Оптимізація систем захисних лісових насаджень степового Криму

Особливо складним завданням є створення лісових насаджень на засолених землях. На таких ґрунтах лісові культури приживаються рідко або гинуть через кілька років після посадки. Розв'язати цю проблему можна лише шляхом підбору належних методів створення доволі стійких насаджень з урахуванням доцільності й економічної виправданості їх вирощування.

За відношенням до ґрунтового засолення рослини ділять на групи: галофіти - рослини, що природно ростуть на засолених землях; глікофіти - рослини прісних місцеперебувань. Нами виділено галоглікофіти - рослини, що походять з незасолених місць, але задовільно ростуть на засолених землях у штучних посадках. За межу лісопридатності ґрунтів регіону умовно взято такі показники: досягнення насадженнями висоти 4-5 м і довговічності не менше 10 років за збереженості до цього віку більше 50% дерев і відсутності ознак їх масового всихання. Основні біометричні показники наявних захисних насаджень свідчать про стійкість деревних порід до несприятливих еколого-кліматичних умов.

Для створення лісових насаджень на засолених землях доцільно використовувати такі деревні породи - біоту східну, сосну кримську, гледичію триколючкову, маслинку звичайну; із чагарників - бирючину, жимолость татарську, аморфу, свидину, церцис й тамарикс. При всиханні 30% стовбурців і гілок чагарників їх надземні частини рослин необхідно зрубувати (посадити «на пень»). Міхурник деревоподібний (звичайний) Colutea arborescens L. Можна успішно вирощувати монокультурою, створеною рядами.

За рекомендаціями Ю.В. Плугатаря [11, 12], придатними для створення лісових насаджень в Кримському Степу є такі види: сосна кримська (Pinus pallasiana D.), дуб звичайний (Quercus robur L.), маслинка звичайна (Elaeagnus angustifolia L.), туя європейська (Thuja plicata Lamb), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) і зелений (Fraxinus lanceolata Borkh.), ялівець віргинский (Juniperus virginia L.), шовковиця біла (Morus alba L.) й чорна (Morus nigra L.), акація біла (Robinia pseudacacia L.), абрикос (Apmeniana vulgaris Lam.), гледичія (Gleditschia triacanthos L.), мигдаль звичайний (Amygdalus communis L.), жимолость татарська (Lonicera tatarica L.), ліщина (Corylus colurnan L.), свидина (Thelycrania sanguinea L.), бирючина (Ligustrium vulgare L.), аморфа (Amorpha fruticosa L.) тамарикс (Tamarix ramosissima Led).

При підборі деревних і чагарникових порід головну увагу необхідно приділяти сухостійкості і маловимогливості до трофності ґрунтових умов. З урахуванням цих застережень, для створення захисних насаджень на малопродуктивних землях, вилучених із сільськогосподарського користування, у степовій частині Криму доцільно використовувати такі деревні й чагарникові види: абрикос звичайний (Apmeniana vulgaris Lam.), айлант найвищий (китайський ясен) (Ailanthus altissima Mill.), акація біла (Robinia pseudacacia L.), в'яз звичайний (Ulmus laevis Pall.), в'яз дрібнолистий (U. pumila L.), гледичія трьох колючкова (Gleditschia triacanthos L.), груша лісова (Рrunus communis L.), дуб звичайний (Quercus robur L.), клен польовий (A. campestre L.), клен татарський (A. tataricum L.), клен гостролистий (A. platanoides L.), маслинка звичайна (Elaeagnus angustifolia L.), маслинка садова (E. multiflora L.), горіх грецький (Juglans regia L.), алича (Prunus divaricata Led.), платан східний (Platanus orientalis L.), софора японська (Sophora japoniса L.) тополя чорна (Populus nigra L.) шовковиця біла (Morus alba L.), сосна кримська (Pinus pallasiana D.), туя (біота східна) (Thuja orientalis L.), туя західна (Th. occidentalis L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), акація жовта (Caragana arborescens Lam), аморфа чагарникова (Amorpha fruticosa L.), барабарис звичайний (Berberis vulgaris L.), бересклет бородавчастий (Euonymus verrucosa Scop.), бирючина звичайна (Ligustrium vulgare L.), володушка (Bupleurum falcatum L.), дрік іспанський (Spartium junceum), бузина чорна (Sambucus nigra L.), жимолость татарська (Lonicera tatarica L.), кизильник звичайний (Cotoneaster integerrima Med), кизил звичайний (Cornus mas L.), Свидина (Thelycrania sanguinea L.), смородина золотиста (Ribes aureит Рursзh.), скумпія (Cotinus coggygria Scop.), обліпиха гілляста (звичайна) (Hippophae rhamnoides L.), рокитник російський «золотий дощ» (Cytisus ruthenicus), тамарикс (Tamarix ramosissima Led), шипшина звичайний (роза собача) (Rosa canina L.), форзиція поникла (Forsythia suspense Vahl).

