Технологія очистки зерна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Основним напрямком технічного прогресу в сфері зберігання зерна на даний момент часу являється впровадження прогресивних технологій, автоматизованих ліній та високопродуктивних видів обладнання, що дозволить покращити якість продукції, підвищити продуктивність праці на заводах, зменшити втрати сировини, покращити санітарно-гігієнічні умови роботи та підвищити загальну культуру виробництва в цілому. Одним із найбільш пріоритетним напрямків розвитку переробної промисловості є розробка та впровадження новітніх енергоощадних технологій, які б дозволили налагодити випуск досить широкого асортименту харчової продукції при порівняно невеликих енергетичних затратах. Особливого значення при цьому надається створенню надійних конструкцій, нового технологічного обладнання і підвищення надійності діючого.

В структурі виробничої бази вітчизняної промисловості на даний момент проходять якісні зміни в наслідок збільшення питомої ваги середніх переробних підприємств, а також в результаті територіальної спеціалізації.

Ці два прогресивних напрямки в розвитку промисловості забезпечують швидкий технічний прогрес та високу організацію виробництва.

З розвитком біохімічних технологій і харчової інженерії все більш актуальною є задача проектування обладнання, за допомогою якого можна було б якісно обробити продукт з мінімальними затратами енергії.

Розвиток техніки для зберігання зерна є важливою ланкою в розвитку техніки в цілому. Це легко пояснюється. Адже першою і основною потребою людини, як і всякого живого організму, є харчування для підтримання життя.

Особливістю підприємств є необхідність щоденної переробки зерна, що значно ускладнює експлуатацію, ремонт і монтаж всіх видів обладнання. В даний час розробляються плани подальшого росту виробництва борошна, в першу чергу в результаті реконструкції діючих підприємств, а також будівництва нових заводів, оснащених сучасною технікою. Сучасне підприємство галузі обладнане складним технологічним обладнанням (потоково-механізовані лінії по виробництву крупи).

В умовах механізованого і автоматизованого виробництва ефективність роботи підприємств і якість виготовленої ними продукції тісно пов'язані з технічним станом технологічного обладнання, а також електроприладів. Простої машин і апаратів через поломки, аварії і ремонт негативно впливає на якість випущеної продукції, приводить до її браку, що погіршує економічні показники роботи підприємства. Правильна експлуатація, своєчасне і якісне технічне обслуговування і ремонт в значній мірі дозволяють забезпечити надійну і багаторічну службу всього парку машин і апаратів без аварій і простоїв через технічні причини. Крім того, для ефективної і безпечної роботи обладнання велике значення має дотримання правил монтажу і випробування знову встановленого на підприємстві, а також відремонтованого обладнання.

1. Аналіз господарської діяльності ДП НДГ «Україна»

1.1 Географічне положення і природньо кліматичні умови господарства

господарський зерно очистка

Науково-дослідне господарство ДП НДГ «Україна» розташоване на території селища Черняхів Житомирської області. Господарство знаходиться на відстані 25 км. від обласного центру м. Житомир. Господарство розташоване в помірно - континентальному поясі України, в лісостеповій зоні. Клімат зони помірно теплий. Середньомісячна температура в січні в межах - 5….7 С. Спостерігаються досить тривалі інтенсивні відлиги. Зміна їх морозами створює несприятливі умови для перезимівлі озимих культур та багаторічних трав. Літо характеризується високими сталими температурами. У липні середньомісячна температура коливається в межах + 16 + 18 С. Період з середньомісячною температурою вище 5 С збігається з вегетаційним періодом основних сільськогосподарських культур і триває в середньому 210 днів.

Господарство розташоване в під зоні достатнього зволоження. Річна кількість опадів становить 580 мм, за весняний період -420 мм. Це говорить про сприятливий водний режим ґрунту.

Рельєф території земель господарства рівнинний з незначними підвищеннями. Основний тип ґрунту чорнозем, але також невелику частину площі займають супіщані та дерново-підзолисті ґрунти.

Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що кліматичні умови району сприятливі для вирощування основних сільськогосподарських культур. З урахуванням даних умов в господарстві проводять вирощування відповідних культур, які наведені в таблиці 1.1.

1.2 Аналіз галузі рослинництва

Аналіз урожайності сільськогосподарських культур за останні три роки дає право стверджувати наступне:

1. в господарстві наполегливо займаються технологією вирощування сільськогосподарських культур;

Таблиця 1.1. Структура посівних площ і урожайність сільськогосподарських культур

Культура	Площа, га	Урожайність, ц/га
	2011	2012	2011	2012
Пшениця озима	115	157	22,85	22,17
Жито озиме	295	115	19,2	11
Пшениця яра	50	15	16,64	32,4
Горох	-	-	-	-
Ярий ячмінь	50	40	6,06	29,75
Кукурудза на зерно	-	-	-	-
Кукурудза на силос	60	175	132,7	55,9
Овес	125	156	23,63	16,01
Просо	10	86	1,5	3,6
Гречка	10	10	4,9	6,3
Вика	30	40	3,3	4,4
Картопля	-	-	-	-
Кормові культури	1721	825	26,7	23,6

2. на початку кожного року спеціалістами господарства розробляються технологічні карти вирощування всіх культур, в яких планується та прораховується кожна технологічна операція;

3. згідно планової урожайності проводиться розрахунок потреби основних видів мінеральних добрив, а також планується та проводиться внесення мікродобрив;

4.згідно матеріалів агрохімобстеження ґрунтів, яке проводиться в господарстві один раз на п'ять років, на кислих за хімічним складом ґрунтах проводиться вапнування;

5.господарство за рахунок тваринництва щорічно виробляє та вносить органічні добрива;

6.в господарстві запроваджені енергозберігаючі технології вирощування сільськогосподарських культур, під які закуплена та використовується відповідна техніка.

1.3 Аналіз галузі тваринництва

В господарстві велика увага приділяється розвитку тваринництва. Динаміку поголів'я тварин ферми на протязі двох останніх років прослідкуємо на прикладі табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Поголів'я тваринницької ферми

Вид тварини	Поголів'я, голів
	Роки
	2011	2012
ВРХ всього: - корів в т.ч. - телята до 1 року - корів молочного напрямку - корів мясного напряму	511 240 50 60 161	552 220 81 60 171
Свині	81	35
Вівці	-	-
Коні	20	18
Птиця	-	-

Аналізуючи дані табл. 1.2. можна зробити висновок, що на протязі двох останніх років господарство поступово знижує поголів'я ВРХ та ін. на вирощуванні та відгодівлі.

