Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з дисципліни «Статистика аграрного ринку»

за темою: «Статистика агротехніки»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ АГРОТЕХНІКИ

2. КЛАСИФІКАЦІЯ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ

3. СИСТЕМА СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ АГРОТЕХНІКИ ТА ЇХ АНАЛІЗ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

статистика агротехніка добриво насіння

Рослинництво є однією з найважливіших галузей сільського господарства України, яка забезпечує виробництво продуктів харчування рослинного походження, сировини для харчової, легкої, фармацевтичної, комбікормової та інших галузей промисловості, кормів для сільськогосподарських тварин. Питома вага продукції рослинництва у валовій продукції сільського господарства України у 1999 р. в порівнянних цінах 1996 р. становила 54,5 %.

Рослинництво -- це певна сукупність видів економічної діяльності і послуг, в результаті яких виробляється продукція рослинного походження.

Сучасний етап розвитку аграрного сектора України характеризується переходом до ринкових відносин на фоні реформування вітчизняної економіки, кардинальною зміною організаційної структури управління сільськогосподарським виробництвом, появою нових організаційно-правових форм господарювання. За цих умов статистика сільського господарства стає не тільки джерелом відомостей про найважливіші явища і процеси, що відбуваються в АПК країни, про його стан і розвиток, але й вагомим знаряддям успішного й ефективного управління і керівництва сільськогосподарським виробництвом.

Виходячи з цього важливого значення набуває підвищення рівня теоретичної, а особливо практичної підготовки майбутніх економістів, зокрема опанування ними професійних знань і практичних навичок з методики і форм, видів і способів проведення статистичного спостереження сільськогосподарського виробництва, розробки та аналізу статистичних даних з урахуванням особливостей даної галузі народного господарства та сьогоднішнього стану її розвитку.

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ АГРОТЕХНІКИ

За сучасних умов основним шляхом збільшення виробництва продукції рослинництва є підвищення врожайності сільськогосподарських культур, яка залежить від природно-кліматичних умов і рівня агротехніки.

Під агротехнікою розуміється сукупність розроблених агрономічною наукою і передовою практикою способів і прийомів вирощування сільськогосподарських культур для одержання високих і стійких урожаїв, зберігання і підвищення родючості ґрунту, зменшення затрат на виробництво рослинницької продукції. Рівень агротехніки багато в чому визначається розвитком продуктивних сил. Так, внаслідок прогресу хімічної промисловості одним з найважливіших елементів високої агротехніки стало застосування мінеральних добрив, тобто речовин, що містять необхідні для рослин поживні елементи. Мінеральні добрива називають ще туками. Важливо відзначити, що правильне застосування туків забезпечує не тільки підвищення врожаю, але й поліпшення його якості: збільшується, наприклад, вміст цукру в цукровому буряку, крохмалю в картоплі. Внесення в ґрунт органічних добрив, особливо в поєднанні з мінеральними, позитивно впливає як на його агрохімічні, агрофізичні, так і на біологічні властивості.

Сьогодні подальше підвищення рівня агротехніки пов'язане з розвитком хімізації, впровадженням нових високопродуктивних сортів, інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур і широкої меліорації земель. Встановлено, що застосування добрив зумовлює підвищення врожайності на 30-50%, освоєння сівозмін - на 15-20%, меліорація земель - 10-15%. Нині добрива забезпечують близько половини світового виробництва зерна. Зрозуміло, важливі й інші фактори, однак для одержання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур неодмінною передумовою є внесення в ґрунт належної кількості добрив.

Варто мати на увазі, що вплив агротехнічних заходів на врожай сільськогосподарських культур залежить не тільки від наявності відповідних матеріально-речових, трудових і грошових коштів для їх проведення, але й від характеру і ступеня їх використання. До того ж агротехнічні заходи тісно пов'язані з природними умовами, тому дія їх є специфічною в різних природно-кліматичних зонах, районах, а також залежить від метеорологічних умов окремого року.

Науково обґрунтоване здійснення системи агротехнічних заходів вимагає організації обліку і контролю за впровадженням у сільськогосподарське виробництво окремих видів і прийомів агротехніки. Це визначає зміст і завдання статистики агротехніки, серед яких основними є:

вивчення обсягу, складу та якості виконуваних агротехнічних заходів;

аналіз ступеня поширеності тих або інших агротехнічних прийомів;

вивчення фактичних норм висіву насіння, доз внесених добрив, кратності проведених робіт тощо;

вивчення економічної ефективності як окремих способів і прийомів, так і комплексу агротехнічних заходів.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ

Агротехнічні заходи можна поділити на такі основні групи: агротехнічні передумови вирощування культур, агротехнічні роботи, матеріально-речовинні поточні вкладення.

До агротехнічних передумов вирощування культур належать раціональна організація земельних угідь, впровадження та освоєння сівозмін, що відповідають економічним і ґрунтово-кліматичним умовам, добір відповідних попередників для даної культури, меліоративне освоєння земель, забезпеченість посівів озимих культур парами, а ярих культур - зябом та ін.

Агротехнічні роботи - це сукупність агротехнічних заходів, що сприяють формуванню і зберіганню врожаю, забезпечують сприятливі умови для росту і розвитку рослин. До них належать: спеціальні роботи з накопичення вологи в ґрунті (снігозатримання, затримка талих вод тощо); передпосівний обробіток ґрунту (різного виду оранки: зяблева, веснооранка, підйом парів, лущіння -- обробіток ґрунту на певну глибину, що виконується перед оранкою з метою розпушування ґрунту, загортання післяжнивних рештків, знищування шкідників, насіння бур'янів; суцільна культивація -- неглибоке розпушування ґрунту водночас з підрізуванням бур'янів; дискування -- обробіток ґрунту дисковими боронами, які розрізають або розпушують ґрунт з метою зберігання вологи та знищення бур'янів; боронування, прикочування і т. д.); основне внесення добрив і підживлення рослин добривами, підготовка насіннєвого матеріалу до сівби; сівба і посадка; догляд за посівами (культивація, підгортання, проріджування, прополювання, підживлення, обприскування, полив і т. д.); збирання врожаю; післязбиральна доробка врожаю.

Матеріально-речовинні поточні вкладення являють собою конкретні вкладення матеріальних коштів для створення умов, що забезпечують формування і підвищення врожаю. Це -- витрати добрив, гербіцидів, отрутохімікатів та інших хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників, витрати насіння на посіви, води на полив тощо.

У свою чергу, багато агротехнічних заходів щодо виробництва сільськогосподарських культур поділяються на підгрупи, види і різновиди.

Науково обґрунтована система землеробства заснована на сівозмінах. Під сівозміною розуміють вивірене і доведене на практиці чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та розміщення на полях або тільки в часі. Правильне застосування сівозмін сприяє збереженню та підвищенню родючості ґрунту, а отже, і збільшенню врожайності сільськогосподарських культур.

Сівозміни класифікують за типами і видами. Типи сівозмін визначаються за призначенням по основних культурах, які вирощуються в сівозміні. Розрізнюють три типи сівозміни: польові, кормові і спеціальні. Польові - це сівозміни, в яких більше половини посівних площ використовується для вирощування зернових, картоплі і технічних польових культур. Кормові - це такі сівозміни, де більше половини посівних площ займають визначені кормові культури (кормові коренеплоди, кукурудза на силос та ін.). Спеціальні - це сівозміни, в яких вирощуються культури, що вимагають створення спеціальних умов і застосування агротехнічних прийомів (рис, овочі, баштанні, тютюн, ефіроолійні та ін.).

У свою чергу, кожний тип сівозміни поділяється на види.

Види сівозмін - сівозміни, які відрізняються за співвідношенням площ окремих сільськогосподарських культур і парів. Так, польові сівозміни поділяються на зернопарові, зернопаропросапні, зернопросапні.

Крім того, за ступенем освоєння сівозміни розрізняють як впроваджені та освоєні. У статистиці під впровадженими сівозмінами розуміються сівозміни, яким притаманні такі ознаки:

сівозміни мають визначене, заздалегідь установлене чергування сільськогосподарських культур і структуру площ;

сівозміни затверджені і зареєстровані в належному порядку;

сівозміни перенесені в натуру, тобто мають нарізані в натурі поля;

поля сівозмін мають чіткі межі.

До освоєних сівозмін належать сівозміни, в яких дотримуються прийнятих меж полів, а розміщення культур по полях і попередниках відповідає визначеній схемі їх чергування.

Враховуються різні системи обробітку ґрунтів. Система обробітку ґрунту - це сукупність заходів обробітку ґрунту в певній послідовності для забезпечення найкращих умов росту рослин і одержання високих урожаїв у конкретних природних умовах. Розрізнюють такі системи: 1) основний (зяблевий) обробіток ґрунту; 2) обробіток ґрунту під посів озимих культур; 3) передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури, інакше кажучи, оранку восени під посів ярих культур - зяблева оранка ґрунту; 4) протиерозійний обробіток ґрунту; 5) обробіток ґрунту в зрошувальному землеробстві; 6) обробіток ґрунту на посушених землях; 7) післяпосівний обробіток ґрунту у зв'язку із сівбою.

Під основним обробітком ґрунту розуміються механічні дії ґрунтообробними машинами з перегортанням скиби на повну глибину, але не менше ніж на 18-20 см, причому ця оброблена площа призначена для посіву сільськогосподарських культур. Вираз «перегортання скиби на повну глибину» є основною визначальною характеристикою цієї системи обробітку ґрунту, оскільки застосовується також обробіток ґрунту без перегортання скиби із залишенням стерні на поверхні. Зауважимо, що встановлена агротехнічною наукою глибина оранки сприяє накопиченню вологи і живильних речовин у ґрунті, знищенню бур'янів, тому вона є однією з найважливіших якісних характеристик обробітку ґрунту. Стерня, оброблена лущильниками і дискуванням, вважається обробленою за основною системою, але якщо на ній у наступному не проведена оранка з перегортанням скиби на повну глибину, то вона не включається в площу виораного зябу.

Встановлено, що обробіток ґрунту під посів ярих культур повинен починатися з лущіння стерні, оскільки ґрунт, який не оброблений лущильниками відразу після збирання колоскових, втрачає вологу в 1,5-2 раза швидше, ніж розпушений ґрунт.

Особлива увага приділяється вивченню парів. Пар, або парове поле, - поле сівозміни, вільне від посівів сільськогосподарських культур протягом усього або частини вегетаційного періоду, яке систематично оброблюється, щоб очистити його від бур'янів, зберегти вологу в ґрунті, забезпечити накопичення в ньому поживних речовин.

Пари поділяються на дві основні групи: чисті (незайняті) і зайняті. Чисті пари, у свою чергу, розрізняють як: чорні пари - пари, які підняті влітку або восени за рік до посіву озимих; ранні пари - пари, які підняті навесні (як правило, в квітні і травні) у рік сівби озимих; пізні пари - пари, підняті після травня.

У зайнятих парах вирощують кормові культури, посіяні суцільним способом (викоовсяна суміш) або просапні (кукурудза на зелений корм). Різновидом зайнятих парів є сидеральний пар - це пар, засіяний сидеральними культурами (люпин, селера), які заорюються як добрива за кілька тижнів до посіву озимих, і кулісні пари - пари, на яких посіяні високостебельні культури (кукурудза, соняшник і т. ін.) для накопичення снігу і захисту від вимерзання озимих рослин, а також від курних бур, суховіїв тощо, тобто для боротьби з ерозією ґрунту.

Агротехнічні заходи, пов'язані з проведенням меліоративних і протиерозійних робіт і боротьбою з посухою, у статистиці поділяють на такі види: внесення вапняної муки та інших вапняних матеріалів, а також гіпсу, фосфогіпсу та інших матеріалів, що містять гіпс, безвідвальний обробіток ґрунтів із збереженням стерні; посів спеціальними протиерозійними сівалками, створення кулісних парів тощо.

Так само як і за агротехнікою сільськогосподарських культур, проводять визначену деталізацію і за агротехнічними заходами, що здійснюються при закладці та вирощуванні багаторічних насаджень. Наприклад, розрізняють посадку дерев навесні і восени.

Відзначимо, крім усього, що однією з важливих складових сучасної агротехніки стають інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, питання дедалі ширшого застосування яких на сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва набуває особливого значення. Суть інтенсивних технологій полягає в оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур на всіх стадіях росту і розвитку, серед яких основними є: розміщення за кращими попередниками в сівозміні, сівба сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин поживними речовинами тощо.

3. СИСТЕМА СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ АГРОТЕХНІКИ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Для повної і всебічної характеристики агротехнічних заходів у статистиці розроблена система показників агротехніки, що характеризує розміри і поширеність різних агротехнічних заходів, їх комплексність та ефективність. Ця система показників обчислюється у різноманітних розрізах: по окремих сільськогосподарських культурах та їх групах, сільськогосподарських підприємствах, їх виробничих типах, категоріях господарств та адміністративно-територіальних одиницях і по країні в цілому.

Показники агротехніки поділяють на загальні, що характеризують рівень агротехніки в цілому по рільництву, часткові, які застосовуються для характеристики агротехніки окремих груп сільськогосподарських культур, специфічні, що використовуються для характеристики агротехніки конкретних сільськогосподарських культур. Наприклад, показник «внесення добрив на 1 га ріллі» є загальним, «внесення добрив на 1 га посівів зернових культур» - частковим, а «внесення добрив на 1 га посівів гречки» - специфічним.

У статистиці часто використовують такі загальні показники агротехніки, як забезпеченість основними засобами виробництва у вартісному виразі на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь, забезпеченість конкретними видами сільськогосподарської техніки (тракторами, комбайнами, сівалками і т. ін.) на 100 або 1000 га ріллі або посівів, обсяг вироблених гектарів умовної оранки в розрахунку на 1 га ріллі, внесення добрив на 1 га ріллі та ін.

У системі показників агротехнічних заходів насамперед виділяють показники кількості господарств, що застосовують ті або інші агротехнічні прийоми, та показники обсягу та якості виконаних агротехнічних заходів. Ці показники мають не лише самостійне значення для оцінки рівня агротехніки, але й використовуються для визначення цілої низки похідних показників, наприклад щільності, ступеня поширеності агротехнічних заходів.

Кількість виконаних агротехнічних заходів у статистиці визначається в кінцевому їх підсумку за станом на звітну дату або наростаючим звітним підсумком з початку виконання того або іншого агроприйому і до його завершення. Показники, що відображають кількість, обсяг та якість агротехнічних заходів, будуються відповідно до класифікації агротехнічних заходів.

Обсяг проведених агротехнічних заходів визначають у натуральних (фізичних) одиницях, а по деяких заходах - в умовно-натуральних одиницях. Обсяг конкретних видів робіт визначають у фізичних одиницях. Матеріально-речові вкладення встановлюють у натуральних одиницях, а деякі - в умовно-натуральних. Так, мінеральні добрива переводять у кілограми або інші одиниці маси поживних речовин або умовні туки. Бактеріальні добрива враховуються в погектарних порціях.

Розглянемо найважливіші статистичні показники агротехніки відповідно до видів агротехнічних заходів та їх значення в аналізі рівня агротехніки.

Показники агротехнічних передумов вирощування сільськогосподарських культур. Серед цих показників істотне значення мають показники, що характеризують застосування сівозмін. Для цього використовуються такі абсолютні показники:

а) кількість господарств, в яких впроваджені або освоєні сівозміни;

б) кількість впроваджених та освоєних сівозмін;

в) загальна площа ріллі, яка включена в сівозміни;

Усі ці показники виділяються в розрізі типів і видів сівозмін на ту саму звітну дату, на яку встановлюються розміри земельної площі і посівних площ.

Для характеристики ступеня освоєння сівозміни на основі вищенаведених абсолютних показників визначаються такі відносні показники:

1) питома вага кількості господарств, в яких введені або освоєні сівозміни в їх загальній кількості;

2) питома вага площі кожного виду і типу сівозміни в загальній площі, яка включена в сівозміни;

3) коефіцієнт освоєння сівозмін - відношення площі фактично освоєних сівозмін до загальної площі впроваджених сівозмін.

Важливе місце серед показників агротехнічних передумов займають показники, що характеризують передпосівний обробіток ґрунту.

Передпосівний обробіток ґрунту включає ряд робіт, пов'язаних із підготовкою ґрунту до сівби озимих та ярих культур: зяблеву оранку для сівби ярих культур; підйом парів для сівби озимих; лущіння стерні; снігозатримання; передпосівну культивацію; дискування, боронування тощо.

Статистика вивчає обсяг кожного виду робіт у гектарах і терміни виконання їх у днях.

Для характеристики передпосівного обробітку ґрунту для сівби ярих та озимих культур обчислюють показники забезпеченості ярих посівів зябом і озимих посівів парами.

Показник забезпеченості ярих посівів зябом слід визначати як відсоткове відношення площі, виораної восени на зяб, до загальної площі сівби ярих культур, без площі пересівання загиблих озимих і без сівби ярих культур по парах. Проте зазначимо, що в існуючій статистичній звітності відсутні дані про площі посіву ярих по зябу. Тому цей показник доводиться визначати, виходячи з припущення, що вся площа зябу засівається ярими культурами. Крім того, слід мати на увазі, що в існуючій статистичній звітності є дані про площі посівів усіх ярих культур та окремо про посіви ярих культур по загиблих озимих культурах, але відсутні дані про посіви ярих культур по парах. Тому по районах, де посіви ярих розміщують по парах, показник забезпеченості ярих культур даного року зябом доводиться визначати з деякою погрішністю. Між тим доведено, що в посушливих районах найкращим попередником ярих культур є чистий пар. Тому доцільно визначати і такі показники, як частка посівів ярих, посіяних по парах, у загальній площі всіх посівів ярих культур без посівів по зябу та зведений показник забезпеченості посіву ярих культур зябом і парами.

Зауважимо, що аналіз даних про зяблеву оранку сам по собі має важливе самостійне значення. Він дозволяє, по-перше, з'ясувати період виконання цього виду агротехнічних робіт, оскільки ранні строки оранки на зяб сприяють підвищенню врожайності; по-друге, визначити відсоток виконання плану зяблевої оранки та зробити порівняльний аналіз з даними за минулі роки.

Показник забезпеченості озимих посівів парами обчислюється як відсоткове відношення площі озимих, посіяних по парах, до загальної площі всіх озимих культур. Визначається також показник забезпеченості озимих культур чистими парами, а також чорними парами як відсоткове відношення площі піднятих чистих (чорних) парів під озимі до площі посівів озимих культур.

Для характеристики використання парів розраховуються такі відносні показники:

1) частка площі кожного виду парів у загальній площі парового поля;

2) частка площі чистого (чорного) пару в загальній площі ріллі;

3) частка площі чистих (чорних) парів у загальній площі озимих посівів.

Сидеральні пари характеризуються площею сидеральних посівів і відсотковим відношенням до загальної площі посіву озимих.

Показники агротехнічних робіт. Найважливішими показниками агротехнічних робіт є показники, що характеризують процес догляду за посівами та роботи, пов'язані із збиранням урожаю. Насамперед це показники обсягу та якості виконаних агрозаходів щодо догляду за посівами і збирання врожаю. Відзначимо, що вони в основному неоднакові для різних культур. Наприклад, по озимих культурах восени здійснюється їх підживлення, взимку - снігозатримання, навесні - затримка талих вод, боронування посівів, прополка. По ярих культурах суцільного посіву застосовується післяпосівне коткування, боронування, прополка, підживлення і т. д. По просапних культурах до появи сходів руйнують ґрунтову кірку, потім боронують, здійснюють міжрядний обробіток, прополювання, підживлення. Посіви деяких просапних культур проріджують. Посіви картоплі, крім культивації міжрядь, потребують дво- і триразового підгортання.

Окрім того, всі сільськогосподарські рослини потребують захисту від шкідників та хвороб, який здійснюється агротехнічними, хімічними, біологічними і механічними способами.

Обсяги агротехнічних робіт по догляду за посівами характеризуються як абсолютними показниками - кількістю боронувань, міжрядних обробітків, прополювань, поливів тощо і відповідними розмірами оброблених площ - міжрядних обробітків, прополотих, политих і т. д.; а також відносними показниками - показники планового завдання і виконання плану кожного виду агротехнічних робіт; показники структури (питома вага площі конкретного виду обробітку в загальній площі посіву даної культури), відносні показники інтенсивності, що характеризують щільність агротехнічних робіт (обсяг робіт у розрахунку на 1 або 100 га площі посівів), - кількість міжрядних обробітків, прополювань тощо. При статистичному вивченні фактичні показники догляду за посівами порівнюють з нормативними, з даними минулих років.