Виробництво ячменю в умовах ТОВ АФ "Колос" Хорольського району з розробкою операційної технології посіву

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Реферат

Вступ

1. Виробничо - технологічна характеристика господарства.

1.1 Коротка характеристика господарства

1.2 Матеріально-технічна база, техніко - економічні показники МТП

2. Технологічна частина

2.1 Агротехнічні вимоги до заданої операції

2.2 Визначення складу агрегату та режиму його роботи.

2.3 Визначення продуктивності агрегату та витрати палива на одиницю операції.

3. Розрахункова частина

3.1 Біологічні особливості, попередники та районовані сорти заданої культури

3.2 Розрахунок технологічної карти на виробництво ячменю.

3.3 Визначення потреби в ПММ для виконання запланованого обсягу робіт

4. Організаційна частина.

4.1 Підготовка поля до роботи.

4.2 Технологічна наладка агрегату.

4.3 Організація роботи агрегату в полі. Контроль якості.

4.4 Охорона праці і навколишнього середовища.

4.5 Розрахунок операційно-технологічної карти.

5. Економічна частина.

5.1 Визначення затрат праці на одиницю продукції.

5.2 Визначення собівартості одиниці продукції.

Висновки.

Перелік посилань.



РЕФЕРАТ

Курсовий проект на тему: «Виробництво ячменю в умовах ТОВ АФ «Колос» Хорольського району з розробкою операційної технології посіву» включає в себе пояснювальну записку та графічну частину.

Пояснювальна записка має обсяг сторінок. Пояснювальна записка складається з 5-ти розділів. Графічна частина креслиться на форматі А2. На першому аркуші викреслюють технологічну карту на задану культуру. На другому аркуші викреслюють операційно-технологічну карту.

Запропоновано заходи по поліпшенні умов для працюючих, розглянуті небезпечні ситуації при вироуванні капусти та заходи запобіганню небезпечних ситуаціям.



ВСТУП

Найважливішою умовою удосконалення сільськогосподарського виробництва є підвищення й прискорення науково-технічного процесу, високоефективне використання виробничого потенціалу із зміцненням матеріально-технічної бази сільського господарства на основі подальшого та неухильного розвитку всіх ланок виробництва в Україні.

Завершення комплексної механізації виробничих процесів, впровадження більш досконалої системи машин для виробництва і збирання сільськогосподарських культур в усіх зонах нашої держави і зокрема в зоні Лісостепу.

Велике значення надається подальшому впровадженню зональних технологій і систем машин із значно підвищеною продуктивністю та із збільшеним терміном використання. Однак потенційні можливості техніки можуть бути реалізовані лише при належній організації її експлуатації.

Сучасний рівень механізації господарств дає можливість виконувати майже всі машинами значно скорочуючи при цьому агротехнічні строки проведення робіт. Широке використання техніки вимагає високого професійного рівня від механізатора, фундамент якого закладається під час навчання.

Тільки науково обґрунтоване комплектування машинно-тракторних агрегатів відповідно до конкретних умов їх використання і комплекс правильно проведеного регулювання забезпечують при виконанні високу якість та своєчасність виконання всіх робіт.

1. ВИРОБНИЧО - ТЕХНОЛОГІЧНА Характеристика господарства

1.1 Коротка характеристика господарства

На даний час свого існування господарство має назву ФГ "Софіївка В" м. Хорол

ФГ "Софіївка В" розпочало своє існування в 2003 році в результаті реорганізації та поділу колишнього господарства на декілька. Одне з яких і отримало дану назву.

Попереднє господарство вело свою історію існування з 1964 року і утворилося воно в наслідок об'єднання трьох невеликих господарств. Як відомо саме в цей період ішов процес укрупнення господарств шляхом злиття декількох невеликих в одне.

ФГ "Софіївка В"розташовано в Лівобережній частині України, в зоні Лісостепу в його східній частині і об'єднує в собі три населених пункти: Кривці, Бригадирівка та Ялосовецьке.

Центр господарства розташовано в селі Кривці від якого відстань до обласного центру міста Полтава становить 143 кілометрів, до районного центру міста Хорол - 25 кілометрів і до залізничної станції - 27 кілометрів. На території господарства знаходяться асфальтовані дороги, що зв'язують населенні пункти як між собою так і з іншими господарствами.

Дані по адміністративно-господарському будівництву, наявність бригад, населених пунктів та працездатного населення буде подано у вигляді таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Земельний фонд господарства і його використання

Складові земельного фонду	Площа, га	У відсотках до загальної площі	У відсотках до площі с/г угідь
Загальна земельна площа	600	100	100
Всього с/г угідь	600	100	100
З них орних	600	100	100
Сіножаті	-	-	-
Пасовища	-	-	-
Багаторічні насадження	-	-	-
Інші землі	-	-	-

Як видно з таблиці в користуванні господарства на даний період розвитку знаходиться тільки орна земля для вирощування сільськогосподарської продукції і її подальшої реалізації. З чого можна зробити висновок що в даному господарстві головною галуззю рослинництво.

Географічне положення Полтавщини визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини атлантико-континентальної помірно-вологої помірно-теплої кліматичної області. У цілому для території Полтавщини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату.

Як відомо, особливості клімату значною мірою залежать від впливу радіаційного чинника, зумовленого географічною широтою місцевості, яка визначає показники сонячної радіації. Тривалість сонячного сяяння з півночі на південь області зростає від 1900 до 1980 годин за рік; кількість сумарної сонячної радіації - від 101 до 104 ккал/см2 за рік; показники радіаційного балансу - від 44 до 46 ккал/см2 за рік.

Переважну частину сонячної енергії поверхня області отримує в теплий період року, в основному на протязі другої половини весни і в літні місяці.

Радіаційний баланс території в середньому за рік є додатнім, а на протязі зими - від'ємним. Другим за впливом на особливості клімату є чинник циркуляції атмосфери. Рівнинний характер поверхні області сприяє поширенню над її територією повітряних мас трьох типів і шести підтипів. Серед трьох зональних типів переважають повітряні маси помірних широт (понад 2/3 днів за рік). Арктичні повітряні маси панують в понад, 1/10, а тропічні - понад 1/5 кількості днів за рік.

У понад 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас ? із суходолу Євразії; у 1/3 днів панує морський підтип повітряних мас (із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів - Середземного, Чорного, Азовського).

Упродовж останніх десятиліть спостерігаються деякі тенденції в характеру циркуляції атмосфери, що впливають на зміни клімату. Практично зникла так звана "Вісь Воєйкова", північніше якої панував західний переніс повітряних мас і циклональний тип погоди, а південніше - східний переніс і антициклональний тип погоди. Ця вісь зумовлювала кліматичну межу між лісостеповою й степовою зонами й розміщувалася на південний схід від Полтави. В наш час узимку різко зменшився вплив Сибірського баричного максимуму, який зумовлював антициклональну погоду (морозну і суху), та посилився вплив циклонів (із Ісландського мінімуму, Середземноморської баричної депресії та Чорноморської баричної улоговини). Це призвело до збільшення середньої температури повітря в найхолодніший місяць - січень на 3-4°C, та середньої температури повітря за рік на +1°C. Зросла також середня температура повітря у більшості місяців року. Річний хід температури повітря майже повністю співпадає з річним ходом розподілу сонячної радіації.

