Лептоспіроз великої рогатої худоби

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра епізоотології,

Паразитології і Ветеринарно-санітарної Експертизи

КУРСОВА РОБОТА

З Епізоотології та інфекційних хвороб

На тему: « Лептоспіроз великої рогатої худоби»

Студентки 4 курсу, 2-А групи

Факультету ветеринарної

Медицини

Пупишевої О.С.

Одеса-2015



Зміст

Вступ

Огляд літератури

Акт епізоотичного обстеження господарства

Календарний план щодо профілактики та ліквідації хвороби

Аналіз виконання проведених заходів та їх наукове обґрунтування

Висновки і пропозиції виробництву

Список використаної літератури

лептоспіроз худоба хвороба



Вступ

Інфекційні хвороби небезпечні своєю тенденцію до вибухового розповсюдження по всій території , здібності до масового ураження тварин, через що часто зачіпають загальнодержавні інтереси та спричинюють за собою значний економічний збиток.

Серед таких захворювань велику загрозу для сільськогосподарських тварин спричинює лептоспіроз. Особливо небезпечна лептоспірозна інфекція для свинарських господарств і ферм великої рогатої худоби[1].

Лептоспіроз значно поширений у різних клімато-географічних і ландшафтних зон майже всіх країн світу. Географічні райони залежно від природних й екологічних умов мають свої особливості щодо екологічної структури вогнищ лептоспірозу.

Виявлення основних і додаткових джерел інфекції - важливий захід для правильної організації протиепідемічних та протиепізоотичних заходів на неблагополучних територіях[4].

В більшості країнах Європи ця хвороба набула такого ж соціально-економічного значення як туберкульоз та бруцельоз.

Останніми роками в Україні відмічається тенденція до зростання захворюваності на лептоспіроз серед тварин різних видів, які підтримують антропургічний резервуар лептоспір і можуть слугувати джерелом збудника для людини[3].

В більшості випадків блискавична форма захворювання майже не спостерігається, гостра та підгостра - рідко, а найчастіше - хронічна, атипова і безсимптомна. Тому при лептоспірозі важлива роль у вивченні епізоотичного процесу належить діагностичним дослідженням. Повсякденна активація лептоспірозу домашніх тварин, особливо протягом останніх років, не має прогнозованого впливу на епідеміологічну ситуацію, яка значною мірою лімітується іншими факторами[5].

Значне підвищення захворюваності на лептоспіроз не тільки серед тварин різних видів, а й людей потребує розробки комплексних науково обґрунтованих планів загально профілактичних, протиепізоотичних і протиепідемічних заходів у межах регіону, області, адміністративних районів й окремих неблагополучних зон[7].



Огляд літератури

Лептоспіроз (Leptospirosis) - переважно гостра природно-осередкова хвороба тварин і людини, що характеризується у тварин переважно безсимптомним перебігом, в типових випадках - короткочасною лихоманкою, анемією, жовтяницею, гемоглобінурією, гемморагічним діатезом, масовими абортами, некрозом слизистих оболонок і шкіри, атонією травного каналу[1].

Захворювання як самостійна нозологічна одиниця було визначено порівняно недавно. У ветеринарній та медичній літературі воно зутрічається під різними назвами: водна лихоманка; японська і австралійська семиденна лихоманка; інфекційна жовтяниця; іктерогемоглобінурія великої рогатої худоби, овець і кіз ; штутгартська хвороба; хвороба Васильева - Вейля; тиф; ензоотична жовтяниця; гемморагічний ентерит собак ; інфекційна жовтяниця коней ; жовтяниця, лептоспіроз свиней ; лептоспіроз кішок[2,3] .

Якщо заглянути в історію вивчення лептоспірозу, то видно, що перші повідомлення про це захворювання відносяться до ХVIІІ століття. Ще в 1730 році Бланхи в книзі “Historia hepatis” описав епідемію жовтяниці.

Захворювання тварин і людей лептоспірозом довгий час не диференціювали від захворювань, які супроводилися жовтяницею .

В 1886 році в Німеччині описав клініку подібного захворювання Вейль, але він не диференціював його в нозологічну форму, як це зробив Васильев(1888 р.), тому іктерогемморагічний лептоспіроз був названий хворобою Васильева-Вейля. Потім лептоспіроз людини був виявлений в Європі, Китаї, Америці, Австралії.

Лептоспірозну етіологію тифу “собак” (Штутгартська хвороба собак) вперше описав В.З.Черняк 1931 року ; потім С.Я.Любашенко 1939 рік .

Лептоспіроз лисиць описаний Дудником (1926), Любашенко (1939) і ін.

Лептоспіроз великої рогатої худоби вперше виявлений на Північному Кавказі, а в нас дослідниками С.Н.Никольськім, Марченко в 1935 р. І названий іктерогемоглобінурією (інфекційною жовтяницею).

Перші відомості про захворювання лептоспірозом сільськогосподарських тварин на Україні належать Ф.М.Пономаренко (1933 - 1935 р.).

Збудника захворювання від хворої людини вперше виділили японські вчені в 1915 р. - Інадо, Хоки, Канеко. В Україні вперше збудника лептоспірозу виявив у Києві Б.Я.Ельберт в 1939 р.

В 1938 р. В.І.Терськіх серологічно довів лептоспірозу природу іктерогемоглобінурії, а в 1939 р. виділив культуру лептоспір. В тому ж році незалежно один від одного В.М.Земськов, С.Я.Любашенко, В.Г.Романенко, Ф.М.Десятов отримали культуру лептоспір від великої рогатої худоби, хворої лептоспірозом.

Лептоспірозну природу інфекційної жовтяниці коней вперше встановили С.Я.Любашенко і Л.С.Новікова в 1946 р.

Лептоспіроз свиней першим описав Н.І.Горбань (1951).

Різноманітність найменувань хвороб, рівно як і різні назви збудника її, з'явилася підставою для авторів висунути положення, що лептоспіри серологічних типів спричиняють захворювання, відмінні по своїх клінічних проявах, і що деякі штами лептоспір патогенні лише для певних видів тварин.

В той же час встановлено, що описані під різними назвами збудники захворювання морфологічно цілком ідентичні. Так само як епізоотичні закономірності перебігу захворювання , Багато в чому однотипна клініка, морфологія крові, патологоанатомічні і гістологічні зміни. Іншими словами, лептоспіроз - едентичне захворювання у різних видів тварин. Лептоспірозом також хворіють люди[1,2,5,7,9].

Хвороба зареєстрована практично у всіх ландшафтно-географічних зонах земної кулі (близько 70 країн), що вимагає і передбачає посиленої уваги медиків і ветеринарних лікарів в боротьбі із цією інфекцією[11].

