Організація вирощування озимої пшениці та шляхи вдосконалення

3.2 Підвищення виробництва пшениці за рахунок агротехнічних заходів

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народно­господарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровироб­ників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільсько­господарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці.

Одним із кроків підвищення ефективності виробництва є визначення потреби в насінні та його вартості.

Ми визначаємо загальну потребу за двома сортами ячменю -Антоновка, Годувальниця та Богдана, площа яких становить відповідно 89,25 га, 124,95 га та 142,8 га. Норма висіву пшениці залежить від кліматичних і ґрунтових умов, рівня культури землеробства, способів сівби, якості насіння, особливостей сорту та інших факторів. Вагова норма висіву становить відповідно від 180 -- 220 кг/га, тому візьмемо норму 200 кг/га.

Загальну потребу в насінні розраховують множенням норми висіву на заплановану площу посіву. Ціна сорту Антоновка за останніми даними в середньому становить 2500 грн/т., Годувальниці - 2700 грн/т., а Богдани - 2900 грн/т. Вартість насіння на всю площу визначають множенням ціни насіння на потребу.

Розрахунок потреби в насінні та вартості добрив на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір'я» наведемо у вигляді таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Розрахунок потреби в насінні і його вартості

Проаналізувавши дані табл. 3.4, можна сказати, що потреба насіння пшениці Антоновка становить179,9 ц/га,Годувальниця - 249,9ц/га, а Богдани - 285,6 ц/га, а їх вартість на насіння на всю площу становить 44,97 тис. грн., 67,5 тис. грн. та 82,8 тис. грн. відповідно.

При визначенні потреби в хімічних засобах захисту сільськогосподарських культур насамперед орієнтуються на розміри площ, які підлягають обробці, використовуючи прогнози появи і розповсюдження тих чи інших шкідників і хвороб.

Для розрахунку використовуємо такі види гербіцидів, як Данадим та Фалькон. Відповідно площа обробітку ячменю становить 357 га. Норма внесення Данадиму становить 0,5 л/га, а Фалькону відповідно 0,6 л/га.

Потреба на всю площу визначається множенням норми внесення на площу посіву. Вартість хімічних засобів визначаються за цінами на них, тобто Данадим коштує 95,15 грн/л., а Фалькон-136,0 грн/л. Загальна кількість витрат визначається множенням вартості гербіцидів на потребу хімічних засобів.

Розрахунки потреби у засобах захисту по пшениці та їх вартості на досліджуваному підприємстві наведемо у вигляді таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Розрахунок потреби в хімічних засобах захисту пшениці

Згідно даних табл.3.5, можна сказати, що у зв'язку з обробітком грунту під пшеницю препаратами Данадим та Фалькон підприємство ТОВ «Дніпро-Білогір'я» понесе витрати у розмірі 16,9 тис. грн. та 29,1 тис. грн. відповідно. Потреба на всю площу хімічного засобу Данадим складе 178,5 л, а Фалькону - 58.

Широке вживання добрив в рослинництві є одним з найбільш ефективних засобів підвищення ефективності рослинництва. Зважаючи на недостатній рівень розвитку тваринництва, що робить неможливим здобуття і вживання необхідної кількості органічних добрив, однією з реальних доріг залишається використання сидеральних культур і мінеральних добрив.

Норми добрив необхідно коректувати залежно від агрохімічного стану грунту і можливостей господарства. Особливо важливо при цьому встановлювати необхідні дози внесення мінеральних добрив під запланований урожай, враховуючи винесення NPK, а також спосіб збирання врожаю - із залишенням або відчуженням побічної продукції, яка також є важливим джерелом повернення елементів живлення в грунт. Мікродобрива і регулювальники зростання рослин є важливою складовою підвищення урожайності сільськогосподарських культур.

Ефективність вживання мікродобрив і регулювальників зростання залежить від механізму їх дії, часу використання і, найголовніше, забезпеченості грунту основними елементами мінерального живлення (азотом, фосфором і калієм) [24].

Вибір добрив повинен полягати у визначенні такої форми, вживання якої обійдеться дешевшим в порівнянні з іншими і при цьому забезпечить здобуття максимального приросту урожаю.

Тому для підвищення економічної ефективності пшениці визначимо суми витрат на добрива. Для проведення дослідження обрано аміачну селітру (NH₄NO₃).

При розрахунку прибавки врожаю за рахунок внесення аміачної селітри по ячменю слід вносити від 1,5 до 3,0 ц/га.

Кількість аміачної селітри у фізичній масі визначається множенням кількості ц.д.р на кількість добрив у натурі.

Вартість аміачної селітри розраховується виходячи з ціни за 1ц фізичної маси, що становить 300 грн/ц.

Таблиця 3.6. Розрахунок потреби та вартості добрива на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір'я»

Отже, як показують дані табл. 3.6 фізична маса аміачної селітри становитиме 1574,4 ц, у тому числі загальна вартість добрива становитиме 472,3 тис грн.

Розрахунок прибавки врожаю внаслідок застосування агротехнічних заходів визначається за допомогою нормативних даних. Тобто прибавка в результаті сортооновлення становить 2 ц/га, прибавка за рахунок засобів захисту рослин становить в межах 1,4-1,5 ц/га, прибавка в результаті внесення мінеральних добрив 3,85-4,55 ц/га.

Наведемо розрахунок загальної прибавки до врожаю у вигляді таблиці 3.7.

Таблиця 3.7. Розрахунок прибавки врожаю насіння пшениці внаслідок запропонованих заходів

Як видно з табл. 3.7 загальна прибавка врожаю насіння ячменю внаслідок запропонованих заходів становитиме 8,05 ц/га.

Наступним етапом є визначення валового виробництва пшениці на перспективу.

До організації будь-якого трудового процесу ставляться два види вимог: технологічні і організаційно-економічні.

Технологічні ґрунтуються на дотриманні кількісних та якісних показників при виконання робіт: глибина обробітку грунту; глибина загортання насіння; ширина міжрядь; своєчасність виконання робіт; відповідність швидкості руху агрегату при виконанні механізованих виробничих процесів.

Нормативні прибавки врожаю пшениці внаслідок дотримання технологічних вимог становлять 18 % від середньозваженої врожайності.

Організаційно-економічні вимоги ґрунтуються на необхідності високопродуктивного використання техніки при мінімальних затратах виробництва, тобто повинен бути встановлений тісний взаємозв'язок між дотриманням технологічних вимог і раціональним використанням засобів виробництва та робочої сили.

Додержання даних організаційно-економічних вимог дає можливість підвищити врожайність пшениці на 10%.

Визначення планової урожайності розраховується: сума прибавки врожайності з середньозваженою врожайністю.

Множенням визначеної планової врожайності на посівну площу ячменю одержимо валовий збір основної продукції.

Тому, для підвищення ефективності виробництва пшениці в ТОВ «Дніпро-Білогір'я» і забезпечення його стійкості і стабільності відносин всіх суб'єктів зернового ринку необхідно:

А) поглиблена спеціалізація на всіх рівнях виробництва;

Б) провадження сучасних технологій виробництва та переробки продукції;

Д) оновлення матеріально-технічної бази;

Г) формування сучасної ринкової інфраструктури збуту продукції, максимально наближеної до безпосередніх виробників.

Основними напрямками регулювання виробництва і реалізації пшениці в ТОВ «Дніпро-Білогір'я» має стати стабілізація посівних площ і збільшення урожайності, удосконалення структури посівів, забезпечення гарантії збуту. Реалізація цих заходів має здійснюватись через цінову, фінансово-кредитну і податкову підтримку, здійснення товарних інтервенцій.

Одержання запланованих валових зборів можна досягти за умов дотримання чіткої системи удобрення, захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів. Найефективнішим інструментом підвищення ефективності залишається сорт та високоякісне насіння. Вирощувати необхідно переважно ті сорти та гібриди, які рекомендовані до використання в конкретних умовах зони й занесені до Державного Реєстру сортів рослин України.

3.3 Показники економічної ефективності виробництва продукціп рослинництва на перспективу

Інтенсифікація як об'єктивний процес розвитку сільського господарства має багатогранний і комплексний характер. Вона включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного процесу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а так само підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

В процесі інтенсифікації сільського господарства до землі додаються різні засоби виробництва і жива праця. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовується система економічних показників, серед яких є загальні і приватні, вартісні і натуральні.

Узагальнюючим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні витрати праці, є сума вартості основних виробничих фондів і виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Це прямий і головний показник рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва. Він якнайповніше відображає суть інтенсифікації, тобто концентрацію упредметненої і живої праці з розрахунку на одиницю земляної площі [4; з 158].

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь або на голову худоби. Цей показник залежно від об'єкту інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності всього сільського господарства або окремих його галузей. Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерно) необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву певної культури.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності сільського господарства і його галузей, а і при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності рослинництва визначається так само вартістю основних засобів виробництва (основних виробничих фондів) на гектар сільськогосподарських угідь.

В процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, у розмірі річної суми їх амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для раціонального використання матеріальних оборотних коштів.

Показник розміру поточних виробничих витрат в грошовому вираженні з розрахунку на гектар земельної площі дозволяє глибше розкрити основний показник інтенсивності [2].

У даному показнику враховуються не всі основні фонди використовувані в господарстві, а лише та їх частина яка була спожита в процесі виробництва при вирощуванні урожаю сільськогосподарських культур і здобутті продукції тваринництва.

Виробничі витрати на одиницю оброблюваної площі значно відрізняються по зонах. Так в стінних районах, де переважають посіви зернових культур, витрати на 1 га ріллі вищі, ніж в лісостепу в 2-3 рази.

Про рівень інтенсивності окремих культур, галузь, господарства в цілому можна судити за витратами живої праці на одиницю земельної площі. Вони міняються залежно від багатьох умов і перш за все таких як рівень механізації, спеціалізації, природних чинників та інші.

Вирішальна роль серед цих чинників належить мірі комплексної механізації і автоматизації процесів виробництва. Інтенсивність тієї або іншої культури галузі в цілому не можна визначити лише за витратами ручної праці без обліку рівня механізації. Скорочення витрат праці на одиницю земельної площі і обробітку тих або інших культур свідчить про підвищення не технічної озброєності галузі рослинництва.

При визначенні рівня інтенсивності важливе значення мають натуральні показники. Серед них такі як: енергооснащеність, яку розраховують як відношення розміру енергетичних потужностей (у л.с.) на одиницю угідь (ріллі, посівних площ). Даний показник визначається наявністю в господарстві тракторів, комбайнів, автомобілів, електродвигунів і інших установок в перерахунку на кінські сили.

У сільськогосподарському виробництві все велику роль грає внесення органічних і мінеральних добрив. Розширення вживання хімічних засобів в землеробстві сприяють інтенсивнішому використанню земельних угідь, підвищення їх економічної родючості. В зв'язку з цим рівень інтенсивності характеризується також кількістю вживаних мінеральних і органічних добрив з розрахунку на гектар ріллі [20].

Важливе значення при характеристиці рівня інтенсивності землеробства відводиться таким показником як структура всіх земельних площ, сільськогосподарських угідь, посівів, питома вага ріллі і багатолітніх насаджень, а також міри меліорації земель, поліпшення сортового складу сільськогосподарських культур.

Ці показники свідчать про підвищення рівня інтенсивності у використанні земель, про прогрес в землеробстві, про підвищення економічної родючості грунтів. Впровадження у виробництво нових, продуктивніших сортів сільськогосподарських культур пов'язано з додатковими вкладеннями.

Для сільського господарства поважно не лише вкладення засобів, але і ефективне їх використання, тобто необхідно постійно порівнювати додаткові витрати з отриманими результатами, добиватися, щоб кожна гривна забезпечувала максимальну віддачу.

Інтенсифікація сприяє рівню виробництва, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, кращій підготовці кадрів. У цьому вона служить узагальнюючим, синтезуючим поняттям і надає не лише сукупні витрати, але і їх використання[4; c 159].

Висновки та пропозиції

Зерно пшениці містить найважливіші елементи харчування як людини, так тварин, й у переробленому вигляді одна із повноцінних продуктів. Водночас зі збільшенням урожайності озимих та площ обробітку пшениці, слід також особливу увагу приділяти підвищення якості його зерна.

За результатами аналізу удосконалення організації виробництва пшениці в ТОВ «Дніпро-Білогір'я», наведеного у даній курсовій роботі можна зробити такі висновки:

Ш підприємство забезпечене власними виробничими фондами, їх вартість за останні 3 роки зросла на 98,8%, обсяг виробництва продукції в порівняних цінах 2010р. також зріс на 25%, а середньорічна чисельність працівників на19,3%. Варто зазначити, що високі темпи росту мають такі показники як обсяг продажу продукції (зріс майже у 16,4 рази) та прибуток від реалізації продукції збільшився на 3905,5 тис. грн. Що стосується площі посіву, то вона навпаки зменшилась на 5,1%.

Ш вартість валової продукції в співставних цінах в цілому по підприємству зросли на 25,02%. Зокрема, слід зазначити, що виробництво продукції на підприємстві є нестабільним і спостерігаються значні коливання ту виробництві окремих видів культур, а тенденція до збільшення у продукції рослинництва в 2012 р. порівняно з 2010 р. спостерігається у сої, її вартість зросла на 4%.

Ш В середньому за 3 роки 83% структури товарної продукції становить соя. Серед продукції сільського господарства у 2010 році 100% структури становила продукція рослинництва, у 2011 році - 96,63%, а у 2012 році - 99,67% структури товарної продукції.

Ш ТОВ «Дніпро-Білогір'я» характерним є поглиблений рівень спеціалізації. Культура, на вирощуванні якої спеціалізується підприємство є бобова культура - соя.

Ш середньорічна вартість всіх основних фондів зросла майже удвічі. Найбільшу частину у структурі всіх фондів займають основні виробничі фонди, їх вартість за останні 3 роки зросла на 14369,9 тис. грн. Що стосується оборотних засобів, то їх середньорічна вартість зросла майже у 2,3 рази, тобто на 18199,5 тис. грн.

Ш аналіз економічної ефективності виробництва продукції на за останні три роки показав, що виробничі витрати зросли майже у 15,1 рази, вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зросла на 27%, а на 1 середньорічного працівника, 1 грн. виробничих витрат та 1 грн. основних фондів навпаки зменшилась на 44,5%, 91,8% та 65,1% відповідно. Що стосується прибутку, то варто сказати, що на 1 га сільськогосподарських угідь цей показник збільшився на 721,22 тис. грн., а на 1 середньорічного працівника на 39,28 тис. грн., а рівень рентабельності зріс на 8,23%.

Ш площа посіву пшениці та залом по рослинництву на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір'я» має тенденцію до зменшення на 62,6% та 53,8% відповідно.

Ш основні витрати на виробництво пшениці у 2012р. значно зросли порівняно з 2011р.,а саме на 2802,4тис. грн. Значну частину витрат складають матеріальні затрати, це пов'язано з тим, що стрімкий темп зростання проявили витрати на насіння та мінеральні добрива. Також значну частину витрат складають амортизація основних засобів(253 тис. грн.) та інші втрати (886,1 тис. грн.).

Ш виробництво пшениці на підприємстві є неефективним. Підприємство протягом аналізованого періоду зазнає збитків по виробництву пшениці. Виробничі витрати на вирощування та собівартість 1ц зросли відповідно у 7,8 та 2,3 рази, що є негативним показником. Позитивним є збільшення валового збору та урожайності у 3,4 та 9 разів відповідно.

Було встановлено, що у зв'язку із впровадженням у виробництво нових сортів пшениці прибуток підприємства зросте на 711,7 тис. грн. Варто зазначити також, що темпи зростання проявлять: реалізація продукції (23,4%), валовий збір (26,3%), рентабельність виробництва (40,2%) та виручка від реалізації (23,4%).

Планова врожайність в середньому становитиме 36,93 ц/га, у свою чергу валовий збір 13184ц.

Для підвищення виробництва пшениці у даній курсовій роботі використовувались наступні шляхи:

- використання нових більш урожайних сортів;

- розширення посівних площ, але доцільніше використовувати більш інтенсивні шляхи підвищення урожайності.

- впровадження комплексної механізації

Основними напрямами підвищення ефективності виробництва рослинницької продукції є: зниження собівартості продукції, чого можна досягти за рахунок підвищення врожайності культур через впровадження нових прогресивних ресурсозберігаючих технологій, оптимізація використання техніки, збільшення обсягів внесення мінеральних і органічних добрив. Збільшувати суму прибутку, який залежить від кількості реалізованої продукції, середньої реалізаційної ціни і собівартості продукції рослинництва.

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. - К.: ІАЕ УААН, 2009.

2. Актуальные проблемы интенсификации общественного производства. Под ред. М.И. Платинцкого - Минск. Наука и техника, 1988 - 264 с.

3.Актуальні проблеми економіки №8(88), 2 8, с.83-90

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб./К.:КНЕУ, 2002. - 624 с.

5. Воронін О., Економіка України № 10, 2007 р, с. 29-37

6. Гадзевич О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник. -- Луцьк, 1997.

7. Гордієнко В.П. Прогресивні системи обробітку ґрунту / Б.П. Гордієнко, А.М. Малієнко, Н.Х. Грабак. - Сімферополь, 1998. - 280 с.

8. Дещенко О.В. Розвиток і ефективність виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах регіону / О.В. Дещенко

9.Економіка підприємства: Підручник/за загальною редакцією Покропивного С.Ф. - Вид. 2-ге, перераб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.-528 стр

10.Економіка промислового підприємства: навч. посібник / за ред. Євдокимова Ф.І., Т.Б. Надтоки Т.Б. - Донецьк: Новый мир, 2003. - 358 с.

11.Закон України «Про захист рослин» від 18 січня 2001 р.

12.Зінченко О.І. Рослинництво /О.І. Зінченко. - К.: Аграрна освіта, 2009

13. Зінь. Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. - К.: ВД “Професіонал”, 2004. - 320с.

14. Зозулёв А.В. Сегментирование рынка: Учеб пособие. - Х.: Студцентр, 2003. -232 с.

15. Зирянова Т. Рынки сбыта и конкурентоспособность продукции //Экономика сельского хозяйства. - 2001. - №11. - С. 32.

16. Коваленко А.М. Обробіток ґрунту під соняшник в системі сівозмін короткої ротації / А.М. Коваленко, О.А. Коваленко, В.Г. Таран [та ін.] // Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур УААН. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 12. - С. 208-212.

17. Ковальчук М.І. «Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни» - К.:КНЕУ, 2002.-282 с.

18. Лебідь Є.М. Родючість чорнозему звичайного північного Степу за використання побічної продукції стерньових культур у сівозміні / Є.М. Лебідь, В.Ю. Коваленко, В. І. Чабан //

19. Канінський П.К. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. - К.: ННЦІАЕ, 2006. - 790 с.

20. Москалюка В.Є. Планування діяльності підприємства: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 304

Размещено на Allbest.ru