Формування економiчної ефективностi виробництва зерна в господарствi (ТОВ Великоглибочецьке)

Фактори впливу на стан ефективності зернового господарства в Україні. Динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур по категоріях господарств. Рівень розвитку господарства та економічна оцінка виробництва зерна в ТОВ "Великоглибочецьке".

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 12.05.2009
Размер файла 162,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Вступ

Актуальність теми. Галузь виробництва зерна є галуззю стратегічного значення. Продукція галузі використовується в трьох основних і дуже важливих напрямках. По-перше, вона має продовольче значення, бо хліб та хлібопродукти є одним із основних продуктів харчування населення України. По-друге, зерно є високопоживним кормом для тварин, тому воно виступає важливим складовим елементом кормової бази тваринництва. Тому від розвитку галузі виробництва зерна в значній мірі залежить економічна ефективність галузі тваринництва. По-третє, зерно є сировиною для багатьох галузей народного господарства: хлібопекарської, борошномельно-круп'яної, макаронної тощо.

В зв'язку з цим державою для управління процесами розвитку галузі вживається багато заходів. Зокрема розроблено обширну нормативно-правову базу у вигляді Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", програми „Зерно України 2001-2004р.р.", указів Президента України „Про заходи щодо забезпечення та функціонування аграрного ринку".

Незважаючи на те, що розвитку галузі зерна приділяється дуже багато уваги і зі сторони держави, і зі сторони сільськогосподарських підприємств, тут є ще багато невирішених досить складних проблем. Все це в сукупності і обумовлює актуальність обраної теми.

Мета дослідження. Мету дослідження обиралося, виходячи із стану розвитку галузі виробництва зерна та ринку зерна в Україні в цілому (на макрорівні) та на рівні конкретного підприємства - ТзОВ “Великоглибочецьке” с. В. Глибочок Тернопільського району (на мікрорівні) та із наявності і характеру проблеми, які тут мають місце. Метою даної роботи є вивчення державної політики в галузі виробництва і реалізації зерна, дослідження процесів формування ринку зерна, аналіз стану ринку зерна в Україні та виявлення тенденцій, які склалися на ньому; аналіз економічної ефективності виробництва і реалізації зерна на рівні конкретного підприємства та обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва зерна в конкретному підприємстві.

Завдання та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети нами виконувались такі завдання: зібрано і опрацьовано необхідну інформацію (літературні джерела, статистичні дані) про державну політику в галузі зерновиробництва, про стан ринку зерна в Україні, про економічну ефективність виробництва зерна в ТзОВ “Великоглибочецьке” проведено відповідні дослідження та аналітичні розрахунки з використанням методів аналізу і синтезу, дедукції і індукції, монографічного методу, таких статистичних прийомів як порівняння, ряди динаміки тощо.

Огляд літератури. Наукові дослідження обраної теми магістерської роботи пов'язані із опрацюванням літературних джерел, в яких розглядаються проблеми розвитку зернової галузі. Багато уваги проблемам розвитку зернової галузі приділяється в працях про розвиток АПК таких відомих вчених-економістів України, як П. Саблука, В. Юрчишина, О. Онищенко, П.Гайдуцького та багатьох інших. Цими вченими шляхи вирішення проблем зерновиробництва обґрунтовуються в контексті вирішення проблем загального розвитку АПК України. Мова йде про аналіз державної політики щодо розвитку АПК та про місце галузі сільського господарства в сукупності галузей АПК; про напрямки вдосконалення державної політики в сфері формування і ефективного функціонування аграрного ринку, в тому числі і ринку зерна і т.п.; про розвиток економічних відносин між суб'єктами ринку зерна тощо.

Конкретно різним проблемам ринку зерна присвячені праці Соловйова І.0., Є. Ю. Кирилова, Шевченка В. І., Могильного О.М. та інших вчених.

Новизна дослідження. Вивчено сучасний стан виробництва зерна, його зберігання та реалізацію, участь підприємства в біржовій торгівлі зерном, розкрито сучасну структуру зернового господарства, обґрунтовано перспективи розвитку зернового господарства.

Об'єктом дослідження виступають процеси формування економічної ефективності виробництва зерна в господарстві. Для роботи над науковим дослідженням використано річний звіт підприємства “Великоглибочецьке” та статистичну інформацію, опубліковану в статистичних щорічниках.

І. Фактори впливу на стан ефективності зернового господарства в Україні

Зернове господарство займає базове місце у сільськогосподарському виробництві країни та гарантує її продовольчу безпеку. Зерно -- сировина для хлібобулочної, кондитерської та круп'яної промисловості, використовується у спиртовій, пивоваренній і медичній галузях. Від ефективності ведення зернового господарства залежить розвиток тваринництва. Разом з тим, у масштабі економічного розвитку країни та її економічного потенціалу, зернове господарство відіграє роль одного з головних джерел поліпшення ресурсного та розвитку експортного потенціалів.

Починаючи з 1990 року, в зерновому господарстві України відбулися вагомі структурні зміни. Протягом аналізованого періоду загальна площа посіву мала чітку тенденцію до зменшення -- у 2002 році порівняно з 1990 роком вона скоротилася на 11,4%. Площа ж під зернові й зернобобові культури скорочувалася до 2000 року, проте у 2001 році збільшилася, порівняно з 2000 роком, майже на 2 млн. га, що на 1 млн. га більше, ніж у 1990 році (таблиця).

У структурі посівів частка зернових і зернобобових культур залишалась майже незмінною до 1999 року (45% у 1990 році та 46,4% у 1999-му), у 2002 році вона збільшилася до 56%. Площа під пшеницею скоротилася на 11%, зменшилась її частка у загальній площі зернових і зернобобових -- з 51,9% у 1990 році до 47,4% у 2002-му.

Скоротилася площа посіву кукурудзи на зерно (на 3,7%), хоч її частка у структурі посівних площ майже не змінилась і залишилася на рівні 8,3%. По інших культурах площі посіву в 2002 році порівняно з 1990 роком зросли. Так, жита у 2002 році було посіяно на 44,2% більше, частка посіву цієї культури у загальній структурі збільшилася майже удвічі. Найбільше, порівняно з іншими культурами, зросла посівна площа під ячменем (на 52,1%) при майже незмінній частці посіву у загальній структурі.

Основою зернового господарства в Україні залишається пшениця, на яку припадає найбільша частка у загальному валовому зборі. Основною причиною зменшення валових зборів до 2000 року майже по всіх наведених культурах було зниження урожайності. Валовий збір пшениці у цьому році становив лише 9,77 млн. т при врожайності 20 ц/га. Хоча за останні два аналізовані роки валовий збір цієї культури збільшився порівняно з 1997--2000 роками і досяг рівня 1990 року, він залишається дуже низьким (на 65,8% менше у 2002 році порівняно з 1990 роком).

Динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур по всіх категоріях господарств

Площа посіву (збирання), мли. га

1990

1997

1999

2000

2001

2002

2002 у % до 1990

Площа посіву: всього

32,4

30,30

28,31

27,17

27,93

27,54

88,6

зернові та зернобобові

14,58

14,50

13,15

13,65

15,58

15,45

105,9

частка в усій площі зернових, %

45

47,6

46,4

50,2

55,8

56

107,5

Площа збирання: зернові та зернобобові -- всього

14,58

14,50

12,45

12,59

14,65

14,24

97,7

у тому числі: пшениця

7,58

6,51

5,93

5,16

6,88

6,74

89

частка в усій площі зернових, %

51,9

44,8

47,6

41,0

46,9

47,4

91,3

жито озиме

0.52

0,69

0,62

0,64

0,87

0,75

144,2

частка в усій площі зернових, %

3,5

4,3

4,9

5

5.9

5,2

190

Ячмінь

2,73

3,70

3,47

3,69

3,92

4,15

152,1

частка в усій площі зернових, %

18,7

25,5

27,9

29,3

26,2

29,1

117,1

Кукурудза на зерно

1,23

1,63

0,69

1,28

1,12

1,19

96,3

частка в усій площі зернових, %

8,4

11,3

5,5

10,1

7,6

8,3

98,8

Овес

0,49

0,55

0,53

0,48

0,56

0,50

101.6

частка в усій площі зернових, %

3.4

3,8

4,3

3,8

3,8

3,5

102.9

Моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій за 2002 рік (заключні дані) / Міністерство аграрної політики України. -- К., 2003.

Аналізуючи сучасний стан вітчизняного зернового господарства, не можна не звернути увагу на ряд чинників, які значно впливають на ефективність зерновиробництва. До них належать у першу чергу: матеріально-технічне забезпечення виробництва (достатня кількість машинно-технічних засобів, що відповідають стандартам нових технологій); постачання високоврожайних, цінних у продовольчому і кормовому відношенні сортів посівного матеріалу; достатнє внесення мінеральних та органічних добрив; впровадження науково обґрунтованих сівозмін з оптимальним насиченням і раціональним розміщенням посівів зернових культур.

Таким чином, для забезпечення раціонального рівня механізованого виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції потрібно довести кількісний та якісний склад машинно-тракторного парку до науково обґрунтованої технологічної потреби, за якої всі операції виконуватимуться в найкращі агротехнічні строки з високою якістю та низькими витратами коштів і матеріально-технічних ресурсів. Проте наявний машинно-тракторний парк не відповідає сучасним вимогам аграрного виробництва. Нині в аграрному секторі використовується близько 296 тис. тракторів, 54 тис. зернозбиральних комбайнів, 23,5 тис. кормозбиральних комбайнів. У 2002 році кількість тракторів, порівняно з 1990 роком, зменшилась на 35,5%, зернозбиральних і бурякозбиральних комбайнів -- відповідно на 50,4 і 44%. Основними машинами сільське господарство забезпечене лише на 48--66%. Крім того, відсутність необхідних коштів на закупівлю запасних частин не дозволяє виконувати потрібний обсяг ремонту наявної техніки, а тому готовність тракторів до відповідних сезонів польових робіт знизилася за аналізований період з 92 до 76%, зернозбиральних комбайнів -- з 84 до 49%. Через технічні несправності не використовується четверта частина тракторів і комбайнів. Близько 90% техніки, що залишалася в господарствах, відпрацювала по одному і більше нормативних строків експлуатації. Внаслідок зносу за період з 1990 по 2002 рік списано понад 198 тис. тракторів, близько 46 тис. зернозбиральних комбайнів, десятки тисяч одиниць іншої сільськогосподарської техніки.

На заміну списаної техніки за останні 5 років сільськогосподарськими підприємствами придбано лише 9700 тракторів, 390С зернозбиральних комбайнів, з яких 1370 -- зарубіжних, що були в експлуатації 3--8 років. Внаслідок різкого зниження купівельної спроможності споживачів техніки, її закупівля значно зменшилася.

Ефективність зерновиробництва, а саме врожайність сільськогосподарських культур, як було сказано вище, в першу чергу залежить від якості ґрунтів, внесення мінеральних та органічних добрив. Науково обґрунтоване використання добрив дозволяє одержувати біологічно цінну рослинницьку продукцію, яка придатна навіть для дитячого та лікувального харчування. Удобрення беззаперечно впливає на родючість ґрунту. Наприклад, органічні добрива підвищують вміст гумусу, застосування їх у поєднанні з мінеральними поліпшує агрофізичні, фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту.

На різке зниження врожайності зернових значно вплинув низький рівень внесення мінеральних добрив. У 2002 році під посіви сільськогосподарських культур в Україні вносили всього 9,4% від кількості мінеральних добрив, використаних у 1990 році. Аналогічна ситуація з їх внесенням з розрахунку на 1 га посівної площі. У 1990 році під зернові (без кукурудзи) вносили 125 кг д. р. на 1 га, тоді як у 2000-му -- 15, 2001 -- 21, 2002 році -- 24 кг. Якщо при забезпеченні мінімальної потреби в мінеральних добривах до 1990 року врожайність зернових становила 28--35 ц/га, цукрових буряків -- 280--300, соняшнику -- 16 ц/га, то у 1999 році вона дорівнювала відповідно 14--20, 156 і 10 ц/га. Починаючи з 2000 року відмічається деяке збільшення внесення мінеральних добрив під посіви сільськогосподарських культур. Разом з тим статистика свідчить про підвищення врожайності.

Значно порушений баланс внесення хімічних елементів. У 1990 році співвідношення М:Р:К становило 1,0:0,7:0,7, а в 2001 році -- відповідно 1,0: 0,07 : 0,13. Недостатнє заміщення винесених з урожаєм мінеральних речовин, незбалансованість їх структури (збільшення частки азотних добрив) посилює мінералізацію і виснаження ґрунтів, а відтак і зниження гумусності з усіма негативними наслідками.

Не краща ситуація і з органічними добривами. Якщо у 1990 році їх вносили 8,6 т (в перерахунку на 100% поживних речовин), то в 2000 році -- 1,3 т на 1 га, що у 6,6 раза менше. Не збільшилось їх внесення у 2001 і 2002 роках.

За даними Інституту ґрунтознавства і агрохімії УААН, вміст гумусу досить тісно корелює з урожайністю. Його зменшення в ґрунті на 1% призводить до зниження врожайності на 15%. За умов, коли різко зменшено внесення органічних добрив, вміст гумусу у типовому чорноземі може підтримуватися тільки там, де число полів сівозміни з просапними культурами не перевищує числа полів із травами.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 20 квітня 1998 року про Програму "Зерно України" з метою забезпечення цільового, комплексного, науково обґрунтованого розвитку зернового господарства й для забезпечення зерном у повному обсязі внутрішніх потреб і на експорт планувалося застосовувати найбільш ефективні методи використання добрив (рядкове та підживлення), а також асоціативні біопрепарати, які здатні фіксувати атмосферний азот і вивільняти з ґрунтового комплексу зв'язаний фосфор (ризоагрин, мізорин, флавобактерин), вуглеамонійні солі й регулятори росту рослин. Крім того, враховуючи обмежену кількість як органічних, так і мінеральних добрив, Програмою передбачалося застосування найбільш ефективних методів їх використання. Щоб збільшити приріст урожайності зерна на 1 кг д. р., треба внести добрив до 6-7 кг. Передбачалося до 2000 року щорічно вносити на 1 га орної землі 5--6 т органічних добрив, а під зернові культури -- по 60--80 кг д. р. мінеральних добрив. У більш віддаленій перспективі ці обсяги планувалося збільшити в 1,5--2 рази.

Реальна картина виявилася протилежною щодо запропонованої у 1998 році Програми. Замість 5-6 т органічних добрив у середньому по Україні у 2000 році вносили їх тільки 0,7 т під посіви зернових. Крім того, з кожним роком ця цифра зменшувалась. Аналогічна ситуація і з внесенням мінеральних добрив.

Однією з головних причин значного зменшення внесення органічних добрив було зниження обсягів виробництва у галузі тваринництва. Зменшення площ посіву кормових культур у свою чергу також зумовило скорочення поголів'я худоби, яке за аналізований період (1991-2000 роки) в середньому зменшилося на 55%.

У ринкових умовах господарювання на економічну ефективність виробництва, яка на кінцевому етапі розглядається як його прибутковість, впливає ціна реалізації продукції. Щоб виявити, як рівень цін впливає на прибутковість вирощування пшениці озимої, нами були проведені відповідні розрахунки на прикладі сільськогосподарських підприємств Київської області за 2001 і 2002 роки.

Ціна реалізації на озиму пшеницю у 2001 році коливалася у межах 260--610 грн. за тонну і в середньому становила 440 грн/т. У 2002 році ціна була у межах 280-- 460грн. за тонну і в середньому дорівнювала 330 грн./т, тобто на 110 грн. менше, ніж у попередньому році. Середня рентабельність у 2001 році становила 37,68%, а в 2002 році -- 21,98%, тобто у 1,7 раза менше. Причому середня собівартість озимої пшениці у 2001 році була більша на 5,2 грн./т, затрати праці вищі на 8,4 люд.-год. на 1 т порівняно з 2002 роком.

Звичайно, середня ціна реалізації не є об'єктивним показником, вона не показує градації цін по структурі реалізації і потребує глибшого дослідження в даному напрямі. Розрахунки свідчать про взаємовплив таких показників, як обсяг виробництва, одержаний прибуток від реалізації даного обсягу і ціна реалізації, та тенденцію, спричинену збільшенням або зменшенням ціни. Так, у взятих для розрахунків сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва озимої пшениці становив 487,8 тис. т, що на 18,1 тис. т більше, ніж у 2001 році. При цьому прибуток від реалізації у 2002 році був на 21,2 млн. грн. менший, ніж у 2001 році внаслідок зниження ціни. На 1 т дані підприємства втратили у середньому 92 грн.

Низькі ціни у 2001--2002 роках, на думку аналітиків, були зумовлені значною перевагою пропозиції над попитом1. Про те, що саме попит і пропозиція відіграють головну роль у встановленні цін, свідчить ситуація, яка склалася на ринку зернових у 2003 році.

Ринок зернових демонструє безпрецедентний ріст, причому максимум цін на продовольчу пшеницю ще не досягнуто. З вересня 2003 року на пшеницю 3 класу ціни зросли від 970--1050 грн./т ЕХW до 1200 грн./т ЕХW наприкінці місяця. Кілька великих угод укладено за ціною 1220 грн./т ЕХW, однак попит на ринку продовольчого зерна значно перевищує пропозицію. Уперше за багато років продовольча пшениця дорожче соняшнику, що нині пропонують на ринку за ціною 900--950 грн/т ЕХW. Основними факторами, що спричинили ріст цін, називають такі: відсутність внутрішньої пропозиції, нерівномірний імпорт продовольчої пшениці, що призводить до нерівномірного насичення ринку.

Таким чином, сільськогосподарські підприємства у 2002 році втратили значні прибутки через низькі ціни на сільськогосподарську продукцію. Щоб забезпечити прибутковість національних виробників зернової продукції, в першу чергу держава повинна втручатися в процес ціноутворення на зерновому ринку, політичними й економічними важелями забезпечувати рівень цін, який би стимулював зерновиробництво і надавав можливість розширеного відтворення для сільськогосподарських виробників у цій галузі.

Ще одним важливим чинником, що впливає на прибутковість зерновиробництва, є конкурентоспроможність продукції даної галузі. Високу конкурентоспроможність вітчизняного зерна на внутрішньому і зовнішньому ринках може забезпечити застосування нових, цінних у продовольчому і кормовому відношенні сортів та впровадження середньо- і низьковитратних енергозберігаючих технологій вирощування зернових культур, які дають можливість одержувати відносно високі врожаї зерна належної якості за низької його собівартості.

Таким чином, зважаючи на вищенаведений аналіз, зернове господарство ще не вийшло із затяжної кризи, в якій перебуває вся сфера сільського господарства. Хоча слід відмітити, що відбулися деякі позитивні зрушення починаючи із 2001 року: підвищення рівня врожайності зернових у 2001 році в цілому на 28,5%, валового збору -- на 38,4%. Але забезпечення матеріально-технічними засобами залишається на дуже низькому рівні й має тенденцію до погіршення.

Отже, щоб вивести зернове господарство на належний рівень та забезпечити його прибутковість, у першу чергу товаровиробникам потрібна фінансова підтримка з боку держави, яка б спрямовувалась на придбання та застосування новітніх технологій щодо вирощування зернових; високоврожайних, стійких проти хвороб сортів посівного матеріалу; розробку науково обґрунтованих програм з підтримки зерновиробництва, які б реально працювали.

Експорт у найближчій перспективі прогнозується на рівні 3 млн. т. Досвід Франції показує, що, виробляючи близько 60 млн. т. зерна, можна експортувати його у розмірах, які перевищують 50 % виробництва. Цей результат може бути досягнутий через інтеграцію проектів менеджменту і маркетингу, необхідне інвестування в інфраструктуру. Україна, маючи таке велике зернове поле, повинна мати свій власний комбайн - і за еквівалентною до значення зерна вартістю. Необхідно підкреслити, що 30% втрат зерна - втрати через нестачу комбайнів, затягування строків збирання. На 1000 га зернових культур припадає всього 7 комбайнів, а в Херсонській, Одеській, Запорізькій, Донецькій областях - 6.

Порівняно з 1997 р. кількість зернозбиральних комбайнів у господарствах України зменшилась з 110 тис. до 80 тис., кукурудзозбиральних - з 14 тис. до 10 тис., а їх технічний стан - на рівні повного спрацювання: недостатня кількість зернозбиральної техніки зумовлює не тільки великі втрати зерна, але й погіршення його якості.

Концепція стійкого розвитку зернового господарства має будуватися на засадах удосконалення його структури, усунення втрат і збалансування попиту з урахуванням природного потенціалу земель, які можуть використовуватися у господарствах товарного землеробства без порушення агротехніки від збільшення посівів зернобобових культур.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці 1 урожайність зернових культур.

З даних таблиці можна зробити висновок, що у 1999 вона знизилася на 20 % порівняно з 1990 р. Надзвичайно знизилась за останні роки урожайність озимого жита, озимого ячменю, кукурудзи на зерно (26 ц/га). Дальше підвищення врожайності по групі зернових у цілому можна досягти завдяки удосконаленню структури їх посівних площ, зокрема збільшенню питомої ваги площ високоврожайних і зменшенню низьковрожайних культур. При цьому слід враховувати потреби країни в необхідній кількості зерна різного господарського призначення - хлібного, круп'яного, технічного і фуражного.

Важливим показником рівня виробництва зерна є валовий збір, який наведений у таблиці 2 . Питома вага валового виробництва пшениці в останні роки становить близько 50 % від загальної кількості виробленого зерна в Україні. Як показано у таблиці з кожним роком в Україні зменшуються валові збори зернових, особливо озимої пшениці, проса, вівса, кукурудзи на зерно. Поряд із збільшенням виробництва зерна особливе значення має підвищення його якості. Для того, щоб збільшити валові збори зерна при високій його якості необхідно перш за все впроваджувати у виробництво нові сорти інтенсивного типу і вирощувати їх з урахуванням фізіологічних особливостей. Необхідно вирощувати зернові культури по найкращих попередниках на основі прийнятих сівозмін, перехід від окремих заходів боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами до інтегрованих систем боротьби з ними і інші заходи. Важливим показником рівня виробництва зерна є кількість його на душу населення. В Україні цей показник різко зменшується з кожним роком. Так, як у 1990 р. виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення становило 490 кілограмів.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці 3 виробництво зерна по категоріях господарств України.

Таблиця 3

Виробництво зерна по категоріях господарств

1990

1991

1995

1996

1997

1999

Всі категорії господарств

45009

40674

33930

24571

28472

24662

У тому числі: - с/г підприємства

43564

39228

30675

21721

24419

21451

Особисті підсобні г-ва населення вкл. орендарів - громадян

1445

1436

2747

2521

3368

2711

Фермерські господарства

0

10

508

329

685

500

З таблиці видно, що найбільша частка виробництва зерна припадає на с/г підприємства і особисті підсобні господарства населення, включаючи орендарів-громадян. Також, з даних таблиці свідчить те, що в Україні, починаючи з 1991 р. частка виробництва зерна фермерськими господарствами поступово зростає і у 1999 р. вона становить 500 тис. тонн.

Ці всі дані можна відобразити і у динаміці виробництва зерна по категоріях господарств (діаграма 1).

Щоб охарактеризувати стан зернового господарства України, то необхідно проаналізувати товарну пропорцію зерна за каналами реалізації.

Зміни, що відбулися за останні 5-6 років у реалізації зерна і впроваджені маркетингу, свідчать про поступовий перехід від адміністративної економіки до ринкової. Вважаючи державні закупівлі зерна основою політичної і соціально-економічної стабільності в країні, держава тривалий час контролювала процес реалізації цього виду продукції, диктувала селянину умови збуту через державне замовлення і держконтракт, одночасно намагаючись заінтересувати товаровиробника авансуванням (безпроцентним кредитом), матеріально-технічним забезпеченням, стимулюванням обсягів продажу зерна понад рівень держзамовлення, компенсацією транспортних витрат по доставці на елеватори, рівнем орієнтованої закупівельної ціни, що вважалась нижньою межею при закупівлях підприємствами хлібопродуктів. Динаміка обсягів товарної пропозиції в Україні, зміни в структурі каналів розподілу зерна у господарств суспільного сектора наведена в таблиці 4

Таблиця 4

Реалізація зерна по різних каналах в 1990-99 рр. господарствами суспільного сектора

Канали реалізації

Роки

1991

1996

1997

1999 за 10 міс.

1999 до 91 %

Всього

17856

12606

10090

9636

53

В тому числі: заготівельним організаціям з урахуванням продажу по прямих зв'язках

11081

4490

4373

1183

10

Споживкооперації

89

21

16

5

5,6

Населенню, в рахунок оплати праці і через систему громадського харчування

4037

3259

4361

2911

72

Реалізовано на ринку, через власні магазини, ларки

1648

2522

3412

2315

1,40 р.

Реалізовано по обміну і за валюту

933

-

-

-

-

Реалізовано по бартеру

67

2288

4915

3208

47р.

Продано зарубіжним країнам

1

16

11

13

13р.

Продано господарствам на біржах

2

10

-

0

-

Таблиця 5

Структура розподілу зерна по каналах реалізації за 90-99 рр. господарствами суспільного сектора

Канали реалізації

Роки

1991

1996

1997

1999 за 10 міс.

1

2

3

4

5

Всього

100

100

100

100

В тому числі: заготівельним організаціям з урахуванням продажу по прямих зв'язках

62,1

35,6

25,5

12,3

Споживкооперації

0,5

0,2

0,1

0,1

Населенню, в рахунок оплати праці і через систему громадського харчування

22,6

25,9

25,5

30,2

Реалізовано на ринку, через власні магазини, ларки

9,2

20,0

20,0

24,0

Реалізовано по обміну і за валюту

5,1

-

-

-

Реалізовано по бартеру

0,4

18,2

28,8

33,3

Продано зарубіжним країнам

-

0,1

0,1

0,1

Продано на біржах, аукціонах

0,1

0,0

0,0

0,0

Характеризуючи динаміку торгівлі, слід відзначити, що у 1990-92 рр. вона була досить стабільною. В урожайному 1993 р. її обсяги досягли максимуму - 20 млн. т., а в наступні 5 років зменшились, сягаючи лише 13 млн. т. Загальне зменшення продажу за 1991-1997 рр. становило майже 10 % і насамперед звузився внутрішній ринок зерна (від 17,8 до 10,1 млн. т.); а також нерозвиненість ринкової інфраструктури, яка не змогла вчасно компенсувати втрачені можливості гарантованого збуту.

Для товаровиробників, які мають великі партії продовольчого і фуражного зерна, більш привабливим є продаж зерна на біржах, де вони можуть скористатися перевагами поточної кон'юктури ринку, протягом п'яти днів отримати гроші. Реалізація зерна в рахунок держкомітету і продаж на біржах - це ті канали, які дозволили товаровиробнику виручити максимальну ціну за його продукцію у період мінімально низьких цін - зразу після збирання врожаю. У цей період реалізувалось до 90 % всього товарного зерна. Продаж підприємством споживкооперацій, населенню і видача в рахунок оплати праці, реалізація на ринку та через власні магазини, бартерна торгівля не забезпечили господарством значних доходів. Проте слід сказати, що продаж зерна населенню в останні роки збільшився від 4 млн. т. у 1991 р. майже до 44 млн. т. у 1997-1998 рр. У 1,5 рази виросла реалізація зерна на ринку, через власні магазини. І хоч тут ціни порівняно з цінами держконтракту нижчі більш як на третину, проте в умовах високої інфляції господарства вигравали на швидкості обігу грошей, які зразу ж спрямовувались на придбання матеріальних ресурсів.

Зерно є традиційним біржовим товаром, його ринок не вимагає інтеграційних процесів і зайвих посередників. Однак з огляду на велике стратегічне значення ринку зерна, роль і місце державного посередництва в ньому не викликають сумніву. Зерновому господарству і ринку зерна властиві регіональні проблеми, пов'язані з різницею між виробництвом і потребами, попитом і пропозицією на регіональних ринках.

Порівняння даних за 1991-1998, 99 рр. щодо потреби в зерні з його середньорічним виробництвом показує, що Україна забезпечує себе власним зерном лише на 70 %, зокрема, області Полісся - 64 %, Карпат - 23%, Лісостепу - на 86 % і Степу - на 73 %. Найбільший дефіцит зерна мають Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Донецька, Київська області. Виробляють зерна понад потреби Херсонська, Черкаська, Хмельницька, Тернопільська, Вінницька, Сумська, Полтавська і Чернігівська області.

У перспективі Україна повинна мати достатню кількість продовольчого і фуражного зерна для повного забезпечення своїх власних потреб, а також для його експорту на зовнішній ринок.

Розвиток приватного свинарства і птахівництва тісно пов'язується з розвитком ринку зернофуражних ресурсів. Якщо для повного забезпечення населення хлібопродуктами достатньо виробляти 110-120 кг борошна на одного жителя України (всього 6-7 млн. т.), то для розв'язання стратегічних питань сталого розвитку свинарства, птахівництва в експортно-орієнтованих моделях потреба у зернофуражних ресурсах може сягнути 38-40 млн. т. Цього рівня можна досягти через розширення та інтенсифікацію зернового господарства.

Серед важливих проблем розвитку зернового господарства необхідно врахувати можливості розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та пивоварної галузей промисловості, а також можливості експорту озимої пшениці, особливо її цінних сортів і пивоварного ячменю.

ІІ. Рівень розвитку господарства та економічна оцінка виробництва зерна в ТОВ “Великоглибочецьке”

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ “Великоглибочецьке”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” було створене в 1947 році. За роки існування відбулись і відбуваються значні зміни в його розмірах. В 1960 році був приєднаний колгосп ім.. Калініна /с.Дубівці/. В 1982 - господарству було передано районне міжгосподарське підприємство по відгодівлі ВРХ.

Колгосп ім. Енгельса (с.Довжанка) - приєднався в 1986р., а село Плотиче - в 1989 р. На основі Постанови державного агропромислового комітету України від 17 травня 1988 р. на базі даного господарства була створена агрофірма “Великоглибочецька”. В 1993 р. - селянська спілка “Довжанецька” (с.Довжанка) - від'єдналося. В січні 1996 р. згідно рішення зборів уповноважених агрофірму було реорганізовано в сільськогосподарське товариство власників земельних і майнових паїв “Великоглибочецьке”. В 1997 р. власники земельних і майнових паїв с.Плотича вийшли цілісним майновим комплексом, передавши при цьому свої майнові і земельні паї приватному агропромисловому підприємству “Довжанецьке”.

В 1999 році частина власників земельних і майнових паїв в с. Дубівці також вийшли з господарства і передали при цьому свої майнові і земельні паї приватному підприємству “Онікс”. У 1998 році с/г Товариство власників було реорганізоване в ТОВ. В склад ТОВ входять: с. Великий Глибочок, частина с. Дубівці.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” розташоване в приміській зоні обласного центру м. Тернопіль. Центральна частина господарства знаходиться в с. Великий Глибочок.

В даний час в господарстві працює 180 чоловік, з них спеціалістів - 17; з них з вищою освітою - 9 чоловік. З жовтня господарством керує Василина. Згідно рішення п'ятої позачергової сесії двадцять другого скликання Тернопільської районної Ради народних депутатів від 31.08.1995 року господарству був виданий державний акт на право колективної власності на землю.

В лютому 1996 року земля була розпайована між працюючими і пенсіонерами господарства і видані кожному сертифікати на земельний пай.

Станом на 01.01.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю використовує землю своїх пайовиків шляхом заключення договорів оренди на земельний пай.

Товариство діє на засадах підприємництва і спрямоване відповідно до Законів України “Про колективне с/г підприємство”, “Про підприємства в Україні” і ін.

Підпорядкованість: Міністерство агропромислового комплексу.

Юридична адреса: 283114 Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, с. В. Г либочок, вул. Степана Бандери, 26.

Розрахунковий рахунок: 26000203158003 в сільському відділенні АК АПБ “Аваль”.

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок майнових паїв засновники формують статутний фонд в розмірі 7 млн. 888 тис. грн. На сьогодні за ТОВ “Великоглибочецьке” закріплено 861 га земельних угідь, в тому числі с/г угідь - 754 га.

Таблиця
Динаміка земельних і с/г угідь ТОВ “Великоглібочицьке”

Види земельних угідь

1999

2003

2004

2005

Відхилення (+,-) в га до 1999 р.

га

%

га

%

га

%

га

%

Загальна земельна площа

3053

100

1950

100

1210

100

861

100

- 2192

Всього с/г угідь

2884

94,4

1833

94,0

1103

91,1

754

87,5

- 2130

В т.ч. рілля

2493

81,6

1618

82,9

964

79,6

638

70,0

- 1855

Сінокоси

142

1,3

110

5,6

79

6,5

60

6,9

- 82

Пасовища

346

11,3

105

5,3

60

4,9

56

6,5

- 290

Площа лісу

6

0,1

3

0,1

3

0,2

3

0,3

- 3

Ставки і водоймище

5

0,1

4

0,2

4

0,3

4

0,4

- 1

Площа ріллі в короткост. користув.

158

5,1

110

5,6

100

8,2

100

11,6

- 58

Аналіз даних таблиці та діаграми свідчить про те, що в господарстві загальна земельна площа у 2005 р. порівняно з 1999 р. зменшилася на 2192 га. Зменшилися площі с/г угідь на 2130 га та ріллі на 1855 га. Ці зміни пов'язані з реорганізацією даного господарства за вказаний період часу. У 2005 р. у зв'язку із нестачею коштів масштабні меліоративні заходи не проводилися. Це стосується площі лісу, ставків та водоймищ, та у звітному році вона не змінилася порівняно з 2003-2004 рр., однак порівняно із 1999 р. зменшилася відповідно на 3 і 1 га.
Для забезпечення роботи автотракторного парку в господарстві є дві ремонтні майстерні, одна для тракторів, друга для автомашин. Також в товаристві є одна тракторна бригада, одна рільнича бригада, свиноферма, також ферма по відгодівлі ВРХ і молочна ферма.
Аналіз виробничо-господарської діяльності господарства та ефективності використання основних засобів, ресурсів, робочої сили показує, що економічні підходи, які використовуються сьогодні в управлінні господарством не виправдали себе. Техніка в ТОВ “Великоглибочецьке” застаріла, майже недієздатна, внаслідок відсутності фінансових ресурсів Товариство не може отримувати послуги сервісних служб, отримувати мінеральні добрива і гербіциди від їх постачальників.
Охарактеризуємо за допомогою схеми організаційно-господарську структуру ТОВ “Великоглибочецьке”.

Схема

Організаційно-господарська структура ТОВ “Великоглибочецьке”

Ферма ВРХ включає:

1. Молочне стадо.

2. Молодняк ВРХ і доросла худоба ВРХ на відгодівлі.

3. Молодняк на дорощуванні.

Свиноферма включає:

1. Основні свиноматки з приплодом.

2. Ремонтний молодняк.

3. Молодняк і дорослі свині на відгодівлі.

Первинні одиниці, які входять до складу даного господарства, займаються виробництвом продукції, наданням послуг і використанням робіт.

За економічним значенням в господарствах розрізняють: головні, додаткові та підсобні галузі.

Головна галузь у с/г підприємстві і характеризує основний виробничий напрямок господарства, додаткові галузі дають менше товарної продукції, ніж головна, проте в поєднанні з нею можуть успішно забезпечувати розвиток господарства.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці структуру товарної продукції за три останніх роки і визначимо спеціалізацію господарства.

Таблиця

Структура товарної продукції за 2002, 2003, 2004 рр. в ТОВ “Великоглибочецьке”

Вид продукції

2002 рік

2003 рік

2004 рік

Виручено грошей, тис.грн

%

Виручено грошей, тис.грн

%

Виручено грошей, тис.грн

%

Зерно

264,4

15,7

260

19,8

253

22,3

Цукрові буряки

536,6

31,2

320,2

24,4

222,2

20,6

Разом по рослинництву

807,8

47,8

580,2

44,3

484,2

42,2

ВРХ

186,2

10,9

126,9

9,7

89,9

7,9

Свині

46,4

2,7

42,5

3,2

34,6

3,5

Молоко

30,7

1,8

49,9

3,8

52

4,5

Разом по тваринництву

273,5

16,1

220

16,8

177,5

16,5

Промислова продукція

395,9

23,4

295

22,5

274,1

24,1

Реалізація ін.продукції, робіт, послуг

217

12,8

212

16,2

201,8

15,3

Всього:

1694,2

100

1307,2

100

1137,6

100

Як свідчать показники таблиці, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції Товариства займають в 2004 р. зерно і цукрові буряки. За цукрові буряки був отриманий цукор, реалізація якого була відображена у виручці від промислової продукції.

По питомій вазі структури товарної продукції можна зробити висновок, що ТОВ має виробничий напрямок - зерново-буряковий з розвинутим тваринництвом.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці наявність в господарстві техніки, тракторів с/г машин.

Таблиця

Облік тракторів, с/г машин і енергетичних потужностей на 1 січня 2005 р.

Назва і марка машин

Наявність на звітну дату, шт

І. Наявність тракторів всього

16

1. трактори загального призначення

5

2. Т - 150

2

3. ДТ - 75, Т - 74

1

4. Т - 150 К

3

5. Т - 70 С

2

6. МТЗ - 80

1

7. ЮМЗ

1

8. Т - 25

1

Універсально - просапні трактори, всього:

12

Тракторні причіпи - всього

13

Електродвигуни: кількільсть, од

162

Потужність, кВт

958

ІІ. Наявність зернозбиральних комбайнів, всього:

6

1. Єнісей - 1200

1

2. СК - 5

4

3. Комбайн зарубіжної фірми

1

ІІІ. Наявність с/г машин

Ґрунтообробні машини

1. Плуги тракторні загальн. призначення

4

2. Борони зубові

3

3. Борони дискові

1

4. Культиватори - всього

3

5. Комбіновані агрегати РКВ-3,6; АКП-2,5

1

Посівні і садильні машини

1. Сівалки - всього:

1

Збиральні машини

1. Косарки-плющилки - всього в т.ч

1

самохідні КПС - 5Г

1

стогоклади

2

прес - підбирачі

1

жатки валкові - всього

2

кормозбиральні машини - всього

2

зерносушарки

1

потужність, Т/Г

6

Таблиця

Рух основних с/г машин (шт.)

Назва і марка машин

Наявність на початок звіт. періоду, шт

Списано за рік, шт..

1. Трактори всіх марок

21

2

2. Тракторні причіпи

19

6

3. Сівалки - всього

3

4. Комбайни, всього

в т.ч. зернозбиральні

3

в т.ч. кормозбиральні

6

в т.ч. самохідні Е - 281

1

Автомобілі:

1. Автомобілі вантажні бортові

5

2. Автомобілі вантажні самоскиди

11

3. Автомобілі вантажні грузові

4

4. Автобуси

3

5. Автопричепи

3

6. Напівпричепи

6

Енергетичні потужності

кін.сил.

1. Двигуни тракторів

1860

2. Двигуни комбайнів і самохідних машин

1295

3. Двигуни автомобілів

3519

4. Інші механічні двигуни

75

5. Електродвигуни та електричні установки

130

6. Робочі тварини в перерах. на мех. силу

9

Всього енергетичних потужностей

6888

Комбайни розміщені в боксах, інша с/г техніка розміщена під навісами або на машинному дворі на асфальтному покритті. Є два зерно токи і складські приміщення місткістю 5 тис. тонн зерна. Для обробки зерна є зерноочисні і зерносушильні установки.
Як вже було вище сказано, техніка в господарстві застаріла. Моральний та фізичний знос машин не дає змоги вийти на високі показники ефективності с/г виробництва. Парк машин майже не поповнюється через брак запасних частин, нових вузлів, агрегатів з року в рік техніку ремонтують абияк. Господарство нині шукає запасні частини, витрачаючи великі кошти на їх придбання. В сучасних умовах інфляційні процеси на паливно-мастильні матеріали і запасні частини ведуть до постійного подорожчання вантажоперевезення. Склад машинно-тракторного парку повинен відповідати виробничій спеціалізації господарства, оскільки для виробництва певних видів продукції необхідна відповідна система машин. До основних показників, які характеризують ефективність використання машинно-тракторного парку відносяться норма виробітку, коефіцієнт технічної готовності використання техніки, рівень механізації виробничих процесів.

Таблиця

Використання тракторів в ТОВ “Великоглибочецьке” у 2004 р.

ПОКАЗНИКИ

МАРКА ТРАКТОРА

ДТ - 75

Т - 150

МТЗ - 80

Т - 70С

1.

Виконання робіт, ум.га

1100

1500

1250

890

2.

Денний виробіток на 1 трактор,га

7

10

8

6

3.

Змінний виробіток на 1 трактор,га

6

8

5

4

З таблиці можна зробити висновок, що ефективно використовуються трактори Т-150, ДТ-75, МТЗ-80. Важливим показником, що характеризує ефективність використання МТП є затрати на його експлуатацію.

Таблиця

Затрати на експлуатацію тракторів і машин у ТОВ “Великоглибочецьке” за 2004 р.

Статті витрат

Трактори

Машини

Сума, грн..

%

Сума, грн..

%

Оплата праці

39140

25

22160

30

Нафтопродукти

74040

47

39930

49

Амортизація основних фондів

150

-

2450

3

Поточний ремонт

12210

8

10180

13

Інші витрати

31040

20

3230

5

Всього витрат

156880

100

73950

100

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що затрати на поточний ремонт тракторів досить високі. Це пояснюється тим, що більшість техніки - застаріла, і тому зростають затрати на ремонт. З підвищенням цін на нафтопродукти зростають затрати на їх придбання. Це зростання пов'язане з нестабільним економічним становищем в країні.

Охарактеризуємо трудові ресурси даного господарства. До них відносяться наявна чисельність працездатних членів господарства і працюючі особи пенсійного віку та підлітки, що проживають на території господарства - всього нараховується 180 чоловік.

Трудові ресурси за виробничою діяльністю поділяються:

1) ресурси основної діяльності - 117 чол.;

2) ресурси промислових, підсобних і допоміжних господарств - 16 чол.;

3) ресурси невиробничої сфери, пов'язаної з обслуговуванням усіх виробничих цехів - 34 чол.;

4) ресурси будівництва, що здійснюється господарським способом - 5 чол.

По професійному складу працівники виробничої сфери в Товаристві розподілені за професіями:

агрономи - 1 чол.;

зоотехніки - 1 чол.;

інженери і техніки - 6 чол.;

бригадири - 3 чол.;

трактористи-машиністи - 43 чол.;

комбайнери - 6 чол.;

електромонтери - 3 чол.;

доярки - 6 чол.;

телятниці - 8 чол.;

свинарі - 6 чол.;

шофери - 17 чол.;

інші працівники тваринництва - 5 чол.;

працівники ремонтних майстерень - 12 чол.;

пром., підсобник підприємств - 7 чол.;

будівельних бригад - 5 чол.;

кінно-ручних робіт в рослинництві - 51 чол.

Таблиця

Забезпеченість тваринництва трудовими ресурсами по періодах за

2004 р.

В серед. за рік

В т.ч. по кварталах

І

ІІ

ІІІ

IV

1. Наявність трудових ресурсів (сере.міс.чисел), чол.

180

180

180

180

180

2. Потреба в робочій силі, чол.

164

100

190

200

190

3. Рівень забезпеченості трудовими ресурсами, %

1,1

1,9

0,9

0,9

1,5

Як видно з таблиці, тваринництво забезпечене трудовими ресурсами на 1,1%, а в зимовий період показник сягає 1,9%. Найбільша потреба в робочій силі - це осінню, коли йде збір урожаю, і, як бачимо, в даному господарстві спостерігається нестача трудових ресурсів, особливо в ІІІ кварталі.

Охарактеризуємо систему керівництва і управління в господарстві. Це можна зробити за допомогою схеми.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про колективне с/г підприємство” і статуту ТОВ “Великоглибочецьке” найвищим органом управління в господарстві є загальні збори членів Товариства, які розглядають і приймають рішення з найважливіших питань.

Схема

Система управління ТОВ “Великоглибочецьке”

Охарактеризуємо виробництво основних видів продукції в ТОВ “Великоглибочецьке” за 2004 рік.

Таблиця

(довідка про господарсько-фінансову діяльність

ТВ “Поділля” за 2000 р.)

Виробництво основних видів с/г продукції

Види продукцій

Один. виміру

2003

2004

Відхилення (+,-) 2004 до 2003р.

%

1.

Зерно (залікова вага)

m.

1479

1236

- 243

83,6

2.

Цукрові буряки (зал. вага)

m.

2991

1342

- 1649

44,9

3.

Картопля

m.

-

-

-

-

4.

Овочі

m.

-

-

-

-

5.

Молоко

m.

183

197

+ 14

107,6

5.

М'ясо

m.

74

80

+ 6

108

З таблиці можна зробити висновок про те, що основними видами продукції є зерно, цукрові буряки. Хоча у 2004 р. одержали продукції набагато менше. Це пов'язано перш за все з тим, що різко скоротилися посівні площі під ці культури, також не вносилось відповідної кількості мінеральних добрив, оскільки вони дорогі, низька продуктивність праці.
Щоб збільшити виробництво зерна, цукрових буряків, необхідно впроваджувати у виробництво нові сорти інтенсивного типу, необхідно вирощувати культури по найкращих попередниках, на основі прийнятих сівозмін. Це все поки що виконується дуже повільно.
Аналізуючи дані цієї таблиці можна зробити висновок, що у 2004 р. порівняно з 2003 р. збільшилася собівартість 1 цнт. зерна, цукрових буряків - майже у 2 рази, проте позитивним є те, що в тваринництві вона з кожним роком зменшується. Також позитивним є те, що реалізаційна ціна 1 цнт. всіх видів продукції у 2004 р. збільшилася. Це дало змогу підвищити прибутковість даного господарства.
В загальному по показниках ТОВ “Великоглибочецьке” вважається збитковим. Але позитивним є те, що з кожним роком збиток зменшується.
Отже, підводячи підсумок усього вище сказаного, можна зробити висновок, що хоча на сьогоднішній день Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” є збитковим, однак воно намагається по мірі можливості реформуватись і пристосуватися до умов ринку. Звичайно, на перших порах не все вдається і не зразу отримуються очікувані результати, однак керівництво даного господарства постійно працює над розробкою і впровадженням у життя нових методів і способів покращення організації своєї діяльності.
2.2. Відповідність природних і економічних умов господарства біологічним та агротехнічним вимогам зернових культур
Територія Товариства з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” розміщене в зоні холодного “Поділля”. У кліматичному відношенні характеризується всіма особливостями, які властиві для даного району.
За характером рельєфу територію господарства можна віднести до слабд хвилястих рівнин. Вододільні плато поступово переходить у пологі та похилі схили крутизною від 1? до 2? різних експозицій. Підгрунтові води на даній території залягають на глибину 3-10 м в залежності від рельєфу. Клімат на цій території помірно-континентальний і є оптимально сприятливим для розвитку і визрівання зернових культур. Тривалість періоду з середньою добовою температурою понад 10? С тут коливається в межах 160-165 днів. Протягом усього періоду випадає 370-420 мм опадів, а за рік 510-680 мм. Останні весняні приморозки можуть спостерігатися в середньому 20 квітня, а перші осінні - 29 вересня. Середня тривалість без морозного періоду - 160 днів [3].
Основною рисою даної зони є порівняно висока вологість клімату. Опади переважають над випаровуванням, що характеризує позитивний баланс вологи в ґрунті.
Таблиця 15 [11]

Дані про хід кліматичних елементів в Тернопільському районі

Показ

ники

Один. вимір

Місяці

Серед

ньоріч

ний

показ

ник

Сі

чень

Лю

тий

Бере

зень

Кві

тень

Тра

вень

Чер

вень

Ли

пень

Сер

пень

Вере

сень

Жов

тень

Листо

пад

Гру

день

Середня температура

С?

- 7,4

-6,9

2,6

8,2

16,2

19,4

21,1

19,8

14,5

9,0

2,6

-5,8

8,3

Опади

мм

22

22

28

44

66

89

84

66

49

44

33

27

574

Сніговий покрив

см

8

10

5

-

-

-

-

-

-

-

2

6

-

З таблиці видно, що середньорічна температура повітря для даної місцевості становить + 8,3? С, а середньорічна кількість опадів - 574 мм. Найбільше випадає їх в червні і липні. Найвища температура припадає на липень і серпень, а найнижча - на січень і лютий. Сніговий покрив здебільшого не глибокий і не стійкий. Бувають часті відлиги і випадання дощу.

Осінньо-зимовий період у більшості випадків складається сприятливо для одержання добрих сходів, росту і розвитку сільськогосподарських, і особливо зернових, культур.

Однак, одним із несприятливих факторів для перезимівлі озимих культур є часті і глибокі відлиги. Найбільше шкоди вони завдають при сумі температур +5? С і -6? С, які призводять до розставання і утворення льодової кірки.

Напрямок вітрів восени та взимку переважно південно-східний. Влітку переважають північно-західні вітри, які приносять значну кількість опадів.

Якщо аналізувати погодні умови поточного 2000 року, то слід сказати, що на початку року, зразу ж після сходження снігового покриву, майже не спостерігалося випадання опадів, що негативно вплинуло на ріст і розвиток сільськогосподарських, в тому числі і зернових, культур. І лише в другій половині червня ситуація дещо змінилася на краще - почалися часті дощі. Крім того, на початку липня над територією області пронеслися стихійні грози, зливи, град.

Що стосується ґрунтів, то одним із факторів ґрунтоутворення є породи, на яких залягають ґрунти. Ґрунти залягають на схилах різної крутизни і експозицій.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці структуру ґрунтів в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” на сьогоднішній день.

Таблиця 16 [11]

Ґрунти і їх структура в ТОВ “Великоглибочецьке” 2005 р.

Ґрунти

% гумусу

Площа, га

Структура, %

Ясносірі опідзолені

1,78

80,1

10,6

Чорноземи опідзолені

3,22

429,9

57

Сірі опідзолені

1,81

100,1

13,2

Темносірі опідзолені

2,57

52,1

6,9

Сірі опідзолені, середньозмиті

1,33

20,2

2,6

Темносірі опідзолені, середньозмиті

2,57

7,2

0,9

Опідзолені середньозмиті

1,64

5,1

0,6

Чорноземи слабо реградовані

2,80

50,9

6,7

Лучні глибокі наносні

2,8

2,9

0,3

Лучно - болотні

2,57

2,1

0,2

Всього:

2,28

754

100

Аналізуючи дані цієї таблиці можна зробити висновок, що на території господарства значне місце займають чорноземи опідзолені. Вони мають глибокий гумусовий профіль. За вмістом гумусу поділяються на слоїстогумусні (менше 3 %), мало гумусні (3 - 5,5 %) і середньо гумусні (більше 5,5 %). Гумусовий профіль досягає 100 - 130 см, а в окремих місцях 200см. Вони мають нейтральну реакцію ґрунтового розчину і досить сприятливі водно-фізичні властивості.

За фізико-хімічними, агро-фізичними властивостями, вмістом елементів живлення чорноземи - най родючіші ґрунти зони. Впровадження раціональних, стосовно до конкретних умов, способів обробітку ґрунту, чергування культур у сівозміні, системи удобрення забезпечують безперервне підвищення родючості цих ґрунтів, а в результаті - зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Чорноземи опідзолені займають значне місце в ТОВ “Великоглибочецьке” переважно на лесових породах. Гумусовий горизонт цих ґрунтів сягає глибини 40-50 см. Структура і водно-повітряний режим сприятливий для вирощування високих врожаїв сільськогосподарських культур. Чорноземи глибокі містять багато необхідних для рослин поживних речовин, характеризуються високою біологічною активністю, що зумовлює їх високу потенціальну родючість. Проте в цих ґрунтах не вистачає рухомих форм фосфору, тому ці ґрунти потребують внесення фосфорних добрив.

У даній кліматичній зоні мають місце такі несприятливі умови для вирощування сільськогосподарських, зокрема зернових культур:

1) Вимерзання озимих посівів, особливо на підвищених горбах. Найчастіше це буває в кінці лютого - початок березня.

2) Випрівання посівів. Це буває в так званих “блюдцях”.

3) Зливи і гради в літні місяці.

4) Можливі осінні зазори, які можуть пошкодити картоплю, овочі, цукрові буряки.

2.3.Посівні площі, врожайність, валові збори зернових культур. Структура посівних площ. Основні робочі процеси на вирощування зернових.


Подобные документы

  • Теорія і практика світового виробництва зерна. Організаційно-економічна характеристика господарства. Склад і структура сільськогосподарських угідь. Структура товарної продукції господарства. Організація і економічна ефективність виробництва зерна.

    курсовая работа [43,2 K], добавлен 12.01.2010

  • Напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва, показники та критерії її оцінювання. Виробничо-економічна характеристика господарства, динаміка і структура собівартості зерна, причини її зміни. Фактори виробництва зерна та врожайності.

    курсовая работа [94,1 K], добавлен 26.01.2011

  • Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення. Напрями інтенсифікації розвитку сільськогосподарських підприємств. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів. Динаміка розвитку та підвищення виробництва зерна.

    курсовая работа [88,4 K], добавлен 08.08.2015

  • Економічний стан виробництва зернового господарства: розміщення, спеціалізація і показники ефективності виробництва. Особливості вирощування зернових культур. Планування виробництва, організація зберігання та реалізації продукції зернового господарства.

    реферат [619,6 K], добавлен 20.05.2010

  • Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення. Природно-економічні умови та спеціалізація господарства. Динаміка посівних площ.

    дипломная работа [203,9 K], добавлен 08.12.2008

  • Економічна ефективність виробництва і переробки зерна та необхідність її підвищення. Оцінка природо-кліматичних умов господарства та їх рівня використання. Удосконалення механізму економічних взаємовідносин та запровадження прогресивних технологій.

    дипломная работа [122,4 K], добавлен 12.05.2009

  • Виробництво зерна та зерновий ринок в Україні. Основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Проектне обґрунтування урожайності зернових та визначення беззбиткового обсягу виробництва. Підвищення економічної ефективності виробництва.

    курсовая работа [84,4 K], добавлен 11.05.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.