Вірусні хвороби рослин

Крім рису, вірус штрихуватості уражує бур'яни родини злакових: півняче просо, мишій сизий, очерет звичайний та ін. Проте симптоми захворювання на цих рослинах проявляються слабо -- у вигляді ледве помітних хлоротичних смуг і мозаїки.

Хвороба в окремі роки може викликати недобір 10-15% урожаю зерна.

2.12 Карликовість рису

Спочатку проявляється невеликими жовтими або білими плямами, розташованими вздовж жилок молодих листків. Пізніше плями подовжуються, і утворюються переривчасті смужки. Хворі рослини надмірно кущаться, повільно ростуть, мають укорочені міжвузля, тому і набувають карликового вигляду. Корені уражених рослин недорозвинені і розташовуються горизонтально у верхньому шарі ґрунту, волоть недорозвинена, зерно утворюється щупле. При дозріванні рису більшість уражених рослин зберігає зелений колір.

Збудник хвороби -- вірус Rice dwart virus -- має сферичні віріони діаметром близько 70 нм. Розповсюджується цикадками, може зберігатись у яйцях комах і передаватись потомству.

Вірус карликовості уражує лисохвіст, півняче та посівне просо, ячмінь, м'яку пшеницю, тонконіг, які можуть бути резерваторами інфекції.

2.13 Крапчастість, або білолистковість, рису

На листках з'являються хлороз, крапчатість і білі штрихи. Уражені рослини відстають у рості. Зовнішні та внутрішні лусочки суцвіття коричневіють і швидко підсихають. Волоть часто неплідна, і тому не поникає. Іноді вона не виходить з піхви листка.

Збудник хвороби -- вірус Rice paint virus -- переноситься цикадками трансваріально, через яйця, які відкладаються в середину жилки листка. Може розповсюджуватись вірус і з насінням. Підвищені норми азотних добрив сприяють розвитку хвороби. Стійких до хвороби сортів немає.

3. СИСТЕМА ЗАХОДІВ ПРОТИ ХВОРОБ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

3.1 Система заходів проти хвороб пшениці

Система заходів захисту пшениці від хвороб є невід'ємною частиною інтенсивної технології вирощування цієї культури. Вона спрямована на запобігання масовому розвитку хвороб, а в разі їх появи -- на можливість їх швидкого обмеження.

Створення і впровадження у виробництво сортів з груповою стійкістю до хвороб. На рослинах таких сортів інкубаційний період захворювання подовжений, а плодоношення патогенів недорозвинене. Хімічна обробка посівів у ряді випадків виключається, а коли і проводиться, то у невеликих масштабах. У кожному господарстві рекомендується вирощувати не один, а два-три сорти пшениці, які мають генетичні відмінності щодо стійкості до хвороб. Це дає можливість подовжувати строки сортозміни внаслідок повільнішого утворення нових вірулентних біотипів і рас патогенів.

Посів високоякісним насінням. Відповідно до ГОСТ 9383--85 елітне насіння пшениці повинне мати сортову чистоту не менше 99,7%, першої репродукції -- 99,5 і другої -- 98%. Домішки сажкових мішечків і їх частин у насінні першого і другого класів не допускаються, домішки склероціїв ріжків та інших грибів у насінні першого класу допускаються в межах 0,01, а другого -- 0,03%. У насінні першого класу не допускається домішка деформованих і щуплих зерен, а у другого -- не більше 3%. Не допускається продаж і посів елітного насіння пшениці, зібраного з поля, де виявлені (за даними апробації) летюча, тверда, стеблова і карликова сажки. Очищення, сортування і повітряно-тепловий обігрів насіння має велике значення проти сажки, кореневих гнилей та інших хвороб.

Дотримання у господарствах сівозмін, розроблених для кожної еколого-географічної зони залежно від ґрунтових і кліматичних умов, структури посівних площ. Посіви озимої і ярої пшениці, як правило, розміщують по парах, багаторічних і однорічних бобових травах, зернобобових, капустяних (ріпак та ін.) культурах, що забезпечує зменшення ряду патогенів у ґрунті і підвищує стійкість рослин до хвороби. Не можна допускати близького розміщення посівів озимої і ярої пшениці, а також інших зернових культур, щоб запобігти швидкому перезараженню рослин збудниками багатьох загальних хвороб (іржі, борошнистої роси, септоріозу, бактеріальних, вірусних та ін.). Насіннєві ділянки треба розміщувати на відстані не менше 1 км від товарних посівів тієї ж культури. Внесення органічних і мінеральних добрив, а також мікроелементів повинно відповідати агрохімічному аналізу ґрунту. Правильне внесення добрив сприяє підвищенню стійкості до хвороб і загальної життєздатності рослин. Однобічне незбалансоване внесення добрив може відігравати негативну роль у захисті рослин від хвороб.

