Ферментативна активність чорноземів типових під лісовими та степовими фітоценозами

НРk (70 - 102 см) нижній, перехідний, слабогумусований, карбонатний, брудно-палевий, важкосуглинковий, пухкий, грудкуватий, перехід поступовий в:

Рk (102 - 110 см) материнська порода - палевий, пилувато-важкосуглинковий лес, карбонатний, пористий, пухкий, карбонати у вигляді цвілі і прожилок.

Назва ґрунту: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий на палевому лесі.

Третій об'єкт _ насадження сосни звичайної (Pinus silvestris) (N 49є'53'44.87”; E 36є27'15.55”).

Пробна площа - 0,4 га. Діаметр середнього дерева 17.7 см. Висота 11,6 м. Місце розташування _ свіжий гуд, живий надгрунтовий покрив майже відсутній

Опис профілю ґрунту.

H0 (0 - 3 см.) лісовий опад, що складається з гілок та нерозкладеної хвої, нижче 1 см - напіврозкладена.

H (3 - 37 см) гумусовий, темно-сірий, зернисто-грудкуватий, важкосуглинковий, свіжий, пухкий, безкарбонатний пронизаний корінням деревної рослинності, перехід за забарвленням і стуктурою поступовий в:

Hpk (37 - 66 см) верхній перехідний, гумусований слабше верхнього, карбонатний, свіжий, брудно-бурий, нещільно-грудкуватий, важкосуглинковий, перехід поступовий в:

HРk (66 - 102 см) нижній перехідний, слабогумусовий, свіжий, брудно-палевий, грудкуватий, важкосуглинковий, ущільнений, карбонат., перехід помітний в:

Рk (102 - 110 см) материнська порода - палевий, пилувато-важкосуглинковий лес, пухкий, пористий, із значною карбонатною цвіллю і плямами карбонатів.

Назва ґрунту: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий на палевому лесі.

Четвертий об'єкт _ насадження модрини (Larix Sibirica) (N 49є'53'39.91”; E 36є27'5.88”).

Пробна площа _ 0,4 га. Діаметр середнього дерева 15.5 см. Висота 13,8 м. Умови зростання _ свіжий гуд, живий надгрунтовий покрив _ одиничні рослини пирію повзучого (Agropyrum repens).

Опис профілю ґрунту:

H0 (0 - 4 см) лісова підстилка, що складається з гілочок та хвої модрини, хвоя на поверхні (до 2 см) не розкладена, а нижче напіврозкладена.

H (4 - 42 см) гумусовий, свіжий, темно-сірий, зернисто-грудкуватий, важкосуглинковий, пухкий, безкарбонатний пронизаний корінням деревної рослинності, перехід поступовий по кольору в:

Hpk (42 - 71 см) верхній перехідний, гумусований слабше верхнього, карбо-натний, свіжий, темно-сірий з буруватим відтінком, грудкувато-зернистий, важкосуглинковий, пухкий, пронизаний корінням, перехід помітний в:

HРk (71 - 102 см) нижній перехідний, слабо і нерівномірно гумусовий, свіжий, бурувато-сірий, нещільно-грудкуватий, важкосуглинковий, ущільнений, карбонатний, пористий, пухкий, перехід поступовий в:

Рk (102 - 110 см) материнська порода - палевий, пилувато-важкосуглинковий лес, пухкий, пористий, карбонати у вигляді прожилок і цвілі.

Назва ґрунту: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий на палевому лесі.

П'ятий об'єкт _ насадження смереки (N 49є'53'37.11”; E 36є27'10.31”).

Пробна площа - 0,4 га. Діаметр середнього дерева 15,9 см. Висота 15,7 м. Умови зростання _ свіжий гуд, живий надґрунтовий покрив _ одиничні рослини пирію повзучого (Agropyrum repens).

Опис профілю ґрунту:

H0 (0 - 5 см) лісова підстилка, що складається з гілочок та хвої смереки, хвоя на поверхні (до 3 см) не розкладена, а нижче напіврозкладена.

H (5 - 41 см) гумусовий, свіжий, темно-сірий, зернисто-грудкуватий, важкосуглинковий, пухкий, безкарбонатний пронизаний корінням деревної рослинності, перехід поступовий по кольору в:

Hpk (41 - 72 см) верхній перехідний, гумусований слабше верхнього, карбо-натний, свіжий, темно-сірий з буруватим відтінком, грудкувато-зернистий, важкосуглинковий, пухкий, пронизаний корінням, перехід помітний в:

HРk (72 - 102 см) нижній перехідний, слабо і нерівномірно гумусовий, свіжий, бурувато-сірий, нещільно-грудкуватий, важкосуглинковий, ущільнений, карбонатний, пористий, пухкий, перехід поступовий в:

Рk (102 - 110 см) материнська порода - палевий, пилувато-важкосуглинковий лес, пухкий, пористий, карбонати у вигляді прожилок і цвілі.

Назва ґрунту: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий на палевому лесі.

Шостий об'єкт _ знаходиться на ділянці перелогу (N 49є'53'59.87”; E 36є26'58.22”) в Роганському стаціонарі закладеному в 1946 році де куртина, весь цей час була зайнята трав'янистою рослинністю, а до цього ріллею. За цей період, з 1946 року, тут утворився природний трав'янистий ценоз. Асоціація _ різнотравно-мятликова. Проективне покриття поверхні _ 100%. У складі травостою слідуючи види: пирій повзучий (Agropyrum repens), вівсюг звичайний (Avena fatua L), мишій сизий (Setaria glauca), мишій зелений (Setaria viridis), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiіfolia), волошка синя (Сentaurea cyanus L), конюшина гірська (Trifolium montanum), молочай лозний (Еuphorbia virgultosa), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), деревій щетинистий (Achillea setacea), сокирки польові (Consolida regalis S.F.Gray), цикорій дикий (Cichorium intybus L), спориш звичайний (Polygonum aviculare).

Опис профілю ґрунту:

H (0 - 53 см) гумусовий, свіжий, темно-сірий, у верхній частині (до 10 _ 14 см) сильно задернований, зернисто-грудкуватий, важкосуглинковий, пухкий, безкарбонатний по всьому горизонту мілке коріння трав'янистої рослинності, перехід поступовий по кольору в:

Hpk (53 - 75 см) верхній перехідний, темно-сірий з буруватим відтінком, гумусований слабше верхнього, карбонатний, з частими ходами хробаків і кротовинами в яких гумусованість не одинакова, свіжий, грудкувато-зернистий, важкосуглинковий, пухкий, перехід помітний в:

HРk (75 - 103 см) нижній перехідний, слабо і нерівномірно гумусовий, свіжий, бурувато-сірий, дещо ущільнений, нещільно-грудкуватий, важкосуглинковий, карбонатний, пористий, пухкий, перехід поступовий в:

Рk (102 - 115 см) материнська порода - палевий, пилувато-важкосуглинковий лес, пухкий, пористий, вологий, карбонати у вигляді прожилок і цвілі.

Назва ґрунту: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий на палевому лесі.

Сьомий об'єкти _ знаходиться в Роганському стаціонарі закладеному в 1946 році. Весь цей час була зайнята посівами озимої пшениці (N 49є'53'59.36”; E 36є26'56.93”). За цей період, з 1946 року, тут вирощувалися районовані культури польової сівозміни. У складі бур'яну зустрічається: пирій повзучий (Agropyrum repens), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), вівсюг звичайний (Avena fatua L), мишій сизий (Setaria glauca), мишій зелений (Setaria viridis), молочай лозний (Еuphorbia virgultosa), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), осот городній (Sonchus oleraceus), барвінок трав'янистий (Vinca herbacea).

Опис профілю ґрунту:

H (0 - 40 см) гумусовий, орний (0 - 23 см) свіжий, темно-сірий, зернисто-грудкуватий, важкосуглинковий, пухкий, безкарбонатний, підорний (23- 40 см) з вираженою плужною підошвою (ущільнений, плитчастий) - мілкозернистий, важкосуглинковий, свіжий перехід поступовий за забарвленням в:

Hpk (40 - 68 см)верхній перехідний, гумусований менше верхнього, карбонатний, темно-сірий з буруватим відтінком, свіжий, грудкувато-зернистий, важкосуглинковий, пухкий, переритий кротовинами і ходами хробаків, поступово по забарвленню переходить в:

HРk (68 - 102 см) нижній перехідний, слабо і нерівномірно гумусовий, свіжий, бурдно-палевий, нещільно-грудкуватий, важкосуглинковий, ущільнений, карбо-натний, пористий, пухкий, переритий кротовинами, перехід поступовий в:

Рk (102 - 110 см) материнська порода - палевий, пилувато-важкосуглинковий лес, пухкий, пористий, карбонати у вигляді прожилок і псевдоміцелію.

Назва ґрунту: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий на палевому лесі

1.2 Програма та методика досліджень

Актуальність теми обумовлена вирішенням проблеми еволюції чорноземних ґрунтів під впливом різних фітоценозів, що має виняткове науково-практичне значення для вирішення питання раціонального використання земель України, особливо при проведенні фітомеліоративних робіт (залуження, заліснення) на схилових ґрунтах, що підлягають виведенню з інтенсивного сільськогосподарського використання.

Метою наших досліджень було дослідити зміни біологічної активності у чорноземах під лісовою та степовою рослинністю в умовах Лісостепу України.

Для досягнення цієї мети ставились такі задачі:

· визначити активність гідролітичних ферментів (протеази, уреази, інвертази) у чорноземах під різними деревними культурами та травґяною рослинністю в динаміці (весна, літо);

· визначити активність окислювально-відновних ферментів (дегідрогенази, нітратредуктази, нітритредуктази) у чорноземах під різними деревними культурами та травґяною рослинністю в динаміці (весна, літо);

· визначити біологічну активність чорноземів типових під різним рослинним покривом за інтенсивністю виділенням СО2;

· порівняти характер впливу рослин в штучних (паркових) біоценозах та агроценозах на чорноземах типових.

Наші дослідження були проведені на кафедрі ґрунтознавства ХНАУ ім. В.В. Докучаєва під керівництвом кандидата с.-г. наук, доцента К.Б. Новосада.

Для досліджень був вибраний типовий для південно-східного Лісостепу України стаціонар: Роганський стаціонар (Харківська обл., Харківський р-н), закладений у 1946 р., де панують чорноземи типові глибокі, які більше століття розорювались, а з 1946 р. відведені під переліг (природні трави) та варіанти із зональною системою польових сівозмін і лісосмуга з дубу. Досліджувались чорноземи перелогу, чорноземи орні, чорноземи під дубом - в лісосмузі. Для досліджень включили також чорноземи типові глибокі, які розорювалися до 1972 р., а після закладення дендропарку ХНАУ імені В.В. Докучаєва почали формуватися під покривом насаджень модрини, берези, сосни та смереки (рис. 1.3).



Рис. 1.3 Об'єкти досліджень

Об`єкти, що планувалися для проведення досліджень обмежувалися в натурі, і на найбільш типових ділянках закладали розрізи та пробні площадки, які прив'язувалися за допомогою GPS-навігатора LD-3W.

Зразки для дослідження відбиралися таким чином: на відстані 60 _ 70 см від стовбура дерева по ходу скелетного горизонтального коріння брали проби щупом, окремо з двох горизонтів (0 _ 20 і 20 _ 40 см) у трьох типових місцях.

У лабораторії зразки перемішувались, відповідно варіанту відбору проб, розкладалися на столі для просушування до повітряно-сухого стану, потім подрібнювались і просівались через сито 1 мм. У такому вигляді зразки надходили для аналізу. Польову вологість, визначали у верхніх генетичних горизонтах у чотири-п'ятикратній повторюваності ваговим методом, шляхом висушування ґрунту в термостаті при Т = 105оС до постійної ваги [. Крупский Н.К. Методическое пособие по лабораторным и полевым анализам при обследованиях почв колхозов и совхозов УССР. - Х.: РИО Харьк. СХИ, 1957., . Аринушкина Е.В. Руководство по химическому анализу почв. - М.: МГУ, 1962. - 492 с.].



Відбір, оброблення та зберігання ґрунту для дослідження аеробних біологічних процесів в лабораторії робились згідно ДСТУ ISO 10381 _ 6 _ 2001 [. Методи аналізів грунтів і рослин: Методичний посібник. С.Ю. Булигін, С.А. Балюк, А.Д. Міхновська, Р.А. Розумна. - К.: ФПУ, 1999. - 160 с., . Мікробіологія ґрунтів: Посібник до лабораторно-практичних занять / М.А. Щуковський, К.Б. Новосад, Л.Л. Велічко, О.М. Казюта, Л.І. Васильєва; За ред. Д.Г. Тихоненка / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х.., 2002. - 136 с.].

Ферментативну активність грунту визначали титрометричним та фотоколориметричним способами за стандартною методикою А.Ш. Галстяна в модифікації Д.Г. Звягінцева, Ф.Х. Хазієва, І.Н. Ромейко [70, . Галстян А.Ш. К методике определения гидролитических ферментов почвы // Почвоведение. - 1965. - №2. - С. 68 - 74., . Ромейко И. Н. Протеолитическая активность дерново-подзолистой почвы при разных способах вспашки // Почвоведение. - 1969. - № 10. - С. 87 - 91.].

Нами проводилося вивчення активності наступних окислювально-відновних ферментів: дегідрогенази - методом А.Ш. Галстяна [. Галстян А.Ш. К методике определения активности дегидраз в почве // Докл. АН АрмССР. 1962. Т. 35, №4. С. 181 - 184.], нітратредуктази - методом А.Ш. Галстяна і Л.В. Маркосяна [. Галстян А.Ш., Маркосян Л.В. Определение активности нитратредуктазы почвы // Докл. АрмССР. - 1966. - Т. 43, №3. - С. 147 - 150.], нітритредуктази - методом А.Ш. Галстяна і Е.Г. Саакяна [. Галстян А.Ш., Cаакян Э.Г. Метод определение активности нитритредуктазы почвы // Докл. АрмССР. - 1970. - Т. 50, №2. - С. 108 - 110.]; та гідролітичних - протеази - методом І.Н. Ромейко [72], уреази - методом А.Ш. Галстяна в модифікації Ф.Х. Хазієва [70], інвертази - методом А.Ш. Галстяна в модифікації Д.Г. Звягінцева [70].

Інтенсивність мінералізації органічних решток визначали за інтенсивністю виділення СО2 згідно ДСТУ ISO 14239-2001, а обрахунок даних по інтенсивності виділення СО2 за методом фіксування двох точок еквівалентності [. Алексеев В.Н. Количественный анализ. - М. - Госхимиздат. - 1963 г. (издание третье). - 568 c.

Размещено на Allbest.ru].

РОЗДІЛ II. БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ҐРУНТІВ ПІД РІЗНИМИ ФОРМАЦІЯМИ В ПРИРОДНИХ ТА КУЛЬТУРНИХ ГЕОЕКОСИСТЕМАХ

2.1 Ферментативна активність чорноземів під різними фітоценозами

Ферменти - біологічні каталізатори, що прискорюють у сотні і тисячі разів біохімічні реакції в живих організмах. Різноманітні екзо- і ендоферменти ґрунтових мікроорганізмів, фауни і рослин потрапляють до ґрунту. У результаті іммобілізації ферменти в ґрунті стабілізуються і тривалий час зберігають свою активність [46].

Ферментативна активність ґрунтів - це єдність екологічно обумовлених процесів надходження, стабілізації та прояву активності ферментів у ґрунті. Всі три ланки, які її визначають, розглядаються як блоки продукування, іммобілізації і дії ферментів [46], функціонування яких взаємозв'язане і обумовлене коливаннями екологічних параметрів. У ґрунтах природних екосистем, де екологічні параметри у стані динамічної рівноваги, динаміка ФА ґрунту обумовлена сезонними, природними коливаннями гідротермічного режиму, мікробіологічної активності ґрунту, розвитком рослин.

Одним з широко розповсюджених методів вимірювання інтенсивності ґрунтово-біологічних процесів є визначення ферментативної активності. Ферментативна активність ґрунту залежить від її фізичних та хімічних особливостей, вмісту поживних речовин, рівня рН, вмісту солей тощо. Частина ґрунтових ферментів синтезують і виділяють через кореневу систему вищі рослини. Інші ферменти ґрунту мають мікробіологічне походження та є продуктами метаболічних процесів ґрунтових мікроорганізмів [46].

Для визначення ферментативної активності зазвичай беруть ґрунт, який підсушений на відкритому повітрі; вологі зразки слід підсушувати в лабораторії при кімнатній температурі. Необхідно слідкувати за тим, щоб зразок не містив нерозкладених рослинних решток. Грудки ґрунту подрібнюють і просівають крізь сито з комірками розміром 1мм. При вивченні ферментативної активності вологого зразку видаленню рослинних решток слід приділяти більше уваги [28].

2.1.1 Активність гідролітичних ферментів у чорноземах під різним рослинним покривом

Гідролази здійснюють реакцію гідролізу різноманітних складних органічних сполук, діючи на різноманітні зв'язки: складноефірні, глюкозидні, амідні, пептидні та інші. Гідролази у великій кількості знаходяться в ґрунтах і відіграють важливу роль у збагаченні їх рухомими та доступними для рослин і мікроорганізмів поживними речовинами, руйнуючи високомолекулярні органічні сполуки. До цього класу відносяться такі ферменти, як інвертаза, уреаза, фосфатаза, протеаза, целлюлаза та інші, активність яких є найважливішим показником біологічної активності ґрунтів та оцінки антропогенного впливу.

Гідролази є найбільш вивченими ферментами у ґрунті. Для визначення їх активності запропоновані різні методи.

Нами були вивчені такі ферменти, як інвертаза, уреаза та протеаза.

Інвертаза діє на в-фруктофуранозідний зв'язок у сахарозі, рафінозі, стахіозі та інших і розщеплює сахарозу на еквімолярні кількості глюкози і фруктози.

Інвертаза поширена у природі, вона є у багатьох мікроорганізмах, зустрічається майже в усіх типах ґрунтів. Її активність є характерним показником типів ґрунтів та їхньої біологічної активності.

Визначення активності інвертази засноване на обліку відновлюючих цукрів, які утворюються при розщепленні сахарози. Цей метод знайшов широке застосування і може бути використаний для визначення інвертази у зразках ґрунту із широким діапазоном активності фермента і концентрації субстрату.

Аналізуючи наші дані, бачимо, що найвища активність інвертази спостерігається під трав`янистими фітоценозами. Інвертазна активність під деревною рослинністю складає наступний ряд: береза > дуб > модрина > сосна > смерека. Слід відмітити, що майже в усіх варіантах активність інвертази зростає влітку, це, можливо, пов`язане з максимальним надходженням переробленого мікроорганізмами органічного матеріалу (цукрів), і майже у всіх варіантах інвертазна активність з глибиною по профілю зменшується, окрім варіантів під хвойними деревними породами, де вона зростає у шарі 20-40см, що можна пояснити надходженням цукрів, які звільнюються при розкладанні мікрофлорою (переважно грибною) важкодоступного рослинного опаду.

Отже, чорноземи, які утворилися під різними фітоценозами, мають різний характер надходження і розкладу органічної речовини, відрізняються кількістю і якістю гумусу, тому найбільшою активністю інвертази характеризується гумусовий горизонт. З глибиною її активність знижується, що корелює з вмістом і розподілом поживних речовин, гумусу і мікроорганізмів по профілю.

Розпад органічних азотистих сполук переважно здійснюється за безпосередньою участю позаклітинних ферментів. До ферментів, що беруть участь у перетворенні білкових речовин, відноситься уреаза. Аміак, який утворився внаслідок уреазної реакції, є джерелом живлення рослин.

Активність уреази -- один із найважливіших показників біологічної активності ґрунтів. Уреаза каталізує розпад сечовини на аміак і вуглекислоту:

NH2

О--С + Н2О уреаза 2NH3 + CO2 + H2O

NH2

Фермент володіє точною специфічністю дії: розщеплює лише сечовину і не діє на похідні. Оптимум рН уреази близький до 7,0, але може зміщуватися залежно від концентрації сечовини, від природи та концентрації застосовуваних буферів. У ґрунті уреаза може діяти у відносно широкому діапазоні рН.

Аналізуючи дані активності уреази в чорноземі під різним рослинним покривом бачимо, що найбільшу активність уреази має ґрунт під перелогом весною, у верхніх шарах. Дещо слабша вона під природною трав`янистою рослинністю та ріллею, ще нижча під березою, сосною, смерекою, а мінімальна під дубом і модриною.

Характерне підвищення активності уреази під природною трав`янистою рослинністю, перелогом, ріллею, можливо, пов`язане з інтенсивним розкладенням органічних решток та зі збагаченням їх амідними сполуками.

Активність цього ферменту в усіх варіантах досить низька, що є результатом тривалого зберігання зразків та низькою стійкістю цього ферменту до впливу часу. Слід зазначити, що найбільша активність уреази спостерігається у ґрунті перелогу. З глибиною активність уреази майже в усіх варіантах знижується, окрім варіантів дуб, сосна та смерека. Найменшу активність має фермент у ґрунті під дубом (табл. 2.1., рис. 2.1).

Протеолітичні ферменти каталізують гідролітичне розщеплення білкових речовин до пептидів та гідроліз цих продуктів до амінокислот. Розщеплення білків до пептидів відбувається в місцях пептидних зв'язків за схемою

... NH -- CR3H -- CO -- NH -- CR2H -- CO -- NH -- СR1Н -- СООН = фермент + H2O==> NH2 -- CR3H -- CO -- NH -- CR2H -- CO -- NH -- СR1Н -- СООН,

де R1, R2 та R3, -- радикали (бокові ланцюги) амінокислот.

Протеази поділяються на дві групи: протеїнази та пептидази. Перші з них розщеплюють білки, а другі каталізують розпад поліпептидів і дипептидів до амінокислот. Проте такий поділ досить умовний.

При визначенні активності протеаз у ґрунті як субстрат застосовують казеїн, желатину та деякі пептиди. Активність протеаз враховують за кількістю амінокислот чи інших кислоторозчинних продуктів, які звільнюються при розпаді білкових субстратів у ґрунті, або за зміною фізичних властивостей субстрату, наприклад, за зменшенням в'язкості.

Дані наших досліджень активності протеази показали, що найвищу її активність виявлено в чорноземі у варіантах дуб та береза, дещо нижча - у варіанті перелогу, а мінімальна активність у ґрунті під сосною та смерекою. З глибиною у цих варіантах активність ферменту знижується, окрім варіантів дуб та береза.

Таблиця 2.1 Динаміка активності гідролітичних ферментив у чорноземах під різним рослинним

	Вариант	Активність гідролітичних ферментив
Варіант досліду	Глубина
	отбора	Весна	Літо	Середнє
	см.	Протеаза	Уреаза	Інвертаза	Протеаза	Уреаза	Інвертаза	Протеаза	Уреаза	Інвертаза
		мг субстрату / 10г почвы	мг субстрату / 10г почвы	мг субстрату / 10г почвы
Дуб	0-20	16,7	7,2	29,9	18,5	8,5	33,8	17,6	7,9	31,9
	20-40	9,3	5,3	24,1	11,1	5,4	25,5	10,2	5,3	24,8
	0-40	13,0	6,3	27,0	14,8	6,9	29,7	13,9	6,6	28,3
Береза	0-20	14,3	9,8	24,6	17,2	5,2	30,9	15,8	7,5	27,8
	20-40	7,1	12,0	17,0	9,3	7,0	53,6	8,2	9,5	35,3
	0-40	10,7	10,9	20,8	13,2	6,1	42,3	12,0	8,5	31,5
Сосна	0-20	12,0	5,6	20,5	15,2	6,9	32,4	13,6	6,2	26,5
	20-40	5,7	7,8	22,5	8,3	12,0	26,0	7,0	9,9	24,3
	0-40	8,8	6,7	21,5	11,8	9,5	29,2	10,3	8,1	25,4
Смерека	0-20	10,9	5,0	19,50	13,2	6,0	30,6	12,1	5,5	25,1
	20-40	6,0	6,6	20,90	9,6	10,2	25,5	7,8	8,4	23,2
	0-40	8,5	5,8	20,20	11,4	8,1	28,1	9,9	6,9	24,1
Мордрина	0-20	10,1	5,1	22,0	15,9	6,0	32,8	13,0	5,6	27,4
	20-40	11,1	8,4	15,4	9,1	7,4	36,1	10,1	7,9	25,8
	0-40	10,6	6,8	18,7	12,5	6,7	34,5	11,5	6,7	26,6
Переліг	0-20	17,6	19,0	45,0	19,3	17,7	45,9	18,5	18,3	45,5
	20-40	8,5	9,5	23,5	10,2	8,5	30,9	9,3	9,0	27,2
	0-40	13,0	14,3	34,3	14,8	13,1	38,4	13,9	13,7	36,3
Рілля	0-20	10,2	6,1	32,4	12,4	6,3	40,4	11,3	6,2	36,4
	20-40	5,1	13,1	30,9	6,1	10,7	52,7	5,6	11,9	41,8
	0-40	7,6	9,6	31,7	9,3	8,5	46,6	8,4	9,1	39,1
НІР0,5		2,45	1,62	2,26	2,22	1,92	2,86	2,50	2,34	2,54

Рис. 2.1 Динаміка гідролітичних ферментів в чорноземах під різним рослинним покривом

У свіжо відібраних зразках найбільшу протеолітичну активність має ґрунт під модриною. Під дубом і березою вона однакова - середня і з глибиною зменшується.

2.1.2 Активність окислювально-відновних ферментів у чорноземах під різним рослинним покривом

Ферменти, віднесені до класу оксидоредуктаз, каталізують окислювально-відновні реакції, що відіграють провідну роль у біохімічних процесах у клітинах живих організмів, а також у ґрунті. Окислювально-відновні реакції є основною ланкою у процесі синтезу гумусових речовин у ґрунті. Оксидоредуктази беруть участь в утворенні солонців у засолених ґрунтах та у цілому ряді інших процесів у ґрунті. Найбільш поширені у ґрунтах такі оксидоредуктази, як каталази, дегідрогенази, пероксидази, поліфенолоксидази та інші, активність яких є важливим показником біологічної активності ґрунтів, а також генезису ґрунтів.

Нами були вивчені такі ферменти, як: дегідрогеназа, нітратредуктаза та нітритредуктаза в чорноземі типовому під різним рослинним покривом у свіжо-відібраних та реанімованих зразках.

Дегідрогенази - ферменти, що беруть участь у процесі дихання. Вони відщеплюють водень від окислених субстратів. Одні дегідрогенази можуть переносити водень безпосередньо на молекулярний кисень, інші - тільки на якісь інші акцептори, наприклад, метиленову синь.

Процеси дегідрування можуть протікати за наступною схемою:

АН2 + В ==дегідрогеназа А + ВН2.

Дегідрогенази розповсюджені дуже широко. Їх дія - показник біологічної активності ґрунту. Основним методом виявлення дегідрогеназ є відновлення індикаторів з низьким редокспотенціалом типу метиленової сині за рахунок дегідрування відповідних субстратів. У ґрунті субстратами дегідрування можуть бути неспецифічні органічні сполуки (вуглеводи, органічні кислоти, амінокислоти, спирт, жир, феноли та ін.) і специфічні сполуки (гумусові речовини) [38].

Вивчення дегідрогеназної активності показало, що вона дещо більша в чорноземі під деревною та трав`янистою рослинністю влітку - 13,3 під перелогом, проти 10,3 - весною, 9,0 - 7,2 у чорноземах під деревними насадженнями влітку, проти 7,6 - 5,2 мг субстрату / 10г ґрунту.

Таким чином, ріст дегідрогеназної активності характерний для літа, де показники її вищі в порівнянні з весною, за винятком чорнозему під насадженнями дубу - де вона вища весною - 10,9, проти 8,1мг субстрату / 10г ґрунту влітку.

Аналізуючи активність дегідрогенази в чорноземі під лісовими насадженнями можна побудувати наступний ряд: дуб > береза > сосна > смерека > модрина - весною, і влітку: береза > дуб > сосна > смерека > модрина, що відображає процеси синтезу гумусових компонентів ґрунту, в основі яких лежать окислювально-відновні процеси. Отже, можна припустити, що процеси гумусоутворення протікають найбільш інтенсивно в чорноземі під насадженнями дубу, берези та у варіанті перелогу - під трав`янистою рослинністю.

З рисунку 2.2 бачимо, що сільськогосподарське використання чорноземів (рілля), знижує активність дегідрогеназ - 6,8мг субстрату / 10г ґрунту. З глибиною дегідрогеназна активність ґрунту зменшується.

Аналізуючи вміст дегідрогенази в чорноземі під різними рослинами весною, можна сказати, що активність цього ферменту досить висока у всіх варіантах. Особливо виділяється чорнозем під дубом і перелогом.

Взагалі, можна сказати, що чорнозем типовий має досить високу активність дегідрогенази. Можливо, це обумовлено інтенсивністю протікання процесів гуміфіксації в літній період та оптимальними умовами, що склалися в цьому ґрунті.

Виявлено, що дегідрогеназна активність найбільша в ґрунті під перелогом та листяними породами: березою (12,8), дубом (11,6), мінімальний вміст - під шпильковими породами: сосною (7,9), смерекою (6,7) та модриною (6,3). З глибиною активність знижується.

Процеси відновлення нітратного азоту в ґрунті до аміаку каналізують нітрат- та нітритредуктази. Нітратредуктаза діє на відновлений НАД як донор водню і переносить його до кисню нітратів, перетворюючи їх в нітрити:

НАД*Н2 + NО3 > НАД + NО2 +Н2О

Найбільшою активністю нітратредукуючих ферментів характеризується чорнозем під трав`янистою рослинністю (переліг - 1,5), а також в ріллі - 1,1, можливо, через незадовільний обробіток ґрунту. Вниз по профілю активність ферменту закономірно збільшується, за винятком ґрунту ріллі.

Таблиця 2.2 Динаміка активності окислювально-відновних ферментив у чорноземах під різним

	Вариант	Активність окислювально-відновних ферментів
Вариант	Глубина
	отбора	Весна	Літо	Середнє
	см.	Нітратред	Нітритред	Дегидро	Нітратред	Нітритред	Дегидро	Нітратред	Нітритред	Дегидро
		мг субстрату / 10г почвы	мг субстрату / 10г почвы	мг субстрату / 10г почвы
Дуб	0-20	0,1	8,3	13,0	0,9	5,3	10,2	0,5	6,8	11,6
	20-40	0,3	11,3	8,8	1,2	5,5	5,9	0,8	8,4	7,3
	0-40	0,2	9,8	10,9	1,1	5,4	8,1	0,6	7,6	9,5
Береза	0-20	1,0	8,3	12,3	0,6	2,5	13,3	0,8	5,4	12,8
	20-40	0,9	3,5	3,0	0,4	2,0	4,7	0,7	2,8	3,8
	0-40	1,0	5,9	7,6	0,5	2,3	9,0	0,7	4,1	8,3
Сосна	0-20	0,6	7,5	7,4	0,5	5,5	8,5	0,5	6,5	7,9
	20-40	0,3	4,3	5,4	0,5	4,5	6,3	0,4	4,4	5,8
	0-40	0,4	5,9	6,4	0,5	5,0	7,4	0,5	5,4	6,9
Смерека	0-20	0,5	6,8	6,10	0,4	4,4	7,3	0,5	5,6	6,7
	20-40	0,2	3,0	4,30	0,4	3,5	5,4	0,3	3,3	4,9
	0-40	0,4	4,9	5,20	0,4	4,0	6,4	0,4	4,4	5,8
Мордрина	0-20	0,4	8,0	6,0	0,5		6,7	0,4	4,0	6,3
	20-40	0,8	5,0	4,5	0,7	1,0	7,6	0,8	3,0	6,0
	0-40	0,6	6,5	5,2	0,6	0,5	7,2	0,6	3,5	6,2
Переліг	0-20	1,8	4,3	14,5	2,4		16,6	2,1	2,1	15,5
	20-40	0,7	6,0	6,1	0,6	5,5	10,0	0,6	5,8	8,0
	0-40	1,2	5,1	10,3	1,5	2,8	13,3	1,4	3,9	11,8
Рілля	0-20	1,1	6,0	9,3	1,1		8,7	1,1	3,0	9,0
	20-40	1,3	7,3	4,3	1,1	2,5	4,9	1,2	4,9	4,6
	0-40	1,2	6,6	6,8	1,1	1,3	6,8	1,1	3,9	6,8
НІР0,5		0,09	0,70	1,79	0,20	0,70	1,00	0,16	0,63	0,49

Рис. 2.2 Динаміка гідролітичних ферментів в чорноземах під різним рослинним покривом

Аналізуючи її активність в чорноземі під лісовими насадженнями, можна побудувати наступний ряд весною: береза > модрина > сосна > смерека > дуб, а влітку: дуб > модрина > сосна > смерека > береза.

Подальше відновлення нітритів до аміаку каталізують нітритредуктази:

7НАД(Ф)*Н2 + NО2 > 7НАД(Ф) + NН4ОН + Н2О

Найбільшою нітритредукуючою активністю, як бачимо, характеризується чорнозем під дубом (9,8), майже в 2 рази нижча під модриною, березою, сосною і смерекою (6,5 - 5,9). Влітку активність нітритредуктаз майже в 2 - 3 рази менша у всіх варіантах. Не виявлена вона в шарі 0-20см в чорноземі під модриною, перелогом, що, можливо, можна пояснити посушливим літом.

2.2 Біологічна активність чорноземів типових під різним рослинним покривом за інтенсивністю виділення СО2

Визначення показників мікробіологічної трансформації органічної речовини ґрунту дає змогу враховувати інтенсивність і напрямок ґрунтових процесів, а відповідно більш точно визначити зміни в розвитку ґрунтів під дією антропогенного навантаження. Потреба у такому експериментальному моніторингу гостро відчувається у зв'язку з природним плануванням і оцінкою ґрунтового покриву.

У цій роботі ми спробували оцінити біологічну активність чорноземів типових під різним рослинним покривом (деревним, трав'яним та в агроценозах) за інтенсивністю виділення ґрунтами СО2.



Аналізуючи отримані дані слід відмітити, що біологічна активність знижується з глибиною по усіх варіантах досліду, що пов'язано з наявністю та доступністю мікроорганізмам органічних залишків. За зростанням інтенсивністю виділення СО2 (у грамах СО2 на кілограм повітряно-сухого ґрунту за добу) варіанти досліду можна розташувати у наступній послідовності: сосна - 0,35, дуб - 0,37, смерека - 0,37, модрина - 038, береза - 0,40, переліг - 0,42, рілля - 0,47.

Щодо впливу деревної рослинності на біогенність чорнозему типового глибокого відмітимо, що практично усі варіанти мають майже однаковий високий рівень інтенсивності мінералізації, але слід зазначити, що інтенсивність виділення СО2 ґрунтами під деревною та трав'яною рослинністю дещо нижча ніж у варіанті з ріллею. Це дає змогу говорити про процеси дегуміфікації та мінералізації під деревними та трав'яними фітоценозами дещо уповільнюються, а відповідно і про доцільність проведення заходів по виведенню ерозійно-небезпечних ґрунтів із розряду орних під заліснення та залуження.

РОЗДІЛ III. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

Географічне розташування зони Лісостепу та особливості її природно-ресурсного потенціалу зумовлюють визначальну роль аграрного сектору в економічному розвитку регіону. Завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам, можливий інтенсивний розвиток сільськогосподарської галузі. Проте, надмірне антропогенне навантаження на земельні ресурси в більшості областей Лісостепу призвело до порушення оптимальних, екологічно обґрунтованих нормативів співвідношення земельних угідь. Можна вважати оптимальним, коли відношення дестабілізуючих чинників (рілля, сади) до стабілізуючих (природні кормові угіддя, ліси, лісосмуги) не перевищує одиниці. До цього розрахунку не входять урбанізовані і техногенно змінені території. Це означає, що розораність території повинна становити для лісостепової зони України 40--45% від загальної площі.

Водночас, аналіз нинішнього використання земельного фонду сільськогосподарського призначення зони Лісостепу свідчить про те, що близько 82% сільськогосподарських угідь складає рілля, тобто земля, яка знаходиться в постійному активному сільськогосподарському використанні, і лише 18% угідь _ це пасовища, сіножаті, багаторічні насадження та інші угіддя, тобто наявна невідповідність нинішньої структури угідь щодо оптимальних екологічно обумовлених параметрів.

Скорочення площі ріллі не призведе до зменшення обсягів виробництва товарної рослинницької продукції, якщо буде наведений елементарний господарчий порядок у використанні земель, що залишаються в інтенсивному обробітку. Виведення з інтенсивного сільськогосподарського використання малопродуктивних земель (деградованих, малорозвинених, низько-технологічних тощо) обумовлює не тільки зменшення екологічного ризику, а й оптимізує використання коштів, ресурсів праці. Світовий досвід показує, що підвищення ефективності сільського господарства можливе лише за умов інтенсивного використання високо родючих ґрунтів і за рахунок зниження вкладень у малопродуктивні землі.

Неодмінною умовою ведення високопродуктивного, конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва є запобігання деградаційним процесам, проведення заходів для збереження і підвищення родючості ґрунтів, що значною мірою визначається характером використання земель.

У процесі реформування земельних відносин значно зросли кількість і різноманітність аграрних підприємств, землевласників та землекористувачів, що значно ускладнило регулювання земельних відносин і призвело до порушення внутрішньогосподарського землевпорядкування, а в деяких випадках _ до подрібнення земельних масивів. Сільськогосподарське землекористування повинне забезпечувати економічну доцільність, розширене відтворення родючості й у цьому розумінні воно має бути ґрунтозахисним.

Така постановка проблеми вимагає дотримання реальних принципів оптимізації землекористування. Кожна система землеробства повинна бути обґрунтована екологічно, тобто відповідати ґрунтово-природному комплексу, який включає також локальні геоморфологічні та біогеохімічні особливості місцевості.

Така система повинна:

-- включати комплекс ґрунтово-меліоративних заходів (агротехнічні, агрохімічні або біологічні), спрямованих на забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту;

-- базуватись на використанні прогресивних технологій (зміна сортів і дотримання сівозмін, управління режимами ґрунту, врахування погодних умов);

-- здійснюватися з дотриманням агротехніки, технології.

Одним із основних завдань для оптимізації структури земельних угідь є виведення з обробітку малопродуктивних орних земель. Зменшення площі орних земель в областях Лісостепу повинно здійснюватись з урахуванням екологічних і економічних чинників. З метою поліпшення організації використання сільськогосподарських угідь, охорони й відтворення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва та на виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" Міністерством аграрної політики України і Українською академією аграрних наук видано спільний наказ від 03.04.2000 № 26/33 "Про першочергові заходи щодо удосконалення землекористування", яким передбачено провести вилучення малопродуктивної ріллі з активного обробітку з урахуванням природних, економічних умов підприємств регіону та даних агрохімічної паспортизації. Відповідно до цього вилученню з орних земель і переведенню в інші категорії угідь підлягають такі землі (табл. 3.1).

Згідно із Земельним Кодексом України (2001 р.), до деградованих земель відносяться земельні ділянки з ґрунтами еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю, забрудненими хімічними речовинами, порушеними зсувами, карстоутворенням тощо. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їхнє господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Таблиця 3.1 Переведення ріллі у природні кормові угіддя та заліснення в зоні Лісостепу, площа, тис. га

Області	Еродовані схили 3° і більше	Малопродуктивні землі	Водоохоронна зона	Засолені	Інші	Всього	Відсоток до землі в обробітку
Вінницька	394,3	31,5	14,9	--	19,6	460,3	26,6
Київська	83,9	І45,7	60,1	1,7	49,8	341,2	24,3
Черкаська	178,6	40, і	52,0	3,1	40,9	314,7	24,5
Полтавська	90,5	189,2	85,7	6,4	87,9	459,7	25,4
Харківська	253,5	86,2	57,1	25,6	63,1	485,5	24,8
Сумська	92,6	91,5	65,2	0,7	87,2	337,2	25,6
Хмельницька	349,8	--	--	--	23,9	373,7	29,9
Тернопільська	І95,2	--	19,0	--	26,8	241,0	27,6
Чернівецька	77,2	--	--	--	--	77,2	22,7
Всього в Лісостепу	1715,6	584,2	354,0	37,5	399,2	3090,5	25,8

Першочерговому вилученню підлягають деградовані землі. Вилучення схилових земель з інтенсивного обробітку з метою створення на них сінокосів та пасовищ _ це один із ефективних заходів покращення кормової бази тваринництва, а також і засіб підвищення протиерозійної стійкості еродованих агроландшафтів та суттєвого покращення показників родючості еродованих ґрунтів. Після такої трансформації с.-г. угідь (табл. 3.2) в Лісостепу в інтенсивному обробітку залишиться 8871 тис.га найпродуктивніших земель (з обробітку буде виведено 3090 тис.га), а розораність угідь становитиме 61%. На цій ріллі шляхом запровадження сучасних технологій вирощування с.-г. культур необхідно сконцентрувати наявні енергетичні, матеріальні та трудові ресурси для виробництва потрібної кількості якісної продукції. Як показали дослідження наукових установ, зниження в агроландшафтах розораності земельного фонду від 80--90 до 50--60% і збільшення частки природних фітоценозів (луків, лісових насаджень) до 25--30% сприятиме значному скороченню ерозійних процесів та підвищенню продуктивності агрофітоценозів. Дослідженнями Інституту землеробства УААН встановлено, що при залісненні агроландшафту до 2% втрати поверхневими стоками становлять: азоту -- 5,0; фосфору -- 0,12; калію -- 0,91 кг/га. Збільшення заліснення території до 27% сприяє різкому зменшенню винесення цих елементів. І навпаки, за збільшення в агроландшафті частки ріллі втрати з поверхневими стоками ґрунту й поживних речовин підвищуються прямо пропорційно. Так, за розораності території землекористування до 50% винесення азоту за межі водорозділу було у сім разів, а фосфору -- вдвічі більшим порівняно до водорозділу з 20%-ю розораністю.

Матеріали наукових досліджень однозначно свідчать, що із збільшенням крутизни схилів ступінь еродованості ґрунтів підвищується (табл. 3.3). Схили крутизною понад 3° еродовані більше як на 80%, а змив ґрунту становить більше 10 т/га. Така кількість ґрунту не може бути компенсована шляхом ґрунтоутворюючого процесу.

Таблиця 3.2 Оптимізація сільськогосподарського використання земельного фонду в Лісостепу, тис. га

Область	Всього землі	У тому числі сільськогосподарські угіддя	3 них ріллі	Розораність, %	Переводиться у природні кормові угіддя і заліснення	Залишається в ріллі, в усіх категоріях господарств	Розораність, %
Вінницька	2649,2	2020,1	1730,6	85,7	460,3	1270.3	62,9
Київська	2895,7	1684,3	1402,4	83,3	341,2	1061,2	63,0
Черкаська	2091,6	1456,3	1283,6	88,1	314,7	968,9	66,5
Полтавська	2875,0	2186,5	1809,2	82,7	450,7	1349,5	61,7
Харківська	3141,8	2422,6	1957,3	80,8	485.5	1471,8	60,7
Сумська	2383,2	1710,6	1318,2	77,1	337,2	981,0	57,3
Хмельницька	2062,9	1569,1	1247,5	79,5	373,7	873,8	55,7
Тернопільська	1382,4	1055,7	872,4	82,6	241,0	631,4	59,8
Чернівецька	809,6	475,0	340,4	71,7	77,2	263,2	55,4
Всього по Лісостепу	20 291,4	14 580,2	11 961,6	82,0	3090,5	8871,1	60,8

Таблиця 3.3 Поширення еродованих земель на схилах різної крутизни (% від загальної площі схилів) і втрати ґрунту на них, т/га

Крутизна схилів, град.	Нееродовані ґрунти	Еродовані ґрунти	Всього еродованих ґрунтів	Втрати ґрунту з 1га площі схилів
		слабо	середньо	сильно
0--1	83,75	15,16	1,02	0,07	16,25	1.07
1--3	35,59	52.62	10,86	0,57	64,05	8,2
3--5	59,92	59,92	20.71	3,05	83,68	10,01
5--7	3.91	32,6	57.79	5,7	96,09	22,1
5--7	--	14,94	63,83	21,23	100,0	30,8
10--12	--	4,56	51,92	21,23	100,0	38,9
Понад 12	--	--	58,45	41.55	100.0	39,2

Усі ці дані свідчать про те, що з економічної й екологічної точок зору невигідно і нераціонально щороку обробляти схили крутизною понад 3°. Вони підлягають обов'язковому вилученню з обробітку. При цьому найдоцільніше буде відвести їх під постійне залуження або заліснення.

Виведення земель з інтенсивного обробітку дасть змогу в межах України значно зекономити енергетичні матеріально-технічні та трудові ресурси на загальну суму близько 1,5--2 млрд. ум. од., а також приблизно удвічі зменшити екологічні збитки, які за попередніми оцінками щорічно становлять близько 7--8 млрд. ум. од.

чорнозем фітоценоз грунт

РОЗДІЛ IV. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗЕМЛЕУСТРІЙ»

Закон України від 22.05.2003 року №858-IV «Про землеустрій» розроблено згідно з вимогами пункту 4 розділу IX Прикінцевих положень Земельного кодексу України.

Основна мета Закону - забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. У Законі визначаються соціально економічні та екологічні заходи, спрямовані на регулювання земельних відносин і раціональну організацію території адміністративно територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Завдання Закону - визначення та регулювання правових, екологічних, соціальних і організаційних засад при здійсненні землевпорядної діяльності й спрямування його на забезпечення раціонального, економічно збалансованого використання земель, створення сприятливого, екологічно безпечного довкілля та поліпшення ландшафтів. Закон передбачає роль землеустрою, який виконуватиме технологічну функцію, виходячи з конкретних ландшафтних умов щодо спеціалізації сільськогосподарського виробництва, способів використання с.-г. угідь власниками землі та землекористувачами. Цей Закон визначає організаційно-правові, економічні та соціальні основи створення раціональних за розмірами землеволодінь і землекористувань товарних с.-г. підприємств.

У процесі виконання Закону України «Про землеустрій» будуть реалізовані основні принципи і напрями землеустрою, які ґрунтуються на положеннях Земельного кодексу та інших нормативно-правових актів у галузі земельного законодавства, а саме: забезпечення соціальної функції землеволодінь і землекористувань; створення юридичних, територіальних та еколого-економічних умов щодо реалізації громадянами України прав на земельні ділянки; досягнення комплексності розвитку територій, вивчення й організація використання їх як сукупності складних природних і антропогенних екосистем; пріоритетність сільськогосподарського землеволодіння та землекористування; забезпечення рівних умов розвитку різних форм господарювання на землі;недопустимість вилучення для несільськогосподарських потреб особливо цінних продуктивних земель; забезпечення раціонального землекористування та охорони земель.

Відповідно до статті 50 Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26.05.2004 року № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Постановою визначено випадки, коли проект відведення земельної ділянки не розробляється, на основі яких документів розробляється проект і хто має право на виконання проектних робіт.

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ЗЕМЕЛЬ»

Більшість земель України використовуються в різних сферах виробничої діяльності і піддаються систематичному антропогенному впливу. Як свідчить практика, саме найактивніше використовувана частина земельного фонду загрозливо деградує і потребує принципово нових законодавчих заходів щодо їх охорони, які б дали можливість усунути негативні тенденції у зміні якісного стану земельних ресурсів країни. Виникла нагальна потреба у законодавчому вирішенні питань раціонального використання земель та всебічної їх охорони.

Закон України від 19.06.2003 року № 962-IV «Про охорону землі» і спрямований на регулювання правовідносин у сфері охорони й ефективного та раціонального використання земель, відтворення їхньої родючості й інших корисних властивостей, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву з метою ефективного розв'язання завдань продовольчої та екологічної безпеки життєдіяльності суспільства, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України.

У законі визначено:

1) основні напрями охорони та екологічного захисту земель;

2) компетенцію органів державної влади й органів місцевого самоврядування у сфері охорони земель;

3) обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів;

4) нормативи в галузі охорони земель;

5) порядок фінансування заходів щодо охорони та раціонального використання земельних ресурсів;

6) види стимулювання заходів щодо охорони та еколого безпечного використання земель і підвищення родючості ґрунтів;

7) відповідальність за порушення законодавства про охорону земель;

8) основні напрями міжнародного співробітництва у сфері охорони земель.

У постанові Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 681 «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель», прийнятій відповідно до статті 26 вказаного Закону, визначаються принципи й критерії районування (зонування) земель, тематичне навантаження схем (карт), замовники робіт з районування та строки їх виконання.

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ»

Самовільне зайняття земельних ділянок, псування сільськогосподарських угідь, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, приховування від обліку та реєстрації - такий далеко неповний перелік найбільш поширених порушень земельного законодавства. І причина цього - відсутність належного правового поля.

До прийняття Закону України від 19.06.2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» така важлива функція держави, як контроль за використанням та охороною основного національного багатства, здійснювалася у порядку, передбаченому тимчасовим положенням про порядок здійснення органами Держкомзему державного контролю за використанням та охороною земель (наказ Держкомзему від 29.07.1993 року № 65) і, звичайно, це не давало можливості ефективно протидіяти тим численним порушенням, що мають місце при використанні земельних ділянок їхніми власниками та користувачами.

Мета Закону - вдосконалення порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, запобігання правопорушенням у галузі земельних відносин, а також правове забезпечення вжитих заходів щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства. Завдання Закону полягає у забезпеченні дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, власниками землі та землекористувачами вимог земельного законодавства, а також в ефективній і високоякісній реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель. Закон є основним правовим актом діяльності Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, яка була утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року № 1958 «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель».

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОЦІНКУ ЗЕМЕЛЬ»

Закон України від 11.12.2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» є одним із базових у сфері ринкових відносин в Україні. Він врегульовує проведення оцінки земель в Україні згідно з нормами Земельного кодексу України і Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про плату за землю», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з дотриманням положень міжнародних стандартів оцінки. Цей закон визначає засади проведення оцінки земель, вимоги до відповідної технічної документації, яка розробляється під час проведення оцінки земель, права, обов'язки та відповідальність учасників земле оціночного процесу, роль держави в земле оціночній діяльності. Закон дає змогу вдосконалити державну політику щодо плати за використання земель, зокрема запровадженню системи іпотечного кредитування. Правові результати Закону полягають, насамперед, у правовому врегулюванні питань професійної оцінки земель, що різко звузить можливість некваліфікованої або недобросовісної оцінки земель.