Управління процесами формування та використання прибутку підприємства на матеріалах приватного аграрно-орендного підприємства "Зоря"

Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

· Вироби з низькою рентабельністю;

· Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;

· Вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

· Рентабельність помітно зросла;

· Рентабельність суттєво не змінилась;

· Рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості ня прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

· Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

· Зміну податку на додану вартість;

· Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.

Показник рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції.

Рентабельність підприємства - найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.[ Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 1999г. c.123]

Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об'єднати у декілька груп:

· Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

· Показники, що характеризують прибутковість продажів;

· Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

3.2 Планування формування, розподілу та використання прибутку підприємства

В умовах функціонування ринкової економіки прибуток виступає основною метою підприємницької діяльності, тому визначення суті прибутку та механізму вдосконалення його формування та використання є необхідною передумовою розвитку економіки країни. Зростання динамічності економічних відносин і глибинна трансформація їх внутрішньої природи, підвищення ролі інноваційного чинника у забезпеченні конкурентоспроможності та довгострокової результативності діяльності підприємства визначають необхідність переосмислення аналітичного інструментарію управління результативністю діяльності сучасного підприємства [Олексюк О.І., Дзюбенко Л.М. Прибутковість в управлінні результативністю діяльності сучасних компаній// Фінанси України. - 2006, № 12. - С. 101-111.].

Існують різні підходи економістів до трактування поняття "прибуток підприємства". В умовах розвитку ринкових відносин в економіці України визначення прибутку зазнає певних змін. Серед вітчизняних та закордонних учених існують певні суперечності щодо визначення поняття прибутку.

Прибуток у класичному розумінні - це різниця між ціною товару і витратами на виготовлення товару - його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Натомість, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних і нематеріальних активів. На наш погляд, таке визначення не характеризує повною мірою якість господарювання підприємства та не відображає суті прибутку.

У сучасних умовах серед вчених-економістів існують різні точки зору щодо поняття прибуток, однак при цьому значна частина вчених характеризує прибуток лише з кількісного боку.

Так, С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виторгу, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і є головним показником її результативності (ефективності) [Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., с. 436].

На думку І.М. Бойчик, прибуток - це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності [Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. пос. - К.: Атіка, 2004. - 480 с., с. 346].

Л.І. Шваб характеризує прибуток як узагальнюючий фінансовий показник діяльності підприємства, це та частина його виторгу, що залишаєтьсяпісля відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність під-приємства [Шваб Л.І. Економіка підприємства. - К.: Каравела, 2005. - 568 с.].

За визначенням А.А. Мазаракі, прибуток як економіч-ний показник - різниця між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманого виторгу та сумою витрат на виготовлення та реалізацію продукції [Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів.(Під ред. проф.Н.М. Ушакової). - К.: Хрещатик, 1999. - 800 с., с. 449].

Однак, перераховані вище трактування вітчизняних вчених характеризують поняття прибутку, насамперед, з кількісного боку, що є очевидним, проте при цьому не розкривається його економічна природа.

Російський економіст Д.С. Моляков під прибутком розуміє грошове втілення частини вартості додаткового продукту. А.М. Поддєрьогін визначає прибуток як частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти.

У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризикз дійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності [Субботович Ю.Л. Прибуток у господарській діяльності підприємницьких структур// Фінанси України, 1999, № 12. - С. 39-47].

Актуальним, на наш погляд, є визначення С.В. Мочерного про те, що прибуток - перетворена похідна форми додаткової вартості, яка з кількісного аспекту є різницею між ціною продажу товарів і витратами капіталу на її виготовлення [Економічна енциклопедія: У трьох томах, т.2/ За ред. С.В. Мочерний та ін. - К.: Вид.центр "Академія", 2002. - 952 с].

Адже незаперечним фактом є те, що кількісно прибуток відображається як різниця між ціною товару та витратами на його виготовлення, однаквчений, цілком доречно, зауважує, що прибуток відображає перетворену похідну форму до даткової вартості.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або, принаймні, стабілізацію його на певному рівні [Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с].

Прибуток є головною метою та критерієм ефективної діяльності сучасногоп ідприємства, безпосередньо впливає на його фінансовий стан тає захисним механізмом від банкрутства, а також - основним джерелом забезпечення фінансування внутрішніх потреб та подальшого його розвитку.

