Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Механізація вирощування озимого ріпаку у товаристві з обмеженою відповідальністю "Оболонь-Агро" Чемеровецького району Хмельницької області з розробкою висівного апарата

Механізація вирощування озимого ріпаку у товаристві з обмеженою відповідальністю "Оболонь-Агро" Чемеровецького району Хмельницької області з розробкою висівного апарата

Загальна характеристика базового господарства, структура земельних угідь. Розрахунок і розробка технологічної карти на сівбу озимого ріпаку, удосконалення конструкції причіпної зернової сівалки. Заходи з безпеки життєдіяльності в базовому господарстві.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2011
Размер файла 700,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Інститут механізації і електрифікації сільського господарства

Кафедра сільськогосподарських машин і механізованих технологій

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр" із спеціальності 6.091900 - „Механізація сільськогосподарського виробництва"

на тему:

„ Механізація вирощування озимого ріпаку у товаристві з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Агро» Чемеровецького району Хмельницької області з розробкою висівного апарата ”

м. Кам'янець-Подільський 2011 р.

Зміст

Вступ

1 Характеристика господарства

1.1 Загальні відомості про господарство

1.2 Природньо-кліматичні умови господарства

1.3 Структура земельних угідь

1.4 Структура посівних площ

1.5 Урожайність сільськогосподарських культур

1.6 Собівартість вирощування сільськогосподарських культур

1.7 Структура собівартості ріпаку на насіння

1.8 Рентабельність виробництва сільськогосподарських культур

1.9 Склад машинно-тракторного парку і показники ефективності його використання

1.10 Структура тваринництва

1.11 Забезпеченість робочою силою

1.12 Перспектива розвитку господарства

Висновки

2 Огляд літератури та обґрунтування теми.

2.1 Біологічні особливості та умови вирощування озимого ріпаку

2.2 Інтенсивна технологія вирощування насіння озимого ріпаку

2.3 Система захисту ріпаку від шкідників, хвороб та бур'янів

2.4 Збирання врожаю і після збиральна обробка насіння

2.5 Огляд конструкцій машин для сівби ріпаку

Висновки

3 Розробка і розрахунок операційно-технологічної карти на сівбу озимого ріпаку

3.1 Умови роботи агрегату

3.2 Агротехнічні вимоги на сівбу озимого ріпаку

3.3 Комплектування агрегату і розрахунок експлуатаційних показників

3.4 Підготовка агрегату до роботи

3.5 Підготовка поля до роботи

3.6 Контроль якості роботи

Висновки

4 Удосконалення зернової сівалки

4.1 Технічні вимоги

4.2 Загальна будова , технологічний процес роботи

4.3 Розрахунок сошника

4.4 Розрахунок на міцність зварних швів кронштейна - повідка шлейфа сівача

4.5 Підготовка сівалки до роботи

Висновки

5 Безпека життєдіяльності

5.1 Система природозберігаючих мір при вирощуванні і збиранні сільськогосподарських культур

5.2 Загальні вимоги безпеки технологічного процесу сівби озимого ріпаку

5.3 Протруювання насіння озимого ріпаку перед посівом

5.4 Подрібнення і підготовка добрив до сівби

5.5 Навантаження мінеральних добрив в транспортний засіб

5.6 Транспортування протруєного насіння та мінеральних добрив на поле

5.7 Заправка сівалок насінням і мінеральними добривами

5.8 Сівба озимого ріпаку

Висновки

6 Техніко-економічні показники проекту

6.1 Техніко-економічні показники вирощування ріпаку на насіння

6.2 Техніко-економічні показники удосконалення механізації сівби озимого ріпаку

Висновки

Загальні висновки і пропозиції

Список використаних літературних джерел

Додатки

Перелік аркушів графічної частини

1. Операційно-технологічна карта на сівбу озимого ріпаку.

2. Удосконалення зернової сівалки.

3. Вузол.

4. Деталювання.

Техніко-економічні показники проекту.

ЗАВДАННЯ

на дипломний проект студентові Калину Андрію Михайловичу

1. Тема: „ Удосконалення механізації посіву озимого ріпаку в сільськогосподарському виробничому товаристві „Агрофірма” Заставнівського району Чернівецької області з модернізацією сошника ”

Затверджена наказом по університету № 349c від 20.03.2008 року.

2. Строк здачі закінченого дипломного проекту 15 травня 2008 року.

3. Вихідні дані 1. Річні звіти і бізнес план СВТ „Агрофірма”. 2. Площа вирощування озимого ріпаку 30га. 3. Запланована врожайність 3,3 т/га. 4. Собівартість 600 грн/т. 5. Прототип вдосконаленої машини сівалка зернова СЗ-3.6.

4. Зміст розрахунково пояснювальної записки

Вступ

1. Характеристика господарства

2. Огляд літератури та обґрунтування теми.

3. Розробка і розрахунок операційно-технологічної карти на сівбу озимого ріпаку.

4. Удосконалення зернової сівалки.

5. Безпека життєдіяльності.

6. Техніко-економічні показники проекту

Загальні висновки і пропозиції

Список використаних літературних джерел

Додаток (інформаційний листок).

5. Перелік графічного матеріалу

1. Операційно-технологічна карта на сівбу озимого ріпаку.

2. Удосконалення зернової сівалки. 3. Вузол. 4. Деталювання.

5. Техніко-економічні показники проекту.

6. Консультант з нормоконтролю: асистент В.М. Жалоба

Календарний план виконання дипломного проекту

№

п.п

Назва розділу

Об'єм роботи в %

Дата виконання

Підпис керівника

по плану

фактично

Вступ

2

18.12.07

18.12.07

1

Характеристика

господарства

7

10.01.08

10.01.08

2

Огляд літератури та.

обґрунтування теми

11

19.02.08

19.02.08

3

Розробка і розрахунок

операційно-технологічної

карти на сівбу озимого

ріпаку.

32

01.03.08

01.03.08

4

Удосконалення зернової

сівалки.

25

04.04.08

04.04.08

5

Безпека

життєдіяльності.

9

10.04.08

10.04.08

6

Техніко-економічні

показники проекту

12

20.04.08

20.04.08

Загальні висновки і

пропозиції

2

07.05.08

07.05.08

Список використаних

літературних джерел

-

08.05.08

08.05.08

Додаток

-

10.05.08

10.05.08

Дата видачі завдання та календарного плану 19 листопада 2007 року

Керівник дипломного проекту старший викладач Ю.Ф.Павельчук

Завдання прийняв до виконання А. М. Калин

„19” листопада 2007 року.

631.358.442.001.5

Калин А.М. Удосконалення механізації посіву ярого ріпаку в сільськогосподарському виробничому товаристві „Агрофірма” Заставнівського району Чернівецької області з модернізацією сошника (Дипломний проект, Кам'янець-Подільський, Подільський державний аграрно-технічний університет, 2008. - с., 5 листів графіки формату А1).

В проекті надруковано вступ, приведена коротка характеристика базового господарства, виконано огляд науково-технічної літератури по темі проекту, розрахована і розроблена технологічна карта на сівбу ріпаку, удосконалена конструкція причіпної зернової сівалки, розроблені заходи з безпеки життєдіяльності в базовому господарстві, розраховані техніко-економічні показники проекту. Надруковані загальні висновки та пропозиції складено список використаних літературних джерел.

Ключові слова: ріпак, олійність, спосіб сівби, одно дисковий сошник, робоча швидкість, матеріаломісткість процесу, енергоємність процесу.

ВСТУП

Ріпак - один із самих давніших культурних рослин, який отримано від схрещування суріпиці з капустою. Він був вже відомий за 400 років до нашої ери. В нашу країну ріпак завезли з Європи на початку 17 століття , і довгий час його вирощували на олію.

З появою високо олійних та високоврожайних сортів соняшнику значення ріпаку знизилося і посівні площі під ним скоротилися. В шістдесяті роки минулого століття , з появою нових високопродуктивних сортів, він знову виходить на перший план але вже в якості кормової культури.

Збільшення виробництва насіння низькоерукових сортів дасть можливість поповнити ресурси рослинної олії на харчові цілі , а також повніше забезпечити тваринництво кормовим білком.

Насіння ріпаку містить від 38 до 50% і більше олії , 16 … 29% білка. Значення олії з низькоерукових сортів зросло завдяки зменшенню вмісту ерукової кислоти. Після відповідної технологічної підготовки ріпакову олію можна використовувати замість соняшникової , готувати з неї салатні приправи, вводити в склад маргаринів тощо.

Макуха , яка залишається після переробки ріпаку на олію - високопоживний корм для тварин.

Вміст білка в макусі залежно від технології виробництва олії може складати 23 … 46 % . Але цінність цього корму визначає не тільки високий вміст білка , а й амінокислоти метіонін та резистин, яких в ній більше, ніж у макусі сої. Завдяки введенню ріпакової макухи в кормові раціони зростає продуктивність худоби.

Важливе значення має озимий ріпак як цінна культура на зелений корм. Використання ріпакової зеленої маси подовжує період згодовування зелених кормів на 45 … 60 днів.

Залежно від фази розвитку та періоду збирання ( весна , осінь ) у зеленій масі міститься 16 … 28 г/кг перетравного протеїну , 70 … 160 г сухої речовини , 0,08 - 0,17 кормових одиниць.

У сівозмінах ріпак добрий попередник для озимих зернових культур. Ріпак ефективно очищає грунт від шкідливих мікроорганізмів і відомий як непоганий медонос і сидерат.

Однак площі ріпаку на насіння поки не досягли розмірів, потрібних для збільшення виробництва харчової олії та поліпшення якості кормових раціонів худоби.

Щодо насіннєвої продуктивності , то вона ще не відповідає ні можливостям культури, ні умовам України. Практично у всіх зонах , де додержуються вимог агротехніки, ріпак забезпечує високі врожаї насіння. Наприклад у господарстві імені Чкалова Городоцького району Хмельницької області збирають по 27 ц/га насіння ; у господарстві імені Шевченка Козятинського району Вінницької області - по 25… 27 ц/га, на сортодільницях у Вінницькій та Рівненській областях - 29… 30 ц/га. Не відстають і південні області.

В сільськогосподарському виробничому товаристві «Агрофірма» Заставнівського району Чернівецької області приділяють значну увагу ріпаку, як олійній і кормовій культурі. Тільки на насіння в 2008 році ріпаку буде вирощуватись на площі 30 гектарів.

Тому тема нашого проекту виходячи з виробничої потреби, нами вибрана «Удосконалення механізації посіву ярого ріпаку в сільськогосподарському виробничому товаристві „Агрофірма” Заставнівського району Чернівецької області з модернізацією сошника»

1 ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

1.1 Загальні відомості про господарство

Сільськогосподарське виробниче товариство «Агрофірма» розташована в центральній частині Заставнівського району Чернівецької області. Центральна садиба господарства знаходиться на відстані 8 кілометрів, від районного центру міста Заставна і 30 кілометрів від обласного центру міста Чернівці.. В СВТ «Агрофірма» працює 51 чоловік. Господарство спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці, кормових культур, кукурудзи, а останнім часом і ріпаку, виробляє м'ясо і молоко.

За умовами рельєфу, територія базового господарства придатна для використання сільськогосподарських машин і виконання всіх технологічних операцій механізованим способом.

1.2 Природно кліматичні умови господарства

Господарство розташоване в Південно-Західній лісостеповій природно - кліматичній зоні. Клімат зони господарства помірно - континентальний з помірно холодною зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря складає 6,9 ... 8,5 ° С (таблиця А1 і рисунок А1 ).

Тривалість вегетаційного періоду, з температурою вище 10 ° С, складає 165 …190 днів.

Середньорічна кількість опадів в господарстві коливається в межах 450 … 600 мм (таблиця А1 і рисунок А1).

Перші осінні заморозки спостерігаються в кінці жовтня - на початку листопада.

Зимовий сезон починається в другій половині листопада, з переходом середньомісячної температури повітря через 0° С. Стійкий сніжний покрив утворюється в кінці грудня.

Весняні заморозки закінчуються в середині квітня. Посівні роботи починаються в першій декаді березня. Кліматичні умови повністю сприяють розвитку і дозріванню сільськогосподарських культур.

На території господарства в більшості чорноземні ґрунти, а також опідзолені темно-сірі ґрунти. Незначну частину площі складають дернові ґрунти та неглибокі карбонатні середньосуглинові ґрунти.

Основну частину території господарства складають землі з нахилом місцевості від 0 до 3 %, а незначна частина території має нахил місцевості більший 3 %.

За умовами рельєфу, територія господарства придатна для використання сільськогосподарських машин і виконання всіх технологічних операцій.

1.3 Структура земельних угідь

Структура земельних угідь сільськогосподарського виробничого товариства „Агрофірма” Заставнівського району Чернівецької області приведено в таблиці А2 і на рисунку А2. Аналізуючи приведені дані та секторну діагностику слід відмітити, що за останні роки структура земельних угідь практично не змінилася.

При загальній земельній площі 1537га, сільськогосподарські угіддя займають 77,9 %, з них рілля займає 1186,4 га, що складає 77,18 %, від загальної земельної площі і 99,02 % від площі земельних угідь. Приведені показники свідчать про високу ступінь розораності земель господарства.

В структурі земельних угідь дещо зменшилась площа ріллі, змінилась площа пасовища в зв'язку з збільшенням присадибних ділянок. Зменшилась площа саду та інших угідь. В цілому структура земельних угідь господарства зберігалась стабільною.

1.4 Структура посівних площ

Структура посівних площ господарства, які зайняті під сільськогосподарськими культурами представлена в таблиці А3 і на рисунку А3.

Аналізуючи структуру посівних площ базового господарства ми бачимо, що за останні три роки вона мала деякі зміни.

За рахунок перерозподілу площ між зерновими і олійними культурами зменшилась площа посівів кукурудзи на силос. Постійно зростала площа посівів ріпаку на насіння

В зв'язку з нестабільною економікою країни, інфляцією та іншими негативними явищами структура посівних площ змінюється. Овочі взагалі перестали вирощувати. В 2008році планується зберегти площі посівів зернових, особливо озимих і ярих.

В цілому структура посівних площ збалансована і відповідає вимогам зони розташування господарства.

1.5 Урожайність сільськогосподарських культур

Урожайність сільськогосподарських культур є одним із результативних показників, що характеризують культуру землеробства і організацію виробництва.

На підвищення урожайності сільськогосподарських культур впливають якісний і кількісний склад системи добрив, попередники, якість обробітку грунту, ступінь впровадження інтенсивних технологій і системи машин та інші фактори.

Урожайність за останні три роки в СВТ « Агрофірма» приведена в таблиці А.4 і на рисунку А4.

Аналізуючи дані з урожайності сільськогосподарських культур, слід відмітити, що в господарстві має місце низька урожайність усіх культур що там вирощуються. Має місце зростання врожайності ріпаку на насіння.

1.6 Собівартість вирощування сільськогосподарських культур

Собівартість продукції - узагальнюючий економічний показник виробничої діяльності господарства.

В ній відображається досягнутий рівень продуктивності праці, раціонального використання природнокліматичних і матеріальних ресурсів, ефективність використання машинотракторного парку. Це дозволяє використовувати собівартість в ролі важливого економічного інструменту при формуванні структури посівних площ, порівнянні витрат, підборі найбільш ефективних напрямків капіталовкладень, при розрахунках ефективності впровадження нової техніки. В таблиці А.5 і на рисунку А5 приведена собівартість вирощування сільськогосподарських культур за останні три роки і план на 2008 рік.

Аналіз відповідних табличних і графічних матеріалів показує, що при виробництві більшості сільськогосподарських культур спостерігається збільшення їх собівартості. Також тенденція має місце і при вирощуванні ріпаку на насіння. Щоб побороти таку тенденцію слід переходити на енерго- і ресурсозберігаючі технології виробництва сільськогосподарських культур. Слід висівати високоврожайні сорти ріпаку селекції Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва, зокрема сорти: Галицький, Свєта, які можуть забезпечити врожайність насіння 3,5…4 т/га.

1.7 Структура собівартості ріпаку на насіння

Собівартість одиниці продукції характеризує ефективність впровадження інтенсивних технологій, використання нових технічних засобів, нових форм організації праці і рівня управління виробництвом.

З метою зниження собівартості продукції рослинництва, в тому числі і ріпаку на насіння, доцільне використання технологічних процесів.

Структура собівартості вирощування ріпаку на насіння в господарстві приведена на рисунку А6 і таблиці А.6.

Найбільш питому вагу в структурі собівартості вирощування ріпаку на насіння мають затрати на насіння, мінеральні добрива, паливо-мастильні матеріали.

Зниження затрат на вирощування можна добитися за рахунок дальнійшого впровадження енергозберігаючих технологій, нових високоврожайних сортів, автоматизації виробничих процесів та іншим.

1.8 Рентабельність виробництва сільськогосподарських культур

Рентабельність виробництва деяких сільськогосподарських культур приведена в таблиці А.7 та на рисунку А7. Аналізуючи дані слід відмітити, що вирощування ріпаку на насіння в господарстві рентабельне. З метою підвищення рентабельності вирощування ріпаку на насіння слід направити зусилля на підвищення урожайності і зменшення собівартості. Це можливо при внесенні під оранку потрібної кількості органічних добрив, а при сівбі мінеральних добрив.

Слід оперативно проводити операції з хімічного захисту рослин в період вегетації.

1.9 Склад машинно-тракторного парку господарства і показники ефективності його використання

Виконання в строк всіх механізованих сільськогосподарських робіт залежить від ступеня забезпеченості їх технічними засобами.

Дані про склад машино-тракторного парку господарства приведені в таблиці А.8. Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновки, що в господарстві недостатня кількість тракторів тягового класу 3 кН, згідно з нормативом їх повинно бути 8, а є 3. А також недостатня кількість універсально-просапних тракторів 10 при потребі 14.

Інженерній службі господарства слід орієнтуватися на нові вітчизняні трактори ХТЗ - 120, ХТЗ - 121, Т - 200, ЮМЗ - 8040.2, ЮМЗ - 8240. Господарство непогано забезпечене шлейфом машин. Незважаючи на інфляційні процеси, які мають в економіці країни, машино-тракторний парк необхідно систематично обновляти, щоб забезпечувати надійність виробництва сільськогосподарської продукції.

Ступінь використання машинотракторного парку господарства приведена в таблиці А.9.

Аналіз показує, що кількість тракторів в господарстві не змінюється.

Зменшується кількість відпрацьованих машино-днів і машино-змін. Низькі значення коефіцієнта змінності .

1.10 Структура тваринництва

Одним із важливих показників господарської діяльності СВТ «Агрофірма » є виробництво м'ясо-молочної продукції, яке залежить від структури тваринництва.

Основні види тварин станом на 01.01.2008 подано в таблиці А.10 і на рисунку А8.

Аналізуючи дані ми бачимо, що основну частину поголів'я тварин складає велика рогата худоба. Другою по величині групою тварин в господарстві є свині. В господарстві також розвинуте конярство.

1.11 Забезпеченість робочою силою

За даними звіту на 01.01.2008 року в господарстві налічується 51 робітник.

Потреба в робочій силі в базовому господарстві визначається за технологічними картами, які розробляються головними спеціалістами. За останні роки спостерігається зниження чисельності працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві. Це пояснюється тим , що працівники віддають перевагу вище оплачуваним робочим місцям в інших галузях виробництва.

