Фасціольоз - одне з найпоширеніших гельмінтозних захворювань сільськогосподарських і диких тварин [4]. Спричинюється трематодами - представниками роду Fasciola. Статевозрілі гельмінти паразитують в жовчних ходах печінки. З сільськогосподарських тварин найбільш тяжко фасціольоз перебігає у дрібної та великої рогатої худоби, іноді може заражатися та тяжко перехворювати людина [5].

Хвороба завдає значних економічних збитків тваринництву і навіть загрожує життю людини [4]. Збитки при фасціольозі складаються з масової загибелі тварин під час епізоотій; значних втрат маси внаслідок виснаження тварин; зниження надоїв у корів і вовнової продуктивності у овець; погіршення якості вовни; зниження відтворної здатності у тварин (аборти), народження маложиттєздатного молодняка; вибракування уражених печінок забитих тварин; погіршення харчових цінностей м'яса і зниження забійного виходу у тварин; збільшення витрат на проведення додаткових лікувально-профілактичних заходів [5].

У корів, хворих на фасціольоз, надій молока в середньому знижується на 320 кг за рік (10 - 20 %), а приріст маси молодняка - на 27 кг (5 - 15 %), середня кількість вибракованих частин ураженої фасціолами печінки становить 20 - 27 %. При хронічному фасціольозі худоби відбувається значне засівання мікрофлорою організму, що знижує харчові якості м'ясопродуктів та нерідко потребує утилізації печінки [1]. Один кілограм яловичини від хворих на фасціольоз тварин містить на 100 - 300 калорій менше ніж м'ясо здорових [5].

Повсюдно поширеним видом є Fasciola hepatica. Цей паразит має листоподібну форму, тіло завдовжки 2 - 3 см, завширшки до 1 см, коричневого або темно-сірого кольору, місцями з зеленкуватим відтінком. Кутикула вкрита дрібними хітинізованими шипиками. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, зближені між собою і розміщені в передній частині тіла. У ротовому присоску є отвір, який через фарінкс переходить у стравохід, а останній - у дві кишкові гілки, що мають численні бічні відгалудження. У проміжку між присосками вентрально знаходиться статева бурса з цирусом, поряд з яким відкривається і жіночий статевий отвір. Матка має розеткоподібну форму. Яєчник і сім'яники гіллясті, займають середню та задню частини тіла паразита. Жовточники добре розвинені, займають бічні поля тіла. У задній частині тіла грони жовточників відокремлені один від одного світлою смугою, яка збігається з проходженням тут екскреторного каналу. На межі передньої і середньої третин тіло паразита перетинають жовточні протоки. З'єднуючись посередині вони утворюють невеликий жовточний резервуар, біля якого розміщуються тільце Меліса та оотип.

Мірацидій має тіло видовженої форми 0,15 мм завдовжки і 0,04 мм завширшки густо вкрите війками, на передньому кінці є виріст у вигляді штифта. Яйця фасціол великі (завдовжки 0,12 - 0,15 мм, завширшки 0,07 - 0,09 мм), жовтого кольору, овальної форми, з кришечкою на одному із полюсів [6, 7].

Fasciola gigantica відрізняється дещо більшими розмірами (до 7,5 см), стрічкоподібною формою тіла і більшою патогенністю [8, 9].

Фасціоли - біогельмінти. Їх розвиток відбувається за участю проміжних живителів - прісноводних молюсків - ставковиків різних видів: Limnea truncatula, Limnea palutris, Limnea stagnalis, Limnea limosa, Radix ovata, Radix pereger, Limnea auricularia, Limnea subangulata, Limnea goupili та Limnea natalensis (у тропічних країнах). Серед них найбільше значення у поширенні інвазії для Fasciola hepatica має Limnea truncatula (малий ставковик), а для Fasciola gigantica - Limnea auricularia (вушкоподібний ставковик) [10, 11, 12].

У життєвому циклі паразита розрізняють чотири періоди: ембріогонія, партеногонія, цистогонія, маритогонія. Ембріогонія - розвиток зародкової клітини з моменту запліднення яйця до виходу з нього мірацидія. Партеногонія починається із занурення мірацидія в тіло молюска і закінчується виходом із нього церкаріїв. Цистогонія - процес перетворення церкаріїв в навколишньому середовищі на інвазійну личинку - адолескарії. Маритогонія - період розвитку фасціол в організмі дефінітивного господаря [10, 12].

Гельмінти виділяють яйця, які разом із жовчю потрапляють у дванадцятипалу кишку тварини, а звідти з фекаліями - у зовнішнє середовище. Fasciola hepatica за добу виділяє до 20 тис. яєць, а за весь період свого існування - понад 1 млн [10].

Для дальшого розвитку яєць повинні бути відповідні умови - вологість, кисень і температура в межах 13 - 33 єС. Оптимальною температурою є 22 - 25 єС, рН 7,8 - 8,0. Залежно від температури за 2 - 3 тижні в яйці формується мірацидій. Мірацидії залишають шкаралупи яєць (у випадку їх потрапляння у воду) і ведуть активний пошук проміжного живителя. Якщо за 24 - 30 год. мірацидій не зустрінеться з проміжним живителем, він втрачає рухливість і гине. Знайшовши проміжного живителя, він прикріплюються до його тіла, після чого втрачає війки, занурюється в нього і мігрує до печінки. Через один тиждень він виростає і перетворюється на спороцисту. Спороцисти шляхом безстатевого розмноження дають початок новому поколінню - редіям. В ній формується 5 - 15 редій. В теплу пору року із зародкових клітин утворюються дочірні редії, а за нижчих температур - церкарії. У кожній редії формується по 15 - 20 церкаріїв [5, 9, 10]. Строк розвитку паразита у молюску може тривати від 1,5 до 3 міс [11].

В результаті партеногенетичного розмноження фасціол при достатній вологості і сприятливій температурі, у молюскові може сформуватися від кількох сотень до 1,5 тис церкаріїв залежно від кількості мірацидіїв, що потрапили в його тіло [8, 11]. Вони плавають у воді і при зіткненні зі стеблом чи листком рослин, камінням, соломиною кріпляться, втрачають хвіст і починають виділяти назовні секрет зі своїх цистогенних залоз, який огортає все тіло і швидко твердне (інцистується), тіло церкарія в цисті (оболонці) називається адолескарієм [10]. Процес інцистування триває від декількох хвилин до декількох годин, в середньому 30 - 40 хвилин [11, 13]. При сприятливих умовах адолескарії здатні зберігати життєздатність протягом кількох місяців [5].

Дефінітивні живителі інвазуються, заковтуючи адолескаріїв з водою даного біотопу, чи з рослинним кормом, а також при згодовуванні скошеної трави з неблагополучного пасовища. Можливе інвазування тварин і через плацентарне коло кровообігу. В кишечнику дефінітивного живителя адолескарії звільняються від цист і мігрують в паренхіму печінки гематогенним, жовчовидільним, а найчастіше - прямим шляхом, руйнуючи при цьому стінку кишечнику і капсулу та паренхіму печінки. Через 35 - 40 днів юні фасціоли мігрують з паренхіми печінки у жовчні ходи, а через 3 - 4 місяці досягають статевої зрілості. У жуйних одна фасціола паразитує від 4 - 5 до 11 років [11].

Найчастіше фасціольоз реєструють в Західних областях, на Поліссі та в зоні Лісостепу. В південних та східних областях зустрічається рідко через посушливий клімат та незначну кількість заболоченої місцевості.

Показниками оцінки епізоотичної ситуації з фасціольозу є поширення та екстенсивність й інтенсивність інвазії в регіоні, а також ефективність діагностичних досліджень, лікувальних та профілактичних заходів [14]. Поширення фасціольозу жуйних тварин в значній мірі залежить від сезонної динаміки розвитку проміжних живителів паразитичних червів [15].

Екстенсивність інвазії зростає з півдня на північ і з заходу на схід. Порівняно рідко захворювання зустрічається у степових районах, що пов'язане з ареалом розселення проміжних живителів [11].

З віком інтенсивність фасціольозної інвазії у жуйних в зоні неблагополуччя зростає. Вікова динаміка інвазії залежить, в першу чергу, від імунного статусу організму худоби [15].

