Організаційно-господарський план постійного лісового розсадника Роменського лісового господарства

Відомості про лісовий розсадник "Роменське лісове господарство", природні та економічні умови району діяльності. Призначення, виробнича потужність та організація його території. Технологія та виробнича собівартість вирощування садівного матеріалу.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.04.2012
Размер файла 83,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсовий проект

На тему: «Організаційно-господарський план постійного лісового розсадника Роменського лісового господарства»

Зміст

Проектне завдання

Вступ (передмова)

Розділ 1. Загальні відомості про лісовий розсадник, природні та економічні умови району діяльності

1.1 Підпорядкування та місцезнаходження розсадника

1.2 Природні умови

1.3 Економіка району

1.4 Висновки

Розділ 2. Призначення, виробнича потужність та організація території розсадника

2.1 Планове завдання

2.2 Характеристика ділянки, відведеної під розсадник

2.3 Розрахунок площ виробничих і допоміжних частин

2.4 Організація території розсадника

2.5 Споруди, обладнання та оснащення

Розділ 3. Основи агротехніки

3.1 Проект сівозмін

3.1.1 Господарські вимоги до сівозмін

3.1.2 Схеми прийнятих сівозмін та їх обґрунтування

3.2 Обробіток ґрунту

3.2.1 Первинне освоєння площі

3.2.2 Системи основного обробітку ґрунту в полях сівозмін та їх обґрунтування

3.3 Системи застосування добрив

3.3.1 Запроектована система добрив та її обґрунтування

3.3.2 Види дози, терміни та технологія внесення добрив

Розділ 4. Технологія та виробнича собівартість вирощування садибного матеріалу

4.1 Особливості вирощування сіянців

4.1.1 Зберігання та підготовка насіння до висіву. Розрахунок насіннєвого матеріалу

4.1.2 Агротехніка і виробничі витрати вирощування сіянців

4.2 Особливості вирощування саджанців деревних і плодових порід

4.2.1 Види, потреба та вартість садибного матеріалу для шкілок розсадника

4.2.2 Агротехніка і виробничі витрати вирощування деревних (декоративних) саджанців

4.2.3 Агротехніка і виробничі витрати вирощування плодових саджанців

4.3 Виробнича собівартість і план реалізації продукції розсадника

4.3.1 Технологічна собівартість вирощування садибного матеріалу

4.3.2 Економічна доцільність вирощування сіянців і саджанців

Розділ 5. Організація і охорона праці в розсаднику

5.1 Організація праці

5.2 Охорона праці та техніка безпеки

Список використаних джерел

Проектне завдання

Лісорослинний район - Лівобережний степ

Типи ґрунтів - чорноземи типові та темно сірі лісові грунти

Категорія площ - землі, які вийшли з-під лісу

Посівне відділення:

Порода - туя західна

термін вирощування - 2 роки

щорічний випуск сіянців - 1000 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 4 шт.

Шкільне відділення:

порода - липа дрібнолиста

термін вирощування - 3 роки

щорічний випуск саджанців - 20 тис. шт.

відпад за період вирощування - 2,5 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 4 шт.

Шкільне плодове відділення:

порода - груша лісова

термін вирощування - 3 роки

щорічний випуск саджанців - 18 тис. шт.

відпад за період вирощування - 1,8 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 4 шт.

Маточна плантація:

порода - верба ламка

планове завдання заготівлі живців - 50 тис. шт.

Вступ

Розвиток лісорозсадницької справи розпочався паралельно з виникненням перших насінницьких фірм. В країнах Західної Європи перші лісові розсадники розпочали свою діяльність в другій половині XVIIІ ст. В Україні створення лісових розсадників було започатковано в перші роки XIX ст.

Зараз вирощування високоякісного лісового садивного матеріалу, необхідного для галузі, забезпечує велика і розгалужена мережа розсадників різного рівня (від тимчасових до базисних), які розміщені у всіх лісорослинних зонах та регіонах нашої держави.

Розсадником називають підприємство, або спеціалізовану його частину, призначену для вирощування садивного матеріалу деревних та чагарникових порід, який в подальшому використовують для лісорозведення і штучного лісовідновлення, озеленення міст, населених пунктів і створення захисних лісових насаджень і плодових садів.

Основною метою діяльності розсадників є виробництво стандартного садивного матеріалу, тобто такого, що відповідає вимогам чинних стандартів.

Під садивним матеріалом розуміють цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного та комбінованого лісовідновлення, озеленення населених місць, створення лісозахисних насаджень і садів тощо.

Якість садивного матеріалу характеризується діючими стандартами, якими визначено параметри сіянців, саджанців (висота наземної частини, діаметр кореневої шийки, довжина кореневої системи, тощо).

Залежно від цільового призначення, породного асортименту і прийнятих способів вирощування садивного матеріалу продуктивна складова може включати такі відділення: посівне, шкільне і маточне.

У посівному відділенні вирощують 1 - 2-річні сіянці деревних і чагарникових рослин для створення лісових культур і висаджування в школи.

В деревній шкілці формують великомірні короновані або некороновані саджанці деревних порід для лісонасаджень та для озеленення населених пунктів, обсаджуванням садиб, шляхів, водойм, а у плодовій - щеплені саджанці плодових дерев для закладання садів.

Маточне відділення є базою що забезпечує розсадник насінним матеріалом, живцями, відсадками, кореневими паростками.

Обґрунтуванням необхідності створення лісового розсадника є перспективні плани лісокультурних робіт, озеленення і закладки захисних лісонасаджень в районі діяльності розсадника.

Метою написання курсового проекту постає складення організаційно-господарського плану постійного лісового розсадника, що призначений для планування і обґрунтування діяльності розсадника з урахуванням найновіших досягнень науки і техніки.

Особливо важливе значення має питання проектування, планування, організація та матеріально технічне забезпечення робіт пов'язаних з вирощуванням посадкового матеріалу в лісових розсадниках, вирішення яких належить професійному рівню неможливо без глибоких спеціальних теоретичних знань і впевнених практичних навичок.

Особливість вирощування посадкового матеріалу можна досягти за допомогою життєстійких і якісних сіянців і саджанців для відповідних районів розміщення розсадників.

Метою написання курсового проекту є те, що в умовах швидкого розвитку і реорганізації лісового господарства нашої країни, мають особливе значення заходи напрямлені на підвищення якості виробничого посадкового матеріалу. Тому потрібно розробляти проекти постійних лісових розсадників з вирощування лісового, декоративного та плодово-ягідного матеріалу.

Розділ 1. Загальні відомості про лісовий розсадник, природні та економічні умови району діяльності

1.1 Підпорядкування та місцезнаходження розсадника

Назва та підпорядкування: Державне підприємство «Роменське лісове господарство»

Місцезнаходження (область, район): Сумська обл. Роменський р-н.

Загальна площа:34,82 тис. га

Адреса: поштова: 42004,Сумська обл., м. Ромни, вул. Сумська, 108

Телефон: (05448)79071, 78879

Відстань до залізничної станції (назва):залізнична станція «Ромни», Південна залізниця 1,5км

До обласного центру: 100км

До районного центру: м. Ромни 5км

До найближчого населеного пункту:1км

До найближчого джерела водопостачання: 2км

Організації, підприємства, установи, які використовують навколишні угіддя та землі - ДП «Роменське лісове господарство»

1.2 Природні умови

Згідно лісорослинному районуванню територія розсадника відноситься до західної частини Сумської області зони Степу. Лісостепова зона Сумщини має в своєму складі степові райони. Вони розташовані на дуже широких мало еродованих плато, як, наприклад, між Пслом і Сулою.

Ліси поширені на правих крутих берегах і в прилеглій до них смузі. Тут діброви переважно свіжі, високої продуктивності. Вони належать до липово - кленових (без грабових) дібров континентального кліматичного варіанту і лише в поодиноких місцях з м'яким мікрокліматом.

Друга група лісів - соснові і сосново-дубові на борових (піщаних) терасах Сули, Псла, Ворскли та їх при токів. Природні ліси тут збереглися лише у не багатьох місцях - Литовський бір на Ворсклі та на Пслі, де є ціла низка природних соснових займищ. Сосна місцевого походження відрізняється стрункістю. Типи лісу - переважно свіжі субори, прості і складні, але є сухі і вологі, борових місце виростань майже немає.

Ліси заплави Ворскли, Псла і Сули вирубані давно, переважають луки середньої і низької якості. Часто заплави розорюються і це призводить до виникнення річкової ерозії. Багато заплав менших річок замулено «культурним алювієм» - виносами з ярів і річок. Подекуди в притерасних пониженнях заплав поширені чисті вільшаники, зустрічаються лише фрагменти вербняків і осокірників, які раніше були значно поширені.

Важко переоцінити значення клімату для будь-якої гео-системи. Під впливом кліматичних процесів проходить насичення річок водами і випаровування вологи, утворюються характерні форми рельєфу і певний тип ґрунту.

Клімат Сумщини поєднує значну континентальність (до теплого Чорного моря - 400км, а до просторів Атлантики вдвічі більше). Проте відчутний і вплив Атлантики: морські маси проникають на територію області в середньому до 150 раз на рік. Отже, клімат Сумщини характеризується як помірно-континентальний (з коефіцієнтом континентальності 45%, тоді як для різкоконтинентальних районів - 100%) і цілком відповідає рисам клімату лісостепової зони України.

Рівнинність прилеглих територій не заважає проникати сюди потокам повітря всіх напрямків. Проте основним циркуляційним процесом, що формує клімат, все - таки є західне перенесення мас з Атлантичного океану (північно-західний напрямок), який здебільшого блокує інше проникнення повітря зі сходу і півночі, особливо в літній час. Взимку досить часто могутній відріг Східносибірського антициклону простягається по широті аж до північних районів України і приносить з собою холодне арктичне повітря. Проникнення холоду (північно-східні вітри) взимку пов'язане із просуванням арктичного фронту в помірні широти в цей період. Отже, циркуляційні процеси в області поєднують переважно зміну вітрів західних і східних напрямків приблизно 60% і 40% відповідно.

Таблиця 1. Характеристика клімату району розташування розсадника

Період, місяць

Температура повітря, 0С

Кількість опадів,мм

Відносна вологість,%

Панівний напрям вітру

Примітка

Min

max

середнє

середнє

За рік

-14,2

22,8

4,3

524

79

Січень

-33,4

6,6

-13,4

31

90

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лютий

-31,6

5,5

-13,1

30

90

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Березень

-27,6

16,9

-5,4

30

87

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Квітень

-11,9

27,2

7,7

35

74

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Травень

-3,6

29,4

12,9

42

65

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Червень

1,8

33,4

17,6

75

69

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Липень

5,1

35,8

20,5

70

67

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Серпень

1,5

35,2

18,4

59

67

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вересень

-3,8

33,4

14,8

38

73

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жовтень

-13,6

25,1

5,8

43

82

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Листопад

-22,2

16,6

-2,8

35

89

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грудень

-30,7

8,5

-11,1

36

91

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тривалість вегетаційного періоду 235днів, початок вегетації 23 березня, кінець 15 листопада.

Час останніх весняних заморозків 25 квітня, перших осінніх заморозків 15 жовтня.

Сніговий покрив утворюється грудень, середня товщина 30см, сходить 21 березня.

Висновок про вплив кліматичних умов на вирощування садибного матеріалу: Клімат здоровий, сприятливий для вирощування садибного матеріалу.

Отже, кліматичні умови Роменського району сприятливі для росту і розвитку як листяних, так і шпилькових лісів. Ліси в свою чергу позитивно впливають на кліматичний режим, зменшуючи посушливість та збільшуючи вологість повітря і кількість опадів.

Поверхня Роменського району являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами численних рік і річок, ярами і балками. На схилах ярів і річкових долин на денну поверхню виходять відслонення білої і глауконітової крейди де іноді з вкрапленнями фосфоритів.

Розчленовані ярами і балками вододільні простори часто звужуються і розгалужуються. Панівне місце на поверхні плато займають горби-могили, які являють собою залишки височин, зруйнованих зовнішніми силами.

На поверхні крейдяних височин зрідка поширені карстові утвори у вигляді воронок, заповнених водою. Вони утворилися в місцях провалів, там, де виникли порожнини, вимиті в крейді ґрунтовими водами. На обривах крейдяних скель, на схилах ярів і високих берегів річок утворюються розколини, заглибини та печерного типу виїмки, розширені дією зовнішніх сил.

Лівобережне плато, яке займає більшу південну і південно-східну частини області, загалом похилене на південний захід і має найбільшу висоту на південний захід від м. Суми. На ньому беруть початок численні притоки таких рік, як Псел, Сейм, Сула. В долинах рік, по схилах ярів і балок зустрічається багато відслонень крейди, пісковиків і глин, що лежать під потужним шаром лесу і лесовидних суглинків.

На вододілах рік і в балках ростуть ліси. В окремих місцях, розмитих текучими водами, поширені піски. На поверхні плато широко залягають відклади лесу.

