Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Економiчна ефективнiсть виробництва зерна

Економiчна ефективнiсть виробництва зерна

Економічна ефективність виробництва і переробки зерна та необхідність її підвищення. Оцінка природо-кліматичних умов господарства та їх рівня використання. Удосконалення механізму економічних взаємовідносин та запровадження прогресивних технологій.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 12.05.2009
Размер файла 122,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Якщо порівняти загальну вартість борошна, то побачимо, що собівартість борошна вищого ґатунку становить 37%, першого ґатунку - 27%, а висівок - 41%. Отже найкращі результати від виробництва борошна першого ґатунку.

Чисельність трудових ресурсів у кооперативі “Україна” складає 7 чоловік. Невелика кількість працівників на підприємстві тому, що це приватне господарство і директор наймає лише стільки працівників, скільки вважає за потрібне.

З часом, коли підприємство розшириться, закупить нові агрегати, розширить коло своєї діяльності, то і працівників буде більше. Важливим фактором щодо прийняття на роботу в кооперативі “Україна” є кваліфікація працівників.

Під кваліфікацією розуміють систему теоретичних знань і практичних навиків, здобутих людиною в процесі професійної підготовки в навчальному закладі та протягом трудової діяльності. Кваліфікація визначає ступінь придатності, підготовленість працівника до виконання певної роботи.

Кваліфікація забезпечує високо інтенсивне використання матеріально-технічних, трудових та земельних ресурсів. Саме кваліфікація є основою:

суміщення та заміщення професій (що інтенсивно використовується в господарстві);

створення та використання нових методів праці;

формування та функціонування нових форм організації праці;

раціонального використання та економії робочого часу.

Суміщення професій -- це виконання працівником упродовж робочого дня паралельно з основною роботою і додаткової роботи за іншою професією. Воно здійснюється на основі ущільнення використання працівником його робочого часу, застосування прогресивних методів роботи.

В кооперативі “Україна” існують робочі місця основних і додаткових працівників. Основними вважаються: директор підприємства, головний бухгалтер, інженер-технолог по виробництву круп і два мельники (мельник по виробництву борошна і мельник по виробництву дерті). Додатковими працівниками є помічники обох мельників.

Як говорилось вище, в господарстві широко використовується суміщення професій. Виділяють такі види суміщення професій:

основних функцій з основними (директор суміщає функції касира і завскладом, головний бухгалтер суміщає функції економіста);

основних функцій з допоміжними (інженер-технолог по виробництву круп суміщає функції слюсара-наладчика).

Крім суміщення професій проводять їх заміщення. Заміщують працівника, тобто виконують його функції, в період його тимчасової відсутності - відпустки, відрядження, хвороби, ін.

Кооператив “Україна” самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку державних органів. Трудові доходи найманого працівника підприємства визначається трудовим договором підприємства відповідно до законодавства України, а для інших працівників -- угодою між ними. Мінімальний розмір оплати праці найманих працівників не може бути меншим прожиткового мінімуму, який встановлюється законодавчими актами України.

Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інших види доходів працівників. Підприємство може використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівника, складності і умов виконуваних робіт.

Згідно із Статутом кооперативу “Україна”, крім основної, додаткової оплати та інших винагород, що здійснюються в межах фонду оплати праці, застосовують також матеріальне заохочення з чистого доходу. Виходячи з цього, на підприємстві створено фонд матеріального заохочення за рахунок чистого доходу господарства. Воно дає можливість здійснювати матеріальне стимулювання працівників згідно з наслідками їх роботи.

Заробітна плата по основному виробництву нараховується по відрядно-преміальній системі (від виробленої продукції). Працівники підприємства поділені на три цехи: цех виробництва борошна, цех виробництва гречки і цех виробництва дерті.

Чисельність працівників на виробництві борошна і дерті становить по 2 чоловіки; а на виробництві круп -- 1. Мельник кожного цеху, він є і майстер, керує роботою цеху, звітує за виконану роботу, а також складає робочий листок. В робочому листку з однієї сторони записує вихід працівників на роботу, а з другої -- випуск продукції. Такий робочий листок, разом із звітом, діється в бухгалтерію.

Копія робочого листка:

Кооператив “Україна” Форма №11-24

Робочий листок

Бригадир Табачишин Л.

Прізвище, ім'я, по-батькові робочих

Посада

Розряд

Продовженість робочого дня

Денна тарифна ставка

Сума денного заробітку по розцінкам

Норма виробітку

Табачишин Л.П.

мельник

ІV шк.

8

3,24

3,24

Басок О.І.

помічник

ІІ шк.

8

2,93

2,93

6,17

6,17

100

У бухгалтерії, згідно галузевої тарифної угоди, є розроблені відповідні розцінки на виробництво кожного виду продукції.

Бухгалтер проставляє в робочий листок розцінки і нараховує заробітну плату, а також визначає норму виробітку. Після цього, робить накопичуючу по нормах виробітку і заробітній платі за кожен день. При цьому враховується, що умови праці є шкідливими (надмірна запиленість повітря, збільшена швидкість руху повітря (протяги), нижча освітленість виробничої зони). За шкідливі умови праці ще нараховується 12% від тарифної ставки.

У кінці місяця бухгалтер додає всі дні і визначає норму виробітку за місяць по кожному цеху зокрема і заробітну плату кожного працівника.

Фонд основної заробітної плати -- це зарплата по розцінках, окладах, тарифах. Фонд додаткової зарплати -- це нічні, вечірні, недільні, святкові дні, також класність, сумісництво і заміщення, відпускні, ін.

Крім основного виробництва, на підприємстві є допоміжне: це робота по суміщенню професій: касир, завскладом, економіст, слючар-наладчик.

На кожну посаду також розроблені розцінки згідно розрядів, а також ставки працівникам, які виконують некваліфіковану роботу (наприклад, прибиральниця).

Згідно галузевої тарифної угоди розроблений штатний розпис посадових окладів, керівника, спеціаліста, в якому вказана посада і місячний оклад.

