технічне завдання або документ який його замінює;

– календарний план роботи;

– протокол погодження про договірну ціну;

– акт здачі-приймання продукції;

При визначенні договірних цін використовують діючі ціни на всі види робіт за збірниками цін та враховуючи при цьому додаткові витрати. В тих випадках коли на окремі види робіт діючі ціни в збірнику відсутні договірну ціну розраховують виходячи з трудовитрат на їх виконання і встановленого нормативу зарплати на 1 грн. обсягу робіт в цілому по проектній організації.

Заключення договору покладає на обидві сторони відповідні обов'язки:

– разом із замовником брати участь у підготовці завдання на проектування даного об'єкту;

– виконувати проектні і вишукувальні роботи в межах вартості і термінів визначених у договорі;

– погоджувати із зацікавленими організаціями виконувані за договором роботи;

– проводити захист виконаних проектів в інстанціях, які їх затверджують;

– вносити за вимогою інстанції, яка затверджує проект, в установлені нею терміни зміни в представлену на затвердження документацію без додаткової оплати.

У випадку не усунення виявлення дефектів у термін, в розмірі 4% вартості проектних робіт. В кінці договору вказують терміни його дії, а також адреси та розрахункові рахунки договірних сторін.

Складання річного плану землевпорядних робіт супроводжується різними розрахунками. Виходячи з цього в практиці складання річних планів виділяють такі основні елементи:

– тематичний план;

– план по праці;

– штатний розпис;

– кошторис витрат;

– фінансовий план;

– календарний план;

– план матеріально-технічного забезпечення.

Тематичний план - проектно-вишукових робіт виражає їх напрям за видами та обсяг у грошовому виразі.

План по праці - включає показники обсягів проектних і вишукувальних робіт, які виконуються власними силами, зарплати та ліміт витрат на утримання апарату управління.

Штатний розпис - це регламентація згідно з діючими нормативами структури працівників апарату управління, виробничого складу і обслуговуючого персоналу. Дотримуються здебільшого параметрів типових штатів працівників. Залежно від складу працівників проектні організації по різному обгрунтовується їх кількість, необхідна для виконання річного плану землевпорядних робіт. В штатному розписі передбачають посаду керівника, його заступника, головного інженера, працівників планово виробничого і фінансового відділів, бухгалтерії, відділу кадрів, матеріально-технічного і адміністративних відділів, завідуючих господарством, складом, канцелярії і працівників відомчої охорони. Переважно категорія працівників апарату управління становить 4-6 % загальної чисельності працівників.

Чисельність працівників виробничого складу безпосередньо залежить від обсягу проектно вишукувальних робіт.

Усі працівники виробничого складу поділяються на працівників основного виробництва і допоміжного виробництва. До основного виробництва відносяться всі підрозділи і посади працівників основного виробництва і допоміжного виробництва. До основного виробництва відносяться всі підрозділи і посади, працівники яких безпосередньо зайняті виконанням проектно-вишукових робіт. До допоміжного персоналу всі підрозділи і посади працівники яких зайняті оформленням, розмноженням проектно-технічних документації.

Основною вимогою до штатного розпису є те, щоб загальний фонд заробітної плати відповідав запланованому складу працівників.

Загальна численність керівників структурних підрозділів, головних спеціалістів не повинна перевищувати 18-20 %, чисельне співвідношення спеціалістів, другої та третьої категорій, включаючи керівників груп. Чисельне співвідношення спеціалістів 1, 2 та 3 категорій не повинно перевищувати 1:1:1.

До складу проектного відділу повинно входити 8-10 проектних груп. Вишукувальна партія повинна складатися з 8-10 постійних працівників - спеціалістів.

Одним із найбільш важливих елементів річного плану є кошторис витрат, тобто план передбачуваних грошових витрат і надходжень, необхідної для нормальної діяльності організації.

Всі витрати по виконанню проектних і вишуканих робіт поділяють на прямі (пов'язані безпосередньо з виконанням вишукувань, розробкою документації) і накладні (необхідні для здійснення управління і виробничо-фінансової діяльності проектних організацій).

Прямі і накладні витрати групують по статям кошторису, а в межах статей на окремі види.

Основні статті кошторису: заробітна плата, польові витрати і витрати на відрядження всі існуючі статті планують за даними звітів за попередні роки.

Фінансовий план - визначає доходи і надходження коштів, витратні відрахування, для чого складається прибутково-видатковий баланс.

Календарний план - складається по об'єктах, в якому вказується кошторисна вартість по видах робіт, дата початку робіт і термін завершення.

В плані матеріально технічного забезпечення визначається потреба проектної організації в необхідному обладнанні, інструментальних приладах.

2.7 Нормування землевпорядних робіт

Практично без норми не можна встановити винагороду за дану кількість затраченої праці. Всезагальною мірою, яка дає змогу визначити кількість праці виступає робочий час. Суть норми праці полягає в тому, що вона показує скільки робочого часу в даних виробничих умовах повинно бути затрачено на виробництво одиниці продукції. Праця вимірюється не лише кількістю, але й якістю.

Праця певної якості - це еталонний початок виміру кількістю праці в даних виробничих умовах і при даному рівні кваліфікації виконавця.

Нормування праці - це визначення необхідних затрат робочого часу працівником відповідної кваліфікації на виконання певної роботи або на виробництво продукції за одиницю часу при відповідних природних та організаційно технічних умовах.

Можна виділити такі основні принципи нормування землевпорядних робіт:

– дотримання єдності норм на роботи які виконуються в ідентичних природно-виробничих умовах;

– забезпечення прогресивності норм праці;

– наукова обґрунтованість норм праці;

– необхідність нормування всіх видів робіт;

– диференціація норм праці на роботи, які виконуються в різних організаційно технічних умовах;

– широка участь усіх спеціалістів у встановлені норм праці [49].

Найбільш поширеними нормами праці в землевпорядкуванні є дослідно-статистичні, які встановлювались в минулому на підставі статистичних даних про фактичні затрати робочого часу на виконання певної дії. Такі норми часу не є прогресивними, оскільки базуються на досвіді окремих виконавців і не враховують обновлення технічного процесу.

З розвитком продуктивних сил виник термін - технічно-обгрунтовані норми, суть якого зводиться до врахування при складані норм технічних засобів та застосування прогресивної технології виробництва.

Таким чином технічно обгрунтовані норми - це норми розраховані за допомогою методів технічного нормування виходячи з раціонального технічного процесу виконання роботи і наукової організації праці, які передбачають найефективніше використання засобів виробництва і робочого часу при збережені здоров'я і стійкої працездатності людини.

Нормування праці в основному зводиться до того, щоб визначити оптимальні затрати часу на виконання тієї чи іншої роботи.

Правильна організація землевпорядних робіт потребує визначення кількісної та якісної міри праці для кожного виду робіт. При цьому мірою праці є робочий час, протягом якого спеціаліст повинен виконати доручену йому роботу. Весь робочий час поділяється на час безпосередньої роботи і час перерв. Структура затрат робочого часу показана на рис. 2.3:



У практиці нормування застосовують різні види норм праці, а саме: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, співвідношення. На роботах по землевпорядкуванню найбільш поширені норми часу і виробітку.

Норма виробітку - це кількість продукції, операцій, або інших показників роботи, яку повинен виконати працівник за одиницю часу. Норми виробітку можна визначити за формулою:

, де

Нв - норма виробітку, Топр - час оперативної роботи за робочий день, місяць; T опч - норма оперативного часу на виконання одиниці продукції або один робочий прийом (година, день, місяць)

Норма часу - це необхідний час для виконання одиниці роботи або операції за певних природних і організаційно технічних умов при найефективнішому використанні засобів виробництва. Норму часу обчислюють у хвилинах, годинах, людино-днях.



, де

Нч - норма часу;

Тпз - нормативний час підготовчо-заключної роботи;

Топ - нормативний час оперативної роботи;

Тобс - нормативний час обслуговування робочого місця;

Тв - нормативний час на відпочинок і особисті потреби працівника.

Норма обслуговування - це кількість одиниць устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць, встановлена для обслуговування одним працівником.

Норма керованості - це кількість виробничих підрозділів або працівників, встановлена для управління одним керівником.

Норма чисельності - це кількість працівників певного кваліфікаційного складу, необхідна для виконання певних видів робіт [44].

Основою для встановлення норми на конкретні роботи в проектних організаціях по землевпорядкуванню є типові і єдині норми часу виробітку. Типові норми встановлюють з врахуванням раціональних організаційно-технічних умов, що вже існують в частині проектних організацій і рекомендуються як еталон.

Основними методами встановлення норм виробітку є нормування на підставі безпосереднього спостереження і за нормативами. Вивчення затрат часу і встановлення норм виробітку шляхом спостереження виконують різними способами: фотографією робочого дня, хронометражем, фотохронометражем.

Найбільш важливим моментом нормування праці є запровадження норм праці у виробництво. Процес запровадження норм праці включає перевірку, розгляд і затвердження, а також освоєння розроблених норм.

Перед початком перевірки норм проводять підготовчі роботи, які передбачають створення таких виробничих умов праці, як в запроектованих нормах, тобто необхідно впровадити таку технологію робіт, яка б відповідала запроектованим нормам.

Після затвердження норм часу і виробітку починається впровадження їх у виробництво. Даний етап є найбільш відповідальним, оскільки він передбачає перехід до нових передових умов виконання робіт. Для цього необхідно встановити умови для успішного виконання норм усіма працівниками, провести виробничий інструктаж, організувати всі види технічного нормування [15].

2.8 Землевпорядний проект, як основа створення нових форм організації території

У наукових джерелах проект визначають як "деякий комплекс науково-технічної документації з набором ілюстрованого матеріалу", як "об'єкт розпорядження", як "систему взаємопов'язаних моделей".

Тому проект - це технічно, економічно й юридично обґрунтована й графічно оформлена пропозиція про рішення одного або комплексу заходів.

Проекти складають на основі спеціального (проектного) завдання, реальних дослідницьких даних і матеріалів відповідно до діючих інструкцій, рекомендацій і положень.

Землевпорядний проект - це сукупність документів (розрахунків, креслень тощо) зі створення нових форм устрою (улаштування) землі, їх економічного, технічного, екологічного та правового обгрунтування, які забезпечують організацію раціонального використання землі в сфері народного господарства в цілому і, насамперед, окремих землеволодінь і землекористувань, особливо сільськогосподарських.

У землевпорядних проектах вирішують комплекс організаційних, економічних, технічних, а також соціальних завдань, пов'язаних з організацією конкретної території, що має специфічні природні й соціально-економічні умови, які не дозволяють застосовувати типове проектування. Тому, кожен проект землевпорядкування - індивідуальний [20].

У сучасному світі будь-яка техніка, технологія виробництва або невиробничого процесу вводиться в дію на основі попередньо складеної документації чи проекту. Нині, у вік науково-технічного прогресу, коли наука перетворюється на безпосередню виробничу силу, впровадження в практику нових прогресивних технологій і техніки неможливе без проекту. Адже шлях від зародження ідеї, задуму, експериментальної перевірки і виробничого випробування до напрацювання наукових рекомендацій і реалізація їх на практиці, складний.

Землевпорядний проект є основою інженерної організації виробництва для всіх галузей народного господарства, а також для розв'язання соціальних та природоохоронних проблем. З нього починаються будь-які інвестиції, організація підприємства, закладу. Без відведення земельної ділянки не може розпочатися будівництво.

Землевпорядний проект складається з графічної та текстової частин. Графічна частина містить проектний план, робочі креслення, схеми, рисунки, графіки, діаграми. Основним документом є проектний план. На ньому фіксують межі, площу і місце розміщення землекористування (землеволодіння), земельних угідь, сівозмін, масивів, доріг тощо, тобто економічно ефективні й соціально та екологічно обгрунтовані форми організації території, запропоновані проектом. Проектний план оформляють за встановленими стандартами, він відображає ухвалені рішення. До нього, як правило, додають інші креслення, кількість і зміст яких визначається завданням на проектування, відомчими інструкціями, методичними вказівками, рекомендаціями.

Об'єктами землеустрою є землі адміністративно-територіальних утворень або їх частини, землеволодіння або землекористування чи окремі земельні ділянки, у відношенні до яких здійснюється землеустрій. Землевпорядний проект як основа створення нових форм організації території [15].

землевпорядкування кадастр ліцензування територія

2.9 Види робіт із землеустрою, які підлягають ліцензуванню

За ліцензією на проведення робіт із землеустрою можуть здійснюватись такі види робіт із землеустрою:

– розроблення загальнодержавної і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель;

– розроблення схем землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

– розроблення проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення проектів землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проектів розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

– розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

– розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

– розроблення робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

– розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення спеціальних тематичних карт і атласів стану земель та їх використання (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт);

– розроблення проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

– розроблення проектів землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм;

– розроблення проектів землеустрою щодо встановлення розміру та меж прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів;

– розроблення проектів землеустрою щодо визначення розміру та режиму використання земельних ділянок смуг відведення;

– розроблення проектів землеустрою щодо визначення розмірів берегових смуг водних шляхів;

– розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни їх цільового призначення;

– розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості);

– розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж зон санітарної охорони курортів;

– розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання;

– розроблення документації із землеустрою в галузі охорони земель (схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань);

– проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою;

– проведення інвентаризації земель при здійсненні землеустрою;

– розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

– розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів;

– розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів;

– розроблення технічної документації з бонітування ґрунтів;

– розроблення технічної документації з економічної оцінки земель.

3. Проект землеустрою щодо поліпшення сільськогосподарських угідь на території Хмельницької сільської ради

3.1 Земельний кадастр і бонітування грунтів

Вирішенню всіх завдань щодо раціонального використання земель в державному масштабі сприяє ведення земельного кадастру по встановленій системі. Кадастр являє собою сукупність достовірних відомостей про природний, господарський і правовий стан земель, бонітування грунтів і економічної оцінки земель.

Для обліку кількості та якості земель необхідні акти на право користування землею, технічні звіти з проведення грунтових, геоботанічних, меліоративних вишукувань, проектна документація по внутрішньо- і міжгосподарського землеустрою, зрошувальних і осушувальних меліорацій а також технічні звіти по перенесенню в натуру цих проектів, відомості по всім іншим заходам.

Бонітування грунтів - це порівняльна оцінка грунтової родючості з об'єктивних властивостях і продуктивності грунтів при порівнянних рівнях інтенсивності землеробства. Матеріали бонітування дозволяють вирішувати питання придатності тих чи інших грунтів для вирощування сільськогосподарських культур [46].

Економічна оцінка землі - кількісне вираження її цінності як головного засобу виробництва в сільському господарстві, завершує земельний кадастр. Вперше тотальні землеоціночні роботи в Україні були виконані в 1969-1971 р. Результати бонітування грунтів підтверджуються спостерігається закономірністю: найбільш низькі врожаї отримують на бідних дерново-підзолистих грунтах Полісся, вище - на потенційно родючих грунтах зони недостатнього зволоження Степу і найбільш високі - на потенційно родючих грунтах достатнього і нестійкого зволоження Лісостепу (табл. 3.1).

Бонітети грунтів за ступенем придатності для обробітку основних сільськогосподарських культур по зонах України і в Криму (контрольні цифри другого циклу бонітування з урахуванням зрошуваних земель, по)

Таблиця 3.1 Економічна оцінка землі

Зона	Озима пшениця	Кукурудза на зерно	Цукровий буряк	Картоп-ля	Соняш-ник	Льон-довгу-нець
Полісся	49	60	61	62	-	49
Лісостеп	66	66	66	65	68	43
Степ	62	56	58	-	71	-
Крим	61	75	-	-	69	-
Україна	61	61	62	63	70	48

Ефективна родючість грунтів Полісся знаходиться у відповідності з біолого-екологічними особливостями зернових культур, природними властивостями грунтів і умовами зволоження. Воно зростає від піщаних до суглинистим грунтам і від обглеєних до неоглеенних видам в 1,1-1,3 рази.

У Лісостепу ефективну родючість грунтів визначається комплексним впливом грунтових, кліматичних умов і організаційно-господарських факторів. Найвищу оцінку придатності для вирощування зернових культур (98-100 балів) отримали чорноземи типові середньо-і важкосуглинисті західному Лісостепу.

Продуктивність грунтів Степу сильно залежить не тільки від властивостей грунтів, а й від посушливості і континентальності клімату. У посушливій південній частині Степу посилюється вплив зрошення, за рахунок якого бонітет чорноземів, темно-каштанових і каштанових грунтів підвищується [1].



3.2 Загальні відомості про проект землеустрою, щодо поліпшення сільськогосподарських угідь на земельних ділянках

Робочий проект землеустрою щодо поліпшення сільськогосподарських угідь - це документ, що складається з текстових і графічних матеріалів, що містить всебічно обґрунтовані, організаційно-територіальні, технологічні, екологічні, соціальні рішенняі кошторисно-фінансові розрахунки по конкретних локальним об'єктам, для створення яких потрібно капітальні вкладення.

Мета роботи. Організація сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землекористування Хмельницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.

Таблиця 3.2 Вихідні дані для виконання проекту землеустрою

№ п/п	Найменування матеріалів
1	Технічне завдання
2	Копії документів, що посвідчують право власності (користування) землею.
3	Агрохімічний паспорт (розроблений не пізніше як за 5 років по тому)
4	Облікові дані (довідка за формою 6-зем)

Вимоги до виконання робіт. В процесі підготовчих робіт обстеженню підлягають:

– межі землекористування господарства і його виробничих підрозділів;

– польова дорожня мережа й інші об'єкти інженерного облаштування території сільськогосподарських земель (відкрита меліоративна мережа й гідротехнічні споруди, лісосмуги, літні табори для худоби, скотопрогони, водні джерела, основні переїзні споруди й інші об'єкти);

– охоронні території (об'єкти) і землі зі спеціальним режимом господарського використання (з обмеженнями у використанні земель);

– несприятливі або не стійкі в екологічному відношенні (конфліктні) зони й об'єкти;

– земельні ділянки, що мають природоохоронне й рекреаційне значення;

– меліоровані землі, (стан і фактичне використання);

– земельні ділянки, які потрібують трансформації, поліпшення й перерозподілу земель;

– сформовані господарські ділянки (угідь, сівозмінні масиви, поля сівозмін, робочі ділянки, гуртові й пасовищезміні ділянки, сіножаті й інші ділянки);

– ділянки сільськогосподарських земель, які по даним ґрунтового обстеження земель є малопродуктивними угіддями.

Провести аналіз негативних явищ, які впливають на зниження ефективності виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства та передбачити заходи щодо впорядкування угідь, усунення через смужжя, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель.

Робочий проект землеустрою розроблено з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь в межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального та ефективного використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища, поліпшення ландшафтів та інших обґрунтованих заходів.

Робочий проект землеустрою здійснюється з метою підвищення родючості та продуктивності земель, які використовуються товаровиробником, створення територіальних умов для механізації робіт.

Ефективність поліпшення сільськогосподарських угідь залежить від багатьох факторів. У сучасних умовах заходи поліпшення угідь слід розглядати в єдиному комплексі територіальної організації виробництва. З відповідною постановкою тісно пов'язаний вибір способу поліпшення угідь.

При визначенні економічної ефективності поліпшення сільськогосподарських угідь необхідно не тільки реально оцінити всі витрати, але і виявити всю сукупність переваг, що випливають з корінного якісного перетворення земельного фонду. Оскільки головна мета сільськогосподарського освоєння полягає у збільшенні валового виробництва продукції при скороченні матеріальних і трудових витрат, то в якості результативного показника ефективності слід прийняти відношення приросту річного обсягу чистої продукції до капітальних вкладень, що викликало цей приріст.

3.3 Оцінка природно-ресурсного потенціалу території

Відповідно з фізико-географічним та природно-сільськогосподарським районуванням, землекористування Хмельницької сільської ради розташоване в межах Лівобережно-Дніпровської поліської провінції. Територія сільської ради знаходиться в другому агрокліматичному районі, який характеризується помірно-континентальним кліматом.

