Державне підприємство дослідне господарство "Борки" Інституту птахівництва Української академії аграрних наук

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Практично у всьому світі діяльність, пов'язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства - сільськогосподарської хімії, сільськогосподарської науки, агробанки.

Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування - перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на сільськогосподарську продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві, як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил, і на цій основі зростає ефективність сільськогосподарської праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більше продукції.

У сільському господарстві велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне й якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю необхідно виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі строки. Це вимагає повного забезпечення відповідним набором, комплексом різної сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простоювала міжсезонний період, то має бути універсальною.

Іншою особливістю землеробства є нерегулярний характер виробництва. Тут має місце розрив між робочим періодом і кінцевим результатом. Праця витрачається з перервами, пов'язаними із зростанням і визріванням рослин протягом року.

В сільському господарстві існує велика залежність результатів виробництва від погодних умов.

В структурі сільського господарства виділяють дві основні галузі -- рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-економічних умов та рівня розвитку сільського господарства співвідношення між цими галузями в обсягах його продукції змінюються.

Рослинництво за видом продукції, що виробляється, поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво, польове кормовиробництво. Що стосується способу виробництва окремих культур, то до складу рослинництва входять такі галузі -- рільництво, овочівництво, баштанництво, плодівництво, ягідництво та луківництво.

Сільськогосподарське виробництво розвивається на основі тих же економічних законів, які визначають розвиток і розміщення всього народного господарства. В той же час тут відзначаються і деякі специфічні умови розвитку цієї галузі, пов'язані з природними особливостями сільськогосподарського виробництва. Великий вплив на розвиток і розміщення сільського господарства має дія природних факторів, таких як кліматичні умови, ґрунтовий покрив, водні ресурси. Саме вони впливають на розвиток і розміщення цієї галузі народного господарства.

Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є те, що основним засобом виробництва виступає земля, властивість якої -- родючість. В той же час в інших галузях народного господарства земля не відіграє такої ролі, а використовується переважно як територія для розміщення того чи іншого виробництва. Основний засіб виробництва в сільському господарстві -- земля -- при правильному використанні має властивість постійно підвищувати родючість -- природну основу інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Друга особливість сільського господарства полягає в тому, що і рослини, і тварини виступають одночасно і як засоби, і як предмети праці. Для них характерні природні цикли виробництва.

У даній роботі буде розглянуто підприємство ДП ДГ УААН ІП «Борки». Мета цієї роботи - розглянути і дослідити основні показники роботи підприємства за три останні роки, а також спроектувати і обґрунтувати технологію вирощування соняшнику.

1. Наукові основи вирощування соняшнику

Стан, роль і значення вирощування соняшнику в сільському господарстві України

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га, з них 46,7 млн. га (близько 77%) перебуває у користуванні сільськогосподарських підприємств і господарств, у тому числі 41,9 млн. га (близько 70% всієї території України) становлять сільськогосподарські угіддя, тобто землі, які безпосередньо використовуються у сільськогосподарському виробництві. Майже 30% земельних ресурсів не використовується в сільськогосподарському виробництві, з них значну площу займають ліси і лісонасадження, болота, піски, водоймища, шляхи, а також землі, зайняті під будівлями, та ін.

До сільськогосподарських угідь відносяться рілля, природні кормові угіддя (пасовища та сіножаті), а також багаторічні насадження. Найбільшу площу серед цих угідь складає рілля (33 млн. га), що становить 79,3% площі всіх сільськогосподарських угідь і 55% всієї території України. Площа пасовищ складає 5,3 млн. га (12,9% усіх сільгоспугідь), сіножатей -- 2,2 млн. га (5,4%), багаторічних насаджень -- близько 1 млн. га (2,4%). Землі України характеризуються високою природною і економічною родючістю, особливо чорноземи лісостепових і степових областей, де зосереджена третина їх світових запасів. Під чорноземами зайнято більше половини (55%) ґрунтового покриву України.

В межах України виділяються зональні АПК, що сформувались на базі трьох основних сільськогосподарських зон з відповідною спеціалізацією сільського господарства та підприємств переробної промисловості і виробничої інфраструктури -- Поліський АПК, Лісостеповий АПК, Степовий АПК, а також АПК гірських і передгірських районів Карпат і Криму та приміські АПК. Найбільша частина (більше 2/5) сільськогосподарських угідь припадає на Степ, 1/3 -- на Лісостеп і майже 1/5 на Полісся та передгірні райони Карпат і Криму. Тут виробляється 100% рису, 95% винограду, 80% соняшнику, до 48% зерна, 70% вовни, овочів -- 35%, молока і м'яса -- близько 1/3.

Природнокліматичні умови сприяють розвиткові сільського господарства, яке спеціалізується на вирощуванні зернових, соняшнику, а також на скотарстві. Додатковими галузями є виноградарство, овочівництво, свинарство, вівчарство і птахівництво. Все це створює значну сировинну базу для функціонування спеціалізованих комплексів -- м'ясопромислового, молокопромислового, зернопродуктового, олійнопродуктового та плодоовочеконсервного.

Важливою галуззю сільського господарства є рослинництво, рівень розвитку якого впливає і на тваринництво. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання.

Серед галузей рослинництва найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Так, від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і могутність держави, і добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.

Україна належить до країн із значними обсягами виробництва зерна. Хоч вона і виробляє зерна значно менше, ніж найбільші виробники у світі (Китай, США, Індія, Росія), та в Європі вона поступається лише Франції, а в останні роки -- і Німеччині. Україна щодо виробництва озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків посідає 1, а щодо посівів соняшнику - 2 місце між державами СНД.

Серед технічних культур найбільшу посівну площу, що значно зросла в 90-ті роки в порівнянні з попередніми, має соняшник. В 2003 р. під цією культурою було зайнято 2,1 млн. га, що становить 7% всієї посівної площі і 58% площі посіву технічних культур України. Соняшник -- це основна олійна культура, валові збори якої становлять 2,5--2,1 млн. т при урожайності 12--15 ц/га. У 2003 році було зібрано 2,3 млн. т насіння соняшнику. Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16-18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, - по 30 ц/га і більше, а в умовах зрощення - 38,7 - 40 ц/га. Насіння його містить олії від 50 до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з гектара. На соняшникову олію припадає 92 % загального виробництва олії в Україні.

Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх використовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, а засвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій входять також інші цінні для організму біологічно активні речовини - фосфатиди, стерини, вітаміни.

Олію використовують також для виготовлення оліфи, фарб, лаків, в електротехнічній, шкіряній, хімічній та інших галузях промисловості.

Це -- світлолюбива і теплолюбива культура, добре переносить посуху. Вегетаційний період становить 100--200 днів з сумами активних температур 2200--2300 . На Україні ця культура вирощується в зоні, де сума температур становить 3000°. Добрі врожаї вона дає на чорноземах, темно-каштанових ґрунтах, сірих лісових суглинках, перегнійно-карбонатних; зовсім не витримує кислих та болотних ґрунтів. Це дає змогу культивувати його в зонах недостатнього зволоження, переважно в степовій зоні, де розміщено 80% його посівів. В господарствах цієї зони посіви соняшнику становлять 10--14% всієї посівної площі. Частково вирощують соняшник і в Лісостепу. Найбільші площі посівів зосереджені в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській та Харківській областях.

Основні посіви соняшнику як теплолюбивої культури зосереджені в основному в південних областях України. Більше всього соняшник розповсюджений в північних і центральних районах Степу. Декілька менші площі займає він в Лісостепу і південному Степу, і зовсім незначні -- на Поліссі і в передгорних районах Карпат.

1.2 Стан та перспективи розвитку ринку соняшнику

Олійно-жирова промисловість представлена олійними заводами, які виробляють кілька видів рослинної олії -- соняшникову (90% виробництва), кукурудзяну, лляну, ріпакову, конопляну та ін. Орієнтуючись на наявність сировини (для виробництва 1 т рослинної олії використовується 3-4 т олійного насіння), ця галузь зосереджена переважно в Степовій зоні. В Україні існує багато великих державних олійних комбінатів та заводів, 418 олійницьких цехів. Найвища концентрація галузі в Донбасі і Придніпров'ї. На частку Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей припадає більше половини виробленої в Україні олії. Найбільші центри її виробництва Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Пологи, Вовчанськ, Слов'янськ, а також Кіровоград, Полтава, причорноморський регіон виробляє 14% олії (Одеса, Вознесенськ, Херсон). Серед інших центрів виділяються Вінниця і Чернівці. В 2003 р. в Україні було вироблено 486 тис. т олії. Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом полі ненасиченої жирної лінолевої кислоти (55 - 60 %). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо. Побічні продукти переробки насіння соняшнику - макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби.

Лузга (вихід 16 - 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентодного - фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56-60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою. Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл - як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Соняшник - чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур`янів.

1.3 Теоретичні аспекти технології вирощування соняшнику та перспективи її удосконалення

Місце соняшнику в сівозміні визначається його особливими вимогами до частоти повернення на попереднє місце вирощування, до попередників. Без задоволення цих вимог не можна одержувати високі і стійкі урожаї, успішно боротися з бур'янами і хворобами.

Соняшник в сівозміні висівають на колишнє поле не раніше чим через 8-10 років. Обумовлено це тим, що часте повернення його на колишнє місце вирощування приводить до накопичення в ґрунті хвороб - заразихи, помилкової борошнистої роси, білої, сірою і іншої гнилизни, а також шкідників.

Украй небезпечно висівати соняшник раніше 4-5 років на полях, де він був уражений хворобами. У цих випадках його висівають не раніше чим через 9-10 років. Не рекомендується розміщувати соняшник після рапсу, сої, гороху, квасолі, оскільки ці культури мають з ним ряд загальних захворювань (склеротиноз, сіра і інша гнилизна).

Розміщення соняшнику в сівозміні визначається не тільки особливими вимогами до відсутності в ґрунті інфекційного початку, але і біологічними особливостями і, в першу чергу, могутньою кореневою системою. Оскільки він розвиває могутню кореневу систему, проникаючу в грунт на глибину до 3 м, його не слід розміщувати після культур з глибокою кореневою системою - цукрового буряка, люцерна, суданської трави і інших. Ці попередники сильно висушують грунт на велику глибину, у яку проникає коріння соняшнику, що приводить до дефіциту вологи, особливо в критичний період (цвітіння-наливання), коли рослини особливо чутливі до води. Після цих культур в районах недостатнього зволоження, де опадів випадає менше 500 мм в рік, соняшник сіють не раніше ніж через 2-3 роки, а в зонах з опадами більше 500 мм через 1-2 роки.