Згідно проведеного аналізу, можна сказати, що фонд оплати праці з кожним роком зменшувався. Це пояснюється тим, що підприємство працює на давальницькій сировині. А так як з кожним роком ціни на сільськогосподарську продукцію, в т.ч. і на зерно, зростають, то населення не в змозі його придбати, а отже, і сировини для роботи підприємства немає. Щоб не простоювати, підприємство знизило ціни на переробку зерна, а тому знизились і прибутки господарства. А від них залежить фонд оплати праці.

Вартісним балансом на рівні підприємства і галузей є фінансовий план. Він являє собою систему вартісних показників, які характеризують створення й використання доходів і нагромаджень підприємств, відображує в грошовій формі результати господарської і фінансової діяльності підприємств, взаємовідносин з бюджетом.

Фінансовий план є завершальною частиною виробничо-фінансових планів, яка синтезує і відображає у вартісній формі результати всіх розділів; вони мають оперативний характер і є засобом здійснення госпрозрахунку, правильної організації фінансів.

Як уже говорилося раніше, планування на підприємстві не проводять. А тому зробимо аналіз фактичних показників за три останні роки (табл.2.8.).

Таблиця 2.8.

Основні показники фінансового стану кооперативу “Україна за 1997-1999рр.

Показники

Одиниці виміру

Роки

1997

1998

1999

Валовий дохід

т.грн.

454,7

318,7

188,6

Прибуток

т.грн.

1,6

-16,1

-12,6

Собівартість

т.грн.

26,23

167,88

103,28

Рівень рентабельності

%

6,1

-9,59

-12,2

Як бачимо, в 1997р. підприємство мало прибутки -- 1600грн. Це хоч і не велика сума, але підприємство вважалось ще рентабельним, рівень рентабельності становив -- 6,1%. В 1998р. виробництво різко скоротилося, собівартість продукції підвищилась (167,88грн.), а показник прибутковості став мінусовим, тобто господарство мало 16,1т.грн. збитку. В зв'язку з цим знизився рівень рентабельності до - 9,59%.

Минулого року, 1999, збитки кооперативу “Україна” стали меншими, ніж у 1998р., собівартість також знизилась, але рівень рентабельності не покращився в зв'язку із зростанням цін.

На прикладі виробництва борошна покажемо розрахунок повної собівартості борошна та середніх цін реалізації (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9.

Калькуляція собівартості борошна вищого і першого гатунків

Показники

Борошно вищого гатунку

Борошно першого гатунку

Вартість виходу борошна

535,50

490,25

Транспортні витрати

26,19

23,97

Витрати на обладнання

23,84

21,82

Цехові витрати

20,07

18,37

Загальнозаводські

36,44

33,36

Заробітна плата

13,84

12,67

Показники

Мука вищого гатунку

Мука першого гатунку

Нарахування

5,19

4,75

Паливо і електроенергія

55,33

50,63

Фабрична собівартість

716,40

655,84

Рентабельність - 20%

143,22

131,17

Разом

859,68

787,01

ПДВ - 20%

171,94

157,40

Разом

1031,62

944,41

Торгова націнка - 20%

206,32

188,88

Реалізаційна ціна

1237,94

1139,29

З поданої таблиці бачимо, що собівартість борошна включає в себе вартість придбаного зерна (535,50грн/т., 490,25грн/т.), різні витрати, а також заробітну плату. І загальна фабрична собівартість борошна становить 716,4грн./т вищого ґатунку, 655,84грн. першого ґатунку.

Щоб визначити реалізаційну ціну 1т борошна, до собівартості додаємо 20% рентабельності, до одержаної суми додаємо 20% відрахувань ПДВ, і останні 20% - це торгова націнка на борошно. Отже, в загальному ціна 1т борошна вищого ґатунку становить 1237,94грн/т., а борошна першого ґатунку - 1133,29грн/т.

Продукція, створена в господарстві за рік, називається валовою. Якщо від валової продукції відняти матеріально-грошові витрати, використаних у процесі виробництва основних і оборотних засобів, матимемо валовий доход.

Валовий доход підлягає розподілу. В першу чергу віднімають оплату праці працівників господарства. Потім віднімають відрахування на соціальне страхування і соціальне забезпечення працівників і залишається чистий доход або прибуток.

Якщо у господарстві вся продукція реалізується (так як у нашому випадку), то чистий доход = прибутку.

За рахунок прибутку, господарстві сплачує прибутковий податок в бюджет, плату за землю, з прибутку проводяться відрахування у формі штрафів, пені за неустойки, інші стягнення, які не включені у собівартість виробленої продукції.

2.3 Агросервісне забезпечення і обслуговування виробництва зерна і зернопродуктів

Приватизація, або процес трансформації знеособленої власності (державної чи колективної) у приватну має принципове значення для сільського господарства України у двох основних аспектах: для посилення індивідуальної або групової мотивації власників у ефективному використанні ресурсів і забезпечення на цій основі економічного зростання; для утворення підприємств нового типу, орієнтованих на ринкові відносини.

Відповідно до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” сільськогосподарський обслуговуючий кооператив являє собою підприємство, що створене для обслуговування переважно членів кооперативу на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва.

Обслуговуючі кооперативи створюються для надання сільськогосподарським товаровиробникам послуг, пов'язаних з використанням їх основної функції -- виробництва сільськогосподарської продукції. Такими послугами можуть бути заготівля і реалізація продукції, її переробка, матеріально-технічне постачання. Обслуговуючі кооперативи на ставлять на меті отримання прибутку, оскільки їх клієнтами є власники.

Свої управлінські функції члени кооперативу здійснюють через загальні збори, які є вищим органом управління кооперативом. Оскільки члени кооперативу об'єктивно не мають змоги брати участь у розробці і прийнятті всіх управлінських рішень, існує система делегування повноважень шляхом виборів тими і серед тих, хто є клієнтами-власниками правління кооперативу для передавання йому повноважень прийняття принципових управлінських рішень. Основне завдання правління кооперативу полягає в розробці стратегії ринкової діяльності, фінансування, обслуговування членів кооперативу, контролю діяльності всієї організації згідно з поставленими завданнями. Кількість членів правління кооперативу, періодичність і порядок їх переобрання визначається статутом кооперативу.