1.4 Матеріально технічна база господарства

Матеріально-технічна база сільськогосподарського підприємства - це сукупність усіх засобів і предметів праці, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.

Основу матеріально-технічної бази складають:

- машинно-тракторний парк, автотранспорт, електросилові установки, стаціонарні машини, будівлі та споруди.

Крім того, до матеріально-технічної бази відносяться робоча та продуктивна худоба, корми, насіння, добрива тощо.

На території машинно-тракторного та автопарку розміщений склад паливно-мастильних матеріалів і запасних частин, а також площадки для зберігання сільськогосподарської техніки. Склад тракторного парку наведено у таблиці 1.3.

Склад парку сільськогосподарських машин наведено у таблиці 1.4.

З таблицi 1.4. видно що господарство повністю забезпечене сільськогосподарськими машинами. Це дає змогу своєчасно та якісно збирати одержаний врожай різних сільськогосподарських культур, без завдавання їм будь якої шкоди та з найменшими втратами.

Забезпечує роботу машинно-тракторного парку інженерно-технічна служба.

Таблиця 1.3. Склад тракторного парку в господарстві

Марка трактора	Кількість	Коефіцієнт переведення в еталонні	Кількість еталонних тракторів
Трактори загального призначення
ДТ-75	1	1,0	1
Т-150К	2	1,65	3,3
Універсально просапні трактори
ЮМЗ-6Л	3	0,45	1,35
МТЗ-80	6	0,5	3
Всього тракторів	12	X	11,7

Основним завданням інженерно-технічної служби є: виробнича експлуатація машин та обладнання, ремонт, технічне обслуговування та зберігання, матеріально-технічне забезпечення господарства машинами, обладнанням, запасними частинами та паливно-мастильними матеріалами, а також створення безпечних умов праці, підвищення кваліфікації механізаторських кадрів.

Таблиця 1.4. Наявність сільськогосподарських машин

Назва машини	Марка машини	Кількість, шт.
Плуги	ПЛН-3-35 ПЛН-4-35 ПЛН-5-35 ПЯ-3-35	2 2 3 1
Лущильники	ЛДГ-5 ЛДГ-10	1 1
Борони	ЗОР - 0,7 БЗСС - 1,0 БЗТС - 1,0 БДТ-3 БДТ-7	20 26 30 4 1
Катки	ЗКВГ - 1,4	1
Граблі	ГВК-6	1
Сівалки	ССТ-12Б СЗ - 3,6	1 2
Косарки	КС - 2,1 КІР - 2,1	2 1

1.5 Аналіз діяльності господарства, визначення перспективних напрямків розвитку

Важливим напрямом ефективного використання потенціалу господарства є підвищення рівня агротехніки та якості виконуваних робіт. Цьому значно сприяє впровадження прогресивних форм організації і стимулювання праці з оплатою за кінцевими результатами.

В ДП НДГ «Україна» застосовується застаріла відрядно-преміальна

форма оплати праці. Суть її полягає в оплаті праці за одиницю виконаної роботи чи відпрацьованого часу. Проте вона не відображає в реальній мірі заробіток працівника, у нього відсутні стимули до праці. Тому ця система потребує заміни.

Як відомо, процес вирощування зернових відбувається при обслуговуванні їх різними видами бригад - рільничими, тракторними. Такі колективи необхідно реорганізувати в єдині спеціалізовані механізовані підрозділи та суборендні підрядні колективи. Організація праці таких колективів має базуватися на цільовій оренді. Ця форма відносин, коли земля і інші засоби виробництва підприємством - орендарем передаються підрозділу в суборенду для виконання замовлення підприємства-орендаря на виробництво певних видів продукції чи послуг.

Підрозділ формується з працівників за вибором керівника, або на основі їх анкетування.

Розрахункові ціни встановлюються на рівні прямих витрат, врахованих безпосередньо по виробничому підрозділу. Вони можуть бути розраховані на базі фактичних прямих витрат за 3 - 5 попередні роки, на основі планових витрат по підрозділу або господарству в цілому, нормативних даних.

Таким чином, економія і перевитрата коштів, обсяг виробленої продукції безпосередньо відображається на заробітку працівника. Адже, в подальшому госпрозрахунковий дохід розподіляється між працівниками пропорційно виконаним нормо-змінам на польових та інших роботах.

Така форма виробничих відносин забезпечує встановлення ринкових взаємовідносин між орендарем і працівниками, що сприяє підвищенню матеріальної зацікавленості робітників як у збільшенні виробництва продукції, так і в економному використанню матеріальних ресурсів, що в свою чергу призводить до підвищення економічної ефективності виробництва[12].

Основною задачею господарства ДП НДГ «Україна» є організація зберігання зерна на території господарства відповідно до сучасних вимог. Побудувавши нові склади, переобладнавши старі склади товариство отримає змогу реалізувати зерно не відразу, а «притримувати» його до певного часу. До того ж відпаде необхідність у зберіганні зерна на елеваторах, які зберігають частину зерна в оплату за свої послуги. Як показала практика, ціни на зерно в І та ІІ кварталі наступного за звітним року значно перевищують ціни в ІІІ та ІV кварталах. Досвід багатьох господарств України свідчить про те, що для значного збільшення прибутків і рентабельності вирощування пшениці та інших зернових культур необхідно реалізовувати не зерно, а продукти його переробки: борошно, крупи, хліб та інші вироби. За такої умови прибуток зростає в 1,5 - 2 рази [11]

2. Технології і технологічні засоби для зберігання зерна

2.1 Аналіз сучасного стану технологій зберігання зерна

Спосіб зберігання зернових мас залежить переважно від їх фізичних та фізіологічних властивостей. Всі партії зерна, особливо насіння, треба зберігати у спеціальних сховищах. Зерносховища класифікують за багатьма ознаками, найважливішими з яких є: період зберігання (тимчасового або тривалого); конструкційні особливості (навіси, склади, елеватори тощо); види операцій, які в них проводяться (тільки зберігання чи зберігання й обробка); ступінь механізації (механізовані, напівмеханізовані, немеханізовані); наявність і тип установок для активного вентилювання насіння (канальна, підлогова, переносна та ін.).

Зберігання зерна може бути тимчасовим - від кількох діб до одного-трьох місяців або довгостроковим - від кількох місяців до кількох років. Як тимчасове, так і довгострокове зберігання зернових мас треба організувати так, щоб запобігти втратам маси та зниженню її якості.

