Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів

2. Заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта.

3. Технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта.

4. Висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки.

5. Висновок органу су справах будівництва і архітектури про наявні обмеження щодо використання земельної ділянки.

6. Журнал польових вимірювань.

7. Кадастровий план земельної ділянки.

8. Збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів.

9. Відомість обчислення площі земельної ділянки.

10. Відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки.

11. Експлікація земельних угідь згідно з формою „6-зем".

Державну реєстрацію актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування нею, здійснюють районна, міська, селищна, сільська рада. Забезпечення реєстрації покладається на органи земельних ресурсів.

У випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

4.2 Формування сервітутних відносин

Частиною першою статті 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Тобто, правом земельного сервітуту є належним чином оформлене право певної особи на користування або на володіння і користування чужою земельною ділянкою, тобто тою, що не належить цій особі на праві власності, праві постійного користування чи праві оренди, для задоволення її потреб, які не можуть бути задоволені в інший спосіб.

На даний час сервітутні земельні відносини регулюються нормами Земельного (глава 16), Цивільного (глава 32) та Лісового(стаття 23) кодексів.

Слід відмітити, що формування правового забезпечення сервітутних земельних відносин здійснювалося в рамках проведення кодифікації різних галузей законодавства - земельного, цивільного та лісового.

Статтею 100 ЗК та частиною першою статті 402 ЦК визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

При цьому зауважуємо, що встановлення земельного сервітуту законом та заповітом стало можливим з 20.06.2007, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 № 997-V.

З 01.01.2002 до 20.06.2007 встановлення сервітут встановлювався виключно договором або рішенням суду.

Згідно з підпунктами 1, 12 і 13 пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2011 № 703, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно відносяться до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В контексті питання, порушеного у даних методичних рекомендаціях, варто звернути увагу на договори, якими передбачається встановлення сервітуту.

Так, законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо форми договору про встановлення земельного сервітуту. Втім за загальним правилом стосовно форми правочинів, передбаченим статтями 206 та 208 ЦК, для такого договору є обов'язковою дотримання письмової форми. Нотаріальне посвідчення договору сервітуту може бути вчинене за бажанням сторін (стаття 209 ЦК).

При розгляді питання стосовно можливості проведення державної реєстрації земельного сервітуту слід також враховувати, що згідно з частиною першою статті 100 ЗК сервітут може бути встановлений на користь власника (володільця) сумісної земельної ділянки, або будь-якій іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Важливо також, що відповідно до частин четвертої та шостої статті 403 ЦК сервітут не підлягає відчуженню, але зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Підстави припинення сервітуту визначені статтями 406 ЦК та 102 ЗК. Звертаємо увагу на те, що зміна власника земельної ділянки стосовно якої встановлено сервітут, не тягне за собою припинення сервітуту.

4.3 Укладення договору оренди землі

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" досить детально регламентує процедуру укладення договору оренди. Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди відповідному орендодавцеві. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у 5-денний термін після дати реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. У випадках, якщо підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - орендодавець надсилає копії проекту договору оренди та інших отриманих документів також до органу Антимонопольного комітету України. Орган, уповноважений управляти відповідним майном державної власності, майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, та орган Антимонопольного комітету України розглядають надіслані орендодавцем копії документів і протягом п'ятнадцяти днів надсилають орендодавцеві висновки (дозвіл або відмову) щодо можливості оренди та умов договору оренди. У разі неодержання орендодавцем висновків у встановлений термін укладення договору оренди вважається погодженим із зазначеними органами. Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, та органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально-визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" містить примірний перелік підстав відмови у передачі в оренду об'єктів. Це, зокрема: прийняття рішення компетентним органом про приватизацію цих об'єктів; включення об'єкта до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади; відсутність згоди органу Антимонопольного комітету України на оренду; відсутність згоди органу, уповноваженого управляти відповідним майном, на виділення структурного підрозділу; інші підстави, передбачені законами; прийняття рішення орендодавцем про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією. Надаючи пріоритетне право на укладення договору оренди створеному трудовим колективом підприємства господарському товариству, законодавство передбачає, що укладення договору оренди з іншими фізичними та юридичними особами можливе лише за умови відсутності заяви господарського товариства протягом двадцяти днів з дня направлення ним повідомлення про намір орендувати цілісний майновий комплекс підприємства, структурного підрозділу. За наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах. Порядок проведення конкурсу встановлюється: Фондом державного майна України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду чи арбітражного суду.

4.4 Державна реєстрація та ідентифікація земельної ділянки

Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до бази даних Державного земельного кадастру відомостей відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, зміни або припинення права власності або права постійного користування земельними ділянками та обтяження таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав.

Обтяження - це заборона розпоряджатися або користуватися нерухомим майном, яка встановлюється або законом, або актами уповноважених органів державної влади, або яка виникає на підставі договорів.

Дані Державного земельного кадастру в системі реєстрації - це відомості про місце розташування земельної ділянки, її межі, кадастровий номер, грошову оцінку, кількісну та якісну характеристику земель.

В Україні формується єдиний державний реєстр прав на нерухоме майно, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності. Основою для формування даних реєстру є кадастровий номер земельної ділянки.

База даних обліку земельних ділянок та розташованого на них іншого нерухомого майна повинна містити такі дані ДЗК:

- кадастровий номер земельної ділянки;

- індексну кадастрову карту;

- кадастровий план земельної ділянки;

- дані про категорії земель;

- дані про площу та грошову оцінки земельної ділянки;

- відомості щодо власників та користувачів земельної ділянки;

- дані технічної інвентаризації будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці;

- інші дані, передбачені нормативно-правовими актами із земельного кадастру.

Об'єктами реєстрації є:

- об'єкти землі та нерухомості;

- суб'єкти прав на земельні ділянки на нерухомість;

- права на земельні ділянки (разом з обтяженнями на ці ділянки права);

- документи.

Суб'єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою реєстраційні органи (установи). Згідно з „Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань", затвердженим Державним комітетом по земельних ресурсах за №144 від 23.08.2001 року, державну реєстрацію покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державна реєстрація земельних ділянок складається з двох частин:

1). Книга записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

2). Поземельної книги, яка містить відомості про кадастровий номер, місцезнаходження, площу, цільове призначення, опис будівель і споруд та земельної ділянки, інформацію щодо власника (користувача земельної ділянки), правовий режим, у тому числі обмеження і обтяження щодо використання землі, вартість земельної ділянки, кадастровий план.

5. Облік кількості і якості земель на території де розташована земельна ділянка

5.1 Статистична звітність

На базі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповнюються бланки статистичної звітності. Статистична звітність - це основна організаційна форма статистичного спостереження, що обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами суспільного життя.

Статистична звітність - це офіційний документ, в якому містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства чи установи, які занесені в суворо обумовлену форму і які повинні бути обов`язково подані вищій і контролюючій організації в затверджені строки.

Звітність має обов`язковість (усі установи повинні подавати її в суворо обумовлені строки), юридичну силу, тому що вона має підпис керівників підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).

За різними ознаками статистичну звітність поділяють на окремі види. Розрізняють загальнодержавну і внутрішньовідомчу звітність. Загальнодержавна звітність обов`язково заповнюється усіма підприємствами і установами країни і подається до органів державної статистики. Внутрішньовідомча звітність розробляється міністерствами або відомствами для своїх оперативних потреб. Останнім часом кількість форм такої звітності значно скорочено.

5.2 Облік кількості та якості земель

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в оренду; землі, що оподатковуються та землі, що не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліорованих земель, за ступенем зрошува-ності й осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Детального особливого обліку вимагають землі житлової та громадської забудови, які є просторовим операційним базисом для житлового, адміністративного І культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками.

Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель. Категорії придатності земель виділяють за основними стадіями їх утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного сільськогосподарського призначення. Основою для виділення категорій придатності є якісний стан земель і можливість їх використання під сільськогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища).

Класифікація земельного фонду передбачає такі категорії придатності:

1-- землі, придатні під ріллю;

2-- землі, придатні під сінокоси;

3-- землі пасовища, після покращення можуть використовуватись під інші сільськогосподарські угіддя;

4-- землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних меліорацій;

5-- землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

6-- землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;

7-- порушені землі.

б)характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

в)характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

г)лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д)класифікацію земель житлової та громадської забудови, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;

е) характеристику земель житлової та громадської забудови за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Матеріали обліку якості земель дають необхідну інформацію для вирішення питань трансформації угідь, захисту ґрунтів від ерозії, виявлення резервів освоєння нових земель шляхом їх меліорації та рекультивації, проведення природно-сільськогосподарського районування території, розробки систем ведення сільського господарства, прогнозування використання земельних ресурсів у схемах землевпорядкування на перспективу, проведення бонітування ґрунтів І економічної та грошової оцінки земель.

Дані кадастрового обліку мають важливе господарське і правове значення. Так, зафіксовані при обліку площі сільськогосподарських угідь можуть бути змінені або переведені до інших видів угідь тільки в встановленому законом порядку. У разі погіршення якості земель або неправильного їх використання дані державного обліку приймаються як вихідні. Відомості обліку кладуться в основу різних державних заходів щодо використання і охорони земель. Дані обліку є однією із основ для встановлення умов цивільно-правових угод із землею і визначення нормативної, договірної або заставної ціни землі.

За характером отримання інформації облік землі поділяється на первинний (основний) і поточний (подальший). Первинний облік здійснюється періодично на основі інструментальних зйомок з використанням планово-картографічних та інших матеріалів. Він включає в себе: підготовчі, польові і камеральні роботи. За допомогою поточного обліку виявляються зміни, що відбулися в стані земель, які відображаються у даних первинного обліку. При цьому визначаються зміни, що не тільки фактично відбулися на земельних площах, але і їх законність. У цих цілях проводяться зйомки, обстеження і спеціальні обміри земельних ділянок.

5.3 Особливості обліку земель у населених пунктах

Облік земель населених пунктів - це державний захід, у процесі якого здійснюється одержання, систематизація, аналіз і зберігання інформації про кількість, розташування та господарське використання земельних ресурсів, вивчення їх природних і техніко-інженерних властивостей.

Зростання кількості і розмірів населених пунктів робить актуальним питання управління будівництвом і експлуатацією житлового фонду в містах та сільських поселеннях, а також процесів обігу житла і оцінки нерухомості.

Просторовим базисом для розміщення будівель і споруд є територія з відповідним чином розміщеними на ній земельними ділянками, які забудовувались у процесі розселення і економічного розвитку В населених пунктах першочергове значення мають ті характеристики земель, які пов'язані з будівництвом і експлуатацією житлового та промислового фонду - геологічна будова, глибина залягання ґрунтових вод, ухил земної поверхні, інженерно-технічне освоєння території, екологічна ситуація, можливість задоволення житлово-побутових, виробничих, соціальне культурних потреб тощо. Отже, земельний фонд населених пунктів повинен відповідати дещо іншим вимогам, ніж у сільськогосподарському виробництві, хоча не виключена можливість, в окремих випадках, використання земель за їхнім прямим призначенням.

Оскільки землі населених пунктів використовуються, здебільшого, для потреб будівництва, то методика їх оцінки відрізняється від оцінки земель сільськогосподарського призначення. При оцінці міських земель необхідно враховувати інженерно-будівельну характеристику, місце розташування їх на плані забудови міста, екологічно і соціальне - культурну ситуацію, економічну оцінку земельної ділянки.

При великій різноманітності характеристик земельних ділянок, значній кількості тереторіально-зональних відмінностей є ряд показників, які характеризують кожну з ділянок: площа, напрямок і величина ухилу, щільність забудови, рівень ґрунтових вод. забрудненість середовища і ділянки, ціна землі. Тому виникає завдання диференціації території населеного пункту за вихідними показниками з метою виділення функціональних зон І ступеня освоєння території.

Розв'язання цього завдання можливе лише при створенні кадастру міських земель, який є складовою частиною містобудівельного кадастру населеного пункту (МБК). Використання даних МБК полегшує процес вибору ділянок під певний вид будівництва і освоєння. Застосування автоматизованих інформаційних систем МБК дає можливість оптимізувати рішення завдання вибору земельних ділянок, виходячи з їхнього функціонального призначення, природно-екологічних характеристик і економічних оцінок.

Основним завданням кадастру земель населених пунктів є одержання інформації, її обробка і видача даних про кількісний та якісний склад земель, їх юридичний статус, форми власності, функціональне призначення тощо. Основними об'єктами кадастру земель населених пунктів є земельні ділянки, для яких наводяться дані про їх власників чи користувачів, місцеположення, геометричні розміри, юридично-правовий статус, функціональне використання, їх економну оцінку і т. ін.

Висновок

Виконавши курсовий проект, ми ознайомилися на практиці з виконанням таких складових державного земельного кадастру як: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічна та грошова оцінка земельних ділянок; кадастровезабезпечення формування об'єктів земельної власності; формування сервітутних відносин; кадастрове забезпечення договорів оренди землі; державна реєстрація земельних ділянок. В результаті проведення земельно-кадастрових робіт на території земельної ділянки особистого селянського господарства були отримані дані щодо бонітування ґрунтів, показники грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, а також ми розглянули кадастрове зонування і зйомку, ознайомилися з економічною оцінкою земель.

При проведенні кадастрового зонування визначили кадастровий номер заданої земельної особистого селянського господарства. При проведені кадастрової зйомки ми отримали характеристику земельної ділянки за площею та складом угідь. Крім цього були вирахувані площі сільськогосподарських угідь в розрізі агровиробничих груп ґрунтів.

При проведенні кадастрового зонування визначили кадастровий номер заданої земельної особистого селянського господарства - 7121289200:01:002:0008. Після обліку земель була проведена робота з бонітування грунтів і визначення середньозваженого балу бонітету, який був використаний для розрахунку грошової оцінки.

Зібравши всі необхідні дані, зробивши їх аналіз ми зможемо забезпечити необхідною інформацією зацікавлені підприємства, установи і організації, а також громадян, з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю, здійснювати контроль за використанням земель і охороною земель.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011р.

2. Закон України "Про оцінку земель" від 11.12.2003р.

3. Земельний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 серп. 2011. - 116с. - (Офіц.текст). - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. - 116с. - (Кодекси України).

4. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею та договорів оренди землі" затверджена наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. №27.

5. Клімчук Б. П., Луцишин П. В., Лажнік В. Й. Єврорегіон Буг. Волинська область. - Л.: Ред. вид. Волинського державного університету, 1997. - 448с.

6. Методичні основи грошової оцінки земель в Україні: Навчальний посібник Дехтяренко Ю.Ф., Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М., Палеха Ю.М. - К. Профі, 2007. - 624ст., 8 іл.

7. Осипчук С.О. Природно - сільськогосподаське районування України/ Осипчук С.О. - К.: Урожай, 2008. - 187с.

8. Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений Наказом Держкомзему України, Міністерством аграрної політики, Міністерством будівництва та архітектури, Держводгоспу, Дежлісгоспу, Української академії наук від 27.01.2006р.

Размещено на Allbest.ru