Вона завдає значного економічного збитку сільському господарству, який складається з загибелі тварин, недоотримання приплоду при масових абортах, народження не життєздатного молодняку, втрати племінної цінності тварин, вибраковування туш або окремих її частин при забої тварин, зниження якості шкіряної сировини[5].

Тварини, заражені лептоспірозом, погано ростуть і розвиваються.

Складовою частиною економічного збитку при лептоспірозі є :

затрати на проведення обмежувальних заходів,

затрати на проведення профілактичних і оздоровчих заходів,

затрати на проведення дезинфекцій,

затрати на придбання біопрепаратів і медикаментів,

проведення лабораторно-діагностичних досліджень[12].

Етіологія хвороби

Збудник лептоспірозу - мікроорганізм, названий японським дослідником Ногуши (1918) - лептоспірою, що в перекладі із грецького означає - ніжна спіраль.

Лептоспіри відносяться до ряду spirochaetales, родини Greponematacea, роду Leptospira. Останній розділений на три види: сапрофітичних - L. biflexa, виявлених в ставковій воді і ґрунті, і паразитичних - L. interrogans, L. parva.

На території України зустрічається один види сапрофітичних - L. biflexa, а також один вид патогенних лептоспір L. interrogans. Патогенні лептоспіри, які за антигенними властивостями розподілені на 23 серологічні групи, що включають 202 серовари.

Обласні і районні державні лабораторії ветеринарної медицини України працюють із 7 серогтрупами - Ісtеrоhаеmоrrhаgiае, Cаnісоlа, Grippotyphosa, Pоmоnа, Mіtis (tarassovi), Haebdomadis, Sejroe[1,2,7].

Лептоспіри займають проміжне положення між бактеріями і найпростішими. Рухливість лептоспір є важливою діагностичною ознакою. Спеціальні методи (імпрегнація сріблом по Левадіті) дають задовільні результати[4,5].

У морфологічному та культуральному відношенні лептоспіри різних серотипів ідентичні й у «темному полі» мікроскопа мають вигляд ніжних, тонких, сріблясто-білих спіралеподібних паличок та ниток з потовщеннями на кінцях, розміром (4... 15) х (0,2...0,4) мкм, з активним різноманітним рухом. Культивують лептоспіри за температури 26 - 28 °С, рН = 7,2 - 7,4 на елективних рідких середовищах Уленгута, Терських, Любашенка, Ферворт -- Вольфа, до складу яких входить 5 - 10 % кролячої або баранячої сироватки. Культури ростуть повільно, впродовж 7-10 діб, іноді довше. Типову ідентифікацію лептоспір здійснюють за допомогою специфічних сироваток за реакцією мікроаглютинації (РМА). До експериментального зараження чутливі золотисті ховрахи, морські свинки З -- 4-тижневого віку, 8 -- 10-денні кроленята, а також цуценята. Лептоспіри є типовими гідробіонтами, тому у воді річок та озер зберігаються до 200 діб, у стічних водах -- до 10 діб, у вологому ґрунті з нейтральною і слабколужною реакцією -- до 43 - 279 діб. Дуже чутливі до висушування -- у сухому ґрунті втрачають здатність рухатися через ЗО хв., гинуть через 2-12 год. Під дією сонячного випромінювання лептоспіри інактивуються через 2 год., при нагріванні до 56 °С -- ЗО хв, до 76 - 96 °С -- миттєво. Добре витримують низькі температури, в замороженому стані зберігаються до ЗО діб. У сечі сільськогосподарських тварин і гризунів зберігаються 4 -- 7 год., у молоці -- 8-24 год., у замороженій спермі -- 1-3 роки, гноївці -- 24 год[3,4,5,6].

Епізоотологічні данні

До лептоспірозу сприйнятливі велика рогата худоба, буйволи, свині, коні, вівці, кози, олені, собаки, верблюди, коти, гризуни, хутрові звірі, комахоїдні, сумчасті тварини. Найчастіше уражуються свині й велика рогата худоба. У молодих тварин перебіг хвороби тяжчий і летальність вища порівняно з дорослими тваринами. Всі збудники лептоспірозу тварин патогенні для людини, збудники лептоспірозу людини патогенні для тварин, та все ж серотипи лептоспір володіють різною вірулентністю для тварин окремих видів і людини. Так, збудник відносно доброякісної форми лептоспірозу людини - L.grippotyphosa спричиняє важке захворювання в великої рогатої худоби, а L.icterohaemorragiae,що не викликає явного захворювання в сірих пацюків, зумовлює важку форму лептоспірозу в людини[5].

Сприйнятливість залежить від величини інфікованої дози, воріт інфекції, віку тварин (молоді більш сприйнятливі), їх вгодованості, умов утримання і годівлі.

Для інфікування через пошкоджені слизові оболонки потрібно менше лептоспір, ніж при зараженні через шлунок.

При появі в господарствах лептоспірозу він може пошириться у вигляді ензоотії в одній або різних вікових групах сприйнятливих тварин одного або декількох видів[1,5,8].

В тварин найважчий перебіг хвороби викликають L.Pomona і L.grippotyphosa, а носійство при зараженні ними досягає 1 - 7 % і навіть 10 - 50 % (в південних регіонах).

Резервуаром патогенних лептоспір у природі е дрібні дикі ссавці -- лептоспіроносії (польові миші, сірі та інші види щурів, сумчасті, комахоїдні), хижі тварини, які постійно мешкають на певній території і формують природні осередки інфекції. В антропургічних осередках резервуаром збудника стають інфіковані сільськогосподарські, домашні тварини й синантропні гризуни. Патогенні лептоспіри значно поширені в природі та серед домашніх тварин, де вони формують і стійко зберігають осередки інфекції пульсуючого типу. Природні осередки інфекції найбільш потужні в гирлах річок, озерно-плавневих та болотяних екосистемах[13,14].

Джерелом збудника інфекції е клінічно та безсимптомно хворі тварини, а також перехворілі лептоспіроносії, які тривалий час виділяють збудник із сечею: гризуни -- довічно, свині -- до 2 років, вівці -- до 9 міс, велика рогата худоба -- до 20 міс, собаки -- до З років, коти -- до 119 діб, лисиці -- до 514 діб. У неблагополучних господарствах лептоспіроносійство становить у великої рогатої худоби від 1 - 2 % до 10 - 20 %, у свиней -- 30 - 80 %[10,11].

Крім того лептоспіри потрапляють в організм через пошкоджену шкіру і слизові оболонки ротової і носової порожнини, кон'юктиву ока.

Не виключена можливість зараження собак через слизову оболонку носової порожнини і носоглотки при вдиханні інфікованої сечі у вигляді крапель під час обнюхування статевих органів самок. Зараження лептоспірозом під час статевого акту малоймовірний, хоча не відкидається. Не виключається можливість внутрішньоутробного зараження. Тварини абортують звичайно через 2-3 тижні після початку захворювання без яких-небудь передвісників[2].

З організму лептоспіри виділяються переважно із сечею, можливо, також з фекаліями, молоком, спермою, виділеннями зі статевих органів, з абортованим плодом. Зараження відбувається через воду стоячих водойм і заболочених луків, забруднених виділеннями хворих та перехворілих тварин-лептоспіроносіїв, через контаміновані лептоспірами корми та підстилку, при поїданні інфікованих трупів гризунів (свині, собаки, коти, лисиці) та не знешкоджених продуктів забою хворих тварин (промислові звірі). Доведено можливість передавання збудника хвороби статевим шляхом і внутрішньоутробно. Спалахи лептоспірозу серед великої рогатої худоби спостерігаються переважно в літньо-осінній пасовищний період. При первинному виникненні інфекції хворіють тварини різних вікових груп, хвороба охоплює від 20 до 60 % сприйнятливих тварин, призводячи до загибелі значної частини не імунного молодняку. В стаціонарно неблагополучних господарствах переважає безсимптомний перебіг інфекції з тривалим лептоспіроносійством, наявністю в крові специфічних антитіл, періодичними спалахами інфекції при появі нових неімунних тварин[9,12].

Більшість дослідників вважають, що лептоспіри, потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, проникають в тканини по всій його довжині, розпочинаючи із слизистої оболонки ротової порожнини. Підтвердженням цього є дослід, проведений Кругликовым В.М. (1960). В дослідах на кроленятах (180 - 200 р.) була доведена можливість інфікування при введенні культури лептоспіри через кон'юктиву, слизову оболонку ротової порожнини, носа, шлунку і через пошкоджену шкіру. У всіх випадках отримали захворювання кроленят і виділили культуру лептоспір із печінки, нирок , селезінки, головного та спинного, кісткового мозку, крові[4].

Велика рогата худоба тривалий час є лептоспіроносієм після захворювання, а саме - до 7 місяців.

Ступінь обсіменіння лептоспірами навколишнього середовища багато в чому залежить від рН і температури. Патогенні лептоспіри добре виживають у воді, якщо реакція її нейтральна або слаболужна. Не знешкоджений гній і фекалії від хворих тварин є джерелом зараження всіх сприйнятливих тварин .

Сприйнятливість різних видів сільськогосподарських тварин не залежить від статі і порідності.

Трупи тварин і сировина, тваринницькі продукти, отримані від хворих лептоспірозом тварин, суттєвого значення для зараження здорових тварин не мають. Патогенні лептоспіри через 4-8 годин після загибелі тварин лізуються в результаті розкладання трупа.

Лептоспіроз переважно сезонне захворювання і більшість епізоотій реєструється з травня по листопад[1,2,7,8,10].

Патогенез

Після проникнення в організм лептоспіри течією крові заносяться в печінку, де розмножуються. Потім з кров'ю проникають у різні органи й тканини, зумовлюють бактеріемію та підвищення температури тіла. Лептоспіри спричинюють гемоліз еритроцитів, анемію, накопичення в крові гемоглобіну і утворення пігменту білірубіну, який відкладається в тканинах, забарвлює їх у жовтий колір і зумовлює жовтяницю. При тяжкому ураженні печінки частина жовчі надходить безпосередньо в кров, що посилює жовтяничність. Гемоглобін частково виводиться із сечею, забарвлюючи її в червоний колір. Розвивається загальна інтоксикація організму, порушення функції печінки, нирок та інших органів. Під дією токсичних речовин лептоспір вагітні тварини часто абортують [12].

Інші дослідники віддають перевагу крові, в якій лептоспіри розмножуються (лептоспіремія, що можна підтвердити мікроскопією центрифугатів крові ), а потім проникають до органів[14].

В інкубаційному періоді відбувається концентрація лептоспір в органах багатих ретикулоендотеліальними елементами (печінка, селезінка, лімфовузли, кістковий мозок). Досягнувши певної кількості і зруйнувавши клітинні елементи, фіксуючі їх в місцях локалізації, лептоспіри проникають у велике коло кровообігу і, розмножуючись в ньому, розносяться по всіх органах і тканинах, нагромаджуючись переважно в нирках.

Розмноження лептоспір в крові визначає клінічну реакцію організму, що характеризується різким підвищенням температури, яка утримується увесь час, доки лептоспіри знаходяться в крові. В цей же час відбувається накопичення специфічних антитіл. Вони викликають лізис лептоспір, що супроводжується виділенням токсинів(гемолізину, фібролізину, ендотоксину, плазмокоагулази, гіалуронідази, ліпази, лецитинази), під дією яких підвищується проникність судин, лізис еритроцитів, виникають крововиливи в нирках, легенях, ендокарді і епікарді, слизових оболонках, розвивається гематурія і жовтяниця різної інтенсивності[10,12]

Таким чином захисний процес (утворення антитіл) носить суперечливий характер: лізуються лептоспіри з одного боку і нагромаджуються токсичні речовини з другого боку. Збільшення в крові значної кількості антитіл супроводжується знищенням лептоспір у всіх органах і тканинах, крім нирок. В них лептоспіри розмножуються і з сечею виділяються в зовнішнє середовище. Така стійкість лептоспір в нирках пояснюється анатомічними особливостями тілець Боумена, де локалізуються лептоспіри: стінки капілярів мальпігієвих клубочків непроникні для глобулінів - носіїв антитіл.

Крововиливи і некрози шкіри у хворих тварин пояснюються тим що в результаті інтоксикації капіляри звужуються і закупорюються тромбами, що порушує живлення шкіри і слизистих оболонок.

Експериментально доведено, що гемоліз еритроцитів - результат дії ендотоксину лептоспір, який має гемолітичні і токсичні властивості. Руйнування еритроцитів веде до накопичення в крові великої кількості гемоглобіну. який не може бути повністю використаний печінкою для утворення білірубіна через дві обставини: гемоглобіну дуже багато, а печінка внаслідок порушення функції не здатна синтезувати пігменти. Білірубін не проходить через печінку і, адсорбуючись тканинами, зумовлює їх жовтяничність. Жовтяниця також пояснюється всмоктуванням жовчі в кров, що відбувається в результаті закупорки жовчних ходів[9].

Смерть тварин від лептоспірозу пояснюється або серцевою недостатністю в результаті анемії або ж уремією внаслідок важкого ураження нирок.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби.

Основними симптомами при лептоспірозі є : лихоманка на протязі 5 - 6 днів, анемія, жовтяниця гемолобинурія, гемморагичний діатез, некроз слизистих оболонок, шкіри, відхилення від норми з боку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової системи.

Розрізняють три стадії в розвитку клінічних ознак лептоспірозу: стадія продромальних симптомів, стадія клінічних ознак і стадія видужання[5].

Більшість дослідників розрізняє блискавичну, гостру, підгостру, хронічну і атипову форми перебігу лептоспірозу[12].

Зустрічається і так званий безсимптомний лептоспіроз, суть якого є імунізуюча субінфекція.

Інкубаційний період триває від 3 до 20 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний. У великої та дрібної рогатої худоби іноді спостерігається блискавичний. У великої рогатої худоби блискавичний перебіг хвороби виявляється раптовим підвищенням температури тіла до 40,0 - 41,5 °С, сильним пригніченням, різкою гіперемією кон'юнктиви, частим поверховим диханням, ниткоподібним пульсом (90 - 100 ударів за хвилину), жовтяничністю шкіри та слизових оболонок, іноді проносом, гемоглобінурією. Через 12 - 24 год настає смерть тварини від асфіксії. Летальність при блискавичному перебігу може досягти 100 %.

Гострий перебіг у великої рогатої худоби характеризується пропасницею (40,0 - 41,5 °С) впродовж 6-8 діб, припиненням жуйки. Добре виражена жовтяничність шкіри та слизових оболонок. З появою жовтяниці та гемоглобінурії температура тіла знижується. З'являється пронос, що невдовзі змінюється запором і стійкою атонією кишок. У ділянці носового дзеркальця і губ, на яснах, щоках, язиці, іноді на сосках вимені й соромітних губах з'являються невеликі некротичні ділянки та виразки. У тільних корів через 1-3 тижні після інфікування спостерігаються аборти, народження мертвих або нежиттєздатних телят. Надої молока різко знижуються, воно стає слизовим, набуває жовтого відтінку. Іноді відмічаються кон'юнктивіти, слизово-гнійні виділення з носа. Дихання у хворих тварин поверхове, прискорене. Під час дослідження крові виявляється зменшення кількості еритроцитів до 1 - 3 млн/мкл і гемоглобіну до 10 - ЗО %, збільшення кількості лейкоцитів до 13 - 18 тис/мкл, нейтрофілія зі зміщенням ядра вліво до юних і мієлоцитів. У сироватці крові спостерігається різке збільшення вмісту білірубіну та відсутність цукру. Тривалість хвороби -- 5 -- 9 діб. Летальність може досягти 50 -- 70 %. Підгострий перебіг виявляється тими самими симптомами, що й гострий, однак вони виражені значно слабкіше. Іноді спостерігаються некрози шкіри, стійкі запори, сильне виснаження. Пропасниця має рецидивуючий характер, супроводжується жовтяницею і гемоглобінурією. Тривалість хвороби -- 10 - 20 діб, іноді більше. Летальність становить 5 -- 8 %. Хронічний перебіг триває 3 -- 5 міс. У хворих тварин спостерігається періодична гарячка з тривалими ремісіями, виснаження, атонія, анемія, інколи короткочасна гемоглобінурія, жовтяничність слизових оболонок, зменшення секреції молока. Хворі тварини часто гинуть від виснаження. У телят перебіг хвороби блискавичний або гострий який закінчується через кілька годин чи діб загибеллю тварин. Спостерігається висока температура, ушкодження центральної нервової системи, відсутність апетиту, стан прострації .

Іноді спостерігається атиповий перебіг лептоспірозу який характеризується абортами у другій половині тільності та народженням мертвого або нежиттєздатного молодняку. При цьому клінічний стан тварин у межах фізіологічної норми[1,2,8,9,10].

Патологоанатомічні зміни.

У жуйних тварин спостерігається жовтяничне забарвлення слизових оболонок і всіх тканин, накопичення в черевній та грудній порожнинах транссудату, крововиливи в підшкірній клітковині, на слизових оболонках кишок, у легенях, нирках, селезінці. Підшкірна клітковина інфільтрована і забарвлена в жовтий колір. Очеревина, сальник та плевра -- жовтяничні й вкриті крововиливами. Найяскравіше виражені патологічні зміни в печінці та нирках. Печінка значно збільшена, в'яла, глинисто-червоного або вохристо-жовтого кольору з некротичними осередками та крововиливами. Жовчний міхур переповнений жовчю з домішками крові, слизова оболонка кишок набрякла, геморагічно запалена. Нирки в'ялі, збільшені, вишнево-глинистого або темно-коричневого кольору, межі між кірковим і мозковим шарами згладжені. На поверхні нирок виявляють крапчасті або плямисті крововиливи. Сечовий міхур переповнений сечею темно-вишневого кольору, пронизаний крапчастими й смугастими крововиливами. Селезінка майже не змінена, трохи збільшена, в'яла. Легені набряклі, серце в'яле, на епікарді -- крапчасті крововиливи. Головний мозок набряклий, судини наповнені кров'ю. Кров рідка, водяниста, погано згортається.

Гістологічні зміни при гострому лептоспірозі характеризуються набряком волокон міжчасточкової сполучної тканини печінки, набуханням і десквамацією зірчастих ендотеліоцитів, наявністю ареактивних некрозів, зернистою та жировою дистрофією печінкових клітин. У нирках виявляють зернисту дистрофію та гемосидероз епітелію звивистих канальців, проліферацію ендотелію капілярів у клубочках. При хронічному лептоспірозі та лептоспіроносійстві в печінці виявляють інфільтрацію інтерстиціальної тканини лімфоїдними та гістіоцитарними клітинами, іноді дрібні осередки внутрішньо часточкових клітинних скупчень. У нирках спостерігають проліферацію лімфоїдно-макрофагальних клітин з атрофією паренхіматозних елементів навколо клубочків, у міжканальцевій і особливо периваскулярній сполучній тканині. Виявляють також мукоїдне та фібриноїдне набухання стінок судин мікроциркуляторного русла. [20]

Лабораторна діагностика

Лабораторна діагностика проводиться відповідно до чинних Методичних вказівок з лабораторної діагностики лептоспірозу тварин. Для прижиттєвої діагностики відбирають по 3 -- 5 мл крові хворих тварин у перші 1-5 діб гарячки, абортовані плоди. Для посмертної діагностики направляють від великих тварин -- серце, паренхіматозні органи (обов'язково нирки), сечовий міхур із сечею, спинномозкову рідину.

Діагноз на лептоспіроз встановлюють комплексно на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

З метою своєчасного виявлення захворювання досліджують сироватку крові тварин по реакції мікроаглютинації (РМА): на племпідприємствах, на станціях (пунктах) штучного осіменіння, у племінних господарствах (фермах) усіх плідників двічі на рік; великої і дрібної рогатої худоби перед їх виведенням і введенням (увезенням) на племінні та користувальні цілі (за винятком тварин на забій та відгодівлю) поголівне; в усіх інших випадках -- при підозрюванні на лептоспіроз.

Матеріал для дослідження і лабораторної діагностики лептоспірозу відбирають згідно з чинними Методичними вказівками по лабораторній діагностиці лептоспірозу тварин.

У хворих та підозрілих у захворюванні тварин досліджують кров і сечу, а в загиблих -- паренхіматозні органи. Кров беруть від усієї групи, але не менш як від 50 тварин. Повторне взяття крові за необхідності проводять через 7--10 днів у тих самих тварин. Мікроскопію сечі здійснюють безпосередньо у господарстві не менш як від 100 тварин. Дослідження припиняють після виявлення лептоспір в одній із проб. На фермах з поголів'ям менш як 100 голів досліджують усіх тварин. Патологічний матеріал досліджують з моменту взяття проби протягом 6 год. влітку і 10--12 год. при зберіганні в охолодженому стані при температурі 4--6°С. Мікроскопію сечі проводять: при температурі повітря 20--25°С протягом 6--8 год., 16--20°С протягом 10--12 год. з моменту взяття проби. У більш віддалений час можливість виявлення лептоспір значно знижується.

З метою виділення чистої культури лептоспір проводять посіви на спеціальні живильні середовища Терських, Любашенка або Уленгута лише з того патологічного матеріалу, в якому попередньою мікроскопією виявлено лептоспіри. Наявність росту лептоспір контролюють мікроскопією в «темному полі» роздавлених крапель, які готують з посівів, починаючи з 8 - 10-ї доби культивування. Серотипову належність виділених лептоспір визначають за допомогою перехресної реакції мікроаглютинації (РМА) з діагностичними аглютинувальними сироватками.

Для біологічної проби заражають двох молодих (5 - 7-денних) кроленят, ховрахів або морських свинок, яким патологічний матеріал в об'ємі 2-2,5 мл вводять у черевну порожнину. Після загибелі заражених лабораторних тварин проводять мікроскопічні дослідження в «темному полі» мікроскопа препаратів, виготовлених з їхніх органів і крові, а також посіви на живильні середовища. Якщо тварини не загинули, їх убивають (на 16-ту добу після зараження) і досліджують сироватки їхньої крові за РМА. Мікроскопічне виявлення лептоспір у патологічному матеріалі або позитивна РМА у розведенні сироваток 1 : 10 і вище свідчать про позитивні результати біопроби.

Серологічна діагностика при лептоспірозі ґрунтується на результатах дослідження парних сироваток за РМА. Як антиген використовують 7 - 10-денні культури лептоспір різних серотипів, які постійно вирощують у діагностичних лабораторіях. Реакцію ставлять на плексигласових пластинках, досліджують у «темному полі» мікроскопа на наявність лізованих та склеєних лептоспір («павучків») у різних розведеннях сироваток. Результати реакції оцінюють за п'ятибальною системою хрестиками:

-(++++) -- аглютиновано й лізовано 100 % лептоспір;

-(+++) -- 75 % лептоспір;

-(++) -- 25 % лептоспір;

-(-) -- аглютинація й лізис відсутні.

Позитивною вважають реакцію, яка оцінюється не менш ніж двома хрестиками за умови відсутності аглютинації та лізису в контролі. Під час повторного дослідження сироваток крові тих самих тварин через 7 - 10 діб реакцію виконують і оцінюють аналогічно. Зростання в РМА титру антитіл у п'ять і більше разів свідчить про наявність лептоспірозної інфекції у досліджуваних тварин.

Сироватки крові від вакцинованої великої рогатої худоби досліджують -- через 3 міс після щеплення.

Діагноз на лептоспіроз вважають встановленим, а господарство (ферму, відділок, підприємство, станцію, пункт штучного осіменіння, свинарник, гурт тощо) неблагополучним у кожному з таких випадків:

- лептоспіри виявлено при мікроскопічному дослідженні в крові або суспензії з органів тварин, абортованому плоді, сечі чи органах лабораторних тварин, що загинули після зараження досліджуваним матеріалом;

- антитіла виявлено в сироватці крові у більш як 20% досліджених тварин у титрі 1:50 у не вакцинованих, 1:100 й більше у вакцинованих. Якщо виявлено меншу кількість позитивних реакцій, проводять мікроскопію сечі. При негативних результатах цього аналізу через 15--ЗО днів повторно досліджують сироватку крові і сечу тих самих тварин. Виявлення лептоспір чи антитіл при повторному дослідженні у тварин, які не мали їх при попередньому, чи наростання титру антитіл у п'ять і більше разів свідчить про неблагополуччя господарства.

Лептоспіроз вважають причиною аборту (мертвонародження), якщо виявлено:

- лептоспіри в органах (тканинах, рідинах) плоду або навколоплідних водах;

- антитіла до лептоспір у сироватці крові плоду в РМА у розведенні 1:5 (з антигеном 1:10) та більше.

Лептоспіроз вважають причиною загибелі тварин при наявності клінічних ознак у хворих тварин і патологоанатомічних змін, характерних для цього захворювання, підтверджених виявленням лептоспір у крові чи паренхіматозних органах[3,4,6,7].

Диференційна діагностика.

Диференційна діагностика передбачає виключення у великої рогатої худоби бабезіозів, злоякісної катаральної гарячки, бруцельозу, кампілобактеріозу.

Бабезіози -- паразитарні захворювання, що мають сезонний характер і пов'язані з певною місцевістю, наявністю кліщів переносників. Температурна реакція утримується впродовж усієї хвороби незалежно від появи жовтяниці. Некроз слизових оболонок і шкіри відсутній, спостерігається збільшення селезінки. Застосування специфічних хіміопрепаратів дає добрий лікувальний ефект. Вирішальне діагностичне значення має мікроскопічне виявлення в крові кровопаразитів.

Для злоякісної катаральної гарячки характерними є спорадичність захворювання, відсутність жовтяничності й гемоглобінурії, тяжкі нервові ураження, помутніння рогівки. Остаточний діагноз установлюють на підставі бактеріологічних, серологічних, біологічних досліджень.

При бруцельозі та кампілобактеріозі не буває жовтяниці, гемоглобінурії, при бруцельозі спостерігаються орхіти у самців, при кампілобактеріозі -- ранні аборти у самок. Під час бактеріологічного дослідження виділяють відповідний збудник хвороби[1,2,6].

Імунітет, специфічна профілактика

Перехворювання на лептоспіроз супроводжується формуванням спочатку нестерильного, а потім (після закінчення терміну лептоспіроносійства) стерильного імунітету високої специфічності, напруженості і значної тривалості.

Для створення активного імунітету всіх сприйнятливих до лептоспірозу тварин вакцинують: в неблагополучних по лептоспірозу господарствах; у відгодівельних господарствах, де поголів'я комплектують без обстеження на лептоспіроз; при випасанні тварин у зоні природного вогнища лептоспірозу; при виявленні в господарстві тварин, сироватка крові яких реагує в РМА; в районах з відгінним тваринництвом.

Залежно від епізоотичної обстановки і виду тварин для специфічної імунопрофілактики застосовують різні (більше 16) полівалентні та асоційовані вакцини.

Для пасивної імунізації та лікування хворих на лептоспіроз тварин випускають гіперімунні сироватки. Імунітет у тварин після введення сироватки настає через 4 ... 6 год і зберігається 6 ... 8 діб[1,2,10].

Профілактика

Щоб не допустити захворювання тварин на лептоспіроз, власники худоби, ветеринарні фахівці зобов'язані: здійснювати контроль за клінічним станом тварин, враховувати число абортів і при підозрі на лептоспіроз відбирати патматеріал для лабораторних досліджень; комплектування племінних господарств (ферм), підприємств, станцій штучного осіменіння проводити з благополучних по лептоспірозу господарств; досліджувати всіх тварин, що надійшли до господарства в період 30-денного карантину на лептоспіроз в РМА у розведенні сироватки 1: 25; не допускати контакту тварин з худобою неблагополучних по лептоспірозу господарств (ферм), населених пунктів, на пасовище, в місцях водопою і т.д .; не випасати невакцинованих тварин на території природних вогнищ лептоспірозу; не влаштовувати літніх таборів для тварин на берегах відкритих водойм; систематично знищувати гризунів в тваринницьких приміщеннях, на території ферм, в місцях зберігання кормів і т.п.

З метою своєчасного виявлення лептоспірозу проводять дослідження сироватки крові тварин в реакції мікроаглютинації (РМА): на племпідприємствах, станціях (пунктах) штучного осіменіння та в племінних господарствах (фермах) всіх виробників 2 рази на рік; свиней, велику і дрібну рогату худобу, коней - перед введенням (ввезенням) і виведенням для племінних і користувальних цілей (за винятком тварин на відгодівлю) поголовно; у всіх випадках при підозрі на лептоспіроз[1,2,5,7].

Лікування

При гострому і підгострому перебігу лептоспірозу застосовують сироватку поливалентну гіперімунну проти лептоспірозу тварин, стрептоміцин, канаміцин, антибіотики тетрациклінового ряду. Для санації лептоспіроносіїв використовують стрептоміцин. При ускладненнях після абортів лептоспірозної етіології проводять симптоматичне лікування. Патогенетична терапія спрямована на детоксикацію і лікування ускладнень. У дрібних домашніх тварин застосовують плазмаферез, гемосорбцію, екстракорпоральний діаліз[1,2,8].

Заходи боротьби

При встановленні діагнозу на лептоспіроз територіальна адміністрація виносить рішення про оголошення господарства (його частини) або населеного пункту неблагополучним по лептоспірозу, вводить обмеження і затверджує план оздоровлення господарства.

У плані оздоровчих заходів передбачаються необхідні діагностичні дослідження тварин, обмежувальні, ветеринарні, санітарні, організаційно-господарські заходи із зазначенням термінів проведення та відповідальних осіб.

За умовами обмежень забороняється: виводити (вивозити) тварин для цілей відтворення, продавати тварин населенню; перегруповують тварин без відома ветеринарного фахівця, обслуговуючого господарство; допускати тварин до води відкритих водойм і використовувати її для напування і купання тварин; випасати не вакцинованих тварин на пасовищах, де випасалися хворі на лептоспіроз тварини, або на території природного вогнища лептоспірозу (сухі ділянки в сонячну погоду можна використовувати через 7 днів, вологі - тільки для випасу вакцинованого худоби); згодовувати не вакцинованим тваринам корму, в яких виявлено інфіковані лептоспірами гризуни.

У неблагополучному щодо лептоспірозу господарстві проводять клінічний огляд і вимірювання температури тіла у підозрілих на захворювання тварин. Хворих та підозрілих на захворювання тварин ізолюють і лікують. Забій таких тварин проводять на санітарній бойні. Приміщення та обладнання після забою тварин дезінфікують.

Продукти забою використовують згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів. Молоко, отримане від хворих на лептоспіроз тварин, використовують в корм після кип'ятіння. Клінічно здорових тварин усіх видів і вікових груп, сприйнятливих до лептоспірозу, вакцинують. Тварин, підданих лікуванню, вакцинують через 5 ... 7 днів після одужання.

Усіх тварин відгодівельних господарств, неблагополучних по лептоспірозу, та малоцінних тварин у племінних і користувальних господарствах відгодовують і здають на забій. Маточне поголів'я, виробників і ремонтний молодняк, яких необхідно зберегти для відтворення, після вакцинації обробляють лептоспіроцидними препаратами і переводять в продезінфіковані приміщення.

У розплідниках службового собаківництва ізолюють клінічно хворих і підозрілих на захворювання собак, лікують їх гіперімунною сироваткою, стрептоміцином, левоміцетином (внутрішньом'язово в дозі 15 ... 20 мг / кг), бромистими препаратами, антисептичними розчинами пероксиду водню, перманганату калію та ін. Клінічно здорових собак всіх вікових груп вакцинують проти лептоспірозу. Продаж собак з неблагополучного по лептоспірозу розплідника забороняється.

Обмеження з неблагополучних по лептоспірозу господарств знімають у відгодівельних господарствах після здачі поголів'я на забій і проведення заключних ветеринарно-санітарних заходів; в племінних і користувальних господарствах після встановлення їх благополуччя по лептоспірозу лабораторними методами досліджень.

Для цієї мети через 1 ... 2 міс після проведення заходів досліджують в РМА не менше 50 проб сироватки крові молодняку, призначеного для продажу (не повинно бути позитивних реакцій), і не менше 100 проб сечі від кожної 1000 дорослих тварин або групи ремонту, серед яких не повинно бути лептоспіроносіїв. Повторне дослідження на лептоспіроз в раніше неблагополучних господарствах проводять через 6 міс після зняття обмежень.

Господарство вважають оздоровленим при отриманні негативних результатів досліджень у всіх обстежених тварин[6,12,13,14].

Заходи щодо охорони людей від зараження лептоспірозом

Лептоспіроз людини-гостро протікає інфекційна хвороба, що характеризується лихоманкою, симптомами загальної інтоксикації, ураженням нирок, печінки, нервової системи. У важких випадках спостерігають жовтяницю, геморагічний синдром, гостру ниркову недостатність і менінгіт.

Люди в більшості випадків заражаються при купанні і використанні для господарських і побутових потреб інфікованої води з відкритих водойм; при вживанні продуктів харчування, інфікованих гризунами, а також сирого молока від хворих корів. Захворювання можуть мати професійний характер. Профілактика лептоспірозу у людей ґрунтується на комплексі планових медико- і ветеринарно-санітарних заходів: знищення або лікуванні тварин-лептоспіроносіїв; розриві шляхів передачі збудників інфекції (охорона водоймищ і вододжерел, харчових продуктів від інфікування); захист людей, що знаходяться в епізоотичному вогнищі[12,13,14].

Акт епізоотичного обстеження господарства

7 березня 2015 року

Племгосп «Авангард»

Смт, Авангард, Овідіопольського району,

Одеської області

Нами, головним лікарем ветеринарної медицини Овідіопольського району Комаровим П.Г., головним лікарем племгоспу «Авангард» Гончаренко І.Ю., старшим лікарем ветеринарної медицини Кушкань М.С., зав. фермою Юденко А.Г., студенткою-практиканткою 4-го курсу, факультету вет. мед. ОДАУ Пупишевою О.С. цього дня проведено епізоотологічне обстеження племгоспу «Авангард» у зв'язку з тим, що в господарстві пала одна племінна корова.

Встановлено:

Племгосп «Авангард» розташований біля м. Одеса, в північній частині Овідіопольського району. Загальна земельна площа-122256 га, в тому числі 36594 га пахоти. Племгосп має кордони з півдня - м. Одеса, з заходу - проминок 7 КМ, з півночі - з смт. Приліманське, зі сходу - з смт. Хлібодарське. Направлення господарства - племінне розведення сільськогосподарських тварин, а також зернове.

Племгосп продає племінних тварин в інші господарства України.

На молочнотоварній фермі племгоспу «Авангард» утримується 620 корів, 120 нетелей, 145 ремонтних телок і 450 голів молодняку у віці від 10 днів до 14 місяців. Тварини розміщені у 8 типових приміщеннях. Роди у корів проходять в родильному приміщенні, телята до 20-денного віку знаходяться в профілакторії.

Гній із приміщень видаляється скребковими транспортерами і на тракторному причепі вивозиться у гноєсховище; віз дезінфікують 4% розчином їдкого лугу після кожного застосування. Знезараження гною - біотермічне. Для вивозу трупів із ферми є спеціальний віз, який оббитий залізом. Трупи вивозять у яму Беккарі, яка розташована на відстані 4 км на захід від ферми. Стан даної ями задовільний. На території ферми знаходиться кормовий двір, де на зиму заготовлюються грубі і соковиті корми. В стозі соломи минулого року розвелося багато мишей.

Ферма з фасадної сторони огороджена бетонним парканом, а з тильної - дротяною сіткою. Перед в'їздом до ферми встановлені дезбар'єр і санпропускник. Дезбар'єри щодня заправляються розчином каустичної солі.

Водопостачання автоматизоване, вода проходить очистку через декілька різноманітних фільтрів. Утримання тварин - стійлове. Біля кожного тваринницького приміщення є вигульний майданчик з твердим покриттям у вигляді газону.

Велика рогата худоба знаходиться у 6 чотирьохрядних корівниках і 2 дворядних. Всі тваринницькі приміщення типові. Вентиляція - приточно-витяжна. Освітлення відповідає ветеринарно-санітарним нормам.

Тварини забезпечені кормами:

-концентрованими на 85%;

-грубими на 100%;

-соковитими на 95%.

Племгосп «Авангард» обслуговують 5 лікарів вет. мед., 10 фельдшерів, 2 техніка штучного осіменіння, 5 вет. санітарів, 8 робітників дезбар'єру. Вони забезпечені спецодягом і спецвзуттям

Господарство забезпечено:

-медикаментами на 80%;

-дезрозчинами на 75%;

-біопрепаратами на 95%;

-інструментарієм на 100%.

«Авангард» - благополучне господарство щодо інфекційних захворювань. Всім тваринам вчасно проводять щеплення (проти сибірки, колібактеріозу, трихофітії) та діагностичні дослідження (на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, лептоспіроз), що відповідають плану протиепізоотичних заходів.

Пунктів для вимушеного забою тварин немає.

З ціллю профілактики проводять дезінфекцію згідно плану.

Запліднення - штучне. Сім'я отримують на станції штучного осіменіння м. Одеси.

Корови, нетелі і ремонтний молодняк в літній час вдень випасаються на пасовищі (в заплавах річки), зарослому чагарниками. Після повернення з пасовища скотарі повідомили про захворювання трьох телок злучного віку. Вони лежали, не паслись, а при поверненні на ферму відставали від стада. У однієї з них скотар помітив криваву сечу.

При клінічному обстеженні хворих телок лікар встановив підвищену температуру тіла (41,3-41,6°С), атонію передшлунків і кишківника, легку жовтяничність видимих слизових оболонок, маленькі некротичні вогнища на носовому дзеркалі і слизовій рота.

Ввечері доярка повідомила, що корова Майка відмовилась від корму і в неї різко знизилась кількість молока. До ранку одна телка пала. При патологоанатомічному розтині трупа встановлено жовтяничне фарбування очеревини, плеври, слизових оболонок і крововиливів на них. Печінка збільшена, в'яла, глинистого кольору. Жовчний міхур переповнений жовчю. Клітковина в ділянці нирок серозно інфільтрована, пофарбована в жовтий колір.

Було вирішено провести серологічне дослідження сироваток крові в РМА, двох інши хворих телок. Було отримано позитивні результати.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На основі проведеного епізоотичного та клінічного досліджень хворих тварин, патологоанатомічного розтину загиблої тварини та результатів лабораторного дослідження сироваток крові хворих тварин, встановлено діагноз - лептоспіроз великої рогатої хвороби.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Запровадити на племпгосподарстві «Авангард» обмеження та розробити календарний план щодо ліквідації хвороби.

Комаров П.І.

Гончаренко І.Ю.

Кушкань М.С.

Юденко А.Г.

Пупишева О.С.

