Епізоотична ситуація та розробка лікувально-профілактичних заходів щодо аскарозу свиней в умовах фермерського господарства Vanggaarden i/s оурe (Данія)

Діагноз на вагітність ставиться на 22-25 дні після осіменіння, з допомогою УЗ-сканування (портативний прилад фірми Pie Medical). Порісні свині переводяться в іншу секцію, де тварини утримуються напіввільно. В індивідуальному станку свиноматка знаходиться лише під час годівлі (рис. 8).

Годівля дворазова. Кожна технологічна група свиней отримує окрему кількість корму, в залежності від потреб, окрім того, в разі необхідності, оператор, оглядаючи поголів'я, регулює рівень годівлі кожної свиноматки окремо. Система роздачі корму автоматична. Окрім повнораціонного комбікорму тварини отримують солому, для покращення перистальтики кишечнику. За весь репродуктивний цикл свиноматкам двічі проводиться вітамінізація: за 4-5 днів до осіменіння та за 2-3 тижні до опоросу.

Згідно програми імунізації тварин, всі свиноматки підлягають вакцинації: проти бешихи та парвовірусної інфекції (Еryparvo) - за 1 день до відлучення; проти колібактеріозу та некротичного ентериту (Gletvax 6) - за 2 тижні до опоросу, проти лавсонії (Enterisol) - свинки 1,5-2 місяці.

Дегельмінтизація проводиться один раз за весь цикл - за 2-3 тижні до опоросу, з використанням піперазину (Ріреrazin) у вигляді порошку з кормом. Контроль дегельмінтизації не проводиться.

Гній через решітчасту підлогу станків потрапляє у спеціальний резервуар. Після чого насосом закачується у спеціальному бетонний колектор біля свинарнику. Там він знаходиться близько 6 місяців і вивозиться на поля.

В табл. 2 наведено результати ведення свинарства за продуктивними, відтворними, відгодівельними показниками.

Згідно наведених даних слід зазначити, що за окремими показниками відмічалося відчутне покращення виробництва за звітний період. Зокрема, збільшилась кількість новонароджених поросят на свиноматку з одночасним зменшенням кількості мертвонароджених, зменшилась кількість загиблих поросят за підсисний період. Зниження інших показників було зумовлено вимушеною інтенсивною заміною поголів'я через велику кількість свиноматок 5-го і більше опоросів.

Таблиця 2. Виробничі показники свинарства в Vanggaarden I/S (Данія) за 2007 рік

Показник	Квартали	Всередньому/ Всього за рік
	І	ІІ	ІІІ	ІV
Вироблено поросят, гол.	4568	4725	4686	4606	18585
Вага поросят на відйомі, кг	8,6	8,1	8,6	8,4	8,4
Кормів на порося, корм.од (FEs)	61	58	60	64	61
Кормів на свиноматку за рік, корм.од (FEs)	1626	1565	1575	1683	1612
Вироблено поросят на свиноматку за рік	26,5	26,9	26,1	26,1	26,4
Опоросів на свиноматку за рік	2,29	2,25	2,28	2,25	2,27
Новонароджених поросят на свиноматку, гол	12,9	13,6	13,6	13,7	13,5
Мертвонароджених поросят на свиноматку, гол	1,7	1,8	1,5	1,4	1,6
Віднято поросят на свиноматку, гол	10,8	12,2	11,3	11,5	11,5
Загиблих поросят за підсисний період, %	14,1	10,3	16,5	12,4	13,3
Сервіс-період, днів	6	5	6	5	5,5
Кількість перегулів, %	7,0	4,4	8,1	6,8	6,6
Кількість опоросів, %	87,0	87,6	88,0	86,9	87,4
Списаних і загиблих свиноматок	84	77	132	130	423

Стосовно ветеринарного обслуговування ферми слід сказати, що ветеринарний лікар відвідує ферму кожного місяця, перевіряє санітарний стан приміщень, умови в яких утримуються тварини, оглядає тварин на предмет наявності хвороб заразної і незаразної патології, в разі необхідності, для уточненні діагнозу, робить патрозтин загиблих поросят, відбирає проби (кров, шматочки органів) для лабораторного дослідження, окрім того, контролює програму вакцинації, а також слідкує за правильним використанням лікарських засобів (антибіотиків, тощо) працівниками ферми. Власне ветеринарний лікар дає дозвіл на використання тих чи інших ліків. Зокрема антибіотики та антигельмінтики можна використовувати лише за його рецептом.

2.3 Результати власних досліджень та їх аналіз

Для гельмінтологічного моніторингу господарства було проведено епізоотологічне обстеження, копрологічні, гематологічні та біохімічні дослідження.

Аналіз ситуації, яка існувала в господарстві на протязі попереднього року щодо гельмінтозів, показав, що воно є неблагополучним стосовно аскарозу. Дані, отримані на підставі систематичного огляду станків і секцій, свідчать про періодичну появу статевозрілих форм паразиту у фекаліях тварин. Здебільшого це були свиноматки останньої половини порісності, інколи свиноматки після осіменіння. Стосовно підсисних поросят слід відзначити появу симптомів, які, можливо, характеризують стадію міграції личинок аскарисів - кашель, чихання, наявність носових витікань. Така картина спостерігалась у поросят 25 - 35-денного віку, проте не мала масового характеру. Більш масово це проявлялось після відлучення, у віці 1,5 - 2,5 місяці. Ситуація відносно інших статево-вікових груп взагалі невідома. Гельмінтокопрологічні дослідження раніше не проводились, тому даних стосовно екстенсивності та інтенсивності аскарозної інвазії відсутні. З цієї ж причини не відома ситуація відносно інших гельмінтозів.

Слід відмітити, що з метою профілактики гельмінтозів в господарстві проводиться дегельмінтизація один раз за весь цикл - за 2-3 тижні до опоросу, з використанням піперазину адипінату у вигляді порошку з кормом, одноразово. Проте ефективність проведених обробок не визначали.

Аналіз ветеринарно-санітарних заходів, які проводяться на фермі, показав, що контамінація приміщень яйцями гельмінтів, де утримуються свині, і перманентне інвазування тварин окремих вікових і технологічних груп є цілком можливим. Зокрема, лише один раз на 6 місяців відбувається повне чищення від гною, миття та дезінфекція станків в секції для порісних свиноматок. Цьому сприяє також сама технологія утримання тварин цієї групи - напіввільно, тобто свині мають можливість вільно пересуватись по секції, контактуючи із контамінованою підстилкою та гноєм. Це стосується також і ремонтних свинок, які утримуються вільно в секції. Тварини інших груп утримуються в станках, проте секція миється і дезінфікується після кожного циклу лише в маточниках.

Ситуацію погіршує той факт, що обслуговуючий персонал має можливість вільно пересуватись із секції в секцію, незалежно від того, за якою виробничою ділянкою він закріплений. В даному випадку сама людина є фактором розповсюдження гельмінтів.

В господарстві також є передумови, які сприяють сезонному характеру прояву гельмінтозів. Зокрема, влітку в приміщеннях ферми накопичується надмірна кількість мух через штучне їх розповсюдження (у вигляді лялечок). Справа в тому, що личинки певних видів цих двокрилих комах дуже добре почувають себе у гної. Розмножуючись у великій кількості в цьому середовищі, вони стають поживною добавкою до основного раціону свиней. Проте є негативна сторона - погіршується санітарний стан приміщень, зокрема завдяки поширенню летючими імаго збудників хвороб, в тому числі й яєць паразитів. Клінічний огляд поголів'я свиней показав відсутність якихось характерних симптомів, які б вказували на наявність гельмінтної інвазії серед дорослих тварин, не враховуючи поодинокі випадки появи запорів у порісних свиноматок, особливо напередодні опоросу, що є типовим для свиней в такому фізіологічному стані. А також рідкі випадки появи проносів у ремонтних свинок 5 - 8 місячного віку, які були спричинені бактеріальною інфекцією на тлі стресу, обумовленого частими перегрупуваннями тварин цієї статево-вікової групи. Зазвичай, після курсу антибіотиків (пеніцилін, амоксіцилін), тварини видужували. Інша картина спостерігалась серед поросят-сисунів та після відлучення. Серед тварин цих обох груп відмічались випадки ураження дихальної системи, які супроводжувались кашлем, чиханням, хрипами, а також появою витікань з носової порожнини. Здебільшого такі симптоми з'являлись у поросят починаючи з віку 25 днів. Нерідко, в одному і тому самому гнізді, з'являлись поросята з легеневою патологією та проносами. До відйому така картина мала відносно спорадичний характер. Проте після відлучення ситуація дещо погіршувалась. Кількість уражень дихальних шляхів у поросят збільшувалась, з'являлись ослаблені тварини, що починали відставати в рості (рис. 9 та 10). На цьому фоні частіше виникали випадки уражень тварин на іншу патологію, зокрема артрити кінцівок, диспепсія тощо. Такій ситуації сприяв відйомний стрес. Використання антибіотиків, зокрема тілозину (Tylan) у вигляді ін'єкцій для сисунів та оксітетрацикліну (Dimocol) у вигляді преміксу для відйомишів, сприяло клінічному видужанню багатьох з хворих поросят, проте певна кількість залишалась хворою, при чому захворювання перебігало хронічно (при ураженні дихальних шляхів температура залишалась в межах норми).



Проводячи диференційну діагностику хвороб серед поросят та молодняку віком до 2,5 місяців було з'ясовано, що певна частина тварин з ураженнями дихальної системи є хвора на ензоотичну пневмонію, або мікоплазмоз. В зв'язку з цим в господарстві була впроваджена програма вакцинації проти цієї хвороби, з використанням вакцини Stellamune. Імунізації підлягали всі поросята віком до 3-х тижнів. Проте постійне використання вакцини на протязі 18 місяців і чітке дотримання правил стосовно карантинування тварин не дало очікуваного результату стосовно боротьби з хворобами дихальних шляхів. При огляді секцій та індивідуальних станків для свиноматок реєстрували появу у фекаліях тварин статевозрілих форм аскарисів. Це були нематоди веретеноподібної форми, молочно-жовтуватого або рожевого кольору, довжиною 20-35 см.

Здебільшого це спостерігалось у порісних свиноматок переважно 2-ї половини вагітності. Це підтверджується даними літературних джерел, згідно з якими інтенсивність інвазії зростає ближче до опоросу [28].

З метою проведення більш детального гельмінтологічного моніторингу всього поголів'я, було проведено копрологічне дослідження окремих технологічних та статево-вікових груп свиней.

Гельмінтоовоскопічне дослідження виявило наявність у пробах фекалій практично всіх досліджуваних груп тварин яєць овальної форми, коричневого кольору, з товстою бугристою оболонкою., ідентифікованих як яйця A. suum (рис. 15 - 18).

Таким чином, було поставлено остаточний діагноз - аскароз свиней. Яйця та личинки інших видів гельмінтів виявлено не було.

Результати гельмінтоовоскопічного дослідження фекалій свиней наведені в таблиці 3.

Отримані дані свідчать про суттєву різницю як в екстенсивності, так і інтенсивності інвазії між окремими групами свиней. Окрім того в кожній з досліджуваних груп спостерігалась сезонна динаміка зараженості тварин на аскароз. Так, найменший рівень екстенсивності інвазії реєструвався серед поросят-відлучників: взимку ЕІ склала 12,9 - 17,1%, тоді як влітку цей показник був 22,9 - 24,3%. Інтенсивність інвазії також була відносно низькою і коливалась в межах 12,8±0,6 - 16,7±0,8 екз. яєць на протязі року. При чому більше яєць знаходили саме в теплу пору року. Тобто, можна говорити про сезонний характер прояву аскарозу на фермі.

Таблиця 3. Інвазованість свиней різних статево-вікових та виробничих груп аскарозом у фермерському господарстві (M±m)

Статево - вікова група, досліджено тварин	Період дослідження, квартали
	ІV (2006)	І (2007)	ІI (2007)	ІII (2007)
	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць
Поросята-відлучники (1,5 - 2,5 міс.), n=30	12,9	12,8±0,6	17,1	14,4±0,8	24,3	16,7±0,8	22,9	14,4±0,7
Свиноматки поросні, n=15	52	24,8±1,3	52	18,6±1,0	60	22,8±1,4	56	20,1±1,1
Свиноматки після відлучення, n=15	20	15,3±0,9	25	13,8±0,9	30	13,3±1,0	20	12,8±0,8
Хряки-плідники, n=6	50	26,8±1,6	50	23,5±1,4	66,7	28,3±1,6	66,7	28,1±1,5
Ремонтні свинки 2-7міс., n=10	33,3	13,7±0,8	40	14,9±1,1	26,7	11,8±0,8	33,3	13,5±0,9

Саме на таку динаміку перебігу аскарозу у молодняку свиней з віком вказують дані деяких дослідників [6].

Дещо гірша динаміка ЕІ та ІІ відмічалася серед дорослого поголів'я. Зокрема, відмічалось наростання екстенсивності та інтенсивності аскарозної інвазії серед порісних свиноматок. В цій групі був зафіксований найбільший відсоток заражених на аскароз тварин на протязі року. Так, у свиноматок ЕІ за окремими кварталами року складала 52 - 60 %, при відносно низькій ІІ - 18,6±1,0 - 24,8±1,3 екз. яєць.

Поряд з цим, у свиноматок на осіменінні спостерігався відносно низький, порівняно з порісними свиноматками, рівень ЕІ та ІІ, які відповідно склали 20 - 30% та 12,8±0,8 - 15,3±0,9 екз. яєць.

Високий рівень зараженості спостерігався серед кнурів-плідників, понад половини проб від яких були позитивні на аскароз.

Зараженість серед ремонтних свинок була також високою, і складала 26,7 - 40 %, при відносно низькій інтенсивності інвазії - 11,8±0,8 - 14,9±1,1 екз. яєць.

Свиноматки є найчисельнішою групою серед дорослих тварин і відіграють, безумовно, ключову роль у розповсюдженні аскарозу на фермі. Аналізуючи ситуацію що склалася, слід відзначити суттєву різницю в динаміці аскарозної інвазії між порісними та свиноматками на осіменінні. Останні мали стабільно нижчі на протязі року ЕІ та ІІ відповідно на 27 - 36 % і на 5 - 10 екз. яєць. Така різниця обумовлена дегельмінтизацією, яка проводиться за 2 - 3 тижні до опоросу. Власне, це є найголовніший фактор, що лімітує розповсюдження аскарозу в господарстві. На певну обмеженість в поширенні аскарозу на фермі вказує і відносно невисока інтенсивність інвазії в розрізі всіх груп свиней.

Іншим чинником, що негативно впливав на передачу аскарисів в епізоотичному ланцюзі, було чітке дотримання технології утримання свиней. Всі маточники після відлучення повністю звільняються від тварин, ретельно миються і дезінфікуються. Саме через це, можливо, рівень інвазованості серед сисунів є найнижчим. Не відбувається перезараження тварин яйцями гельмінтів від попередніх груп.

Попри це, зараженими виявилися свині всіх технологічних і статево-вікових груп, що зумовлено або низькою ефективністю самого антигельмінтику, або недосконалістю схеми його використання, яка зведена до одноразового введення препарату, чим не досягається повного звільнення організму тварин від гельмінтів. Найслабкішою ланкою в ланцюзі розповсюдження гельмінтів виявилися порісні свині, ЕІ та ІІ у яких були найвищими. Іншою важливою причиною є те, що миття та дезінвазія в секціях для порісних свиноматок відбувається лише 1 раз на 6 місяців. Таким чином, ця виробнича ділянка стає своєрідним стаціонарним джерелом інвазійних яєць аскарисів. Реінвазування свиней стає можливим вже після дегельмінтизації, ще до переведення їх у секцію для опоросів, так як зрілі яйця гельмінтів, зберігаючи інвазійні властивості у зовнішньому середовищі, знов і знов потрапляють з кормом та водою в організм свиней.

Наступним етапом наших досліджень було вивчення впливу дезінвазії приміщень на ефективності дегельмінтизації піперазином, що використовувався в якості антигельмінтику в господарстві. Дози і схема використання препарату не змінювались. Дослідження було проведено в два етапи: на першому - в якості засобу боротьби використовували лише піперазин; в другому - окрім дегельмінтизації було проведено миття та дезінвазія всіх станків перед постановкою тварин у секцію (рис. 19). Чищення секції проводилось гарячою водою (50 - 60 єС) під високим тиском. З цією метою використовували пристрій KДRCHER. Після цього, із застосуванням цього ж пристрою, секція оброблялась 1 %-вим гарячим розчином Virkon S. В контрольній групі не оброблялись станки і не задавався антигельмінтик.

Для оцінки ефективності заходів відбиралися проби фекалій від свиноматок, безпосередньо перед дегельмінтизацією (за 3 тижні до опоросу) та за 30 - 35 днів після неї (лактуючі свиноматки) (таблиця 4).

Таблиця 4 Екстенсивність та інтенсивність аскарозної інвазії за дії піперазину на тлі проведення дезінвазії приміщень, n = 15 (M±m)

Групи тварин	До дегельмінтизації	Після дегельмінтизації
	Хворих тварин	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць	Хворих тварин	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць
без обробки секції	дослідна	10	66,7	25,9±1,9	7	46,7	15,5±0,5*
	контрольна	11	73,3	32,1±1,8	12	80	35,9±2,1
з обробкою секції	дослідна	7	46,7	35,6±2,2	4	26,7	14,9±0,6*
	контрольна	7	46,7	29,6±2,0	7	46,7	21,7±1,9

Примітки: * Р < 0,001 до контролю

Отримані дані вказують на те, що самий лише піперазин має відносно слабку антигельмінтну дію за використаної схеми. Лише 3 тварини з 10-ти заражених аскарозом не мали яєць аскарид в пробах фекалій після обробки. Проте можна відзначити вірогідне зниження інтенсивності інвазії в цій групі. Таким чином, екстенс- та інтенсефективність склали відповідно 30 та 40,2%. В контрольній (інтактній) групі також відбулися певні зміни: за період досліду на одну уражену тварину стало більше, ЕІ склала 80%.

Це вказує на те, що процес інвазування відбувається постійно, практично весь період перебування свиней у секції.

За умов обробки приміщень відмічалось поліпшення досліджуваних показників в дослідній групі ще до дегельмінтизації. Це вказує на менший рівень контамінованості інвазованими яйцями гельмінтів приміщення, де утримуються свині. За цих умов ЕІ в контролі та досліді склала 46,7%, що майже на 20 % менше, ніж в групах, де станки не оброблялись.

Після дегельмінтизації за запропонованою схемою ЕІ дорівнювала 26,7%, при ІІ - 14,9 екз. яєць (Р<0,001). Враховуючи кількість інвазованих тварин на початку і в кінці досліду, екстенсефективність (ЕЕ) склала 42,9 %, тобто на 22% більше ніж в групі, де не проводилась дезінвазія; інтенсефективність (ІЕ) також була вищою - 58,15%. В контрольній групі інвазованість свиней залишилась незмінною.

Таким чином, можна зробити висновок, що піперазин володіє низькою антигельмінтною активністю за його одноразового введення тваринам. Посилення цієї дії відмічається на тлі попередньої дезінвазії приміщень. Сама дезінвазія лише в певній мірі сприяє покращенню ситуації щодо аскарозу свиней.

Враховуючи отримані результати, було прийнято рішення скорегувати схему обробки, з дворазовим використанням піперазину. Препарат задавався у використаних раніше дозах, за 4 тижні до опоросу, з повтором через 10 днів, з кормом, індивідуально. З метою проведення порівняльної оцінки, було вирішено застосувати ще один антигельмінтний засіб Panacur^® vet. 4% (фенбендазол), який задавався за такою ж схемою у формі дрібного орального порошку в дозі 5 мг фенбендазолу на 1 кг маси тіла (приблизно 25 г препарату на одну свиноматку), з кормом, індивідуально. Для визначення ефективності дії обох антигельмінтиків було створено три групи спонтанно інвазованих аскаридами тварин, по 12 голів в кожній: перша отримувала піперазин, друга - панакур, третя - контрольна, не отримувала антигельмінтики. Свиноматки всіх груп мали середній вік за продуктивністю 2-5 опоросів, підібрані за принципом пар-аналогів, однієї породи (ландрас х крупна біла). Окрім того, місця утримання порісних свиноматок всіх дослідних груп, перед їх постановкою у секцію, мились та дезінвазувались використаним раніше способом. Гельмінтоовоскопічні дослідження проводились безпосередньо перед початком згодовування антигельмінтиків та через 10 - 14 днів після цього. Гельмінтологічні дослідження проводились і серед отриманих від піддослідних свиноматок поросят.

Результати досліду, наведені в таблиці 5, свідчать про певну різницю в антигельмінтних властивостях двох досліджуваних препаратів.

Таблиця 5. Порівняльна характеристика протипаразитарної дії піперазину і панакуру за аскарозу свиней, n = 12 (M±m)

Групи тварин	До дегельмінтизації	Після дегельмінтизації
	Хворих тварин	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць	Хворих тварин	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць
1-ша дослідна (піперазин)	12	100	21,1±1,9	3	25	8,3±0,8
2-га дослідна (панакур)	12	100	26,4±1,4	1	8,3	5
Контрольна	12	100	24,9±1,7	12	100	28,6±1,7

Зокрема, порівнюючи ЕІ після згодовування антигельмінтиків, слід відмітити, що майже в тричі цей показник був нижчим у 2-й дослідній групі (отримували панакур), ніж у першій. Таким же чином змінилась ІІ: за дії панакуру було налічено лише 5 екз. яєць в 3-х каплях єдиної позитивної проби, а за дії піперазину - в середньому 8,3±0,8. Показники в контролі залишались незмінними. Антигельмінтний ефект панакуру яскраво зображений на рис. 20.

Рис. 20. Мертві аскариcи у фекаліях свиней після дії панакуру

На підставі отриманих даних розраховували екстенс- та інтенсефективність проведеного лікування (табл. 6). Так, ЕЕ та ІЕ за дії піперазину склали 75 та 60,8 % відповідно. Тоді як за дії панакуру ці показники були кращі, і дорівнювали 91,7 та 81,1 %.

Таблиця 6. Ефективність застосування панакуру і піперазину за аскарозу свиней, n = 12 (M±m)

Показник	Piperazin®	Panacur® vet. 4%
Екстенсефективність, %	75	91,7
Іетенсефективність, %	60,8	81,1

Перед проведенням дегельмінтизації, а також через 30 діб після неї у тварин всіх піддослідних груп була взята кров, по 5 проб з кожної групи, з метою дослідження впливу аскарисів на морфологічні та біохімічні показники крові, а також з'ясування дії препарату на організм тварин і виключення його токсичної дії. Результати наведені в таблицях 7 та 8.

Таблиця 7 Морфологічні показники крові свиноматок за аскарозу до та після дегельмінтизації (n = 5, М±m)

Показники	Група тварин	Норма
	контрольна	1-ша дослідна	2-га дослідна
	до	після	до	після	до	після
Еритроцити, Т/л	5,2±0,3	4,7±0,2	5,3±0,3	4,8±0,4	5,2±0,3	5,4±0,4	5,0-8,0
Гемоглобін, г/л	112,3± 7,5	92,6± 8,3	115,1± 9,4	100,6± 8,1	111,7± 8,4	121,5± 6,4*	100-160
Лейкоцити, Г/л	24,1±3,6	17,5±2,6	23,5±2,8	16,8±1,9	23,9±3,1	17,0±1,8	11-22

Примітки: * Р<0,05 до контролю

З отриманих даних можна зробити висновок, що суттєвого впливу на кількісний склад клітин крові свиноматок гельмінти не виявляли. Коливання, які були після дегельмінтизації, притаманні всім групам - і контрольній, і дослідним - тому вони, скоріш за все, обумовлені зміною фізіологічного стану тварин (стадія лактації). Слід лише відмітити вірогідне (Р<0,05) зростання гемоглобіну відносно контролю у 2-й дослідній групі. Це можна розцінювати як позитивний ефект дегельмінтизації.

Біохімічний склад крові зазнав більш вагомих змін (табл. 8). По-перше відмітимо, що показники були в межах фізіологічних норм. Лише ферменти амінування дещо перевищували нормальні показники за активністю, що характеризує навантаження печінки в останньому триместрі порісності. Після дегельмінтизації відбулося зниження активності аланін- та аспартатамінотрансферази в усіх дослідних групах.

Проте, необхідно відмітити вірогідну різницю за цими показниками між дослідними та контрольною групою. За дії піперазину активність ферментів була нижчою на 25,7 %, а за дії панакуру - на 18,5 % (Р<0,05). Це свідчить про позитивний вплив дегельмінтизації, так як наявність нематод у кишечнику спричиняє явища інтоксикації.

Таблиця 8 Біохімічні показники крові свиноматок за аскарозу до та після дегельмінтизації (n = 5, М±m)

Показники	Група тварин	Норма
	контрольна	1-ша дослідна	2-га дослідна
	до	після	до	після	до	після
Білок загальний, г/л	76,7±6,9	70,1±6,5	78,3±9,1	78,9±8,6	74,5±6,8	79,8±8,1	70-85
Альбуміни, г/л	28,7±3,2	22,6±3,5	27,5±3,2	29,4±3,8	26,3±3,9	30,1±4,0	25-40
Глобуліни, г/л	48,0±3,7	47,5±3,0	50,8±5,9	49,5± 4,8	48,2±2,9	49,7± 4,1	30-55
Глюкоза, мМ/л	2,77±0,31	2,36±0,25	2,85±0,32	3,11± 0,36*	2,83±0,29	3,27± 0,35*	2,5-3,9
АлТ, Од/л	34,6±3,6	26,5±2,8	36,7±4,2	19,7± 2,1*	30,3±3,1	21,6± 2,5*	5-20
АсТ, Од/л	38,5±3,3	31,6±2,8	36,7±3,3	31,2±2,6	38,9±3,6	32,4±3,1	10-35

Примітки: * Р<0,05 до контролю

Рівень глюкози в крові дослідних тварин в кінці досліду також виріс (Р<0,05), що позитивно характеризує енергетичний обмін на тлі дегельмінтизації. Токсичного впливу використаних препаратів на організм тварин виявлено не було.

З метою контролю подальшої передачі інвазії в ланцюзі свиноматка - порося, після відлучення було створено 3 групи поросят, відповідно до дослідних груп свиноматок. Кожна з груп нараховувала приблизно 120 - 135 поросят. Всі поросята підлягали щоденному клінічному обстеженню як в підсисний період, так і в період дорощування. Проби фекалій відбирались від поросят у віці 2 місяці.

Обстеження підсисних поросят виявило значне зменшення кількості тварин з ураженнями дихальної системи у 1-й та 2-й дослідних групах. Практично зникли такі клінічні прояви хвороби, як чихання, кашель, носові витікання. Все поголів'я поросят, після впровадження нової схеми обробки свиноматок, на момент відйому було доброї кондиції. Поросята були більш-

Таблиця 9. Показники інвазованості поросят віком 2 міс., отриманих від дослідних свиноматок, n = 15 (M±m)

Групи тварин	Показник
	Інвазовано голів	ЕІ, %	ІІ, екз. яєць
1-ша дослідна (піперазину адипінат)	3	20	10,7±1,8
2-га дослідна (панакур)	1	6,7	7
Контрольна	11	73,3	17,1±0,9

менш однорідними за вгодованістю, не було тварин, які суттєво відставали в рості. Покращилось споживання ними кормів.

Поліпшилась ситуація й відносно поросят після відлучення. Кількість зареєстрованих випадків захворювань дихальної (пневмонії, бронхіти) та харчо-травної (диспепсії) системи була незначною. Вони складали не більше 3 % від загального поголів'я. За такого рівня їх можна віднести до передбачених технологією (перегрупування, зміна раціону). На підтвердження цього свідчать результати копрологічних досліджень (табл. 9).

В першій дослідній групі інвазованими виявилися 3 голови, відповідно ЕІ та ІІ були 20% та 10,7±1,8 екз. яєць. В другій дослідній групі яйця аскарисів були знайдені лише у однієї голови, а так ЕІ була лише 6,7 %, що майже в 11 разів менше ніж в контролі.

Відображенням загального клінічного стану свиней є, безумовно, їхня продуктивність. З метою її визначення були проведені контрольні зважування поросят обох дослідних і контрольної груп в кінці підсисного періоду та періоду дорощування (рис. 21).

Таблиця 10. Показники приросту живої маси поросят за підсисний період та дорощування на тлі дегельмінтизації свиноматок-матерів, n = 30 (M±m)

Групи тварин	Середня маса тіла в кінці підсисного періоду, кг	Середня маса тіла через 45 днів після відлучення, кг	Середньодобові прирости за період дорощування (45 днів), г
1-ша дослідна	8,91±0,16***	30,74±0,33*	485,2±8,8**
2-га дослідна	9,02±0,14***	31,09±0,33***	490,4±7,7**
Контрольна	8,30±0,10	28,81±0,27	453,9±7,3
В середньому по господарству	9	31,5	500

Примітки: * Р < 0,05; ** Р < 0,01; *** Р < 0,001 до контролю

Дослідження показали вірогідну різницю за середньою вагою між дослідними та контрольною групою у поросят наприкінці відлучення (табл. 10). Найкращі показники продуктивності мали тварини другої дослідної групи, дещо менші в першій. Різниця в обох групах була вірогідною (Р < 0,001).

Така ж динаміка збереглась після переведення їх на дорощування. Найбільша інтенсивність росту була саме в другій групі. Різниця була вірогідна відносно контролю як за масою в кінці періоду (Р < 0,001), так і за середньодобовими приростами (Р < 0,01). В першій дослідній групі різниця була дещо меншою, проте також вірогідною (Р < 0,05).

Отже, фермерське господарство Vanggaarden I/S є неблагополучним щодо аскарозу свиней, екстенсивність та інтенсивність інвазії була більше в теплу пору року у всіх груп свиней. При поведенні дезінвазії секції для поросних свиноматок разом із дегельмінтизацією перед опоросом дозволяє суттєво знизити ступінь зараженості свиноматок аскаридами, проте ефективність заходів була відносно невисокою. Дегельмінтизація панакуром виявилася більш ефективною (ЕЕ - 91,7%, ІЕ - 81,1%) в порівнянні з піперазином (ЕЕ - 75%, ІЕ - 60,8%), а середня маса поросят на відлученні, матерів яких обробляли панакуром була вище за контроль на 8,7 %, а піперазином - на 7 %.

2.4 Розрахунок економічної ефективності

Інвазійні хвороби можуть бути причиною зниження продуктивності тварин, що має негативні економічні наслідки. Окрім того, лікування хворих тварин пов'язане зі значними затратами на придбання протипаразитарних лікарських засобів та їх застосування. Проте, визначення економічних збитків внаслідок інвазійних хвороб тварин доказують, що прибутки, які одержало господарство від зростання продуктивності тварин в результаті їх звільнення від паразитів, покривають всі затрати на засоби з проведення боротьби з ними.

1. Розрахунок економічного збитку, завданого аскарозом свиней:

З = М_з * (В_з - В_х) * Т * Ц, де

М_з - кількість захворівших тварин. Загальна кількість поросят в контрольній групі (не дегельмінтизували) - 124 тварини;

В_з та В_х - середньодобова продуктивність здорових і захворілих тварин, відповідно складають 500 та 453,9 г;

Т - середній час спостереження за змінами продуктивності, складає 45 днів;

Ц - середня закупівельна ціна одного кілограма живої маси свинини, 10 грн;

З = 124 * (0,500 - 0,454) * 45 * 10 = 2566,8 грн,

Питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину розраховується за формулою:

К_зб = З : М_з, де

З - загальна сума економічного збитку, грн; М_з - число захворілих тварин. І складатиме: К_зб = 2566,8 : 124 = 20,7 грн.

Економічний збиток за аскарозу у першій дослідній групі склав:

З₁ = 131 * (0,500 - 0,485) * 45 * 10 = 884,25 грн.

Економічний збиток за аскарозу у другій дослідній групі:

З₂ = 135 * (0,500 - 0,490) * 45 * 10 = 607,5 грн.

2. Попереджений економічний збиток в результаті проведення оздоровчих заходів (П_з).

П_з = М_з * К_з * К_зб - З, де

М_з - загальне поголів'я сприйнятливих до хвороби тварин;

К_з - коефіцієнт можливого захворювання при аскарозі, дорівнює 0,470

К_зб - питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.

Розрахуємо попереджений збиток для першої дослідної групи (за дії піперазину) - П_з1.

П_з1 = М_з * К_з * К_зб - З₁

П_з1 = 131 * 0,47 * 20,7 - 884,25 = 390,25 грн.

Попереджений збиток для другої дослідної групи (за дії панакуру) - П_з2 склав:

П_з2 = М_з * К_з * К_зб - З₂

П_з2 = 135 * 0,47 * 20,7 - 607,5 = 705,92 грн.

Визначення економічної ефективності в результаті проведення оздоровчих заходів за використання піперазину (Е_е1), грн.

Е_е1 = П_з1 - З_в1 , де

П_з1 - попереджений економічний збиток в результаті проведення оздоровчих заходів в першій групі, грн;

З_в1 - витрати на ветеринарні заходи за використання піперазину, грн., тобто ціна піперазину, необхідного для дегельмінтизації 12 свиноматок та додаткові витрати (дезінвазія приміщень, тощо), вона дорівнює 110 грн.;

Е_е1 = 390,25 - 110 = 280,25 грн.,

3.2 Визначення економічної ефективності в результаті проведення оздоровчих заходів за використання панакуру (Panacur^® vet. 4%) (Е_е2), грн.

Е_е2 = П_з2 - З_в2, де

П_з2 - попереджений економічний збиток в результаті проведення оздоровчих заходів, грн;

З_з2 - витрати на ветеринарні заходи за використання панакуру, склали 140 грн.

Е_е2 = 705,92 - 140 = 565,92 грн.

4. Розрахунок економічної ефективності на 1гривню затрат:

4.1. За використання піперазину:

Е_грн1 =Е_е1 : З_в1

Е_грн1 = 280,25 : 110 = 2,55 грн.

4.2 За використання панакуру

Е_грн2 = Е_е2 : З_в2

Е_грн2 = 565,92 : 140 = 4,04 грн.

Розрахунок економічної ефективності проведених лікувальних заходів показав, що за використання піперазину на кожну витрачену гривню було отримано прибуток 2,55 грн., а панакуру - 4,04 грн.

Отже, найбільш економічно вигідним для дегельмінтизації свиней при аскарозі є застосування препарату Panacur^® vet. 4% (фенбендазол).

Приведені економічні розрахунки вказують на доцільність використання застосованої нами схеми оздоровчих заходів при аскарозі свиней з огляду на значну їх економічну ефективність.

3. Охорона праці

Як відомо, охорона праці націлена на попередження травматизму і забезпечення сприятливих виробничих умов. Принцип, що розділяють усі країни-члени ЄС - відповідність національних систем охорони праці новітнім технологіям і системам організації труда, що означає признання зростаючої ролі охорони праці.

Прагнучі об'єднання зусиль в цій галузі держави Євросоюзу видають нормативні документи з охорони праці, що охоплюють різні аспекти виробничої діяльності, виконується велика організаційна та пропагандистська діяльність, що адресована не тільки менеджменту підприємств, але й широким масам працюючих.

Необхідність інтеграції охорони праці в єдину систему управління виробництвом з метою утримання і розширення ринків збиту продукції обумовлена також стандартами серії ISO 9000, які визначають вимоги до систем управління якістю. Самими конкурентно здатними у світі є країни з найменшим рівнем виробничого травматизму і професійних захворювань. Підприємства, які піклуються про безпечність і здоров'я робітників, мають успіх, стимулюючи у свого персоналу прагнення до якісної та безпечної праці.

Непрацездатність і зниження ефективності праці, викликані аваріями, нещасними випадками, тощо, не тільки уповільнюють виробничі процеси, але й становляться причиною високих додаткових витрат. Безумовно це впливає на відношення персоналу до роботи та на якість продукції. Таким чином, удосконалення охорони праці має не тільки соціальне, але й економічне значення.

Саме до таких країн, що постійно удосконалюють систему охорони праці, відноситься й Данія. Сільськогосподарське виробництво цієї держави вважається найбезпечнішим у світі. На підтвердження цього говорить той факт, що на протязі останніх 30 років в датському аграрному секторі продуктивність праці підвищувалась приблизно на 6% в рік. Це краще навіть ніж у промисловості.

Стосовно умов праці безпосередньо на фермі, слід сказати, що відповідно до законодавства, в контракті кожного працівника є пункт про надання йому двотижневої оплачуваної відпустки вразі хвороби або травми, а також забезпечення безкоштовним медичним оглядом. Робочій день є чітко нормований і також регламентований контрактом.

Санітарний стан тваринницьких об'єктів та під'їздних шляхів відповідає всім вимогам, впровадженим при інтенсивній технології вирощування свиней. Рампи та проходи миються та дезінфікуються після кожного перегрупування свиней. Самі проходи зроблені таким чином, що доросла тварина не може розвернутися. Це безумовно попереджає травматизм серед обслуговуючого персоналу.

Самі приміщення є добре освітленими. Кожний кормус чи окрема секція обладнані індивідуальною системою клімат-контролю. Впроваджена система вентиляції "від'ємного тиску", яка відрізняється високою ефективністю, простотою та енергоощадливістю. Швидкість та вологість повітря, а також температура, регулюються комп'ютером завдяки наявності сенсорів в приміщенні. Рівень концентрації таких небезпечних газів, як сірководень та аміак, є мінімальний. Це забезпечується самостічною системою видалення навозу, з використанням в станках щільової підлоги. Ця система передбачає накопичення гною у спеціальних ваннах під підлогою на протязі 2-х тижнів, потім евакуюється по трубах. Отвір закривається пробкою. В такий спосіб викид газів у повітря є мінімальним.

Роздача кормів та водопостачання є автоматизовані. В разі виникненя якихось ушкоджень або збоїв в роботі системи, спрацьовує сигналізація. За допомогою спеціального обладнання сигнал передається фермерові на мобільний телефон.

Всі робітники ферми працюють виключно у спецодязі, забезпечені рукавицями, масками, навушниками. Для обробки рук - спеціальні дез.засоби.

Висновки і пропозиції виробництву

Одержані нами результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. Фермерського господарство Vanggaarden I/S є неблагополучним щодо аскарозу свиней.

2. Найвища ЕІ була у поросних свиноматок і кнурів-плідників (52 - 67 %) при ІІ - 18,6-28,3 екз. яєць.

3. Екстенсивність та інтенсивність інвазії була більше в теплу пору року у всіх груп свиней.

4. Дезінвазія секції для поросних свиноматок разом із дегельмінтизацією перед опоросом дозволяє суттєво знизити ступінь зараженості свиноматок аскарисами (ЕІ-26,7 %, ІІ-14,9 екз. яєць). Проте ефективність заходів була відносно невисокою: ЕЕ - 42,9 %, ІЕ - 58,15 %.

5. Дегельмінтизація панакуром виявилася більш ефективною (ЕЕ - 91,7%, ІЕ - 81,1%) в порівнянні з піперазином (ЕЕ - 75%, ІЕ - 60,8%).

6. Середня маса поросят на відлученні, матері яких обробляли піперазином, була вище за контроль на 7 % (Р < 0,001), а панакуром - на 8,7 % (Р < 0,001). Середньодобові прирости на дорощуванні були вищі відповідно на 6,9 та 8 % (Р < 0,01).

7. Економічна ефективність на гривню витрат за використання панакуру склала 4,04 грн, а за дії піперазину - лише 2,55 грн.

Виходячи з висновків, з метою проведення ефективних протипаразитарних заходів в фермерському господарстві Vanggaarden I/S, пропонуємо:

- проводити дезінвазію у приміщеннях для утримання поросних свиноматок щонайменш 1 раз на місяць, з попереднім механічним їх чищенням;

- для профілактики зараження поросят на аскароз проводити дегельмінтизацію свиноматок за 4 тижні до опоросу, з повтором через 10 днів;

- для профілактики та лікування аскарозу свиней пропонуємо господарству застосовувати препарат Panacur® vet. 4% у вигляді орального порошку, виробництва фірми Intervet (Нідерланди).

Список використаної літератури

1. Артеменко Ю.Г. Гельминтози. Підступний ворог. // Ветеринарна медицина України. - 1996. - № 2. - С. 26 - 27.

2. Артеменко Ю.Г. Епізоотологія нематодозів свиней в Україні / Артеменко Ю.Г., Антіпов А.А., Пономар С.І. // Ветеринарна медицина України. - 1998. - № 8. - С. 30 - 32.

3. Архипов И.А. Этапы создания антигельминтиков и перспективы развития экспериментальной терапии гельминтозов животных в России // Журн."Российский паразитологический журнал ". - 2007. - № 1. - С. 67-73.

4. Біла І. Д. Пневмонії свиней, спричинені аскарисо-мікробними асоціаціями та розробка профілактичних і лікувальних заходів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук: спец. 03.00.18. "Паразитологія, гельмінтологія" / І. Д. Біла -- Харків, 1999. -- 18с.

5. Ветеринарная паразитология / Уркхарт Г.М., Ермур Дж., Дунган Дж., Данн А.М., Дженнингс Ф.В. / Пер. с англ. Болдырева Е., Минаева С. - М.: "Аквариум ЛТД", 2000. - 352 с.

6. Воронов А.Н. Распространение нематодозной инвазии в свиноводческих хазяйствах / Воронов А.Н., Лоскот В.И., Семенков Л.Д. // Инвазионные болезни сельскохозяйственных животных - Ивановск, 1991. - С. 20 - 22.

7. Гельвиг Э.-Г. Заболевания свиней. - М.: Астрель, 2003. - С 98 - 103.

8. Гончаров С.К. Влияние паразитоценоза гельминтов и простейших на биохимические показатели крови у свиней / Гончаров С.К., Маковский Б.С., Могиленко А.Ф., Пивзнер Л.И. // Тезисы докладов 6 зонал. конф. (19-21 сен. 1989, Витебск). - Минск, 1989. - С. 144-145.

9. Даугалиева Э.Х. Иммунный статус и пути его коррекции при гельминтозах сельскохозяйственных животных/ Даугалиева Э.Х., Филиппов В.В. - М.: Агропромиздат, 1991. - 187 с.

10. Даугалиева Э.Х. Особенности патогенеза и иммунологических сдвигов в организме животных при различных гельминтозах // Вопросы вет. паразитологии в Казахстане. - Алма-Ата: Кайнар, 1978. - С.71-75.

11. Демидов Н. В. Гельминтозы животных: Справочник - М.: Агропромиздат, 1997 - 236 с.

12. Иванюк В. П. Эффективность фебтала и абиктина при микстинвазии свиней // Материалы докладов научной конференции "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями", 2006. - Вып.7. - С.166-167.

13. Кармалиев Р.С. Гельминтозы животных Западного Казахстана // Ветеринария. - 2006. - № 1. - С. 36-38.

14. Короленко Л.С. Антгельмінтні та імунностимулювальні властивості левамізолу 8 %-ного при змішанних гельмінтозах/ Короленко Л.С., Шендрик Л.І., Хорошун Р.В. // Ветеринарна медицина України. - 2001. - № 4. - С. 20 - 21.

15. Коростышева А.Г. Противогельминтозные мероприятия на комплексах по воспроизводству свиней / Коростышева А.Г., Биденко Н.М. // Ветеринария. - 1978. - №4. - С.35-36.

16. Михайлова М.В. Биологически активные добавки антипаразитарного действия // Мат. докл. научной конф. "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями". - М., 2007. - Выпуск 8. - С. 57-59.

17. Паразитология и инвазионные болезни животных / Акбаев М.Ш., Водянов А.А., Косминков Н.Е. и др.; Под ред. М.Ш. Акбаева. - М.: Колос, 2000. - 743 с.

18. Пономарь С.И. Влияние антгельминтиков в терапевтических дозах на иммунобиологическую реактивность поросят при нематодозах / Пономарь С.И., Даугалиева Э.Х.// Бюл. Всесоюз. ин-та гельминтологии им. К.И. Скрябіна. - 1991. - Вып. 53. - С. 106.

19. Приходько Ю.О. Кишкові гельмінтози свиней і собак та експериментальне обгрунтування застосування вітчизняного антгельмінтика "Альбендазолу": автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра вет. наук: спец. 16.00.11 "Паразитологія, гельмінтологія" / Ю.О. Приходько -- Харків, 2002. -- 32 с.

20. Сафиуллин Р. Т. Гельминтозы свиней распространенные в хозяйствах разного типа // Свиноводство. - 1996. - № 3. - С. 18 - 20.

21. Сафиуллин Р. Т. Кишечные нематодозы свиней в хозяйствах разного типа // Ветеринария. - 1991. - № 6. - С. 34 - 38.

22. Сафиуллин Р.Т. Кишечные нематоды свиней при моно- и смешанной инвазии: автореф. дис. на соиск. науч. степ. д-ра вет. наук / Р.Т. Сафиуллин - ВИГИС. - М., 1991. - 33 с.

23. Сафиуллин Р. Т. Лечебная и экономическая эффективность баймека при паразитозах свиней. // Ветеринария. - 1997. - № 3. - С. 38 - 41.

24. Сафиуллин Р. Т. Экономический ущерб от нематодозов свиней // Ветеринария. - 1990. - №2. - С. 46-50.

25. Сидоркин В.А. Новое лекарственное средство для борьбы с паразитарными заболеваниями свиней // Свиноводство. - 2001. - №5. - С. 15.

26. Теплов О.В. Эффективность дегельминтизации пиперазином при различной экстенсивности поражения свиней аскаридозом // Бюл. ВИГИС. - 1979. - Вып. 24. - С. 54-59.

27. Филиппов В.В. Эпизоотология гельминтозов сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1988. - 207 с.

28. Хлівна Г.О. Заходи лікування і профілактики аскаріозу у свиней з урахуванням репродуктивної активності самок гельмінтів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук. 16.00.11 "Паразитологія, гельмінтологія" / Г.О. Хлівна -- Харків, 2002. -- 17 с.

29. Черепанов А.А. Профилактика гельминтозов при утилизации сточных вод комплексов // Ветеринария. - 1981.- №12. - С.23-25.

30. Allen F. Harper. Virginia 4-H Youth Market Hog Project Guide // Virginia Tech Tidewater Agriculture Research and Extension Center Publication. - 2003. - Р. 10-12.

31. Alexa C. Rosypal Effects of high hydrostatic pressure on embryonation of Ascaris suum eggs / Alexa C. Rosypal, Dwight D. Bowman, Daniel Holliman // Veterinary Parasitology. - 2007. - Vol. 145. - Issues 1-2. - P. 86-89.

32. Amy S. Collick Inactivation of Ascaris suum in a Biodrying Compost System / Amy S. Collick, Scott Inglis, Peter Wright // J Environ Qual. - 2007. - №36. - Р. 1528-1533.

33. Hale O. M. Influence of an Experimental Infection of Ascaris suum on Performance of Pigs / Hale O. M., Stewart T. B., Marti O. G. // J Anim Sci. - 1985. - №60. - Р. 220-225.

34. Holmgren N. Inverkan av produktionsplanering och skabbsanering pе tarmnematoder hos bis-grisar / Holmgren N., Nilsson O. // Svenska Djurhдlsovеrden: Slutrapport till Kцttbцndernas Forskningsprogram projektnr. - 1998. - Р. 37-97.

35. Kennedy T. Comparative efficacy of pyrantel tartrate (Banminth), ivermectin, and fenbendazole against experimentally induced immature Ascaris suum in pigs / Kennedy T., M. J. Lucas, D. L. Froe. // Proc. Int. Pig Vet. Soc. - Barcelona, 1986. - Р. 112-124.

36. Kraglund, H-O. Survival, development and dispersal of the free-living stages of Ascaris suum, Oesophagostomum dentatum and Trichuris suis at the pasture // Ph.D.Thesis. The Royal Veterinary and Agricultural University. - Copenhagen, Denmark.- 1999. - pp88.

37. Larsen, M.N. Seasonal variation in development and survival of Ascaris suum and Trichuris suis eggs on pastures / Larsen M.N., Roepstorff A.. // Parasitology. - 1999. - №119. - Р. 209-220.

38. Lэsek H. Penetration of ovicidal fungus Verticillium chlamydosporium through the Ascaris lumbricoides egg-shells. / Lэsek H., Krajci D. // Folia Parasitologica. - 1987. - №34. - Р. 57-60.

39. Mejer H. Ascaris suum infections in pigs born and raised on contaminated paddocks / Mejer H., Roepstoff A. // Parasitology. - 2006. - Vol.133. - Issue 3. - P. 305-312.

40. Mejer H. Transmission af helminther hos grise pе friland. Betydningen af nжsering, belжgningsgrad, fodersammensжtning og adfжrd / Mejer H., Thomsen L.E., Wendt S. // M.Sc.Thesis. University of Copenhagen and The Royal Veterinary and Agricultural University. - Denmark, 1998. - 145 р.

41. Mejer H. Nose-rings and transmission of helminth parasites in outdoor pigs / Mejer, H., Wendt, S., Thomsen, L.E., Roepstorff, A., Hindsbo, O. // Acta Veterinaria Scandinavica. - 2000. - №41. - Р.153-165.

42. Mьller G. Untersuchungen ьber die Lebensdauer von Askarideneiern in Gartenerde // Zentrallblatt fьr Bakteriologie, Parasitenkunde, Infektionskrankheiten und Hygiene. - 1953. - №159. - Р. 377-379.

43. Nansen P. Control of Oesophagostomum dentatum and Hyostrongylus rubidus in outdoor-reared pigs through daily feeding with the microfungus Duddingtonia flagrans / Nansen P., Larsen M., Roepstorff A., Grшnvold J ., Wolstrup J., Henriksen S.A.. // Parasitology Research. - 1996. - №82. - Р. 580-584.

44. Nansen P. Parasitic helminths of the pig: factors influencing transmission and infection levels / Nansen P., Roepstorff A. // International Journal for Parasitology. - 1999. - №29. - Р.877-891.

45. Pecson Brian M. Inactivation of Ascaris suum eggs by ammonia / Pecson Brian M., Nelson Kara L. // Environmental science & technology. - 2005. -vol. 39. - №20. - Р.7909-7914.

46. Petkevicius S. The influence of diet on infections with Ascaris suum and Oesophagostomum dentatum in pigs on pasture / Petkevicius S., Bach Knudsen K.E., Nansen P., Roepstorff A. // Helminthologia. - 1996. - № 33. - Р.173-180.

47. Qureshi S. R. Esophagogastric ulcers associated with Ascaris suum infestation in swine / Qureshi S. R., Olander H. J. and Gaafar S. M // Veterinary Pathology. - 1978. - Vol. 15. - Issue 3. - Р. 353-357.

48. Roepstorff A. Parasitter hos шkologiske svin. / Roepstorff A., Jшrgensen R.J, Nansen P., Henriksen S. A., Skovgaard Petersen J., Andreasen M. // Rapport over projekt finansieret af Jordbrugsdirektoratet under Landbrugsministeriet: Landsudvalget for Svin, Danske Slagterier. - Kшbenhavn, Danmark. - 1992. - 36 р.

49. Roepstorff A. Ecological influences on transmission rates of Ascaris suum to pigs on pastures / Roepstorff A., Murrell K.D., Boes J., Petkevicius S. // Veterinary Parasitology. - 2001. - № 101. - Р. 143-153.

50. Southern L. L. Effect of Fenbendazole and Pyrantel Tartrate on the Induction of Protective Immunity in Pigs Naturally or Experimentally Infected with Ascaris suum / Southern L. L., Stewart T. B., Bodak-Koszalka E., Leon D. L., Hoyt P. G. // J. Anim. Sci. - 1989. - №67. - Р. 628--634.

51. Steffan P. Efficacy of piperazine dihydrochloride against Ascaris suum and Oesophagostomum species in naturally infected pigs / Steffan P., Olaechea F., Roepstorff A., Bjorn H. and Nansen P. // The Veterinary Record. - 1988. - Vol 123. - Issue 5. - Р. 128-130.

52. Stephenson L. S. Ascaris suum: Nutrient absorption, growth and intestinal pathology in young pigs experimentally infected with 15-day-old larvae / Stephenson L. S., W. G. Pond, M. C. Nesheim, L. P. Krook and D.W.T. Crompton // Exp. Parasitol. - 1980. - № 49. - 15р.

53. Thamsborg S.M. Integrated and biological control of parasites in organic and conventional production systems / Thamsborg S.M., Roepstorff A., Larsen M. // Veterinary Parasitology. - 1999. - № 84. - Р. 169-186.

54. Thomsen L.E. The influence of stocking rate on transmission of helminth parasites in pigs on permanent pasture during two consecutive summers / Thomsen L.E., Mejer H., Wendt S., Roepstorff A., Hindsbo O. // Veterinary Parasitology. - 2001. - № 99. - Р. 129-146.

Размещено на Allbest.ru