Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Біологія та технологія вирощування озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари

Біологія та технологія вирощування озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари

Агробіологічні особливості вирощування озимої пшениці на богарних землях. Система основного і передпосівного обробітку ґрунту, розміщення культури в сівозміні. Наукові методи програмування врожайності озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.08.2014
Размер файла 100,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики в Україні

Херсонський державний аграрний університет

Кафедра рослинництва, генетики, селекції та насіництва

Курсовий проект

на тему: Біологія та технологія вирощування озимої пшениці сорту "Херсонська- 86" в умовах богари

Виконав: студент 4 курсу 1 групи

Кривошеєв. А.Ю.

Перевірив: к. с.-г. наук, доцент

Новицький Г.І.

Херсон-2011

Зміст

Вступ

1. Стан галузі рослинництва в господарстві і ґрунтово-кліматичні умови

1.1 Відомості про господарство

1.2 Характеристика ґрунтового покриву в господарстві

2. Аналіз науково-виробничої інформації по біології та технології вирощування культури

2.1 Фази росту та розвитку

2.2 Етапи органогенезу

2.3 Біологічні особливості

2.3.1 Вимоги до температури

2.3.2 Вимоги до вологи

2.3.3 Вимоги до ґрунту

2.3.4 Вимоги до світла

3. Застосування елементів програмування врожайності

3.1 Програмування врожайності

3.1.1 Потенційний урожай, або максимально можливий

3.1.2 Розрахунок потенціальної врожайності за находженням ФАР

3.1.3 Розрахунок потенціальної врожайності за вологозабезпеченістю посівів (дійсно можлива врожайність)

3.1.4 Рівні продуктивності культури

3.2 Розрахунок норм добрива на запрограмований врожай

4. Розробка елементів технології вирощування культури в господарстві

4.1 Розміщення культури в сівозміні

4.2 Система основного і передпосівного обробітку ґрунту під озиму пшеницю

4.3 Система удобрення

4.4 Підготовка насіння до сівби, розрахунок норми висіву і сівби

4.4.1 Розрахунок норми висіву насіння та сівба культури

4.5 Догляд за посівами

4.6 Агробіологічний контроль за посівами

4.6.1 Ґрунтова діагностика

4.6.2 Листкова діагностика

4.6.3 Тканинна діагностика

4.7 Збирання врожаю

4.8 Поопераційна карта вирощування культури

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування. Основне призначення озимої пшениці - забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба ви - значається сприятливим хімічним складом зерна.

Вміст їх у зерні м'якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 - 15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70 % крохмалю, вітаміни В1, В2, РР, Е та провітаміни А, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пше - ниці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти - лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50 % загального вмісту білка. Це означає, наприклад, що при вмісті білка в зерні 14 % ми вкористовуємо його лише 7 %. Тому так важливо вирощувати високобілкову пшеницю. 400 - 500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40 %) - у повноцінних білках, 50 - 60 % - у вітамінах групи В, 80 % - у вітаміні Е . Пшениний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40 % - у кальції . Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у середньому 1 : 6 - 7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини. Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю - в 1 кг його міститься 2000 - 2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і як надійне джерело енергії . Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують із борона сортів сильних пшениць, які належать до виду м 'якої пшениці . За державним стандартом, зерно таких пшениць, які за класифікцією належать до вищого, першого та другого класів, містить відпо - відно 36, 32 і не менше 28 % сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г /л, скловидність - не нижче 60 %, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць альвеографа. Хліб з борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування. Сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць. Борошно сильних пшениць при домішуванні (25 - 30 %) до борошна слабких пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості, завдя - ки чому хліб випікається високооб 'ємним, пористим і якісним. За високу якість зерна вирощування сильних пшениць стимулю - ється державою. У виробництві досить поширена також група цінних пшениць, які за класифікаційною якістю належать до 3-го класу. Їх зерно містить від 23 до 28 % сирої клейковини другої групи, а сила борошна.185 нижче 280 о. а. (до 200 о. а.). З борошна цінних пшениць випікають хліб доброї якості, але воно не здатне поліпшувати борошно слабких пшениць. Пшениці із вмістом у зерні менше 23 % (до 18 %) клейковини належать до 4-го класу і є найменш якісними за хлібопекарськими показниками. Їх віднесено до слабких пшениць. Сорти пшениці 5-го класу з вмістом у зерні сирої клейковини менше 18 % вирощують на корм худобі . Зерно м 'якої м 'якозерної пшениці з низьким вмістом білка (9 - 11 %) і підвищеним - крохмалю використовується в кондитерській про - мисловості, зокрема для виготовлення тортів. Правда, в Україні цих сортів ще недостатньо. В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці . Порівняно з м 'якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16 - 18 %). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хліб з такого борошна формується низького об 'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості. Їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно -жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна - крупчатки та ви - готовлення вищої якості манної крупи. У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечу - ється вітамінними зеленими кормами рано навесні, услід за житом. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирів - нюється до 20 - 22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну. Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Історія та поширення. Пшениця - одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній кулі . Вона була відома вже приблизно 6,5 тис. років до н. е. народам Іраку, близько 6 тис. років - землеробам Єгипту (за деякими даними - навіть 10 тис. років), близько 5 тис. років - Китаю. На території СНД, зокрема сучасних України, Грузії, Вірменії, Азербайджану та Середньоазіатських республік, її почали вирощувати у 4 - 3 тисячоліттях до н.е. Місцем походження пшениці більшість дослідників вважають степові й напівпустельні райони Азії (Іран, Ірак, Закавказзя). З Азії пшениця приблизно 5 - 4 тис. років тому потрапила в Європу - Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Румунію, Болгарію. У південній Африці, Америці, Австралії вона з'явилася лише у XVI - XVIII ст. Тепер озима пшениця є основною продовольчою культурою більшості європейських країн, США, КНР, Японії . В СНД (Росії, Казахстані) та Канаді переважають посіви ярої пшениці, в Україні - озимої. Загальна посівна площа озимої пшениці у світі становить тепер близько 240 млн га, валові збори зерна сягають 560 млн т (1993 р.). В СНД посіви озимої пшениці поширені на великій території - від 65° північної широти (Архангельська область) до 36° північної широти (Південь Туркменії), проте основні їх масиви зосереджені в районах з відносно теплою зимою - в Україні, на Північному Кавказі, в Центральночорноземній зоні Росії та Молдові . В СНД озиму пшеницю висівають у деякі роки на площі близько 21 млн га (1990 р.), в Україні - до 7,6 млн га (1990 р.). В Україні до 90 % площ її зосереджено у районах Степу (55 %) та Лісостепу (35 %) і лише близько 10 % - на Поліссі та в Закарпатті . Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці за останні роки значно зросла її середня врожайність. У 1990 р. вона досягла в СНД 34,1 ц /га, в Україні - 40,2 ц /га. Досвід кращих господарств свідчить, що сучасна інтенсивна технологія здатна забезпечити подальше значне зростання урожайності озимої пшениці на всіх площах посіву.

1. Стан галузі рослинництва в господарстві і ґрунтово-кліматичні умови

1.1 Відомості про господарство

Географічне положення. Господарство розташоване в населеному пункті - с. Антонівка, що знаходиться на відстані 3 км. від районного центру м. Скадовськ, на відстані 70 км., до обласного центру м. Херсон, до найближчої залізничної станції Каланчак - 40 км., до хлібоприймального пункту в м. Скадовську - 4 км.

Спеціалізація господарства - вирощування зерна. За господарством закріплені 2065 га с/г угідь, із них 1847 га зрошувальних земель.

Найбільшу вагу в структурі посівних площ займають зернові культури в тому числі рис, озима пшениця, ячмінь, і також овочі і кормові культури, з технічних соняшник.

Кліматичні умови. Клімат Херсонської області помірно-континентальний, посушливий з великою кількістю тепла та сонячного світла, характеризується незначною середньорічною кількістю опадів (в середньому 330 мм) і їх несприятливим розподілом по сезонах долі.Упродовж вегетаційного періоду, як правило переважає висока температура і низька відносна вологість повітря. Тривалість без морозного періоду коливається в межах 184-205 діб. Кількість днів з температурою вище 100 С - 187,(дата переходу середньодобових температур повітря весною через 10 градусів - 10.04, восени - -09.10) вище 150 С - 137 днів(через 15 градусів - 07.05; восени - 28.09). Дата перших осінніх приморозків наступає в середньому - 28.10, і останніх весняних заморозків - 12.04.Середньодобова температур повітря вище 100 С складає 34110 С, вище 150 С, 27480 С. У липні та на початку серпня середня температура повітря тримається на рівні 23-240 С, максимальна - 38-390 С, а на поверхні ґрунту - 60-610С.Середньорічна кількість опадів складає 330 мм, хоча в окремі роки кількість опадів коливається від 161 до 517 мм за період з температурою вище 100 С випадає в середньому 200 мм опадів. Максимальна місячна кількість опадів протягом вегетаційного періоду знаходиться в межах від 70-150 мм. Періоди злив чергуються з тривалими періодами бездощів'я, що нерідко перевищують 50-60 днів. Випаровуваність для зони рисосіяння Херсонської області складає 900-100 мм на рік. Умовний показник зволоження (ГТК) району дорівнює 0,42-0,60, середньорічна відносна вологість повітря - 70-75%, влітку вона знижується до 60-65%. Значним чином на клімат даної зони впливає Чорне море. Вузька 15- кілометрова прибережна смуга систематично підпадає під дію берегових вітрів (бризів), напрямлених у день з моря на сушу, у ночі з суші на море, що в значній мірі послаблює шкідливу дію суховіїв на культурні рослини. Пануючими вітрами є вітри східного й північно-східного напрямку. Середньорічна швидкість вітру складає 4 м/с. У середньому за вегетаційний період буває 15-25 днів із суховіями. Зима коротка, м'яка із частими відлигами і значними підвищенням температури до 11-150С. Найбільш холодним місяцем є січень, середня температура якого коливається від -4 до -20С. Найнижчі зимові температури досягають -300С.

1.2 Характеристика ґрунтового покриву в господарстві

Ґрунтовий покрив зони представлений темно-каштановими та каштановими солонцюватими ґрунтами в комплексі з солонцями, а в самій прибережній частині Чорного моря та його заливів переходять у солончаки. У зоні солонцюватих ґрунтів зустрічаються мілкі, середні, високі солончакуваті та осолоділі солонці, які рясно розкидані невеликими плямами серед основного ґрунтового фону. Плями солонців складають від 10-25 %, а в прибережній зоні - до 50 % загальної площі. За механічним складом ґрунти середньо суглинисті і характеризуються сильно ущільненою будовою, слабою пористістю, низькою вологоємкістю, в наслідок чого схильні до запливання, а при висиханні - до утворення кірки. За результатами агрохімічних аналізів агрохімлабараторії Інституту рису, реакція водної витяжки рН нейтральна або коливається у межах 6,10-7,81. Вміст гумусу у межах 1,94-3,45% вказані ґрунти характеризуються 40-60 см шаром гумусового горизонту і мають невисоку родючість, легкогідралізованого азоту N 3,92-6,61 мл/екв 100г, рухомих форм Р 2О 5 4,0-8,0 мг/екв/100г, обмінного К 26,0-43,7 мг/екв/100г, тобто вміст доступних для рослин поживних речовин в ґрунті характеризується як підвищений. Ступінь насиченості основами складає 30 - 40 %, Хімічний склад ґрунту відповідає сульфатно-гідрокарбонатному і гідро карбонатному типам із мінералізацією 1-3 г/л, глибина їх залягання в прибережній зоні коливається від 10-15 м від поверхні землі.

Таблиця 1 - Склад земельних угідь

Вид угіддя

Один. вимір.

кількість

В % до загальної площі

Всього земель

га

3111,7

100

У т.ч. с.-г. угідь

га

2877,2

32,5

З них: орні землі

га

2782,2

89,4

Сінокосів

га

Пасовищ

га

95

3,1

Багаторічних насаджень

га

Перелогові землі

га

Орендовані землі

га

234,5

7,5

Таблиця 2 - Інформація про економічні показники

Рослинництво, площі та урожайність, га; ц/га

2007

2008

S

ц/га

S

ц/га

Озима пшениця

460

42,1

520

43,6

Озимий ячмінь

48

51,3

102

45,5

Ярий ячмінь

285

23,4

265

40,1

Рис

1010

52,1

1222

49,1

Озимий ріпак

47

33,6

95

26,3

Ярий ріпак

-

-

-

-

Кукурудза на зерно

-

-

-

-

Кукурудза на силос

125

180

130

192

Цукрові буряки

-

-

-

-

Картопля

-

-

-

-

Соняшник

-

-

-

-

Овочі

12

258

15

218

Баштанні

-

-

-

-

Кормові коренеплоди

-

-

-

-

Однорічні на силос

-

-

-

-

Кукурудза на зелену масу

21

411

18

395

Багаторічні на силос

133

45,7

50

70

На зелену масу

130

284

53

263,2

2. Аналіз науково-виробничої інформації по біології та технології вирощування культури

2.1 Фази росту та розвитку

Протягом вегетації озима пшениця проходить такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущіння, вихід в трубку, колосіння, цвітіння, формування і достигання зерна. За початок фази вважають той день, коли вона відмічається приблизно у 10% рослин, за повну фазу - коли її ознаки проявляються у 75 - 80 % рослин.[2]

Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов (температура, волога) проростає. Прорости насіння пшениці може при поглинанні приблизно 47-48 % (у процентах до повітряно-сухої маси) води. Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні поживні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки. З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза - сходи.[3]

Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з'явлення сходів пшениці є 1-2о, оптимальною 20-25о.

Кущення починається після утворення рослиною 3-4 листків, приблизно через 23-27 днів після появи сходів (ІІ-ІІІ етапи органогенезу) завдяки активному фотосинтезу та притоку мінеральних поживних речовин. На підземних стеблових вузлах, особливо на вузлі, який знаходиться ближче до поверхні ґрунту, закладаються вторинні, або вузлові, корені та бічні пагони. Вузол кущення є найголовнішим органом рослини, з його відмиранням відмирає рослина. Залягає він на глибині 1,5- 3 см. Глибина залягання вузла кущення залежить від факторів життя, індивідуальних особливостей рослин. При недостатньому освітленні рослин, що спостерігається у загущених посівах, він залягає ближче до поверхні ґрунту; при понижених температурах, а також при глибокому загортанні насіння вузол кущіння залягає глибше. Чим глибше залягає вузол кущення, тим більша морозостійкість та стійкість до вилягання. Виділяють продуктивну і загальну кущистість. Як недостатнє, так і сильне кущення знижує урожайність зерна: у першому випадку через малу кількість продуктивних пагонів, у другому - через можливість вилягання рослин. Максимальний урожай забезпечує густота продуктивних пагонів 500-700 шт. /м 2.[5]

Вихід у трубку(трубкування). Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10-15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початком фази трубкування вважається той період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2-3см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42-50 днів після появи сходів. У цю фазу спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, формування та диференціація суцвіть, репродуктивних органів, їх інтенсивний ріст.[6]

Колосіння. Ця фаза триває 5-7 днів. Внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки з'являється колос. У фазу колосіння завершується формування всіх органів суцвіть.

Цвітіння. Ця фаза настає на ІХ етапі органогенезу і триває 4-6 днів. Під час цвітіння відбувається запилення квіток. Пшениця - самозапильна культура. Цвітіння пшениці починається з квіток середньої частини колоса. У цю фазу припиняється ріст вегетативної маси.

Формування і достигання зерна. Після запліднення настає фаза формування зерна - його ріст у довжину до розміру, типового для кожного сорту. За формуванням зерна настає фаза наливання зерна і його молочна стиглість. При наливанні у зерно надходять поживні речовини, зерно досягає типового розміру за товщиною та шириною. В цей період зерно за консистенцією нагадує молоко (розчин органічних речовин). кількість води у зерні становить 50% і більше. За молочною стиглістю настає воскова, за якої зерно за консистенцією нагадує віск, набирає типового кольору, вологість його знижується до 30-32%. Повна стиглість - це кінцевий етап вегетації рослин. У цей період вологість зерна знижується до 20-15% і воно повністю втрачає зв'язок з материнською рослиною.[7]

2.2 Етапи органогенезу

I етап - утворення з зародку молодої рослини, поява недиференційованого конусу наростання та перших трьох листків, колеоптіле листка без пластинки та першого листка.

II етап - диференціація зачаткових стеблових вузлів, листків та придаткових коренів.

III етап - розростання конусу наростання, утворення тканини, з якої в подальшому формується волоть. Конус наростання достигає величини 0,15 мм. Від тривалості цього етапу залежить продуктивність волоті.

IV етап - закладання віток волоті, утворення колоскових бугорків. Конус наростання достигає розміру 0,2-0,5 мм. Оптимальна температура води в зоні вузла кущіння (20°С) сприяє збільшенню кількості віток та колоскових бугорків,

V етап - формування колосків, закладання квіткових лусок, квіток.

VI етап - формування генеративної тканини у пиляках та маточці, утворення маточки, яка складається з зав'язі, стовбчика та рильця.

VII етап - характеризується інтенсивним ростом всіх органів волоті колоскові та квіткові луски, ості, всі органи квітки збільшуються в довжину у 3-5 рази. Починається викидання волоті.

VIII етап - викидання волоті, цвітіння та запліднення. Тривалість цвітіння коливається від 5 до 8 діб в залежності від сорту та температури повітря.

IX етап - формування зернівки.

X етап - накопичення поживних речовин в зернівках, молочна стиглість.

XI етап - дозрівання, воскова та повна стиглість зерна.[8]

2.3 Біологічні особливості

2.3.1 Вимоги до температури

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту всього 1-2 градуси, проте за такої температури сходи з'являються із запізненням і недружно. Найбільш інтенсивно зерно поглинає воду, яка потрібна для набухання і проростання насіння, при прогріванні ґрунту до 12-20оС. Більш висока температура(понад 25 градусів) несприятлива для проростання, бо може стати причиною сильного ураження рослин хворобами, особливо іржею, а при температурі 40оС, коли відносна вологість повітря сягає 30 % нижче, насіння, що проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин і ураження пліснявою. Найсприятливішим для озимої пшениці строк сівби є календарний строк із середньодобовою температурою 14-17°С. Більшість сортів озимої пшениці, районованих в Україні, відносно стійкі проти низьких температур в осінні, зимові та ранньовесняний періоди. При доброму загартуванні восени вони витримують знижені температури на глибині вузла кущення до 18-20°С морозу. Найвищою холодностійкостю озима пшениця відзначається на початку зими, коли вузли кущення містять максимум захисних речовин - цукрів. На весні, внаслідок зимового виснаження, вона часто гине усього при 10 градусів морозу. Особливо знижується її холодостійкість при різких коливаннях температури, коли в день повітря прогрівається до 8-12°С, а вночі навпаки, знижується до мінус 8-10°С. Мороз і зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2 - 4 пагони і нагромаджуй у вузлах кущення до 33 - 35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45 - 50 днів з сумою температури близько 520-670°С. Перерослі рослини які восени переросли 5 - 6 пагонів, втрачають стійкість проти низьких температур, часто гинуть або сильно зріджуються, і площі доводиться пересівати або підсівати інші культури. Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Короткочасні суховії з підвищенням температури до 35-49 градусів, не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту. Цим відзначаються переважно сорти південного походження. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16-20 градусів із із зниженням у період кущення до 10-12 градусів, та підвищенням при трубкуванні до 20-22 градусів, цвітінні і наливанні зерна - до 25-30 градусів.[9]

2.3.2 Вимоги до вологи

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння - не менше 80-100 мм при постійній вологості ґрунту 70-80 % НВ. Вологість більша за 80 % НВ, несприятлива до пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через нестачу повітря в ґрунті.Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500, у сприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі він збільшується до 600-700. Більш економно витрачати вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. Протягом вегетації пшениця поглинає вологу нерівномірно. Найбільше вона потрібна рослинам у період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю 20 днів, коли рослинна інтенсивно росте і в неї формуються суцвіття. В умовах степу велике значення має вологість посівного шару на час сівби пшениці. Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у м'якої пшениці відбувається при поглинанні 50-55 % води від сухої маси насіння. Тому дружні сходи з'являються лише при наявності в посівному шарі 10 - 15 мм продуктивної вологи, а процес кущення - при вологості одного шару 0 - 20 см не менше 20 - 30 мм. При достатньому забезпечені рослин водою вони нормально кущаться, формують добре розвинену кореневу систему, стають більш морозостійкими. Витрати води при формуванні врожаю, становлять за вегетацією, в середньому 2500 - 4000 м 3/га. Тому нагромадження і збереження ґрунтової вологи для пшениці є одним важливим фактором її високої продуктивності.[10]

2.3.3 Вимоги до ґрунту

Коринева система озимої пшениці на родючих грантах здатна проникати на глибину до 2 м. Тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з високим гумусовим шаром та сприятливими фізіологічними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологою з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (pH 6 - 7. 5) Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об'ємна маса яких становить 1,1 - 1,25 г/смі. Серед озимих культур озима пшениця одна з найбільш вибагливих до умов вирощування. Найбільша урожайність її спостерігається на чорноземних ґрунтах, на півдні також - на каштанових і темно каштанових. Мало придатними є кисли підзолисті і солонцюваті ґрунти, а також ґрунти схильні до заболочування. За виносом поживних речовин озима пшениця є ізотермічною рослиною: 1 ц зерна виносить з ґрунту азоту у середньому 3,75, фосфору 1,3, калію 2,3. На початку вегетації фосфорно - калійні добрива сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів підвищенню її морозостійкості азотні добрив більш цінні на весні і влітку - для росту, формуванню зерна і збільшення в ньому вмісту білка.[11]

2.3.4 Вимоги до світла

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її, коливається від 240 - 260 до 320 днів. Має значення також інтенсивність освітлення. При затіненні у загущених рослинах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються, і пшениця вилягає. Потрібно відмітити що ґрунтові умови, освітлення повністю відповідають вимогам для вирощування культури. Але слід відмітити, що для одержання добрих врожаїв в нашій зоні по всім етапам органогенезу відчувається недостаток вологи, який потрібно поповнювати зрошенням.[9]

3. Застосування елементів програмування врожайності

3.1 Програмування врожайності

пшениця сівозміна врожайність богара

Кожний з етапів програмування включає досить конкретні його елементи. Акад І.С. Шатілов виділив 10 рядів елементів програмування, які назвав принципами. Основна суть їх така:

1) розрахувати потенційну врожайність (ПУ) за використанням ФАР посівами;

2) розрахувати дійсно можливу, або кліматично забезпечену, врожайність за природними ресурсами вологи і тепла;

3) спланувати реальну господарську врожайність за ресурсами, які є в господарстві;

4) розрахувати для спрогнозованої врожайності площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал та інші фітометричні показники;

5) всебічно проаналізувати закони землеробства й рослинництва і правильно використати їх в конкретних умовах програмування;

6) розрахувати норми добрив і розробити систему найефективнішого їх використання;

7) скласти баланс води і для умов зрошення розробити систему повного забезпечення посівів водою по періодах вегетації;

8) розробити систему агротехнічних заходів виходячи з вимог вирощуваного сорту;

9) розробити систему захисту посівів від шкідників, хвороб та бур'янів;

10) скласти картку вихідних даних та використати ЕОМ для визначення оптимального варіанта агротехнічного комплексу по досягненні запрограмованої врожайності за величиною і якістю.

Для правильного обґрунтування запрограмованої врожайності треба врахувати господарські можливості та всебічно проаналізувати ресурси природних факторів урожайності, які в польових умовах суттєво майже не змінюються. Це насамперед сонячна радіація, тепло, волога, мінеральні сполуки ґрунту і добрив, вуглекислота повітря. Тому в процесі програмування розраховують потенційну врожайність за використанням ФАР на рівні доброго посіву (за А.А. Ничипоровичем 1,5 - 3 %), повного використання природних ресурсів вологи і тепла - дійсно можливу, або кліматично забезпечену, врожайність та ефективного використання господарських ресурсів урожайності - реальну програмовану господарську врожайність.

3.1.1 Потенційний урожай, або максимально можливий

Показники максимально можливого врожаю наводяться за даними характеристики обраного сорту чи гібриду, районованого в умовах району чи зони розміщення господарства.

Озима пшениця Херсонська- 86

Оригінатор - Інститут зрошуваного землеробства УААН Автори: А.П. Орлюк, В.В. Базалій, Г.Г. Базалій, Л.Ф. Василенко, К.В. Гончарова, О.Д. Жужа, Л.Ф. Карчмушка.

Сорт створений у лабораторії селекції та генетики пшениці методом індивідуального добору із гібридної популяції Обрій х Одеська напівкарликова.

Апробаційні ознаки. Короткостебловий (80-85 см). Різновидність еритроспермум. Колос веретеновидний, довжина 8,5-10,0 см. Щільність середня, остюки грубі, зазубрені. Колоскова луска ланцетовидна. Нервація незначна. Зубець гострий, довжиною 3-4 мм. Плече пряме, широке. Кіль чіткий. Зерно червоне, яйцевидної форми. Продуктивна кущистість 1,5-1,8. Листя темно-зелене. Сорт скоростиглий. Відноситься до степової екологічної групи.

Стійкість до вилягання та осипання висока; до грибкових захворювань - борошнистої роси, бурої іржі, кореневих гнилей висока; зимостійкість та посухостійкість вище середньої.

Урожайність - висока. Потенціал - 104 ц/га. В конкурсному випробуванні в умовах зрошення в середньому за ряд років 79,2 ц/га, в умовах богари по пару досягала 75,1 ц/га, по гороху - 64,2 ц/га.

Якість зерна. Маса 1000 зерен 38,0-42,0 г. Біохімічні та борошномельні якості високі. Вміст білка в зерні 13,6-15,5%, клейковини у борошні - 32,1-34,0%. Сила борошна 255-290 о.а. Об'ємний вихід хліба - 650-700 см*. Загальна оцінка хліба 4,8 бала. Відноситься до групи цінних пшениць.

Особливості насінництва. Норма висіву - 4,5-5,5 млн схожих насінин на гектар. Найбільш високі урожаї формує за умов сівби в оптимальні строки: у південному Степу - 20-25 вересня. При сівбі в кінці вересня - на початку жовтня норму висіву слід збільшувати до 6,0 млн схожих насінин на гектар. Сорт занесений у Державний реєстр сортів рослин України з 1991 року. Рекомендований для вирощування в умовах зрошення і богари в степовій зоні. Добре реагує на мінеральні та органічні добрива.

3.1.2 Розрахунок потенціальної врожайності за находженням ФАР

Врожайність основної продукції визначається за формулою:

ПУ= кг/га

Біологічна врожайність біомаси культури по приходу ФАР

ПУо= кг/га

де уфар - врожайність основної продукції за стандартної'/ зерно, насіння/ чи природної/ соковиті продукти/ вологості, ц /га;

Кф-ккд ФАР,%;

Км - коефіцієнт господарської ефективності врожаю або частка основної продукції в загальній біомасі;

?Q - сумарне надходження ФАР за період вегетації рослини ккал/смІ.

q - калорійність врожаю, ккал/кг.

Коефіцієнт корисної дії (ккд) ФАР, як відзначають Лисогоров С.Д. /1987/, Каюмов М.К. /1989/, може коливатись в залежності від конкретних агроекологічних умов вирощування культури в межах 1,0-3,0%, та найчастіше ця величина не перевищує 2,0-2,5% від загальної кількості надходження ФАР за період вегетації. Рекомендується в богарних умовах приймати 1,5%, при зрошенні - 2,5-3%.

3.1.3 Розрахунок потенціальної врожайності за вологозабезпеченістю посівів (дійсно можлива врожайність)

Врожайність основної продукції визначається за формулою:

Ув.з=

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою:

W =WПр + [Роп * Кв.о.]-Wk

W=160+128-85=182 м 3/га

Ув.з== 36,4 ц/га

де Увз - врожайність основної продукції за стандартної чи природної вологості, ц /га;

W - продуктивна волога, м /га;

Кw - коефіцієнт водоспоживання на 1ц товарної продукції, м 3/ц.

3.1.4 Рівні продуктивності культури

Одержані дані потенційної врожайності, що вказуються оригінатором сорту чи гібриду, та розраховані за приходом ФАР і вологозабезпеченістю, а також фактичні дані врожайності культури в господарстві і найближчій сортодільниці заносяться в таблицю 3. Програмований урожай повинен бути в межах ДМУ, на 20-25 % нижче максимально одержаного урожаю в господарстві і не перевищувати сортовий потенціал культури.

Таблиця 3 - Рівні продуктивності озимої пшениці сорту Херсонська 86.

Рівні продуктивності

Збір з 1 га, ц

1. Біологічна (потенційна) урожайність біомаси культури по приходу ФАР, ц/га

144

2. Урожайність основної продукції по приходу ФАР, ц/га

77,8

3. Урожайність за вологозабезпеченістю (дійсно можлива урожайність), ц/га

36,4

4. Урожай у виробництві (господарстві) за останні 3 роки

а)мінімальний

20,1

в)максимальний

45,3

с)середній

32,7

5. Потенційний урожай сорту чи гібриду

104

6. Урожай на сортодільницях сорту Херсонська 86

77,4

7. Програмований урожай

45

3.2 Розрахунок норм добрив на запланований урожай

Таблиця 4

№п/п

Показники

N

Р 205

К 20

1

Запрограмований рівень врожайності, ц/га

45

45

45

2

Вміст в 1ц продукції, кг

3,0

1,3

2,7

3

Виноситься поживних речовин з врожаєм, кг/га

135,0

58,5

121,5

4

Міститься в орному шарі (0-ЗОсм) ґрунту, мг/100г

2.3

4,1

32

5

Міститься в орному шарі (0-ЗОм), кг/га

117,2

173,8

733,2

6

Процент використання поживних речовин з ґрунту

а. богара

40

15

60

б. зрошення

50

20

70

7

Може бути засвоєно з ґрунту, кг/га

46,9

26,1

439,9

8

Загальна кількість елементів живлення в грунті

46,9

26,1

439,9

9

Недостає елементів живлення

88,1

32,4

-318

10

Процент використання діючої речовини з добрив мінеральних

50

30

70

11

Треба довнести з мінеральними добривами, кг/га

176,2

108

-458,8

Норми довнесення азоту, фосфору і калію для компенсації виносу поживних речовин з грунту розраховуються виходячи з % використання цих елементів з мінеральних добрив.

В агрономічній практищ вміст поживних речовин (мг/100г) в орному шарі ґрунту (0-30см) треба брати з картограми господарства. В даному випадку для розрахунків в курсовому проекті ці дані беруться з виданого викладачем завдання.

4. Розробка елементів технології вирощування культури в господарстві

4.1 Розміщення культури в сівозміні

Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування с/г. культур і парів у часі та на території, або тільки в часі.

В даній сівозміні ведучою культурою є озима пшениця. Тому відразу під неї підбираємо найкращі попередники, згідно з агротехнічними вимогами. Значення сівозміни дуже велике як з економічного, так і з агротехнічного боку. Сівозміна є одним з основних факторів боротьби з бур'янами, хворобами, шкідниками, сприяє економії витрат на пестициди і значною мірою забезпечує можливість одержання екологічно чистої продукції рослинництва. Оптимізація фізичних показників ґрунту завдяки правильному чергуванню культур у сівозміні дає змогу зменшити кількість енергоємних обробітків. Коли культури висівають по кращим попередникам, то їх урожайність збільшується, з ґрунту виноситься менша кількість поживних речовин, тому вносяться менші норми добрів, а це в свою чергу, зменшує затрати, які ідуть на вирощування культури. Щоб запровадити сівозміну, земельну ділянку ділять на попередню визначену кількість полів, на яких почергово висівають вирощувані в сівозміні культури. З агротехнічного боку сівозміна запобігає збільшенню шкідників та хвороб, рослини менше "уражуються" та пошкоджуються. При правильній сівозміні рослинами не так виснажується грунт. Отже, сівозміна є ефективним агробіологічним фактором, який слід максимально використовувати в рослинництві.

Загальна площа сівозміни - 200 га

Структура посівних площ.

1. кукурудза на силос - 12,5 %

2. озима пшениця - 37,5 %

3. Озимий ріпак - 12,5 %

4. Соняшник 12,5%

5. Соя - 12,5%

6. Чорний пар. - 12,5 %

Сівозміна, яка використовується в господарстві:

1. Кукурудза на силос

2. Озима пшениця

3. соняшник

4. чорний пар

7. Озима пшениця

8. Озимий ріпак

7. Соя

8. Озима пшениця

Таблиця 5 - Питома вага культури в структурі посівних площ, %.

№п/п

Культура (сівозміна)

Питома вага, %

Площа поля, га

1.

Кукурудза на силос

12,5

25

2.

Озима пшениця

12.5

25

3.

соняшник

12,5

25

4

Чорний пар

12,5

25

5

Озима пшениця

12,5

25

6

Озимий ріпак

12,5

25

7

Соя

12,5

25

8

Озима пшениця

12,5

25

4.2 Система основного і передпосівного обробітку ґрунту під озиму пшеницю

Основною метою обробітку ґрунту в посушливих районах є збереження вологи на час сівби пшениці, що особливо важливо в посушливих районах; у районах достатнього зволоження ав також на зрошенні - боротьба з бур'янами, якісне заробляння післяжнивних решток і добрив. Створення ущільненого орного шару - з щільністю 1,1 - 1,3 г/смі та дрібно грудочкуватого посівного шару - з перевагою (не менше 80%) грудочок діаметром 1-3 см і відсутністю грудочок діаметром 4-5 см; захист ґрунту від водної і, особливо в нашій зоні, вітрової ерозії. Залежно від попередника і вологості ґрунту застосовують відвальний або безвідвальний спосіб його обробітку. Коли орний шар містить менше 20 мм продуктивної вологи, що спостерігається в посушливе літо, ефективнішим є безвідвальний (безплужний), або поверхневий, обробіток (дисковими лущильниками, плоскорізами); при достатньому зволоженні ґрунту - до 20 мм в шарі 0-20 см та ранньому збиранні попередника, а також на забур'янених площах кращі наслідки дає відвальний обробіток плугами з передплужниками. При застосуванні відвального (плужного) обробітку його починають з лущення відразу після збирання попередника за принципом "комбайн з поля, плуг в борозну". Встановлено, що запізнення з обробітком поля на один день рівнозначне втраті 20-30 кг/га зерна. Залежно від забур'яненості поля одно- чи багаторічними бур'янами його лущать один або два рази. При наявності коренепаросткових бур'янів (осоту рожевий, березки польової та ін.) поле перший раз дискують на глибину 8-10 см, дисками БДВ - 6 або БДТ- 7, вдруге лущать полицевими лущильниками (ППЛ - 10-25) або плоскорізами (ОПТ-3-5) при відростанні розеток бур'янів на глибину 10-12 см і проводять оранку на глибину 25-27 см або на глибину орного шару. Слід звертати увагу на якість обробітку ґрунту: дотримуватися встановленої глибини обробітку (відхилення від загальної глибини не повинні перевищувати + 1-2 см): обробляти грунт при його нормальному зволоженні (фізичній стиглості), коли він добре подрібнюється і в міру ущільнюється; не допускати огріхів під час обробітку. Оранку під пшеницю закінчують не пізніше як за 3-4 тижні до настання оптимальних строків сівби. При запізненні з оранкою грунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись (осісти), що створює загрозу розриву кореневої системи пшениці внаслідок його осідання. У південних степових районах, де має місце вітрова ерозія, застосовують також безплужний обробіток ґрунту. Поле після збирання попередників, обробляють голчастими боронами (БИГ - 3А) в агрегаті з культиватором - плоскорізом ОТП - 3 - 5, а при потребі - з котком ЗККШ - 6 на глибину 8-16 см.,або АКП - 2,5, БДТ- 7 + БИГ - 3.Передпосівний обробіток ґрунту спрямований на створення сприятливого структурно-агрегатного складу посівного шару з ущільненням ложе для розміщення насіння та шару дрібно грудочкуватого ґрунту над ним. Найкраще використовувати для цього культиватори (КПС-4, УСМК - 5,4, КПШ-Д та ін.), обладнані стрілчастими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС - 1,0, БЗСС - 1,0), а при недостатній вологості ґрунту - з коткуванням котками ЗККШ - 6. для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і проведення якісної сівби культивації проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння 4-6 см. В господарстві розроблена система обробітку ґрунту виходячи з забур'яненості, типу ґрунту, техніки, яка є.

4.3 Система удобрення

Таблиця 6

Види добрив

основне

Перед посівом

припосіві

підживлення

поверхневе

локальне

позакореневе

Азоті :

NH4NO3

NH4NO3

CO(NH2)2

Доза

116

30

30

форма

Амонійно-нітратна

Амонійно-нітратна

амидна

Діюча речовина

2.3

0,8

0,6

Фосфорні :

Супер фосфат

Суперфосфат подвійний

доза

98

10

форма

фосфати

фосфати

Діюча речовина

4,1

0,25

Виходячи з розрахунків таблиці можна зробити такий висновок, для отримання програмованого врожаю необхідно довнести N176 ; Р 108.

Азот вносимо у вигляді аміачної селітри і сечовини.

1) NH4NO3- вносимо перед посівом 116: 34,6= 3,4 ц/га

2) NH4NO3- в фазу кущіння 30: 34,6= 0,8 ц/га

3) CO(NH2)2- в фазу колосіння- цвітіння 30:46= 0,6 ц/га

Фосфор вносимо у вигляді суперфосфату і суперфосфату подвійного гранульованого.

1) Суперфосфат- перед посівом 98:20= 4,1 ц/га

2) суперфосфат подвійний гранульований - при посіві 10:40= 0,25 ц/га

4.4 Підготовка насіння до сівби, розрахунок норми висіву і сівби

Таблиця 7- Посівні якості насіння с/г культур згідно ДСТУ 2240-95

Культура

Категорія

Вимоги ДСТУ 2240-95, %

Сортова чистота

Вміст основної культури

Схожість

Вологість

1

2

3

4

5

Пшениця м'яка

ОН

ЕН

РН

99,9

99,7

98,0

99,0

99,0

98,0

92,0

92,0

92,0

А/14

Б /15

В/15,5

Як видно із таблиці 8 підготовка насіння проводиться типічно: очистка, сушка, сортування, протруювання насіння, обробка мікродобривами.

Таблиця 8 - Підготовка насіння до сівби

Назва прийому

Призначення прийому

Назва і доза отрутохімікатів кг/ т

Строки проведення

Агротехнічні вимоги

Очистка,

Відбір повноцінного насіння,

Відразу після збирання насіння

Чистота 98%

Сушка

доведення до стандартної вологості

Відразу після збирання насіння

вологість 14%

Сортування

Відбір повноцінного насіння великої маси 1000 насінин

Після очистки і сушки

Маса 1000 насінин повинна бути не менше 40г

Протруювання і обробка мікро добривами

Забезпечення стійкості рослин проти хвороб і підвищення схожості

Фундозол 2,5 кг на тону.

Обробіток мікродобривами - залізом, цинком, бором, молібденом і ін.(по рекомендаціям)

За 20 - 25 днів до сівби озимої пшениці.

Ретельна обробка насіння

4.4.1 Розрахунок норми висіву насіння та сівба культури

Проведення сівби є одним з найбільш відповідальних періодів в технології вирощування озимої пшениці.

Посівна придатність насіння - це відсоток чистих і схожих насінин у партії насіння.

Посівна придатність визначається за формулою:

Пп = Ч * С /100

де Ч - чистота насіння, %;

С - схожість насіння, %.

Пп = 96*94/100 = 90.2%

Розрахунок норми висіву проводиться за формулою:

Нв = Г*М 1000 * 104 / В * ПП

Нв - норма висіву, кг/га;

Г - оптимальна густота посіву на гектарі, млн. шт. схожих зерен;

М 1000 - маса 1000 насінин, г;

В - загальне виживання рослин, %.

ПП - посівна придатність насіння, %.

Нв = 5,0 * 40 * 10000 / 90.4 *88 = 250 кг/га.

Таблиця 9 - Технологія проведення сівби озимої пшениці

Спосіб посіву

Строки посіву

Норма висіву, кг/га

Глибина загортання, см

Склад агрегату

Агротехнічні вимоги

Звичайний рядковий

II д.вересня

230

6-7

МТЗ-82 СЗ-3,6

Без огріхів, із заданою глибиною посіву, в оптимальні строки, внесенням 10 кг/га.в д.р. суперфосфату.

Висновок: Як видно із таблиці, посів проводиться звичайним рядковим способом, з міжряддям 15 см., нормою 230 кг/га. із дотриманням усіх агротехнічних вимог.

4.5 Догляд за посівами

Таблиця 10 - Основні заходи догляду за рослинами

Культура озима пшениця. Сорт - Херсонська-86

Заходи

Фаза розвитку рослин

Строки проведення

Назва, доза пестицидів, кг/га

Склад агрегату

Вимоги до якості робіт

Марка трактора

Марка с/г машин и

Коткування посівів

Після сівби

ДТ-75 М

ЗККШ-6

Без огріхів

До сходове боронування

До сходів

ДТ-75 М

СГ - 11 БЗСС-1

Впоперек посіву, без огріхів

Весняне боронування

Кущіння

Рано на весні

ДТ-75 М

СГ - 11 БЗСС-1

Впоперек сівби, без огріхів

Обробіток гербіцидами

Кущіння (весна)

Температура не нижче 15 °С

2,4-Д, 1,3 - 1,5 л/га

ЮМЗ-6

ОП-2000

Рівномірне оприскування

Обробіток інсектицидами(проти жужелиці)

Фаза колосіння

Червен

Децис, 0,3 кг/га

МТЗ - 80

ОП-2000

Рівномірне оприскування, задана норма інсектициду.

Обробіток фунгіцидами проти борошнистої роси

Колосіння

Червен

Байлетон, 1 кг/га

ЮМЗ-6

ОП-2000

Рівномірне оприскування

Висновок: Як видно з таблиці, основні заходи догляду за рослинами спрямовані на одержання дружних сходів, збереження вологи, знищення бур'янів, шкідників та хвороб і створення оптимальних умов розвитку рослин для забезпечення заданого врожаю. Обробіток проти хвороб і шкідників проводиться баковою сумішкою одночасно.

4.6 Агробіологічний контроль за посівами

4.6.1 Ґрунтова діагностика

Ґрунтова діагностика виконується для оцінки забезпеченості ґрунту основними живлення при підбиранні поля з ціллю його підготовки для вирощування озимих культур по інтенсивній технології. Ґрунтова діагностика полягає у визначенні вмісту в ґрунті доступного рослинам мінерального азоту (аміачної та нітратної його форм), а також рухомих форм фосфору і легкорозчинного калію, рН ґрунтового розчину. При ґрунтовій діагностиці з ціллю визначення потреби в азотному підживленні і корегуванні дози азоту ґрунтові зразки відбирають рано на весні після розмерзання ґрунту на зрошенні через кожні 20 см з профілю ґрунту 0-80 см на каштанових і чорноземних ґрунтах. На основі результатів аналізів і об'ємної маси ґрунту вираховують запаси мінерального азоту у кореневмісному шарі ґрунту. Після вирахування з цієї кількості фактично визначеної при ґрунтовій діагностиці запасу мінерального азоту можемо встановити потребу у проведенні першого весняного підживлення та необхідну дозу внесення.

4.6.2 Листкова діагностика

Краще всього застосовувати її, починаючи з весняного кущіння рослин для корегування дози при другому підживленні озимих. У фазі кущіння та трубкування для листкової діагностики відбирають надземну частину рослин, зрізуючи ножицями 20-30 рослин по діагоналі поля, а у фазі колосіння або краще перед нею відбирають три верхніх листки з нормально розвинутих і вторинних стебел.

Фактичний склад основних елементів живлення порівнюють з оптимальними параметрами, визначають його відхилення у відсотках, на основі чого корегують дози добрив на відповідну величину для створення рослинам оптимальних умов живлення. Якщо фактичний склад в рослинах елементів живлення відповідає оптимальному або перевищує його, то підживлення не проводять.

4.6.3 Тканинна діагностика

Вона необхідна в першу чергу для господарств, що вирощують зерно цінних і сильних пшениць, і проводиться з настанням фази виходу рослин в трубку. Зразки рослин відбирають по діагоналі поля. У 20-30 точках зрізують 100-120 рослин, з яких складають середню пробу з 20 продуктивних стебел. Її аналізують з допомогою польової експрес-лабораторії.Із середньої проби на кожному стеблі в 10-15 мм вище другого під кутом вирізають лезом пластинку стебла 1,5-2 мм, переміщають на предметне скло та наносять крапельницею одну краплю 1 %-вого розчину дифеніламіну, не торкаючись тканини.

Цей препарат накривають другим предметним склом, злегка прижимають, видавлюючи сік, який при взаємодії з дифеніламіном набуває забарвлення різної інтенсивності в залежності від наявності в тканині стебла нітратного азоту. Інтенсивність забарвлення соку порівнюють з еталонною забарвленою шкалою, роблять оцінку у балах і записують у робочий журнал. Після цього визначають середньоарифметичну величину балу з 20 проаналізованих проб. По цім показникам визначають необхідність проведення некореневих підживлень на конкретних полях, дози та строки внесення.

Таблиця 11

Група (бал)

Ступінь забезпеченості

Вміст азоту у рослинах озимих зернових культур по фазах

кущіння

трубкування

1-2

3

4-5

6

Дуже слабка

Слабка

Середня

Висока

0-100

101-200

201-710

більше 220

0-50

51-100

101-220

більше 220

Згідно цієї градації (див.таб.) при середній величині балу нижче 3,5 некореневе підживлення азотом проводити немає необхідності, так як при такому стані посіву цінну або сильну пшеницю отримати неможливо; при величині балу від 3,5 до 4,5 необхідно провести два підживлення азотом по 30 кг/га - першу від колосіння до цвітіння, другу - при наливі зерна; при величині балу від 4,5 до 5,5 потрібне одне підживлення з розрахунку 30 кг/га у фази від колосіння до цвітіння рослин, а при відмітці вище 5,5 балів проводити некореневе підживлення недоцільно, так як при такому вмісті в рослинах азоту отримання сильного зерна пшениці можливе без нього.

Таблиця 12 - Основи агробіологічного контролю за посівами озимої пшениці

№ п/п

Строки проведення, етапи органогенезу, фази розв.

Оперативна інформація

Біологічна

Агротехнічна

Фіто, ентомологічна

1

Осіннє обстеження до 15 листопада

Припинення вегетації, ІІ-ІІІ фази

Первинна перевірка: оцінка посівного матеріалу, ступінь та якість протравлювання, якість оранки та передпосівної обробки.

Поточна перевірка: розбивка контрольних метрівок у посівах, визначення кількості сходів, фази розвитку, коефіцієнту кущіння, глибини загортання насіння глибини вузла кущіння.

Визначення ураженості посівів. Поява озимих бур'янів, хвороб.

2

Зимове обстеження, 2-3 рази за зиму.

Період спокою ІІ-ІІІ фаза після перезимівлі

Пошкодження та гибель рослин в зимовий період.

3

Ранньовесняне обстеження посівів.

Приблизно ІІІ фаза після перезимівлі

Кількість рослин що перезимували, фаза росту, причини пошкодження озимих (вимерзання, випирання, випрівання, пошкодження кореневими гнилями і пошкодження гризунами), визначення засобів захисту посівів; визначення дози азотного підживлення, необхідність обробки рослин ретродентами, ремонту посівів

Облік бур'янів що зійшли, їх ботанічний вид, кількість на 1 м 2, уточнення гербіцидів для боротьби з дводольними бур'янами

4

Від 20.04 по 10.05 (в залежності від конкретних умов)

IV - V фази кущіння

Визначення кількості рослин, ступінь кущистості (уточнення дози регулятора росту); взяття зразків для агрохімічних аналізів з ціллю визначення дози азоту при підживленні рослин

Уточнення гербіциду для боротьби з дводольними бур'янами та вівсюгом; визначення необхідності хімічного захисту від грибкових хвороб

5

Кінець квітня - початок травня

VI - VII фази, вихід в трубку

Розрахунок сильних стебел та закладених генеративних органів. В залежності від отриманих результатів рішення про доцільність пізнього підживлення

Визначення необхідності хімічної боротьби з грибковими захворюваннями листків і попелиці.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены