Інтенсивна технологія вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці по гороху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

К У Р С О В А Р О Б О Т А

Інтенсивна технологія вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці по гороху



Вступ

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є провідною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування.

Основне призначення озимої пшениці - забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст її у зерні пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 - 15%. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В₁, В₂, Р, Е та провітаміни А, D, до 2% зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти - лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50% загального вмісту білка. 400 - 500г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) - у повноцінних білках, 50 - 60% - у вітамінах групи В, 80% - у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі та залізі, на 40% - у кальції.

Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у середньому 1: 6 - 7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини.

Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю - в одному кілограмі його міститься 2000-2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і є надійним джерелом енергії.

Особливо якісний хліб та хлібобулочні вироби одержують із борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м'якої пшениці. Такий хліб є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування. Крім того сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць.

Зерно м'якої, м'якозерної пшениці з низьким вмістом білка (9 - 11%) і підвищеним - крохмалю використовується в кондитерській промисловості, зокрема для виготовлення тортів.

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці, борошно яких є незамінною сировиною для макаронної промисловості, а також вони використовуються для виробництва крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14%) пшеничні висівки, які особливо ціняться при відгодівлі молодняку. Також озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі як у чистому вигляді, так і у суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні. Для годівлі тварин певне значення має і пшенична солома, 100 кг якої прирівнюється

до 20 - 22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну.

Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.



1. Загальні відомості про господарство та вирощувані культури

культура пшениця озимий агротехнічний

Ерастівська дослідна станція інституту вносить значний вклад в розвиток сільського господарства і аграрної науки.

Основні наукові дослідження:

Ш є відомою технологічною базою землеробства та насінництва зернових, олійних і кормових культур;

Ш основною базою Інституту, де розробляються та удосконалюються основні агротехнічні прийоми з вирощування всіх польових культур степового землеробства;

Ш на експериментальних ділянках та виробничих посівах господарства ведуться дослідження з розробки і вдосконалення технологій вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ярих зернових, зернобобових і кормових культур;

Ш виконується великий обсяг досліджень по ефективному використанню мінеральних і органічних добрив, гербіцидів, рістрегулюючих речовин, науково обґрунтованої системи сівозмін, обробітку ґрунту;

Ш щорічно закладаються польові полігони, де висівають нові сорти та гібриди основних польових культур, демонструють технології та окремі агротехнічні прийоми їх вирощування. Це дає змогу виробникам визначити кращі сорти і гібриди та найбільш доцільні агроприйоми;

Ш науково-дослідна робота Ерастівської дослідної станції сьогодні є складовою частиною державних науково-технічних програм «Зернові і олійні культури»,

Дослідна станція є крупним виробником елітного насіння зернових, олійних та кормових культур. Щорічна загальна площа насінницьких посівів становить близько 2000 га. В господарстві вирощується 40 самозапильних ліній, сортів та гібридів сільськогосподарських культур. Щорічний обсяг виробництва насіння високих репродукцій озимої пшениці, ярих зернових і зернобобових культур складає 2200 т, соняшнику - 107 т, батьківських форм та гібридів першого покоління - 350 т. Районовані і перспективні сорти та гібриди вирощуються на високому агрофоні з додержанням всіх технологічних вимог.

Насіння кукурудзи переробляється на заводі сезонною потужністю 1000 т.

Поряд з рослинництвом на станції успішно розвивається і тваринництво, продукція якого в структурі валового виробництва займає 30-40%. Щорічне виробництво молока становить понад 1569 т, м'яса - 247 т. Надій на фуражну корову за останні 5 років становить в середньому 4755 кг молока, а середньодобові прирости ВРХ - 470 г., свиней - 280 г. Нарощується племінне поголів'я великої рогатої худоби, свиней, коней.

Оснащення:

станція оснащена сучасною технікою (має 37 тракторів, 30 вантажних автомобілів, 12 комбайнів), тому увесь комплекс польових робіт виконується своєчасно і якісно;

кукурудзокалібрувальний завод, оснащений імпортним обладнанням, сезонною потужністю 1000 т;

цех по переробці сільськогосподарської продукції;

олійниця;

пекарня;

автогараж;

ремонтна майстерня;

тваринницькі приміщення, два типових польових стани. Ведеться реконструкція старих тваринницьких приміщень;

Ерастівська дослідна станція - це мальовниче містечко з двох- і трьохповерховими науковими, виробничими і житловими спорудами.

Центральну садибу станції прикрашають зелені алеї і ставок, що займає 54 га. В літні місяці - це прекрасне місце для відпочинку працівників дослідної станції та навколишніх міст і сіл.

Ерастівська дослідна станція розташована в П'ятихатському районі Дніпропетровської області. Територія станції розташована на правобережному Придніпровському плато в міжріччі Інгульця і Саксагані і по агрономічному районуванні України, приведеному в Українській сільськогосподарській енциклопедії, відноситься до північного Степу України.

Шляхова мережа району і дослідної станції знаходиться у нормальному стані. Асфальтовані дороги дають змогу легко без особливих затрат пального, здійснювати перевезення продукції до місць переробки, зберігання і реалізації продукції.

Таблиця №1 Склад земельних угідь Ерастівської дослідної станції

Назва земельних угідь	Площа земельних угідь за даними обліку станом на 01.10.2011 р.	Відсоток до площі земельних угідь
1. Орні землі	4374	83,0
2. Сіножаті	311	5,9
3. Пасовища культурні	31	0,6
Разом с/г угідь	4716	89,5
4. Ліси: · полезахисні лісосмуги · прияружні лісосмуги	176 50	3,4 0,9
5. Під водою	25	0,5
6. Під шляхами і прогонами	64	1,2
7. Під будівлями і дворами	30	0,6
8. Під ярами і кар'єрами	10	0,2
9. Інші угіддя	196	3,7
Разом земельних угідь:	5267 га.	100%

Таблиця №2 Характеристика ґрунтів Ерастівської дослідної станції

Агровиробнича група ґрунтів	Площа, га	Потужність орного шару, см.	Гранулометричний склад	рН сольової витяжки	Вміст
					Гумусу%	Мг на 100 г. ґрунту
						N	Р2О5	К2О
Чорноземи звичайні на карбонатних лесах	2457,8	28-30	Суглинковий, дрібногрудочковатий	7,2	4,5	0,23-0,26	7-10	25-30
Чорноземи глибокі	1324,5	28-30	середньосуглинковий	6,8	4,8	0,19-0,21	7-10	24-27
Чорноземи звичайні	143,6	28-30	Легко і середньосуглинковий	6,7	4,3	0,21-0,24	7-8	25-28
Чорноземи звичайні	351,1	28-30	глинистий	6,5	3,7	0,19-0,22	7	26-28
Чорноземи лучні	439	28-30	серпедньосуглинкові	6,5	4,6	0,24-0,26	7-9	26-30

Таблиця №3 Структура посівних площ Ерастівської дослідної станції

Сівозмінні групи і с/г культури в них	Площа, га	Відсоток до землі в обробітку
Всього зернових і зернобобових	2511	53,6
1. Озимі:	1162	24,8
пшениця	940	20,2
жито	140	2,9
тритікале	82	1,7
2. Ярі зернові непросапні:	1187	25,3
пшениця	136	2,9
ячмінь	922	19,6
овес	105	2,3
гречка	5	0,1
просо	20	0,4
3. Зернобобові:	162	3,5
горох	150	3,2
соя	12	0,3
4. Просапні:	1573	33,6
соняшник	943	20,2
кукурудза на зерно	320	6,8
кукурудза на силос	310	6,6
5. Багаторічні трави:	56	1,2
люцерна	56	1,2
6. Однорічні трави:	262	5,6
вико-овес	92	2,0
кукурудза на зелений корм	170	3,6
7. Пари:	282	6,0
Всього землі в обробітку:	4685	100

Таблиця №4 Урожайність с/г культур, ц/га

Культура	2008	2009	2010	Середнє за 3 р.
1. Озима пшениця	55	70	40	55
2. Озиме жито	36	42	34	37
3. Тритікале	50	50	43	51
4. Яра пшениця	19	23	18	20
5. Ячмінь	35	34	25	32
6. Овес	31	32	23	29
7. Кукурудза на зерно	38	50	43	44
8. Гречка	24	37	32	28
9. Просо	33	41	36	37
10. Горох	24	38	32	31
11. Соя	-	27	24	25
12. Соняшник	21	27	23	23
13. Кукурудза на силос	303	350	270	308
14. Багаторічні трави:
сіно	38	57	45	47
зелена маса	203	260	210	224
15. Однорічні трави:
сіно	25	40	38	34
зелена маса	113	190	170	158

Таблиця №4 Динаміка основних гідротермічних показників (за даними Комісарівської метеостанції)

місяць	Середньодобова t повітря, 0С	Сума опадів, мм
	Середня багаторічна	2008	2009	2010	Середня багаторічна	2008	2009	2010
Січень	-6,4	-7,4	-5,7	-4,4	30	26	35	32,4
Лютий	-4,4	-3,6	-4,6	-0,2	29	34	29	23,4
Березень	0,7	1,1	1,7	2,8	29	27	34	63,9
Квітень	7,6	6,2	8,6	9,2	36	36	35	0,4
Травень	16,2	16,7	15,9	15,2	43	45	41	28,9
Червень	19,3	19,6	19,4	22,1	64	68	65	29,8
Липень	21,8	20,9	22,4	22,9	48	43	53	62,8
Серпень	20,5	19,5	20,9	19,0	38	32	40	0,3
Вересень	13,9	11,4	15,3	16,7	28	25	30	17,2
Жовтень	6,2	6,8	3,9	10,4	36	37	37	89,5
Листопад	2,4	3,3	2,0	5,0	35	35	37	25,4
грудень	-4,2	-5,5	-5,0	-2,0	37	38	39	82,2
За рік	8,4	7,4	9,7	10,5	452	446	477	456,7

2. Коротка ботанічна характеристика та вимоги озимої пшениці до умов росту і розвитку

Пшениця належить до родини тонконогових (Роасеае) роду Triticum.

Найбільш поширені два її види:

- пшениця м'яка (Triticum aestivum).

- пшениця тверда (Triticum durum).

Коренева система

Озима пшениця утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3-6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему. У процесі росту з підземних стеблових вузлів, і найбільше з вузла кущіння, утворюються стеблові або вузлові корені, які складають основну масу кореневої системи пшениці.

Розвиток кореневої системи залежить від низки чинників. За меншої вологості ґрунту корені проникають на більшу глибину. На перезволожених ґрунтах, внаслідок погіршення газообміну, корені розвиваються слабо й лише в поверхневих шарах. Найкраще ростуть корені при вологості ґрунту 60-70% від повної вологоємкості.

Розвиток кореневої системи залежить від біологічних особливостей сорту. При зниженні температури відносно краще ростуть корені, при підвищенні - надземні органи. На родючих ґрунтах і після кращих попередників коренева система менш розвинута порівняно з надземними органами, ніж на бідних ґрунтах. Азотні добрива сприяють кращому росту надземної маси, а фосфорні - коренів рослин. Дещо поліпшують розвиток коренів і калійні добрива.

Стебло

Ріст зачаткового стебла починається з часу проростання зерна. У пшениці воно має назву соломина, яка складається з 4 - 7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видовжуються і потовщуються. Одночасно стебло росте і верхівкою всередині листкової трубки. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Найвищий приріст стебла за добу може становити 5-7 см, і припадає він на період перед виколошуванням. Після закінчення цвітіння ріст стебла зовсім припиняється.

Висота стебла залежить від біологічних особливостей сорту, родючості ґрунту, удобрення, вологості, густоти стояння та ін. Вважається, що найбільшу потенціальну продуктивність мають короткостеблові сорти із співвідношенням маси зерна до соломи, як 1:1.

Листок пшениці складається з листкової пластинки та листкової піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу тощо. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів ростуть стеблові листки.

Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини, забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну. Чим більша асиміляційна поверхня, тим вища продуктивність рослин. Площа поверхні листків на 1 га в озимої пшениці може становити 30-60 тис. м². Крім того, листки пшениці є тимчасовим сховищем запасних поживних речовин, а також частково виконують і механічні функції, укріплюючи міцність стебла.

Суцвіття

В пшениці суцвіття - колос, який складається з членистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску. Загальна їх кількість коливається від 16 до 22 шт. Довжина колоса, кількість колосків у ньому залежить від сортових особливостей і технології вирощування.

Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Луски відрізняються кольором, опушенням і формою, що є основою визначення різновидностей і сортів пшениці. Між колосовими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з обох боків прикривається двома квітковими лусками - зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня у остистих сортів закінчується остюком, у безостих - остюковим відростком. Між квітковими лусками містяться найважливіші частини квітки - зав'язь з дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками. Першими починають цвісти квітки середньої частини колоса, а потім зона цвітіння поширюється по всьому колосу. В колоску першими зацвітають дві нижні квітки, а через 1-2 дні - решта (третя, четверта і т.д.). Квітки, що цвітуть першими, формують найкрупніше зерно. Залежно від місця розміщення колоска в колосі та умов вирощування, в ньому може утворитися від 1 до 6 зернівок.

Плід

У пшениці плід є одночасно насіниною і має назву зернівка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Вони захищають зерно від впливу чинників зовнішнього середовища і пошкодження хворобами та шкідниками. Маса оболонок становить 7-8% маси сухої речовини зерна, а з цієї кількості на частку плодової оболонки припадає 70-85%.

Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок. Його маса становить 1,5-3,0% від маси зернівки. При помелі зерна зародки разом з оболонками відходять у висівки. Зародок має щиток, що є сім'ядолею зернівки, і призначений для вбирання поживних речовин з ендосперму.

Найбільшу частину зернівки пшениці займає ендосперм. Зовнішній (алейроновий) шар клітин ендосперму багатий на азотні сполуки. Проте білок цього шару не еластичний і не пружний, тому домішування його до борошна знижує якість останнього. За товщиною алейроновий шар майже дорівнює оболонкам зернівки.

Під алейроновим шаром міститься основна (борошниста) частина ендосперму. Вона складається з клітин, наповнених крохмальними зернами, в проміжках між якими містяться білкові речовини переважно у вигляді клейковини. На ендосперм разом з алейроновим шаром припадає близько 90% ваги зернівки пшениці.

Найбільше в зерні вуглеводів, основною складовою частиною яких є крохмаль. Вміст білка коливається від 10 до 16%, жиру - близько 2%.

Вимоги до температури

Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1-2°С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12-20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з'являються на 5-6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14-17°С.

Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 19-20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35-40°С.

Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за 30°С морозу (табл. 5). Це зона безпечних значень температури. У табл. 5 виділено зону ризику, тобто температури, за яких рослини можуть загинути. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до мінус 20-26°С. Температура в зоні вузла кущіння при цьому буде становити мінус 15,2-19,9°С.

І нарешті, сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5-6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус 6-8°С).

Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6-10°С) теж можуть пошкоджуватися. Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3-5°С.

Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20-25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35-40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

Вимоги до вологи

Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75-80% від польової його вологоємкості. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500-4000 м² води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.

Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.

Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Вимоги до світла

Сонячне світло - основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на поверхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енергії, так звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використовується у процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно близько 1-3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових, що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості за сприятливих умов росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої біомаси близько 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо прийняти співвідношення зерна і соломи рівним 1,0:1,0 - 1,0:1,5, то врожайність зерна досягатиме 150 ц/га. Таким чином, сонячна радіація не належить до чинників, що обмежують урожайність культури на сучасному етапі розвитку рослинництва.

Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.

На сильно загущених посівах через травостій проникає не більше 10% сонячного проміння. У зв'язку з великим затіненням рослин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

Вимоги до ґрунту

Озима пшениця має підвищені вимоги до ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Найвищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами. На легких піщаних та супіщаних ґрунтах пшениця менш врожайна, ніж жито.

Урожай пшениці залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його родючості. Так, підвищення родючості ґрунту застосуванням зеленого добрива, внесенням достатньої кількості органічних і мінеральних добрив, сприяє одержанню високих урожаїв і на супіщаних ґрунтах.

3. Особливості ведення галузі рослинництва в умовах реформування земельних відносин та стан технології вирощування озимої пшениці в господарстві

Аналіз стану агропромислового комплексу України показує, що за останні роки в Україні накопичилася низка проблем, які стримують подальший розвиток аграрного виробництва і ускладнюють соціально-економічну ситуацію у сільській місцевості.

З одного боку, аграрний сектор України має потужний потенціал, що, за відповідних умов, дозволило б уже у 2015 році забезпечити виробництво 80 млн т зерна. В той же час, незавершеність аграрної реформи, відсутність послідовної державної політики стримує аграрний бізнес від інвестицій в українське сільське господарство. Аграрний потенціал України дозволяє не тільки повністю забезпечити продовольчу безпеку держави, але й зробити її одним з найважливіших гравців на світовому аграрному ринку, ситуація на якому протягом останніх років різко змінилася.

Таблиця №5 Реалізація генетичного потенціалу озимої пшениці по урожайності, ц/га



Протягом останніх чотирьох років на дослідних ділянках Ерастівської станції озима пшениця вирощувалась з дотриманням всіх вимог технології. При цьому загальні витрати на вирощування складали близько 5100 грн. на гектар. Отримувався урожай озимої пшениці на рівні 78-90 ц/га, пшениця була високої якості, переважно другого, деколи третього класу, при цьому собівартість пшениці склала 664 грн. за 1 тонну. На звичайних площах витрати на вирощування озимої пшениці на один гектар у найкращі 2008-2009 роки не перевищували 3000 грн. на гектар, в той час, як для дотримання технологічних вимог необхідно було використати на один гектар 5100 грн.

Таблиця №6 Деякі показники виробництва озимої пшениці у 2010 році за умов повного виконання технологічних вимог

Урожайність	78,6 - 90,1 ц/га
Загальні витрати	5100 грн./га
Якість	2 - 3 клас
Собівартість	664 грн./т

4. Розрахунок можливого рівня врожайності озимої пшениці

Сучасний розвиток науки дозволяє встановити для кожної місцевості суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. На підставі таких даних встановлюють рівень потенційно можливої врожайності за формулою:

де, - потенційна врожайність основної продукції при стандартній вологості, ц/га;

К - коефіцієнт використання ФАР, %

h - коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

- сума надходження ФАР за період вегетації культури, ккал/га;

g - калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/кг;

х - стандартна вологість продукції, %

100 - для перерахунку врожаю, ц/га.

Дійсно можлива урожайність (У_дм), ц/га за кількістю продуктивної вологи визначається за формулою:

У_дм =

де, У_{дм -} дійсно можлива врожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;

h - коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

W_{n -} запас вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації, мм;

W_o - сума опадів за вегетацію, мм;

К_в - коефіцієнт водоспоживання, м³ води на одну тонну абсолютно сухої речовини;

Х - стандартна вологість основної продукції, %

10⁴ (10*10*100) - для перерахунку вологи (мм в т/га), урожайності (ц/га) за стандартної

вологості;

Для розрахунку У_дм, на підставі даних Комісарівської метеостанції, знаходиться середня за вегетаційний період культури кількість атмосферних опадів, встановлюються запаси вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації.

Проведемо розрахунки:

= = 52,3 ц/га



Згідно даних потенційна врожайність озимої пшениці при стандартній вологості 52,3 ц/га

У_дм = = = 29,6 ц/га

Дійсно можлива урожайність озимої пшениці за стандартної вологості згідно даних становить 29,6 ц/га.

5. Розробка системи агротехнічних заходів вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці

Господарсько-біологічна характеристика підібраних сортів

Основою виробництва зерна є сорт з властивими йому біологічними особливостями. При прийнятті технологічних рішень спеціаліст максимально їх враховує з тим, щоб якомога повніше реалізувати продуктивний потенціал сорту. З метою стабілізації виробництва зерна, якомога повнішого врахування погодно-кліматичних, господарських обставин в господарстві доцільно висівати 2-3 сорти, які вирізнялися б скоростиглістю, реакцією на грунтово-кліматичні та умови агротехніки. В степовій зоні домінуючими сортами в структурі посівів є сорти степового екотипу. За достатнього ресурсно-технологічного забезпечення перевагу надають сортам інтенсивного типу, які здатні добре окупатися, формуати сильне та цінне зерно. За обмеженого використання ресурсів (добрив, засобів захисту рослин), на менш родючих грунтах, після задовільних попередників використовують пластичні сорти, які за пресічних умов здатні формувати задовільні врожаї. При підборі сортів завжди враховують рекомендації зональних наукових закладів та сортостанцій.

Сорт як унікальна біологічна основа інтенсивних технологій є незамінним чинником, без якого неможливі високі врожаї. Отож, старі сорти вирощувати недоцільно: вони збиткові. Значно врожайніші, прибутковіші, а отже, й цінніші нові сорти, зареєстровані впродовж останніх років.

Сорт: Альбатрос одеський

Оригінатор: Селекційно-генетичний інститут УААН.

Автори: М.А. Литвиненко, Ф.Г. Кириченко, А.Ф. Гержов, Л.Т. Бабаянц, М.Г. Парфентьєв.

Занесений до Реєстру сортрів України: на 1999 рік для вирощування в степовій та лісостеповій зонах України.

Метод створення: шляхом потрійного схрущуваня (М 57хМаяк) х Промінь і подальшим добором кращої сім'ї.

Апробаційні ознаки: різновид еритроспермум. Середньорослий (90-105 см). Стійкий до вилягання. Колос остистий, неопушений, білий, циліндричний або трохи веретеноподібний, крупний (9-11 см), середньої щільності. Остюки грубі, зазубрені. Колоскова луска ланцетної форми. Зубець її гострий, 3-4 мм завдовжки. Зерно червоне, овально-яйцеподібної форми. Маса 1000 зерен 35-37 г.

Біологічні ознаки: відноситься до степової екологічної групи сортів. Середньостиглий. Зимостійкість на рівні або вище Одеської 51. має високу посухо - та жаростійкість. Стійкий до вилягання та осипання зерна. Характеризується польовою стійкістю до бурої іржі, борошнистої роси та летючої сажки.

Господарські ознаки: високоінтенсивного типу. Високоврожайний. За роки сортовипробування та у виробничих умовах врожай його становив 58,8-103,4 ц/га. Широко впроваджений у степовій та лісостеповій зонах України та далеко за її межами. Посівна площа за останні роки складає понад 1 млн гектарів щорічно.

Якість зерна: хлібопекарські властивості зерна відмінні, сила борошна 310-330 о.а., об'єм хліба 1480 см³, вміст сирого білка 13,5-14,0; клейковини 30,5-31,5%. Загальна оцінка хліба 4,9 бала.

Агротехнічні вимоги: строки сівби та норми висіву загальноприйняті для озимої м'якої пшениці. Як стійкий до вилягання та хвороб підходить для вирощування в умовах зрошення та на високозабезпечених добривами грунтах. Придатний для вирощування по різних попередниках та за інтенсивною технологією.

Сорт: Селянка

(Селекційно-генетичний інститут). Різновидність - еритроспермум. Низькоросла, висота рослин - 71-90 см, проте за сприятливих умов зовнішнього середовища і високого агрофону поводиться як середньоросла (у 2001 році висота рослин - 99-111 см). Середньорання, дозріває на один-два дні пізніше від Альбатроса одеського. Зимостійкість, посухостійкість і жаростійкість перебувають на рівні стандартів. Добре переносить весняні похолодання і травневі приморозки. Відзначається доброю регенераційною здатністю, активним відростанням після перезимівлі, добрим ростом і кущистістю. Один із кращих сортів за якістю зерна.

За даними Державної комісії України з випробування та охорони сортів рослин, вміст білка в зерні - 14,1%, клейковини - 28,6%, ІДК 55 о.п., сила борошна - 374 о., а., об'єм хліба - 1055 мл, сорт належить до стабільно сильних пшениць, а за оцінкою оригінатора - може бути віднесений до надсильних пшениць. Середньовибаглива до умов вирощування, Селянка належить до сортів універсального типу, її можна вирощувати як після кращих, так і після задовільних попередників, краще реагує на сівбу в другій половині оптимальних строків. Так, у 2000 році за сівби 5 вересня сформувала врожай 52,4, а 20 і 25 вересня, - відповідно, 59,4 і 57,7 ц/га. Високоврожайна, на Кіровоградській обласній державній сортовипробувальній станції врожайність за 1998-2001 роки становила по пару - 70,1, після вико-вівса - 67,4 ц/га, що вище від Альбатроса одеського, відповідно, на 4,7 і 5,1 ц/га. У 2001 році врожайність після багаторічних трав становила 90,3 ц/га, що вище від Альбатроса одеського на 9,4 ц/га. У виробничих посівах на площі 78 га у 2001 році одержано зерна по 74 ц/га. Зареєстрована для зони Степу з 2002 року, добрі показники має і в Лісостепу.

Розміщення озимої пшениці в сівозміні

Реалізація високого біологічного потенціалу озимої пшениці занчною мірою залежить від правильного її розміщення в сівозмін з врахуванням зональних особливостей. Цінність того чи іншого попередника визначається низкою факторів. Головними з них є:

· Водний режим грунту, особливо на період сівби та осінньої вегетації;

· Наявність поживних речовин у грунті;

· Фітосанітарний стан грунту;

· Організаційні фактори, зокрема тривалість періоду від збирання попередника до сівби пшениці.

Зволоженість грунту на період сівби та осінньої вегетації особливо актуальна в зонах Степу та Південного Лісостепу. В зв'язку з цим найбільш придатні ті попередники, які дають змогу сформувати необхідний мнімум вологи для одержання сходів та осінньої вегетації. В цьому плані найбільшу агрономічну цінність мають чисті і зайтяті пари. З непарових попередників можливі горох, рання картопля, кукурудза на силос, як виключення - ячмінь, озима пшениця. Не допускається висівати пшеницю по пшениці більше 2 років. Оптимальне насичення сівозмін озимою пшеницею становить 30%. Збільшення її частки до 40-50% вимагає розширення площ під чорними та зайнятими парами. В Центральному, Західному Лісостепу та Поліссі оптимальними попередниками озимої пшениці є зайняті однорічними травами пари, багаторічні трави на одни укіс, горох, картопля. Дещо гірше, але можливе розміщення пшениці після кукурудзи на силос (бажано ранніх гібридів), круп'яних культур. За певних обставин (відсутності оптимальних попередників, за умов достатнього зволоження осіннього періоду, ранніх термінів збирання) в зоні достатнього зволоження доводиться розміщувати озиму пшеницю по цукрових буряках, ранніх сортах сої, вики, що в цілому є набажаним.

Оптимальна концетрація озимої пшениці в сівозміні - 30%, а період повернення культури на попереднє місце - 2-3 роки. Збільшення концетрації озимої пшениці в сівозміні погіршує мікробіологічні процеси в грунті, обумовлює токсичність грунту, різко погіршує фітосанітарну ситуацію, потребує додаткових витрат на засоби захисту рослин та добрив.

Обробіток ґрунту

Головне завдання обробітку грунту полягає в створенні відповідної агрофізичної конструкції орного та посівного шару грунту, яка дала б змогу одержати якісні сходи та забезпечила б оптимальні умови для росту і розвитку культури. Обираючи той чи інший спосіб основного обробітку грунту, технолог повинен враховувати:

· Особливості попередників, терміни їх збирання;

· Забур'яненість поля;

· Зволоження грунту;

· Погодні умови;

· Організаційно-господарські обставини.

Після багаторічних і однорічних трав, зайнятих парів, де, як правило, збирання проводять рано, за умов нормального зволоження проводиться звичайна культурна оранка в агрегаті з бороною чи котком (залежно ві стану груну) на глибину 22-25 см. Оранці може передувати дискування важкими боронами в 2 сліди, яке проводять на глибину 6-8 см відразу після збирання попередника.

За посушливих умов, особливо в Південному Лісостепу чи Степу, після багаторічних трав на один укіс доцільно застосовувати поверхневий обробіток грунту важкими боронами в агрегаті з котками, зубовими боронами. Можливе також застосування чизельних культиваторів, плоскорізів різних типів. Глибина обробітку - 10-12 см. З метою збереження вологи і покращення якості обробітку грунт відразу розробляють до посівного стану паровими культиваторами чи комбінованими грнутообробними машинами.

Після гороху до сівби пшениці залишається 50-60 днів. Основний обробіток грунту можна виконувати як шляхом оранки, так і поверхневим способом. Оранку більш доцільно застосовувати за умов нормального зволоження т анадмірної забур'яненості поля, особливо багаторічними бур'янами. Глибину обробітку встановлюють таким чином, щоб якісно загорнути поживні рештки та надійно знищити бур'яни. Перед оранкою особливо забур'янених площ слід провести дискування на глибину 6-8 см у 1-2 сліди. Плуг обов'язково агрегатують з котком чи зубовою бороною. За необхідності після оранки виконують додаткове ущільнення котками.

Після основного обробіту площ, які рано звільняються від попередніків пшениці, приблизно за місяць до сівби грунт розробляють до посівного стану паровими культиваторами чи комбінованими знаряддями типу «Європак», «Борекс», «Компактор» тощо. До сівби у міру випадання дощів і проростання бур'янів проводять 1-2 культивації чи боронування На полях, які пізно звільняються від попередників (кукурудза на силос, круп'яні культури, соя, цукрові буряки, інші), як правило, застосовують енергоощадні, безполищеві способи обробітку грунту, які забезпечують всоку продуктивнітсь і якість роботи. При цьому використовують ріні модифікації важких дискових борін, чизелів, плоскорізів, протиерозійних важких культиваторів в агрегаті з зубовими, голчастими боронами, котками.

При виконанні обробітку грунту в пізні терміни з огляду на дефіцит вологи надто важливо без розриву в часі довести грунт до посівного стану.

За даними досліджень Вінницької ДСГДС, інших наукових установ України, систем поверхневого, чизельного або плоскорізного обробітків грунту, порівняно з оранкою (за умови застосування гербіцидів навесні), не знижують продуктивності озимої пшениці. Разом з тим - зменшують непродуктивні витрати вологи з грунту, підвищують його ерозійну стійкість. При цьому значно зростає продуктивність праці, на третину зменшуються витрати палива, забезпечується одержання нормальних сходів навіть у посушливі роки.

При виконанні основного обробітку грунту під озиму пшеницю головним факторомє не спосіб обробітку, а своєчасність його проведення і доведення грунту до посівного стану. Надто не бажано відтягувати терміни підготовки грунту до вересня, що неминуче обумовить погіршення його якості, порушення оптимальних термінів сівби та якості конструкції посіву і, як наслідок, - відчутне зниження продуктивності.

Передпосівний обробіток здійснюють без розриву в часі з сівбою. При цьому краще використовувати комбіновані знаряддя типу «Компактор», «Європак», «Борекс» тощо, які дають змогу якісно підготувати насіннєве ложе без надмірних витрат вологи. Глибина обробітку - 4-5 см.

Таблиця №7 Система обробітку грунту під озиму пшеницю

Попередник горох

Тип забур'яненості змішаний

Ступінь забур'яненості середній

Види обробітку	Прийоми обробітку	Машини для обробітку	Строки виконання робіт	Агротехнічні вимоги до якості
Основний	Лущення	Т-150К+ЛДГ-10	Відразу після збирання попередника	Глибина 6-8 см.
	Лущення повторне	Т-150К+ППЛ-10-25	Через 12-14 днів після першого	Глибина 10-12 см.
	Внесення мінеральних добрив	МТЗ-82+НРУ - 0,5	В день оранки	Доза - 4,5 ц/га, Рівномірність
	Внесення органічних добрив	Т-150К+ПРТ-10	В день оранки	Доза - 30т/га, відсутність огріхів
	Оранка	Т-150К+ПЛН-5-35+2БЗТС - 1,0	Через 14-16 днів після 2-го лущення	Глибина 20-22 см, обов'язкове подрібнення брил
Передпосівний	Зарівнювання борозен і гребенів	Т-150К+ВИП - 5,6	Одночасно з оранкою	Зарівнювання борозен і гребенів
	Культивація з боронуванням	МТЗ-80+КПС-4+4БЗСС - 1,0	Після проростання бур'янів	Глибина 6-8 см, вирівнювання поверхні
	Передпосівне розпушування, вирівнювання, коткування	МТЗ-80+РВК-3	В день, або на передодні посіву	Глибина 4-6 см, розпушування, вирівнювання, коткування

Удобрення озимої пшениці

Збалансоване мінеральне живлення озимої пшениці протягом вегетаційного періоду є важливим фактором формування оптимальної конструкції посіву, регулювання продуктивного процесу. За даними польових дослідів Ерастівської дослідної станції, внесення оптимальних норм мінеральних добрив в поєднанні з інтенсивним захистом забезпечує 28-32% приросту урожаю, що пов'язано з високою потребою пшениці щодо мінерального живлення. Для продукування 6 т/га зерна з відповідною кількістю соломи вона споживає 180 кг азоту, 80 кг фосфору і 155 кг калію. Пшениця добре реагує як на мінеральні, так і на органічні добрива. Тому, за можливості, при розміщенні пшениці після зайнятого пару чи багаторічних трав на один укіс під пшеницю доцільно вносити 20-30 т/га гною.

Норми мінеральних добрив встановлюють з урахуванням запланованої урожайності, вмісту елементів живлення в грунті та інших чинників. При цьому використовують розрахункові методи, рекомендовані науково-дослідними установами дозами внесення для різних грунтово-кліматичних зон чи нормативи витрат елементів живлення з урахуванням забезпеченості грунту елементами живлення.

Система удобрення пшениці передбачає внесення всієї розрахункової норми фосфору і калію восени під основний обробіток грунту. Достатнє живлення вказаними елементами сприяє доброму укоріненню рослин, нагромадженю достатньої кількості цукрів в осінній період вегетації, обумовлюючи таким чином хорошу зимостійкість.

В осінній період озима пшениця споживає близько 10% загальної кількості азоту. Для нормального росту і розвитку пшениці достатньо, щоб в одному шарі грунту запаси мінерального азоту перед сівбою становили 30-40 акг/га. При вищому забезпеченні рослин азотом (наприклад, при внесенні всієї норми азоту восени) рослини переростають, знижується їх зимостійкість та стійкість до хвороб. Крім того, за тривалого знаходоження азотних добрив у грунті азот втрачається внаслідок денітрифікації, вимивання чи площинного змивання.

Азотні добрива доцільно вносити восени під передпосівну культивацію чи під час сівби близько 30 кг/га д.р. у разі, коли перед сівбою в одному шарі грунту вміст мінерального азоту (сума аміачного і нітратного) становить до 30 кг/га. Внесення певної кількості азотних добрив восени є виправданим у разі запізнення з сівбою, коли рослини відстають у рості, коли не внесено добрив до сівби чи під сівби виникає потреба в осінньому підживленні пшениці. Підживлення азотом у пізньоосінній період (за 15-20 днів до завершення вегетації) доцільне також у тому разі, коли вміст загального азоту в листках пшениці на початку кущіння становить менше 4%. Водночас з азотними добривами за потреби вносять фосфорні і калійні з розрахунку 20-30 кг/га д.р., що посилить ріст і розвиток рослин, сприятиме формуванню кращої морфологічної конструкції посіву в осінній період.

Класична схема підживлення озимої пшениці азотними добривами передбачає їх внесення почастково в три прийоми: на 3 етапі органогенезу (весняне кущіння), 4 етапі (вихід в трубку) і 7 етапі органогенезу (цвітіння).

Метою першого підживлення, яке називають вегетаційним, є стимулювання відродження рослин та кущіння. Воно має велике значення для ослаблених, слабо розкщених посівів. Друге підживлення азотом називають репродуктивним. Його завдання полягає в тому, щоб не допустити редукції стеблостою і достатньо забезпечити азотом кожен продуктивний пагін. Значимість другого підживлення обумовлена тим, що пшениця в даний період споживає 45% азоту від річної потреби. Третє підживлення називають якісним. Його мета - достатньо забезпечити рослину азотом для формування високої якості зерна (високий вміст білка, клейковини, нормально виповненість зерна). Доцільно проводити на посівах нормальної конструкції на VII-IХ етапі органогенезу, якщо вміст азоту в рослинах у фазу трубкування перебуває в інтервалі 2-3%. При цьому співвідношення N: Р становить менше 3:1. На нормально розвинутих посівах при відновленні вегетації в терміни, близькі до середньобагаторічних, оптимальна схема підживлення азотними добривами така: перше підживлення - 30%, друге - 50%, третє - 20% загальної норми азоту. В решті випадків схеми підживлень визначають, враховуючи стан посіву, час відновлення вегетації, вологість грунту і розвиток погодної ситуації та наявність добрив.

При визначенні схеми підживлення озимої пшениці азотними добривами навесні варто провести інтегральну весняну діагностику, яка враховує:

· Кількість життєздатних рослин на 1 м²,

· Кількість пагонів на 1 м²,

· Біологічну властивість сорту до кущіння,

· Терміни відновлення весняної вегетації,

· Запаси мінерального азоту в грунті,

· Вологість грунту.

При визначенні доз азотних добрив для підживлення озимої пшениці зручно використовувати також метод грунтової діагностики, запропонований Центральним інститутом агрохімічного обслуговування.

Першого підживлення можна не робити на тих площах, де запаси мінерального азоту в шарі грунту 0-60 см становлять понад 160 кг/га, а також при ранньому відновленні весняної вегетації, коли густота стеблостою становить понад 1000 пагонів на 1 м ². Краще 70-80% загальної норми азоту на таких площах внести в друге і 20-30% в третє підживлення. Проте в разі пошкодження листя морозом, за повільного наростання температури, значних її добових амплітуд (навіть за вказаної щільності пагонів) доцільно внести 20-30 кг/га азоту для стимулювання відростання кореневої системи ти листкового апарату.

При обмежених ресурсах азотних добрив (30-50 кг/га) підживлення бажано виконати в кінці третього - на початку четвертого етапу органогенезу. Фізіологічно ослаблені, недостатньо розкущені посіви підживлюють азотом якомога раніше по, так званому, мерзлоталому грунті до відновлення вегетації.

На перерослих посівах, на посівах, вражених сніговою пліснявою та іншими хворобами, крім азотних, доцільно внести калійні добрива з розрахунку 30-40 кг/га діючої речовини у будь якій формі, включаючи каїніт. Вказане добриво вносять в разі утворення льодової кірки на посівах взимку.

В якості азотних добрив застосовують аміачну селітру, вапняково-аміачну селітру, сечовину. При застосуванні сечовини потрібно, щоб вона мала гарантований контакт з грунтовою вологою. Навіть короткотривале перебування сечовини на поверхні сухого грунту обумовлює значнінепродуктивні витрати азоту в газоподібному вигляді. Аміачна та вапняково-аміачна селітри матимуть також більший ефект при надійному контакті з вологим грунтом. Тому при достатній зволоженості грунту підживлення пшениці виконують розкидним способом, за дефіциту вологи використовують дискові сівалки, загортаючи добрива на глибину 2-3 см, або одночасно з внесенням добрив посіви боронують. З метою покращення якості зерна (вміст білка, клейковини та пов'язані з ними інші технологічні якості) застосовують позакореневі підживлення азотом на VII-IХ етапах органогенезу. При цьому традиційно застосовують сечовину або суміш сечовини та аміачної селітри (плав). Норма внесення азоту при цьому становить 20-30 кг/га діючої речовини, концентрація робочого розчину - 10-20%. Розчини нижчої концентрації застосовують за ранніх термінів підживлення.

В останні роки великої популярності в західних країнах набув метод позакорневого застосування макро: і мікродобрив. Наприклад, система «Еколист» фірми «Екоплон» передбачає трикратне позакореневе внесення вказаних добрив, в яких, крім основних макроелементів, містяться мікроелементи: В, Си, Fе, Мin, Mg, Zn. Причому, елементи живлення перебувають в халатній формі, добре закріплюються і проникають в тканини рослини.

Позакореневе внесення добрив Еколист поєднують із застосуванням (за необхідності) фунгіцидів, інсектицидів без зниження цільового ефекту останніх. Норма витрати робочого розчину - 200-300 л/га. Добрива Еколист бажано доповнювати сечовиною з розрахунку 20-30 кг/га навесні в фазі кущіння, 12-18 кг/га - в фазі виходу в трубку і 8-12 кг/га - в фазі колосіння (додаток 2).

На підставі розрахунків гранично можливого рівня продуктивності культури за ФАР, вологозабезпеченістю, генетичним потенціалом сорту встановлюється величина запрограмованого врожаю.

Враховуючи дані про винос поживних речовин одиницню врожаю, наявності їх у грунті та коефіцієнтів використання з грунту та добрив, визначаються загальні норми внесення мінеральних добрив на запланований урожай за формулою:

Н_Д = ,

де Н_Д - норма добрива, кг/га діючої речовини;

У - величина запрограмованого врожаю;

В-винос одним центнером основної та побічної продукції азоту, фосфору і калію, кг;

30 - коефіцієнт переводу мг/100г поживної речовини, кг/га;

П - вміст NPK у грунті, мг/100г;

К_п - коефіцієнт використання поживної речовини з грунту, %;

О_д - норма органічних добрив, т/га;

С_о - вміст в одній тонні органічного добрива поживної речовини, кг;

К_о - коефіцієнт використання поживної речовини з органічного добрива, %;

К_м - коефіцієнт використання поживної речовини з мінеральних добрив, %.

Н_N = = = = = 145,5 кг/га

Н_Р = = = = = 116,4 кг/га

Н_К = = = = = 138,6 кг/га

Таблиця №8 Система застосування мінеральних добрив під озиму пшеницю

показник	Розрахункова норма внесення	Строкита дози внесення добрив
		основний	передпосівний	рядковий	підживлення
					1	2	3
Внести на запланований урожай добрив: N	145,5	-	-	40	30	50	25
P	116,4	116,4	-	-	-	-	-
K	138,6	138,6	-	-	-	-	-

Підготовка насіння та сівба

Для сівби використовують насіння не нижче ІV репродукції з відповідними показниками якості посівного стандарту, оброблене захисно-стимулюючими речовинами.

Завчасне протруювання, чи інкрустація насіння захисно-стимулюючими препаратами є економічно вигідними, екологічно безпечними і, в окремих випадках, єдино можливим способом боротьби з хворобами.

Воно дає можливість підвищити силу росту та схожість насіння, надійно захистити від кореневих гнилей, плісняви сажкових та інших хвороб, що дає змогу зберегти 5-7 ц/га зерна, а при епіфітотійному розвитку хвороб - 15-20 ц/га. В списку дозволених препаратів є велика кількість ефективних протруйників. За даними Ерастівської дослідної станції, найбільш ефективними є: Байтан універсал, 19% з.п. (2 кг/т), Вітавакс 200 ФФ, 34% в.с.к. (2,5-3,0 л/т), Лоспел, 12,5% в.м.с. (1,2 л/т), Максім 025 FS, т.к.с. (1,5 л/т), Дивіденд Стар, 3,625% т.к.с. (1 л/т) Раксіл екстра, т.к.с. (1,5 л/т), Вінцит, 5% с.к. (2 л/т) та інші. З метою захисту посівів від хлібного туруна (жужелиці), прихованостеблових шкідників, що особливо актуально при ранніх термінах сівби та теплій погоді восени, разом з фунгіцидом можна навести на насіння інсектициди, наприклад Рогор С, к.е. - 2 л/т, Діазинон, к.е. - 1,8 л/т.

Варто пам'ятати, що тривале застосування одного препарату в якості протруйника обумовлює набуття патогенами резистентності. Тому необхідно періодично оновлювти асортимент протруйників. Прикладом може бути застосування одного з найновіших протруйників, Лоспел, 12,5% в.м.е., для якого характерні висока біологічна ефективність та сучасна препаративна форма - водно-масляна мікроемульсія, яка утворює стійку захисну плівку. За даними польових випробувань Ерастівської дослідної станції та інших установ, препарат контролює сажкові хвороби, хвороби сходів, а також характеризується прологованою дією в боротьбі з іншими хворобами в більш пізній період. Крім того, при його використанні спостерігається стимулюючий ефект, що вигідно відрізняє його від інших препаратів.