4.4 Сівба

До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см (сівалки С3-3,6А; С3-3,6А-03; СЗ-5,4; СЗ-5,4-03; СЗ-5,4-06). Проте, в умовах достатнього зволоження на добре розроблених ґрунтах перевагу мають вузькорядний (СЗ-3.6А-04; СЗ-5,4-04) і перехресний способи сівби. Крім рівномірнішого розміщення насіння на площі, ці способи знижують забур'яненість, зменшують випаровування вологи з поверхні ґрунту.

Глибина сівби озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3-5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні.

На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущіння буде формуватись на глибині 2-3 см. При глибокому загортанні на ріст підземної частини стебла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основна частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаблений. Така рослина слабше кущиться, внаслідок розтягування вузла кущіння формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання.

4.4.1 Підготовка насіння до сівби

Підготовку насіння до сівби починають вже з вирощування його на насінних ділянках. Для цього озиму пшеницю розміщують після кращих попередників, застосовують своєчасний та якісний обробіток ґрунту, оптимальні строки сівби і норми висіву, систему захисту посівів від хвороб, шкідників і бур'янів. На посівах вносять повну дозу фосфорно-калійних добрив, запобігаючи надмірному азотному живленню. Збирають урожай при оптимальні вологості насіння, ретельно регулюючи комбайни для зменшення його травмування. Обмолочене комбайном насіння відразу очищають, підсушують до стандартної вологості, сортують а в разі потреби калібрують і закладають на зберігання. Але і таке насіння може мати недоліки, зумовлені біологічними властивостями, несприятливими умовами вирощування, дозрівання, зберігання, очищення, їх можна усунути за допомогою спеціальних прийомів. Високоякісне насіння формується шляхом відповідних заходів під час післязбиральної обробки насіння:

Очищення насіння від мертвих і живих домішок і доведення за чистотою

до вимог державного стандарту.

Сортування насіння - це виділення із загальної маси насіння

повноцінних його частин певної величини, пружності.

Захід підготовки насіння до сівби, який передбачає розподіл насіння на окремі частини, фракції за розмірами з невеликим інтервалом величини не більше 1мм - калібрування насіння.

Калібрування можна проводити не тільки за розміром а і за масою. Одним із заходів є повітряно-теплова обробка насіння - це обігрівання насіння в теплому повітрі при температурі 30-40°С. Він застосовується для насіння, яке зберігається протягом зими в оброблених приміщеннях. Він підвищує енергію проростання, польову схожість насіння, прискорює післязбиральне дозрівання насіння, вивести насіння із стану спокою.

Обігрівання проводять на майданчиках на сонці.Дражування насіння - це придатні насінню форми, гранули, драже шляхом паромування на нього мінеральних та органічних речовин, які виконують різну роль.

Сегментування насіння - в деяких культур насіння зростається і утворює супліддя, то таке насіння сегментують - це розрізання суплідь на окремі частини, схожість такого насіння знижується на 10-20%.

Протруювання насіння - це обробка його хімічними препаратами для знищення збудників хвороб, бактерій, грибних вірусів та проти шкідників. відбувається воно різними способами, але найбільш поширений метод

протруєння та інкрустація насіння - це протруєння насіння з фіксуванням протруювачів на насінні за допомогою полімерних плівкоутворювачів.

Знезараження насіння - це звільнення насіння і посадкового матеріалу від грибних захворювань високими температурами, які летальні для інфекцій і не пошкоджують зародок. Часто використовують термічне знезараження. Воно проводиться однофазними та двофазними способами. При двофазному способі насіння замочують у воді при температурі 32°С протягом 4 годин, а потім ще замочують насіння на 7-8 хвилин у воду температурою 52-53°С. При цьому знищуються спори грибкових бактерій. Після цього насіння охолоджують у холодні воді і просушують. Однофазне знезараження проводять прогріванням насіння протягом З годин при температурі 45°С, а при температурі 47°С протягом 2 годин, і потім просушують.

