Вірусні хвороби рослин

Характеристика та роль вірусів як збудників хвороб, їх основні види, розповсюдження, розмноження в клітині і переміщення по рослині. Симптоми та діагностика захворювань рослинних культур, застосування системи заходів проти хвороб зернових культур.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.07.2011
Размер файла 67,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Віруси - збудники хвороб

1.1 Загальні відомості про віруси

1.2 Віруси поза кліткою

1.3 Розмноження вірусів в клітині

1.4 Переміщення вірусів по рослині

1.5 Симптоми вірусних хвороб рослин

1.6 Збереження вірусів в природі

1.7 Розповсюдження вірусів

1.8 Діагностика вірусних хвороб рослин

2. Вірусні захворювання зернових культур

2.1 Основні віруси зернових культур (табл.)

2.2 Вірус жовтої карликовості ячменю , вівса, пшениці, рису, жита та кукурудзи

2.3 Вірус штрихуватої мозаїки ячменю, вівса, пшениці, рису ,проса, сорго, жита та кукурудзи

2.4 Вірус смугастої мозаїки шениці, вівса, ячменю, жита, проса та кукурудзи

2.5 Мозаїка озимої пшениці, гречки, проса або російська мозаїка пшениці

2.6 Мозаїка стоколосу пшениці, ячменю, гречки та вівса

2.7 Заляльковування вівса, або заляльковування злаків

2.8 Заляльковування кукурудзи, сорго і суданки

2.9 Смугастість кукурудзи, сорго і суданки

2.10Карликова мозаїка кукурудзи, сорго і суданки

2.11 Штрихуватість рису

2.12 Карликовість рису

2.13 Крапчастість, або білолистковість, рису

3. Система заходів проти хвороб зернових культур

3.1 Система заходів проти хвороб пшениці

3.2 Система заходів проти вірусних хвороб жита

3.3 Система заходів проти хвороб ячменю

3.4 Система заходів проти хвороб вівса

3.5 Система заходів проти хвороб кукурудзи

3.6 Система заходів проти хвороб рису

3.7 Система заходів проти хвороб проса

3.8 Система заходів проти хвороб гречки

3.9 Система заходів проти хвороб сорго і суданки

Висновок

Список літератури

ВСТУП

Швидкий ріст населення Земної кулі спонукає до збільшення виробництва продуктів харчування. Рослинні продукти становлять 93 % їжі людини, інші 7 % -- тваринного походження, що також утворюються в результаті споживання тваринами рослинної їжі.

Підраховано, що приблизно 10 % світової врожайності щорічно втрачається із-за патогенної дії вірусних, бактеріальних і грибкових шкідників, серед яких рослинні віруси посідають друге місце за ступенем шкідливості після грибів. Таким чином, можна наголосити, що вірусні хвороби завдають значних збитків сільському господарству, що знижує вихід продукції, погіршує її якість та призводить до виродження сортів.

Тому перший крок для сучасної агрономії має бути вирішення питань пошуку шляхів діагностики, ідентифікації, захисту рослин і, нарешті, людини від фітопатогенів.

Можна говорити про пріоритет трьох стратегій («трьох китів»), які доцільно використовувати для подолання вірусних хвороб:

· попередження виникнення та знищення вірусних резервуарів фітовірусів та їх резерваторів (інфіковане насіння, живці, прищепи, підщепи, боротьба з бур'янами, діагностика ґрунту тощо);

· запобігання розповсюдження вірусів серед рослин, за рахунок знищення вірусних переносників -- комах і грибів;

· селекція, виведення, створення та масове вирощування насіневого матеріалу чи іn vitrо клонування вірус резистентних культур.

Насамперед необхідно зрозуміти, що саме використання вільного від вірусів насіння, садивного матеріалу та знищення інфікованих рослин-резервантів унеможливлює використання інфікованого матеріалу ще до формування промислових плантацій, полів, садків, хмільників тощо. Слід уяснити, що мати справу з вірусною рослиною з першого дня культивування не можна гарантувати отримання високоякісної продукції рослинництва і високих врожаїв у цілому. Необхідне також усвідомлення того, що говорити про складний технологічний процес роботи з інфікованим насінням для господаря на землі, який включає витрати пального на посівну, внесення мінеральних добрив, засобів захисту тощо, означає очікувати дощу серед зими.

Більшість фітопатологічних методів діагностики досить дорого коштують, проте від них не треба відмовлятися з урахуванням можливих збитків від вірусних та інших патогенів. Традиційні хімічні засоби контролю наявності вірусів, які застосовують переважно під час вегетації рослин, переважають по затратам у сотні тисяч разів, при цьому останні можуть негативно впливати на оточуюче середовище, якість зібраного врожаю і, як наслідок, на здоров'я людства у цілому.

Тому попит на культивування вірус резистентних культур було підвищено за останні роки, особливо під публічним тиском щодо зменшення використання пестицидів у сільському господарстві. Законодавчо-регулююча і правова база України має чітко відповідати та вчасно реагувати на вимоги щодо поліпшення життя в Україні, на процеси екологізації виробництва та відновлення первісності довкілля у зв'язку із прагненням вступу України до СОТ та Європейського союзу.

вірус збудник хвороба рослина зерновий

1. ВІРУСИ - ЗБУДНИКИ ХВОРОБ

1.1 Загальні відомості про віруси

Існування вірусів було відкрите фізіологом Д І Івановським, який,, вивчаючи мозаїчну хворобу листя тютюну, встановив, що сік хворих рослині зберігає інфекційність навіть після пропускання його через бактеріальний фільтр. Таким чином, Д. І. Івановській показав, що в соку хворого листя міститься і здатний размножуватися якийсь збудник захворювання, який по розмірам менше за всіх відомих бактерії. Учений припустив, що захворювання викликає дуже дрібна бактерія. Незабаром після цього подібні хвороби були знайдені у картоплі, томатів, огірків, квасолі, злаків, декоративних кольорів, плодових і ягідних культур. Проте ні про будову, ні про хімічні властивості і способи розмноження поруштеля цих хвороб майже нічого не було відоме. Дуже малі розміри збудника робили його невидимим. І лише * у 1935 г американський біохімік У. Стенлі зробив відкриття, змінивши уявлення про збудників мозаїчних хвороб як про найдрібніших бактерій. Застосувавши методи хімічного очищення ферментів, Стенлі з великого кількості соку хворого листя тютюну одержав чистий препарат вірусу тютюнової мозаїки, який виявився кристалічним білком, що випадав в осад при підкисленні. Якщо розчином цих кристалів натерти здорові листя тютюну, вони захворіють мозаїчною хворобою. Цим експериментом було доведено, що білкові кристали представляють собою чистий вірус. Через рік після цього відкриття англійські учені Боуден і Пірі встановили, що, окрім білка в кристали вірусу входить нуклеїнова кислота, котра разом з білком є у всіх живих клітинах і грає важливу роль в передачі спадкових властивостей організму. Після відкриття Стенлі в науці почалися суперечки, чи живі організми віруси або це хімічні речовини, здатні синтезуватися в клітках певних видів рослині, тварин і бактерій і викликати в них патологічні розлади - захворювання. Ці суперечки продовжуються дотепер.

Якщо для вивчення хімічного складу вірусів благотворний вплив зробили методи, запропоновані Стенлі, будова вірусних частинок стала відома завдяки електронному мікроскопу, який дозволив побачити вірусні частинки.

Властивості світлового проміння такі, що частинки менше 200 нанометрів зливаються в одну крапку, а більшість вірусів має розміри значно менші, ніж 200 нанометрів. Тому за допомогою світлового мікроскопа неможливо було ні побачити вірусні частинки, ні тим більше розібратися в їх будові. Електронний мікроскоп дає можливість побачити частинки розміром в декілька нанометрів і навіть менше. Тому з його допомогою вдалося встановити, що рослинні віруси мають паличкоподібну або кулясту форму (рис. 1.1). Кожна частинка складається з великої кількості симетрично розташованих однакових молекул білка, які. покривають найважливішу частину вірусу - нуклеїнову кислоту (рис. 1.2).

1.2 Віруси поза кліткою

Поза кліткою вірусні частинки інертні. Вони не дихають, не поглинають воду і живильні речовини з навколишнього середовища і можуть навіть утворити кристали подібно багатьом хімічним речовинам. Знаходження вірусів поза клітками сприйнятливих рослин не є їх природним станом, тому в таких умовах віруси більш менш швидко гинуть (інактивуются). Швидкість інактивацій залежить від багатьох чинників зовнішнього середовища. По відношенню до цих чинників всі віруси можна розділити на дві групи, що не мають між собою різкої межі, - стійкі і нестійкі.

Стійкі віруси зберігають цілісність частинок при досить грубих діях (нагріванні, підкисленні, висолюванні) і тому можуть бути виділені в кристалічному вигляді. Вони накопичуються в рослинах в досить високих концентраціях (до 2 г на 1 л соку). Деякі з них не гинуть при 10-хвилинному прогріванні до 80-90 °C.

Нестійкі віруси містяться в рослинах, як правило, в низьких концентраціях (до 0,002 г на 1 л соку) і інакитвуються при температурах 37-50 °С. Цю властивість використовують для оздоровлення рослин від вірусів шляхом прогрівання. Нестійкі віруси руйнуються при різних хімічних діях. Тому їх важко виділити з рослинного соку в чистому вигляді. Деякі нестійкі віруси не вдається не тільки очистити, але навіть побачити в електронний мікроскоп.

1.3 Розмноження вірусів в клітині

Діяльність вірусу в клітці відрізняється від діяльності паразитних бактерій або грибів. Всі організми розмножуються діленням клітин (при безстатевому розмноженні) або злиттям кліток з подальшим розподілом (при статевому). При розподілі ядро ділиться навпіл, дочірні ядра розходяться до протилежних країв клітки, в центр протоплазми вростає оболонка і утворюються дві абсолютно однакові клітки. Всі ці процеси відбуваються в результаті діяльності ферментів, синтезом яких управляє нуклеїнова кислота. Вірусні частинки не мають клітинної будови, більшість з них позбавлена ферментів. Тому і спосіб розмноження їх абсолютно інший. Потрапляючи в клітку рослини, вірусна частинка розділяється на складові частини-білок і нуклеїнову кислоту. Білок, що захищав вірус від всіляких пошкоджень, більше йому не потрібен. А нуклеїнова кислота вірусу паралізує діяльність клітинної нуклеїнової кислоти і починає сама управляти обміном речовин в клітині. Клітина виробляє тепер тільки ті ферменти, які потрібні вірусу. Ці ферменти готують з матеріалу, що є в клітині, нові молекули вірусного білка і нуклеїнової кислоти і збирають з них нові вірусні частинки. Окремі молекули нуклеїнової кислоти переходять через плазмодесми в сусідні клітки, в яких також починається синтез вірусних частинок. Кількість частинок в клітці досягає декількох мільйонів. До цього часу клітка сильно виснажується, розмноження вірусів в ній припиняється і починається фаза спокою.

Для багатьох рослинних вірусів фаза спокою характеризується наявністю вірусних включень в заражених клітинах. Ці включення мають вид аморфних тіл (Х-тіла) або кристалів різної форми (кристали Івановського) та є скупченням вірусних частинок в чистому вигляді або з цитоплазмою рослини.

1.4 Переміщення вірусів по рослині

Після закріплення інфекції в клітці починається її розповсюдження в незаражені клітки і пересування по організму господаря. При цьому перехід вірусу з клітки в клітку по плазмодесмам здійснюється дуже поволі, (декілька мікрометрів в годину). Швидше переміщаються віруси по судинній системі із струмом живильних речовин. Потрапляючи в провідні судини, віруси швидко переносяться на значну відстань від осередку інфекції. Переважна більшість вірусів пересувається по флоемі, тобто зверху вниз. Тому при зараженні коріння віруси залишаються локалізованими в них невизначено довгий час і переходять з них тільки при сильному пошкодженні надземної частини з посиленим потоком живильних речовин у напрямі пошкодження. Перенесення вірусів від верху до низу збільшується також в період цвітіння - дозрівання, коли збільшується притока живильних речовин до генеративних органів.

1.5 Симптоми вірусних хвороб рослин

Вірусні хвороби рослин по симптомах, що викликаються, можна розділити на дві основні групи: мозаїки і жовтяниці.

Мозаїки характеризуються мозаїчним забарвленням листя. При зараженні мозаїчними вірусами спостерігається посвітлішання листя, чергування світло- і темно-зелених, жовтих і зелених ділянок листу, поява некротичних плям, штрихів, кілець і ін. (рис. 1.3). Такі симптоми виникають в результаті руйнування хлорофілу в уражених ділянках листу, використовування азоту і фосфору рослини для побудови вірусних частинок, а також посилення активності дихальних ферментів рослини. Деякі рослини реагують на вірусну інфекцію так різко, що в місці зараження з'являються дрібні ділянки відмерлої тканини, з яких вірусні частинки не можуть розповсюджуватися, тобто замість характерного для вірусів загального зараження спостерігається місцеве. Порушення форми уражених рослин при мозаїчних хворобах виявляється, як правило, тільки в межах ураженого листя (зморшкуватість листя в результаті нерівномірного зростання мезофілла і жилок).

Жовтяниці. Віруси жовтяничного типу далеко не завжди викликають пожовтіння листя. Основна особливість жовтяниць полягає у тому, що вони надають глибшу дію на рослину. При цьому спостерігаються різні деформації рослини або окремих його органів. Багато жовтяничних вірусів поселяються у флоемі, що порушує нормальне транспортування вуглеводів з листя до інших органів рослини. У листі накопичується багато крохмалю, перенавантажуючого паренхимні клітини. Листя стає товстим, крихким, з характерним блиском і скручуються уздовж центральної жилки (скручування листя).

Для жовтяничних вірусів дуже характерне порушення обміну речовин, регулюючих ростові процеси рослин (ауксинов). Це приводить до карликовості, надмірної кустистості, раковим наростам, проліферації окремих органів, перетворенню генеративних органів (квіток) у вегетативні (листя) і ін. (рис. 1.4).

1.6 Збереження вірусів в природі

Віруси поза кліткою відповідної рослини-господаря не можуть ні розмножуватися, ні зберігатися скільки-небудь тривалий час. Тому необхідно знати, де зберігаються віруси однорічних рослин, що гинуть з настанням холодів, в зимовий час. У багатьох рослин, що розмножуються в культурі вегетативними частинами (картопля бульбами, тюльпани цибулинами, цукровий буряк корінням, суниця «вусами»), вірус зимує у вегетативних органах. Тому вірусні хвороби таких рослин найбільш шкідливі, оскільки інфекція тут продовжується з року в рік. Явище поступового зниження продуктивності вегетативно розмножувальних рослин під впливом вірусних хвороб одержало назву виродження.

