Проблеми ефективності виробництва та формування ринку зерна

Прикладом вертикальної інтеграції є холдинг "Укрзернопром", до складу якого входять ЗО розташованих на території України підприємств борошномельної, хлібопекарської галузей, а також птахофабрики з вирощування курей-несучок.

Сьогодні у зернопродуктовому підкомплексі АПК проблемою номер один є врегулювання цінової політики на базі паритетного розподілу прибутків між виробниками, заготівельними, переробними та торговельними організаціями, оскільки сільське господарство опинилося у гірших умовах, ніж промисловість.

Скорочення рівня підтримки сільського господарства державою може призвести до негативних наслідків не лише аграрної сфери, й економіки України загалом. Сьогодні в Тернопільській області лише 132 підприємства із 504, котрі подавали звітність до Тернопільського обласного управління сільського господарства і продовольства, закінчили рік з прибутками, тоді як 74% сільгосппідприємств області збиткові. (У 2001 р. це співвідношення становило - 49% - прибуткові підприємства, 51% - збиткові). Крім цього, індекси цін на зернові культури, борошно, крупи та бобові були негативними і становили відповідно 79%, 87%, 94,6%. Тоді як індекс цін виробників промислової продукції для сільського господарства, зокрема сільськогосподарських машин, збільшився на 11,4%.

Економічна діагностика діяльності різних галузей зернопродуктового підкомплексу АПК Тернопільської області в динаміці дає підстави зробити узагальнений висновок, що чим гірші показники роботи підприємств зерновиробничої галузі, тим вищі прибутки у заготівельників і переробників.

На внутрішньому ринку зерна першочерговим завданням є лібералізація економічних відносин, формування прозорої, прогнозованої система ціноутворення, що може бути забезпечене існуванням дієвого механізму форвардної і ф'ючерсної торгівлі. Лібералізація ринків включає функціонування великої кількості підприємств, що сприятиме розвитку конкуренції і формуванню ринкового механізму вільного ціноутворення.

Механізм ринкової економіки визначає право товаровиробників встановлювати ціну на виготовлений продукт на основі співвідношення попиту та пропозиції. Ціна - це грошовий вираз вартості товару, котра відображає кількість затраченого робочого часу на виробництво товару.

Проблема еквівалентного обміну між суб'єктами зернопродуктового підкомплексу у формуванні критерію справедливого міжгалузевого обміну, при якому всі учасники зернового ринку перебуватимуть у рівних умовах. Міжгалузевий аспект розподілу зумовлюється тим, що обсяги створеного виробничим капіталом додаткового продукту не збігаються з величиною привласненого додаткового продукту, що викликає диспропорції у розвитку АПК.

Порушення еквівалентності обміну зумовлюється тим, що учасники зернового ринку функціонують в різних моделях ринку. У найскладніших умовах перебувають сільськогосподарські товаровиробники, оскільки вони функціонують на ринку вільної конкуренції. Велика кількість виробників однотипного товару забезпечує наповнення ринку продукцією понад її потребу та сприяє виникненню "ринку покупця". Тому зерновиробники не мають суттєвого впливу на процес ціноутворення, оскільки ціна встановлюється на середньогалузевому рівні. Продаж за завищеними цінами неможливий через механізм конкуренції, котрий забезпечує можливість звернутися за послугами до інших аналогічних виробників галузі. Це спонукає виробників постійно підвищувати рівень виробництва, якість продукту, зменшувати витрати ресурсів і знижувати ціни.

Підприємства третьої сфери - зернопереробні та хлібоприймальні підприємства й торговельна мережа, котрі здійснюють у вузьких межах контроль над ціною, є ринком монополістичної конкуренції.

Ринок олігополії передбачає виняткове становище в галузі незначної кількості великих фірм, зокрема це "...підприємства переробної промисловості III сфери і великих постачальників матеріально-технічних ресурсів І сфери АПК: хлібозаводи, комбікормові, пивоварні, спиртові заводи, що працюють із зерновою сировиною, оптові постачальники техніки, запасних частин, будівельних матеріалів, палива і мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та ін." Цей ринок передбачає обмежений вплив на процес ціноутворення, а за умови змови учасників ринку олігополії - дає можливість встановити контроль над ціною.

Деякі підприємства - виробники спеціалізованої техніки, "...постачальники електроенергії, газу, палива, води, зв'язку, залізничні перевізники зерна й інших вантажів найчастіше є монополістами у своїй галузі", які здійснюють значний контроль над ціною в результаті виготовлення унікальної продукції чи надання послуг, котрі не надаються іншими організаційними формуваннями.

Структурний аналіз розглянутих моделей ринку діяльності учасників зернового підкомплексу АПК показує, що вони впливають на ціну своєї продукції і володіють нерівнозначною ринковою владою, правами в єдиному механізмі ціноутворення, що є причиною диспаритету цін і несправедливого розподілу доходів між усіма учасниками ринку.

Користуючись вигідним становищем стосовно сільського господарства, інші учасники зернового ринку в процесі ціноутворення застосовують метод "ножиць цін", штучно завищуючи ціни на свій продукт, водночас змушуючи виробників знижувати ціни на зерносировину. Тому при проведенні реформи потрібно враховувати ці фактори; він вказує на доцільність застосування передової ринкової практики підтримки сільськогосподарських галузей шляхом перерозподілу доходів олігополістів і монополістів на користь сільського господарства.

Для еквівалентності обміну необхідно забезпечити збалансоване ціноутворення у галузях зернопродуктового підкомплексу, що забезпечить його рівномірний розвиток. Зокрема механізм встановлення цін на промислову та сільськогосподарську продукцію проводити за єдиною методикою, основою визначення цін за якою є рівна норма прибутку або розмір прибутку на авансований капітал.

Крім названої проблеми збалансування міжгалузевого цінового обміну, в зернопродуктовому підкомплексі є й інші проблеми, що зумовлюють негативну роботу усього підкомплексу. Це і руйнування усталених зв'язків між ланками агропромислового виробництва, скорочення обсягів виробництва сировини, затримки розрахунків за реалізовану продукцію як з боку сільгосптоваровиробників за поставку матеріально-технічних ресурсів, так і з боку переробних, заготівельних і торговельних структур та інших суб'єктів, які не поспішають розраховуватися за реалізоване селянами зерно.