1.12 Перспектива розвитку господарства

Важливим напрямком в розвитку рослинництва є всебічне підвищення урожайності, якості обробітку сільськогосподарських культур, перехід вирощування основних культур на інтенсивну основу, раціональне використання техніки за рекомендаціями спеціалістів сільськогосподарського виробництва, широке застосування досягнень науково-технічного прогресу.

Незважаючи на складну економічну ситуацію в країні в базовому господарстві баряться з тимчасовими труднощами, висунуті нові методи ведення господарства і підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Про це можна судити з приведеного аналізу його господарської та економічної діяльності.

Господарство в деякій мірі вже пристосувалося до нових господарських і економічних відносин. На плановий 2008 рік в господарстві планують збільшити урожайність основних культур порівняно з 2007 роком.

Разом з тим планується знизити затрати праці на виробництво основних сільськогосподарських культур і м'ясо-молочної продукції, підвищити рентабельність виробництва окремих видів продукції.

Висновки

1. Природно кліматичні умови сільськогосподарського виробничого товариства „Агрофірма” Заставнівського району Чернівецької області сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і ріпаку на насіння.

2. Більшу частину посівних площ в господарстві відводиться під зернові та кормові культури. Досить значна увага приділяється вирощуванню олійних культур: соняшнику і ріпаку на насіння, але технологія їх вирощування вимагає вдосконалення.

3. Є необхідність в систематичному оновленні машинно-тракторного парку господарства, хоча останнє стимулюється його економічними можливостями.

4. Існує пряма необхідність в удосконаленні та оновлені посівної техніки, що дозволить підвищити ефективність вирощування сільськогосподарських культур в цілому і ріпаку на насіння зокрема.

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ

2.1 Біологічні особливості та умови вирощування озимого ріпаку

Ярий ріпак ? однорічна рослина з родини хрестоцвітих. В період утворення генеративних органів має три форми листків. Нижні ? черенкові, ліровидно перистонадрізані, сизі, покриті рідкими щетинистими волосками, майже голі, верхня частина листка велика, овальна, листова пластинка гладенька, рідше ? зморшкувата. Середні листки ? перистонадрізані і списовидні, мають невеличкий черенок або сидячі. Верхні ? цільні, подовжено - ланцетні, сидячі, з розширеною основою, на дві третини охоплюючі стебло.

Довжина листків з черенками ріпаку восени досягає 20 ... 40 см.

Головний корінь ріпаку твердий, стержневий, веретеноподібний, товщиною 0,8 ...5 см, у верхній частині має п'ять - шість бокових корінців. Характерною особливістю є те, що корінь росте швидко і у фазі двох справжніх листків заглиблюється у грунт на 25 ... 40 см, чотирьох - п'яти листків - до 1 м. В горизонтальному напрямку бокове коріння розгалужується до 50 см.

Хоч ріпак схильний до самозапилення, його відносять до факультативно - перехресно - запилювальних рослин з порівняно високим процентом самозапилення.

Плід - прямий або зігнутий стручок довжиною 6 ... 14 см, шириною 3-4 мм, з носиком, розтріскується двома стулками. Плодоніжки довжиною 10 ... 30 мм. Насіння дещо просте.

Озимий ріпак проходить чотири періоди росту і розвитку та 20 фенелогічних фаз (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1 Періоди, фенологічні фази росту і розвитку озимого ріпаку

Періоди росту, розвитку

Фенологічні фази

Тривалість фази, днів

1

2

3

Перший період : утворення листків

1. Проростання насіння, сходи

2. Поява сім'ядольних листків

3. Поява першого справжнього листка

4. Початок утворення осінньої розетки листків (наявність 3 - 4 х листків, опадання сім'ядолей)

3 - 9

Перший період : утворення листків

5. Продовження утворення розетки (наявність 6 - ти листків, 1 - 2 й відстань в рості, жовтіють)

6. Продовження утворення розетки (наявність 8 - ми листків, 1 - 2 й опадають)

7. Продовження утворення розетки (наявність 10 - ти листків, 1 - 2 й опадають)

8. Продовження утворення розетки (поява 11- го листка 3 і 4 - й опадають)

9. Утворення весняної розетки (від відновлення весняної вегетації до утворення 14 - 16 листків)

10. Стеблування ( ріст головного стебла з закладанням у пазухах листків бокових пагонів першого порядку, поява бутонів на головному стеблі)

11. Гладження ( продовження росту головного і бокових стебел, закладання пагонів другого порядку)

12. Бутонізація ( бутони головного стебла піднімаються над верхніми листками, показуються бутони на пагонах другого порядку)

13. Початок цвітіння ( квітки появляються на нижній частині грона головного стебла, інтенсивний ріст пагонів першого порядку )

14. Повне цвітіння ( на рослині біля 80% розкритих квіток, початок утворення стручків у нижній частині грона головного стебла )

15. Кінець цвітіння ( на гроні головного стебла утворилось близько 80% стручків, на пагонах першого і другого порядку є ще близько 10% квітів )

16. Інтенсивний ріст стручків у довжину, опадають листки на головному стеблі, яке помітно світліє

50 - 60

1.

1.

20 - 30

Другий період : утворення

генеративних органів

1.

1.

18 - 45

Третій період :

цвітіння

1.

1.

1.

Четвертий період :

дозрівання

17. Стручок має темно - зелений колір, формується насіння в стручку

18. Всі стебла рослини набирають світло- жовтого забарвлення : колір насіння? від зеленого до світло- жовтого

19. Насіння коричневе, головне стебло зеленувате тільки в нижній частині, стручки головного стебла і першого порядку при доторканні шелестять

20. Всі стебла рослин світлі, сухі, ламкі, насіння тверде, чорне або темно- коричневе

Озимий ріпак добре росте на родючих ґрунтах, середніх за механічним складом, з доброю теплопровідністю, з задовільними водно - повітряними властивостями, з нейтральною або слабко кислою реакцією ґрунтового розчину. Ці властивості характерні для чорноземів опідзолених, темно - сірих та сірих опідзолених ґрунтів. Менш придатні ґрунти важкого механічного складу, із водонепроникним підорним горизонтом, тому що вимагають додаткових затрат на підготовку площ, а крім цього, внаслідок застосування дощових вод, зриваються різні агротехнічні заходи.

Насіння озимого ріпаку починає проростати при температурі -1 … 2_С . Проте для збереження сходів йому потрібне тепло 14 … 17 _С. Рослини вегетують при 5 … 6_С і продовжують осінню вегетацію при настанні різких заморозків.

Весняна вегетація ріпаку починається при середньодобовій температурі повітря 1 … 3_С і ґрунту 2 … 9_С. Через два тижні після початку вегетації настає фаза стеблування і бутонізації. Цвітіння, як правило, триває 20 … 25 днів. Від кінця цвітіння до дозрівання проходить 45 … 60 днів. Тривалість всього періоду від сходів до збирання врожаю озимого ріпаку 320 … 350 днів.

Озимий ріпак любить вологий ґрунт і вологе повітря. При 600 … 700 мм опадів він розвивається добре, а при 500 … 600 мм - задовільно, при

400 … 500 мм спостерігається зниження його продуктивності.

2.2 Інтенсивна технологія вирощування насіння озимого ріпаку

При застосуванні прогресивної технології вирощування насіння озимого ріпаку найперше вирішується питання підвищення зимостійкості і продуктивності культури. Крім залежності між біологічною особливістю - розташування точки росту і перезимівлею низькоерукові сорти, які створені в результаті гібридизації озимих і ярих форм, порівняно з високоеруковими мають дещо понижену зимостійкість. Тому при їх вирощуванні дотримання елементів інтенсивної технології - єдиний засіб за допомогою якого вдається регулювати як зимостійкість так і продуктивність.

Важливе значення має місце ріпаку в сівозміні. Для озимого ріпаку найдоцільніше створити спеціалізовані 5 - пільні сівозміни з максимальним насиченням зерновими культурами. Не слід сіяти ріпак на площах, на яких вирощувались цукрові буряки, так як тут виникає небезпека зараження ґрунту нематодом. Вона - спільний ворог і для ріпаку, і для буряків. Вирощування ж ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан ґрунту, зводить до мінімуму зараження зернових кореневими гнилями.

При вирощуванні ріпаку слід врахувати, що ця культура перехреснозапильна і потребує просторової ізоляції що найменше 500 м.

Потрібна вона і для захисту від шкідників та хвороб.

Попередники ріпаку повинні забезпечити зниження бур'янів швидке вивільнення площі, добру структуру ґрунту з достатньою кількістю поживних речовин. Тому найкращі попередники цієї культури - люцерна, конюшина; добрі - рання картопля, угноєна органічними добривами, горох, зернобобова суміш на зелену масу; задовільні - зернові культури, особливо озимий ячмінь, бо він першим звільняє площу. Ріпак можна вирощувати і після ярого ячменю та жита. Ярий ячмінь кращий попередник ніж жито, в сівозміні він розміщується після просапних, підживлених органікою попередників. Овес, озима і яра пшениця - несприятливі попередники для озимого ріпаку, хоча він є одним з кращих попередників для озимих зернових культур. Підготовка ґрунту під озимий ріпак найважливіший агро прийом, від якого залежить поява своєчасних, рівномірних сходів, розвиток кореневої системи, а в кінцевому результаті - продуктивність культури ( таблиця 2.2 )

Таблиця 2.2 Підготовка ґрунту під озимий ріпак

Назва обробітку

Строк і способи підготовки ґрунту

1

2

Основний обробіток

Внесення органічних добрив

а) після збирання зернового попередника , органічні добрива вносяться по стерні і приорюються на глибину

10 … 15 см. За 3 … 4 тижні до сівби проводиться повторна оранка на глибину орного горизонту

б) органічні добрива можна вносити по стерні підчас глибокої оранки

Після ранніх попередників

а) після збирання попередника проводиться лущення стерні або дискування на глибину 8 … 10 см з одночасним боронуванням. Бур'яни знищують повторним боронуванням або культивацією.

За 3 … 4 тижні до сівби проводять оранку на глибину орного горизонту. На ґрунтах з важким механічним складом або з суцільним підорним горизонтом перед оранкою проводять глибоке рихлення на глибину 35 ..40 см розпушувачем РС - 1,5 або РН - 80 Б

б) або після збирання попередника проводиться оранка на глибину орного горизонту, обов'язково в агрегаті з боронами (при необхідності перед цим - глибоке рихлення) і до періоду передпосівного обробітку залежно від сходів бур'янів їх знищують під час боронування або культивації.

Після різних попередників.

Після збирання попередника проводиться оранка з одночасним боронуванням на глибину орного горизонту. Для прискорення осідання ґрунту застосовують важкі котки. Після всіх попередників при оранці вирівнюються площі.

Після всіх попередників.

За 3 .. 5 днів перед сівбою проводиться передпосівний обробіток ґрунту: культивація боронування, додаткове вирівнювання та коткування площі. Ці операції найкраще робити комбінованим агрегатом РВК - 3,6 , РВК - 5,4 , РВК - 7,2 який за один прохід проводить всі процеси. Перед посівний обробіток проводиться тільки впоперек або по діагоналі запланованого напрямку сівби. Якщо при

Передпосівна підготовка

озимий ріпак сівалка зернова

Там де глибоке розпушування не проводиться , обробіток ґрунту починається з лущення стерні . Для цього використовують дискові лущильники ЛДГ - 5А, ЛДГ - 10А, ЛДГ - 15А. Лущення стерні виконують в два сліди.

Після прибирання буряків площі виорюють на глибину орного шару плугами ПЛН - 4 - 35 , ПЛН - 5 - 35 або інших марок. Але обов'язково в агрегаті з боронами для уникнення утворення брил, груд, які пізніше при засиханні важко розробити, що негативно відзначається на появі сходів. В окремих випадках борона не справляється з цією функцією , тому зразу ж після оранки проводять культивацію або дискування. Для цього використовують наявні в господарстві лущильники і культиватори , за винятком культиваторів з пружинними лапами.

Через 10 … 12 днів після оранки приступають до передпосівного обробітку ґрунту. Верхній орний шар розпушують до дрібно грудкуватого стану, вирівнюють і ущільнюють грунт перед посівом.

При врожаї насіння 35 ц/га ріпак використовує біля 300 кг азоту , тобто на 1 ц насіння потрібно що найменше 85 кг цього елемента. З урахуванням ґрунтових запасів для одержання такого урожаю необхідно внести ще близько 200 кг/га азоту , для 30 ц/га - 180 кг/га, для 25 ц/га - 160 кг/га, для 20 ц/га - 140кг/га.

Ріпак вимагає в 5 разів більше кальцію порівняно з озимою пшеницею, використовує також велику кількість сірки .

Засвоєння поживних речовин озимим ріпаком неоднакове в різні фази його росту та розвитку.

Наприклад, зі всієї кількості азоту, внесеного з осені, ріпак використовує лише 20% в осінній період , на початку весняної вегетації - 36% , на початку цвітіння - 31% , наприкінці цвітіння - 10%. Найбільша кількість кальцію засвоюється рослинами на початку цвітіння ; фосфору, кальцію, магнію - перед цвітінням : сірки - від початку бутонізації до початку цвітіння.

Осіння доза азоту має вирішальний вплив на перезимівлю ріпаку : якщо ж вона є значною , то рослини переростають , тим самим виносять точку росту на значну віддаль від поверхні ґрунту і, як правило , такі рослини вимерзають. Тому з осені , тобто перед сівбою, застосовують незначну дозу цього елемента 30 ... 40 кг/га , а якщо родючість ґрунту висока , а попередник ріпаку - добрий - тоді немає потреби вносити азотні добрива. Решту азоту вносять весною. Якщо площа планується для дозрівання насіння, то весняну дозу ділять на два прийоми : спочатку більшу частину вносять в період відновлення вегетації або перед початком цього процесу, решту - через 10 ... 14 днів . якщо ріпак вирощується на зелену масу , то його підживлюють за один прийом.

Мінеральні добрива під ріпак вносять тими механізмами , що і під інші сільськогосподарські культури.

Свіжо зібране насіння придатне для сівби лише після доведення його до посівних кондицій. Найкраща схожість спостерігається при сівбі минулорічним насінням. Для цього використовується високоякісне насіння з лабораторною схожістю не нижче 90%. За сортовими якостями насіння озимого ріпаку ділиться на три категорії - I, II, III ( таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Посівна якість насіння ріпаку

Категорія

Сортова чистота в %

Насіння основної культури в %

Насіння інших культур, шт/кг

Схожість,

%

Вологість,

%

всього

в тому числі бур'янів

I

100

98

30

15

96

12

II

97

97

120

100

92

12

III

95

96

600

350

90

12

Перед сівбою насіння протруюють 65% - ою суспензією фентиурама з розрахунку 3 кг /т насіння проти бактеріозу і чорної ніжки. При відсутності фентиурама використовують ТМТД - 3 кг/т.

Спільним для всіх зон вирощування ріпаку є те . що для його осінньої вегетації потрібно 60 ... 65 днів. За цей час рослини встигають утворити 6 - 8 листків прикореневої розетки і розвинути кореневу систему довжиною від 1 до 2 м, що гарантує добру перезимівлю культури.

В умовах західних областей України календарні строки посіву озимого ріпаку - друга половина серпня. Для сортів кормового напряму Глорія, Лірагрюн та Ліратоп озимої суріпиці кращими строками сівби є кінець серпня та перші дні вересня.

У практиці господарювання важливою є норма висіву та способи сівби. Інтенсивна технологія вирощування низькоерукових сортів озимого ріпаку несумісна з загущеними посівами, при яких з осені рослини витягуються, утворюють стебло і високо розміщену точку росту. В таких посівах рослини в зиму йдуть ослабленими через певну конкуренцію за вологу , поживні речовини , світло і т.д. Як надземна частина рослини, так і коренева система в таких випадках розвивається слабо. Якщо рослини й перезимували , то продуктивність їх нижча , ніж при висіві 6 ... 8 кг/га.

Оптимальна кількість рослин восени на квадратний метр 100 ... 120 шт. Для цього необхідно висівати 6 ... 8 кг/га насіння не нижче 90% схожості. При сухій погоді допускається збільшення норми висіву до 10 кг/га. Дальше збільшення невиправдане.

При одержанні загущених посівів потрібно додатково формувати густоту , проводячи боронування - не пізніше 7 ...10 днів після появи сходів.

2.3 Система захисту ріпаку від шкідників, хвороб та бур'янів

В систему захисних заходів входять впровадження сортів , які мають високу стійкість проти хвороб, постійне оздоровлення насіннєвого матеріалу, проведення агротехнічних заходів , які обмежують розвиток шкідливих організмів і підвищують стійкість рослин ; застосування хімічних засобів проти збудників захворювань, шкідників і бур'янів, які можуть бути в насінні , у ґрунті і на вегетуючих рослинах.

Адже його пошкоджують хрестоцвіті блішки , листоїди , капустяний білан, ріпаковий трач , капустяна совка , стебловий хрестоцвітний скритнохоботник , капустяна попелиця , ріпаковий квіткоїд , ріпаковий або насінний скритнохоботник , бурякова нематода.

2.4 Збирання врожаю і після збиральна обробка насіння

Від правильного визначення оптимального строку збирання насіння ріпаку залежить створення умов для найменших втрат зерна, які через схильність стручків до розтріскування бувають досить значними - до 30%.

Застосовують два методи збирання насіння пряме комбайнування і роздільне збирання. При стійкій погоді перевагу надають роздільному методу збирання, при нестійкій - прямому комбайнуванню.

До роздільного збирання ріпаку приступають тоді , коли нижні листки опадають , нижні стручки набувають лимонно - жовтого кольору , а насіння на центральному стеблі лише починає буріти. Вологість насіння в цей час - біля 30% . Скошують ріпак жатками ЖВН - 6 , ЖРБ - 4,2, ЖСБ - 4,2 та іншими агрегатами на висоті не менше 25 ...30 см. Оскільки велика маса не вміщується на лафеті , захват жатки зменшують наполовину. Обмолот валків розпочинають при вологості насіння 10 ... 12 % , тобто через 7 ... 10 днів. Для обмолоту найчастіше використовуються зернові комбайни „ Дон - 1500”, СК -5М, комбайни зарубіжних фірм з пристосуванням для обмолоту дрібнонасіневих та круп'яних культур. Це дозволяє знизити втрати врожаю з 14,3% ( при обмолоті без переобладнання ) до 1,6% , а подрібнення зерна з 2,3% до 0,6%. Для підбирання валків жатка комбайна обладнується плаваючим полотенним транспортером. Робоча швидкість комбайна при цьому не повинна перевищувати 5 ...6 км/год , частота обертання молотильного барабана -

600 ...700 хв -1 , зазори в молотильному апараті становлять : на вході - 35мм, на виході - 10мм. Обмолот валків проводять протягом 3 - 4 днів вранці і ввечері , щоб уникнути висипання насіння.

Пряме комбайнування, як правило, застосовується при нестійкій погоді.

Сушіння - найбільш складна з усіх технологічних операцій післязбиральної обробки насіння.

З метою збереження потокового методу обробки і знищення ступеня його травмування сушарка повинна приймати зерно будь якої вологості висушувати його за один пропуск. При цьому важливо , щоб вона забезпечувала режим , що створює рівномірне нагрівання зерна по всьому об'єму в межах заданої програми і гарантує посівну якість насіння. Крім того в умовах концентрованого виробництва від сушарки вимагається висока продуктивність і економічність в роботі .

Після очищення насіння від вороху його розстилають тонким шаром ( не більше 10 ... 15 см ) на токах або в критих приміщеннях і постійно перемішують , щоб не допустити самонагрівання, при якому втрачається схожість. Для короткотермінового зберігання вологість насіння - 12%.

Показовим що до організації післязбирального сушіння насіння ріпаку є господарство Богородчанського району, бувший колгосп імені Івана Франка. Тут вже кілька років діє родова сушарка , вона за один цикл , що триває протягом доби , забезпечує сушіння 50 тон зерна ріпаку.

2.5 Огляд конструкцій машин для сівби ріпаку

Для сівби ріпаку використовують зернові та спеціальні ріпакові сівалки, найчастіше ріпак висівають зерно туковою сівалкою СЗ - 3,6 А, яка зображена на рисунку 2.1 і забезпечує рядову сівбу з міжряддям 0,15 м. Агрегатується з тракторами класу 1,4.

Серед сівалок вітчизняного виробництва для сівби ріпаку найчастіше використовують зерно - трав'яні сівалки, які обладнанні котушковими висівними апаратами для висіву насіння трав. Однією з таких машин є сівалка СЗТ - 3,6 яка зображена на рисунку 2.2 . Зміну норми висіву насіння забезпечують зміною довжини робочої котушок та зміною передаточного відношення механізму приводу. Як і попередня - сівалка забезпечує рядову сівбу з міжряддям 0,15 м. Загортання насіння кілевидними сошниками дозволяє виконати рівномірний розподіл насіння на глибині.

Рисунок 2.2 Зернотукотравяна сівалка СЗТ - 3,6

Спеціальною сівалкою для сівби ріпаку слід вважати сівалку СПР - 6 яка призначена для сівби ріпаку , зернових і зернобобових культур. Агрегатується з тракторами класу 1,4 , 2 і 3. Для висіву насіння використовують котушково - штифтові висівні апарати та пневматичну систему транспортування насіння і добрив. Норму висіву насіння встановлюють зміною швидкості обертання дозуючих котушок за допомогою фрикційного варіатора. Для створення повітряного потоку на сівалці встановлені відцентрові вентилятори. При ширині захвату 6 м і швидкості руху 10 км/год сівалка забезпечує продуктивність 6 га за годину.

Для загортання насіння на задану глибину використовують різноманітні сошники (рисунок 2.5 )

Рисунок 2.5 Конструктивні схеми сошників зернових сівалок

Аналіз конструкції показує що найбільшого поширення набули дискові сошники. Найчастіше зустрічаються двох дискові , але в окремих моделях сівалок використовуються і одно дискові. Серед інших типів слід відмітити використання кілеподібних , полозовидних та сошників анкерного типу. З метою якісної сівби ріпаку кожна з вказаних конструкцій вимагає вдосконалення.

Висновки

1. Усесторонні аналізи зарубіжних даних показують , що в розвинутих країнах світу спостерігається чітка тенденція зростання виробництва олійних культур.

2. Розширення посівів олійних культур вирішує серйозну проблему - збалансованість кормових ресурсів по білку.

3. Розвинуте виробництво сировини олійних культур забезпечує додаткову економію ресурсів. Виробництво рослинної олії в 10 ... 20 раз дешевше ніж виробництво тваринних жирів.

4. Нові сорти ріпаку дозволять отримати високі врожаї в зоні Поділля.

5. Аналіз літературних джерел показує що сільськогосподарські підприємства України мають весь комплекс машин для повної механізації вирощування ріпаку.

6. Серед висівних апаратів слід виділити конструкцію котушкових апаратів які слід модернізувати і застосовувати в слідуючих поколіннях сівалок.

7. Серед робочих органів для загортання насіння в грунт перевагу слід віддати одно дисковим сошникам які теж слід модернізувати і використовувати в удосконалених машинах.

3 РОЗРОБКА І РОЗРАХУНОК ОПЕРАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КАРТИ НА СІВБУ РІПАКУ

3.1 Умови роботи агрегату

Площа поля F =30 га

Довжина поля L = 1000 м

Ширина поля B = 300 м

Нахил місцевості - 3 %

Питомий тяговий опір сівалки k0 = 1,1…1,6 кН/м

Сіють ріпак впоперек напрямку оранки. При першому проході посівний агрегат направляють по мітках . На поворотній смузі виконують завершальне регулювання сівалки. Спосіб руху агрегату - човниковий. Під час сівби періодично перевіряють норму висіву насіння і добрив та глибину загортання насіння.

3.2 Агротехнічні вимоги на сівбу озимого ріпаку

Ріпак сіють в основному рядовим способом з міжряддям 15 см, що сприяє кращому розподілу рослин на площі, більш швидкому подавленю бур'янів.

Оптимальна норма висіву ріпаку 1,5-2 млн. шт. схожого насіння на 1 га. Краща густота посівів осіння 80…120 рослин на 1м2 - весною 60…100. Інколи ріпак висівають з наповнювачем просіяним гранульованим суперфосфатом, піском, тирсою і пережареним насінням інших культур. Оптимальна глибина загортання насіння визначається типом грунту і зволоженням його посівного шару. Вона не повинна перевищувати 2…3 см для крупного насіння і 1,5…2 см для дрібного насіння. При загрозі пересихання верхнього шару її можна збільшити до 4…6 см.

3.3 Комплектування агрегату і розрахунок експлуатаційних показників

Для сівби ріпаку використовуємо агрегат, який складається з трактора МТЗ-80 і удосконаленої сівалки СЗ-3,6А.

Для розрахунків по комплектуванню агрегату будують тягову характеристику трактора МТЗ-80 на грунті підготовленому під сівбу

Таблиця 3.1 - Показники потенціальної тягової характеристики трактора МТЗ-80 на грунті підготовленому під посів

Показники

Передача

3

4

5

7р

6

8р

Nгак, кВт

20,5

25,8

27,9

28,2

28,0

26,2

Ргак, кН

12,3

11,5

10,5

9,8

8,6

7,5

VР, км/год

6,5

8,05

9,6

10,5

11,7

12,6

GТ, кг/год

11,2

12,3

13,8

13,4

13,3

13,2

Користуючись даними потенціальної тягової характеристики (таблиця 3.1) будують графіки тягової характеристики трактора МТЗ-80 ( рисунок 3.1), на якій показані криві потужності на гаку , робочої швидкості і погодинної витрати палива на розрахункових передачах трактора.

Тяговий опір машини визначається за формулою:

(3.1)

де k - питомий тяговий опір машини, кН/м;

bk - конструктивна ширина захвату сівалки, м; bk = 3,6 м ;

GM - вага сівалки, кН; GM = 13,8 кН;

i - нахил місцевості; територія господарства характеризується нахилом місцевості i = 3% .

Визначають коефіцієнт питомого опору сівалки на розрахункових передачах за формулою

(3.2)

де k0 - питомий тяговий опір сівалки, при швидкості руку агрегату

V0 -5 кг/год, кН/м; k0 =1,2 кН

ДС - темп наростання питомого тягового опору; ДС - 0,03 ;

Рисунок 3.1 - Потенційна тягова характеристика трактора МТЗ-80 на грунті підготовленому під сівбу

Призначають робочі передачі трактора МТЗ- 80 . Вибирають основну робочу передачу трактора , враховуючи допустиме завантаження трактора по тяговому зусиллю: тяговий опір агрегату не повинен перевищувати тягових можливостей трактора і зважаємо на діапазон допустимих швидкостей руху зернових сівалок

(3.3)

де - допустима ступінь завантаження трактора по силі тяги; - 0,91;

- вага трактора МТЗ-80, кН; - 31,5 кН;

Розраховуємо тягові можливості трактора МТЗ-80 на кожній із розрахункових передач і порівнюємо їх з тяговим опором агрегату

6,79кН<9,61кН

6,97кН<8,70кН

7,11кН<7,79кН

Вибираємо за робочу резервну п'яту передачу , пониженою приймаємо четверту передачу , а резервною підвищеною сьому робочу.

Визначаємо продуктивність агрегату за годину чистої роботи

(3.4)

де - теоретична продуктивність агрегату, га/год;

- конструктивна ширина захвату машини, м; =3,6 м;

- робоча швидкість посівного агрегату , км/год;

Визначаємо змінну технічну продуктивність агрегату

, (3.5)

де - нормативний час зміни , год ; - 7 годин;

- коефіцієнт використання часу зміни

, (3.6)

де - чистий робочий час зміни , годин.

Визначають час одного циклу

, (3.7)

де tц - час одного циклу, годин;

tрц - робочий час одного циклу, годин;

tхц - час холостого ходу за цикл, годин;

tзц - час зупинок на цикл, годин; tзц-0,1год;

Lp- середня робоча довжина гона, м;

Середню робочу довжину гона визначають за формулою

, (3.8)

де L - довжина одного гона , м; L - 1000м;

Е- ширина поворотної смуги , м;

Необхідну ширину поворотної смуги визначають за формулою

Е= 5•вк (3.9)

де вк - ширина захвату агрегату, м; вк= 3,6 м

Е= 18 м.

Lp= 1000-2•18 = 964 м.

Lх - середня довжина холостого повороту в кінці гону, м;середню довжину холостого повороту визначають за формулою

Lх= 6R0+2e, (3.10)

де R0 - радіус повороту агрегату, м ; R0 = 3,8 м;

е - довжина виїзду агрегату, м; е - 1,2 м.

Lх= 6• 3, 87+2•1,2 = 25,2 м.

Vp - робоча швидкість агрегату, м/год;

Vх - швидкість холостого ходу агрегату на поворотах, м/год;

Визначають кількість циклів агрегату за зміну

, (3.11)

де Тзм- нормативний час зміни, годин;

Тпз - час виконання регулярних підготовчо заключних робіт, годин;

Тпз - 1,05 год ;

Твоп - час регламентованих перерв на відпочинок і особисті потреби обслуговуючого персоналу, годин; Твоп - 0,64 год;

Тпер - час внутрішньо змінних переїздів, годин; Тпер -0,2 год;

Визначаємо час чистої роботи агрегату

Тр = tц nц, (3.12)

Тр =4,9 год

Визначаємо коефіцієнт використання часу зміни

, (3.13)

.

Визначаємо коефіцієнт робочих ходів агрегату

, (3.14)

Визначаємо змінну продуктивність агрегату за формулою (3.5)

Визначаємо питомі затрати праці

, (3.15)

де - число основних працівників, що обслуговують агрегат; -1;

- число допоміжних працівників, що обслуговують агрегат; -1;

.

Визначаємо погектарні витрати палива на сівбу озимого ріпаку

, (3.16)

де - погодинна витрата палива двигуном трактора під час роботи , холостого руху та на зупинках, відповідно, кг/год;

- час роботи, холостого руху та роботи двигуна на зупинках, год.

3.4 Підготовка агрегату до роботи

Регулюють довжину розкосів , обмежуючих стяжок і центральної тяги начіпного пристрою трактора. Поперечне переміщення рами сівалки в робочому положенні не повинно перевищувати 20 мм.

Для збільшення поздовжньої стійкості агрегату при розворотах і транспортних переїздах в передній частині рами трактора встановлюють додаткові вантажі масою 200 …270 кг.

Для того, аби сошники не рухались слідами коліс, встановлюють розпушувачі слідів коліс .

Приєднують сівалку до трактора.

Приєднують штепсельну вилку системи автоматичного контролю сівалки, до розетки на задній стінці кабіни трактора.

Перевіряють плавність ходу радіальних підвісок сошників.

Встановлюють сівалку на задану норму висіву насіння ріпаку і добрив.

Перевіряють фактичну норму висіву ріпаку прокручуванням сівалки.

Перед початком роботи встановлюють сошники сівалки на задану глибину загортання насіння та добрив.

Встановлюють туковисівні апарати на задану норму висіву добрив.

При водінні агрегату по візирній лінії, на капоті трактора наносять фарбою вузьку смугу або закріпляють металевий стержень діаметром 5…6 мм на відстані 130 мм вправо від поздовжньої осі трактора.

Встановлюють виліт маркерів.

Приєднують гідро циліндр для піднімання та опускання маркерів сівалки через уповільню вальний клапан до гідросистеми трактора.

3.5 Підготовка поля до роботи

Відбивають лінію першого проходу посівного агрегату. Віхи встановлюють від краю поля на відстані , що рівна половині ширини захвату агрегату. Відстань між віхами - 80…100 м , довжина віх 2,5…3 м.

Відбивають і відмічають віхами поворотні смуги , ширина яких повинна бути рівна п'яти проходам посівного агрегату, тобто 18 м .

3.6 Контроль якості роботи

При першому другому та третьому проходах агрегату перевіряють правильність установки норми висіву насіння і внесення добрив, глибину загортання насіння і ширину стикових міжрядь .

Якість сівби ріпаку оцінюють по даних таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Контроль та оцінка якості сівби ріпаку

Показник

Градація нормативів

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены