Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

на тему

Моніторинг лейкозу в господарствах Полтавської області

.

ЗМІСТ

1. ВСТУП

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2.1 Висновок з огляду літератури

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Матеріали і методи дослідження

3.2 Характеристика господарства

3.3 Результати власних досліджень

3.4 Обговорення результатів власних досліджень

3.5 Розрахунок економічної ефективності

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

6. ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ МЕТОДИК

7. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

8. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

9. ДОДАТКИ

1. ВСТУП

Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин. Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення.

Лейкоз реєструється в усіх країнах світу, на території Америки, Австралії, Азії. Високий рівень організації та проведення заходів боротьби з хворобою дозволив збільшитися від лейкозу ВРХ таким країнам як Бельгія, Ірландія, Норвегія. З успіхом реалізуються державні програми боротьби з захворюванням в країнах Європи, таких як Німеччина, Польша, Болгарія, країни Балтії. В Україні діє програма з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, основні засади якої передбачені «Планом основних заходів щодо оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу в Україні».

В Україні до того часу були відсутні дані щодо закономірностей розвитку епізоотичної ситуації та особливостей прояву епізоотичного процесу, не розроблені способи профілактики та ліквідації лейкозу. Все це гальмувало впровадження розробок наукових шкіл Росії, України та інших країн у практику проведення широкомасштабних протилейкозних заходів. Наукова громадськість повинна була розробити і ряд нових організаційних заходів щодо визначення ефективності науковообгрунтованих методів діагностики та способів оздоровлення неблагополучних щодо лейкозу стад (Ярчук Б.М. і співавт., 1989, П.П. Достоєвський, 1992).

Тому, метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг та вивчити особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Полтавщини. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі: провести серологічний моніторинг та визначити показники неблагополуччя щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Полтавській області; вивчити особливості розповсюдження ВЛВРХ з урахуванням вікових характеристик поголів'я; визначити вплив ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби; провести аналіз профілактичних і протилейкозних заходів, що здійснюються у тваринницьких господарствах Полтавської області.

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

лейкоз велика рогата худоба хвороба

Лейкоз великої рогатої худоби (leukaemia in cattle) - хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи, основною причиною якої - злоякісне розростання клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, внаслідок чого відбуваєтьсч дифузна інфільтрація органів цими клітинами або з'являються пухлини [82; 89].

Ензоотичний лейкоз великої рогатої худоби (ЛКРС) - одне з найбільш поширених лимфопроліферативних захворювань сільськогосподарських тварин, що завдають значного економічного збитку не лише унаслідок загибелі, недоотримання продуктів тваринництва [38], але і небезпекою втрати унікального генофонду в молочному скотарстві, оскільки хвороба уражує в першу чергу високопродуктивних корів, що є національним надбанням. Частіше лейкозом захворюють корови у віці 4-7 років з ослабленими захисно-пристосовними реакціями організму [5; 94].

Етіологія. Відомо, що збудником хвороби є вірус сімейства Retroviridae, що РНК-містить, ретровірус лейкозу великої рогатої худоби (ВЛКРС), що культивується в лінії клітин нирок ембріона вівці FLK, хронічно інфікованої цим вірусом, що перевивається [5;13;15;25]. Багаточисельними дослідженнями підтверджена горизонтальний шлях передачі інфекції, в дослідах на телятах і ягнятах підтверджена можливість експериментального відтворення лейкозу ВРХ [3;19].

Зрілий віріон ВЛВРХ має сферичну форму і відноситься до оболонкових вірусів, він складається з центрального нуклеоїда, діаметр якого варіює від 40 до 90 нм, що пов'язане з методом фіксації і обробки препарату. Центральна частина нуклеоїда відокремлена від зовнішньої вірусної оболонки проміжним шаром. Зовнішня вірусна оболонка представлена двоконтурною мембраною, лабільністю, що відрізняється. На поверхні зовнішньої оболонки виявляють нарости. Стійкість ВЛВРХ у зовнішньому середовищі невисока. Він чутливий до температурних дій і обробка при 56°С протягом 15 хвилин призводить до його руйнування. Повна інактивація вірусу в молоці або вірусовміщуючій рідині відбувається при температурі 70-74°С за 17 секунд. Вірус не виявляється в молоці вже через 24-48 годин при температурі 9-15°С [90]. Пряме сонячне світло інактивує ВЛВРХ протягом 4 годин, ультрафіолетові промені за 30 хв. Повторне заморожування і відтавання руйнує вірус і усуває інфекційність. У рідкому азоті інфекційність вірусу зберігається декілька років. Вірус повністю втрачає активність в розчинах натрієвого щолоку (0,5%), етанолу - 2%, формальдегіду і фенолу - 0,5% і ін. дезинфікуючих засобів в загальноприйнятих концентраціях. Найбільш простим і економічним є кип'ятіння, надійно руйнує ВЛВРХ [48].

Розповсюдження. На жаль, попри зусилля науки та органів ветмедицини, лишається кілька інфекційних хвороб тварин, які становлять небезпеку для тваринництва та здоров'я людей. Насамперед, це лейкоз та туберкульоз ВРХ [28; 40]. Хвороба завдає значного економічного збитку сільськогосподарським підприємствам у зв'язку із зниженням продуктивності заражених тварин, їх вибраковуванням, обмеженням терміну господарського використання, а також з витратами на проведення протилейкозних заходів, пастеризацію молока (непастеризоване молоко від заражених тварин заборонено використовувати для харчування людей) [83].

На сьогодні в Україні налічується 207 неблагополучних пунктів лейкозу великої рогатої худоби, що на 155 менше, ніж на цю дату минулого року. У 2007 році покращилася ситуація з лейкозом великої рогатої худоби (ВРХ). Поступово збільшується кількість і питома вага благополучних щодо лейкозу господарств. На початок року налічувалось 360 (у 2006 році - 496) неблагополучних господарств, протягом року виявлено - 134, оздоровлено 287. Відносно лейкозу ВРХ - в 19 областях України налічується 368 неблагополучних пунктів, що на 101 менше ніж за аналогічний період торік. Проводяться систематичні планові заходи щодо оздоровлення тваринництва від цієї інфекції. Про хід виконання оздоровчих заходів і плану оздоровлення від лейкозу доповіли начальники управлінь ветеринарної медицини у Волинській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській і Полтавській областях.

аналізували статистичну звітність та використовували власні діагностичні дослідження для вияснення епізоотичної ситуації по лейкозу великої рогатої худоби в Україні у 1993-1998 роках.

Епізоотологія. Хворі тварини сприйнятливіші до інфекційних і незаразних захворювань. При цьому збільшується яловість, знижується вихід телят, спостерігаються аборти. Телята від таких корів частіше страждають розладом травлення і порушенням органів дихання. Джерело захворювання - хворі тварини і вірусоносії; тому своєчасне, як можна раніше виявлення таких тварин - одна з необхідних умов ефективної боротьби з лейкозом [75].

Збудник передається зі всіма секретами і экскретами, що містять заражені вірусом лейкоцити (кров, молоко, молозиво, сперма, носовий і вагінальний слиз, слина) [103]. Можливі два шляхи поширення інфекції: вертикальний (від матері - плоду) і горизонтальний (від зараженої тварини - здоровому). Поширенню лейкозу серед сприйнятливого поголів'я сприяють: спільне утримання здорових і заражених тварин, випаювання телятам молозива і молока від хворих корів, використання для запліднення сперми заражених лейкозом биків, недотримання правил асептики і антисептики при ветеринарно-зоотехнічних заходах (взяття крові, щеплення, ректальні дослідження, таврування і ін.) [76]. Лейкоз великої рогатої худоби завдає тваринництву великого економічного збитку. Зараження відбувається на всіх стадіях інфекційного процесу при проникненні в організм лімфоцитів, що містять вірус лейкозу. Чинниками передачі вірусу є кров, молоко і інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини тварин, заражених вірусом лейкозу [88].

Джерело інфекції - хворі лейкозом тварини. У природних умовах ВЛ ВРХ може передаватися пренатально і постнатально. Механізм пренатальної передачі включає передачу вірусного генома через гамети. Постнатальна передача включає передачу вірусу через молоко або при контакті. Контактна передача може бути результатом прямої дії контамінованих вірусом секретів або екскретов або перенесення вірусу комахами або контамінованими об'єктами. Оскільки частки ВЛ ВРХ не продукуються in vitrо, то у більшості випадків вірус передається з інфікованими лімфоцитами. Для зараження корови досить ввести внутрішньошкірно 2500 лімфоцитів крові [50]. Дані частоти виявлення змін, характерних для лейкозу при ветеринарно-санітарній експертизі підтверджують встановлену вище закономірність напруженості епізоотичного процесу: в 1991 році виявлено 3250 уражених тварин; в 1993 р. - 2500, в 1995 р. - 1600, в 1997р. - 1103 [104].

Клінічні ознаки. Зустрічається 2 форми лейкозу - ензоотична і спорадична. Спорадична форма лейкозу зустрічається рідко і уражує тварин до 3-х літнього віку [120]. Має три форми прояву: ювінальний лейкоз характеризується збільшенням лімфовузлів і часто інфільтрацією кісткового мозку; тимусна форма реєструється у телят до 2-х літнього віку і характеризується збільшенням тимусу; шкірна форма зустрічається у телят від 1 до 3-х літнього віку, характеризується вузликовою лейкемічною інфільтрацією шкіри. Ензоотичний лейкоз - контагиозная хвороба з тривало латентним періодом, під час якого у крові виявляється вірус лейкозу (ВЛ ВРХ) і антитіл до нього. В основному зустрічається у великих тварин у віці 5-8 років [109].

Патологоанатомічні зміни. Патоморфологічні зміни у великої рогатої худоби при лейкозі дуже варіабельні, як по частоті і характеру уражень органів і тканин, так і по формах гістологічного прояву. Встановлено, що 85% пухлин тварин доводиться на лімфолейкоз, злоякісні лімфоми, лімфосаркоми [20].

Патологоанатомічна діагностика при ЛВРХ має важливе значення для з'ясування епізоотичної ситуації у стаді. Лейкозні зміни при гістологічному дослідженні у ранньому періоді хвороби реєструються у кістковому мозку, м'якушевих тяжах, світлих центрах фолікулів, і синусах лімфатичних вузлів, при вмісті в крові 9-20 тис/мкл лейкоцитів і до 80% лімфоцитів, також на схильність до хвороби має вплив ендокрина система, тобто для розвитку хвороби, окрім обов'язкової присутності ВЛВРХ має важливе значення стан залоз внутрішньої секреції, а також контролюючих систем, що пригнічують лейкозогену інформацію у клітині [21; 22]. Хвороба характеризується проліферацією неопластичних елементів, внаслідок чого утворюються окремі пухлинні маси або дифузна інфільтрація різних тканин і органів. До пухлинного процесу залучаються лімфовузли, часто пригнічується селезінка, сичуг, серце, нирки і інші органи [119].

Серологічна діагностика. Одними із важливих завдань сучасної біотехнології в галузі тваринництва і ветеринарної медицини є створення ефективної технології отримання тварин iз заданними властивостями, розробка методів ранньої діагностики інфекційних та спадкових захворювань. Нині для вирішення цих завдань використовують молекулярно-генетичні методи, які базуються на полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР). При цьому у більшості досліджень конструювання праймерів - основних компонентів ПЛР-тест-систем, які визначають їх специфічність, точність і надійність, - здійснюється або на основі проведення множинного вирівнювання без урахування термодинамічних характеристик праймерів, або на основі знання послідовності тільки одного ізоляту. Такий підхід до створення ПЛР-праймерів призводить до зростання кількості помил-ково негативних і помилково позитивних результатів ПЛР-аналізу [13].

Діагноз на лейкоз ставлять на підставі епізоотичних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень, які включають серологічні, гематологічні, гістологічні і вірусологічні дослідження [91]. Встановлено, що в період 1980-1997 рр. на 100 тис. досліджених щорічно було діагностовано від 349,25 до 7639,32 гематологічно хворих тварин та від 28,0 до 83,87 туш із змінами, властивими для лейкозу великої рогатої худоби. Інфікованість тварин в Україні на початку впровадження серологічної діагностики (1986 р.) становила 18,6 %. У господарствах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Полтавської, Тернопільської, Харківської та Черкаської областей вона була вища 20 %, а у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Сумській -- до 10 % [111].

Гематологічними дослідженнями виявляють підвищений вміст лейкоцитів, в основному лімфоїдного ряду, слабодиференційованих лімфоїдних клітин [91]. Вирішення проблеми регуляції статі в потомстві сільськогосподарських тварин має не тільки науково-теоретичне, але і практичне значення як для товарного, так і для племінного тваринництва. Це пов'язано з необхідністю отримувати у молочних комплексах більшу кількість телиць, а у м'ясному скотарстві - більшу кількість бичків. У зв'язку з цим актуальним є створення високоефективних тест-систем для визначення статі ембріонів сільськогосподарських тварин.

При масовому скринінгу у лабораторній діагностиці вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ ВРХ) найширше використовують імуноферментний аналіз (ІФА) та реакцію імунодифузії в агарі (РІД). Однак ці методи аналізу мають ряд істотних недоліків. По-перше, це недостатньо висока специфічність і чутливість. По-друге, неможливість детектувати вірус лейкозу у скритій формі у молодих тварин протягом 6-12 місяців після народження, які народилися від серопозитивних корів. По-третє, тварини, які інфіковані ВЛ, з низьким або змінним рівнем антитіл чи взагалі без антитіл, специфічних до ВЛ, за допомогою цих методів важко або неможливо ідентифікувати як інфіковані ВЛ ВРХ. В той же час ці тварини можуть бути джерелом розповсюдження інфекції. Тому актуальним є створення високоспецифічних тест-систем, які дозволяють здійснювати раннє ви-явлення ВЛ ВРХ [79]. Експресний контроль за розповсюдженням ретровірусної інфекції серед людей та тварин -- важлива світова проблема. Як відомо, ретровіруси є збудниками набутого імунодефіциту в людей, що кваліфіковано як захворювання на СНІД; вони, зокрема, є також збудниками вірусного лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ), вірусних хвороб риб, наприклад карциноми в щуки, тощо [93].

Тестування сироваток крові РІД-негативних тварин імуноферментним методом показало недостатню чутливість реакції імунодифузії. Інцидентність захворювання зросла від 3,9% (за результатами РІД) до 32,2% (за результатами ІФА). Тобто, чутливість ІФА у такому випадку у 8,3 разів перевищує чутливість РІД [118]. Подальші серологічні дослідження з використанням ІФА показали, що стадія максимального підйому швидко переростає у стадію згасання, оскільки упродовж 4-х досліджень з інтервалом у 3 міс. інцидентність захворювання вдалося знизити до 3,4%.

Імунітет. У корів, інфікованих вірусом лейкозу великої рогатої худоби і хворих лейкозом, збільшується кількість Т- і В-лімфоцитів, при цьому знижується здатність в-кліток продукувати імуноглобулін класу М. Отримані дані підтверджують думку про те, що ВЛ КРС є активним імуносупресором [14].

Захворювання великої рогатої худоби на лейкоз завдає народному господарству значних збитків, призводить до втрати продуктивності тварин, вимушеної їх вибраковки, неможливості використання хворих тварин для відтворення. Боротьба з цим небезпечним захворюванням потребує витрат на діагностичні обстеження, ізоляцію інфікованих тварин від здорових, інші ветеринарно-санітарні заходи. Становище ускладнюється тим, що розвиток клінічних проявів і патологоанатомічних змін при цій хворобі може тривати протягом місяців і років. За даними літератури у різних областях України протягом 1997 року носіями вірусу лейкозу були 33.3 - 65.3 % корів [26].

Така значна кількість інфікованих тварин затруднює проведення заходів по боротьбі з лейкозом. Відсутність специфічних засобів профілактики лейкозу не дозволяє здійснювати найбільш раціональне оздоровлення поголів'я великої рогатої худоби від захворювання. В зв'язку з цим неодноразово приймались рішення про розробку вакцини проти цього захворювання [4]. Однак до цього часу роботи по створенню вакцини проти лейкозу не вийшли за межі лабораторних дослідів. Залишаються невизначеними оптимальні системи культивування та накопичення вірусу, придатного як сировина при виготовленні антигену вакцини, кратність імунізації, не вивчений рівень імунітету в стаді після використання такої вакцини. Крім того, не має обгрунтування для застосування препарату в епізоотичних умовах і визначення його місця в існуючих протилейкозних заходах [65].

Лікування хворих лейкозом тварин не проводять, їх піддають вимушеному забою.

Заходи боротьби та профілактики. Певний зв'язок між чисельністю поголів'я ВРХ і поліпшенням показників захворюваності на лейкоз, звичайно ж, є. Та все ж, вирішальну роль у боротьбі з лейкозом відіграло запровадження 1987 року нового ефективного методу діагностики тварин із використанням реакції імунодифузії (РІД), а також введення в дію 1992 року Інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, яка наблизила українські стандарти в цій справі до європейських. Та все ж вона значною мірою враховує українську специфіку. Якщо інструкція європейської країни вимагає здати на забій РІД-позитивну (інфіковану лейкозом) тварину протягом 30 днів, то ми дозволяли тримати її 4 роки, задля того, аби вона дала якомога більше продукції, а також приплід, бо ж відомо, що від РІД-позитивної корови можна одержати здорове потомство. Боротьба з лейкозом, на думку, авторів Інструкції не повинна була стати ще одним фактором винищення поголів'я ВРХ [12].

До теперішнього часу основним і єдиним методом боротьби з ЛВРХ є вибраковування хворих і ізоляція інфікованих корів, тому первинне значення має своєчасна і точна діагностика як хвороби, так і інфекції. Професор Г. Розенберг (ФРН, Ганновер) ще в 70-х роках писав, що при ЛВРХ «в принципі необхідно поступати так само як при боротьбі з туберкульозом і бруцельозом», як зараз і поступають в більшості західноєвропейських країн, а також в деяких країнах СНД (Україна), - забивають серопозитивних корів (9,3). У Російській Федерації існує інший підхід до вирішення проблеми ЛВРХ: вибраковування хворих тварин (гематологично позитивних) і ізоляція інфікованих з подальшою поступовою заміною їх здоровими відповідно до правил по профілактиці і боротьбі з ЛВРХ (1999 р.) Проте, цей спосіб оздоровлення стад, як показує практика, малоефективний ще і унаслідок недостатньої кількості (двічі на рік) і якості (лише РІД) імунологічних досліджень, за результатами яких проводиться оздоровлення господарств.

Діагностичні дослідження ВЛВРХ-інфекції в нашій країні представлені лише реакцією імунодиффузії в гелі (РІД), тоді як в країнах Європи і США застосовується імуноферментный аналіз (ІФА), як найбільш чутливий, специфічний, технологічний, економічний [113]. Абсолютно вочевидь, що в умовах скрутного економічного становища в країні, інтерес до проблеми ЛВРХ значно зменшився, деякі господарства відмовляються проводити діагностичні дослідження, закрито багато лабораторій і наукові програми. Слід зазначити зростаючу необхідність підвищення уваги ветеринарної служби до даної проблеми, ретельнішого проведення діагностичних і оздоровчих заходів щодо викорінювання ЛВРХ відповідно до правил, що діють, по профілактиці і боротьбі з ЛКРС, враховуючи, що украй необхідно проводити: регулярне гематологічне і імунологічне обстеження тварин дійного стада з подальшим вибраковуванням хворих і ізоляцією інфікованих; обов'язкове обстеження молодняку ВРХ всіх вікових груп при використанні комплексу діагностичних тестів з подальшою ізоляцією інфікованих; діагностичне обстеження новонароджених телят на наявність ВЛВРХ-інфекції в домолозивний період з подальшою ізоляцією серопозитивних і виводом їх із стада.

Аналіз даних літератури і результати власних досліджень показали, що при сучасній технології ведення галузі в господарствах не завжди вдається досягти бажаних результатів із-за наявних відступів від вимог інструкції по боротьбі з ЛВРХ (невчасна ізоляція інфікованих тварин, через нестачу приміщень і працівників, слабкий облік, низький рівень селекційно-племінної роботи, недотримання правил асептики при проведенні планових ветеринарних заходів: ректальні дослідження, взяття крові, щеплення і ін.) [56]. В зв'язку з цим представляється необхідним детальніше розглянути 2 основних напряму в рішенні проблеми ЛВРХ: методи діагностики; заходи боротьби і профілактики.

Зважаючи на специфіку захворювання (хронічний перебіг, горизонтальний і, можливо, вертикальний шлях зараження, тривалий латентний період, 100% летальний результат), а також умови приватного тваринництва, що розширюється, слід проводити: підсилити імунологічний контроль впровадженням у широку практику ветеринарії для діагностики ВЛВРХ-інфекції методу иммуноферментного аналізу (ІФА), як чутливішого, специфічного, технологічного, економічного, чим використовуваний РІД з обов'язковим підтвердженням діагнозу методами молекулярної біології (ПЦР, ДНК-гібридизація); розглянути питання про можливість знищення інфікованих тварин з метою повного викорінювання ЛВРХ; ввести в технологію ветеринарного нагляду обов'язкове імунологічне і молекулярно-біологічне обстеження новонароджених телят в домолозивний період для виявлення інфекції, що передається внутрішньоутробним і вертикальним шляхами; у неблагополучних щодо ВЛВРХ господарствах скоротити інтервал імунологічних діагностичних досліджень з 6-ти місяців до 30 днів [112]. Лейкоз великої рогатої худоби продовжує лідирувати серед захворювань в розвиненому молочному тваринництві. Завдяки відкриттю вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ КРС) як основний прижиттєвий метод діагностики з початку 90-х років використовують серологічні дослідження. Але наука не стоїть на місці. Сучасні молекулярно-біологічні дослідження за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) дозволяють виявляти тварин на раніших стадіях зараження [57].

В даний час програми оздоровлення господарств від лейкозу побудовані на вживанні як діагностика лейкозу методу РІД: серопозитивних тварин вважають зараженими і виводять із стада. Як показала практика, при такому підході оздоровлення затягується на роки, оскільки неможливо виявити всіх інфікованих тварин, особливо на ранніх стадіях захворювання, і ізолювати їх від здорових.

2.1 Висновок з огляду літератури

Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин. Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення.

Аналіз даних літератури показали, що при сучасній технології ведення галузі в господарствах не завжди вдається досягти бажаних результатів із-за наявних відступів від вимог інструкції по боротьбі з ЛВРХ (невчасна ізоляція інфікованих тварин, через нестачу приміщень і працівників, слабкий облік, низький рівень селекційно-племінної роботи, недотримання правил асептики при проведенні планових ветеринарних заходів: ректальні дослідження, взяття крові, щеплення і ін.).

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Матеріали і методи дослідження

Дипломна робота виконувалася на базі молочно-товарної ферми ПрАТ «Райз-Максимко» Лохвицького району Полтавської області, Полтавської обласної державної та Лохвицької районної державних лабораторій ветеринарної медицини, а також на кафедрі епізоотології та ОЄВС Сумського національного аграрного університету.

Метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг та вивчити особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Полтавщини. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі:

§ провести серологічний моніторинг та визначити показники неблагополуччя щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Полтавській області;

§ вивчити особливості розповсюдження ВЛВРХ з урахуванням вікових характеристик поголів'я;

§ визначити вплив ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби;

§ провести аналіз профілактичних і протилейкозних заходів, що здійснюються у тваринницьких господарствах Полтавської області.

Об'єкт дослідження. Велика рогата худоба з різним серологічним статусом щодо лейкозу.

Предмет дослідження. Результати серологічних, гематологічних і біохімічних досліджень проб сироватки крові, молока, молозива, крові, статистичні дані Державного Комітету ветеринарної медицини України і Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи; показники неблагополуччя території Полтавщини щодо лейкозу, благополуччя території Полтавщини щодо лейкозу великої рогатої худоби.

Методи досліджень. Серологічні - для виявлення специфічних антитіл до лейкозного антигену; гематологічний - для встановлення стадії інфекційного процесу; біохімічні - для визначення впливу ВЛВРХ на показники крові; комплексний епізоотологічний (епізоотологічне обстеження господарств і нагляд за ними; порівняльно-історичний і порівняльно-географічний аналіз епізоотичного процесу); статистичні - для обробки одержаних даних з метою визначення їх достовірності.

Робота виконувалася в 2009-2010 рр. на кафедрі епізоотології та організації і економіки ветеринарної справи Сумського національного аграрного університету, у відділі діагностики і заходів боротьби з лейкозом Полтавської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини. Ряд серологічних досліджень проводились в лабораторії лейкозів Інституту епізоотології Української Академії аграрних наук. Науково-виробничі досліди проводилися в тваринницьких господарствах Лохвицького району Полтавської області.

На першому етапі досліджень використовували матеріали ветеринарної звітності Державного Комітету ветеринарної медицини та Управління ветеринарної медицини в Полтавській області. Збір даних про реєстрацію і розповсюдження лейкозу великої рогатої худоби проводили в чотирнадцяти районах і двох зонах Полтавської області.

При вивченні епізоотичної ситуації використовували комплексний епізоотологічний метод, дотримуючись “Рекомендаций по методике эпизоотологического исследования” (Бакулов И.А., Юрков Г.Г., Песковацков А.П., Ведерников В.А., 1982) и “Ветеринарной географии (картографии)” (Нуйкин Я.В., 1980).

Особливості розповсюдження інфекції ВЛВРХ і клініко-гематологічного прояву хвороби в районах і зонах Полтавської області встановлювали шляхом визначення відносних показників: рівень інтенсивності інфікованості ВЛВРХ і захворюваність тварин лейкозом (у відсотках), індекс епізоотичності, а також показників неблагополуччя і напруженості епізоотичної ситуації.

Інфікованість вірусом лейкозу визначали за присутністю специфічних антитіл до ВЛВРХ за допомогою реакції імунодифузії (РІД), стадії інфекційного процесу встановлювали гематологічно. Гематологічні дослідження і реакцію імунодифузії в агаровому гелі з лейкозним антигеном проводили згідно з “Методическими указаниями по диагностике лейкоза крупного рогатого скота”, затвердженим ДУВ МСГ СРСР в 1985 році.

При проведенні імунологічних досліджень передбачали визначення вмісту Т- та В-лімфоцитів у тварин дослідної й контрольної груп, які виконували за уніфікованими методиками Є.Ф.Чернушенко та ін.

Результати досліджень обробляли за допомогою методів варіаційної статистики (Меркурьева Е.К., 1970; Лакин Г.Ф., 1973) і ПК., а також використовуючи ОЕМ РС/АТ.

3.2 Характеристика господарства

Лохвицький район розташований в північно-східній частині Полтавської області, в поліській зоні України. Площа району 12, 57 тис. км?. Кліматичні умови сприяють для розвинення тваринницької галузі. Площа пасовищ складає 665 га. Половина району вкрита лісами, площа яких становить 36112 га. Грунт на території району дерно-підзолистий. Місто Лохвиця та 85 населених пунктів розташовані на території однієї міської та 22 селищних рад. В районі нараховується 15 господарств, які займаються тваринництвом.

В господарствах різних форм власності Лохвицького району станом на 01.01.2010 року нараховувалось: 7121 гол. ВРХ, в тому числі 6322 гол. корів; 6401 гол. свиней; 1741 гол. ДРХ; 1369 гол. коней. Структура твариницької галузі Лохвицького району Полтавської області відображена на малюнку 1.

Малюнок 1. Галузі твариництва господарств Лохвицького району різних форм власності

В період виробничої практики мені довелося працювати в одному з господарств Лохвицького району, а саме ПрАТ «Райз-Максимко». Дане господарство спеціалізується на виробництві продукції 2 галузей сільського господарства: рослинництва та тваринництва. Загальна площа земель в господарстві складає 2176 га, з них с.г угіддя складають 1103 га (табл. 1).

Таблиця 1. Розмір земельних угідь в ПрАТ «Райз-Максимко»

Рослинницька галузь даного господарства спеціалізується на вирощуванні озимих і ярових зернових культур. Щодо врожайності відносно зернових, то в минулому році вона становила в середньому 18,7 центнерів з гектара в залежності від полів. Біля 1/4 пахотних земель відводяться на посіви зеленої маси для тварин, а саме люцерни, конюшини. Інша територія пахотини відводиться під кукурудзу та соняшник.

Тваринницька галузь даного господарства складається з МТФ та СТФ. В господарстві розводиться та утримується українська чорно-ряба молочна порода корів та північно-східний тип бурої молочної породи (лебединська).

Всього в скотарстві господарства налічувалось на 01.01.10 року 1757 голів великої рогатої худоби, в тому числі корів - 410 голів. Молочно- товарна ферма знаходиться на околиці населеного пункту. Територія ферми частково огороджена, дезбар'єр є в наявності, санпропускник на територію ферми відсутній. Тварини утримуються на прив'язі у 2-х типових корівниках. Санітарний стан тваринницьких приміщень задовільний, перед входом до кожного приміщення є в наявності дезкилимки, гноївка видаляється за допомогою скребкового транспортеру 1 раз на добу, санітарний день проводиться 1 раз на тиждень. Дезинфекція тваринницьких приміщень проводиться в літній період.

Аналізуючи забезпеченість тваринницької галузі кормами, можна зробити наступний висновок, що на початок 2010 року сіно лугове, різнотрав'я складало 75 %, солома - 90 %, концентрати 62 %, силос - 85 %. Водонапування тварин здійснюється за допомогою загальної пристосованої поїлки.

Дану молочно-товарну ферму обслуговує головний лікар ветеринарної медицини та обслуговуючий персонал, який частково забезпечений спецодягом та засобами особистої гігієни. Діагностичні дослідження на туберкульоз, відбір проб для лабораторних досліджень, щеплення проти сибірки проводяться лише фахівцями Лохвицької районної лікарні ветеринарної медицини.

Щодо епізоотичної ситуації на ПрАТ «Райз-Максимко», то аналізуючи дані епізоотичного журнала Лохвицької районної державної лікарні ветеринарної медицини, щомісяної інформації по формі 1-Вет, а також епізоотичного журнала господарства, нами було встановлено, що на протязі останніх 5-ти років господарство було благополучним по основним гостроінфекційним (сибірка, сказ, хламідіоз, колібактеріоз, парагрип і ін.), а також щодо туберкульозу та лептоспірозу. Але під час планових діагностичних досліджннь на лейкоз в листопаді місяці діагностували поодинокі виділення РІД позитивних тварин.

Свинарська галузь налічувала 126 голів свиней, в тому числі основних свиноматок - 20 голів, кнурів - 2, молодняка і свиней на відгодівлі - 104 голів. Свинотоварна ферма зноходиться в іншому кінці даного населеного пункту. Ферма також частково огороджена, тварини утримуються в 1 типовому приміщенні, санітарний стан задовільний. Забезпеченість кормами складає приблизно 90 % від потреби. Дану свинотоварну ферму також обслуговує головний лікар ветеринарної медицини господарства та тваринники. Епізоотична ситуація на протязі останніх років благополучна щодо небезпечних інфекційних захворювань, хоча в епізотичному журналі господарства були відображені спорадичні випади захворювання молодняку на сальмонельоз та колібактеріоз, лабораторні дослідження проводились на базі Лохвицької районної державної лабораторії ветеринарної медицини та Полтавської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.

На даній фермі розроблена схема профілактичних обробок поголів'я, яка вкючає в собі обов'язкове щеплення всього сприйнятливого поголів'я проти класичної чуми свиней, бешихи, відбір проб для діагностичних досліджень на лептоспіроз, бруцельоз, дані профілактичні щеплення та відбір проб проводять фахівці Лохвицької районної лікарні ветеринарної медицини. Щодо характеристики тваринницької галузі ПрАТ «Райз-Максимко», то вона відображена в табл. 2.

Таблиця 2. Характеристика тваринницької галузі господарства

Аналізуючи дані таблиці 2, можна зробити висновок, що тваринницька галузь даного господарства має середні показники у порівнянні з іншими господарствами даного району.

3.3 Результати власних досліджень

Проблема лейкозів як людини так і великої рогатої худоби має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості (табл. 3).

Таблиця 3.Класифікація країн світу за частотою виявлення випадків лейкозу серед великої рогатої худоби

Дані щодо епізоотичного стану з лейкозу великої рогатої худоби в господарствах України свідчать, що напруженість епізоотичної ситуації має чітку тенденцію до її зниження (табл. 4). Якщо в 1995 році (дані в таблиці на 01.01.1996 р.) із 11552 господарств лейкоз реєструвався в 7777 або 67,3%, то в послідуючі роки доля таких господарств знижується і становить в: 1996 р. - 61,5%, 1997 р. - 53,2%, 1998 р. - 42,2%, 1999 р. - 33,1%, 2000 р. - 23,3%, 2001 р. - 20,9%, 2002 р. - 19,7%, 2003 р. - 22,9%, 2004 р. - 21,9%, 2005 р. - 22,7 %, 2006 р. - 26,3%, 2007 р. - 18,2%. Отже, в 2007 році кількість господарств, де реєструється лейкоз зменшилась порівняно з 2005 в 7,8 раза. Незначне збільшення кількості неблагополучних господарств в 2003-2006 роках можна пояснити більш швидкими темпами зменшення кількості господарств з великою рогатою худобою в порівнянні з кількістю оздоровлених господарств. Слід зауважити, що в офіційній статистиці щодо епізоотичного стану з лейкозу значну долю займають господарства, в яких реєструється лейкоз, але вони не оголошені неблагополучними. Це ускладнює епізоотичну ситуацію, оскільки в таких господарствах відсутня юридична база для повноцінного проведення оздоровчих заходів. При цьому господарники і ветеринарні фахівці не враховують того, що такі тварини є активним джерелом збудника інфекції, а м'ясо і молоко містять канцерогени, метаболіти триптофану й інші циклічні амінокислоти та ракові клітини, це становить епідеміологічну небезпеку для людей.

Таблиця 4. Епізоотичний стан з лейкозу великої рогатої худоби в господарствах України за 1995-2007 рр.

Довідково:

Протилейкозні заходи за вказаний період у Полтавській області проводили з урахуванням інструкцій із боротьби з лейкозом, згідно яких проводили дослідження всіх тварин, старших 6-місячного віку, виділення сер опозитивних та їх гематологічний контроль, ізольоване вирощування молодняка, комплекс інших заходів. З 1990 по 2010 рік чисельність великої рогатої худоби суттєво змінилась (мал. 2).

Малюнок 2. Динаміка наявності великої рогатої худоби в господарствах

Якщо у 1996 р. нараховувалося 1225 тис. голів великої рогатої худоби, у т.ч. 234,9 тис. голів корів, то у 2010 р. - 285,7 і 87,9 тис. відповідно, і все це за одночасного збільшення кількості господарств із 473 до 729 та поголів'я корів у приватних власників. Зазначені кількісні зміни могли бути фактором зниження ймовірності перезараження за рахунок зменшення концентрації поголів'я. Проте якщо розпаювання господарств і придбання тварин приватними власниками проводилось без повного врахування епізоотичної ситуації з лейкозу, чисельність неблагополучних пунктів могла зрости. Фактичний стан епізоотичної ситуації (мал. 3) свідчить про її складність і можливість повного контролю. Дійсно, у 1997-1998 рр, коли серологічними дослідженнями було охоплено майже все поголів'я, старше 4-місячного віку, середня інфікованість становила 10,0-13,0 %, у 2009 р. - 2,1 %, 2010 - 3,2 %.

Малюнок 3. Виявлення серопозитивних тварин у Полтавській області

У системі протилейкозних заходів за умов перетримування серопозитивних тварин важливе значення мають гематологічні дослідження, своєчасне виявлення гематологічно хворих тварин й їх здача на забій. Адже такі тварини є інтенсивним джерелом збудника інфекції, а з їх молоком виділяються канцерогенні речовини. Результати гематологічних досліджень за 1988-2010 рр. наведено на мал. 4.

Малюнок 4. Результати гематологічних досліджень великої рогатої худоби

З 1988 по 1996 рік кількість гематологічно хворих тварин становила 0,10-0,21 %, у 1997-1998 рр. - 0,45-0,98 %. Значне збільшення кількості гематологічних хворих тварин припалає на 1999 р. (9,3 %). Такі відмінності можна пояснити тим, що до 1997-1999 рр. для массової прижиттєвої діагностики застосовували тільки гематологічний метод, який був досить складним, трудомістким і неспецифічним. Тому не можна було завжди точно визначити діагноз й охопити дослідженнями всіх тварин, гематологічному контролю підлягали лише близько 20-40 % тварин. Впровадження серологічного методу діагностики, який є специфічним і задовільно чутливим, забезпечило можливість не тільки об'єктивного визначення епізоотичної ситуації, а й можливість розриву епізоотичного ланцюга шляхом відокремлення джерела збудника інфекції. При цьому було переглянуто роль і місце гематологічного методу, який почали використовувати лише для з'ясування стадії інфекційного процесу в сер опозитивних тварин. Мабуть, це було однією з причин різкого збільшення гематологічно хворих, тому що досліджували лише інфікованих тварин, тож спрацював суб'єктивний фактор - спеціалісти лабораторій ветеринарної медицини в сумнівних випадках ставили позитивний діагноз. У таких умовах зменшення кількості гематологічно хворих тварин у 2009-2010 рр. свідчить про деяке згасання епізоотичного процесу, на що вказує і зменшення виявлених патологоанатомічних змін при забої тварин за останні роки. Дійсно, у період із 2007 по 2010 рік щорічно виявляли зміни, характерні для лейкозу великої рогатої худоби у 2-18 туш (мал. 5).

Малюнок 5. Динаміка виявлення патолого-анатомічних змін при забої тварин

Отже, у господарствах області проводиться значна робота для ліквідації лейкозу великої рогатої худоби. Аналіз ефективності впровадження протилейкозних заходів свідчить, що основними причинами поширення інфекції є недотримання термінів серологічних досліджень, несвоєчасна ізоляція серопозитивних тварин та низький рівень відтворювання стад. Тому передбачається впровадження прискореного методу оздоровлення з терміном серологічних досліджень 10 днів, а також застосування полімеразної ланцюгової реакції.

Клініко-епізоотологічні особливості лейкозу у великої рогатої худоби

Найменший рівень інфікованості реєстрували серед теличок віком до одного року- 5,7%. Після 12-місячного віку спостерігали зростання кількості інфікованих тварин: у теличок 12-18 місяців - на 1,9%, 18-24 - місячних - на 2,2% відповідно до попередніх вікових груп тварин (мал. 8).

Малюнок 8. Рівень інфікованості серед теличок різного віку

Далі, починаючи з 2-3-річного віку, встановлено різке підвищення лейкозної серопозитивності. У хворих тварин виявляли мультицентричну форму хвороби (лімфосаркому): збільшення лімфатичних вузлів, вип'ячування ока внаслідок розростання тканини в ділянці очної орбіти (мал. 9), а також загальне виснаження (мал. 10).

При лейкозі великої рогатої худоби, згідно з даними різних авторів, відбуваються зміни у кількісному та якісному складі лейкоцитів, зокрема лімфоцитів, а також імунокомпетентних клітин, особливо В-лімфоцитів. Тому при аналізі результатів досліджень особливу увагу звертали на динаміку цих показників. Як видно з таблиці 5, вміст лейкоцитів у тварин дослідної та контрольної груп вірогідно не відрізнявся протягом всього експерименту. Незначні коливання цього показника встановлено у РІД-позитивних тварин - 9,00±1,95 Г/л порівняно з контролем 8,03±1,51 Г/л.

Таблиця 5. Динаміка гематологічних та імунологічних показників у тварин дослідної й контрольної групи

Подальший аналіз усіх досліджуваних нами результатів свідчить про паралельне зниження порівняно з контролем абсолютного та відносного вмісту лімфоцитів відповідно до 4,08±0,74 Г/л і 59,38±5,78 %, абсолютного числа Т-лімфоцитів до 1,41±0,37 Г/л і В-лімфоцитів до 0,76±0,17 Г/л. Встановлено також збільшення вмісту бурсозалежних лімфоцитів до 18,88±3,16 %. У тварин, що загинули від лейкозу, а також забитих у термінальній стадії хвороби патологічні зміни виявляли в органах черевної й тазової порожнини: пухлинні розростання у вигляді конгломератів біло- або жовто-сірого кольору.

При цій формі хвороби в результаті цитологічних досліджень у пунктатах із лімфатичних вузлів виявляли збільшення до 10 % і більше лімфоїдних і ретикулярних клітин.

Дослідження з оздоровлення поголів'я великої рогатої худоби від лейкозу проведені у господарстві ПрАТ «Райз-Максимко» Лохвицького району Полтавської області. Тут при загальній чисельності 1757 тварин у стаді на початку оздоровчих заходів серед 410 корів було інфіковано 10 %. У господарстві щорічно спостерігався незначний рівень захворюваності й загибелі молодняка через гострореспіраторні інфекційні захворювання. Причому цьому не вдавалося запобігти навіть профілактичним щепленням відповідних вакцин. Причиною такого стану, на наш погляд, а це підтверджується дослідженнями В.Л. Нікіфорова, було зниження резистентності молодняка внаслідок імунодефіциту, обумовленого рівнем інфікування поголів'я вірусом лейкозу. В кожному випадку розроблено та затверджено держветінспектором району, якому господарство підпорядковано територіально, плани оздоровчих заходів з урахування конкретних епізоотичних умов. Основу цих заходів в усіх випадках становила регулярна серологічна диспансеризація умовно благополучного (РІД-негативного) поголів'я в РІД з лейкозним антигеном. Загальними для кожного випадку були вимоги щодо видалення вірусоносіїв та їх відокремленого утримання; дотримання правил асептики при проведенні маніпуляцій, які можуть обумовити інфікування сприйнятливих тварин, а також ветеринарно-санітарних вимог при утриманні оздоровленого поголів'я. У господарстві, де початковий рівень інфікованості корів був незначним, оздоровлення проведене шляхом регулярних з інтервалом 25-35 днів серологічних обстежень умовно благополучного стада. Обмежені групи скомпрометованих щодо лейкозу тварин відокремлювали в ізольовану групу на окремій фермі. Теличок від РІД-позитивних корів вирощували за вищеописаною методикою. Як видно з малюнку 17, рівень серопозитивності в цілому по стаду в цьому господарстві наприкінці року становив 0,2 %, хоч по окремих групах відокремлених телиць та в маточному стаді отримано стійкий РІД-негативний результат при проведенні двох або й трьох досліджень. Поголів'я тварин у господарстві збережене на рівні початкових досліджень щодо кожної вікової групи.

Малюнок 17. Динаміка рівня інфікованості стада в оздоровленому господарстві

В господарстві отримано стабільний негативний результат дослідження по стаду, за винятком поодиноких випадків - 0,1-0,2 % серед телиць на дорощуванні. Слід відмітити, що в оздоровленому від лейкозу гурті молодняку різко знизилась захворюваність телят з проявом респіраторного синдрому, а їх загибель та вимушений забій спостерігався лише в поодиноких випадках.

3.4 Обговорення результатів власних досліджень

Проблема лейкозів як людини так і великої рогатої худоби має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості.

Дані щодо епізоотичного стану з лейкозу великої рогатої худоби в господарствах України свідчать, що напруженість епізоотичної ситуації має чітку тенденцію до її зниження. Якщо в 1995 році (дані в таблиці на 01.01.1996 р.) із 11552 господарств лейкоз реєструвався в 7777 або 67,3%, то в послідуючі роки доля таких господарств знижується і становить в: 1996 р. - 61,5%, 1997 р. - 53,2%, 1998 р. - 42,2%, 1999 р. - 33,1%, 2000 р. - 23,3%, 2001 р. - 20,9%, 2002 р. - 19,7%, 2003 р. - 22,9%, 2004 р. - 21,9%, 2005 р. - 22,7 %, 2006 р. - 26,3%, 2007 р. - 18,2%. Отже, в 2007 році кількість господарств, де реєструється лейкоз зменшилась порівняно з 2005 в 7,8 раза. Незначне збільшення кількості неблагополучних господарств в 2003-2006 роках можна пояснити більш швидкими темпами зменшення кількості господарств з великою рогатою худобою в порівнянні з кількістю оздоровлених господарств. Слід зауважити, що в офіційній статистиці щодо епізоотичного стану з лейкозу значну долю займають господарства, в яких реєструється лейкоз, але вони не оголошені неблагополучними. Це ускладнює епізоотичну ситуацію, оскільки в таких господарствах відсутня юридична база для повноцінного проведення оздоровчих заходів. При цьому господарники і ветеринарні фахівці не враховують того, що такі тварини є активним джерелом збудника інфекції, а м'ясо і молоко містять канцерогени, метаболіти триптофану й інші циклічні амінокислоти та ракові клітини, це становить епідеміологічну небезпеку для людей.

Протилейкозні заходи за вказаний період у Полтавській області проводили з урахуванням інструкцій із боротьби з лейкозом, згідно яких проводили дослідження всіх тварин, старших 6-місячного віку, виділення сер опозитивних та їх гематологічний контроль, ізольоване вирощування молодняка, комплекс інших заходів. З 1990 по 2010 рік чисельність великої рогатої худоби суттєво змінилась.

Якщо у 1996 р. нараховувалося 1225 тис. голів великої рогатої худоби, у т.ч. 234,9 тис. голів корів, то у 2010 р. - 285,7 і 87,9 тис. відповідно, і все це за одночасного збільшення кількості господарств із 473 до 729 та поголів'я корів у приватних власників. Зазначені кількісні зміни могли бути фактором зниження ймовірності перезараження за рахунок зменшення концентрації поголів'я. Проте якщо розпаювання господарств і придбання тварин приватними власниками проводилось без повного врахування епізоотичної ситуації з лейкозу, чисельність неблагополучних пунктів могла зрости. Фактичний стан епізоотичної ситуації свідчить про її складність і можливість повного контролю. Дійсно, у 1997-1998 рр, коли серологічними дослідженнями було охоплено майже все поголів'я, старше 4-місячного віку, середня інфікованість становила 10,0-13,0 %, у 2009 р. - 2,1 %, 2010 - 3,2 %.