Насіння менш пристосоване для збереження вірусів, ніж вегетативні органи. Це пояснюється тим, що зв'язок; між дозріваючим насінням і частинами решти рослини порушується дуже рано, тому зараження насіння можливе тільки в ранній період дозрівання. Крім того, потрапляючи в насіння віруси зустрічають там несприятливі умови і в більшості своїй інактивуються. Тому передача вірусів з насінням не має широкого розповсюдження. Приблизно з 300 відомих рослинних вірусів тільки 45 можуть передаватися з насінням, причому більшість з них вражає рослини з сімейств боби і гарбузові.

Найбільший відсоток передачі з насінням характерний для вірусу мозаїки квасолі (до 50%).

Деякі віруси можуть зберігатися в ґрунті, куди вони потрапляють із зараженими рослинними залишками, хоча можливе і виділення вірусів з коріння вегетатуючих рослин.

Спосіб збереження в ґрунті різних вірусів неоднаковий. Одні з пов'язаних із ґрунтом вірусів досить стійкі і витримують дію несприятливих умов. До таких відноситься вірус тютюнової мозаїки, який може зберігатися в рослинних залишках, що не розклалися, тютюнових рослинах, перероблених на компост, і навіть у вільному вигляді, адсорбувавшись на ґрунтових колоїдах. Деякі віруси, пов'язані з ґрунтом, швидко втрачають інфекційність і відносяться до нестійких. Такі віруси зберігаються в тілі різних ґрунтових організмів, серед яких можуть бути комахи, нематоди, гриби і ін. Деякі віруси культурних рослин (вірус X картоплі і ін.) можуть зберігатися в підземних частинах багаторічних бур'янів.

Спосіб збереження в ґрунті різних вірусів неоднаковий. Одні з пов'язаних із ґрунтом вірусів досить стійкі і витримують дію несприятливих умов. До таких відноситься вірус тютюнової мозаїки, який може зберігатися в рослинних залишках, що не розклалися, тютюнових рослинах, перероблених на компост, і навіть у вільному вигляді, адсорбувавшись на ґрунтових колоїдах. Деякі віруси, пов'язані з ґрунтом, швидко втрачають інфекціонність і відносяться до нестійких. Такі віруси зберігаються в тілі різних ґрунтових організмів, серед яких можуть бути комахи, нематоди, гриби і ін. Деякі віруси культурних рослин (вірус X картоплі і ін.) можуть зберігатися в підземних частинах багаторічних бур'янів.

1.7 Розповсюдження вірусів

Шляхи розповсюдження вірусів в природі багатоманітні. Якщо для багатьох вірусів тварин основним способом є розповсюдження з інфекційними краплями по повітрю (наприклад, вірус грипу), то для рослинних вірусів такий шлях розповсюдження невідомий. Існують три основні способи передачі рослинних вірусів від однієї рослини до іншого: щеплення, контактне зараження і передача за допомогою переносників.

Щеплення. З щепленням передаються від однієї рослини до іншого всі відомі віруси. У природних умовах цей шлях розповсюдження має значення тільки для вірусів плодових рослин, розмножувальних щепленням на тих, що підвіють. Для деяких вірусів плодових, наприклад для вірусу псоріозу цитрусових, розеточності персика, щеплення є, мабуть, єдиним способом розповсюдження.

Контактне зараження. Передача вірусів від однієї рослини до іншої в результаті контакту листя можлива тільки для невеликого числа досить стійких вірусів, тривалий час у вичавленому соку. До цієї групи відносяться найпоширеніші віруси, такі, як вірус тютюнової мозаїки, вірус X картоплі. Контагіозність цих вірусів дуже велика. Для їх передачі досить невеликого поранення листя; у вигляді поломки волосків, які виникають при терті листя хворих рослин об здорові в рядах, що стулилися. Для вірусу X картоплі, наприклад, показано, що він може передаватися від хворих рослин до здорових через знаряддя обробки, одяг працюючих і т.п.

Передача переносниками. Віруси можуть бути передані від однієї рослини до іншої грибами, нематодами, членистоногими (комахами і кліщами) і навіть вищими квітковими рослинами (повілікой). Найважливішими переносниками є членистоногі, серед яких більшість відноситься до загонів рівнокрилих, напівжорсткокрилих, тріпсов і кліщів. Представники цих загонів мають ротовий апарат, що колюче - смокче, будову якого необхідно розглянути у зв'язку з особливостями передачі вірусів. Всі ці комахи або кліщі харчуються рідким рослинним соком. Тому перша функція ротового апарату - висмоктування рідкої їжі. Щоб дістатися до їжі, необхідно проколоти покривні тканини рослини. Тому друга функція ротового апарату - проколювання тканин. Представники розглянутих загонів не можуть переварювати нерозчинні складні з'єднання, що знаходяться в сирому рослинному соку. Тому при живленні вони виділяють в клітки слину, яка гідролізує білки до пептидів і амінокислот і крохмаль до ди- і моносахорів. Такий тип живлення називають позакишечним травленням. Тому третьою функцією ротового апарату є нагнітання слини. Таким чином, при живленні комахами, що смокчуть, створюються ідеальні умови для перенесення вірусів. Всмоктуючи сік хворої рослини, комаха всмоктує вірус, стає вірофорною. Нагнітаючи слину в здорову рослину, вірофорна комаха вносить в неї вірус. У природних умовах деякі віруси передаються тільки комахами, наприклад віруси скручування листя картоплі, заляльковування злаків. Інші, наприклад вірус Y картоплі, вірус мозаїки квасолі, можуть передаватися контактно, проте роль такої передачі в природному розповсюдженні нікчемна в порівнянні з роллю комах.

Більш всього переносників серед тлей (понад 30 видів). Для тлі характерна широка спеціалізація в перенесенні вірусів. Персикова тля, наприклад, переносить більше 20 різних вірусів. Для цикадок характерна набагато вужча специфічність. Так, темна цикада переносить тільки вірус заляльковування.

Механізм перенесення комахами різних вірусів неоднаковий. За способом передачі комахами віруси ділять на дві групи: стилетні і циркулятивні. Перший спосіб перенесення характеризується тим, що після живлення на зараженій рослині комаха відразу стає вірофорною, але швидко втрачає цю властивість. До цієї групи відносяться мозаїчні віруси, які переносяться тлею (вірус Y картоплі, вірус огіркової мозаїки, віруси мозаїк гороху і буряка). Усередині переносників віруси цієї групи не розмножуються, а лише механічно забруднюють стилет, прилипаючи до його поверхні.

Циркулятивні віруси характеризуються тим, що комаха набуває здатність переносити вірус не відразу після живлення на хворій рослині, але довго, іноді все життя залишається вірофорною. Більшість цих вірусів відноситься до жовтяничної групи і передаються цикадками, рідше тлями, тріпсами, білокрилками. Всі віруси цієї групи проходять прихований період розвитку в тілі комахи. Цей період необхідний для переходу вірусу із стравоходу в слинні залози комахи, а також для розмноження вірусу в ньому. Прихований, або інкубаційний, період різний для різних вірусів і коливається від 30 хвилин для вірусу жовтяниці буряка до місяця для вірусу мозаїки пшениці. Після проходження інкубаційного періоду комаха стає здатною передавати вірус при живленні. Багато цикадок залишається вірофорними все життя, а для деяких, наприклад для переносника вірусу мозаїки озимої пшениці Psammotettix striatus, встановлена трансоваріальна передача, тобто передача вірусу через яйця потомству.

