Дослідження економічної ефективності виробництва соняшнику на біодизель

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ БІОРЕСУРСІВ

1.1 Організація виробничих процесів при вирощуванні соняшнику на біодизель

1.2 Менеджмент ефективності використання соняшнику на виробництво біодизелю

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Показники розміру підприємства, його спеціалізація

2.2 Забезпеченість підприємства основними видами

2.3 Місце соняшнику в економіці господарства та економічна ефективність виробництва

РОЗДІЛ 3. Перспективи виробництва і використання біоресурсів на виробництво біопалива

3.1 Шляхи зменшення собівартості виробництва соняшнику

3.2 Перспективи та економічна доцільність використання соняшнику підприємства на виробництво біодизелю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Україна належить до енергодефіцитних країн, тому що забезпечує свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах лише на 53% (імпортує 75% потрібного обсягу газу і 85% сирої нафти і нафтопродуктів). Залежність від імпорту нафти більшість розвинених країн розглядають як питання національної та енергетичної безпеки, а використання нафтопродуктів як джерел енергії несе в собі значну екологічну небезпеку. Таким чином, залежність від імпорту нафтопродуктів, ціни на які неминуче зростають, а також значне погіршення екологічної ситуації стимулюють інтенсивний пошук альтернативних джерел енергії.

Метою написання курсової роботи є вивчення та дослідження економічної ефективності виробництва соняшнику на біодизель в умовах досліджуваного господарства, народногосподарське значення соняшнику, та шляхи зменшення собівартості виробництва соняшнику на біодизель. Дослідження проводилися на базі ПП “Дружба народів”.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: дослідити теоретичні аспекти виробництва і використання біоресурсів; розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства; визначити перспективи виробництва і використання біоресурсів на виробництво біопалива.

При написанні курсової роботи використовувалися матеріали річної статистичної та фінансової звітності господарства, матеріали наукових конференцій і семінарів по виробництву соняшнику на біодизель.

Подальшого, глибшого обґрунтування потребує дослідження шляхів налагодження виробництва біопалив в Україні, здешевлення процесу переробки біомас та біопалива, налагодження нормативно-правового забезпечення виробництва біопалив в Україні. Поліпшити ситуацію із забезпеченням біодизельної галузі сировиною має виконання Програми розвитку виробництва дизельного біопалива.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ БІОРЕСУРСІВ

1.1 Організація виробничих процесів при вирощуванні соняшнику на біодизель

Широкий виробничий досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повернутися на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур'янами, істотно поліпшити водний і харчовий режим рослин.

Багаторічний досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур'янами, істотно поліпшити водний і поживний режим рослин [13, с. 124].

Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайнятих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують ґрунт глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. У Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також після кукурудзи, картоплі.

Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибокопроникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують ґрунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період - цвітіння, наливу. Не сіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).

Соняшник є поганим попередником для зернових та інших культур. Тому у Степу після нього залишають поле під чистим паром, у Лісостепу висівають кормові культури.

Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур із глибокою кореневою системою, таких яких буряк, багаторічні трави, суданська трава, тощо. Ці культури істотно висушують ґрунт на велику глибину, що призводить до дефіциту вологи, особливо у критичний для соняшнику період-цвітіння та наливу. Не слід сіяти соняшник після культур, що мають низку спільних із ним захворювань (біла гниль, фомоз, сіра гниль та ін.), таких як соя, ріпак, горох. Велику шкоду у разі грубого порушення сівозміни можуть заподіяти нові раси вовчка на гібридах, неризистентних до даного патогенна.

Способи основного обробітку ґрунту значною мірою залежать від ґрунтово-кліматичних умов, попередньої культури, ступеня засміченості поля та видового складу бур'янів. Найбільшого поширення дістали такі системи основного обробітку ґрунту [16, с. 76]:

* поліпшений зяб;

* напівпаровий обробіток ґрунту;

* пошаровий обробіток ґрунту;

* інтегрована, протиерозійна.

У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засвоює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію. Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію.

Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.

Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагромаджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщується в кошики і в кінцевому результаті у сім'янки. 60-70% від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика - завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім'янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.

Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання.

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами.

В основних зонах розповсюдження культури при засміченості полів лише однорічними бур'янами найбільш ефективною є поліпшений зяб, що включає 2-3 дискових лущення стерні на глибину 6-8 і 8-10 см і оранку плугом із передплужником на глибину 20-22 см у вересні-жовтні. При лущенні стерні створюється мульчуючий шар із ґрунту та пожнивних рештків. Це сприяє зменшенню витрат вологи, покращенню якості оранки, забезпечує повне очищення полів від однорічних бур'янів [14, с. 243].

На полях, що засмічені багаторічними коренепаростковими бур'янами (осотом, березкою, молочаєм та ін.), слід застосовувати систему пошарового обробітку грунту, яка забезпечує виснаження і пригнічення бур'янів. Така система обробітку включає 2-3 дискових лущення на глибину 8- 10 см, наступне - на глибину 10-12 см, через 2-3 тижні після нього - лущення важкими дисковими боронами та глибоку полицеву оранку на 25-30 см в вересні-жовтні.

За сильної засміченості полів коренепаростковими бур'янами доцільною є інтегрована система обробітку ґрунту, що передбачає спільне застосування агротехнічних і хімічних способів знищення багаторічників протягом 2-3 років.

Під час догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику.

Якщо посівний шар пухкий, а погода вітряна, слідом за сівбою необхідно прикоткувати поле. Це покращить проростання насіння соняшника, і, що особливо важливо для безгербіцидних технологій, насіння бур'янів. Через 5-6 днів у фазі "білої ниточки" бур'янів, проводять досходове боронування посівними або середніми зубовими боронами упоперек або по діагоналі поля. Важливо, щоб зуби борін не заглиблювалися у ґрунт більше як на 4 см і не пошкоджували культурні рослини. При сівбі у холодніший ґрунт і повільному проростанні соняшника, до сходів боронують двічі.

Найоптимальнішим строком післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Швидкість руху агрегату - не більше 4 км/год. Цю операцію не слід здійснювати раніше 11 години, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються. За дотримання цих умов пошкодження рослин соняшнику не перевищує 10%, знищення бур'янів сягає 80-90% [13, с. 124].

Під час вегетації зазвичай проводять два міжрядних розпушування культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6А, КРН-8,4. Особливо ефективні міжрядні розпушування на полях, що забур'янені осотом рожевим і жовтим. У Степу найкраще проводити розпушування на одну і ту ж глибину - 6-8 см. У Лісостепу останнє розпушування рекомендується проводити долотоподібними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Створюється потужний мульчувальний шар ґрунту, який запобігає випаровуванню вологи, знищуються вегетуючі бур'яни. За рахунок підвищеної швидкості присипаються бур'яни у захисній зоні рядка, крім того, підрізається верхній горизонтальний шар кореневої системи соняшнику, внаслідок чого стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.

На сильно забур'янених площах крім агротехнічного способу боротьби з бур'янами, застосовують хімічний.

Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім'ї на 1 га. Це значно підвищує врожай насіння.

Соняшник - невибаглива культура до ґрунтових умов, але має високі вимоги до наявності в ґрунті поживних речовин.

При інтенсивній технології вирощування сівба соняшнику в оптимальні сроки є однією з найважливіших умов для отримання своєчасних, дружніх та повних посівів та подальшого якісного розвитку рослини.

Оптимальний строк сівби високоолійних гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних особливостей настає у той період, коли середньодобова стійка температура на глибині загортання насіння досягає 6-8 градусів. Сівба у цей строк дає можливість отримати дружні сходи на 9-12-й день [13, с. 128].

Як ранні, так і пізні строки сівби, спричиняють небажані результати. При ранній сівбі період до появи сходів розтягується на 2-3 тижні, сходи бувають недружніми, зрідженими; за пізньої - верхній шар часто висушений, що також впливає на дружність появи сходів.

Найдружніші сходи соняшнику з'являються при загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 4-6 см. Глибше загортання (6-8 см) є виправданим лише за недостатньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай - у разі запізнення з сівбою. Оптимальна площа живлення рослин дозволяє найбільш ефективно використовувати ґрунтову вологу, корисні речовини та фотосинтетичну активність.

У процесі догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику. За традиційної (безгербіцидної) технології вирощування соняшнику посіви боронують упоперек або по діагоналі поля середніми зубовими боронами. Важливо, щоб зуб"я борони не заглиблювались у грунт більш як на 5 см і не пошкоджували культурні рослини.

Досходове боронування проводять після сівби 1-2 рази за масового проростання та появи сходів бур'янів.

Найоптимальнішим строком післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Цю операцію не слід здійснювати раніше 10-11-ї години ранку, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються бороною. Швидкість руху трактора - не більш як 4-5 км/год. За дотримання цих умов пошкодження культурних рослин не перевищує 10%, а знищення бур'янів сягає 80-90% [15, с. 64].

У період догляду за посівами зазвичай проводять дві міжрядні культивації. Першу - на глибину 6-8см для знищення бур'янів у захисній зоні рядка. Другу міжрядну обробку перед змиканням рослин у рядку рекомендується проводити долотоподібними культиваторними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Цей прийом дає змогу створити на поверхні поля потужний мульчуючий шар, який запобігає випаровуванню вологи у наступний період вегетації, знищує вегетуючі бур'яни і не дає можливості бур'янам рости у наступний період. Рух агрегату з підвищеною швидкістю сприяє присипанню бур'янів у зоні рядка. При застосуванні цього прийому відбувається підрізання верхнього шару кореневої системи соняшнику й стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.

1.2 Менеджмент ефективності використання соняшнику на виробництво біодизелю

Соняшник - основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 47-52 % олії, а селекційних - до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами в Україні соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по країні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні Популярність цієї культури полягає в стратегічній та значній економічній ефективності її вирощування. Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись у цьому лише оливковій. Вона має великий вміст полінасиченої жирної ліноленової кислоти, фосфатів, стеаринів, вітамінів (А, Д, Е, К) [1, с. 101].

Соняшникову олію використовують не лише в харчовій промисловості, але й за виготовлення лаків, фарб, лінолеуму, водонепроникних тканин. Крім того, побічні продукти при виробництві соняшникової олії також знайшли своє застосування. Макуха і шрот є кормом для худоби, лузга - сировиною для виробництва гексозного і пентозного цукру. Кошики соняшнику є ціннім кормом для тварин. Стебла можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл - як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Згідно даних USDA, соняшникова олія займала біля 9% світового ринку рослинних олій у 2012/13 маркетинговому році. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Україна, Європейський Союз, Росія та Аргентина. Інші країни, такі як Китай, США та Індія також виробляють соняшникову олію, однак обсяги виробництва у цих країнах є незначними і практично не впливають на світовий ринок.

Високоінтенсивне збільшення площ вирощування соняшнику як в Україні, так і в світі в цілому, обумовлюється можливістю використання високоолеїнових гібридів на харчові цілі, а також для переробки на біодизель.

Біодизель є сумішшю ефірів - продуктів взаємодії мононасичених (олеїнової, ерукової) та поліненасичених жирних кислот (ліноленова, лінолева) із спиртами (метанол). Процес його отримання з погляду хімії наступний: рослинна олія взаємодіє з метанолом (рідше етанолом або ізопропиловим спиртом) і гідроксидом натрію (калію) у пропорції: 1 т рослинної олії + 200 кг метанолу + гідроксид натрію (реакція переетерифікації). Одержана в результаті згаданого процесу суміш не придатна для заливання в баки тракторів та автомобілів, тому що потрібна ще ціла низка перетворень і очищень. Після проходження реакції переетерифікації вміст метилових ефірів (біопалива) у суміші має бути не нижче 96%. Біопаливо потрібно очистити від метанолу та висушити від води, оскільки вільна вода в суміші призводить до стрімкого розвитку мікроорганізмів, які в процесі своєї життєдіяльності розкладають біопаливо до вільних жирних кислот, що, взаємодіючи з металевими деталями в двигуні, спричиняють швидку корозію. Попри такий доволі технологічно складний процес виготовлення, очищення та сепарації біопалива, граничний термін його зберігання без використання не більше як три місяці. Процес дальшого вдосконалення біодизелю неможливий без застосування олеїнової кислоти [10, с. 114].

На сьогоднішній день гібриди високоолеїнового соняшнику мають вміст олеїнової кислоти від 80 до 92%. Високий відсоток олеїнової кислоти робить соняшник цінною культурою в хімічній галузі; вміст вітаміну Е (антиоксидант) в соняшнику більший, ніж у маслинах, ріпаку та сої; гібриди високоолеїнового соняшнику створено на основі елементарних методик і заходів селекції, а не зміною генетичного коду, як у сої та ріпаку; побічні продукти (шрот, макуха) не шкідливі для тварин, як кислоти в ріпаку (ерукова та глюкозинолати) та сої (інгібітори трипсину, сапоніни та гемаглютиніни). В свою чергу, паливні характеристики олії соняшнику також прямо залежать від співвідношення лінолевої та олеїнової кислоти. Лише за високого відсотку олеїнової кислоти експлозивні дані палива відповідатимуть чинним вимогам.

Олія, отримана з високоолеїнового соняшнику, є найкращою сировиною для біопалива, а добавки її до олій, які одержали з інших культур (ріпаку, сої, арахісу, кукурудзи), істотно поліпшують якість отримуваного біопалива. Так, високоолеїновий соняшник стає реальною альтернативою ріпаку, особливо для регіонів із малим вологозабезпеченням і високими температурами.

Як виробник насіння соняшнику Україна посідає 3-4 місце в світі після Аргентини, Росії, країн ЄС і забезпечує 7 - 12 % від світового виробництва соняшнику. Більша частина потужностей галузі виробництва жирів та олії в Україні зосереджені в південно - східних регіонах [3, с. 50].

Таким чином, етанольною переестерифікацією соняшникової олії можна отримати паливо, яке так само, як і паливо на основі ріпакової олії, демонструє належні технічні характеристики та є екологічно прийнятнішим, ніж мінеральне дизпаливо і метилові естери жирних кислот на основі будь-яких олій.

Хоча з погляду енергоекологічних характеристик використання біодизельного палива у сумішах з нафтовим дизпаливом у всьому діапазоні концентрацій, із чистим біодизелем включно, не потребує жодних змін у паливній системі двигуна, однак для остаточного судження про правомірність цього твердження потрібні тривалі випробування двигуна на сумішевих паливах різного складу.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Показники розміру підприємства, його спеціалізація

Об'єктом дослідження є приватне підприємство “Дружба народів”. Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством.