В умовахрозвитку ринкової економіки України прибуток є основним спонукальниммотивомздійсненнябудь-якоїпідприємницькоїдіяльності, оскільки він забезпечує зростання добробуту власників та працівників підприємства через дохід на вкладений капітал.

Необхідною умовою вдосконалення механізму формування та використання прибутку підприємства є розрахунок потреби прибутку. Економічне обґрунтування розрахунку потреби прибутку проводиться на основі детального планування окремих напрямків використання коштів для досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства, а також він повинен бути підкріплений реальними можливостями підприємства щодо отримання необхідної суми прибутку.

Для вдосконалення формування прибутку підприємства та економічного обґрунтування його потреби пропоную здійснювати планування розподілу прибутку в такому порядку:

· визначення потреби у прибутку за напрямками його використання.

· формування цільової структури розподілу прибутку.

· визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямками використання.

· балансування потреби у прибутку за напрямками його використання з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок потреби у прибутку підприємства за напрямками його використання необхідно здійснювати за окремими елементами його складових:

· фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

· фінансування приросту власних обігових коштів (авансування власногообігового капіталу);

· фінансовий резерв (фонд ризику чи фонд регулювання цін);

· погашення довгострокових і середньострокових кредитів банку;

· погашення інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплата процентів з них;

· здійснення соціального розвитку і заохочення трудового колективу;

· виплата дивідендів власникам підприємства;

· придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

· фінансування діяльності об'єднань, асоціацій, концернів та інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство;

· сплата податків та інших обов'язкових платежів і внесків передбачених законодавством.

Важливим напрямком стратегічного планування діяльності є врахування усіх чинників та аспектів подальшого розвитку підприємства для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості.

Під час розподілу прибутку необхідно встановити обґрунтовані пріоритети розподілу з врахуванням обмеженості ресурсів та визначити конкретні цілі для досягнення яких будуть мобілізуватися ресурси підприємства.

Стратегічними завданнями управління підприємства з врахуванням яких необхідно проводити розподіл прибутку, є:

· забезпечення ефективності діяльності ключових напрямків діяльності;

· забезпечення додаткового розвитку і отримання максимальної вартості підприємства;

· забезпечення стабільної прибутковості діяльності;

· створення нових і розвиток існуючих напрямків діяльності для забезпечення подальшого розвитку;

· виконання реальних можливостей і концентрації потужностей, з метою створення потенціалу розвитку;

· розвиток підприємства шляхом ефективного використання капіталу;

· створення реальних гарантій для подальшого розвитку;

· створення стійкого потенціалу розвиткуза різних сценаріів змін.

В умовах функціонування ринкової економіки України механізм розподілу прибутку має велике значення, адже у ньому відображається ефективність господарської діяльності, від нього залежить дієвість господарської самостійності й самофінансування підприємств. Від удосконалення форм і методів розподілу прибутку залежить зацікавленість підприємствта окремих працівників у постійному підвищенні ефективності діяльності та покращенні кінцевих фінансових результатів.

Таким чином, на нашу думку, основними шляхами покращення цільової структури використання прибутку підприємства є:

· визначення пріоритетного напрямку використання прибутку - капіталізації коштів, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства;

· оптимізація розміру коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових коштів, спрямованих на матеріальне заохочення працівників, що сприятиме підвищенню продуктивності праціі, як наслідок, - розміру прибутку у майбутні періоди, а також соціального розвитку підприємства;

· розрахунок оптимального розміру резервного фонду та скерування коштів на забезпечення його збільшення;

· оптимізація коштів, що спрямовуються в інші цільові фонди та на інші цілі;

· забезпечення умов діяльності підприємства за яких прибуток, який підлягає розподілу підприємства, не буде використовуватися для сплати підприємством штрафних санкцій;

· складання детального плану використання та розподілу прибутку підприємства з визначеними датами та конкретним кошторисом;

· проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку;

· проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.