Для всіх зон кращими попередниками під соняшник є озимі і ярові. У лісостепових районах України хорошим попередником соняшнику є також кукурудза на зерно і силос.

У посушливих районах Північного Кавказу високі і стійкі урожаї насіння соняшнику без витрат ручної праці і внесення гербіцидів одержують при розміщенні його другою культурою після чорної пари. Нові прийоми прибирання соняшнику, посів ранньостиглих сортів і гібридів, десикація посівів дозволяють своєчасно підготувати поля під урожай наступного року.

Дослідженнями біохімічної лабораторії Всесоюзного науково-дослід-ницького інституту олійних культур встановлено, що в кінці дозрівання насіння містить 75-82 % фосфору від загальної кількості його в рослині. До 80 % фосфору в ядрі сім'янок представлено фітином - запасною речовиною, необхідним для живлення зародка при проростанні насіння. Основну кількість фосфору і калія рослини соняшнику споживають в період формування і наливання насіння.

Соняшник споживає азоту в 2 рази, фосфори в 3 і калій в 10 разів більше, ніж озима пшениця, і більше, ніж інші зернові культури. Тому він чуйний на внесення органічних і мінеральних добрив. Внесення гною, що перепрів, під зяб (15-20 т на 1 га) підвищує урожай насіння на 2-3 ц з 1 га і робить сприятливий вплив на урожай подальших культур протягом 4-5 років. При сумісному внесенні дози органічних і мінеральних добрив наступні (на 1 гa): гною, що перепрів - 10-12 т, гранульованого суперфосфату - 0,75-1 ц, сульфату амонія - 1-1,25 ц і калійної солі - 1,25 ц. За даними дослідів ВНИИМК, суперфосфату (7,5 кг Р₂О₅ на 1 гa) при посіві (з двох сторін кубла на глибину 8 см) в середньому за 3 роки підвищило урожай насіння на 2,3 ц.

Фосфор сприяє могутнішому розвитку кореневої системи, листя, збільшує число зачаткових квіток в кошику, а також майже удвічі знижує коефіцієнт, транспірування (з 654 до 366).

Особливо важливо сумісне внесення і правильне поєднання мінеральних добрив.

Період споживання живильних речовин у соняшнику розтягнутий, тому підгодівля збільшує урожай в середньому на 2,5-4,5 ц з 1 гa. При підгодівлі вносять (з розрахунку на 1 гa) 1 ц сульфату амонія і 0,75 ц калійної солі, 2 - 3 гнойової рідоти, 2-3 ц пташині посліди, 3-4 ц золу. Добрива краще вносити в рідкому виді рослинопитателями.

Бажано проводити дві підгодівлю: першу після проріджування рослин в кублах місцевими добривами (пташиним послідом, гнойовою рідотою) або повним мінеральним добривом на глибину 8-10 см і на 10-15 см з двох сторін від ряду або кубла, другу перед утворенням кошиків фосфорно-калійними добривами в середину міжрядь на глибину 12-15 см.

Органічні добрива вносять під попередню культуру, а мінеральні - під основний обробіток розкидачами РУМ-5, 1РМГ-4, РУМ-8, РУП-8 в агрегаті з тракторами МТЗ-80 і Т-150К. На полях, де восени не вносили повних норм основного добрива, мінеральне добриво вносять локально-стрічковим способом одночасно із сівбою на відстані 6-10 см від рядка і на глибину 10-12 см.

соняшник дослідне господарство вирощування

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1 Місцезнаходження, розміри, спеціалізація і фінансові результати діяльності підприємства

Повна назва - Державне підприємство дослідне господарство «Борки» Інституту птахівництва Української академії аграрних наук.

Основний вид діяльності - племінне птахівництво (куроводство, качівництво, індиківництво).

Інші види діяльності - виробництво товарної продукції (рослинництво, ВРХ, птахівництво), оптова та роздрібна торгівля продукцією власного виробництва, переробка власної та давальницької сировини, здійснення автоперевезень, надання послуг, зовнішньоекономічна діяльність.

Головна ціль виробничої діяльності - активне сприяння науковій установі в роботі по створенню та освоєнню наукових розробок в галузі племінного птахівництва, зразкове ведення власного господарства.

Історія підприємства - створене в 1927 році як племінне птахівниче господарство. З 1938 року виконує функції експериментальної бази Української дослідної станції птахівництва, яка згодом стала Інститутом птахівництва УААН. В теперішніх площах господарство функціонує в результаті розукрупнення підприємства, проведеного УААН в 1992 році. З 2004 року отримало останню повну назву - ДПДГ «Борки» ІП УААН.

Місцезнаходження підприємства - с. Бірки Зміївського району Харківської області, за 40 км на південь від міста Харкова, за 2 км від автошляху № 2107 Мерефа - Павлоград, на відрізку Південної залізниці - станція Бірки (825 км).

Організаційна структура - цехова структура управління. Чисельність працівників - 300 чоловік.

Клімат: помірно-континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо -- гаряче. Середня температура року -- + 6,9 градусів Цельсія. (у січні 6,9, у липні + 20,3). Середня кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. Клімат придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

Географія: Найбільшим є озеро Лиман, розташоване у пос. Лиман Зміївського району. Воно має 7,5 км в довжину та 2,7 км у ширину, середня глибина - 2м. Озеро використовується в якості джерела водопостачання крупної районної електростанції - Зміївській РЭС, а також служить базою для створеного на ньому рибогосподарського комбінату.

Харківська область знаходиться в двох географічних районах - лісостепу і степу.

До складу Лісостепової зони входять значна частина Львівської і Чернівецької областей, східна частина Івано-Франківської, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька обл., північна частина Кіровоградської обл., Черкаська, Полтавська, Харківська (крім південно-східної частини), а також південні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської обл. У рельєфі спостерігається чергування височин зі зниженими рівнинами. Поверхня зони розчленована долинами річок, ярами і балками. Виділяються Волино-Подільська, Придніпровська та відроги Середньоруської височини, а також велика за площею Придніпровська низовина. Клімат помірно-теплий, кількість опадів від 600 мм на заході і півночі до 500-450 мм на півдні і сході. Середньорічна температура -- +7-8 ?С. Тривалість вегетаційного періоду -- 200-220 днів, сума активних температур -- 2600-2800 ?С, до 3000 на півдні. Ґрунтовий покрив -- родючі, високопродуктивні типи земель -- чорноземи, сірі лісові, чорноземно-лучні тощо. Лісостеп характеризується високою господарською освоєністю території. Тут велика розораність земель -- питома вага ріллі до всієї площі зони становить 70%, що вдвічі вище, ніж у Поліссі. В зоні знаходиться 37% орних земель України.

В Лісостепу висока густота сільського населення -- 40-60 чол. на 1 кв. км, на 1 працездатного припадає 3-5 га ріллі; тут добра забезпеченість трудовими ресурсами. Природнокліматичні умови, наявність значних трудових ресурсів значною мірою сприяли інтенсивному розвитку сільського господарства, яке спеціалізується на виробництві цукрових буряків, зерна, скотарстві га свинарстві. В зоні розвинуте виробництво картоплі, овочів, соняшнику, хмелю, м'яти, фруктів, м'яса птиці. Все це створює значну сировинну базу для розвитку бурякоцукрового, зернопродуктового, м'ясопромислового, молоко-промислового та плодоовоочеконсервного спеціалізованих комплексів. Тут виробляється 60% цукрових буряків, 40% зерна, половина виробництва молока і м'яса України.

До складу Степової зони входять Одеська, Миколаївська, Херсонська області, південь Кіровоградської, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська, південно-східні райони Полтавської та Харківської областей та Автономна Республіка Крим. Рельєф рівнинний. Клімат помірний посушливий. Середня річна температура -- +7,5-11 ?С. Тут спостерігаються найбільш високі температури і найтриваліший вегетаційний період (210-245 днів) з сумою середньодобових температур вище +10° -- від 2900° на півночі зони до 3600° на півдні. В зоні випадає від 450 мм опадів (на півночі) до 300 мм в Причорномор'ї. Висока випаровуваність вологи призводить до значного її дефіциту. В Степу переважають середньогумусні та малогумусні чорноземи, у південних районах -- каштанові ґрунти. Це основний район зрошувальної меліорації. В Степу найвища розораність земель -- близько 80% території і 80-85% сільськогосподарських угідь. Тут знаходиться 48% орних земель України. Густота сільського населення -- 20-40 чол. на 1 км². На 1 працездатного припадає 7-10 га ріллі. Рівень забезпеченості трудовими ресурсами низький.

Для даного підприємства, як і для інших підприємств сфери АПК характерні такі показники розміру господарства: основний - вартість валової продукції, допоміжні - площа земельних угідь, вартість основних та оборотних засобів, середньорічна чисельність працівників, поголів'я худоби, енергетичні потужності та інші, які відображені у табл. 2.1

Таблиця 2.1 Динаміка показників розміру господарства

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
Валова продукція (у співставних цінах 2005 р.), всього, тис. грн., у т. ч.:
- рослинництва;	2132085.28	996970.37	760931.46	35,69
- тваринництва	2704306.93	4060827.15	4764284.3	176,17
Валова продукція (у поточних цінах), всього, тис. грн., у т. ч.:
- рослинництва;	2412.02	4474.22	1972.46	81,77
- тваринництва	3879.57	3622.85	5163.53	133,09
Товарна продукція, всього, тис. грн., у т. ч.:
- рослинництва;	1152.3	385	326	28,29
- тваринництва.	2745.8	2948.6	4890	178,09
Загальна земельна площа, га	2558	2660	2300	89,91
у т. ч. площа сільськогосподарських угідь, га	2412	2505	2144	88,89
з них площа ріллі, га	1752	2319	1959	111,81
Середньорічна чисельність працівників, чол.	300	303	230	76,66
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	18382.61	15006	13266.5	72.17
Чисельність тварин в умовних головах, ум. гол.	868.4	789.97	957	110,20
Енергетичні потужності, к.с.	16481.25	17536.84	17392.27	105,52

Коефіцієнти переводу тварин в умовний ВРХ:

- доросла ВРХ - 1,0;

- молодняк ВРХ - 0,6;

- дорослі свині - 0,47;

- молодняк свиней - 0,3;

- дорослі вівці - 0,13;

- молодняк на вирощуванні - 0,1;

- доросла птиця - 0,015;

- молодняк птиці - 0,001;

- дорослі коні - 1,0;

- молодняк на вирощуванні - 0,6.

Аналізуючи табл. 2.1, бачимо, що відбулися наступні зміни: валова продукція рослинництва в співставних цінах у 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилась майже втричі (становить 35,69% від показника 2005 року), а продукція тваринництва збільшилась більш, ніж в півтора рази. Такі ж самі співвідношення і по товарній продукції - продукція рослинництва у 2007 році становить 28,29% відносно 2005 року, а продукція тваринництва - 178,09%. Одним з чинників, що вплинув на зменшення валової продукції рослинництва, є зменшення площі сільськогосподарських угідь на 11,11%. Чисельність працівників порівняно з 2005 роком зменшилась на 70 чоловік, що є наслідком рішення більш продуктивно і раціонально використовувати трудові ресурси, і, як наслідок - економія фонду оплати праці. Енергетичні потужності збільшились на 5,52% у зв'язку з вводом в дію нових тракторів та комбайнів.

На даний момент підприємство розвивається екстенсивним шляхом.

Інтенсивне відтворення - це коли приріст обсягу продукції відбувається за рахунок зростання продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу прискорення виробництва, а також поліпшення її матеріального стимулювання і організації.

Екстенсивне - коли обсяг продукції збільшується за рахунок залучення додаткових трудових та виробничих ресурсів.

Спеціалізація підприємства - це процес суспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузей виробництва відповідно до грунтово-кліматичних умов господарства.

Основною галуззю діяльності підприємства є племінне птахівництво, але є цехи рослинництва, тваринництва, механізації, енергетики, інші підрозділи: селекційно-племінна ферма, ферма вирощування молодняка курей, індичкоферма, качкоферма, бригада рибництва, інкубаторій, яйцесклад, комбікормовий цех, бригада ВРХ, відділ селекції

Основні показники спеціалізації підприємства наведені у табл. 2.2.

Серед культур, що вирощує підприємство, найбільшу вагу має пшениця, у 2006 році вона не вироблялась. Взагалі ж підприємство в основному спеціалізується на м'ясному напрямку - найбільшу вагу в сумі валової продукції складають яйця та м'ясо птиці.

Цукровий буряк на підприємстві не вирощують, так як вважають його виробництво важким та нерентабельним.

Для оцінки рівня (глибини) спеціалізації виробництва обчислимо коефіцієнт спеціалізації підприємства за три останні роки. Він дорівнює:

за 2005р: 100/541,98=0,18; за 2006р = 0,22; за 2007р = 0,21

Можемо бачити, що у 2005р спеціалізація була слабко виражена, але у 2006 та 2007 стала середньою.

Фінансовий стан підприємства визначають за допомогою показників платоспроможності і фінансової стійкості. Результати аналізу у динаміці останніх років представимо у табл. 2.3.

Вид продукції	2005 рік	2006 рік	2007 рік
	обсяг, тис, грн,	структура, % (Рі)	і	Рі*(2*і-1)	обсяг, тис,грн,	структура, % (Рі)	і	Рі*(2*і-1)	обсяг, тис,грн,	структура, % (Рі)	і	Рі*(2*і-1)
Зернові і зернобобові всього, у тому числі:	11,6	13,94	Х	Х	367,1	5,98	Х	Х	1109,4	10,56	Х	Х
- пшениця;	532,9	7,947	4	55,62		0			752,7	7,16	5	64,52
- ячмінь;	174,7	2,61	9	44,28	145,9	2,37	9	40,44	121,4	1,15	9	19,65
- кукурудза на зерно;	82,6	1,23	11	25,86	192,1	3,13	7	40,72	141,9	1,35	8	20,27
- інші.	46,9	0,69	12	16,08	29,10	0,47		-0,47	93,4	0,88	10	16,90
Технічні культури, всього, у тому числі:		0	Х			0	Х			0	Х
- соняшник;	90	1,34	10	25,50	150,9	2,46	8	36,904	81,9	0,78		-0,78
- цукровий буряк.		0		0		0		0		0		0
Інша продукція рослинництва	216,6	3,23	7	41,99	228,2	3,72	6	40,93	449,3	4,27	7	55,63
Разом по рослинництву		0	Х			0	Х			0	Х
М'ясо ВРХ	476	7,09	5	63,88	491,3	8,01	4	56,07	698,1	6,64	6	73,14
М'ясо свиней		0		0		0		0		0		0
М'ясо птиці	1199	17,88	1	17,88	1129	18,40	2	55,22	1524,3	14,52	3	72,59
Молоко	350,4	5,22	6	57,48	385,9	6,29	5	56,63	848,8	8,08	4	56,59
Яйця	1189,2	17,73	3	88,67	1927,6	31,43	1	31,43	2500,9	23,82	1	23,82
Мед	10,80	0,16	13	4,02		0		0	19	0,18	12	4,16
Інша продукція тваринництва	1190	17,74	2	53,23	1085,5	17,70	3	88,50	2069	19,70	2	59,12
Разом по тваринництву		0	Х				Х	Х		0	Х
Промислова продукція	212	3,16	8	47,42						0		0
Інша продукція, роботи, послуги									87,9	0,83	11	17,58
Всього по підприємству	6705,6	100	Х	541.98	6132,6	100	Х	446.41	10498	100	Х	483.27

Таблиця 2.3 Показники фінансового стану підприємства

Показники	Оптимальне значення	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
		2005	2006	2007
Показники фінансової стійкості:
- коефіцієнт фінансової незалежності;	>0,5	0.87	0.89	0.85	97.70
- коефіцієнт фінансової стабільності;	<1	0.15	0.13	0.17	113.33
- коефіцієнт маневреності власними коштами.	>0,1	0.18	0.11	0.18	100
Показники платоспроможності:
- коефіцієнт абсолютної ліквідності;	0,2-0,25	0.005	0.008	0.005	100
- коефіцієнт проміжного покриття;	0,7-0,8	0.15	0.12	0.16	106.67
- коефіцієнт загального покриття.	2,0-2,5	2.34	2.12	2.27	101.28

Аналізуючи табл. 2.3, робимо наступні висновки: коефіцієнт фінансової незалежності у 2006 році зріс в порівнянні з 2005 на 0,02, але у 2007 році знов зменшився, хоча все одно є доволі високим; коефіцієнт фінансової стабільності зріс в порівнянні з 2005 роком у 2007 на 13,33%, що є позитивним чинником; коефіцієнт маневреності власними коштами у 2006 році зменшився на 0,07, але у 2007 році знов вирів до рівня 2005 року - 0,18; коефіцієнт абсолютної ліквідності є дуже малим і на протязі трьох років майже не змінювався, та ж сама ситуація і з коефіцієнтом проміжного покриття; коефіцієнт загального покриття знаходиться в межах норми і також майже не змінювався.

2.2 Аналіз виробничого потенціалу господарства

Аналізуючи використання земельних ресурсів, визначають показники, що характеризують ступінь використання для відповідних цілей усього земельного фонду або окремих видів угідь.

Ці показники бувають натуральними, структурними та вартісними. Їх розрахунок відобразимо у табл. 2.4

Таблиця 2.4 Показники ефективності використання земель у господарстві

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
Загальна земельна площа, га,	2558	2660	2300	88.91
у т. ч. с/г угіддя,	2412	2505	2144	88.89
з них рілля	1752	2319	1959	111.92
СТРУКТУРНІ
Рівень освоєності, %	0.94	0.94	0.93	98.94
Рівень розораності, %	0.73	0.93	0.91	124.66
НАТУРАЛЬНІ
Вироблено на 100 га с/г угідь, ц:
- приросту живої маси тварин;	24.88	30.69	35.54	142.85
- молока;	163.3	211.89	299.81	183.59
- зерна;	1621.4	305.99	974.16	60.08
- соняшника.	88.76	110.3	125.7	141.62
Вироблено на 100 га ріллі приросту живої маси свиней, ц.	-	-	-	-
Вироблено на 100 га посіву зернових:
- приросту живої маси птиці, ц;	102.99	119.18	109.02	105.85
- яєць, тис.шт.	269	592.67	404.34	150.31
ВАРТІСНІ
У розрахунку на 100 га сільгоспугідь, тис.грн.:
- валової продукції;	260.85	323.24	332.84	127.6
- валового доходу;	-35.86	1.76	-98.32	274.18
- прибутку.	-62.52	-10.7	-84.84	135.7

Згідно з даними табл. 2.4 бачимо наступні зміни: загальна земельна площа у 2006 році збільшилась, а у 2007 році зменшилась і становить 88,91% від рівня 2005 року. Рівень освоєності незначно зменшився у 2007 році порівняно з попередніми роками, а рівень розораності значно зріс в порівнянні з показником 2005 року, що є позитивним чинником, тобто підприємство починає більш повно використовувати свої земельні ресурси. Всі натуральні показники діяльності підприємства значно зросли, окрім виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь зерна. У всі три роки підприємство зазнавало збиток. Аналіз ефективності використання основних фондів зведемо до таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів підприємства

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
Наявність на початок року, тис.грн.	10322	11242	9818	95,12
Наявність на кінець року, тис.грн.	98187	12384	8682	8,84
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	54254.5	11813	9250	17,05
Сума зносу, тис.грн.:
- на початок року;	155.76	946.68	144.35	92,67
- на кінець року.	144.84	934.72	141.25	97,52
Площа сільськогосподарських угідь, га	2412	2505	2144	88,89
Середньорічна чисельність робітників, чол.	300	303	230	76,67
Валова продукція сільського господарства (у поточних цінах), тис.грн.	6291.6	8097.07	7135.99	113,42
Валовий дохід, тис.грн.	-865	449818	-2108	243,70
Балансовий прибуток, тис.грн.	-1654	-1626	-2612	157,92
Коефіцієнт росту основних засобів	9.5	1.1	0.88	9,26
Рівень придатності основних засобів:
- на початок року;	0.98	0.92	0.98	100
- на кінець року.	0.99	0.92	0.98	98,99
Фондозабезпеченість, грн./га	22493.5	4715.77	4314.37	19,18
Фондоозброєність, грн./чол.	180848	38986.8	40217.4	22,24
Фондовіддача	1.15	6.85	7.71	670,43
Фондомісткість	8.62	1.46	1.3	15,08
Припадає у розрахунку на 1 грн. основних засобів:
- валового доходу (збитку), грн.;	16	38080	230	1437,5
- прибутку(збитку), грн.	30	140	280	933,33
Рівень рентабельності по фондах, %

Проаналізувавши дані таблиці 2.5 робимо такі висновки: всі показники мають тенденцію до зменшення, окрім валової продукції у поточних цінах - в порівнянні з 2005 роком у 2007 році цей показник зріс на 13,42%, однак, не зважаючи на цю позитивну тенденцію, всі три роки, що аналізуються, були для підприємства збитковими, при чому збиток відносно 2005 року зріс в півтора рази. Судячи з того, що наявність основних засобів на кінець року у 2007 році відносно 2005 року становить трохи більше 8%, робимо висновок, що більшість основних засобів вийшло з ладу та їх необхідно замінити, що неможливо з причини неприбутковості підприємства.

Рівень рентабельності по фондах визначити не можемо, так як має місце збиток.

Оборотні засоби - це предмети праці, які цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють свою форму і повністю переносять вартість на вироблений продукт.

Показники ефективності використання оборотних фондів приведені у табл. 2.6

Таблиця 2.6

Показники ефективності використання оборотних фондів

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
1. Валова продукція (у поточних цінах), тис.грн.	6291.59	8097.07	7135.99	113,421
2. Чистий дохід від реалізації продукції, тис.грн.	4023.55	4362,5	6031,5	149,905
3. Середній залишок оборотних засобів, тис.грн.	4059,5	3193	4016,5	98,941
4. Матеріальні витрати, тис.грн.	3974,2	4346	7629,2	191,968
5. Отримано валової продукції на 1 грн. оборотних засобів, грн.	1,55	2,54	1,78	114,839
6. Отримано прибутку на 1 грн. оборотних засобів, грн.	0,99	1,37	1,5	151,515
7. Матеріаловіддача	1,58	1,86	0,94	59,494

Згідно з даними табл. 2.6, бачимо наступні зміни: валова продукція у поточних цінах зросла на 13,42%, що є позитивною тенденцією, чистий дохід зріс майже в півтора рази, матеріальні витрати зросли майже в два рази у 2007 році в порівнянні з 2005 роком, що є негативною тенденцією - збільшується собівартість продукції і підприємство отримує менший прибуток чи починає працювати в збиток собі. Прибуток на 1 грн. оборотних засобів зріс в 1,5 рази, тобто підприємство у 2006 та 2007 рр. почало більш раціонально використовувати оборотні засоби. Матеріаловіддача зменшилась на 41% в порівнянні з 2005 роком, що є негативною тенденцією.

Головний критерій оцінки використання тракторів (табл. 2.7) - своєчасність та якість виконання сільськогосподарських і транспортних робіт з мінімальними затратами на 1 умовний еталонний гектар або тонно-км.

Таблиця 2.7

Ефективність використання тракторного парку господарства

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
Середньорічна кількість тракторів:
- фізичних, шт.;	26	28	27	103,85
- умовних еталонних, шт.	22,3	25,6	24,9	111,66
Площа ріллі, га	1752	2319	1959	111,82
Загальний річний обсяг виконаних робіт, тис. ум.ет.га	50518	54432	52488	103,90
Відпрацьовано тракторами:
- машино-днів;	6188	6804	6507	105,16
- машино-змін.	8346	9044	8694	104,17
Загальні витрати тракторного парку на виконання робіт, тис.грн.	2907,6	2825	4490,6	154,44
Тракторозабезпеченість, шт./га	0,015	0,012	0,014	93,33
Виробіток на 1 фізичний трактор:
- за зміну, ум.ет.га;	6,05	6,02	6,04	99,83
- за день, ум.ет.га;	8,16	8,0	8,07	98,90
- за рік, ум.ет.га.	1943	1944	1944	100,05
Коефіцієнт змінності	1,35	1,33	1,34	99,26
Кількість днів, відпрацьованих фізичним трактором за рік	238	243	241	101,26
Собівартість 1 ум.ет.га, грн.	1,66	1,22	2,29	137,95

Коефіцієнти переводу тракторів в умовні еталонні:

К-701 - 2,70

К-700 - 2,10

Т-150, Т-150К - 1,65

Т-130 - 1,76

Т-140 - 1,53

Т-125 - 1,34

Т-4А - 1,45

Т-4 - 1,33

ДТ-75 - 1,0

Т-70С - 0,90

МТЗ-62 - 0,73

МТЗ-80 - 0,70

ЮМЗ-6Л - 0,60

Т-40М - 0,53

Т-40 - 0,48

Т-35 - 0,45

Т-25 - 0,30

Т-16 - 0,20

Аналізуючи дані табл. 2.7, робимо такі висновки: середньорічна чисельність тракторів збільшилась, але тракторозабезпеченість у 2007 році в порівнянні з 2005 роком знизилась на 6,67%; загальний річний обсяг виконаних робіт, кількість відроблених тракторами машино-днів і машино-змін зросли, і, як наслідок, в півтора рази у 2007 році в порівнянні з 2005 збільшились витрати на виконання робіт, що позначилось на собівартості і продукції, і 1 ум.ет.га - вона становить 137,95% порівняно з показником 2005 року.

Економічна ефективність вирощування основних продовольчих і технічних культур наведена в табл. 2.8

Таблиця 2.8 Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва

Показники	В ЦІЛОМУ ПО РОСЛИННИЦТВУ	ЗЕРНОВІ І БОБОВІ	СОНЯШНИК	ЦУКРОВИЙ БУРЯК
	2005р	2006р	2007р	2007р. у % до 2005р.	2005р	2006р	2007р	2007р. у % до 2005р.	2005р	2006р	2007р	2007р. у % до 2005р.	2005р	2006р	2007р	2007р. у % до 2005р.
1. Площа посіву (зібрана площа), га	1573	1590	1310	83,28	1171	1180	1175	100,34	266	250	135	50,75
2. Затрати всього, тис.грн.	1452	1155,5	1640,6	112,99	934,5	367,1	1109,4	118,72	90	150,9	81,9	91,00
3. Збір продукції, ц:	Х	Х	Х	Х
- зерно у первісно-оприбуткованій масі;	Х	Х	Х	Х	39109	9669	20886	53,40	3235	2763	2695	83,31
- зерно у фізичній масі після доробки.	Х	Х	Х	Х	18193	2793	9184,7	50,48	3005	1870	2538	84,46
4. Урожайність, ц/га	Х	Х	Х	Х	33,4	8,19	17,78	53,23	12,16	11,05	19,96	164,14
5. Прямі затрати праці, тис. люд-год	92	70	65	70,65	61	26	35	57,38	8	5,4	5	62,50
6. Трудомісткість, люд -год/ц	2,33	9,43	3,1	133,05	3,35	9,3	9,81	292,84	2,66	2,88	1,97	74,06
7. Виручка від реалізації, тис. грн.	11523	385	600	5,21	7386	6124	384	5,20	357	154	206	57,70
8. Обсяг реалізації, ц	Х	Х	Х	Х	18193	2793	9184,7	50,48	3005	1870	2538	84,46
9. Ціна реалізації, грн/ц	Х	Х	Х	Х	405,98	279,25	41,81	10,30	118,8	82,35	81,17	68,32
10. Повна собівартість реа-лізованої продукції, тис.грн.	856,5	207	742,2	86,65	635,6	657	643,5	101,24	170,7	106	86,5	50,67
11. Повна собівартість одиниці реалізованої продукції, грн/ц	Х	Х	Х	Х	34,94	235,2	70,06	200,52	56,8	56,68	34,08	60,00
12. Загальна сума прибутку (збитку), тис. грн.	84	86	80	95,24	62,1	68	69,5	111,92	16,7	12,4	9,5	56,89
13. Прибуток (збиток):
- на 1 ц, грн.;	Х	Х	Х	Х	371,04	44,05	-28,25	-107,62	62	25,67	47,09	75,95
- на 1 га, грн.	Х	Х	Х	Х	12393	360,77	-502,3	-104,05	781,2	283,7	939,9	120,31
14. Рівень товарності, %.	Х	Х	Х	Х	0,47	0,29	0,44	93,62	0,93	0,68	0,94	101,08
15. Рівень рентабельності, %	9,8	41,5	10,78	110	9,77	10,35	10,8	110,54	9,78	11,7	10,98	112,27

Аналізуючи дані табл. 2.8, робимо такі висновки: урожайність по зерновим і зернобобовим у 2007 році зменшилась майже вдвічі в порівнянні з 2005 роком, а по соняшнику зросла в півтора рази при зменшенні затрат на нього на 9%, що є позитивним фактором, тобто підприємство отримає більше прибутку. У 2007 році зернові і зернобобові стали нерентабельними, тобто підприємство при їх виробництві отримує збиток. Необхідно ввести в дію нові удобрення, способи обробки зерна, тощо. Рівень товарності для зернових і зернобобових зменшився на 6,38%,що є негативним фактором, тобто на складах залишилося багато продукції, яка може зіпсуватися і стане непридатною для продажу.

ВИСНОВОК

В цілому стан ДП ДГ «Борки» є досить стабільним, як можна побачити з даних табл. 2.3, це підприємство є прибутковим. Негативним фактором є те, що його розвиток відбувається екстенсивним шляхом, так як ресурси для цього є обмеженими, більш доцільно було б використовувати нові тенденції в сільському господарстві, вводити нові розробки в дію. Підприємство спеціалізується на галузі тваринництва, а також на рослинництві. Але саме в останні три роки показники продукції рослинництва мають тенденцію до зниження, як можна помітити з даних табл. 2.1, тобто галузь рослинництва починає зникати на данному підприємстві.

В даній роботі було розглянуто також технологію вирощування соняшнику.

Основними умовами одержання високого врожаю соняшника є: чергування культур у сівозміні спрямоване на підвищення родючості ґрунтів, знищення бур'янів, шкідників і хвороб без використання хімічних засобів, також сприяє підвищенню продуктивності рослин та поліпшенню якості насіння - наявність елементів мінерального живлення в оптимальних співвідношеннях. Також умовою одержання високого врожаю насіння є дотримання рекомендованої густоти посіву і рівномірне розміщення рослин на площі. Також урожайність соняшнику залежить від строку збирання, який визначають за ступенем стиглості та вологості насіння.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Веденичев П. Ф., Пасхавер Б. Й. Аграрний ресурсний потенциал Украинской ССР. -- К.: Наукова думка, 1988. -- 311с.

2. Пістун М. Д., Гуцал В. О., Лровотар II. І. Географія агропромислових комплексів. --К.: Либідь. -- 1997. -- 198 с

3. Вирощування олійних культур в господарствах Харківської області. - Харків, Магда, 2006. - 30 с.

4. Лихочвор В.В. Рослинництво: Технології вирощування сільськогосподарських культур. - К.: Центр навчальної літерутури, 2004. - 808 с.

5. Рекомендації по організації збирання кукурудзи на зерно, соняшнику та цукрових буряків в умовах Харківської області у 2001 році / За ред Д.І. Мазоренка. - Харків: ХНТУСГ. - 2002. - 32 с.

Размещено на Allbest.ru