Обов'язкове знезараження насіння термічним та хімічним методами. Знезараження насіння застосовують проти летючої сажки та інших хвороб, збудники яких знаходяться у зародку або у ендоспермі зерна. Термічним способом, як правило, обробляють насіння супереліти та еліти у дослідних (базових) і насінницьких господарствах науково-дослідних установ. Частіше застосовують однофазне термічне знезараження (запропоноване М.М.Цимбалом). Воно полягає у прогріванні насіння у воді протягом трьох годин при 45°С або протягом двох годин при температурі 46°С. Після цього насіння охолоджують, сушать до кондиційної вологості. Термічне знезараження і сушіння насіння провадиться КТС-0,5, на якому виконуються такі операції: гідротермічне знезараження з автоматичним підтриманням заданої температури, сушіння до кондиційної вологості, навантаження, розвантаження і транспортування насіння. Комплект має централізоване управління. Він може також використовуватись для сушіння насіння трав, соняшнику, ріпака, кукурудзи та ін.

Слід враховувати, що внаслідок термічного знезараження схожість насіння деяких сортів пшениці може знизитись. Тому спочатку провадиться термічна обробка пробної партії насіння і перевіряється його схожість. Після термічної обробки не застосовують хімічне знезараження, якщо дотримувались заходів від повторного зараження. У противному разі зерно протруюють хімічними препаратами.

Хімічна обробка насіння (протруєння) проводиться, як правило, проти збудників, які знаходяться на їх поверхні або під плівками чи у ендоспермі. Проти твердої сажки, кореневих гнилей, пліснявіння насіння використовують ТМТД, 80%-й з.п. -- 2 кг/т, берет, 050,5%-й т.п. -- 4 кг/т. У випадку вияву на насіннєвих посівах при апробації летючої сажки для протруєння використовують байтан, 15%-й з.п. -- 2 кг/т, вітатіурдом, 80%-й ап. -- 2-3 кг/т або вітовакс 200, 75%-й з.п. -- 3 кг/т.

Насіння пшениці протруюють водною суспензією препаратів (5-10 л води на 1 т насіння), що не викликає його сильного зволоження, і воно може зберігатись довго. Більш ефективне протруєння з використанням плівкоутворювальних речовин (КМЦ -- 0,2 кг/т або ПВС -- 0,5 кг/т).

Для запобігання виляганню рослин і підвищення їх зимостійкості разом з протруйником рекомендується застосовувати в суміші препарат тур (60%-й в.р.) -- 6 л/т. При цьому норма води для зволоження насіння відповідно зменшується.

Важливе значення мають строки і способи посіву пшениці, що забезпечує менше ураження збудниками іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних, вірусних і мікоплазмових хвороб. До появи сходів озимої пшениці на всіх полях необхідно знищити сходи падалиці зернових колосових культур, які є джерелом патогенів багатьох хвороб.

У ерозійно небезпечних районах із слабкою вологозабезпеченістю застосування плоскорізної обробки ґрунту із залишенням стерні та інших пожнивних решток, а також снігозатримання.

Для стримування розвитку хвороби посіви пшениці, особливо при інтенсивній технології її вирощування, використовують фунгіциди. У районах сильного вилягання зернових культур проводиться обприскування рослин при закінченні кущення препаратом тур, 60%-м в.р. 3-6 л/га. Це сприяє меншому розвитку ензимо-мікозного виснаження зерна.

Обприскування пшениці фунгіцидами проводять при виявленні ураження рослин до 3%. Проте їх застосування вважається економічно обґрунтованим тоді, коли вартість збереженого урожаю перевищує .затрати на захисні заходи. Для цього здійснюють апробацію посівів на виявлення найбільш шкідливих хвороб, визначення процента ураженості і можливості їх розвитку з урахуванням прогноз/ погоди.

Для обмеження розвитку хвороб велике значення має своєчасне знищення бур'янів і шкідників -- резерваторів і переносників гатогенів. З метою запобігання виникненню локальних вогнищ лінійної іржі за допомогою гербіцидів знищують барбарис на віддалі не менш як 500 м від посівів.

Своєчасне збирання урожаю в стислі строки і без втрат, що запобігає ензимо-мікозному виснаженню зерна, розвитку оливкової плісені і накопиченню багатьох патогенів.

3.2 Система заходів проти хвороб жита

Підбір районованих високопродуктивних і стійких до хвороб сортів.

Суворе дотримання правил насінництва. Відповідно до ГОСТу забороняється продаж і сівба суперелітного та елітного насіння жита, зібраного з посівів, уражених (за даними польового обстеження або апробації) збудниками летючої, твердої та стеблової сажки. Насіння супереліти, еліти і першої репродукції повинне мати високу абсолютну масу. Домішок щуплого, дрібного і недорозвиненого насіння, а також сажкових мішечків не допускається. Наявність ріжків і склероціїв інших грибів допускається не більше 0,01% маси насіння. Все насіння повинне мати чистоту 99 і схожість не менше 95%.

Насіннєвий матеріал жита підлягає очищенню, повітряно-тепловому обігріву і протруєнню. Для протруєння використовують препарати (кг/т насіння): байтан 15%-й з.п. (2); байтан-універсал 19,5%-й з.п. (2); ТМТД 80%-й з.п. (1,5) та ін. Протруюють насіння суспензіями препаратів (5-10 л води на 1 т насіння). Найбільш ефективне протруєння з використанням плівкоутворювальних речовин (Na КМЦ, ПВС тощо).

Посів жита слід проводити тільки у оптимальні строки, встановлені для кожної еколого-географічної зони країни. На занадто ранніх посівах накопичуються збудники бурої іржі, борошнистої роси, септоріозу, ринхоспоріозу та інших хвороб. Надмірно ранні посіви більше страждають від випрівання.

На полях, у місцях зі зниженим мікрорельєфом проводять нівелювання ґрунту, що зменшує випрівання жита.

Внесення добрив відповідно до результатів агрохімічного аналізу ґрунту забезпечує підвищення стійкості рослин до збудників багатьох хвороб.

У випадках запізнення з сівбою рекомендується підживлення аміачною селітрою (75 кг/га) при температурі +2... -4°С, це особливо ефективно проти різних хвороб випрівання. У весняний період (на початку відростання рослин) доцільне підживлення фосфорно-калійним або повним добривом, що забезпечує кращий розвиток озимого жита і підвищує стійкість рослин до хвороб. На кислих ґрунтах ефективне вапнування та гіпсування.

Знищення бур'янів та шкідників, резерваторів й переносників патогенів. Особливу увагу треба приділяти знищенню бур'янів і шкідників до цвітіння на узбіччях полів, лісосмуг, узліссях.

При виникненні загрози епітотії бурої і лінійної іржі, облямівкової плямистості та інших хвороб (за даними короткострокового прогнозу) насіннєві ділянки і поля, на яких жито вирощується за інтенсивною технологією, у період виходу рослин у трубку і появи перших уредниій обробляють фунгіцидами: альто 400 SC, 40%-м в.к. (0,2 л/га) або азоценом, 25%-м з.п. (0,5 кг/га), або байлетоном 25%-м з.п. чи тилтом 25%-м к.с. (0,5 кг/га), полікарбацином 80%-м з.п. (3 кг/га) та ін. При необхідності через 8-10 діб після першого обприскування обробку повторюють.

Своєчасне і у стислі строки збирання урожаю без втрат, що сприяє меншому накопиченню патогенів, які можуть викликати масові захворювання наступних посівів.

Після збирання жита проводять комплекс зяблевого обробітку ґрунту і обов'язкове знищення сходів падалиці до появи сходів нових посівів озимих культур, що дуже важливо проти розповсюдження збудників багатьох хвороб.

3.3 Система заходів проти хвороб ячменю

Створення і районування високопродуктивних сортів з груповою стійкістю до найбільш небезпечних хвороб, розповсюджених у конкретних еколого-географічних зонах.

У кожному господарстві необхідно вирощувати 2-3 сорти ячменю, які відмінні за генетичною стійкістю, або багатолінійних сортів, наближених за біологічними й агротехнічними ознаками і відрізняються наявністю неоднакових генів стійкості. При виявленні ураження сортів новими расами та біотипами патогенів іржастих та інших захворювань необхідно своєчасно замінити їх новими високопродуктивними і стійкішими сортами.

Велика увага повинна приділятися насінництву. Сортова чистота насіння супереліти повинна бути не меншою 99,7%. Насіння першої і наступних репродукцій повинно відповідати першому класу.

Забороняється посів насіння ячменю, у якому виявлено карантинні шкідливі організми.

Насіннєві посіви не дозволяється розташовувати ближче 0,5 км від товарних, що стримує розповсюдження різних збудників захворювань і дає можливість одержати здорове насіння.

Дотримання прийнятих у господарствах науково обґрунтованих сівозмін. Уникнення посівів ячменю на полях, де попередником є зернові колосові культури, що особливо важливо проти кореневих гнилей та деяких інших хвороб.

Для запобігання поляганню ячменю доцільно разом з протруюючими препаратами застосовувати тур (2--б л/т насіння) При цьому замість води використовують водний розчин туру: до 2 л його додають 8 л води, а на 6 л -- 4 л туру -- 4 л води. Витрата туру визначається умовами посіву.

Посів озимого і ярого ячменю проводиться в оптимальні строки, установлені для кожного регіону країни з урахуванням біологічних особливостей сортів, що важливо для підвищення стійкості рослин до хвороб.

Для підвищення стійкості озимого ячменю до випрівання рекомендується осіннє підживлення посівів аміачною селітрою з розрахунку 0,7-0,8 ц/га при температурі 2 -- 4°С.

Проведення агротехнічних, біологічних і хімічних заходів проти бур'янів і шкідників під час вегетації рослин значно знижує резервацію та розповсюдження збудників хвороб.

Своєчасне збирання урожаю без втрат, що зменшить можливість збереження і розмноження збудників багатьох хвороб. Рекомендується проводити повітряно-тепловий обігрів насіння. Це підвищує його енергію проростання, схожість, стійкість сходів до кореневих гиилей та інших хвороб.

Ретельне знищення з осені сходів падалиці ячменю і дикорослих злаків зменшує резервацію багатьох збудників хвороб. Восени після збирання урожаю проводять комплекс зяблевого обробітку ґрунту, що обмежує перезимівлю і розповсюдження багатьох патогенів.

3.4 Система заходів проти хвороб вівса

Створення і впровадження високопродуктивних сортів з груповою стійкістю до небезпечних хвороб, розповсюджених у певних еколого-географічних зонах країни.

Рекомендується у господарствах вирощувати як мінімум два сорти вівса, що відрізняються генетичною стійкістю до хвороб.

Забороняється продаж і висів супереліти й елітного насіння уражених збудниками твердої та летючої сажки. Чистота такого насіння повинна бути 99,8%.

Насіннєві ділянки вівса розташовують на віддалі не ближче 0,5 км від товарних посівів, що сприяє зменшенню розповсюдження збудників багатьох захворювань і одержанню здорового насіння.

Забороняється сівба насіння вівса, у якому виявлені карантинні організми.

Ретельні очищення і протруєння насіння препаратами агроцит 50%-й з.п. -- 2 кг/т або вітавакс 75%-й з.п. --2 кг/т чи іншими, що рекомендуються за списком. Цими препаратами протруєння проводиться із зволоженням насіння (10 л води на 1 т) й обов'язково завчасно, не пізніше як за 2-3 тижні до посіву. Кращі результати протруєння насіння дає використання плівкоутворювальних речовин -- Na КМЦ марки 75/400, 70/300 у дозі 0,2 кг/т або ПВС у дозі 0,5 кг/т.

Можна протруювати насіння вівса і 40%-м в.р. формаліну напівсухим способом (1:80), витрата робочого розчину 30 л/т з наступним томлінням під брезентом 4 год і провітрюванням. Протруєне формаліном насіння не можна зберігати більше 5 діб, бо воно буде втрачати схожість. Для запобігання повторного зараження насіння тару, брезент, ящики, насіннєпроводи сівалок та інший інвентар також обробляють 2%-м розчином формаліну.

Висів вівса проводиться у добре підготовлений ґрунт і в ранні оптимальні строки. Запізнення призводить до сильного розвитку іржастих хвороб, борошнистої роси, плямистостей, бактеріозів і вірусних хвороб.

Ретельний захист від бур'янів і шкідників, що зменшує накопичення і розповсюдження збудників хвороб.

Своєчасне збирання урожаю без втрат, очищення його і повітряно-тепловий обігрів або опромінювання насіння на сонці, що підвищує його схожість і стійкість до хвороб.

Знищення сходів падалиці зернових культур, яка є резерватором збудників багатьох хвороб, та проведення зяблевого обробітку ґрунту.

3.5 Система заходів проти хвороб кукурудзи

Система заходів спрямована на обмеження і запобігання розвитку хвороб. Вона включає такі заходи.

Створення і впровадження стійких до хвороб гібридів та сортів кукурудзи. Вони повинні характеризуватись груповою стійкістю до хвороб, які найбільш шкідливі у певній екологічній зоні. У районах з високою вологістю ґрунту і недостатнім його прогріванням особлива увага приділяється стійкості до пліснявіння насіння і хвороб сходів. Для районів з підвищеною вологістю в період дозрівання і збирання кукурудзи в першу чергу приділяється увага стійкості до хвороб качанів.

Дотримання сівозміни, розробленої для кожної еколого-географічної зони. При сильному розвитку летючої сажки, вугільної і білої гнилі, диплодіозу строк «повернення» кукурудзи на теж саме поле повинен бути 5-6 років. Поля у сівозміні потрібно розмішувати так, щоб посів кукурудзи покового року не був поряд з полем, де її висівали у минулому році. Не рекомендується розташовувати посіви проса і могара поблизу посівів кукурудзи, щоб запобігти розмноженню та розселенню шкідників -- переносників хвороб.

У степових районах України допускається посів кукурудзи після кукурудзи на зерно і силос. Кращими попередниками кукурудзи є озима пшениця і ячмінь. Вони сприяють біологічному очищенню ґрунту від ряду патогенів.

Для зменшення розвитку хвороб і підвищення стійкості кукурудзи важливе значення має своєчасний й високоякісний обробіток ґрунту, який забезпечує максимальне збереження і накопичення вологи, а також знищення шкідливих організмів. У лісостеповій і степовій зонах, на полях, призначених для вирощування урожаю попередника, проводять лущення дисковими знаряддями на глибину 6-10 см з наступною (через 15-20 діб) оранкою на глибину 20-28 см. На полях з високою засміченістю багаторічними коренепаростковими бур'янами застосовують дво-, триразове лущення лемішними лущильниками на глибину 12-14 см й оранку на глибину 30-32 см. При засміченості поля багаторічними кореневищними бур'янами добрі результати дає 2-3-разове лущення на глибину 12-15 см важкими дисковими знаряддями з наступною оранкою на глибину орного шару.

При вирощуванні кукурудзи за умов зрошення важливе значення проти хвороб має вологозарядкові і вегетаційні зрошення, які забезпечують рослини вологою протягом всього вегетаційного періоду. На легких ґрунтах вологість повинна бути не нижча 70, а на важких -- 60%.

Посів кукурудзи в оптимальні строки, коли температура ґрунту досягає 9-12°С, підвищує стійкість рослин до пліснявіння насіння, хвороб сходів. У степовій і лісостеповій зонах звичайно рекомендується посів на глибину 8 см, у зонах з більшою кількістю опадів, на важких глинистих ґрунтах -- на 4-5, на легких на 6-8 см.

У районах з недостатнім зволоженням після посіву кукурудзи рекомендується проводити боронування ґрунту. Доцільно проводити до-і післясходове боронування, а також 2-3 поперечні і поздовжні культивації. В період вегетації кукурудзи при необхідності проводять спушування міжрядь, а при перезволоженні фунту замість останнього спушування проводять підгортання. Знищення бур'янів і добра аерація ґрунту сприяють зменшенню розвитку багатьох захворювань.

Правильне внесення добрив під кукурудзу відповідно до агрохімічного аналізу ґрунту дозволяє підвищити стійкість рослин до хвороб. Особливо фосфорні і калійні добрива, а також мікродобрива підвищують стійкість рослин до хвороб. Азотні у помірних дозах також сприяють зниженню розвитку хвороб. Проте ступінь дії залежить від їх форми.

Одним з важливих заходів, який запобігає розвитку хвороб кукурудзи, є протруєння насіння. Воно захищає насіння в період проростання від пліснявіння і загнивання, знищує збудників багатьох хвороб, дає можливість підвищити урожай на 6-7 ц/га.

Зараз в нашій країні насіння кукурудзи в основному протруюють централізовано на кукурудзооброблювальних заводах. Для цього використовують: 30% й т.п. ТМТД -- 4-4,5 кг/т, 80%-й з.п. ТМТД 2 кг/т та інші з доданням 10 л води на 1 т насіння. Ефективність протруєння підвищується при використанні плівкоутворювальних полімерів ПВС (0,5 л/т) або Na КМЦ (0,2 кг/т). При протруєнні 30%-ю текучою пастою ТМТД полімери не використовують, бо вона сама містить полімери. Кращий ефект дає протруєння насіння за 2-3 місяці до посіву. Обробку насіння бактеріальними препаратами проводять в день посіву, але в тому разі, якщо протруєння проведено не пізніше 30 діб до нього.

Під час догляду за посівами кукурудзи слід старанно оглядати рослини і виявляти малопоширені хвороби (диплодіоз та ін.), а також карантинні. Уражені малопоширеними збудниками хвороб рослини видаляють з корінням і знищують. При виявленні карантинних хвороб негайно повідомляють карантинну інспекцію і вживають спеціальних заходів.

Збирання урожаю кукурудзи в качанах починається при 40%-й вологості, а при обмолоті зерно повинне мати вологість не вище 30%. Цю роботу проводять у стислі строки. При запізненні із збиранням на качанах посилюється розвиток хвороб. Зібрані качани просушують до 10%-ї, а зерно -- до 14%-ї вологості, що дозволяє їх зберігати без розвитку хвороб при належному догляді.

Не можна допускати завчасного збирання, особливо насіннєвих посівів, бо недорозвинені зернівки в період зберігання сильніше уражуються плісневими грибами і втрачають схожість.

Рослинні післязбиральні рештки є резерваторами збудників багатьох хвороб кукурудзи. Тому їх видалення з поля і знищення -- обов'язковий захід щодо оздоровлення полів. Осіннє дворазове лущення кукурудзяної стерні дисковими боронами поперек рядків і наступна оранка поля створює умови для їх швидкого перегнивання і накопичення вологи у ґрунті.

3.6 Система заходів проти хвороб рису

Створення і впровадження стійких до хвороб високопродуктивних сортів.

Дотримання науково-обґрунтованої сівозміни. Кращими попередниками рису є багаторічні бобові трави, а також озимий ріпак, горох ярий і озимий, чина, вика, соя і їх суміші із злаками. Мікрофлора їх ризосфери значно пригнічує патогени рису, що зберігаються в ґрунті.

Збір насіння з незаражених ділянок, очищення, калібрування і доведення його до кондицій першого класу. Обов'язкове завчасне (за 1-3 міс до посіву) зволожене протруювання насіння фундазолом, 50%-м з.гі. -- 2 кг/т, бенлатом 50%-м з.п. --2 кг/т або іншими препаратами (8 л води + препарат і плівкоутворювальний полімер -- 0,2 кг/r Na КМЦ або 0,5 кг/т ПВС).

Для одержання дружніх сходів, які є переносниками і резерваторами збудників хвороб, необхідно проводити ретельне планування чеків і виконання інших робіт, передбачених інтенсивною технологією вирощування цієї культури.

Зразу після планування чеків проводиться обробка ґрунту протизлаковим гербіцидом яланом 60%-м к.е. (6,6 -- 10 л/га) або ордрамом-екстра 72%-м к.е., 5-10 л на 1 га. Внесення гербіциду краще проводити штанговим обприскувачем з розрахунку 400 л/га робочої рідини. Гербіцид негайно заробляють у ґрунт зубоподібними боронами на глибину 3-5 см. У цей же період для припинення росту і розвитку очерету, рогози та інших бур'янів не пізніше появи 3-5 листків проводять обприскування валиків дамб, схилу каналів далапоном 85%-м р.п. (20 кг препарату на 800 л води на 1 га), що дає можливість запобігти забур'яненню ділянок іригаційної мережі майже на весь вегетаційний період.

На посівах, де не застосовуються гербіциди в період вегетації рослин, проводиться своєчасне скошування бур'янів на чекових валках, на зрошувальних і дренажних каналах, що зменшує накопичення збудників пірикуляріозу, фузаріозу, бактеріальних і вірусних хвороб.

Для запобігання розповсюдженню збудників вірусних і бактеріальних захворювань проводиться своєчасне знищення попелиць, цикадок, трипсів та інших шкідників.

Для одержання сухого, без пліснявіння зерна проводиться десикація посівів при досягненні повної стиглості зерна (70-75% зернівок), своєчасне збирання й обмолот рису, а також доведення до вологості зерна не вище 13%.

Своєчасне видалення з рисового поля соломи, знищення рослинних решток і глибока зяблева-оранка забезпечують зменшення запасу збудників пірикуляріозу, фузаріозу, бурої плямистості, сажкових і бактеріальних хвороб, а також шкідників та бур'янів.

Суворе дотримання карантинних заходів. Не дозволяється завозити в Україну насіння рису з карантинними об'єктами.

3.7 Система заходів проти хвороб проса

Створення і впровадження стійких до хвороб сортів, а також суворе дотримання правил насінництва. Збір насіння із здорових ділянок. Реалізація і посів елітного насіння, ураженого збудниками сажки, не дозволяється.

Ретельні очищення, сортування і калібрування насіння. Воно повинно відповідати вимогам першого і не нижче другого класу. Проти сажки, плямистостей листя і стебел, бактеріозів і пліснявіння проводиться протруєння насіння вітатіурамом 80%-м з.п. -- 2 кг/т, фенорамом 70%-м з.п. -- 2 кг/т або фундазолом 50%-м з.п. -- 2 кг/т. Протруєння проводять водною суспензією препаратів (10 л води на 1 т насіння) з плівкоутворювачами Na КМЦ (0,2 кг/т) або ПВС (0,5 кг/т), що дає можливість одержувати інкрустоване насіння. Цю роботу проводять завчасно, але не пізніше, як за 2-3 тижні до посіву.

Під час вегетації рослин потрібно своєчасно знищувати бур'яни і шкідників, що значно зменшить розвиток та розповсюдження збудників склероспорозу, бактеріальних й вірусних хвороб.

Повітряно-тепловий обігрів і сонячне опромінення насіння запобігають розвитку меланозу зерна під час зберігання, а також підвищують стійкість рослин до хвороб під час вегетації.

Своєчасний обробіток ґрунту відповідно до інтенсивної технології, прийнятої для конкретної зони, сприяє зменшенню запасу збудників хвороб у ґрунті й стримує їх життєздатність.

3.8 Система заходів проти хвороб гречки

Створення і впровадження стійких до хвороб сортів.

Суворе дотримання правильної сівозміни. Кращими попередниками гречки є багаторічні трави, зернобобові культури, картопля і цукрові буряки.

Ретельне очищення і калібрування насіння, що дає можливість позбутися неповноцінних фракцій, які містять збудників багатьох хвороб. Крупне насіння звичайно дає добре розвинуті рослини, які менше страждають від хвороб.

Ретельний обробіток ґрунту до сівби з метою знищення бур'янів -- резерваторів патогенів, внесення добрив відповідно до агрохімічного аналізу ґрунту, що буде сприяти стійкості рослин до хвороб.

Під час вегетації рослин проводиться знищення бур'янів і шкідників як на посівах, так і на узбіччях доріг, лісосмуг, що має значення у зменшенні резервації патогенів та їх переносників.

Обприскування рослин суспензією 80%-го полікарбацину (2-2,4 кг препарату на 1 га).

Видалення післяжнивних решток рослин з поля і його глибока оранка, що сприяє зменшенню резервацій інфекцій багатьох хвороб.

3.9 Система заходів проти хвороб сорго і суданки

Створення і впровадження у виробництво стійких сортів.

Дотримання науково обґрунтованих сівозмін. Сіяти сортові культури на тому ж полі не раніше, як через 3 роки і віддаляти їх від посівів кукурудзи не менше, як на 0,8-1 км.

Збір насіння з неуражених посівів, очищення і доведення до вологості 13-14% та зберігання у сухих приміщеннях, не допускаючи його зволоження.

Обов'язкове завчасне зволоження, протруєння насіння суспензією ТМТД 80%-ю з.п. (2 кг препарату + 5 л води 4- 0,2 кг плівкоутворювальної речовини Na КМЦ) або іншими препаратами, що рекомендуються для цього.

Видаляти, знищувати і заорювати всі післязбиральні рештки рослин.

Суворо дотримуватись карантинних заходів, щоб не допускати завезення збудника смугастої плямистості з насінням.

ВИСНОВОК

Віруси (лат. virus -- отрута),фільтрівні віруси -- паразитичні живі системи доклітинної будови, виділені в самостійне царство Vira. Віруси характеризуються облігатним внутрішньоклітинним паразитизмом. За вмістом одного з двох типів нуклеїнових кислот віруси поділяють на РНК-вмісні (містять рибонуклеїнову к-ту) і ДНК-вмісні (містять дезоксирибонуклеїнову к-ту). У простих вірусів розрізняють два морфологічні компоненти: капсид (білкова оболонка) та внутрішній вміст утвореного капсидом каналу -- нуклеїнові кислоти. Складні віруси (до складу яких, крім нуклеїнових кислот і білка, входять ще й ліпіди, вуглеводи, іони металів) мають також зовнішні оболонки та хвостові відростки (у бактеріофагів). Форма вірусів різноманітна: прямокутна, округла, овальна, паличковидна, ниткоподібна тощо. Розмноження вірусів -- складний процес формування зрілих частинок -- віріонів з нарізно синтезованих нуклеїнових кислот і білка. Віруси спричинюють вірусні хвороби.

Вірусні хвороби рослин (вірози) поділяють на мозаїки і жовтухи (за зміною забарвлення уражених органів). Поширюються колючо-сисними комахами, повитицею, зооспорами мікроскопічних грибів, можуть передаватись через ґрунт, знаряддями його обробітку, з соками рослин та ін.

Основними захворюваннями злакових культур є : вірус жовтої карликовості ячменю , вівса, пшениці, рису, жита та кукурудзи; вірус штрихуватої мозаїки ячменю, вівса, пшениці, рису ,проса, сорго, жита та кукурудзи; вірус смугастої мозаїки пшениці, вівса, ячменю, жита, проса та кукурудзи; мозаїка озимої пшениці, гречки, проса або російська мозаїка пшениці; мозаїка стоколосу пшениці, ячменю, гречки та вівса; заляльковування вівса, кукурудзи, сорго і суданки або заляльковування злаків; смугастість кукурудзи, сорго і суданки; карликова мозаїка кукурудзи, сорго і суданки; штрихуватість рису; карликовість рису; крапчастість, або білолистковість, рису. Які мають різні прояви, але усі є однаково небезпечними, адже призводять до зниження врожайності та навіть загибелі рослин, у деяких випадках. Тому необхідним є моніторинг вірусних захворювань злаків.

Система заходів захисту зернових культур від хвороб є невід'ємною частиною інтенсивної технології їх вирощування. Вона спрямована на запобігання масовому розвитку хвороб, а в разі їх появи -- на можливість їх швидкого обмеження. Такими методами є:

· Створення і впровадження у виробництво сортів з груповою стійкістю до хвороб. На рослинах таких сортів інкубаційний період захворювання подовжений, а плодоношення патогенів недорозвинене. Хімічна обробка посівів у ряді випадків виключається, а коли і проводиться, то у невеликих масштабах.

· Дотримання у господарствах сівозмін, розроблених для кожної еколого-географічної зони залежно від ґрунтових і кліматичних умов, структури посівних площ.

· Обов'язкове знезараження насіння термічним та хімічним методами.

· Важливе значення мають строки і способи посіву культур, що забезпечує менше ураження збудниками вірусних хвороб

· Для обмеження розвитку хвороб велике значення має своєчасне знищення бур'янів і шкідників -- резерваторів і переносників патогенів

· Своєчасне збирання урожаю в стислі строки і без втрат, що запобігає розвитку вірусних хвороб і накопиченню багатьох патогенів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. В.Ф. Пересипкін, «Сільськогосподарська фітопатологія», К.: Аграрна освіта, 2000.- 415с.

2. М. Д. Мельничук, «Фітовірусологія», К.: Поліграф Консалтінг, 2005.- 200с.

3. В.П. Поліщук, В.П. Патика, І.Г. Будзанівський, А.Л. Бойко, «Моніторинг вірусних інфекцій рослин в біоценозах України», К.: фітосоціоцентр, 2001

4. Ю.Т. Дьяков, Г.Д. Успенская, И.Г. Семенкова «Фітопатологія с основами имунетета», М.: Колос, 1976

5. Николаева О.В. «Современные иммунологические методы в массовой диагностике вирусов растений». -- М., 1986. - 52 с.

6. Шелудько Ю.М. «Фітовірусологія». -- К.: Вища школа. -- 1970. - 272 с.

7. А.Гіббс, Б.Харрісон, «Основи вирусологии растений», М.: Мир, 1978.-429с.

8. Мельничук М.Д., Кожукало В.Є., Смирнова CO., Мартин Г.Г. «Лабораторний практикум з загальної фітовірусологи». - К.: НАУ, 2002. - 260 с.

Размещено на Allbest.ru