Отже, з метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного розвитку у перспективі, виникає потреба у розробці стратегії управлінняп ідприємством спрямованої на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для максимізації прибутку підприємства необхідно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпеченняз ростання обсягів діяльності, ефективного управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, оптимізації складу та структури обігових коштів, підвищення продуктивності праці та системи управління підприємства. Розподіл прибутку підприємства необхідно здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є складною економічною задачею. Ця політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників та працівників. При цьому у процесі формування політики розподілу прибутку необхідно враховувати дві протилежні мотивації власників підприємства - отримання високих поточних доходів або значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді.

Основна мета управління прибутком підприємства -- забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об'єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл.

Ефективність формування прибутку характеризується як загальною його сумою, так і рівнем, який визначається системою коефіцієнтів рентабельності. У системі планів, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств, головне місце посідає планування прибутку. Це планування визначає необхідний обсяг операційної діяльності підприємства, забезпечує стратегічний його розвиток необхідними фінансовими ресурсами, формує фінансові взаємовідносини підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами. Об'єктом планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Обираючи той чи інший тип дивідендної політики в сучасних умовах, підприємства має врахувати такі основні фактори:

1. Рівень прибутковості господарської діяльності.

2. Вимоги економічного зростання.

3. Можливості прискорення або гальмування реальних інвестиційних проектів, що реалізуються.

4. Вартість залучення додаткового капіталу на фінансовому рику.

5. Можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із альтернативних внутрішніх джерел.

6. Стадія життєвого циклу підприємства.

7. Рівень ліквідності активів підприємства.

3.3 Шляхи зростання прибутку підприємства та ефективність його використання

Прибуток виступає як суспільно значиму категорію, особистий мотиватор, що спонукає підприємців до збільшення обсягів товарів та їхніх видів з метою задоволення зростаючих потреб суспільства. Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо, саме тому формування та напрями використання прибутку в наш час є дуже актуальною темою.

Дана проблема досліджувалась ще в давні часи представникам класичної школи, зокрема це роботи: А. Сміта, Д. Рікарда, Дж. Ст. Міля, які відображають економічні умови того часу та мають відповідний ідеологічний відтінок. Значний внесок у розв'язання проблеми формування та напрями використання прибутку в системі забезпечення діяльності підприємницьких структур внесли українські економісти С.Ф. Покропивний, М. Я. Коробов, В. І. Баранов, О. С. Філіпченко, І. В. Зятковський, С. В. Мочерний, В. І. Іваненко, С. М. Онисько та інші

Основною задачею є дослідження сутності прибутку та особливості його формування й напрямів використання, виявлення факторів, які впливають на отримання максимального доходу, розробка методичних й організаційних методів вдосконалення планування і прогнозування прибутку на підприємстві.

Пропонується така модель підвищення прибутку підприємства, яка складається з наступних елементів:

1. Планування. Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку діяльності, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

2. Якість продукції (товарів, робіт, послуг). Величина прибутку в основному залежить від попиту.

3. Резерви зростання. Постійний пошук невикористаних можливостей збільшення прибутку, що забезпечуватиме його зростання.

4. Ділова репутація. Одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємству дозволяє висока ділова репутація. Вчасне розрахування з постачальниками, якість та швидкість наданих товарів і послуг, прийнятна ціна - основні її показники.

Науковою новизною дослідження є удосконалення моделі до пріоритетних напрямків фінансової діяльності підприємства, що дозволяє підвищити його прибутковість та рентабельність.

В роботі показано, що прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства і виступає як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів.

Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об'єму продукції, зниження собівартості, росту прибутку.

Одним із резервів росту прибутку підприємства є збільшення об'єму реалізації товарної продукції. Між прибутком та об'ємом реалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання плану по реалізації зменшує прибуток. Таким чином, різноманітність продукції, що реалізовується ПАОП «Зоря» має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.

Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити кошти на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства. В той же час ріст прибутку на підприємстві означає й збільшення відрахувань в державний бюджет.[ Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. і наук. ред проф. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с,302-307].

