Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Загальні відомості про господарство

2. Природні умови господарства

2.1.Клімат

2.2 Рельєф місцевості

2.3 Ґрунтоутворюючі та підстилаючі породи

2.4 Рослинність

2.5 Виробнича діяльність людини

3. Процеси ґрунтоутворення

4.Номенклатурний список ґрунтів КСП «Україна» Богуславського району Київської області

5. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів

5.1 Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту

5.2 Дані гранулометричного складу ґрунту

5.3 Дані вмісту, запасів та якості гумусу

5.4 Дані фізико-хімічних показників ґрунту

5.5 Дані фізичних властивостей ґрунту

5.6 Показники грунтово-гідрологічних констант

5.7 Аналіз картограми вмісту доступних рослинам елементів живлення

6. Бонітування ґрунтів

7. Баланс гумусу в ґрунтах господарства за Г.Я. Чесняком

8. Заходи щодо підвищення родючості грунтів

Список використаної літератури

1. Загальні відомості про господарство

Господарство “Україна” Богуславського району Київської області знаходиться в зоні Лісостепу. Спеціалізація господарства - м'ясо-молочне, бурякове виробництво з вирощуванням зерна.

Землекористування господарства складається з єдиного масиву, загальною площею 1670,3 га. За г-вом “Україна” закріплено 1670,3 га, з яких земель загального використання 594,8 га, в тому числі с/г угідь - 578,4 га, із них ріллі - 556,2 га.

Умови господарства придатні для вирощування більшості сільськогосподарських культур. Але в окремі роки рослини потерпають від засухи, особливо на початку вегетаційного періоду. В середньому на кожні п'ять років приходиться один засушливий рік. В зв'язку з недостатньою кількістю ефективних температур в окремі роки, культури є з продовженим вегетаційним періодом (кукурудза на зерно) не повністю дозрівають, через те висівати на зерно потрібно ранньостиглі сорти і гібриди цієї культури.

Господарство використовує дві основні сівозміни: десятипільну (20% цукрових буряків) та чотирипільну (зернову).

Десятипільна

1. Пар чорний.

2. Озима пшениця

3. Цукрові буряки.

4. Однорічні культури на зелений корм і ранній силос, горох..

5. Озима пшениця.

6. Кукурудза молочно-воскової стиглості.

7. Ярі з підсівом багаторічних трав.

8. Багаторічні трави на один укіс.

9. Озима пшениця.

10. Цукрові буряки.

Чотирипільна

1. Горох.

2. Озима пшениця.

3. Кукурудза на зерно.

4. Ячмінь.

Структура посівних площ:

Зернові всього: 51,7%

з них озимі: 25,6%

ярі: 26,1%

Цукрові буряки: 20%

Кормові: 25,6%

Багаторічні трави: 6,5%

Середня урожайність культур:

Озима пшениця - 35 ц/га

Цукрові буряки - 400 ц/га

Кукурудза (зерно) - 40 ц/га

Горох - 24 ц/га.

Ячмінь - 28 ц/га.

2. Природні умови господарства

2.1 Клімат

Клімат Київської області помірно-теплий з середньорічною температурою повітря на січень місяць - 5,9⁰ С, липень - 20,0⁰ С. В окремі роки спостерігається сильні коливання від середніх багаторічних температур. Це можна помітити в останні три роки.

Сума опадів за рік становить 490-503 мм, що сприяє інтенсивному розкладові органічної речовини ґрунту. В цілому вегетаційний період в умовах області становить 205 днів, а в період активної вегетації (при температурі +10⁰ і вище) 160-165 днів. Середньорічні температури: +7 - 7,5⁰ С. Коефіцієнт зволоження: 0,8 - 1.

Зима. Найхолоднішим місяцем є січень з середньою температурою 5,3⁰ С. В окремі дні температура може знизитись до 26⁰ С. Сніговий покрив не глибокий (середня висота снігу на полах 35 - 45 см).

При низьких температурах в малостійкі зими ґрунти промерзають на значну глибину (50 - 100 см). Протягом всієї зими можуть бути відлиги, що сприяє утворенню льодової кірки.

Весна. Початок весняного періоду 15-го березня. В першій декаді квітня відновлюється вегетаційний період озимих культур, а в кінці квітня, коли t=+10⁰ С, починається активний вегетаційний період вегетації с/г культур.

Літо. Найвищі температури, за багаторічними даними, спостерігаються в липні і серпні, що становлять +20⁰ С, а в окремі дні до +36⁰ С.

Вологі західні вітри, які характерні для літнього періоду, приносять велику кількість опадів.

Літом випадає багато грозових дощів, ливнів, які супроводжуються вітрами.

В окремі роки літо буває що сприяє великому випаровуванні п родуктивної вологи з ґрунту.

Осінь. Характеризується теплою, сухою погодою в період першої половини вересня. В кінці жовтня характерна похмура і дощова погода, температура повітря +5⁰ С, що підкреслює закінчення вегетаційного пероду.