Намочування насіння - прийом ефективний при вирощуванні культур, насіння яких має довгий період проростання, вимагає велику кількість води для набубнявіння. Для цього використовують інгібітори, які притуплюють проростання насіння.

Пророщування насіння здійснюється для активації ферментативних процесів і скорочення періоду "сівба-сходи". Для цього намочене насіння витримують, розстеляючи таким шаром і покривають важкою мішковиною при температурі 20-25°С, коли закільчиться 1- 5% насіння і з'явиться корінчик пророщуване насіння розсипають тонким шаром і просушують. Висушування проводять в затіненому місці. Пророщене насіння висівають у вологий грунт.

Для сортування і очищення насіння використовують зерноочисні машини ЗВС-20А, МВО-20, ОВС-25, МС-4,5 та ш.; трієрні блоки БТ-20 та ін., зерноочисні агрегати ЗАВ-25, ЗАВ-40, ЗАВ-50; зерносушильні комплекси КЗС-25Б, КЗС-25 чи КЗС-50.

Протруюють насіння, доведене до стандартної вологості (14-15,5 %), за 2 - 3 тижні або за 2 - 4 дні до сівби з використанням машин і комплексів ПС-30, ПС-10А, КПС-10, КПС-40.

Проти збудників найбільш поширених хвороб (кореневих гнилей, твердої сажки, борошнистої роси, бурої листкової іржі) застосовують такі хімічні препарати, як 15 %-й байтан-універсал (2 кг/т), 75 %-й вітавакс (2,5 - 3 кг/т), 50 %-й фундазол (2-3 кг/т), гранозан (1,5 кг/т) та ін. Для одночасного захисту рослин від хвороб і ґрунтових шкідників насіння обробляють комплексним препаратом -- гамагексаном (2 кг/т). Для поліпшення якості протруєння препарати краще застосовувати у вигляді суспензій, зволожуючи їх водою з розрахунку 10 л на 1 т насіння.

Максимальний контакт насіння з пестицидами досягається при додаванні суспензій ИаКМЦ (натрієва сіль карбоксилметилцелюло-за) з розрахунку ОД - 0,2 кг/т або ПВС (полівініловий спирт) 0,5 кг/т. Цей спосіб підготовки насіння дістав назву інкрустації.

Таблиця 12 Підготовка насіння озимої пшениці до сівби

Оптимальна норма висіву насіння

При встановленні норм висіву потрібно враховувати кущистість і високорослість сорту. Як правило, висококущисті й високорослі сорти, які формують густий стеблостій, схильний до вилягання, висіваються рідше, ніж менш кущисті й високорослі сорти, стійкі проти вилягання.

Норми висіву залежать від строків сівби пшениці. При запізненні із сівбою їх підвищують, щоб зменшити загрозу можливого зрідження посіву внаслідок загибелі недостатньо розвинених рослин з настанням ранніх осінніх заморозків. Норми висіву підвищують при сівбі пшениці після стерньових попередників, на площах, недостатньо очищених від бур'янів, та при вузькорядному перехресному способі сівби. Визначаючи норму висіву, обов'язково враховують якість насіння -- його схожість, чистоту, ваговитість.

Науково-дослідними установами України розроблені середні норми висіву пшениці для кожної ґрунтово-кліматичної зони України, які за сприятливих умов забезпечують рекомендовану для них густоту посіву. Відповідно до рекомендацій, оптимальні норми висіву для середньорослих сортів, вирощуваних на грунтах середньої родючості, для становлять лісостепової зони становлять 4,5-5 млн шт. схожих зерен на 1 га. Залежно від конкретних умов вирощування норми висіву уточнюють.

Таблиця 13 Проектована польова схожість насіння і динаміка

Розрахунок оптимальних норм висіву насіння.

Масову норму висіву розраховують за формулою: М=Н*А*100/ПП,де :

М- норма висіву, кг/га.

Н- поштучна норма висіву, млн шт/га.

А- маса 1000 насінин, г.

ПП- посівна придатність насіння(%), яка визначається, виходячи з чистоти (Ч) і лабораторної схожості (С).

ПП=Ч*С/100.

Кількісна поштучна норма висіву розраховується за формулою:

Н=Р*10²/Взаг.де :

Р-кількість рослин на 1 га.

Взаг.-загальне виживання рослин протягом вегетації.

Норма висіву поштучна, млн. шт./га

У- планова врожайність, ц/га, К-продуктивна кущистість, З - кількість зерен у суцвітті, шт. А-маса 1000 зерен, г

Норма висіву кг/га

Посівна придатність

Н - норма висіву поштучна

Ч - чистота насіння

С - схожість насіння

4.4.2 Розрахунок норм висіву

Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д.

На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабокущистими. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити.

Норма висіву безпосередньо пов'язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10-15%.

Згідно з численними рекомендаціями, оптимальна норма висіву для більшості сортів становить 4,0-5,0 млн схожих насінин на 1 га, або 160-250 кг/га.

Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість.Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур'янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур'яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.

Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.

Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14-- 15°С, а осіння вегетація триває 40-50 днів

Для західного Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10-25 вересня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5-20 вересня. Строки сівби залежать від родючості ґрунту. На бідних ґрунтах необхідно сіяти раніше, на родючих - пізніше, щоб до зими рослини не переростали. Оптимальні строки сівби на удобрених полях зміщуються на 10-15 днів пізніше, порівняно з сівбою на менш удобреному фоні.

Строки сівби змінюються залежно від біологічних особливостей сорту. Для пластичних сортів інтервал оптимальних строків сівби довший. Календарні строки сівби сортів інтенсивного типу помітно змістились, порівняно з раніше вирощуваними сортами, на другу половину оптимальних строків. Ці сорти необхідно висівати за 7-10 днів.

4.4.3 Строки і способи сівби

Найкраще перезимовує озима пшениця з добре сформованим вузлом кущення, 3-4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту така кількість пагонів утворюється за 50 - 60 днів (від сівби до припинення активної вегетації, коли середньодобова температура встановлюється на рівні 5 °С), протягом яких набирається сума температур 560 - 580 °С. Цього досягають при сівбі її в оптимальні (календарні) строки, встановлені для кожної ґрунтово-кліматичної зони: в Лісостепу і західних районах 5-20 вересня. У ці строки, як правило, середньодобова температура становить 15 - 17 °С. На родючих ґрунтах після кращих попередників з достатнім внесенням добрив та при достатніх запасах вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину оптимальних строків. При більш ранній сівбі вона може перерости, особливо високорослі сорти м'якої пшениці, і знизити морозо- та зимостійкість. Крім того, ранні посіви більше пошкоджуються злаковими мухами (шведською, гессенською та ін.).

Сіють пшеницю різними способами: звичайним рядковим з шириною міжрядь 15 см, вузькорядним з міжряддями 7,5 см, перехресним з міжряддями 15 см, розосередженим, гребеневим, борозенчастим та ін. Основним способом сівби пшениці є звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. При сівбі залишають постійні технологічні колії, для чого в середній сівалці 3-сівалкового агрегату перекривають 6 - 7 та 18 - 19-й висівні апарати -- якщо при весняно-літньому внесенні добрив використовуватимуться розкидачі НРУ-0,5, РМС-6 та обприскувачі ОВТ-ЇА або ОПІП-15. При використанні розкидачів 1РМГ-4 або РУМ-5 перекривають 8 і 17-й висівні апарати. Ширина колій у першому випадку 180 см з шириною смуг 45 см, у другому -- відповідно 135 та З0 см. Для одержання дружних і рівномірних сходів глибина загортання насіння на добре оброблених і вологих ґрунтах не повинна перевищувати 3-5 см, на важких ґрунтах її зменшують на 1 -- 2 см, на легких -- збільшують до 6 - 8 см. При збільшенні глибини загортання насіння у багатьох сортів пшениці збільшується глибина залягання вузла кущення. Це зменшує загрозу загибелі рослин від вимерзання й випирання. Іноді внаслідок цього рослина розосереджує кущення -- створює два вузли (буває навіть три) -- в зоні первинної кореневої системи і близько до поверхні ґрунту. Спостереження показують, що це сприяє виживанню рослин, але не підвищує їх продуктивності і загалом є небажаним явищем.

Таблиця №14. Технологічні вимоги до сівби

4.5 Захист рослин від шкодочинних організмів

У період вегетації посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками -- мишоподібними гризунами, клопами-череиашками, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попелицею та ін.; уражуються хворобами -- сажкою, борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями; засмічуються багато-та однорічними бур'янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення їх продуктивності.

Догляд за посівами озимої пшениці починають восени. При виявленні на посівах 8--10 колоній мишей на 1 га їх знищують внесенням у нори по 150 - 200 г (склянку) аміачної води або розкиданням біля колоній принад з фосфідом цинку, витрачаючи його 150-400 г/га, чи зернового бактєроденциду 1-2 кг/га; з появою жужелиці, підгризаючих совок посіви обприскують 40 %-м базуди-ном 2 - 2,5 кг/га або його аналогами; при з'явленні попелиць, злакових мух проводять обприскування 40 %-м фосфамілрм (БІ-58) 0,8 кг/га, 40 %-м метафосом 0,4-0,6 кг/га. Посів, уражений борошнистою росою, обприскують 50 %-м фундазолом 0,5-0,6 кг/га або байлетоном 0,6-0,8 кг/га (200-300 л/га). Взимку і напровесні постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м), погода прохолодна (10- 12 °С), то при наявності на 1 м не менше 180 добре розкушених рослин, які почали нормально кущитись, пшеницю на II - III етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на 1 м² підсівають. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і організують старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими із загиблою вегетативною масою, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження ґрунту. Підсівають пшеницю, як правило, ярим ячменем, використовуючи для цього дискові сівалки, впоперек до напрямку сівби пшениціз нормою висіву 60 - 80 кг/га; пересівають в умовах сухої весни кукурудзою, при достатньому зволоженні ґрунту -- ярим ячменем.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає захист рослин від вилягання, бур'янів, хвороб та шкідників.

На початку трубкування (IV етап органогенезу) схильні до вилягання сорти пшениці обприскують ретардантом ТУР у дозі 3-4 кг/га за діючою речовиною (розчиненим у 200 - 300 л/га води), який гальмує ріст стебла, і рослини стають стійкішими проти вилягання. При ранньому відновленні вегетації пшеницю обробляють ТУРом двічі -- наприкінці цвітіння і через 8-12 днів від початку трубкування. Одночасно пшеницю обприскують також проти кореневих гнилей та інших хвороб фундазолом, байлетоном (по 0,6 - 0,8кг/га) або тозоні-том (0,5 кг/га).

Для продовження вегетації і фотосинтезу озимої пшениці, збереження верхніх 1-2 листків, які в цей період мають вирішальне значення у формуванні та наливанні зерна, від ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею та іншими хворобами пшеницю обробляють тілтом (0,5 кг/га), тозонітом (0,5 кг/га) або іншими рекомендованими препаратами. Проти шкідників застосовують метафос (0,5 - 0,8 кг/га), метатіон та інші препарати.

У період вегетації застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур'янів. У фазі виявлення на рослинах ознак борошнистої роси, іржі посіви у фазі кущення обприскують з обприскувачів ОПШ-15-01, ОМ-320-2, ОВТ-2, ОВТ-1А рекс (0,5-1 л/га), байлетоном (0,6 кг/га) або тілтом (0,5 л/га). Водночас обприскують посіви для знищення шкідників: жужелиці - розчином базудину (1,5-1,8 л/га), діазинон(1,5-1,8л/га); шведської мухи -децис(0,25 л/га), фастак(0,1 л/га); клопа-черепашки - шерпа(0,2л/га) та ін.

Гербіцидами знищують бур'яни: двосім'ядольні одно - і багаторічні - розчином аміачної солі 2,4Д, ділену (1,7-2 кг/га) або лонтрелу (0,3-0,6 кг/га),ілоксан 2,5-3л/га), рейсер(1-2л/га) та ін.

Таблиця№15. Заходи догляду за посівами озимої пшениці сорту- Лада одеська в полі №2

4.6 Збирання й зберігання врожаю

Збирають озиму пшеницю у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур'янені посіви, густу високорослу пшеницю, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості ЗО - 32 %. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12 - 18 см, шириною до 1,8 м при висоті зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20 см, високорослих та густих 25 -- 30 см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються. При двофазному збиранні полеглої забур'яненої пшениці використовують бобові жатки (ЖБА-3,5), бо під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Через 2-4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами СК-5М "Нива", Дон 1200, Дон 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2, ППТ-ЗА.

Роздільне збирання у Лісостепу проводять протягом 2-4 днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають при вологості зерна 18 -- 20 %. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі проти обсипання, негголеглі та зріджені низькорослі посіви пшениці, які досягли повної стиглості. Застосовують його також у дощові жнива.

Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1 %), травмованість (насінного зерна не більше 1 %, продовольчого до 2 %).

Швидкість агрегату при прямому комбайнуванні становить 6-7 км/год, на обмолоті валків 4,5-5 км/год.Важливо стежити за режимом роботи комбайна на збиранні. Наприклад, при обмолоті вологої хлібної маси, коли зерно вимолочується важко і менше травмується, що буває на початку збирання, обмолот проводять при підвищених обертах барабана І меншому зазорі деки; при сухій хлібній масі зерно легко вимолочується і більше травмується, тому обмолот слід проводити при менших обертах і більшому зазорі між декою і барабаном. Збільшують оберти барабана при обмолоті остистих сортів, остюки яких більшою мірою розбиваються і менше забивають деку, що поліпшує обмолот зерна. Уранці і увечері обмолочують пшеницю при підвищених обертах, удень -- при менших. Втрати зерна при збиранні не повинні бути більше 0,5 %, а травмованого зерна може бути не більше 2%.Після збирання зерно старанно очищають, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14 - 15 % і використовують за призначенням. Зерно сильної пшениці до його реалізації зберігають на критих токах окремо від іншого зерна, з позначенням на табличці "сильна пшениця".

Таблиця №16. Технологія збирання озимої пшениці сорту-Лада одеська

4.7 Агротехнічна частина технологічної карти вирощування культури

Таблиця №17. Технологія вирощування озимої пшениці сорту-Лада одеська в полі №2

Розділ 5. Заходи по охороні навколишнього середовища

У сучасних умовах для отримання якісної продукції рослинництва недостатньо застосовувати технології, вільні від надмірної хімізації. Необхідні також чисте повітряне середовище, відсутність шкідливих викидів промислових підприємств.

Рослини засвоюють з ґрунту лиш ті поживні речовини, які їм потрібні. Однак за надлишкових концентрацій шкідливі елементи й хімічні сполуки з ґрунту потрапляють у рослини, зерно, корми.

Велике значення має оптимальна система азотного живлення рослин. Надмірна концентрація рухомого азоту (понад 6-8 мг/кг ґрунту) може призвести до підвищення вмісту нітратів у рослинах, що погіршує якість урожаю. Надлишок гною може бути джерелом забруднення землі важкими металами.

Перед внесенням органічні добрива треба знезаражувати, очищаючи від насіння бур'янів, визначити їх хімічний склад.

Не можна вносити надмірні дози калійних, і особливо фосфорних, добрив, оскільки це може призвести до підвищення радіоактивного фону на полях у десятки разів.

Гній слід знезаражувати термічно, мул і сапропель - тривалим витримуванням у штабелях, компостуванням з негашеним вапном, аміаком рідким.

До заходів, які поліпшують екологічні умови на посівах польових культур, належить насамперед раціональна система удобрення, яка значною мірою запобігає потраплянню надлишку поживних речовин добрив, зокрема нітратів, у навколишнє середовище, особливо, у ґрунтові води.

Негативним екологічним фактором є безсистемний полив на зрошуваних землях, особливо надмірними поливними нормами (понад 300-400 куб.м/га). Наслідком є ерозія ґрунту, змивання і вимивання добрив у його нижні горизонти, звідки підземними стоками вони потрапляють у водойм, збіднення верхнього шару ґрунту на кальцій, зміна співвідношення катіонів у вбирному комплексі, як наслідок - погіршення вбирної здатності ґрунту.

При меліоративно невпорядкованому землекористування особливо великої шкоди завдає ерозія. У боротьбі з ерозією велике значення має ґрунтозахисна система землеробства. При її застосуванні інтенсивне рослинництво локалізують на рівнинній частині території, на схилах вирощують переважно зернові і трави, застосовують також післяжнивні посіви, а на землях водорозділів, що прилягають до гідрографічного фонду, проводять залуження - вирощують бобово-злакові травосуміші. Такі заходи забезпечують високу продуктивність агро систем, запобігають розвитку ерозійних процесів, що у свою чергу сприяє очищенню природного середовища, зокрема - водойм. Ґрунтозахисна система землеробства - це комплекс природоохоронних заходів, які треба розробляти в кожному регіоні і господарстві.

Контурно-меліоративна система землеробства в комплексі протиерозійних заходів передбачає поділ землі на три категорії з експозицією площ 3°, 3-5° і понад 5°. На землях першої категорії (до 3°) застосовують звичайні технології вирощування сільськогосподарських культур. Площа під багаторічними травами на цих землях мінімальна або їх зовсім не вирощують. На землях другої категорії зменшують площі під просапні культури і збільшують їх під культури рядкового способу сівби. На землях третьої категорії (понад 5°) застосовують ґрунтозахисні сівозміни або постійне залуження. Усі ці заходи доповнюють видужуванням схилів, створенням валів і каналів, спрямуванням води у добре задерновані лісисті і вкриті чагарниками лощини. У разі потреби створюють капітальні споруди.

Висновки і пропозиції

Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Освоєння нових технологій вирощування зернових культур в значній мірі сприяє тому, що вже в 1987 році 2500 господарств України, або кожне п'яте , зібрали по 40ц/га і більше озимої пшениці.

Для стійкого нарощування виробництва зернових, в країні необхідно здійснити нові підходи і методи інтенсифікації зернового господарства, що передбачає всебічне використання досягнень науково-технічного прогресу та досягнень факторів інтенсифікації до нього системи землеробства.

Інтенсифікація зернового господарства передбачає забезпечення збалансованої потреби господарства в продовольчому та фуражному зерні. За такої умови та ефективного використання факторів інтенсифікації, біокліматичний потенціал зони може забезпечити урожайність зернових на рівні 45-55 ц/га і більше.

Основним шляхом вирішення завдання є підвищення урожайності зернових культур за рахунок освоєння найновіших досягнень науково-технічного прогресу в галузі, а також нових підходів в аграрній політиці .

З метою збільшення урожайності озимої пшениці потрібно приділяти більшу увагу удобреню, захусту посівів від шкідників, хвороб та бур`янів, ретельніше проводити добір попередників, дотримуватися строків та норм сівби, дотримуватись режиму збирання.

Список використаних джерел

1.Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. - К.: "Вища школа", 1995.