Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет

Кафедра рослинництва

Курсова робота

із дисципліни

"Рослинництво з основами програмування врожаю"

"Розробка з основами програмування технології вирощування озимої пшениці в умовах господарства СТОВ "Печанівське" Романівського району Житомирської області"

Виконав: студент групи A-13-1ск.

Добровольський Я.І.

Перевірив: Стоцька С.В.

Житомир - 2015р.

Картка проектованого поля

Житомирська область, Романівський район, господарство: СТОВ "Печанівське"

Культура: озима пшениця

Програмована врожайність: 61,2 ц/га

1.Площа: 70 га

2.Агровиробнича група ґрунту:

3.Механічний склад ґрунту: легкосуглинковий

4.Глибина гумусового горизонту, см: 27

5.Глибина орного шару, см: 25-27

6.Глибина розрахункового шару для NPK, см: 30

7.Вміст гумусу, %: 2,4

8.Рік агрохімічного обстеження: 2010

9. Вміст у ґрунті, мг/кг:

легкогідролізованого азоту (N): 74

рухомого фосфору(P₂O₅): 102

обмінного калію (K₂О): 63

10.Гідролітична кислотність, мг-екв/100 г ґрунту: 2,16

11.рН сольове: 4,8

12.Об'ємна маса ґрунту, г/см³:1,37

13.Глибина залягання ґрунтових вод, м: 1,8

14.Попередник: картопля

15.Внесено під попередник: гною - 10 т/га, N₄₅Р₄₅К₄₅

16.Забур'яненість поля: 4

17.Заселеність шкідниками: 5

збудниками хвороб :6

18.Характер весни: рання; суха.

19.Характер осені: волога.

20.Стан посівів перед збиранням: сухо

полягання : 4

забур'яненість: сильна, бур'яни сухі

висота, стеблостою: 2,1

густота стояння рослин, стеблостою: 411 шт/м.кв.

21.Погодні умови періоду збирання: сухо

Вступ

Сільське господарство - одна з найдавніших сфер діяльності людини. Його завдання було і є виробництво сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб населення у продуктах харчування, а переробних підприємств - у сировині.

Основа галузь розвитку сільськогосподарського виробництва -землеробство, яка об'єднує такі рослинницькі галузі, як рільництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство, тощо.

Основний засіб виробництва в рослинницькій галузі - земля, віддача від якої визначається характером впливу на неї діяльності людини.

Важлива роль в підвищенні, збільшення врожаю, збільшення валових зборів сільськогосподарських культур належить освоєнню зональних науково - обґрунтованих систем землеробства, які передбачають планомірне підвищення родючості ґрунтів, вдосконалення структури посівних площ, освоєння сівозмін, підвищення ефективності використання органічних та мінеральних добрив, використання інтегрованих систем захисту рослин від бур'янів, хвороб, шкідників, вдосконалення насінництва, впровадження інтенсивних технологій вирощування с/г культур, розширення меліоративних робіт і покращення використання осушувальних земель, високоефективне використання техніки, охорони навколишнього середовища.

Найбільше національне багатство України - це земля. Близько 73 % земель сільськогосподарського призначення України - чорноземи. Тому ефективність використання земельних ресурсів є найважливішим показником який характеризує рівень господарювання конкретного сільськогосподарського підприємства.

Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона -- головний засіб виробництва.

Розділ 1. Оцінка умов господарства

Печанівське СТОВ знаходиться в Житомирській області Романівському районі с. Печанівка.

Відстань від центральної садиби до :

- найближчої залізничної станції 1 км;

- обласного центру м. Житомир 83 км ;

- районного центру смт. Романів 12 км.

Територія підприємства знаходиться в північно - західній частині Романівського району Житомирської області. До складу господарства входить один населений пункт - село Печанівка. Тут же розташована центральна садиба господарства.

Печанівське СТОВ всі 100 % земельних угідь орендує і орендується виключно рілля. У 2007 -- 2008 роках площа орендованих угідь не змінювалась. У 2009 році додатково взято в оренду 42.92 га земельних паїв - також рілля.

Спеціалізація господарства - це форма суспільного розподілу праці, преважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції окремих підприємств чи регіонів.

Спеціалізація передбачає зосередження трудових, матеріальних та фінансових ресурсів для виробництва якогось певного виду продукції.

Суть спеціалізації полягає у виділенні провідної галузі та створенні умов для її переважного розвитку.

Основною продукцією Печанівського СТОВ є зерно, в середньому за 2007 - 2009 роки його частка в структурі товарної продукції складає майже 40 %. А якщо взяти по роках, то питома вага зерна в структурі товарної продукції з року в рік зростала. Наступною культурою йде озимий ріпак. Зерно і ріпак разом забезпечують понад 50 % грошових надходжень господарства ( в 2009 році 63.7 %). Тому спеціалізацію Печанівського СТОВ можна визначити як зерно - ріпакову, а рівень спеціалізації високий (коефіцієнт спеціалізації понад 50 %). А якщо судити по 2009 році, то і поглиблений - коефіцієнт спеціалізації понад 60 %.

Основною галуззю господарства є рослинництво, його питома вага в структурі товарної продукції в середньому за три роки перевищує 60 % ( 60.9 %).

1.1 Грунтово-кліматичні умови

1.1.1 Характеристика клімату

Аналіз кліматичних умов свідчать, що клімат був сприятливий для вирощування озимої пшениці, але погодні умови 2012 року відрізнялися від середньо багаторічних (табл. 1). Це не могло не вплинути на величину і якість врожаю цієї культури.

Середні температури січня і лютого 2012 року дещо відрізнялися від наведених в кліматичній характеристиці зони Лісостепу. Взимку часто спостерігалися відлиги, коли температура повітря підвищувалася до +11 ^оС.

Таблиця 1 Хід метеорологічних факторів у Житомирській області за багаторічними даними Житомирської метеостанції

Місяць	Декада	Метеорологічні фактори
		опади, мм	середньодобова температура, оС	відносна вологість повітря, %	сонячна радіація, ккал/см2	сума активних температур, оС	запаси доступної рослинам вологи в кореневмісному шарі, мм
					сумарна	радіаційний баланс
січень	1	11	1,4	76	21	0,3	-	0,9
	2	12	-0,7	76	21	0,7	-	1,0
	3	15	-2,5	77	22	0,6	-	1,2
	сума	38	-1,8	229	64	1,6	-	3,1
лютий	1	9	-2,9	74	22	0,7	-	0,9
	2	5	-3,3	73	22	0,8	-	0,5
	3	18	-5,9	78	22	0,8	-	1,8
	сума	32	-12,1	225	66	2,3	-	3,2
березень	1	20	-4,5	78	25	0,9	-	2,0
	2	18	-0,1	78	27	0,9	-	1,8
	3	32	2,3	81	28	1,1	-	3,2
	сума	70	-2,3	237	80	2,9	-	7,0
квітень	1	19	7,7	78	33	1,1	77	1,9
	2	33	10,1	82	45	1,1	101	3,3
	3	1	10,7	72	42	1,3	107	0,1
	сума	53	28,5	232	120	3,5	285	5,3
травень	1	11	12,2	76	58	1,4	122	1,1
	2	9	14,7	75	67	1,7	147	0,9
	3	4	16,6	72	71	1,8	166	0,4
	сума	24	43,5	223	196	4,9	435	2,4
червень	1	86	13,6	86	84	1,7	136	8,6
	2	70	16,3	85	87	1,5	163	7,0
	3	42	21,4	83	89	1,5	214	4,2
	сума	198	51,3	254	260	4,7	513	19,8
липень	1	2	20,1	77	98	1,6	201	0,2
	2	3	19,7	75	98	1,5	197	0,3
	3	15	20,8	77	91	1,6	208	1,5
	сума	20	60,6	229	287	4,7	606	2,0
серпень	1	10	20,4	76	79	1,6	204	1,0
	2	44	20,6	80	77	1,5	206	4,4
	3	31	16,7	81	73	1,2	167	3,1
	сума	85	57,7	237	229	4,3	577	8,5
вересень	1	34	15,4	83	66	1,1	154	3,4
	2	1	14,2	79	62	0,9	142	0,1
	3	9	14,8	75	55	0,9	148	0,9
	сума	44	44,4	237	183	2,9	444	4,4
жовтень	1	2	8,3	73	51	0,8	83	0,2
	2	5	5,8	73	48	0,7	58	0,5
	3	28	8,8	77	43	0,8	88	2,8
	сума	35	22,9	223	142	2,3	229	3,5
листопад	1	22	2,1	76	34	0,7	-	2,2
	2	16	-0,8	75	37	0,7	-	1,6
	3	7	0,6	73	26	0,6	-	0,7
	сума	45	1,9	224	97	2,0	-	4,5
грудень	1	3	1,3	73	23	0,6	-	0,3
	2	8	-1,7	74	21	0,5	-	0,8
	3	19	-2,4	78	21	0,3	-	1,9
	сума	30	-2,8	225	65	1,4	-	3,0
За рік		674	291,8	2775	1789	37,5	3089	66,7
За період з 5 оС	459	308,9	1635	1417	27,3	3089	45,2
За період з 10 оС	405	278,3	1334	1242	25,0	2783	39,8

Початок весни спостерігали в кінці 2-ї декади березня, а кінець - перехід середньодобової температури через 15 ^оС - в 2 декаді травня. Із таблиці видно, що температура повітря весною 2012 року була нижча, ніж в попередні роки. Характерною особливістю весняного періоду є інтенсивний ріст температури: середньомісячна температура о 13 год. в березні складала +2...+3 ^оС, в квітні +10...+11 ^оС, а в травні - +18...+19 ^оС. Ґрунт відтав до глибини 10 см у 2 декаді березня, середня дата повного відтавання ґрунту - 1 декада квітня. У зв'язку з швидким ростом температури повітря різко знизилася відносна вологість в денні часи: у квітні вона знизилась до 57-60%, а у травні - до 48-54%.

Літо почалося в 3-й декаді травня і закінчилося на початку вересня, коли середньодобова температура перейшла через межу +15 ^оС у бік зниження. Середньомісячна температура червня - серпня коливалася в інтервалі 17-18 ^оС. Середня літня температура в 2008 р. сильно не відрізнялася від багаторічної. Але в липні та серпні температура в окремі дні сягала 36-38 ^оС, тому середньомісячна температура у вищезазначені місяці перевищувала багаторічні дані. Впродовж літнього періоду випало 200-250 мм опадів. Часто були тривалі бездощові періоди, що призводили до посухи. Характерними для літа є зливи. Подібна картина спостерігалася влітку 2012 р. Так, кількість опадів в червні була в 2-2,5 рази більша, а в липні - в 2,5 рази менша, ніж у попередні роки. На початку літа запаси вологи в орному шарі ґрунту складали, в середньому, 160-180 мм, в кінці в період збирання зернових вони знаходяться в межах 60-100 мм.

1.1.2 Грунтові умови

Ґрунт - це придатний для життя рослин верхній шар землі, що утворився на ґрунтоутворювальній материнській породі під впливом природних факторів (клімат, рослинні і тваринні організми, мікроорганізми, рельєф місцевості, геологічний вік території) та діяльності людини. Ґрунт - основний засіб виробництва в сільському виробництві .

В утворенні та розвитку ґрунту тісно переплітається дія фізичних, хімічних і біологічних явищ, різні комбінації яких впливають на його характеристики, зокрема родючість. Родючість - це здатність ґрунту створювати умови для росту і розвитку рослин та формування врожаю.

Родючість ґрунту - явище багатогранне та динамічне. Рівень родючості того ж самого ґрунту змінюється як під впливом клімату та погоди, зміни рослинності, так і під впливом людської діяльності.

Найважливішими факторами родючості є: температурний, водно-повітряний, поживний, фізико-хімічний, біохімічний, окисно-відновний та сольовий режими. Ці режими визначаються кліматичними умовами, властивостями ґрунтів, їх гранулометричним, мінералогічним і хімічним складом, вмістом рухомих форм елементів живлення, вмістом, складом і запасами гумусу, інтенсивністю мікробіологічних процесів, реакцією середовища та здатністю рослин засвоювати сонячну енергію.

Характеристика ґрунту СТОВ "Печанівське" наведена у таблиці 2.

Таблиця 2 Характеристика ґрунту, на якому вирощується овес

Показник	Величина показника
Назва ґрунту	сірий лісовий
Вміст гумусу, %	1,4
pH сольове	4,8
Гідролітична кислотність, мг-екв / 100 г	2,16
Об'ємна маса, г / см3	1,37
Вміст (мг / 1000 г), група забезпечення
легкогідролізованого азоту (N)	74	забезпеченість: під попередник
рухомого фосфору (P2O5)	102	забезпеченість: під попередник
обмінного калію (K2O)	63	забезпеченість: під попередник
Глибина орного шару, см	25-27
Рельєф	рівнинний
Заходи корінного поліпшення	хімічна меліорація
Забур'яненість	2
Основні бур'яни	мишій сизий, волошка синя, ромашка непахуча

Заходи по підвищенню родючості і покращенню структури даного типу ґрунтів:

· Система внесення органічних і мінеральних добрив.

· Обробіток ґрунту в період оптимального зволоження.

· Накопичення і збереження вологи в ґрунті ( має велике значення лущення стерні).

Розділ 2. Біологічні особливості культури та продуктивність реєстрованих сортів

2.1 Ботанічна характеристика культури

Особливості росту і розвитку.

Особливістю озимої пшениці є те, що при сівбі її навесні, одержують добрі сходи, рослини кущаться, але не утворюють стебла і колоса. Для нормального росту і розвитку озима пшениця повинна пройти стадію яровизації за певної температури (0-3°С) впродовж 35-60 днів.

У процесі розвитку озима пшениця проходить такі основні фази:

1) сходи;

2) кущіння;

3) вихід у трубку;

4) колосіння;

5) цвітіння;

6) достигання (молочна, воскова і повна стиглість).

Сходи.

Найінтенсивніше насіння озимої пшениці проростає за температури 20-25°С. Сходи з'являються в даному випадку через 7-8 днів. Проте оптимальна температура в межах 12-17°С. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коливається від 15 до 25 днів.

При пізніх строках сівби рослини входять у зиму, маючи на рослині один-три листки. В такому випадку фаза сходів продовжується навесні при відновленні вегетації, а її загальна тривалість разом з періодом зимового спокою може становити 100-150 днів.

Одержання високої польової схожості - одне з найважливіших завдань агротехніки, оскільки від неї залежить подальший догляд за посівами і рівень майбутнього врожаю. При вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією польова схожість повинна становити 80-90%, тоді як у господарствах, згідно з статистичними даними, вона не перевищує 50-70%, тобто до половини насіння не дає сходів.

Кущіння.

Характерною біологічною особливістю хлібних злаків є властивість кущитись. Кущіння - це поява бокових пагонів та вузлових коренів у рослин. Воно наступає після утворення 3-4 листків. Найсприятливіша температура для кущіння озимої пшениці 13-18°С, а за 2-4°С кущіння майже призупиняється. Вузол кущіння є основним органом, при його відмиранні рослина гине. У ґрунті він розміщується на глибині 1,5-3,0 см і витримує морози до мінус 17-20°С.

Залежно від строку сівби буває осіннє і весняне кущіння. Число стебел на одній рослині прийнято називати коефіцієнтом кущіння. За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущистість, а за кількістю стебел, які дають урожай - продуктивну. За два місяці вегетації при теплій погоді і достатніх запасах в ґрунті поживних речовин і води одна рослина може дати до сотні пагонів.

У звичайних умовах високі врожаї формуються за продуктивної кущистості 2-3 стебла. Коефіцієнт кущіння і необхідну густоту продуктивного стеблестою (500-700 шт./м2) можна регулювати з допомогою агротехніки. Загортання насіння на глибину понад 4 см зменшує процес пагоноутворення. Інтенсивність кущіння падає за високих норм висіву, недостатнього забезпечення рослин поживними речовинами і вологою. Кущистість озимої пшениці - це також сортова особливість.

Здатність зернових кущитись потрібно розглядати як позитивну властивість. Більша частина сортів 30-50% урожаю формують на бокових стеблах. На зріджених посівах частка бічних продуктивних пагонів становить до 60-70% урожаю зерна.

Вихід в трубку.

Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні з'являється перший стебловий вузол на відстані 2-5 см від поверхні ґрунту. Наступає ця фаза через 25-35 днів після відновлення весняної вегетації. Триває 25-30 днів. Холодна й хмарна погода сповільнює ріст стебла.

Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса. Формуються генеративні органи. Тому в цей період росту пшениці необхідно максимум води і поживних речовин. Нестача їх у ґрунті призводить до значного зниження врожаю.

Встановлено, що для одержання високопродуктивних посівів площа листкової поверхні на 1 га повинна становити 50-60 тис.м2 і більше. Величина листкової поверхні і тривалість її фотосинтетичної діяльності залежить від удобрення, норми висіву, сорту та інших агротехнічних заходів. Особливо важливо забезпечити високу фотосинтетичну активність верхнього листка, який дає до 70% асимілянтів.

Колосіння.

Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини. Інтенсивність ростових процесів залежить від забезпеченості вологою і елементами живлення. Це найбільш ефективний період для обробітку посівів фунгіцидами з метою захисту озимої пшениці від хвороб.

Цвітіння.

За нормальних умов вегетації через 4-5 днів після виколошування настає цвітіння, яке триває 3-6 днів. Починається цвітіння з середини колоса й поступово переходить до низу і верхівки колоса. У колоску спочатку цвітуть бокові (нижні) квітки, а потім середні. За перших строків цвітіння утворюється найвиповненіше зерно. Пшениця в основному самозапильна культура.

Фази стиглості.

Після цвітіння і запліднення із стінок зав'язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна. Період формування зерна триває 12-16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі уже нормальної величини, але ще зелене, молокоподібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості - 60-40%.

У восковій фазі стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 40-20%. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин у зерно і його ріст припиняється. У цей період починають роздільне збирання.

За повної стиглості вологість зерна знижується до 20-14%, воно стає твердим і втрачає зв'язок з материнською рослиною. Збирати озиму пшеницю можна прямим комбайнуванням. У разі запізнення з обмолотом найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, легко осипається, що призводить до втрат урожаю.

Взаємозв'язок фаз росту і розвитку, етапи органогенезу та елементів продуктивності озимої пшениці.

Таблиця 3

Фенологічні фази	Етапи органогенезу та їх коротка характеристика	Елементи продуктивності
Проростання насіння, поява шилець, сходів (1-2 листки)	I. Конус наростання недиференційований, розміром 0,1-0,3 мм	Густота рослин
Сходи (3 листки), початок і середина кущіння	II. Закладання вузлів і міжвузлів стебла у вигляді поперечних рубчиків, диференціація конусів наростання бічних пагонів	Коефіцієнт загального кущіння, зимостійкість озимих
Кінець кущіння	III. Закладання члеників стрижня колоса, міжвузлів волоті	Кількість члеників у стрижні колоса
Початок виходу в трубку (випрамлення пагонів)	IV. Формування колоскових горбочків	Кількість колосків у суцвітті, посухостійкість
Стеблування (фаза роз рослого першого міжвузля)	V. Формування квіткових горбочків (археспорогенез)	Кількість квіток у колосках
Середина фази стеблування	VI. Формування пиляків і маточки (мікро- і макроспорогенез)	Фертильність квіток, жаростійкість
Набухлаn піхва останнього листка	VII. Закінчення формування яйцеклітини і пилку, інтенсивний ріст усіх частин суцвіття (гаметогенез)	Фертильність квіток, жаростійкість
Колосіння	VIII. Закінчення формування і достигання усіх органів квітки (гаметогенез)	Фертильність квіток, жаростійкість
Цвітіння	IX. Запилення, запліднення, формування зиготи (зиготогенез)	Озерненість колоса
Формування зернівки, перед молочний стан	X. Формування зернівки (ембріогенез)	Розмір зернівки
Молочний і тістоподібний стан зернівки	XI. Нагромадження поживних речовин	Маса зернівки
Воскова і повна стиглість зернівки	XII. Перетворення рухомих поживних речовин в зернівці в запасні	Маса зернівки

Пшениця належить до родини тонконогових Роасеае роду Triticum. За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня.

До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих -- спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види .

Найбільш поширені два її види:

- пшениця м'яка (Triticum aestivum).

- пшениця тверда (Triticum durum).

Коренева система.

Озима пшениця утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3-6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему.

Розвиток кореневої системи залежить від біологічних особливостей сорту. При зниженні температури відносно краще ростуть корені, при підвищенні - надземні органи. На родючих ґрунтах і після кращих попередників коренева система менш розвинута порівняно з надземними органами, ніж на бідних ґрунтах. Азотні добрива сприяють кращому росту надземної маси, а фосфорні - коренів рослин. Дещо поліпшують розвиток коренів і калійні добрива.

Стебло.

Ріст зачаткового стебла починається з часу проростання зерна. У пшениці воно має назву соломина, яка складається з 4 - 7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видовжуються і потовщуються. Одночасно стебло росте і верхівкою всередині листкової трубки. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Висота стебла залежить від біологічних особливостей сорту, родючості ґрунту, удобрення, вологості, густоти стояння та ін.

Листок пшениці складається з листкової пластинки та листкової піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу тощо. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів ростуть стеблові листки.

Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини, забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну..

Суцвіття.

В пшениці суцвіття - колос, який складається з членистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску. Загальна їх кількість коливається від 16 до 22 шт. Довжина колоса, кількість колосків у ньому залежить від сортових особливостей і технології вирощування.

Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Луски відрізняються кольором, опушенням і формою, що є основою визначення різновидностей і сортів пшениці. Між колосовими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з обох боків прикривається двома квітковими лусками - зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня у остистих сортів закінчується остюком, у безостих - остюковим відростком. Між квітковими лусками містяться найважливіші частини квітки - зав'язь з дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками.

Плід.

У пшениці плід є зернівка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Вони захищають зерно від впливу чинників зовнішнього середовища і пошкодження хворобами та шкідниками. Маса оболонок становить 7-8% маси сухої речовини зерна, а з цієї кількості на частку плодової оболонки припадає 70-85%.

Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок. Його маса становить 1,5-3,0% від маси зернівки. При помелі зерна зародки разом з оболонками відходять у висівки. Зародок має щиток, що є сім'ядолею зернівки, і призначений для вбирання по­живних речовин з ендосперму.

Найбільшу частину зернівки пшениці займає ендосперм. Зовнішній (алейроновий) шар клітин ендосперму багатий на азотні сполуки. Проте білок цього шару не еластичний і не пружний, тому домішування його до борошна знижує якість останнього. Під алейроновим шаром міститься основна (борошниста) частина ендосперму. Вона складається з клітин, наповнених крохмальними зернами, в проміжках між якими містяться білкові речовини переважно у вигляді клейковини. На ендосперм разом з алейроновим шаром припадає близько 90% ваги зернівки пшениці.

Найбільше в зерні вуглеводів, основною складовою частиною яких є крохмаль. Вміст білка коливається від 10 до 16%, жиру - близько 2%.

2.2 Вимоги до умов вирощування

Вимоги до тепла і світла. Озима пшениця належить до холодостійких культур. Зерно може проростати за температури 1-2°С, але за такої температури сходи з`являються із запізненням і недружно. Оптимальною для росту є температура 15-20°С, за такої температури і достатній вологості ґрунту сходи з`являються вже на 5-6-й день. У зимовий період пшениця витримує зниження температури на глибині залягання вузла кущення до мінус 15-18°С і навіть до мінус 20°С. Пшениця добре переносить короткотривале підвищення температури до 35-40°С, особливо за достатньої кількості ґрунтової води. Найважливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14-17°С. Більшість сортів озимої пшениці, районованих в Україні, відносно стійкі проти понижених температур в осінній, зимовий та ранньовесняний період.

Високою морозо- і зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2-4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до 33-35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45-50 днів з сумою температур близько 520-670°С.

Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Короткочасні суховії з підвищенням температури до 35-40°С не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту.

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її, залежить від району вирощування та особливостей сорту, коливається від 240-260 до 320- днів. Достатня кількість світла необхідна умова для нормального росту і розвитку рослин пшениці та накопичення органічних речовин, що особливо важливо для успішної перезимівлі культури. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються і пшениця вилягає.

Вимоги вологи. Озима пшениця відноситься до вологолюбивих культур і потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації, в період інтенсивного росту та формування генеративних органів - фаза вихід у трубку, колосіння та цвітіння. Високий урожай спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння - не менше 80- 100 мм при постійній вологості ґрунту 70-80% НВ. Вологість, більша за 80% НВ, несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через нестачу повітря в ґрунті.

Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500, у сприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі - підвищується до 600 - 700. Протягом вегетацій пшениця поглинає вологу нерівномірно, найбільше вона потрібна рослинам у період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски, квітки. Нестача вологи в цей час зумовлює значне зниження врожаю внаслідок меншої кількості зерен у колосі та меншої маси 1000 зерен.

Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у м`якої пшениці відбувається при поглинанні 50 - 55% води від сухої маси насіння, а в твердої - на 5 -15% більше. Тому дружні сходи з`являються лише при наявності в посівному шарі 10-15 мм продуктивної вологи, а процес кущення - при вологості орного шару 0 -20 см не менше 20-30 мм. При достатньому забезпеченні рослин водою вони нормально кущаться, формують добре розвинену вторинну кореневу систему, стають більш зимо- та морозостійкими.

Вимоги до ґрунту. Озима пшениця вибаглива до ґрунту, які повинні достатньо містити поживних речовин, і особливо азоту, мати хороші фізичні властивості. Кращими для цієї культури є чорноземні, темно-сірі та темно-каштанові грунти з нейтральною або слабо лужною реакцією ( рН 6,0- 7,5).

Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об`ємна маса яких становить 1, 1-1,25 г/см<sup>3</sup>. При об`ємній масі 1,35-1,4 г/см³ ріст коріння пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6 г/см³, корені не проникають у грунт або проникають лише по червоточинах та щілинах. Надмірна пухкість ґрунту з об `ємною масою менше 1,1 г/см³ теж несприятлива для формування коріння, бо при наступному осіданні ґрунту можливе обривання коренів. Пшениця є одна з найбільш вибагливих до ґрунтових умов вирощування. Найвища урожайність спостерігається при вирощуванні на чорноземах. Проте за відповідної технології і на таких ґрунтах можна вирощувати до 40 ц/га і більше зерна пшениці.

За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною: 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту - 3,75, фосфору - 1,3, калію - 2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрі, підвищенню їх морозостійкості.

Вимоги до елементу живлення.

Одним із важливих факторів збільшення врожаю і якості зерна є підживлення. За рахунок добрив у зерні збільшується вміст білка на 1-3%, сирої клейковини -- на 3-6% і більше, підвищується маса 1000 зерен, скловидність. Універсальним добривом для забезпечення рослин елементами живлення є гній. При внесенні його поліпшуються фізичні і хімічні властивості грунту, він збагачується органічною речовиною, при цьому підвищується врожайність пшениці і вміст клейковини. Однак цього недостатньо для різкого підвищення білковості зерна. При додаванні до 20 тонн гною мінеральних добрив N60P40K40 приріст клейковини становить 3-5%.

Для одержання доброякісного зерна озимої пшениці система добрив повинна бути збалансована за елементами живлення: N1,5:Р1:К1.

Для одержання високоякісного зерна необхідні підвищені дози азотних добрив N120-150. Якщо цю дозу внести восени і рано навесні, то замість позитивного ефекту можна завдати шкоди. Тому рекомендується підвищені дози азотних добрив вносити в декілька прийомів протягом усієї вегетації.

Азотні добрива з осені вносять лише при посіві на бідних малогумусних грунтах або по гірших попередниках. Посіви, розміщені на добре гумусованих, з високим вмістом легкогідролізованого азоту, можна не удобрювати азотними добривами. Доза азоту в осінній період може становити до 25% загальної норми, але не більше 60 кг/га. Решта норми -- у весняно-літній період вегетації.

Фосфорно-калійні добрива рекомендується вносити восени в повній нормі.

Допускається внесення частини фосфорних добрив у дозі 10-15 кг/га при посіві як стартове добриво. Внесення його при посіві можна замінити обробкою мікробіологічним препаратом "Поліміксобактерин" під час протруювання насіння. Потрапляючи в грунт разом з обробленим насінням, мікроорганізми швидко розмножуються в прикореневій зоні, вивільняючи фосфор з важкорозчинних сполук. Це збільшує коефіцієнт використання фосфору на 20%. Особливо ефективне застосування "Поліміксобактерину" на пізніх посівах. Застосування препарату підвищує врожайність на 10-20% і вміст білка в зерні до 3% при мінімальних затратах, активізує фосфорне живлення, стимулює ріст і розвиток рослин.

2.3 Господарсько-біологічні особливості, продуктивність та якісні показники реєстрових і перспективних сортів

Золотоколоса

Оригінатор: Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла УААН.

ЗАНЕСЕНИЙ ДО РЕЄСТРУ ПЕРСПЕКТИВНИХ СОРТІВ РОСЛИН УКРАЇНИ на 2005 рік.

Біологічні ознаки: сорт короткостебловий, високоінтенсивного типу, середньоранній. Високостійкий до вилягання, борошнистої роси та бурої листкової іржі, стікання, проростання та обсипання зерна в колосі. Стійкий до посухи. Зимостійкість перевищує середню. Різновидність - еритроспермум.

Якість зерна: борошномельні та хлібопекарські властивості добрі й відмінні. Зерно сорту Золотоколоса містить 12,7-14,5% білка, 29,7-32,7% сирої клейковини, сила борошна 328-343 а. о., об'єм хліба із 100 г борошна 1000-1110 мл, загальна оцінка хлібопекарських властивостей 4,2-4,5 бала. Віднесений до сильних пшениць.

Господарські ознаки: сорт для добрих господарів. На високому фоні мінерального живлення забезпечує рекордні врожаї. За даними оригінатора (ІФРГ НАН України) у роки випробування (2000-2004 pp.) середній урожай Золотоколосої становив 86,1 ц/га (в т.ч. 112,4 ц/га в 2004 p.), що на 20,0 ц/га перевищує урожайність національного стандарту. За 2 роки екологічного випробування на Кіровоградській державній обласній сортовипробувальній станції урожай Золотоколосої становив 82,4 та 100,9 ц/га, що перевищувало стандарт відповідно на 4,7 та 11,6 ц/га. Урожай зерна в Державному сортовивченні у 44 сортодослідах становив 52,6-117,3 ц/га. Суттєві прибавки урожаю сорту Золотоколоса до національного стандарту - 5,9-63,9 ц/га отримано у 35 сортодослідах, у т.ч. прибавки 10,0-63,9 ц/га - у 32 сортодослідах, 17 областей України, що охоплюють зони Степу, Лісостепу та Полісся (Одеська, Запорізька, Кіровоградська. Дніпропетровська, Миколаївська, Черкаська, Вінницька, Полтавська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська).

Максимальний урожай сорту в 2004 році одержано в Маньківській державній сортовипробувальній станції (Черкаська область) - 117,3 ц/га та 102,2 ц/га; НДЦ "Південний" (с. Новоселиця Ульяновського р-ну Кіровоградської області) - 100,9 ц/га, а також у Дослідному сільськогосподарському виробництві ІФРГ НАН України (Київська область) - 112,4 ц/га.

У виробничих умовах високі урожаї сорту Золотоколоса отримані в Дослідному сільськогосподарському виробництві ІФРГ НАН України (Київська область) - 82,4 ц/га. Тернопільському держекспертцентрі - 83,3 ц/га, НДЦ "Південний" (Кіровоградська область) - 100,4 ц/га.

Агротехнічні вимоги: технологія вирощування звичайна як для сортів високоінтенсивного типу. Сорт потребує, добре реагує і витримує високі фони мінерального живлення, формуючи на них високі врожаї. Для забезпечення отримання високих урожаїв зерна необхідно проводити також захист рослин від шкідників та хвороб, особливо після викидання колосу, фунгіцидами типу фалькон чи фолікур.

З метою отримання високоякісного зерна необхідно проводити третє підживлення сухими азотовими туками чи позакореневе підживлення карбамідом N10-15 у фазі колосіння - молочна стиглість.

Норма висіву насіння - 5,5-6,0 млн схожих зерен на 1 га залежно від зони вологозабезпечення. Сіяти в другій половині оптимальних строків.

Крижинка

Коротка інформація: Урожайність: у конкурсному сортовипробуванні інституту 88,0 ц/га (1995-1998), що на 17,3 ц/га вище Миронівської 61.

Цикл розвитку: озимий

Вид: тверда

Сорт зареєстровано, від: 2002р.

Середньостиглий. Високозимостійкий, стійкий до вилягання й обсипання. Посухостійкий. Грибковими хворобами (борошнистою росою, бурою іржею, кореневими гнилями) уражується в середньому ступені.

Сорт створений разом з Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України методом індивідуального добору елітної рослини в F2 від схрещування Миронівська 27 х Миронівська 28.

Автори сорту: В.В.Шелепов, Л.О.Животков, Л.А.Коломієць, В.А.Власенко, В.В.Ремесло, В.В.Моргун, В.Ф.Логвиненко.

Апробащійні ознаки: Різновидність лютесценс. Колос циліндричний, середньої довжини і щільності. Колоскова луска овальна, із сильно вираженою нервацією. Зубець середньо-зігнутий, плече широке, пряме. Зернівка овально-яйцеподібна, середніх розмірів, з неглибокою борозенкою. Висота рослин до 100см.

Сортотип: середньорослий, напівінтенсивний.

Урожайність: у конкурсному сортовипробуванні інституту 88,0 ц/га (1995-1998), що на 17,3 ц/га вище Миронівської 61.

Якість зерна. Маса 1000 зерен 41 г, натура зерна 810 г/л, вміст клейковини 27%, білка -14,7%, об'єм хліба - 657-800 см3. Цінна пшениця.

Зони розміщення: Східний Степ, Лісостеп і Полісся України.

Агротехніка вирощування сорту загальноприйнята для пшениць напівінтенсивного типу в зоні їх вирощування. Добре реагує на підвищення дози азотних добрив.

Веста

Цикл розвитку: озимий

Вид: тверда

Сорт зареєстровано, від: 2003р.

Середньостиглий, вегетаційний період 244 дні. Зимостійкість висока. Стійкий до хвороб (ураження борошнистою росою 5 %, бурою іржею 1 %, фузаріозом колоса 15 %, септоріозом 15 %). Стійкий до вилягання та обсипання.

Сорт створений методом внутрішньовидової гібридизації з подальшим індивідуальним добром з гібридної комбінації( Миронівська 27 х Н 42555/83)х Миронівська 61.

Автори сорту: М.П. Чебаков, Л.О. Живлтков, Г.Д. Лебедєва, В.В. Моргун, В.Ф.Логвиненко.

Апробаційні ознаки: Різновидність лютесценс. Колос циліндричний, щільний, довжиною 9,0-10,0 см. Колоскова луска середньої довжини, овальна, нервація середня, плече вузьке, пряме. Зубець короткий, трохи зігнутий. Зернівка середня, червона , з зубчиком, борозенка неглибока. Рослина :габітус напівпрямостоячий, висота до 105 см.

Сортотип: середньо рослий, інтенсивний.

Урожайність: максимальна у конкурсному сортовипробуванні в 1998 р. -76,3 ц/га.

Якість зерна: маса 1000 зерен до 48,0 г, вміст сирої клейковини до 34,0 % " сила" борошна 253 о.а., об'єм хліба 880 см3. Цінна пшениця.

Зони розміщення : Степ, Лісостеп, Полісся України.

Особливості технології вирощування: строк сівби - середньопізній і пізній для регіону. Норма висіву - 4,5-5,0 млн. схожих насінин на 1 га. Дуже добре реагує на високий агрофон.

Дніпряна

Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН

Автори сорту: А. П. Орлюк, Г. Г. Базалій, К. В. Гончарова, Н. І. Клімєнт'єва, О. Д. Жужа

Сорт створений у лабораторії селекції та генетики пшениці методом індивідуального добору із гібридної популяції DF 42-71/Алий парус.

Господарські та біологічні характеристики. Відноситься до короткостеблових сортів (70,5-80,4 см), стійкий до вилягання. Листя темно-зелене, вузьке, середньої довжини. У період кущіння покрите восковим нальотом. Середньоранній, дозріває одночасно з Айсбергом одеським.

Апробаційні ознаки. Різновид hordeiforme (колоскова луска та ості червоного, а зерно білого кольору). Колос конусоподібний, стиснутий, середньої довжини (7,5-8,0 см), не поникає. Остюки грубі, довгі (11-13 см), зазублені. Колоскова луска видовжено-овальна, із середньо виявленою нервацією. Зубець колоскової луски короткий, гострий. Плече скошене (2-3 мм), кіль добре виявлений. Зерно крупне, овально-видовжене, білого кольору, скловидне.

Короткостебловий. Стійкість до грибкових захворювань - комплексна, висока; морозостійкість і зимостійкість підвищені; посухостійкий.

Урожайність висока: по пару 52-55 ц/га, на зрошенні - 60-65 ц/га.

Якість. Технологічні якості зерна досить високі. Вміст білка в зерні - 14,5-15,0%, сирої клейковини - більше 32,8%. Загальна оцінка якості макаронних виробів з крупки цього сорта - 4,0 бали.

Агротехнічні вимоги. Дніпряна - сорт інтенсивного типу і добре відгукується на поліпшення агрофону. Придатний для вирощування за інтенсивною технологією в умовах зрошення і природного зволоження у степовій і лісостеповій зонах України.

Занесений у Державний реєстр сортів рослин України з 2000 року.

Кассіопея

Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН, Науково-виробнича фірма "Дріада"

Автори сорту: А. П. Орлюк, Г. Г. Базалій, К. В. Гончарова, О. Д. Жужа, П. Н. Лазер

Сорт Кассіопея створений методом індивідуального добору комплексно цінних за біологічними і господарськими ознаками рослин із гетерогенної популяції Гордеіформе 735/89.

Апробаційні ознаки. Різновид hordeiforme.

Господарські та біологічні характеристики. Сорт короткостебловий, висота рослин 71-80 см. Стійкість до різних грибкових захворювань комплексна, морозо- і зимостійкість високі, посухостійкість підвищена, не осипається.

Урожайність середня у конкурсному сортовипробуванні склала 5,6 т/га, перевищення над стандартом 0,57 т/га. В кращі за погодними умовами роки (2004) урожайність підвищується до 7,0-7,5 т/га.

Якість. Відповідає всім вимогам стандарту до високоякісного зерна твердої пшениці для виготовлення макаронних виробів вищого ґатунку. Натура зерна 810 г/л. Вміст клейковини - 40,3%, білка у зерні - 14,5%, загальна оцінка якості макаронних виробів 4,0-4,5 бала.

Запропоновані зони вирощування: Степ і Лісостеп України.

Агротехніка вирощування - кращим строком сівби у степовій зоні є 20-25 вересня, сівбу слід проводити у стислі строки, по кращих попередниках (чорні та зайняті пари, зернобобові на зерно та зелений корм, багаторічні та однорічні трави) а також в умовах зрошення. Оптимальна норма висіву - 4,5-5 млн схожих насінин на гектар, при більш пізніх строках норму висіву слід збільшувати до 5,5-6,0 млн/га. Глибина загортання насіння 4-6 см.

Сорт занесений у Державний реєстр сортів рослин України з 2008 року для Степу і Лісостепу України.

Кохана

Оригінатори: Інститут зрошуваного землеробства НААН і Науково-виробнича фірма "Дріада"

Автори сорту: А. П. Орлюк, Г. Г. Базалій, К. В. Гончарова, О. Д. Жужа, П. Н. Лазер, В. О. Ушкаренко

Апробаційні показники. Різновид erythrospermum. Форма куща в період кущіння - напівпрямостояча. Опушення листка у період кущіння слабке; колір листка темнозелений; листки крупні. Колос остистий, білий, крупний. Колоскова луска: форма - овально-ланцетна; довжина8,3 мм; нервація незначна; зубець - ледь зігнутий, гострий; характер плеча - пряме, довжина2,1 мм, кіль - чітко виражений. Остюки: довжина -7,5 см, зазублені, білі. Зернівка: об'єм середній, основа - гола, форма - яйцеподібна, колір - червоний, боріздка - не глибока, забарвлення фенолом темне.

Господарські та біологічні характеристики. Сорт інтенсивного типу універсального використання на різних агрофонах на неполивних і зрошуваних землях. Урожайний потенціал 90-95 ц/га. Вегетаційний період у середньому 276 днів. Короткостебловий сортотип. Маса 1000 зерен 43-44г. Стійкість до вилягання висока - 5 балів. Посухостійкість висока, зимостійкість - вище середньої. Ураженість хворобами (в %): борошнистою росою - 7; бурою іржею - 5,5; кореневими гнилями - 3,0; септоріозом - 1,5; сажкою - 0,0.

Урожайність:середня урожайність у зоні Степу в 2008 р. - 64,9 ц/га. 2009 - 66,3 ц/га; в зоні Лісостепу - відповідно 67,4 і 77,0 ц/га, в зоні Полісся - 55,0 і 58,3 ц/га. У 2009 р. показав урожайність на Вінницькій ДСС - 94,2 ц/га; Хмельницькій - 95,8 і Маньківській - 94,3 ц/га, Кіровоградській - 95,0 ц/га.

Якість зерна: маса 1000 зерен 43-44 г, натурна маса 785 г/л, склоподібність - 93,0, вміст білка у зерні - 14,1%; клейковини у борошні 31,2%; об'єм хліба із100 г борошна - 1320 мл; загальна хлібопекарська оцінка - 4,9 балів. Сильна пшениця.

Агротехнічні вимоги. Сорт доцільно висівати по кращих попередниках. Добре реагує на підвищення агрофону та зрошення. Строки сівби та норми висіву насіння загальноприйняті для зони вирощування. Зокрема на Півдні України на неполивних полях сівба у третю декаду вересня - початок жовтня, норма висіву по пару в оптимальний строк 4,5-5,0 млн. насінин/га, на зрошуваних полях - 4,0-4,5 млн/га.

Сорт занесений до Державного реєстру сортів рослин з 2010 р.

Лада одеська

Період вегетації : озимий

Клас : м'яка

Сорт досить стійкий до бурої, стеблової іржі та борошнистої роси. Селекційно-генетичний Інститут УААН.тРізновидність еритроспермум. Кущ проміжної форми. Лист світло-зелений без опушення з слабко вираженим восковим нальотом. Колос білий, остистий, не опушений, веретеноподібний, середньої щільності. Остюки білі, середньої грубості, рівні довжині колоса, розходяться врізнобіч. Колоскова луска овальна, середньої довжини та ширини. Зубець колоскової луски гострий, середньої довжини, плече злегка припідняте, вузьке. Кіль середньовиражений. Зернівка червона, середньої крупності.

Маса 1000 зерен - 37-41г. Середньоранній. Вегетаційний період складає 261-279 днів, достигає в строки, близькі до стандартів. Зимостійкість сорту вищесередня за даними проморожування. В польових умовах за роки випробування зимостійкість склала 4,6 бала.Сорт високоврожайний, в конкурсному випробуванні середній урожай складає 48 ц/га, максимальний урожай, одержаний в 1997р в зоні Степу на Саратській сортодільниці Одеської області,- 85,3 ц/га , в зоні Лісостепу на Маньківський сортодільниці Черкаської області -80,1 ц/га, в зоні Полісся на Андрушівській ДСВС - 71,2 ц/га, прибавка складає від 3,7 до 11,8 ц/га.

Сорт формує зерно високої якості.

Зерно містить в середньому 14,0% білка, 30,1% клейковини, ІДК - 70 о.п., "сила" борошна - 438 о.а., об'єм хліба - 1162 мл, загальна хлібопекарська оцінка - 4,3 бала. Відноситься до сильних пшениць. Внесений до Реєстру сортів рослин України по всіх зонах: Степ, Лісостеп, Полісся.

Таблиця № 5.Фази росту й розвитку озимої пшениці, сорту Лада одеська

Фенологічна фаза	Дата настання	Тривалість періоду, днів	Глибина проникнення
	початок	повна	від сівби	від сходів	Відновлення весняної вегетації
сівба	10.09	12.09
сходи	18.09	20.09	8
кущення	01.10	05.10	20	12	01.04	10 см
вихід в трубку	28,04	02.05	228	220		90см
колосіння	26.05	29.05	257	249		100см
цвітіння	04.06	06.06	266	258		100-110см
молочна стиглість	12,06	15.06	274	266		110-120см
воскова стиглість	20.06	24.07	282	274		130см
Повна стиглість	10.07	-	-	-		-

Розділ 3. Програмування врожайності сільськогосподарських культур

3.1 Розрахунок потенційної урожайності за фотосинтетичною активною радіацією (ПУ)

Визначення потенційної врожайності надходження ФАР здійснювали за формулою А.О. Ничипоровича:

Дія №6:

ПУ - потенційна врожайність абсолютно сухої біомаси основної та побічної продукції, ц/га, т/га;

Q_ФАР - надходження ФАР за період активної вегетації культури, ккал/см², кДж/см²;

К_ФАР - проектований коефіцієнт засвоєння рослиною ФАР, %;

q - калорійність абсолютно сухої біомаси культури, ккал/кг або кДж/кг; 10² - коефіцієнт для перерахунку врожайності в ц/га, т/га;

10² - коефіцієнт для перерахунку К_ФАР в абсолютні величини.

Дія №1:

Дія №2:

Коефіцієнт К_ФАР визначається за наступним співвідношенням:

Дія №5:

ПБУ - проектована біологічна врожайність абсолютно сухої біомаси основної і побічної продукції. Її слід розраховувати за формулою:

Дія №4:

Дія №3:

У - проектована врожайність основної продукції стандартної вологості, ц/га, т/га;

С - стандартна вологість основної продукції, %;

а - сума частин основної і побічної продукції в урожаї.

3.2 Дійсно можлива урожайність (ДМУ) за ресурсами вологи

Визначення дійсно можливої урожайності (ДМУ) за ресурсами вологи проводиться за формулами:

, ,

де: ДМУ - дійсно можлива врожайність абсолютно сухої біомаси й побічної продукції, ц/га, т/га;

W - ресурси доступної рослинам вологи, мм або м³/га;

к_w - коефіцієнт водоспоживання, м³/т або мм/т, м³/ц або мм/ц;

ТК - транспіраційний коефіцієнт.

За співвідношенням основної і побічної продукції та біомаси визначаємо врожайність кожної з них.

Таблиця 6 Баланс сумарного водоспоживання озимої пшениці протягом вегетації

Ресурси доступної вологи (W) розраховували шляхом віднімання від середньої річної кількості опадів (Wр) кількості води, затраченої на непродуктивні витрати, які становлять у середньому 30%:

де: К_р - коефіцієнт використання опадів, які випадають за рік (у середньому - 0,7).

Проте, навіть і за високого річного вологозабезпечення виникають періоди, коли кількість доступної вологи недостатньо. Для визначення таких періодів необхідно встановити баланс сумарного водопоспоживання ярої пшениці протягом вегетаційного періоду (табл. 6).

Загальну потребу культури у волозі для отримання запланованої врожайності розраховували за формулою:

,

де Е_о - сумарне водоспоживання культури для одержання запланованої врожайності, мм.

Вирахувано, що:

озимий пшениця урожайність фотосинтетичний

.

3.3 Проектування елементів структури запланованої врожайності

Для розробки структури елементів урожайності озимої пшениці використовували наступну формулу:

,

де: У - запланована урожайність культури, т/га, ц/га;

Р - кількість рослин на 1 га, млн;

К - продуктивна кущистість;

З - кількість зерен у суцвітті, шт.;

А - маса 1000 зерен, г.

Встановлено, що

.

Таблиця №7 Елементи структури запланованої врожайності озимої пшениці, сорту Лада одеська

Показник	Величина показника	Порядок розрахунку показника
Планована врожайність	66
Спосіб сівби	рядковий
Ширина міжрядь	15
1.Кількість на 1 м2, шт.:
рослин	323
пагонів, усіх	646
пагонів продуктивних	485
2.Кущистість :
загальна	2	646:323=2
продуктивна	1,5	485:323=1,5
3.Висота рослини, см	95
4.Характеристика колоса :
довжина, см	8,5
кількість колосків, шт.	15
кількість зерен, шт.	30
маса зерна з колоса, г	1,25
5.Маса 1000 зерен, г	41,6	(1000*1,25):30=41,6
6.Маса з 1 м2, г:
зерна	606	485*1,25=606г
соломи	848	606*1,4=848г
7.Урожайність, т/га:
зерна	6,1	606*10000=6,1т/га
соломи	8,48	882*10000=8,48т/га
8.Співвідношення зерно/солома	1:1,4

3.4 Розрахунок фітометричних показників листкового апарату, що забезпечує заплановану врожайність

Для розрахунку фотосинтетичного потенціалу і листкової поверхні листка вівса використовували наступні формули:

;

;

, де:

ФП - фотосинтетичний потенціал, м² х днів/га;

Т_v - тривалість вегетаційного періоду, днів;

У - запланована (програмована) врожайність, кг/га;

М_фп - продуктивність 1000 м² х днів/га фотосинтетичного потенціалу, кг; S_cp - середня за вегетацію площа листків, м²/га;

S_max - максимальна листкова поверхня посіву, м²/га;

С - коефіцієнт оптимізації графіка наростання листкової поверхні (в середньому 1,83).

У літературних джерелах наведена інформація, що орієнтовна продуктивність ФП посіву озимої пшениці становить 1,5-3,0 г/м².

Використавши наведені формули було встановлено, що:

;

;

.

Розділ 4. Обгрунтування технології одержання програмованої врожайності

4.1 Розміщення культури у сівозміні

Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи в ньому та його чистоти від бур'янів. У зв'язку з цим зростає роль попередників при вирощуванні таких сортів.

Попередники для озимої пшениці підбирають з урахуванням району вирощування, структури посівних площ, реакції сортів на попередник. У північних районах достатнього зволоження озиму пшеницю розміщують після тих попередників, які забезпечують оптимальні строки сівби, сприятливий поживний режим ґрунту і мінімальну його засміченість бур'янами. За даними наукових досліджень та виробничої практики, кращими попередниками для пшениці у Лісостепу -- зайняті пари, горох, багаторічні трави на один укіс. Приріст урожаю зерна пшениці, розміщеної після кращих попередників, досягає 7 - 10 ц/га і більше порівняно з розміщенням її після стерньових попередників. Цілком задовільними попередниками для озимої пшениці, які широко застосовуватимуться з впровадженням інтенсивної технології її вирощування на всій площі, є кукурудза на силос, ріпак, гречка та деякі стерньові попередники, зокрема озима пшениця, посіяна після чорного пару або багаторічних трав. Дослідженнями встановлено, що урожай пшениці, близький до високого, можна одержати і після гірших попередників. Проте це завжди пов'язано з додатковими витратами добрив, "гербіцидів, засобів захисту рослин від хвороб, шкідників, що значно підвищує собівартість вирощеної продукції. Серед інтенсивних сортів, районованих у Лісостепу належать Донська напівкарликова, Вікторія одеська, Киянка. Сорти високорослі, схильні до вилягання, доцільно висівати після стерньових попередників, кукурудзи.