Характеристика кліматичних умов

Місяці	Висота снігового покриву, см	Середньорічні суми опадів, мм	min температури, 0 С	max температури, 0 С	Середньомісячна температура, 0 С
Січень	9-12	24	-36,7	10,3	-5,3
Лютий	12-14	27	-31,1	10,5	-4,5
Березень	10-7-2	27	-24,2	21,1	0,1
Квітень	-	27	-8,1	26,6	8,3
Травень	-	54	-2,9	32,3	14,9
Червень	-	68	2,5	35,1	19,1
Липень	-	56	6,2	39,0	21,0
Серпень	-	61	3,5	38,6	19,9
Вересень	-	34	-3,5	34,3	14,6
Жовтень	-	43	-13,5	27,5	7,3
Листопад	-	38	-16,8	18,4	2,3
Грудень	3-5-7	34	-24,0	13,2	-2,4
За рік	-	503	-36,7	+39,0	+7,9

2.2 Рельєф місцевості

Київська область розташована у центральній частині Лісостепу України. Що стосується рельєфу, то їй властива складна морфологічна структура ландшафтів. Характерна геоморфологічна структура. Поверхня правобережної частини в минулому зазнала дужу інтенсивного ерозійного впливу в льодовий і льодовиковий періоди (характеризується плоскорівнинними і слабохвилястими формами рельєфу). Вододільні простори слабо розчленовані річковими долинами та мережею балок. На території протікає річка Рось Росава. Характер рельєфу змінюється і вододільні ділянки звужуються (довжина схилу перевищує ширину плато), збільшується кількість балок, схили часто порізані ярами. Яри мають чисельні зсуви. В гирлі ярів великі площі займають конуси виносив, створені дощовими водами. Отже, для місцевості Богуславського району характерний широкохвилястий долинно-балковий водоерозійний тип рельєфу.

2.3 Ґрунтоутворюючі та підстилаючі породи

Основними грнтоутворюючими породами господарства “Україна” являються леси, лесовидні суглинки та глини.

В долинах річок ґрунтові породи такі: сучасні (алювіальні) та стародавні річкові відклади (давньоалювіальні).

Леси - основні ґрунтоутворюючі породи. Залягають вони на вододілах та схилах. Товщина залягання від 8 до 40 м.

Це одноманітна за механічним складом, палевого, жовто-палевого та коричневого кольору порода.

Характерна ознака лесів - карбонатність. Карбонати спостерігаються в лесах у вигляді цвілі, прожилок, світлих плям. Проте найпоширенішою її формою є псевдоміцелій. Вміст карбонатів кальцію в лесах коливається від 7 до 22 одиниць.

Механічний склад лесів змінюється від легкосуглинкового до легко- суглинистого. Зміною механічного складу ґрунтоутворюючих порід змінюється і механічний склад ґрунтового покриву. Особливістю лесів є їх водопроникність та здатність до швидкого відновлення структури. Характерна ярусність лесів. Лесам властиве утворення вертикальних стовпів, скель.

Лесовидні суглинки здебільшого залягають на стародавніх річкових терасах. Лесовидні суглинки палевого кольору, горизонтально шаруваті, за механічним складом легкосуглинкові, нижні шари часто оглеєні, тому колір їх змінюється з палевого до світло-сірого з голубуватим відтінком.

Характерна ознака - наявність значної кількості карбонатів у вигляді прожилок та псевдо міцелію. Вміст карбонатів становить 5 - 13 %.

Давньоалювіальні відклади - це породи, утворені водами річок в минулі геологічні періоди. Вини являють собою одноманітні, відсортовані, середньозернисті піски і дуже рідко супіски. Рихлість пісків обумовлює високу водопроникність і малу водопідйомну здатність.

Низька вологоємність цих піщаних і глинисто-піщаних відкладів обумовлює відносну їх сухість в місцях глибокого стояння ґрунтових вод. Тому в більшості випадків, де ґрунтові води залягають в таких породах глибоко, ґрунти, що сформувались на них, лише в невеликому ступені використовуються як орні землі, а в більшості випадків являють суцільні лісові масиви.

Мала кількість колоїдних частин в ґрунті в цих породах обумовлює їх рихлість. Тому необліснені і не задерновані ділянки піддаються вітровій ерозії, утворюючи складний горбистий рельєф.

Сучасні алювіальні відклади. Ці ґрунтотворні породи складаються зі щорічних наносів річок. Неоднакова швидкість течії води на окремих ділянках відкладають частинки різної величини, тому механічний і хімічний склад відкладених алювіальних порід різний. В прирусловій частині заплав відкладені більш грубі піщані наноси, які по своєму механічному і хімічному складу аналогічні давньоалювіальним відкладам. Піски в цій частині заплави з різко вираженою шаруватістю.

2.4 Рослинність

Розташування в зону Лісостепу України вплинуло на рослинний покрив. В далекому минулому на території району росли ліси. Наші прадіди, для того, щоб займатися вирощуванням с/г культур, викорчовували ліси, і залишали його лише на схилах, балках, близьких біля річок. Берег річки і її природно-охоронна зона покрита в основному осокою різних видів, ромашками, луговими травами, лозами, вільхою, осокорами, ожинами і тополями. В нашій місцевості ліс, в основному, змішаний. Але на окремих ділянках ростуть соснові бори. В верхньому ярусі найбільш світлолюбові породи: дуб, ясен, липа. Нижче - побічні породи: клен, граб, ліщина. На схилах балок представниками дикоростучої флори є: ковила, тонконіг, пирій, горицвіт. Отже, інтенсивно відбувався процес опідзолення. Ліси займають від трьох до тринадцяти процентів. В даний час на території КСП природна рослинність збереглась у вигляді лісу, що має місце на схилах балок і на природних кормових угіддях - луках у вигляді зерновобобоворізнотравних асоціацій та осок. Під лісами іде процес опідзолення ґрунтів з утворенням опідзолених горизонтів.

На полях іде дерновий процес ґрунтоутворення, який регулює людина, завдяки різних агротехнічних заходів.

Важливо відмітити, що поширення бур'янів на полях КСП “Україна” незначне. Найчастіше зустрічаються з бур'янів такі: осот жовтий, мишій сизий, підмаренник чіпкий, хвощ польовий, щириця, лобода біла, пирій повзучий, галінсога дрібноквіткова, гречка татарська, зірочник середній.

2.5 Виробнича діяльність людини

Діяльність людини - це один із сильних факторів, який має чималий вплив на грунт (обробіток, внесення добрив, меліорація) і на весь комплекс навколишніх умов розвитку ґрунтоутворюючих процесів (рослинність, клімат, рельєф). Це фактор свідомо направленої дії на грунт, що викликає зміну його властивостей і режимів (реакція при вапнуванні, воднево-повітряних і окисно-відновних режимів при осушуванні і зрошуванні).

