Організація і планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

В агрохімічному паспорті надається характеристика за 20-ма показниками агрофізичного, фізико-хімічного, агрохімічного та екологічного стану ґрунту на кожному полі землекористування господарства (максимально можливі запаси продуктивної вологи, обмінна і гідролітична кислотність, вміст гумусу, азоту, що легко гідролізується, рухомого фосфору, калію та мікроелементів, забруднення важкими металами, залишковими кількостями пестицидів, радіонуклідами).

Показники вмісту гумусу по полям вказані в агрохімічному паспорті, який є додатком до Робочого проекту землеустрою.

Середньозважений показник вмісту гумусу на території об'єкту проектування складає 1,59 %.

Середньозважені агрохімічні та фізико-хімічні показники ґрунтів наведено у додатку 3

Середньозважені агрохімічні та фізико-хімічні показники ґрунтів

На кислих ґрунтах ефективність застосування добрив істотно знижується, тому без попереднього їх вапнування, не рекомендується застосовувати фізіологічно кислі азотні добрива, які можуть додатково підкислити ґрунт.

Підвищення ефективної родючості кислих ґрунтів можливе лише при застосуванні комплексу агротехнічних і меліоративних заходів, серед яких основну роль відіграє вапнування кислих ґрунтів. Проведення меліорації сприятиме поліпшенню фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів, забезпеченню рослин кальцієм і магнієм, активізації мікробіологічних процесів. Однозначно встановлено, що кисле ґрунтове середовище є одним з вагомих факторів, які обмежують продуктивність сільгоспкультур. На ґрунтах з підвищеною кислотністю урожай багатьох сільськогосподарських культур знижується на 5-69%. Так, в залежності від ступеня кислотності недобір урожаю озимої пшениці становить 4,5-9,0 ц/га, ячменю - 3,8-10,0, кукурудзи на зерно - 5,0-12,5, цукрових буряків - 45-120 ц/га. Досить високі обсяги зменшення продуктивності культур супроводжуються зниженням окупності мінеральних добрив, руйнуванням структури ґрунту, пригніченням життєдіяльності мікроорганізмів, підвищенням забур`яненості полів та ін.

Вплив реакції ґрунтового розчину на рівень урожайності сільськогосподарських культур

Придатність ґрунтів земель для розміщення сільськогосподарських культур визначається ступенем відповідності якості ґрунтів оптимальним вимогам рослин. У міру зниження такої відповідності зменшується придатність ґрунтів.

Із цією метою орні землі розподіляються на п'ять класів по придатності вирощування основних сільськогосподарських культур.



Таблиця 3.7 Комплексна оцінка придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Шкала придатності І (найбільш придатні землі) - орні землі, придатні для вирощування культур без яких-небудь обмежень. Показники, які характеризують ґрунт, потужність гумусового обрію й рельєф повністю відповідають потребам культури: урожайність і прибутковість, або ефективність вирощування, найбільш високі. Це найкращі орні землі.

Шкала придатності ІІ (середньої придатності) - орні землі високо - і середньо забезпечені поживними речовинами, рельєф, ґрунт та інші умови в цілому відповідають вимогам культури, але є фактори, що знижують родючість. Урожайність і ефективність вирощування культур трохи нижче, але при високій агротехніці й забезпеченості добривами вони можуть досягати першокласних.

Шкала придатності ІІІ (обмежено придатні землі) - орні землі середньо - або низько забезпечені поживними речовинами. Ґрунтовий покрив, рельєф і інші умови характеризуються деякими негативними факторами; усунення їх при вирощуванні культури пов'язане з додатковими витратами на агротехнічні, меліоративні й інші заходи.

До цього класу також відносяться орні масиви із ґрунтами, на яких вирощування культури забезпечує більше високі економічні показники, але при цьому, якщо не передбачаються ґрунтозахисні заходи, погіршується якість ґрунтового покриву й знижується їхня родючість. Це середньо змиті ґрунти, торфовища й інші, на яких вирощуються просапні культури.