Таблиця 1.2 - Структура посівних площ господарства, га

Назва культури	Роки
	2014	2015
Пшениця	200	200
Ячмінь	125	125
Гречка	70	70
Соняшник	205	205

Проаналізувавши таблицю 1.2 ми бачимо, що в основному за 2015 рік площа посівних зернобобових та технічних культур не змінилася.

Культура	2014 рік	2015 рік
	Врожайність ц/га	Затрати праці, люд. год	Собівартість грн./ц	Врожайність ц/га	Затрати праці, люд. год	Собівартість грн./ц
1	2	3	4	5	6	7
Пшениця	36,2	0,61	854,5	37,6	0,63	862,3
Ячмінь	24,2	0,60	653,4	26,4	0,62	655,2
Гречка	22,3	1,34	747,48	22,3	1,38	747,48
Соняшник	24,2	2,01	720,4	25,6	2,03	733,2

1.2 Матеріально-технічна база, техніко-економічні показники МТП

Вся техніка, майже в повному обсягу, відпрацювала терміни використання і багато коштів іде на підтримання робото здатності її складових одиниць та вузлів.

В найближчому майбутньому господарство не планує поповнювати свій парк новою технікою

Таблиця 1.3 - Склад тракторного парку господарства

Назва машини	Марка машини	Кількість по рокам, шт.
		2014	2015
1	2	3	4
Трактори	ХТЗ-150К-12 Беларус-900 Беларус-1523	3 6 2	3 6 2
Зернозбиральні комбайни	Єнісей	2	2



Таблиця 1.4 - Склад сільськогосподарських машин господарства

Назвасільськогосподарськоїмашини	Марка сільськогосподарськоїмашини	Наявність в господарствіпо роках
		2014	2015
Плуги	ПЛН-3-35	3	3
	ПЛН-6-35	2	2
Лущильники дискові	ЛДГ-15	3	3
	ЛДГ-10	2	2
Зчіпки	СП-11	2	2
	СГ-21	1	1
Борони дискові	БДТ-7	4	4
	БДТ-3	3	3
Борони зубові	БЗТС-1,0	15	15
	ЗБЛ-0,6 Б	10	10
Шлейф-борони	ШБ-2,5	10	10
Культиватори	КПС-4	4	4
	КПГ-4	2	2
Розкидачі мінеральних добрив	РУМ-5	2	2
Розкидачі органічних добрив	ПРТ-10	1	1
Обприскувачі	ОПШ-15	2	2
Сівалки	СУПН-8	2	2
	СЗ-3,6	2	1
	JOHN DEER 455	2	2
Котки	ЗКВГ-1,4	3	3
	СКГ-2	2	2
Жатки валкоутворювачі	CLAAS C 660	1	1
	CLAAS RU 600	1	1
	CASE 1083	1	1
	CASE IH 1020	1	1
Картоплекопачі	ККУ-2А	3	3
Причепи	2ПТС-4	3	3

Проаналізувавши таблицю 1,4 ми бачимо що в ПСП “Нива” достатньо сільськогосподарської техніки. Достатньо і новітньої техніки, що значно покращує роботу і зменшує терміни її виконання.



2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1 Агротехнічні вимоги до посіву ячменю

Сівба. Підготовка насіння

Високоякісне насіння формують з допомогою відповідних заходів під час післязбиральної його обробки:

- очищення насіння від мертвих і живих домішок та доведення за чистотою до вимог державного стандарту;

- сортування насіння - це виділення із загальної маси насіння повноцінних його частин певної величини та пружності.

Протруювання насіння - це обробка його хімічними препаратами для знищення збудників хвороб, бактерій, грибних вірусів та проти шкідників. Здійснюють його різними способами, але найпоширеніший метод - протруєння та інкрустація насіння, тобто протруєння насіння з фіксуванням протруювачів на насінні з допомогою полімерних плівкоутворювачів.

Строки й способи сівби, глибина загортання насіння

У зоні нестійкого зволоження північної частини лівобережного Лісостепу, особливо в роки з екстремальними погодними умовами, врожайність ячменю значною мірою залежить від норм висіву. Вибір норми, незважаючи на уявну її простоту і вивченість, є достатньо складним питанням технології, до якого доводиться повертатися щорічно.

Цю проблему слід вирішувати відповідно до цілої низки умов, що постійно змінюються: час достигання грунту, вологозабезпеченість, сорт, технологія тощо. Тому раз і назавжди визначеної норми висівання не може бути. Вона постійно змінюється. Можна вести мову тільки про орієнтовні норми висіву для різних зон.

Встановлюючи норму висівання, слід враховувати біологічну особливість ярого ячменю, формувати різну кількість пагонів кущіння, зниження енергії кущіння за збільшення кількості рослин на одиниці площі. Продуктивність колосу пагонів кущіння зменшується за надмірного або пізнього їхнього формування. Раніше твердили, що найпродуктивні рослини будуть із нормою висіву в межах 4-5 млн/га. Зазвичай коефіцієнт кущіння в таких посівах становить 2-3. У лісостеповій і поліській зонах оптимальною нормою сівби вважають 4,5 млн/га, у передкарпатській і карпатській зонах вона зростає до 5 млн/га схожих насінин. За підвищених норм висіву (від 5 до 7 млн насінин на один гектар) умови світлового режиму в посівах помітно погіршуються. В зріджених посівах, навпаки, ростові процеси посилюються, але підвищення кущіння й продуктивності рослин не компенсує недостатньої щільності колосоносних стебел перед збиранням. Отже, тільки за оптимальних норм висівання створюються умови для формування структури рослин, які забезпечують найвищу продуктивність посівів.

Сіяти ячмінь треба в ранні строки. Запізнення із сівбою на п`ять-сім днів призводить до зниження врожаю в умовах України на 4-6 ц/га, в посушливі роки - на 10-14 ц з гектара.

Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см.

За інтенсивного вирощування ячменю під час сівби створюють постійні технологічні колії, перекриваючи висівні апарати шостого-сьомого та 18-19 сошників у середній сівалці (СЗ-3,6, СЗП-3,6) трисівалкового агрегату. Якщо ячмінь сіють після кращих попередників, тоді застосовують меншу норму, ніж після гірших, а в разі запізнення з сівбою або висівання в сухий грунт - більшу. За вузькорядної сівби беруть на 0,5-1 млн схожих зернин більше, ніж у разі висіву звичайним рядковим способом. Під ярий ячмінь часто підсівають у сівозміні багаторічні трави: конюшину, люцерну, еспарцет.

Норми висіву багаторічних трав, залежно від зони, становлять: конюшини - 14-20 кг/га, люцерни - від 10-12 до 18-20, еспарцету - від 60-80 до 100 кг/га. Суміші слід висівати зернотрав`яними сівалками СЗТ-3,6, СЗ-3,6А, які окремо висівають насіння ячменю й трав.

Глибина загортання насіння ячменю становить на важких глинистих грунтах 3-4, на легких - 5-6, у посушливих степових районах - 7-8; конюшини й люцерни - 2-3, еспарцету - 3-4 сантиметри.

Догляд за посівами

Якщо ячмінь сіють у посушливу весну, то для підвищення польової схожості й дружного проростання насіння здійснюють післясходове коткування посівів кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6. У районах з достатньою кількістю вологи, особливо на важких запливних грунтах, де може утворюватися грунтова кірка, її руйнують ротаційними мотиками МВН-2,8 або голчастими боронами БИГ-3А. У період вегетації застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур`янів. У разі виявлення на рослинах ознак борошнистої роси, іржі посіви у фазі кущіння обприскують з обприскувачів ОПШ-15-01, ОМ-320-2, ОВТ-2, ОВТ-1А.

2.2 Визначення складу агрегату та режиму його роботи

Розрахунок тягового агрегату:

Для проведення посіву ячменю вибираємо агрегат в складі трактора Беларус-1523 і сівалки СЗ-5.4. Питомий опір ґрунту Ко= 2кН/м, величина підйому поля і = 0,03.

1. Визначаємо, згідно агротехнічних вимог, діапазон допустимих робочих швидкостей агрегату - vдоп = 6-12 км/год, яка відповідає роботі трактора Беларус-1523на десятій та одинадцятій передачі. Швидкість руху і номінальне тягове зусилля на гаку трактора на вибраних передачах становить:

vт4 = 7,99 км/год ; Ргакн4 =48,95кН ;

vт5 = 10,97 км/год ; Ргакн5 = 35,65кН ;

2. Визначаємо тягове зусилля на гаку трактора з урахуванням умов його роботи:

; (1)

де Ргакн - номінальне тягове зусилля на гаку трактора, кН ;

Gтр - вага трактора, кН ;

f- коефіцієнт опору перекочуванню трактора, частки одиниці;

і - величина підйому в частках одиниці.

Ргак4 = 48,95 - 56,84 Ч (0,07 + 0,03) = 48,83кН ;

Ргак5 =35,65-56,84 Ч (0,07+0,03) = 35,53кН ;

3. Попередньо визначаємо максимальну ширину захвату агрегату для визначення марки зчіпки за формулою:

; (2)

де Кv - питомий опір ґрунту з поправкою на швидкість,

; кН/м (3)

де Ко - питомий опір при швидкості vо = 5 км/год, кН/м;

П - коефіцієнт приросту питомого опору на 1 км . підвищення робочої швидкості руху від vо, в частках одиниці [ дод.Д] ;

vр - робоча швидкість руху агрегату, км/год:

, (4)

де vт - теоретична швидкість руху агрегату, км/год;

д - коефіцієнт буксування коліс трактора, %,

для колісного трактора д =12%

vp4 = 7,99 Ч(1 - 0,12) = 7,03км/год.

vp5 = 10,97Ч(1 - 0,12) =9,6 км/год.

Кv4 = 2,4кН/м.

Кv5= кН/м.

Ri - додатковий опір, який виникає при русі агрегату на підйом:

, кН/м, (5)

де Gм - вага сільськогосподарської машини, кН.

вк - конструктивна ширина захвату агрегату, м;

і - величина підйому в частках одиниці.

Ri = 0,31кН.

В махп4 =18,01 м.

В махп5 = 11 м.

4.Виходячи з отриманої ширини захвату приймаємо зчіпку марки СП-16 з вагою Gзч =10,1кН

1. Уточнюємо максимальну ширину захвату агрегату:

; м (6)

; м

; м

де Rзч - опір зчіпки, кН.

; (7)



;

де f - коефіцієнт опору перекочуванню зчіпки (табл.19).

2. Визначаємо кількість машин в агрегаті:

; (8)

Отримані значення заокруглюємо до меншого цілого числа (п4 = 3; п5 = 1).

Визначаємо тяговий опір агрегату за формулою:

ячмінь тяговий агрегат посів

; (9)

Rагр4 = (2,4 + 0,31)Ч5,4Ч3 + 1,3 = 45,2 кН.

Rагр5 = (2,92 + 0,31)Ч5,4Ч1 + 1,3 = 18,7 кН.

Визначаємо коефіцієнт використання тягового зусилля трактора за формулою:

; (10)

0,92 ;

0,52 ;



2.3 Визначення продуктивності агрегату та витрати палива на одиницю операції

1. Змінну продуктивність агрегату визначаємо за формулою:

; (11)

де Вр - робоча ширина захвату агрегату:

; (12)

де Вм - конструктивна ширина захвату агрегату, м;

в - коефіцієнт використання ширини захвату агрегату;

vр - робоча швидкість руху агрегату, км/год;

Тр- робочий час зміни:

; (13)

;

де Тзм - час зміни, год. (Тзм = 7 годин.)

ф - коефіцієнт використання часу зміни. [ дод. З]

2. Годинну витрату палива визначаємо за формулою:



; (14)

де Qp, Qх, Qз - відповідно годинна витрата палива при виконанні роботи, на холостому ходу, на зупинках із працюючим двигуном, кг/год;

Тр, Тх, Тз - відповідно час роботи, холостих ходів, зупинок, год;

; (15)

Приймаємо роботу агрегату на 11 передачі з однією сівалкою.



3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

3.1 Біологічні особливості, попередники та районовані сорти ячменю

Біологічні особливості

Ячмінь, як і озима пшениця та інші важливі зернові культури, відіграє провідну роль у вирішенні зернової проблеми України. Ячмінь, як і озима пшениця та інші важливі зернові культури, відіграє провідну роль у вирішенні зернової проблеми України. За посівною площею і врожайністю він займає четверте місце серед зернових культур у світовому землеробстві після пшениці, кукурудзи та рису. Посівна площа ячменю на земній кулі становить майже 75 млн га. В Україні його висівають на площі близько 3 млн гектарів. У структурі посівних площ Лісостепу ярий ячмінь у середньому займає близько 10%, а в окремі роки, коли доводиться пересівати озимі, - 12 і навіть 15%. У зв`язку з цим, досить актуальним є завдання з розробки нових і вдосконалення наявних технологій вирощування ярого ячменю в зоні Лісостепу України, які були б економічно та енергетично виправдані й забезпечували високі сталі врожаї високоякісного зерна.

Попередники

Кращими попередниками для ячменю є просапні та озима пшениця, тобто культури, які залишають поле досить чистим від бур`янів з достатньою кількістю в ґрунті легкодоступних рослинам поживних речовин. Важливо також, щоб під попередник ячменю було внесено органічні й мінеральні добрива, бо він добре реагує на їхню післядію. У степовій зоні України кращими попередниками для ячменю є кукурудза, просапні, зернобобові та баштанні культури.

У Лісостепу добрими попередниками є кукурудза, цукрові буряки та інші просапні й зернобобові культури, під які вносили добрива. На Поліссі ячмінь висівають на родючіших ґрунтах після культур, під які теж вносили органічні та мінеральні добрива. Кращими попередниками є картопля, цукрові буряки, кукурудза, зернобобові культури. Чергування культур з різними біологічними властивостями та неоднаковими потребами у зволоженні, освітленні й поживних речовинах є одним із найважливіших заходів боротьби з усіма бур`янами, що засмічують посіви. Відомо, що сільськогосподарські культури й технології їхнього вирощування по-різному впливають на бур`яни. Тому культури, чутливі до забур`янення, потрібно висівати після таких попередників, які найбільше пригнічують бур`яни або їхнє вирощування сприяє очищенню ґрунту від бур`янів. Зернобобові культури як попередники сприяють не тільки підвищенню врожаю ячменю, але й збільшують вміст білка на 1,5-2%. У дослідженнях Уманського СГІ урожайність ярого ячменю після цукрових буряків становила 33,2, після кукурудзи - 32,8 ц/га. Однак стійкішою вона була після кукурудзи, тоді як після буряків вона значною мірою залежала від погодних умов. У спеціалізованих зернових сівозмінах ярий ячмінь вирощують також і після озимої пшениці. За біологічними особливостями ця культура значно різниться з переліченими вище попередниками, тож і на водно-поживний режим та фітосанітарний стан посівів впливає дещо по-іншому.

3.2 Розрахунок і складання технологічної карти на виробництво гречки

Основа розрахункової частини дипломного проекту - розрахунок і складання технологічної карти на виробництво заданої культури.

Технологічна карта - документ, в якому в певній послідовності і взаємозв'язку набрані найдоцільніші технологічні операції, способи їх виконання, набір сільськогосподарських машин - знарядь, пристроїв, обладнання з визначенням економічного ефекту на виконанні однієї операції, так і на виробництво продукції в цілому.

Технологічна карта на виробництво заданої культури за інтенсивною технологією складається з 22 граф.

Розрахунок і складання граф технологічної карти проводиться по заданій в завданні технологічній операції.

Графа 1. “Назва сільськогосподарських робіт” - записують роботи, які потрібно виконати при виробництві заданої культури за інтенсивною технологією. Операції записують в агрономічній послідовності.

Графа 2. “Агронормативи” записуємо агротехнічні вимоги до відповідних операцій.

Графа 3. “Обсяг робіт у фізичних одиницях” - для польових робіт обсяг робіт виставляється в гектарах, операції пов'язані з навантаженням - в тоннах, транспортні в т. км , якщо операція виконується у два сліди - обсяг робіт подвоюється.

Графа 4. “Змінна норма виробітку” - для операції визначеної в темі дипломного проекту змінну норму виробітку ( Wзм ) беремо із пункту 3.3. всі інші - з додатку Б.

Графа 5. “Кількість нормозмін” - заповнюється після розрахунку за формулою:

; (16)

де nп.з.- кількість нормозмін;

Qф- обсяг робіт га,т,т.км (3 графа технологічної карти);

Wзм- змінна продуктивність агрегату, га /зм, т / зм, т.км /зм (4 графа технологічної карти).

Графа 6. “Кількість робочих днів” - проставляють оптимальну кількість робочих днів згідно агротехнічних вимог -[дод.А,гр.6]

Графа 7.“Марка трактора, комбайна, автомобіля” - записуємо марку трактора, комбайна або автомобіля, які найбільш доцільні для виконання цієї операції -[дод.Б,гр.3]

Графа 8.“Марка сільськогосподарської машини” - записуємо марку машини, яка забезпечує високу якість виконання операції і яку найбільш доцільно агрегатувати з даним трактором -[дод.Б,гр.4,5]

Графа 9. “Кількість машин в агрегаті” - проставляємо кількість машин в агрегаті, які забезпечують в даних умовах оптимальне завантаження двигуна трактора. Цю кількість визначають практично або розрахунково - [дод.Б,гр.6]

Графа 10. “Кількість обслуговуючого персоналу” - проставляють кількість працівників, які обслуговують агрегат - [дод.Б,гр.9]

Графа 11.“Коефіцієнт змінності” - проставляють число, яке показує кількість змін роботи агрегату під час виконання операції ( 1; 1,5; 2 ).

Графа 12.“Потрібна кількість агрегатів” заповнюється після розрахунку за формулою:

; (17)

де Q - обсяг робіт по даній операції у фізичних одиницях (гр.3);

Wзм - змінна норма виробітку (гр.4);

Др - кількість робочих днів (гр.7);

Кзм - коефіцієнт змінності (гр.11).

Графа 13. “Затрати палива на одиницю роботи” - беруть із типових норм виробітку і витрати палива.

Графа 14.“Витрата палива, всього” дорівнює добутку даних граф 3 та 13.

Графа 15. “Затрати праці на одиницю роботи” знаходимо за формулою:

; (18)



де Тзм - тривалість зміни, год (для всіх операцій - 7 год., для операцій, пов'язаних із мінеральними добривами - 6 год., для операцій, пов'язаних із отрутохімікатами - 5 год.);

П - кількість обслуговуючого персоналу (гр.11);

Wзм - змінна норма виробітку (гр.4).

Графа 16. “Затрати праці, всього” дорівнюють добутку граф 3 та 15.

Графа 17. “Затрати коштів на оплату праці” знаходять шляхом множення графи 5 на основну заробітну плату тракториста - машиніста за виконану нормозміну використовуючи додаток М.

Графа 18.“Затрати коштів на амортизацію” знаходимо за формулою:

(19)

де Qф - обсяг робіт у фізичних одиницях (гр.3)

Бтр, Бзч, Бм - балансова вартість трактора, зчіпки та сільськогосподарської машини грн.;

атр, азч, ам - норма амортизаційних відрахувань на трактор, зчіпку та сільськогосподарську машину, %;

tтр.ф, tзч.ф, tм.ф - фактичне річне навантаження на трактор, зчіпку та сільськогосподарську машину, год;

Wгод- годинна продуктивність агрегату,

; (20)

де Тзм - тривалість зміни, год (для всіх операцій - 7 год., для операцій, пов'язаних із мінеральними добривами - 6 год., для операцій, пов'язаних із отрутохімікатами - 5 год.);

п - кількість машин в агрегаті (графа 10)

Графа 19.“Затрати коштів на поточний ремонт і технічне обслуговування машин” знаходимо за формулою:

(21)

де Ртр, Рзч, Рм - норма відрахувань на поточний ремонт і ТО на трактор, зчіпку та сільськогосподарську машину, %;

Графа 20. “Затрати коштів на паливо - мастильні матеріали” знаходимо шляхом множення графи 14 на комплексну вартість 1 кг палива.

Графа 21. “Всього грошових витрат” знаходять шляхом додавання граф 17,18,19,20.

Графа 22. “Затрати коштів на одиницю роботи” знаходимо шляхом ділення графи 21 на графу 3.

3.3 Визначення потреби в ПММ для виконання запланованого обсягу робіт

Раціональне використання нафтопродуктів у господарствах значно залежить від правильного обґрунтування річної потреби в паливо - мастильних матеріалах, враховуючи структуру машинно - тракторного парку, природно - кліматичні та виробничі умови.

Потребу в паливо - мастильних матеріалах для вирощування та збирання заданої сільськогосподарської культури визначають на підставі набраного обсягу робіт та норм витрати палива на одиницю роботи. Потребу в основному паливі вибирають по марках тракторів сумуючи графу 14 технологічної карти.

До витрати основного палива, згідно технологічної карти, додаємо витрати на холості переїзди тракторів, переміщення з поля на поле тощо. Ці витрати становлять 3 ... 5 % від загальних витрат (можна брати середнє значення 4%).

Пусковий бензин і мастильні матеріали визначаємо в процентному відношенні від загальної потреби основного палива.

Згідно технологічної карти потреба в основному паливі для тракторів становить:

Т-150КQ = 2327,8 кг.

МТЗ-82 Q = 1387,77 кг.

Беларус-1523Q = 352,56кг.

ДОН-1500 Q = 1661,1 кг.

Визначаємо загальну потребу в основному паливі за марками тракторів:

Т-150К

МТЗ-82

Беларус-1523

ДОН-1500

Розрахунки потреби в пусковому бензині і мастильних матеріалах проводимо в таблицю 4.1. використовуючи додаток К.

Таблиця 4.1 - Потреба в пусковому бензині і мастильних матеріалах

Марка трактора	Потреба в основному паливі	Моторне масло	Трансмісійне масло	Консистентне мастило	Пусковий бензин
		%	Кг	%	кг	%	Кг	%	кг
Т-150К	2420,9	5,0	121	0,3	7,2	0,3	7,2	1,0	24,2
МТЗ-82	1443,2	5,0	72,1	1,0	14,4	0,25	3,6	1,0	14,4
Беларус-1523	366,6	5,0	18,3	1,0	3,6	0,25	0,9	1,0	3,6
ДОН-1500	1727,5	5,0	86,3	1,0	17,2	0,2	3,4	1,0	17,2
Всього	5958,2	Х	297,7	Х	42,4	Х	15,1	Х	59,4



4. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

4.1 Підготовка поля до роботи

Підготовка ґрунту

Ячмінь потребує поліпшеного обробітку ґрунту: він має бути пухким, чистим від бур`янів. Залежно від попередника, складу ґрунтів і погодних умов, ґрунт готують по-різному. В разі висівання ярого ячменю після зернових та зернобобових культур система зяблевого обробітку ґрунту передбачає лущення стерні та оранку на зяб. Лущити стерню треба одночасно зі збиранням попередника. Якщо поле засмічене однорічними бур`янами, частіше обмежуються одним лущенням дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. За сильної забур`яненості через три-чотири тижні після першого здійснюють друге лущення на глибину 10-12 см лущильниками ЛДГ-20 або ЛДГ-10А. Після збирання кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А, БДТ-10) на глибину 12-14 см. На полях, засмічених гірчаком, осотом, пирієм, лущення проводять теж двічі: на площах, забур`янених кореневищними бур`янами (пирієм), дисковими боронами БДТ-7, БДТ-3 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, на глибину 10-12 см; на полях із коренепаростковими бур`янами (осот) перше лущення дисковими лущильниками проводять на глибину 6-8 см, а друге, через 15-20 днів, - лемішними лущильниками (ПЛН-10-25) на глибину 12-14 сантиметрів.

Зяблеву оранку плугами з передплужниками після стерньових попередників здійснюють на глибину 20-22 см, а на полях, засмічених осотом, 25-27 см, гірчаком - до 30 сантиметрів.

Після таких просапних культур, як картопля, цукрові буряки, зяблеву оранку проводять на глибину 20-22 см і часто без попереднього лущення; після кукурудзи - на глибину близько 30 см. У районах Степу України орати на зяб найкраще наприкінці вересня; в Лісостепу на полях, засмічених багаторічними бур`янами, - наприкінці вересня - на початку жовтня; однорічними - на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком поля; на Поліссі - через два-три тижні після своєчасного лущення.

У районах недостатнього зволоження з можливістю вітрової ерозії застосовують безполицевий обробіток, особливо, якщо ячмінь висіяли після стерньових попередників або кукурудзи. Починають такий обробіток голчастою бороною БИГ-3 (а в разі сильного пересихання ґрунту, замість БИГ-3, застосовують дискове лущення), після чого площу обробляють культиватором КПЕ-3,8А на глибину 12-14 см. Восени такі поля обробляють плоскорізами-глибокорозпушувачами (КПГ-250. ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 16-12 см на легких ґрунтах і з мілким орним шаром або на 27-30 см на ґрунтах з глибоким орним шаром.

Весняний обробіток ґрунту під ячмінь на пухких ґрунтах потребує раннього дворазового боронування середніми або важкими боронами, на важких ґрунтах - боронування (закриття вологи) й культивації з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння (6-8 см). Поля, чисті від післяжнивних решток, обробляють агрегатом з послідовно з`єднаних важких, середніх і легких борін. Починати обробіток ґрунту слід після настання його фізичної стиглості.

Норми добрив та система удобрення

Засвоєння кореневою системою ячменю поживних речовин ґрунту невисоке, тому він дуже добре реагує на внесення добрив. Удобрюючи посіви ячменю, треба врахувати його потреби в поживних речовинах на різних ґрунтах.

Так, на підзолистих і сірих лісових ґрунтах, деградованих та опідзолених чорноземах, сіроземах і каштанових ґрунтах він особливо добре реагує на азотні та фосфорні добрива. Калій найефективніший на піщаних і осушених торфових ґрунтах, фосфор - на глибоких чорноземах.

Пивоварний ячмінь слід добре забезпечувати, насамперед, фосфорно-калійними добривами, завдяки яким зерно накопичує більше крохмалю, а продовольчий і кормовий - азотними.

Ячмінь позитивно реагує не тільки на безпосереднє внесення добрив, а й на їхню післядію. Тому за інтенсивного вирощування ячменю його посіви удобрюють мінеральними добривами, а органічні вносять під попередники. Норми мінеральних добрив найбільш доцільно розраховувати на запланованій врожайності або відповідно до зональних рекомендацій.

Висока врожайність ячменю забезпечується за використання мінеральних добрив з урахуванням післядії органічних добрив приблизно в таких нормах і поєднаннях: під час основного внесення на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових ґрунтах Полісся - N60P30K45, лівобережного Центрального Лісостепу - N45P30K30, на чорноземах Центрального й Північного Степу - N45P30K30, на каштанових і солончакуватих ґрунтах Південного Степу - N45P45. У разі висівання ячменю після неудобрених попередників норми мінеральних добрив збільшують на 25-30 відсотків.

Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток грунту, азотні - краще локально одночасно з передпосівною культивацією культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 10-12 сантиметрів. Мінеральні добрива вносять теж у рядки під час сівби ячменю: в Степу й Лісостепу - гранульований суперфосфат, з розрахунку 10-15 кг/га фосфору, на Поліссі - мінеральне добриво (по 10-15 кг азоту, фосфору й калію). З мікродобрив додають ті, що містять мідь, бор, марганець.

На чорноземах ефективні марганцеві шлами, які вносять по 2-3 ц/га під зяблеву оранку, та марганізований гранульований суперфосфат - у рядки під час висіву ячменю в дозі близько 50 кг/га. Кислі ґрунти обов`язково вапнують, особливо в разі вирощування пивоварного ячменю (підвищуються маса 1000 зернин і вміст крохмалю в зерні). У вологі роки, в період кущіння, здійснюють азотне підживлення з розрахунку 20-30 кг/га азоту.

Відмітка поворотних смуг.

Для гонових способів руху на кінцях загінок потрібно залишати смуги для холостих заїздів агрегату. Ширина поворотної смуги залежить від складу агрегату і виду поворотів.

Орієнтовну величину поворотної смуги визначають за формулами:

- при петльових поворотах:

; (22)

де Rmin - мінімальний радіус повороту агрегату, м;

; (23)

;

;

де Rminо- мінімальний радіус повороту агрегату при швидкості 5 км/год, м;

krv - коефіцієнт, що враховує збільшення радіусу повороту при підвищенні швидкості.

la - кінематична довжина агрегату, м.

. (24)

Остаточно ширину поворотної смуги беремо кратною ширині захвату агрегату:

; (25)



;

де К - кількість проходів агрегату (заокруглюємо до цілого числа).

; (26)

;

Поворотні смуги відмічаємо вішками.

Розбивання поляна загінки.

Загінка - це ділянка поля, призначена для роботи агрегату протягом двох - трьох змін. Якщо агрегатів на полі декілька, то для кожного агрегату відводимо індивідуальну загінку для роботи.

Для даної операції не потрібно розбивати поле на загінки, так як комбайн буде рухатись з одного краю поля в інший використовуючи човниковий спосіб руху.

4.2 Технологічна наладка агрегату

При підготовці зернових сівалок до роботи спочатку перевіряють комплектність і технічний стан висівних апаратів, сошників, механізмів передач і підіймання сошників, технічний стан інших складальних одиниць. Перевіряють роботу механізмів приводу насіннє висівних і туковисівних апаратів і підіймання сошників, роботу датчиків висіву і рівня насіння та добрив у ящику. Протирають поверхню ламп і фотоприймачів м'якою тканиною. Підключають пульт до електромережі трактора з напругою 12 В. Мінусова клема під'єднується до кронштейна кріплення пульту, а плюсова - до штиря вилки кабеля живлення.

Насіннєпроводи з датчиками висіву насіння встановлюють під одинадцятим і п'ятнадцятим висівним апаратами. Датчики рівня насіння і добрив встановлюють із зовнішнього боку зернотукового ящика. На датчик добрив одягають захисний чохол. Після цього проводять технологічну наладку. Розміщують сошники на задане міжряддя, встановлюють їх на задану глибину заробки насіння, регулюють висівні апарати на рівномірність і норму висіву, визначають і встановлюють виліт маркерів і слідопо-кажчиків.

Технологічну наладку сівалок доцільно проводити на регулювальному майданчику.

Розміщення сошниківвиконують за допомогою розмічувальної дошки, рейки або стрічки з прогумованого паса з нанесеними лініями. Відстань між лініями відповідає заданому міжряддю.

Сошники опускають на розмічувальну дошку, послаблюють кріплення повідців до сошникового бруса і суміщують сошники з лініями на дошці. Розміщення сошників розпочинають від середини сівалки.

В овочевих сівалках спочатку визначають кількість сошників. Для цього замірюють відстань Ь між центрами повідців крайніх сошників (корисну довжину сошникового бруса) і ділять її на ширину міжряддя:

До одержаного цілого числа т1 додають одиницю, а остачу А відкидають. Отримане число т = т1 + 1 визначає кількість сошників. Якщо воно непарне, то перший сошник розміщують посередині бруса, потім відмічають від нього ліворуч і праворуч ширину міжряддя і встановлюють сусідні сошники, а від них - інші. Якщо ж число парне, то від середини бруса відмічають половину міжряддя в обидва боки і встановлюють сошники. Далі відмічають міжряддя і встановлюють сусідні сошники і т. д.

При стрічковій сівбі з непарною кількістю стрічок посередині бруса знаходитиметься середина стрічки, а при сівбі з парною кількістю стрічок посередині бруса буде середина міжряддя.

Встановлення висівних апаратів на рівномірність висіву насіння. Пемревіряють положення котушок усіх висівних апаратів. При крайньому положенні важеля регулятора висіву котушки повинні знаходитись у корпусах апаратів, а їх торці - лицюватись з площиною розеток. Якщо котушки виступають більше як на 1 мм, то зміщують корпуси висівних апаратів по днищу насіннєвого ящика.

Перевіряють і регулюють зазор між клапаном і нижнім ребром муфти в кожному висівному апараті. При висіванні насіння зернових культур цей зазор повинен бути в межах 1-2 мм. Для зернобобових культур його збільшують до 8-10 мм.

Перевіряють рівномірність висіву насіння шляхом пробного висіву насіння сівалкою. Для цього насіння від кожного висівного апарата збирають у мішечки або коробочки, а потім зважують. Оцінюють рівномірність висіву за коефіцієнтом нерівномірності

Встановлення висівних апаратів сівалки на норму висіву. Користуючись номограмою орієнтовних норм висіву насіння або таблицями, відповідно до культури підбирають необхідне передаточне відношення редуктора та довжину робочої частини котушки. Переміщенням шестерень або зірочок у механізмі передач (редукторі) встановлюють вибране передаточне число, а за допомогою важеля регулятора висіву насіння - вибрану довжину робочої частини котушок. Причому передаточне відношення підбирають найменше (найменша частота обертання котушок), а довжину робочої частини котушок - найбільшу, але щоб висівалась задана норма насіння. Це забезпечує рівномірний висів насіння і найменше його пошкодження.

Потім проводять пробний висів насіння. Для цього встановлюють раму сівалки на підставки так, щоб колеса прокручувались. Засипають в ящики насіння і прокручують колеса п разів. Висіяне насіння збирають і зважують.

Якщо сівалка обладнана пристроєм для наладки висівних апаратів на норму висіву, то прокручують вал висівних апаратів, збирають і зважують насіння з трьох висівних апаратів або з секції сівалки, а потім перераховують на всю сівалку.

Маса висіяного насіння Мф повинна відповідати розрахунковій масі Мp , яка визначається за формулою:

У випадку, коли фактична маса висіяного насіння більша розрахункової на 3%, змінюють робочу довжину котушки і повторно висівають насіння.

Часто визначають кількість обертів колеса на площі 100 м2 (0,01 га) за таким виразом:

Після цього прокручують колесо сівалки п разів (для сівалки СЗ-3,6А п = 7), висіяне насіння зважують і порівнюють із розрахунковим значенням М . У даному випадку М = 0,01ф. Можна зважене насіння множити на 100 і порівнювати із заданою нормою Q.

Встановлення норми висіву іноді об'єднують із перевіркою рівномірності висіву. Насіння збирають від кожного висівного апарата окремо, зважують і визначають коефіцієнт нерівномірності та фактичну масу висіяного насіння:

Перевіряють встановлену норму висіву насіння у полі. Для цього заготовляють 2-3 наважки насіння по 20-60 кг. Заповнюють насінням ящики на 1/3 об'єма, розрівнюють його і відмічають на стінках рівень насіння. Потім засипають одну наважку M1знову вирівнюють насіння. Проїжджають агрегатом до появи нанесених міток в ящику і замірюють пройдений шлях lф. Він повинен дорівнювати розрахунковому lp :

Слідопокажчик являє собою трубчасту телескопічну штангу, на кінцях якої закріплені виски (ланцюги, стрічки з паса тощо). Його встановлюють горизонтально у передній частині трактора.

Довжину слідопокажчика визначають за формулою:

Іс=Вр-0,5Е,

де Е - відстань між серединами крайніх коліс сівалки (посівного агрегату).

Посівні агрегати із двох, трьох і більше сівалок обладнують маркерами і слідопокажчиками.

Виліт слідопокажчика визначають за формулою:

Встановлення глибини ходу сошників.Перед виїздом у поле перевіряють транспортний просвіт сошників (190-200 мм) і, за потреби, регулюють гвинтовими тягами механізму підіймання сошників. Перевіряють тиск у шинах опорно-приводних коліс. В обох колесах сівалки він повинен бути однаковий.

Глибину ходу сошників регулюють гвинтовим механізмом регулятора глибини і при перших проходах посівного агрегату у полі перевіряють її.

4.3 Організація роботи агрегату в полі. Контроль якості роботи

Агротехнічні вимоги до високоякісної сівби такі: сівбу треба проводити в оптимальні для даної культури строки; ґрунт до сівби має бути ретельно обробленим; сівбу необхідно проводити лише відрегульованими сівалками; при рядковій сівбі треба добиватися прямолінійного переміщення агрегату по полю, щоб не було огріхів, особливо під час сівби просапних культур, оскільки це сприятиме і механізації процесів міжрядного обробітку; сіяти слід упоперек напрямку оранки, бо інакше глибина загортання насіння буде нерівномірною; сівалки потрібно встановлювати на однакову норму висіву і глибину загортання насіння; дискові сошники мають бути гострими, щоб легко врізалися в ґрунт; висівні апарати повинні висівати насіння на однакову глибину; під час сівби треба стежити за роботою всіх висівних апаратів і насіннєпроводів, своєчасно включати та виключати сівалку і засівати поворотні смуги.

Якість сівби, зокрема глибину загортання насіння, оцінюють буром Калентьєва, відбираючи шари ґрунту через 1-2 см і визначаючи в кожному відібраному зразку кількість насіння.

Густоту рослин і рівномірність висівання під час сівби визначають після появи сходів, підраховуючи їх на 1 м2 методом накладання метрової рамки в різних місцях поля. Коли зґявилися сходи, підраховують і кількість огріхів, визначають прямолінійність рядків і рівномірність ширини міжрядь, розміщення квадратів на посівах просапних культур.

Якість сівби залежить від способу переміщення по полю посівного агрегату. Розрізняють прямолінійний й фігурний способи переміщення сівалок під час роботи. Фігурний не застосовують, оскільки при такому способі утворюється багато огріхів на поворотах.

В окремих випадках застосовують спеціальні способи сівби, до яких належить і підпокривний (підсівання).

4.4 Розробка інструкції з охорони праці та заходів по охороні навколишнього середовища

Найбільшу частину забруднень навколишнє середовище отримує від згорання палива в двигунах автомобілів, тракторів, комбайнів та ін.

У викидах двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) міститься понад 100 шкідливих сполук.

При згорянні 1 тонни дизельного пального в атмосферу викидається, кг: оксиду вуглецю - 21; вуглеводнів - 20, окисів азоту - 34; альдегідів - 6,8; сажі - 2.

Масовий склад викидів значною мірою залежить від режимів експлуатації та справності систем ДВЗ і своєчасності проведення регулювань.

Згадані несправності збільшують витрату пального на 10%, а кількість шкідливих речовин у викидах - на 15-50%.

В дизельних ДВЗ на збільшення витрати пального та складу вихлопних газів впливають наступні несправності: зменшення тиску вприску, покриття голки форсунки смолистими відкладеннями, закоксовування сопел розпилювачів, зношеність плунжерних пар паливного насоса, засмічування повітроочисника, зміна кута вприску, зниження температури охолоджувальної рідини, зношеність деталей паливного насоса, газорозподілу та шатунно-кривошипного механізму. В залежності від виду несправності витрата пального в дизельних двигунах може збільшуватися до 20%, а кількість викидів шкідливих речовин - на 20-100%.

Зниження викидів шкідливих речовин ДВЗ можна досягти застосуванням наступних методів: рідинної та полум'яної нейтралізації; ежекційного допалювання; використанням каталізаторів; подачею повітря у випускний колектор; застосуванням антидимових фільтрів тощо.

Всі палива й мастильні матеріали, як відомо, токсичні й пожежонебезпечні. Отруйна дія нафтопродуктів залежить від їх вуглеводневого складу, молекулярної маси, концентрації, тривалості впливу, умов використання та інших факторів.

При критичній концентрації парів нафтопродуктів у сполученні з повітрям утворюються вибухонебезпечні суміші. Рідкі палива горять та вибухають при порівняно невисоких концентраціях їх парів у повітрі. Для бензинів, дизельного палива пожежобезпечними є суміші, коли в повітрі за об'ємом міститься від 1,1 до б %.

В інструктажі трактористів-машиністів, водіїв, комбайнерів і працівників .інших професій повинні входити положення з протипожежних правил роботи з нафтопродуктами, правил заправки як на стаціонарних пунктах, так і за допомогою рухомих засобів.

У випадку проведення робіт з вогнем в зоні нафтосховища, пунктів заправки, при зачистці резервуарів, що вимагає особливої обережності, інструктаж провадиться безпосередньо перед роботою особою, що відповідальна за проведення цих робіт.

Охорона навколишнього середовища безпосередньо при виконанні технологічної операції.

- Перед початком роботи :

1. зовнішнім оглядом перевірити відсутність підтікання технічних рідин що застосовують на даному тракторі;

2. запустити двигун трактора та переконатись в нормальній роботі паливної системи, щоб під час роботи унеможливити підвищені викиди шкідливих речовин, при виявленні несправностей - ліквідувати;

3. заправлення трактора технічними рідинами, дизельним паливом проводити тільки в спеціально відведених місцях.

- Під час роботи :

1. періодично проводити контроль, та перевіряти відсутність підтікання технічних рідин, при виявленні таких всі несправності ліквідувати негайно -

подальша експлуатація агрегату з зазначеними несправностями забороняється;

2. при необхідності поповнення запасів пального або мастила - проводити його на дорозі, щоб унеможливити попадання забруднюючих речовин на поле.

- Після закінчення роботи :

1. очищення робочих органів машини забороняється проводити поблизу лісосмуг та лісових масивів, найкраще провести цю операцію на полі;

2. миття трактора та сільськогосподарської машини проводити тільки на спеціальному майданчику на території тракторної бригади що обладнаний засобами збору та очищення води та не відбувається проникнення забрудненої води до ґрунтових горизонтів залягання води;

1. для роз'єднання шлангів подачі масла від трактора до сільськогосподарської машини використовувати швидкороз'ємні муфти.



4.5 Розрахунок операційно - технологічної карти

Операційно-технологічна карта - комплекс організаційно-технічних правил, які визначають суворий технологічний порядок виконання виробничих операцій. В ній зазначають: умови роботи, агротехнічні вимоги, підготовку агрегату і поля до роботи, спосіб руху і швидкісний режим, продуктивність агрегату, витрата палива і контроль за якістю.

У дипломному проекті студенти розробляють операційно-технологічну карту на задану операцію за поданою формою, використовуючи попередні розрахунки, і виконують додаткові розрахунки показників організації виконання операції:

1. Визначаємо тривалість одного циклу, хв.:

, (27)

де Lр - робоча довжина загінки, м;

vр - робоча швидкість руху агрегату, км/год;

tп - час повороту агрегату на кінцях загінки, хв. (tп = 1,5 ... 2 хв.).

Після визначення значення Тцнеобхідно його перевести в години

,

2. Визначаємо технічну продуктивність агрегату за цикл, га/ц:

; (28)

;

3. Визначаємо кількість циклів за зміну:



; (29)

;

4. Витрата палива за зміну становить:

; (30)

;

Виконані обчислення і попередні розрахунки використовуємо в операційно - технологічній карті.

Операційно - технологічна карта викреслюється на форматі А2 графічної частини. Приклад складання карти подано нижче.



5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

5.1 Визначення затрат праці на виробництво 1 ц ячменю

Затрати праці на виконання механізованих робіт характеризують рівень досконалості виконання операції.

Затрати праці на 1 ц виробництва заданої культури Зn( год/ц ) визначаємо за формулою:

Зn= , (31)

Зn= ,

де - сума затрат праці по всіх операціях на виробництво заданої культури, год (сума графи 16 технологічної карти на виробництво заданої культури);

Ук - валовий збір основної продукції, ц.

5.2 Визначення собівартості 1ц виробництва ячменю

Собівартість 1ц виробництва заданої культури С (грн/ц), визначаємо за формулою:

С = , (32)

де З - оплата праці обслуговуючому персоналу, грн.;

П - вартість паливо-мастильних матеріалів, грн.;

А - відрахування на амортизацію машин, грн.;

Спр.то. - відрахування на поточний ремонт і ТО машин, грн.;

Вн - вартість насіння, грн.;

До - вартість органічних добрив, грн.;

Дм - вартість мінеральних добрив, грн.;

Ппв - інші прямі витрати, грн.;

Зв - загальновиробничі витрати, грн.;

Зг - загальногосподарські витрати, грн.;

Впр - валова продукція, ц.

Технологічна карта використовується для підрахунку всіх елементів витрат, що входять до складу собівартості продукції.

Оплата праці обслуговуючого персоналу З (грн.) , визначається за формулою:

З = Зо + Зкл + Зяк + Вс.с. , (33)

З = 9755,43 + 975,5 + 3414,4 + 5200=19345

де Зо - основна заробітна плата згідно технологічної карти, грн.(сума 17 графи);

Зкл - доплата за класність, грн:

З = 0.1 Зо ; (34)

З = 0.1*9755,43=975,5 ;

Зяк - доплата за своєчасне та якісне виконання робіт, премії за понадпланову продукцію та інші доплати, грн.;

Зяк = 0,35 Зо ; (35)

Зяк = 0,35*9755,43=3414,4 ;

Вс.с.- соціальні відрахування, грн.:

. (36)

.

Вартість паливо-мастильних матеріалів П визначаємо як добуток суми 20 графи технологічної карти на коефіцієнт 1,04.

Амортизація машин А, відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування Спр.то. беруться із технологічної карти, як суми відповідно граф 18,19.

Вартість насіння Вн, органічних добрив До, мінеральних добрив Дм, визначаються, як добуток потреби в насінні, органічних і мінеральних добрив.

До інших прямих витрат входять вартість отрутохімікатів, які використовуються в технологічній карті і розраховуються так само як і вартість насіння.

Загальновиробничі витрати визначаються за формулою:

. (37)

.

Загальногосподарські витрати визначаються за формулою.

(38)

Після визначення собівартості одиниці продукції необхідно графічно зобразити структуру витрат по статтям. Для цього необхідно заповнити і розрахувати наступну таблицю.

Таблиця 5.1 - Структура собівартості 1 ц ячменю

Статті затрат	Затрати в грошовому виразі, грн	Значення у відсотках
	Всього	На 1 ц
1	2	3	4
Заробітна плата з нарахуваннями	19345	5,71	1,08
Вартість ПММ	273769,34	80,76	15,30
Відрахування на амортизацію	134449,23	39,66	7,51
Відрахування на ПР і ТО	133940,79	39,51	7,48
Вартість насіння	67800	20,00	3,79
Інші прямі затрати	339184	100,05	18,95
Вартість мінеральних добрив	732240	216,00	40,91
Загальновиробничі витрати	33377,4	9,85	1,86
Загальногосподарські витрати	55629,09	16,41	3,11
Всього	1789734,85	527,95	100

Значення у графу 2 таблиці 5.1. вносяться із п.п 5.2.

Графа 3 знаходиться шляхом ділення графи 2 на валовий збір культури в ц.

Після заповнення таблиці 5.1. викреслюємо коло і ділимо його на сектора відповідно до 4 графи таблиці. Один відсоток на колі це 3,6О.



Рис. 5.1- Структура собівартості 1ц ячменю



ВИСНОВКИ

Дана пояснювальна записка складена у відповідності із рекомендаціями, що викладені в методичних рекомендаціях щодо виконання курсового проекту на відділенні «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва».

В першій та другій частинах виконаний аналіз забезпечення господарства земельними угіддями та технікою. Також подано структуру посівних площ та врожайність основних культур за 2014 та 2015 роки. Проведено аналіз забезпечення господарства тракторами та сільськогосподарською технікою.

В технологічній частині проведено розрахунок на двох передачах ,що відповідають агротехнічним вимогам. Для вибраної передачі визначено змінну норму виробітку та погектарну витрату палива. В даному випадку норма виробітку становить 29,7 га/зм і витрату палива 2,11 кг/га, що значно краще від показників, які наведені в довідковій літературі. Отже, наш розрахований агрегат буде працювати з більшою продуктивністю при меншій витраті палива.