Діяльність людини в сучасну епоху стає вирішальним фактором грунтотворення і підвищення продуктивності ґрунту. Система заходів, направлена на підвищення продуктивності ґрунтів з урахуванням їх генетичних особливостей, приводять до окультурення ґрунтів.

Неправильне використання ґрунтів без врахування їх властивостей, умов розвитку може привести до погіршення якості ґрунту (розвитку ерозії, засоленню, заболоченню, засміченню ґрунтового середовища хімічними речовинами.

3. Процеси ґрунтоутворення

Під ґрунтотворним процесом розуміють сукупність явищ перетворення і переміщення речовин та енергії, які відбуваються в ґрунті.

Для Київської області характерні такі процеси грунтотворення: дерновий, підзолистий і чорноземний.

Дерновий процес грунтотворення. Найбільш характерною особливістю цього процесу являється нагромадження гумусу, елементів живлення, утворення водоутримуючої структури у верхньому горизонті ґрунту. Особливо цей процес проходить під луговою і лугово-степовою рослинністю. Інтенсивність проявлення дернового процесу визначається біологічною продуктивністю синтезованої органічної речовини і комплексом умов, від яких залежить утворення і нагромадження гумусу.

На утворення гумусу великий вплив має вміст в ґрунті основ, а саме вуглецевого, силікатного і обмінного кальцію і магнію. Вони прискорюють процес розкладу свіжих рослинних залишків, нейтралізують і переводять в нерозчинний стан гумусові речовини, які утворюються, застерігаючи цим їх від вимивання з ґрунту і розкладу мікроорганізмами. Такі ґрунти багаті основами (водню, доломіт, карбонатні морени, породи з високою кількістю силікатних форм кальцію, магнію), тут близько залягають тверді ґрунтові води серед підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтів формуються дернові ґрунти.

Дернові ґрунти мають такі властивості: добре виражений гумусовий горизонт грудкувато-зернистої структури, відсутність або слабу опідзоленість, високий вміст гумусу (2,4 - 5,6%), слабо кислу, нейтральну або слаболужну реакцію, підвищений запас азоту і елементів живлення рослин.

Підзолистий процес. Для Київської області характерний підзолистий процес. Велика особливість підзолистого процесу - руйнування в верхній частині профілю ґрунту первинних і вторинних мінеральних і внесення продуктів руйнування в нижні горизонти і ґрунтові води. Підзолисті процес проходить під покриттям хвойного лісу з бідною трав'янистою рослинністю, або без неї.

Відмираючи частини деревної і мохово-лийшайникової рослинності, нагромаджується на поверхні ґрунту у вигляді лісової підстилки. Ці залишки мають мало кальцію, азоту і багаті восками, смолами і дубильними речовинами. При розкладі лісової підстилки утворюються різні водорозчинні органічні сполуки.

Низький вміст поживних речовин їх основ в підстилці, а також переважання грибкової мікрофлори сприяє інтенсивному утворенню кислот, серед яких найбільш поширені фульвокислоти і низькомолекулярні органічні кислоти (мурашина, оцтова, лимонна). Кислі продукти дрібно нейтралізуються основами, а велика частина потрапляє з водою в ґрунт, взаємодіючи з її мінеральними продуктами. До кислих продуктів лісної підстилки додають органічні кислоти, які утворюються в процесі життєдіяльності мікроорганізмів в самому ґрунті, а також які виділяють коріння рослин. Найбільша роль в опідзолені належить кислим продуктам специфічної і неспецифічної природи, які утворюються в процесі перетворення органічних залишків лісової підстилки.

Чорноземи утворюються під степовою і різнотравно-степовою трав'янистою степовою рослинністю. Чорноземи, завдяки багатому гумусовому шару з водотривкою зернисто-грудкуватою структурою характеризується як багатий ґрунт.

Направленим процесом ґрунтоутворення при формуванні чорноземів є гумусово-акумулятивний процес, який обумовлює розвиток гумусо-акумулятивного горизонту, нагромадження елементів живлення рослин і оструктурення ґрунту. Важливою особливістю біологічного кругообігу речовин при чорноземному утворенню є щорічне надходження у ґрунт великої кількості азоту і зольних елементів з опадами. При чорноземноутворенні гумусові кислоти швидко нейтралізуються основами і кальцієм ґрунтового розчину при цьому не спостерігається ґрунтовий розклад мінералів під дією гумусових речовин. При взаємодії органічних речовин органічних продуктів ґрунтоутворення з мінеральною частиною ґрунту при чорноземному процесі утворюються органо-мінеральні комплекси з нестійких органо-мінеральних сполук. При нагромадженні гумусу іде нагромадження в формі складних органо-мінеральних сполук, важливих елементів живлення рослин - азот, фосфор, сірка, кальцій. Лісостепова зона там, де розміщений типовий чорнозем.

При ґрунтоутворенні проходить руйнування первинних і вторинних мінералів, при цьому певні зміни проходять з сполуками елементів з зміною валентності (Fe, Mn, S, N ). Алюмо-ферисилікати руйнуються під дією органічних сполук з кислими властивостями.

При довготривалому надмірному зволоженні в умовах стійкого розвитку глеєвого процесу іони закисного заліза вступають в реакцію з кремнеземом і глиноземом, утворюючи з ними вторинні Алюмо-ферисилікати. Такі мінерали мають сивуватий, грязно-зеленуватий колір. Грантові горизонти, в яких нагромаджуються ці мінерали називаються глейовими.