Для оптимізації роботи всіх партнерів зернопродуктового підкомплексу Кабінет Міністрів України затвердив порядок декларування суб'єктами заготівлі обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні. У декларації, котру подають до 5-го числа кожного місяця агенти, які здійснюють господарську діяльність щодо зберігання зерна, міститься інформація про обсяги і рух зерна протягом місяця.

Наступним заходом для створення організаційних умов конкурентоспроможного виробництва, формування рівноважного ринку зерна та налагодження діяльності зернопродуктового підкомплексу повинно відбутися врегулювання цін на зерно в післяжнивний період, що характеризується найбільшою диспропорційністю між мінімальним попитом і надлишковою пропозицією на зерновому ринку. Більшість товаровиробників прагне реалізувати зерно в стислі терміни після збирання врожаю, що призводить до зниження цін на внутрішньому ринку. Таким чином, у цей період ціни на зерно визначає попит, тому багатий врожай зернових обертається для виробників проблемами збуту й збитками. Механізм встановлення гарантованої державою заставної ціни на зерно, яка б відшкодовувала середньогалузеві нормативні витрати та забезпечувала мінімальний прибуток, необхідний для відтворення виробництва, виявився неефективним. Тому передбачається розробити такий механізм встановлення заставної ціни, яка б забезпечувала рентабельність на рівні не менше 25%.

Для формування рівноважного ринку в осінній післяжнивний період необхідно зменшити надлишкову пропозицію, закуповуючи зерно до інтервенційного фонду в обсязі близько 2 млн. тонн, організувати умови для ф'ючерсної біржової торгівлі чи розширити обсяги продажу зерна на наявних регіональних біржах, торгових домах або через Українську аграрну біржу, що дасть змогу об'єктивно формувати ціну, котра буде індикатором для всіх учасників зернового ринку - для виробників і для споживачів.

Витрати, пов'язані зі збутом на ринку зерна, дуже високі. За повідомленням голови правління ДАК "Хліб України", у 2002 р. основні тарифи на зберігання зерна на дочірніх підприємствах ДАКу протягом місяця становили: прийом - 2,95 - 5,25 грн./т, зберігання - 2,56 - 4,40 грн./т, відвантаження - 5,70 - 8,12 грн./т, сушіння - 2,03 - 3,50 грн./т, очищення -0,74 - 2,40 грн./т, при цьому відбулося загальне зниження цих тарифів на 7%.

Передбачається здійснити здешевлення тарифів на зерноперевезення, що сприятиме активізації зернового експорту та транзиту зерна. Резерви для цього є: це і зменшення кількості посередників, які "роздувають" ціни на ринку зерноперевезень, зниження вартості фумігаційних послуг, що в нас на 30-40% дорожчі, ніж у Європі, здешевлення вартості залізничного транспортування, в тому числі плати за транзитні залізничні перевезення шляхом координації роботи всіх підприємців і служб, що мають відношення до експорту зернових. Зернотрейдерами часто не виконується положення про помісячне планування перевезень залізницею, що знижує ефективність роботи транспортної інфраструктури. Тому передбачається розробити плани щодо обсягів експорту та транзиту зернових до 2010 p., а також запровадити щомісячне звітування про результати виконання цих планів, що сприятиме організації регульованого ринку перевезень і полегшить процеси управління транспортною діяльністю. Крім того, це дасть можливість збалансованого розвитку інфраструктури реалізації зернових: елеваторного, залізничного та припортового господарств і трейдерських компаній [22, 3].

Серед причин втрат виробників зерна під час продажу є відсутність інформації про поточні ціни (продаж майже завжди відбувається за ціною, запропонованою покупцем), продаж на початку сезону, нерозвиненість біржового ринку та проблеми з розвитком національного трейдера, який би визначав ціни всередині країни.

Зі свого боку держава також бере участь у стабілізації діяльності зернового ринку, зокрема Указом Президента України від 29.06.2000 р. "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" були визначені умови реалізації зерна та формування цін на зерновому ринку. Доволі важливим є посилення контролю з боку держави за рухом зерна як всередині країни, так і за його експортом, стимулювання продажу зерна виробниками за грошові кошти, впровадження механізму заставних закупок зерна. Цей механізм передбачає закупку зерна у сільськогосподарських товаровиробників у сезон збирання за заставними цінами та гарантування їм права наступного продажу цього зерна за ринковими цінами в разі їх перевищення заставних цін за умови відшкодування вартості зберігання такого зерна.

Заставна ціна зерна (ціна підтримки) - гарантована державою ціна зерна, що відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати на виробництво зерна та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.

Заставні ціни на зерно використовуються державним агентом або уповноваженими із забезпечення заставних закупівель зерна під час розрахунків за продукцію сільськогосподарських товаровиробників грошима.

Створення державного інтервенційного фонду зерна також позитивно впливає на регулювання ринкових цін і доходів сільськогосподарських виробників. У випадку падіння цін на ринку у високоврожайні роки держава в особі державного агента із проведення інтервенційних операцій скуповує зерно, поповнюючи запаси, а при підвищенні цін - знижує їх, викидаючи зерно на продаж, не допускаючи тим самим різкого коливання цін на зерно. Спроби створення інтервенційного фонду зерна були й раніше, у 1997 р. за рахунок держрезерву був створений такий фонд, але вже у 1998 р. його було ліквідовано. На даному етапі механізм проведення інтервенційних операцій на ринку зерна законодавчо регламентований Законом "Про зерно та ринок зерна в Україні", де функції щодо створення інтервенційного фонду покладено на КМУ. Фінансування такого фонду відбувається за рахунок коштів з державного бюджету.

Метою Державного інтервенційного фонду стабілізації зернового ринку в Україні є: забезпечення поступового переходу до саморегульованого ринку продовольчого зерна; забезпечення продовольчої безпеки держави шляхом створення державних запасів продовольчого зерна; підтримка вітчизняних виробників зерна шляхом забезпечення стабільного рівня цін на ринку продовольчого зерна протягом року; сприяння збільшенню обсягів виробництва продовольчих зернових; регулювання регіональних зернових ринків; підтримання доступного для споживачів рівня цін на зерно та зернопродукти.

Для функціонування фонду передбачено такі операції, що виконуються уповноваженими організаціями: зберігання запасів продовольчого зерна здійснюють підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" за відповідними тарифами; транспортування запасів продовольчого зерна проводять підприємства Укрзалізниці за діючими тарифами; стабілізаційні закупівля і продаж здійснюються через уповноважені брокерські контори, котрі визначаються шляхом відкритого конкурсу. Уповноважені брокерські контори не можуть мати серед своїх засновників державні організації. Послуги уповноважених брокерських контор оплачуються за діючими тарифами.

Легалізований ринок зерна може бути створений за допомогою ліцензування хлібоприймальної і хлібозаготівельної діяльності, контролю за роботою зернотрейдерів і суб'єктів, які займаються торгівлею зерном. Створення електронних бірж, розвиток інформаційно-аналітичного та маркетингового сервісу АПК сприятиме регулюванню ринкових процесів і значно полегшить здійснення державою координаційно-регулюючих функцій. Стабілізаційний вплив на ринок зерна матиме запровадження системи страхування ризиків і регулювання сезонних коливань ціни.

Важливим є формування в основних зерновиробничих регіонах сучасної інфраструктури з виробництва та збуту зерна, зокрема організації регіональних асоціацій виробників зерна, зернових та лізингових компаній, банків для сільськогосподарських інвестицій, спеціалізованих зернових бірж, інших посередницьких форм взаємозв'язків між виробниками та переробниками зернової продукції.

Виходячи з проведеного аналізу стану зернопродуктового підкомплексу Тернопільської області та механізму взаємозв'язків між партнерами даного підкомплексу, доцільно запровадити наступне: обмежити норму прибутковості промислових підприємств на рівні 15%; при визначенні цін на продукцію першого підкомплексу АПК, тобто фондозабезпечуючих галузей, керуватися розрахунковими нормативами, а не фактичними витратами, що складаються на даних підприємствах; відсоткові ставки за кредит для сільгосптоваровиробника необхідно обмежити на рівні 7-10%.

У площині зерновиробництва доцільно максимально підвищувати урожайність зернових культур, оскільки проведені розрахунки кореляції показали її суттєвий вплив на зміну рівня собівартості та трудомісткості продукції. Усунення зазначених недоліків розкриє перспективи виходу зернопродуктового сектора з кризового стану та піднесення економічної ефективності його діяльності.

3.4 Бізнес-план Тернопільського комбінату хлібопродуктів

Загальна характеристика. ТОВ "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" підпорядковане ДАК "Хліб України". Основними видами діяльності ДП "Тернопільський КХП" є борошномельна промисловість, заготівля. Загальна земельна площа, що є у користуванні Тернопільського КХП, становить 7,08 га. На даній території розміщені виробничі приміщення, зернові склади та асфальтні площадки для приймання зерна й відпуску готової продукції. Підприємство має три окремих підрозділи (рис. 3.3).

На першій центральній території розміщені: адмінкорпус; центральна лабораторія; склад готової продукції місткістю 3,9 тис. тонн, відвантаження борошна з якого здійснюють на автотранспорт і в залізничні вагони; сховища зерна місткістю 10 тис. тонн, прийом зерна для зберігання в яких проводять із залізничних вагонів або двома авторозвантажувачами з автотранспорту. На даній дільниці є склад безтарного зберігання висівок загальною місткістю 200 тонн, зерносушарка ДСП - 32 потужністю 32 тонни зерна за годину. На цій же території є інші підсобні виробничі приміщення: мехмайстерня, електропідстанція, площадка для приймання вологого зерна.

На другій території розміщується млинзавод потужністю 209 тонн переробки зерна за добу. У 1997 р. весь технологічний процес переведено на автоматизовану систему управління за проектом Вінницького ІВП "ІнноВін". На території млинзаводу є склад сировини місткістю 5 тис. тонн і склад безтарного зберігання борошна місткістю 90 тонн. На цій же дільниці є побутовий корпус, котельня, мехмайстерня, лабораторія млинзаводу, підсобне приміщення для утримання свиней, деревообробний цех.

На третій території розміщені 9 зернових складів загальною місткістю 25,4 тис. тонн зерна. Дільниця спеціалізується на прийманні, сушінні та зберіганні зерна пшениці, ячменю, гороху, кукурудзи, жита, ріпаку.



Приймати зерно з автотранспорту можна одночасно на восьми авторозвантажувачах. До складів підведена залізнична колія. На цій території є кукурудзокалібрувальний завод потужністю 1,5 тис. тонн за сезон, для очищення та обробки насіння є насіннєобробна станція типу "Петкус" потужністю 2 тонни за годину. Є дві зерносушарки ДСП-50 та ДСП-32 загальною потужністю 82 тонни за годину. Для зберігання паливно-мастильних матеріалів встановлено цистерни на 600 тонн .

Постачальники технологічного обладнання. Для підвищення ефективності виробничого процесу, збільшення випуску якісної продукції на

Чортківському комбінату хлібопродуктів постійно потрібно оновлювати та вчасно ремонтувати наявне обладнання. Тому спеціалісти комбінату, користуючись прайс-листами, котрі пропонують заводи-виготовлювачі матеріалів і запчастин, вибирають оптимальний варіант купівлі, враховуючи віддаль перевезення, ціну одиниці виробу, якість матеріалів.

Підприємство має прямі зв'язки щодо постачання матеріалів і запчастин з Могилів-Подільським, Хорольським та Дніпропетровським машинобудівними заводами - постачають технологічне обладнання і запчастини до нього; заводом "Елеватормаш" (м. Черкаси) - обладнання і запчастини; ВАТ "Приладобудівним заводом" (м. Овруч) - ваговибійні апарати; фірмою "Акта" (м. Київ) - сита, капрон, поролон та ін.; заводом "Спецелеватормельмаш" (м. Одеса) - запасні частини.

Поточний, профілактичний і капітальний ремонти обладнання здійснюють механічні майстерні заводу, запобігаючи поломкам і простоям устаткування.

План технічного розвитку. З метою збільшення випуску борошна та покращення використання виробничої потужності на комбінаті вишукують можливі резерви зростання ефективності та прибутковості виробництва. Одним із шляхів поліпшення ситуації є підвищення технічного рівня підприємства, його модернізація і реконструкція.

Модернізація ваговибійного апарата АД-50 з можливістю вибою борошна в тару по 10 та 25 кг підвищить якісний рівень надання послуг. В умовах зниження платоспроможності населення розфасовка борошна у малу тару розширить кількість споживачів продукції хлібокомбінату.

Окрім цього, доцільно здійснити технічне переобладнання підприємства, освоїти нові технології. Для поліпшення умов праці та зменшення викидів у навколишнє середовище слід замінити фізично зношені циклони 4БЦШ-450, аспіраційної мережі розсівів на фільтри циклони РЦІЕ; замінити 10-тонну автомобільну вагу млинзаводу на 30-тонну та перевести її на тензометрію; замінити морально та фізично застарілі ваговибійні апарати \ ДВМ-50 на нові, вітчизняного виробництва АД-50; замінити фізично \ зношену комунікаційну сітку зерноочисного відділення (самопливи з товщиною стінок - 3 мм); з метою раціонального використання робочого часу та технологічного обладнання встановити ваговибійний апарат (вагою мішка 25 кг) - в основному вибійному відділенні. Для цього слід провести низку заходів: вибій крупи манної паралельно з борошном - проводити тільки в нічну зміну; вибій борошна в малу тару по 25 кг - проводити в денну зміну та обладнати транспортування борошна через галерею до складу готової продукції, що дасть змогу ліквідувати непродуктивні витрати на перевезення автотранспортом борошна з млинзаводу на склад реалізації продукції; вибій борошна в тару по 10 кг залишити в приміщенні, яке обладнане на сьогоднішній день, встановивши нормальний фасувальний апарат на 10 кг, для збільшення продуктивності вибою обладнати лінію призначену для зовсім малих мішків.

Система заходів щодо удосконалення управління, планування та організації виробництва передбачає заміну програми автоматичної системи управління виробничим процесом (АСУВП) на новішу з можливістю підключення її до локальної комп'ютерної мережі, віддаленим контролем за системою та управлінням і т.д.

Зокрема, за повідомленням джерела [50] у Вінницькій області зерносховища обладнали датчиками системи автоматичного регулювання температури, котрі виводять інформацію на монітор комп'ютера про температурний режим у різних точках зернової маси. Якщо температура вища від норми, вмикають систему вентилювання.

Немалу роль у поліпшенні ефективності та прибутковості виробництва має економне використання палива та електроенергії. Розроблено заходи щодо економного використання палива та електроенергії: на всіх дільницях встановити оптичні датчики вуличного освітлення; замінити внутрішнє освітлення у зернових складах м. Тернопіль на люмінесцентні світильники; для компенсації реактивної енергії на ТП-319 доукомплектувати конденсаторну установку батареями і перевести в автоматичне управління; замінити газовий лічильник на зерносушарці ДСП-50 на клас точності 1,0; розробити режимноналагоджувальні карти на кожну зерносушарку; на всіх дільницях ввести постійний щодобовий, а на млинзаводі позмінний обліки використання паливно-енергетичних ресурсів; у неробочі дні та при незавантаженні трансформаторів на млинзаводі працювати на одному трансформаторі; в опалювальний сезон у неробочі дні в адмінбудинку та на млинзаводі використовувати по одному котлі; замінити опалювальний котел на млинзаводі на ефективніший.

Вплив на навколишнє середовище. Мета роботи: оцінення забруднення атмосфери, визначення величини допустимих викидів, що гарантують нормативну якість повітря у приземному шарі, розробка заходів, що забезпечують зниження викидів до необхідної межі, побудова карт розсіювання шкідливих речовин в атмосферу .

Норми забруднення навколишнього середовища для ТОВ "Тернопільський КХП " описуються у "Проекті нормативів ГДВ в атмосферу", розробленому в 1994 р. підприємством ПП "Слота" (м. Тернопіль), затвердженому у Державному облуправлінні екобезпеки Тернопільської області 3.03.1994 р. Перепогодження даного проекту було проведено 19 лютого 1999 року, і він є дійсним до кінця 2003 р.

До методів, котрі комбінат використовує для контролю за викидами шкідливих речовин, належать: підписаний договір з лабораторією ПП "Слота" (м. Тернопіль) на проведення замірювань викидів у довкілля на межі С 33 кожен рік; ліміт на кількість викидів шкідливих речовин і відходів, затверджений у Держоблуправлінні екобезпеки до кінця 2005 року.

Основні конкуренти та стратегічні можливості підприємства в конкурентній боротьбі. Підприємство постійно вишукує можливі резерви для поліпшення реалізації продукції і підвищення ефективності виробництва.

Одним із шляхів поліпшення ситуації є пошук ринків збуту, що особливо важливо в сучасних економічних умовах. Необхідно врахувати можливості потенційних конкурентів, котрі працюють на одному цільовому ринку.

До основних конкурентів у Західному регіоні можна віднести високопотужні комбінати хлібопродуктів з аналогічним асортиментом продукції і схожими виробничими можливостями Чортківський, Бучацький, Стрийський, комбінати хлібопродуктів.

Для розширення ринків збуту та підвищення попиту на продукцію комбінату в конкурентній боротьбі застосовуються як цінові, так і нецінові форми конкуренції, зокрема здійснюється розфасовка борошна в дрібну тару, покращення якості продукції, зниження її собівартості. Широко використовуються сучасні маркетингові комунікації і засоби стимулювання продажу за допомогою реклами в пресі, на телебаченні та радіо, практикується доставка продукції замовнику транспортом комбінату.

Фінансовий план .В результаті проведення заходів, що називалися, а саме: часткової реконструкції виробничого устаткування, підвищення якості продукції, зниження її собівартості, розширення ринку збуту, забезпечення сировиною та матеріалами тощо очікується поліпшення фінансово-господарських показників комбінату. В основному валовий дохід комбінату у майбутньому залежатиме від випуску та реалізації продукції, наданих послуг іншим організаціям і товаровиробникам.

На комбінаті пропонуються послуги щодо первинної обробки та доведення зерна до стійкого зберігання, від чого передбачається одержати: за зберігання зерна - 10 тис. грн., за послуги щодо переробки зерна - 1500 тис. грн., за послуги транспорту - 40 тис. грн., за послуги по відвантаженню - 20 тис. грн., за сушіння та очищення зерна - 25 тис. грн., за приймання зерна -20 тис. грн. Всього планується отримати 1615 тис. грн. доходу від наданих послуг. Від випуску та реалізації борошна передбачається дохід у сумі - 5185 тис. грн.

Таблиця 3.9

Основні фінансово-економічні показники ТОВ "Тернопільського комбінату хлібопродуктів"

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	2001 р.	2002 р.	Проект 2010 р.	2010 р +-2002
1	Випуск продукції в натуральному виразі сього	тонн	33493	17346	17400	+54
	в т. ч. крупа манна	тонн	439	194	200	+6
	борошно пшеничне вищого ґатунку	тонн	18219	9523	9600	+77
	борошно пшеничне першого ґатунку	тонн	12387	6120	6100	-20
	борошно пшеничне другого ґатунку	тонн	2448	1509	1500	-9
2	Обсяг товарної продукції в діючих цінах відповідного року	тис. грн.	7170	2550	1800	-750
3	Обсяг товарної продукції в порівнянних цінах станом на 1.01.2002р.	тис. грн.	24306	12150	12250	+100
4	Дохід від реалізації продукції (робіт, послуг)	тис. грн.	20920,5	6734,0	6800,0	+66
	в т.ч. від реалізації борошна, крупи	тис. грн.	18227,1	5134,0	5185,0	+51,0
	- від надання послуг	тис. грн.	2693,4	1600,0	1615,0	+15,0
5	Податок на додану вартість	тис. грн.	3486,8	1122,0	1133,0	+11
6	Чистий дохід від реалізації	тис. грн.	17433,7	5612,0	5667,0	+55,0
7	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт)	тис. грн.	15422,8	5060,0	4558,0	-502,0
8	Прибуток	тис. грн.	2010,9	552,0	1109,0	+557,0
9	Інші доходи	тис. грн.	2211,5	228,0	90,0	-138,0
10	Інші витрати	тис. грн.	3889,8	718,0	1133,0	+415,0
11	Фінансовий результат:
	- прибуток	тис. грн.	332,6	62,0	66,0	+4,0
	- збиток	тис. грн.
12	Податок на прибуток	тис. грн.	121,0	57,0	20,0	-370
13	Чистий прибуток	тис. грн.	211,6	5,0	46,0	+41,0
14	Рентабельність	%	2,2	1,2	1,5	+0,3
15	Фонд оплати праці	тис. грн.	807,0	541,0	587,0	+46,0
16	Середньо чисельність	чол.	197	120	130	+10
17	Середньомісячна зарплата	грн.	341	376	376	-

Прогнозований соціально-економічний результат. В результаті виконання даного плану виробничого, технічного та соціального розвитку підприємства, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції комбінат досягне більших обсягів виробництва продукції, повнішого забезпечення потреб населення борошном і крупами, збільшення прибутку. Будуть створені нові робочі місця, що збільшить зайнятість населення на виробництві та його соціальну захищеність.

Зі збільшенням обсягу випуску та реалізації продукції відповідно збільшаться відрахування у бюджет у вигляді податку на прибуток, а також відрахування на соціальні заходи.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дає підстави ; зробити наступні висновки та обґрунтувати основні пропозиції щодо і підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу І Тернопільської області.

1. Відносини між елементами зернопродуктового підкомплексу України відрізняються від інших підкомплексів АПК, оскільки зернова продукція характеризується високою лежкістю і тривалим зберіганням, доволі транспортабельна. Все це обумовило кількаразову ступеневість реалізації, перепродаж зерна, що в свою чергу спричинило подорожчання кінцевої продукції підкомплексу, хоча це не позначається на прибутках сільськогосподарських виробників. Як наслідок, стосунки між виробниками зерна та заготівельними й переробними галузями через незбалансованість їх інтересів мають конфронтаційних характер.

2. Ефективність виробництва зернопродуктового підкомплексу -відносний показник, що характеризує результативність виробництва у зіставленні з використаними виробничими ресурсами. Критерій ефективності - постійне збільшення виробництва чистої продукції при найменших затратах живої та уречевленої праці на базі раціонального використання земельних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

3. Формування ефективного зернопродуктового господарства залежить від зовнішніх факторів - незалежних від підприємств даного під комплексу (загальної політичну й соціально-економічну ситуації в країні та регіоні, розвиток інфраструктури АПК, платоспроможний попит основної маси населення, наявність умов для виробництва і переробки зерна в регіоні, можливі обсяги завозу ззовні через імпорт та з інших регіонів; ціни на матеріальні ресурси,наявність конкурентного середовища на зерновому ринку, інвестиційна (в тому числі амортизаційна), фінансово-кредитна та

податкова політика в країні), та внутрішніх, котрі безпосередньо залежать від самого підприємства - (організаційно-правова форма підприємства, внутрішня структура; рівень техніко-технологічного забезпечення і виробництва; організація й управління виробництвом, наявність \ висококваліфікованих спеціалістів у сфері менеджменту та служби і маркетингу; асортимент, якість і конкурентоспроможність продукції; рівень | підвищення продуктивності праці та дотримання режиму економії).

4. Підвищення ефективності зернопродуктового комплексу АПК неможливе без об'єктивної економічного оцінення явищ та процесів, що відбуваються у даній галузі. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз, правильно визначити досягнутий рівень економічної ефективності та зробити відповідні висновки щодо основних напрямків підвищення економічної ефективності зерновиробництва.

Усі показники для вивчення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно розподіляти на три укрупнені групи: показники рівня ефективності виробництва; показники факторів ефективності виробництва; показники результатів зміни ефективності виробництва.

5. При оціненні ефективності зерновиробництва потрібно максимально враховувати його особливості. По-перше, відмінності у якісних характеристиках ґрунтів - їх родючості, продуктивності, рівнях використання, що мають величезний вплив на результати виробництва. По-друге, кліматичні умови - температурний режим, кількість опадів, кількість сонячних днів, тривалість безморозного періоду тощо. По-третє, слід враховувати напрямок використання зерна, оскільки при визначенні економічної ефективності виробництва продовольчого та фуражного зерна є певні особливості. Зокрема показники економічної ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують з урахуванням його якості, вмісту клейковини та білку, засміченості, вологості, інших якісних параметрів зерна. Для фуражного зерна необхідно показати їх кормову цінність.

6. Серед основних резервів підвищення ефективності виробництва можна виокремити такі: скорочення обсягу відходів, втрат сировини і; ліквідація браку, розширення асортименту та поліпшення якості сировини, і матеріалів і палива, удосконалення конструкцій машин, обладнання і технології, заміна дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, повніше' використання вторинних ресурсів і відходів виробництва, поліпшення складського господарства. Суб'єкти, що діють у зернопродуктовому підкомплексі повинні постійно контролювати вплив тих чи інших факторів ефективності і на цій основі сприяти підвищенню ефективності виробництва, і Підвищення ефективності зернопродуктового підкомплексу пов'язане з і пошуком внутрівиробничих резервів і розробкою заходів щодо їх І ефективного використання, які передбачають необхідність:

1) визначено комплексну систему заходів інтенсивного розвитку зернового господарства, що ґрунтується на передових технологіях, | використання покращених сортів зернових, пристосованих до місцевих умов, покращення розміщення виробництва окремих зернових культур з ; урахуванням грунтово-кліматичних умов та матеріально-технічного \ забезпечення кожного району області, вдосконалення відповідно до цього структури і сівозмін посівних площ; ;

2) запровадити технології у зерновиробництві, що ґрунтуються на застосуванні комплексних агрегатів, котрі не тільки заощадять обмежені матеріально-технічні ресурси сільського господарства, а й за рахунок мінімізації технологічних операцій позитивно вплинуть на структуру ґрунту;

3) технічно модернізувати та максимально повно використовувати виробничі потужності хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, для чого реорганізацію потужностей здійснювати у напрямку збільшення частки прогресивного обладнання у структурі основних засобів і підвищення ступеня їх використання, прискорити в Україні розвиток вітчизняного продовольчого машинобудування і широко запроваджувати лізингові операції, сприяти капіталовкладенням та залученню інвестицій у підприємства зернопродуктового підкомплексу;

4) застосовувати маловідходні та безвідходні технології, котрі дадуть змогу скоротити втрати та збільшити випуск продукції;

5) встановити паритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, забезпечивши таким чином рівномірний розвиток усіх ланок зернопродуктового підкомплексу. Розв'язати проблему з розподілу ринкової ціни кінцевої продукції зернопродуктового підкомплексу між переробною промисловістю і сільським господарством через встановлення рівнозначної норми прибутку на рівні не менше 15% на авансований капітал з врахуванням періоду обіговості оборотних засобів. Крім цього, необхідно зменшити податкове навантаження на ціну та скорочення торгових надбавок через обмеження перепродажу зерна;

6) формувати відносини між елементами підкомплексу на основі збалансованості та функціональної завершеності технологічних ланцюжків і виробництв підкомплексу та запровадження агропромислової інтеграції у зернопродуктовому підкомплексі;

7) налагодити роботу маркетингових служб як на рівні підприємства, так і на рівні посередницьких структур, зокрема обласних виробничих об'єднань зернопереробної промисловості, котрі повинні проводити маркетингові дослідження, надавати учасникам зернового ринку консультації і послуги, забезпечувати необхідною інформацією;

8) посилити роль держави у стабілізації діяльності зернового ринку, оскільки скорочення рівня підтримки сільського господарства державою в умовах монополізації ринку матеріально-технічного забезпечення, хлібоприймальних і зернопереробних послуг та диспаритету цін є передчасним заходом. Свої дії держава мусить спрямовувати на захист від монополізації першої та третьої галузей зернопродуктового підкомплексу для визначення правових умов реалізації зерна та формування цін на зерновому ринку, на посилення контролю з боку держави за рухом зерна як всередині країни, так і за експортно-імпортними операціями, на запровадження механізму заставних та інтервенційних закупок зерна, спрямованих на зменшення впливу коливань цін на ринку зерна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. "Аваль" приступил к продаже облигаций Укрзернопрома. // Хранение и переработка зерна. - 2002. - № 11. - С.З.

2. Андрийчук В. Г., Вихор Н. В. Повышение эффективности агропромышленного производства. - К.: Урожай, 1990. - 232 с.

3. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - К.: ІЗМН, 1996.-512 с.

4. Андрійчук В. Г. Оцінка макро- та мікро параметрів економіки в контексті продовольчої безпеки України // Економіка АПК. - 2001. - № 5. -С. 61-65.

5. Антимонопольный комитет оштрафовал Pest Control ltd // Хранение и переработка зерна. - 2002. - № 10. -С.4.

6. АПК необходима Доктрина развития // Хранение и переработка. -2002.-№12.-С.2.

7. АПК: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно-аналітичний збірник / Інститут агарної економіки УААН; Редкол.: П. Т. Саблук (голова ред.) та ін. - К.:ІАЕ. - Вип. 4. - 2000. - 601 с

8. Артеменко В. Ф. Аналіз сучасного стану зернопереробних підприємств, проблеми, перспективи розвитку, потреба в обладнанні для переробки та зберігання зерна // Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 4.-С. 7-8.

9. Артеменко В. Ф. Шляхи зниження вартості обігу зерна та продуктів його переробки на елеваторах і хлібоприймальних підприємствах// Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 5. - С. 3 - 5.

Ю.Бакай. С. Інтенсивне насінництво зернових культур. - К.: Урожай, 1992.-С.18.

11.Балабанов Г. В. Територіальна сегментація продовольчого ринку України; - Зернопродуктовий комплекс України: структура і територіальна організація / Проект аграрної політики в Україні Університету штату Айова. -К, 1999.-106 с

12.Бевзелюк А. А. Расчеты эффективности хозяйственных мероприятий. - Мн.: Наука и техника, 1989. - 112 с.

ІЗ.Березвін А. І. Основні методологічні положення розробки моделі інтегрованих продуктових підкомплексів // Економіка АПК. - 2001. - № 5. -СП-15.

Н.Білик Ю. Д. Ринок зерна в Україні // Економіка АПК. - 1998. - № 4. -С.51.

15.Богдан М. Т. Інформація про роботу хлібопекарських підприємств об'єднання "Укрхлібпром" // Хранение и переработка зерна. - 2001. - № 3. -С.9-10.

16.Бойко В. І., Ніколаєва 3. П. Потенціал галузі і цінова ситуація на ринку зерна в Україні // Економіка АПК. - 2001.-№12.-С.57-61.

17.Бойко В.І. Ринок зерна в Україні // Економіка АПК. - 1999. - №1. - С. 103-105.

18.Бугай С. М. Рослинництво. 3-е вид., перероб. і доп. - К.: вид. об'єднання "Вища школа", 1978. - 384 с

19.Виробництво зерна в Україні: втрачені можливості та необхідність негайних дій // АгроСвіт. - 2001. - № 1 С - 14 - 21.

20.Виробництво зерна в Україні: втрачені можливості та необхідність негайних дій // Агросвіт. - 2001. - № 1. С 14-16.

21.Возможно, будут изменены госстандарты на зерно // Хранение и переработка зерна. - 2002. - № 1. - С.З.

22.Возможности "Укрзализныци" // Хранение и переработка зерна. -2002.-№ 10.-С.З.

23.Гайдуцький П. І. Госпрозрахунковий механізм міжгалузевих зв'язків в АПК. -К.: Урожай, 1991. - 179 с.

24.ГАК "Хлеб Украины" снизила тарифы на хранение и переработку зерна // Хранение и переработка зерна. - 2002. - № 7. - С.З.

25.Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Мергунев В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая ред. В. М. Гальперина. СПб.: Эконоимческая школа, 1999. -Т. 2.-503 с.

26.Григорьева Е. Аграрная политика Канады // Международный сельскохозяйственный журнал. - 2000. - № 5. - С.37 - 46.

27.Гудилин А. В., Савченко С. М. Технология обработки зерна на элеваторах. -М.: Колос, 1982. - 126 с.

28.Девид Уильяме. Техническое состояние зернохранилищ Украины оставляет желать лучшего //АгроСвіт. - 2001. - № 3. - С.22-23.

29.Дем'яненко С. До стратегії і тактики економічного реформування // Економіка України. - 2000. - № 1. - С. 55-59.

ЗО.Димтрук Б. П. Про формування інфраструктури ринку зерна // Економіка АПК. - 1998. - № 5. - С. 60-62.

ЗІ.Дмитрук С. В. Акціонування підприємств системи хлібопродуктів // Економіка АПК. - 1999. - № 7. - С. 28-34.

32.Довганчин Г. В.Роль державного регулювання економічних відносин в агропромисловому виробництві // Економіка АПК. - 2000. - № 5 -С.7.

ЗЗ.Дорош И. И. Эффективность капитальных вложений в сельское хозяйство. К.: Урожай, 1980. - 168 с.

34.Драгун Л., Вакульчик О. Інтегральний показник для аналізу ефективності виробництва // Економіка України. - 1995. - № 9. - С.93-95.

35.Дрогалин К.В. Очистка семян от трудноотделимых примесей. М., "Колос", 1978.-127 с

36.Економіка підприємств АПК: Навчальний посібник для ВУЗів / За ред. проф. Дусановського С. Л., проф. Олійника В. М., проф. Дудара Т. Г. -Тернопіль: Тернопіль, 1997. -259 с.

37.Економіка підприємств: Підручник / за ред. С. Ф. Покропивного.-Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.:КНЕУ, 2001. - 528 с

38.Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видав, центр "Академія", 2000. - 864 с

З9.Журавлев В.В Анализ хозяйственной деятельности предприятий элеваторной и зерноперерабатывающей промышленности. -М.:Агорпоимиздат, 1991. - 189 с.

40.3еліско І.М. Енергетичні підходи і оцінка еквівалентності в зернопродуктовому підкомплексі // Економіка АПК. - 1997. - №1. - С. 80 -82.

41.Зерновий та хлібопродуктовий товарообіг в Україні: Енциклопедичний довідник/ В.Т. Алесандров, М. В. Гладій, Є. М. Лавров, І. М. Рішняк. - К.: АртЕк, 2000. - 544 с

42.Зернові культури / За ред. Пікша Г. Р., Бондаренка В. І. - К.: Урожай, 1985.-272 с

43.3убко В. М., Куприевич А. Б. Зернохранилища, которые будут служить в XXI веке // Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 12.-С. 31 -32.

44.1ванух Р. А., Пантелейчук М. М., Попович І. В. Довідник економічних показників сільського господарства / За ред. І.В Поповича. - К.: Урожай, 1979.-168 с

45.Калинин Л.Г., Гаврилюк Н.Н., Тучный В.П., Левченко ЕЛ. Комплекс работ по исследованию влияния MB поля на процессы биостимуляции и обеззараживания семян аграрных культур // Хранение и переработка зерна. 2002.-№2.-С. 38-41

46.Кириленко I. Г. Зернове господарство та ринок зерна в Україні // Економіка АПК. - 2001. - № 9. - С. 3-13.

47.Кирпа Н. Я Развитие и перспективы обработки и хранения зерна в Украине // Хранение и переработка зерна. - 2000. - №12. - С.29-30.

48.Клюкач В. А., Алтухов А. И., Пролыгина Н. А. Государственное регулирование зернового рынка страны // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. - 2000. -№11.

49.Коваленко Н. П. Вплив частки зернових культур на ефективність сівозмін: 36. наук, праць / НАНУ Ін-т економіки; Редкол.: В. М. Трегобчук (відп. ред.) та ін. - К., 2000. - 131 с

50.Комп'ютер для зерна //Земля і люди України. - 1997. - №2.

51 .Компьютер из кукурузы // Хранение и переработка зерна. - 2002. -№6.-Сб.

52.Константинов К. І. Про пріоритетні напрями залучення іноземних інвестицій у переробну промисловість України: 36. наук, праць / ПАНУ Ін-т економіки; Редкол.: В. М. Трегобчук (відп. ред.) та ін. - К., 2000. - 131с.

53.Коренев Г. В. Растениеводство с основами селекции и семеноводства / Г. В. Коренев, П. И. Подгорный, С. Н. Щербак; Под ред. Г. В. Коренева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1990. - 575 с.

54.Краснощекова Г. А., Редькина Т. В. Экономика, организация и планирование производства на предприятиях хранения и переработки зерна. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1991. - 302 с.

55.Крисалов Д. В. Переробна сфера АПК в умовах ринкової трансформації національної економіки // Формування і реструктуризація аграрного ресурсного потенціалу України. - К. - 1998 - С. 81-83.

56.Кузнецова И. А. Состав плановых показателей маркетинговой программы для хлебоприемных предприятий // Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 10. - С. 4 - 5.

57.Куліш М. Ю., Іванов Ф. А. Розвивати зернове господарство на півдні України // Економіка АПК. - 1997. - № 1. - С. 24.

58.Куць Т. В. Основні напрями забезпечення конкурентоспроможної продукції // Економіка АПК. - 1998. - № 4. - С. 64 - 66.

59.Лагода Т., Дерев'янко О., Радіонова О. Виробництво, яке завжди було прибуткове // Пропозиція. - 2000. - № 12. - С 80 - 83.

бО.Лапішко М. Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. - Львів: Світ, 1995. - 328 с

61. Лебедев Е. И., Гурьянов А.И. К вопросу структуры перерабатывающей промышленности АПК // Пищевая промышленность. -1999.-№12.-С.20-21.

62.Лобас М. Г. Сучасні машини - ефективні технологи //Агроінком. -1997.-№ 10-12 С. 3-9.

63.Лубков А. Н. Продовольственный рынок и необходимость его регулирования Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. - 2000. - № 8. - С. 43.

64.Лупенко В. Оцінка ефективності праці в сільському господарстві //АПК: Экономика, управление. - 1992. - № 10.

65.Любий М. Я. Підсобні підприємства і помисли в сільському господарстві та перспективи їх розвитку. - Тернопіль: економічна думка, 1998.-54 с

бб.Павловська М. Потенціал галузі // Зерно і хліб - 1996. - № 10. - С. 17-18.

67.Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика, в 2т.: Пер. с англ. И-го изд. - М.: Республика, 1992. -400 с.

68.Малік М. Й. Інтеграція - як фактор підвищення ефективності реформування сільськогосподарських підприємств / М. Й. Малік, П. М. Федієнко, М. К. Орлатий. - К., 2000. - 39 с

69.Меньшиков С. М. Новая экономика. Основы экономических знаний. Учебное пособие. - М.: Международные отношения, 1999. - 400 с.

70.Методичні рекомендації по регулюванню взаємовідносин власників зерна і хлібоприймальних та зернопереробних підприємств при його зберіганні і переробці. К.: Інститут аграрної економіки, 2002. - 143 с

71.Милованов Є. В. Україна в контексті світового ринку зерна // Економіка АПК. - 2000. - № 12. - С. 83-85.

72.Михайлов А. П. Енергетична оцінка ефективності технологій вирощування зернових культур, її теоретичний та методологічний аспекти // Агроінком. - 2000. - № 3-4. - С 25-27.

73.Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. Для студентів екон. спец, закл. освіти: У 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.: за заг. ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998. - 518 с.

74.Муржи Г. Г. Маркетинг у підвищенні конкурентоспроможності виробництва рису // Економіка АПК. - 2001. - № 7. - С. 106-108.

75.Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроекономіка: Навч. метод, посібник для самост. вивч. дисц. / за ред. А. П. Наливайка. - К.: КНЕУ, 1999. - 208 с

76.Ніколаєва 3. П., Кобута І.В. Якість й ціна української пшениці // Економіка АПК. - 1999. - № 8. - С. 43 - 49.

77.Огарков С. А. Инвестирование в воспроизводство основных фондов селььского хозяйства / Аграрная наука. - 2000. - № 8. - С.4 - 5.

78.Омаров А. М. Повышение эффективности производства. -М., 1980. -256 с.

79.Омельяненко Г. Г. Концептуальні положення відновлення та розвитку зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. - 2000. - № 12. -С.3-9.

80.Омельяненко Г. Г. Роль сорту і насінництва у розвитку зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. - 2001. - № 9. - С. 14-19.

81.Онищенко О., Юрчишин В. Методологічний аспект порівняльної оцінки ефективності різних форм господарювання в аграрній сфері // Економіка АПК. - 1997. - № 4. - С.50 - 60.

82.0рехівський В. Г. Ефективність розвитку маркетингу в зерновій галузі АПК України // Економіка АПК. - 2001. - № 8. - СІ 12 - 114.

83.Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник / Г. Н. Климко, В. П, Нестеренко, Л. О. Каліщенко таін.; За ред. Г. Н. Климка, В. П. Несторенка. - 2-е вид. перероб., допов. - К.: Вища школа. - Знання, 1997. -734с.,с.235

84.Основы экономической теории / С. В. Мочерный, В. К. Симоненко.

B. В. Секретарюк, А. А. Устенко; Под общ. ред. С. В. Мочерного. - К.: О-во "Знання", КОО, 2000. - 607 с.

85.Пасхавер А. И. Оценка эффективности технического перевооружения предприятий в новом хозяйственном механизме / АН УССР. Ин-т экономики; Отв. ред. В. П. Александрова. К.: Наукова думка, 1990. -152 с.

86.Петрик В. В. Перспективи розвитку сировинної бази підприємств борошномельно-круп'яної галузі України // Економіка АПК. - 2001. - № 9. -

C. 60 -62.

87.Петухов Р. М. Оценка эффективности промышленного производства: (Методы, показатели). -М.: Экономика, 1990. -95 с.

88.Петухов Р. М., Волостных В. В. Управление повышением эффективности производства в отрасли: (Цели, методы, пути реализации). -М.: Экономика, 1979. - 240 с.

89.Підприємництво в аграрній сфері економіки / М. Й. Малік, Ю. О. Лупенко, Л. В. Романова та ін. За ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка. - К.:1АЕ, 1997.-420 с.

90.Про визначення заставних цін та фінансового забезпечення заставних закупівель зерна: Постанова КМУ // Офіційний вісник України. -2002. - № 18 СІ77 - 179 (від 29 квітня 2002 року №590).

91.Про власність: Закон України // Галицькі контракти. - 1996. - №42. - С 22-28.

92.Про господарські товариства: Закон України // Галицькі контракти. -1996.-№42.-С 40-50.

93.Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції: Закон України // Галицькі контракти. - 1997. - № 45. - с. 67 - 68.

94. Про заходи щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу та збільшення обсягів її виробництва: Указ Президента України // Державний вісник України. - 2001. - № 15. - С. 45.

95.Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - № 35. -. С 258.

96.Про лізинг: Закон України //Відомості Верховної Ради України. -1998.-№16.-С.1.

97.Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України // Офіційний вісник України. -1998.-№49.-СІ 1-14.

98.Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна: Указ Президента // Баланс-Агро. - 2000. - № 7. - СІ 1 -12.

99.Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Галицькі контракти. - 1996. - № 42. - С 129.

100. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України // Економіка АПК. - 1996. - №8. - С. 95.

101. Про підприємства: Закон України // Галицькі контракти. - 1996. -№ 42. - С 32-40.

102. Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України // Діло. - 1991. - № 20. - С 4-6.

103. Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України // Бюлетень про приватизацію. - 1998. - № 2. - С. 36.

104. Про товарну біржу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - С.39.

105. Проблемы повышения эффективности сельскохозяйственного производства / А. А. Никонов, С. С. Сергееев, М. И. Синюков и др.; Под ред.

B. А. Добрынина. - М.: Агропромиздат, 1986. - 335 с.

106. Саблук П. Т. Ціна - інструмент управління / Економіка АПК. -- 1996.-№4.-Сб.

107. Саблук П. Т. Стан економіки і реформи в АПК України та завдання вчених економістів-аграрників // Економіка АПК. -- 1999. -- № 1. --

C. 3-31.

108. Саблук П.Т. Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні: Доповідь на Других Всеукраїнських зборах вчених екон. - агр. 24 - 25 січня 2000 р. / Ін-т агр. ек. УААН.-К.,2000.-57с.

109. Семенов В. Ф., Сіваченко І. Ю., Федоряка В. П. Загальний курс агро бізнесу: Навч. посіб. / За ред. В. Ф.Семенова, І. Ю.Сіваченка. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 301 с