Від правильного вибору асортименту, схеми змішування та розміщення рослин на ділянці, залежить стійкість, довговічність і захисні властивості лісових насаджень у регіоні. В сухих місцезростаннях доцільно також використовувати абрикос звичайний, маклюру жовтогарячу, софору японську, маслинку звичайну, шовковицю білу, аморфу чагарникову, жимолость татарську, тамарикс тощо. На більш вологих ділянках можна використовувати тополю чорну.

Використання степових земель під лісові культури можливе лише за якісного основного обробітку ґрунту й за своєчасного проведення агротехнічних заходів. Насадження дуба звичайного, сосни кримської, маслинки звичайної, в'яза дрібнолистого, акації білої, абрикоса звичайного, туї європейської, гледичії на цих ґрунтах можуть мати самосів і підріст, що в майбутньому дає надію на успішне поновлення лісу.

6.4 Полезахисні лісові смуги

Ліс - потужний компонент ландшафту, що не дає розвиватися небезпечним стихійним явищам в степах: пиловим (чорним) буревіям, суховіям, посухам. Під час пилових буревіїв на відкритих полях відбувається видування посівів зернових культур, засікання та засипання дрібноземом рослин, внаслідок чого різко знижується врожай. Утрачену родючість ґрунтів відновити майже неможливо. Лише ліс здатний унеможливити або знизити вітрову ерозію в степах Криму. Зарадити зазначеним негараздам можна за наявності системи полезахисних лісосмуг, здатних знижувати швидкість вітру, видування ґрунту, повністю зберігати посіви. Чим більшою є полезахисна лісистість території, тим менші втрати від видування посівів і ґрунтів. Збереженість озимих у степовому Криму від пилових буревіїв за залісення ріллі лісосмугами на 0,5% становить 46%, на 1,5 % - 75%, на 2,5% - 93%, на 3,5% - 100% [2, 13].

Захисний вплив лісосмуг особливо виявляється у посушливі й суховійні роки. Під захистом системи лісосмуг під час формування врожаю відносна вологість повітря вища, ніж у відкритих полях, на 7-9%, а в суховійні дні - на 15%. Завдяки такому впливу, зерно на міжсмужних полях формується більшим і склоподібним, що підвищує не лише врожай, але і його якість. Під захистом лісосмуг вищими є продуктивна кущистість рослин, озерненість колосся, збір зерна й соломи, усі інші показники структури врожаю. Меліоративний вплив лісосмуг збільшує врожайність на міжсмужних полях Криму пшениці озимої в середньому на 0,42 т /га (21%), ячменю озимого - на 0,59 (23%), ячменю ярого - на 0,37 т /га (20%) [3, 11, 13].

Позитивний вплив лісосмуг на продуктивність посівів сільськогосподарських культур виявляється не лише в роки посушливі й з вітровою ерозією, але й у роки відносно сприятливі, коли випадає більше норми опадів, а в період вегетації створюються оптимальні метеорологічні умови для росту, розвитку й утворення репродуктивних органів рослин. У такі роки лісосмуги сприяють повній реалізації генетичного потенціалу зернових культур.

Багаторічний меліоративний вплив лісосмуг на прилеглі агроугіддя сприяє постійному накопиченню гумусу в орному шарі, поліпшенню водно-фізичних властивостей ґрунту, їх родючості. Завдяки системі лісосмуг поліпшуються екологічні показники середовища, зростає віддача добрив, ефективність елементів інтенсифікації землеробства. Ступінь розвитку системи полезахисних смуг є показником рівня організації землеробства і його культури.

Вибір конструкції проектованих лісових насаджень в однакових ґрунтових умовах залежить від вибраного типу культур, асортименту деревних порід і чагарникових видів, ширини смуг та їх поперечних профілів. Найефективнішими в умовах степового Криму є лісові смуги, що пропускають 35% вітрового потоку (за типового суховію). Оскільки швидкість суховіїв у приземних шарах повітря в середньому дорівнює 4-5 м/сек, ширина основних лісових смуг, розміщених проти вітру, має становити від 10 до 25 м, а поперечних (допоміжних, що поєднують основні) - від 10 до 14 м.

Крім щільності смуги, має значення форма її поперечного перерізу. Не слід надавати смузі обтічну форму. Для лісової смуги продувної конструкції кращим є прямокутний поперечний профіль. Перпендикулярно пануючим шкідливим вітрам проектують основні лісосмуги. Основні смуги з'єднують поперечними або допоміжними під прямим кутом. Для кращого розташування полів сівозмін з урахуванням рельєфу допускається відхилення до 300 основних смуг від перпендикулярного напрямку до найбільш шкідливих вітрів.

Відстані між основними лісовими смугами встановлюють відповідно до висоти (Н), якої досягають лісосмуги у віці 25-30 років. Лісосмуги із швидкорослих порід до цього віку у зоні південних чорноземів сягають 16 м, у зоні темно-каштанових ґрунтів - 12 м, каштаново-солонцюватих ґрунтів - 8 м. Ефективний вплив лісосмуг на елементи мікроклімату й зволоження ґрунту обмежується зоною 25Н. Ґрунтуючи розрахунок на значенні середньої висоти лісових смуг у віці 25-30 років і зони їх ефективного впливу (25Н), доцільними є такі відстані між основними лісовими смугами:

- для ґрунтів південного чорнозему - 400-450 м (Первомайський, Гвардійський, південна частина Джанкойського, Нижньогірського, Совєтського, північна частина Сімферопольського й Білогірського адміністративних районів);

- для темно-каштанових ґрунтів - 300-400 м (частково Бахчисарайський, Сімферопольський, Білогірський, Чорноморський, Сакський, західна частина Євпаторійського й північно-західна частина Сімферопольського районів);

- для каштаново-солонцюватих ґрунтів - 200-300 м (північна й південна частини Ленінського, Красноперекопського, північна частина Совєтського, Нижньогірського, Джанкойського, Первомайського й Роздольненського адміністративних районів).

Поперечні (допоміжні) лісові смуги необхідно розміщувати на відстані 1500-2000 м одна від одної. У випадках, коли їх можна приурочити до постійних доріг або певних меж, поперечні смуги розміщують уздовж них навіть за відстані між ними 1000 м і менше.

Обробіток ґрунту для лісових смуг є важливим агротехнічним заходом, який забезпечує успішний ріст й розвиток лісових порід (див. п. 6.2). Лісові смуги створюють після плантажної оранки ділянок, які впродовж року обробляють за системою чорного пару. На ділянках, засмічених корінням і паростю бур'янів, ґрунт готують за системою чорного пару з подальшим плантажуванням.

Смуги створюють переважно із трьох-п'яти рядів. Для ґрунтів південного чорнозему ширину міжрядь доцільно планувати не менше 3 м, для темно-каштанових і солонцюватих - 4 м; розміщення дерев у ряду через 0,7-1,0 м. Економнішим є створення продувної лісової смуги з широкими міжряддями, оскільки це дає змогу максимально механізувати роботи з догляду за нею, нагромадити більше вологи у ґрунті і, нарешті, створити сприятливі умови для росту головної породи.

Наведемо приклади щодо складу порід і схеми їх змішування для певних ґрунтів. Для ґрунтів південного чорнозему й темно-каштанових ґрунтів склад порід і схеми їх змішування можуть бути такими [3, 11, 16].

Схема 1. Перший і п'ятий ряди - супутня порода: клен польовий, клен явір, клен татарський, абрикос; другі, треті, четверті ряди - головна порода: дуб звичайний, гледичія, горіх волоський, ясен звичайний. На 1 га лісової смуги висаджують 2400 шт. головної породи (60%) і 1600 шт. супутньої (40%).

Схема 2. Два ряди головної породи з горіха волоського з розміщенням 4 x 3 м, ширина лісосмуги 8 м, садивних місць на 1 га - 834 шт.

Схема 3. Три ряди гледичії триколючкової, розміщення - 4 x 2 м, ширина лісової смуги - 12 м, садивних місць на 1 га - 1250 шт.

Для ґрунтів каштанових несолонцюватих перспективним є тип змішування з ясеном гостроплодим, гледичією й білою акацією як головними породами. Головні породи в цій схемі змішування висаджують у рядах із чагарниками, чергуючи з рядами супутніх порід: кленами польовим і татарським, яблунею, грушею, абрикосом, горіхом волоським тощо і з чагарниками: смородиною золотавою, скумпією, жимолостю татарською, кизилом тощо. Чергування рядів має бути таким: чагарник із супутньою породою, гледичія з чагарником, супутня порода з чагарником, біла акація з чагарником, супутня порода з чагарником, гледичія з чагарником, супутня порода з чагарником. У крайніх рядах слід висаджувати абрикос, аличу, грушу, яблуню, шовковицю, смородину золотаву, кизил та інші плодові дерева й чагарники.

Схема 4. Перший, четвертий ряди - супутні породи: абрикос, софора, клен польовий; другий, третій ряди - головні породи: в'яз дрібнолистий, акація біла, гледичія. На 1 га висаджують 1150 шт. головних порід і стільки ж супутніх.

Для ґрунтів каштанових солонцюватих доцільний тип змішування з в'язом дрібнолистим і акацією білою або ясеном гостроплодим. В'яз дрібнолистий висаджувати чистими рядами, що чергуються з рядами акації білої або ясеном гостроплодим і з чагарниками: кленом татарським, акацією жовтою, смородиною золотавою, тамариксом (на узліссях) та іншими засухостійкими й солевитривалими чагарниками. Чергування рядів: чагарник, в'яз дрібнолистий, чагарник, біла акація із чагарником або ясеном гостроплодим чистими рядами, чагарник, в'яз дрібнолистий.

Схема 5. Перший і четвертий ряди - супутня порода: софора, шовковиця, клен татарський. Другий, третій ряди - головна порода: в'яз дрібнолистий або гледичія. Із чагарників висаджують маслинку, маклюру, тамариск, скумпію. На 1 га висаджують 1750 шт. головної породи й стільки ж супутньої.

Лісові смуги є ефективним засобом захисту ґрунтів від водної ерозії. Водорегулювальні лісові смуги розташовують поперек напрямку лінії стоку. Відстань між ними на схилах крутістю менше 4% на південних чорноземах становить до 400 м, на каштанових ґрунтах - до 300 м. На схилах крутістю понад 4% відстань між ними зменшується до 200 м. Прибалкові лісові смуги створюють біля бровок еродованих балок, а прибалкові - вздовж великих ярів на відстані 5-7 м від бровки яру завширшки до 21 м .

Лісові смуги навколо ставків із верби і тополі розміщують вище урізу за умов високих вод. У водорегулювальних смугах чагарники висаджують у крайньому ряді з верхньої сторони, а в прияружних і прибалкових - в узлісних рядах. Для створення таких лісових смуг використовують акацію білу, різні види кленів, маслинку.

Основною умовою, що забезпечує успішний ріст деревних порід у Степу, є систематичний і своєчасний догляд за лісовими насадженнями. Міжряддя смуг до повного змикання крон дерев необхідно утримувати в пухкому і чистому від бур'янів стані. У перші роки росту у лісових смугах виконують 4-5 механізованих доглядів, у наступні 3-4 роки, із розростанням дерев, кількість доглядів зменшують. Для підтримання полезахисних лісових смуг у задовільному стані слід здійснювати лісогосподарські заходи: зрізання на пень чагарників, вилучення дерев, що всихають, рубки догляду тощо.

7. ЕКОЛОГО-ЛІСІВНИЧИЙ МЕТОД ПРОВЕДЕННЯ ЛІСОМЕЛІОРАТИВНИХ РОБІТ ТА ТИПИ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР ДЛЯ СТЕПОВОГО КРИМУ

Лісомеліоративні роботи доцільно здійснювати відповідно до еколого-лісівничого методу за таким алгоритмом [11]:

Аналіз кліматичних показників району.

Визначення на ділянці типу лісорослинних умов (екотопу) за методикою екологічного аналізу рослин-індикаторів (Д.В. Воробйов): аналіз угруповань рослин-індикаторів надґрунтового покриву, що характеризують різні екологічні умови.

Аналіз ґрунту з визначенням водно-фізичних, хімічних (у т.ч. рН та ступеня засоленості) властивостей, механічного складу, вмісту гумусу, що дає змогу правильно вибрати метод посадки та підібрати склад майбутніх насаджень.

Вибір типу лісових насаджень, який передбачає відповідні особливості агротехніки, схеми змішування, розміщення та породний склад деревостанів.

Ділянки, які раніше знаходилися у сільськогосподарському користуванні в степовій частині Криму, розділено нами на чотири типи залежно від характеристики ґрунтів:

А. Чорноземи південні та темно-каштанові ґрунти.

Б. Ґрунти дрібноконтурні (потужністю 0,1-0,3 м), материнською породою яких є щільні вапняки або ракушняк.

В. Солонці, солонцюваті та осолоділі ґрунти.

С. Піски морські.

Типи ділянок А та Б розділено на два підтипи.

А тип має підтипи, що різняться за екотопам (типом лісорослинних умов): підтип В0-В2, С0-С2 та підтип D0-D2.

Б тип має екотопи В0-В2, С0-С2. Підтипи відрізняються за способом обробітку ґрунту: тип з нарізанням посадкових траншей та тип з частковою підготовкою ґрунту методом пробурення ям.

Загалом виділено 6 типів та підтипів ділянок з характерним екотопом, характеристикою ґрунтів, способом обробітку ґрунту та переліком головних, супутніх лісових порід та чагарників (додаток В). Кожен із них має по 4 технологічні схеми змішування лісових порід та чагарників. Враховуючи практичний досвід та результати наукових досліджень, для всіх 24 технологічних схем створення лісових насаджень доцільно використовувати розміщення порід в ряду через 0,75 м та ширину міжряддя 3,0 м, як оптимальну.

Для покращення умов навколишнього природного середовища, зниження небезпеки розвитку несприятливих природних та антропогенно-природних явищ, одним із першочергових завдань у степових і передгірних районах АР Крим є підвищення лісистості території. Це потребує створення лісових культур на малопродуктивних землях, які вилучають із тривалого сільськогосподарського виробництва. Для ефективної реалізації цих завдань доцільно використати запропонований комплекс лісомеліоративних заходів, розроблений з урахуванням вітрового і температурного режиму регіону, ґрунтових умов, ступеня їх засолення, екологічних особливостей деревних і чагарникових видів, різних конструкцій лісосмуг, особливостей їх розміщення у просторі, залежно від ґрунтів та вітрів. Застосовувати краще поетапний метод створення лісових культур, відповідні типи лісових насаджень (склад порід і схеми їх змішування залежно від типу ґрунту) та запропонований алгоритм еколого-лісівничого методу проведення лісомеліоративних робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапонов Н.Н. Лесная наука в Крыму. (Результаты исследований Крымской ГЛНИС за 1952-2006 гг. и реферативный справочник) / Н.Н.Агапонов, Ю. В. Плугатарь / Под ред. д.с.-х.н. В.Л. Мешковой. - Алушта, 2007. - 250 с.

2. Агапонов М.Н. Меліоративні заходи щодо охорони та раціонального використання земель, що вийшли із сільськогосподарського користування у степовій частині Криму / М.Н. Агапонов, Ю.В.Плугатар, А.А.Неонета // Праці Наук. товариства ім. Шевченка. - Т. ХXIII.4. - Екологічний збірник: Дослідження біотичного й ландшафтного розмаїття та його збереження. - Львів: Поліграфічний центр Видавництва Національного університету «Львівська політехніка», 2008. - C. 313-325.

3. Агапонов М.Н. Склад захисних насаджень Степового Криму / М.Н. Агапонов, Ю.В. Плугатар, О.О. Неонета, Ю.П. Швець // Наук. вісник Нац. аграрн. ун-ту / Лісівництво. Декоративне садівництво / Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К.: НАУ, 2007. Вип.113. - С. 200-207.

4. Довідник з агролісомеліорації / За ред. П.С. Пастернака, вид. 2, К.: Урожай, 1988. - 286 с.

5. Логгинов Б.И. Основы полезащитного лесоразведения. - К.: Изд-во УАСХН, 1961. - 352 с.

6. Мигунова Е.С. Лесоводство и естественные науки (ботаника, география, почвоведение). - Харьков: Изд-во “Майдан”. - 2001. - 612 с.

7. Павловский Е.С. Оптимизация участия лесных насаждений в аграрном ландшафте: вопросы теории// Лесное хозяйство, - № 5, 1990. - С. 17-22.

8. Павловский Е.С. Концепция современной агролесомелиорации.- Волгоград: изд. ВНИАЛМИ, 1992. - 38 с.

9. Пилипенко О.І., Юхновський В.Ю., Ведмідь М.М. Системи захисту ґрунтів від ерозії (підручник). - К.: ТОВ. «КОВЦ Златояр», 2004. - 436 с.

10. Плугатар Ю.В. Ґрунти Гірського Криму та деякі пропозиції щодо їх описання / Ю.В. Плугатар, С.П. Распопіна // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України: Збірник науково-технічних праць. - Львів: РВВ НЛТУ України, 2009. - Вип. 19.3. - С. 13-22.

11. Плугатар Ю.В. Із лісів Криму: монографія / Ю.В. Плугатар. - Харків: Нове слово, 2008. - 462 с.

12. Поляков А.Ф. Леса Крыма (прошлое, настоящее, будущее) / А.Ф. Поляков, Н.М. Милосердов, Н.Н. Агапонов, Е.И. Савич, О.И. Левчук, С. В. Курпас, Ю. В. Плугатарь, А. Ф. Хромов. - Симферополь: КрымПолиграфБумага, 2003. - 144 с.

13. Поляков А.Ф. Полезащитные лесные полосы в степях Крыма / А.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатарь // Научное обоснование основных направлений развития агропромышленного комплекса Крыма в условиях рыночного производства. - Симферополь: Таврия, 2005. - С. 281-287.

14. Поляков А.Ф. Лесные формации Крыма и их экологическая роль / Поляков А.Ф., Плугатарь Ю.В. - Харьков: Новое слово, 2009. - 405 с.

15. Стадник А.П. Концептуальні основи розвитку лісових меліорацій для оптимізації природних ландшафтів в Україні //Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: РВП “Оригінал”. - 2000. - Вип. 97. - С. 10-16.

16. Стадник А.П. Ландшафтно-екологічна оптимізація систем захисних лісових насаджень України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню д-ра с.-г. наук: спец. 03.00.16 “Екологія” / А.П.Стадник. - К.: ІА УААН, 2008. - 45 с.

17. Стадник А.П. Теория систем в агролесомелиорации при адаптивно-ландшафтном землепользовании // Матер. междунар. науч.-прак. конф. «Агролесомелиорация: проблемы, пути их решения, перспективы». - Волгоград: ВНИАЛМИ, 2001. - С. 171-173.

18. Стадник А.П. Концепция целостного подхода создания эффективных систем лесных насаждений в условиях промышленной среды // Тез. докл. Первой Всесоюзн. науч. конф. «Растение и промышленная среда», Симпозиум «Растения в оптимизации промышленной среды ». - Днепропетровск. - 1990. - С. 243-244.

19. Стадник А.П. Лісомеліоративне районування України як ландшафтно-екологічна основа для створення загальнодержавної оптимізованої системи захисних лісових насаджень //Лісівництво і агролісомеліорація. - Вип. 106. - Харків: 2004. - С. 137-149.

20. Стадник А.П. Создание общегосударственной оптимизированной системы защитных лесных насаждений в Украине // Сб. науч. тр. Ин-та леса НАН Беларуси. - Гомель, 2001. - С. 109-111.

21. Стадник А.П. Про стан та подальшу розробку наукових основ складових оптимізованої системи захисних лісових насаджень агроландшафтів України // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2005. - Вип. 108. - С.168 - 177.

22. Фурдичко О.І. Екологічні основи збалансованого використання лісів Криму: Монографія / О.І. Фурдичко, Ю.В. Плугатар; За наук. ред. О.І. Фурдичка. - К.: Основа, 2010. - 351 с.

23. Фурдичко О.І. Лісова галузь України у контексті збалансованого розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційні аспекти: Монографія / О.І. Фурдичко, В.В. Лавров. - К.: Основа, 2009. - 424 с.

24. Фурдичко О.І. Ліс у Степу: основи сталого розвитку / О.І. Фурдичко, Г.Б. Гладун, В.В. Лавров; за наук. ред. акад. УААН О.І. Фурдичка. - К.: Основа, 2006. - 496 с.

Додаток А

Фізико-географічна характеристика та ландшафтно-типологічні особливості лісомеліоративних районів (за А.П. Стадником, 2004)

Кримсько-Присиваський район займає північну частину Кримсько-Присиваського низовинного степу, у межах Каркінітсько-Присиваської западини і західної частини Індоло-Кубанського прогину. Орографічно це плоска або слабохвиляста низовинна рівнина висотою від 0,5 до 40 м.

Клімат Кримсько-Присиваської низовини є помірно теплим, посушливим. Літо жарке, а зима помірно м'яка. Середньорічна сума опадів дорівнює 300-420 мм.

На території району сформувалися каштанові залишково-солонцюваті і чорноземні малогумусні солонцюваті ґрунти в комплексі з лугово-степовими солонцюватими ґрунтами і солонцями 1. Територія району характеризується високим рівнем розораності (до 60%), близько 30% використовується як пасовища і 10% є непридатними для використання у сільському господарстві.

Ландшафтну структуру лісомеліоративного району становлять місцевості і пересипів і кос; лагунно-солончакові; недреновані лугово-солончакові; слабодреновані лугово-степові; лугово-балкові; вододільно-острівні ковилово-типчаково-степові; слабодреновані типчаково-ковилово-степові; плоско-вододільні ковилово-типчаково-різнотравно-степові; лугово-балкові 1, 2. Меліоративна напруженість району по вітровій ерозії складає 24% (в тому числі по інтенсивності: 92% - слабка, 8% - середня); по водній ерозії - 0,2% (в тому числі 92% - слабка, 8% - середня).

Кримський степовий район охоплює степову частину Криму. В західній частину району річна кількість опадів дорівнює 316 мм. Безморозний період дорівнює 223 дні. Сума температур вище 10С - 3450С. Переважаючі ґрунти - чорноземи. Центральна частина району характеризується Центрально-Кримською рівниною, де переважає хвилясто-лощинний рельєф. Середня температура липня більше 23С. Середньорічна кількість опадів дорівнює 350-435 мм. Ґрунти - карбонатні чорноземи, на Сасик-Альмінській низовині і на Азово-Чорноморському водорозділі червоно-бурі глинисті. Східна частина району (Керченський півострів) характеризується ландшафтними комплексами лугово-солянкових і полинних напівпустинь. Кількість опадів дорівнює від 250-300 мм на південному і північному узбережжі до 400-430 мм в центрі і на східній окраїні півострова.

Ґрунти - поєднання південних чорноземів, каштанових солонцюватих ґрунтів, солонців і солончаків.

Переважаючі заметільні і суховійні вітри - ПС напрямків. Вітри із швидкістю більше 10 м/с в зимовий період - ПС; ПЗ, а в весняний - С; ПС напрямків. Площа ріллі району з похилом до 3 дорівнює -65%. Добовий максимум зливових опадів повторюваністю 1 раз в 100 років дорівнює 120-200 мм, середній багатолітній річний стік дорівнює 0,5 л/с з км2; поверхневий стік - 3 мм.

Ландшафтну структуру лісомеліоративного району становлять місцевості:

для Тарханкутської рівнинної його частини - хвилясто-привододільні з карбонатними та вилугуваними чорноземами, розорані; останцево-привододільні з кам'янистими степами на малорозвинутих чорноземних ґрунтах і вапняках; долинно-сухорічкові з лучно-чорноземними ґрунтами та карбонатними чорноземами, степові, місцями розорані; абразійно-терасні; пустельно-степові зсувні; денудаційно-схилові, степові;

для Центрально-кримської рівнинної частини території - рівнинно-видолинкові; плоско-рівнинні; приморсько-абразійні; долинно-балкові; долинно-сухорічні; видолинково-балкові;

для Керченської горбисто-пасмової частини району - абразійно-денудаційно-останцеві степові; денудаційно-рівнинні; акумулятивно-рівнинні; слабодреновані рівнинні; балкові 2.

Меліоративна напруженість території по вітровій ерозії складає 91%, по водній - 12%.

Передгірний район включає територію Кримського півострова, перехідну від степових рівнинних ландшафтів до гірських. Міжгрядові продольні ерозійно-денудаційні зниження - це сукупність долин, балок, яруг і останцевих височин висотою до 200 м.

Клімат району має перехідні ознаки від недостатньої зволоженості теплого клімату степової частини Криму до більш вологого помірно-теплового клімату Головного пасма Кримських гір. Середньорічна температура 9,2-12,3С. Вегетаційний період до 9 місяців. Сума активних температур 3000-3350. Річна кількість опадів до 550 мм. Переважаючі заметільні вітри - ПС, а суховійні - С; ПС напрямків. Вітри із швидкістю більше 10 м/с в зимовий період - ПЗ, а в весняний - С напрямків. Площа ріллі району з похилом до 3 дорівнює до 20%. Добовий максимум зливових опадів повторюваністю 1 раз в 100 років дорівнює 100-140 мм; середній багатолітній річний стік дорівнює 0,5 л/с з км2; поверхневий стік - 3 мм.

Ґрунти - чорноземи звичайні передгірні міцелярно-карбонатні і чорноземи на нелесових породах; сірі гірсько-лісостепові; дерново-карбонатні гірсько-лісостепові.

Ландшафтну структуру лісомеліоративного району становлять місцевості: куестових виположених з чорноземами і дерново-карбонатними щебенюватими ґрунтами на елювії карбонатних порід; куестових пасмово-розчленованих з дерново-карбонатними та дерново-буроземними щебенюватими ґрунтами; куестових пасмово-розчленованих з коричневими щебенюватими ґрунтами; міжпасмових пологохвилястих з чорноземами 2.

Меліоративна напруженість території по вітровій ерозії дорівнює 62%, а по водній - 27%.

29. Гірський лісомеліоративний район включає в себе Головне пасмо Кримських гір. Рельєф Головного пасма обумовлений карстовими процесами, в результаті чого пасмо відрізняється більшою закарстованістю вапнякової товщі.

Клімат м'який, гірський. Сума температур дорівнює 3100-3300С, а на висоті 450-700 м вона знижується до 2700-3100С. Кількість опадів збільшується. На яйлах зберігається стійкий сніговий покрив до 90 днів. Кількість опадів на заході складає 1000 мм, на сході - зменшується. Для району яйл характерне прояв інтенсивної вітрової діяльності.

Південний схил Головного пасма (Південний берег Криму) один із самих теплих районів в країні. Клімат тут субтропічний середземноморського типу. Річна сума температур вище 10С дорівнює 3600С. Сніговий покрив нестійкий.

Найрозповсюдженіші яружно-балкові і низько гірські і гірсько-долинні типи місцевостей.

Переважаючі заметільні вітри - ПС; суховійні - С; ПС напрямків. Вітри із швидкістю більше 10 м/с в зимовий період - ПЗ, а в весняний - С; ПС напрямків.

Площа ріллі району з похилом до 3 дорівнює 25%. Добовий максимум зливових опадів повторюваністю 1 раз в 100 років дорівнює 100-200 мм; середній багатолітній річний стік дорівнює 0,5 л/с з км2; поверхневий стік - 3-100 мм.

Ґрунти - буроземні; гірсько-лугові чорноземовидні; коричневі.

Ландшафтну структуру лісомеліоративного району становлять місцевості:

для Гірсько-Кримської його території - долинно-котловинний і останцево-вододільний типи місцевостей; долинно-котловинний тип місцевості включає котловини ерозійно-складово-карстового походження з алювіальними лучно-чорноземними ґрунтами. Останцево-вододільний типи місцевості характеризується низькогірським рельєфом скалистих вапнякових гребенів, останцевих гірських масивів і скель. Середньогірські лісові типи місцевостей з гірськими буроземами і опідзоленими їх різновидностями; гірсько-долинні; хвилясті, яйлинські нагір'я; гірсько-долинні з алювіальними лугово-чорноземними ґрунтами; низькогірські останцево-вододільних з гірсько-лісовими бурими ґрунтами; яружно-балкові з еродованими коричневими ґрунтами в комплексі з коричневими з суглинисто-хрящуватими солонцюватими ґрунтами 1. Меліоративна напруженість території по вітровій ерозії відсутня, а по водній ерозії складає 40%.

Список використаних джерел

1. Агролесомелиорация в ХХ веке// А.Н.Каштанов, Е.С. Павловский, К.Н.Кулик и др. - Волгоград: изд. ВНИАЛМИ, 2001. - С. 242-265.

2. Агролесомелиорация / Под ред.проф. Н.И.Суса. - М.: Сельхозгиз, 1959. - 503 с.

Додаток Б

Асортимент деревних і чагарникових порід для створення полезахисних лісових смуг (за А.П. Стадником, 2004)

Примітки:

х/ - головна порода, яка може бути супутньою і навпаки, супутня, яка може бути головною;

хх/ - у південному Степу рекомендовані породи використовуються і в умовах зрошування, а платани, горіхи і тополі вирощують тільки при умові зрошування;

ххх/ - усі середньо- і сильнозасолені ґрунти - каштанові солонцюваті і солончакові, солонці і солончаки (типи C0h - Н), на них не створюють лісових насадженьДодаток В

Типи лісових насаджень для степового Криму (за Ю.В. Плугатарем, 2008)

* Примітка: умовні позначення та скорочення, використані в схемах змішування:

Размещено на Allbest.ru