грунт гумус чорнозем родючість

4. Номенклатурний список ґрунтів КСП «Україна» Богуславського району Київської області

Класифікація ґрунтів - це об'єднання ґрунтів у відповідні групи з однаковими ознаками і властивостями. Класифікація може бути генетичною, прикладною (агрономічна, меліоративна), економічною (бонітування ґрунтів). Вона повинна відображати сукупність факторів і умов ґрунтоутворення, давати уявлення про властивості ґрунтів. Ґрунти необхідно класифікувати по групі ознак і властивостей. На сьогодні для класифікації ґрунтів використовують слідуючи таксономічні одиниці: тип, підтип, рід, вид, різновидність, розряд.

Агропромислове групування ґрунтів представляє собою об'єднання видів і різновидностей ґрунтів в більші агропромислові групи по спеціальності агрономічних властивостей, подібності екологічних умов, схожості якісних особливостей необхідних агротехнічних і меліоративних заходів.

Агропромислове угрупування ґрунтів використовується для урахування якісних ґрунтових ресурсів і оцінки земель, і для правильного розміщення культур, і спеціалізації сівозмін; для найбільш ефективного використання агротехнічних і меліоративних заходів, для вирішення питань трансформації угідь. Господарські агропромислові угрупування ґрунтів являються формою агрономічної інтерпретації і узагальнення ґрунтових досліджень території окремих господарств. Вони діляться на комплексні і спеціалізовані.

Комплексні агропромислові угрупування ґрунтів господарств, будуються, виходячи з однотипності сільськогосподарського використання земель, однакової природності їх для ведучих с/г культур.

Номенклатурний список ґрунтів

Шифр	Тип	Підтип	Рід	Вид	Різновидність	Розряд	Площа, га
1	Підзолисті	Підзолисто-дерновий	Неоглеєні	Малогумусні	Супіщані	Давньо-алювіальні	71,5
2	Підзолисті	Підзолисто-дерновий	Глеюваті	Малогумусні	Глинисто-піщані	Давньо-алювіальні	14,2
3	Сірі опідзолені	Власне сірі	Звичайні	Малогумусні	Піщано-легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	99,0
4	Сірі опідзолені	Сірі	Звичайні	Малогумусні	Піщано-легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	17,0
5	Сірі опідзолені	Темно-сірі	Звичайні	Малогумусні	Піщано-легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	82,6
6	Сірі опідзолені	Темно-сірі	Звичайні	Малогумусні	Легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	46,1
7	Чорноземи	Опідзолені	Звичайні	Малогумусні	Легкосуглинкові	Лес	260,0
8	Чорноземи	Типові	Типові	Малогумусні	Легкосуглинкові	Лес	40,0
9	Лучні	Чорноземи лучні	Звичайні	Малогумусні	Легкосуглинкові	Давньо-алювіальні	10,0

В господарстві відрізняють такі агровиробничі групи:

1А - Підзолисто-дернові неоглеєні малогумусні супіщані та підзолисто-дернові глеюваті малогумусні глинисто-піщані.

Слід відзначити, що за сприятливих умов зволоження через дуже низьку природну родючість урожаї на цих ґрунтах бувають незначні. Без внесення добрив бажані урожаї одержати взагалі неможливо. Систематичним внесенням органічних добрив, впровадженням сидеральних сівозмін може різко підвищити їх родючість.

2А - Сірі опідзолені власне сірі звичайні малогумусні піщано-легкосуглинкові, сірі опідзолені звичайні малогумусні піщано-легкосуглинкові, темно-сірі опідзолені звичайні малогумусні легкосуглинкові.

Розпорошеність орних шарів, їх без структурність, що є характерною рисою цих ґрунтів, бідність на органічні речовини, несприятливі фізичні властивості і виражений антагонізм між водою і повітрям мають великий вплив на врожай сільськогосподарських культур

Впровадження високої культури землеробства на цих ґрунтах - першочергове завдання. Досягти цього можна шляхом систематичного внесення органічних добрив, дефекату, а також застосування правильного і раціонального обробітку в сівозміні.

2Б - Темно-сірі опідзолені звичайні малогумусні піщано-легкосуглинкові, темно-сірі опідзолені звичайні малогумусні легкосуглинкові.

Родючість цих ґрунтів значно кращі. У зв'язку з більшим вмістом гумусу вони багатші на азот, проте рослини ще добре реагують на азотні та органічні добрива.

Вміст обмінного калію і кислоторозчинного фосфору в ґрунті змінюється протягом вегетації і залежить від системи обробітку, удобрення, чергування культур сівозміні тощо.

Для підвищення умов родючості темно-сірих ґрунтів і поліпшення росту сільськогосподарських культур поряд з внесенням органічних і мінеральних добрив необхідно проводити їх вапнування.

3А - Чорноземи опідзолені звичайні малогумусні, чорноземи типові малогумусні, чорноземи лучні звичайні мало гумусні легкосуглинкові.

Ґрунти добре провітрюються, прогріваються сонцем і тому завжди швидко достигають, довго перебуваючи у сприятливому для обробітку стані.

Якщо ці ґрунти своєчасно іраціонально обробляти, а також вносити відповідні органічні і мінеральні добрива та вести активну боротьбу з бур'янами, то вони здатні давати високі сільськогосподарські врожаї.

5. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів

5.1 Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту

На території господарства значну частину займають такі ґрунти, як підзолисто-дернові супіщані та чорноземи типові малогумусні ґрунти на давньоалювіальних відкладах та лесах.

Підзолисто-дернові супіщані

Мають зв'язаний механічний склад, в орних шарах вміст гумусу в них коливається в межах 1,54 - 1,8 %. Реакція ґрунтового розчину кисла - pH - 5,0 - 5,5; гідролітична кислотність - 1,43 - 2,2 мг-екв на 100 г ґрунту; сума ввібраних основ невелика - 2,5 - 3,6 мг-екв на 100 г ґрунту, невисокий ступінь насичення основами (56 - 64), увібраного кальцію і магнію відповідно 1,2 і 1,5 мг-екв на 100 г ґрунту. Мало в цих ґрунтах валового азоту (0,441 %), фосфору (0,0455 %) і калію (0,81 %), а також легкодоступного фосфору (6 мг) і обмінного калію (8,5 мг-екв на 100 г ґрунту).

