Організація заходів по профілактиці хвороби Ауєскі в ПСП "Зоря" с. Терни Лубенського району Полтавської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Власні дослідження

2.1 Загальна та виробничо-економічна характеристика господарства

2.2 Ветеринарно-санітарний та епізоотологічний стан господарства

2.3 Заходи профілактики хвороби Ауєскі

Висновок

Пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Значення сільського господарства.

Для забезпечення життя населення планети загалом і кожної країни зокрема сільське господарство залишається найважливішою галуззю народного господарства. Продукція сільського господарства майже на 70% забезпечує роздрібний товарообіг країни, в Україні її частка становить майже 40% обсягу внутрішнього валового продукту. Сільське господарство є також важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Важливу роль в розвитку галузі грають досягнення ветеринарної науки і практики у боротьбі, профілактиці і лікуванні інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб свиней. Розроблені надійні методи лабораторної діагностики, створені ефективні вакцинні препарати проти ряду гострих інфекційних захворювань. Проте, незважаючи на активну роботу ветеринарної служби, деякі інфекційні хвороби представляють серйозну проблему. Останнім часом в Україні склалася неблагополучна епізоотична ситуація по хворобі Ауєскі. За епізоотичними даними, Україна належить до країн зі значним відсотком тварин, інфікованих вірусом хвороби Ауєскі.

На сьогодні, це захворювання є актуальною проблемою. Економічний збиток визначається великим втратами від хвороби Ауєскі (загибель тварин, зменшення приросту) і витратами, пов'язаними з необхідністю вакцинації, проведенням санітарних, протиепізоотичних і карантинних заходів. Вибір оптимальної стратегії боротьби з цим захворюванням залежить від низки послідовних заходів: проведення вакцинації, виявлення і вибраковування інфікованих тварин (у т. ч. латентно інфікованих), здійснення комплексу протиепізоотичних заходів.

хвороба ауєскі інфекція епізоотологічний

1. Огляд літератури

Визначення хвороби

Хвороба Ауєскі (Morbus Aujezsky) - гостре контагіозне захворювання всіх видів свійських тварин, диких і синантропних м'ясоїдних, хутрових звірів та гризунів, що характеризується ураженням центральної нервової системи (збудження, судоми, паралічі), нестерпним свербінням та розчухуваннями (за винятком свиней, норок, соболів) 1.

Збудник хвороби.

ДНК - вмісний вірус зі родини Herpesviridae, має сферичну форму, діаметр 180-200 нм, вкритий зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою. Вірус має ікосаедральний капсид, дволанцюгову ДНК, понад 20 структурних білків. Зумовлює утворення в організмі вірус нейтралізуючих, преципітувальних та комплементзв'язувальних антитіл. Вірус антропний, виявляється у верхніх дихальних шляхах, легенях, головному мозку,селезінці печінці, нирках, мигдаликах, лімфатичних вузлах, м'язах та шкірі хворих і загиблих тварин. У свиней на 1-6 добу хвороби виявляється в носовому слизі, в крові - тільки на початку хвороби, у мигдаликах знаходиться 120 діб. Персистенція вірусу спостерігається у свиней упродовж 180-360 діб і навіть довше, у мишей та сірих щурів - 130-140 діб.

Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, залишаючись життєздатним у висушеному та замороженому стані впродовж одного року, в ліофілізованому - понад 2 роки, при мінус 40⁰ С - 5 -10 років. У гної, воді кормах вірус зберігається взимку до 36-40 діб, влітку - 10-12 діб, на поверхні землі й трави навесні та влітку - від 12 до 72год, у сечі влітку - 3 тижні, взимку - 8-15 тижнів, у гниючих трупах тварин - 10-28 діб, у висохлих трупах тварин до 1 року. При 1...4⁰ С вірус залишається активним від 130 діб до 4 років, у заморожених органах при - 8... - 25⁰ С - до 110 діб, у насиченому розчині натрію - не менше як 3 міс, у 40%-му розчині гліцерину та гліцерофосфатному буфері - до 2 - 3 років. Пряме сонячне проміння руйнує вірус через 6год, розсіяне - через 12-48 год, ультрафіолетове випромінювання через - 1 хв, кип'ятіння - через 5-10 хв. Стійкий до креоліну та фенолу. При біотермічному знезаражуванні гною вірус інактивується влітку через 5, взимку - через 12 діб.

Розповсюдженість.

Хвороба Ауєскі зареєстрована в багатьох країнах світу та усіх європейських країнах в тому числі в Україні, у Північній та Південній Америці, США, Азії й Африці.

Економічні збитки.

Хвороба завдає серйозних економічних збитків звірівницьким та свинарським господарствам, а саме спричинює загибель 80-90% молодняку тварин.

Епізоотологія.

У природних умовах до хвороби Ауєскі найсприйнятливіші свині, собаки, коти, дикі м'ясоїдні, гризуни; рідше хворіє велика рогата худоба та хутрові звірі, дуже рідко - коні, осли, мули. Птахи, примати й холоднокровні до вірусу хвороби Ауєскі не чутливі. Молоді тварини порівняно з дорослими хворіють тяжче і з більшою летальністю. Описано випадки захворювання людини. Джерелом збудника інфекції є хворі та вірусоносії, які виділяють вірус у зовнішнє середовище з носовим слизом, слиною, сечею, кон'юнктивальним секретом, виділеннями з піхви, а також зі спермою, калом, молоком. У благополучних господарствах первинне виникнення інфекції найчастіше пов'язане із завезенням для комплектування свиней - вірусоносіїв. Роль інших джерел вірусу, зокрема мишей - вірусоносіїв та щурів, у виникненні хвороби значно менша. В організм тварини вірус проникає аліментарно, через дихальні шляхи, а також через ушкоджену шкуру (дуже рідко). Для хвороби Ауєскі характерним є легке передавання вірусу від свиней - вірусоносіїв здоровим тваринам, особливо в разі їх спільного утримання, під час парування, а також від матері до плоду. Поросята часто заражаються через молоко хворої свиноматки. Велика рогата худоба, вівці та кози інфікуються при контакті з хворими свинями. Факторами передавання збудниками найчастіше стають корми, вода підстилка інвентар, забруднені виділеннями хворих та перехворілих свиней - вірусоносіїв. Механічними переносниками вірусу можуть бути різні паразити (воші, блохи), а також птахи. Собаки й коти здатні самі хворіти і поширювати вірус в інших господарствах та фермах. Зараження свиней і м'ясоїдних тварин може статися при поїданні трупів інфікованих гризунів (мишей, щурів), а також не знешкоджених кормів тваринного походження. Для хвороби Ауєскі характерні відсутність сезонності та схильність до стаціонарності. У невеликих свинарських господарствах інфекція спершу проявляється у вигляді ензоотії з охопленням упродовж перших 8 - 10 діб від 60 до 100 % поголів'я. Одночасно або перед ензоотією свиней можуть хворіти й гризуни, собаки, коти. Ензоотія триває зазвичай упродовж 1 - 1,5 міс, потім затухає. При цьому до 92,8 % свиней довгий час залишаються вірусоносіями і підтримують у стаді латентну інфекцію. У спеціалізованих відгодівельних господарствах з періодичним заведенням нових неімунних тварин хвороба Ауєскі може набувати характеру тривалої стаціонарної ензоотії. При хворобі Ауєскі захворюваність і летальність свиней зменшується з віком і становлять відповідно у віці 1 - 10 днів - 94 - 90 %, 10 - 20 днів 70 - 75 %, 21 - 35 днів - 40 і 30%. Хвороба Ауєскі у свиней може ускладнюватись секундарними інфекціями (геморагічна септицемія, сальмонельоз). Серед хутрових звірів ензоотії хвороби Ауєскі пов'язані в основному зі згодовуванням не знешкоджених боєнських відходів, проходять дуже швидко (5 - 7 діб), супроводжуються високою летальністю. У великої рогатої худоби хвороба Ауєскі трапляється рідко, у вигляді спорадичних випадків, але майже завжди закінчується летально.

Патогенез.

Відносно шляхів поширення і репродукції вірусу хвороби Ауєскі існують різні погляди. За однією з концепцій, вірус є суворо нейротропним і після проникнення в організм відразу просувається до центральної нервової системи. Репродукується в довгастому мозку, амонових рогах та варолієвому мосту, зумовлює в них запальний процес, який спричинює параліч нервів тяжкі патологічні зміни в усьому організмі. Згідно з другою концепцією, вірус хвороби Ауєскі є антропним, зумовлює септицемію, репродукується в крові, паренхіматозних органах, м'язах, шкірі. Вірусемія спричинює пропасницю, судинні порушення. Через 48 год після зараження вірус хвороби Ауєскі по язикоглотковому й трійчастому нервах проникає в центральну нервову систему, репродукується в мозкових клітинах, зумовлюючи картину негнійного менінгоенцефаліту. Пневмотропні штами вірусу хвороби Ауєскі уражають легені, спричинюють катаральну пневмонію. В місцях проникнення вірусу в організм порушується вміст ацетилхоліну, гістаміну та інших речовин, що призводить до свербіння та різних ушкоджень шкіри.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби.

Інкубаційний період становить у свиней 5 - 10 діб. у великої рогатої худоби - 6 - 15 діб, у собак - 2 - 4 доби. Перебіг хвороби завжди гострий.

У свиней клінічна картина хвороби залежить від віку тварин. Найтяжче хворіють 1-10 - денні поросята-сисуни, які вже народжуються інфікованими або заражаються через молоко інфікованої свиноматки. У таких поросят характерних клінічних ознак хвороби немає. Спостерігається лише загальна слабкість, пригнічення, іноді окремі судоми, хиткість ходи. Поросята не ссуть свиноматку, весь час лежать, майже всі гинуть упродовж першої доби. У поросят - сисунів 10 - 20 - денного віку, у поросят, щойно відлучених від свиноматки, а також у 3 - 4 місячних підсвинків хвороба Ауєскі проходить у класичній септичній формі з ураженням центральної нервової системи. У хворих поросят спочатку спостерігається лихоманка (до 41 -- 42 °С), пригнічення, відмова від корму, хиткість ходи. Згодом температура тіла знижується, з'являються ознаки ураження центральної нервової системи: раптові епілептичні напади, конвульсії, судоми окремих груп м'язів, часті жувальні руки, хода по колу, парези кінцівок. Характерні слабкість заду, прогинання спини, а в лежачому стані - плавальні рухи передніх і задніх кінцівок. Спостерігаються також - салівація, ознаки риніту та кон'юнктивіту . - Хвороба триває 2 - 3 доби, летальність досягає 70 -- 90 %. Іноді хвороба Ауєскі у молодих підсвинків проходить в оглумоподібній формі. При цьому хворі поросята стоять, упираючись головою в стінку станка, підлогу або годівницю, проявляють до всього повну байдужість. З ротової порожнини витікає значна кількість слини, з носа - слизова рідина. Спостерігаються втрата голосу, розлад серцевої діяльності, прискорення пульсу й дихання, часте запалення та набряк легенів. У поросят віком понад 3 міс і дорослих свиней хвороба Ауєскі проходить доброякісно, переважно з ураженням органів дихання. Інфекція швидко поширюється серед неімунного поголів'я, проявляється лихоманкою, слабкістю, відсутністю апетиту, чханням, кашлем. Через 3 - 7 діб настає видужання майже всіх свиней. Летальність не перевищує 3 - 5 %.

У великої рогатої худоби характерною клінічною ознакою хвороби Ауєскі є нестерпне свербіння у ділянці дзеркальця, губ, голови, щік, очей, рідше - шиї, плечей, задніх кінцівок, вимені. Тварина розчухує і гризе до крові сверблячі ділянки, має зляканий вигляд, дуже збуджена, мукає, хитає головою, рветься з прив'язі, травмується, але ніколи не виявляє агресивності. Напади занепокоєння чергуються з періодами заціпеніння й сонливості, судомами жувальних та шийних м'язів. Спостерігається короткочасне підвищення температури тіла до 40,0 -- 40,9 °С, слинотеча, спрага, посилена пітливість, часте сечовиділення. Жуйка, рух рубця й молоковиділення припиняються. Загибель тварини настає на 2 - 3-тю добу, видужування майже ніколи не буває.

У овець і кіз перебіг захворювання такий самий, як і у великої рогатої худоби, але збудження не спостерігається. Тяжко хворіє і завжди гине молодняк.

У коней хвороба Ауєскі спостерігається дуже рідко, виникає внаслідок контакту з хворими свинями У разі доброякісного перебігу хвороби відмічаються короткочасна гарячка, в'ялість, пригнічення, відмова від корму, прогинання спини й попереку. Через 2 - 4 доби тварина видужує. У разі злоякісного перебігу хвороби спостерігаються симптоми енцефаліту, сильний свербіж, розчухування шкіри в різних ділянках тіла, салівація. Загибель настає наприкінці 1 - 2 - ї доби.

У собак інкубаційний період триває 2 - 4 доби. Відзначається сильне свербіння, занепокоєння, полохливість, жалібний хрипкий гавкіт, інколи збудження, як при сказі, але водобоязкості й агресивності відносно людини не буває. Спостерігаються паралічі глотки, часті жувальні рухи з виділенням з ротової порожнини значної кількості пінистої слини.

Температура тіла нормальна. Загибель настає впродовж перших 2 діб. Одужання майже не буває.

У котів свербіння буває рідко. Хворі тварини дуже збуджені, різко реагують на зовнішні подразнення, жалісно нявчать, з рота витікає слина. Спостерігається параліч глотки, періодичні судомні скорочення м'язів голови та шиї, інколи вражаються легені. Загибель настає впродовж 24 - 36 год, випадки одужання бувають дуже рідко.

У хутрових звірів хвороба Ауєскі проходить у нервовій або легеневій формі. Спостерігається сильне нерівномірне розширення зіниць, розчухування шкіри майже до крові, а також збудження, манежні рухи, судоми м'язів. При ураженні легень тварини важко, з хрипом дихають, кашляють, широко розставляють лапи і сильно витягують уперед шию. Загибель настає впродовж 2 - 3 діб.

Патологоанатомічні зміни.

При зовнішньому огляді трупів тварин, крім свиней, норок і соболів, що загинули від хвороби Ауєскі, виявляються розчухування, облисіння, травмування шкіри в ділянці голови або в інших місцях. Патологічні зміни найчастіше спостерігаються в головному мозку: гіперемія оболонок, крововиливи, розм'якшення мозкової речовини, накопичення серозного випоту в шлуночках. Виявляється набряк легенів, збільшення бронхіальних лімфовузлів. У поросят трапляються крововиливи під капсулою нирок, а також у слизовій оболонці надгортанника. Іноді в печінці виявляються

Лабораторна діагностика.

В лабораторію для досліджень надсилають свіжий труп тварини або патологічний матеріал (голову, шматочки головного або довгастого мозку, заглоткові й бронхіальні лімфовузли, шматочки мигдаликів, слизові оболонки носа, легень, печінки, селезінки, нирок) від загиблих або забитих в агональному стані тварин. Трупи дрібних тварин відправляють цілими.

