Контроль чисельності шкідників в посівах цукрових буряків та їх насінників в умовах Центрального Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Цукрові буряки -- одна з основних технічних культур. При врожайності 400 ц/га забезпечують вихід 50 -- 55 ц цукру, 150 - 200 ц гички, 260 - 280 ц сирого жому, 15 - 18 ц меляси, які використовуються на корм. Цукор є цінним продуктом харчування. Він легко засвоюється організмом, висококалорійний. Фізіологічно обґрунтована норма цукру для людини не перевищує 100 г на добу. За поживністю цукрові буряки значно перевищують кормові. 100 кг коренеплодів відповідають 26 корм. од. і містять 1,2 кг перетравного протеїну, а 100 кг листків -- відповідно 20 корм. од. і 2,2 кг протеїну. Це одна з найпродуктивніших сільськогосподарських культур. Актуальність теми. Для отримання високих врожаїв цукрового буряку необхідно проводити заходи захисту проти шкідливих організмів на даній культурі. Цукрові буряки ушкоджує велика кількість шкідливих комах, серед яких значне місце займають сисні види та шкідники сходів. Найбільш шкодочинними серед останніх є листкова бурякова попелиця та звичайна бурякова блішка які щорічно масово заселяють посіви цукрового буряку. Особливо небезпечні ці фітофаги у зоні Центрального Лісостепу України, де сконцентровані основні посіви цукрових буряків. Тому особливої актуальності набуває розробка ефективних заходів контролю чисельності листкової бурякової попелиці та звичайної бурякової блішки .

Метою роботи було виявлення найбільш небезпечних шкідників цукрових буряків для своєчасного захисту посівів.

В завдання досліджень входило:

- виявити найбільш небезпечних шкідників буряків;

- простежити за їх розвитком;

- провести заходи захисту по зниженню чисельності найбільш небезпечних видів;

- визначити ефективність проведених заходів.

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ

На території України цукрові буряки пошкоджують понад 200 видів шкідників, що належать до різних класів, рядів і родин. Впродовж періоду вегетації вони спричиняють різні типи пошкоджень рослин: виїдають висіяне насіння та паростки, пошкоджують сходи і надземну частину вегетуючих рослин, коренеплоди та кореневу систему[1].

1.1 Видовий склад шкідників цукрових буряків

До ґрунтових шкідників, що пошкоджують висіяне насіння, паростки, підземну частину стебел, корені й коренеплоди, належать 41 вид. Основні з них - бурякова крихітка, личинки коваликів, пластинчастовусих жуків, звичайного бурякового довгоносика, гусениці підгризаючих совок, коренева бурякова попелиця.[1]

Бурякова крихітка належить до ряду: твердокрилі (Coleoptera), родини : скритноїди (Сryptophagidae). Трапляється повсюдно. Особливо численна вона у західних областях України, в районах з підвищеною вологістю. Зимують статево недозрілі жуки під рослинними рештками і в ґрунті на глибині 10 - 15 см.[2] Жуки бурякової крихітки вигризають у підземних частинах сходів буряків овальні й круглі ямки, від мілких, поверхневих до глибоких. Іноді пошкоджують листки, прогризаючи в них дрібні отвори. Особливо небезпечний цей шкідник у роки з прохолодною й вологою весною. У разі значних пошкоджень рослини гинуть, що призводить до розрідження посівів. Навіть незначні пошкодження підсім'ядольного коліна сприяють розвитку коренеїда.[3]

Личинки коваликів належать до ряду: твердокрилі (Coleoptera), родини: коваликові (Elateridae). Поширений в Україні повсюдно. Личинки пошкоджують злакові культури, бульби картоплі, коренеплоди буряків і моркви, насіння та сходи. Личинки виїдають висіяне насіння, перегризають паростки та корінці, обгризають й мичкуваті корінці, в м'якуші коренеплоду вигризають ямки. Найбільш шкодочинні на ранніх фазах розвитку рослин, що призводить до зрідження бурякових плантацій.[4]

Пластинчастовусі жуки відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera ),Родина: пластинчастовусі - (Scarabаeidае). Зимують личинки й жуки в ґрунті. Період пошкодження починається в липні-серпні. Личинки перегризають корінці, у м'якуші коренеплоду вигризають ямки.[5]

Звичайний буряковий довгоносик відноситься до ряду : твердокрилі -(Coleoptera ), Родина: довгоносики - (Curculionidae). Зона високої шкідливості займає центральний і східний Лісостеп, а також північну частину Степу (Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Харківська області) і ряд районів Дніпропетровської, Сумської, Миколаївської, Чернігівської, Житомирської та Одеської областей. Пошкоджує буряки, живиться бур'янами з родини лободових.[6] Зимують статево недозрілі жуки переважно на бурячищах у ґрунті, на глибині від 5 - 10 до 50 - 60 см. Шкоди завдають жуки і личинки. Пошкодження особливо небезпечні в ранній період розвитку рослин. Жуки з'їдають сім'ядольні та справжні листки, перегризають паростки, іноді ще до виходу їх із ґрунту. Личинки вигризають на корінні виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів.[7]

Гусениці підгризаючих совок відносяться до ряду: Лускокрилих (Lepidoptera), родини Совки (Noctuidae). Серед великої родини совок, або нічниць, виділяються найпоширеніші - озима та оклична, які за характером живлення і пошкодження належать до групи підгризаючих совок. В Україні чисельніша озима совка, а оклична масово розмножується лише в окремі роки. Гусениці совок пошкоджують понад 50 видів рослин. Найбільше шкодять бурякам, соняшнику, кукурудзі, овочевим, іншим просапним культурам, озимим пшениці, житу та ріпаку. Одна гусениця за добу знищує 10-15 молодих рослин буряків.[8] Коренева бурякова попелиця відноситься до ряду: рівнокрилі - (Homoptera )Родина: пемфіги - (Pemphigidae). Трапляється повсюдно. Зимують безкрилі статевозрілі партеногенетичні самки особливої зимуючої форми у ґрунті на глибині 16 - 60 см. Попелиця живиться на мичкуватому корінні, що призводить до зів'янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко видобуваються із ґрунту.[9]

Надземну частину сходів пошкоджують 50 видів. Основні з них: довгоносики, блішки, щитоноски,піщаний мідяк.[1]

Довгоносики відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera ), Родина: довгоносики - (Curculionidae). Поширені і особливо шкідливих ці комахи в Центральній і Південній Європі. Якщо травень сонячний і теплий, довгоносики відразу починають шукати собі їжу, і до перших сходів буряків, (а ця культура - їх улюблені ласощі), харчуються лободою, шіріцей, іншими сходами. Як тільки стає зовсім тепло, довгоносики злітаються до плантаціям буряків і тут починають свою шкідливу діяльність. Вони поїдають сім'ядолі рослини і верхні молоді сходи. Один буряковий довгоносик за день може погубити десяток молодих бурякових сходів, тому наявність навіть кількох жуків на квадратному метрі представляє серйозну загрозу плантації буряків. Особливо небезпечні бурякові довгоносики в жарку суху погоду, їх апетит дуже інтенсивний, один жук здатний поглинути 0,14 грам зелених паростків, що дорівнює його власній вазі[10]