1.8 Діагностика вірусних хвороб рослин

Залежно від вигляду і штаму вірусу, виду, сорту і віку рослини, умов вирощування, змішаній інфекції симптоми вірусних хвороб можуть змінюватися настільки сильно, що найдосвідченіший рослинник або вірусолог не зважиться у ряді випадків визначити захворювання на око. Це викликає необхідність розробки великої кількості методів діагностики.

При діагностиці вірусів необхідно відрізняти вірусне захворювання від інших патологічних явищ і відрізнити захворювання, викликане одним вірусом, від захворювання, викликаного іншими вірусами. Залежно від поставленої задачі на перший план виступає та або інша вимога. Наприклад, якщо насіннєзнавство повинне відібрати для посадки тільки вільне від вірусів насіння, бульби або саджанці, то необов'язково точно визначати вид вірусу, необхідно просто відділити заражений матеріал від незараженого. У разі виведення сортів, стійких до якогось одного вірусу, необхідно точно відрізнити його від інших вірусів.

Всі способи діагностики можна розділити на дві групи: діагностика вірусних хвороб і діагностика вірусів.

Діагностика вірусних хвороб заснована на тому, що у заражених рослин певним чином змінюється як зовнішній вигляд, так і деякі фізіологічні процеси. Діагностика вірусних хвороб за зовнішнім виглядом рослин найшвидший і найточніший метод, і тому є попереднім. Більш точні методи, засновані на внутрішніх змінах уражених рослин і їх органів, а також на змінах в обміні речовин ураженої рослини. Проте і ці методи мають невисоку точність, оскільки однакові зміни в обміні речовин рослин можуть бути викликані різними причинами, наприклад порушенням режиму харчування або зараженням іншими паразитами. Методи діагностики вірусних хвороб застосовуються там, де неможливо або дуже складно застосувати методи діагностики вірусів.

Методи діагностики вірусів. Найпоширенішим методом діагностики рослинних вірусів є серологічний, суть якого полягає в наступному. При введенні тварині чужорідного білка в кров'яній сироватці утворюються специфічні білки, або антитіла, які здатні зв'язувати чужий білок і переводити його в нешкідливий для організму стан. На цій чудовій властивості заснований імунітет тварин до інфекційних захворювань. Речовини, які при введенні тваринам викликають у них утворення антитіл, одержали назву антигенів, а реакція між антигеном і антитілом сироватки - назва серологічної реакції (від латинського слова serum - сировітка). Антитіла володіють наступними особливостями:

1) вони високоспецифічні і вступають в реакції тільки з тими антигенами, яким зобов'язані своїм виникненням, або з близькоспорідненими з'єднаннями;

2) вони високочутливі і вступають в реакцію навіть з невеликою кількістю антигена;

3) вони утворюються в надлишку і не тільки нейтралізують активність введеного в організм антигена, але залишаються у великій кількості у вільному стані;

4) вони вступають в реакцію з антигеном не тільки в організмі тварини (in vivo), але і будучи виділеними з нього (in vitro).

Ці властивості антитіл лягли в основу серологічного аналізу. Якщо антигени певного вірусу ввести в організм кролика або коня, в сироватці тварини в надлишку виникнуть антитіла, специфічні цьому вірусу. При необхідності перевірити, чи міститься в рослинах вірус, що вивчається, сік рослини змішують з сироваткою обробленої тварини. Якщо рослина не містить даного вірусу, суміш залишиться рівномірно каламутною. Якщо в соку є вірус, то в результаті реакції антигена і антитіла утворюється хлопьевидний осад преципітат. По інтенсивності випадання осаду можна визначити відносний кількісний вміст вірусу в соку рослини. З багатьох методів постановки серологічних реакцій найширше поширення в рослинництві набув капельний метод Дуніна і Попової, при якому на наочному склі змішують краплю аналізованого соку і краплю діагностичної сироватки. Краплинний метод характеризується простотою виконання, високою продуктивністю і малим витратою сироватки і соку.

Складніший індикаторний метод діагностики, який заснований на зараженні індикаторів соком випробовуваної рослини. Індикаторами називають такі види і сорти рослин, які реагують визначеними, чіткими симптомами на зараження даним вірусом. Частіше всього як індикатори застосовують дикі і культурні види тютюну, картоплі, марі і інших рослин. Індикаторний метод вимагає великої площі захищеного ґрунту, він досить трудомісткий, особливо якщо віруси можуть передаватися тільки комахами або щепленням. Характерні симптоми на індикаторах виявляються лише через декілька тижнів після зараження. Перераховані недоліки обмежують застосування індикаторів. Тому індикаторний метод застосовується для діагностики матеріалу, що містить дуже малу, невловиму серологічним аналізом кількість вірусів (наприклад, в непророслих бульбах картоплі), або для діагностики тих вірусів, для яких ще не вдалося приготувати задовільних діагностичних сироваток.

2. ВІРУСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

2.1 Основні віруси зернових культур (табл.)

Культура

Вірус

Міжнародна номенклатура

Група (рід)

Нуклеїнова кислота

Пшениця

Вірус карликовості пшениці

WDV

Mastervirus (I Geminivirus)

Ол ДНК

Вірус американської штрихуватої мозаїки пшениці

WASNV

Cytorhabdovirus

Ол РНК (--)

Вірус хлоротичної крапчастості хлібних злаків

CCMV

[Rhabdoviridae]

ОлРНК( --)

Вірус північної мозаїки хлібних злаків

NCMV

Cytorhabdovirus

Ол РНК (--)

Вірус російської мозаїки озимої пшениці

WWMV

[Rhabdoviridae]

Ол РНК (--)

Вірус хлоротичної смугастості пшениці

WCSV

[Rhabdoviridae]

Ол РНК (--)

Вірус розеткової карликовості пшениці

WRSV

[Rhabdoviridae]

Ол РНК (--)

Вірус мозаїки озимої пшениці

WWMV

Tenuivirus

Ол РНК (--)

Вірус веретеноподібної смугастості (мозаїки) пшениці

WSSMV

Bymovirus

Ол РНК (+)

Вірус пожовкнення листя пшениці

WYLV

Closterovirus

Ол РНК (+)

Вірус мозаїки пшениці, що передається через ґрунт

SBWMV

Furovirus

Ол РНК (+)

Вірус смугастої мозаїки пшениці

WSMV

Tritimovirus

Ол РНК (+)

Ячмінь

Вірус жовтої штрихуватості ячменю

BYSMV

Cytorhabdovirus

ОлРНК(-)

Вірус жовтої карликовості ячменю

BYDV

Luteovirus

Ол РНК(+)

В-1 вірус ячменю

BarV-Bl

Potexvirus*

ОлРНК(+)

Вірус слабкої мозаїки ячменю

BaMMV

Bymovirus

ОлРНК(+)

Вірус жовтої мозаїки ячменю

BaYMV

Bymovirus

ОлРНК(+)

Вірус мозаїки ячменю

BoMV

Rymovirus

ОлРНК(+)

Вірус штрихуватої мозаїки ячменю

BSMV

Hordeivirus

ОлРНК(+)

Овес

Вірус стерильної карликовості вівса

OSDV

Fijivirus

ДлРНК

Вірус штрихуватої мозаїки вівса

OSMV

[Rhabdoviridae]

Ол РНК( -)

Вірус хлоротичної карликовості вівса

OCSV

Avenavirus

ОлРНК(+)

Вірус золотистої смугастості вівса

OMV

Bymovirus

ОлРНК(+)

Вірус мозаїки вівса

OGSV

Furovirus

ОлРНК(+)

Кукурудза

Вірус смугастості кукурудзи

MSV

Mastervirus (I Geminrvirus)

ОлДНК

Вірус сагресивної карликовості кукурудзи

MRDV

Fijivirus

ДлРНК

Вірус мозаїки кукурудзи

MMV

Cytorhabdovirus

ОлРНК(-)

Вірус стерильної карликовості кукурудзи

NSSV

[Rhabdoviridae]

ОлРНК(-)

Вірус штрихуватості кукурудзи

MSpV

Tenuivirus

ОлРНК(-)

Вірус хлоротичної карликовості кукурудзи

MCDV

Waikavirus

Ол РНК( +)

Вірус тонкої смугастості кукурудзи

MRFV

Marafivirus

ОлРНК( + )

Вірус карликової мозаїки кукурудзи

MDMV

Potyvirus

ОлРНК(+)

Просо

Вірус смугастості проса

PanSV

Mastervirus (I Geminivirus)

ОлДНК

Вірус почервоніння листків проса

MRLV

Polerovirus*

ОлРНК(+)

Сорго

Вірус сорго

SSV

(Rhabdoviridae)

Ол РНК( -)

Вірус мозаїки сорго

SrMV

Potyvirus

ОлРНК( + )

Рис

Вірус чорної смугастої карликовості рису

RBSDV

Fijivirus

ДлРНК

Вірус карликовості рису

RDV

Phytoreovirus

ДлРНК

Вірус галової карликовості рису

RGDV

Phytoreovirus

ДлРНК

Вірус кучерявої карликовості рису

RRSV

Oryzavirus

ДлРНК

Вірус трав'янистої карликовості рису

RGSV

Tenuivirus

ОлРНК(-)

Вірус білих листків рису

RHBV

Tenuivirus

Ол РНК( -)

Вірус штрихуватості рису

RSV

Tenuivirus

ОлРНК(-)

Вірус жовтої крапчастості рису

RYMV

Sobemovirus

Ол РНК (+)

Вірус некротичної мозаїки рису

RNMV

Bymovirus

Ол РНК (+)

2.2 Вірус жовтої карликовості (ВЖК) ячменю, вівса, пшениці, рису, жита та кукурудзи. Barley yellow dwarf virus (BYDV)

Вірус жовтої карликовості ячменю належить до роду Luteoviridae. РНК лінійна (+ ланцюг). Віріони ізометричні, діаметром 25-30 нм, ліпідів та вуглеводів немає. Молекулярна маса віріону 6,5x106. Білок оболонки один з молекулярною масою -- 23500 (MAV), 24400 (PAV), 244500 (RPV). Плавуча щільність в CsCl -- 1,40г/см3. ТТІ -- 65-70 °С, витримує замороження в соці та відтавання. Оптимальні умови для розвитку: t -- 12 °С, інтенсивність освітлення 32400-43200 люкс. Стійкий до хлороформу та бутанолу. ВЖК е сильним імуногеном.

На сьогодні відомі 6 штамів ВЖК, що належать до двох підгруп, в зв'язку з різницею в будові РНК. До підгрупи 1 відносяться BYDV-MAV, BYDV-PAV, BYDV-SGV, до підгрупи 2 -- BYDV-RGV, BYDV-RMV, BYDV-RPV.

Вірус передається попелицями персистентно, циркулює, але не розмножується в організмі комахи. Локалізується у флоемі. В комаху вірус потрапляє з соком з клітин флоеми. Після проходження заднього відділу кишечника вірус потрапляє в гемоціль, а після циркуляції в гемолімфі концентрується в слинних залозах. Після живлення комахи на рослині вірус з слиною потрапляє у флоему. ВЖК. передається такими попелицями, як Macrosiphum (Sitobion) avenae (велика злакова), Rhopalosiphiun padi (черемхова), Rhopalosi-phtan maidis (соргова або кукурудзяна), Schizaphis graminum (звичайна злакова), Myzus persicae (зелена персикова). Різні штами вірусу передаються різними видами попелиць.

Симптоми, що викликає ВЖК, залежать від рослини-господаря, умов вирощування та штаму вірусу.

На природних господарях проявляються персистентні симптоми, що можуть варіювати в залежності від умов. На Hordeum vulgare (ячмінь звичайний) -- хлороз листків, на Avena sativa (овес посівний) -- поява хлоротичнігх та червоних листків, на Thticum aestivum (пшениця літня, пшениця м'яка) -- хлороз листків, на Oryza sativa (рис посівний) -- поява жовто-оранжевих листків, на Lolium perenne (пажитшщя багаторічна), Lolium multijlorum (пажитниця багатоквіткова), Zea mays (кукурудза звичайна) -- часто симптомів дуже мало, але іноді з'являється пурпурова або малинова смугастість листків.

До експериментальних господарів відносяться рослини з багатьох родин, що при експериментальному ураженні дають симптоми хлорозу, почервоніння, призупинки росту.

До рослин-індикаторів ВЖК- належать: овес звичайний Hordeum vulgare (cv.Black Hulls), ячмінь звичайний Avena sativa (cv. Clint-land, Clintland 64, Blenda), на яких вірус викликає хлороз листків.

Перелік рослин, здатних зберігати вірус, наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Коло чутливих господарів ВЖКЯ.

Agrostis alba

мітлиця повзуча

Anthoxanthum odoralum

пахуча трава звичайна

Avena sativa

овес звичайний, о.посівний

Avena strigosa

овес щетинистий

Bromus mollis

бромус м'який

Bromus secalinus

бромус житній

Dactylis glomerata

звичайна грястиця ззжзлжлжззвичайназвичайна.г.збірна

Elytrigia intermedia

пирій середній

Festuca pratensis

костриця лучна

Hordeum vulgare

ячмінь звичайний

Lolium multijlorum

пажитниця багатоквіткова

Lolium perenne

пажитниця багаторічна

Lolium temulentum

пажитниця п'янка, дурійка

Oryza sativa

рис посівний

Phleum pratense

тимофіївка лучна

Poa pratensis

тонконіг лучний

Poa trivialis

тонконіг звичайний

Secale cereale

жито посівне

Triticum aestivum

пшениця літня, п. м'яка

Triticum durum

пшениця тверда

Zea mays

кукурудза звичайна

До безсимптомних господарів відносять: мітлицю повзучу (Agrostis alba), грястицю звичайну (Dactylis glomeratd), пирій повзучий (Elytrigia intermedia), кострицю лучну (Festuca pratensis), пажитницю багаторічну (Lolium perenne), тимофіївку лучну (Phleum pratense), тонконіг звичайний (Poa trivialis).

На ячмені перший повільний симптом жовтої карликовості -- золотисто-жовтий колір листя, уповільнення росту. Якщо були уражені сходи, листя починає жовтіти через 10-15 діб. Пожовтіння поширюється вниз, спочатку по краю листка, поступово охоплюючи усю його площу. Листки уражених рослин розташовані більш вертикально, вони товстіші та жорсткіші, ніж у здорових рослин. Хворі рослини часто не утворюють колосся, мають нерозвинену кореневу систему.

На пшениці перші ознаки хвороби -- більш темний у порівнянні з нормальним кольором листя, хлороз нових листків, пригнічення росту. Коли ріст припиняється, спостерігається тільки загальний хлороз; пшениця дуже кущиться і досягає лише ? -- Ѕ нормальної висоти, колосся майже не має. Якщо рослини уражуються після фази кущіння, на них сильно жовтіють молоді листки, починаючи з верхівки; вони дещо відстають у рості, але мозаїчна крапчастість відсутня. Пшениця найчастіше уражується ВЖК в період появи сходів. У хворих рослин озимої пшениці спостерігається плескатість зерна і пустоколосиця. Хвороба може приводити до зниження морозостійкості, підвищення сприйнятливості до септоріозу, фузаріозу та інших хвороб, що викликаються факультативними і сапрофітними грибами. Хворі рослини сильніше заселяються злаковими попелицями.

На вівсі ознаки захворювання майже такі самі, як і на ячменю, але листя має червоний, а не жовтий колір. Крім того, суцвіття, як правило, недорозвинені повністю, або частково стерильні, білого кольору. При ураженні в більш пізні строки спостерігається лише почервоніння пізно утворених листків.

У інфікованої кукурудзи листки темно-червоні, навіть пурпурові, часто спостерігається карликовість. Деякі сорти і гібриди кукурудзи являються безсимптомними носіями вірусу. Інкубаційний період вірусу в уражених рослинах кукурудзи 8-25 діб. Жито найбільш стійке до ВЖК.

Проріджені посіви ячменю, вівса та пшениці, які висівають пізно весною або влітку, сильно уражуються ВЖК- Перезимівлі вірусу, крім озимих, сприяють дикоростучі злаки. З них попелиці весною переносять збудника захворювання на ярі культури, а потім на озимі та бур'яни -- і коло замикається.

Інтенсивність дихання у хворих рослин під час ранньої інфекції вища, ніж у здорових. Через 35-69 днів після інокуляції фотосинтез і випаровування зменшуються. У хворому листі нагромаджується крохмаль і розчинні вуглеводи, зменшується вміст цукру. Вірусна інфекція впливає на обмін азоту, його кількість в листках зменшується і зростає в корінні. Шкідливість ВЖК залежить від культури, її сорту та строків сівби. Експериментально встановлено, що ВЖК - може знижувати урожай вівса на 19-96%, пшениці на 63-99%, ячменю на 67-80% .

2.3 Вірус штрихуватої мозаїки (ВШМЯ) ячменю, вівса, пшениці, рису ,проса, сорго, жита та кукурудзи Barley stripe mosaic virus (BSMV)

Вірус штрихуватої мозаїки належить до роду Hordeivirus. За морфологією вірус представляє собою жорсткі палички довжиною 112-150 нм та 18-24 нм в діаметрі. Віріони містять лінійну РНК (+ ланцюг). Геном роз'єднаний, складається з трьох часток (РНК-а (4 kb), PHK-b (3.289 kb), PHK-g (3.164 kb або 2.5 kb)), розділених окремо. Білок оболонки один з молекулярною масою 21500D. Очищений препарат складається з трьох седиментаційних компонентів. Основний з S20w ~ 199S, інші 166-194S. Ізоелектрична точка знаходиться в межах рН 4.5. А 260/280 ~ 0.99. ТТІ - 60-68 °С, тривалість збереження інфекційності 15-22 дня. Вірус знаходиться в усіх частинах хворої рослини. Включень не утворює. В хлоропластах клітин можуть утворюватись периферичні везикули.

На сьогодні відомі декілька штамів ВШМ; type strain.,Russian, Norwich (ND 18), Canadian severe, Argentine mild (AM), Rothamsted (R).

Вірус всесвітньо поширений. На природних господарях (ячмінь звичайний (Hordeum vulgare), пшениця м'яка (Triticum aestivum)) ВШМ викликає слабку штрихувату мозаїку, що приводить до некрозів. Експериментальне коло чутливих господарів включає окремих представників з 9 родин. Експериментально уражені однодольні рослини, як правило, дають симптоми штрихуватої мозаїки, у дводольних рослин -- локальні хлоротичні ураження. У рослин-індикаторів викликає симптоми штрихуватої мозаїки та хлоротичних місцевих уражень. Так, на Hordeum vulgare, Triticum aestivum, Avena sativa -- штрихувату мозаїку; Chenopodium album, Beta vulgaris - великі хлоротичні локальні ураження, Zea mays - штрихувату мозаїку, Spinacea oleracea -- мозаїку, Nicotina tabacum cv.Samsun - локальні хлоротичні ураження. Накопичувати вірус можна на Hordeum vulgare, Triticum aestivum.

Перелік рослин, здатних зберігати вірус, наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Чутливі господарі ВШМЯ:

Anthoxantum odoratum

пахуча трава звичайна

Avena sativa

овес звичайний, о. посівний

Beta vulgaris

буряк звичайний

Bromus secalinus

бромус житній

Bromus tectorum

анізанта покрівельна

Chenopodium album

лобода біла

Dactylis glomerata

грястиця звичайна, г. збірна

Echinochloa crusgalli

плоскуха звичайна, півняче просо

Elytrigia intermedia

пирій звичайний

Eragrostis cilianensis

гусятник крупноколосковий

Festuca pratensis

костриця лучна

Hordeum vulgare

ячмінь звичайний

Lolium multiflorum

пажитниця багатоквіткова

Lolium perenne

пажитниця багаторічна

Lolium temulentum

пажитниця п'янка, дурійка

Nicotiana tabacum

тютюн звичайний

Oryza sativa

рис посівний

Panicum capillare

просо волосовидне

Panicum miliaceum

просо посівне

Phleum arenarium

тимофіївка піскова

Phleam pratense

тимофіївка лучна

Poa annua

тонконіг однорічний

Poa pratensis

тонконіг лучний

Secale cereale

жито посівне

Setaria italica

мишій італійський

Set aria viridis

мишій зелений

Sorghum bicolor

сорго двокольорове, с. звичайне

Spinacea oleracea

шпинат городній

Triticum aestivum

пшениця літня, п. м'яка

Triticun durum

пшениця тверда

lea mavs

кукурудза звичайна

Вірус передається механічною інокуляцією, насінням (90-100%) та пилком.

Хворі рослини ячменю у фазі виходу в трубку мають листки з світло-зеленими або жовтуватими смугами, які тягнуться паралельно вздовж всього листка, змінюючись по ширині і часто перериваючись. Під час колосіння вони стають коричневими. Особливо чітко ознаки хвороби помітні до колосіння, потім листки ячменю сильно жовтіють. На пшениці і цукровій кукурудзі симптоми ВШМ проявляються у вигляді світло-жовтих і білуватих суцільних або переривчастих смуг. Іноді їх так багато, що листя стає майже білим. З розвитком пшениці ознаки хвороби на молодих листках видно менш виразно. Уражені рослини цукрової кукурудзи сильно відстають у рості. Іноді хвороба проходить без видимих симптомів. Майже 90% рослин, вирощених з хворого насіння, виявляються хворими, але не мають яскраво виражених симптомів, що ускладнює селекцію ячменю.

При запиленні здорових рослин пилком хворих і навпаки в потомстві хворих рослин в першому випадку більше, ніж у другому. Захворювання ячменю на штрихувату мозаїку зменшує урожай зерна на 16-27%.

2.4 Вірус смугастої мозаїки(ВСМ) пшениці, вівса, ячменю, жита, проса та кукурудзи Wlieat streak mosaic rymovirus (WSMV)

Вірус смугастої мозаїки належить до родини Potyviridae, рід Rymovirus. За морфологією -- ниткоподібні частки довжиною 700 нм, диаметром 11-15 нм. Один седиментаційний компонент S20w =165, співвідношення А260/А280 близько 1,37. Одноланцюгова (+) РНК, віріони містять один капсидний білок з молекулярною масою 47000D. Точка температурної інактивації (ТТІ) - 54 °С, тривалість збереження інфекційності (ТЗІ) 4 -8 днів при 20 °С.

Віріони знаходяться в цитоплазмі, в інфікованих клітинах присутні кільцеподібні включення.

ВСМ серологічно подібний до таких вірусів: вірус мозаїки райграса (Ryegrass mosaic virus), вірус мозаїки житняку (agropyron mosaic virus), вірус некротичної крапчатості рису (Oat necrotic mottle virus).

Природні господарі та симптоми вірусного ураження : Echinochloa (плоскуха), Рапісит (просо), Setaria ssp. (мишій) -- сильна мозаїка, Triticwn aestivum (пшениця м'яка) -- сильна мозаїка листків, некрози пагонів, зупинку росту та зменшення урожаю і у Zea mays (кукурудза звичайна) -- слабка мозаїка (тільки деякі сорти).

Передається переносниками: кліщами --Асегіа tulірае (цибули-новий чотирьохногий кліщ), представниками Eriophyidae (галові чотирьохногі кліщі). Деякі дослідники вказують як переносник Асегіа tritici Schev. - пшеничного чотирьохногого кліща. Передається механічною інокуляцією, не передається контактом між рослинами, переноситься насінням (з низькими показниками). Перелік рослин, чутливих до вірусу, наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Діагностичні рослини ВСМП:

Чутливі рослини:

Сільськогосподарські рослини:

Бур'яни:

Avena sativa - овес посівний

Aegilops - егілопс

Hordeum vulgare - ячмінь звич.

Agropyron - житняк

Рапісит - просо

Bromus - бромус

Secale cereale - жито посівне

Digitaria - пальчатка

Triticum aestivum - пшениця м'яка

Echinochloa - плоскуха

Zea mays - кукурудза звичайна

Eragrostis - гусятник

Lolium - пажитниця

Phalaris - канаркова трава

Poa compressa - тонконіг стиснутий

Selaria - мишій

Безсимптомні рослини:

Сільськогосподарські рослини:

Бур'яни:

Hordeum jubalum - ячмінь гривастий

Brnmopsic inermis - стоколос безостий

Sorghum bicolor - сорго звичайне (двокольорове )

Elytrigia герет - пирій повзучий

2.5 Мозаїка озимої пшениці, гречки, проса або російська мозаїка пшениці

Виявляють у багатьох районах вирощування озимої І ярої пшениці. На озимій на 15-20-й день після появи сходів на листках з'являються світло-зелені або лимонно-жовті смуги уздовж жилок. Особливо така мозаїчність добре помітна з нижнього боку листків. Уражені рослини відстають у рості. З настанням холодів мозаїчність листків може зникати, але навесні наступного року проявляється більш інтенсивно. Листя хворих рослин яскраво жовте, жорстке, іноді скручується, росте під гострим кутом вгору, часто нагадуючи листя осоки.

На ярій пшениці мозаїчність листків і їхніх піхв добре помітна в кінці кущення або при виході рослин у трубку. На нижніх листках, ближче до їх основи, з'являється невелика кількість мозаїчних плям. На верхніх листках пожовтіння розповсюджується по всій пластині, але зелений колір іноді зберігається на кінчиках.

Уражені рослини посилено кущаться і відстають у рості. Частина з них не утворює продуктивних стебел і швидко засихає. Деякі рослини утворюють стебла, але вони, як правило, мають неплідне колосся або в них утворюється недорозвинене зерно. Іноді хвороба може викликати гіллястість колосу. Таке явище відмічається частіше на колосі додаткових стебел і менше -- на головному стеблі. Збудником захворювання є вірус Russian winter wheat mosaic virus. Він має однониткову РНК, віріони бацилоподібні, із заокругленими кінцями, довжиною до 260 нм, шириною до 60 нм. Передається цикадками, інкубаційний період вірусу в переноснику (смугастій цикадці) триває 3-5 діб. Зберігається вірус у зимуючих рослинах. Він не передається через ґрунт, що відрізняє його від вірусу мозаїки пшениці, яка поширена в Америці. Посилений розвиток хвороби спостерігається на ранніх і послаблених посівах озимої та пізніх посівах ярої пшениці.

2.6 Мозаїка стоколосу пшениці, ячменю, гречки та вівса

Цю хворобу пшениці виявляють у багатьох областях України. На листі хворих рослин з'являються блідо-зелені штрихи. Пізніше листя набуває блідо-жовтого або білого кольору. Специфічною ознакою хвороби є деформація (ниткоподібність) верхнього листка.

Збудник хвороби -- Brome mosaic virus. Його віріони округлі, діаметром 23-29 нм, мають однониткову РНК. Він уражує рослини 162 видів із 7 родин, особливо сильно -- озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу і злакові трави. Є дані, що вірус передається жуками роду Diabrotica і деякими нематодами. Проте єдиної думки з цього питання немає. Джерелом інфекції є озимі зернові, сходи падалиці зернових, багаторічні злакові трави і пирій повзучий. Хвороба може бути причиною відставання рослин у рості, чоловічої стерильності квіток колосу і щуплості зерна. Недобір урожаю може досягати 30% і більше.

2.7 Заляльковування вівса, або заляльковування злаків

Проявляється хвороба на вівсі, пшениці, ячмені, кукурудзі, рисі, просі, стоколосі та ін. Перші її прояви -- світло-зелені штрихи і плями на листкових піхвах. Потім виявляється різка проліферація пагонів, особливо у вівса, внаслідок чого рослини сильно кущаться (утворюється до 60 стебел на одній рослині). При інтенсивному розвитку хвороби рослини відстають у рості, а листки їх стають червонуватими, потім коричневими і твердими. Вони утворюють волоті, проте останні або зовсім не виходять з листкової піхви, або дуже зріджені. Інколи внаслідок захворювання змінюються колоскові лусочки і набувають форми справжніх листків, збільшується кількість квіток у колоску (до 6 замість 2-3), надто подовжуються зав'язі, які сильно виступають з колоскових лусок і стають зеленими.

Збудником хвороби є вірус сибірської мозаїки вівса Siberian oats mosaic virus. Його часточки 167±20 х 57 мкм. Передається хвороба від рослини темною цикадою Delphax stiatella Fallen. Інкубаційний період вірусу в тілі цикади триває 6-16 днів. Зберігається він ще у кореневищах пирію і коренях деяких інших бур'янів.

Вірус не передається інокуляцією соку і насінням. Більше уражуються зріджені посіви вівса. Підвищена стійкість до хвороби спостерігаєтся у сортів Скакун, Мирний.