Ці ґрунти потрапляють під згубний вплив вітрів, внаслідок чого пісок легко переноситься з місця на місце. Іноді вітер зовсім здуває верхні гумусові горизонти, і тоді на поверхню виходить чистий пісок. Супіщаний механічний склад ґрунтів обумовлює незадовільний водний режим. Цьому сприяє велика водопропускна і дуже мала водозатримуюча здатність ґрунтів.

Велика кількість піску є причиною великої аерації ґрунтів і швидкого розпаду органічних речовин. Вода атмосферних опадів швидко просочується в ґрунт і виносить поживні речовини за межі кореневмісного шару.

З водним режимом ґрунтів пов'язаний урожай культур. На всіх ґрунтах цієї групи урожай залежить від атмосферних опадів. Двотижнева засуха дуже пригнічує рослини, а то й призводить до їх загибелі.

HE0-30cм Гумусо-елювіальний горизонт - темно-сірого кольору, грудкувато-пилуватий, майже безструктурний з характерною здатністю ділитися на плитки, відмиті від гумусових та глинистих речовин зерна кварцового піску надають горизонту білуватого відтінку.

E30-40см Елювіальний горизонт слабо виражений, гумусований, суцільного білого прошарку немає. I 40-120cм Ілювіальний горизонт має червоно-бурі чисті і грубі прошарки

P 120-135см Давньоалювіальні відклади одноманітні, відсортовані, середньозернисті супіски.

Чорнозем типовий малогумусний

Це один із родючих ґрунтів області. Вини мають відносно великі запаси поживних речовин і досить сприятливі фізичні та агрохімічні властивості.

З морфологічного боку вини характеризуються чіткими, добре сформованими глибокими гумусовими горизонтами (45 - 60 см).

Ґрунти майже по всьому профілю дуже перериті землериями, рихлі з великою кількістю карбонатів, здебільшого в формі цвілі. Материнською породою є лес.

H 0-25cм Гумусо-елювіальний горизонт -орний шар, темно-сірий, грудкувато-зернистий, частково розпилений, перехід поступовий.

Нрк25-30см Гумусовий, перехідний по забарвленню горизонт, темно-сірий з коричневим відтінком, горіхувато-грудкуватий,

НРк 30-45cмВерхній темно-сірий, іноді зі слабким буруватим відтінком, ущільнений, горіхуватий.

Phk 45-120см Нижній перехідний, темно бурий , грудкувато-призматичний, з глибини 50 см помітні карбонати, з глибини 70 см горизонт набирає сірувато-пальовий відтінок і переходить в підстилаючи породу.

Pк 120-135см-Лес у верхній частині слабогумусований, донизу палево-бурий чи палевий.

5.2 Дані гранулометричного складу чорнозему типового малогумусного

	Глибина, см	Розмір, мм Кількість, % від маси ґрунту	Фізична глина <0,01	Фізичний пісок >0,01
		1,00-0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001
Н	0 - 25	0,62	37,23	38,46	3,84	6,77	12,74	23,35	76,63
Нрк	25 - 30	0,59	38,42	37,40	3,77	6,65	12,95	23,37	76,61
НРк	30 - 45	0,56	39,52	35,12	4,69	6,03	13,55	24,27	75,72
Phk	45 - 120	0,53	40,35	24,55	5,06	4,92	14,59	24,57	75,43
Pк	120 - 135	0,48	42,01	21,98	6,78	4,56	15,20	26,54	73,45

За гранулометричним складом орний шар чорнозему типового малогумусного придатний для вирощування більшості культур.

За профілем гранулометричний склад змінюється так: кількість мулуватих частинок збільшується, а фізичного піску зменшується.

Ґрунти добре провітрюються, прогріваються сонцем і тому завжди швидко достигають, порівняно довгий час перебуваючи у сприятливому для обробітку стані.

5.3 Дані вмісту, запасів та якості гумусу чорнозему типового малогумусного

Генетичний Горизонт	Глибина, см	Вміст гумусу, %	Запас гумусу, т/га	Сгк Сфк
Н	0 - 25	2,66	86,5	1,11
Нрк	25 - 30	2,37	14,6	0,98
НРк	30 - 45	2,22	38,3	0,95
Phk	45 - 120	1,86	168,8	0,84
Pк	120 - 135	0,95	20,7	0,62

Глибоке проникнення гумусу по профілю в чорноземах типових пов'язане з впливом на них у минулому степової трав'янистої рослинності.

5.4 Дані фізико-хімічних показників чорнозему типового малогумусного

За ступенем насиченості основами землі відносяться до непридатних, оскільки найкращі умови для живлення рослин створюються при наявності в складі ГВК Ca²⁺ та катіонів, необхідних для живлення рослин, а в умовах господарства ці показники не дуже низькі: вміст магнію - дуже низький, марганцю - низький, кальцію, міді, цинку та бору - середній .

Отже, реакція ґрунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної. Ґрунти не потребують вапнування.

pH сольовий	Ступінь кислотності	Площа, га
5,0 - 5,9	Слабокислі	214,9
6,0 - 7,0	Близькі до нейтральних	228,7
7,0	Нейтральні	85

5.5 Дані фізичних властивостей ґрунту чорнозему типового малогумусного

Генетичний Горизонт	Глибина, см	Щільність твердої фази	Щільність зложення	Загальна пористість	Аерація при НВ
		г\см3	% від об'єму
Н	0 - 25	2,57	1,30	55,9	17,7
Нрк	25 - 30	2,59	1,23	55,8	18,3
НРк	30 - 45	2,62	1,16	54,2	16,2
Phk	45 - 120	2,69	1,21	52,6	14,5
Pк	120 - 135	2,71	1,45	51,0	12,6

Гарна структурність чорноземів визначає їх високу пористість в гумусових горизонтах, яка зменшується з глибиною.

Некапілярна пористість може становити 1/3 загальної пористості, що забезпечує хороший повітряний і водний режими ґрунту.

5.6 Показники грунтово-гідрологічних констант

Генетичний Горизонт	Глибина, См	ПВ	НВ	ВВ	МГ	ПВ	НВ	МГ	ДАВ
		% від маси ґрунту	мм	мм
Н	0 - 25	43,0	25,0	7,1	4,7	139,8	81,3	15,3	58,2
Нрк	25 - 30	45,4	27,2	7,6	5,09	27,9	16,7	3,1	12,1
НРк	30 - 45	46,7	26,9	8,0	5,35	81,3	46,8	9,3	32,9
Phk	45 -120	43,5	21,6	8,2	5,45	394,5	196,0	49,5	121,6
Pк	120-135	35,2	20,5	7,6	5,06	76,5	44,6	11,	28,1

Повну вологомісткість ПВ визначаємо за формулою:

ПВ(%) = Рзаг / ЩЗ,

де Рзагн - загальна пористість, %, ЩЗ - щільність звоження, г/см³.

ПВ = ПВ(%) * ЩЗ * h * 0,1, де

h - потужність ґрунтового шару, см;

0,1 - коефіцієнт перерахунку в мм.

Найменшу або польову вологомісткість визначаємо так:

НВ = НВ(%) * ЩЗ * h * 0,1

Вологість в'янення визначаємо за формулою:

ВВ = 1,5 * МГ,

Де МГ - максимальна гігроскопічність .

МГ = МГ(%) * ЩЗ * h * 0,1.

5.7 Аналіз картограми вмісту доступних рослинам елементів живлення

Вміст азоту сполук у ґрунті, що легко гідролізуються

Клас	За Тюріним - Коновою	Площа, га
	мг\кг ґрунту
Дуже низький	<30	-
Низький	31 - 40	126
Середній	41 - 50	406,6
Підвищений	51 - 70	62,2
Високий	71 - 100	-
Дуже високий	>100	-

Вміст рухомих фосфатів у ґрунті

Клас	За Кірсановим	Площа, га
	мг\кг ґрунту
Дуже низький	<25	-
Низький	26-50	180
Середній	51-100	198
Підвищений	100-150	147
Високий	151-250	70
Дуже високий	>250	-

Вміст обмінного калію у ґрунті

Клас	За Чиріковим	Площа, га
	мг\кг ґрунту
Дуже низький	<20	-
Низький	21-40	152,5
Середній	41-80	246,2
Підвищений	81-120	136
Високий	121-180	60,3
Дуже високий	>180	-

Чорноземи типові багаті на легкодоступні форми фосфору. Щодо обмінного калію (К₂О), то ґрунти ним забезпечені помірно та добре.

Незважаючи на те, що чорноземи типо добре забезпечені азотом фосфором і калієм, внесення органічних і мінеральних форм добрив різко підвищує врожайність усіх сільськогосподарських культур.

6. Бонітування чорнозему типового малогумусного

1. Вміст гумусу в % і запаси його в т/га у шарі 0 - 100см.

М _25СМ = 2,66 * 1,3 * 25 = 86,5 (т/га)

М_35СМ = 2,37* 1,23 * 5 = 14,6 (т/га)

М_45СМ = 2,22* 1,16* 15 = 38,6 (т/га)

М_120СМ = 1,86* 1,21 * 75 = 168,8 (т/га)

М_135СМ = 0,95* 1,45 * 15 = 20,7 (т/га)

Запаси гумусу в шарі 0 - 100 см дорівнює:

М = 86,5 + 14,6 + 38,6 + 168,8 = 308,4 (т/га)

2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи.

ДАВ_25СМ= ( 25 - 7,1) * 1,3 * 25 * 0,1 = 58,2 (мм);

ДАВ_38СМ = (27,2 - 7,6) * 1,23 * 5 * 0,1 = 12,1 (мм);

ДАВ_68СМ = (26,9 - 8) * 1,16 * 15 * 0,1 = 32,9 (мм);

ДАВ_120СМ = (21,6 - 8,2) * 1,21 * 75 * 0,1 = 121,6 (мм).

ДАВ_100СМ = (20,5 - 7,6) * 1,45 * 15 * 0,1 = 28,1 (мм).

Запаси ДАВ в шарі 0 - 100 см дорівнює:

ДАВ = 58,2 + 12,1 + 32,9 + 121,6= 224,7 (мм).

3. Вміст в орному шарі елементів живлення

Азот (за Тюріним - Коновою)- 6,75 мг/кг ґрунту

Фосфор (Кірсановим) - 22,5 мг/кг ґрунту

Калій (за Чиріковим) - 11,95 мг/кг ґрунту

рН сольовий - 5,9

4. Бал типової діагностичної ознаки

Ё Гумус:

Б₁ = (308,4 * 100) / 500 = 62 %

Ц₁ = 500 / 100 = 5,0

Ё Активна волога:

Б ₂= (224,7 * 100) / 200 = 112 %

Ц₂ = 200 / 100 = 2,0

Ё Азот :

Б ₃= ( 6,75 * 100 ) / 10 = 66 %

Ц₃ = 10 / 100 = 0,1

Ё Рухомий фосфор:

Б ₄= ( 22,5 * 100 ) / 17= 132 %

Ц₄ = 17 / 100 = 0,17

Ё Обмінний калій:

Б ₅= ( 12 * 100 ) / 20 = 60 %

Ц₅ = 20 / 100 = 0,2

Ё Сума цін балів критеріїв:

У Ц_п = 5,0 + 2,0 + 0,1 + 0,2 + 0,2 = 7,5

Ё Середньозважений бал:

Б_сз = (62 * 5,0 + 112 * 2,0 + 66* 0,1 + 132 * 0,17 + 60 * 0,2) / 7,5 = 77

Якісна оцінка ґрунтів

Шифр грунту ґрунту

Назва ґрунту

Основні показники

Середній бал

Поправка на

Бонітет грунту, см

Клас бонітету

Запас гумусу в шарі 0 -100см

ДАВ в шарі 0 - 100см

Азот сполук, що легко гідролізуються азот

Рухомий фосфор

Обмінний калій

Клімат

Кислотність

Засоленість

Солонцюватість

Гідроморфність

Щільність зложення

Скелетність

Еродованість

т/га

Б А Л

мм

Б А Л

мг/ 100г

Б А Л

мг/ 100г

Б А Л

мг/ 100г

Б А Л

8

Чорнозем типовий малогу-мусний

308,4

62

224,7

112

6,75

66

22,5

132

12

60

77

0,90

0,96

--

--

--

0,91

--

--

61

ІV

За шкалою бонітування чорноземи типові малогумусні відносяться до ІV класу бонітету, отже, це грунти вище середньої якості.

7. Баланс гумусу в ґрунтах господарства за Г.Я. Чесняком

Під балансом гумусу в ґрунті розуміють різницю між статтями його надходження і витрат за однаковий проміжок часу.

Виділяють три типи балансу:

· Бездефіцитний - коли витрати гумусу поповнюються його новоутворенням.

· Позитивний - новоутворення перевищує його витрати на мінералізацію.

· Від'ємний (дефіцитний) - витрати гумусу перевищують його новоутворення.

Сівозміна зернова: горох - озима пшениця - кукурудза на зерно - ячмінь.

Ґрунт : чорнозем типовий малогумусний.

Добрива: гній в нормі 40 т/га під кукурудзу на зерно.

Врожайність:

· горох 24 ц/га;

· озимої пшениці - 35 т/га;

· кукурудза (зерно) - 40 ц/га;

· ячмінь - 28 ц/га.

Розрахунки

1. Визначаємо кількість рослинних решток, які потрапляють у грунт, під окремими культурами сівозміни, за рівняннями регресії:

Горох :

поверхневі рештки

х = 0,12 * 24 + 4,5 = 7,38 ц/га;

кореневі рештки

х₁ = 0,36 * 24 + 8,9 = 17,54 ц/га;

загальна кількість рослинних решток

7,38 + 17,54 = 24,92 ц/га ~ 2,5 т/га.

Озима пшениця:

поверхневі рештки

х = 0,23 * 35 + 13,5 = 21,55 ц/га;

кореневі рештки

х₁ = 0,71 * 35 + 10,0 = 34,85 ц/га;

загальна кількість рослинних решток

21,55 + 34,85 = 56,4 ц/га ~ 5,6 т/га.

Кукурудза (зерно) :

поверхневі рештки

х = 0,20 * 40 + 1,6 = 9,6 ц/га;

кореневі рештки

х₁ = 0,83 * 40 + 7,2 = 40,4 ц/га;

загальна кількість рослинних решток

9,6 + 40,4 = 50 ц/га ~ 5,0 т/га.

Ячмінь:

поверхневі рештки

х = 0,29 * 28 + 6,8 = 14,92 ц/га;

кореневі рештки

х₁ = 0,54 * 28 + 9,3 = 24,42 ц/га;

загальна кількість рослинних решток

14,92 + 24,42 = 39,34 ц/га ~ 4 т/га.

Кількість рослинних решток, які потрапили в грунт під окремими культурами сівозміни

Культура сівозміни	Урожайність основної продукції, ц/га	Поверхневі рештки	Кореневі рештки	Всього рослинних решток
		Рівняння регресії	ц/га	Рівняння регресії	ц/га	ц/га	т/га
Горох	24	х = 0,12 * у + 4,5	7,38	х1 = 0,36 * у + 8,9	17,54	24,92	2,5
Озима пшениця	35	х = 0,23 * у + 13,5	21,55	х1 = 0,71 * у + 10,0	34,85	56,4	5,6
Кукурудза (зерно)	40	х = 0,20 * у + 1,6	9,6	х1 = 0,83 * у + 7,2	40,4	50	5,0
Ячмінь	28	х = 0,29 * у + 6,8	14,92	х1 = 0,54 * у + 9,3	24,42	39,34	4

2. Розраховуємо кількість новоутвореного гумусу в грунті.

Горох:

П₁ = О₁ * К₁ =2,5 * 0,23 = 0,58 т/га.

Озима пшениця:

П₂ = 5,6 * 0,20 = 1,12 т/га.

Кукурудза (зерно) :

П₃ = 5,0 * 0,20 = 1,0 т/га.

Ячмінь:

П₄ = 4 * 0,22 = 0,88 т/га.

УП₁ = 0,58 + 1,12 + 1,0 + 0,88 = 3,58

3. Вміст гумусу, утвореного за рахунок гною.

П₂ = Н * 0,25 * К = 40 * 0,058 = 2,32.

4. Кількість гумусу, який мінералізується під окремими культурами сівозміни.

УР = 1,5 + 1,35 + 1,56 + 1,23 = 5,64 т/га.

5. Баланс гумусу в грунті у полях сівозміни за формулою

Бс =	УП1+ УП2				УР
	tp				tp

Бс =	3,58 + 2,32				5,64	=0,07
	4				4

Висновок. При внесенні гною 40 т/га дефіциту гумусу немає, тому недоцільно вносити підвищені норми.

Кількість гумусу новоутвореного за рахунок рослинних решток і органічних добрив у зерновій сівозміні, т/га

Культура в сівозміні	Кількість рослинних решток, т/га (О)	Коефіцієнт гуміфікації (К)	Утворилось гумусу з рослинних решток, т/га (П1)	Кількість внесеного гною, т/га	Коефіцієнт новоутвореного гумусу з гною (К)	Підвищення запасів гумусу за рахунок гною, т/га (П2)	Всього утворилось гумусу, т/га (П1 + П2)
Горох	2,5	0,23	0,58	-	-	-	0,58
Озима пшениця	5,6	0,20	1,12	-	-	-	1,12
Кукурудза (зерно)	5,0	0,20	1,0	40	0,23	2,32	3,32
Ячмінь	4,0	0,22	0,88	-	-	-	0,88
Всього утворилось гумусу на 1 га сівозмінної площі:	За ротацію	5,9
	У середньому за рік	1,48

Баланс гумусу в грунті

Культура сівозміни	Урожайність, ц/га	Утворилось гумусу за рахунок рослинних решток і гною, т/га (П1 + П2)	Кількість гумусу, який мінералізувався, т/га (Р)	Баланс гумусу, т/га (Б)
Горох	24	0,58	1,5	-0,23
Озима пшениця	35	1,12	1,24	-0,06
Кукурудза (зерно)	40	3,32	1,56	0,44
Ячмінь	28	0,88	1,23	-0,08
Баланс гумусу на 1 га сівозмінної площі:	За ротацію	1,48	1,41	0,26
	У середньому за рік	5,9	5,64	0,07

8. Заходи щодо підвищення родючості грунтів

На чорноземах типових, як і на інших ґрунтах області, основним заходом для поліпшення їх родючості є створення глибокого орного шару, в якому інтенсивніше проходять біологічні процеси і більше нагромаджується вологи. Необхідно відмітити, що при достатній кількості вологи ь період вегетації рослин чорноземи глибокі навіть при мінімальних дозах добрив здатні давати високі врожаї.

Волога -- основний ключ, що відкриває кладови родючості чорноземних ґрунтів області. Тому боротьба за вологу (снігозатримання, затримання талих вод, боротьба з поверхневим стоком, раціональний і своєчасний обробіток) є одним з найважливіших заходів для поліпшення їх родючості.

Чорноземи типові дуже добре реагують на внесення добрив, особливо азотних та органічних. Карбонатні відміни чорноземів глибоких вимагають внесення лише фізіологічне кислих та біологічно кислих форм добрив (суперфосфат, сірчанокислий амоній), чорноземи вилугувані вимагають внесення нейтральних форм добрив (азотнокислий, сірчанокислий, хлористий калій, калійні солі) та проведення вапнування.

Дослідні дані показують, що на чорноземах типових добрива на врожай у межах області впливають по-різному. Встановлено, що при внесенні під зяблеву оранку по 45 кг/га NPK. урожай цукрових буряків збільшився: від внесення азоту -- на 43 ц/га, від фосфору--на 42, від азоту і фосфору -- на 83, від азоту і калію -- на 50 і від внесення повного добрива -- на 95 ц/га.

Як на цукрових буряках, так і на озимій пшениці зберігається закономірність приросту врожаю від різних добрив. Найбільший приріст урожаю дає суперфосфат (5 ц/га), фосфоритне борошно-- вдвоє меншу (2,4 ц/га).

В умовах району на чорноземах типових під цукрові буряки краще вносити суперфосфат, ніж фосфоритне борошно. У дослідах за 1935 р. у ряді колгоспів при внесенні по 45 кг/га NPK приріст урожаю становив 90 ц/га коренів цукрових буряків, а при внесенні фосфоритного борошна з розрахунку 60 кг/га Р2О₅ і 45 кг/га азотних та калійних добрив -- 80 ц/га=

Отже, щодо ефективності азотні добрива на цих ґрунтах стоять на другому місці, а калійні -- на третьому, з парних комбінацій добрив найбільший приріст урожаю озимої пшениці (9 ц/га) дають фосфорно-азотні, в той час як фосфорно-калійні--лише 3,5-- 3,8 ц/га. Повне добриво (NPK) дає найвищий приріст врожаю (9,5 ц/га). Гній в нормі 18 т/га дає приріст урожаю озимої пшениці 4,7 ц/га.

Вплив окремих добрив на приріст урожаю озимої пшениці характеризується такими показниками: від внесення 45 кг/га суперфосфату -- 5,1 і від азотних -- 3,4 ц/га. У парних комбінаціях найкращий ефект дають фосфорно-азотні (6 ц/га) і фосфорно-калійні добрива (5,1 ц/га), в той час як при внесенні повного добрива приріст становить 8,2 ц/га при врожаї на контролі 21,5 ц/га. Не зменшуючи значення мінеральних добрив у підвищенні врожаю озимої пшениці, цукрових буряків та інших культур, в той же час не можна послаблювати уваги до застосування на цих ґрунтах органічних добрив і особливо гною.

Чорноземи типові малогумусні є золотим фондом області. За сприятливих кліматичних умов при належному обробітку, навіть при незначних кількостях органічних і мінеральних добрив, вони можуть давати неперевершені врожаї майже всіх сільськогосподарських культур.

Список використаної літератури

1. Геология с основами минералогии и петрографии / М.П. Толстой, “Высшая школа”, М. - 1968.

2. Грунтознавство з основами геології / О.Ф. Гнатенко, К. - 2001

3. Нарис грунтів КСП “Україна” Богуславського району Київської області

4. Основи геології і мінералогії / Д.К. Біленко, “Радянська школа”, К.- 1961

5. Почвоведение / под ред. Проф. И.С. Кауричева. Изд. Четвертое. - М.: - Агропромиздат, 1989

6. Практикум по основам геології / Л.Н. Александрова, “Высшая школа”, М.- 1966

Размещено на Allbest.ru