Блішки відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera ), родина: листоїди - (Chrysomelidae). На Україні бурякові блішки зустрічаються повсюдно, але більшої шкоди завдають в Чернігівській, Київській і Черкаських областях. Зимують у верхньому шарі ґрунту, виходять рано навесні. Спочатку живляться бур'янами, згодом переходять на буряки, пошкоджуючи сходи. Блішки виїдають м'якуш сім'ядолей, листя, лишаючи шкірочку на нижньому боці. На листках помітно напівпрозорі, іноді оточені червоною смугою «віконця», з часом листки розриваються, в місці розриву буріють. Часто блішки пошкоджують точку росту, рослина гине. Найнебезпечніші шкідники в суху, жарку погоду[11]

Щитоноски відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera), родина: листоїди - (Chrysomelidae). Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці, найчастіше в чагарниках і розріджених деревних насадженнях. Шкоди завдають жуки і личинки. Личинки молодших віків виїдають на листі виразки. Жуки й личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі[12]

Піщаний мідяк відноситься до ряду: твердокрилі - (Coleoptera), родина: чорниші - (Tenebrionidae). Поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Зимують жуки серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі ґрунту. Період пошкодження - друга половина квітня - середина травня. Жуки обгризають сім'ядолі і листки[13]

До групи шкідників, що пошкоджують надземну частину вегетуючих рослин, належить 98 видів, основними серед них є: личинки і жуки мертвоїдів, листкова (бобова) попелиця, бурякові мінуючи мухи, гусениці лучного метелика та мінуючі молі[1]

Личинки і жуки мертвоїдів належать до ряду: твердокрилі - (Coleoptera) , родина: мертвоїди - (Silphidae). Трапляється повсюдно. У небезпечній чисельності частіше відмічається в північних і західних регіонах України. Поліфаг. Крім буряків пошкоджує картоплю, соняшник, конюшину, сходи злаків, хрестоцвітні, цибулю, щавель, лободу тощо. Зимують жуки в ґрунті, під грудочками ґрунту та в різних рослинних рештках. Мертвоїди особливо сильно пошкоджують буряки з кінця квітня і до середини травня. Більшою мірою потерпають пізні посіви буряків, оскільки поява сходів збігається в часі з масовим виходом личинок шкідника. Пошкоджують буряки жуки і особливо личинки. Сходи буряків вони з'їдають повністю, залишаючи невеликі пеньки. У дорослих рослин об'їдають листя з країв. На об'їдених краях залишається характерна бахрома із розжованих жилок.[14]

Бурякові мінуючи мухи належать до ряду: двокрилі - (Diptera), родина: квіткові мухи - (Anthomyidae). Поширена у всіх районах бурякосіяння, більш численна у західному Лісостепу. Зимують личинки в пупарії в ґрунті, на глибині 3 - 10 см. Головне місце зимівлі -- поля з під цукрових буряків, де зазвичай зосереджується 50 - 70 % шкідників. При живленні личинки молодших віків роблять у тканинах вузькі ходи, старших віків -- широкі ходи. Міни кількох личинок зливаються і утворюють великі пухироподібні порожнини. Значно пошкоджене листя жовтіє і засихає.[15]

Гусениці лучного метелика відносяться до ряду: лускокрилі -(Lepidoptera), родина: вогнівки - (Pyraustidae). Поширений повсюдно, але більшої шкоди завдає у Лісостепу і на півночі степової зони. Зимують діапаузні гусениці останнього покоління в коконах. Гусениці після виплодження живляться з нижнього боку молодих листочків, вигризаючи тканини і не пошкоджуючи верхньої шкірочки, а потім грубо обгризають листки, обплітаючи їх павутинням.[16]

Мінуюча міль належить до ряду: лускокрилі - (Lepidoptera), родина: виїмчастокрилі молі - (Gelechiidae). Трапляється у степовій і лісостеповій зонах бурякосіяння. Зимують у верхньому шарі ґрунту лялечки в коконах і гусениці різних віків у рештках після збирання врожаю. У разі значних пошкоджень рослин припиняється відростання нових листків. Замість центрального пучка утворюється чорна пухка грудочка зі скріплених павутиною листків, що розклалися. Особливо небезпечні пошкодження коренеплодів маточних буряків, оскільки вони стають малопридатними для зимового зберігання в кагатах.[17]

В окремі роки сходи цукрових буряків численно заселяють південна бурякова блішка (Chastocnema breviascula), західна бурякова блішка (Chaetocnema tibialis) та звичайна бурякова блішка (Сhastocneme concinna). Але найбільш чисельной на сходах цукрових буряків виявилась звичайна бурякова блішка.

1.2 Звичайна бурякова блішка

Систематичне положення:

Ряд - Твердокрилі (жуки) - Жуки - Coleoptera.

Родина - Листоїди - Листоеды - Chrysomelidae.

Вид - звичайна бурякова блішка (Сhastocneme concinna)

Розповсюджена у всіх районах буряконасіння. Заселяє Європу, Малу Азію.

У 2010 році зустрічалася у Вінницькій, Львівській, Волинській, Одеській, Донецькій областях. У 2011 році в квітні-травні блішки активно заселяли сходи буряків в Одеській, Харківській, Полтавській, Кіровоградській, Волинській та Вінницькій областях. Пошкодили в середньому 11 - 29% рослин у слабкому ступені [36,37].

Жук розміром 1,9 - 2,4 мм, темно-бронзовий; надкрила у крапчастих борозенках; тіло овальне; основа передньоспинки спереду майже пряма, з невеликою опуклістю біля щитка; передні й середні стегна та вусики темні, задні середні ноги з глибокою виїмкою біля вершини гомілок. Яйце розміром 0,6 мм, світло-жовте. Личинка - 3,5 - 4,5 мм, біла, з бурувато-жовтими головою і ногами; ноги з розвиненим тазиком і стегнами; лапки одночленикові, кігтеподібні, зверху з прозорою чашечкоподібною зачіпкою; кінець черевця овальний, з двома загнутими догори шипиками. Лялечка розміром 1,7 - 2 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця [40].

Екологічні особливості. Бурякова блішка - більш вимоглива до сухої і жаркої погоди, тобто являється теплолюбом. Крім буряків, пошкоджує багато інших рослин, зокрема гречку, коноплю [4].

Серед абіотичних факторів важливе значення в створенні умов життєвого середовища мають кліматичні умови - тепло, вологість, світло.

Температура середовища. У посушливу погоду і за високої температури в літній період блішки активно живляться [4]. Роль світла як фактора. Висока чутливість до світла має пристосоване значення. Бурякова блішка - відноситься до денних комах. Літ блішок спостерігається тільки при ясній і тихій погоді.