2.8 Заляльковування кукурудзи, сорго і суданки

Листки і листкові піхви набувають мозаїчного забарвлення. Ріст рослин дуже затримується, звичайно висота їх не більше ЗО см, а іноді спостерігається посилене кущення. Урожай карликових рослин знижується, або вони зовсім не плодоносять.

Заляльковування кукурудзи викликає той самий вірус, що й заляльковування вівса та інших злаків. Захворювання не передається насінням й через ґрунт.

Переносником вірусу є темна цикадка Delphax striatella. Період інкубації вірусу в переноснику -- 6-16 діб. Зберігається вірус у тілі личинок темної цикадки, яка зимує поблизу полів, де вирощують овес. Потрапляючи з вівса, а також із злакових бур'янів на кукурудзу, цикадки поширюють вірус.

Розповсюдженість заляльковування на кукурудзі поки що незначна. Але при сильному розвитку хвороби вона викликає зменшення урожаю зеленої маси у 3-3,5 рази, а врожай качанів -- у 5 разів.

2.9 Смугастість кукурудзи, сорго і суданки

Хвороба вперше була зареєстрована в Африці і США. В Україні малопоширена. Проявляється, звичайно, на нижніх частинах наймолодших листків у вигляді майже безбарвних округлих плям. Потім ураження охоплює всю основу листка, з'являється на інших листках і набуває вигляду переривчастих хлоротичних смуг, розміщених вздовж жилок. Довжина смуг варіює від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.

Збудником хвороби вважається вірус Maize streak virus. Він не передасться насінням і навіть механічною інокуляцією. Переносниками вірусу є три види цикад: Cicadula mbila, Czeae і Cnicholsi. Частіше поширюють вірус цикади першого виду.

У рослині кукурудзи вірус смугастості поширюється швидко -- через дві години він виявляється на відстані 40 см від місця ураження. В умовах Африки він зберігається в бур'яні -- дикій африканській родичці Digitenia horisontales. Для умов України це питання до цього часу залишається недослідженим.

2.10 Карликова мозаїка кукурудзи, сорго і суданки

Хворобу виявляють на півдні України. Перші її симптоми проявляються через 3-4 тижні після посіву кукурудзи у вигляді маленьких хлоротичних плям вздовж жилок біля основи молодого листя. Пізніше плями зливаються й утворюються хлоротичні смужки. На наступних листках хлороз проявляється у вигляді звичайної мозаїки.

З ростом кукурудзи мозаїчність зникає, листя жовтіє, на ньому з'являються червонуваті плями і смуги, які перетворюються у суцільне почервоніння. Якщо рослини інфікуються на початку розвитку, вони мають вигляд карликовості і досягають 30-60 см заввишки.

Викликають карликову мозаїку два збудники -- Maize dwarf mosaic virus і Sorghum redstripe virus. Останній менше уражує зубовидну і сильно цукристу кукурудзу. Відомо понад 130 видів рослин, які уражуються вірусами карликової мозаїки кукурудзи. Інкубаційний період вірусів у кукурудзі становить 5-7 діб. Вони виявляються у листі, стеблах, волоті і обгортках качана, а в пилку, насінні і коренях їх виявити не вдалось.

Зимують віруси у кореневищах гумаю. Навесні і влітку попелицями переносяться на однорічні злаки і кукурудзу, а з них -- знову на гумай. Віруси карликової мозаїки не передаються з насінням і ґрунтом, але легко розповсюджуються при пошкодженнях.

2.11 Штрихуватість рису

На молодому листі з'являється штрихувата хлоротичність або вздовж всього листка витягнуті сірі смуги. На піхвах листя виявляють світлі дрібні плями і штрихи. У дорослих нові листки хлоротичні, не повністю виходять з піхв, скручуються і поникають. Уражені рослини часто карликові, утворюють менше зерна, ніж здорові

Збудник хвороби -- вірус Rice stripe virus. Його віріони сферичні, діаметром 24-29 нм. Розповсюджується вірус переважно темною цикадкою (Laodelphax striatellus). Найбільші активні переносники -- самки. Вірофорність цикадок після їх живлення на хворих рослинах настає через 3 доби. Зараження відбувається протягом 5-30 хв перебування вірофорної комахи на здоровій рослині. Встановлено, що вірус штрихуватості рису може знаходитись і в яйцях комах.


Подобные документы

  • Морфологічні та екологічні особливості гороху. Загальна характеристика сої - культури мусонного клімату. Зовнішні ознаки та характерні симптоми грибних, бактеріальних та вірусних хвороб зернобобових культур. Основні джерела інфекції, збудники захворювань.

    курсовая работа [4,7 M], добавлен 03.10.2014

  • Борошниста роса кабачків, суха гниль бульб картоплі, офіобольозна гниль пшениці, іржа вики, тифульоз конюшини, симптоми їх прояву. Біологічні та морфологічні особливості збудників хвороб. Умови розвитку захворювань. Комплекс заходів щодо захисту культур.

    курсовая работа [3,0 M], добавлен 20.05.2014

  • Дикі птахи як джерело розповсюдження збудників інфекційних захворювань. Епізоотична ситуація щодо вірусних хвороб серед мігруючих водоплавних птахів у заповіднику "Асканія-Нова"та серед синантропних птахів, які мешкають в птахівничих господарствах.

    дипломная работа [489,3 K], добавлен 15.02.2013

  • Посівні площі, врожайність та валовий збір зернових культур в Україні. Загальна характеристика зернових культур. Інтенсивна технологія вирощування ярих зернових культур. Система удобрення як важливий захід для підвищення врожаю озимої пшениці в Україні.

    контрольная работа [28,1 K], добавлен 07.10.2010

  • Значення зернових культур в економіці підприємства на прикладі ЗАО "Зернопродукт МХП". Визначення та обґрунтування способів руху техніки під час виконання операцій при вирощуванні зернових культур. Організація праці на вирощуванні зернових культур.

    курсовая работа [120,4 K], добавлен 14.07.2009

  • Методи захисту сільськогосподарських культур від комах, шкідників і хвороб. Обґрунтування вибору пестицидів для проведення заходів хімічного захисту пшениці від шкідливих організмів. Календарний план проведення заходів захисту пшениці від шкідників.

    курсовая работа [83,4 K], добавлен 13.11.2010

  • Принципи класифікації захворювань хмелю. Морфологія, поширеність вірусу. Хмельова нематода, ковалики, травневий хрущ. Система заходів захисту хмелю від хвороб. Створення, впровадження стійких до хвороб сортів. Одержання безвірусного посадкового матеріалу.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 14.03.2012

  • Загальні відомості про зв’язок вірусної інфекції з урожайністю сільсько-господарчих культур. Експериментальні дослідження особливостей розвитку вірусної мозаїчної хвороби на рослинах та її впливу на ріст, формування та врожай огірка сорту "Ніжинський".

    презентация [2,0 M], добавлен 12.02.2015

  • Особливості вирощування озимого ріпаку. Аналіз інсектицидів та фунгіцидів, які використовуються в Україні для захисту озимого ріпаку від шкідників і хвороб. Ефективність застосування хімічних засобів у захисті озимого ріпаку проти шкідників і хвороб.

    дипломная работа [10,9 M], добавлен 12.05.2023

  • Систематичне положення збудника фітофторозу, розповсюдженість та шкодочинність. Симптоми ураження картоплі альтернаріозом. Комплекс захисних заходів проти зараження картоплі. Природні умови господарства та організаційно-економічна характеристика.

    дипломная работа [3,1 M], добавлен 17.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.