Зернові маси зберігають насипом або в тарі. Перший спосіб є основним і найпоширенішим. Переваги його такі: повніше використовуються площа та об'єм зерносховища; більше можливостей для механізованого переміщення зернових мас; полегшується боротьба із шкідниками зерна (хлібних продуктів); зручніше організовувати контроль за всіма показниками; зменшуються витрати на тару і переміщення зерна.

У період збирання зернових культур виникає потреба в організації тимчасового зберігання зерна на токах або відкритих майданчиках хлібоприймальних підприємств - у буртах. Бурт - це партії зерна, які складені з урахуванням певних правил за межами сховищ, тобто під відкритим небом, в насипі або тарі. При зберіганні зернових мас у буртах насипом останнім надають форми конуса, піраміди, призми або іншої геометричної фігури, що дає змогу легше накривати бурти та забезпечувати стікання атмосферних опадів. Однак при зберіганні зерна в бурті важко вести спостереження за його станом у внутрішніх частинах насипу, тому не завжди можна своєчасно виявити самозігрівання й розвиток шкідників.

За допомогою штучного дощування відкритих буртів виявлено, що коли насип пшениці в бурті укласти під кутом природного нахилу, то проникнення в нього вологи після зливи сягає 11-13 см [14].

Використання синтетичних матеріалів дещо полегшило організацію накриття і захист буртів від несприятливого впливу дій навколишнього середовища. Наприклад, у США плівки підстилають під основу бурта і натягують на легкий каркас з алюмінію, який кладуть зверху бурта.

Для збереження зерна велике значення має підготовка зернової маси до укладання в бурт. Незалежно від вологості вона має бути охолоджена до 8°С і нижче. Це дає змогу запобігти активному розвитку в ній кліщів і ко - мах, а також зменшити можливість виникнення самозігрівання.

Враховуючи властивості зернових мас і вплив на них навколишнього середовища, навіть тимчасово зберігати їх треба у спеціальних сховищах. У типових зерносховищах зерно розміщують у засіках або насипом у купах. Висота насипу зерна основних культур вологістю до 14% в холодний період року - не вище 2 - 2,5 м. Сухе зерно вологістю 12 - 13% (пшениці, жита) розміщують у силосних сховищах елеваторного типу заввишки до 30 м [18].

Зернову масу з доброю сипкістю можна зберігати в різних місткостях. Зберігання зерна в мішках, називається зберіганням у тарі; у великих сховищах - зберіганням без тари; у сховищах, бункерах і силосах - зберіганням насипом.

Зерносховища для тривалого зберігання зерна за конструкційними особливостями поділяють на склади, елеватори та змішаного типу. До першого типу належать звичайні склади, які використовують для підлогового зберігання зерна насипом, а також дообладнані спеціальними перегородками для утворення секцій з метою роздільного зберігання окремих партій насіння.

У сховищах без поперечних перегородок і секцій зерно розміщують на підлозі. При цьому партії насіння ізолюють одну від одної щитами або залишають незайнятою частину підлоги між ними. При такому розміщенні насіння - коефіцієнт використання складських місткостей різко знижується.

Останнім часом побудовано багато секційних насіннєсховищ. Коефіцієнт використання їх місткості значно вищий, ніж у несекційних, і сягає 75 - 80%. Секція - це частина простору, відгородженого стінами заввишки 2,5 - 5,0 м[14]. Як правило, їх обладнують установками для активного вентилювання (канальна, підлогова, переносна) або аерожолобами, а також засобами механізації завантаження і часткового розвантаження насіння (верхні і нижні стрічкові конвеєри).

Бункерні насіннєсховища, на відміну від секційних, мають повністю механізоване випускання насіння без застосування ручної праці і пересувної механізації. Цього досягають тим, що днище бункера роблять у вигляді перевернутої піраміди або конуса. Місткість бункерів становить, як правило, 35 - 50 т при висоті стін від 4 до 9,5 м [18].

Силосні насіннєсховища - це залізобетонні або цегляні елеватори заввишки 30 - 50 м (мал. 2.1). Більшість їх має спеціальну башту, в якій розміщують необхідне обладнання для потокової обробки насіння. Майже всі такі насіннєсховища повністю механізовані і автоматизовані.

Якщо зерно зберігають у тарі, довжина штабеля залежить від розмірів сховища і партії насіння, ширини і довжини трьох-п'яти мішків, висоти кількості складених вгору мішків (залежно від культури і пори року). Кожну партію зерна вкладають окремо у штабель на дерев'яному настилі, який знаходиться на відстані від підлоги не менш як 10 см.

У тарі зберігають переважно протруєний насінний матеріал, елітне насіння і насіння першої репродукції та насіння, яке має крихку структуру оболонок (арахіс) або легко розколюється при пересипанні (мак, тютюн), каліброване і протруєне насіння кукурудзи або оброблене на спеціальних заводах і в цехах, а також насіння трав, овочебаштанних, ефіроносних, дрібне і сипке насіння технічних та олійних культур.

Рис.2.1. Силосні зерносховища

Основним видом тари для зерна є мішки з цупких і грубих тканин (джутові, полотняні та ін.), паперові мішки з прокладкою з тканини, крафт-мішки (для протруєного зерна) тощо.

Зерно насправді являє собою зернову масу, що складається із зерен основної культури, зерен і насіння інших культурних рослин, органічної і мінеральної домішок, мікроорганізмів, повітря міжзернового простору, шкідників зерна. Науковими дослідженнями встановлено, що інтенсивність протікання в зерновій масі фізіологічних процесів, що забезпечують життєздатність зерна, залежить від одних і тих же факторів, а саме: вологість зернової маси і вміст вологи в навколишньому середовищі (повітрі, елементах конструкції зерносховища, тарі тощо); температура зернової маси і оточуючих її об'єктів; доступ повітря в зернову масу. Ці умови діють на життєдіяльність усіх живих компонентів зернової маси.

В практиці зберігання зерна у різних країнах застосовують три режими:

- зберігання зернових мас у сухому стані, тобто, що мають вологість менше критичної;

- зберігання зернових мас в охолодженому стані, тобто мас, температура яких знижена до меж, що гальмують усі життєві функції компонентів зернової маси;

- зберігання зернових мас в герметичних умовах (без доступу повітря).

Режим зберігання зернових мас у сухому стані заснований на гальмуванні фізіологічної активності багатьох компонентів зернової маси при недостачі в них води. В межах до критичного вмісту води в зерні і насінні фізіологічні процеси проявляють себе лише у формі уповільненого дихання і не мають практичного значення. Це основний режим зберігання зерна й насіння в усьому світі. Відсутність вільної води не дає можливості розвиватись мікроорганізмам і кліщам, а також деяким комахам. Зернова маса усіх злакових і бобових культур з вологістю 12 - 14% знаходиться в анабіотичному стані. Підготовлені зернові маси можна зберігати без переміщення в складах 4 - 5 років [14].

Режим зберігання зернових мас в охолодженому стані заснований на чутливості усіх живих компонентів до знижених температур - основного зерна, насіння смітних рослин, мікроорганізмів, кліщів і комах, життєдіяльність яких різко знижується або зупиняється зовсім. Своєчасним і вмілим охолодженням зернової маси різного стану досягають її повного консервування на увесь період зберігання. Особливе значення має тимчасове зберігання партій сирого і вологого зерна, яке не можна просушити за короткий час; для таких партій охолодження є основним і майже єдиним практичним методом збереження його від псування.

Залежно від вологості та температури зернової маси існують граничні строки благополучного зберігання зерна різних культур без застосування яких-небудь методів обробки. Можна сказати, що стійкість зернових мас зростає, особливо з вологістю 17 - 19% при зниженні температури до 5-0 0С. Дані підтверджують необхідність доробки зерна з його охолодженням від 25 - 30 0С до 12 - 15 0С в період збирання врожаю.

Режим зберігання зернових мас в герметичних умовах заснований на відсутності кисню у міжзернових просторах зерна шляхом ізоляції від атмосферного повітря або в спеціальному середовищі, що не містить кисню. Зерна основної культури і насіння сміттєвих рослин переходять до анаеробного дихання і поступово знижують свою життєдіяльність. Майже повністю припиняється життєдіяльність мікроорганізмів, а кліщі і комахи гинуть. При вологості від критичних і більше зберігання без доступу кисню дає позитивні результати, але в таких випадках спостерігається деяке зниження якості зерна (втрата блиску, потемніння, виникнення спиртового і кислого запахів, зростання кислотного числа жиру) при збереженні хлібопекарських і кормових властивостей. Цілком виключається можливість зберігання без доступу повітря усіх партій зерна та насіння, призначених

для висівання, так як існує неминуча можливість часткової або повної втрати схожості.

Одним із способів реалізації режиму зберігання зернових мас в герметичних умовах є використання полімерних зернових рукавів, у яких безкисневі умови досягаються природним накопиченням оксиду карбону (вуглекислого газу) і втратою кисню в результаті дихання усіх живих компонентів, від чого і виникає самоконсервування (автоконсервування) зерна. При цьому дуже важливо мати мінімальний запас кисню в мішку-рукаві, а це досягається повним його завантаженням без порожнин. Важливим фактором в початковий період автоконсервації є зниження температури зерна до +150 С і нижче, так як при таких умовах різко припиняється життєдіяльність мікроорганізмів, кліщів і комах. Тепле зерно довго залишається теплим, а холодне довго залишається холодним із-за дуже низької теплопровідності зернової маси.

При зберігання зерна та насіння один раз на місяць проводять його повний технічний аналіз за всіма показниками чинної нормативної документації на культуру по середній пробі, відібраної від однорідної партії. Результати усіх спостережень реєструють в лабораторних журналах.

Слідкуючи за температурою та станом зерна за вологістю, слід дотримуватися певних критеріїв, які наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Строки перевірки температури зерна

Стан зерна за вологістю	Свіжозібране зерно протягом трьох місяців з моменту приймання	Зерно, що зберігається при температурі
		вище 100С	від 100С до 00С	від 00 і нижче
Сухе і середньої сухості	1 раз у 5 днів	1 раз у 15 днів	1 раз у 15 днів	1 раз у 15 днів
Вологе	Щодня	1 раз у 2 дні	1 раз у 5 днів	1 раз у 15 днів
Сире	Щодня	-	-	-

Аналізуючи ці дані можна дійти висновку, що знаючи стан зерна і температуру зберігання можна дізнатися і орієнтований термін зберігання зерна, який наведений в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Орієнтовний термін зберігання зерна пшениці і ячменю без зниження його якості, діб

Температура зерна, 0С	Вологість зерна, %
	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24
<-5	*	*
5		80-120	40-60	40-60	40-60	20-30	20-30	20-30
10	*	80-120	40-60	40-60	40-60	20-30	10-15	10-15	10-15
15	*	80- 120	40-60	40-60	20-30	20-30	20-30	10-15	10-15	5-8
20	*	80-120	40-60	40-60	20-30	10-15	10-15	10-15	5-8	5-8	3-5
25	*	40-60	20-30	20-30	10-15	5-8	5-8	3-5	3-5	3-5	3-5

Примітка: * - термін зберігання необмежений

2.2 Аналіз технічних засобів, що використовуються для зберігання зерна

Машини для приймання зерна

Машини для прийому зерна. Зерно, що надходить на зберігання, підлягає обов'язковій перевірці на якість. Якість зерна у кожній партії визначають за наступними показниками: запах, колір, вологість, зараженість і забрудненість. Для взяття проб з кузова автомобіля використовують механізованій пробовідбірники типу А-УПА-2.

Операцію, зважування зерна і продуктів його переробки здійснюють під час приймання, інвентаризації і переробки зерна. Для зважування використовують різні типи і конструкції ваг, які можна розділити на дві основні групи: механічні з нерівноплечими важелями й автоматичні порційні. До першої групи відносяться платформові, елеваторні, автомобільні і вагонні, до другої групи - ваги з перекидним або поворотним вантажоприймальним пристроєм, ваги з відкидним дном і конвеєрні ваги. На приймальних пунктах зерна, застосовують автоматичні порційні ваги типу ДН. Вони бувають з різною ємністю бункера (від 1,1 до 6,5 м³) і інтервалом зважування від 0,25 до 4 т [16].

Для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у зерноскладах і на відкритих токах, перелопачуванням і формуванням буртів з куп зерна використовують навантажувачі, ірімери, зернокидальпики тощо.

Для вивантаження зерна із транспортних засобів застосовують автомобілерозвантажувачі різних типів. У сільському господарстві для вивантаження зерна доцільно застосовути самохідний автомобілерозвантажувач У15-УРБ (рис 2.2.1).

Вивантажувач У15-УРБ призначений для вивантаження через задній борт сипких вантажів з автомобілів і автотягачів з напівпричепами загальною масою не більше 20 т. Його можна використовувати на токах і відкритих майданчиках елеваторів. В робочому режимі автомобілі розвантажуються через задній борт нахилом платформи. У міру формування бунту його необхідно пересувати на нове місце, для цього висувають шасі і включають привід пересування.

Платформа вивантажувача шарнірно змонтована на опорному майданчику, який також шарнірно закріплений на рамі. В передній частині рами кріпляться опори з гідродомкратами підйому платформи, привід і система управління. На платформі є два майданчики, шарнірно закріплені в'їзди, а також страхуючий пристрій, до якого кріпиться буксир. Гідравлічна система працює в двох режимах розвантавантаження і пересування. Вивантажувач обслуговує один оператор.

Мал.2.2.1. Самохідний автомобілерозвантажувач У15-УРБ

1 - забірник; 2 - поручень; 3 - стійка; 4 - привід; 5 - опора; 6 - рама; 7 - гідросистема; 8 - система керування; 9 - буксир; 10 - площадка для персоналу; 11 - платформа; 12 - підвіска; 13 - опорна платформа.

Обладнання для сушки зерна

Сушіння зерна проводять за допомогою пересувних і стаціонарних зерносушарок, повітропідігрівачів, вентиляторів-підігрівачів тощо.

Класифікація сушарок для зерна. Зерносушарки класифікують за способом підведення теплоти і взаємодії агента сушіння з зерном та іншими ознаками.

За способом підведення теплової енергії сушарки поділяють на наступні класи:

- з конвективним підведенням теплоти (тепло підводиться вентильованим повітрям);

- з кондуктивним підведенням теплоти (теплота підводиться через
поверхню контакту);

- з генерацією тепла в матеріалі (радіаційний спосіб сушіння - сонячна енергія, СВЧ, ультразвук і ін.);

- з комбінованим підведенням теплоти.

В залежності від характеру руху і щільності шару зерна, сушарки з конвективним підведенням теплоти поділяють на сушарки з щільним нерухомим, з щільним рухливим, з нещільним і з пневмозрідженим шаром зерна.

Шахтні сушарки. Застосовуються сушарки типу (ЗШ, СЗШ, ДСП, 83). Вони складаються з однієї або декількох вертикальних сушильних камер (шахт) прямокутного перетину, в яких зерно продувається агентом сушки. Шахти виготовляють із залізобетонних або металевих панелей. Верхня частина шахти призначена для сушіння сирого зерна газоповітряною сумішшю з повітрям, а нижня - для охолоджування підсушеного зерна атмосферним повітрям.

В шахті встановлені короби чотиригранної форми з відкритою нижньою стороною, які служать каналами для підведення до зернових шарів і відведення від них агента сушки (або повітря). В деяких сушарках біля стін шахти встановлюють напівкороби, які використовують тільки для відведення відпрацьованого агента сушки, щоб уникнути перегріву пограничного шару зерна біля стін шахти, який рухається більш повільно в порівнянні з внутрішніми шарами. Зерно, завантажене зверху в шахту, рухається в ній самопливом, заповнює весь простір між коробами, під нижніми відкритими сторонами коробів воно обсипається під кутом природного укосу.

Внизу кожної шахти встановлюють випускний пристрій, за допомогою якого створюють підпір зерна і регулюють тривалість перебування його в шахті.

Функціональна схема одношахтної сушарки. Під час сушіння зернопродукти з живильного бункера самопливом рухаються зверху вниз шахтою, складеною з двох секцій. У короби подається газоповітряна суміш, яка рівномірно розподіляється в шарі зерна навколо кожного короба. В результаті теплообміну, зернопродукти нагріваються і втрачають вологу, попадають в охолоджуючу камеру, де охолоджуються атмосферним повітрям. Відпрацьований сушильний агент відводиться відвідними коробами. Передбачено одноступін-часте і двоступінчасте сушіння. При двоступінчастому сушінні у секцію сушильної шахти (перша ступінь) подають суміш повітря і димових газів невисокої температури, а в нижню секцію, в якій досушують продукти, підводять сушильний агент підвищеної температури. При одноступінчатому сушінні в обидві секції сушильної шахти підводять сушильний агент однакової температури. Для поліпшення роботи шахтних сушарок застосовують рециркуляційні способи сушіння і комбіновані з попереднім підігріванням зерна. Найпоширеніші зерносушарки СЗШ-8 і СЗШ-16, які відрізняються тільки продуктивністю. Сушарка СЗШ-16 має дві шахти розташовані на загальній станині на відстані 1 м одна від одної. В залежності від початкової вологості і призначення партії зерна, шахти включаються в роботу послідовно або паралельно. Кожна шахта складається з двох секцій, у яких встановлені чотиригранні короби. Агент сушіння попадає з топки в простір між шахтами, який служить дифузором.

Сушарка має топку металевої конструкції. Камера згоряння екранована, в неї вмонтовано фотодатчики, що забезпечують контроль т процесом горіння. Для контролю за рівнем зерна в шахті встановлені сигналізатори. Під час роботи шахти сушарки весь час мусять бути завантажені зерном, підсмоктування зовнішнього повітря в них не допускається. Якщо рівень насипу зерна в шахті буде нижче припустимого, то вмикається двигун впускного пристрою і на пульті загоряється сигнальна лампочка. Випуск зерна відбувається безупинно. На початку роботи з сушарки виходить недосушене зерно, тому воно вдруге подається в шахти для сушіння.

Сушарка шахтного типу Т-662 «Петкус» (Німеччина) продуктивністю до 2 т/год. застосовується в насінєочисних потокових лініях фірми «Петкус». Агентом сушіння в ній є атмосферне повітря, що нагрівається в топці-калорифері. Шахта складається із сушильної й охолоджувальної камер.

Топка розташована в передній частині машини, складається з корпусу, форсунки, вентиляторів першої та другої зон сушіння, вентилятора зони охолодження, паливної системи, насоса високого тиску, електророзпалювача.

Сушильний блок агрегату складається з двох шахт із повітророз-подільчим пристроєм, двох ківшових транспортерів, двох випускних механізмів, трьох гвинтових транспортерів і бункера сирого зерна.

Камерні сушарки. Це стаціонарні найпростіші за конструкцією сушарки.Їх монтують під дахом з подвійною підлогою: верхня підлога - повітророзподільні грати, а нижня - суцільна асфальтова. В простір між підлогами подають сушильний агент. Просвіти між підлогами роблять на різній відстані для рівномірного напору агента сушіння у всіх ділянках.

Оптимальний розмір робочої поверхні камери 40-60 м², що дозволяє одночасно завантажувати 20-30 т зерна шаром 0,5-0,6 м, максимум 0,7-0,8 м [14].

Для потокового сушіння (при надходжені 20-30 т за добу) рекомендується влаштувати дві двокамерні сушарки, що дозволяє вести одночасно сушіння в двох камерах.

При цьому одна камера знаходиться під завантаженням і одна - під розвантаженням. Оптимальний розмір сушильних камер 50 м³, вони розділені перегородкою висотою по борту 1 м.

Сушарки для сушіння зернопродуктів в псевдокиплячому стані. В шахтних, барабанних, камерних сушарках та в бункерах з активним вентилюванням не вдається забезпечити одинакові умови сушіння в робочому просторі сушарок, так як щільність і аеродинамічний опір шарів доволі високі і неоднакові в робочій зоні. Це призводить до нерівномірного розподілу вологості у висушеній партії продукту, перевитрат енергії, небажаних змін якості особливо насіння олійних культур, що негативно позначається під час зберігання і переробки.

Створення в сушарках під час роботи розрідженого (псевдокиплячого) режиму руху продукту, інтенсифікує процес конвективного сушіння за рахунок значного збільшення активної поверхні і зменшення аеродинамічного опору шарів, при цьому зменшуються питомі витрати енергії. Тому технологія сушіння продуктів в псевдокиплячому шарі є перспективною. Для сушіння зернопродуктів в псевдокиплячому шарі застосовують ротаційні і вібраційні аеросушарки.

Зберігання зерна

Щоб забезпечити оптимальними режими зберігання, захистити зернові маси від небажаних впливів навколишнього середовища, виключити невиправдані втрати їхньої маси і якості, зберігання зерна мусить бути організоване в спеціальних сховищах.

Зерносховища (для посівного матеріалу - насіннєсховища) споруджують обов'язково з обліком фізичних і фізіологічних властивостей зернової маси. Крім того, до сховищ пред'являють багато вимог: технічних, технологічних, експлуатаційних і економічних.

В залежності від цього сховища будують з різних будівельних матеріалів: дерева, каменю, цегли, залізобетону, металу тощо. їх вибір залежить від місцевих умов, цільового призначення зерносховищ, тривалості зберігання зерна й економічних міркуваннь.

У зерносховищах, побудованих з каменю, цегли, залізобетону, внаслідок малої теплопровідності цих матеріалів, температура різко не змінюється при зміні температури зовні. Зерносховище повинне бути досить міцним і стійким, тобто витримувати тиск зернової маси на підлогу й стіни, тиск вітру тощо. Воно мусить також захищати зернову масу від несприятливих атмосферних впливів і ґрунтових вод.

Крівлю, вікна і двері улаштовують так, щоб виключити можливість проникнення атмосферних опадів у середину, а стіни й підлогу ізолюють від проникнення через них ґрунтових і поверхневих вод. У правильно спорудженому зерносховищі при його нормальній експлуатації в більшості зон країни вологість повітря в ньому легко підтримується в межах 60…75% протягом майже всього року.

Зерносховища повинні забезпечувати надійність захисту зернових мас від гризунів і птахів, а також від комах-шкідників і кліщів, бути зручними для знезаражування (дезінсекції) і видалення пилу.

Силоси споруджують з монолітного або збірного залізобетону. Вони бувають циліндричними або прямокутними.

В основному зерносховища мають вигляд конуса, що розміщений на фундаменті (мал. 2.2.2).

Мал.2.2.2. Металеві зерносховища

Існують два основних способи розміщення зерна в сховищах: підлогове і силосне. При підлоговому розміщенні, зерно зберігають насипом в засіках або в тарі на підлозі при невеликій висоті шару (5,0…5,5 м). При силосному розміщені висота зернової маси може досягати 30…40 м. У підлогового і силосного способів зберігання є свої переваги і недоліки.

2.3 Аналіз технологічних ліній і обладнання для очистки і сепарації зерна

Машини для очищення зерна

Основні вимоги до процесу очищення. Основними показниками, що визначають якість очищення та сортування, є чистота зерна (посівного матеріалу), питома маса, вирівняність зерна за розмірами, схожість тощо. Раціональні розміри та добротність зерна встановлюють відповідно до агротехнічних вимог, базисних кондицій, державних стандартів на продовольче зерно і насіннєвий матеріал.

Очищене і відсортоване зерно призначене для помелу на сортове борошно повинно відповідати встановленим стандартам: вміст сміттєвої домішки не повинен перевищувати 2%, шкідливої домішки - не більше 0,2%, в тому числі вміст головні і спори твердої сажки окремо або разом не повинен перевищувати 0,05%, а гірчака і в'язелю (окремо або разом) - 0,04% від загальної норми 0,05%; наявність триходесми інканум (сивої) не допускається; вміст зернової домішки - не більше 5% в пшениці і 4% в житі, в тому числі порослих зерен не більше 3%; зерно повинно бути не заражене шкідниками; натурна вага зерна пшениці не повинна бути меншою 650 г./л, жита 600 г./л [15].

Сортова чистота насіннєвого матеріалу зернових культур І й II класу має становити 98…99%, схожість - 90…95% (для твердої пшениці II класу - не менше 8%), кількість обрушеного насіння - 0,5… 1%.

Зерноочисні машини мають бути пристосованими для доведення зерна і насіннєвого матеріалу різних сільськогосподарських культур до потрібних кондицій, легко переналагоджувались, бути зручними в експлуатації, відповідати агротехнічним вимогам і санітарним нормам.

Повітроочисні машини. Основна технологічна функція повітряних сепараторів - виділення із зернової суміші домішок, відмінних від зерна за аеродинамічними ознаками.

Принцип роботи полягає в зміні характеру руху часточок зернової суміші у повітряному потоці залежно від їх аеродинамічних властивостей.

Повітроочисні машини застосовують для очищення зернової маси від полови, пилу й інших домішок на токах післязбиральної обробки, в лініях вальцьових млинів, для відділення лузги з продуктів лущіння насіння соняшнику в олійному виробництві і плівчастих культур (проса, гречки, вівса ін.) на круп'яних заводах, а також для контролю крупи та відходів. Вони бувають конструктивним виконанням для роботи з механічним і пневматичним транспортом.

За способом використання повітря їх поділяють на сепаратори з одноразовим і багаторазовим послідовним в часі продуванням зерна, з розімкнутим і зімкнутим потоками повітря. Для створення повітряного потоку застосовують в основному індивідуальні відцентрові вентилятори низького тиску до 1 кПа, середнього тиску 1…3 кПа і вентилятори пневмотранспорту [11].

У зернопереробних виробництвах застосовують зерноочисні колонки типу ОПС-2, сепаратори пневматичні СП-5, машини для попереднього очищення зернового матеріалу МПО-50, МІЮ-100, сепаратори А1-БВЗ, РЗ-БАБ, РЗ-БСД та ін.

Пневмоколонка (повітряний канал) - коробчатий канал з привареними в середині скатними полицями або без них. Полиці гальмують рух зерна в каналі за рахунок чого збільшується час його обробки повітряним потоком, застосовують канали зі всмоктувальним або напірним повітряними потоками, їх розташовують вертикально або похило. Повноцінне зерно має більшу критичну швидкість чим легкі домішки, потрапляючи в капали, рухається вертикально вниз до виходу вертикального каналу або по балістичній траєкторії в похилому каналі і падає ближче в лоток повноцінного зерна, а легка домішка (легке щупле зерно) відноситься вверх у патрубок вертикального каналу або в лоток для легкої фракції похилого каналу.

Силу тиску на зерно і швидкість повітряного потоку, при якій часточки суміші будуть виноситись повітряним потоком, залежать від критичних їх швидкостей і кута нахилу каналу до горизонту. Із збільшенням кута нахилу від 0 до 90° зростають витрати енергії на поділ зерна, тому вертикальні канали при всіх інших рівних умовах є більш енергомісь-кими і їх доцільно застосовувати тільки для видалення легких домішок з невеликими критичними швидкостями.

Аспараційні канали є складовою частиною багатьох пневматичних сепараторів, зерноочисних машин та пневмотранспорту.

Ситовий сепаратор фірми «Совокрим», складається із рами і ситового корпусу, які з'єднані пружинами. Хитний рух ситовому корпусу задають два вібратори. У ситовому корпусі змонтовано два яруси сортувальних і підсівних сит. Сита від забивання очищаються гумовими кульками. Для обмеження амплітуди коливань корпусу під час пуску і зупинки сепаратора служать амортизатори. Ситові рами встановлюються з торця машини і фіксуються гвинтами, кут нахилу сит - 7° [10].

Технологічний процес в сепараторі здійснюється таким чином. Зерно поступає в живильник, далі з похилих дошок поступає на сито верхнього ярусу, з якого сходом відділяється крупна домішка. Зерно проходом через сита поступає на підсівні сита другого ярусу. Очищене зерно виводиться сходом з підсівних сит і видаляється назовні через лоток з фартухом.

Очищення сит здійснюється гумовими кульками, які під час коливань грохота переміщаються по їх поверхні. Амплітуда коливань ситового корпусу регулюється в межах 3…6 мм за рахунок зміни розташування мас вібраторів відносно осі обертання. Частота коливань ситового корпусу - 75 рад/с.

Віброситові сепаратори типу БСХ випускаються Хорольським механічним заводом. Принцип дії його аналогічний сепаратору «Совокрим». Для рівномірного завантаження сиг по ширині зроблено два приймальні патрубки. Сепаратор може бути укомплектовано пневмосепаруючим каналом. Технічна характеристика сепараторів БСХ приведена в табл. 2.3.1.

Повітряноситові сепаратори. Це комбіновані сепаратори, які поділяють зернову суміш за двома ознаками - розмірами (шириною і товщиною) і швидкістю витання часточок. Робочими органами цих машин є сита і повітряні канали. Найпоширенішими сепараторами є сепаратори типу ЗСМ, А1-БИС і Р6-СВС.

Табл.2.3.1. Технічна характеристика сепараторів типу БСХ

Показники		Модель
	БСХ-3	БСХ-6	БСХ-12
Продуктивність, т/год.
- в елеваторному режимі	3	6	12
- в зерноочисному відділенні млина	12	25	40
Технологічна ефективність, %:
- в елеваторному режимі	80	75	80
- в зерноочисному відділенні млина	20	20	20
Установлена потужність, кВт	0,75	0,75	1,10

Повітряноситові сепаратори. Це комбіновані сепаратори, які поділяють зернову суміш за двома ознаками - розмірами (шириною і товщиною) і швидкістю витання часточок. Робочими органами цих машин є сита і повітряні канали. Найпоширенішими сепараторами є сепаратори типу ЗСМ, А1-БИС і Р6-СВС.

Повітряноситові сепаратори типу ЗСМ застосовують на підприємствах з механічним транспортом. Функціональна схема сепаратора типу ЗСМ зображена на рисунку 2.3.2. Сепаратор розділяє зернову суміш на ситах за товщиною і шириною компонентів та за їхніми аеродинамічними властивостями. Розділення виконується послідовно. Спочатку зерно очищається від легкої домішки (пилу, полови) повітрям в аспі-раційному каналі 5 (рис. 2.3.2) на виході з бункера 4 сепаратора. Потім зерно просіюється на ситах 3, 10-12, де видаляються крупні і дрібні домішки. Сита коливаються плоско-паралельно у вертикальній площині. Відсортоване зерно провіюється висхідним повітряним потоком в аспіраційному каналі 9 на виході із сепаратора.

Мал.2.3.2. Схема повітряноситового сепаратора ЗСМ

1 - корпус; 2 - привод; 3 - колосове сито; 4 - бункер; 5 - канал попереднього провіювання зерна; 6,8 - вентилятори; 7 - осадові камери; 9 - канал повторного провіювання зерна; 10,11 - сортувальні сита; 12 - підвісне сито

Сепаратори А1-БИС застосовуються на елеваторах і млинах з пневмотранспортом. їх ситові корпуси роблять круговий поступальний рух у горизонтальній площині.

Сита встановлені в два яруси один над іншим і утворюють просту технологічну схему: схід верхнього сита - велика домішка, схід нижнього сита зерно, а прохід дрібна домішка.

Трієри призначені для очищення продовольчого зерна і насіннєвого матеріалу зернових, зернобобових, круп'яних та олійних культур від коротких і довгих домішок (куколю, вівсюга тощо) після обробки повітряноситовими сепараторами. Поділ зернової суміші за довжиною часточок виконують за допомогою циліндричних і дискових трієрів. Схема дискового трієра показана на рис. 2.3.3. Основним робочим органом трієра є барабан або диск з комірками.

Мал.2.3.3. Схема дискового трієра:

1 - корпус; 2 - дисковий ротор; 3 - лоток; 4 - гвинт; І - довга фракція; II - коротка фракція

На підприємствах з переробки зерна застосовуються дисковий трієр кукільовідбірник ТДК (А9-УТК-6) і трієр вівсюговідбірник ТДК (А9-УТО-6). Розміри комірок трієрних циліндрів для очищення та сортування насіння різних культур показані в табл. 2.3.2. [13] Найпоширенішими у переробних виробництвах є циліндричні трієри як більш прості за конструкцією, в ремонті і обслуговуванні, мають меншу металомісткість від дискових трієрів, хоча технологічна ефективність їх дещо нижча дискових.

Каменевідбірні машини

Зернова маса, як правило, засмічена грудочками ґрунту, щебенем, галькою та іншими грудкуватими домішками мінерального походження. Такі домішки не можна відокремити від зерна в сепараторах і аспіраторах, якщо вони мають приблизно однакові із зерном розміри, їх видаляють каменевідбірними машинами.

Таблиця 2.3.2. Розміри комірок трієрних циліндрів для очищення та сортування насіння різних культур

Культура	Діаметр комірок(мм) трієрних циліндрів	Культура	Діаметр комірок (мм) трієрних циліндрів
	Кукільного	Вівсюжного		Кукільного	Вівсюжного
Пшениця жито	5,0	9,5	Льон	3,6	5,0
Ячмінь	6,3	11,2	Конюшина червона	1,6	2,8
Овес	6,3	8,5	Тимофіївка, конюшина рожева та біла, люцерна	1,8	2,8
Вико-вівсяна суміш	5,0	8,5
Гречка	6,3	8,5	Житняк, вівсяниця, еспарцет	5,0	8,5
Рис.	6,3	8,5…11,2

господарський зерно очистка

За принципом роботи та конструктивними параметрами каменевідбірні машини поділяють на три групи: вібропневматичні, вібраційні дискові та гідравлічні.

У вібропневматичних машинах використовується дія на зернову суміш висхідного повітряного потоку та змінних за значенням і напрямком сил тертя при коливаннях ситової поверхні вібростола. В сукупності ці чинники зумовлюють розшарування («самосортування») зернової суміші за насипною щільністю. Зерно, яке має в два-три рази меншу насипну щільність, ніж мінеральні домішки, спливає вгору, набуває властивості «плинності», сходить самопливом із робочої поверхні вібростола навіть тоді, коли кут нахилу її буде меншим від кута тертя зерна по столу. Мінеральна домішка концентрується на поверхні вібростола, коливальними рухами проштовхується по його поверхні вгору до вихідного рукава.

У вібраційних дискових машинах аеродинамічний чинник не використовують, тому процес самосортування зернової суміші відбувається менш інтенсивно, габаритні розміри і матеріаломісткість їх більші порівняно з вібропневматичними машинами однакової продуктивності.

У гідравлічних машинах (зернові мийні машини) мінеральні домішки виділяються (осаджуються) у воді.

На сучасних млинах і крупорушках найпоширенішими є вібро - пневматичні каменевідбірні машини типу РЗ-БКТ, РЗ-БКТ-100 виробництва ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод», Н0.6057, НО.1007.15 виробництва ЗАТ «Укрстанкінпром».

Пневматичні сортувальні столи призначені для очищення зернового матеріалу від насіння бур'янів, сортування насіння зернових та зернобобових культур та очищення від лузги і сортування крупів. Поділ зернових продуктів на столах відбувається за густиною, формою, величиною і властивостями поверхні часточок. Попередньо матеріал очищають повітроситовими машинами і трієрами.

Пневматичний сортувальний стіл ПСС-2,5В (рис. 2.3.4.) призначений для очищення пшениці, риса, проса, гречки та інших культур, попередньо оброблених у повітряноситових і трієрних зерноочисних машинах. На пневмо-сортувальному столі суміш зерна розділяють за густиною, розміром, формою і характером поверхні часточок. Можна також очищати насіння різних культур від насіння бур'янів тощо, мінеральної грудкуватої домішки. Сортувальний стіл ПСС-2,5В може використовуватись як самостійно, так і в складі потокових ліній з переробки зерна.

Пневматичні сортувальні столи ВПС-800 і ВПС-800АП стаціонарні, вакуумного типу. Застосовують їх в потокових технологічних лініях крупорушок. Робочий процес столів аналогічний, як в ПСС-2,5В.



Мал. 2.3.4. Пневматичний сортувальний стіл ПСС-2,5В:

а - загальний вигляд; б - функціональна схема;

1 - варіатор; 2 - регулятор; 3 - механізм привода; 4 - противага; 5 - шатун; 6 - рамка; 7 - кронштейн; 8 - дека; 9 - горловина; 10 - сітка; 11 - повітровирівнювальна решітка; 12 - клапан; 13, 15, 18 і 20 - приймачі фракцій; 14 - заслінка; 16 - важіль; 17 - рама; 19 - вентилятор; 21 - камера для повітря; 22 - повітропровід; в-схема очищення; г - схема очищення та сортування; д - схема сортування: 1,2,3 і 4 - рухомі заслінки; І-IV - виходи для фракцій зернового матеріалу.

Комплекси для очистки і сушки зерна

Очисно-сушильної машина КОС - 0,5 призначена для очищення насіння зерна та інших дрібнонасінних культур різної засміченості і доведення його до вимог 1-го та 2-го класів використовують спеціальну насіннєочисну лінію КОС - 0,5 (рис. 2.3.5).

Вона складається з двох частин: приймально-вентиляційної 1 та очисно-сушильної 2. Перша частини використовується для приймання і тимчасового зберігання зерна із застосуванням активного вентилювання. Частини для вентилювання зерна бувають двох типів: з бункерами для активного та для підлогового вентилювання. У частині з бункерами для активного вентилювання є стрічковий завантажувальний конвеєр, бункери БВ - 12,5 з вібраційною розвантажувальною системою, норії, комплект зернопроводів, металева арматура та пульт керування.

Сирий матеріал вивантажується на приймальний конвеєр, а з нього - на норію, яка подає зернову масу в один з вентильованих бункерів, де вона підсушується підігрітим повітрям.

З бункерів зернова маса надходить в очисно-сушильну частину.

2.4 Сучасний стан, тенденції розвитку і оцінка критеріїв конструкції зернових сепараторів

Сепарування зерна - це різнопланова складна науково-технічна проблема, яка в залежності від постановки задачі має різноманітні рішення. В рамках даної публікації обмежимося розглядом питань очищення, сортування зерна на етапі післязбиральної обробки, підготовки партій зерна до необхідних кондицій різних виробництв і підготовки насіннєвого матеріалу. Цей вибір зроблено з міркувань максимального обсягу сепаруємого зерна. Можна сміливо сказати, що сепарування на даних етапах піддається 100% врожаю України.