Аналіз лісогосподарської діяльності ДП "Камінь-Каширський лісгосп"

Торфові ґрунти (торфовища) розташовані на широких заплавах річок, прохідних долинах та замкнутих улоговинах. В основному це низинні торфовища трав'янисто-осокового походження. Рідше трапляються гіпново-осокові та деревинно-трав'янисті, верхові перехідні торфовища простягаються невеличкими масами.

За товщиною торфового горизонту розрізняють неглибокі торфовища (потужність торфу 0,5-1,0 м), середньоглибокі (понад 2,0 м). Ступінь розкладу торфової дуже різкий, від слаборозкладених до сильнорозкладених, залежно від його віку та осушення. Зольність торфу до 45-60 %.

Реакція ґрунтового розчину торфовищ переважно слаба та середньокисла, іноді нейтральна (рН 5,6 з відхиленням від 4,7 до 6,8). Торфові ґрунти відзначаються високою сумою увібраних основ (37-51 мг/екв на 100 г ґрунту) та високою місткістю вбирання. Вони дуже добре забезпечені азотом, загальний вміст якого - 2,5-3,6 % від ваги торфу, але слабо забезпечені калієм, фосфором та мікроелементами.

Дана територія належить до зони надлишкового зволоження. Не завжди обґрунтована меліорація спричинила значні зміни у навколишньому середовищі. Тому подальше господарське використання меліорованих земель погіршує їх природний стан, прискорює процеси мінералізації: знижує родючість і призводить до деградації.

Для ґрунтів характерна ерозія, радіоактивне забруднення, заростання чагарниками і бур'янами.

Ці явища пов'язані з високими ступенями розорюваності земель і розширенням площі просапних культур, порушеннями агротехнічних правил охорони ґрунтів при вирощуванні с/г культур на схилах, безсистемним і надмірним випасанням худоби, відсутністю захисних насаджень.

На жаль у природному стані перебуває дуже мало площ, це зазвичай - болота та озера.

До поверхневих вод відносяться води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі водних об'єктів: річок, озер, ставків, водосховищ. Рівень ґрунтових вод коливається від 0,7 м до 2,0 м, на підвищеннях опускається до 6-10 м і більше. Переважна більшість ґрунтів відноситься до категорії свіжих і вологих.

Територія лісгоспу розміщена в басейні рік Стохід і Турія, які є притоками річки Прип'ять. Хоча дані ріки безпосередньо не протікають через лісові масиви, вони все-таки сильно на них впливають.

Стохід - права притока Прип'яті. Довжина її 188 км, площа басейну - 3155 км² . Стохід - типова поліська річка з дуже повільною течією, заболоченою заплавою і нечітко вираженими корінними берегами. Стохід належить до рік змішаного живлення з перевагою снігового. В рівневому режимі є яскраво виражена весняна повінь, що порушується літніми і зимовими паводками. Щороку спостерігається весняний розлив ріки та її приток. Ширина розливу інколи доходить до 5 км, а глибина затоплення - 0,5-1,5 м. Найбільша витрата води за рік на річці Стохід спостерігається в квітні - 39,6 м³/сек, найменша - у вересні (3,58 м³/сек). Середній річний модуль стоку - 4,51 л/сек ^. км².

До правих приток Прип'яті належить також річка Турія, довжиною 184 км. Площа водозбору - 2800 км². Швидкість течії також невелика - 0,1-0,2м/с внаслідок того, що похили річки незначні. За режимами живлення, стоку та рівнів річка Турія подібна до річки Стохід. (Додаток № 4).

Із малих річок, що впадають в ріки Стохід і Турія, на території лісгоспу протікають: Стобихва, Локниця, Гривна, Цир, Коростинка і інші.

Ступінь дренування району гідрографічною мережею достатня.

лісовий ландшафт насадження охорона

2.5 Рослинність та тваринний світ лісгоспу

Природна рослинність зони мішаних лісів відіграє важливу роль в її сучасних ландшафтах. Її частина більша, ніж в інших зонах України. Хоч назва зони має геоботанічний характер, проте географи розглядають її як природний комплекс.

Сучасна рослинність зони сформувалася внаслідок тривалої еволюції протягом кайнозонської ери. У палеогені тут панували тропічні та субтропічні ліси з пальм, евкаліптів, лавра, секвої, болотного кипариса та ін., про що свідчать знахідки відбитків решток цих рослин у палеогенових відкладах Житомирського Полісся. У неогені поступово поширювалися широколистяні ліси з бука, дуба, каштана, горіха та інших порід.

Похолодання наприкінці неогену і особливо в антропогені призвело до відступання широколистяних лісів, поширення шпилькових і вузьколистяних лісів. У плейстоцені з'явились болотні й тундрові рослини. В аридні відрізки часу сюди проникали степові види рослин.

Ботаніки встановили, що тепер флора зони мішаних лісів налічує близько 1500 видів рослин, які утворюють лісову лучну і болотну рослинність. Її розміщення пов'язане з рельєфом, ґрунтами, зволоженістю та мікрокліматом. Особливо різко відрізняється рослинність річкових долин, моренних і денудаційних рівнин та знижень на них. Провідну роль відіграють ліси. В минулому лісистість нашої території була значно більшою, вона зменшилася внаслідок діяльності людини. Частково змінився і видовий склад лісової рослинності. Замість соснових і дубово-соснових лісів сформувалися березові.

Соснові ліси (бори) займають надзаплавні тераси та піщані масиви. За ступенем зволоженості та видовим складом підліску їх поділяють на лишайникові (сухі бори) та зелено-мохові (свіжі бори).

Сосново-дубові ліси (субори) займають найбільші площі. В них розвинені орляково-злаковий різнотравний та орляково-чорничний покрив.

Березові ліси (березняки) мають здебільшого вторинне походження. Вони в основному сформувались замість вирубаних соснових і сосново-дубових лісів.

Ялинові ліси зустрічаються окремими невеличкими ділянками на південній межі свого поширення.

Луки є важливими природними кормовими угіддями. Зустрічаються так звані материкові луки, які мають вторинне походження і розвинулись на місці вирубаних лісів. Низинні луки займають знижені, добре зволожені ділянки. Тут основними угрупуваннями є щучникові, молінієві, дрібноосокові з переважанням осоки. Низинні луки характеризуються більшою врожайністю та дещо вищою кормовою цінністю. Заплавні луки поширені в заплаві річки Турії. На цих луках переважають різнотравно-злакові, різнотравно-дрібноосоко-злакові та бобово-різнотравно-злакові угрупування[42].

Характерним елементом природи Камінь-Каширського району є болота. Серед торфових боліт переважають низинні, котрим властива висока різноманітність і багатий рослинний покрив. Вони перебувають в умовах доброго водно-мінерального живлення в заплавах річок або на межиріччях. Тут переважають безлісі осокові, осоково-сфагнові та підсушені злаково-осокові угрупування. Верхові болота розташовані звичайно серед пісків в улоговинах на межиріччях або на піщаних терасах, зрідка в притерасних частинах долинних боліт, в умовах поганого мінерального живлення, у зв'язку з чим їх рослинний покрив дуже бідний та одноманітний. Для них характерний суцільний сфагновий покрив, низькорослі пригнічені соснові деревостани. З трав'янистих рослин та чагарників тут ростуть лише кілька видів - пухівка, багно, будяки, кремена, журавлина, росичка.

На сільськогосподарських угіддях вирощують зернові колосові культури, кукурудзу, люпин, картоплю, льон-довгунець, коноплі, гречку, просо, овочеві й баштанові культури.

На піскуватих підвищеннях ростуть соснові ліси. Це, як правило, культури від першого до шостого-сьомого класу віку різної повноти і здебільшого низького бонітету. Ділянки соснових природних пролісків невеликі і розташовані мозаїчно в нашому районі. Значного розвитку тут досягають вересові пустища та зарості багна у сукупності з іншими трав'янистими рослинами - едифікаторами поліських сосняків.

Зооценоз соснових лісів - найдрібніший під кутом зору заселення його хребетними, що пояснюється екологічною однорідністю сосняків, поганими кормами та лише задовільними захисними умовами цих насаджень. Видовий склад хребетних в цьому зооценозі змінюється залежно від віку насаджень та пори року. Тут поширені такі види тварин: ропуха звичайна, живородяща і прудка ящірка, веретінниця, трав'яна жаба; з птахів зустрічаються дрімлюги, лісові жайворонки, звичайні вівсянки, синиці, сороки, сойки, зяблики, вухаті сови, сірі ворони, строкатий дятел, кружиголовки, повзики; а також зайці-русаки, лісові полівки, жовтогорлі миші, лисиці, європейські козулі, вовки, дикі свині, куниці, козулі, лосі і інші.

Зооценози мішаних лісів та чагарників характеризуються більшою різноманітністю видового складу хребетних. Щільність заселення мішаних лісів хребетними та видовий склад земноводних, плазунів, птахів і ссавців залежить від віку та складу насадження, повноти, підліска, трав'янистого вкриття, низорельєфу, фауни безхребетних лісової підстілки, грунту, стовбурів та інших біотичних та абіотичних факторів. Земноводні в цьому зооценозі представлені трав'янистою і гостромордою жабами, звичайною квакшею, гребенястим та звичайним тритоном, сірою і зеленою ропухою. З плазунів зустрічаються прудкі ящірки, живородящі ящірки, веретінниці, звичайні вужі, рідко - гадюки, дуже рідко - мідянки.

Орнітофауна мішаних лісів різновікових лісів порівняно з іншими зооценозами найбагатша на види, яких налічується близько ста. З рідкісних птахів місцями трапляється чорний лелека, сірий журавель, скопа, змієїд, червоний шуліка, пугач. До фонових видів належать деякі горобині, дятли, одуди, зозулі, голубині, горобині. Особливе місце посідають воронові, а саме: сіра ворона, сорока ворона, сорока, сойка, крук, галка. З копитних поширені європейські козулі, дикі свині, лосі. В даному зооценозі поширені борсуки, лісові куниці, темні тхори, горностаї, ласки, лисиці, вовки, зайці-русаки, білки звичайні, лісові, сірі і горішникові вовчки, а також лісові та підземні полівки, польові, лісові і жовтогорлі миші, землерийки-бурозубки, кроти, звичайні кроти.

До «Червоної книги України» відносяться лелека чорний та шуліка червоний.

Тваринний і рослинний світ лісового господарства є дуже сильно змінений людською діяльністю.

Розділ 3. ОЦІНКА ЛІСОВОГО ФОНДУ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

3.1 Розподіл площі лісового фонду на групи і категорії захисності

Приведений в додатку № 5 існуючий розподіл лісів за групами та категоріями захисності відповідає народногосподарському значенню, природно-історичним та економічним умовам району, розташуванню ДП «Камінь-Каширське лісове господарство».

Ліси Камінь-Каширського району поділяються на дві групи. До першої групи відносять: заповідні лісові ділянки, природні пам'ятки, лісопаркову частину лісів зеленої зони, захисні смуги лісів вздовж автошляхів, лісогосподарську частину лісів зелених зон, захисні смуги лісів по берегах річок, озер і інших водних об'єктів.

До другої групи відносять спецзони і спецсмуги, та експлуатаційні ліси.

Існує ще третя група, але ліси цієї групи не зустрічаються не лише в Камінь-Каширському районі, а й в Україні взагалі. До третьої групи належать лісові райони з надлишком деревини, тобто користування деревиною не обмежується приростом, а визначається лише господарськими потребами.

Поділ на групи лісів введений для визначення господарської діяльності в тому чи іншому лісовому масиві, яка б не зашкодила даному природному комплексу.

Виділення категорій зумовлене наявністю різних функцій в різних ділянках, що необхідно враховувати при експлуатації лісу[28].

Основними напрямками ведення лісового господарства в ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» є:

1. Лісопаркова частина лісів зеленої зони служить місцями відпочинку місцевих жителів. З метою оздоровлення тут рекомендується проводити вибіркові санітарні рубки догляду за лісом.

2. Ліси зелених зон, які виконують важливі санітарно-гігієнічні, оздоровчі, захисні функції та є місцями відпочинку населення і тут передбачено проведення комплексних заходів із оздоровлення насаджень (рубки догляду, санітарні рубки).

3. Захисні смуги лісів вздовж залізниць та автомобільних шляхів, по берегах річок і озер та інших водних об'єктів.

4. Заповідні лісові ділянки та природні пам'ятники.

5. Експлуатаційні лісові ділянки, спецзони і спецсмуги, котрі виділені з метою забезпечення народного господарства високосортною деревиною.