Лабораторні дослідження включають виявлення вірусу в патологічному матеріалі, виділення його та ідентифікацію в чутливій культурі клітин за допомогою реакції нейтралізації, проведення біопроби на кролях шляхом підшкірного або внутрішньом'язового зараження. За наявністю вірусу в патологічному матеріалі у заражених кролів на 3 - 5-ту добу з'являються характерні ознаки хвороби - збудження; свербіння, розчухування, паралічі та загибель.

Для ретроспективної діагностики проводять дослідження парних сироваток крові за реакцією нейтралізації в культурі клітин і на кролях, а також РДП, РЗК, РИГА та ELISA - методом. Ретроспективну діагностику можна здійснювати також алергічним методом.

Диференціальна діагностика.

Передбачає необхідність відрізняти хворобу Ауєскі в усіх видів тварин від сказу, а у свиней також від чуми, хвороби Тешена, сальмонельозу грипу, лістеріозу, пастерельозу, А- і Д - авітамінозів та отруєнь хлоридом натрію. Сказ завжди пов'язаний з укусами, характеризується великою агресивністю хворих тварин відносно інших тварин і людей. Позитивні результати біопроби на мишах, а також гістологічних досліджень щодо виявлення тілець Бабеша -- Негрі. При виключенні чуми враховують високу детальність серед свиней різного віку, характерну для цієї хвороби: картину геморагічного діатезу, специфічні патологічні зміни в кишках, «мармуровість» лімфовузлів, інфаркти селезінки, позитивні біопроби на неімунних поросятах. Хвороба Тешена не супроводжується септичними явищами, не спостерігається загибель гризунів, собак та котів. Кролі до вірусу хвороби Тешена не чутливі. Лістеріоз, сальмонельоз і пастерельоз діагностуються бактеріологічними методами. Авітамінози й кормові отруєння не супроводжуються лихоманкою, характеризуються масовістю, визначаються за результатами лабораторних досліджень кормів і патологічного матеріалу. Слід мати на увазі можливість ускладнення хвороби Ауєскі сальмонельозом і пастерельозом, що встановлюється бактеріологічними дослідження.

Лікування.

На початку захворювання застосовують специфічний гамма-глобулін. Молодняку препарат вводять підшкірно, дорослим тваринам -- внутрішньом'язово в дозах: поросятам до 15-денного віку - 8 - 10 мл, від 15-денного до місячного - 8-10 мл, від 1- до 2-місячного - 12 - 18 мл, підсвинкам 2-місячного віку і старшим - 24 - 30 мл, дорослим свиням - 40 - 50 мл; телятам до 15-денного віку - 20 - 25 мл, від 15 денного до 2-місячного - 30 - 45 мл, від 2-місячного віку й старшим - 50 - 75 мл, дорослій великій рогатій худобі - 120 - 180 мл. Специфічний гамма-глобулін знайшов широке застосування в хутрових звірогосподарствах. З метою профілактики секундарних інфекцій використовують антибіотики і сульфаніламідні препарати, вітаміни А і D.

Імунітет.

У перехворілих га хворобу Ауєскі тварин формується стійкий імунітет, який триває 1 - 3 роки. Поросята сисуни набувають від імунних свиноматок колос трального імунітету, який, однак, не забезпечує їм захисту від зараження. Для активної імунізації тварин у неблагополучних і загрозливих щодо хвороби Ауєскі господарствах України запропоновано рідку культуральну інактивовану вакцину проти хвороби Ауєскі свиней, овець і хутрових звірів (К.Є. Конаржевський , І.М. Надточій, В.І. Берест). Вакцинують тільки клінічно здорових тварин дворазово, з інтервалом 7 - 7 діб у дозі від 1 до 5 мл залежно від виду й віку тварин. Імунітет настає через 7 діб і триває у свиней 9 міс, у овець та хутрових звірів - 6 міс.

Профілактика та заходи боротьби.

Мають бути спрямовані на охорону благополучних господарств від хвороби Ауєскі, ліквідацію хвороби в неблагополучних пунктах, оздоровлення тварин та викорінювання цієї хвороби.

Заходи профілактики хвороби Ауєскі. 3 метою запобігання виникненню хвороби в благополучних господарствах комплектування стада проводять тваринами тільки з благополучних щодо хвороби Ауєскі господарств, утримують завезених тварин під час 30-добового карантину під суворим ветеринарним наглядом, перевіряють на вірусоносійство алергічним або серологічним методом. У разі придбання племінних свиней для репродукції за кордоном слід переконатися, щоб у документах, передбачених міждержавними умовами, були відомості про відсутність щеплень проти хвороби Ауєскі у вихідному стаді, відсутність клінічного прояву хвороби Ауєскі серед поголів'я впродовж 12 міс перед відправленням, про повне ізольоване утримання свиней у господарстві - постачальнику впродовж 30 діб до відправлення на карантинну станцію та негативні результати діагностичного тестування на наявність вірусу хвороби Ауєскі. На карантинній станції завезених свиней слід ще раз піддати лабораторно-діагностичному тестуванню для виключення інфікованості їх вірусом хвороби Ауєскі.

У тваринницьких приміщеннях, на території ферм, пасовищ, а також на комбікормових заводах, складах, млинах, кормокухнях потрібно систематично вести боротьбу з гризунами, здійснювати профілактичну дезінфекцію та дезінсекцію, не допускати перебування бродячих собак і котів. Не дозволяється згодовування в сирому вигляді свиням та м'ясоїдним тваринам не переварених м'ясопродуктів, отриманих від вимушено забитих тварин, а також відходів боєнь, їдалень та кухонь.

Заходи в разі підозри на хворобу Ауєскі.

При появі у тварин клінічних ознак, типових для хвороби Ауєскі (судоми, колові рухи, свербіння), а також при масовій загибелі гризунів терміново викликають лікаря ветеринарної медицини, припиняють господарські контакти з благополучними фермами, виключають з раціону підозрілі щодо контамінації вірусом корми та замінюють їх іншими або знезаражують. Після прибуття лікар ветеринарної медицини повинен установити попередній діагноз, відібрати та надіслати в лабораторію патологічний матеріал, організувати заходи для запобігання поширенню хвороби.

Заходи щодо ліквідації хвороби Ауєскі.

Після встановлення діагнозу господарство (ферму, розплідник, приватне господарство, окремий двір) визнають неблагополучним щодо хвороби Ауєскі, в ньому запроваджують карантинні обмеження, згідно з якими забороняється завезення, вивезення, перегрупування тварин, випасання напування та утримання хворих тварин разом зі здоровими, вивезення продувів тваринництва а також фуражу, шкур, овчин, що зберігались на неблагополучній фермі. Щодня здійснюють клінічний огляд та термометрію поголів'я. Хворих тварин забивають і утилізують, а клінічно здорове поголів'я, в тому числі поросят 2 - 3-денноіго віку, щеплюють вакциною проти хвороби Ауєскі. При сумісному та суміжному утриманні кількох видів тварин вакцинують усе поголів'я, яке перебуває в тваринницькому приміщенні. Проводять дезінфекцію, дератизацію, дезінсекцію; знищують гризунів, бродячих собак і котів. Трупи тварин спалюють або утилізують. Дезінфекцію в станках проводять після кожного випадку виявлення хворої тварини, а всього приміщення -- через кожні 5 діб до відміни карантину.

Для дезінфекції використовують 2 -- 3 %-й гарячий розчин їдкого натру, 1 %-й розчин формальдегіду, прояснений розчин вапна, який містить 5 % активного хлору, 20 % - ву суспензію свіжо гашеного вапна. Гній знезаражують біотермічно, гноївку -- хлорним вапном з розрахунку 12 кг на 1 м .

Заходи щодо оздоровлення свинопоголів'я від хвороби Ауєскі.

Проводять згідно з Інструкцією про заходи з профілактики та боротьби з хворобою Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів (2002 р.). Клінічно здорове поголів'я, включаючи поросят 2 -- 3-денного віку, щеплюють живою або інактивованою вакциною проти хвороби Ауєскі відповідно до чинних настанов. Після виведення всіх тварин і проведення дезінфекції в неблагополучних свинарниках знімають і спалюють дерев'яну підлогу, верхній шар ґрунту завтовшки 15 см знешкоджують, вивозять за межі ферми, складають для кагатування. Територію навколо свинарників знезаражують 20 % - ю суспензією свіжо гашеного вапна й переорюють двічі з інтервалом 5 -- 6 діб.

Карантинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі свинарського господарства знімають через один місяць після припинення захворювання, видалення перехворілих та інфікованих тварин або їх ізольованого утримання з метою відгодівлі та забою, а також після проведення санітарного ремонту приміщень і всього комплексу ветеринарно-санітарних заходів. Надалі у таких умовно благополучних господарствах один раз на 6 міс проводять клінічне обстеження усіх тварин ремонтного стада, свиноматок та кнурів, а також вибіркові дослідження тварин інших вікових груп. Інфікованих свиней видаляють зі стада, відгодовують і забивають. У цих господарствах не дозволяється утримання в одному приміщенні свиноматок, кнурів і ремонтного молодняку з поголів'ям свиней, призначених для відгодівлі. Вивезення свиней дозволяється тільки для відгодівлі в господарства, що проводять профілактичну вакцинацію проти хвороби Ауєскі. Для репродукції вивозити свиней з умовно благополучних господарств забороняється. Усіх свиней умовно благополучного господарства щеплюють вакцинами до повного звільнення стада від інфікованих тварин. У благополучних господарствах з метою контролю відносно хвороби Ауєскі один раз на 12 міс проводять серологічні дослідження до 5 % поголів'я свиней різних вікових груп. У разі виявлення серопозитивних свиней без клінічних ознак хвороби господарство вважають умовно благополучним. Усіх реагуючих тварин відгодовують і здають на забій. Подальші дослідження здійснюють один раз на 6 міс і, якщо кількість серопозитивних тварин перевищує 5 %, усе поголів'я вакцинують проти хвороби Ауєскі. У загрозливих господарствах вибіркові серологічні дослідження проводять у 20 % свиней різних вікових груп У разі виявлення серопозитивних тварин рішення щодо застосування вакцини приймають залежно від конкретної епізоотичної ситуації. Заходи щодо оздоровлення великої та дрібної рогатої худоби від хвороби Ауєскі. Велику рогату худобу і овець щеплюють проти хвороби Ауєскі, якщо у цих видів тварин її виявлено або якщо вони утримуються в одному приміщенні з інфікованими свинями.

2. Власні дослідження

2.1 Загальна та виробничо-економічна характеристика господарства

Господарство ПСП «Зоря» с. Терни Лубенського району Полтавської області. Здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю, переробку та зберігання. Поголів'я худоби складає: 500 корів, 180 телиць,50 нетелів і 2000 свиней. Свиней утримують в типових свинарниках (5 корпусах), а корів відповідно в корівниках (2 корпуса).

Основною породою великої рогатої худоби є чорно - ряба молочного напряму продуктивності. На момент обстеження вгодованість тварин середня.

Територія господарства знаходиться в центральній частині переважно у лісостеповій фізико-географічній зоні Придніпровської низовини, на правому березі Дніпра. Лубенський район - сільськогосподарський. Ґрунти - переважно чорнозем, супіски, подекуди суглинок. Клімат території помірно-континентальний. Серед несприятливих та стихійних метеорологічних явищ частими є грози, град, сильний вітер, туман та ожеледь.

Радіаційний баланс становить 30 ккал/см І. Більша частина припадає на теплий період року, особливо на травень-вересень. Переважаючими вітрами є західні та північно-західні при середній швидкості 2-7 м/с. Середні температури січня ?5,0 °С, липня +20,5 °С. Середньорічна температура становить + 7,3°С. Річна кількість опадів становить 450-500 мм. Кількість днів з опадами досягає 120-140 днів на рік.

В даний час, основним виробничим напрямом господарства є вирощування зернових культур, а в тваринництві - виробництво молока і м'яса. Тваринництво представлено молочнотоварною фермою і свинофермою.

2.2 Ветеринарно-санітарний та епізоотологічний стан господарства

Корів в зимово-стійловий період утримують в чотирьохрядних приміщеннях, побудованих по типовому проекту. Корови знаходяться на безприв'язному утриманні в спеціальних боксах. З двох боків в кожному приміщенні є двері. Кожний вхід оснащений тамбуром. Всередині приміщення два кормових проходи. Для тварин передбачена бетонна підлога. Освітлюється приміщення як за рахунок природного денного світла, так і за допомогою електричних ламп. Тварини мають необмежений доступ до води за допомогою автоматичних поїлок.

Прибирання гною здійснюється механізовано за допомогою скребкових транспортерів в тракторний причіп. Гній складається за територією ферми, знезаражується біотермічним способом, далі вивозиться на поля господарства. В якості підстилки використовуються тирса. Працівники не забезпечуються спецодягом, але є засоби особистої гігієни.

При в'їзді на територію ферми є дезбарьєри і дезковрики. Один-два рази на місяць проводиться санітарний день. Для вимушеного забою тварин обладнана спеціальна площадка. Майже у всіх приміщеннях є дезковрики. Трупи загиблих тварин вивозяться за три кілометра від господарства на скотомогильник. Територія ферми захищена глухим забором, є два в'їзди.

Температура повітря влітку в приміщеннях складає в середньому + 18 ^оС і відносна вологість -- 70 - 75%, а взимку температура знижується до 5-7 ^оС при відносній вологості -- 80 - 85%. Концентрація шкідливих газів (аміаку 0,012 мг/л, сірководню 1,4 мг/л, вуглекислого газу 0,27 %) знаходиться в межах норми. В день освітлення тваринницьких приміщень природне, а ввечері -- штучне. Кількість електричних лампочок достатня. Вентиляція трубна, без механічних пристроїв, працює по приточно - витяжній системі. Взимку з метою утеплення приміщень вікна і двері забиваються поліетиленовою плівкою. Території ферм огороджені з усіх боків по периметру.

Для профілактики хвороби Ауєскі проводили дезінфекцію в 7 корпусах, де утримувалися свині і ВРХ, застосовували 20% суспензію свіжо гашеного вапна, 0,25% розчин «Віроциду» методом спрею (волога дезінфекція).

2.3 Заходи профілактики хвороби Ауєскі

Проводили специфічну вакцинацію всього поголів'я свиней господарства. Використовували інактивовану вакцину «Адівак».

Маркірована gЕ-негативна суха культуральна вакцина проти хвороби Ауєскі.

Вакцина відповідає «Інструкції про заходи щодо профілактики і ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів» (наказ № 4 Державні комітети вет. медицини України від 30.01.2008 р.) і Програмі викорінювання хвороби Ауєскі в Україні (наказ № 168 від 18.08.2008 р.)

Ш Введення вакцини індукує формування клітинного і гуморального імунітету;

Ш Ефективно знижує інфікування тварин і виділення вірусу, швидко зменшуючи тиск польового вірусу на всій фермі;

Ш Наявність маркера у вакцині дозволяє серологічно виявляти інфікованих свиней у вакцинованому стаді;

Ш Вакцина безпечна для поросних свиноматок;

Ш Вакцинний штам не передається від прищеплених тварин до не прищеплених;

Ш Можливість вживання для поросят з 2-тижневого віку;

Ш Відсутність поствакцинальних ускладнень;

Вакцину вводили внутрішньом'язово.

Кінцевою метою боротьби з хворобою Ауєскі є викорінення її збудника. Цього можна досягти шляхом забою всіх серопозитивних тварин і суворого контролю за переміщенням тварин. Проте така тактика викорінення хвороби Ауєскі дорого коштує й може здійснюватися лише в регіонах із низьким рівнем захворюваності.

Застосування вакцинопрофілактики проти хвороби Ауєскі істотно зменшує клінічний прояв захворювання й стримує розповсюдження інфекції, зменшуючи кількість виділеного вірусу, а також зменшує вірогідність переходу інфекції в латентний стан. Однак вакцинація повністю не запобігає інфікуванню тварин і встановленню латентного стану вірусу. Таким чином, вирішити проблему викорінення хвороби Ауєскі, застосовуючи виключно вакцинопрофілактику, неможливо.

Крім того, в регіонах, де використовуються традиційні вакцини, виявлення інфікованих тварин лабораторними методами діагностики нездійсненне, оскільки неможливо диференціювати поствакційний і постінфекційний імунітет, і це не дозволяє володіти реальною епізоотичною ситуацією по хворобі Ауєскі.

Цілком очевидно, що основним способом вирішення проблеми викорінення хвороби Ауєскі є виявлення й вибракування інфікованих тварин, не припиняючи вакцинації, мається на увазі наявність засобів специфічної профілактики і діагностики хвороби Ауєскі, що дозволяють диференціювати інфікованих і вакцинованих тварин за показниками поствакцинального та постінфекційного імунітету. Такими засобами є так звані марковані вакцини та відповідні дискримінуючі діагностичні тести. Вакцинний вірус, що використовується для виробництва цих вакцин, не має одного або декількох специфічних глікопротеїнів (gG, gE або gC). В переважній більшості країн у програмах викорінення застосовують gE-негативні марковані живі й інактивовані вакцини, причому частіше використовують живі, тому що вони адекватніше моделюють розвиток вірусу в організмі й індукують утворення як гуморального, так і Т-кліткового захисного імунітету.

За допомогою сучасних діагностичних тестів специфічні антитіла реєструють у сироватці крові вже через 6-8 днів після інфікування свиней вірусом хвороби Ауєскі. Потім, через 21 день, антитіла проти вірусу хвороби Ауєскі досягають максимального рівня й зберігаються в сироватці крові протягом декількох років. Виходячи з цього, серодіагностика дозволяє ефективно виявляти не тільки клінічно перехворілих свиней, але й латентно інфікованих.

Таким чином, для викорінення захворювання необхідний такий комплекс заходів:

Ш специфічна профілактика;

Ш виявлення, вибракування й заміна інфікованих тварин (включаючи латентно інфікованих) на неінфікованих;

Ш обов'язкова реєстрація захворювання;

Ш реалізація інших протиепізоотичних заходів.

Хворобу Ауєскі можна контролювати, використовуючи засоби специфічної профілактики - живі та інактивовані вакцини. Для цього застосовують різні марковані вакцини, в яких вірусною сировиною є вакцинні штами з природними або штучними генетичними делеціями в ДНК.

Таким чином, у вірусі, що використовується для виготовлення цих вакцин, відсутній специфічний глікопротеїн, наприклад глікопротеїн gE(g1).

Такі вакцини мають переваги над звичайними вірусними вакцинами, оскільки їх використання дає можливість в подальшому відрізнити природно інфікованих тварин від вакцинованих шляхом порівняння антитіл. У інфікованих тварин будуть виявлятися антитіла до глікопротеїну gE, а у вакцинованих неінфікованих тварин антитіла до глікопротеїну-маркера будуть відсутні. Тому в країнах, де ставиться за мету викорінення хвороби Ауєскі, застосування немаркованих вакцин не рекомендовано.

Доведена здатність штамів вірусу хвороби Ауєскі до рекомбінації. Одночасне введення двох вакцинних штамів в організм тварини може привести до їх рекомбінації з утворенням нових варіантів вірусу, у тому числі вірулентних. Тому на одній території необхідно застосовувати живі вакцини тільки з одного й того самого штаму вірусу.

Для специфічної профілактики хвороби Ауєскі в Україні дозволяється застосовувати тільки зареєстровані марковані gE (g1) - негативні вакцини проти хвороби Ауєскі: інактивовану - «Адівак» і живі - «Адівак +» і «Аускіпра - GN». Живі марковані вакцини «Адівак +» і «Аускіпра - GN» виготовляються зі штаму «BarthaК61». Застосування інших вакцин, не зареєстрованих в Україні, заборонено.

В одному господарстві дозволяється спільне застосування зазначених живих та інактивованої вакцин. Вакцини використовують відповідно до настанов щодо їх застосування. При виконанні програми викорінення хвороби Ауєскі в господарствах проводять масові вакцинації всього поголів'я три-чотири рази на рік або застосовують інші схеми профілактики, розроблені індивідуально спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, після детального вивчення епізоотичної ситуації в них.

З метою убезпечення господарств від занесення хвороби Ауєскі керівники господарств та інших підприємств і організацій, громадяни - власники тварин, фахівці ветеринарної медицини зобов'язані додержуватися таких вимог:

Ш комплектування благополучного стада проводити тільки з благополучних щодо хвороби Ауєскі господарств;

Ш усіх тварин, які надходять в господарство, слід витримувати в профілактичному карантині під ветеринарним наглядом протягом 30 днів, перевіряти їх на відсутність інфікованих серологічним методом.

Висновок

На сьогоднішній день хвороба Ауєскі є досить актуальною проблемою бо призводить до значних економічних збитків, а саме визначається великим втратами від хвороби Ауєскі (загибель тварин і зменшення приросту) та витратами які пов'язані із необхідністю вакцинації, проведенням санітарних, протиепізоотичних і карантинних заходів

З метою профілактики необхідно використовувати вакцину проти хвороби Ауєскі, яка дозволена та використовується на території Україні і володіє імуногенними властивостями, а саме марковані gE (g1) - негативні вакцини проти хвороби Ауєскі: інактивовану - «Адівак» і живі - «Адівак +» і «Аускіпра - GN». Живі марковані вакцини «Адівак +» і «Аускіпра - GN» виготовляються зі штаму «BarthaК61».

Пропозиції

Ш проводити планову механічну очистку тваринницьких приміщень;

Ш комплектування благополучного стада проводити тільки з благополучних щодо хвороби Ауєскі господарств;

Ш постійно вести боротьбу з гризунами на території господарства;

Ш не допускати присутності бродячих собак та кішок на території господарства;

Ш систематично проводити ремонт тваринницьких приміщень;

Ш використовувати засоби специфічної профілактики - живі та інактивовані вакцини (інактивовану - «Адівак» і живі - «Адівак +» і «Аускіпра - GN»).

Список використаної літератури

1. Андреев П.Н., Андреев К.П. Инфекционные болезни свиней.-М.,1948.

2. .Лукашов И.И.Частная эпизоотология. - М.,1961.

3. .Лукашов І. І. Загальна і спеціальна епізоотологія. - К.,1963.

4. .Нікітін М.Г. Хвороба Ауєскі .-1953.

5. Бакулев І.А. Епізоотологія з мікробіологією Москва: «Агропромиздат», 1987. - 415с.

6. Інфекційні хвороби тварин / Б. Ф. Бессарабов, А.А., Е.С. Воронін та ін; Під ред. А. А. Сидорчука. - М.: Колос, 2007. - 671 с.

7. Алтухов М.М. Короткий довідник ветеринарного лікаря Москва: «Агропромиздат», 1990. - 574с

8. Довідник лікаря ветеринарної медицини / П.І. Вербицький, П.П. Достоєвський. - К.: «Урожай», 2004. - 1280с.

9. Довідник ветеринарного лікаря / А.Ф Кузнєцов. - Москва: «Лань», 2002. - 896с.

10. Довідник ветеринарного лікаря / П.П. Достоєвський, Н.А. Судаков, В.А. тамась та ін - К.: Урожай, 1990. - 784с.

11. Гавриш В.Г. Довідник ветеринарного лікаря, 4 видавництва. Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2003. - 576с.

Додаток №1

Засоби специфічної профілактики - живі та інактивовані вакцини (інактивована - «Адівак» і живі - «Адівак +» і «Аускіпра - GN»).

Додаток 2

ПСП «Зоря» с. Терни Лубенського району Полтавської, вул. Фрунзе 1 Від ___ _________ 20__ р.

АКТ на проведення дезінфекції

Ми, що нижче підписалися головний лікар ветеринарної медицини Манойленко М.І., лікар ветеринарної медицини Незлобін В.Ю., студент - практикант Залізняк І.В., провели дезінфекцію приміщень (7 корпусів, де утримувалися свині і ВРХ) ПСП «Зоря», застосовували 20% суспензію свіжо гашеного вапна, 0,25% розчин «Віроциду» методом спрею (волога дезінфекція), впродовж 48 год, загальна площа оброблених пташників 8000 м/кв.

Підписи:

Головний лікар ветеринарної медицини Манойленко М.І.

Лікаря ветеринарної медицини Незлобін В.Ю.

Студент-практикант Залізняк І.В.

ПСП «Зоря» с. Терни Лубенського району Полтавської, вул. Фрунзе 1 Від ___ _________ 20__ р.

АКТ про щеплення тварин

Ми, що нижче підписались, головний лікар ветеринарної медицини Манойленко М.І., лікар ветеринарної медицини Незлобін В.Ю., студент - практикант Залізняк І.В.,провели вакцинацію тварин, в кількості 500 корів, 180 телиць,50 нетелів і 2000 свиней, що належать ПСП «Зоря».

Вакцинація проводилось живою та інактивованою вакциною (інактивована - «Адівак» і живі - «Адівак +» і «Аускіпра - GN»). Вироблені Біо-тест-Лабораторія, Україна. Препарат вироблений у відповідності до стандартів ISO 9001:2008. Реєстраційне посвідчення № 2790-04-0310-07 від 11.07.2007 термін придатності до 04-2014р.

Підписи:

Головний лікар ветеринарної медицини Манойленко М.І.

Лікаря ветеринарної медицини Незлобін В.Ю.

Студент-практикант Залізняк І.В.

Размещено на Allbest.ru