Засновниками кооперативу є юридичні особи і фізичні згідно Установчого Договору.

Кооператив набуває статуту юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у банківських установах, круглу печатку та штампи із своєю повною назвою, товарний знак та інші реквізити, здійснює господарську діяльність від свого імені, за інтересами Учасників, на підставі повного господарського розрахунку та самофінансування. Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у арбітражному суді, суді та третейському суді.

Кооператив може створювати на території України, а також за кордоном дочірні підприємства, філії та представництва відповідно до чинного законодавства України.

Філії та представництва Кооперативу діють від імені та на основі положень про них, затверджених Кооперативом, а дочірні підприємства на основі затверджених Кооперативом статутів.

Керівництво діяльністю філій та представництв, дочірніх підприємств здійснюють особи, призначені Кооперативом.

Кооператив може бути спільних підприємств, акціонерних та інших товариств, концернів, асоціацій, товариств та інших добровільних об'єднань.

Кооператив не відповідає по зобов'язаннях держави, держава не відповідає по зобов'язаннях Кооперативу.

Кооператив не відповідає по зобов'язаннях Учасників, а Учасник відповідають по зобов'язаннях Кооперативу в межах їх вкладів.

Основною метою діяльності Кооперативу є отримання прибутку.

Предметом діяльності Кооперативу є:

виробництво, переробка, закупка та реалізація всіх видів продукції сільського господарства з застосуванням високоефективної техніки та технології;

заготівля, переробка та реалізація вторинної сировини, рослинної та мінеральної сировини у встановленому законодавством порядку;

організація навчання з агротехнічних зооветиренарних і економічних питань, в тому числі платних курсів з менеджменту;

виробництво та реалізація товарів народного споживання, продуктів харчування;

організація інвестиційної діяльності у встановленому законодавством порядку (у тому числі інвестування соціально-економічних та науково-технічних програм, комерційних проектів та операцій).

зовнішньоекономічна діяльність у встановленому законодавством порядку, направлена на утворення ефективних господарських структур міжгалузевого характеру;

добування та переробка природного каміння, виробництво та реалізація будівельних матеріалів;

сервісне обслуговування транспортних засобів, а також виконання усього комплексу робіт з цим пов'язаних;

транспортно-експедиторські послуги;

організація громадського харчування та усіх видів побутового обслуговування населення;

надання послуг по охороні державної, колективної та приватної власності на підставі спеціальної ліцензії;

здійснення актів доброчинності та милосердя;

заняття доброчинною діяльністю.

У випадках, передбачених чинним законодавством України Кооператив одержує ліцензію на заняття окремими видами діяльності. Кооператив керується в своїй діяльності чинним законодавством, міжнародними договорами, та міжурядовими угодами, діючим Статутом, Установчим Договором, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами.

Кооперативи можуть здійснювати свій економічний розвиток шляхом зовнішнього зростання. В таких випадках відбувається об'єднання, приєднання або придбання вже існуючих підприємств. Доцільність зовнішнього зростання полягає у швидкому розширенні зони діяльності кооперативу, послабленні конкуренції, зменшенні ризику.

2.4 Економічна ефективність виробництва і переробки зерна

Виробництво зерна озимої пшениці завжди було і залишається головним джерелом грошових надходжень у господарствах, але останніми роками через високі ціни товаровиробника не в змозі придбати необхідну кількість добрив, палива , засобів захисту рослин, техніка, а відтак і виконати всів вимоги технології вирощування озимої пшениці. А це, своєю чергою, призводить до значних недоборів її врожаю, до зниження якості зерна та прибутків від реалізації. Крім того, ціни на зерно не заохочують господарства збільшувати його виробництво. Через це вирощування пшениці в останні роки стало малоефективним і дедалі скорочується. Наприклад, у Херсонській області за останні п'ять років збір зерна пшениці зменшився в середньому на 40%, площа посіву - на 22%, порівняно з 1989 - 1993 роками, а рентабельність її вирощування в 1998 році становила лише 1,3%.

Для виправлення цього становища в Україні слід створити систему державного регулювання розвитку зернового господарства, що забезпечувала б такий рівень рентабельності, який сприяв би розвитку цієї галузі. Це можна зробити за рахунок оптимізації рівня закупівельних цін і податків, надання пільгових кредитів, закупівель державою більшої частини вирощеного зерна.

Розрахунки економічної ефективності вирощування озимої пшениці, проведені за цінами які склалися на початок 2000 року, показали, що для збільшення прибутків та рентабельності виробництва необхідно передусім, підвищити її врожайність.

Із таблиці 2.10. видно, що чим вища врожайність пшениці, тим вища економічна ефективність її вирощування. Збільшуються прибутки та рівень рентабельності, зменшується собівартість зерна. Так, там, де порушували технологію, вносили мало добрив, не проводили захисту рослин, формувався низький урожай зерна - 35 ц/га, з низькою його якістю, за такого рівня врожаю вирощування пшениці було малоефективним. Чистий прибуток становив лише 35грн./га, а рентабельність - 6,7%. Одержуючи такі малі прибутки, господарства на можуть вкладати кошти у розширення виробництва і відновлення основних та оборотних фондів.

Таблиця 2.10.

Рівень економічної ефективності вирощування озимої пшениці в залежності від рівня урожаю в умовах Хмельницької області (Середнє 1997-1999рр.)

Групи

господарств за рівнем

урожайності ц./га.

Кількість

господарств

у групі

Середні

витрати,

грн./га.

Собівартість

1ц. зерна,

грн.

Прибуток,

грн./га.

Рівень

рентабель-

ності %

До 30 ц./га.

18

582

19,73

116,63

20,0

31-35 ц./га.

21

626

18,97

162,41

25,9

36-40 ц./га.

17

705

18,55

258,36

36,6

41-50 ц./га.

13

811

18,02

339,41

41,8

55 ц./га і

11

883

15,77

378,92

42,9

вище

Всього

80

698

18,64

251

36,0

За дотримання вимог технології урожайність збільшувалася до 50 - 60 ц/га та поліпшувалася якість зерна. За таких урожаїв економічна ефективність вирощування пшениці значно зросла. Чистий прибуток сягав - 404 - 532 грн./га, а рентабельність - 51 - 59%. Ці дані свідчать, що у разі прийнятих у зоні технологій, навіть за існуючих високих цін на ресурси, прибутки від пшениці хоча не високі, але достатні для ведення розширеного виробництва.

Проте для підвищення врожаїв слід вкладати у виробництво більше коштів. І те, що господарства вкладають їх дуже мало й спрощують технологію приводить до низьких урожаїв пшениці та значного падіння прибутків від її вирощування. З таблиці видно, що коли на 1 га витратили 525 і 794 грн, чистий прибуток становитиме, відповідно, 35 і 404 грн./га, тобто за малих витрат вирощування пшениці є малоефективним.

Аналіз одержаних даних показує, що для того, аби за існуючих цін виростити по чорному пару і на зрошенні 40ц./га третього класу, витрати на 1 га мають становити понад 700 грн., а для 50 ц./га - 750 - 790 грн./га При цьому близько 40% усіх витрат припадає на добрива на пестициди.

Отже, зараз потрібно збільшувати інвестиції у виробництво пшениці, і перш за все, на ресурси і техніку. Потрібно збільшити внесення добрив, засобів захисту рослин, та виконувати вимоги технології. Зазначимо, що придбання добрив і пестицидів навіть за існуючих високих цін є ефективним. Вони забезпечують великі надбавки врожаю і високі прибутки. Підвищення ефективності виробництва можливе лише шляхом його інтенсифікації. Екстенсивне ведення виробництва неефективне.

Для збільшення врожаїв та ефективності вирощування пшениці необхідно впровадити ресурсозберігаючі технології її вирощування. Вони дають змогу одержувати високі врожаї зерна за менших витрат палива, добрив та інших ресурсів (на 20 - 30%) і значно підвищують рентабельність його виробництва порівняно з існуючими технологіями. Витрати на виробництво можна також значно скоротити якщо всі процеси вирощування пшениці здійснювати досконалішою технікою, комбінованими і широкозахватними знаряддями. У цьому плані позитивну роль можуть відігравати створені сьогодні МТС, бо господарства не в змозі закупити нову техніку.

Для розв'язання зернової проблеми в цій зоні важливо розширити посіви пшениці по чорних і зайнятих парах, горосі, багаторічних травах та інших попередниках, які накопичують азот і вологу в грунті.

Зростання економічної ефективності забезпечує також використання сортів напівінтенсивного типу, які менш вибагливі, ніж інтенсивні, до умов вирощування, краще використовують вологу, стійкі до захворювань і не завжди потребують застосування фунгіцидів.

Аби поліпшити економічні показники вирощування пшениці слід ефективніше використовувати паливні ресурси, бо в господарствах це робиться вкрай незадовільно. Добрива значно краще використовуються при застосування інтегрованого захисту рослин. Так, без захисту посівів добрива підвищували врожай пшениці лише на 3 - 6, а із захистом - на 8 -12 ц./га. Це пояснюється тим що захист рослин поліпшував фітосанітарний стан посівів, а здорові рослини -краще використовували поживні речовини та краще функціонували поживні речовини та краще функціонували і повніше використовували свій генетичний потенціал, ніж хворі та забур'янені. Водночас ефективність захисту рослин підвищується за умови поліпшення азотного живлення посівів.

Значно підвищити прибутки можна також за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці (таблиця 2.11.)

Таблиця 2.11.

Рівень економічної ефективності вирощування озимої пшениці в залежності від якості продукції

Показники

Оз. пшениця

5-го класу

Оз. пшениця

3-го класу

Відхилення 3 класу від 5 класу (+,-)

Виробничі затрати

Рівень урожайності, ц./га

Собівартість ц зерна, грн.

Прибуток на 1 га,грн.

Рівень рентабельності, %

539,3

38

14,19

58,1

10,8

667,2

38

17,56

231,4

34,7

+127,9

--------

+3,37

+173,3

+23,9

Через збільшення його закупівельної ціни. 1 т. зерна п'ятого класу коштує 140, а третього - 220 грн. Тверда пшениця коштує ще дорожче 320 - 425 грн. Розрахунки показують що за врожайність пшениці 50ц./га, чистий прибуток від реалізації зерна п'ятого класу становить 122,8, а третього 404,2грн./га або в 3,3 рази більше. Рентабельність при цьому збільшується з 18,2 до 50,9 % (-,+). Ці дані свідчать про те що для одержання високих прибутків необхідно вирощувати тільки високоякісне зерно, не нижче третього класу.

Досвід багатьох господарств свідчить про те що для значного збільшення прибутків і рентабельності вирощування пшениці та інших зернових культур необхідно реалізувати не зерно, а продукти його переробки: борошн, крупи, макарони, вермішель, хліб, печиво та інші вироби. Господарства, які налагодили переробку зерна, збільшили прибутки від його реалізації у 1,5 - 2 рази. Так, 700 кг. борошна і 300кг. висівок з 1 т. зерна пшениці коштують близько 450, а зерна - лише 140 - 220 грн. Проте переробкою зерна займаються мало господарств.

Нині зерно за безцінь скуповують комерційні структури, переробляють його і мають високі доходи. Держава при цьому втрачає міль'ярдні прибутки. Розрахунки показують, що якби держава закупила в господарств, або через біржу зерно пшениці і переробила його то лише на цьому мала б близько 2,5 млрд. грн. чистого прибутку, натомість ці кошти осідають у кишенях комерційних структур, або потрапляють до інших держав, куди нашу пшеницю вивозять як сировину. Держава повинна мати монополію на закупівлю зерна та інших стратегічних культур, переробляти їх сама і мати на цьому великі прибутки.

Таким чином навіть за існуючих високих цін на ресурси можна значно підвищити економічну ефективність вирощування зерна озимої пшениці і поліпшити фінансовий стан господарств.

Валовий збір зерна у 1999 році перебуватиме в межах 26 млн.т., що лише на 2% менше, ніж у 1998 році (26,47 млн. т.), загальна пропозиція зерна на ринку значно нижча, ніж рік тому.

Валовий збір зернових в Україні становив 35,47 млн. т. а експорт у 1997/98 МР - 2,7 млн. т. У наступному 1998/99 МР, валовий збір знизився до 26,47 млн. т., а експорт зріс до 5,65 млн. т. Отже порівнюючи 1997/98 і 1998/99 МР, враховуючи лише обсяги виробництва та експорту, ми побачимо, що пропозиція зерна знизилася майже на 12 млн. т. Однак, завдяки великим перехідним запасам, ситуація на ринку у 1998/99 МР не була дуже гострою.

А у поточний, 1999/2000 МР, Україна ввійшла з вкрай низькими, критичними запасами зерна. У сумі з явно недостатнім урожаєм зернових у 26 млн. т. і експортом, який має тенденцію до зростання, це спричинило різке зниження пропозиції зерна на внутрішньому ринку, що й призвело до зростання цін. Помітно вплинуло на загострення ситуації і різке зниження частки продовольчої пшениці у всій зібраній пшениці - 3,76% у 1998 році до маже 50% -- у1999році.

Мабуть збільшення пропозиції зерна до кінця сезону не відбудеться, а ціни продовжуватимуть зростати. За такої ситуації з метою недопущення зростання внутрішніх цін на продукти харчування держава мусить насамперед раціонально використати зерно, яке надійшло до Держрезерву. Потрібно реалізувати державне зерно беспосередньо переробним підприємствам у тих регіонах, де ситуація з пропозицією зерна є особливо напруженою.

У ситуації, що склалася об'єктивною реальністю можна вважати імпорт зерна в Україну. З одного боку це дало б змогу згладити негативні наслідки внутрішнього недовиробництва зерна і збільшити внутрішню пропозицію, а з іншого - стимулювало б товаровиробників до більш активної реалізації своїх запасів. Найімовірнішими постачальниками зерна в Україну могли б стати Казахстан, Угорщина й Румунія.

У весняні місяці 2000 року активність внутрішнього ринку зерна впала до мінімуму в очікуванні зерна врожаю. З огляду на те, що тенденцію до зниження виробництва зернових в Україні так досі і не подолано і ситуація не обіцяє позитивних перспектив, найактуальнішим питанням стає швидке створення умов для стимулювання виробництва зерна в Україні. Це завдання слід жорстко пов'язати з вирішенням питання про повноправну приватну власність та оренду землі, розвитком цивілізованого біржового ринку і прозорого механізму ціноутворення, адресною підтримкою товаровиробників.

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА

3.1 Реформування земельно-майнових відносин

Організаційна структура в сільському господарстві, яка залишилась від часів колективізації, не відповідає вимогам ринкової економіки. Це пояснюється тим, що вона не передбачає глибоких змін , перш за все, у відносинах власності на землю та майно, виробничої та технологічної структур, системи управління. Проведення вказаних змін ускладнюється через великі боргові зобов'язання сільгосппідприємств перед державою та заборгованості по заробітній платі.

Проте під впливом насамперед нерішучих і непослідовних дій владних структур, утримання переходу ринкової економіки, аграрна реформа протягом останніх років проводиться повільно, здебільшого з негативними соціально-економічними наслідками в діяльності аграрного виробництва. І тільки з прийняттям Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року створюються реальні умови для активізації послідовного проведення соціально-економічних перетворень, вирішення назрілих радикальних сільських проблем. Передбачені в Указі заходи спрямовуються насамперед на трансформацію колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

Указ Президента України вимагає, щоб виконавча влада на місцях здійснила організаційні заходи щодо сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, в їх організації і створенні приватних формувань.

Звертається увага на збереження, по можливості цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв), майнових паїв у групі їх власників.

Під структуризацією я розумію, перш за все, механізм пристосування підприємств до вимог ринкової економіки, яке означає, що виробництво має бути прибутковим. Мало хто зі спеціалістів, не кажучи вже про рядових членів КСП, орієнтується в питаннях мети й доцільності реструктуризації, в тому, як користуватися своїми правами власника земельного і майнового паїв, обізнаний про можливості їх реалізації при проведенні аграрної реформи. Цьому потрібно навчити в процесі реструктуризації.

Актуальність проблеми створення ефективного власника в секторі агропромислового виробництва - власника землі, праці та майна - з кожним роком стає все напруженішою, як і впровадження державної політики підтримки розвитку і росту приватного сектору в сільському господарстві.

Сучасна земельна реформа в Україні є складовою частиною аграрної реформи. Вона передбачає ліквідацію державної монополії власності на землю, відновлення приватної власності на землю та інші засоби виробництва. Ц повинно пробудити в селян почуття власника і господаря на землі, створення на цій основі умов для реформування за їх ініціативою існуючих державних (радгоспів) і одержавлених колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) у виробничі структури, основою яких повинна бути приватна власність, в тому числі в індивідуальні селянські господарства, кооперативи, асоціації, товариства власників та інші.

Початком подолання державної монополії на землю слід вважати Земельний Кодекс України в новій редакції, Закон України "Про форми власності на землю" та ін., у відповідності з якими поряд з державною формою власності на землю визначені колективна та приватна. Визначено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які можуть передавати землю у власність або вилучати її. Завданням всіх землекористувачів є виробництво максимальної кількості продукції при мінімальних затратах праці і засобів.

Чим більше виробляється продукції з одного гектара земельної площі, тим вища її економічна ефективність. Можна сказати, що під економічною ефективністю використання землі розуміється рівень ведення на ній господарства, що характеризується виходом продукції з одиниці площі і її собівартістю.