Багато підприємств проводять розробку та реалізацію наково-технічних нововведень і отримують на них ліцензії. В умовах розвитку ринкових відносин, а разом з ними і конкуренції, підприємства намагаються не займатися їх продажем. Однак відмова від надання ліцензій на виробництво продукції іншим підприємствам не завжди є правильним кроком. Вона позбавляє підприємства, що здійснили нововведення крупних доходів від продажи ліцензій. В умовах жорстокої конкуренції виробники можуть проводити власні дослідження і розробки в такому обсязі , який є необхідним для здійснення покращення властивостей продукції, і зробити її більш конкурентоспроможною. В результаті обсяг реалізації продукції підприємства-власника ліцензії може знизитись чи підвищитись в залежності від попиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.

Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильна організація оплати праці робітників відділів збуту промислових підприємств.

Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Так, наприклад, для ПАОП «Зоря» велике значення при здійсненні торгівельної діяльності надавалось розташуванню фірми, від якого залежало отримання фірмою прибутку.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських зв'язків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні.

Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприєство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.

Зниження собівартості продукції - необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення.

Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання промисливих підприємств (об'єднань) є контроль за станом запасів і за управлінням ними.

Робота служби постачання повинна сприяти економічному і раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, в процесі операційної роботи по виконанню розроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів.

Потребують вдосконалення й нормативи. Так, нормативи використання материальних ресурсів та виробітку продукції не всюди достатньо технічно обгрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обгрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої - на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.

Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі материальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.

Резервом збільшення прибутку суб єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі , по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрізмінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.

Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне перезброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і об'єктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожчення одиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно й вартість амортизації залежить від затраченних коштів на проектування будівельних об єктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, а також вартості обладнання і строків опанування проектних потужностей.

Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив на підвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.

Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забеспечують різкий поворот до інтенсифікації.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення якості виробляємої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов'язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення цін.

Ціни відображають кон'юнктуру ринку, протиставляючи виробника споживачу товару, і навпаки.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.

У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит.

Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан.

Промислові підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.

Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а також витрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.

Досвід роботи промислових підприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці. [Економіка підприємств. Підручник/ За ред. К. Ф. Полякова. - К.: Епіцентр, 2001, 301 с., 85-119].

Ефективне управління прибутком.

За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найважчих задач - це управління прибутком.

Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільняти матеріальні інтереси власників і персоналу. В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

· підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

· ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт,послуг) будується на тісному взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу товарооборота, доходов і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозв'язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

Етапи обґрунтування стратегій управління прибутком підприємства.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати.

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідне підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці ).

Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок - максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п'ятого етапу обґрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов'язані з розв'занням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев'ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.[ Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Іваницька Г.Б., Павленчик Н.Ф. Економіка підприємств: Навчальний посібник / За заг. ред. Г.В. Черевко. - Львів: Апріорі; 2004 - 384 с., 123-127].



Література

1. Аналіз господарської діяльності. / Під ред. Бєлобородової В.А. - К.: Либідь, 1999. - 420с.

2. Балтакса П.М., Кливец П.Г. Слагаемые эффективности: Из опыта промышленного предприятия. -М.: Экономика, 1988. -92с.

3. Белобтецький И.А. Прибуток підприємства. // Фінанси України. -1999 №3, с.40 - 47.

4. Богатин Ю.В. Экономическая оценка качества и эффективности работы предприятия. -М.: изд. стандартов, 1991. -214с.

5. Вонебникова Н.В., Пяков М. Л. Учет финансовых результатов по оплате. // Бух. учет в Украине , 1998, №1, с.17-21

6. Горбачева Л.А. Анализ прибыли и рентабельности. -М.: Экономика, 1998. -95с.

7. Зудилин А.П. Анализ хозяйственной деятельности развитых стран. -Екатеринбург: «Каменный пояс», 1992.-224с.

8. Кіперман Г.Я., Белялов А.З. Оподаткування підприємств і громадян (Практичне керівництво: Рекомендації і приклади розрахунків). -К.: "Айтолан", 1992. -180с.

9. Курс экономического анализа. / Под ред. Бокамова Н.И., Шеремета А.Д.. - М.: Финансы и статистика, 1994. -412с.

10. Логінов У, Новицький Н. Удосконалювання фінансової податкової системи. // Економіст, 1998, №2. с. 17-24.