Долина річки Сули будовою рельєфу являє собою плоскі рівнини з асиметричною будовою. Праві береги річки переважно високі, ліві - низькі. Перші й другі тераси річки складені з алювіальних піщаних наносів, а другі й треті - з глинистих пісків, алювіальних суглинків, укритих наносами лесу, лесовидних суглинків. Перехід від однієї тераси до другої відбувається невисоким уступом. Ці низовинні рівнини дуже мало розчленовані балками та ярами. Вони утворюють основний фонд сільськогосподарських угідь. Їх площі зручні для вирощування цінних сільськогосподарських культур.

Берегова смуга річкової долини з її багатими сільськогосподарськими угіддями найбільш зручна для використання в господарстві. Рівнинний рельєф дуже зручний для будівництва, особливо для прокладання шосейних і залізничних шляхів.

Південні схили височин, річкових долин і ярів ранньою весною швидко звільняються від снігового покриву, нагріваються сонячним промінням і висихають. Яри утворилися внаслідок природних умов, що тут склалися, та фізичних властивостей лесу, який легко розмивають текучі води. Утворенню ярів сприяла також господарська діяльність людей, які вирубали ліси і орали схили балок і горбів.

Рівнинний рельєф Роменського району сприяє відносно рівномірному розподілу по його території атмосферних опадів, текучих і ґрунтових вод, що має величезне народногосподарське значення.

До південної групи належить ріки Сула, Псел і Ворскла. Вони зимою понад три місяці вкриті льодом. Тут весною сніг тане швидше, ніж у північній частині області. На нерівній місцевості височин талі води швидко стікають у ріки. Рівень води в ріці швидко піднімається і так само швидко спадає, і встановлюється межень. Під час літніх злив вода в ріках підіймається не на довгий час. Низьку водоносність ріки мають в кінці літа і на початку осені. На протязі зими рівень води в ріках переважно тримається на рівні літньої межені.

Ріка Сула бере початок у межах Сумської області з болота, розташованого на вододільній височині правобережної частини Псла. Тече по її території верхньою течією. Середня ширина ріки в межах області 42-43м, глибина 6,4м. Найбільше падіння досягає 28см на 1км довжини ріки і знаходиться на дільниці між хутором Сурмачівка та с. Гудими (Глинський район). Тут можна збудувати гідроелектростанцію. Мінімальна потужність енергії Сули та її приток не території Сумської області становить близько 3 тис. кВт.

Наприкінці минулого століття В.Докучаєв, основоположник наукового ґрунтознавства, довів, що характер ґрунту залежить від особливостей певних чинників: клімату, рослинності, рельєфу, типу порід, з яких утворюється ґрунт. Тісний зв'язок з основними елементами ландшафту, якими і є названі чинники, залежність від них його характеру, Б. Полинову назвати ґрунт дзеркалом ландшафту. І дійсно, у ґрунті, як у дзеркалі, відображаються всі особливості природно-історичних умов його утворення. Водночас грунт є основним засобом сільськогосподарського виробництва, у процесі якого людина суттєво змінила його характер.

Грунти Роменського району це зокрема темно-сірі опідзолені (лісові) та чорноземи опідзолені легко і середньо суглинкові на лесі та чорноземи глибокі мало гумусні, частково вилугувані і осолоділі легко і середньо суглинкові на лесі.

Сірі лісові грунти утворюються під пологом дібров. У дібровах із рясним підліском у грунтах активно відбуваються процеси гумусонакопичення. Водночас високий вміст кальцію у деревному опаді дібровних лісів, а також першочергове багатство лесоподібних порід карбонатами різко гальмує розвиток під пологом цих лісів процесів підзолоутворення. Внаслідок цього зазначені грунти є так би мовити перехідним типом від дерново-підзолистих грунтів до чорноземів.

Сірі лісові грунти є досить родючими, але для отримання на них високих і стійких врожаїв потрібно провести низку спеціальних заходів. Так, кислі світло-сірі лісові грунти потребують вапнування. Важливою є й раціональна система застосування добрив. Як правило, доцільним є застосування на таких грунтах повного мінерального добрива у поєднанні з органічним. Крім того, у разі сільськогосподарського використання сірих лісових грунтів важливим є проведення системи протиерозійних заходів.

На більш знижених ділянках (на низьких рівнях терас, у балкових долинах) зрідка формуються лучно-чорноземні грунти, для яких у зв*язку з відносно тривалим надмірним зволоженням характерне оглеєння материнської породи. Для підвищення родючості цих грунтів потрібно внести гній, застосувати глибоку оранку.

Висновок про вплив кліматичних умов на вирощування садивного матеріалу: кліматичні умови району розташування розсадника є досить добрими для вирощування садибного матеріалу згідно характеристики природних умов розсадника.

1.3 Економіка району

Промисловість є провідною галуззю економіки району. У загальному обсязі випуску продукції всіх галузей економіки промислова продукція становить понад 40% (сюди також відноситься деревопереробна діяльність).

Район розташування лісництва характеризується гарним зв'язком з транспортною мережею. Головною транспортною магістраллю є магістраль Суми - Київ.

Ефективність функціонування будь-якого суб'єкта господарювання в цілому значною мірою залежить від стану його основних засобів та ефективності їх використання. Основні засоби складають основу матеріально-технічної бази підприємства, вдосконалення якої є однією з найважливіших умов підвищення якості та конкурентноздатності продукції.

Лісистість даної території складає приблизно 9,2%. Виробничим фондом лісництво забезпечене. На підприємстві працює 199 працівників. Відновлення лісу на 94га. Середньомісячна заробітна плата працюючого - 1700грн. Обсяг реалізованої продукції за 2010 рік - 11074,0тис.грн.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині та садивного матеріалу, лісові насадження мають важливе природоохоронне та рекреаційне значення.

1.4 Висновки

Природні умови і природні ресурси району є тією базою, яка створює необхідні передумови для всебічного розвитку народного господарства, рівнинний, злегка погорбований рельєф сприяє прокладанню шляхів сполучення, організації виробничих зв'язків між районами, будівництву громадських споруд і промислових підприємств, розвитку сільськогосподарської діяльності населення.

Недостача на території району дозрілих лісів та дефіцит у заготівлі деревних будівельних матеріалів, потрібно розширювати площі лісових насаджень.

На території району природні умови сприятливі для розвитку таких галузей сільського господарства, як полеводство, городництво, садівництво, лісівництво, тваринництво з птахо і риборозведенням, бджільництво і шовківництво, виноградарство. Корисні копалини можна успішно використати як сировинну базу промисловості.

Розділ 2. Призначення, виробнича потужність та організація території розсадника

2.1 Проектне завдання

Лісорослинний район - Лівобережний степ

Типи ґрунтів - чорноземи типові та темно сірі лісові грунти

Категорія площ - землі, які вийшли з-під лісу

Посівне відділення:

Порода - туя західна

термін вирощування - 2 роки

щорічний випуск сіянців - 1000 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 4 шт.