Шкала придатності ІV (землі низької придатності) - орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується багатьма негативними факторами; при сучасному використанні без проведення поліпшуючих меліорацій урожаї нижче середніх, вирощування культур збиткове. Можуть бути придатними для вирощування культур тільки після осушення, землювання або інших меліоративних заходів.

Шкала придатності V (непридатні землі) - це непридатні під культури площі, поліпшення яких або неможливо, або проблематично з технологічних, природоохоронних або економічних міркувань.

На території об'єкту проектуваннянемає особливо ціннихґрунтів, визначених у відповідності до " Переліку особливо цінних груп ґрунтів" , затверджених наказом Держкомзему України № 245 від 06.10.2003 р

3.7 Визначення придатності врожайності

Об'єкт знаходиться на території Хмельницької сільської ради, в межах якого розроблено Проект землеустрою, щодо поліпшення сільськогосподарських угідь, який одержав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 11 березня 2013 року та затверджений до виконання керівництвом замовника. Зазначеним проектом землеустрою передбачена трансформація сільськогосподарських угідь сіножатей і пасовищ на ріллю та запроектовано сівозміну, яка повністю відповідає вимогам наукових нормативів для зони Полісся затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.02.2010 №164.

Проектом землеустрою розраховано еколого-економічне обґрунтування сівозміни та кількість необхідних добрив для отримання рентабельного врожаю.

Наявність поживних речовин в ґрунті, разом зі світлом, теплом та вологою, є одним з головних факторів життя рослин.

Фактори життя частково можна регулювати агротехнічними заходами. На фоні правильно застосованих агротехнічних прийомів вирішальний вплив на повноту використання природних факторів урожайності має режим живлення.

Для вирішення цих завдань було використано наступний алгоритм.

Визначається наявність земель крутизною понад 7 градусів, які згідно вимог Статті 47 Закону України "Про охорону земель" забороняється розорювати - відсутні.

Визначається наявність орних земель не придатних для сільськогогосподарського виробництва - на території господарства немає таких земель. Визначення орних земель не придатних для сільського господарства здійснювалося відповідно до "Временные указания по определениюплощадейнепригодных для сельскогохозяйства земель и сельскохозяйственныхугодийхудшегокачества в Украинской ССР" , схвалені технічною радою інституту " Укрземпроект" (протокол від 6 серпня 1987 р. № 6).

Визначається, виходячи з основних показників, які визначають необхідність консервації земель і агрохімічного паспорту, наявність земель, які підлягають тимчасовій консервації - відсутні.

Охорона земель передбачає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (статті 164, 170-172 ЗКУ, стаття 51 Закону України " Про охорону земель" ).

Зокрема, підлягають консервації земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами.

Визначення земель тимчасової консервації здійснювалося відповідно до наказу Держкомзему України від 17.10.2002 № 175 " Про Порядок консервації земель" .

Визначається наявність земель у зонах дії особливих режимів використання історичного, санітарного, захисного, природоохоронного й іншого призначення.

Визначається, чи відноситься територія сільськогосподарського виробництва до "Переліку специфічних ґрунтово-кліматичних умов, які характерні для земель сільськогосподарського призначення" , затвердженого загальним наказом Міністерства аграрної політики України й Української академії аграрних наук від 18.01.2008 № 17/3.

Для рішення вищенаведених завдань використовуються дані бонітування й кадастрової оцінки земель, матеріали ґрунтового обстеження, копії агрохімічного паспорта полів, а також інші відомості про якість, стан, обмеження у використанні земель, отримані в процесі збору інформації й польове землевпорядне обстеження.

Проаналізувавши землевпорядні вишукування можна зробити висновки про придатність земель для використання як ріллі та рентабельність проектних рішень щодо корінного поліпшення.

3.8 Визначення в натурі меж трансформованих угідь

Для перенесення елементів проекту на місцевість виготовлено робоче креслення перенесення проекту землеустрою на місцевість, яке входить до складу графічних матеріалів.

На місцевість будуть виноситись межі полів сівозмін та робочих ділянок за допомогою СР5 - приймача "Pro Mark-2" в режимі РТК з прив'язкою до державної геодезичної мережі та до пунктів полігонометрії та тріангуляції III класу в системі координат СК-63.

Прямолінійні межі полів сівозмін та робочих ділянок на місцевості закріплюються межовими знаками, лінії між якими проорюються в один прохід.

Якщо межа поля поєднана з польовим шляхом, борозна проорюється паралельно межі поля на ширину польової дороги.

Межові знаки встановлюються з дерева або залізобетону встановленого зразка.

Після виконання польових робіт складається акт про перенесення на місцевість проекту землеустрою та передачі межових знаків на зберігання представникам компанії виконавця.



4. Охорона праці та техніка безпеки

4.1 Вимоги до організації приміщення

Розширене використання комп'ютерної технології повинно супроводжуватись прагненням поліпшити обстановку на робочому місці, яка сприятиме збереженню високої працездатності та створюватиме благотворні умови для співпраці користувачів ПЕОМ.

Приміщення повинні мати змішане освітлення. Доцільно обирати орієнтацію вікон на північ або північний схід. На вікнах повинні бути жалюзі, що регулюються, або штори, що дають можливість їх повністю закривати.

Робочі місця з ПЕОМ повинні, як правило, розміщуватись в окремих приміщеннях. У випадку розміщення робочих місць у спеціальних залах або приміщеннях з джерелами небезпечних (шкідливих) виробничих факторів, вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном. Площа, на якій розташоване одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше як 6,0 м2, об'єм приміщення - не менше як 20 м3.

Для оздоблення приміщень з ВДТ повинні використовуватись дифузно-віддзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття:

– стелі - 0,7-0,8;

– стін - 0,4-0,5;

– підлоги - 0,2-0,3.

Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях з ВДТ не повинен перевищувати концентрацій, вказаних у ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" .

4.2 Освітлення робочого місця та робочого приміщення

Робоче місце - це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (або групи виконавців). Вимоги до освітлення для візуального сприймання користувачами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПК та паперового носія) різні. Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. При 10 % зменшенні освітленості працездатність знижується на 1 %. Освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк. Оптимальною освітленістю робочих приміщень для роботи з відеотерміналом є освітленість від 300 до 500 лк.

Освітлення робочого місця повинно бути змішаним (природним та штучним). Доцільно, щоб орієнтація світлових отворів для приміщення з ВДТ була на північ. Природне освітлення повинно здійснюватись у вигляді бічного освітлення.

Слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, що знижують перепади яскравостей між природним світлом та свіченням екрана ЕОМ. Необхідно використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються. Світлорозсіюючі штори повинні мати коефіцієнт відбивання 0,5-0,7.

Робоче місце оператора ЕОМ повинно бути розташоване так, щоб в поле зору не потрапляли вікна або освітлювальні прилади. Коли штучне освітлення змішується з природним, рекомендується використовувати лампи за спектральним складом, які є найбільш близькі до сонячного світла.

Штучне освітлення у приміщеннях з ЕОМ здійснюється у вигляді комбінованої системи з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які розташовують над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку. Пульсація люмінесцентних ламп не повинна перевищувати 10 %. Вікна бажано розміщувати з одного боку робочих приміщень.

Відношення яскравості екрану комп'ютера до яскравості оточуючих його поверхонь не повинно перевищувати у робочій зоні 3:1.

На робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою переважно відбитого або розсіяного світлорозподілу світлових відблисків з клавіатури, екрана та від інших частин відеотермінала (ВДТ) з обох його сторін.

4.3 Виробниче середовище

Висока температура повітря негативно позначається на функціональному стані людини.

Оптимальні та припустимі мікрокліматичні параметри у приміщеннях повинні враховувати специфіку технологічного процесу при використанні ПК. Зокрема, технічні умови експлуатації багатьох типів комп'ютерів містять допустимі робочі діапазони параметрів мікроклімату:

– температура повітря має знаходитись в межах від 10 до 40°C;

– відносна вологість має знаходитися в межах від 40 до 90 %.

За даними ВООЗ, оптимальні значення температури у приміщенні становлять 19-23 °C, відносна вологість повітря - 55 %, швидкість руху повітря не повинна перевищувати на рівні обличчя 0,1 м/с. При відчутному нагрівання поверхонь (більше 45°C), контактуючих з людиною, передбачаються засоби охолодження або ізоляції. Особлива увага приділяється шляхом відводу повітря, щоб виключити перегрівання або протяг.

Згідно з діючими в нашій країні нормативними документами (ВСНиПРВЦ, СН 4088-86 "Микроклимат производственных помещений" ГОСТ 12.1.005-88) у холодні періоди року:

– температура повітря повинна складати 22-24°C;

– швидкість його руху - 0,1 м/с;

– відносна вологість повітря - 40-60 %;

– у теплу пору року:

– температура повітря дорівнює 23-25 °C;

– швидкість його руху - 0,1-0,2 м/с;

– вологість - 40-60 %.

Температура повітря може коливатися від 22 до 26 °C при збереженні інших параметрів мікроклімату у вказаних вище межах.

Необхідно надати можливість індивідуального регулювання роздачі повітря в приміщеннях шляхом встановлення кондиціонерів.

В процесі роботи ВДТ змінюється концентрація іонів у повітрі робочої зони. Нормалізуючий вплив на аероіонний склад повітря робочої зони справляють примусова вентиляція, захисні екрани та застосування іонізаторів.

Одним з основних забруднювачів повітря у приміщеннях, зокрема оксидами вуглецю, є тютюновий дим.

Слід зазначити, що у випадках, коли робота користувачів пов'язана з прийняттям відвідувачів у приміщеннях з ВДТ, вміст мікроорганізмів у повітрі приміщень значно зростає і досягає, залежно від числа і тривалості перебування відвідувачів, 7000 та більше мікробних тіл на 1 м³. Тому при такому режимі роботи необхідно залучати додаткові заходи оздоровлення повітряного середовища (застосовувати додаткову вентиляцію, обмежувати число та тривалість перебування відвідувачів, конструювати робочі місця).

Згідно з діючими нормативними документами повітря, що надходить у робочі приміщення має бути очищене від забруднень, в тому числі від мікроорганізмів (ВСНиПРВЦ). Запиленість повітря не повинна перевищувати вимог, викладених у СН 512-78.

4.4 Техніка безпеки при роботі з ПК

Загальні положення при роботі з ПК. При виконанні робіт на комп'ютерах необхідно дотримуватись вимог загальної та даної інструкції з охорони праці.

До самостійної роботи на комп'ютерах допускаються особи, які пройшли медичний огляд, навчання по професії, вступний інструктаж з охорони праці та первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці. В подальшому вони проходять повторні інструктажі з охорони праці на робочому місці один раз на півріччя, періодичні медичні огляди один раз на два роки.

Під час роботи на комп'ютерах можуть діяти такі небезпечні та шкідливі фактори, як:

– фізичні;

– психофізіологічні.

Основним обладнанням робочого місця користувача комп'ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1м, між собою на відстані не менше 1,5 м. Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід розташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення рекомендується розташовувати з обох боків екрану паралельно напрямку погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах - жалюзі.

Фільтри з металевої або нейлонової сітки використовувати не рекомендується, тому що сітка спотворює зображення через інтерференцію світла. Найкращу якість зображення забезпечують скляні поляризаційні фільтри. Вони усувають практично всі відблиски, роблять зображення чітким і контрастним.

При роботі з текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання з екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

Зручна робоча поза при роботі з комп'ютером забезпечується регулюванням висоти робочого столу, крісла та підставки для ніг. Раціональною робочою позою може вважатися таке положення, при якому ступні працівника розташовані горизонтально на підлозі або підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні. Кут ліктєвого суглоба коливається в межах 70-90°, зап'ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови 15-20°.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконується робота на комп'ютерах, в тому числі на лазерних та світлодіодних принтерах, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів. Не рекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.

Згідно статті 18 Закону України "Про охорону праці" працівник зобов'язаний:

– знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

– дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

– співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю, або людей, які його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

– увімкнути систему кондиціювання в приміщенні;

– перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі.

– Повернути монітор так, щоб було зручно дивитися на екран - під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора;

– перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана;

– відрегулювати освітленість робочого місця;

– відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки;

– приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з'єднюють системний блок з іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп'ютері;

– ввімкнути апаратуру комп'ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор, системний блок, принтер (якщо передбачається друкування);

– відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Рекомендується:

– яскравість свічення екрана - не менше 100Kg/M2;

– відношення яскравості монітора до яскравості оточуючих його поверхонь в робочій зоні - не більше 3:1;

– мінімальний розмір точки свічення не більше 0,4 мм для монохромного монітора і не менше 0,6 мм для кольорового, контрастність зображення знаку - не менше 0,8.

При виявленні будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника. Вимоги безпеки під час виконання роботи:

– необхідно стійко розташовувати клавіатуру на робочому столі, не опускати її хитання. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися;

– для забезпечення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу "миша" належить забезпечувати вільну велику поверхню столу для переміщення "миші" і зручного упору ліктьового суглоба;

– не дозволяються сторонні розмови, подразнюючі шуми;

– періодично при вимкненому комп'ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою пил з поверхонь апаратури. Екран ВДТ протирають ганчіркою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідинні або аерозольні засоби чищення поверхонь комп'ютера.

Забороняється:

– самостійно ремонтувати апаратуру. Ремонт апаратури здійснюється

– спеціалістами з технічного обслуговування комп'ютера, 1 раз на півроку повинні відкривати процесор і вилучати пилососом пил і бруд, що накопичилися;

– класти будь-яку предмети на апаратуру комп'ютера;

– закривати будь-чим вентиляційні отвори апаратури, що може призвести до її перегрівання і виходу з ладу.

Для зняття статичної електрики рекомендується час від часу доторкатися до металевих поверхонь.

Розташовувати принтер необхідно поруч з системним блоком таким чином, щоб з'єднувальний шнур не був натягнутий. Забороняється ставити принтери на системний блок.

Для досягнення найбільш чистих, з високою розподільністю зображень і щоб не зіпсувати апарат, має використовуватися папір, вказаний в інструкції до принтера. При зминанні паперу потрібно відкрити кришку і обережно витягнути лоток з папером.

Згідно з інструкцією фірми-виробника потрібно дотримуватися правил зберігання картриджа. Забороняється:

– зберігати картриджі без упаковки;

– ставити картриджі вертикально;

– перевертати картридж етикеткою донизу;

– відкривати кришку валика і доторкатися до нього;

– самому заповнювати використаний картридж.

– Вимоги безпеки після закінчення роботи:

– закінчити та записати у пам'ять комп'ютера файл, що знаходиться в роботі;

– вимкнути принтер та інші периферійні пристрої. Штепсельні вилки витягнути з розеток. Накрити клавіатуру кришкою запобігання попаданню в неї пилу;

– прибрати робоче місце;

– ретельно вимити руки теплою водою з милом;

– вимкнути кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення;



4.5 Захист від статичної електрики. Захисне заземлення

Для запобігання створенню значної напруженості та захисту від статистичної електрики у приміщеннях з ПЕОМ використовують нейтралізатори та зволожувачі повітря. Всі ПЕОМ повинні бути заземлені (занулені). Підлога повинна мати антистатичне покриття. Захист від статичної електрики повинен проводитись згідно з санітарно-гігієнічними нормами напруженості електричного поля, які є допустимими. Ці рівні не повинні перевищувати 20 Кв протягом години (ГОСТ 12.1045-84).