Для співставлення рівня ведення виробництва по окремих господарствах, районах, областях і зонах, необхідно враховувати якість землі.

На основі цього можна визначити величину валової продукції, виробленої за рахунок більш високої якості землі. Таке коректування дає змогу зробити більш точніший висновок про порівняльну економічну ефективність використання землі. Облік-земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічних складом грунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

характеристику культур технічного стану природних кормових угідь, лісотипологічну характеристику лісових угідь, класифікацію земель населених пунктів за рівнем забезпечення інфраструктурою.

Бонітування ґрунтів - це їх якісна оцінка по природній родючості, дає можливість зробити відносну оцінку їх якості та вивчити найбільш сприятливі площі для вирощування тих чи інших культур, визначити грунти, на яких добрива дають найбільший ефект. Проводиться по 100-бальній системі. Наприклад, в Тернопільській області середня оцінка 1 га ріллі становить 60 балів, найвища вона в цілому по Борщівському району - 76 балів, у Заліщицькому і Чортківському - відповідно 72 і 70 балів. В Хмельницькій області середня оцінка 1га ріллі 68, в а Теофіпольському районі вона складає 79 балів.

Економічна оцінка землі - це найбільш важлива складова частина земельного кадастру. Вона проводиться за продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом. Виражається у відносних величинах (балах) і в абсолютних показниках.

Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні та ін.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Проводиться вона окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями та пасовищами за рентним доходом, який одержуємо залежно від якості, місця розташування і їх економічної оцінки. В основу розрахунків береться рентний доход від виробництва зернових культур за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 "Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" регламентовано порядок її проведення по всіх видах земель.

Підставою для розрахунків за економічною оцінкою земель по виробництву зернових культур є те, що вони вирощуються практично на всіх ґрунтах.

В умовах інфляції рентний доход обчислюється у натуральних одиницях (у центнерах зерна, який може переводитися у грошовий вираз за поточними або світовими реалізаційними цінами).

Величина грошової оцінки є добутком річного рентного доходу і терміну його капіталізації. Термін капіталізації рентного доходу встановлюється в 33 роки. Річний рентний доход - це сума диференціального і абсолютного рентного доходу.

Диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах зерна) визначається за формулою 1:

Рдн = (У*Ц - 3 - ЗКнр) / Ц,
де Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);
У - урожайність зернових з гектара (у центнерах);
Ц - ціна реалізації 1 центнера зерна, грн.;
З - виробничі затрати на гектар;
Кнр - коефіцієнт норми рентабельності, 0,35 (використовувався при проведенні економічної оцінки земель у 1988 році).
Величина абсолютного рентного доходу (Ран) - це доход, який створюється на гірших за якістю землях в сільському господарстві і встановлений по Україні на гектар угідь в розмірі 1,6 ц/га.
Підставивши дані у формулу 1, одержимо диференціального рентного доходу з орних земель в сумі 7,4 ц/га зернових, додавши до цього абсолютний рентний доход 1,6 ц/га, одержимо величину загального річного рентного доходу (7,4 ц/га + 1,6 ц/га = 9,0 ц/га).
Існує методика розрахунку грошової оцінки орних земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами, земель населених пунктів.
Фактично - це є ціна земельної ділянки і в разі її продажу та з врахуванням кон'юнктури ринку вона може змінюватися згідно з положеннями існуючого законодавства.
Проект паювання сільськогосподарських земель (ППСГЗ) розпочав свою роботу на Хмельниччині в листопаді 1996 року. Головним своїм завданням обласний офіс ППСГЗ вважав сприяння у створенні ефективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та інші засоби виробництва, а також трудових контрактів між працівниками та адміністрацією. Господарствам області, що співпрацюють з ППСГЗ, надаються такі послуги:
комплексна допомога в паюванні майна;
проведення фінансового аналізу господарства;
надання юридичної підтримки господарствам у процесі
реформування у підприємства ринкового типу;
навчання спеціалістів господарств з питань проведення реструктуризації;
допомога у фінансуванні видачі Державних актів на право приватної власності на землю;
На разі ППСГЗ надає допомогу в реструктуризації понад 40 господарствам, які в переважній більшості обрали форму товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Двома основними причинами, чому керівники господарств бажають провести реструктуризацію, є:
необхідність забезпечення ефективного керівництва;
необхідність створення передумов для залучення зовнішніх інвестицій і отримання кредитів.
Треба мати на увазі що керівники господарств не мають достатніх знань з правових, фінансових питань чи бухгалтерського обліку, щоб провести реструктуризацію господарств без відповідної підтримки з боку спеціалістів у цій галузі. Роль спеціалістів ППСГЗ полягає саме в наданні допомоги в проведенні паювання майна, реструктуризації в нову організаційно-правову форму, запровадженні нової системи бухгалтерського обліку, проведенні фінансового аналізу господарства та в складанні бізнес-планів.
Це питання ґрунтується на досвіді колишнього КСП "Селянська спілка "УКРАЇНА", яке почало співпрацювати з Проектом в листопаді 1996 року. Офіс ППСГЗ оперативно попрацював з господарством і вже до кінця грудня 1996 року була проведена вся підготовча робота з реорганізації КСП "Селянська спілка "Україна" в кооператив "УКРАЇНА", яке й було зареєстровано в січні наступного року як правонаступник колишнього КСП. Засновниками кооперативу стали 25 з 427 членів колишнього КСП. Ці люди виявили ініціативу й погодилися взяти на себе ризик та відповідальність, пов'язані з веденням господарської діяльності. З метою формування Статутного фонду нового кооперативу її засновники отримали свої майнові паї в натурі. Решта членів КСП увійшли асоційованими членами кооперативу. Статус асоційованого члена гарантує людям присутність на Зборах учасників кооперативу з правом дорадчого голосу . Спочатку майже всі рядові члени КСП виявили бажання стати засновниками кооперативу. Проте спеціалісти ППСГЗ не підтримали цього через те, що такий шлях зберіг би в межах господарства колективну власність, яка не сприяє прийняттю економічно-обґрунтованих рішень. Такий дипломатичний підхід дозволив досягти згоди й порозуміння між новими власниками господарства та рештою членів колишнього КСП.
Створення кооперативу принесло нові вигоди для асоційованих членів. Перш за все, з усіма власниками землі кооперативу укладено договори оренди землі, за якими в рахунок орендної плати спрямовувалось 10% валового збору зернових. Таким чином кооператив в середньому надав продукції орендодавцям на суму 60грн/га (середня земельна ділянка в господарстві склала 3,7 га на 1 особу). Але слід відмітити, що члени господарства прийняли рішення про диференціювання орендної плати за 1 га в залежності від трудового стажу кожного орендодавця в колишньому КСП. Більшою від середнього розміру орендна плата передбачена і для молодих сімейних працівників для обзаведення власним господарством.
Сам факт оренди землі змушує людей по-новому ставитись до себе, звикати до статусу землевласника. Ідея встановити розмір орендної плати за землю у відсотках від валового збору також була спрямована на те, щоб спонукати людей працювати ефективніше, тому що їх дохід безпосередньо залежить від зібраного врожаю.
При цьому виникає зацікавленість працівників у тому, щоб зібраний врожай був якомога більший, а також щоб він не розкрадався під час збиральної компанії.
Треба зазначити, що враховуючи складні економічні умови асоційовані члени господарства дали згоду не вимагати плату за свої майнові паї.
В ході реструктуризації відбулися помітні зміни в трудових відносинах. Важливим результатом реструктуризації стало укладання трудових договорів (контрактів). Працівникам більше не гарантується робоче місце, а пропонується укласти трудовий договір (контракт). Серед основних завдань, які покладали власники кооперативу на трудові договори, було дотримання трудової дисципліни, підвищення відповідальності працівників за свою працю та поведінку. З'являється можливість поступово позбавитися недбалих працівників. Укладання трудових договорів є альтернативою намагання деяких керівників відновити в своїх господарствах принципи орендного підряду, який був поширений наприкінці 80-х років і на початку 90-х років. Ця спроба створити у робітників відчуття "господарів на виробництві" не передбачала дійсної передачі робітникам права власності на засоби виробництва., без чого не можна стати реальним власником . Врешті, цей підхід не приніс очікуваного ефекту в підвищенні продуктивності виробництва.
Попередній досвід реструктуризації кооперативу "Україна" цілком переконливо підтверджує, що створення підприємства, яке базується на приватній власності однієї або декількох осіб, здатне вирішити питання підвищення продуктивності праці. Стисло кажучи, система трудових договорів між адміністрацією підприємства та найманими працівниками здатна замінити систему орендного підряду. Як відзначає керівник кооперативу "Україна", люди почали цінувати своє робоче місце і пояснюється це двома причинами, а саме появою на підприємстві конкретного власника та запровадження системи трудових договорів (контрактів).
Треба зазначити, що обласний офіс ППСГЗ надав в цьому плані повну юридичну допомогу, починаючи від консультацій юриста і завершуючи розробкою готових для використання трудових угод. Створення кооперативу дозволило керівництву більш гнучко підходити до кадрової політики. Крім впровадження системи трудових договорів з метою підвищення продуктивності праці, також мали місце певні зміни у функціях адміністративного персоналу, та інших працівників, що дало можливість скоротити зайві робочі місця, в тому числі за рахунок об'єднання декількох функціональних обов'язків у межах однієї посади. Так при створенні кооперативу було укладено договори лише з 29 колишніми працівниками тракторної бригади із 83. Решту або було переведено на інші виробничі ділянки, або зовсім не укладено з ними трудові договори.
Фінансовий аналіз, проведений економістами обласного офісу Проекту, включав розробку альтернативних сценаріїв розвитку господарської діяльності.
Це дозволило керівнику побачити сильні й слабкі сторони господарства. Зокрема було переконливо продемонстровано великі збитки, які господарство несе на відгодівлі ВРХ. У зв'язку з цим у господарстві проводиться поступове скорочення поголів'я ВРХ. В свою чергу це дало змогу перепрофілювати близько 38% площ, зайнятих під кормовими культурами, на вирощування товарних культур (зернові, цукровий буряк).
Як наслідок дійсного реформування, почали відбуватися певні позитивні зміни у виробничій сфері, перш за все за рахунок кращого ставлення працівників до виконання своїх обов'язків.
У цьому плані показовим є тваринництво, де надої молока за період співпраці з Проектом зросли на 14%, продуктивність ВРХ на відгодівлі - на 11%. Звичайно, ці зміни не є корінними, проте на фоні загального погіршення виробничих показників сільськогосподарських підприємств ці позитивні результати свідчать, що реструктуризація господарств в структури ринкового типу спроможна принести позитивні зміни навіть за короткий час.
На користь ефективності реформування, яке має місце в кооперативі "Україна" свідчить той факт, що протягом року виробничі затрати знизились на 200тис.гривень. Також мало місце помітне зниження кредиторської заборгованості. Так у 1997 році вона скоротилася на 109 тис. грн у порівнянні з 1996 роком, що становить близько 16%. Показовим є також той факт, що кооператив "Україна" виявився єдиним господарством Теофіпольського району, яке завершило 1997 рік з прибутком.
Що стосується структурної перебудови кооперативу "Україна", то вона включає й створення у березні 1998 року дочірнього підприємства - кооперативу "Огайо" , який об'єднав в собі переробні цехи та торгівельні підрозділи. Головною причиною його створення були економічні міркування, пов'язані з можливістю збереження ПДВ в господарстві під час реалізації м'ясної та молочної продукції. Завдяки такому економічному маневру буде збережено в межах господарства близько 20 тис. грн. Спеціалісти проекту підготували Статут, Установчий договір та трудові договори (контракти) для створення цього дочірнього підприємства.
Фінансовий аналіз і розроблена модель бізнес-плану були використані керівниками "господарства для відстоювання інтересів свого господарства перед представниками державної адміністрації. Але, на жаль, сільськогосподарське підприємство ще відчуває на собі тиск з боку районної адміністрації, яка намагається примусити господарство займатись виробництвом традиційної продукції, яка часто збиткова.
Нарешті, спеціалісти господарства стали залучатись до сучасних інформаційних технологій у своїй роботі. Так, за рекомендацією економістів обласного офісу ППСГЗ господарство придбало комп'ютери, залучило фахівця з інформатики, який розробив та запровадив програму ведення бухгалтерського обліку в господарстві. Це значно полегшило роботу бухгалтерського відділу, а також дозволило перевести контроль за матеріально-технічними ресурсами на якісно вищий рівень. В той же час з'явилась можливість залучати працівників бухгалтерії для здійснення контролю за виконанням виробничих операцій.

3.2 Удосконалення механізму економічних взаємовідносин в зерновому господарстві

За оцінками спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використо-вується близько 6-7млн.т. зерна з продовольчою метою, близько 10--11млн.т. -- на корми й приблизно 0,5млн.т. для промислової переробки. На посів іде близько 4 млн. т. зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна становитиме приблизно 22-22,5 млн. т. на рік.

За оцінками Мінагропрому, урожай зерна в 1999 році становить близько 26млн.т. Однак реальна цифра не може перевищувати 25млн.т. (включаючи господарства всіх форм власності).

З урожаю 1999 року було експортовано близько 2 млн. т. зерна.

Припустимо, що з початку поточного сезону, включаючи грудень, для внутрішніх потреб витрачено близько 10млн.т. зерна.

Таким чином, ще 13млн.т. "вільного" зерна може "гуляти" на ринку. І до літа при таких розрахунках, здавалося б, його має вистачити.

Проте сьогоднішні реалії говорять про інше -- ринок переживає дефіцит пропозицій. Спрогнозувати ж розвиток подій вкрай важко. Усе залежить від того, як розпорядяться зерном його основні власники.

За інформацією Мінагропрому, близько 10млн.т. з 12,5млн.т. пшениці (не врахований приватний сектор), зібраної цього року, припадає на не-державні структури. Крім того, за борги аграрії поставили в продовольчий фонд приблизно 0,5млн.т. (майже все реалізовано) та у Державний резерв близько 2млн.т. зерна.

Тому, очевидно, що у державних запасах великих обсягів товару немає й істотно впливати на ринок до кінця сезону держава не зможе.

Щоправда, останнім часом почали з'являтися пропозиції щодо продажу великих партій зерна (від 50тис.т). За непідтвердженими даними, його пропонують з державних ресурсів. А, проте, при високому попиті на товар не уклали ще жодної угоди по цих пропозиціях. По-перше, ціни продавців є досить високими (490-500грн/т пшениці 3 класу ЕХW). По-друге, за таких обсягів і цін покупець, згідно з умовами контракту, мусить одномоментно оплатити всю партію, що не багатьом по кишені. Крім того, доказів щодо реальності цих партій практично немає. Тому не виключено, що вони взяті з "повітря".

Скоріш за все, зерно попереднього року, за всіма ознаками, "розкидане" по численних сільських господарствах та різного роду комерційних структурах і зберігається переважно не на елеваторах, а у власних "засіках". Та в умовах заборон на вивезення зерна з областей і постійного зростання курсу долара розраховувати на швидке насичення ринку пропозиціями не доводиться. Тому до кінця сезону торгівлі великими партіями не буде.

Зрозуміло, що годі очікувати зниження цін на зерно. А от чи зростатимуть вони й наскільки -- залежатиме від змін курсу долара й рівня дефіциту товару.

До речі, можливе деяке пожвавлен-ня торгівлі у лютому-березні під час підготовки до весняних польових робіт. Ясна річ, аграрії нині притримують зерно до початку посівної, щоб придбати потрібні для її проведення ресурси.

У будь-якому разі, якщо найближчими місяцями триватиме брак зерна на ринку й вітчизняні переробні заводи простоюватимуть, імпорт зерна може стати нагальною потребою (Закарпатська область вже отримала можливість імпортувати продовольче зерно).

Уже сьогодні багато заводів і комерційних структур готові закуповувати зерно на світовому ринку, добре, що зараз у світі перевиробництво пшениці -- її запаси становлять близько 920млн.т. Тим більше, що внутрішні ціни порівнянні зі світовими.

Однак за існуючого високого ввізного мита на зерно в Україні, імпортувати сільськогосподарську продукцію не вигідно. Тому все залежатиме від політики держави, а точніше -- від введення або не введення нею пільгового ввізного мита на продукт.

3.3 Запровадження прогресивних технологій вирощування зернових

Серед основних продовольчих зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в кооперативі “Україна” друге місце після ярої пшениці, а на Україні є головною продовольчою культурою.

Цінність пшеничного хліба визначається хімічним складом зерна. Серед зернових культур воно містить найбільше білка - залежно від сорту і умов вирощування вміст його становить 13 - 15%. В зерні багато вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітамінів та провітамінів, близько 2% мінеральних речовин.

Білок пшениці повноцінний за амінокислотним складом, містить всі незамінні амінокислоти - лізин, триптован, валін, міецин та інші і добре засвоюється людським організмом.

За рахунок вживання пшеничного хліба та хлібобулочних виробів людина задовольняє близько третини своїх потреб у їжі.

На Україні досить поширена озима тверда пшениця.

Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці збільшилася її середня врожайність.

Біологічні особливості. Насіння пшениці проростає при температурі у посівному шарі ґрунту 1 - 20 С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Найбільш інтенсивне проростання спостерігається при 12 - 200 С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи при такій температурі з'являються на 5-6 день.

Більшість сортів озимої пшениці, районованих на Україні, відносно стійкі проти понижених температур в осінній, зимовий та ранньовесняний періоди.

Озима пшениця належить до вологолюбних рослин. Як правило, високий врожай її збирають при великих запасах вологи у метровому шарі ґрунту близько 2000 мм, а в період колосіння - не менше як 80-100 мм при постійній вологості ґрунту близько 70-80% НВ.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены