Цукрові буряки

РОЗДІЛ 7

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

Світовий і вітчизняний досвід ведення інтенсивного землеробства впевнено показує, що добрива - це матеріальна основа кількості і якості отриманої рослинницької продукції, джерело біогенних елементів для рослин.

Науково-обґрунтована система використання агрохімічних засобів дає можливість вирішити певні задачі: розширене відтворення родючості грунту, бездефіцитного або позитивного балансу біогенних елементів і гумусу в системі „грунт - рослина - добриво", одержання збалансованої за хімічним складом і поживній цінності продукції рослинництва, підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва, покращення екологічної ситуації в сільському господарстві.

В той же час використання добрив і інших засобів хімізації - це досить активний вплив на природне середовище. Наявність різних токсичних домішок в добривах, їх незадовільна якість, а також можливі порушення технології використання можуть призвести до серйозних негативних наслідків. Використання високих доз добрив і їх негативний вплив на природне середовище набуває все більш застережливий характер і глобальні масштаби. Тому охорона природи - одна з найважливіших задач робітників сільського господарства.

Ґрунтознавець, агрохімік, а в цілому кожен землероб є самим першим охоронцем порядку в природі, а раціональне господарювання на землі -найважливіша умова її процвітання.

Найбільш суттєвими порушеннями технології використання органічних добрив є:

1) недостатнє використання підстилкових матеріалів і недосконалість систем видалення гною, що в 1,5-2 рази зменшує вихід високоякісного органічного добрива, призводить до щорічних втрат мільйонів тон рідких органічних фракцій;

2) нерівномірне внесення і компостів із-за недостатньої кількості гноєрозкидачів І використання бульдозерів і інших примітивних засобів, які значно знижують ефективність органічних добрив;

3) порушення співвідношення чисельності тварин і площі, що удобрюється, призводить до надлишкового удобренню полів, забрудненню оточуючого середовища;

4) недостаток при тваринницьких комплексах іригаційні) підготовлених площ для використання тваринницьких стоків (при гідрозмиві) і рідкої фракції безпідстилкового гною на зрошення, а також слабкий розвиток трубопровідного транспорту і польових гноєсховищ, що значно підвищує експлуатаційні затрати у порівняння з використанням мобільних засобів, збільшуються і втрати гною;

5) недооцінка використання безпідстилкового гною у поєднанні з розсіяною по полю під час збирання зернових соломою і сидерацією полів.

Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду використання органічних добрив наводить на висновок, що для попередження втрат біогенних елементів, особливо азоту, необхідно користуватися слідуючи ми загальними положеннями:

1) на 1 га сівозмінної площі повинно вноситись щорічно не більше 200 кг азоту;

2) в господарствах, які мають тваринницькі комплекси, в сівозмінах необхідно вводити проміжні культури на відгодівлю тваринам або в якості зеленого добрива (ущільнені посіви сільськогосподарських культур в сівозміні практично попереджає втратам нітратів за рахунок вимивання, внаслідок інтенсивного їх використання рослинами);

3) восени безпідстилковий гній треба комбінувати з заорюванням соломи або зеленим добривом (в такому випадку азот біологічно іммобілізується восени і в весняно-літній період, що значно скорочує втрати).

Значних втрат в умовах інтенсивного землеробства приносить ерозія

грунту. Вона набуває глобального характеру і потребує колективних зусиль, як і при вирішенні інших проблем охорони навколишнього середовища.

Серед комплексу найважливіших протиерозійних заходів потужним агротехнічним засобом підвищення протиерозійної стійкості грунту є використання органічних і мінеральних добрив. Рослини на удобреному грунті розвивають більш міцну кореневу систему, покращують фізичні властивості фунту, що сприяє захисту грунту від ерозії. Правильний вибір форм, доз, строків і способів внесення і заробки добрив є важливим засобом попередження втрат поживних речовин при змиві і вилуговуванні з грунту.

ВИСНОВКИ

1. В умовах дефіциту гною зростає актуальність пошуку ефективних нетрадиційних для регіону органічних добрив - нетоварної частини врожаю та посіву сидеральних культур з метою стабілізації і навіть розширеного відтворення ґрунтової родючості і на цій основі підвищення продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур, зокрема цукрових буряків.

2. Наші дослідження підтвердили позитивну роль органічних добрив на вміст доступних для рослин форм основних елементів живлення. При цьому за рівнем дії на вміст мінерального азоту всі досліджувані форми органічних добрив мало відрізнялись між собою. Деяке зменшення вмісту рухомих форм фосфору і калію в варіантах альтернативного органічного удобрення, порівняно з гноєм, можна пояснити меншим надходженням цих елементів з соломою та олійною редькою.

