Ярий ячмінь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ячмінь в Україні, є однією з провідних зернофуражних культур, оскільки його зерно збалансоване за амінокислотним складом і наближається за кормовими якостями до стандартних концентрованих кормів. До того ж, собівартість виробництва зерна ячменю значно нижча ніж інших зернових культур. Важливість цієї культури в зерновому балансі держави важко переоцінити адже вона займає друге місце по площі посіву після озимої пшениці. Рівень його врожайності суттєво впливає на валові збори зерна в регіоні, особливо у роки, коли виникає необхідність пересіву озимини. Завдяки високій потенційній продуктивності, низьким ресурсовитратам при вирощуванні, а також зростаючим потребам харчової промисловості та пивоварної галузі, посівні площі ячменю постійно збільшуються.

Україна за об'ємом виробництва зерна ячменю знаходиться у світовій топ-п'ятірці. Останні роки частка ячменю у загальному виробництві зернових в Україні поступово зростає.

Зерно ячменю містить білку 14-16%, вуглеводів 62-65 і жиру 2-3% тому, його виробництво є пріоритетним напрямком сільськогосподарського виробництва

За останні роки обсяги посівних площ ярого ячменю в Україні збільшились. В той же час, урожайність ярого ячменю в господарствах усіх категорій знизилась з 36,1 ц/га в 1990 році до 23,4 ц/га в 2009 році.

Різноманіття природно-кліматичних ресурсів України з нестабільним гідротермічним режимом обумовило розвиток сільського господарства, орієнтованого на стабілізацію галузі рослинництва. Одним із критеріїв інтенсифікації є фактор екологічної ефективності вирощуваних сортів. Хоча в Україні і створено багато цінних сортів ячменю, які повністю можуть забезпечити виробництво фуражним зерном і пивоварною сировиною, проте нестабільність умов вирощування призводить до зниження їх продуктивності у виробництві. Тому в сучасний період великого значення набуває застосування у рослинництві різних мікробіологічних і біологічних препаратів, які потрапляючи в рослину або в ґрунт та вступаючи на клітковому рівні у процес загального обміну речовин активізують біохімічні процеси, підвищують рівень життєдіяльності рослин і тим самим, сприяють реалізації їх генетичного потенціалу.

Розділ 1. Господарське значення

Ярий ячмінь вирощують в Україні як продовольчу, кормову й технічну культуру. Проте за обсягом використання його продукції в народному господарстві він є насамперед однією з цінних зернофуражних культур, частка якої в балансі концентрованих кормів є значною.

Зерно ячменю, в якому міститься у середньому 12,2 % білка, 77,2 % вуглеводів, 2,4 % жиру, до 3 % зольних елементів, є високопоживним кормом (в 1 кг міститься 1,2 корм. од. і 100 г перетравного протеїну) для всих видів тварин, особливо для відгодівлі свиней на високоякісний бекон. Важливо, що білок є повноцінним за амінокислотним складом, а за вмістом таких амінокислот, як лізин і триптофан, він переважає білок зерна усіх інших злакових культур. Тому при збільшенні в кормовому раціоні ячмінної дерті або висівок худоба швидко набирає масу і стає більш стійкою проти несприятливих умов утримання.[1]

Цінується у тваринництві як грубий корм солома ячменю, особливо сортів з гладенькими остюками (1 ц якої прирівнюється до 36 корм. од.), і запарена полова. Вирощують ячмінь на зелений корм і сіно у сумішках з ярою викою, горохом, чиною, високоякісний урожай яких часто досягає 250-300 ц/га.

Ячмінь є важливою продовольчою культурою. Із зерна скловидного крупнозерного дворядного ячменю виробляють перлову та ячмінну крупу, у складі якої міститься 9 - 11 % білка, 82 - 85 % крохмалю. У крайніх північних і гірських районах СНД із зерна ячменю виробляють борошно, яке використовують як домішку до пшеничного або житнього борошна при випіканні хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмінного борошна виходить малооб'ємним, слабко пористим, швидко черствіє.

Зерно ячменю використовують для приготування пива. Найбільш цінними в пивоварні є сорти дворядного ячменю з добре виповненим і вирівняним зерном (маса 1000 зерен 40 - 45 г), яке має понижену плівчастість (8 - 10 %), підвищений вміст крохмалю (за стандартом не нижче 63 - 65 %) і понижений - білка (не більше 9 - 10 %).

Також із зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду, які використовують в кондитерській, спиртовій і фармацевтичній промисловості.[1]

Розділ 2. Ботаніко - біологічна характеристика ярого ячменю

2.1 Ботанічна характеристика

Ячмінь (Ноrdeum L.) -- однорічна рослина. Суцвіття -- колос. Стрижень колоса складається з члеників, на виступах яких розміщуються одноквіткові колоски (на кожному по три колоски). У деяких форм ячменю (фуркатного) остюки перетворюються на трилопатевий придаток. Трапляються й безості форми ячменю. Квіткові луски плівчастих ячменів зростаються із зерном.