Хворіють вівці, кози, велика рогата худоба, верблюди, віслюки, значно рідше свині, коні, кролики, північні олені, зайці, білки, бобри, нутрії [6, 8]. Є дані про захворювання на фасціольоз і людей [10]. Серед жуйних тварин у кіз значно менші показники ураженості трематодами в порівнянні їх з вівцями та великою рогатою худобою. Це залежить, в першу чергу, від особливостей одержання корму на пасовищах різними видами тварин та неоднаковою резистентністю їх організму до фасціол. Кози рідше ніж інші тварини п'ють воду і поїдають листя з дерев. Це зменшує вірогідність заковтування адолескаріїв з кормом в порівнянні з вівцями та великою рогатою худобою [16].

Фасціольоз дуже поширений у світі, особливо в зонах з підвищеною вологістю [10]. Це пояснюється наявністю умов для функціонування біотопів їх проміжних живителів. Ставковики заселяють переважно мілкі, стоячі водойми, які добре прогріваються сонцем, а також замулені береги струмків та річок. Тривалість життя проміжних живителів становить 12 - 15 місяців. Мінімум зараженості їх личинками фасціол (0,8 - 2,2%) спостерігається у квітні, максимум у липні-серпні (50 - 100%) [11, 17].

Численні повідомлення наукових та практичних фахівців ветеринарної медицини свідчать, що нині територія України неблагополучна з фасціольозу. В ряді господарств зони Полісся екстенсивність інвазії досягає 90%. Також виявлене одночасне паразитування фасціол та дикроцеліїв у 18,1 % тварин Лісостепу та у 25,5 % - Полісся. На території східної України (Харківська область) серед поголів'я корів зареєстровано стійкі осередки фасціольозної (ЕІ 70 - 90%) і фасціольозно-парамфістоматозної інвазії (ЕІ 75 - 85%) [14].

Масовий вихід церкаріїв фасціоли у поліських районах починається з середини липня і продовжується до середини серпня, у зоні Лісостепу - з початку липня до початку серпня. Випасання худоби на таких пасовищах у цей і подальші періоди вважається небезпечним. Цьогорічний молодняк інвазується переважно у кінці літа та восени. Перші випадки гострого перебігу інвазії мають місце у серпні. Хронічний перебіг захворювання реєструється у різні пори року, але найчастіше у грудні-січні [11, 18].

Сезонна динаміка фасціольозу, спричиненого різними видами трематоди має суттєві відмінності. Це пов'язано з різними екологічними особливостями розвитку проміжних живителів - прісноводних молюсків [15]. Сезонна динаміка фасціольозу у жуйних спричиненого збудником Fasciola hepatica характеризується зростанням кількості інвазованих тварин у осінні місяці й помітним зниженням у весняний період [11].

Глибоке знання біологічних особливостей циркуляції Fasciola hepatica є необхідним для прогнозування спалахів фасціольозу в господарствах [1].

Джерелом інвазії є дефінітивні живителі, в жовчних ходах яких знаходяться статевозрілі фасціоли. Вони виділяють інвазійне начало в зовнішнє середовище, що зумовлюють широке розповсюдження інвазії на певній території. Найбільш небезпечні у цьому відношенні є свійські жуйні тварини, випущені навесні на пасовища без лікувальної обробки [11].

Тварини заражаються при поїданні рослин, скошеної трави або свіжого сіна, які інвазовані адолескаріями, при водопої з неблагополучних щодо фасціольозу водойм [12].

Яйця фасціол чутливі до висушування. У висихаючих фекаліях розвиток зародка зупиняється і на 8 - 10 добу вони гинуть. У підсохлих яєць оболонки зморщуються, шари дроблення зникають, змінюється форма. Сформований мірацидій в такому яйці зберігається не більше 1 - 1,5 діб [11]. Тому у засушливий період року зараженість фасціольозом великої рогатої худоби різко знижується. І навпаки, при високій кількості опадів, ці показники інвазії зростають [17].

У вологих фекаліях яйця фасціол можуть залишатися життєздатними місяцями, в помірно сухих фекаліях - більше 8 місяців. Гниття, а також низька температура (від - 5 до - 15°С) вбивають зародка за 2 доби; при температурі 40 - 50°С він гине через декілька хвилин, 0,5 % - ний розчин соляної кислоти вбиває зародка через одну хвилину, 2 % - ний розчин їдкого натру - через 2 хвилини; слабо діє на нього креолін.

Адолескарії досить стійкі і не гинуть при температурі - 6°С [6, 8]. При сприятливих умовах адолескарії здатні проявляти інвазійність протягом кількох місяців [5]. У воді вони здатні зберігати життєздатність протягом року, у сіні - 1,5 - 5 місяців, у силосі - до 1 місяця. Частина адолескаріїв може виживати до весни [11].

Фасціоли на організм дефінітивного живителя спричинюють складну, комбіновану дію. Вона включає механічне ураження тканин живителя, масивний токсикоз і супроводжується інокуляцією різноманітної мікрофлори. Крім того паразиту властиві антигенна й трофічна дії [9, 11].

Механічна дія проявляється при міграції адолескаріїв, а потім і юних фасціол. Юні форми паразитів проникають з кишкової стінки в кровоносні судини, з кров'ю заносяться в паренхіму печінки, а звідти спочатку в дрібні жовчні ходи, а потім, збільшуючись у розмірі, - у великі. Мігруючи через черевну порожнину з боку серозного покриву, паразити роблять у печінці численні кровоточиві ходи. Своїми рухами та продуктами життєдіяльності вони подразнюють оболонку жовчних ходів, спричинюючи спочатку гостре, а потім хронічне запалення [10].

Затримка відтоку жовчі веде до її застою та розпаду. Застій жовчі призводить до порушення процесів травлення, внаслідок чого тварини худнуть. Токсини, які виділяють гельмінти, мають гемолітичні властивості [10, 11].

Наслідком механічно-токсичної дії паразитів є потовщення жовчних ходів. У їх стінці інтенсивно відкладаються солі фосфорнокислого вапна та фосфорнокислої магнезії [11].

Вміст макроелементів у печінці тварин, хворих на фасціольоз, знижується. Зниження вмісту кальцію пов'язане з порушенням виділення жовчі, яка посилює розчинність кальцієвих солей. Зниження вмісту кальцію, магнію та фосфору пов'язане з дефіцитом вітаміну D, який сприяє процесам всмоктування цих мікроелементів. Зменшення вмісту калію пов'язане з порушенням процесів водно-сольового обміну [19].

Фасціоли викликають супресію нормальної імунної відповіді проти антигенів гельмінта в період міграції личинок, необхідну для їх виживання в організмі живителя. Пізніше, коли личинки досягають місця локалізації, відмічається інтенсивна, але малоефективна імунна реакція [20].

Клінічний прояв фасціольозу у жуйних залежить від багатьох факторів. Основними з них є умови годівлі й утримання, інтенсивність інвазії та видовий склад паразитів, вік тварини та її індивідуальні особливості. Найважливіші з них - інтенсивність інвазії та загальний стан тварини [11].

Інкубаційний період триває від 1,5 тижні до 1,5 міс [6, 8, 10].

Гострий перебіг інвазії збігається з періодом міграції юних фасціол в організмі тварин і реєструють її у кінці літа та восени при інтенсивному їх інвазуванні [11].

Клінічно гостра форма фасціольозу проявляється такими ознаками: пригнічення, малорухомість, зниження апетиту, помітне схуднення, різке зниження або повне припинення виділення молока лактуючими коровами. У корів, які вперше вийшли на пасовище та в телят до 5 - 7 до місячного віку, крім вище згаданих ознак, виникає пронос з домішками крові, який минає тільки після лікувальної дегельмінтизації.

При хронічній формі фасціольозу тварини худнуть, знижується продуктивність. Шерстний покрив скуйовджений, на боках закучерявлений, з матовим відтінком. Нормальне линяння затримується. У деяких тварин, коли вранці зайти в корівник, з правого ока виділяється гнійний ексудат, що стікає по шерсті у вигляді шнурка [21]. При натискуванні на черево у ділянці печінкової тупості можлива больова реакція [11].

Періодично такі тварини скрегочуть зубами. Ці симптоми вказують на глибоке ушкодження печінки тварини, хворої на фасціольоз. У деяких хворих тварин відмічаються набряки міжщелепового простору, шиї та підгрудка [21].

Труп тварини при фасціольозі виснажений, лімфовузли збільшені, у черевній порожнині знаходять транссудат, інколи він може бути кров'янистим [11].

епізоотична ветеринарна рогата худоба

При гострому перебігу фасціольозу відмічають ознаки гострого гепатиту. При розтині печінка збільшена, капсула її напружена, гладенька, блискуча, а інколи покрита фібринозними нашаруваннями [6, 10].

Через капсулу просвічуються поодинокі або численні звивисті темно-червоні тяжики довжиною 0,5 - 1,5 см. Це ходи молодих фасціол у паренхімі печінки. Тут утворюються крововиливи [21]. Жовчні ходи розширені. У їх вмісті знаходять білого кольору, овальної форми юних фасціол величиною 0,5 - 1,0 см [5, 9].

Гостра форма фасціольозу часто проявляється в організмі тварин, які вже хронічно хворіють на цю недугу. При розтині у печінці таких тварин виявляють зміни характерні для гострої форми, а також значну кількість молодих і дорослих фасціол [21].

При хронічному перебігу захворювання гельмінтів виявляють у печінці, жовчному міхурі, рідше в легенях та інших органах і тканинах. Характерні збільшення і вапнування жовчних ходів, які мають вигляд жовто-сірих тяжів завтовшки до 2 см, заповнених фасціолами (інтенсивність інвазії становить 50 - 130 екземплярів. Під час розрізування такої печінки чути хрускіт [10]. Виявляють водянку (до 1,5 - 3,0 л рідини) грудної та черевної порожнини [21]. Скелетні м'язи бліді, дряблі, водянисті, знежирені й атрофовані [11, 22].

Імунодефіцитний стан організму корів проявляється деструктивними змінами в центральних і периферичних органах імунної системи. Зменшується площа Т - і В-залежних зон у лімфатичних вузлах і селезінці, а також площа кіркової речовини тимуса. Крім того, в кістковому мозку відмічається гальмування проліферативних клітин зернистого (без еозинофілів) й еритроїдного ростків, лімфоїдних клітин, а також активація еозинофілів у 15,1 раз [4].

Показник інвазування великої рогатої худоби фасціолами встановлюють за результатами гельмінтокопроскопічних досліджень і за його динамікою оцінюють тенденцію фасціольозного процесу [12].

Фекалії для копроскопічних досліджень потрібно відбирати безпосередньо із прямої кишки. При цьому фахівець повинен користуватися одноразовими рукавицями для штучного запліднення, в які й пакують зразки. При повному очищенні організму живителя від фасціол (після дегельмінтизації) вимивання яєць із жовчних протоків й їх виділення з фекаліями триває до 45 днів. Тому заключне копрологічне дослідження доцільно проводити на 7-й тиждень після дегельмінтизації [21].

Фекалії тварин досліджують методами осадження та флотації. Використовують такі методи гельмінтокопрологічної діагностики: флотаційно-седиментаційний (за Н.В. Демидовим); флотаційний (за А.Й. Вишняукасом); з розчином азотнокислого свинцю та сидементації з целофановими плівками (за Г.О. Котельниковим і В.М. Хреновим); седиментаційний (за Р.А. Ханбегяном). Деякі з них дають змогу не тільки встановити наявність інвазії, а й деякою мірою оцінити її інтенсивність [11].

Діагностична ефективність седиментаційного методу послідовних змивів дуже низька та трудомістка, що пов'язано зі складністю пошуку яєць гельмінтів в осаді суміші. Ефективність цього методу становить близько 25 - 30 %. Тому в практичних умовах досить часто результати копроовоскопічних досліджень ветеринарних лабораторій на фасціольоз не збігаються з даними післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи м'ясокомбінатів. Внаслідок цього в неблагополучних з фасціольозу господарствах при низькій ЕІ та ІІ або негативних результатах копроовоскопічних досліджень протифасціольозні заходи не проводяться на належному рівні, що сприяє подальшому поширенню цієї інвазії [14].

Ступінь ураження молюсків личинковими формами фасціол досліджується компресійним методом із наступною мікроскопією. На основі цих даних визначається показник інвазування молюсків і поширення фасціольозної інвазії серед проміжних живителів трематоди [12].

Імунітет при фасціольозі майже не вивчений. Дані про наявність у тварин природженого імунітету до фасціольозу відсутні [11].

З віком у тварин розвивається стійкість до цього гельмінтозу, однак за незадовільних умов утримання та недостатньої годівлі тварини легко заражаються і тяжко хворіють [10, 21].

Успішна боротьба з інвазійними хворобами тварин, особливо фасціольозом жуйних, можлива лише при застосуванні високоефективних ветеринарних лікарських засобів. Проте арсенал вітчизняних протипаразитарних препаратів досить обмежений. Це зумовило насичення ринку в Україні дорогими імпортними ветеринарними антигельмінтиками. Нерідко рекомендації щодо їх застосування розроблені без урахування умов виробництва продукції тваринництва, епізоотичної ситуації, резистентності тварин та екологічного впливу місцевих факторів [1].

На початку лікування хворим тваринам створюють кращі умови годівлі та догляду. Перед введенням антигельмінтиків їм призначають симптоматичне лікування. Водночас перорально тварині вводять румінаторні: настоянку чемериці, цибулі, розсіл огірків, капусти чи помідорів. Для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту використовують попіл від спалювання старої вовняної панчохи, який висипають у поліетиленову (1,5л) пляшку, додають 1 л води, збовтують і заливають корові в рот. Через добу пронос припиняється, фекалії сформовуються і тварина видужує [21].

Перед введенням антигельмінтиків важливо знати функціональний стан імунної системи хворих тварин, вплив на неї препаратів, щоб при необхідності застосувати не лише препарати етіотропної дії, а й імунокоректори [4]. При цьому слід враховувати той факт, що гельмінти викликають другорядні імунодефіцити, а більшість антигельмінтиків - пригнічення імунобіологічної реактивності у тварин [25]. Така комбінація з імунокорегувальними речовинами суттєво підвищує активність протифасціольозних препаратів [24]. Імуностимулятори підсилюють як клітинний, так і гуморальний імунітет. Вибір імуностимулятора при будь-якому гельмінтозі має бути спрямований на стимуляцію активності макрофагів, що взаємодіють з Т - і В-лімфоцитами [23]. Враховують також сезонну динаміку інвазії, широту спектру дії антигельмінтика, його економічну ефективність та екологічну безпечність [24].

Частина антигельмінтиків, що призначаються у лікувальних дозах хворим тваринам (панакур, рентал, нілверм, гексіхол, політрем, івомек, нафтамон та ін.), викликають виражені зміни імунних показників. Відмічається гепатотропна дія препаратів, збільшення кількості лейкоцитів і негативний їх вплив на процеси шлунково-кишкового травлення [25].

Синтез нових поліантигельмінтних засобів дає можливість проводити ефективні широкомаштабні заходи з терапії та профілактики фасціольозу [26].

Лікувальна дегельмінтизація тварин є основою терапії гострої форми фасціольозу та ускладнених форм [21].

Із протитрематодозних засобів - зарубіжних, зареєстрованих в Україні, або вітчизняного виробництва - найбільше значення мають препарати на основі ацемідофену, альбендазолу (група бензімідазолів), клозантелу (група саліциламідів), нітроксиліну і бітіонолу (група фенолів), а також триклабендазолу [24, 26].

Ацемідофеновмісні препарати використовують для профілактики і терапії фасціольозу в гострій формі. Найраціональніше їх застосовувати наприкінці пасовищного сезону (серпень - жовтень) [26].

Альбендазол - синтетичний препарат із групи бензімідазолу; має широкий спектр дії проти більшості гельмінтозів тварин. Всі альбендазоловмісні препарати згубно діють виключно на статевозрілих паразитів (хронічна форма фасціольозу). В рекомендованих дозах можуть викликати загибель тільки деякої частини пізніх нестатевозрілих личинок, вік яких перевищує 7 - 8 тижнів. Цей ефект посилюється пропорційно збільшенню дози. Тому першу масову дегельмінтизацію краще проводити в січні - лютому, а другу, вибіркову, - березні - квітні. При не значній інвазованості тварин (до 5 яєць в 1 г фекалій) ефективність першої дегельмінтизації буде становити близько 80 % [24, 26].

Принципово важливим є підхід до дозування препаратів. Рекомендована всіма виробниками доза для великої рогатої худоби - 100 мг на 10 кг маси тіла - забезпечує 100 % -ну ефективність тільки у вгодованих тварин, які мають незначну інтенсивність інвазії (10 - 40 гельмінтів). Хронічно худі тварини не тільки більш інтенсивно інвазуються, а й значно важче піддаються лікуванню. Поділ терапевтичної дози на 2 - 3 прийоми з добовим інтервалом у більшості випадків сприяє підвищенню ефективності лікування [26]. При сильній інвазованості дозу альбендазолу необхідно збільшити на 25 - 50 % (125 - 150 мг діючої речовини на 10 кг маси тіла), що забезпечить його ефективність проти статевозрілих гельмінтів на більш як 80 %.

Оскільки препарати альбендазолу ефективні тільки проти статевозрілих фасціол, тому для масових дегельмінтизацій їх найдоцільніше застосовувати не раніше ніж через 3 - 3,5 міс після закінчення випасання худоби [24].

Клозантел - широкоплановий протипаразитарний препарат, який згубно діє на дорослих фасціол та переважної більшості їх пізніх нестатевозрілих личинок. Масляний 5 % -й розчин клозантелу відомий під назвами роленол, фасковерм, 10 % -й розчин клозантелу для ін'єкції має назву бронтел-10 [26]. Раціональний час першої лікувально-профілактичної обробки клозантеловмісними препаратами проти фасціольозу - грудень - лютий (або через 1 - 1,5 міс після закінчення випасання), а другої (вибіркової) - березень - квітень. У рекомендованих дозах (25 мг діючої речовини на 10 кг маси тіла) клозантел ефективний проти дорослих фасціол на більш як 90 %, а проти личинок старше п'яти тижневого віку майже на 80 %. При гострій формі фасціольозу клозантел застосовують 2 дні поспіль або одноразово в подвійній дозі [24, 26]. В будь-якому випадку терапевтичну дозу потрібно вводити в два-три різні місця з дотриманням правил асептики й антисептики. Піся ін'єкції клозантел у терапевтичних дозах утримується в організмі протягом 10 - 11 діб [26].

На основі нітроксиліну зареєстровано препарат фасціолід. Це ін'єкційний розчин із вмістом 25 % нітроксоліну. В рекомендованих дозах (100 мг діючої речовини на 10 кг маси тіла) препарат може забезпечити понад 80 % -ну ефективність проти дорослих фасціол та близько 60 % -ну - проти личинок, старших 6-тижневого віку. Тому першу дегельмінтизацію можна планувати через 1,5 міс після початку стійлового періоду.

На основі бітіонол сульфаксиду виробляється у вигляді порошку для орального застосування препарат трематозол. Ефективність терапевтичних доз трематозолу при хронічній і гострій формі фасціольозу становить 80 - 85%. Суттєвою перевагою даного препарату над іншими є те, що бітіонол сульфаксид - єдина субстанція, яку дозволяється використовувати для терапії лактуючих тварин.

Усі виробники протифасціольозних препаратів рекомендують проводити повторну дегельмінтизацію не пізніше як за 2 тижні перед виведенням тварин на пасовище. Можливе проведення вибіркової повторної дегельмінтизації за умови попередніх копроовоскопічних досліджень усього поголів'я [24].

При відсутності хіміотерапевтичних засобів, особливо для оздоровлення лактуючих корів на невеликих фермах та в приватних господарствах, доцільним є застосування народних рецептів, а саме: щоденна добавка до раціону 2 - 3 склянок подрібнених соснових лапок протягом 2 тижнів; 0,5 склянки подрібнених ягід горобини звичайної або суцвіття пижма протягом 2 - 3 днів; спиртових настоїв оману високого або звіробою по 0,5 склянки протягом 3 - 4 днів. Ці засоби якщо не забезпечують повного видужання, то значно зменшують інвазованість тварин [26].

Для підвищення буферних властивостей крові, посилення загальної резистентності організму коровам згодовують з концентрованими кормами або випоюють з водою двовуглекислий натрій в дозі 30 - 100 г, а також подрібнені перепалені кістки тварин, яєчну шкарлупу щоденно до повного видужання. Тварин підгодовують кухонною сіллю і забезпечують щоденним моціоном на свіжому повітрі [21].

У зарубіжній літературі з'являється все більше повідомлень про адаптацію (лікоопірність) гельмінтів до препаратів з одним і тим же механізмом дії при систематичному (4 - 5 років) їх застосуванні. Таке звикання прискорюється при вживанні зменшених доз [26]. Тому потрібно вести облік застосування лікарських засобів для своєчасної (через кожні 3 - 4 роки) їх ротації, змінюючи препарати однієї хімічної групи на іншу. Це значно підвищує ефективність хіміотерапії внаслідок профілактики поширення лікоопірних популяцій паразита [24].

Розробляючи заходи профілактики беруть до уваги, що перш за все неприпустимим є порушення ветеринарно-санітарних норм при утриманні та годівлі тварин [3].

Ефективна боротьба з фасціольозом можлива тільки в комплексі загально-профілактичних і специфічних протитрематодозних заходів [24].

Дієвим методом профілактики і боротьби з гельмінтозами є й роз'яснювальна робота з власниками тварин, яка здійснюється шляхом проведення семінарів, лекцій, бесід [3].

Оздоровлення тварин від фасціольозу можна досягти тільки при комплексних тривалих заходах боротьби з обов'язковою зміною пасовищ, збором і знешкодженням гною, застосування сучасних методів діагностики і профілактики, щорічної дворазової дегельмінтизації всього поголів'я [26]. Для зменшення кількості проміжних живителів фасціольозу потрібно проводити меліоративні заходи на заболочених ділянках пасовищах [27].

Одним із основних методів боротьби як з фасціольозом так і з іншими гельмінтозами худоби є застосування антигельмінтиків для лікувальної чи профілактичної дегельмінтизації. Водночас на їх ефективність впливає ряд різноманітних факторів, а саме: інтенсивність інвазії, існуючі асоціації гельмінтофауни паразитів та цикли їх розвитку в організмі хазяїна, атрибут спектра діючої основи хіміотерапевтичного засобу, доза і кратність використання препарату, лікарська форма та шлях введення антигельмінтика, фізіологічний стан організму тварини [28].

Основні принципи, яких дотримуються спеціалісти ветеринарної медицини під час проведення дегельмінтизації тварин:

— застосування тільки антигельмінтних препаратів, які відповідають настановам і занесені до реєстру ветеринарних препаратів, затвердженого Державним комітетом ветеринарної медицини України;

— здійснення профілактичних обробок з урахуванням технології процесу вирощування тварин та циклу розвитку паразитів;

— застосування препаратів лише у рекомендованих настановою профілактичних та лікувальних дозах;

— проведення обов'язкового випробування препарату на окремій групі тварин (не менше ніж 5 - 10 особин) перед його застосуванням;

— лікування тварин лише за умови підтвердження діагнозу лабораторними дослідженнями;

— дотримання правил асептики та антисептики при застосуванні препаратів;

— призначення хворим тваринам антигельмінтних засобів, що забезпечують надійний лікувальний ефект і запобігають поширенню інвазійних елементів у навколишньому середовищі;

— використання препаратів однієї групи не довше ніж 2 - 3 роки з метою уникнення пристосування до них паразитів;

— постійне проведення дезінвазій після дегельмінтизації у приміщеннях, на вигулах та пасовищах [3].

Плануючи дегельмінтизації слід також враховувати можливість зараження тварин на початку пасовищного періоду, особливо після сніжних та моломорозних зим, в стійловий період при згодовуванні сіна, заготовленого на болотах.

Не останнє місце надається біотермічним методам знезараження гною, здійсненню контролю за надходженням у водойми стоків з тваринницьких приміщень. Проводиться гельмінтологічна оцінка пасовищ, трас, худобопрогонів, місць водопою, меліоративних каналів та інших прилеглих водойм щодо наявності проміжних хазяїв гельмінтів із метою обмеження можливих місць зараження тварин прісноводними молюсками. Пасовища обов'язково змінюють один раз на сезон (наприкінці липня - на початку серпня), а при можливості - через кожні 2 місяці [26]. Заходи проведені на пасовищах посідають основне місце в профілактиці фасціольозу, тому що вони спрямовані на розрив зв'язку між дефінітивними та проміжними живителями [29, 30].

Лише при комплексному підході до виконання організаційно-господарських та спеціальних заходів, дотриманні ветеринарно-санітарних норм та правил утримання тварин можна досягти позитивного результату та забезпечити стабільну епізоотичну ситуацію з фасціольозу, а також інших паразитарних захворювань [3].

2. Власні дослідження

2.1 Матеріал і методи досліджень