3.2 Розподіл площі лісового фонду

Розподіл загальної площі лісового господарства за основними категоріями земель наведено в додатку № 6.

Всі землі поділено на чотири основних категорії: загальна площа земель без переданих у довгострокове користування, лісові землі, нелісові землі та землі передані в довгострокове користування[13,28].

Лісові землі, в свою чергу, діляться на: вкриті лісовою рослинністю землі, незімкнуті лісові культури, лісові розсадники, плантації, та невкриті лісовою рослинністю землі (згарища, загиблі насадження, зруби, галявини, пустирі). До нелісових земель належать пасовища, сіножаті, води, садиби, болота, лісові шляхи, просіки, протипожежні розриви.

Такий детальний поділ необхідний для визначення призначення території, її раціонального використання та дослідження.

Аналіз сучасного розподілу площі лісового фонду за категоріями земель дозволяє зробити висновок, що лісові землі в практичній діяльності лісгоспу використовуються ефективно. Про що свідчить зменшення площі не покритих лісом земель, покращення породного складу і середніх таксаційних показників. Вкриті лісовою рослинністю землі займають 94,1 % загальної площі лісових земель, в тому числі лісові культури - 41,7 % від загальної площі, проте найбільшу питому вагу складають дороги, просіки (2,1 %), сіножаті (2,0 %), болота (1,7 %). Із 167,9 га прогалин і пустирів 54,7 га займають ділянки призначені для відпочинку населення та потреб мисливського господарства.

Сучасний розподіл площі лісового фонду буде постійно змінюватись завдяки ефективній роботі лісового господарства та зростанню потреб населення в деревині, пасовищах, місцях відпочинку та мисливських угіддях.

3.3 Основні положення організації лісового фонду

Виходячи з існуючого розподілу лісів державного лісгоспу на групи і категорії захищеності, їх функціонального призначення, встановленого в них режиму ведення лісового господарства і лісокористування утворені наступні господарські частини:

В лісах І групи:

1. Господарська частина І групи спеціального цільового призначення (заповідні лісові ділянки, природні пам'ятки, лісопаркова частина лісів зеленої зони).

2. Господарська частина лісів І групи, придатна для експлуатації (захисні смуги лісів вздовж автодоріг загальнодержавного і обласного значення; лісогосподарська частина лісів зеленої зони).

В лісах ІІ групи:

1. Господарська частина спецзон і спецсмуг.

2. Господарська частина лісів, що використовуються.

При утворенні господарств і господарських секцій лісоустрій виходив із породного складу насаджень, їх продуктивності і інших особливостей, які обумовили необхідність застосування різноманітних нормативів і систем господарських міроприємств, а також цілей ведення лісового господарства, визначених основними положеннями організації і розвитку лісового господарства області. Перелік утворених в межах категорій захищеності господарств і господарських секцій наведені в додатку № 7.

Кожна господарська секція орієнтується на вирощування насаджень визначеної цілевої деревної породи в відповідних їх умовах місця росту шляхом здійснення, на зонально-типологічній основі, системи заходів, котрі забезпечують отримання до віку головної рубки лісу максимального запасу деревини необхідної товарної структури, найбільш ефективне виконання захисних, оздоровлювальних і інших корисних природних функцій лісу, котрі мають основне цільове значення в відповідній господарській частині.

Основою для розподілу насаджень однієї переважаючої деревної породи на декілька господарських секцій стали: загальні відмінності в продуктивності, віці і способах рубок лісу, розподіл насаджень на високостовбурні і низькостовбурні, наявність насаджень основних лісоутворюючих порід, віднесених до непродуктивних (5А і 5Б класів бонітету).

Об'єднання насаджень різних переважаючих порід, що відносяться до одного господарства, в одну господарську секцію проведено в випадках, коли площа насаджень цих порід складає менше 10 % від вкритих лісом земель відповідного господарства в межах господарської частини, а також при подібних цілях лісовирощування і однаковому віці головної рубки цих порід.

Віднесення не вкритих лісом лісових земель до тієї чи іншої господарської секції проведено за цільовою породою, що проектується до лісовідновлення.

3.4 Класи бонітету насаджень

Бонітетом називають показник продуктивності лісу, що залежить від умов місця існування лісу, в основному від клімату і ґрунту.

Найбільш яскраво продуктивність лісу виражається його висотою в кожному віці. Використовується шкала розподілу насаджень на бонітети, котра була запропонована проф. М.М. Орловим (Додаток № 8).

Для визначення бонітету кожного насадження вимірюють висоту кількох дерев і обчислюють за ними середню висоту насадження, потім визначають вік насадження з допомогою підрахунку річних кілець на зрізі шишки кореня. За висотою і віком визначають бонітет насадження.

За прийнятою класифікацією встановлено п'ять основних груп або бонітетів насаджень[28,36].

Вони позначені римськими цифрами І-V по за спадаючою продуктивності лісів. Для крайніх випадків в загальній шкалі наявні бонітети І_А і V_А, що показують найвищу чи саму нижчу продуктивність лісу. В виключних випадках встановлюють бонітети І_Б і V_Б і навіть І_В і V_В.

Середній бонітет усіх насаджень держлісгоспу 1,8, що об'єктивно відображає добротність умов місцезростання.

Наявність непродуктивних насаджень (5А і 5Б бонітетів) і відносно менш продуктивних насаджень (4-го і нижче бонітетів) припадає в основному на хвойні і м'яколистяні породи і являється наслідком пасивної господарської діяльності лісгоспу в минулому, а також екстремальних лісорослинних умов.

3.5 Повнота насаджень

Повнота насаджень - один з найголовніших таксаційних показників, за допомогою котрого визначають запас насаджень.

Повнота насаджень - ступінь густини стояння дерев, що характеризує, в якій мірі ними використано зайнятий простір.

Числові показники, що встановлюють на скільки повно використаний простір, зайнятий деревами, що утворюють насадження. Якщо в просвіти між деревами неможливо помістити доповнювальне число таких же дерев, повнота насадження приймається найвищою - 1,0. Якщо ж до існуючих дерев можна добавити таке ж число дерев тих же розмірів, повноту приймають рівною 0,5[6,36].

Повнота насадження - величина відносна. При визначенні її в якості еталона беруть так зване нормальне насадження.