Біотичні фактори. Важливу роль у житті комах відіграють їх взаємовідносини з різними живими організмами - тваринами і рослинами. Всі ці живі сили природи виступають як біотичні фактори середовища, впливаючи на кожний окремий організм і його сукупність - популяцію і вид. Бурякова блішка для свого живлення використовує рослини. Це фітофаг .

Гідро-едафічні фактори. Бурякова блішка в фазах свого розвитку, проживає в ґрунті [4,26].

Біологічні особливості. Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці, в лісосмугах, деревно-чагарникових заростях, садах, на узбіччях доріг, полях багаторічних трав. У холодні й дощові сезони до 50% жуків залягають на зимівлю в грунт на глибині 20 - 30 см. Із місць зимівлі жуки виходять дуже рано - наприкінці березня - на початку квітня, коли температура повітря досягає 6 - 8?С, а на поверхні ґрунту - 12 - 15?С. за температури повітря 14 - 16?С починають живитися бур'янами з родин гречкових і лободових, а з появою сходів буряків переходять на них. Пересуваються стрибками і перелітають.

Масове заселення буряків відбувається, як правило, у фазі вилочки або першої пари справжніх листочків. У перший час концентруються на посівах по краях поля, пізніше розселяються по ньому більш-менш рівномірно. Відкладання яєць починається наприкінці травня - на початку червня. У суху, жарку погоду воно триває два - три тижні, у вологу прохолодну погоду - розтягується до двох і більше місяців. Самки відкладають яйця по одному або невеликими групами в грунт біля стебел гречкових на глибину 3 - 5 мм. Яйця відкладаються з перервами в 2 - 6 діб. Максимальна плодючість самки - 200 - 240 яєць [50].

Через 10 - 14 діб відроджуються личинки, які проникають до коренів культурної гречки, ревеню, щавлю, і живляться упродовж 26 - 40 діб. Линяють двічі, проходячи відповідно три віки. Заляльковуються личинки в земляних колисочках у ґрунті на глибині 10 - 20 см. Лялечка розвивається 14 - 18 діб. При високій вологості ґрунту, що сягає 65 - 75%, спостерігається масова загибель лялечок від бактеріальних хвороб.

Вихід жуків нового покоління розпочинається наприкінці червня - на початку липня. До настання осінніх похолодань (вересень - жовтень) жуки живляться на буряках, лободових і гречкових бур'янах, потім концентруються в місцях зимівлі. Розвивається одна генерація за рік.

Найбільшої шкоди бурякам жуки завдають у сонячну й суху погоду та при недружній появі сходів. Вони вигризають зверху на листі виразки, залишаючи недоторканим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс «віконця» розривався, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку молодих рослин. У разі значних пошкоджень рослини засихають [41].

Серед сисних шкідників відмічене значне зростання пошкодження цукрового буряка листковою буряковою попелицею.

1.3 Листкова бурякова попелиця

Систематичне положення листкової бурякової попелиці:

Ряд - Рівнокрилі - Равнокрылые - Homoptera.

Родина - Попелиці - Тли - Aphididae

Вид - листкова бурякова попелиця -

Зустрічається у всіх районах буряконосіння. Поширена в Україні повсюди, але частіше шкодить у західній частині Правобережжя. В окремі роки з високою вологістю розмножується і на півночі Лівобережжя. Розповсюджена у місцях проростання бересклету, калини і жасмину, так як це проміжні господарі [6].

Порівняно з 2006 роком інтенсивніше заселяла такі області: Івано-Франківську, Хмельницьку, Львівську, Житомирську, Рівненську, Вінницьку, Київську, Сумську, Полтавську, Кіровоградську, Донецьку, Чернівецьку [44].

Безкрила партеногенетична самка завдовжки 1,8 - 2,5 мм, має овальне тіло, чорна з зеленувато-коричневим відтінком, вкрита слабким восковим нальотом, з колючо-сисним ротовим апаратом. Вусики досягають дві третіх довжини тіла; сокові трубочки вдвічі довші за пальцеподібний хвостик; вусики й ноги блідо-жовті; трубочки, хвостик і лапки чорно-бурі; хоботок досягає тазиків середніх ніг [40].

Крилата самка розміром 1,4 - 2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі; черевце чорно-зелене, передні стегна білі, вусики чорні, трохи коротші за довжину тіла. Німфи з оливковими зачатками крил та білими плямами, розташованими попарно на спинному боці черевних сегментів [40].

Амфігонна самка - 2,2 - 2,7 мм, безкрила, чорно-синя, або матово-зелена, в сизому пушку; вусики чорні; навколо сокових трубочок і між ними червонуватий пігмент; задні гомілки чорні й потовщені, хвостик конічний, кінець тіла злегка витягнутий, з 8 парами волосків [40].

Самець розміром 2 - 2,5 мм, крилатий, з вузьким, майже прямокутним тілом, з чорним черевцем, великими очима, довгими ногами і вусиками [40].

Яйце 0,5 - 0,6 мм, видовжено-овальне, щойно відкладене - жовтувато-зелене, пізніше чорне, блискуче. Личинки забарвлені світліше дорослих, з темно-зеленуватим відтінком [40].

Екологічні особливості. Види по своїм вимогам до середовища дуже неоднакові і часто різко відрізняються один від іншого. Листкова бурякова попелиця - більш вимоглива до тепла, тобто являється теплолюбом. Цей вид здатен переносити доволі широкий діапазон змін тих чи інших умов середовища. Попелиця відрізняється своєю багатоядністю, тобто може живитися різноманітними рослинами, які відносяться до різних ботанічних родин. Крім буряків, пошкоджує багато інших рослин, зокрема боби кінські, мак, квасолю, вику, моркву, соняшник, картоплю, хміль, коноплі, баклажани, помідори, гречку, тютюн, а також огірки, гарбузи та інші баштанні культури і бур'яни. Всього серед проміжних живителів цієї попелиці налічується понад 200 видів рослин. Вид - еврибіонтний, тобто більш виносливий [4].

Серед абіотичних факторів важливе значення в створенні умов життєвого середовища мають кліматичні умови - тепло, вологість, світло [4].

Температура середовища. Надто сильне підвищення або пониження температури середовища викликає загибель організму. Відбудеться повне порушення співвідношення організму і середовища [4].

Чисельність попелиць зменшують дощі, вітри та різкі похолодання. В теплі й помірно посушливі роки шкідник розмножується в масовій кількості. У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу .

Середньодобова температура для личинок 7--9°С. За температури 23 - 28°С і відносної вологості повітря не нижче 60 - 80% одне покоління розвивається за 10 - 14 діб [4].

Вологість повітря. Показники вологості середовища різноманітні, але в екології комах найбільше значення має відносна вологість повітря.

Роль світла як фактора. Висока чутливість до світла має пристосоване значення. Попелиця - відноситься до денних комах.

Біотичні фактори. Важливу роль у житті комах відіграють їх взаємовідносини з різними живими організмами - тваринами і рослинами. Всі ці живі сили природи виступають як біотичні фактори середовища, впливаючи на кожний окремий організм і його сукупність - популяцію і вид. Попелиця для свого живлення використовує рослини. Це фітофаг і поліфаг [4].