11. Лопатина И.М., Золкина З.К. Основы анализа финансового состояния предприятия: Учебное пособие. -Ярославль: ЯГУ, 1993. -66 с.

12. Маевский В.. Вяткин В.Н, Хриптон Дж., Казак А.Ю. Принятие финансовых решений: задачи, ситуации. // Вопросы экономики, 1998, №12, с.152.

13. Мазуров И.И., Астапенко З.Н., Брылева М.Д. Лекции по анализу хозяйственной деятельности предприятий. -СПб.: Изд. СПбУЭФ, 1999 -72с.

14. Методы экономического анализа. // Под ред. 17. Бариленко В.И. и др. -Саратов: Изд. Сарат. универ., 2005. -200с.

15. Мухин С.А. Прибыль в новых условиях хозяйствования. -М.: Финансы и статистика, 2006. -144с.

16. Палій В.Ф. Нова бухгалтерська звітність. -К.: Контролінг, 2005. -524с.

17. Парасочка В.Т., Дубовенко Л.А., Медведева О.В. Самоокупаемость и самофинансирование (Методика анализа). -М.: Финансы и статистика, 1989. -144с.

18. Пошуків В. Фінансові проблеми стабілізації української економіки. // Економіка України, 2007, №1. с.7-10

19. Рєзников Л. Фінансовий стан і фінансова політика виробничих підприємств. // Економіка України, 2007, №7., с.11-14

20. Рыночная экономика : Словарь. / Под ред. Кипермана Г.Я. -М.: Республика, 2003. -524 с.

21. Рязанова В., Широкорад Л. Общественные основы микроэкономики, переходная экономика: Учебное пособие., С-П.: Ант., 2004. - 421с.

22. Сотникова Л.В. О формировании финансовых результатов. // Бух. учет, в Украине 2007,№1

23. Учет финансовых результатов. // Налоги и бухгалтерський учет, 2005,№1

24. Ушакова Н.М.,Кукурудза Л.О. Управління прибутком торговельного підприємства. - К.:КТЕІ, 1993.-50 с.

25. Цыгичко А.Н. Новый механизм формирования эффективности. -М.: Экономика, 2004. -191с.

26. Чечета А.І. Інформація про фінансові результати і її аналіз // Фінанси України, 2007, №5, с. 32-34.

27. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятий. -М.: Экономика, 2000. -210с.

28. Ширягіна О.Є. Значення прибутку у фінансово-господарській діяльності підприємств // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 2, том 1: Економічні науки. - Хмельницький, 2004. - С.152-155 . - 0,27 друк. арк.

29. Ширягіна О.Є. Методика аналізу фінансових результатів підприємства // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №5(36). - К., 2004. - С. 60-64. - 0,38 друк.арк.

30. Ширягіна О.Є. Удосконалення методики прогнозування прибутку підприємств // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. №6(37). - К., 2004. - С. 12-16. - 0,25 друк. арк.

31. Ширягіна О.Є. Прибуток підприємства: теоретичні та методологічні аспекти //Наукові записки: Серія “Економіка”. Вип.№3. Збірник наукових праць. - Острог: Вид-во “Острозька Академія”, 2002. - С. 170-182. - 0,71 друк. арк.

32. Ширягіна О.Є. Ефективність методик прогнозування прибутку підприємств // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Том 67. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.85-87. - 0,11 друк.арк.

33. Антонюк Р.Р. Проблемні аспекти управління прибутком сільськогосподарських підприємств / Антонюк Р.Р., Березівський П.С. // Економічний простір. - 2009. - № 21. - С. 312-320.

34. Баранцева С.М. Стратегічне управління прибутком торговельного підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / С.М. Баранцева- Донецьк, 2007. - 22 с.

35. Верхоглядова Н.І. Зміст та значення прибутку як головної рушійної сили ринкової економіки / Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б., Шило В.П. // Економічний простір. - 2008. - № 18. - С. 237-245.

36. Дзюбенко Л.М. Організаційно-економічне забезпечення прибутковості підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / Л.М. Дзюбенко. - К., 2007. - 22 с.

37. Офіційний web-сайт Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua.

38. Ткаченко Є.Ю. Управління формуванням прибутку в процесі господарської діяльності підприємств машинобудування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 / Є.Ю. Ткачекно. - Запоріжжя, 2006. - 22 с.

39. Федорова О.В. Збалансованість як метод управління прибутковістю підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / О.В. Федорова. - К., 2007. - 22 с.

40. Хістієва О.В. Якість прибутку та його вплив на сталий розвиток торговельного підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.05 / О.В. Хістієва - Донецьк, 2006. - 21 с.

41. Хмелевський О.В. Механізм управління прибутковістю промислового підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / О.В. Хмелевський.- Хмельницький, 2008. - 22 с.

42. Господарський кодекс України від 07.02.91р.// www.nau.kiev.ua

43. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97. №283/97 - ВР зі змінами та доповненнями.// www.nau.kiev.ua

44. Аналіз господарської діяльності / Укл. Барабаш Н.-Київ:КНЕУ,2002 . - 252с.

45. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник / к.е.н., доц. Л.В. Руденко; доц. В.О. Подольська; О.В. Яріш. -Ірпінь: НМЦ Укоопсовіта, 2000. - 422 с.

46. Афанасьєв М.В., Плоха О.Б Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. -- Х. : ВД "Інжек", 2007. -- 320с.

47. Білоус О.С., Вовк В.М., Федорович Р.В. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства: методичний аспект: Монографія. -Тернопіль: Астон, 2005 .-224 с.

48. Блонська В. І. Прибуток підприємства та чинники, які впливають на його розвиток // Науковий вісник. -- Львів, 2006. -- С.272-274.

49. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник .-2-ге вид.-Київ: Знання, 2005 .- 456 с.

50. Костенко Т.Д., Герасимов А.А., Рижиков В.С.. Добикіна О.К., Касьянюк С.В. Економічна діагностика:Практикум .- Київ: ЦУЛ, 2007 . - 186 с.

51. Кузык Б.Н.,Кушлин В.И., Яковец Ю.В. Прогнозирование и стратегическое планирование социально - экономического развития: Учебник .- Москва: Экономика, 2006 .-427 с.

52. Лучко М.Р., Десятнюк О.М. Контролінг: теоретичні основи організації. -Тернопіль: Тер Аудит, 2000 .-106 с.

53. Лучко М.Р., Зорій Н.М., Мельник Н.Г. Економічний аналіз .-Тернопіль: ТАНГ, 2004. -111 с.

54. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. - Київ: Вища школа, 2003 .- 278 с.

55. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник / 2-ге вид. - Київ: ЦУЛ, 2005.- 472 с.

56. Павлишенко М. М. Прибуток: його суть і механізм формування в умовах ринкової економіки // Наук. вісн. -- Львів, 2005. -- Вип.15.5. -- С.321-331.

57. Поддерьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О., Куліш А.П. Фінанси підприємств:Підручник/Під ред. А.М.Поддерьогіна.-Київ: КНЕУ, 2005. - 546 с.

58. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб"єктів господарювання: Підручник .-Тернопіль: Економічна думка,2004 .

59. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства.:Навчальний посібник .-2-ге вид., виправлене і доповнене.- Київ: Знання, 2005.- 662 с.

60. Стрішенець О. Розподіл і використання прибутку // Формування економічних відносин в умовах ринку. -- Тернопіль, 1998. -- Вип.2. -- С.262-264.

61. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз:Навчальний посібник .-4-тє вид. доп. перер.-Львів: Новий Світ-2000,2006 .-344 с.

62. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч.-метод.посіб. для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Терещенка О.О .-Київ: КНЕУ,2006 .-312 с.

63. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / За ред. Г.Г. Кірейцев. - 2-ге вид., перероб. та доп. К.: ЦУЛ, - 2002. - 268 с.

64. Цигилик І.І. Контролінг: Навчальний посібник .- Київ: ЦУЛ, 2004 .- 74 с.

65. Шило В.П., Верхоглядова С.Б., Темченко А.Г., Брадул О.М. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: Навч. підручник .-Київ: Кондор, 2005 .-240 с.

66. Шепітко Г.Ф. Контролінг: посібник для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання .- Київ: В-во Євр. ун-ту, 2004 .-136 с.

Размещено на Allbest.ru