Нормальним насадженням - це таке насадження, яке при даній формі, породі, віці і умовах зростання являється найбільш ідеальним, тобто всі сили природи використані ним якомога ефективніше.

Середня повнота насаджень в Камінь-Каширському лісовому господарстві 0,69 і змінилася за ревізійний період (1991 - 2005 рр.) на 0,04 в результаті зменшення повноти у хвойних насадженнях за рахунок пошкодження кореневою губкою і проведенням на цих площах рубок догляду та санітарних рубок.

3.6 Вікова структура насаджень

Деревостої поділяються на одновікові і різновікові, що складаються з дерев різного віку. Дерева групуються в класи віку, тривалістю для хвойних і твердолистяних порід сім'яного походження - 10 років.

Деревостої І і ІІ класів називають молодняками; ІІІ класу - середньовікові; ІV класу - приспілими; V класу і вище - спілі. До спілих насаджень в окремих випадках можуть бути віднесені і деревостої ІV класу.

Розподіл насаджень за класами віку нерівномірний. В лісгоспі переважають молодняки 1-2 класу та середньовікові насадження при недоліку стиглих і перестійнихp[6,28].

Різні породи дерев мають ріні класи віку. Так сосна звичайна має 13 класів віку. Найпоширенішим є 7 клас, на його долю припадає понад 2000 га. Сосна Банкса на території лісгоспу зустрічається лише 2,3 і 4 класів і на дуже малій площі 5,1 га. Дуб черешчатий має 15 класів віку, від 1 до 15, займає 1511,6 га. Найпоширенішими є 7 і 8 класи, на них припадає 26,6 і 277,7 га відповідно. Дуб червоний - лише 2,3,4 класів, граб звичайний - 2-7 класи віку, клен гостролистий - 3 клас віку, береза повисла - 1-8 класи, осика - 1-7, вільха чорна - 1-8 класи віку, липа дрібнолиста - лише 5 (Додаток № 9).

Площа стиглих і перестійних насаджень основних лісоутворювальних порід порівняно з даними попереднього лісовпорядкування збільшилось на 297 га або на 23 %. Запас на 1 га стиглих і перестійних насаджень збільшився з 199 м³ до 219 м³ , а середня зміна запасу на 1 га покритих лісом земель залишилась на одному рівні 3,9 м³.

3.7 Типи лісу

Основні лісові масиви розміщені в центральній і південній частині Камінь-Каширського району, лісистість якого становить 41,1 %

В лісовому фонді переважають насадження хвойних порід, що становить 81,3 % від покритої лісом площі, твердолистяні породи складають 4,6 %. Насадження з таких порід, як береза повисла, осика, вільха чорна, займають 14,1 % вкритих лісом земель.

Говорячи про лісорослинні умови слід відмітити, що найбільш поширеними типами лісу є вологий бір (26,5 %), волога субір (22,7 %) та свіжа субір (21,5 %). Кожний тип лісу має свій особливий комплекс ґрунтово-кліматичних умов, від яких найбільш залежить рослинність[10,11].

Бір - соснові ліси займають надзаплавні тераси та піщані масиви з дерново-слабопідзолистими ґрунтами. Рослинність борів найменш вимоглива до грунту (оліготрофна - сосна, береза, брусниця, чорниця і т.д.

Субір - сосново-дубові ліси поширені на моренно-зандрових рівнинах з дерново-підзолистими супіщаними і частково суглинистими ґрунтами. Рослинність така ж, як і в борах, але більш розвинута, з домішком розвивающихся тут слабо середньо-вимогливих до ґрунту рослин (мезотрофів) дуба, ялини, вільхи, горобини, орляку, чорниці.

Свіжі типи лісів: зволоження їх найбільш сприятливе для багатьох видів рослин - сосни, дуба, берези, граба, клена, ясена і інших порід, що сягають тут (при відповідних багатих ґрунтах) найвищої продуктивності. В підліску й покриві переважають рослини помірної вологості. Сухолюбів мало або взагалі немає. В покриві борів і суборів - зелені мохи, брусниця, орляк, медунка вузьколиста і інші. В підліску - ліщина, горобина, крушина. Рівень ґрунтових вод на пісчаних ґрунтами - на глибині 2-4 м, на суглинкових і глинистих - 4-5 м.

Вологі ліси - зволоження найкраще для дуба пізнього, ялини, осики, берези пухнастої, черемхи і інших порід. В підліску і особливо в покриві - рослини помірної вологості. В покриві борів і суборів переважає чорниця, шолінія, зозулин льон, папороть, гречиха перцева і інші. Рівень ґрунтових вод на пісчаних ґрунтах - на глибині 1-2 м, на суглинистих і глинистих - 3-4м.

Розділ 4. ЗАХОДИ ЩОДО УТРИМАННЯ, ОХОРОНИ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛІСІВ

4.1 Рубки лісу та лісовідновлення

Всі рубки умовно діляться на рубки головного користування і рубки проміжного користування. Рубки головного користування - це рубки, що проводяться в спілих деревостоях або насадженнях для отримання деревини. Рубки головного користування за способом застосування поділяються на суцільні, поступові і виборні. Суцільні - це рубки на відведених лісосіках (ділянках) весь деревостій вирубується в один прийом, за виключенням дерев, котрі заборонено вирубувати і життєздатного молодняка і підростку, насінників, що залишаються для природного відновлення. Саме цей вид головних рубок поширений в Камінь-Каширському лісовому господарстві. На 2008 рік заплановано вирубати 210 га суцільної рубки і отримати 40 тис.м³ деревини. На кінець травня лісове підприємство на 43 % виконало план. Відновлення в зоні мішаних лісів переважно природне[39,40].

На проміжне вирубування також заплановано 40 тис.м³ деревини. Воно проводиться приблизно на 3000 га. На жаль, лише 27 % проміжних рубок виконано на кінець травня 2008 року.

Рубки догляду є основним видом догляду за лісом. Це є періодична, через визначені проміжки часу вирубка в насадженнях частини дерев і кущів, яку починають з моменту утворення насадження і закінчують за 10-20 років до головної рубки. Основною задачею рубок догляду в лісах всіх призначень є повишення продуктивності лісів, покращення їх якості ї складу, зменшення строків вирощування деревини, покращення санітарного складу.

Рубки освітлення проводяться в насадженнях всіх порід і віці 10 років. В мішаних посадженнях вибіркою другорядних порід зберігаються від заглушених деревця головних порід. Прочистки проводяться в віці від 11 до 20 років. Як і освітлення, прочистки є мірою догляду за складом насаджень. При прочистках починається формування стовбура, тому в цей час видаляються не тільки другорядні породи, але й гірші екземпляри головних порід.

Прорідження в насадженнях насіннєвого походження проводяться в віці 21-40 років; в насадженнях паросткового походження - від 21 до 30 років. Проріджуванням досягається формування насаджень, так як вік найбільшої диференціації дерев співпадає з віком прорідження.

Прохідні рубки проводять з метою формування стовбура, знижують повноту насаджень, це робиться для того щоб дерева, що лишились після рубки росли швидше і давали більше деревини кращої якості і в більш короткий строк. Рубки освітлення повторюються через кожні 2-3 роки, прочисток - 3-5 років, проріджень - 5-10 років і прохідні рубки - 10-15-20 років.

Відновлення лісу надзвичайно складний і важливий процес. Відновлення відбувається двома способами: природним і штучним. Природний включає в себе залишення на ділянці суцільної рубки молодняку, приростку, насінників, які і стануть основою майбутнього лісу. Штучний спосіб - це посів насіння дерев, посадження саджанців. Загалом на природній спосіб відновлення лісу припадає 10-12 % всієї відновлювальної площі. Саджанці вирощують в розсаднику, що розташований в Великообзирському лісництві і займає 8 га.

4.2 Охорона лісу від пожеж і порушень природоохоронного режиму

Вогонь - завжди голодний ворог лісу, якого неможливо задовольнити повністю. Особливо актуальною проблема лісових пожеж стала в останні роки.

Існують обов'язкові заходи проти лісових пожеж. Насамперед, в Камінь-Каширському лісовому господарстві існує план протипожежного устрою, що охоплює комплекс слідуючих основних протипожежних заходів, необхідних для попередження і максимального зниження пожеж в лісах: розподіл лісових масивів протипожежними розривами; створення вздовж протипожежних розривів і доріг, а також інших об'єктів пожежностійких масивів (листяних чи переважно листяних порід); створення захисних смуг і канав; будівництво доріг, мостів і інше; проведення заходів по протипожежній пропаганді. Працівники Камінь-Каширського лісгоспу проводять виставки, лекції в організаціях та школах, що яскраво змальовують наслідки людської халатності. Також встановлюють попереджувальні аншлаги.

Для створення плану протипожежного устрою територія поділена на пожежні відділи в залежності від класу пожежної небезпеки. Всього виділяють три класи пожежної небезпеки: І - висока пожежна небезпека, ІІ - середня, ІІІ - мала. Такий розподіл залежить від породного складу лісу. кліматичних і ґрунтових особливостей конкретної території[12].

Більшість лісів лісостепу відносяться до ІІ класу пожежної небезпеки.

Порушення природоохоронного режиму відносяться до лісопорушень, що тягнуть за собою адміністративну, а інколи і кримінальну відповідальність. Найпоширенішим заходом покарання за подібні порушення є стягнення штрафу[27].

Охорона лісів від самовільних рубок, пошкоджень і нищення пов'язано нерозривно із задачею покращення складу лісів і підвищення їх продуктивності.

Лісопорушенням вважається така дія, яка можливо і не приносить шкоди, але порушує право держави на розпорядження лісовим фондом. Лісопорушенням також являються, пошкодження, знищення, кража дерев і пошкодження земельних площ, призначених під природне лісовідновлення і всі види самовільного використання земель лісового фонду.

Питаннями лісопорушень займається Державна лісова охорона і відповідає головний лісничий району. Потрібно відзначити, що в останні роки кількість лісопорушень сильно зросла. Це пов'язано з високим рівнем безробіття в районі і постійно зростаючими цінами на ліс.

4.3 Захист лісів від шкідників і хвороб

Шкода і матеріальні збитки, нанесені лісам комахами і хворобами дуже великі. Тому захист лісу і заготовлених лісових матеріалів від шкідників і хвороб є однією з найголовніших і відповідальніших задач працівників лісового господарства. Шкідників лісу зазвичай ділять на дві основні групи: первинні і вторинні[2,12].

До первинних шкідників лісу відносяться метелики, жуки і інші комахи, що звичайно нападають на здорові дерева. До першої групи також належать личинки мушок, гусениці метеликів, черв'яки.

Лісовому господарству особливо велику шкоду приносять хвоє-листегризучі первинні шкідники лісу, що дуже швидко розмножуються і наносять величезну шкоду лісовим насадженням.

Розрізняють такі методи боротьби з лісовими шкідниками: лісогосподарський, фізико-механічний, біологічний і хімічний. Всі вони використовуються в Камінь-Каширському лісгоспі. Лісогосподарський метод повинен попереджувати масове розмноження в лісі шкідливих комах. При вирощуванні посадочного матеріалу необхідно виховати здорові і сильні саджанці з дотриманнями усіх агротехнічних і санітарних умов. Під фізико-хімічним методом мається на увазі безпосереднє знищення шкідників на визначених стадіях розвитку (яйця, гусениці, личинки, лялечок і дорослих особин). Біологічний метод заснований на існуванні в природі міжвидової боротьби. Хімічний метод заснований на тому, що при контакті комах з хімічними речовинами комаха гине.

В умовах Українського Полісся до особливо небезпечних первинних шкідників хвойних насаджень відносяться: сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.), шовкопряд-монашка (Ocneria monacha L.), совка соснова (Pandis llammea Schiff), звичайний сосновий пильщик (Neodiprion sertifer Geoftr), ткач одинокий (ieroglyphica Christ), ткач суспільний (Lyda erythrocephala L.).

До первинних шкідників листяних порід відносяться: непарний шовкопряд (dispar L.), златогуска (Euproctis chrysorrhoea L.), дубова листовертка (Jortrex viridana L.).

Вторинні шкідники лісу - це шкідники, що нападають на окремі ослаблені дерева і насадження. До них відносяться комахи з ряду жуків-короїдів, усачів, златок і довгоносиків, з ряду метеликів.

На території Камінь-Каширського лісового господарства поширені такі короїди хвойних порід: малий сосновий лубоїд, стенограф, вершинний короїд, короїди листяних порід: березовий заболотник, дубовий заболотник. А також чорний сосновий вусач, довгоносики, златки. Особливо необхідно відзначити шкідників коренів деревних порід (хрущів).

Розрізняють слідуючі хвороби стовбурів і коренів дерев: слизотеча, утовщення, рак, гниття стовбурів і коренів, відмирання коренів.

Як бачимо у лісу дуже багато ворогів. Завданням будь-якого лісгоспу є дотримання лісових масивів в оптимальному стані, тобто сильними, здоровими і здатними протистояти природним і неприродним негодам.

Загалом з величезної маси методів захисту лісів сучасне лісове господарство надає перевагу біологічним методам. Не є винятком і дане господарство. Застосування хімікатів зводиться до мінімуму. Багато хімічних речовин, що рясно використовувалися в минулому зараз є абсолютно неприйнятними.

Розділ 5. АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНІ ЛІСОВІ КОМПЛЕКСИ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО ЛІСГОСПУ

5.1 Головне користування лісом

Район розміщення ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» відноситься до районів Волинської області з відносно помірно розвинутою промисловістю.

Провідною галуззю народного господарства являється сільське господарство з пріоритетом тваринництва. На сільськогосподарських землях вирощують зернові, льон, картоплю, буряк та інші культури, необхідні для підтримки і розвитку господарства.

На території лісгоспу розміщені в основному дрібні і середні підприємства місцевого і обласного значення. Основним напрямком сільськогосподарського виробництва є підвищення продуктивності лісів і покращення їх якості на базі інтенсифікації виробництва.

ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» в основному задовольняє місцеві потреби в деревині, а також забезпечує деревиною споживачів інших районів і областей України та за її межами.

Потреба в діловій деревині споживачів району складає 6 тис. м³, а з лісів лісгоспу вона задовольняється лише на 50-60 %. Недостатній розмір задоволення потреб району за рахунок доставки з інших районів області.

Основними сортиментами, які задовольняються в лісгоспі є:

· пиловник хвойних і листяних порід;

· тарний кряж;

· фанерний кряж;

· стовпи для ліній зв'язку та ліній електропередач;

· будівельний ліс;

· дрова паливні.

Загальна протяжність механізованих шляхів на 1 тис. га земель лісгоспу становить 23 км, а нормою, яка забезпечує раціональне користування лісом, є мережа доріг протяжністю 10-14 км на 1 тис. га. Отже, кількість доріг достатня для вивозу лісової продукції[36].

Господарська діяльність лісгоспу направлена на забезпечення народного господарства багатьма видами товарів народного споживання, що отримують від переробки деревини.

В додатку № 9 відображається характеристика рівня інтенсивності ведення лісового господарства і виробничої потужності. Річний розмір лісокористування зменшився на 32,5 %. Середній розмір лісокористування на 1 га вкритих лісом земель також зменшився з 1,9 м³ до 1,8 з 1991 по 2005 роки. Річний об'єм співвідновлення також характеризується спаданням показників за даний період. Загалом більшість показників, що характеризують рівень інтенсивності ведення лісового господарства зменшились, інколи зміни сягають 20-30 %.

Організація робіт в лісовому господарстві відповідає поставленій перед лісгоспом задачі раціонального використання деревини і підвищення продуктивності.

Лісове господарство відіграє важливу роль в економіці району. Загальна потреба району в деревині задовольняється на 50 %. Лісові пасовища та сінокоси, що знаходяться на території лісгоспу, використовуються для задоволення потреб працівників лісового підприємства.

Пунктом вивезення та переробки деревини являється нижній склад.

Фактичний відпуск деревини за ревізійний період (1991 - 2005 рр) склав 102,5 % розміру розрахункової лісосіки, встановленої минулим лісовпорядкуванням. Таким чином, спостерігається незначний переруб розрахункової лісосіки по лісгоспу на 2,5 %, в тому числі у лісах другої групи - на 4,2 %. Середньорічний об'єм фактичного відпуску деревини у лісах першої групи склав 93,2 % від діючої розрахункової лісосіки. Такі відхилення фактичного відпуску деревини за рік з 1991 по 2005 в порівняні з розрахунковою лісосікою пояснюється тим, що частина лісів Камінь-Каширського лісового господарства була передана Любешівському лісгоспу.

Основними видами продукції, що виготовляються в Камінь-Каширському лісгоспі є:лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок; лісоматеріали круглі для ліній зв'язку і електропередач; лісоматеріали круглі для будівництва допоміжних і тимчасових будівель різного призначення; лісоматеріали для виготовлення целюлози і деревної маси; деревна сировина для пролізу та вуглепалення; дров'яна сировина для технологічних потреб; дрова паливні; сировина для виготовлення дубильних екстрактів; сировина деревна тонкомірна; лісоматеріали для стругання та лущення; пиломатеріали шпилькових порід; пиломатеріали твердолистяних і м'яколистяних порід[28].

Тепер ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» налагоджує та розвиває зв'язки із закордонними партнерами. Реалізація на експорт з кожним роком збільшується і не тільки за рахунок збільшення обсягу експорту лісопродукції, а й за рахунок її сортування та продукції переробки.

5.2 Побічні лісові користування

Разом з ростом потреб на деревину все більше нарогосподарське значення мають інші корисності лісу, а саме: збирання і переробка грибів, дикоростучих плодів і ягід, березового соку, ведення бджільництва, збір лікарських рослин. За цю весну в районі було зібрано 847 тон березового соку.

Також до побічного лісового користування відносять: заготівлю сіна, випас худоби, збір горіхів, збір лісової підстилки. Збір живиці, кори, смоли, соснової хвої і шишок, полювання і риболовлю не вважають побічним користуванням лісом.

Випасання худоби має негативний характер для лісу. Насамперед, через витоптування сходів деревних порід і поїдання них з травою, обкусування і обламування верхів і гілля молодняка, ущільнення ґрунту, оголення ґрунту від живого покриву[53,54].

Бджільництво в Камінь-Каширському лісовому господарстві спирається на такі лісові нектароноси і лісові рослини, що дають пилок для бджіл: барбарис звичайний, акація біла і жовта, глід червоний і білий, верба червона, вовче лико, в'яз гладкий, дереза (плаун звичайний), ожина, верба, ігра канадська ,клен гостролистий, крушина ломка, липа дрібнолиста, малина, горобина, яблуня дика, іван-чай.

Найважливішими горіхоносами і дикоростучими плодово-ягідними рослинами в Камінь-Каширському районі є: барбарис звичайний, брусниця, лохини, груша дика, ожина, журавлина болотна, малина лісова, ліщина, горобина гірка, смородина золотиста, смородина чорна, черемха звичайна, чорниця, яблуня дика.

Лікарські рослини в даному лісгоспі не збираються через його розміщення в зоні чорнобильського лиха. Збирають лише кору дуба і крушини.

5.3 Мисливське господарство

Мисливське господарство - це галузь лісового господарства, яка має на меті збереження і збільшення поголів'я диких тварин і птахів, що мають промислове значення. Такими тваринами в Камінь-Каширському лісовому господарстві є лось, кабан дикий, козуля, заєць-русак, білка, бобер, ондатра, глухар, тетерів, видра, качка дика, куріпка.

Загальна площа мисливських угідь в лісгоспі 43,7 тис. га.

Лісники допомагають тваринам перезимувати, створюють кормушки, які забезпечують сіном, картоплею, буряками, зерном і іншим насінням.

Особливе місце в мисливському господарстві посідає дикий кабан або вепр. В Клітицькому лісництві в с. Клітицьк розводять цих чудових тварин. В розпліднику восени 2008 року народилося шестеро поросят, після нового року ще восьмеро. Тут їх підгодовують і готують до самостійного життя серед лісу. В кінці червня має завершитись будівництво вольєра біля озера Добре. Площа своєрідного «заповідника» для лісових свиней сягатиме понад 5 га. Умови для проживання подібні до тих, що на волі - болотиста місцевість, чагарники, грязюка...

Розвинене також рибне господарство. Найбільше ставків в Пнівнівському, Великообзирському, Клітницькому лісництвах. Головні рибні види: карась, карп, лящ, товстолобик, щука.

На весь 2008 рік полювання в мисливських угіддях підприємства закрито, з метою збільшення поголів'я диких тварин і птахів.

5.4 Природно-заповідний фонд лісгоспу

На території лісового господарства є багато об'єктів природно-заповідного фонду України. Насамперед, потрібно відзначити державний заказник республіканського значення «Вутлицький». Він знаходиться в Нуйнівському лісництві і являє собою унікальне верхове болото, де ростуть характерні для сфагнових боліт види східної частини Європи та Сибіру: ануромеда багатолиста, багно звичайне, ринхоспора біла, хамендофна чашева, хвощ великий, лілія лісова, меч-трава болотна.

До державних пам'ятників природи відноситься озеро «Добре», що знаходиться в вище зданому лісництві також. Це є особливе озеро карстового походження з пісчаним дном, глибиною 15 м. Тут масово відпочивають птахи під час перельотів. Площа - 46 га. Багато на Камінь-Каширщині державних заказників місцевого значення.

«Залазький» - соснові насадження 70 років. В покриві переважають журавлина, осока, багно. Рівень ґрунтових вод до 0,5 м. Площа - 32,1 га.

«Верховинний» - низинне болото. Рівень ґрунтових вод також до 0,5 м. В покриві головними видами рослин є журавлина, осока, сфагновий мох, хвощ великий. Заказник займає 8,7 га.

«Карасинський» - болото сфагнове, в покриві - журавлина, сфагновий мох, хвощ великий. Ним зайнято 15,0 га.

«Мочуровський» - болото на 15-20 % заросле низькобонітетною сосною. В покриві журавлина, осока, багно, меч-трава болотна, хвощ великий.

«Нуйнівський» має площу 6,7 га і є ботанічним заказником, як і всі вище згадані заказники місцевого значення. Тут охороняються насадження сосни звичайної 4 і 4Б бонітетів, 50 років. В покриві - журавлина, осока, багно, сфагновий мох.

«Підрічанський» заказник простягся на площі 22,6 га. В цьому об'єкті охороняються також насадження сосни 45-50 років.

«Карпилівський» займає 14,0 га і являє собою високобонітетну ділянку ялинового лісу природного походження. Заповідник, має науково-освітнє і господарське значення.

«Великообзирський» заказник є найбільшим об'єктом місцевого значення і його площа становить 43,0 га. Даний заказник і всі нижче наведені належать до групи гідрологічних. Охороняється сфагнове болото, що заросло чагарниками. Тут ростуть рідкісні рослини Західного Полісся: осока стрижнева, меч-трава болотна.

«Озюрко» (7,2 га) - унікальне озеро карстового походження з пісчаним дном. Місце масового відпочинку птахів під час перельотів.

Озеро «Карасино» карстового походження, що заросло очеретом. Місце масового відпочинку птахів під час перельотів. Площа озера 29,0 га.

Озеро «Сошиченське» займає 16,0 га і характеризується карстовим походженням та значними заростями очерету.

Озеро «Мочулине» займає лише 10,0 га, розміщене у Нуйнівському лісництві.

Також на території Камінь-Каширського лісового господарства існують державні пам'ятки природи місцевого значення. Вони відносяться до ботанічних. Дуб черешчатий, що знаходиться в Нуйнівському лісництві, вік дерев 200 і більше років. На жаль вони займають лише 0,1 га.

«Клітицький ялинник», що розміщений на 2,2 га і являє собою цінну високоботанічну ділянку ялинового лісу віком 80 і більше років.

Та все-таки заповідних територій недостатньо, а існуючі розміщені дуже нерівномірно. Необхідно охороняти і оберігати нашу унікальну природу, створювати все нові й нові заповідні об'єкти та не дати згинути цій чарівній казці - лісу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андриенко Т.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - К.: Наукова думка, 1983. - 216 с.

2. Атлас Волинської області. - М.: ГУГК, 1991. - 42 с.

3. Бондар. В.С., Телішевський Д.А. Комплексне використання і охорона лісів. - К.: Урожай, 1985. ? 184 с.

4. Вакулюк П.Г. Ліс - багатство країни. - К.: Рад. школа, 1984. - 135 с.

5. Вакулюк П.Г. Ліс і людина.- Київ.: Урожай, 1989. - 272 c.

6. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних районах України. - Ф.: Поліфаст, 1998. - 508 с.

7. Влияние леса на водные ресурсы // Под ред. С. З.Вомперского.- М.: Наука, 1986.

8. Вовк П.К., Терлецький В.К., Ященко П.Т. Незаймана краса Волині. - Львів.: Каменяр, 1989.-69с.

9. Воробъев Д.В. Методика лесотипологических исследований. - К. Урожай, 1967. - 450 с.

10. Генсирук С. А. Леса Украины // Под ред. П.С. Погребняка. - Москва: Лесная промишленость, 1975.

11. Генсірук С.А. Ліси - багатство і окраса землі. - Київ.: Наук, думка, 1980. -211 с.

12. Генсирук С.А., Гайдарова Л.И. Охрана лесных экосистем. - К.: Урожай, 1984. - 200 с.

13. Генсірук С.А., Міщенко В.О. Екологоекономічні аспекти природокорис-тування. - К.: Наукова думка, 1982. - 172 с.

14. Гірс О.А., Новак Б.І., Кашпор С.М. Лісовпорядкування. - К.:Арістей, 2004.? 384 с.

15. Голубець М.А., Крак Б.О. Екологічний потенціал лісових екосистем. - Львів:Полли, 2003. - 180 с.

16. Горшенин Н.М., Швиденко А.И. Лесоводство.- Л.: Вища школа,1987.-304 с.

17. Гринченко В.В., Самсонова А.П. Проведение рубок ухода за лесом. - М.: Лесн. пром-сть, 1982.? 80 с.

18. Данилов Г.Г. и др. Защитные лесонасаждения и охрана почв.- М: Лесная промышленность, 1983.

19. ДСТУ 3404-96.Лісівництво. Терміни та визначення. - Введ. 20.09.96. - К.: Держстандарт України, 1997. - 44 с.

20. Дьяченко Я.Я. Интенсификация использования и воспроизводста лесовых сырьевых ресурсов Украины.- К.: Наукова думка, 1992.

21. Зинов Г.И. Охрана лесов от пожаров: Справочник. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Россельхозиздат, 1980. ? 160 с.

22. Єврорегіон Буг: Волинська область /За ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина, В.Й. Лажніка. - Луцьк: РВВ Волин. ун - ту, 1997. - 448 с

23. Збереження біорізноманіття й заповідна справа в Україні. Інформаційний бюлетень - №12. - 2001.

24. Калінін М.І. Лісові культури і захисне лісорозведення. - Львів: Світ, 1994.- 296 с.

25. Колесников И.В. Рубки ухода за лесом. - М.: Лесн. пром-сть, 1979.? 352с.

26. Ліщук В.І., Павлов В.І. Проблеми і перспективи розвитку лісового комплексу Волині. Наук. доп. Міжн. Наук.-практ.

27. конф. “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів”, -Ч. І. - Львів, 1997.

28. Львов П.Н., Орлов А.И. Профилактика лесных пожаров. - М.: Лесн. пром-сть, 1984.? 116 с.

29. Мелехов И.С. Лесоведенеие. - М.: Лесная промышленность, 1980. - 408 с.

30. Молчанов А.А. Влияние леса на окружающую среду. - Москва: Наука, 1973.

31. Мольчак Л.О., Мігас Р.В. Річки Волині. - Л.: Надстир'я, 1999.? 176 с.

32. Морозов Г.Ф. Учение о лесе. - М.: Гослесбумиздат,1949. - 454 с.

33. Мякушко В.К., Вольвач Ф.В., Плюта П.Г. Екология сосновых лесов.- К.:Урожай, 1989.

34. Основи соціоекології// За ред. Г.О. Бачинського.- Київ.: Вища школа, 1995. - 238 с.

35. Орлов М.М. Леса водоохранные, защитные и лесопарки.- М.: Лесная промышленность, 1983.

36. Остапенко Б.Ф. Типологічна характеристика лісів країни. Лісостеп. -Харків: ХДАУ, 1997. - 128 с.

37. Павлов В.І. і інші. Ефективність функціонування лісопереробних підприємств регіону (на прикладі ДЛГО “Волиньліс”).- Луцьк:Надстир'я, 2000.

38. Павлов В. І., Черчик Л. М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика,перспективи: -Луцьк: Надстир'я, 1998.

39. Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів. - К.: Наукова думка, 1993.? 496 с.

40. Погребняк П.С. Общее лесоводство. - М.: Колос, 1968. -439 с.

41. Правила рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок. Загальні положення. - К., 1996. -13 с.

42. Природа Волинської області //За ред. К.І. Геренчука. - Л. :Вища школа, 1975. - 134 с.

43. Природа Украинской ССР. Растительный мир - К.: Наук. Думка, 1984.

44. Природно - заповідний фонд Волинської області. - Луцьк: Ініціал, 1999. -47 с.

45. Программа и методика биогеоценологических исследований /Отв. Ред. Н.В. Дылис. - М.: Наука, 1974. - 404 с.

46. Рослинність УРСР. Ліси УРСР. - Київ: Наукова думка, 1971. - 60 с.

47. Санітарні правила в лісах України. - К., 1995. -10 с.

48. Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво. - К.:Арістей, 2005.? 544 с.

49. Сеннов С.И. Современные правила рубок ухода за лесами.// Лесное хозяйство. - 2005. - №6. - C. 18-19.

50. Cортиментные таблицы для таксации молодняков и средневозрастных древостоев. - К.:Изд-во УСХА,1993. - 214 с.

51. Таблиці ходу росту і товарності насаджень деревних порід України. - К: Урожай, 1969. - 110 с.

52. Татаринов В.П. Лесной комплекс. Состояние и перспективы развития. - М.: Лесн. пром-сть, 1991. - 352 с.

53. Телишевский Д.А. Комплекснеє использование недревесной продукции леса. - М.: Лесная промышленость, 1976. - 224 с.

54. Терлецкий В.К. Незаменимые продукты леса. - Львов: Вища школа, 1985.

55. Термена Б.К. Лісознавство з основами лісівництва: Навч. посіб. для студ. вузів . - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 106 с.

56. Ткачик В.І. Ефективність комплексного ведення лісового господарства в регіоні //Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: структурна політика і трансформація. /Збірник наукових праць. - Вип.V. - №2. - Луцьк: Настир'я, 1999.

57. Ткачик В.І. і ін. Проблеми і перспективи лісового комплексу Волині //Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. /Збір. наук. праць Луцького індустріального інституту.-Луцьк: Надстир'я, 1995.

Додаток

Поділ площі насаджень за бонітетами

Поділ площі насаджень за повнотами

Размещено на Allbest.ru