Захисне заземлення:

Металеві не струмоведучі частини електрообладнання і електроустановок при порушенні ізоляції між ними і їхніми струмоведучими частинами можуть опинитися під напругою. У таких аварійних умовах дотик до не струмоведучих частин установок рівнозначний дотику до струмоведучих частин.

Усунення небезпеки ураження електричним струмом при такому переході напруги на не струмоведучі частини електроустановок здійснюється за допомогою захисного заземлення.

Під захисним заземленням розуміють з'єднання металічних не струмоведучих частин електроустановок із землею через заземлюючі провідники та заземлювачі для створення між цими частинами і землею малого опору.

Для захисного заземлення застосовують заземлювачі із труб. Це декілька металічних труб діаметром 25-50 мм, довжиною 2-3 м, які забивають в землю на відстані 4-6 м одна від одної і з'єднують між собою металічною трубою. Остання проходить в приміщення, з'єднується з внутрішнім контуром. Розрахунок зводиться до визначення необхідної кількості труб заземлювача і довжини металічної труби, яка з'єднує вертикальні заземлювачі.



4.6 Протипожежний захист

Пожежі в приміщеннях з оргтехнікою становлять особливу небезпеку, бо поєднані з великими матеріальними збитками. Пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин і джерел запалювання. Горючими речовинами є будівельні та опоряджувальні матеріали, пластмасові корпуси техніки, шнури тощо. Джерелами запалювання можуть бути електронні схеми комп'ютерів, принтерів, пристроїв електроживлення, де внаслідок різних порушень виникає перегрівання елементів, утворюються електричні іскри та дуги, здатні спричинити займання горючих матеріалів.

При обслуговуванні, ремонтних та профілактичних роботах використовуються різні легкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові електропровідники, здійснюється паяння. Виникає додаткова пожежна небезпека, яка потребує відповідних заходів пожежного захисту. До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань, належать вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри. Приміщення, в який встановлено комп'ютери і де немає необхідності влаштування систем автоматичного пожежегасіння, необхідно оснащувати переносними вуглекислотними з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² в приміщеннях. Звуковбирне облицювання стін, стель приміщень треба виконувати з негорючих та важкогорючих матеріалів.

З метою виявлення початкової стадії займання необхідно використовувати пристрої систем автоматичного пожежегасіння там, де цього вимагають Правила пожежної безпеки.



Висновки

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Інформація, яка міститься у державному земельному кадастрі, включає дані та відомості, а також документи про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Землеустрій - це складний соціально-економічний процес, який постійно розвивається і не може бути одноразовим заходом. Тому проекти землеустрою, насамперед внутрішньогосподарського, мають періодично обновлятися (складатися заново або коригуватися). Існує також законодавчо закріплений процес - землевпорядний. Цей процес охоплює складання проекту землеустрою (з підготовчими роботами), його затвердження, перенесення проектних рішень у натуру і видачу проектної документації замовникам.

Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за значустістю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектування - основна стадія землевпорядного процесу.

Цим роль землевпорядного проектування не вичерпується. Його варто розглядати також як систему дій, процес здійснення запланованих заходів. Щоб перейти від однієї форми організації до іншої, прогресивнішої, потрібно прокласти дороги, закласти багаторічні насадження, лісосмуги, розмістити сівозміни, поля, робочі ділянки, скоригувати межі тощо, що можливо тільки на основі відповідних проектів. Потрібно також одержати відомості про природні й економічні умови землеволодінь і землекористування, провести топографічно-геодезичні, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, намітити зміни в організації території, скласти проект, розглянути і затвердити його, перенести в натуру, здійснити експертизу й авторський нагляд. З цього погляду землевпорядне проектування можна розглядати як систему заходів щодо організації раціонального використання й охорони земель, створення стійких ландшафтів. Землевпорядне проектування можна вивчати також як особливий вид трудової діяльності, що має свої правила, методи і технологію.

Робота над дипломною роботою дозволила розкрити сутність і важливість теми. На мою думку землевпорядне проектування - це особлива, значна і головна сфери наукової і практичної землевпорядної діяльності.



Список використаної літератури

1. Андрейцев В. І. Правовий режим землі як основного національного багатства (Коментар до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України) // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. - 2002. - № 4.

2. Беспалько Р.І., Казімір І.І., Хрищук С.Ю., Основи управління землевпорядним виробництвом: навч. посібник /укл.:. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. - 304 с.

3. Беспалько Р.І., Романко P.І. , Історія земельних відносин та землеустрою в Україні: навчальний посібник / укл. - Чернівці: Рута, 2008. - 104 с.

4. Беспалько Р.І., Черлінка В.Р. Основи землевпорядкування та землекористування: Навчальний посібник. - Частина 2. - Чернівці: Рута, 2005. - 73 с.

5. Білокриницький С. М. Картографо-геодезичне забезпечення земельно-кадастрових робіт в регіоні (проблеми, методика, застосування): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: 11.00.12 / Ін-т географії НАН України. -- К., 2003. -- 20 с.

6. Варламов О.О. Теоретичні та методичні положення управління земельними ресурсами та формування системи державного земельного кадастру: Монографія - К.: ГУЗ, 2001. - 300с

7. Варламов О.О., Гальченко С.А., Захарова Н.С. та ін Земельний кадастр: Навчально-практичний посібник. - М.: ГУЗ, 2001 .- 384с

8. Войтенко С., Володін М. Провідні тенденції у сучасному кадастрі // Землевпорядний вісник. - 2000. - № 1. - С. 17-20.

9. Волков СМ. Економіка землеустрою.- М.: Колос, 1996.- с.10.

10. Волков СМ. Землеустройство. Теоретические основы землеустройства. Т. 1. - М.: Колос, 2001. - с. 307.

11. Володін М.О. Основи земельного кадастру: Навчальний посібник. - К., 2000.

12. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посіб. - Х.: Фоліо, 2002. - 176 с.

13. Гоштинар С. Л. Основні принципи ведення державного земельного кадастру / С. Л. Гоштинар // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 37. - С. 236 - 242.

14. Гоштинар С. Л. Правове забезпечення ведення земельного кадастру / С. Л. Гоштинар // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - 2004. - Вип. 22. - С. 745 - 748.

15. Добряк Д.С. Стан і перспективи розвитку землеустрою в Україні / Землевпорядкування, № 2, 2002.

16. Добряк Д.С., Мартин А.Г. Напрями вдосконалення нормативно-правової бази регулювання земельних відносин // Землеустрій і кадастр. - № 4. - 2009. - С. 5-10. (0,40 д.а.).

17. Ерофеев Б.В. Земельное право. - М.: МЦУПЛ, 1999. - 560 с.

18. Закон України " Про державний земельний кадастр" , ВВР, 2012, № 8, ст.. 61

19. Земельний кодекс України. - Львів.-2001.- 80 с.

20. Іверонов І.А. Основи землевпорядної справи. - М.: "Вища школа", 1915. - с. 6-7.

21. Кавелін СЛ. Межування і землеустрій.. -М.: "Правоведения", 1914.- с. 221.

22. Казьмір П.Г., Мицай М.А. Землеустрій - основа реалізації земель­ної реформи//3емлевпорядкування в умовах нових форм викорис­танняземель.- 36. наук. праць. ЛСГІ.- Львів. - 1992.- С.4-12.

23. Книш В.І. Поняття та ознаки принципу забезпечення цільового, раціонального використання та охорони земель / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції "Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави" [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

24. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. - Львів. -Світ.-1991.

25. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. 2-е вид. - Львів: Вища школа, 1987.

26. Мартин А.Г., Євсюков Т.О. Стан земельних відносин як стримуючий фактор розвитку продуктивних сил України // Матеріали міжнародної наукової конференції, м. Київ, 20 березня 2009 р.: У 3-х частинах / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009. Ч.3 - С. 289-292.

27. Мартин А.Г., Колесник В.І. Проблеми створення галузевої системи стандартизації у сферах землеустрою, охорони та оцінки земель // Землеустрій і кадастр. - № 4. - 2009. - С. 12-22.

28. Мартинов Б.С. Поняття землеустрою. - Л., 1917.- с.286.

29. Микитенко Ю.І. Державне управління: економічні методи та система відносин в умовах формування ринку земель. Полтавщина / Микитенко Ю.І., Шарий Г.І.. - Полтава: ІАЦ "Подія", 2007. - 100 с.

30. Наукові основи землеустрою / Під ред. В.П. Троїцького. - М.: Колос, 1995. - с 92.

31. Новаковський Л.Яі, Третяк A.M. Теоретичні основи сучасного землеустрою / Землевпорядний вісник, №3,1999. - с 3.

32. Організація ведення земельного кадастру і використання його матеріалів у районі. Наукові праці / МІІЗ - М.: 1986. - 104с.

33. Перович Л., Волосецький В. Основи кадастру. - Ч.1. - Львів; Коломия, 2000. - 130 с.

34. Поставнова Верховної Ради України " Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державним органам земельних ресурсів" від 01.11.2000 р., № 1619/КМУ в конце п. 1,4

35. Про державний земельний кадастр: проект Закону України // Землевпорядкування. - 2003. - №1. - С. 61-82.

36. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 р // Новітнє земельне законодавство України: Збірник нормативно-правових актів.-Х.: ТОВ " Одіссей", 2004.

37. Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я. За заг. ред. М. Г. Ступеня. Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навч. посібник /- 2-ге видання, стереотипне. - Львів: "Новий Світ-2000", 2006. - 336 с.

38. Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я., Ковалишин О.Ф., Кисіль Л.Ф., Шпік Н.Р., Музика Н.М., Радомський С.С Нестеренко Г.Б Теоретичні основи державного земельного кадастру. - Львів. - 2003, ст.166-288.

39. Тимчасові методичні вказівки по веденню державного земельного кадастру // Землевпорядний вісник. - 1999. - №3.

40. Третяк A.M. Теоретичні основи землеустрою. - К.: ІЗУ УААН, 2002. -152 с

41. Третяк A.M., Кривов В.М., Тернапольський А.В., Третяк Р.А. Наукові проблеми розробки навчальних програм землеустрою / Землевпорядкування, № 3, 2001. - с 69.

42. Третяк А.М. Економіка землекористування та землевпорядкування. Навчальний посібник. - К.: ТОВ ЦЗРУ, 2004, с.542.

43. Третяк В.М. Основи державного регулювання використання і охорони земель. - Чернівці, - 1994.- 55с,

44. Удзилович І.С. Землеустрій в Україні: еволюція його змісту в сучасних умовах // Землевпорядкування. - 2001. - № 1. - С 32 -35.

45. Утвенко В.?В., Мельниченко Д.?В. Методичні рекомендації щодо забез- печення самостійної роботи студентів з дисципліни "Земельний кадастр" (для бакалаврів, спеціалістів). -- К.: МАУП, 2008. -- 58 с

46. Федорович В.І. Про поняття раціонального використання земель / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції "Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави" [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. - Івано-Франківськ, 2004. - 217 с.

47. Хвесик М.А. В.А. Голян, А.І. Крисак Інституціональні трансформації та фінансово-економічне регулювання землекористування в Україні / К.: Кондор, 2008, с.512.

48. Шворак А.М., Сохнич А.Я., Кисіль Л.Ф. Моніторинг земель в системі управління земельними ресурсами / Використання та впорядкування земель. - Зб. наук праць. - Львів, - 1995.- С.41-47.

49. Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. - К.: ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні", 2005. - С.80.

50. Юрченко А.Д., Мірошниченко А.М. Щодо окремих питань удосконалення земельного законодавства України // Землевпорядний вісник. - 2005. - № 4. - С. 69-75.

Размещено на Allbest.ru