Клімат території помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м'якою зимою та достатньою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4-19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Безморозний період продовжується 155-170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95-105 днів.

Слід відмітити, зокрема, що клімат тут більш континентальний, якщо порівнювати з іншими районами Полісся України. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 105-110 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550-600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою (січень - лютий), найбільше їх припадає на червень-серпень.

Територія сільської ради знаходиться в другому агрокліматичномурайоні, який характеризується помірно-континентальним кліматом. Теплові ресурси його складаються з прямого і розсіяного сонячного випромінювання, сумарна величина якого складає 96-110 ккал/см². Рослини використовують лише частину його спектру, яка називається фото-синтетично активною радіацією (ФАР) і складає приблизно половину енергії сонячного випромінювання, яке поступає на поверхню землі.

За період з температурою вище 10-15°С сумарна ФАР складає відповідно 34 - 39 ккал/см².

Вільна від рослинності поверхня ґрунту в окремі роки в липні може прогрітися до + 60°С. в середньорічному розрізі температура ґрунту на глибині 20 см за липень складає + 22°С.

Тривалість періоду з середньодобовою температурою повітря вище 0°С - 248 днів, 5°С - 208 днів, 10°С - 160 днів, 15°С -108 днів, асередня тривалість безморозного періоду складає 160 днів в повітрі і 150 днів на поверхні ґрунту.

Перші морози восени спостерігаються здебільшого в вересні, аостанні весняні морози відмічені навіть в другій декаді травня.

Для оцінки теплових ресурсів території частіше всього користуються сумами активних або ефективних температур.

Сума температур більше 0°С - 2949°С; 5°С - 2925°С ; 10°С -2489°С; 15°С -1659°С.

Головним джерелом поповнення ґрунтових вод є атмосферні опади. В середньо багаторічному розрізі за рік їх випадає 648 мм.

Оптимальні умови для вегетації більшості с/г культур створюються при волого запасах ґрунту, які складають 65-75% від повної польової вологоємкості.

Протягом зими сніговий покров несталий. Часто під час відлиг він зменшується чи навіть зовсім сходить і це дуже негативно діє на посіви озимих культур та багаторічних трав. Тому в зимовий період великого значення слід надавати снігозатриманню.

Кліматичні умови по кількості тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування всіх районованих культур.

Разом з тим деякі несприятливі особливості клімату: короткочасні посухи і сильні вітри, зливи і затяжні дощі, град, приморозки, зимові відлиги, льодова корка та інші, а також коливання окремих кліматичних показників по роках потребують виконання різнобічних зональних агротехнічних і меліоративних заходів по використанню, захисту і підвищенню родючості ґрунтів.

3.4 Грунтові умови

Відповідно з фізико-географічним та природно-сільськогосподарським районуванням, землекористування Хмельницької сільської ради розташоване в межах Лівобережно-Дніпровської поліської провінції.

На орендованій території виділено п'ять основних агровиробничих груп ґрунтів.

Серед них:

Дерново-підзолисті. Дерново-підзолисті ґрунти сформувалися під лісовою рослинністю на безкарбонатнихдавньоалювіальних, водно-льодовикових і моренних відкладах піщаного, супіщаного та суглинкового механічного складу, іноді на продуктах вивітрювання твердих кислих і карбонатних порід. Завдяки легкому механічному складу материнських порід та відсутності у хвойно-широколистяних лісах ялини серед дерново-підзолистих ґрунтів переважають слабо- та середньопідзолисті їх різновидності.

Як правило, слабопідзолисті ґрунти розвинулись на піщаних і глинисто-піщаних відкладах, дерново-середньопідзолисті на супіщаних, дерново-сильнопідзолист на суглинкових. Дерново-борові (приховано-підзолисті) та дерново-слабопідзолисті ґрунти сформувалися під боровими та суборовими лісамина піщаних давньоалювіальних відкладах. Ґрунтовий профіль на генетичні горизонти є малодиференційованим. Вони характеризуються низькою вологоємністю, високою водопроникністю, бідністю на увібрані основи та поживні речовини (рухомі форми азоту, калію, фосфору). Ґрунти безструктурні, містять 1-1,5 % гумусу, мають кислу реакцію (рН 4,5-4,8). Дерново-слабопідзолисті ґрунти є орнопридатними, на них вирощують жито, люпин, картоплю, кукурудзу. Для підвищення їх врожайності ефективним є внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування.

Лучні ґрунти. Лучні ґрунти сформувались у річкових заплавах, у зниженнях межиріч та вододілів. Вони розвинулись під трав'яною злаково-осоково-різнотравною рослинністю в умовах неглибокого залягання ґрунтових вод (1,5-2 м), і тому мають ознаки оглеєння. За ступенем виявленості й товщиною гумусового і перехідного горизонтів розрізняють лучні ґрунти, які мають товщину гумусового й перехідного горизонтів понад 40 см і краще виявлену зернисту структуру, і дернові ґрунти, що мають меншу потужність загумусованого горизонту. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить 3-6 %, вбирний комплекс насичений кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину нейтральна, ґрунти багаті на рухомі поживні речовини.

Дернові ґрунти. Формуються в умовах надмірного ґрунтового і поверхневого зволоження, переважно під трав'янистою рослинністю. Для цих ґрунтів характерний акумулятивний тип профілю, тобто максимальне накопичення гумусу і глини у верхній його частині та поступове зменшення з глибиною. Будова профілю: гумусовий горизонт (Н), перехідний (HPgl) і ґрунтоутворюючих порід (PG1). Вміст гумусу у верхньому горизонті дернових піщаних і супіщаних ґрунтів 1,5-2,5%, в суглинистих - 2,5-5%. В залежності від потужності гумусированного шару ці ґрунти підрозділяються на слаборозвинені (до 25 см), короткопрофільні (25 - 45 см) і звичайні (> 45см). Дернові глейові ґрунту віднесені до змішаного типу зволоження, оскільки вони займають в основному низькі позиції, куди стікають поверхневі води і неглибоко залягають ґрунтові.

Сірі лісові ґрунти сформувалися під широколистими лісами на карбонатних, лесових породах, в умовах досить теплого і не дуже вологого клімату. Вони представлені неоглеєними й оглеєними світло-сірими і сірими ґрунтами. Світло-сірі ґрунти мають суцільний елювіальний горизонт і глибшу, ніж у сірих, лінію закипання карбонатів (130-150 см). Вміст гумусу у верхньому горизонті світло-сірих ґрунтів становить 1,5-2,5 %, а рН - 5,5-6,0.

Сірі лісові ґрунти поширені на правобережжі лісостепової зони, відрогах Середньоруської височини, лесових островах (опіллях) зони мішаних лісів. Вони мають диференційований профіль з добре вираженими гумусово-елювіальним (18-25 см), елювіальним (25-35 см) та ілювіальним (70-90 см) горизонтами. На Прут-Дністровському межиріччі, Опіллі поширені бурувато-сірі лісові ґрунти, що сформувалися на легких лесових породах з гранулометричним складом при близькому заляганні пісків, гальки, вапняків. Вміст гумусу в сірих лісових ґрунтах - 2,0-2,7%. Вони придатні під всі зональні сільськогосподарські культури, плодові та ягідні насадження.

Темно-сірі опідзолені ґрунти сформувалися на лесових породах, карбонати в їх профілі вилугувані й залягають на глибині 120-140см. Темно-сірі ґрунти характеризуються наявністю крем'янкової присипки у верхніх горизонтах, ілювіального та добре розвиненого гумусового горизонту, який досягає глибини 30-35 см, кількість гумусу в темно-сірих ґрунтах становить 3,5-4,5 %, рН дорівнює 6,0-6,3.

Основними документами, які відображають дані агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт та агрохімічні картограми вмісту в ґрунтах елементів живлення, гумусу, реакції ґрунтового розчину, хімічних забруднювачів тощо.

В агрохімічному паспорті надається характеристика за 20-ма показниками агрофізичного, фізико-хімічного, агрохімічного та екологічного стану ґрунту на кожному полі землекористування господарства (максимально можливі запаси продуктивної вологи, обмінна і гідролітична кислотність, вміст гумусу, азоту, що легко гідролізується, рухомого фосфору, калію та мікроелементів, забруднення важкими металами, залишковими кількостями пестицидів, радіонуклідами).

Найважливішою проблемою землеробства є забезпечення постійного зростання продуктивності сільськогосподарських культур, головним чином, за рахунок пасивних факторів розвитку, підвищення родючості ґрунтів. Важливе значення при одержанні сільськогосподарської продукції високої якості має агроекологічна характеристика ґрунтів, яка передбачає визначення вмісту важких металів, залишкової кількості пестицидів, забруднення радіонуклідами.

Вирішенню цих питань сприяє еколого-агрохімічна паспортизація сільськогосподарських угідь, яка проводиться кожні п'ять років згідно Указу Президента України "Про суцільну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" 1118/95 від 2 грудня 1995 року.

Відповідно до п.1.5. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 р. №536 чергова агрохімічна паспортизація об'єкту проектування буде проведена у 2014 році.



3.5 Обґрунтування поліпшення угідь

За допомогою меліоративних, культуртехнічних і інших заходів, природні умови можуть бути поліпшені. Крім того, в результаті меліорації і корінної зміни використання земельних ділянок можлива трансформація із одного виду угідь в інші.

Перехід від фактичної структури угідь до проектної відбувається шляхом їх часткової трансформації. Трансформація - це видозміна (перетворення) угідь, тобто переведення земель із одного виду в інший. При цьому змінюють і розміщення угідь.

Проектування заходів поліпшення земель. Для цього при складанні проекту передбачено використання наявних резервів, розширення площ більш продуктивних угідь за рахунок покращення кормових угідь.

Показниками ефективності трансформації і покращення угідь служить: приріст продукції, збільшення чистого доходу, строки окупності капітальних затрат, підвищення родючості ґрунту і захист його від ерозії.

Головне завдання проекту - розробити та здійснити комплекс заходів по поліпшенню сільськогосподарських угідь таких як сіножаті та пасовища до можливості використання їх як ріллі та підвищити ефективність їх використання в межах вже сформованого землекористування.

Запроектована трансформація угідь, їх розміщення на території відповідають таким вимогам:

– виконання планів щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції;

– повне, раціональне й ефективне використання всіх земель з їх природними властивостями;

– припинення ерозійних процесів і поліпшення ландшафту;

– відповідність встановленої спеціалізації галузей та їх раціональному поєднанню;

– мінімальні затрати на транспортування і зберігання продукції без значних втрат;

– створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці й високопродуктивного використання машинно-тракторних агрегатів;

– мінімальні капітальні вкладення на освоєння нових земель і підвищення інтенсивності використання земель, які знаходяться в обробітку, найшвидша їх окупність.

На території господарства розроблено Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, яким передбачена трансформація угідь та використання сільськогосподарських угідь сінокосів та пасовищ як ріллі. Проектом землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь запроектовано сівозміну, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Організація угідь - найважливіша складова частина робочого проекту землеустрою, оскільки на цій стадії визначаються господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Під організацією угідь мається на увазі проектування заходів щодо сільськогосподарського освоєння та поліпшення земель з метою їх трансформації, а також територіальним обґрунтуванням розміщення угідь, формування господарських ділянок і встановлення їх кордонів. Таким чином, при організації угідь вирішується завдання щодо приведення у відповідність технологічних умов виробничих процесів і територіальних умов землекористування. Запроектований Робочим проектом землеустрою напрямок організації угідь безпосередньо пов'язано з корінним якісним перетворенням земельного фонду. Воно базується на трансформації угідь з одних видів в інші. Цей напрямок означає інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва та спрямоване на усунення природних недоліків земельного фонду: дрібноконтурності, роздробленості угідь, які унеможливлюють їх механізовану обробку. Він пов'язаний також зі спеціалізацією підприємства, його організаційно - виробничою структурою, розміщенням господарських центрів, станом дорожньої мережі. При організації угідь також враховано матеріально-технічну оснащеність та фінансові можливості сільськогосподарського підприємства. У результаті розроблено комбінований підхід, комплекс заходів, який покликаний вирішити такі завдання:

– Забезпечити раціональне використання всіх земель господарства відповідно до їх природними властивостями, економічними інтересами підприємства за умови дотримання екологічної безпеки.

– Обґрунтувати ресурси і площі сільськогосподарського корінного поліпшення в цілях збільшення площі продуктивних угідь (в першу чергу за рахунок ділянок під сіножатями та пасовищами).

– Забезпечити на базі трансформації земель сприятливі територіальні умови для скорочення відстаней і комплексної механізації виробничих процесів. По можливості усунути дрібноконтурність, роздробленість і роз'єднаність сільськогосподарських угідь.

– Обґрунтувати заходи по поліпшенню культуртехнічного стану і підвищенню економічної родючості угідь за допомогою корінного поліпшення угідь.

Тому при організації угідь вирішуються такі взаємопов'язані питання:

– Обґрунтування трансформації земель.

– Господарсько доцільне розміщення угідь по території.

3.6 Якісна характеристика ґрунтів

Головною метою розроблення робочого проекту землеустрою є організація раціонального використання земель і пов'язаних з нею засобів виробництва, яка забезпечує максимальну економічну ефективність сільськогосподарського виробництва, його соціальну природоохоронну направленість.

Проведеніземлевпорядні вишукуваннядають змогу зробити наступні висновки про незначну розмаїтість рельєфу й ґрунтоутворюючих порід на території об'єкту проектування, привели до формування порівняно простого ґрунтового покриву.

Діюче в Україні агровиробниче групування ґрунтів базується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні агровиробничих груп та їх підрозділів. Усі агрогрупи (загальна кількість 222 одиниці) об'єднані в номенклатурний список, затверджений відповідними державними відомствами. Кожна група має сталий номер і поділяється на розряди за гранулометричним складом, що також мають стале кодування :

– рихлопіщані,

– глинисто-піщані,

– супіщані,

– легкосуглинкові,

– середньосуглинкові

– і т.д.

Таблиця 3.3 Експлікація земель за агровиробничими групам ґрунтів

Шифр агрогруп	Найменування агрогрупи	Площа, га
5 в	Дерново-підзолисті супіщані моренно-зандрових рівнин і борових терас	6,33
8 в	Дерново-підзолисті глеюваті супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	28,92
14 в	Дерново-підзолисті глейові супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	16,00
27 в	Дерново-підзолисті глейові осушені супіщані ґрунти моренно-зандрових рівнин і борових терас	0,24
29 в	Сірі опідзолені супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	0,26
33 в	Ясно-сірі та сірі опідзолені глеюваті супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	1,00
36 в	Сірі опідзолені глейові супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	12,36
46 в	Темно-сірі опідзолені глейові супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	7,99
133 г	Лучні слабо солонцюваті карбонатні легкосуглинкові ґрунтиморенно-зандрових рівнин і борових терас	11,17
178 в	Дернові глибокі глейові супіщані ґрунтиморенно-зандрових рівнин	0,39
178 г	Дернові глейові легкосуглинкові ґрунтиморенно-зандрових рівнин	16,39
181 г	Дернові глейові карбонатні легкосуглинкові грунтиморенно-зандрових рівнин	18,82
Всього	119,87

Розподіл земель об'єкту проектування в розрізі кожної земельної ділянки за агровиробнчими групами ґрунтів.

Таблиця 3.4 Розподіл ґрунтів за категоріями придатності для використання в сільськогосподарському виробництві.

Шифр агрогруп	Категорії придатності
	I -землі придатні під ріллю для вирощування всіх районованих с.г. культур	IV -Землі придатні переважно під сінокоси
5 в	6,33
8 в	28,92
14 в	16,00
27 в	0,24
29 в	0,26
33 в	1,00
36 в	12,36
46 в	7,99
133 г	11,17
178 в		0,39
178 г		16,39
181 г		18,82
Всього	84,27	35,60

Механічний склад. Механічний склад ґрунтів істотно впливає на розвиток ерозійних процесів, швидкості й обсягів мінералізації (читай втрат) гумусу. Його необхідно враховувати при формуванні полів сівозмін (бажано в границі поля включати ґрунту одного механічного складу).

Механічний склад чинить різний опір на знаряддя обробки ґрунту й, отже, впливає на економічні параметри виробництва.



Таблиця 3.5 Розподіл земель об'єкту проектування за механічним складом

Шифр агрогруп	Площа всього, га	Зв'язно-супіщані	Супіщані	Легкосуглинкові
5 в	6,33	6,33
8 в	28,92		28,92
14 в	16,00		16,00
27 в	0,24		0,24
29 в	0,26		0,26
33 в	1,00		1,00
36 в	12,36		12,36
46 в	7,99		7,99
133 г	11,17			11,17
178 в	0,39		0,39
178 г	16,39			16,39
181 г	18,82			18,82
Всього	119,87	6,33	67,16	46,38

За механічним складом на території об'єкту проектування найпоширеніші супіщані ґрунти, які займають 58%та легкосуглинкові ґрунти, які займають 38% земель.

Необхідно відзначити, що для характеристики ґрунту за механічним складом у нашій країні прийнято стандартний метод Н.А. Качинського, в основу якого покладене зміст фізичної глини (часток <0.01 мм), %.

Ухил місцевості. Ухил місцевості, поряд с механічним складом ґрунтів, є однією з головних характеристик змиву тому, що він визначає швидкість стоку поверхневих вод, й, відповідно, його ерозійну силу.

Спостереження показують, що при ухилі місцевості до 2є, змив ґрунтів відбувається слабо. На схилах від 2 до 5є змив стає достатньо помітним, а при більших ухилах - наявно вираженим.

На підставі даних про розподіл орних земель за крутизною схилів пропонується виділяти так звані "еколого-технологічні групи земель" .



Таблиця 3.6 Розподіл земель за ухилами

Шифр агрогруп	Площа всього, га	у тому числі по ухилам	Середній
		0-1	1-3	3-5	5-7	7-9	> 9
5 в	6,33	6,33
8 в	28,92	23,62	5,30
14 в	16,00	16,00
27 в	0,24	0,24
29 в	0,26	0,26
33 в	1,00	1,00
36 в	12,36	10,81	1,55
46 в	7,99	6,52	1,47
133 г	11,17	11,17
178 в	0,39	0,39
178 г	16,39	10,25	6,14
181 г	18,82	12,57	6,25
Всього	119,87	99,16	20,71

Згідно зі статтею 47 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV " Про охорону земель" забороняється оранка схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутістю від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

На схилах крутістю від 1 до 3 градусів (I ЕТГ) не обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо, при цьому нанаводороздільних плато крутістю до 1 градусу можна розглядати можливість організації зрощення.

На схилах крутістю від 3 до 5 градусів (II ЕТГ)обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

На схилах крутістю від 5 до 7° (III ЕТГ)вивчається можливість створення ґрунтозахисних сівозмін без просапних культур.

На території об'єкту проектування виділено тільки землі крутістю 0-1° та 1-3°, що дозволяє зробити висновки про можливість розміщення будь-яких просапних культур без обмежень обробітку.

Придатність земель для вирощування сільськогосподарських культур.В попередньому розділі визначено вплив кліматичних показників на формування урожаю сільськогосподарських культур - біокліматичний потенціал місцевості. Втім наявність поживних речовин в ґрунті є одним з головних факторів життя рослин.

Найважливішою складовою ґрунту, а також інтегральним показником його родючості є гумус.

Він визначає всі показники екологічної сталості, у тому числі пов'язані з агрофізичним та біологічним станом ґрунту, його поживним і повітряним режимами. Гумус активізує біохімічні й фізіологічні процеси, сприяє надходженню елементів живлення в рослини, що супроводжується зростанням урожаю та поліпшенням його якості. Вміст гумусу корелює з гранулометричним складом, запасами азоту, потужністю гумусованої частини профілю, із запасами гумусу.

Основними документами, які відображають дані агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт та агрохімічні картограми вмісту в ґрунтах елементів живлення, гумусу, реакції ґрунтового розчину, хімічних забруднювачів тощо.