В обмеженні чисельності популяцій попелиці велике значення мають різноманітні хижаки і деякі комахи-паразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця, мухи-сирфіди, сонечка та їхні личинки. Попелицю заражають афідіїди, іхневмоніди та афелініди. Певне значення в знищенні попелиць мають хижі кліщі -- тромбідії. В роки з вологим літом попелиці гинуть від грибної хвороби -- ентомофторозу [12]. Біологічні особливості. Зимують запліднені яйця на пагонах біля основи бруньок бересклету європейського, калини та жасмину, що є для цього шкідника основними кормовими рослинами. Яйця відкладає в щілини між листковою брунькою і пагоном. Можлива також перезимівля яєць на багаторічних бур'янах (кульбабі, будяках, борщівнику, подорожнику, осоті рожевому та ін.). В квітні (квітень - початок травня) з яєць, що перезимували, відроджуються і виходять личинки безкрилих самок-засновниць, які розвиваються протягом 12--14 днів. Вони живляться на бруньках і листі. Самки-засновниці розмножуються партогенетично. Кожна живородна партеногенетична самка щодня народжує 5 -- 8 личинок, а протягом життя -- 70 -- 80 і навіть до 120 личинок. На первинних кормових рослинах (бруслині, калині та ін.) розвивається 3 - 4 покоління попелиць, доти, доки не завершиться приріст кущів. Наприкінці травня - на початку червня з'являються крилаті самки-розселювачки, які перелітають на посіви буряків або інших польових культур. Міграція з чагарників на культурні та дикорослі трав'янисті рослини відбувається в травні -- на початку червня, це зумовлюється погіршенням якості корму у зв'язку із загрубінням або підсиханням пагонів на кущах. Передусім попелиця заселяє бурякові висадки, які раніше, ніж буряки першого року, починають свій розвиток. На буряках та інших трав'янистих рослинах попелиця швидко партеногенетично розмножується до осені, даючи за цей час 8 - 10 і більше поколінь безкрилих і крилатих попелиць [40].

Наприкінці серпня - у вересні з'являються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на бересклет, жасмин, калину, де відроджують личинок, які перетворюються на безкрилих амфігонних самок. Безкрилі статеноски відроджують личинок, які перетворюються на крилатих самців. Крилаті самці прилітають на кущі, і після спарювання самки відкладають на пагони біля основи бруньок 3 - 7 яєць, що залишаються до весни наступного року [40].

На плантаціях буряків попелиця найбільш численна в липні. Верхівки стебел рослин у цей час стають чорними від колоній попелиць, листя зморщується, краї і верхівки його загортаються вниз. Згодом пошкоджене листя прив'ядає і засихає. В серпні кількість колоній і чисельність в них попелиць зменшуються, хоч на молодих центральних листках попелиці живуть до збирання врожаю [40].

Шкідливість попелиць полягає в тому, що, поселившись на рослинах, вона в короткий період покриває густими колоніями нижній бік листків, стебла і суцвіття (на висадках), висмоктуючи сік із листків; при цьому листки деформуються, скручуються в повздовжньому напрямку, потім в'януть і засихають; стебла насінників викривляються, зменшується маса і цукристість коренеплодів, різко знижується урожай та якість насіння. Акт смоктання супроводжується виділенням ферментів слини, які, потрапляючи в тканини рослин, спричинюють плазмоліс клітин і перетворюють крохмаль на цукор. Пошкоджені рослини тривалий час перебувають у хворобливому стані внаслідок отруйної дії ферментів слини навіть після знищення шкідника. Пошкоджена рослина відстає в рості, знижується її цукристість - до 0,7--1,7 %. Маса коренеплодів фабричних буряків може зменшуватися до 25--32 %. Зниження врожаю насіння - до 45--72 % і його схожості [40].

Крім того, цей вид є одним з найбільш поширених переносників збудника мозаїчної хвороби листя буряків. При середньому заселенні попелицею чисельність рослин, уражених мозаїчною хворобою, збільшується на 12%, при сильному -- на 16 % [40].

1.4 Захист цукрових буряків від шкідників

Боротьба з шкідниками ефективна лише тоді, коли заходи боротьби об'єднанні в систему, коли вони доповнюють і корегують один одного.

При розробці системи заходів необхідно враховувати ґрунтово-кліматичні особливості району. Система дозволяє повніше і ефективніше виконувати заходи захисту культур від головних шкідників при відносно менших витратах засобів боротьби і робочої сили. Допосівний період. Організаційно-господарські й агротехнічні заходи. Науково обґрунтоване чергування культур. Кращі попередники буряків - озима пшениця після чорного і зайнятого парів, кукурудзи на зелений корм, гороху та інших зернобобових культур. Повернення буряків на попереднє місце не раніше, ніж через 4-5 років. Просторова ізоляція посівів буряків від насінників і буряковищ минулого року не менше як 500-1000 м. Недопустима сівба буряків після буряків. У сівозміні допускаються посіви цукрових буряків до 20%. Внесення збалансованих органо-мінеральних та мікродобрив. Вапнування кислих ґрунтів. Якісний основний та передпосівний обробіток ґрунту. Після збирання озимої пшениці (попередника) необхідно одно- або двократне лущення стерні з тим, щоб не тільки знищити бур'яни, а й зменшити чисельність грунтозаселяючих шкідників. Обов'язкова глибока (на 27-30 см) зяблева оранка, під яку вносять органічні і мінеральні добрива. При цьому бажано збільшувати дози фосфорних, калійних, марганцевих і борних добрив для підвищення стійкості рослин до нематоди, листкової, кореневої попелиці та ін.

Для основного внесення використовують амофосфат марки NР, гр. (N -16%, Р₂0₅ - 16%) - 70 кг/га, еколіст, р. (N -10%, КO2 - 6%, S - 5%, Мg - 1,7%, Са - 0,5%, В - 0,4%) - 10-15 л/га; можна також використовувати для передпосівного внесення каліймагнезію, гр. (К - 25-28%, Мg - 8%) - 300 кг/га, амофос, гр. (N- 11%, Р₂0₅ - 49%) - 70 кг/га, сульфат амонію, гр. N- 21%, S - 24%) - 90-120 кг/га, суперагро марки NPK, гр. (N - 3%, Р₂0₅ - 5%)-до 70 кг/га, суперфосфат гранульований марки А і Б, гр. (Р₂0₅ -17-18%) - до 70 кг/га, суперфосфат гранульований марки 0-18-0, гр. (Р₂0₅-18%) -до 120 кг/га, суперфосфат гранульований, гр. (Р₂0₅-19-20%)-до70кг/га, тукосуміш марки «А», гр. (амофос-66%, каліймагнезія - 24%) - до 480 кг/га; вносять і під передпосівну культивацію, фосфат амонію (амофос), гр. (N -10-18%, Р₂0₅-40-52%) - 70 кг/га.

Проти шкідників сходів (довгоносиків, блішок, бурякової крихітки, щитоноски, мінуючих мух, молі, листкової та кореневої попелиць, частково бурякової нематоди) проводять допосівну обробку кондиційного насіння композицією захисно-стимулюючих речовин на насіннєвих заводах (впродовж 6 місяців до сівби), використовуючи фурадан, т. пс., адіфур 35 СТ, т. пс. (25-35 л/т), промет 400, мк.с. (30 л/т), гаучо, з.п. (128,6 г на 100 тис. насінин), семафор, т.к.с. (2-2,5 л/т), круізер 350, т.к.с. (10-15 л/г), хінуфур в.с. (18 л/т для фракції 4,5-5,5 мм), космос 250, т.к.с. (0,1 л на 100 тис. насінин), старт 350, т.к.с. (35 л/т).

3 метою одержання дружніх сходів і підвищення стійкості рослин до грунтозаселяючих та шкідників сходів проводять обробку насіння реакомом, мікродобриво на основі комплексонатів мікроелементів Со, Си, Zп, Мп, Мо, В, кр., п. (15,0-20,0 л/т). Підвищити імунітет рослин до шкідників можна обробкою насіння буряків біопрепаратом сімтес, р. (35 л/т).

Для підвищення енергії проростання та польової схожості насіння, збільшення врожайності та цукристості коренеплодів і стійкості до шкідників проводять передпосівну обробку насіння емістимом С, в.р.(15 мл в 10 л води на 1 т насіння), ендофітом , р. (3-5 мл/т); насіння буряків столових замочують на 24 год. у 0,5%-му розчині біоглобіну у співвідношенні розчин/насіння 10:1

Навесні під культивацію можна вносити селітру вапняково-аміачну, гр. (М - 27%, СаО - 7-15%) - 50-60 кг/га, суперагро марки NР, гр. - до 70 кг/га, вуглеамонійні солі (ВАС) - 60-90 кг/га - обприскування перед посівом, під культивацію

Для знищення зимуючих яєць бурякового клопа навесні низько підкошують стерню багаторічних бобових трав, згрібають важкими боронами та спалюють. Знищення лободових, гречкових, складноцвітих та інших бур'янів, що ростуть на полях сівозміни уздовж доріг, лісосмуг та неорних ділянок, які є резерваторами розвитку довгоносиків, блішок, щитоносок, попелиць та ін.

Дружні, стійкі до шкідників сходи можна одержати також боронуванням і шлейфуванням полів, виділених під фабричні посіви і під насінники буряків, для закриття вологи, а після сівби - коткування. За високого ступеня загрози сходам довгоносиками, і іншими комахами буряковища та посіви буряків обкопують крайовими канавками завглибшки 30-35 та завширшки 15-16 см з колодязями у них завглибшки 30-35 см через кожні 5-10 м, систематично обприскують їх інсектицидами (дурсбаном, золоном, нурелом-Д, фастаком)

Вирощування сортів і гібридів, стійких проти шкідників, використання яких зменшує пестицидне навантаження і дає змогу одержувати високі й сталі врожаї цукрових буряків

Оптимально ранні строки сівби цукрових буряків у якомога стиснуті строки та на оптимальну глибину загортання (3-4 см) зменшують пошкодження сходів шкідниками (довгоносиками, блішками, крихіткою та ін.)

Проти дротяників та інших ґрунтових шкідників під час сівби за допомогою спеціальних пристроїв вносять маршал 25, к.е. (2-3 л/га) та флагман, к.е. (2,5-3,0 л/га) з негайним загортанням

У період вегетації. У фазі сходів - 2-3 пари справжніх листочків. Знищення ґрунтової кірки у фазі першої пари справжніх листочків збільшує не тільки енергію росту рослин, але і підвищує активність ентомофагів, що мешкають у ґрунті(хижі жужелиці - бембідіони та ін.)

За наявності або перевищенні економічного порогу шкідливості (ЕПШ) шкідників, а саме, звичайний довгоносик- 0,2-0,3; сірий - 0,2- 0,5; чорний - 0,3; бурякові бляшки - 3-7; щитоноски - 0,7-1,2 екз. на 1 м², а крихітки - 1,5-2,5 екз. в 1 дм³ грунту, або в разі сівби нетоксикованим насінням посіви цукрових буряків обприскують такими інсектицидами: актелліком 500, к.е. (1-2 л/га), базудином 600 EW, к.е., діазиноном, к.е. (1,8-2,0 л/га), дурсбаном 480, к.е., пірінексом 48, к.е., пілотом 480, к.е. (2,5 л/га), золоном 35, к.е. (2,0-3,5 л/га), моспіланом, р.п. (0,075 кг/га), актарою 25 WG, в.г. (0,08 кг/га) та ін.

До змикання листків у рядках (травень - перша половина червня) для знищення яєць і личинок у ґрунті довгоносиків, коваликів, чорнишів, пластинчастовусих жуків та ін. проводять розпушування ґрунту в міжряддях. 3 фази 2-3-х пар справжніх листочків фабричних та утворення стебел у насінників буряків (травень-липень) на посівах застосовують водний розчин сумішей на основі біогумусу, гр. (N - 1,5-3,0%, Р - 0,5- 2,0%, К - 0,3-2,5%, Са, Мg, Fе, гумус - 7,0-12,0%) у співвдношенні 1:25; реаком, мікродобриво на основі комплексонатів мікроелементів Со, Сu, Zn, Мn, Мо, В, кр., п. (6,0 л/га), а для позакореневого підживлення - фолігрін NРК, р. (N - 70 г/л, Р - 30 г/л, К - 39 г/л, мікроелементи - В, Со, Сu, Zn, Fе, Мn, Мо, Ni, Мg (1,0 л/га)

Для підвищення врожайності та цукристості коренеплодів і стійкості рослин до шкідників у фазі 2-3-х пар справжніх листочків посіви цукрових буряків обприскують регулятором росту амінол Форте, 3,75 г/л, р. (1,0 л/га) в комплексі з фоснутреном та кадостімом; вермістимом, р. (5-15 л/га)

За наявності економічного порогу шкідливості шкідників у цей період, а саме, попелиць: заселено рослин у травні 5%, червні - 10%, липні - 15%; бурякових мінуючих мух - 30% заселених рослин і 3-5 личинок на рослину, інших сисних комах проводять обприскування інсектицидами крайових смуг, а за потреби - всього поля, використовуючи: Бі - 58 новий, данадим 400, к.е., данадим стабільний 40%-й, к.е. (0,5-1,0 л/га), актеллік 500, к.е., золон 35, к.е. (1,0 л/га), фуфанон 570, к.е. (1,0-2,5 л/га), діметрин, к.е. (1,0-1,5 л/га), дурсбан 480, птот 480, к.е., базудин 600 ЕМ, в.е., діазинон, к.е., маршал 25, к.е. (0,8 л/га), сумітіон, к.е. (0,6-1,0 л/га), парашут 450, мк.с. (0,5 л/га), ратибор, в.р.к. (0,2-0,3 л/га), моспілан, р.п. (0,05 кг/га), а в насіннєвих посівах - шерпу 25 к.е., арріво, к.е., політрин 200, к.е. (0,48 л/га)

Для збільшення врожайності та цукристості коренеплодів, стійкості проти шкідників у фазі змикання листочків у рядках - міжряддях посіви цукрових буряків обприскують емістимом С, в.р. (10 мл в 300 л води на 1 га) і повторно - за місяць перед збиранням.

У період масового відкладання яєць совками (озимою, окличною, капустяною та іншими листогризучими совками) проводять культивацію. ґрунту в міжряддях бурякових плантацій (кінець травня - початок червня). Запізнення з обробкою призводить до того, що підрослі гусениці (2-3-го віків) не гинуть та із зрізаних буряків переходять на буряки, зменшується загибель їхніх яєць, личинок блішок і довгоносиків. Цей прийом негативно впливає також на бурякову нематоду, кореневу попелицю

Проти листогризучих та підгризаючих совок, лучного метелика, мінуючої молі на початку льоту метеликів і в період відкладання яєць (червень-вересень) здійснюють випуск трихограми в два-три прийоми через 4-6 днів по 20-30 тис. особин на 1 га, а проти гусениць 1-2-го віків застосовують біопрепарати (лепідоцид, бітоксибацилін). Для підвищення імунітету рослин до шкідників посіви обробляють біопрепаратом сімтес, р. (15 л/га)

За чисельністю шкідників, що дорівнює або перевищує економічний поріг шкідливості (ЕПШ): совки листогризучі (перша генерація) - 2-3 екз. на 1 м², 5-6 екз. на рослину (друга генерація), совки підгризаючі -1-2 екз. на 1 м² (у період змикання листочків у рядках), мінуюча міль - 2-3 екз. на рослину (червень-липень), 3-6 (серпень-вересень) проводять обприскування посівів (спочатку вогнищ), а при необхідності все поле, використовуючи: золон 35, к.е. (3,0-3,5 л/га), дурсбан 480, к.е. (2,0-2,5 л/га), арріво, к.е. (0,4 л/га), децис Профі, в.г. (0,05-0,1 кг/га), децис, штефесин, к.е. (0,25-0,5 л/га), сумітіон, к.е. (0,6-1,0 л/га), Бі-58 новий, к.е., данадим 400, к.е. (0,5-1,0 л/га), альтекс 100, к.е. (0,1-0,25 л/га), парашут 450, мк.с. (0,5-0,75 л/га)

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Об'єкт та предмет дослідження

Об'єктом досліджень була розробка системи захисту цукрових буряків від бурякових блішок, листкової бурякової попелиці в умовах Лісостепу України

Предметом досліджень був вплив інсектицидів на розвиток шкідників цукрових буряків в умовах ННВК Сумського НАУ в 2011 році

2.2 Опис господарства

ННВК СНАУ розміщене в другому агрокліматичному районі Сумської області, який характеризується помірним кліматом з теплим літом при значній кількості вологи і не дуже холодною зимою з відлигами. Сума позитивних температур за період, коли середньодобова температура буває вище 10⁰ С складає 2510⁰С. Гідротермічний коефіцієнт за вищезгаданий період дорівнює 1,1-1,2. Хід середньомісячних температур за багаторічними даними Сумської метеорологічної станції характеризується даними наведеними у таблиці 2.2.

Таблиця 2.1. Хід середньомісячних температур

Місяці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІ	ІХ	Х	ХІ	ХІІ
Середньо місячна тем-ра,С	-7,8	-7,6	-2,6	6,3	14,4	17,4	19,6	18,3	13,0	6,6	-0,2	-5,5

З таблиці 2.1. видно, що середньорічна температура складає 6 ⁰С. Найбільш холодними місяцями є січень і лютий. Абсолютний мінімум температури повітря -32,9 ⁰С спостерігався в 1956 році в лютому і -33,8 ⁰С в 1964 році в березні. Зима сніжна, характеризується не стійкою погодою. Поряд з низькими від'ємними температурами від -25 ⁰С до -37 ⁰С мають місце часті відлиги з температурою +4 +5 ⁰С. Часто при відлигах спостерігається випадання дощу. В окремі роки за зимовий період буває 30-32 дні з відлигами. Повторюваність відлиг, що продовжується 10 днів і більше, складає не менше 50%, вони майже завжди приводять до зникнення снігового покриву будь-якої висоти

Початком весни вважається дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через 0⁰С в бік підвищення. Найбільш рання дата настання весни спостерігалася в першій декаді березня. На початку весни відбувається стійке руйнування снігового покриву. Перехід середньодобової температури повітря через +5 ⁰С відповідає початку літнього періоду, тривалість якого в середньому складає 114 днів

Абсолютний максимум температури повітря +38°С зареєстрований в серпні. Заморозки в літній період спостерігаються дуже рідко. Найнижча температура повітря літом відмічалась в 1996 році в третій декаді серпня і складала +1,2 ⁰С

В літній період характерне випадання злив. Зливи разом з грозою і градом спостерігаються в 20% випадків і лише в 2% випадків вони супроводжувались сильними вітрами

Середньорічна кількість опадів складає 510 мм. Розподіл їх по місяцям приведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Розподіл річної кількості опадів

Місяці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ	ІХ	Х	ХІ	ХІІ	За рік
К-сть Опадів,мм	28	23	26	40	48	67	68	53	45	42	33	37	510

Як видно найбільша кількість опадів випадає влітку. Так як основним джерелом надходження вологи для рослин є опади, це створює досить сприятливі умови для вирощування більшості сільськогосподарських рослин. Так, наприклад, співпадання випадання найбільшої кількості опадів за місяць (таблиця 2.2.) з періодом максимального росту цукрових буряків та інших культур, позитивно впливає на формування їх врожайності. В середньому за рік в районі переважають вітри південно-західного -16% та південно-східного (15%) напрямків. Середня швидкість вітру -3,8 м/сек., кількість днів з сильним вітром (більше 15 м/сек. ) за рік дорівнює 10. В літньо-осінній період переважають вітри північно-східного напрямку. В окремі роки суховійні вітри сильно висушують грунт. Знижують врожай основних сільськогосподарських культур. Під час таких вітрів відносна вологість повітря знижується до 30%

Осінь починається з переходу середньодобової температури повітря через 15% в бік зниження. Такий перехід буває, як правило, на початку вересня (таблиця 2.2). Осінь продовжується , в середньому, близько 70 днів

Перші осінні заморозки починаються, як правило, на початку жовтня, але дата її настання коливається від 11 вересня до 27 жовтня. На понижених елементах рельєфу заморозки бувають частіше і продовжуються більше в зв'язку з зосередженням в них холодних мас повітря. Восени підвищується ймовірність випадання опадів, але їх кількість, в порівнянні з літніми зменшується і опадає 121 мм (таблиця 2.2).

В цілому сукупність кліматичних факторів в районі розміщення господарства сприятлива для вирощування основних сільськогосподарських культур

Територія господарства розташована на західних відрогах Середньоросійського підвищення.

Територія господарства розташована в лісостеповій зоні. Найбільше розповсюдження на території господарства мають чорноземи типові, що залягають на однолесовій і дволесовій терасах

Ґрунтовий покрив дослідного поля представлений переважно чорноземом типовим важкосуглинковим на лесовидному суглинку. Цей ґрунт характеризується агрономічно цінною зернисто-грудковатою структурою, добрими фізико-механічними властивостями, великими запасами доступних для рослин поживних речовин, високою гумусованістю та інтенсивною біологічною активністю В таблиці 2.3. представлені дані метеорологічних умов вегетаційного періоду за 2011 рік.

Таблиця 2.3 Метеорологічні умови вегетаційного періоду 2011 року (за даними Сумської метеостанції).

Місяці	Декади	Середньодобова температура повітря, ? С	Відносна вогкість %	Кількість опадів, мм
		Середня багаторічна	2011	Середня багаторічна	2011	Середня багаторічна	2011
Січень	1	-7.0	-6.8	91	95	10.0	8
	2	-8.4	-3.3	93	96	11.1	18.7
	3	-5.2	-4.0	94	97	10.0	2.1
Лютий	1	-8.3	-4.8	93	99	0.0	29.5
	2	-6.4	-9.2	95	94	12.5	39.3
	3	-7.5	-5.3	92	95	7.7	19.6
Березень	1	-3.0	-3.0	89	97	9.1	7
	2	-1.5	3.7	82	89	10.2	15.7
	3	-2.1	7.4	86	84	9.8	27.7
Квітень	1	3.2	5.8	79	73	7.0	16.5
	2	6.4	9.2	65	64	20.2	13.2
	3	7.5	14.6	61	50	9.8	23.1
Травень	1	12.5	12.0	63	65	15.3	20.8
	2	14.0	15.8	62	63	14.7	2.0
	3	15.8	15.7	69	71	18.0	58.0
Червень	1	18.1	16.6	60	61	20.2	5.9
	2	19.5	17.1	55	70	24.3	8.5
	3	17.9	19.0	62	73	19.5	19.4
Липень	1	18.2	20.2	65	70	26.8	29.1
	2	19.5	21.9	69	79	29.3	65.7
	3	20.1	21.6	71	73	25.9	73.8
Серпень	1	19.5	20.0	71	74	18.7	15.3
	2	18.4	19.5	64	68	29.3	5.4
	3	18.0	20.2	63	70	16.6	4.1
Вересень	1	13.8	14.3	60	64	15.9	30.2
	2	13.3	13.2	71	76	14.5	42.4
	3	12.9	10	72	77	10.6	43.3
Жовтень	1	7.3	7.5	72	74	21.2	54.2
	2	6.4	5.4	79	67	10.3	43.4
	3	6.1	6.2	75	69	12.5	35.8
Листопад	1	2.0	4.1	65	84	13.4	31.4
	2	-0.2	-1.2	92	85	17.8	25.8
	3	-1.3	-3.5	90	86	11.8	21.1
Грудень	1	-3.8	-2.9	87	89	12.3	20.8
	2	-5.0	-4.3	92	98	11.4	33.4
	3	-5.9	-5.2	95	95	13.3	38.8

Як видно з таблички 2.2. що агрокліматичні умови вегетаційного періоду 2011 р. були значні аномалії температури повітря, нерівномірний впродовж сезонів по всій території країни розподіл опадів. Через високий температурний режим повітря та ґрунту на початку вегетаційного періоду за відсутності опадів спостерігалось зниження до критичного рівня вмісту продуктивної вологи в ґрунті, що негативно впливало на розвиток більшості сільськогосподарських культур, натомість відмічався інтенсивний розвиток фітофагів. Потужний та малорухомий активний циклон наприкінці червня -липня, що утворився над Україною, обумовив сильні тривалі дощі, зливи. В цілому фітосанітарний стан за період вегетації в поточному році можна охарактеризувати, як помірно напружений. Не спостерігалось масового розвитку шкідливих об'єктів, які б призвели до загибелі врожаю.

Загальна структура посівних площ в ННВК СНАУ складається з структури посівів виробничого підрозділу і дослідні ділянки.

В таблиці 2.4 представлено структуру посівних площ ННВК СНАУ

Таблиця 2.4 Структура посівних площ в ННВК СНАУ за 2009-2011рр.

Культура	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	га	%	га	%	га	%
Всього : Зернові - всього в тому числі: Озима пщениця Ячмінь Горох Овес Гречка Соя Фацелія Редька олійна на асіння Сидерати Багаторічні трави Картопля Цукрові буряки Овочеві культури всього в тому числі: Цибуля Морква Столові буряки Капуста Помідори Огірки	510 354 150 80 40 10 62 - 5 7 76 20 4,2 50 5,8 1,2 0,5 1 1,1 0,6 0,4	100 69,4 29,4 15,7 7,8 2 12,1 - 1 1,4 14,9 4 0,8 9,8 1,1 0,2 0,1 0,2 0,2 0,1 0,1	530 400 127 96 47 9 63 50 3 5 66 18 3,2 37 5,8 1,1 0,5 - 1,2 0,4 0,5	100 75,5 24 18,1 8,8 1,7 11,9 9,5 0,6 0,9 12,4 3,4 0,6 7 1,1 0,2 0,1 - 0,2 0,1 0,1	525 418 211 77 60 9 25 32 2 2 88 5 2 9 3 1 0,5 0,5 1 - -	100 79,6 40,2 14,7 1,4 1,7 4,8 6 0,4 0,4 16,7 1 0,4 1,7 0,6 0,2 0,1 0,1 0,2 - -

Найбільш питома вага в структурі посівних площ займають зернові культури 418 га або 79,6%. В тому числі озимі 211 га (40,2%), ярі зернові 207 га (39,4%), картопля займає 2 га (0,4%), цукрові буряки 9 га (1,7%), кормові трави 5 га (1%), сидерати 88 га (16,7%), овочеві культури 3 га (0,6%).

Як підтверджують дані таблиці 2.4 структура посівних площ за останні три роки (2009-2011) практично не змінилась

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спостереження проводили в умовах ННВК СНАУ в 2011 році на посівах цукрових буряків, на гібриду Сара.

Гібрид Сара (рис 3.1) стійкий до цвітушності та ураження коренеїдом, толерантний до церкоспорозу. Придатність для механізованого збирання 8-9 балів. Рекомендований для вирощування на всій території України

Рис 3.1.Гібрид «Сара»

Насіння гібриду однозародкове. Гіпокотиль зеленого кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід циліндрично-конічної форми.

З появою сходів буряків систематично підраховували чисельність блішок на посівах та визначали ступінь пошкодження ними рослин, обліки продовжували проводити до осіннього похолодання. Жуків підраховували при поверхневому огляді відрізків рядків (довжиною 25см), а також шляхом косіння ентомологічним сачком

До утворення 2-3 пар справжніх листків кількість блішок визначали на відрізках рядка буряків(довжиною 25см) один раз в п'ятиденку (перерахунок вели на 1 м рядка)

Відрізки рядків вибирали довільно. Не доходячи до місця обліку (приблизно один крок), присідали і обережно клали мірку в міжряддя, ближче до облікового рядку. Потім уважно оглядали рослини і поверхність ґрунту проти мірки і підраховували блішок. Облік проводили вранці (до 10-11 г.) в теплу тиху погоду. В цей час жуки інтенсивно живились і більша їх частина знаходиться на рослинах

Після змикання листків в рядках, блішок на буряках підраховували методом косіння сачком, роблячи по 10 помахів у 10 місцях поля, та перераховували на 100 помахів

Ступінь пошкодження сходів блішками визначали оглядом 200 рослин за п'ятибальною шкалою:

0 - рослини не пошкоджені;

1 - сліди пошкодження, до 5%;

2 - середні, 6 - 25%;

3 - значні, 26 - 50% ;

4 - сильні, понад 50% листкової поверхні.

Після виявлення попелиці на буряках систематично (спочатку кожну п'ятиденку а потім щодекадно) проводили обстеження посівів буряків. При обліку оглядають по 100 рослин в крайовій смузі поля і за двома діагоналями поля, тобто всього 200 рослин. Рослини оглядали групами по 5 в кожній, тобто в 20 місцях в крайовій смузі і в 20 місцях по діагоналях

Ступінь пошкодженості рослин визначали за п'ятибальною шкалою:

0 - попелиці на рослинах немає;

1 - поодинокі особини попелиці на рослині або невеликі колонії;

2 - листки буряків, або стебла помітно вкриті невеликими колоніями попелиці;

3 - колоніями попелиць заселено близько 50% рослин;

4 - рослина майже вся заселена колоніями, але ще не заселена;

5 - рослина майже вся заселена колоніями і від пошкодження в'яне та засихає.

Для зниження чисельності блішок використовували інсектицид Децис Профі, а для попелиці використовували інсектицид Нурел Д.

Ефективність використання препаратів визначають за формулою:



де: С - середній бал заселення;

А - кількість рослин з однаковим балом;

Б - бал, який відповідає цим ознакам;

? - сума добутків А і Б;

Р - загальна кількість заселених рослин

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Протягом спостережень проведених в умовах ННВКСумського НАУ у 2011 році на посівах цукрових буряків гібриду Сара на площі 0,5 га, було встановлено, що основними шкідниками буряків були: звичайна бурякова блішка(Chaetocnema concinna), листкова бурякова попелиця(Aphis fabae).

4.1 Звичайна бурякова блішка

Комахи відносяться до ряду Твердокрилі (жуки) - Coleoptera, до родини Листоїди - Chrysomelidae.

Жук розміром 1,9 - 2,4 мм, темно-бронзовий; надкрила у крапчастих борозенках; тіло овальне; основа передньоспинки спереду майже пряма, з невеликою опуклістю біля щитка; передні й середні стегна та вусики темні, задні середні ноги з глибокою виїмкою біля вершини гомілок (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Бурякова блішка

Яйце розміром 0,6 мм, світло-жовте. Личинка - 3,5 - 4,5 мм, біла, з бурувато-жовтими головою і ногами; ноги з розвиненим тазиком і стегнами; лапки одночленикові, кігтеподібні, зверху з прозорою чашечкоподібною зачіпкою; кінець черевця овальний, з двома загнутими догори шипиками. Лялечка розміром 1,7 - 2 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця.

Із місць зимівлі жуки виходили дуже рано - наприкінці березня - на початку квітня, коли температура повітря досягає 6 - 8?С. Шкодочинність блішки в тому, що жуки вигризали зверху на листі виразки, залишаючи недоторканим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс «віконця» розривався, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Динаміка заселення посівів звичайною буряковою блішкою зображена на рисунку (рис.4.2)

Рис. 4.2. Динаміка заселеності цукрових буряків звичайною буряковою блішкою, 2011рік

Як видно, заселеність посівів блішкою у 2011 році почалася у першій декаді травня, і чисельність її склала 1 ос./м?. Далі чисельність поступово зростала, блішки активно живилися і 10.05. чисельність склала 14 особин/м?, а відсоток заселення склав - 70%. Так як рослини були менш розвиненими і це перевищувало економічний поріг шкідливості, тому було проведено обробку інсектицидом Децис Профі, з нормою витрати 0,1 л/га. Після проведення обприскування, чисельність блішки значно зменшилась, і на II декаду травня склала 3 особин/м?, відсоток заселення рослин становив 18%. Вихід жуків нового покоління розпочинався у другій декаді червня, чисельність шкідника склала 2 особини/м?, відсоток заселення - 9%. Чисельність жуків нового покоління блішок була низькою, рослини уже були добре розвинутими, блішки не тривалий час живились на рослинах , але значної шкоди не завдавали, а потім перелітали у місця зимівлі

У 2011 році посіви заселяла і листкова бурякова попелиця.

4.2 Листкова бурякова попелиця (Aphis fabae)

Листкова бурякова попелиця відноситься до ряду Рівнокрилих -Homoptera, до підряду попелиці -Aphidineа, родини попелиці -Aphididae.

Перші крилаті самки-розселювачки були відмічені на посівах I декади червня. Вони розміром 1,4 - 2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі; черевце чорно-зелене, передні стегна білі, вусики чорні, трохи коротші за довжину тіла. (рис. 4.11). Крилаті самки розмножувались партеногенетично, відроджуючи личинок і перелітали з рослин на рослину таким чином сприяли заселенню посівів попелицями



Рис. 4.3. Крилата самка

На посівах цукрових буряків листкова бурякова попелиця пошкоджує верхівки стебел рослин у цей час листки буряків стають чорними від колоній попелиць, листя зморщується, краї і верхівки його загортаються вниз. Згодом пошкоджене листя прив'ядає і засихає (рис. 4.4). В серпні кількість колоній і чисельність в них попелиць зменшується, хоч на молодих центральних листках попелиці живуть до збирання врожаю. Спричинена попелицями шкода полягає в значному зниженні маси (до 25-32%) та цукристості (до 0,7-1,7%) коренеплодів буряків, у зниженні врожаю насіння (до 45-72%) і його схожості



Рис. 4.4. Пошкодження рослин попелицями

Динаміка заселення цукрових буряків попелицями зображена на рис. 4.5.

Рис. 4.5. Динаміка заселеності цукрового буряка листковою буряковою попелицею 2011 рік

Як видно з рисунку заселення посівів листковою буряковою попелицею почалося у ІІ декаді червня, поступово чисельність попелиці зростала і 26.06. становила 18%, а середній бал склав 1,2 бали. Чисельність перевищувала економічний поріг шкодочинності, який становить 10%, тому щоб не допустити розповсюдження шкідника по всій площі посівів було проведено обробку інсектицидом Нурел Д з нормою витрати 3,5 л/га. Після обробки чисельність значно зменшилась, і на I декаду липня вже становила 2% з середнім балом - 1.

За результатами проведених захисних заходів визначали їх біологічну ефективність.