Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Розповсюдження лептоспірозу собак в місті Шостка і Шосткинському районі Сумської області та заходи боротьби

Розповсюдження лептоспірозу собак в місті Шостка і Шосткинському районі Сумської області та заходи боротьби

Відомості про лептоспіроз, поширення захворювання та економічні збитки. Характеристика збудника, клінічні ознаки. Вивчення епізоотичної ситуації в м. Шостка та Шосткінському районі Сумської області. Особливості діагностування, лікування та профілактики.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 22.06.2012
Размер файла 158,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему: "Розповсюдження лептоспірозу собак в місті Шостка і Шосткинському районі Сумської області та заходи боротьби"

Зміст

  • 1. Вступ
  • 2. Огляд літератури
  • 2.1 Загальні відомості про захворювання
  • 2.2 Лептоспіроз: поширення, економічні збитки
  • 2.3 Характеристика збудника
  • 2.4 Стійкість в навколишньому середовищі
  • 2.5 Імунітет
  • 2.6 Епізоотологічні дані
  • 2.7 Клінічні ознаки
  • 2.8 Патоморфологічні зміни
  • 2.9 Діагностика
  • 2.10 Прогноз
  • 2.11 Лікування
  • 2.12 Профілактика і заходи боротьби
  • 2.13 Висновок з огляду літератури
  • 3. Власні дослідження
  • 3.1 Матеріали і методи дослідження
  • 3.2 Характеристика господарства
  • 3.3 Результати власних досліджень
  • 3.3.1 Вивчення епізоотичної ситуації в місті Шостка та Шосткинському районі
  • 3.3.2 Ефективність щеплень при застосуванні вакцин проти лептоспірозу
  • 3.4 Розрахунок економічної ефективності проведення вакцинацій
  • 3.5 Обговорення результатів власних досліджень
  • 4. Охорона праці
  • 4.1 Аналіз стану охорони праці у ТОВ “Компанія “Фарм-Союз”
  • 4.2 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів
  • 4.3 Пожежна безпека
  • 4.4 Рекомендації щодо покращення охорони праці в ТОВ “Компанія “Фарм-Союз”
  • 5. Екологічна експертиза ветеринарних заходів
  • 6. Висновки
  • 7. Пропозиції
  • 8. Список літератури
  • Додатки

Реферат

Дипломна робота має обсяг __ сторінок друкованого тексту і містить такі розділи: вступ, огляд літератури, власні дослідження, використання комп'ютерних технологій, охорона праці, охорона навколишнього середовища, висновки, пропозиції виробництву та список використаної літератури, що містить 33 джерела. Дипломна робота містить 7 таблиць та одну діаграму.

Робота виконувалась у ТОВ “Компанія “Фарм-Союз”. Розташоване ТОВ “Компанія “Фарм-Союз” в місті Шостка Сумської області. Дослідження проводились на собака різних порід та різного віку із вересня 2009 по січень 2011 року.

Вивчили епізоотичну ситуацію в місті Шостка та в Шосткінському районі щодо інфекційних хвороб собак. Лептоспіроз в даній місцевості часто реєструється серед собак різних порід. Дослідження проводились на собаках, які застосовують для полювання.

В дослідах використано 56 собак, приблизно однакових за вагою та віком. Собаки поділені на три групи, дві з яких вакцинувались проти лептоспірозу вакцинами різних виробників, а третя була контрольною, тобто вакцинація проти даного захворювання не проводилась.

В дослідженнях використовувались вакцини Вангард 5/L виробництва фірми Пфайзер Энімал Хелс (Pfizer Animal Health), США., та вакцина Мультикан-6 виробництва ООО “Ветбиохим” Росія.

Вакцини використовували згідно настанов по застосуванню. Дослідження, що до виробки імунітету проведені через 30 днів після введення вакцин.

При дослідженнях встановлено, що вакцина Вангард 5/L виробництва фірми Пфайзер Энімал Хелс (Pfizer Animal Health), США показала кращі результати, ніж вакцина Мультикан-6 виробництва ООО “Ветбиохим” Росія.

Результати роботи рекомендуємо використовувати фахівцям ветеринарної медицини при профілактиці лептоспіроза собак.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень, термінів

· атм - атмосфер

· ДЛВМ - державна лаботаторія ветеринарної медицини

· ж. м. - жива маса

· м. т. - мікробних тіл

· МПА - м'ясопептонний агар

· МПБ - м'ясопептонний бульон

· МПЖ - м'ясопептонна желатина

· тис. м. т. - тисяч мікробних тіл

· LD 50 - летальна доза 50%.

1. Вступ

За останнє десятиріччя в Україні, як і в інших країнах світу, особливу увагу лікарі ветеринарної медицини придають дрібним тваринам - собакам, котам, гризунам та іншим тваринам, які оточують людину. Від цих тварин людина, як правило, отримує духовне задоволення. Хоча собак тримають не тільки для задоволення, собаки застосовуються при полюванні, в охороні, при виявленні вибухових та наркотичних засобів та в інших випадках.

В собак, так як і в інших тварин, реєструють безліч хвороб інфекційної, інвазійної та незаразної етіології.

Останнім часом набули значного поширення асоціативні захворювання. Взаємодія бактерій, вірусів і гельмінтів зумовлює виникнення хвороб із тяжким перебігом.

У теперішній час особливо гостро постала проблема щодо інфекційних хвороб собак. Найнебезпечніші інфекційні хвороби, викликані хвороботворними мікроорганізмами, це - сказ, хвороба Ауески, чума, парвовірусний ентерит, інфекційний гепатит, лептоспіроз, бруцельоз, трихофітія, туберкульоз, туляремія та багато інших.

Основою протиепіоозотичних заходів є профілактика інфекційних хвороб. Протиепіоозотичні заходи повинні бути частиною державного, соціально-економічного плану розвитку міста та країни в цілому. Одним із таких заходів є специфічна профілактика, яка поряд з багатьма заходами передбачає застосування різноманітних імуноспецифічних засобів - вакцин, сироваток, імуноглобулінів, тощо. В залежності від застосування цих засобів розрізняють два основних види імунізації: активну і пасивну. Активна імунізація досягається шляхом введення тваринам вакцин, пасивна - введенням сироваток та імуноглобулінів.

Зростаюча кількість різних вакцин, розрахованих на профілактику однієї хвороби, суттєво ускладнює їх застосування у вигляді простої імунізації в випадках, коли необхідно щепити тварин проти двох або більше хвороб.

Все це привело до створення полівакцин, при введенні яких організм формує імунітет проти кількох інфекційних захворювань.

Розробкою та виготовленням полівалентних вакцин зараз займаються в багатьох країнах світу. Багато препаратів на ринку ліків є підробкою, застарілими чи малоефективними. Тому велику увагу необхідно приділяти якості даних препаратів.

Отже для виконання дипломної роботи перед нами була поставлена ціль вивчити епізоотичну ситуацію щодо інфекційних хвороб тварин в місті Шостка та в Шосткінському районі, виявити захворювання, що найчастіше реєструються в даній місцевості, дослідити і проаналізувати ефективність протилептоспірозних вакцин різних виробників, та розробити план заходів, щодо застосування вакцинопрофілактики лептоспірозу собак.

лептоспіроз збудник епізоотична лікування

2. Огляд літератури

2.1 Загальні відомості про захворювання

Лептоспіроз - це гостре інфекційне захворювання тварин та людини, що викликається різними сероваріантами лептоспір, характеризується лихоманкою, симптомами загальної інтоксикації, враженням нирок, печінки, нервової системи. При важкому перебігу захворювання у тварин спостерігається жовтуха, геморагічний синдром, гостра печінкова недостатність, менінгіт. Cиноніми: хвороба Васильєва-Вейля, штутгартська хвороба, інфекційна жовтуха, нанукаями, японська 7-денна лихоманка, водяна лихоманка, лугова лихоманка, собача лихоманка и ін. (leptospirosis, Weits disease, canicol fever - англ.; Weilische Krankheit, Morbus Weil - нім., leptospirose - франц.). Лептоспіроз - це природно-вогнищева хвороба, актуальна і для гуманної медицини [2, 3, 7, 10, 17, 26, 30, 33].

У диких тварин частіше спостерігається хронічний перебіг інфекції без наявних клінічних ознак з довгим, інколи навіть в продовж всього життя, носійством лептоспір, які виділяються з сечею. У великої рогатої худоби, крім безсимптомних форм, мають місце прояви іктерогемоглобінурії та жовтяниці. У поросних свиноматок і рідше у корів захворювання супроводжується абортами. Популяція кожного окремого сероваріанту лептоспір вражає головним чином популяції певного виду тварин. Цією особливістю визначаються головні джерела лепроспірозної інфекції. Але у різних видів тварин, що спільно мешкають, спостерігаються і перехресні зараження [3,17,32].

2.2 Лептоспіроз: поширення, економічні збитки

Захворювання собак з типовими клінічними ознаками (ще до відкриття збудника) вперше описано в Німеччині під назвою тиф собак в 1850 році.

Тиф собак вперше був описаний Хофером в 1852 році.

У 1898 році в Німеччині спостерігали масовий спалах канікульозної лихоманки, відомий клініцистам як “штудгардська хвороба”. Вона характеризується лихоманкою, пригніченням, неприборкною блювотою, швидкою дегідратацією організму, колапсом і діареєю іноді з кров'яними фекальними масами. З тих пір захворювання собак з подібними клінічними ознаками описані в багатьох країнах світу [2, 10, 19, 24, 26].

Інфекційна жовтяниця вперше була описана в 1918 році Уленгутом і Фромме. Основний її збудник - L. icterohaemorrhagiae.

Збудник вперше був виявлений в 1915 році, а в 1924 році віднесений до штаму лептоспір.

В 1931 році було встановлено два сероваріанта лептоспір, що викликали захворювання собак - Canicola та Icterohaemorrhagiae.

У сільськогосподарських тварин лептоспіроз вперше описаний на Кавказі в 1930-1931 роках [2, 10, 19, 24, 26].

В 1998 році лептоспіроз був зареєстрований в багатьох районах України. В Києві було зареєстровано дуже багато випадків захворювання лептоспірозом людей. Деякі з них померли.

Природні вогнища лептоспірозу, обумовлені наявністю інфекції, серед диких тварин мають ландшафтну поширеність. Вони розташовуються переважно в лісовій зоні, а в долинах річок проникають в лісостепову, степову та напівпустинні зони. В межах свого ареалу вони реєструються не повсюдно, а в пониженнях рельєфу, який приурочений, головним чином, до сирих заболочених і надмірно зволожених місць. Найвищої інтенсивності лептоспірозного епізоотичного процесу і найбільшого епідемічного потенціалу природні вогнища досягають в літньо-осінній період (липень - жовтень). Це пов'язане з піком чисельності дрібних ссавців.

У природних вогнищах зараження людей відбувається строго в літньо-осінній період під час сільськогосподарських робіт, будівництва на нових територіях, під час туристичних походів, при ловлі риби, полюванні та ін. В антропургічних зонах люди інфікуються у будь-який час року при догляді за домашніми і промисловими тваринами, на м'ясокомбінатах в забійних та м'ясопереробних цехах [2, 10, 19, 24, 26, 31,33].

2.3 Характеристика збудника

Лептоспіроз викликається одним із декількох визначених штамів (сероваріантів) бактерій лептоспіри. На сьогодні відомо більш ніж 200 сероваріантів, що належать до 23 окремих груп лептоспір. Раніше вважалось, що лептоспіроз у собак викликають два головні штами, - це Leptospira Сanicola и Leptospira Іcterohaemorrhagiae. Але пізніше з'явилось ще декілька нових сероваріантів, найважливішими з яких є Leptospira Рomona и Leptospira Grippotyphosa.

Домашні та дикі тварини є потенціальним резервуаром інфекції для людини и та інших тварин. Гризуни є головними переносниками L. Canicola и L. Icterohaemorrhagiae, а скунси, опосуми и єноти - типові переносники L. Pomona и L. Grippotyphosa.

У сільськогосподарських тваринах в різних місцях виявляють лептоспіри одних і тих же серологічних груп: Pomona, Tarassovi, Hebdomadis, Icterhaemorrhagica, Canicola. У дрібних ссавців, окрім названих, виділяють лептоспиры Australis, Javanica, Autumnalis, Cynopteri, Batoviae, Pyrogenes. Ці серогрупи в сільськогосподарських тварин не виявляються [2, 10, 19, 24, 26].

Отже, з екологічного погляду окремі серогрупи мають видові властивості. Проте по офіційній класифікації все патогенні лептоспіри об'єднані поки в один вид L. Interrogan на відмінність від сапрофітного виду L. Biflеха.

Лептоспіри являють собою спіральні структури (0,11-0,15-6-30 мкм), що мають на кінцях ґудзикові потовщення, при активному русі приймають форму букв “C”, “S”. Доведена наявність форм лептоспір, що фільтруються. Рухливість лептоспір і їх будова є одним з діагностичних ознак.

Всі сероваріанти розмножуються в нирках інфікованого "господаря" і виявляються в сечі. Пряме зараження лептоспірозом виникає при безпосередньому контакті тварини (чи людини) с інфікованою сечею чи з твариною. Однак найбільш розповсюдженим являється зараження, яке виникає, коли сприятлива до зараження тварина попадає в контаміноване середовище. Лептоспіри досить довго можуть зберігатись в навколишньому середовищу завдяки тривалому виділенню із організму "господаря". Теплий, вологий клімат сприяє довгому виживанню мікроорганізмів в навколишньому середовищі. При гарних умовах лептоспіри можуть зберігати життєздатність до декількох місяців [10, 15, 17, 19, 24, 26].

Найчастіше спалахи лептоспірозу у людей та тварин виникають після сильних дощів чи паводків. Такі умови найкращі для виживання мікроорганізмів. Крім того, сильні дощі посилюють міграцію диких тварин, гризунів в більш населені ділянки, де підвищується вірогідність контакту з людьми чи собаками.

При контакті з контамінованою водою, сечею чи тваринами, лептоспіри попадають в організм через слизові оболонки або через пошкоджену шкіру. Попавши в середину, мікроорганізми розмножуються та розповсюджуються з током крові в органи та тканини тварини. Як правило, вони концентруються в нирках враженої тварини, так як здатні жити в клітинах, що вистилають внутрішні ниркові канальці [10, 15, 17, 19, 24, 26].

2.4 Стійкість в навколишньому середовищі

Стійкість лептоспір до фізичних і хімічних факторів відповідає стійкості вегетативних форм бактерій. Лептоспіри - типові гідро6іонти тому у воді річок і озер зберігаються життєздатність тривалістю до 200 діб, в стоячих водоймищах - до 10 діб, у вологому ґрунті з нейтральною сабо лужною реакцією до 43-279 діб. Нагрівання до 76-960С вбиває їх вмить, сонячні промені, висушування - за 2 години. Розчини, що містять 0,25 % активної хлорки, формальдегіду, 5 % карболової кислоти, 0,1 % розчин соляної кислоти руйнують лептоспіри за 5 хвилин.

На життєздатність лептоспір в продуктах впливає кислотність середовища та присутність вологи. У продуктах із слабо лужною реакцією і рідкою консистенцією зберігаються від декількох діб до 1-2 тижнів [10, 15, 17, 19, 24, 26].

2.5 Імунітет

Собаки, що перехворіли, чи вакциновані, набувають досить стійкого і напруженого імунітету, який тримається роками. Набутий імунітет зі збільшенням віку тварин помітно знижується. Тому собак необхідно вакцинувати і після перенесення хвороби [15, 17, 19, 24, 26].

2.6 Епізоотологічні дані

Особливо небезпечним джерелом збудника лептоспірозу є хворі та перехворілі собаки, які виділяють збудник з сечею. Собаки, що видужали, залишаються тривалий час носіями лептоспір, за деякими даними до 700 днів.

Встановлено, що і серед сіропозитивних тварин, клінічно здорових тварин можуть бути рознощики лептоспір. Літературні дані про кількість таких тварин суперечні, для точного вирішення такого питання удаються до мікроскопічного і бактеріологічного дослідження сечі в динаміці (не однократно). Епізоотологічний діагноз має на меті вивчити характер розвитку епізоотичного процесу, виявити шляхи занесення збудника в дану зону (ділянка, район, квартал і т.п.), ступінь ураженості тварин, проведення ретроспективного аналізу [2, 3, 5, 10, 15, 17, 19, 24, 26].

Проводячи епізоотологічні дослідження необхідно, перш за все, зробити ретроспективний аналіз за тривалий термін, перевірити журнали протиепізоотичних і протиепідеміологічних заходів, амбулаторні і стаціонарні книги, відомості про розтини. Основна мета ретроспективного аналізу - це виявлення епізоотичних і епідеміологічних вогнищ лептоспірозу у минулому, його характеру, інтенсивності епізоотичного процесу.

Зараження собак, як і інших тварин, найчастіше відбувається через воду і корми. Лептоспіри можуть проникати в організм тварини і людини через рани шкіри, мікротріщини, а також через пошкоджені слизисті оболонки. Слід мати на увазі, що можливе зараження статевим шляхом.

При встановленні першого випадку захворювання лептоспірозом собак, для з'ясування епізоотичної ситуації необхідно обстежувати в даній зоні всіх собак в РМА. Це має велике значення, оскільки в більшості випадків інфекція може протікати латентно. Виявити такий перебіг клінічно неможливо. Знаючи зараженість тварин, легко встановити шляхи занесення збудника і механізм його передачі [2, 3, 5, 10, 15, 17, 24, 26].

При епізоотичному спалаху лептоспірозу характерною є групова (ступінчаста) захворюваність собак. Захворює одночасно декілька тварин, потім наступає пауза, і знову захворює група тварин [10, 15, 17, 19, 24, 26].

2.7 Клінічні ознаки

Спостерігаючи сезонну динаміку лептоспірозу, можна відзначити, що клінічний прояв захворювання реєструється у весняно-літньо-осінній період з тенденцією зменшення до зими.

У багатьох літературних джерелах описані два симптоматично різних клінічних прояви лептоспірозу у собак: інфекційна жовтяниця і тиф собак (штудгарська хвороба). Збудником першого є - Icterohaemorrhagiae, другого - Canicola. Інфекційна жовтяниця характеризується лихоманкою, пригніченням, неприборкною блювотою, швидкою дегідратацією організму, колапсом і іноді кров'яними фекальними масами.

На 3-5-й день захворювання в ротовій порожнині розвивалися характерні зміни: слизиста оболонка рота висихає, на ній з'являються виразки з нерівною поверхнею, що кровоточать та переходять в сухі ділянки, що пізніше відмирають. Іноді виникали тонічні судоми. Смертність до застосування антибіотиків висока - до 80 %, загибель наступає частіше через 36 годин, іноді - через 4-10 діб [2, 5, 26].

Підгострий перебіг канікульозної лихоманки найчастіше не типовий, і діагностувати хворобу тільки на підставі клінічних ознак практично неможливо. Синдром, в основному нирковий, хоча спостерігають враження і інших органів. Жовтяниця може бути присутньою на початку хвороби разом з підвищенням температури тіла до 40°С. Найтиповіші симптоми: депресія, іноді - блювота, м'язовий біль на ранній стадії хвороби, “скрючене" положення тіла, пов'язане з болем у ділянці нирок. Ліву нирку в таких випадках вдається легко пропальпувати. Відзначають олігурію або поліурію, в сечі виявляють сліди білка і присутність жовчних пігментів і кислот. Смерть обумовлена уремією.

Хронічний перебіг канікульозного лептоспірозу у собак пов'язаний з лептоспіроносійством і протікає при нормальній температурі тіла. Відзначають виснаження, апатію, алопеції, полідипсію, копростази. Нерідкі випадки дерматитів і мокрих екземи, тонічних судом на тлі уремії або тимчасових парезів задніх кінцівок [2, 5, 26].

У щінних сук щенята гинуть відразу після народження або собака недоношує їх до відведеного терміну 1-2 тижні. у таких собак-носіїв можливо порушення репродуктивної здатності, тривала затримка тічки, різні післяродові ускладнення. У псів вражаються гені талії, що проявляється у вигляді запалень препуціального мішка, уретри, сечового міхура і простатитів. Досить часто у хворих собак сечовиділення неконтрольоване, внаслідок втрати чутливості сфінктерів сечостатевих органів.

Для встановлення діагнозу на лептоспіроз і оцінки стану хворої тварини важливе значення мають клінічні дослідження крові, сечі, а також біохімічного складу сироватки крові.

При гострому і підгострому перебігу лептоспірозу у собак спостерігають пригнічення лейкопоетичної системи із зміною нейтрофілів управо [2, 3, 5, 10, 15, 17, 19, 26].

Прогностичне значення має рівень концентрації сечовини в крові хворого тварини. При вмісті сечовини на рівні від 40 до 150 мг/l00 мл прогноз від сприятливого до сумнівного відповідно.

При збільшенні рівня сечовини понад 150 мг/100мл прогноз несприятливий.

При клінічному дослідженні сечі від лептоспіроносіїв виявляють наступні показники: сліди білка або його присутність, нейтральна реакція сечі, стороння мікрофлора, присутність жовчних пігментів і кислот, велика кількість лейкоцитів, епітелію, гематурія [2, 3, 19, 24, 26].

Інкубаційний період при інфекційній жовтяниці складає 10-20 днів, потім відзначають різке підвищення температури тіла до 40 0С, пригнічений стан, слабкість, анорексію, блювоту. Температура тіла потім знижується, але розвивається важка депресія, з'являються носові, шлункові або кишкові кровотечі, з'являються геморагії навколо рота, на губах і кон'юнктиві, кровоточивість ясен.

При діареї часто відбувається інвагінація товстого відділу кишечника. В кінці першого тижня, якщо смерть не наступила раніше, з'являється жовтяничне забарвлення слизистих оболонок і непігментованих ділянок шкіри. Після зниження температури тіла до нормального рівня або нижче, у тварин спостерігають сильну спрагу, собака приймає згорблену позу.

Сеча містить білок, жовчні пігменти, колір її від блідо-жовтого до темно-коричневого, запах гнильний. При пальпації у області нирок і печінки діагностують хворобливість. Шкіра у хворих собак суха, покрита лупою, кон'юнктива червона, набрякла, покрита гноєм. Загибель тварин відбувається на тлі гострої ниркової недостатності, що супроводжується олігурією, або анурією. Летальність складає 40-60%, якщо не буде надана своєчасна допомога.

При підгострому перебігу інфекційної жовтяниці симптоми, як правило, схожі з симптомами при підгострому перебігу інфекції, викликаний - L. canicola. Собака виглядає дуже хворою. В собаки може розвинутись легка жовтяниця [15, 17, 26, 31, 33].

2.8 Патоморфологічні зміни

Патолого-анатомічна картина залежить від перебігу захворювання. При розтині спостерігають гідрофілію органів і тканин, особливо у дорослих собак: підшкірної клітковини, набряки лімфатичних вузлів, легенів. Серце звичайного розміру. або дещо розширено унаслідок діастоли, серцевий м'яз в'ялий, блідо-червоного кольору, на розрізі місцями сіруватого відтінку; під eпікардом - крововиливи.

Селезінка, як правили, набрякла, без видимих змін. Печінка глинисто-червоного кольору з жовтяничним відтінком, іноді буро-жовта, буро-коричнева. Малюнок дольчатості стертий, на розрізі - окремі сіруваті некробіотичні вогнища. Нирки набряклі, консистенція в'яла. У корі спостерігають безліч геморагій.

У шлунково-кишковому тракті можуть бути ознаки гострого катарального або катарально-геморагічного запалення, інколи інвагінація кишечника (тонкого відділу) і випадання прямої кишки [2, 3, 6, 10, 19, 24]. У центральній нервовій системі відзначають жовтяничність оболонок мозку, ін'єкцію судин, набухання мозку, підвищений вміст ліквору в шлуночках і субарахноідальному просторі.

При геморагічній формі лептоспірозу жовтяничність у трупа відсутня. Проте, стоматит, виразки на слизистій ротовій порожнині і некротичні вогнища (синдром штудгардської хвороби) відносно рідкісні явища. У собак, загиблих від канікульозного лептоспірозу, найчастіше діагностують нефрозонефрит, крововиливи в різних органах і тканинах, гастроентерит, дегідратація тканин, а також жовтяничність або гепатозогепатит, як і при хворобі Васильєва - Вейля.

Особливий інтерес являють патологоанатомічні зміни в нирках, які варіюють залежно від тривалості інфекційного процесу. У гострих випадках - це збільшення і набряклість органу, світло-сіре забарвлення обох шарів, або плямисте забарвлення кіркового шару, фіброзна капсула легко знімається. У підгострих випадках - збільшення, набряк паренхіми, строкате фарбування кіркового шару, чергування ділянок червоного, світло-коричневого і сірого кольорів. Капсула знімається важко. У хронічних випадках, разом із змінами, властивими підгострому нефриту, виявляються фіброзні нарости, зрощені з капсулою і, більш того, цирозні зміни аж до "зморщеної нирки".

Відкладення вапна, як одну з найчастіших змін, спостерігають, головним чином, в ендокарді, переважно в лівому передсерді і шлуночку, в аорті у області її дуги, рідше в інших органах (слизова оболонка шлунку, кільця трахеї). Петрифікати виглядають сірувато-білими включеннями у вигляді дрібних піщинок, смужок, плям розміром близько декількох міліметрів, а іноді і більше. Якщо по виявленим включенням провести тупим краєм ножа, то можна відчути їх твердість і почути своєрідне потріскування.

У діагноз гепатозо-гепатит об'єднані патологічні стани печінки, що виявляються в збільшенні, жовтяничності, плямистому фарбуванні, наявності світло-сірих ділянок некрозу, набряклості, ущільнення [2, 3, 6, 19, 24, 26].

Міокардит - міокардоз діагностують за наступною ознакою: феномен "вареного м'яса" наявністю ділянок некрозу, гіперемією, тигроюдністю.

Дослідження показують, що немає чіткої відповідності будь-якої форми хвороби при певному сероваріанті лептоспір. Так, з патматеріалу від собак з жовтяницею і геморагічним синдромом виділяли як L. icterohaemorrhagiae, так і L. Сапiсоlа. Подібні результати були отримані і при дослідженні тварин 6езжелтушным лептоспірозом.

Отримані результати узгоджуються з даними В.3. Черняка про наявність перехідних форм лептоспірозу. З погляду лікаря діагноста, першорядним завданням розтину є нозологічний діагноз, заснований дослідженні характерних змін, що часто реєструється при будь-якій хворобі.

Літературні дані дозволяють вважати, що при лептоспірозі у собак найчастіше реєструється нефрозо-нефрит, крововиливи в різних органах, катарально-геморагічний гастроентерит, вапнування ендокарду, жовтяницю і гепатозо-гепзтит. Дані патологоанатомічні зміни достатньо демонстративні і дозволяють упевнено диференціювати лептоспіроз від інших хвороб собак при розтині [2, 3, 5, 6, 10, 15, 26, 32].

Гістологічні зміни в органах собак.

Ураження нирок є найбільш типовими. Тут виявляють зернисту дистрофію епітелію звитих канальців аж до зернистого розпаду. Характерна нерівномірна ін'єкція судин, розрідріблення їх адвентиції. У проміжній тканині з'являються лімфогістіоцетарні інфільтрати з домішкою нейтрофільних лейкоцитів. Клубочки набряклі, атрофічні; у розширених капсулах Шумлянського - серозна рідина. У нерівномірно розширених просвітах канальців містяться білкові маси, еритроцити, циліндри і відмерлі клітки. При хронічному перебігу лептоспірозу в нирках відзначають густу лімфоїдну інфільтрацію тканини біля судин і клубочків, можливі розростання фіброзної тканини, гранулем. Після імпрегнації гістопрепаратів сріблом по Льоватіді або Вартіну - Стеррі можна виявити велику кількість лептоспір в ниркових канальцях.

При мікроскопічному дослідженні препаратів серцевого м'яза виявляють субендокардіальні і епікардіальні крововиливи, осередкові скупчення еритроцитів між м'язовими волокнами. Міодегенерація носить осередковий (гніздовий) характер: лейкоцитарна інфільтрація на тлі різко вираженої зернистої дегенерації м'язових волокон, аж до їх розриву.

У судинах відзначають різний ступінь набухання кліток ендотелію, набухання адвентиції (серозний набряк). У судинах легенів, печінці, нирках спостерігають дуже часто спазми судин, дистонії капілярів і периваскулярну серозну, серозно-геморагічну інфільтрацію.

У селезінці - гіперплазія пульпи ретикуло-ендотеліальної тканини; синусові вени розширені, заповнені еритроцитами (до однорідної кров'яної маси). Фолікули зредуковані, набряклі з ознаками пікнозу або лізису.

У лімфатичних вузлах встановлюють ознаки серозно-катарального лімфоденіту. У легенях - різний ступінь набряку паренхіми і проміжної тканини, геморагічна інфільтрація тканини з скупченням еритроцитів в альвеолах і бронхах.

Печінка: дистрофія тканин і дезорганізація архітектоніки часточок, зсув "розповзання" гепатоцитів. Щілини між клітками заповнені білковою масою. Відзначають руйнування балок: некробіотичні вогнища розташовуються в центральній частині часточок і складаються з дрібнозернистої маси, місцями зливаються, капіляри в них відсутні. В інших судинах кровонаповнення неравномірне з набряком адвентиції та серозною периваскулярною інфільтрацією.

ЦНС: дистрофія гангліозних кліток до некрозу - особливо в рухових ядрах переднього рогу та дорсальиого ядра заднього рогу спинного мозку.

Відзначають набухання тіла клітки з ознаками каріолізису у волокнах пурин'є мозочку і пірамідальних клітках великих півкуль [5, 6, 10, 15, 17, 19, 24, 26, 31].

2.9 Діагностика

Діагноз на лептоспіроз, в більшості випадків, поставити у собак дуже важко. Це обумовлено, насамперед, різноманітністю форм клінічного перебігу інфекційного процесу, а при індивідуальному утриманні тварин, великою кількістю сероваріантів лептоспір та складністю виділення і типізації лептоспір. При цьому всі варіанти лептоспір, маючи різну антигенну і імуногенну структуру, викликають схожі клінічні і патологоанатомічні прояви. Тому при діагності цього захворювання

В комплексні дослідження необхідно включати: епізоотологічний діагноз, клінічний діагноз, патологоанатомічний і гістологічний діагноз, застосування специфічних лікувальних препаратів. Весь об'єм лабораторних досліджень (серологічних - РМА, мікроскопічних, бактеріологічних, включаючи біопробу) [2, 3, 5, 10, 11, 15, 17, 19, 26].

Для встановлення діагнозу на лептоспіроз і оцінки стану хворої тварини важливе значення мають клінічні дослідження крові, сечі, а також біохімічного складу сироватки крові [6].

2.10 Прогноз

Прогностичне значення має рівень концентрації сечовини в крові хворого тварини. При вмісту сечовини на рівні від 40 до 150 мг/100 мл прогноз від сприятливого до сумнівного відповідно. При збільшенні рівня сечовини понад 150 мг/100 мл прогноз несприятливий [2, 3, 5, 10, 15, 17, 19, 24, 26, 32, 33].

2.11 Лікування

Для лікування хворих собак в якості специфічного засобу рекомендується гіперімунна протилептоспірозна сироватка.

Німецька фірма "Hoechst" випускає сироватку "Штаглобан" проти декількох інфекційних захворювань, включаючи лептоспіроз. Будучи зробленою з крові собак, сироватка дуже добре приживається в організмі.

Специфічна терапія - засоби такого виду терапії призначені для усунення збудника з організму собаки. Їх застосування найефективніше на гострій початковій стадії інфекції, поки у хворої тварини в органах і тканинах не розвинулися важкі враження. Вводять гіперімунну сироватку проти лептоспірозу, оптимально не пізніше 4-6 дня від початку клінічних ознак захворювання. В період циркуляції лептоспир в крові застосовують антибіотик ряду пеніциліну, дегідрострептоміцин і стрептоміцин [2, 5, 10, 15, 17, 19, 24, 28, 26].

Симптоматична терапія направлена на усунення певних симптомів хвороби і полегшення загального стану тварини. До неї відносять застосування спазмолітичних препаратів, препатарів, що захищають печінку, протиблювотних, протисудомних і серцевих препаратів. Собаку поміщають в тепле приміщення, при розвитку обезводнення внутрішньовенно вводять збалансовані розчини (лактатні розчини Рінгера, розчини глюкози), вітаміни.

В лікуванні собак при лептоспірозі не менш важлива і дієтотерапія. В період хвороби та після одужання собак слід годувати кормами з низьким змістом білка, у разі жовтяничної форми - з низьким змістом жиру.

Відмінні результати дає введення комплексного препарати фірми "Laintex Veterani" (Іспанія) - "Пенбекс", до складу якого входять активні протилептоспірозні антибіотики, антигістамінні і протизапальні речовини. Для активної імунізації собак використовується вакцина фірми Rhone Merieux" (Франція) - "Гексадог", в яку входить лептоспіроз. Непогано зарекомендувала себе також полівалентна вакцина фірми "Prizer" - "Вангард 5/1" [10, 15, 17, 19, 24, 26, 31, 32, 33]

2.12 Профілактика і заходи боротьби

Собаку можна вакцинувати як вітчизняними комплексними вакцинами, так і імпортними вакцинами. Проти лептоспірозу собак вакцинують, починаючи з 8-9 тижневого віку, повторна вакцинація проводиться з інтервалом в 21-28 день. Перед проведенням вакцинації обов'язкова необхідно провести антигельмінтну обробку тварини. Як правило, використовують препарати широкого спектру дії (препарати з комбінацією празіквантела і пірантела). Собак намагаються не вигулювати в заболочених місцях, не допускають купання у водоймищах із стоячою водою.

При догляді за хворими тваринами дуже важливе дотримання людьми індивідуальних гігієнічних заходів і підтримка чистоти приміщень, оскільки існує небезпека зараження людини шляхом контакту з інфікованою збудником сечею і виділеннями хворого тварини [2, 3, 24, 26].

2.13 Висновок з огляду літератури

В даний час лептоспіроз собак слід розглядати як полісистемну хворобу, клінічний прояв якої варіює від лихоманкового стану середньої тяжкості до летального результату на тлі ураження нирок та печінки. Синдром штудгардської хвороби та іктеричної форми іктерогеморагічної інфекції може бути діагностовано за характерною ознакою і тяжкістю прояву. Проте, такий перебіг лептоспірозу у собак спостерігають дуже рідко, буквально поодинокі випадки.

Найбільш, типова підгостра хвороба, яка не може бути діагностована як лептоспіроз клінічно (тільки на підставі клінічних ознак). Тому рекомендується. обов'язкова лабораторна діагностика, враховуючи культивування і серологію.

Діагноз на лептоспіроз ставиться комплексно, з урахуванням анамнестичних даних, клінічних даних патологоанатомічних змін та, обов'язково з підтвердженням результатами лабораторних досліджень (бактеріологічних та серологічних).

Для лікування необхідно проводити вчасно з застосуванням засобів як специфічної так і симптоматичної терапії. Але краще проводити вакцинації собак. Зараз розроблено багато вакцин різних виробників. Більшість з них описана в огляді літератури. А для визначення кращої з них ми проводили дослідження, результати яких наведені в роботі нижче.

3. Власні дослідження

3.1 Матеріали і методи дослідження

Робота виконувалась у ТОВ “Компанія Фарм-Союз”, яка займається не тільки реалізацією ветеринарний препаратів, а й лікуванням тварин та профілактикою хвороб тварин. Розташована ТОВ “Компанія “Фарм-Союз” в місті Шостка Сумської області. Дослідження проводились на собаках різних порід та різного віку із вересня 2009 по січень 2012 року.

З метою визначення поширення лептоспірозу нами було досліджено 56 собак, які хворіли лептоспірозом, були привиті вакцинами різних виробників проти лептоспірозу, чи мали діагностичні титри антитіл а також не вакциновані собаки.

Проводилась порівняльна оцінка вакцин проти лептоспірозу - вакцини Вангард 5/L виробництва фірми Пфайзер Энімал Хелс (Pfizer Animal Health), США, та вакциною Мультикан-6 виробництва ООО “Ветбіохім” Росія.

Для порівняння ефективності вакцин проводились встановлення титрів специфічних антитіл в сирові собак після вакцинації різними вакцинами, а також проводилась порівняльна оцінка титрів специфічних антитіл вакцинованих собак з титрами специфічних антитіл проти лептоспірозу у собак не вакцинованих проти даного захворювання.

Встановлення титрів специфічних антитіл в крові тварин проводилось за допомогою серологічних досліджень в реакції мікроаглютинації.

Для постановки реакції мікроаглютинації потрібні: досліджувані сироватки крові собак, антиген-культури діагностичних штамів лептоспір, електроліт (фізрозчин), мікроскоп, аглютинацій ні пластинки або пробірки Флоринського, штативи, бактеріологічні пробірки, градуйовані піпетки на 1, 2, 5 і 10мл, апарат Флоринського, предметне скло.

Для дослідження придатна як свіжа сироватка, так і заморожена, висушена на фільтрувальному папері, консервована фенолом чи борною кислотою. В якості антигенів в РМА використовують живі культури лептоспір різних серологічних груп: Icterohaemorrhagiae, Javanika, Canicola, Pyrogenes, Cynopteri, Autumnalis, Pomona, Grippotyphosa, Heptomadis, Tarassovi, Bataviae, australis, Bollum, Sejroe, Mini.

В РМА використовують еталонні штами лептоспір або їх аналоги, рекомендовані науково-дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів і кормових добавок, підтримують їх періодичними пересівами через кожні 10-15 днів. Придатність культур для використання в реакції оцінюють шляхом перегляду пробірок на світлі, що проходить через середовище, чи мікроскопією.

При достатньому накопиченні лептоспір після струшування пробірки з культурою у світлі, що проходить через середовище, добре помітні муарові хвильки, а в спокійному стані легка опалесценція. Наявність осаду, плівки, помутніння середовища свідчать про проростання культури сторонньої мікрофлорою. Повна прозорість середовища свідчить про відсутність лептоспір.

В реакції використовують чисті культури лептоспір у віці 5-15 днів без ознак аглютинації і лізису з накопиченням 70-100 мікробних тіл у полі зору мікроскопа при збільшенні 20х10-1,5 або 40х7-10. Культури, що мають 150-200 і більше лептоспір у полі зору мікроскопа, розводять перед постановкою реакції поживними середовищами, або фізіологічним розчином до вказаної концентрації.

Через кожні три місяці проводять контроль діагностичних штамів лептоспір в реакції мікроаглютинації і лізису з груповими аглютинуючими сироватками. У відповідях про результати досліджень вказується серогрупа лептоспір, з якою реагувала сироватка, а не сировар або штам.

Електроліт в реакції мікроаглютинації використовують 0,85% хлористого натрію (ХЧ або ЧДА) в дистильованій воді. Розчин розливають у флакони по 100-200 мл, або бактеріологічні пробірки, стерилізують а ватоклаві при 1,0 атмосфері 30 хвилин.

Сироватку досліджують в чотирьох розведеннях 1: 50, 1: 100, 1: 500, 1: 2500. Порядок приготувань яких поданий в таблиці 1.

Таблиця 1.

Схема приготування розведень діагностичної сироватки

Необхідна кількість, мл

Одержані розведення сироватки

Фізіологічного розчину

Сироватки

Без антигену

З антигеном

4,8

0,2 нативної

1: 25

1: 50

2,0

2,0 з розведення 1: 25

1: 50

1: 100

2,0

0,5 з розведенням 1: 50

1: 250

1: 500

2,0

0,5 з розведенням 1: 250

1: 1250

1: 2500

При необхідності реакції ставлять в розведенні 1: 100, 1: 200, 1: 400, 1: 800 і т.д. до титру.

При дослідженнях сироватки, висушеної на фільтрувальному папері, вирізають чотири сухі краплі (0,2 мл сироватки) подрібнюють ножицями і залишають з фізіологічним розчином в об'ємі 4,8мл, екстрагують протягом години при температурі +370С. Одержаний екстракт використовують як початкове (вихідне) розведення сироватки 1: 25. Реакцію ставлять в аглютинацій них пластинках. Розведену сироватку розливають, починаючи з більшого розведення в лунки аглютинацій них пластин по 0,1 мл в кожну мірною піпеткою на 1мл або апаратом Флюринського.

Кожне розведення сироватки розливають в окремий ряд, що складається з 7-15 лунок (пробірок) в залежності від кількості антигенів, що використовуються в реакції. Кожну культуру-антиген вносять по 0,1мл у чотири лунки з різними розведеннями сироватки. Після додавання антигенів пластини струшують і витримують у термостаті про температурі +30оС впродовж години.

Контролем є суміш культури лептоспір з фізіологічним розчином по 0,1мл. Лептоспіри в контролі повинні бути рухомі, не мати ознак лізису та аглютинації. Реакцію враховують шляхом мікроскопії крапель з кожної лунки в темному полі мікроскопа при збільшенні 20х10 або 20х7-1,5.

Краплі з лунок вносять на предметне скло бактеріологічною петлею від більшого розведення до меншого і продивлюються іх без покривного скла. Краплі можна вносити двома способами: а) бактеріологічною петлею діаметром 3мл на скло відразу до 30 крапель і поті їх продивляються під мікроскопом, б) бактеріологічною петлею діаметром 1мл на предметне скло в освітлений центр поля зору одну краплю і продивляються її, пересовують столик на 2-3мл і поруч з першою наносять і враховують другу краплю. В цьому випадку на одному предметному склі враховують 60-80 крапель.

Після кожного антигену петлю прожарюють і охолоджують.

Результати реакції оцінюють в хрестах по 4-бальній системі:

++++ - аглютиновані 100% лептоспір,

+++ - аглютиновані 75% лептоспір,

++ - аглютиновані 50% лептоспір,

+ - аглютиновані 25% лептоспір,

- (знак мінус) - аглютинація відсутня.

Аглютинація проявляється в склеюванні лептоспір і утворенні павучків. Павучок має від 3-5 до декількох десятків і навіть сотень лептоспір. Вільні кінці лептоспір зберігають рухомість. У початкових розведеннях сироватки може спостерігатись лізис лептоспір, що проявляється в набуханні і втраті рухомості, появі зернистості і повного розпаду мікробних клітин.

Оцінка показників РМА. Позитивною вважається РМА з оцінкою на два хрести і більше при відсутності аглютинації в контролі.

Наявність специфічних антитіл в сироватці крові тварин в титрі 1: 50 у не вакцинованих, 1: 100 - у вакцинованих свідчить про інфікованість даної тварини або можливе лептоспіроносійство.

Кров від тварин, яких підозрюють у захворюванні, і кров тварин, що не реагували при першому дослідженні, повторно перевіряють через 15-30 днів. Виявлення антитіл у тварин, що не реагували при першому дослідженні, або наростання титру у реагуючих в РМА у 5 і більше разів свідчить про активний інфекційний процес у обстежуваних тварин. Збудником лептоспірозу при серологічних дослідженнях вважають лептоспір тієї серологічної групи, до якої виявлені антитіла у найбільш високому титрі.

Лептоспіри Australis, Bataviae, Autumnalis, Ballum, Pyrogenes, Cynoptery, Kazachstanika можуть бути визначені збудниками лептоспірозу у тварин тільки після виявлення цих лептоспір в чистій культурі, або підтверджені їх ролі в реакцією імуноабсорбції

Методика постановки реакції імуноабсорбції

при дослідженні проб сироватки крові.

В реакції імуноабсорбції вивчають проби сироваток крові тварин, що аглютинують лептоспіри декількох серологічних груп в рівно високих титрах або, що мають найвищий титр по відношенню до лептоспір, раніше не відомих як збудника лептоспірозу у сільськогосподарських тварин.

Для проведення абсорбції вирощують в о,2-0,5 літрових флаконах всі штами лептоспір, з якими дана проба сироватки дала реакцію аглютинації.

До 5-7 добових культур додають 0,3% розчину формаліну і витримують 10-12 годин. Потім лептоспіри осаджують центрифугуванням при 10 тис. об. /хв. впродовж 30 хвилин.

Зливають над осадову рідину, а осад суспензують в об'ємі 0,9 мл середовища або фізіологічного розчину.0,1 мл досліджуваної сироватку змішують з 0,9мл концентрованого антигену і витримують впродовж 48 годон при температурі 1-50С. Абсорбовану сироватку перевіряють в РМА на наявність залишкових антитіл до штаму - адсорбенту, а потім досліджують з лептоспірами груп, з якими реагувала сироватка до абсорбції. В процесі абсорбції лептоспіри, що є збудником інфекції у даної тварини, вилучають із сироватки антитіла до лептоспірозу всіх інших серологічних груп, в той час як антитіла до штаму - збудника хвороби не абсорбуються з сироватки гетерологічними типами лептоспір.

Для скорочення об'єму роботи сироватку можна спочатку абсорбувати лептоспірами, що є найбільш частими збудниками хвороби у тварин даниго виду.

Бактеріологічна діагностика

Основа бактеріологічної діагностики базується на виявленні лептоспір у досліджуваному матеріалі шляхом мікроскопії аьо виділення культури і складається з наступних етапів:

- відбір патологічного матеріалу

- мікроскопія у темному полі

- виділення культур лептоспір висівом у спеціальні живильні середовища або біологічною пробою на лабораторних тваринах

- ідентифікація і диференціація виділених культур

Матеріал для прижиттєвої діагностики є кров та сеча, для посмертної - трупи дрібних тварин. Від трупів великих тварин беруть серце, шматочки паренхіматозних органів, нирку, транссудат з грудної та черевної порожнини, перикардіальну рідину, сечовий міхур із вістом, спинномозкову рідину. Абортований плід доставляють до лабораторії цілим, або з нього відбирають шлунок із вмістом та паренхіматозні органи плоду.

Сечу відбирають при сечовиділенні у чистий посуд. Кров для бактеріологічного дослідження у кількості 3-5мл беруть при підвищенні температури тіла на 1-7 день хвороби. Для серологічного дослідження відбирають 5-10мл крові і не раніше, ніж через 5-7 днів після прояву клінічних ознак хвороби або через 60 днів після введення протилептоспірозної вакцини.

Нирку відбирають не розтинаючи капсули. Серце, сечовий міхур і шлунок беруть разом із вмістом, для чого накладають лігатури на відповідні судини і сфінктери. Кожен орган, або шматочок органу загортають окремо в пергамент. Ліквор, транссудат, спинномозкову рідину та інші рідкі субстрати набирають стерильним шприцом, або піпеткою у стерильні пробірки. Воду для виявлення лептоспір беруть в кількості 1,5-2 л у стерильні колби з ватно-марлевими пробками. Матеріал повинен бути відібраний і досліджений впродовж 6 годин у літній час, 10-12 годин при умові зберігання в охолодженому стані.

Мікроскопія сечі повинна бути закінчена при температурі 30-40*С впродовж 4 годин, 25-300С - 4-5 годин, 20-250С - 6-8 годин, 18-200С - до 10-12 годин. Вірогідність виявлення лептоспір у досліджуваному матеріалі більш пізній термін не виключено, але значно знижується. Тому при дослідженні необхідно враховувати як умови відбору матеріалу, так і терміни транспортування матеріалу та терміни проведення досліджень, щоб вкластися в період виживання лептоспір. В Іншому випадку результат може бути негативним.

Мікроскопічне дослідження

Для мікроскопічного дослідження на лептоспіроз необхідні:

- біологічний мікроскоп,

- конденсор темного поля,

- освітлювач,

- предметне скло, завширшки не більше 0,8-1,1мм,

- покривне скло стандартне.

Порядок мікроскопії у темному полі такий: освітлювач з'єднують з мікроскопом з'єднуючою планкою. Пересовуючи лампочку освітлювача, фокусують світло на центрі плоского дзеркала мікроскопа. При цьому чітко мають бути видимі завитки спіралі. Верхню лінзу конденсатора встановлюють на рівні предметного столика. Центрують конденсор за допомогою регулюючих гвинтів по оптичній осі мікроскопа. На верхній лінзі конденсора за умови правильної установки видно рівномірно освітлене коло.

Препарат для мікроскопічних досліджень готують за принципом роздавленої краплі. Невеликий об'єм досліджуваного матеріалу наносять піпеткою або бактеріологічною петлею на предметне скло і покривають покривним склом, уникаючи появи пухирців повітря. На одному предметному склі готують три роздавлені краплі. На верхню лінзу конденсора наносять краплю дистильованої води і розмішують препарат для мікроскопії. Простір між лінзою конденсора та предметним склом повинен бути заповнений тонким шаром види, без пухирців повітря, що зменшує розсіювання світлових променів. Фокус конденсора повинен знаходитись в площині препарату. Конденсор при цьому, звичайно, щільно прилягає до скла. Іноді, в залежності від товщини препарату, його доводиться опускати на 0,5-1мм.

Матеріал, що досліджується, мікроскопують при збільшенні 40х7-10 або 20х1, 5х7, а для більш детального розгляду препарату - при збільшенні 40х10-15 або 40х1, 5х10.

Характеристика лептоспір.

Лептоспіри при мікроскопії у темному полі являють собою спіралеподібні тонкі сріблясті нитки, кінці яких, обидва або один, зігнуті і булаво подібно потовщені. Зустрічаються і без гачкові форми лептоспір. Лептоспіри рухаються. В рідких середовищах звичайними формами руху є обертальний прямолінійно-поступальний з одночасним обертанням навколо власної осі та круговий. Один і той же екземпляр може здійснювати і обертальний, і поступальний рухи. Морфологія і характер руху на стільки типові, що це дозволяє безпомилково розпізнавати лептоспіри у палолочічному матеріалі. Крім того лептоспіри при мікроскопічному дослідженні на відміну від інших мікроорганізмів ніколи не бувають блискучими.

Можливість безпомилковою диференціації лептоспір від мікроорганізмів інших видів за морфологічними ознаками надає право при лептоспірозі встановлювати діагноз за результатом мікроскопічного дослідження, без подальшого виділення чистих культур та їх ідентифікації.

Мікроскопія сечі

Сечу мікроскопують у нативному вигляді або після центрифугування. Прозору сечу, яка не містить кристалів солей, пластівців, сім'я, інших сторонніх часток, центрифугують при 10-15 тис. об. /хв. протягом 30 хвилин. Зливають над осадову рідину, осад ресуспензують в залишковій краплі сечі і мікроскопують.

Сечу, яка містить значну кількість сторонніх часток, очищують центрифугуванням при 3 тис. об. /хв. протягом 10 хвилин, потім зливають над осадову рідину і центрифугують її для осадження лептоспір при 10-15 тис. об. /хв. протягом 30 хв.

Лептоспіри з активною рухомістю знаходять приблизно у 50% позитивних проб, в інших випадках вони не рухомі і досить часто мають зменшену морфологію. Кількість їх також може бути різна. В сечі приблизно у 30% тварин - лептоспіроносіїв міститься по 1-2, рідше по 5-7 і дуже рідко по 10-15 - лептоспір у кожному полі зору. У 30-35% випадків вдається виявити 1-2 лептоспіри у 5-10 полях зору. В останніх випадках виявляють 1-2 ленптоспіри на 20-50 і більше полів зору.

В кислій сечі рН 5,0-6,0 лептоспіри швидко втрачають рухомість і гинуть. Іноді мертві клітини зберігають форму, типову для лептоспір, але в них по довжині тіла буває видно зернистість, доволі часто кінцеві гачки виправлені.

Мікроскопія крові.

Кров, узяту від хворої або підозрілої на захворювання тварини, змішують з подвійною кількістю 1,5% розчину лимонно-кислого натрію, центрифугують при 2-3 тис. об. /хв. протягом 5хв, або відстоюють протягом години, мікроскопують прозорий над осадовий шар рідини. Доцільно проводити осадження лептоспір з над осадової рідини центрифугуванням при 10-15 тис. об. /хв. протягом 30 хвилин.

Мікроскопія суспензії з органів.

При безсимптомному перебігу лептоспірозу суспензію готують з шматочків коркового шару нирки, а при гострому - з нирки і печінки. Із абортованого плоду мікроскопують суспензію з усіх органів. Шматочки органу, який досліджується, вагою 2-3г розтирають у ступці з 5-7мл поживного середовища, фізіологічного розчину або стерильної води до одержання гомогенної суспензії. Її відстоюють в холодильнику 1-2 години або центрифугують при 3 тис. об. /хв. протягом 10 хвилин і мікроскопують надосадкову рідину.

Трансудат з грудної та черевної порожнини, навколосерцеву рідину, вміст шлунку плоду та інші рідкі субстрати мікроскопують по тій же методиці, що і сечу.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены