Вплив застосування добрив на продуктивність ріпаку озимого в умовах ПСГП "Савинецьке" Тростянецького району

Вміст гумусу, %

Урожайність, ц/га

До 3,5

3,5 і >

2011

Сірий лісовий

2, 6

27

Сірий лісовий

3,2

26,5

Чорнозем типовий

4,8

35

Темно-сірий опідзолений

3,6

32,5

2013

Сірий лісовий

3,0

32,5

Темно-сірий опідзолений

3,5

35,5

Чорнозем типовий

4,2

39

Сірий лісовий

2,8

32

Як видно з табл. 2.6, найвища урожайність в 2011 році, була забезпечена на таких ґрунтах, як темно-сірий опідзолений і чорнозем типовий з вмістом гумусу 3,6 і 4,8% відповідно. В 2013 році, найвища урожайність спостерігалась на полях з темно-сірим опідзоленим ґрунтом, а це 35,5 ц/га, та чорноземом типовим-39 ц/га, які також з поміж інших виділились вищим вмістом гумусу. Високий рівень урожайності в 2013 році, на сірому лісовому ґрунті, який має вміст гумусу на рівні 3,0%, що в порівнянні з темно-сірим опідзоленим та чорноземом типовим є меншим на 0,5 та 1,2% відповідно, склав 32,5 ц/га, пояснюється інтенсивним удобренням площі даного поля в цей рік.

Тому можна сказати, що ріпак озимий-це вибаглива до гумусованості ґрунтів культура, яка може зростати на ґрунтах з вмістом гумусу не <1%, проте, з збільшенням кількості гумусу в ґрунтах, спостерігається позитивна тенденція до суттєвого приросту урожаю, тому для отримання більш стабільних та високих врожаїв, рекомендується вирощувати ріпак озимий саме на високопродуктивних ґрунтах, з всіма умовами наближеними до оптимальних.

Такий ґрунтовий показник, як pH, для вирощування всіх сільськогосподарських культур, в тому числі і ріпаку озимого є важливим фактором. Кожен ґрунт має певну реакцію ґрунтового розчину, що залежить від наявності в ньому, в першу чергу, іонів водню, які зумовлюють кислу реакцію.

Для даної культури оптимальні межі показника pH є значення наближені до 6,0-7,0. В табл. 2.6 представлена характеристика pH ґрунтів на яких вирощували ріпак в ПСГП "Савинецьке" в 2011, 2013 роках.

Таблиця 2.6

Показники pH ґрунтів та відповідна їм урожайність за 2011, 2013 роки в господарстві.

Рік	Тип і підтип ґрунту	pH	Урожайність, ц/га
2011	Сірий лісовий	6,0	27
	Сірий лісовий	6,0	26,5
	Чорнозем типовий	6,6	35
	Темно-сірий опідзолений	6,3	32,5
2013	Сірий лісовий	6,5	32
	Темно-сірий опідзолений	6,6	35,5
	Чорнозем типовий	6,5	39
	Сірий лісовий	5,8	32,5

Узагальнюючи дані таблиці, можна простежити певні закономірності. В 2011 році найбільші високі показники були отримані на таких ґрунтах як, темно-сірий опідзолений -pH 6,3, та чорнозем типовий -pH 6,6, а це 32,5 і 35 ц/га відповідно. В 2013 році найпродуктивнішими виявились ґрунти темно сірий опідзолений -pH 6,6, та чорнозем типовий -pH 6,5, які забезпечили урожайність 35,5 та 39 ц/га відповідно. Це приводить до висновку, що показник pH, який в вищенаведених ґрунтах наближався до оптимальних, в даному випадку позитивно вплинув на продуктивність ріпаку. Тому контролювати значення pH, потрібно в повній мірі, адже його оптимальні показники значною мірою впливають на ґрунтові умови вирощування, та на реалізацію потенціалу урожайності ріпаку.

2.4 Аналіз застосування системи удобрення в господарстві на ріпаку озимому

Серед агрозаходів вплив добрив на продуктивність рослин досягає 50-60% і більше. Забезпечення поживними речовинами є визначальним фактором доброго розвитку ріпаку, зимостійкості рослин, їх стійкості проти хвороб та шкідників, а у підсумку його продуктивності. Для створення 1 тонни врожаю насіння ріпак виносить із ґрунту: азоту - 45-80 кг; фосфору - 18-40 кг; калію - 25-100 кг; кальцію - 30-150 кг; магнію - 5-15 кг; сірки - 30-45 кг.

Близько 15-25% поживних речовин ріпак використовує з ґрунтових запасів, а решту доцільно вносити у вигляді органічних та мінеральних добрив, особливо коли планова врожайність становить 30-40 ц/га.

Ріпак потребує більшої кількості добрив ніж зернові. Найбільше серед макроелементів, як і всі олійні культури, ріпак засвоює калію.

В господарстві ПСГП "Савинецьке", технологія вирощування ріпаку озимого, для підвищення продуктивності також передбачає застосування добрив. Оскільки в господарстві відсутнє тваринництво, то внесення органічних добрив не являється можливим.

Також за відсутності в останні роки сильно кислих та лужних грунтів не вносяться вапнякові добрива.

З мінеральних добрив, на полях господарства застосовують з азотних - аміачну селітру, карбамід (сечовину), сульфат амонію, з комплексних - нітроамофоску, нітрофос, фосфорні добрива вносять в окремі роки під вимогливі до фосфору культури, через достатню забезпеченість ґрунтів фосфором. В табл. 2.6. наведені показники вмісту основних макроелементів в ґрунтах, удобрення та показник урожайності ріпаку озимого в 2011, 2013 роках.

Таблиця 2.6

Вміст основних макроелементів в ґрунтах, удобрення та показник урожайності ріпаку озимого в 2013 році

Рік	№ поля	Грунт	Вміст NPK в грунті, мг/100г	Удобрення, кг/га д.р.	Урожайність, ц/га
			N	P2O5	K2O
2011	1	Сірий лісовий	9	8	13	Ам. селітра N60+ Карбамід N10	27
	2	Темно-сірий опідзолений	12	10	14	Ам. селітра N60 +карбамід N10	32.5
	3	Чорнозем типовий	13	12	15	Сульфат амонію N21,S24 Ам. селітра N60	35
	4	Сірий лісовий	8	9	12	Ам. селітра N60+ Карбамід N10	26,5
			Сер. 30,2
2013	1	Сірий лісовий	8	9	12	Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60+карбамід N10	32
	2	Сірий лісовий	8	9	12	Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60+карбамід N10	32.5
	3	Чорнозем типовий	13	12	15	Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60 +Карбамід N10	39
	4	Темно-сірий опідзолений	12	10	14	Нітроамофоска NPK38, Ам.селітра N60+ Карбамід N10	35.5
		Сер. 34,7

Аналізуючи дані табл. 3.5, видно, що ґрунти, на яких вирощувався ріпак озимий в ПСГП "Савинецьке" в 2011 році, мають відмінності по вмісту основних макроелементів живлення. Видно, що темно-сірий опідзолений грунт 2 поле та чорнозем типовий, 3 поле, характеризуються більш позитивними показниками забезпеченості NPK, а саме, 12,10,14 та 13,12,15 мг/100 г. гр. відповідно, що характеризує їх, як високопродуктивні. Також, в 2011 році на 2 поле вносили 60 кг/га діючої речовини азоту, в формі аміачної селітри в період відновлення вегетації, та 10кг/га азоту в формі карбаміду позакоренево, що забезпечило урожайність ріпаку озимого, на рівні 32,5 ц/га на темно-сірому опідзоленому ґрунті. На полі 3, вносили сульфат амонію під основний обробіток 100 кг/га (N21,S24) також вносили 60 кг/га діючої речовини азоту, в формі аміачної селітри в період відновлення вегетації, та 10 кг/га азоту в формі карбаміду позакоренево, що забезпечило формування урожаю ріпаку в розмірі 35 ц/га на чорноземі типовому.

В той же час, на полях сірих лісових ґрунтів (1 і 4 поля), які характеризуються вмістом NPK значно нижчим за вищезгадані, чорнозем типовий та темно-сірий опідзолений ґрунти, також вносили добрива. Проводили 2 азотних підживлення, 1-ше по мерзло талому ґрунті, використовуючи аміачну селітру розкидним способом (60кг/га діючої речовини), 2-ге підживлення-позакореневе (за допомогою оприскувача), перед цвітінням, використовували карбамід (10кг/га діючої речовини). Система удобрення на даному полі в поєднанні з природними умовами забезпечила рівень врожаю в середньому на рівні 26,7 ц/га, що є досить позитивним результатом. В 4 полі, з сірим лісовим ґрунтом, з показниками NPK на рівні 8,9,12мг/100г ґрунту відповідно, здійснювали лише азотне підживлення аміачною селітрою (60кг/га д.р) розкидним способом на початку відновлення вегетації, що дало змогу ріпаку озимому сформувати урожай на рівні 26,6 ц/га. В 2013 році система удобрення полів під ріпаком озимим в господарстві мала дещо інший вигляд. Поля 1 і 2 з сірими лісовими ґрунтами удобрювали за слідуючою схемою, в основне удобрення вносили нітроамофоску з розрахунку 38 кг/га д.р. NPK, що в фізичній вазі складає близько 250 кг/га. Ранньовесняне підживлення проводили по мерзлоталому ґрунті аміачною селітрою, 60кг/га д.р. що становить 170 кг/га в фізичній вазі. Друге підживлення позакореневе (за допомогою оприскувача), перед цвітінням, використовували карбамід (10кг/га діючої речовини). Ці заходи дозволили сформувати урожай насіння ріпаку в середньому 32,2 ц/га, що на 5,5 ц/га більше ніж на подібних полях у 2011 році. Така ж система удобрення (Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60 +Карбамід N10) на полях з чорноземом типовим та темно-сірим опідзоленим грунтом дозволила ріпаку сформувати урожай на рівні 35,5 та 39 ц/га відповідно, що на 3 і 4 ц/га більше за продуктивність схожих грунтів в 2011 році.

Підводячи підсумок, необхідно зауважити, що система удобрення в 2013 році була більш науково обґрунтованою та ефективною в порівнянні з системою 2011 року, оскільки забезпечила прибавку врожаю в середньому на рівні 4,2 ц/га (середня врожайність 2011р. - 30,2 ц/га, 2013р.-34,7 ц/га).

2.5 Аналіз технології вирощування ріпаку озимого в господарстві

Господарство ПСГП "Савинецьке", вирощує ряд польових культур, серед яких присутній і ріпак озимий. За період часу, з 2006 року, технологія вирощування даної культури вдосконалювалась та змінювалась, як шляхом використання нової техніки, так і з застосуванням хімічних методів контролю шкідливих організмів (шкідників, хвороб, бур'янів) а також використанням більш продуктивних сортів та гібридів. Господарство має середній рівень технічного забезпечення. Діюча технологія вирощування, не однакова кожного року, через різні погодні умови, та через різні ґрунтові умови, по полях сівозміни. Вона передбачає такі операції як;

Основне удобрення. Одразу після збору попередника, це здебільшого ярий ячмінь, проводиться внесення добрив. Вносять 60-70 кг/га нітроамофосу, "МТЗ-82" в агрегаті з "МВД-900". Стараються забезпечити відсутність грудок злежаного добрива, для забезпечення рівномірного внесення. Та вирівняти нерівномірну родючість ґрунту, по площі поля.

Основний обробіток проводять в один день з удобренням, проводиться основний обробіток, за допомогою трактора "CASE" в агрегаті з "БДТ-7,0", глибина обробітку становить 15-17см, борони можуть агрегатуватися з "ЗБТС-1,0". Це забезпечує заробку добрив в грунт, та знищення післяжнивних решток, часткового вирівнювання площі. Використання широкозахватної техніки і потужних тракторів, забезпечує стислі строки обробки.

Передпосівний обробіток. Проводять культивацію, під кутом до майбутнього напрямку рядків, використовують трактори МТЗ-82 агрегатовані з "КПС-4" (або "Т-150к" + 2 "КПС-4"), глибина обробітку може становити 5-7 см. За наявності складного рельєфу, або відсутності дрібно грудочкуватої структури, проводять обробіток комплексними агрегатами, "Європак 6000", "Борекс" на глибину 3-4 см.

Сівба ріпаку озимого в господарстві проводиться одночасно з передпосівним обробітком (сівалка йде через 1-2 проходи вирівнювачів). Для посіву використовують високопродуктивне, якісне, кондиційне (здебільшого 1 репродукція), протруєне насіння різних сортів та гібридів. Основними сортами, які вирощуються в господарстві є:

"Лівіус", "Данило Галицький", "Лібеа", "Свєта", "Чорний велетень", "Дангал".

Також в господарстві вирощують і гібриди, а саме:

"Кронус", "Тітан", "Таурус". Використання для посіву різних сортів та гібридів надає змогу підлаштовуватись під погодні умови кожного конкретного року, що забезпечує більш менш сталий урожай по роках. Варто зазначити, що в останні роки, в господарстві активно культивується гібрид "Гідромель F1" показуючи високі показники в сприятливих умовах вирощування.

Строки проведення посіву, знаходяться між 15 і 25 серпня, (посів гібридного насіння може здійснюватись до 10 вересня).

Для посіву господарство використовує сівалку "Містраль 6000", доцільністю використання даної сівалки, є анкерні сошники, які забезпечують рівномірне укладання насіння в насіннєве ложе, якісну заробку на задану глибину і добрий контакт насінини з ґрунтом. Вагові норми висіву насіння коливаються в межах від 2,5 (гібридного), до 5кг/га (насіння сортів). Глибина заробки насіння становить 2-3см.

Догляд за посівами.

Одразу після проходу сівалки, проводять коткування посіву, гладкими водоналивними котками, для ущільнення верхнього шару ґрунту ( з метою запобігання обриву кореневої системи, внаслідок осідання ґрунту, а також збереження вологи і її підняття з нижніх шарів.

В осінній період проводиться боротьба з гризунами, для цього використовують принади з отрутою (100 кг пшениці+3 л соняшникової олії+2,5 кг фосфоцинку). Розкладають принади по периметру краю поля, в місцях можливого розмноження та поширення гризунів, смугою в 50-80 м. ручним способом.

По мірі поширення, може проводитись боротьба з

Весною, проводять азотне підживлення в дозі 200кг/га аміачної селітри, по мерзло талому ґрунті.

Також, по мірі розвитку проводиться захист посівів від ріпакового квіткоїда (1-2 обробки за вегетацію), для цього проводять обприскування інсектицидом "Альтекс" 250мл/га "МТЗ-82" + "Jatco 3000". По периметру краю поля, по мірі поширення проводять боротьбу з тлею, використовуючи для цього "Бі-58" (новий), в розрахунку 1л/га.

При наявності 70% бурих стручків ріпаку проводять обприскування посіву препаратом "Реглон супер" з розрахунку 2,5-3л/га, для обробки використовують літак або дельтаплан. Здійснюється до 08 год. ранку, ввечері з 20 до 22год. Вологість збирання ріпаку близько 12%, настає через 7-10 днів, при цьому зменшується вологість не лише культурних рослин а й бур'янів, що надає можливість збору ріпаку шляхом прямого комбайнування в подальшому.

Збір врожаю. Збирання насіння ріпаку розпочинають в кінці червня, на початку липня, обмолот стараються завершити до початку жнив. В господарстві для збору ріпаку використовуються комбайни "CASE", "MASSEY FERGUSON". Обов'язковою умовою підготовки комбайнів до збирання є застосування подовжених жаток - ріпакового стола, для запобігання втрат насіння, його осипання на поверхню поля. Оберти мотовила відповідають поступальному руху комбайна, швидкість барабана при цьому становить 500об/хв.

Після чого насіння транспортується в господарство для доробки.

Характеризуючи технологію вирощування ріпаку озимого в господарстві, можна побачити певні відхилення від рекомендованої технології. А саме, основний обробіток повинен здійснюватись на глибину 22-25см, недосконала також система догляду за посівами, вона не забезпечує максимального збереження врожаю, тобто контроль шкідників, хвороб та бур'янів здійснюється не повною мірою, можливо негативні фактори і переходять ЕПШ, але застосування захисту при такому рівні не є доцільним.

Також значно менше уваги приділяють таким мікроелементам живлення, як Магній, Сірка, Кальцій, Бор, Марганець, Цинк.

В інших елементах технології, спостерігається максимальне дотримання вимог, що дає позитивні результати в цілому.

2.6 Методика проведення досліджень

Дослідження по визначенню ефективності використання гунтово-кліматичного потенціалу та окремих агротехнічних заходів проводили з використанням різних методик проведення статистичних групувань, та аналізу їх результатів які мають широке використання в агрохімічних дослідженнях, зокрема в узагальненнях географічної мережі добрив з культурами, а також при розробці нормативів затрат мінеральних добрив.

Основою методики наших досліджень стало узагальнення та групування урожайних даних залежно від впливу на урожай окремих конкретних чинників, зокрема погодних умов, ґрунтів, [12], забезпечення поживними речовинами, доз внесених добрив, сортів культури та інших умов і агротехнічних заходів.

Визначені середні показники згрупованих величин порівнювались між собою для визначення взаємозалежностей. [17]

Встановлення можливих рівнів урожайності насіння ріпаку, за надходженням ФАР, запасами вологи в ґрунті, гідротермічним коефіцієнтом та вмістом в ґрунті елементів мінерального живлення, проводили за методами програмування урожаю з використанням вихідних і довідкових даних для умов Вінницької області за "Методикою агрохімічних досліджень". [17,34]

Вплив природних чинників на можливий рівень урожаю ріпаку озимого визначали по таких показниках, як надходження ФАР, запасами продуктивної вологи, за гідротермічним показником і запасом в ґрунті елементів мінерального живлення.

1. За запасом продуктивної вологи в 0-100 см шарі ґрунту на період посіву озимих рівень можливого урожаю визначаємо за формулою (2):

(2);

Де: W - запас продуктивної вологи в 0-100 см шарі ґрунту на період посіву озимого ріпаку, мм;

Р - сума атмосферних опадів за період сходи-повна стиглість озимого ріпаку, мм;

Кнв - коефіцієнт продуктивного використання атмосферних опадів рослинами (непродуктивні витрати вологи складаються з витрат на поверхневий стік та випаровування, що в сумі не повинно перевищувати 15 - 25% надходження вологи з атмосферними опадами);

Кв - коефіцієнт водоспоживання рослини, ц/га сухої маси урожаю основної та побічної продукції.

Для умов Вінницької області приймаємо співвідношення основної продукції до побічної продукції як 1:2,7 з врахуванням не лише маси органічної речовини урожаю, а і її енергетичної цінності (в кормових одиницях).

У - можливий урожай сухої речовини за рівнем надходження в грунт доступної для рослин вологи з урахуванням її непродуктивних витрат, ц/га.

2. За гідротермічним показником рівень можливого урожаю визначається за формулою (3).

У = 2,2 ГПТ -1,0 т/га (3);

Де: У - урожай встановлений за гідротермічним показником, т/га сухої маси; ГТП - гідротермічний потенціал:

-ГПТ бал.

Де ПВ - продуктивна волога, мм; Т- вегетаційний період в декадах; 36 - кількість декад на рік;

R - сумарний радіаційний баланс періоду вегетації (на 4,5% більший за приход ФАР), кДж/см²;

4,19 - коефіцієнт переводу калорій в Джоулі;

4. За запасом в ґрунті елементів мінерального живлення рівень можливого урожаю сухої речовини по кожному з елементів живлення (NРK) встановлюється за формулою (4):

У=

Де: У - можливий рівень урожаю сухої маси органічної речовини основної і побічної продукції, т/га;

А - вміст елементу в ґрунті, мг/100 г;

Кп - коефіцієнт переводу мг/100 г в т/га;

Кв - коефіцієнт використання рослиною елементу живлення з ґрунту;

В - винос елементу 1 т урожаю основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг/т.

Аналіз використання природних умов при вирощуванні ріпаку озимого в господарстві ми проводили шляхом співставлення фактичного урожаю до розрахованого на основі забезпечення території господарства природним чинником. Одержана таким шляхом величина і є коефіцієнтом використання даного чинника формування урожайності.

Визначення коефіцієнта посушливості (КП) проводили за співвідношенням атмосферних опадів за вегетаційний період ріпаку озимого до 0,1 суми активних температур за цей же період, в цілому одержали показник забезпечення кожного позитивного градуса температури атмосферними опадами, т/град.

При проведені різних визначень використовували такі величини:

- винос поживних речовин урожаєм з розрахунку на 1 т насіння з відповідною кількістю побічної продукції N -21,5, Р₂О₅ - 9,4, К₂О - 21,8 кг.

- коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту N 15, Р2О5-17, К₂О -22;

- співвідношення основної продукції до побічної визначали не за їх масою, а за вмістом в продукції енергії, тому на одиницю маси насіння яка містить 2,0 кормових одиниць приходиться одиниця маси побічної продукції з вмістом кормових одиниць 0,7- та 17 одиниць кореневих і поживних решток в яких міститься 0,52 к.о., звідси співвідношення 1:2,7.

Дослідження по вивченню впливу мінеральних добрив на продуктивність озимого ріпаку проводились на сірих лісових та темно - сірих опідзолених ґрунтах методом постановки польових дослідів та лабораторних досліджень. При цьому були використані методики Б.А. Доспехова (Методика полевого опыта).

Попередником, після якого були закладені досліди, була соя. Агротехніка вирощування капустяних культур в досліді була така, яка прийнята для зони центрального Лісостепу України. Оранка на зяб проведена зразу ж після збирання попередника. Застосовували при цьому поліпшений обробіток ґрунту, так як поле було забур'янене коренепаростковими видами, що мають добре розвинену кореневу систему, яка проникає на глибину 2-3 метри. Головне завдання при їх знищенні полягає в тому, щоб виключити біосинтез, відкладання бур'янами поживних речовин в підземній органи, що забезпечують їх протягом вегетаційного періоду. Для цього після збирання попередника, в момент відтоку продуктів, біосинтезу з надземних органів рослин в підземні (корені) провели лущення стерні в два сліди дисковими знаряддями на глибину 5-6 см.

Оранку на зяб провели в другій половині вересня на глибину 22-25 см.

Проведений в такий спосіб обробіток ґрунту дав можливість не допустити зростання площі осотом рожевим та уникнути застосування на ній гербіцидів.

Весною поле боронували важкими боронами, а після проводили культивацію на глибину 10-14 см. Послідуюча культивація здійснювалась на 4 і 5см.

Сівбу проводили сівалкою Містраль 6000, з послідуючим коткуванням для посилення контакту дрібного насіння з ґрунтом, підтягування до нього нижніх шарів ґрунту вологи та пришвидшення проростання. Строки посіву за роки дослідження були в діапазоні 20 серпня -15 вересня. В досліді використовувався високопродуктивний гібрид "Гідромель F1".

Дослід включає 3 варіанти: 1. без добрив (контроль), 2. N60 К30, та 3. N90, Р60, К60 кг.д.р./га, та використання мінеральних добрив для удобрення гібриду ріпаку озимого Гідромель F1.

Ширина міжрядь в досліді 15 см, норма висіву насіння ріпаку озимого 0,6 млн шт../га. Глибина заробки насіння ярого ріпаку становила 2,0 - 2,5 см.

Площа облікової ділянки 19мІ, загальна 24мІ, повторність трьохкратна, розміщення варіантів систематичне.

Схема досліду "Вплив норм добрив на продуктивність ріпаку озимого на різних типах ґрунтів" показана у вигляді таблиці.

Фактори
А-грунти	В-дози добрив
1. Сірий лісовий 2. Темно-сірий опідзолений	1. Контроль (без добрив) 2. N60,K30 3. N90,P60,K60

Протягом проведення досліджень на посівах ріпаку не було потреби проводити обробку рослин проти шкідників, так як вони в 2011, 2013 роках майже не з'являлись, а ураженість хворобами не перевищила ЕПШ.

В період вегетації на посівах проводились виміри та спостереження за ростом та розвитком рослин. Для спостереження за появою сходів на кожному варіанті досліду на двох несуміжних повторностях по діагоналі ділянок виділялись по 10 відтинків по 0,5м двох рядках, де через день відмічалась кількість рослин, що з'явилися.

В подальшому відмічались фенологічні фази розвитку: розетка, бутонізація, цвітіння, формування стручків, дозрівання. За початок фази визначався період, коли в неї вступило 15% рослин, а за повну - 75%. Відсоток рослин, які ввійшли в фазу, розраховувався від загальної їх кількості.

Визначення динаміки лінійного росту проводилось на 10-ти рослинах і прив'язувалось до фенологічних фаз: розетка, бутонізація, цвітіння. Виміри проводились від поверхні землі до кінця самого довгого із верхніх листків або до верхівки квітки.

З мінеральних добрив застосовувались - аміачна селітра (33,3%), гранульований суперфосфат 18-20%, 40% калійна сіль, 46% карбамід. Вносились мінеральні добрива під основний обробіток вручну розкидним способом, азотні добрива вносились також по мерзлоталому ґрунті та позакореневе підживлення.

Розрахунок кількості мінеральних добрив, необхідні для внесення на дослідні ділянки згідно схеми, наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Розрахунок кількості мінеральних добрив по дослідній ділянці

№	Варіанти досліду	Необхідно внести на дослідну ділянку, кг д.р
		N	P2O5	K2O
1.	Без добрив (контроль)	-	-	-
2.	N60К30	0,114	-	0,057
3.	N90 Р60К60	0,171	0,114	0,114

В 2 варіанті К30 вносили під основний обробіток, N60 вносили у вигляді аміачної селітри по мерзлоталому ґрунті. В 3 варіанті азот вносили N30, Р60, К60 в основне удобрення, використовували карбамід, суперфосфат гранульований та калійну сіль, N60 вносили як підживлення по мерзлоталому весною.

Відбір зразків проводили на двох повторностях досліду.

Урожайність насіння в досліді визначали методом суцільного скошування при досяганні рослинами повної стиглості ( шелест стручків) та зважування з усієї облікової ділянки ( 19мІ).

Економічну ефективність вирощування ярого ріпаку на зелену масу в ранньовесняних посівах визначали за такими показниками: рівень врожайності з гектара, ц; вартість отриманої продукції, грн./га; затрати на 1 га посіву, грн..; собівартість одного центнера насіння ріпаку, грн.; умовно чистий прибуток, грн./га; рівень рентабельності, %.

Розрахунок проводили на основі типових технологічних карт вирощування ріпаку озимого.

Розділ 3. Результати досліджень

3.1 Спостереження за рослинами

3.1.1 Проведення агробіологічного контролю

Протягом вегетації, з метою одержання оперативної інформації про стан росту і розвитку посівів, характер формування врожаю, вплив сприятливих і несприятливих умов зовнішнього середовища. На основі агробіологічного контролю приймаються об'єктивні рішення по реалізації технології вирощування ріпаку озимого в конкретних умовах. Система агробіологічного контролю складається з трьох етапів і первинного, поточного і кінцевого.

1. Первинний. Дається оцінка передпосівного обробітку грунту, якості посівного матеріалу та сівби.

2. Поточний. Аналіз стану сходів та інших фаз розвитку посівів даної культури з урахуванням етапів органогенезу забур'яненість, фітоетномологічна оцінка, вологозабезпеченість.

3. Кінцевий. Структура і рівень врожайності і його якості.

Заходи контролю відображені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Основи агробіологічного контролю за посівами ріпаку озимого

№	Строки проведення, етапи органогенезу, фази розвитку	Оперативна інформація
		Агротехнічна	Біологічна	Фіто-ентомологічна
1	Після збирання попередника	Установлення кількості лущення залежно від засміченості поля, термінів і зяблевої оранки, необхідності і термінів внесення добрив	Визначення ступеню засміченості, видового складу бур'янів
2	До посіву	Контроль якості передпосівного обробітку ґрунту, протруювання насіння, обробки бактеріальними препаратами і мікродобривами	Контроль якості, знищення бур'янів. Оцінка посівних якостей насіння	Визначення враженості насіння шкідниками
3	Посів	Контроль норми висіву і якості посіву	Контроль якості посівного матеріалу	Контроль за присутністю шкідників у ґрунті
4	Сходи	Перевірка вирівняності шару ґрунту, необхідності після сходового боронування	Перевірка густоти стояння, дружності сходів	Перевірка наявності хвороб і шкідників
5	Відновлення весняної вегетації	Перевірка стану посівів після зимівлі	Визначають кількість рослин на одиницю площі та їх стан
6	Бутонізація	Контроль якості обприскування інсектицидами	Облік забур'неності	Контроль за присутністю шкідників
7	Цвітіння	Критичний період до вологи	Облік наявності однорічних і коренепаросткових бур'янів	Облік хвороб і шкідників, визначення необхідності боротьби з ними
8	Формування ріст і достигання насіння	Контроль за одночасністю дозрівання	Облік забур'яненості	Перевірка наявності шкідників
9	Збирання врожаю	Контроль якості збирання	Перевірка втрат врожаю	Виявлення втрат шкідниками і хворобами

3.1.2 Перезимівля ріпаку

Ріпак озимий вважається холодостійкою культурою. Його рослини здатні витримувати температури до -21°С, а за наявності снігового покриву 5-10 см, деякі сорти здатні витримувати і до -31°С. Рядом дослідників встановлено, що ранні посіви часто переростають в осінній період і за зиму вимерзають при незначному сніговому покриві, а пізні - не встигають достатньо розвинутися і теж гинуть. Саме недотримання строку сівби призводить до втрати 30-50% урожаю.

Таким чином, високу продуктивність агроценозів ріпаку озимого можуть забезпечити оптимальні строки сівби та збалансована система удобрення для конкретної зони .

Удобрення на перезимівлю ріпаку озимого.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, збільшують стійкість рослин до морозів, підвищують насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання. Із фосфорних добрив ефективним є суперфосфат, де крім фосфору міститься також кальцій та сірка.

Калійні добрива сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує стійкість до морозів. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки цьому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення. Заявлена густота посіву в досліді склала 0,6 млн шт/га схожих насінин (з опису гібриду). Середні дані перезимівлі ріпаку озимого гібриду "Гідромель F1" на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунті вказано в табл. 3.1.1.

Таблиця 3.1.1

Показники перезимівлі ріпаку озимого, шт/м² (середнє за 2011, 2013 рр.)

Удобрення	Сірий лісовий	Темно-сірий опідзолений
	Кількість рослин в фазу
	Розетки (осінь)	Початок дозрівання	Розетки (осінь)	Початок дозрівання
	штук	%	штук	%	штук	%	штук	%
Без добрив (контроль)	50	83	45	75	52	86	47	78
N60К30	52	86	49	81	55	91	52	86
N90 Р60К60	59	98	57	95	60	100	58	96

Так, в середньому в фазу розетки на одному квадратному метрі на сірому лісовому ґрунті на контролі нараховувалось 50 рослин ріпаку , та 52 рослини на темно-сірому опідзоленому, а при внесені норми N60, К30 кг.д.р. нараховувалось 52 та 55 шт./м² рослин відповідно. При внесенні N90 Р60,К60 спостерігали 59 і 60 шт./ м²

На початку фази дозрівання на контролі було 45 і 47 шт./м² рослин, а при внесені норми N60 К30 кг.д.р. - 49 і 52 шт./м² рослин. При нормах добрив N90 Р60,К60 кількість рослин на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунті склала відповідно 57 і 58 шт./м², а це 95 і 96% рослин від висіяного насіння, що є добрим показником, та виправдовує внесення повного мінерального добрива в дозі N90 Р60,К60.

3.1.3 Висота стеблостою

Формування врожаю являє собою сукупність процесів живлення, росту, розвитку та обміну речовин і енергії в посівах сільськогосподарських культур.

Ростові процеси, розвиток вегетативних і генеративних органів в значній мірі залежить від забезпеченості рослин водою і поживними речовинами, а останні визначаються фізичними і хімічними властивостями ґрунту, гідротермічними показниками вегетаційного періоду, іншими умовами зовнішнього середовища.

Таблиця 3.1.2

Висота озимого ріпаку на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунті, см (середнє за 2011, 2013 рр.)

Фаза розвитку рослин	Удобрення
	Сірий лісовий	Темно-сірий опідзолений
	Без добрив (контроль)	N60,К30	N90, Р60,К60	Без добрив (контроль)	N60,К30	N90, Р60,К60
Розетка	23	26	28	22	27	27
Бутонізація	54	63	68	52	62	69
Приріст висоти:	31	37	39	29	35	42
Початок цвітіння	98	113	122	96	114	121
Приріст висоти:	43	50	54	44	52	51

Дослідження показали, що на приріст висоти ріпаку озимого впливали ґрунтово-кліматичні, погодні фактори, та система удобрення, при цьому збільшення лінійних розмірів рослин знаходилось в прямій залежності від періоду вегетації ( таблиця 3.2). Так, якщо в фазу бутонізації приріст їх висоти становив в усіх видів від 31,4 до 42,4 см, то на початку цвітіння 43,7- 51,7 см. Як бачимо найбільш інтенсивний ріст стебла відбувався в період від бутонізації рослин до початку цвітіння. Суттєвий вплив на наростання висоти надземної маси проявляли мінеральні добрива. На удобрених варіантах середні розміри рослин були більшими, зокрема це в найбільшій мірі проявилось при внесенні N90, Р60, К60, де прирости на початку цвітіння становили, на сірому лісовому ґрунті - 50,2 см, темно-сірому опідзоленому - 54,7см.

3.2 Динаміка наростання зеленої маси

Формування високопродуктивного стеблостою для досягнення високого врожаю вимагає значних затрат праці та матеріально технічних засобів. Сюди входить своєчасна та якісна підготовка ґрунту до посіву та насіннєвого матеріалу, догляд за посівами, внесення мінеральних добрив. Інтенсивний ріст рослин, відповідно і нагромадження надземної маси відбувається лише при оптимізації факторів зовнішнього середовища та умов живлення рослин.

Дослідження показали, що темпи наростання зеленої маси озимого ріпаку, змінювались по мірі проходження рослинами фаз вегетації від відновлення вегетації до початку цвітіння та формування стручків.

Вони посилювались до настання фази бутонізації, а потім нагромадження органічної маси рослинами йшло сповільненими темпами. В таблиці 3.1.3 наведена динаміка наростання зеленої маси озимого ріпаку "Гідромель F1".

Таблиця 3.1.3

Динаміка наростання зеленої маси озимого ріпаку, ц/га (середнє за 2011, 2013 рр.)

Удобрення	Сірий лісовий	Темно-сірий опідзолений
	Фази розвитку рослин
	розетка	Бутонізація	Початок цвітіння	розетка	Бутонізація	Початок цвітіння
Без добрив (контроль)	17	38	45	20	39	50
N60,К30	25	45	56	27	47	60
N90, Р60, К60	32	55	68	35	56	72

Збільшення врожаю проходило як за рахунок росту рослин у висоту, про що вже було сказано в попередньому розділі, так і за рахунок збільшення листової поверхні, товщини стебел тощо. Спостереження та виміри показали, що на процес формування урожаю вирішальний вплив мала система удобрення, для формування вегетативної маси рослина активно споживає азот.

Як бачимо в таблиці 3.4, основні прирости зеленої маси спостерігалися при внесені норми N90 Р60, К60 кг.д.р. добрив на початку цвітіння, що для сірого лісового ґрунту склав 68 ц/га, а для темно-сірого опідзоленого - 72 ц/га, що на 12 ц/га більше при внесенні N60, К30, та на 23 і 22 ц/га більше в порівнянні з контролем на тих же ґрунтах. Необхідно зауважити, що різні ґрунти при добрій системі удобрення, нівелюють показники природної родючості, в результаті чого ми можемо спостерігати незначну відмінність показників приросту зеленої маси ріпаку.

3.3 Якість насіння ріпаку озимого залежно від типів ґрунтів та систем удобрення

Найважливішими критеріями сучасної технології вирощування озимого ріпаку є підвищена продуктивність культури та поліпшена якість насіння. Серед агротехнічних заходів, які мають суттєвий вплив на підвищення урожайності є правильна система удобрення, оскільки оптимальна густота стеблостою і відповідно площа живлення передбачена в описі гібриду.

Стосовно якості насіння, яке використовується на виробництво харчової олії, тут важливою є проблема вмісту ерукової кислоти та глюкозинолатів, що є сортовими ознаками ріпака. Створенні безерукові та низькоглюкозинолатні сорти озимого ріпака, потребують комплексної оцінки формування продуктивності відповідно до певних ґрунтово-кліматичних зон України. Інша проблема якості насіння озимого ріпака є одержання екологічно чистої продукції за рахунок зменшення використання неприродних хімічно синтезованих засобів, якими є мінеральні добрива та ЗЗР.

Олія - основна мета вирощування озимого ріпака. Проте, наявність в насінні ріпака шкідливих речовин (ерукова кислота, глюкозинолати) ускладнюють можливість його вирощування на харчові та кормові цілі.

З 1979 року харчову олію виробляють лише з тих сортів, що містять не більше 5% ерукової кислоти від загальної кількості жирних кислот.

Правильний вибір системи удобрення дасть змогу підвищити рівень олії і протеїну в насінні, тобто збільшити харчові, промислові якості насіння ріпаку.

Вміст олії і протеїну в насінні ріпаку озимого знаходиться в прямій залежності від вибору технологій вирощування і правильного вибору системи мінерального живлення.

Співвідношення вмісту олії і протеїну і визначає якість насіння ріпаку, його сортові особливості, а також призначення ріпаку для використання.

З підвищенням доз мінерального живлення збільшувалась кількість протеїну та олії в насінні, що видно з таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1

Вміст олії і протеїну в насінні озимого ріпаку в залежності від типу грунту та системи удобрення, %

№	Грунт	Система удобрення	Олія, %	Протеїн, %
1	2	3	4	5
1	Сірий лісовий	Контроль (без добрив)	40	20
		N60К30	42	21
		N90,P60,K60	45	23
2	Темно-сірий опідзолений	Контроль	43	21
		N60К30	45	23
		N90,P60,K60	46	23

З даних таблиці видно, що внесення повного мінерального добрива як на сірому лісовому, так і на темно-сірому опідзоленому грунті в дозі N90 Р60,К60 дає приріст олійності до 6% та до 3% протеїну в насінні ріпаку порівняно з контролем та удобренням N60К30.

Інтенсивна технологія вирощування ріпаку передбачає комплекс заходів, спрямованих на своєчасне та повне надання рослинам потрібної для їхнього розвитку поживи. Тільки за такої умови можна сподіватися на високий врожай насіння та високу його якість і досягнення значного економічного ефекту.

3.4 Потенційний урожай

Потенційний урожай - це максимальний урожай, який теоретично можна отримати при ідеальних метеорологічних умовах. Потенційна врожайність біомаси розраховується за формулою:



де, К фар - коефіцієнт використання ФАР. Він залежить від рослин, способу посіву, рівня агротехніки, величини вегетаційного періоду, %;

- сума надходження ФАР за період активної вегетації, ккал/см;

q - калорійність 1ц урожаю, ккал/кг

Дані К фар, , q беремо з додатку А методичних розробок.

Коефіцієнт використання ФАР становить 2,5%. Враховуючи, що активна вегетація ріпаку озимого триває з 1 вересня до 2 декади липня, розраховуємо надходження ФАР за вегетаційний період з даних табл. 3.3.1.

Таблиця 3.3.1

Середньомісячні та річні значення сумарної ФАР, кДж/с

Область	ІХ	Х	ІV	V	VІ	VІІ
Вінницька	23,30	14,50	24,0	33,5	35,0	38,40

= 23,3 + 14,5 + 24+ 33,5 + 35+20,45 = 139,85 кДж/с

Розраховуємо потенційний урожай по приходу ФАР:

ПУ = = 183 ц/га

Таким чином потенційний урожай ріпаку озимого становить 183 ц/га

3.5 Дійсно-можливий урожай

Лімітуючим фактором отримання врожаю в Херсонській області є вологозабезпеченість, тому розраховується дійсно можливий урожай по ресурсам вологи, доступної для рослин.

Визначають дійсно можливий урожай за формулою:

ДМУ =

де, ДМУ - урожайність основної продукції за стандартної чи природної вологості ц/га;

W - продуктивна волога, м³/га;

КВ - коефіцієнт водоспоживання на 1 ц товарної продукції, /га.

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою:

W = W_пр + (Р_оп Ч К_в.о.) - W_з

де W_з - доступна волога в 0-100 м шарі грунту на період сівби, мм/га

Р_оп - кількість опадів, які випадають за період вегетації культури, мм/га

К_в.о - коефіцієнт використання опадів, який для зони Степу дорівнює 0,6;

- волога, що залишається в мертвому шарі грунту при дозріванні врожаю, мм.

Доступна волога () в 0-100 см шарі на період посіву ріпаку озимого складає 130 мм. Дані опадів за вегетаційний період культури використовуються з методичних розробок. Кількість опадів, які випадають за період вегетації культури визначаємо з табл. 3.4.1.

Таблиця 3.4.1

Опади, мм

Область	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ
Вінницька	40	55	62	65	85

Кількість опадів Р оп які випадають за період вегетації:

Р_ОП = 40 + 55 + 62 + 65 + 30 =252 мм

Волога, що залишається в мертвому шарі ґрунту при дозріванні врожаю складає 20 мм. Отже, розраховуємо кількість продуктивності вологи:

W = 130 + (2520,6) - 20= 261 мм

Знаходимо дійсно можливу урожайність ріпаку озимого, коефіцієнт водоспоживання культури - 647.

ц/га

Таким чином, дійсно можлива урожайність ріпаку озимого становить 41 ц/га. (Що не є точним показником оскільки дані опадів є середньорічними)

3.6 Аналіз урожайність ріпаку озимого в досліді

Основним показником ефективності вирощування тієї чи іншої культури являється її урожайність, інтегруючий показник, який залежить від багатьох факторів, серед яких чільне місце належить погодним умовам та забезпеченості рослин поживними речовинами.

Нестача тепла та вологи знижує врожайність, не зважаючи на те, як рослини забезпечені поживою, хоч слід відмітити, що при достатній забезпеченості фунту поживними речовинами вони більш успішно протистоять несприятливим умовам погоди.

Таблиця 3.5.1

Урожайність насіння ріпаку озимого "Гідромель F1", залежно від доз добрив на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунтах, ц/га.

№	Ґрунти	Варіанти удобрення
		Контроль	N60,K30	N90,K60,P60
		Урожай	урожай	+/- до контролю	урожай	+/- до контролю
1	Сірий лісовий	22,5	26,7	+4,2	32,2	+9,7
2	Темно-сірий опідзолений	24,0	28,5	+4,5	35,5	+11,5

В наших дослідженнях найбільша продуктивність сформувалась при внесенні повного мінерального удобрення - N90, Р60, К60 кг.д.р./га, на сірому лісовому і темно-сірому опідзоленому грунті, а це 32,2 і 35,5 ц/га, що більше в порівнянні з контролем на 9,7 і 11,5 ц/га відповідно.

Внесення добрив в нормі N60, K30 забезпечило отримання урожаю на відповідних ґрунтах в розмірі 26,7 і 28,5 ц/га відповідно, що є більшим за показник контролю на 4,2 і 4,5 ц/га, але менше за продуктивність при внесенні повного мінерального добрива N90,K60,P60 на 5,5 і 7 ц/га відповідно, на тих самих ґрунтах.

З табличних даних видно, що продуктивність ріпаку озимого на темно-сірому опідзоленому ґрунті була вищою у всіх варіантах.

На контролі темно-сірий опідзолений грунт був продуктивніший за сірий лісовий на 1,5 ц/га, при внесенні N60,K30, на 1,8 ц/га, а при варіанті удобрення N90,K60,P60 перевага склала 3,3 ц/га.

Очевидно, що така розбіжність пояснюється різною забезпеченістю представлених ґрунтів рухомими формами основних елементів живлення та вмісту гумусу. (див. Розділ 2)

Для кращого відображення урожайності насіння ріпаку озимого в залежності від системи удобрення і типів ґрунту виконано графічний рисунок 3.1.

Рис. 3.1. Урожайність насіння озимого ріпаку залежно від норм мінеральних добрив та типів ґрунтів.

Тому удобренню, як фактору, який може збільшувати приріст врожаю до 60% потрібно приділяти значну увагу.

Розділ 4. Економічна ефективність застосування добрив при вирощуванні насіння ріпаку озимого

Господарська діяльність виробників сільськогосподарської продукції повинна бути економічно вигідною. Тобто забезпечувати одержання максимальної кількості продукції при найменших затратах праці та коштів на її вирощування.

При теперішніх ринкових відносинах необхідно вирощувати продукцію, яка була б конкуренто здатною. Є кілька шляхів досягнення цього. Один з них це вирощування продукції, яка б відрізнялась від іншої своєю якістю. Для цього необхідно, щоб вона відповідала усім нормам, вимогам і стандартам. Другий шлях - це зниження ціни на продукцію. На даний момент - це досить чітко видно, коли товари з низькою якістю із меншою, ніж на вітчизняні товари ціною, завозяться на інші ринки. Самим оптимальним варіантом є поєднання високої якості з низькою ціною.

Якість продукції підвищується при використанні нових сортів, застосуванні правильної агротехніки і засобів захисту від хвороб і шкідників.

Ціну на продукцію можна знизити двома шляхами. Перша - це зниження затрат на її виробництво , а другий - підвищення урожайності при незначних додаткових затратах. Тому, перш ніж запровадити нову технологію, сорт чи агрозахід необхідно обчислити економічну ефективність від його застосування.

Економічна ефективність характеризується такими основними показниками, як собівартість продукції, прибуток, рентабельність.

Собівартість - це сума усіх затрат, понесених на виробництво одиниці продукції. Вона є виробничою і повною.

Повна собівартість - це сума виробничої собівартості і затрат на перевезення і реалізацію продукції.

Прибуток - це різниця між ціною продукції, що реалізується і її собівартістю.

Рентабельність показує, який прибуток ми одержуємо на кожну гривню затрат, табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Показники	Грунти, варіанти удобрення
	Сірий лісовий	Темно-сірий опідзолений
	Без добрив (контроль)	N60,К30	N90,Р60К60	Без добрив (контроль)	N60,К30	N90,Р60,К60
1.Урожайність, ц/га	22,5	26,7	32,2	24,0	28,5	35,5
2.Ціни реалізації 1 т. ріпаку, грн.	3700,0	3700,0	3900,0	3700,0	3700,0	4000,0
3.Вартість валової продукції, грн./га	8325,0	9879,0	12558,0	8880,0	10545,0	14200,0
4.Виробничі витрати грн./га	2700,0	3600,0	4100,0	2700,0	3600,0	4100,0
5.Собівартість 1 ц насіння, грн.	120,0	134,8	127,3	112,5	126,3	115,5
6.Умовно чистий прибуток, грн.	5625,0	6279,0	8458,0	6180,0	6945,0	10100,0
7.Рівень рентабельності, %	208,3	174,4	206,3	228,9	192,9	246,3

Розрахунок економічних показників вирощування ріпаку озимого(сер2011,2013рр.)

Найважливішими показниками ефективності є:

· вартість валової продукції (загальна вартість, ринкова ціна)

· чистий дохід (різниця між загальною вартістю і витратами)

· собівартість (вартість одиниці продукції, 1 ц)

· рентабельність (процентне відношення прибутку до витрат)

Різна продуктивність посівів озимого ріпаку обумовила отримання різного рівня рентабельності.

Найвища продуктивність спостерігалася при внесенні повного мінерального добрива на темно-сірому опідзоленому ґрунті 35,5 ц/га. Найбільш витратною виявилася також система удобрення N90,Р60,К60, а це 4100грн. Витрати на вирощування насіння при даній системі удобрення компенсуються найвищою продуктивністю і виходом товарного насіння 32,2 і 35,5ц/га на сірому лісовому та на темно-сірому опідзоленому ґрунті відповідно.

Витрати на вирощування озимого ріпаку при системах удобрення становили від 2700 до 4100 грн./га. Найнижча собівартість насіння на варіантах контролю (без добрив), а це 112,5 та N90,Р60,К60 - 115,5грн/ц на темно-сірому опідзоленому ґрунті.

Найбільший умовно чистий прибуток отримано на варіантах N90,Р60К60 як на сірому лісовому так і на темно-сірому опідзоленому ґрунті, а це 8458 і 10100 грн. Найменша рентабельність вирощування насіння ріпаку озимого спостерігалася при варіанті удобрення N60,К30 на обох типах ґрунтів і становили 174,4 і 192,9% відповідно.

Виходячи з наведених вище розрахунків можна дійти до висновку, що враховуючи економічну ефективність доцільно вирощувати ріпак озимий на заявлених ґрунтах і використовувати систему удобрення культури яка передбачає внесення повного мінерального добрива в дозі N90,Р60,К60 при яких спостерігається найвищий рівень рентабельності.

Висновки

Результати проведення досліджень мають дають підстави зробити такі висновки.

1. Внесення повного мінерального добрива в нормі N90,Р60,К60 забезпечує збільшення перезимованих рослин ріпаку до 10%, також сприяє доброму росту і розвитку, який характеризується значними приростами вегетативної маси, та реалізацією потенційної урожайності.

2. Урожай насіння ріпаку озимого в залежності від системи удобрення відрізняється за якісними показниками, олійності та вмісту протеїну. Так, при внесенні повного мінерального добрива N90,Р60,К60, вміст олії в порівнянні з контролем збільшився на 6, а вміст протеїну на 3%.

3. Застосування мінеральних добрив забезпечує підвищення урожаю насіння ріпаку озимого. Внесення повного мінерального добрива в нормі N90,Р60,К60 підвищило урожайність насіння ріпаку озимого на сірому лісовому ґрунті в порівнянні з контролем на 9,7 ц/га, а на темно-сірому опідзоленому на 11,5 ц/га відносно контролю.

Рекомендації виробництву

При вирощуванні ріпаку озимого, на найбільш поширених ґрунтах господарства (темно-сірий опідзолений та сірий лісовий) рекомендовано вносити повне мінеральне добриво в дозі N90,Р60,К60, що забезпечує одержання урожаю насіння ріпаку на сірому лісовому ґрунті на рівні 32,2 ц/га, а на темно-сірому опідзоленому - 35,5 ц/га, з рівнем рентабельності близько 200-240%.

Список використаних джерел

1. Агеев В.В. Рапс - высокобелковая культура / В.В.Агеев, Соляник Н.М., В.И. Харечкин. - Ставрополь:Книжное издательство, 1983. - 95 с.

2. Алабердин Е.Ф. Влияние способов посева, норм высева на семенную продуктивность рапса/ Е.Ф.Алабердин., Б.Г. Чуркин. // Тр. НИИсх Северо-востока. - 1987. - С. 55-57.

3. Ріпак: від сівби - до переробки: научное издание / Я.Б. Бардин. - К. : Світ, 2000. - 108 с. - ISBN 966-7683-09-5.

4. Бойчук Н.П. Методика семеноводства озимого рапса / Н.П. Бойчук. // Технические культури. - 1991 .- №3. - С. 33-34.

5. Буряков Ю.П. Масличные культури и продовольственный комплекс / Ю.П. Буряков. // Технические культури.- 1990. - №5. - С. 2-4.

6. Буряков Ю.П. Рапс озимый и яровой (практическое руководство по освоению интенсивной технологии возделывания) / Ю.П. Буряков. - М.: Колос, 1988. - 45 с.

7. Гайдаш В.Д. / Ріпак: його сучасний стан і перспективи в Україні / В. Д. Гайдаш/ / Пропозиція. - 2002. - №8-9. - С. 50-51.

8. Гольцов А.А. Рапс, сурепица: ботаническая характеристика, биологические особенности, технология возделывания, сорта и семеноводство, использование, зарубежный опыт / А.А. Гольцов, А.М. Ковальчук, В.Ф. Абрамов и др. - М.: Колос, 1983. - 192 с.

9. Гордєєва О.Ф. Захист сходів ярого ріпаку / О.Ф. Гордєєва // Агровісник.-2007 - №1. -С. 32.

10. Господаренко Г. Удобрення ріпаку озимого / Г. Господаренко // Агробізнес сьогодні. - 2011. - №7. - C. 18-19.

11. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2010 році (витяг) - К.: Алефа - 2009. - 243 с.

12. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А. Доспехов. - М.: Колос. - 1985. - 416 с.

13. 3лобін Ю.А. Основи екології. / Ю.А. Злобін. - К.: Лібра, 1998. - 248.с.

14. Зозуля О.Л., Селекція і насінництво польових культур./ О.Л. Зозуля, В.С. Мамалига. - К.: Урожай, 1993. - 416 с.

15. Зубця М.В. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / під ред. М.В Зубця. - К.: Логос, 2004. - 776 с.

16. Ковальчук Г.М.. Ріпак озимий цінна олійна і кормова культура.-К.: Урожай, 1987.-112с.

17. Кузнецов Р.Я Рапс - высокоурожайная культура. / Р.Я. Кузнецов. - Л.: Колос, 1975.- 11 с.

18. Лазарь Т.І. Інтенсивна технологія вирощування озимого ріпаку в Україні / Т.І. Лазарь, О.М. Лапа, А.В. Чехов i др. - Київ: ТОВ "Універсал-Друк", 2006. - 102 с.

19. Липатов В.И. Приемы возделывания рапса озимого на семена/ В.И. Липатов, В.М. Василькин // Технические культури. - 1991. - №5. - С. 30-32.

20. Лис Н.М. Вплив способів основного обробітку на поживний режим ґрунту за вирощування ріпаку озимого / Н.М. Лис // Вісник аграрної науки. - 2010. - №9. - C. 15-18.

21. Лихочвор В.В. Ріпак ярий та озимий. / В.В. Лихочвор. - Львів: НВФ Українські технології, 2002. - 48 с.

22. Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. - 2-ге вид., доп. - Львів : НВФ "Українські технології", 2010. - 124 с. - ISBN 978-966-345-198-5

23. Лихочвор, В.В. Ріпак / В.В. Ліхочвор, Р.Р. Проць. - Львів: НВФ "Українські технології", 2005. - 88 с.

24. Методи визначення якості. ДСТУ 4138-2002. Насіння сільськогосподарських культур. - К.: Держстандарт України, 2003. - 173 с.

25. Милащенко Н.З. Технология возделывания и использования рапса и сурепицы./ Н.З. Милащенко, Абрамов В.Ф. - М.: Агропромиздат, 1989. - 233с.

26. Наконечний О.Г. Вирощуємо озимий ріпак / О.Г. Наконечний, О.Ю. Санін // Агровісник Україна. - 2007. - №1. - C. 34-36.

27. Обробіток ґрунту під ріпак озимий / С. Танчик, Л. Центило // Пропозиція. - 2011. - № 6. - C. 16-18.

28. Паламарчук В.Д., Поліщук І.С., Венедіктов О.М. П-14 систем сучасних інтенсивних технологій у рослинництві - Вінниця: ФОП Данилюк В.Г., 2011. - 432 ст.

29. Первушин В.М. Рапсу особое внимание / В.М. Первушин, И.В. Артемов, 1994. - 5-8 с.

30. Ріпак / [Гайдаш В.Д., Климчук М.М., Макар М.М. та ін.]; під заг. ред В.Д. Гайдаш. Івано-Франківськ: Сіверія, 1998. - 224 с.

31. Рослинництво. Практикум (лабораторно-практичні заняття) /О.І. Зінченко, А.В. Коротєєв, С.М. Каленська [та ін.] ; за ред. О.І. Зінченка. - 2008.

32. Рослинництво з основами технології переробки. Практикум / А.В. Мельник, В.І. Троценко, О.Г. Жатов [та ін]; за ред. А.В. Мельника, В. І. Троценка. - 2008. Секун М.П., Лапа О.М. та ін. Технологія вирощування і захисту ріпаку. Київ: ТОВ "Глобус-Принт", 2008. - 116 с.