3. При використанні соломи і пожнивних посівів редьки олійної, як джерела органічних добрив при вирощуванні цукрових буряків, накопичуються такі ж запаси вологи у ґрунті, як і при внесенні гною в еквівалентних дозах поживних речовин. При цьому не відмічено суттєвої різниці в її використанні на формування врожаю коренеплодів.

4. На підставі даних обліків наростання маси рослин та цукристості коренеплодів можна зробити висновок, що при застосуванні альтернативних видів добрив створюються такі ж або близькі для формування врожаю цукрових буряків умови, як і при внесенні під них еквівалентних доз гною. При цьому застосування на мінеральному фоні соломи сумісно із зеленою масою сидерату та гною в дозі 40 т/га забезпечувало заводський вихід цукру в межах 4,94-4,98 т/га.

5. Заміна внесення в грунт гною застосуванням подрібненої соломи озимої пшениці економічно обгрунтована, оскільки за рівнем рентабельності переважала відповідно на 13% показники варіант» із внесенням гною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авров О.Е., Мороз З.М. Использование соломы в сельском хозяйстве.-Л.: Колос. Ленингр. отд-ние, 1979.-200 с., ил.

2. Агрохімія: Підручник / І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, Г.М. Госпо-даренко та ін.; За ред. І.М. Карасюка- К.: Вища шк., 1995.-47ІС.; іл.

3. Барсуков А.Й. Солома нужна полю // Земледелие.-1988.-№8.-С. 28-29

4. Бердніков О.М. Зелені добрива.-К.: Т-во Знання УРСР.-1979.- 48 с.

5. Благовещенская З.К., Тришина Т.А. Сидераты в современном земледелии // Земледелие.-1987.-№5.-С. 36-37.

6. Богданові С.М. Пожнивное зеленое удобрение // Хозяинь.-1896.-№28.- С.492-495.

7. Богдановь С.М. Зеленое удобрение // Деревня.- 1904.- №7.- С. 439-495.

8. Бойко III., Сологуб Ю.І. Післяжнивні посіви у зерно-бурякових сівозмінах// Пропозиція.-1999.--№7.-С. 28-29.

9. Габибов М.А. Последействие минеральньк удобрений при вьіращивании озимой пшениць: //Зерновне культурьі.-2001 .-№ 1.-С.11-13.

10. Геркіял О.М. Баланс гумусу в ґрунті в залежності від насиченості органічними добривами в польовій сівозміні // Підсумки наукової роботи за 1991 - 1995 роки. - Умань. - 1996.-С.53-54.

11. Довбан К.И. Сидерация - многофакторньїй агроприем // Земледелие.-1986.-№8.-С.40-42.

12. Довбан К.И. Зеленое удобренне. - М.: Агропромиздат , 1990.- 208с.

13. Довбан К.И. Коротко о сидератах // Земледелие.-1996.-№ 3.-С.45.

14.Иванец Г.И. Солома на удобрение //Земледелие.-1985.-№ 8.-С. 11-12

15. Иванов Ю.Д.. Сергиенко В.А., Фролов В.А. Доступний способ под-держания баланса гумуса в почве // Земледелие.-1988.-№ 5.-С. 34-36.

16.Использование соломы для поддержания положительного баланса гумуса в почве / По метериалам ВНИИТЗИСХ //Земледелие.-1986.-№ З.-С. 31

17. Калужскій А. А. Опнтн запашки соломи. // Вестник сельского хозяйства.-1906.-№ ЗЗ.-С. 12-13.

18. Кисель В.Й. Биологическое земледелие в Украине: проблеми й перспективи.- Харьков.: Штрих, 2000.- 162 с.

19 Кознрева В.Е. Использование промежуточных культур для защиты почв от эрозии при возделывании сахарной свеклы на склоновнх землях // Зкологические проблеми интенсификации земледелия в районах свеклосеянья.- Київ.-1991 .-С.51-57.

20.) Комаревцева Л.Г. Использование соломы в качестве дополнительного органического удобрення // Зффективность использования органических й минеральных удобрений в условиях Урала, Пермь.- 1989.-с.42-47.

21. Кормилицын В.Ф. Агрохимия зеленого удобрення в орошаемом земледелии Поволжья // Агрохимия.-1995.-№ 5.-С.44-66.

22. Лошаков В.Г., Иванова С.Ф., Асхабов Р.Ю., Пашков А.Й. Пожнивнне культури в зернових севооборотах// Земледелие.-1986.-№10.-С.27-2

23. Лошаков В.Г.. Злльмер Ф.. Синих Ю.Н., Бегеулов М.Ш. О роли промежуточных культур в зернових севооборотах // Зерновне культуры.-2000. - №4-С. 20-21.

24. Максютов Н.А., Кремер Г.А. Сидерати защищают почву от эрозии й повншают плодородие // Земледелие.-1997.-№2.-С.27-28.

25. Медведев В.В., Адерихин П.Г., Гаврылюк Ф.Я., Чесняк Г.Я. Физико-химические свойства черноземов // Русский чернозем 100 лет после Докучаева.-М: Наука.- 1983,-С. 199-214.

26. Мишустин Е.Н., Геллер И.Т., Синха М. Мобилизация минеральных фосфатов почвы й удобрений в процессе жизнедеятельности микроорганизмов // Известия ТСХА.-1972.-В.4.-С. 116-121.

27 Нарцысов В.П., Заикин В.П. Биологическая система земледелия // Сельское хозяйство за рубежом.-1984.-№4.-С.2-5.

28. Новак. Ю.В. Геркиял В.М., Акименко А.С. Роль сидератов в повышении плодородия почвы // Сахарная свекла.-1999.-№ 12-С.6-7.

29. Прянишников Д.Н. К вопросу о влиянии внесення в почну неперепревшей соломы на урожай // Вестник сельского хозяйства.-1902.-№52.-С.3-4

30. Прянишников Д.Н. Учение об удобрений // РСФСР.: Государственное издательство.-Берлин, 1922.-428с., ил.

31. Салова Т.М., Велюханов И.В. Посевы крестоцветных культур на сидерацию // Земледелие.-1987.-№12.-С.36-37.

32. Саранин К.И., Федорищев В.Н. Пожнивные сидераты в нечерноземье // Земледелие.-1990-№1 .-С.39-42.

33. Сидоров М.И., Зезюков Н.И. Использование соломы на удобрение // Земледелие.-1988 -№12.-С.48-50.

34. Солома й водный режим почвы / По материалам ВНИИТЗИСХ //Земледелие.-1985.-№4.-С.29.

35. Солома поддерживает баланс гумуса / По материалам ВНИИТЗИСХ // Земледелие.-1985.-№1 .-С.26.

36. Ступенко О.В., Димкович Д.А. Використання пожнивних проміжних посівів на зелене добриво // Оптимізація структури агроландшафтів і раціональне використання ґрунтових ресурсів. - К.: ДАІ, 2000.- С.60-61.

37. Тамонов А.М., Лукин С.М., Новиков М.Н. Редька масляничная - денная сидеральная культура // Земледелие.-1990.-№1.--С.44--45.

38. Тихомирова В.Я. Влияние разньїх систем удобрення в льняном севообороте на изменение агрохимических показателей дерново подзолистой ночвы // Агрохимия.-1999.-№5.-С.5-12.

39. Фалькова Н.О. Аналіз економічної ефективності нітрагінізації сої // Вісник аграрної науки. - 1999.-№9. -С.72.

40. Франкфурте С.Л. Общий обзор сети опытных полей всеросийского Общества сахарозаводчиковь за четырехлетие 1901-1904 г. // Вестник сельского хозяйства.-1905.-№33.-С.8.

41. Храмцов И.Ф., Безвиконный Е.В. Влияние минеральных удобрений, соломы й средств защиты растений на плодородие чернозема выщелоченого й продуктивность культур зернопарового севооборота // Агрохимия.-1998.-№5.-С31-37.

42. Шагаев В.А., Ходько М.И. Сидераты в паровом поле // Земледелие.- 986.-№Ю.-С. 29-30. .;*--\

43.Шакиров Р.С. Сидерат й солома дополнительные источники почвенной органики // Земледелие.-1999.-№4.- С.38.

44. Шикула Н К. та ін. Відтворення родючості грунтів у ґрунтозахисному землеробстві. Наукова монографія / Національний аграрний університет України. ПФ Оранта, 1998--680 с.

45. Шкарда М. Производство й применение органических удобрений / Пер. с чеш. З.К. Благовещенской.-М.: Агропромиздат, 1985-364с., ил.

46.Яковлевь А.Л. О зеленом удобрені // Журнал опытной Агроном.-1901.-Томь II.- С. 366-370.