Календарний план профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лептоспірозу

№ п/п	Назва заходів	Строки виконання	Відповідальна особа	Особа, що здійснює контроль
1	2	3	4	5
Організаційно-господарські заходи
1	Довести до відома керівника господарства і органів охорони здоров'я району про виникнення захворювання і написати проект рішення про встановлення карантинних обмежень.	При виникненні захворювання	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний держ.інспектор ветмедицини району Гончаренко І.Ю.
2	За умов карантинних обмежень забороняється: - виводити (вивозити) тварин з неблагополучного господарства, використовувати хворих тварин для відтворення, продавати їх населенню; - перегруповувати тварин без дозволу головного лікаря господарства; - виводити не вакцинованих проти лептоспірозу тварин; - випасати і напувати не вакцинованих тварин на території, де перебували хворі на лептоспіроз тварин; - використовувати м'ясо, продукти забою від хворих і підозрілих у захворюванні тварин на харчові й кормові цілі без відповідного знезараження їх згідно з «Правилами ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів», затверджених Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 27 грудня 1983 року; - використовувати молоко від хворих тварин на господарські цілі без кип'ятіння. Молоко від клінічно здорових тварин, сироватка крові яких дає позитивну РМА без наростання титру, використовують без обмежень.	На період карантинних обмежень	Головний лікар ветмедицини господарства, Коморов П.І., головний зоотехнік господарства Кушкань М.С	Головний держ.інспектор ветмедицини району Гончаренко І.Ю.
3	Зняття карантинних обмежень. Перед зняттям карантинних обмежень через 1-2 місяці після проведення заходів досліджують у РМА не менш як 50 проб сироватки крові молодняку (не повинно бути позитивних реакцій) і не менш як 100 проб сечі від кожної тисячі дорослих тварин, але не менш як від 100 тварин, серед яких не повинно бути лептоспіроносіїв. Реакція мікроаглютинації у дорослих тварин може лишатися позитивною. Повторне обстеження на лептоспіроз у раніше неблагополучних господарствах проводять через шість місяців після зняття карантинних обмежень.	Через 1-2 місяці після проведення заходів.	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний держ.інспектор ветмедицини району Гончаренко І.Ю.
Ветеринарно-санітарні заходи
1	Здійснити клінічний огляд тварин, вимірюють температуру тіла у підозрілих у захворюванні.	На період карантинних обмежнь	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний лікар дільничної лікарні державної ветмедицини Юденко А.Г.
2	Хворих і підозрілих у захворюванні тварин ізолюють, лікують гіперімунною сироваткою згідно з настановою по її застосуванню й антибіотиками (стрептоміцин-сульфат внутрішньом'язево по 25 тис. од./кг маси тіла з інтервалом 12 годин протягом чотирьох-п'яти днів ).	При виявленні хворих	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний лікар дільничної лікарні державної ветмедицини Юденко А.Г.
3	Плідників, інфікованих лептоспірами (позитивна РМА або наявність лепто спір у сечі), ізолюють, припиняють взяття у них сперми, обробляють лептоспіроцидними препаратами. Через 10-12 днів ефективність лікування контролюють шляхом мікроскопії сечі. При виявленні там лепто спір повторюють курс лікування і перевірку його ефективності. Запаси сперми, одержаної від плідників-лептоспіроносіїв за шість місяців до встановлення діагнозу, знищують.	При виявленні хворих	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний лікар дільничої лікарні державної ветмедицини Юденко А.Г.
4	Корми, до яких мали доступ хворі на лептоспіроз тварини, згодовують вакцинованому проти цього захворювання поголів'ю.	На період карантинних обмежень	Ветфельдшер господарства Кушкань М.С	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.
5	Плідники на племпідприємствах(станціях, пунктах штучного осіменіння), розташованих у зонах природного вогнища лептоспірозу, вакцинують проти лептоспірозу.	Терміново після ізоляції хворих тварин	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний лікар дільничної лікарні державної ветмедицини Юденко А.Г.
6	Повторне дослідження сироватки крові в РАМ і мікроскопію сечі всіх плідників на раніше неблагополучному підприємстві (станції) здійснюють через три місяці і при одержанні негативних результатів надалі кожні три місяці.	На період карантинних обмежень	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний лікар дільничної лікарні державної ветмедицини Юденко А.Г.
7	Забивають хворих тварин на санітарній бойні, а при її відсутності у забійному цеху м'ясокомбінату в кінці зміни після видалення з залу всіх туш і субпродуктів. Продукти забою використовують згідно з «Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясопродуктів», затвердженим Головним управлінням ветеринарного Міністерства сільського господарства СРСР від 27 грудня 1983 року.	Постійно до зняття карантинних обмежень	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.	Головний лікар дільничної лікарні державної ветмедицини Юденко А.Г.
8	Після ізолювання хворих і підозрілих у захворюванні на лептоспіроз тварин у приміщенні та загонах проводять механічне очищення і дезінфекцію 1-2 %-м розчином формаліну, 2 %-м розчином їдкого натру, освітленим розчином хлорного вапна, який містить 3 % активного хлору.	При виникненні захворювання	Робітники ферми	Головний лікар ветмедицини господарства Коморов П.І.

Аналіз виконання проведених заходів та їх наукове обгрунтування

Всі заходи (організаційно-господарчі та спеціальні ветеринарно-санітарні) щодо профілактики та оздоровлення від лептоспірозу великої рогатої худоби на племгоспі «Авангард» були виконані у повному обсязі згідно календарного плану, в результати чого вдалося повністю оздоровити поголів'я.

Заходи з профілактики та оздоровлення поголів'я від захворювання були направлені на переривання ланок епізоотичного ланцюга: джерело збудника інфекції - механізм передачі збудника інфекції - сприйнятливі тварини.

До заходів, які були направлені на джерело збудника інфекції, відноситься: здача на забій хворої ВРХ.

Заходи, які були направлені на механізм передачі збудника інфекції:

- загони і територію ферми систематично очищали і дезінфікували;

- гній, видалений з приміщень, де знаходились хворі тварини, піддавали біотермічному знезараженню, після чого використовували лише як добрива.

Заходи, які були направлені на підвищення резистентності та набуття імунітету сприйнятливими тваринами: клінічно здорове поголів'я вакцинували



Висновки і пропозиції виробництву

Висновки:

В результаті проведеного епізоотологічного обстеження, з урахуванням клінічних, патологоанатомічних даних, результатів лабораторних досліджень на племгоспі «Авангард» був встановлений діагноз - лептоспіроз великої рогатої худоби.

На племгоспі були запроваджені карантинні обмеження та розроблений календарний план щодо профілактики та оздоровлення поголів'я від захворювання.