Коренева система в ячменю мичкувата. Зерно проростає зародковими корінцями, яких буває 4--7. Сходи ячменю сизувато-зелені, стебло -- порожнє, 50--140 см заввишки, з 4--6 вузлами. Листки ячменю значно ширші, ніж у пшениці. Язичок короткий, без зубчиків. Вушка досить великі, охоплюють соломину і заходять одне за одне. За наявністю вушок і язичків ячмінь на початку вегетації легко відрізнити від пшениці та вівса.

Квітки ячменю двостатеві. Ячмінь -- самозапильна рослина. Цвітіння у нього відбувається перед колосінням. У жарку погоду цвіте після колосіння, тому можливе й перехресне запилення. Зерно зростається з квітковими лусками (плівчасте) або голе, досить широке і стиснуте з спинного боку.[1,2]

Культурний ячмінь (Hordeum sativum Lessen)поділяють на три підвиди:

У ячменю дворядного (Н. distichum L.) з трьох колосків, розміщених на виступах стрижня, розвивається і плодоносить лише середній, а бічні -- неплідні.

Колоски ячменю багаторядного (Н. vulgare Vav.) усі плідні. Залежно від будови колоса і розміщення колосків багаторядний ячмінь поділяють на дві групи. Правильно шестирядний (Н. hexastichum L.), або шестигранний, ячмінь має щільний колос. Поперечний розріз шестирядного ячменю має вигляд правильного шестигранника. У неправильно шестирядного, або чотиригранного, ячменю колос менш щільний, а середні колоски кожного виступу притиснуті до колосового стрижня. Поперечний розріз колоса має вигляд чотирикутника.

В ячменю проміжного (Н.intermedium L. ) на окремих виступах стрижня утворюється 1--3 плідних колоски. Цей підвид іноді трапляється в районах Малої Азії та Африки.

В Україні вирощують дво- і багаторядний підвиди ячменю. Різновидів ячменю багато. Вони різняться плівчастістю зерна (голі або плівчасті), щільністю колоса, остистістю, зазубленістю остюків, забарвленням колоса тощо. Найпоширенішими різновидами ячменю є нутанс (nutans) і медікум (теdісит).

Різновид ячменю нудум (пиdит) -- голозерний, цінний для вирощування на крупу і кофе, має незначне поширення. Різновид нігрум (піgrит) трапляється рідко.[1,2]

Плівчастість дворядного ячменю становить 9--11, а багаторядного -- 10--13 %. Зерно багаторядного ячменю різне щодо крупності, оскільки бічні зернини дрібніші та дещо викривлені біля основи.

Шестирядний ячмінь урожайніший порівняно з дворядним лише в умовах короткого вегетаційного періоду, зокрема на пісних ґрунтах та в гірських районах. Його використовують для перероблення на крупу та для кормових цілей.

2.2 Біологічна характеристика

Ярий ячмінь - це найшвидше достигаюча культура - вегетаційний період 60-110 днів. Ячмінь пластичний до умов вирощування. Цвітіння і колосіння проходить практично одночасно. Ячмінь є самозапильною культурою.

2.2.1 Відношення до вологи

Ярий ячмінь серед хлібів першої групи найбільш посухостійкий і відзначається високопродуктивною витратою вологи на створення одиниці органічної речовини. Про те на початку вегетації в ячменю недостатньо розвинена коренева система і рослини погано переносять весняні посухи. Тому запізнення з сівбою може спричинити недружне з'явлення сходів сповільнення розвитку рослин на пізніших фазах росту. Під час виходу в трубку, колосіння, цвітіння і початку формування зерна ярий ячмінь вимогливий до вологи, але надлишок опадів при високих температура на багатих на поживні речовини ґрунтах викликає надмірне кущіння інтенсивне наростання біомаси, що спричинює вилягання. Вищі урожаї формуються на ґрунтах з високою водоутримуючою здатністю нижчі - на ґрунтах, що погано зв'язують вологу.[3]

2.2.2 Відношення до тепла

Ячмінь -- маловибаглива до тепла культура. Насіння його проростає за температури 1--2 °С, оптимальна температура проростання -- близько 20 °С. Весняні приморозки мінус 1--7 °С молоді сходи переносять досить добре, проте тривале похолодання навесні негативно позначається на рості й розвитку рослин. У період цвітіння ячмінь дуже чутливий до невеликих приморозків. Найбільш холодостійкими є місцеві сорти. Як уже зазначалося, ячмінь має короткий вегетаційний період. Під час наливання зерна він краще переносить високу температуру (38 -- 40 °С), ніж пшениця, тому його вирощують у південних районах. Тут він достигає до настання суховіїв, тому менше терпить від запалу, ніж інші зернові культури. У посушливих районах урожайніший, ніж пшениця.[2]

2.2.3 Відношення до ґрунтів

Ярий ячмінь має слабкорозвинену кореневу систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених поживними легкодоступними речовинами, ґрунтах. Урожайність його різко знижується на заболочених ґрунтах, недостатньо розпушених, з близьким заляганням ґрунтових вод. Разом з тим погано росте та легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надмірно кислої реакції ґрунтового розчину (рН < 3,5) сходи не з'являються.

Для ярого ячменю, зерно якого використовується на пивоварні цілі, кращими ґрунтами є чорноземи, темно-сірі та сірі лісові ґрунти, що найпоширеніші в лісостеповій зоні. Високі врожаї ячменю з добрими якостями зерна одержують також на дерново-карбонатних ґрунтах. Менш придатні для нього ґрунти дерново-підзолисті піщані та супіщані на Поліссі, а також дерново-підзолисті поверхнево оглеєні в Передкарпатті з підвищеною кислотністю.[6]

2.2.4 Відношення до світла

Ячмінь є рослиною довгого світлового дня.

2.2.5 Відношення до потреб рослини в поживних речовинах і особливості живлення

Потреба культур в елементах живлення в періоди росту і розвитку. При розробці системи удобрення мають бути враховані особливості живлення рослин. Різні рослини для свого росту і розвитку вимагають різних умов зовнішнього середовища. Знання цих умов дозволяє найбільш повно задовольнити ці вимоги, особливо в такому важливому факторі, як живлення.

Потреба різних рослин в елементах живлення неоднакова. Крім того, одна і та ж рослина в різні періоди вегетації вимагає певних умов до живлення. Наприклад, у перший період росту і розвитку рослина засвоює поживних речовин дуже мало, але нестача їх негативно впливає на продуктивність. При цьому навіть посилене живлення в наступний період не усуває негативного впливу на початку розвитку. Особливо це стосується фосфору. Тому забезпечення потреби рослин у поживних речовинах у період, коли вони найбільш чутливі до їх нестачі і в період найбільшої в них потреби, шляхом внесення добрив є одним із важливих завдань використання добрив під окремі культури сівозміни. Необхідно пам'ятати, що на нормальний розвиток рослин негативно впиває як нестача, так і надлишок будь-якого елемента.

Таким чином, розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати відношення рослин до реакції ґрунтового середовища і засвоювану властивість кореневої системи стосовно поживних речовин для того, щоб підбиранням відповідних форм мінеральних добрив і хімічної меліорації створювати найбільш сприятливі умови для формування високого врожаю.[5]

2.2.6 Фази розвитку, етапи органогенезу і критичні періоди в житті рослини Етапи органогенезу у ячменю [4] (за Ф.М. Куперман)

Таблиця 1

Етапи	Ступінь диференціації органів	Фенологічні фази
І	Стебловий пагін не диференційований, конус наростання у вигляді горбочка з широкою основою (0,25 - 0,5 мм)	Поява в сходів, фаза кущення
ІІ	Початок диференціації колосу наростання при незначному його видовження. Диференціація зародкових стеблових вузлів, стисло розміщенні у вигляді валиків на поверхні ґрунту	Формування вузла кущіння
ІІІ	Видовження верхньої частини і диференціація нижньої частини конуса наростання. Виявляються зародкові стеблові вузли з міжвузлями. Початок розвитку листових валиків	Початок кущення
ІV	Поява колоскових горбиків - початок генеративного періоду	Повне кущення
V	Початок формування авітів в колосках і закладках колоскових лусок	Повне кущення
VІ	Інтенсивна поява генеративних органів, виразно видно горбики, давши початок розвитку пильників и маточки	Початок виходу в трубку
VII	Завершення диференціації всіх частинок колосу и окремих квітів	Вихід в трубку

Розділ 3. Технологія вирощування ярого ячменю

3.1 Місце в сівозміні

Добрими попередниками для ячменю є буряки цукрові, картопля, кукурудза, під які завжди вносять значну кількість органічних та мінеральних добрив. Пшениця озима, яку вирощують у посушливих районах по чистому пару, є також добрим попередником для ячменю. Після зернобобових культур доцільно висівати ячмінь, призначений на корм або для виготовлення крупи.

Ячмінь слабо затінює ґрунт, тому є кращою покривною культурою для конюшини, люцерни та інших трав. Підсівання бобових до ячменю для пивоваріння менш доцільне, оскільки добре розвинені бобові погіршують умови сушіння зібраного зерна ячменю, що, в свою чергу, негативно . позначається на його якості.[2]

3.2 Обробка ґрунту

На врожайність і якість зерна ячменю значною мірою впливає обробіток ґрунту. Оранку під ячмінь обов'язково потрібно проводити восени, бо він потребує чистого, пухкого і досить вологого ґрунту. Після просапних культур проводять лише зяблеву оранку. На полях, чистих від бур'янів, зяблеву оранку можна замінити осіннім і весняним обробітками ґрунту дисковими або лемішними лущильниками з наступним боронуванням і коткуванням.

Якщо ячмінь висівають після озимої пшениці або інших зернових, одночасно зі збиранням попередника проводять лущення стерні, а потім глибоку зяблеву оранку. На дерново-підзолистих ґрунтах значні прирости врожаю зерна мають після поглиблення орного шару з одночасним внесенням органічних і мінеральних добрив.

У південних і південно-східних районах під ярий ячмінь застосовують напівпаровий обробіток ґрунту: наприкінці серпня -- лущення, у вересні -- оранку з наступним боронуванням. Пізно восени проводять культивацію на глибину 10--12 см. Напівпаровий обробіток ґрунту підвищує врожайність ячменю на 2 - З ц/га. Після зяблевої оранки передпосівний обробіток ґрунту під ячмінь навесні потрібно проводити своєчасно і високоякісно. На структурних ґрунтах застосовують шлейфування і боронування, на більш зв'язних -- культивацію з одночасним боронуванням.[6]

3.2.1 Основний обробіток

Система основного, або зяблевого, обробітку ґрунту включає лущення і оранку.

Під час вирощування ячменю після стерньових попередників поле лущать на глибину 8-10 см із одночасним боронуванням. Сильно забур'янені поля через 15-20 днів повторно лущать. Після просапних попередників лущення не проводять.

Зяблеву оранку проводять на глибину 23-25 см.[2]

3.2.2 Передпосівний обробіток

Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на глибину загортання насіння (5-6 см).

Різноманітність ґрунтово-кліматичних умов, ступінь окультурення ґрунту, його фізичний стан потребують диференційованого підходу до обробітку в передпосівний період. Ярий ячмінь дуже негативно реагує на переущільнення і перезволоження ґрунту та нестачу в ньому кисню. Вибір оптимального стану вологості ґрунту для ярого ячменю особливо важливий. Тому на перезволожених ґрунтах з важким механічним складом в умовах затяжної прохолодної весни для покращення аерації, прискорення прогрівання та активізації мікробіологічних процесів необхідне глибоке розпушування (8-12 см) з послідуючим доведенням ґрунту до посівного стану. Якщо на зяб виорано плугами - застосовують культиватори типу КПС-4; на плоскорізному зябу - використовують голчасті борони (БИГ-3; БМШ-15) або лущильники з плоскими дисками (ЛДГ-10А). Для остаточного доведення ґрунту до посівного стану найкраще використати комбіновані агрегати типу РВК-3,6; ЛК-4.

На легких ґрунтах при відсутності опадів головним за передпосівної підготовки ґрунту є збереження і нагромадження вологи, добре розпушення ґрунту. Цього можна досягти шляхом мінімалізованого обробітку.

На полях, чистих від післязбиральних решток, можна використати дуже простий агрегат із послідовно з'єднаних важких, середніх та легких борін. На гірше вирівняних площах необхідно застосовувати комбіновані агрегати типу РВК-3,6, голчасті борони в агрегаті з котками та зубовими боронами. При використанні культиваторів типу КПС-4 обов'язково коткують ріллю. Найкращу якість підготовки ґрунту до сівби дає використання сільськогосподарських машин класу «Компактор», ЛК-4 або «Європак».

У всіх зонах при високій вологості ґрунту на передпосівній підготовці його не допускається використання енергонасичених колісних тракторів класу Т-150К і особливо К-700.

Передпосівний обробіток ґрунту виконується впоперек до напрямку сівби або під кутом до неї.[3]

3.3 Удобрення ярого ячменю

ярий ячмінь господарське значення

Ячмінь висівають другою культурою після внесення органічних добрив. Отже, безпосередньо під цю культуру вносять лише мінеральні добрива, ефективність використання яких - одна з найвищих серед сільськогосподарських культур.

Доза внесення мінеральних добрив залежить від типу ґрунту. В середньому на чорноземних ґрунтах під посіви ячменю вносять N30-45, P40-60, K40-50 кг/га. На малородючих ґрунтах дозу NPK збільшують до 60-90 кг/га.[6]

3.3.1 Основне удобрення

Основну кількість добрив, особливо фосфорних і калійних, вносять під зяблеву оранку, а також у передпосівну культивацію і під час сівби у рядки - P_15-20. На опідзолених ґрунтах під час сівби в рядки дають N₅ P₁₀ K₅. Добре реагує ячмінь і на підживлення сходів азотом (N₂₀). [13]

3.3.2 Передпосівне удобрення

З усіх ярих колосових культур ячмінь найкраще використовує і окуповує пряму дію і після дію добрив. На слабо забезпечених пожнивними речовинами полях під основний обробіток ґрунту необхідно вносити мінеральні добрива згідно розрахунків за даними агрохімпаспорту поля.

Оскільки основну частину елементів живлення ярий ячмінь поглинає у перші фази розвитку (перші 40 днів), то бажано щоб у цей період поблизу кореневої системи знаходились легкозасвоювані поживні речовини. Тому, крім основного удобрення проводять ще й припосівне азотних, фосфорних або повних добрив по 15 кг/га діючої речовини кожного компоненту. Даний захід забезпечує підвищення зернової продуктивності у середньому на 3-4 ц/га.

При дуже ранніх строках сівби нітрифікуючи здатність ґрунту низька. В такому разі особливо необхідне припосівне внесення азотних добрив (N₁₅) для підвищення урожаю та зниження білковості і плівчастості зерна, що має важливе значення, зокрема при вирощування зерна пивоварного ячменю. Також, для отримання якісної сировини для пивоваріння необхідно в основному внесенні збільшити частку фосфорних і калійних добрив на 20-25%, а азотні - внести при сівбі в обмеженій кількості (N₁₅).[13]

3.3.3 Підживлення

Встановлено, що оптимальна доза азоту, який вноситься у підживлення, на хорошому агрофоні для ярого ячменю і вівса становить 30-45 кг/га. Після малоцінних попередників на ґрунтах з відносно низькою родючістю ярі удобрюють в межах 60-90 кг/га азоту при основному внесенні фосфорних та калійних добрив у таких же дозах. При цьому обов'язковим для ярих колосових повинно бути допосівне внесення азотних добрив, не менше 50% загальної дози разом з повною дозою фосфорних та калійних добрив. Решту азоту необхідно вносити на IV етапі органогенезу (фаза колосіння). Внесення азоту в два строки - необхідний захід на площах з підсівом багаторічних трав.[6]

3.4 Підготовка насіння до сівби

Сіють ячмінь кондиційним насінням високих репродукцій. При вирощуванні за ресурсоощадною технологією використовують насіння з масою 1000 зерен 40-50 г, силою росту не менше 80%. Якщо джерелом захворювання ячменю є насіння, його обов'язково протруюють. Протруєння насіння є найбільш дешевим, ефективним і обов'язковим заходом захисту рослин. Для протруювання насіння ячменю застосовують зареєстровані в Україні препарати. Байтан універсал, на початкових фазах захищає ще від смугастої плямистості листків, іржі, тифульозної гнилі, облямованої плямистості.

При виборі препарату для протруювання необхідно враховувати спектр його дії, очікуване ураження хворобами, сортові особливості, погодні умови, реакцію рослин на даний препарат, ціну, його тип (порошок чи рідина) та ін.[3]

3.5 Сівба

Для сівби використовують крупне, здорове з високою схожістю і цінними сортовими якостями насіння. У дослідах Національного аграрного університету при висіванні ваговитого насіння врожайність зерна ячменю становила 30,4, а при висіванні несортового -- 23,9 ц/га.

У північних районах важливим заходом підвищення врожайності ячменю є повітряно-теплове і сонячне обігрівання насіння.

Проти пліснявіння насіння, борошнистої роси, летючої і кам'яної сажки, гельмінтоспоріозної і фузаріозної кореневих гнилей насіння ячменю протруюють суспензією таких препаратів, як Байтан універсал, з. п., 2 кг), Бенлат (50 % з. п., 2--3 кг), Вітавакс 200 фф (в. с. к., 2,5--3,0 кг), Раксил (т. к. с., 0,5 кг) з розрахунку на 10 л води на 1 т насіння. Для підвищення енергії проростання і схожості насіння його одночасно обробляють біостимуляторами росту емістимом-С або агростимуліном із розрахунку 5 -- 10 мл на 1 т насіння.

Строки сівби ячменю залежать від кліматичних умов його вирощування. Ячмінь належить до культур ранніх строків сівби, тому запізнення з нею призводить до різкого зниження врожаю. З ранніх ярих зернових ячмінь найчутливіший до зміни погоди, а в холодну вологу весну сходи його жовтіють. Тому в холодні весни у західному регіоні України ячмінь сіють після ярої пшениці і вівса, за дружної теплої весни -- одночасно з ярою пшеницею.[2]

3.6 Сорти ярого ячменю

СН-28

Оригінатор: Кіровоградський інститут АПВ НААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2000 року для вирощування в Степу та Лісостепу.

Різновидність нутанс. Колос дворядний, остистий, солом'яно-жовтий, середньої щільності (10-11 сегментів на 4 см колосового стрижня), довжиною 6-9 см, слабо поникає, ромбічної форми. Форма куща - прямостояча. Середньостиглий, вегетаційний період 75-85 днів. Стійкий до вилягання та осипання. Сорт високопластичний, має підвищену стійкість до посухи, стійкий до листостеблових хвороб. Зернівка жовта, еліптичної форми, крупна (маса 1000 зерен 50-55 г). Сорт напівінтенсивного типу, пластичний, має відмінні круп'яні властивості. Норма висіву в Степу - 4 млн. схожих зерен на гектар, у Лісостепу - 4,5. Потенційна продуктивність- 65-71 ц/га.

Созонівський

Оригінатор: Кіровоградський інститут АПВ НААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2008 року для вирощування в Степу та Лісостепу.

Сорт різновиду нутанс, степової екологічної групи, зернового напрямку використання. Середньостиглий. Вегетаційний період 75-80 днів. Стійкий до вилягання та осипання. Відзначається високою стійкістю до посушливих явищ на протязі всього вегетаційного періоду. Колос нещільний (11 сегментів колосового стрижня на 4 см його довжини), слабо звужується до верхівки, дворядний, слабопоникаючий, жовтий, середньої довжини (7-9 см). Вихід зерна з одного колосу в середньому становить 20-22 зернини. Остюки довгі, паралельні до колосу. Зерно крупне (маса 1000 зерен 52-55 г), жовте, еліптичної форми. Вміст сирого протеїну в зерні 14,0%. Смакові та круп'яні якості відмінні. Добре окупає затрати на припосівне та основне внесення добрив. Стійкий до основних хвороб - на рівні сорту-стандарту. Потенційна продуктивність 65-72 ц/га.

Геліос

Оригінатор: Селекційно-генетичний інститут НААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2006 року для вирощування в Лісостепу та Полісся.

Колос шестирядний, завдовжки 8-9 см, пірамідальної форми, солом'яно-жовтого кольору, неламкий, нещільний. Остюки довгі -- 14-18 см, гладенькі, солом'яно-жовті. Зерно видовжено-овальної форми, жовтого

кольору, розміром 13 х 4 мм. Маса 1000 зернин -- 47,8-49,9 г. Стебло міцне, заввишки 65-75 см.

Інтенсивного типу. Вегетаційний період -- 95-102 дні. За 100-відсоткової господарської придатності рекомендується висівати 4,0-4,5 млн/га насінин. Запізнення із сівбою на 5-10 днів призводить до значного недобору врожаю (від 4 до 6 ц/га).

На державних сортодослідних станціях отримали середній урожай 50,8-55,1 ц/га, що на 17,4-20,9% більше за стандарти. Потенційна продуктивність --89 ц/га.

Стійкий до вилягання, осипання та посухи. Має групову стійкість проти летючої сажки, борошнистої роси, смужкового гельмінтоспоріозу.

З добрими круп'яними якостями. Вміст білка -- 11,0-11,1%, вирівняність зерна -- 95%.

Лофант

Оригінатор: Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2006 року для вирощування в Лісостепу та Полісся.

Колос дворядний, конусоподібної форми, солом'яно-жовтий, підвищеної щільності, неламкий, злегка звужується до верхівки, завдовжки 8-8,5 см.

Остюки довгі, зазубрені, тонкі, еластичні, завдовжки 14-15 см. Стебло міцне, заввишки 75-78 см. Зернівка еліптична, жовта. Маса 1000 зернин -- 45-53 г.

Напівінтенсивного типу. Вегетаційний період -- 92-95 днів. За 100-відсоткової господарської придатності рекомендується висівати 4,0-4,5 млн/га насінин. Агротехніка звичайна для зони вирощування. Дуже погано реагує на запізнення із сівбою. На державних сортодослідних станціях зібрали середній урожай 48,5-49 ц/га, що на 6,3-13,3% більше за стандарти. Потенційна продуктивність -- 75 ц/га.

Належить до сортів пивоварного призначення. Плівчастість -- 8-9%, вміст білка -- 10,8-11,5, екстрактивних речовин -- 78-80, крохмалю -- 58-62, вирівняність зерна -- 95%.

Стійкий до вилягання та осипання. Має середню стійкість до посухи.

Комплексно стійкий проти більшості поширених хвороб та шкідників: летючої сажки, борошнистої роси, гельмінтоспоріозу.

Етикет

Оригінатор: Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2006 року для вирощування в Лісостепу та Полісся.

Колос дворядний, циліндричної форми, солом'яно-жовтий, нещільний, неламкий. Остюки завдовжки 15 см, зазубрені, жовті. Зернівка жовта, еліптична, велика. Маса 1000 зернин -- 48,5-54,3 г. Стебло міцне, заввишки 79 см.

Напівінтенсивного типу. Вегетаційний період -- 92-95 днів. Агротехніка звичайна для зони вирощування. За 100-відсоткової господарської придатності рекомендується висівати 4,0-4,5 млн/га насінин. На державних сортодослідних станціях одержали середній урожай 48,5-54,2 ц/га, що на 12,1-18,9% більше за стандарти. Потенційна продуктивність -- 85 ц/га.

Стійкий до вилягання та осипання. Стійкий проти борошнистої роси, гельмінтоспоріозу, уражується на рівні стандартів.

Належить до сортів пивоварного призначення. Вміст білка -- 11,5-11,7%, крохмалю -- 57%, вирівняність зерна -- 94%.

3.7 Догляд за посівами

За нестачі вологи в ґрунті, відразу після посіву поле коткують. Сходи, для знищення ґрунтової кірки, боронують, за умови відсутності підсіву трав, а також підживлюють. Для боротьби з бур'янами посіви ячменю у фазу кущіння обробляють 2,4-Д натрієвою сіллю, 2,4-Д амінною сіллю. Для знищення клопа-черепашки застосовують Біская, Карате Зеон тощо, Для боротьби з хворобами таких як: гемінтоспоріоз, альтернаріоз, рінхоспороз, кореневі гнилі, фузаріоз, летюча сажка та інші, застосовують такі фунгіциди як Фалькон, Тілд, Рекс Дуо, Імпакт. Обприскування проводиться у фазу кущення при нормі фунгіцидів 0,5л/га. Повторне обприскування проводиться по прапорцевому листку. [1]

3.8 Збирання врожаю

Залежно від фази дозрівання, ярий ячмінь можна збирати двома способами роздільним або прямим комбайнуванням. Слід відмітити, що перестиглий колос ячменю стає ламким і це веде до значних втрат урожаю.

Збирання ячменю краще починати з кормового та продовольчого у фазі воскової стиглості при вологості зерна 35-23% роздільним способом.

Пивоварний ячмінь слід збирати лише при повній його стиглості з метою отримання високоякісного пивоварного зерна. Навіть краще дати йому перестояти 5-7 днів до повного достигання бічних пагонів. Звичайно пивоварні сорти стійкі до осипання зерен з колосу та вилягання. У разі значного засмічення посівів бур'янами вдаються до роздільного способу збирання незалежно від напрямку використання зерна.

При густоті стеблостою менше 280-300 шт./м² і висоті рослин менше 60-70 см проведення двофазного збирання недоцільне, тому що скошені стебла проваляться крізь зріджену стерню на землю і зерно в колосі може прорости, втратити схожість та якість.

Слід враховувати, що скошені валки краще утримуються у завислому стані, якщо їх покласти впоперек напряму сівби. Підбір валків слід починати при вологості зерна не більше 16-18%. При цьому необхідно, щоб режим обмолоту виключав можливість травмування зерна.

Збирати ячмінь можна різними зернозбиральними комбайнами наприклад: ДОН - 1500; СК Нива 5А; John Deere; Case; Class Lexion і Dominator та інші.[3]

Розділ 4. Урожайність ярого ячменю залежно від факторів які вивчаєте

4.1 Вплив інкрустації насіння та обробка по вегетації регуляторами росту на формування урожаю ячменю

Внаслідок значного погіршення за останнє десятиріччя рівня культури землеробства у виробничих господарствах різних форм власності, основні умови вирощування сільськогосподарських культур повинні забезпечувати, поряд із одержанням високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур, збереження та відтворення родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування. Особливого значення вказані питання набувають в останні роки, коли спостерігається зменшення обсягів застосування органічних і мінеральних добрив. Тому актуальною є розробка екологічно безпечних, ресурсозберігаючих технологій вирощування зернових колосових культур та впровадження у виробництво найбільш доступних і економічно доцільних джерел підвищення врожайності зерна. У зв'язку з цим, на нашу думку, заслуговують на увагу результати досліджень комплексного застосування фізіологічно активних речовин синтетичного та природного походження, які здатні одночасно поліпшувати умови живлення рослин, підвищувати їх імунний статус та стійкість до несприятливих чинників довкілля [7,8].

До важливих завдань в наших дослідженнях відносилися питання вивчення ефективності застосування рістрегулюючих речовин та їх вплив на формування продуктивності рослин ярого ячменю сорту Статок із кормовим використанням зерна.

Відомо, що період розвитку рослин кущіння - вихід в трубку відноситься до одного із найважливіших в процесі органогенезу зернових колосових культур, який характеризується найінтенсивнішими ростовими процесами, коли за рахунок збільшення листкової поверхні рослин відбувається „змикання” рядків у міжряддях посіву та помітно активізується розвиток їх генеративних органів. Умови протікання цього періоду безпосередньо впливають на утворення репродуктивних органів злакових рослин [9].

За результатами наших досліджень встановлено, що вже тільки використання РРР, досить чітко проявлялася позитивна дія досліджуваних рістрегулюючих препаратів на продуктивність ячменю, прибавка урожаю при цьому склала від 2,4 до 9,1ц/га.

Для визначення доцільності і ефективності поєднання комплексного використання регуляторів росту, тобто обробка насіння при різних нормах та при проведені додаткового обприскування посівів ярого ячменю у різні фази розвитку аналогічними рістрегулюючими препаратами при різних нормах внесення, встановлено що взаємодія препаратів, за складних погодних умов, позитивно вплинула на формування врожаю.

Слід зазначити, що найбільш ефективний вплив регуляторів росту на цей показник спостерігався у варіантах при обробці насіння Біосилом та внесення Біолану по вегетації з нормами: Біосил, 10мл/т + Біолан, 10 мл/га (початок колосіння) з врожайністю 34,9 ц/га, що перевищує контроль на 36%, Біосил 10мл/т + Біолан 10 мл/га (фаза кущення) з урожайністю 30,4 ц/га на 12%, Біосил 10мл/т + Біолан 10 мл/га (початок виходу в трубку) з урожайністю 29,4ц/га, що на 18% перевищує контроль (табл.. 2.1.1.)

4.2 Вплив регуляторів росту та мікроелементів на елементи структури урожаю ярого ячменю

Попередніми дослідженнями вчених визначено, що до найбільш важливих, взаємодіючих між собою елементів продуктивності рослин усіх зернових колосових культур, відносяться показники густоти продуктивних стебел на одиниці площі, кількість зерен у колосі та маса 1000 зерен [10].

Кількість рослин які беруть участь у формуванні їх урожаю пов'язані із їх збереженням в період вегетації. Густота стеблистою ярого ячменю визначається ступеню виживання рослин в період від сходів до збирання.

Як показують результати досліджень в дослідах збереглося від 295 до 454 рослин на м² не залежно від внесення рістрегулюючих препаратів та мікроелементів.

Результати біометричних замірів кількісних параметрів в посівах ярого ячменю показали, що всі досліджувані рістрегулюючі препарати та обробка мікроелементами позитивно впливали на елементи продуктивності рослин. Найбільш змінилися під впливом досліджуваних факторів показники густоти продуктивних стебел.

За період проведення досліджень ярий ячмінь майже не кущився (коефіцієнт кущення складає 1,2), але мав добре розвинене основне стебло.

Аналіз структури урожаю показує, що при обробці регуляторами росту та взаємодії регуляторів росту з мікроелементами змінюється і структура урожаю особливо по кількісним характеристикам елементів урожаю колоса.

Ряд вчених відмічають, що величина врожаю зерна ярого ячменю знаходиться у прямій залежності від маси 1000 зерен. У свою чергу, маса 1000 зерен найбільше залежить від тривалості періоду їх утворення: чим довший цей період, тим вища маса 1000 зерен [11, 12].

Як показують результати при досліджувані різних норм обробітку та внесення по вегетації регуляторів росту рослин та мікроелементів, слід зазначити, що найбільш ефективний вплив на довжину колоса та озерненість спостерігався у варіантах при обробці насіння Біосилом та внесення Біолану по вегетації з нормами: Біосил 10мл/т + Біолан 10 мл/га (початок колосіння), Біосил 10мл/т + Біолан 10 мл/га (фаза кущення), Біосил 10мл/т + Біолан 10 мл/га (початок виходу в трубку) Довжина колоса досягала від 8,3 до 10,3 см, при цьому збільшувалась кількість зерен в колосі від 21 до 23 шт.

Висновки

1. Ячмінь в Україні, є однією з провідних зернофуражних культур, в зерновому балансі держави що займає друге місце по площі посіву після озимої пшениці.

2. Для отримання високих та сталих врожаїв необхідно висівати сорти рекомендовані для різних кліматичних зон, які занесені до державного Реєстру сортів рослин України.

3. Правильне розміщення ярого ячменю по попередниках має вплив на формування рівня врожаю та якості зерна.

4. Одним із основних факторів формування врожаю є оптимізація живлення рослин при внесенні добрив.

5. Своєчасна і високоякісна сівба має вирішальне значення для одержання високих і сталих врожаїв зерна.

6. Для уникнення втрат під час збирання врожаю необхідна оптимізація строків збирання, своєчасність і якісність його проведення.

7. Рістрегулюючі препарати та обробка мікроелементами позитивно впливають на елементи продуктивності рослин.

Список використаної літератури:

1. Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко, О.І. Зінченко. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.: іл.

2. Рослинництво: Підручник / В.Г. Влох. С.В. Дубковецький. Г.С. Кияк, Д.М. Онищук; За ред. В.Г. Волоха. К.: Вища шк. 2005. - 382 с.: іл.

3. Лихочвор В.В., Рослинництво. Технологія вирощування сільськогосподарських культур. - 2-е видання, виправлене, - Київ: Центр навчальної літератури. 2004. - 808 с.

4. Ячмень (эволюция, классификация, селекция)., Л., отделение издательства «Колос», 1972. 296 с., с илл.

5. Пропозиція Український журнал з питань агробізнесу № 2007'02

6. Пропозиція Український журнал з питань агробізнесу № 2009'04

7. Пономаренко С.П., Цутинская Г.А. Новые решения с использованием регуляторов роста // Регуляция роста, развития и продуктивности растений: Матеріали міжн. наук. конф. - Минск, 1999. - С. 85-86.

8. Цыганков Л.Р., Вильдфлуш И.Р., Губан К.А. Эффективность новых регуляторов роста при возделывании яровой пшеницы и ячменя на дерново-подзолистой лёгкосуглинистой почве // Регуляторы роста, развитие и продуктивность растений: Материалы междун. конф. - Минск, 1999. - С. 125-126.

9. Борисоник З.Б. Ячмень яровой. - М.: Колос, 1974. - 255 с.

10. Кулешов И.Н. Агрономическое семеноведение. - М.: Сельхозгиз, 1963. - 174с.

Размещено на Allbest.ru