За лісорослинним районуванням територія ДП «Рокитнівське лісове господарство» відноситься до зони мішаних лісів Волинського Полісся. За умовами атмосферної циркуляції район розташування лісгоспу відноситься до західної частини Атлантико-континентальної області Європейської частини, яка зумовлює помірно-континентальний клімат. Протягом року переважає рух Атлантичних повітряних мас, однак і часто проникає повітря Арктичного походження. В цілому клімат характеризується відносно високою вологістю повітря, незначним коливанням температур, помірно-теплим вологим літом, м'якою хмарною зимою і підвищеним загальним об'ємом опадів. Із основних кліматичних факторів, які визначають ріст і розвиток рослинного комплексу є: температура повітря і ґрунту, гідрологічний режим за порами року, швидкість, напрямок і повторність вітру, тривалість вегетаційного періоду, сума позитивних температур. До кліматичних факторів, які негативно впливають на ріст і розвиток деревної рослинності слід віднести: поява пізніх весняних і ранніх осінніх заморозків, засушливі роки з опадами до 350 мм. Основні показники наведено в табл.1.2.1.

Таблиця 1.2.1

Кліматичні показники району розміщення ДП «Рокитнівське лісове господарство»

Лісокультурний фонд ДП «Рокитнівське лісове господарство», включає в себе в першу чергу свіжі зруби та невкриті лісом землі, також щорічно проводиться заліснення непридатних для сільськогосподарського користування земель.

Станом на 1.01.2015 року фонд лісовідновлення по ДП «Рокитнівський лісгосп» становить 1999,6 га, в т.ч. зруби 1985,8 га. З них 617,4 га забезпечені природнім поновленням і не потребують додаткових заходів, проектується під лісові культури 533,8 га та під сприяння природному поновленню 848,4 га.

В 2015 році лісовідновлення проведено на площі 666 га в т.ч. створено лісових культур 391га, природне відновлення 275 га, сприяння природному лісовідновленню - 1 га. Заходи з лісовідновлення щорічно проводяться на площі більшій ніж площа суцільних зрубів поточного року.

Лісові культури створюються за технологічними схемами, розробленими для кожної категорії лісокультурних площ. Технологічні схеми створення лісових культур базуються на рекомендаціях Мінлісгоспу України (П. Г. Вакулюк), УкрНДІ ЛГА (І. Ф. Федець) та інші, наукові звіти поліської АЛМС, а також місцевий досвід лісових підприємств області.

Щорічний обсяг догляду за лісовими культурами, складає в середньому щорічно 1100 га, з них механізований 700 га. В незімкнутих культурах останніх трьох років, що мають значний відпад, проводиться доповнення на загальній площі 450 га. Доповнення лісових культур проводиться при відпаді вище 10% весною наступного року, однорічними сіянцями під меч Колосова. За матеріалами інвентаризації середня приживлюваність в лісових культурах 1-3 року склала 92,3%.

З метою якісного та естетичного складу насаджень в лісових культурах вводяться плодові деревно-чагарникові породи та створюються ремізи.

4.4 Недеревні ресурси лісу

В ДП «Рокитнівське лісове господарство» ведуться такі основні види побічних користувань: випасання худоби, заготівля сіна, вирощування кормових господарських культур, добування березового соку, розміщення пасік, збирання та заготівля дикорослих плодів, горіхів, ягід, грибів, лікарських рослин, технічної сировини, лісової підстилки Також на території лісгоспу ведеться мисливське та рибальське господарство.

Наявні в лісовому фонді сінокоси, пасовища, рілля, використовуються для задоволення потреб підсобного господарства лісгоспу та працівників лісової охорони а також інших користувачів. Середня врожайність сінокосів складає до 78 ц/га. Випас худоби на території лісфонду проводиться за білетами у спеціально відведених місцях. Урожайність орних земель низька до (8 ц/га), що пов'язано з бідністю ґрунтів та недостатньою кількістю внесення органічних і мінеральних добрив.

В зв'язку, з віднесення території розташування району до 3-ї зони постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, проведення всіх основних видів побічних користувань а також заготівля плодів та ягід в лісгоспі проводиться тільки у спеціально призначених місцях та плантаціях з визначеним та допустимим рівнем забруднення радіонуклідами.

Заготівля харчових продуктів лісу і лікарської сировини, також на території лісгоспу проводиться в спеціально дозволених місцях та територіях з визначеним та допустимим рівнем забруднення.

Крім цього надзвичайно важливе значення лісових насаджень району полягає в тому, що вони забезпечують захисні гігієнічні і естетичні функції особливо ліси розташовані навколо населених пунктів, які є місцем рекреації населення.

4.5 Мисливське господарство

На території ДП «Рокитнівське лісове господарство» виводиться значна кількість мисливської фауни, яка має важливе значення для успішного ведення мисливського господарства.

Зокрема із ряду парнокопитних (Artiodactyla ) тут зустрічаються такі цінні види мисливської фауни як лось європейський (Alcesalces L.), козуля європейська (Capreolus CapreolusL.), кабан дикий (Susscrofa L.). Із хижаків (Carnivora ) тут зустрічаються такі види: вовк сірий (Canislupus L.), лисиця звичайна (Vulpusvulpes L.), борсук звичайний (Melesmeles L.), видра (Lutralutra L.), куниця лісова (MartesmartesL.), куниця кам'яна (MartesfoniaL.), тхір чорний (MustelaputuriosL.), горностай (MustelaermineaL.), ласка (MustelanivalisL.). Ряд гризуни ( Rodentia) на території лісгоспу представлений такими видами мисливської фауни: білка звичайна ( SciumsvulgarisL.), бобер річковий (Саstorfiber L.), ондатра (OndatrazibethicaL), нутрія (MyocastorcoupusL), хом'як звичайний (CricetuscricetusL).

Із ряду зайцеподібні ( Lagomorpha) широко поширений заєць русак (Lepus Europaeus L). Із ряду комахоїдних (Insectivora) мисливське значення на території лісгоспу має лише кріт (Talpa Europalea L). Із пернатих на території лісгоспу проживають і є мисливськими птахами наступні: ряд курині (Galiformes) - тетерiв (Lirurusteterix L), куріпка сіра (Perdixperdix L); ряд гусині (Anseriformes) - крижень (Anas Platurunchus L.), чирок-свистунок (Anascrecca L.), чирок тріскунок (Anasguerguedula L.); ряд журавлеподібні (Gruiformes) - пастушок (Rallusaguaticus L.), лиска (Fulicaatra L.); ряд ржанкоподібні (Сharadriformes) - бекас (GallinagogallinagoL.), дупель (GallinagomediaL.).

У річках і озерах району водиться ряд видів риб (Pisces L.), серед яких важливе значення для рибальства мають такі: щука (EsoxLucius L.), окунь (PercafLuviafilis L.), сом (Silurusglanis L.), лящ (Abramisbrama L.), лин (Tincatinca L.), плітка (Rufilusrufilus L.), сазан (Cuprinuscarpio L.), карась золотий (Carassiuscarassius L.), карась срібний (Carassiugibelio L.), в'юн (Misgumusfossilis L.), головень (Leuciscuscephus L.), в'язь (Leuciscusidus) і інші. Крім мисливської фауни на території лісгоспу проживає значна кількість фауни, яка не є мисливською, але відіграє значну роль в екосистемі району.

На даний час вся території лісового фонду лісгоспу передана в довгострокове користування приватним користувачам для ведення мисливського господарства.

4.6 Охорона лісу від пожеж та лісозахисні роботи

За минулий ревізійний період на території Рокитнівського району спостерігались спалахи масового розмноження хвоєгризучих шкідників лісу, і підкорного соснового клопа, а також останнім часом (1999-2012 рр.), виявлені осередки розмноження звичайного соснового пильщика (Diprionpini L.), який пошкоджує хвою дерев в основному в чистих соснових насадженнях." Із хвороб лісу в лісгоспі найбільше поширення має коренева губка (Fomitipsisannosa L.), яка масово уражає соснові культури на староорних землях. На цих ділянках запроектовані вибіркові і суцільні санітарні рубання. Осередки опенька осіннього (Armillarellamellea.) виявлені в соснових і змішаних дубово-соснових насадженнях різного віку. На території лісгоспу і району в цілому негативним фактором є підвищений рівень радіоактивного забруднення. В цілому санітарний стан лісового фонду лісгоспу задовільний. Часто на території лісгоспу проходять пожежі: лісові, пожежі на торфовищах та болотах. В цілому ж санітарний стан лісового фонду лісгоспу задовільний, про що свідчить відсутність великих вогнищ шкідників і хвороб.

У ДП «Рокитнівський лісове господарство» найголовнішими лісозахисними заходами вважаються біологічні методи боротьби з шкідниками і хворобами лісу, що включають такі роботи: виготовлення та розвішування штучних гнізд, розселення та обгороджування мурашників, виготовлення та розвішування взимку годівниць для птахів, поточне лісопатологічне обстеження, рекогносцировочне обстеження з метою своєчасного виявлення осередків шкідників та хвороб лісу.

Хоча санітарний стан лісів на сьогоднішній день вважається задовільним, але для покращення стану лісів підприємства необхідно і надалі дотримуватися санітарного мінімуму при лісозаготівельних роботах та при веденні рубань, пов'язаних з веденням лісового господарства та санітарних рубань. З метою підтримування санітарного стану лісів у лісгоспі дотримуються наступних правил:

- на лісосіках залишаються пні не вище 1/3 діаметра;

- у найкоротші терміни вивозиться деревина хвойних порід;

- заготовлена дров'яна деревина вкладається для просушування;

- зруби очищуються від порубочних залишків на протязі 2-3 тижнів.

РОЗДІЛ 5. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ (ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД)

Сосна звичайна - ядрова порода, має деревину з смоляними ходами. Деревина з яскраво вираженими річними кільцями. Якість її залежить від кліматичних і ґрунтових умов місця виростання, її широко використовують в будівництві житла, корабле- і вагонобудуванні, столярному, меблевому та інших виробництвах, у кам'яновугільній, гірничорудній (рудниковий стояк) і нафтовій промисловостях. При підсочці отримують живицю - цінну сировину для хімічної промисловості. Хвою використовують для отримання біологічно-активних речовин, хвойно-вітамінного борошна.

Цінна порода, сприяє оздоровленню навколишнього середовища, її хвоя виділяє фітонциди, що очищають повітря від шкідливих мікроорганізмів. Декоративна, тому широко використовується при створенні парків і лісопарків при умові відсутності поблизу них промислових підприємств, що виділяють шкідливі гази, так як не витримує загазованості і забруднення повітря. Широко використовується для лісових, лісомеліоративних і полезахисних насаджень на бідних піщаних і супіщаних ґрунтах.

Є багато географічних і екологічних форм сосни звичайної: низькоросла лапландська з дрібним насінням і шишками, достигаючими на третій рік та хвоєю, яка тримається на дереві до семи років; кулундинська, яка росте в стрічкових борах Західного Сибіру, відрізняється крупними шишками, хвоя живе до 11 років; крейдова зустрічається по берегах Дону, з короткою хвоєю, дрібними шишками і низькою рідкою кроною. В Казахстані виділена сосна, що росте на засолених ґрунтах, в стрічкових борах Західного Сибіру - стійка до жари.

Сосна звичайна є деревом висотою до 40 м і діаметром стовбура до 1,5 м (в залежності від ґрунтових і кліматичних умов). Стовбур в зімкнутих насадженнях рівний, високо очищений від сучків. Добре відновлюється на зрубах і згарищах.

Хвоя вузька, сизо-зелена, зверху випукла, знизу плоска, гострокінцева, довжиною до 8 см і шириною до 2 мм. Живе 2-3 роки, іноді до 9 років. Цвіте в травні червні.

Квіти різностатеві. Чоловічі шишечки жовті, яйцевидні, розташовані в купі, зібрані в колоски при основі пагонів поточного року. Тичинки з двома пильниками. Жіночі шишечки овальні, під час цвітіння червонуваті, сидять по 1-3 на коротких ніжках на кінці молодого пагона. Запилюються вітром, плоди появляються літом наступного року. До листопада насіння дозріває, а весною наступного року висипається із шишок. Від початку цвітіння до дозрівання насіння проходить 18 місяців. Дозрілі шишки довжиною2,5-7 см і шириною 2-3 см, подовжено-яйцевидні, бурувато-сірі (червоно-коричневі, сірі та сіро-зелені), з щільними насіннєвими лусками, що звисають донизу. Сходи появляються через 2-3 тижні після посіву.

Швидкоросла порода. Річний приріст у висоту досягає кульмінації у віці 15-ти років. Невимоглива до клімату, що пояснює її широкий ареал в Європі і Сибіру. Сосна звичайна морозо- та засухостійка. Виростає на різних ґрунтах, сухих пісках і заболочених ділянках, крейдяних відкладах і в горах. Однак найкращими вважаються свіжі супіщані і легко суглинисті ґрунти і деградовані чорноземи. В залежності від ґрунту розвиває потужну кореневу систему з потужним стрижневим коренем (на багатих ґрунтах) або поверхневу, сильно розгалужену (на мілких і заболочених ґрунтах). В першому випадку сосна звичайна вітростійка, а в другому - вітровальна.

Світлолюбива. Молоді дерева не витримують затінення і гинуть. Сосна звичайна основна лісо утворююча порода в різних географічних зонах: на бідних ґрунтах створює чисті насадження, на багатих - росте звичайно з іншими породами (ялиною, березою, осикою, дубом).

Лісовідновлення зрубів соснових насаджень проводиться, як правило, шляхом створення лісових культур сосни. При посадці часткових культур в борозни або площадками, міжряддя залишається для подальшого росту природного поновлення самосіву сосни, берези, дуба, осики та інших порід. При освітленнях і прочищеннях в таких культурах частина самосіву зберігається, в результаті чого формується мішане по складу і походженню насадження і багатоярусне за формою.

Як видно, одною із необхідних умов успішного природного лісовідновлення зрубів є ступінь заліснення лісосік до рубки і після неї. В умовах свіжих і вологих суборів і сугрудів сосна плодоносить майже щорічно (повторюваність врожайних років 4-6, залежно від умов зростання), при такому плодоношенні проходить задовільне заліснення площі навіть в маловрожайні роки. При цьому в стиглих соснових насадженнях випадає на поверхню від 200 до 500 тис. шт. на 1 га повноцінних насінин.

Соснові насадження регіону найкраще відновлюються природним шляхом в суборових типах Полісся (зокрема,найкраще у свіжих і вологих), дещо гірше в борах. Так, в сухому бору (А₁) самосів сосни появляється нерівномірно від декількох сот до двох тисяч штук на гектар,який розташований групами в конусах тіні, на галявинах. У свіжому бору (А₁) в природних деревостанах переважає чиста сосна, трапляється домішка берези повислої, здебільшого в молодняках. Природне відновлення під пологом насаджень на основній частині свіжого бору недостатнє або незадовільне. Це пояснюється різними причинами: бідністю ґрунтів, конкуренцією коріння старого насадження, затіненням підросту та випасом худоби. Проте на 10-25 % площ відновлення сосни задовільне. На суцільних вирубках за 4-5 років без змін порід задовільно відновлюється 40-60 % загальної площі. Дещо краще відновлюється сосна на зрубах вологих борів (А₃). Під наметом лісу в цих умовах більшість ділянок поновлюється незадовільно, лише на 10-20 % таких площ з'являється задовільна кількість підросту сосни. В сирих умовах природне поновлення головної лісо твірної деревної породи слабше, ніж у вологих і частково зростає лише на зрубах. У більшості стиглих деревостанів сирих суборів (В₄) засівається недостатня кількість підросту сосни. Дещо краще відновлення зрубів, на 40-50 % таких ділянок проходить задовільне поновлення сосни з переважанням берези пухнастої. В мокрих суборах (В₅) природне відновлення проходить незадовільно і часто зі зміною сосни на березу пухнасту.

Найбільш складно проходить природне поновлення сосни с сугрудових типах, де формуються складні двох-трьох ярусні деревостани. Природно в цих умовах відновлюються листяні породи - береза, граб, бук, рідше дуб.

Помітний вплив на хід природного поновлення сосни надає трав'яне покриття, сформоване на зрубах різної давності. В сухих і свіжих борах, свіжих і вологих суборах Лісостепу і Полісся України найбільш розповсюджені наступні типи трав'яного покриття на зрубах: куничниковий, мохово-куничниковий, куничниково-різнотравний, осоковий, злаковий, куничниково-зеленомошний.

Чисті куничникові зруби розташовані в районі Полісся в сухих і свіжих борах. Крім куничника тут ростуть і такі злаки, як тонконіг ті інші трави - дібровка, коров'як чорний, щавель, нечуй-вітер. Не дивлячись на відносну видову різноманітність покриття,всі ці трави зустрічаються одинично, а основний фон складає куничник, який і призводить до сильного задерніння грунту, до весни утворюється суцільна трав'яна повсть із наземних решток суничника, який придавлює дрібний підріст і запобігає попаданню насіння до поверхні грунту. Все це складає вкрай несприятливі умови для появи і росту самосіву. Підріст сосни на цих зрубах в основному представлений екземплярами попереднього поновлення. Якість цього підросту низька, а кількість недостатня для задовільного поновлення.

Куничниково-різнотравні та куничниково-мохові типи зрубів формуються в свіжих борах і суборах на вузьких лісосіках. По своїй характеристиці вони аналогічні куничниковим, але в зв'язку з переважанням різнотрав'я, на них утворюються більш сприятливі умови для поновлення, ніж на куничникових.

На куничниково-різнотравних зрубах, крім попереднього може проявлятися і наступне поновлення при наявності з боків стін стиглого лісу. В таких умовах,найбільша кількість самосіву нараховується на південній і східній частинах зрубів, де куничник гірше розвивається із-за затінення.

При зростанні мохів на зрубах цього типу умови поновлення погіршуються. Сходи з'являються,як правило, тільки на непокритих мохом ділянках.

Якщо на куничниково-різнотравних зрубах поновлення сосни проходить задовільно і може використовуватися для їх лісовідновлення, то на куничникових ділянках зрубів лісовідновлення можна здійснити при енергійному сприянні природному поновленню або лісовими культурами.

Осоково-різнотравні і злаково-різнотравні зруби утворюються в свіжих суборах при відсутності куничника.

Найкращі умови поновлення в соснових лісах Лісостепу створюються на зрубах шириною не більше 50 м і вікнах групово-поступових рубок (від 10 тис. шт.. і більше на 1 га самосіву сосни), де при відсутності повсті на затінених стінами лісу ділянках розвивається різнотрав'яне покриття.

При таких умовах в свіжих борах і суборах зруби поновлюються природнім шляхом без застосування захожів сприяння природному поновленню.

При чисто вересовому або вересово-зеленомошному типі покриття кількість різновікового підросту сосни досягає 3-9 тис. шт..на 1 га і до 5-10 тис. шт.. підросту м'яколистяних порід.

Більшість дослідників вважають, що найкращі умови для проростання насіння і росту самосіву створюються на всіх зрубах при сприянні природному поновленню шляхом рихлення ґрунту. На перший, другий і третій роки на таких ділянках зявляється в 3-6 разів більше самосіву, ніж на звичайних. Помітно збільшується і збереження самосіву на ділянках із сприянням, при цьому особливо сприятливі умови створюються при весняному рихленні грунту.

При орієнтації господарства на використання природного поновлення сосни велике значення для зберігання і наступного росту самосіву має місце правильно організована валка і трелювання деревини із збереженням підросту. Пошкодження підросту проходить звичайно не при валці дерев, а при їх трелюванні. Тому для зберігання високорослого підросту необхідно проводити направлену валку і трелювання по волоках, прокладених по місцях, незайнятих підростом.

Таким чином, щодо природного поновлення лісів на Україні можна зробити наступні висновки: при наявності попереднього підросту і за сприяння його утворенню або збереженню, лісове господарство може орієнтуватись на лісовідновлення соснових зрубів в більшості розповсюджених типах лісу природнім шляхом. Крім наявності самосіву і підросту, успішність природного поновлення сосни визначається і типом зрубу, розвиток якого можна прогнозувати ще до рубання насадження.

РОЗДІЛ 6. ПРОГРАМА, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

6.1 Методика досліджень

При досліджені зрубів для проектування лісових культур чи оцінки поновлення, самосів і підріст обліковують на облікових площадках, які закладають по всій ділянці паралельно короткій її стороні. Відстань між рядами площадок 30 м, в рядах - 20 м. Величина облікових площадок залежить від висоти і густоти підросту.

Підріст всіх порід поділяють по висоті на три категорії крупності: дрібний - 0,1-0,5 м, середній - 0,6-1,5 м і крупний - більше 1,5 м; по густоті на чотири категорії: рідкий - до 2 тис., середньої густоти - 2-8 тис., густий - 8-13 тис. і дуже густий - більше 13 тис. рослин на га; по розподілу на площі на три категорії в залежності від зустрічності: рівномірний - зустрічність більш ніж 65 %, нерівномірний - зустрічність 40-65 %, груповий - в групах не менше 10 шт. дрібних або 5 шт. середніх і крупних екземплярів життєздатного і зімкнутого підросту.

Якщо на зрубі переважає дрібний і густий підріст, площа облікових площадок становить 4 м², при середній висоті і густоті підросту - 10 м², при крупному або рідкому підрості - 20 м². Загальна площа закладених облікових площадок повинна складати при густому і дуже густому підрості не менше 0,5 % площі зрубу, при середній густоті - 1% і при рідкому підрості - не менше 2 %. На облікових площадках враховують тільки життєздатний підріст господарсько-цінних порід у віці 2 років і старше.

Життєздатний підріст хвойних порід характеризується такими ознаками: густе освоєння, зелене або темно-зелене забарвлення хвої, помітно вражена мутовчастість, гостро вершинна або конусоподібна симетрична густа або середньої густоти крона, яка складає не менше 1/3 стовбура в групах і Ѕ стовбура при поодинокому розміщенні, приріст по висоті за останні 3-5 років не втрачений, приріст вершинного пагона не менше приросту бокових гілок верхньої половини крони, прямі непошкоджені стовбурці, гладка або дрібно луската кора без лишайників. Хвойний підріст і молодняк,який росте на сушняку, відносять за цими показниками до життєздатного в тому випадку, коли деревина сушняка розклалась, а корені підросту проникли в мінеральну частину грунту.

Життєздатний підріст твердолистяних порід характеризується нормальним облиствінням крони, пропорційно розвинутим по висоті і діаметру стовбуром. Вражений грибковими захворюваннями, слаборозвинутий і пошкоджений при рубці лісу підріст твердолистяних порід по закінченні лісосічних порід саджають пень. Найбільш життєздатним є груповий підріст. Число обліковуваного підросту по групах висот і породах заносіть в спеціальну відомість.

При камеральній обробці польових матеріалів підводять підсумки по обліковій відомості - по горизонтальних і вертикальних графах - для визначення загальної площі закладених облікових площадок і кількості підросту по групах висот і породах. Після чого проводять перелік підросту на 1 га (N) по формулі:

N= n,

де n - число підросту на облікових площадках, шт..;

P - площа облікових площадок, м².

Після переліку підросту на 1 га оцінюють лісопоновлення і призначають лісовідновлювальні заходи, користуючись спеціальною шкалою.

При визначенні переважаючої групи висот враховують такі притримки: підріст вважають дрібним, якщо екземпляри висотою до 0,5 м становлять більше 2/3 загальної кількості; підріст вважають крупним, якщо екземпляри висотою більше 1,5 м становлять більше 1/3 загальної кількості; в інших випадках підріст середній. При переведенні у переважаючу групу висот використовують такі перевідні коефіцієнти:

- для крупного - 1,0;

- для середнього - 0,8;

- для дрібного -0,5.

Облік та оцінку життєздатного підросту під наметом стиглих насаджень здійснюють одночасно з таксацією лісосік на площадках розміром 10 м². При суцільному переліку деревостану облікові площадки розміщуються на візирах, які прокладаються через 50-100 метрів. У всіх випадках дотримуються наперед встановленої відстані між площадками на візирах і стрічках обліку. Віддаль між центрами облікових площадок вираховують шляхом ділення загальної довжини візирів на необхідну кількість облікових площадок (30, 50 чи 100 штук). На ділянках площею до 5 га закладають 30 облікових площадок, на ділянках площею від 5 до 10 га - 50, більше 10 га - 100 площадок. Оцінюють поновлення по шкалі оцінки природного поновлення.

При користуванні даною шкалою дрібним вважається підріст у віці 1-5 років, середнім - у віці 6-10 років і крупним у віці 11-15 років. На пробних площах також визначаємо зімкнутість верхнього ярусу і рельєф, а також склад живого надґрунтового покриву, та ступінь зволоження ґрунту.

6.2 Характеристика пробних площ та аналіз результатів досліджень

6.2.1 Характеристика насаджень на пробній площі №1