Шкільне відділення:

порода - липа дрібнолиста

термін вирощування - 3 роки

щорічний випуск саджанців - 20 тис. шт.

відпад за період вирощування - 2,5 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 4 шт.

Шкільне плодове відділення:

порода - груша лісова

термін вирощування - 3 роки

щорічний випуск саджанців - 18 тис. шт.

відпад за період вирощування - 1,8 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 4 шт.

Маточна плантація:

порода - верба ламка

планове завдання заготівлі живців - 50 тис. шт.

2.2 Характеристика ділянки, відведеної під розсадник

Категорія площ: землі, що вийшли з-під лісу

Рельєф: рівнинний, злегка погорбований

Ґрунт: чорнозем типовий та темно-сірий лісовий

Глибина залягання ґрунтових вод: не дуже глибоке залягання

2.3 Розрахунок площ виробничих і допоміжних частин

У даному підрозділі наводяться розрахунки площ продукуючих і допоміжних частин розсадника. Під час визначення площі посівного відділення вихідними даними є планове завдання на щорічний відпуск сіянців (за породами і віком); плановий вихід сіянців з одиниці посівної площі; прийняті схеми сівозмін і висіву насіння. Плановий вихід сіянців береться відповідно до діючих нормативів для окремих лісорослинних зон. Схеми висіву приймаються з урахуванням передового досвіду, особливостей вирощування сіянців окремих порід, природних умов і знарядь, що застосовуються в розсаднику.

Площа посівного відділення (у розрізі порід і в цілому для розсадника) визначається за розрахунковою таблицею 2.

Таблиця 2. Площа посівного відділення

№ п/п

Назва породи

Термін вирощування

сіянців, років

Щорічний плановий

відпуск сіянців, тис. шт.

Кількість полів у сівозміні

Схема висіву насіння

Площа посівного відділення, га

Загальна

Одного поля

Щорічного посіву

1.

Туя західна

2

1000

4

30х30х30х30х30

1,5

0,3

1,2

Загальна площа посівного відділення визначається за формулою:

ППВ =

де ППВ - площа посівного відділення (га)

С - кількість щорічно вирощених сіянців (шт.)

Ш - ширина посівної стрічки плюс ширина одного між стрічкового проміжку (1,3 - 1,8м)

Х - кількість полів у сівозміні

Н - вихід сіянців з 1м посівного рядка (шт.)

Р - кількість борозенок (рядків) в стрічці

К - кількість полів, що засіваються

Площа одного поля сівозміни визначається шляхом ділення загальної площі посівного відділення даної породи на кількість полів у сівозміні; площа щорічної сівби - як добуток площі одного поля сівозміни на кількість полів, що засіваються щорічно.

Площа шкільного відділення розраховується виходячи з планового завдання на щорічний відпуск саджанців, схеми посадки та прийнятої сівозміни (таблиця 3)

лісовий розсадник садівний собівартість

Таблиця 3. Розрахунок площі шкільного відділення

№ пп.

Назва породи

Термін вирощування, років

Щорічний відпуск саджанців, тис. шт.

Відпад за період вирощування, тис. шт.

Потрібно посадити з урахуванням відпаду. шт.

Схема розміщення, м2

Площа, м2

Кількість полів у сівозміні, шт.

Площа під породу у відділені, га

Живлення 1 саджанця

Одного поля сівозміни

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Деревина (декоративна ) шкілка

Липа дрібнолиста

3

20

2,5

22500

1,5х1,5

2,25

50625

4

9,0

Плодова шкілка

Груша лісова

3

18

1,8

19800

1,5х1,5

2,25

44550

4

7,9

Усього по відділенню 16,9

Загальна площа плодової та деревної шкілки визначається за формулою:

ППШ = С х Ж х Х,

де ППШ - площа шкільного відділення для даної породи (га)

С - кількість сіянців висаджуваних в шкілку (план щорічного відпуску плюс допустимий відпад в процесі вирощування, шт.)

Ж - площа живлення саджанця, м2

Х - кількість полів у сівозміні

Площа маточної плантації визначається відповідно до розрахункової таблиці 4.

Таблиця 4. Розрахунок площі маточної плантації

Назва породи

Розміщення рослин на площі, м

Площа живлення однієї рослини

Кількість рослин на 1 га, шт.

Плановий вихід живців з

Планове завдання на заготівлю живців, тис. шт.

Площа, га

У рядку

Між рядками

Однієї рослини, шт.

1 га, тис. шт.

Плантації

Змінного поля

Усього

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Верба ламка

1,0

1,0

1,0

10000

45

450

50

0,11

0,11

0,22

Площа виробничого відділення визначається як сума площ посівного, шкільних відділень та маточної плантації.

Sвироб. відд. = SПВ + SПШ + SПМ

Sвироб. від. = 15000 + 90000+ 79200 + 2200=186400 м2

2.4 Організація території розсадника

Важливою умовою, що забезпечує одержання високоякісного садивного матеріалу, є правильний вибір місця під постійний розсадник.

Розміщення продукуючих частин на території розсадника здійснюється з урахуванням родючості ґрунтів, рельєфу, глибини залягання ґрунтових вод, наявності джерел водопостачання. Під посівне відділення виділяють кращі ділянки, захищені від вітрів, з найродючишими ґрунтами та рівним рельєфом. Понижені ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод відводяться під плантації та насадження. Решта території використовується під шкільні відділення, господарську ділянку й інші виробничі та допоміжні частини розсадника. На ділянках, які виділені під посівне та шкільне відділення, нарізаються поля сівозмін прямокутної форми із співвідношенням сторін у межах 1:2 або 1:4.

Мережа доріг в розсаднику забезпечує під'їзд машин та агрегатів до кожного поля. Основні дороги (околишні, магістральні, поперечні) призначені для проїзду та розвороту тракторів з агрегатованими знаряддями, ширина їх 8-10 м. Другорядні (міжпольові) дороги прокладаються паралельно довгим сторонам полів. Вони служать для проїзду агрегатів в одному напрямку і мають ширину 3 - 4 м. Дороги в зрошуваних розсадниках потрібно ув'язувати із зрошувальною мережею.

Під господарську ділянку відводиться площа в межах 0,5-1,0 га, яка з продукуючими та допоміжними частинами сполучається сіткою основних доріг. Вона розподіляється на виробничий та житловий сектори. У виробничому секторі розміщується контора, приміщення для зберігання та стратифікації насіння, гараж, намет для інвентарю та знарядь, склади й інші приміщення виробничого призначення. У житловому секторі будують житлові будинки, а при нестачі коштів -- гуртожиток для робітників і службовців розсадника.

Для захисту полів розсадника від несприятливої дії суховійних вітрів створюють лісові смуги. Закладаються вони по периметру розсадника із зовнішньої сторони окружної дороги. Захисна смуга створюється із швидкоростучих порід за деревнотіньовим типом змішування з 3-5 рядів. Відстань між рядами приймається 1,5-2 м, а ширина закрайок - 1,0 м. Живопліт (огорожа) закладається з зовнішньої сторони лісосмуги на відстані 1,5 м від її крайнього ряду. Вважається достатньою посадка 1-2 рядів чагарнику. Відстань між рядами приймається 0,5-1,0 м, а у ряду - 0,3-0,4 м. Живопліт виконує функцію захисту розсадника від проникнення на його територію домашніх та диких тварин.

План організації території виконується у певному масштабі (1:500 - 1:5000) оформляється відповідними підписами і експлікацією (додаток 6). Попередньо продукуюча та допоміжна частини розсадника викреслюються на аркуші міліметрового паперу. Потім на плані визначаються розміри допоміжних частин та обчислюється її площа (таблиця 5).

Таблиця 5. Розрахунок площі допоміжних частин розсадника

№ п.п.

Назва допоміжної частини

Розмір, м

Площа, га

Довжина

Ширина

1

2

3

4

5

1.

Дороги: а)окружна

2066

6

0,02

б)основна

995

6

0,6

в)допоміжна

1650

5

0,8

Усього доріг

1,42

2.

Лісова смуга

2066

5

1,0

3.

Господарська ділянка

90

60

0,5

4.

Запольна ділянка

50

60

0,3

5.

Огорожа

2066

0,5

1,0

Усього

4,2

Загальна площа розсадника складається з площ продукуючої та допоміжної частини (таблиця 6).

Таблиця 6. Розподілення площі розсадника за видами користування

№ п.п.

Назва господарської частини

Кількість полів у сівозміні, шт.

Площа, га

Одного поля

Загальна

1

2

3

4

5

І. Продукуюча частина

1.

Посівне відділення

4

0,4

1,5

Шкільне відділення:

2.

а) деревна (декоративна) шкілка

4

2,3

9,0

б) плодова шкілка

4

2,0

7,9

3.

Маточна плантація

1

0,22

0,22

Усього

18,62

ІІ. Допоміжна частина

4.

Дороги

1,42

5.

Господарська ділянка

0,5

6.

Запольна ділянка

0,3

7.

Огорожа

1,0

8.

Лісова смуга

1,0

Усього

4,2

Загальна площа розсадника

22,82

2.5 Споруди, обладнання та оснащення

В даному підрозділі наводиться перелік (таблиця 7) та обґрунтовуються потреби розсадника у спорудах та обладнанні для забезпечення його нормальної виробничої діяльності. Будівництво капітальних споруд здійснюється за спеціальними типовими проектами.

Таблиця 7. Перелік адміністративно-виробничих приміщень та споруд

Назва породи

Розміщення рослин на площі, м

Площа живлення однієї рослини

Кількість рослин на 1 га, шт.

Плановий вихід живців з

Планове завдання на заготівлю живців, тис. шт.

Площа, га

У рядку

Між ряд-ками

Однієї рослини, шт.

1 га, тис. шт.

План-тації

Змінного поля

Усього

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Верба ламка

1,0

1,0

1,0

10000

45

450

50

0,11

0,11

0,22

Постійні лісові розсадники забезпечуються машинами, знаряддями й обладнанням відповідно до видів механізованих робіт і технології виробничих процесів. Виходячи із запроектованих обсягів робіт по вирощуванню садивного матеріалу складається перелік необхідного обладнання для розсадника (таблиця 8).

Таблиця 8. Перелік обладнання, інструментів та інших матеріалів

№ пп

Назва обладнання, знарядь, інструментів матеріалів

Види робіт, які виконуються

Ціна за одиницю, грн.

1.

Трактор КТЗ-012

Комплекс робіт на ділянках відкритого ґрунту

28000

2.

Трактор МТЗ-82

Комплекс робіт на ділянках відкритого ґрунту

41350

3.

Самохідне шасі Т-16М, Т-25А

Комплекс робіт на ділянках відкритого ґрунту

17500

4.

Плуг - ПЛН-4-35

Оранка ґрунту

1500

5.

Плуг ППН-50

Плантажна оранка ґрунту

4100

6.

Плуг ПСГ-3-30А

Оранка міжрядь у шкільному відділені

2500

7.

Борона дискова БДН-3

Для поверхневого обробітку ґрунту та боронування

1200

8.

Культиватор КРМ - 2,8

Міжрядний та суцільний обробіток ґрунту з підживленням

1750

9.

Культиватор КПФ-1,5

Культивація ґрунту та внесення хімікатів і добрив в міжряддях

7660

10.

Борони зубові БУТС-1,0, БЗСС-1,0

Боронування ґрунту

65

11.

Коток водоналивний гладкий ЗКВГ-1,4

Прикочування ґрунту з одночасним розпушуванням поверхневого шару

1380

12.

Лущильник ЛДГ -20

Лущення ґрунту після зернових та інших культур

1200

13.

Напівпричіп-розкидач РПТУ-2

Внесення органічних добрив

7220

14.

Розкидач добрив навісний НРУ-0,5

Внесення мінеральних добрив

3725

15.

Сівалка зерново-туково-трав'яна СЗТ-3,6

Сівба насіння сидератів

7500

16.

Сівалка лісова ”Литва-25”

Сівба дрібного сипучого насіння з підвищеною точністю

6000

17.

Сівалка лісова СПН-4

Сівба крупного несипучого насіння

1700

18.

Сівалка СЖУ-1

Посів жолудів

5000

19.

Саджалка ССН-1

Садіння сіянців та живців

5000

20.

Оприскувач тракторний НОУ

Обробіток сіянців і саджанців хімікатами з метою захисту їх від шкідників та хвороб, на невеликих ділянках, підживлення

4500

21.

Викопочна скоба НВС-1,2

Викопування сіянців

1090

22.

Дощувальна машина ДДН-70

Полив сіянців і саджанців

9300

23.

Копач ВМ-1,25

Викопування та вибиранні сіянців і низькорослих саджанців

3500

24.

Ямокопач КЯУ-60

Копання посадкових ям для саджанців

3100

25.

Причіп тракторний двохосьовий ГКБ-887-Б

Перевезення сіянців і саджанців

За домовленістю

26.

Навантажувач-екскаватор ПБ/0,8Б на ЮМЗ-6

Навантажування добрив та інших матеріалів

За домовленістю

Розділ 3. Основи агротехніки

3.1 Проект сівозмін

Сівозміна - це послідовне, науково-обґрунтоване чергування культур і парів (якщо вони є в сівозміні) у часі та певне їх розміщення на площі, яке супроводжується відповідною для конкретних ґрунтово-кліматичних умов агротехнікою і спрямоване на оптимальне використання площі за цільовим призначенням.

3.1.1 Господарські вимоги до сівозмін

Тривалий досвід землеробства, вирощування сільськогосподарських і лісових культур переконливо свідчать, що зміна вирощуваних на площі культур у певному порядку, дозволяє не тільки тривалий час отримувати сталі врожаї, але і збільшувати їх. Головною метою введення сівозмін, в зоні Степу, є збереження структури, підтримання і підвищення родючості ґрунтів, покращення їх водно-фізичних властивостей. У розсадниках цього досягають введенням у сівозміни зайнятого пару - вирощуванням у сівозмінах зерново бобових та люцерни, діяльність кореневих систем яких сприяє відновленню структури, а залишки їх корінців після збирання поновлюють органічні речовини в ґрунті. Підвищують родючість також раціональним внесенням добрив і правильним їх використанням.

3.1.2 Схеми прийнятих сівозмін та їх обґрунтування

Сівозміни повинні забезпечувати максимальне використання площі за цільовим призначенням. Коефіцієнт використання продукуючої частини за цільовим призначенням підвищується шляхом поєднання в одній сівозміні порід з різними термінами вирощування. Так, за відповідно підібраною ротацією, в рамках однієї сівозміни можна вирощувати в посівному відділенні 1-2-річні сіянці, а в шкільному - 2-4-річні саджанці. Для кожного відділення розсадника розробляються ротаційні таблиці нормальних сівозмін розсадника. У них вказується порядок чергування культур у полях сівозмін за роками на весь цикл (ротацію сівозміни). Форма ротаційних таблиць нормальних сівозмін наведена нижче. Перехідні таблиці приведення полів розсадника до нормальної сівозміни (подано нижче) складаються для того, щоб у максимально короткі терміни перейти до прийнятої (нормальної) сівозміни.

Таблиця 9. Схеми прийнятих сівозмін для даного розсадника

Строки вирощування, роки

Кількість полів

Культури в полях сівозміни

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Посівне відділення

2

4

То

Пч

С1

С2+1

-

Деревна шкілка

3

4

Пзд)

Сж1

Сж2+1

Сж3+2

-

Плодова шкілка

3

4

Пзд)

Д

Ок1

Ок2

-

3.2 Обробіток ґрунту

Ґрунт - це головний компонент лісового біогеоценозу. Являється джерелом поживних речовин і води для деревних та інших рослин, він грає роль регулятора особистих зв'язків між компонентами лісового насадження, бере безпосередню участь у кругообігу речовин у лісовому біогеоценозі.

У лісових ґрунтах відбуваються складні фізичні, екологічні та біологічні процеси, що змінюють свої властивості і в цілому лісорослинних умов.

При створенні лісових культур головні і супутні деревні породи необхідно підбирати з урахуванням ґрунтових і лісорослинних умов, які слід покращувати наявними засобами і прийомами. У частості, при механічній обробці ґрунту покращуються її водно-фізичні властивості, інтенсифікується життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів, що перетворюють складні органічні та мінеральні сполуки в прості, перехідні в ґрунтовий розчин. Таким чином, обробіток ґрунту - найважливіший агротехнічний захід, що сприяє приживлюваності лісових культур і успішному їх зростанні, особливо в перші роки життя.

Обробіток ґрунту слід розглядати, як комплекс заходів, спрямованих на позитивні зміни ґрунтового середовища і, отже, на поліпшення умов росту та розвитку створеного лісового насадження. При обробці ґрунту слід враховувати різні чинники, і насамперед зональні лісорослинні і конкретні умови місцезростання, біологічні особливості вирощуваних культур, цільове призначення створеного насадження, економічні і технічні можливості підприємства.

3.2.1 Первинне освоєння площі

Під лісові розсадники відводять різні категорії земельних площ - лісові, цілинні, перелогові землі та землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування. Відповідно до категорій визначають способи і системи первинного обробітку земель.

В даному випадку наявні земельні площі, що вийшли з-під лісу.

Після очищення лісових площ від пнів і порубаних залишків та планування їх поверхні для формування орного шару ґрунту проводять оранку чагарниковими плугами і вичісування коренів корчувальними боронами. Весною наступного року ґрунт обробляють у двох напрямках дисковими культиваторами з наступним боронуванням. На сильно задернених у частках, ґрунт обробляють за системою чорного або раннього пару. На бідних ґрунтах бажаним є вирощування люпину однорічного на зелене добриво.

3.2.2 Системи основного обробітку ґрунту в полях сівозмін та їх обґрунтування

Обробіток ґрунту в полях сівозмін включає основний і передпосівний обробіток. Система основного обробітку ґрунту визначається прийнятою сівозміною. Вона складається з комплексу агротехнічних прийомів, до яких належать лущення, оранка, культивація, боронування тощо.

Для посівного та шкільного відділень розсадника система основного обробітку ґрунту - зяблева система, а передпосівного (передсадивного) - система зайнятого пару.

Система зяблевого обробітку ґрунту включає такі прийоми: лущення, осінню оранку і весняне боронування. Лущення створює сприятливі умови для проростання бур'янів. У розсадниках Лісостепу його проводять на глибину 4-5 см. Після появи сходів бур'янів через 10 - 15 днів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20 - 35 см і 25 - 50 см в шкілках. Для оранки в посівному відділенні використовують плуг ПЛН-4-35, а в шкілках - плуг плантажний навісний ППН-50.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять одразу ж після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби перед оранкою проводять планування поверхні. В осінньо-зимовий період в зораному ґрунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури ґрунту, накопиченню достатньої кількості доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування (ранньовесняне закриття вологи), спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму ґрунту.

Система зайнятого пару включає агротехнічні прийоми зяблевої системи; сіяння сільськогосподарських культур з коротким вегетаційним періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (віко-вівсяна суміш, люцерна та ін.); збирання врожаю; оранку без обороту скиби; весняне боронування. В подальшому ґрунт утримують в чистому від бур'янів та пухкому стані за допомогою своєчасної культивації та боронування. Вирощування вказаних сільськогосподарських культур проводять з метою поповнення запасів ґрунту азоту та для утворення міцної структури в орному шарі ґрунту.

3.3 Система застосування добрив

Одним із основних агротехнічних прийомів вирощування садивного матеріалу є застосування добрив. Для нормальної життєдіяльності рослинам необхідні практично всі елементи таблиці Менделєєва, і перш за все кисень, водень та вуглець, що становлять понад 90% сухої речовини. Їх рослина отримує з ґрунту (кореневе живлення) та атмосфери (засвоює листям). Крім того, для рослин потрібні мінеральні речовини (азот, фосфор, калій). На їх частку припадає всього лише 5% сухої речовини рослини. Проте рослини часто відчувають істотний недостаток в них. Тому при вирощуванні тієї або іншої лісової культури їх вносять у ґрунт у вигляді різних мінеральних добрив, але не можна допускати внесення понад міру завищених доз добрив, тому що це може призвести до небажаних наслідків.

3.3.1 Запроектована система добрив та її обґрунтування

Основою для розробки раціональної системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих порід на різних етапах їх розвитку. Тому ефективність добрив багато в чому залежить від строків і способів їх внесення в ґрунт. Залежно від строків внесення розрізняють до посівне (основне), припосівне (при садивне) та післяпосівне (підживлення) добрива.

Основне добриво відіграє важливу роль у живленні рослин. Основне органічне та мінеральне добриво вносять до сівби або садіння під глибоку оранку.

Припосівне (при садивне) добриво призначене для живлення рослин у початковий період їх життя. У цій фазі сіянці більшості рослин не мають ще добре розвиненої кореневої системи і тому слабо використовуються добрива, що внесені під глибоку оранку. Для забезпечення сіянців і саджанців елементами мінерального живлення у початковий період весною вносять легкодоступні форми добрив безпосередньо в зону загортання насіння чи садіння рослин. На осінні посіви припосівне добриво вносять навесні під час першого боронування.

Підживлення рослин має велике значення для задоволення їх потреб в поживних речовинах, нестача яких іноді спостерігається у періоди інтенсивного росту садивного матеріалу. Розрізняють кореневе підживлення (добрива вносяться в ґрунт або на його поверхню; добрива використовуються в сухому чи рідкому стані) і позакореневе підживлення (мінеральні елементи потрапляють у рослини через листя при обприскуванні).

3.3.2 Види дози, терміни та технологія внесення добрив

Ефективність дії добрив підвищується, коли повна доза вноситься у таких співвідношеннях: у вигляді основної дози -NРК; у вигляді передпосівного - Р; у вигляді підживлення - NPK.

Таблиця 10. Дози внесення добрив у полях сівозміни розсадника

№ п/п

Вид добрива

Кількість діючої речовини в добривах

Норма внесення добрив в поля сівозмін за діючою речовиною

Площа внесення добрив, га

Потреба в добривах на всю площу, кг

1

2

3

4

6

7

Посівне відділення - Туя західна

1.

Гній

-

-

-

-

2.

Натрієва селітра

15

-

-

-

3.

Суперфосфат подвійний

46

46

1,5

69,0

4.

Калійні солі

40

30

1,5

45,0

Шкільне декоративне відділення - Липа дрібнолиста

1.

Гній

-

35

9,0

315,0

2.

Натрієва селітра

-

-

-

-

3.

Суперфосфат подвійний

46

100

9,0

900,0

4.

Калійні солі

40

30

9,0

270,0

Шкільне плодове відділення - Груша лісова

1.

Гній

-

35

7,9

276,5

2.

Натрієва селітра

-

-

-

-

3.

Суперфосфат подвійний

46

110

7,9

869,0

4.

Калійні солі

40

30

7,9

237,0

Розділ 4. Технологія та виробнича собівартість вирощування садивного матеріалу

4.1 Особливості вирощування сіянців

4.1.1 Зберігання та підготовка насіння до висіву. Розрахунок вартості насіннєвого матеріалу

Посівні якості насіння туї західної повинні відповідати певним вимогам.

Насіння дозріває восени в рік цвітіння. Після збору насіння очищають, і закладають на зберігання.

Зразки поміщають у герметично закриту скляну або поліетиленову тару. Відповідно до діючих вимог вони повинні перебувати в тих самих умовах, за яких зберігається вся партія насіння. Герметично запаковане і оброблене насіння може зберігатися 20 років і більше в камері за температури - 3°C. Слід зазначити, що з кожним наступним роком зберігання насіння енергія його проростання та схожість знижуються. Щороку перед сівбою один з підготовлених середніх зразків відправляють для визначення поточної посівної якості насіння. При цьому основним нормованим показником якості насіння є його схожість, яку визначають пророщуванням.

У разі, коли після апробації посівної якості виявиться, що схожість свіжо зібраного насіння вища на 10% і більше, тоді те насіння, яке зберігалось і має гірші показники, використовується для висіву у відкритий ґрунт розсадників.

Для посіву насіння туї західної використано 5-рядні схеми посіву: 30-30-30-30-30, при ширині посівної стрічки 1,5 м; норма висіву насіння на 1 м посівної стрічки 1,6 г.

Розрахунок вартості насіннєвого матеріалу надається у таблиці 11.

Таблиця 11. Розрахунок кількості та вартості насіння

№ п.п.

Порода

Клас якості

Норма висіву насіння на 1 п. м, г

Довжина посівних борозенок, м

Потреба в насінні, кг

Ціна 1 кг насіння, грн.

Вартість насіння, грн.

1.

Туя західна

1

1,6

40000

64

63,20

4044,8

Загальна довжина посівних борозенок визначається за формулою:

Пр = х Sпос

де К - кількість посівних борозенок у стрічці, м/га

В - ширина стрічки плюс між стрічкова відстань, м

Sпос - площа сівби, га

Для насіння туї західної при підготовці до сівби виконують стратифікацію та намочування.

Стратифікація - найбільш відомий та ефективний спосіб подолання ендогенного чи комбінованого спокою насіння. Слово «стратифікація» походить від латинського stratum, що означає шаруватий. Під стратифікацією розуміють спосіб підготовки насіння до висівання шляхом перешаровування його піском, торфом, тирсою тощо. Однак, як показує досвід, доцільніше не перешаровувати, а перемішувати насіння зі субстратом. При цьому субстрат відокремлює насінини одну від одної, запобігаючи поширенню грибкових захворювань.

Насіння для стратифікації змішують із потрійним об'ємом торфу чи піску і зволожують до 50...60% повної вологомісткості. У всіх випадках для підтримання доброї аерації та попередження зараження насіння доцільно періодично перемішувати.

Тривалість і режим стратифікації великою мірою залежить від виду ендогенного спокою. Скажімо, у разі морфологічного спокою насіння для розвитку зародка доцільна тепла стратифікація (оптимальна температура Ю...35°С залежно від видової специфіки насіння). Фізіологічний спокій можна подолати холодною стратифікацією в діапазоні 0...7 (10)°С з оптимумом при І...5°С. Уразі морфофізіологічного спокою насіння спочатку піддають теплій стратифікації протягом 1-4 місяців, а відтак утримують у холоді. Для подолання комбінованого спокою потрібна ще складніша передпосівна підготовка, за якої стратифікації передує попередня обробка.

Намочування застосовують для підготовки до сівби насіння, що перебуває у стані вимушеного спокою. Вода має бути кімнатної температури. Тривалість намочування визначається швидкістю бубнявіння насіння та його біологічними особливостями. Переважно цей термін становить 24 год. Насіння туї ліпше проростає після опромінення сонячним світлом.

4.1.2 Агротехніка і виробничі витрати вирощування сіянців

Сіянці туї краще вирощувати на достатньо родючих супіщаних і важкосуглинкових ґрунтах. Насіння ялини до висівання готують намочуванням у воді протягом 18 - 20 годин або снігуванням. Перед сівбою його протруюють фунгіцидами. Насіння висівають навесні, восени, а іноді влітку. Осінні посіви потребують покриття соломою і захисту насіння від гризунів, а літні - частих поливань.

Сходи туї на посівах без мульчування необхідно притіняти. Сіянці досягають стандартних розмірів у 1 - 2-річному віці.

4.2 Особливості вирощування саджанців деревних і плодових порід

4.2.1 Види, потреба та вартість садивного матеріалу для шкілок розсадника

Порівняно з сіянцями, великомірний садивний матеріал (в даному випадку саджанці) має ряд переваг. Він краще протистоїть бур'янам та небажаній деревній рослинності, менше пошкоджується під час доглядів робочими органами механізмів. Частина робіт з вирощування саджанців на постійному місці переноситься у лісовий розсадник, де більш сприятливі умови для механізації найбільш трудомістких технологічних операцій.

Саджанці дерев та чагарників вирощують з сіянців або живців у шкільних відділеннях розсадників. Їх використовують для лісокультурних цілей, озеленення міст та населених пунктів, створення плодових садів. Тривалість вирощування саджанців визначається їх біологічними особливостями та цільовим призначенням. Для лісокультурних цілей саджанці вирощують протягом 2-4 років, для озеленення - 5-10 і більше років (дерева) та 2-3 роки (чагарники), а для створення плодових садів - 2-3 роки.

Готові до реалізації саджанці повинні бути без механічних пошкоджень стовбура і крони, ознак уражень хворобами і шкідниками.

Таблиця 12. Розрахунок кількості та вартості садивного матеріалу для шкіл розсадника

№ п.п.

Порода

Вік, років

Площа садіння, га

Схема розміщення садивних місць, м

Потреба в сіянцях, тис. шт.

Ціна за 1 тис. шт., грн.

Загальна вартість садивного матеріалу, грн.

на 1 га

на всю площу

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Деревна шкілка

1.

Липа дрібнолиста

3

9,0

1,5х1,5

2222

20000

65,40

1308,0

Плодова шкілка

2.

Груша лісова

3

7,9

1,5х1,5

2278

18000

76,20

1371,6

Усього

2679,6

4.2.2 Агротехніка і виробничі витрати вирощування деревних (декоративних) саджанців

Для створення лісомеліоративних насаджень використовують 2 - 4-річні некороновані саджанці (висотою 0,4 - 0,8 м), що дає можливість механізувати процес їх висаджування на постійне місце. Такі саджанці мають оптимальне співвідношення між наземною частиною рослин та їх кореневою системою, краще приживлюються на лісокультурній площі, більш стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища і раніше вступають у період швидкого росту.

Основний обробіток ґрунту у шкільному відділенні проводять на глибину 35-40 см плугами ПЛН-4-35 або ППН-40. Глибина культурної оранки не повинна перевищувати глибину гумусового шару ґрунту. На ґрунтах з малою потужністю гумусового горизонту застосовують плуги з ґрунтопоглиблювачами. Перед висаджуванням сіянців проводять культивацію культиватором КРГ-3,6 на глибину 25-30 см з одночасним боронуванням.

Для садіння у шкільне відділення відбирають здорові, добре розвинені сіянці, без ознак пошкоджень, з рівним стовбурцем і достатньо розгалуженою кореневою системою. Перед висаджуванням у сіянців підрізають пошкоджені корені, укорочують до 18-20 см кореневу систему.

Підготовлені саджанці висаджують навесні до набубнявіння бруньок або восени після опадіння листя. В ряду дерева з 2-3-річним строком вирощування розміщують через 0,2 - 0,5 м. Важливою і відповідальною роботою при вирощуванні садивного матеріалу є формування їх наземної частини. Способи формування штамбу і крони залежать від біологічних особливостей порід і строків вирощування саджанців.

Формування чагарників особливо важливе для рослин з моноподіальним характером росту і слаборозгалудженою кроною. До формування приступають на другий рік після садіння чагарників у шкілку. Його починають у березні-квітні до початку сокоруху з обрізки пагонів куща на висоті 4 - 8 см (“садять на пень”). За вегетаційний період з сплячих бруньок розвиваються пагони, які навесні наступного року знову обрізають, лишаючи шипики з 3-4 бруньками, яких достатньо для формування кондиційного саджанця. На третій рік при формуванні крони пагони відрізають на зовнішню щодо осі рослини бруньку. Це дозволяє одержати добре розгалужену крону, яка займає більший простір.

4.2.3 Агротехніка і виробничі витрати вирощування плодових саджанців

З метою збереження цінних сортових материнських ознак більшість плодових розмножують вегетативним способом - шляхом щеплення необхідного сорту на підщепу. При цьому підщепами переважно слугують сіянці масової репродукції - так звані дички.

Саджанці плодових у шкільному відділенні вирощують протягом 3-ох років. Найчастіше висаджені дички окулюють влітку сплячою брунькою. Ці роботи виконують у полі дичок.

Дички саджають під лопату або за допомогою лісосадильної машини СШ-3/5. Глибина висаджування повинна бути такою, щоб коренева шийка дички розміщувалась на рівні поверхні землі або на 1-2 см нижче.

Догляд за дичками передбачає підгортання їх після висаджування на висоту 10 - 15 см.

За вегетаційний період у шкілці проводять 5-6-разове розпушування ґрунту у міжряддях, 3-4-разове знищення бур'янів та 1-2-разове підживлення рослин. До окулірування приступають після закінчення росту підщеп.

За кілька днів до окулірування ґрунт у міжряддях розпушують, а напередодні - розгортають дички і очищають штамбики від землі і пагонів на висоту 12-15 см. Перед окуліруванням місце щеплення протирають вологою ганчіркою.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.