Підприємство є самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи. Підприємство має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своїх обов'язків. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, яка направлена на поповнення ринку товарами і послугами для максимального задоволення потреб населення і реалізації на базі отримання прибутку соціальних і економічних інтересів засновників і членів колективу.

Підприємство займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

Клімат району помірно-континентальний (район лежить у помірному кліматичному поясі). Середня температура січня - -6°С, а липня - +18°С. Середньорічна кількість опадів становить 560 - 600 мм. Територія району в холодну пору вкрита покривом снігу, який є нетривким. Найпоширенішими типами ґрунтів є чорноземи. Для більш детальної характеристики ПП “Дружба народів”потрібно визначити основні показники господарської діяльності даного підприємства (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Основні показники для оцінки розміру ПП “Дружба народів”

Показники	Роки	Відхилення 2013 р. до 2011 р.
	2011	2012	2013	+/-	%
Товарна продукція, тис. грн.	2794,7	3340,6	4220,2	1425,5	151,0
Площа с.-г. угідь, га	1429	1439	1452	23	101,6
Площа ріллі, га.	1136,4	615,8	1650,8	514,4	145,3
Чисельність середньорічних працівників, чол.	16	19	22	6	137,5
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	1077,1	1484,2	2536,2	1459,1	235,5

На основі проведеного аналізу можна зробити висновки про те, що площа сільськогосподарських угідь протягом досліджуваного періоду збільшилась на 23 га. Чисельність працівників протягом досліджуваного періоду зросла на 6 чол., а товарна продукція збільшилася на 1425,5 тис. грн., що позитивно впливає на ефективність діяльності працівників.

Розглянемо склад та структура товарної продукції ПП “Дружба народів” у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Склад та структура товарної продукції ПП “Дружба народів”

Продукція	2011 р.	2012 р.	2013 р.	В середньому за три роки	Місце галузі в ранжиованому ряду
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Продукція рослинництва, всього	2790,5	99,8	3336,6	99,9	4193,6	99,4	3440,2	99,7	Х
в т.ч. зернові і зернобобові	2029,7	72,6	1760,9	52,7	1687	40,0	1825,9	52,9	1
соняшник	0,2	0,0	949,4	28,4	863,8	20,5	604,5	17,5	2
ріпак озимий	739,8	26,5	30,8	0,9	-	-	256,9	7,4	4
цукрові буряки	-	-	578,2	17,3	1073,5	25,4	550,6	15,9	3
Всього по підприємству	2794,7	100	3340,6	100	4220,2	100	3451,8	100	Х

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновки, що дане господарство спеціалізується на виготовленні продукції рослинництва. В середньому за 3 роки по господарству найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають зернові та зернобобові культури. Друге місце в ранжированому ряду займає соняшник. На третьому місці знаходяться цукрові буряки, а на четвертому - озимий ріпак.

2.2 Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів

Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці. Засоби праці і предмети праці являють собою засоби виробництва, що, беручи участь у виробничому процесі в натуральній і вартісній формі, в сукупності складають речовинний зміст виробничих фондів.

Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, громадського харчування та ін.

Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування; механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Основними засобами даного товариства є: будинки, споруди; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар(меблі), малоцінні необоротні матеріальні активи.

Економічне значення основних засобів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

До виробничих засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання яких -- більше одного року. На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці, фондовіддача, фондомісткість. Проаналізуємо забезпеченість основними фондами та економічну ефективність їх використання в ПП “Дружба народів”.

Проаналізуємо забезпеченість основними фондами та економічну ефективність їх використання в ПП “Дружба народів” у табл. 2.3.

Як показує таблиця, у господарстві спостерігається тенденція до зменшення показника землезабезпеченості: у 2013 році даний показник зменшився на 23,3 га порівняно з 2011 роком, що пов'язано із зменшенням площі сільськогосподарських угідь. Продуктивність праці протягом досліджуваного періоду зросла на 9,8 %, що свідчить про ефективність методів управління персоналом на підприємстві. Позитивним явищем на ПП “Дружба народів” є збільшення фондооснащеності та фондоозброєності відповідно на 1 та 48, що пов'язано із збільшенням середньорічної вартості основних засобів. Норма прибутку протягом досліджуваного періоду зменшилась на 10,3 %, що свідчить про неефективне використання основних засобів на підприємстві.

Таблиця 2.3

Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання

Показники	Роки	звітний до базисного
	2011	2012	2013	+/-	%
Землезабезпеченість, га	89,3	75,7	66,0	-23,3	-26,1
Забезпеченість трудовими ресурсами (в розрахунку на 100 га с.-г. угідь), чол	1,1	1,3	1,5	0,4	35,3
Продуктивність праці, тис. грн.	174,7	175,8	191,8	17,2	9,8
Фондозабезпеченість, тис.грн.	0,8	1,0	1,7	1,0	131,7
Фондоозброєність, тис. грн. на 1 середньорічного працівника	67,3	78,1	115,3	48,0	71,2
Фондоємність, грн.	0,4	0,4	0,6	0,2	55,9
Фондовіддача, грн.	2,6	2,3	1,7	-0,9	-35,9
Норма прибутку, %	37,5	14,7	26,6	-10,9	-29,0

Проаналізуємо ефективність виробництва продукції досліджуваного підприємства у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в господарстві

Показники	Роки	Відхилення звітний до базисного
	2011 р.	2012р	2013р
				+/-	%
Вироблено товарної продукції, тис. грн. в розрахунку на: 100 га сільськогосподарських угідь	195,6	232,1	290,6	95	48,6
1 середньорічного працівника	174,7	175,8	191,8	17,1	9,8
Одержано прибутку (збитку), тис. грн. в розрахунку на: 100 га сільськогосподарських угідь	79,5	42,8	113,7	34,2	43,0
1 середньорічного працівника	71,0	32,4	75,0	4	5,6
Урожайність, ц/га - зернових	24,3	20,9	31,4	7,1	29,2
- соняшник	10,1	7,9	17,2	7,1	70,3
Прибуток (збиток) тис. грн.	805	383,1	603,6	-201,4	-25,0
Рівень рентабельності, %	40,5	12,9	16,6	-23,9	-59,0

Отже, проаналізувавши дані, наведені у таблиці, можна зробити висновки про те, що у 2013 р. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 290,6 тис. грн. товарної продукції, протягом досліджуваного періоду даний показник збільшився на 95 тис. грн. Прибуток протягом досліджуваного періоду зменшився на 201,4 тис. грн, а рівень рентабельності - на 23,9 %, що є негативним явищем для досліджуваного підприємства.

2.3 Місце соняшнику в економіці господарства та економічна ефективність виробництва

Соняшник є однією із найпоширеніших та найбільш рентабельних сільськогосподарських культур в Україні. Рентабельність виробництва соняшнику в країні протягом 2008-2013 р. зросла у 1,8 разу до рівня 57,0 %. Насіння соняшнику користується сталим попитом, що доводить його високу ліквідність. Виробництво даної культури є досить рентабельним для сільськогосподарських товаровиробників і не потребує значних додаткових затрат.

Саме тому все більшого значення набуває науково обґрунтоване дотримання сівозміни у процесі вирощування соняшнику. Зважаючи на агроекологічні особливості соняшнику та його вплив на якість ґрунтів, розширення його посівних площ призводить до проблем виснаження ґрунтів, порушення агроекологічних умов.

Проаналізуємо місце галузі виробництва соняшнику в економіці господарства ПП “Дружба народів” (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Місце галузі виробництва соняшнику в економіці ПП “Дружба народів” в 2013 р.

Показники	По господарству	По продукції	Питома вага соняшнику в економіці господарства,%
Посівна площа,га	1385	130	9,4
Виробничі затрати,тис. грн.	3545,8	959,5	27,1
Собівартість реалізованої продукції,тис. грн.	3616,6	978,7	27,1
Виручка від реалізації, тис. грн.	4220,2	863,8	20,5
Прибуток,тис. грн.	603,6	-114,9	-19,0

Отже, можна зробити висновки про те, що у 2013 р. соняшник займає значну питому вагу в економіці господарства. Питома вага посівної площі соняшнику становить 9,4% загальної посівної площі у господарстві, виручка від реалізації займає 20,5%.

Проаналізуємо показники економічної ефективності виробництва соняшнику в господарстві ПП “Дружба народів” у табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Показники економічної ефективності виробництва соняшнику в ПП “Дружба народів”

Показники	Роки	Відхилення 2012 р. до 2013р. (+,-)
	2011	2012	2013
Урожайність, ц/га	10,7	7,9	17,2	6,5
Рівень товарності,%	0,01	448,8	121,9	121,9
Прибуток на 1 га, грн.	0	3940,4	-883,8	-883,8
Прибуток на 1 ц, грн.	0	49,6	-51,4	-51,4
Рівень рентабельності,%	0	75,9	-11,7	-11,7

Отже, можна зробити висновки про те, що протягом досліджуваного періоду економічна ефективність виробництва соняшнику значно зменшилась, про що свідчать вищенаведені показники. Урожайність соняшнику збільшилася на 6,5 ц/га, рівень товарності збільшився на 121,9 %, а рівень рентабельності зменшився на 11,7%. Спостерігається збільшення у звітному періоді, порівняно з базовим, прибутку на 1 га на 1,8 грн. та зменшення прибутку на 1 ц. на 51,4 грн., що є негативним явищем для діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 3

Перспективи виробництва і використання біоресурсів на виробництво біопалива

3.1 Шляхи зменшення собівартості виробництва соняшнику

Зниження собівартості продукції є важливою умовою економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва продукції рослинництва і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її виробництво.

Головний шлях зниження собівартості продукції рослинництва - це підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Основні витрати по вирощуванню сільськогосподарських культур здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності.

Процес управління собівартістю продукції є досить складним процесом, який складається з п'яти елементів. До складу цих елементів входять [1, c. 51]:

1. Організація обліку витрат виробництва та обігу. На підприємствах організується облік за економічними елементами витрат, та об'єктами калькуляції, за місцями виникнення витрат та центром відповідальності. Основна мета організації обліку полягає у створенні інформаційної бази для здійснення аналізу собівартості та прийняття управлінських рішень;

2. Аналіз собівартості продукції. Аналіз проводиться з метою визначення ступеня раціональності витрат та оцінки впливу факторів на обсяг собівартості продукції. Він також є інструментом пошуку резервів економії витрат виробництва;

3. Нормування витрат матеріальних та трудових ресурсів. Цей елемент процесу управління собівартістю продукції є також елементом процесу управління виробництвом сільськогосподарської продукції та управління трудовими ресурсами;

4. Планування собівартості продукції. Проводиться з метою визначення планової собівартості окремих виробів та планової собівартості валової та товарної продукції;

5. Визначення шляхів та розробка заходів щодо зменшення собівартості та підвищення ефективності витрат виробництва.

Для зниження собівартості соняшнику в ПП “Дружба народів” потрібно:

ѕ впроваджувати прогресивні системи землеробства, науково-обґрунтовані сівозміни і передові технології виробництва;

ѕ послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і поліпшення родючості землі;

ѕ впровадження у виробництво нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Дотримання всіх агротехнічних вимог;

ѕ удосконалення галузевої структури підприємства з організацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень НТП і передової практики.

Ці та інші заходи вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур, але одночасно сприяють зменшенню собівартості одиниці продукції.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва соняшнику є впровадження високоякісних сортів. Економічно доведено, що підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - впровадження високоврожайних і перспективних сортів і гібридів, на 25% поліпшенням обробітку ґрунту.

Інтенсифікація виробництва соняшнику неможлива без комплексної механізації виробництва. Вона є основою для впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування, забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпечення господарств надійною системою машин (тракторів, пристроїв та знарядь, комбайнів та інше) дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності соняшнику і значно зменшує втрати при збиранні врожаю.

Також важливим заходом по зниженню собівартості виробництва соняшнику - це підвищення організації трудового процесу.

Одним із шляхів зниження собівартості продукції рослинництва в ПП “Дружба народів” є підвищення продуктивності праці на основі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. Збільшення продуктивності праці повинно бути більшим збільшення заробітної плати, забезпечуючи тим самим зменшення собівартості. Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машино-тракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь і механізмів, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зменшенню собівартості продукції.

З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має важливе значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво. Успіх боротьби за зменшення собівартості вирішує перш за все збільшення продуктивності праці робочих, яке забезпечує в окремих умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, в яких умовах при збільшенні продуктивності праці на підприємствах зменшуються витрати на заробітну платню робітників. Збільшення виробітку продукції на одного працівника може бути досягнуто за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку і відповідно ним розцінки за виконання робіт та послуг. Збільшення виробітку може здійснитися за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку і розцінки за цих умов, як правило не змінюються.

У першому випадку, коли змінюються норми виробітку і розцінки, підприємство економить на заробітній платі робочих. Пояснюється це тим, що у зв'язку зі зниженням розцінок доля заробітної плати у собівартості одиниці продукції зменшується. Але це не призводить до зменшення середньої заробітної плати робочих, так як ці організаційно-технічні заходи дають можливість робочим з тими ж затратами труда виробити більше продукції.

Таким чином, проведені організаційно-технічні заходи з відповідним переглядом норм виробітки дозволяє зменшувати собівартість продукції за рахунок зменшення долі заробітної плати в одиниці продукції одночасно зі збільшенням середньої заробітної плати робітників.

У другому випадку, коли встановлені норми виробітки і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але зі збільшенням продуктивності праці збільшується об'єм виробництва, що призводить до економії по іншим статтям видатків, наприклад, зменшення видатків по обслуговуванню виробництва і управлінню. Відбувається це тому, що в цехових видатках значна частина витрат (а в загальногосподарських майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація обладнання, утримання будівель і інші витрати), не залежні від ступеню виконання плану виробництва.

3.2 Перспективи та економічна доцільність використання соняшнику підприємства на виробництво біодизелю

Серед низки інших надзвичайно важливим напрямом диверсифікації

джерел енергетичних ресурсів є розвиток альтернативної енергетики через одержання біопалива зі сировини, яку виробляють у сільському господарстві й може бути ефективно використати у цій же галузі. Йдеться про біодизель і біоетанол.

Розвиток відновлюваної енергетики на засадах використання продукції сільського господарства є також добрим способом на ефективне використання можливого надлишку сільськогосподарської продукції. Обмежувальним чинником у цій ситуації є необхідність отримання балансу попиту і пропозиції на ринку з метою підтримки цін на продукцію на рівні, що забезпечує необхідну ефективність для сільськогосподарських товаровиробників та не порушує засад продовольчої безпеки країни. Тобто потрібна виважена державна програма регулювання виробництва біопалив.

Ефективність виробництва та застосування біопалива на сьогодні не є однозначною і сприяє значній контроверсії в її оцінці загалом та її аспектів зокрема. Прибічники зростання обсягів виробництва біопалива справедливо

наголошують на тому, що впровадження поновлюваних джерел енергії дасть змогу гарантувати енергетичну безпеку країни та зменшити рівень її залежності від імпортних енергоносіїв, що, наприклад, особливо актуально для України.

Підвищення цін на нафтопродукти й субсидії роблять переробку сільськогосподарської продукції на біопаливо у світі дедалі економічно вигіднішою. При цьому не спостерігається збільшення загальної кількості посівних площ у сільському господарстві.

Визначимо ефективність альтернативних варіантів переробки соняшнику в досліджуваному ПП “Дружба народів” (табл. 3.1)

Таблиця 3.1

Визначимо ефективність альтернативних варіантів переробки соняшнику в розрахунку на 224 т. за 2013 рік

№ п/п	Показник	Варіанти переробки соняшнику
		Без виробництва біодизелю	3 виробництвом біодизелю
		Продаж соняшнику	З виробництвом олії
1	Вихід соняшнику (валовий збір), т	224	-	-
2	Вартість соняшнику, тис. грн.	863,8	-	-
3	Вихід олії (40% від маси), т	-	89,6	-
4	Вартість олії, тис. грн..	-	1164,8	-
5	Обсяг виготовленого з сонящнику біодизелю, т	-	-	7840
6	Вартість виготовленого біодизелю, тис. грн.	-	-	431,2
7	Виробництво гліцерину, т	-	-	1176
8	Вартість гліцерину, тис. грн.	-	-	705,6
9	Виробництво шроту, т	-	-	2979,2
10	Вартість шроту, тис. грн.	-	-	2085,4
11	Вихід макуху, т	-	291,8	291,8
12	Вартість макуху, тис. грн.	-	87,4	87,4
	Всього доходу, тис. грн.	863,8	1252,2	3309,6
13	Собівартість вирощування соняшнику, тис. грн.	978,7	-	-
14	Собівартість соняшникової олії, грн./т	-	1113,9	-
15	Собівартість виробництва біодизелю, тис. грн.:	-	-
15.1	Виробничі витрати, тис. грн:	24	945	8139,6
15.1.1	- оплата праці	12,1	13,4	21,4
15.1.2	- нарахування на заробітну плату	4,5	4,9	7,9
15.1.3	- матеріальні витрати:	4,8	922,5	8105
15.1.3.1.	· сировина	-	863,8	863,8
15.1.3.2.	· метанол	-	-	6597,4
15.1.3.3.	· лужний каталізатор	-	-	275,2
15.1.3.4.	· електроенергія	-	51,2	360,6
15.1.3.5.	· транспортні витрати	3,9	4,3	4,3
15.1.3.6.	· ТО, ремонт	0,9	2,1	1,4
15.1.3.7	· пакування	-	1,0	2,1
15.1.3.8	· інші матеріальні витрати	-	0,1	0,2
15.1.4	- амортизація	2,6	4,2	5,3
15.2	Витрати на збут	1,2	47,3	406,9
15.3	Загальногосподарські витрати	1,4	56,7	488,4
15.4	Витрати на побічну продукцію	-	64,9	64,9
16	Всього витрат, тис. грн.	1005,3	1113,9	9099,8
17	Прибуток, тис. грн.	-141,5	138,3	-5790,2
18	Рівень рентабельності, %	-14,1	12,4	-63,6

Отже, найбільш економічно ефективним буде спосіб продажу олії. При продажу олії рівень рентабельності становить 12,4%. На другому місці стоїть вирощування соняшнику, рівень рентабельності при цьому становить -14,1%. Найменший результат ми отримуємо при переробці соняшнику на біодизель. За результатами підрахунків він сягає -63,6%. Отже, виробництво біодизелю з соняшнику є збитковим. Про це також свідчить і величина збитку від даної діяльності. Збиток від виробництва біодизелю на даному підприємстві становить 5790,2 тис. грн.

Виробництво біодизелю з соняшнику має майбутнє, але необхідно вдосконалювати технології виробництва, модернізувати обладнання та, звичайно, шукати шляхи по зниженню собівартості виробництва.

ВИСНОВКИ

Соняшник - основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 47-52 % олії, а селекційних - до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами в Україні соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по країні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні Популярність цієї культури полягає в стратегічній та значній економічній ефективності її вирощування. Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись у цьому лише оливковій. Вона має великий вміст полінасиченої жирної ліноленової кислоти, фосфатів, стеаринів, вітамінів (А, Д, Е, К).

Соняшникову олію використовують не лише в харчовій промисловості, але й за виготовлення лаків, фарб, лінолеуму, водонепроникних тканин. Крім того, побічні продукти при виробництві соняшникової олії також знайшли своє застосування. Макуха і шрот є кормом для худоби, лузга - сировиною для виробництва гексозного і пентозного цукру. Кошики соняшнику є ціннім кормом для тварин. Стебла можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл - як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Олія, отримана з високоолеїнового соняшнику, є найкращою сировиною для біопалива, а добавки її до олій, які одержали з інших культур (ріпаку, сої, арахісу, кукурудзи), істотно поліпшують якість отримуваного біопалива. Так, високоолеїновий соняшник стає реальною альтернативою ріпаку, особливо для регіонів із малим вологозабезпеченням і високими температурами.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновки про те, що площа сільськогосподарських угідь ПП “Дружба народів” протягом досліджуваного періоду збільшилась на 23 га. Чисельність працівників протягом досліджуваного періоду зросла на 6 чол., а товарна продукція збільшилася на 1425,5 тис. грн., що позитивно впливає на ефективність діяльності працівників.

У 2013 р. соняшник займає значну питому вагу в економіці господарства. Питома вага посівної площі соняшнику становить 9,4% загальної посівної площі у господарстві, виручка від реалізації займає 20,5%.

Економічна ефективність виробництва соняшнику значно зменшилась, про що свідчать вищенаведені показники. Урожайність соняшнику збільшилася на 6,5 ц/га, рівень товарності збільшився на 121,9 %, а рівень рентабельності зменшився на 11,7%. Спостерігається збільшення у звітному періоді, порівняно з базовим, прибутку на 1 га на 1,8 грн. та зменшення прибутку на 1 ц. на 51,4 грн., що є негативним явищем для діяльності підприємства.

Отже, найбільш економічно ефективним буде спосіб продажу олії. При продажу олії рівень рентабельності становить 12,4%. На другому місці стоїть вирощування соняшнику, рівень рентабельності при цьому становить -14,1%. Найменший результат ми отримуємо при переробці соняшнику на біодизель. За результатами підрахунків він сягає -63,6%. Отже, виробництво біодизелю з соняшнику є збитковим. Про це також свідчить і величина збитку від даної діяльності. Збиток від виробництва біодизелю на даному підприємстві становить 5790,2 тис. грн.

Виробництво біодизелю з соняшнику має майбутнє, але необхідно вдосконалювати технології виробництва, модернізувати обладнання та, звичайно, шукати шляхи по зниженню собівартості виробництва.

соняшник вирощування біодизель

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біомаса - ресурс землі / В. Роженко, С. Балабуха, І. Роженко, М.Джима // Пропозиція. - 2012. - № 1. - С.101.

2. Волошко В. Альтернативні джерела енергії в сучасних умовах / В. Волошко // Пропозиція. - 2013. - № 4. - С. 45.

3. Єранкін О. Місце виробництва біопалива у формуванні маркетингових стратегій підприємств АПК в контексті глобалізаційних проблем / О. Єранкін // Пропозиція. - 2012. - № 6. - С. 50 .

4. Жолобецький Г. Чи приживеться біопаливо в Україні? / Г. Жолобецький // Пропозиція. - 2011. - № 11. - С.33.

5.Лакемеєр Е. Виробництво біоенергії в Україні: конкурентоспроможність сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської і лісогосподарської сировини / Е. Лакемеєр // Пропозиція. - 2010. - № 11. - С.36.

6. Макарчук О. Г. Світові та вітчизняні тенденції розвитку виробництва біопалива / О. Г. Макарчук // Аграрний тиждень. - 2012. - № 46. - С. 12.

7. Месель-Веселяк В. Я. Ефективність застосування альтернативних видів енергії в сільському господарстві України / В. Я. Месель-Веселяк, В. С. Паштецький // Економіка АПК. -2011. - № 12. - С. 31.

8. Калетнік Г. М. Біопаливо. Продовольча, енергетична та екологічна безпека України: / моногр. / Г. М. Калетнік. - К.: Хай-Тек Прес, 2010. - 516 с.

9. Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалив в Україні: / моногр. / Г.М. Калетнік. - К.: Аграрна наука, 2012. - 464 с.

10. Оверченко Б. Перспективи та проблеми виробництва біодизелю в Україні / Б. Оверченко // Пропозиція. - 2009. - № 3. - С.114

11. Олійник С. Біодизель замість бензину / С. Олійник // Експрес. - 2011. - 17-24 березня. - С. 15

12. Семена М. Біодизель переміг нафту. Назавжди? / М. Семена // Пропозиція. - 2009. - № 8. - С. 10.

13. Організація сільськогосподарського виробництва / За ред. Г. С.Тарасенка та ін.. - К.: ФАДА ЛТД, 2009. - 446 с.

14.Рослинництво: Підручник / О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко; за ред. О. І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта. 2010. - 591 с.

15. Соловйов М. Ф. та інші. Організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 2005. - 208 с.

16. Циков В. С. Соняшник: технология, гибриды, семена. - Днепропетровск: Зоря, 2013. - 295 с.

17. Шиян П. Л. Інноваційні технології спиртової промисловості. Теорія і практика: моногр. / П. Л. Шиян, В. В. Сосницький, С. Т. Олійнічук . - К.: Асканія, 2011. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru