Проектування сивозміни на каштанових грунтах в степових районах України

Очищення насіннєвого матеріалу від насіння бур'янів проводять на спеціальних зерноочисних машинах. При цьому беруть до уваги фізичні властивості насіння культурних рослин і бур'янів: парусність, розміри (довжину, ширину, товщину), питому масу, форму і особливості поверхні, наявність придатків. Найбільше уваги слід приділяти очищенню зерна від специфічних важковідокремлюваних бур'янів (наприклад, ячменю від редьки дикої, люцерни і конюшини - від повитиці, проса-від мишію і плоскухи тощо).

Відокремлене при очищенні насіння бур'янів знищується, а зернові відходи згодовують тваринам в розмеленому вигляді.

Запобіжні заходи, спрямовані щодо занесення насіння бур'янів на поля з гноєм. Насіння і плоди бур'янів не повністю втрачають життєздатності при згодовуванні тваринам. Це і визначає їх накопичення в пометі та гної. Життєздатність насіння і плодів бур'янів у гної можна істотно знизити дотриманням певного режиму його зберігання. Спочатку гній складають у місцях зберігання пухкими шарами. Через півтора-два тижні температура його підвищується до 65 - 70°С. Потім гній ущільнюють, витримують 5 - 6 міс і використовують у напівперепрілому стані після повної або майже повної загибелі насіння бур'янів. Рідкий і напіврідкий гній містить значно менше насіння бур'янів, ніж підстилковий. Але для очищення від насіння і гельмінтів його витримують у відкритих заглиблених сховищах близько півроку.

Слід проводити також очищення поливної води від насіння бур'янів при зрошенні. Для запобігання потраплянню насіння у поливну воду береги каналів систематично обкошують до цвітіння бур'янів або знищують останні гербіцидами. Насіння, яке попало у поливну воду, вловлюється у відстійниках, обладнаних густими металевими сітками. Такі самі сітки ставлять на забірних рукавах дощувальних установок. Слід зазначити, що засміченості поливної води насінням бур'янів легше запобігти, ніж потім очищати її від них.

Знищення бур'янів на необроблюваних землях проводиться методом підкошення їх до цвітіння. Дороги, крім того, слід час від часу неглибоко переорювати. В яругах, балках, по берегах водойм доцільно висівати сумішки бобових і злакових багаторічних трав. Через 1--2 роки вони створюють щільний трав'яний покрив, який зменшує забур'яненість цих земель і дає при скошуванні додатковий урожай грубих кормів.

Своєчасна сівба, способи сівби і норми висіву. Так, сівба в оптимальні строки районованими сортами та гібридами забезпечує появу дружних сходів культур, чим створюються несприятливі умови для бур'янів. Запіз нення із сівбою погіршує розвиток культурних рослин, що зумовлює кращий ріст і розмноження бур'янів.

Дуже важливий і вибір способу сівби культури. При суцільній сівбі насіння культури більш рівномірно розміщується на площі, бур'яни пригнічуються. На широкорядних посівах створюються кращі умови для бур'янів, але ефективніше, ніж при суцільному способі сівби, вони знищуються під час догляду за посівами.

Норму висіву на більш забур'янених полях при суцільному посіві сільськогосподарської культури доцільно збільшити на 10--15%.

Своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля також запобігає засміченню полів. При запізненні із збиранням достигле насіння бур'янів обсипається і поповнює його запаси в ґрунті. Якщо збирання врожаю почати дещо раніше роздільним способом, то недостигле насіння багатьох видів бур'янів потрапляє в зерно і потім видаляється при очищенні.

На забур'янених полях необхідно збирати зернові хліба на низькому зрізі (10--12см), бо в стерні можуть залишитися непідрізані низькорослі бур'яни і закінчити свій розвиток. Комбайни при цьому необхідно обладнувати зерновловлювачами.

Додержання чергування культур у сівозмінах створює несприятливі умови для проростання бур'янів певних біологічних груп, пристосованих до окремої культури або групи культур. Наприклад, у повторних посівах озимих складаються сприятливі умови для розвитку зимуючих і озимих бур'янів (грицики, підмаренник чіпкий, кучерявець Софії, мак польовий тощо), які сходять восени і продовжують розвиватися навесні і влітку. Якщо після перших озимих вирощуються ярі культури, то ці бур'яни будуть знищені передпосівним обробітком.

При своєчасному збиранні, наприклад, кормових культур (озимого ріпака, озимого жита, пшениці тощо) багато бур'янів не встигають репродукувати насіння, що запобігає засмічуванню ґрунту.

Забур'яненість полів значно зменшується при введенні в сівозміну просапних культур (за умови ретельного догляду за ними). Посіви культур у сівозміні не засмічуються такими шкідливими бур'янами, як вовчок соняшниковий та іншими, насіння яких довго зберігає життєздатність у ґрунті.

Карантинні заходи спрямовані на запобігання занесенню на поля особливо шкідливих, відсутніх або обмежено поширених на конкретній території бур'янів, які включені в перелік карантинних об'єктів, із-за кордону (зовнішній карантин) або в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній карантин). Кількість бур'янів, внесених до списку карантинних, не постійна.

До групи бур'янів зовнішнього карантину належать амброзія приморська (Ambrosia maritima L.), бузинник пазушний (Iva axillaris Pursh.), паслін королівський (Solanum elaegni-folium Cav.), соняшник однорічний (Helianthus annus L.), всі види стриги (Striga sp. sp.).

До групи бур'янів внутрішнього карантину на Україні належать амброзія полинолиста (Ambrosia artemisii folia L.), гірчак степовий звичайний (Acroptilon repens L.), повитиці (Cus-cuta sp.), паслін дзьобастий (Solanum rostratum), ценхрус малоквітковий (Cenchrus pauciflorus Benth.).

Для профілактики карантинних бур'янів потрібно систематично оглядати сільськогосподарські угіддя, скрізь знищувати карантинні рослини до цвітіння. Суворо заборонено використовувати посівний матеріал, а також перевозити зернову продукцію, засмічену насінням карантинних рослин. Зернові відходи, засмічені насінням карантинних бур'янів, перед згодовуванням тваринам слід ретельно розмелювати, грубі (полову, солому) - запарювати, а непридатні для сільськогосподарського використання - спалювати. Машини і знаряддя, які працювали на полях, засмічених карантинними бур'янами, треба негайно і ретельно почистити. Після знищення карантинних бур'янів за полем протягом 2- З років систематично наглядають, щоб впевнитися, що бур'яни знищено повністю.

5.2 Система винищувальних заходів захисту від бур'янів

Ці заходи боротьби з бур'янами спрямовані на знищення вегетуючих і проростаючих бур'янів на сільськогосподарських угіддях та на очищення ґрунту від насіння бур'янів і органів вегетативного розмноження.

За механізмом дії на рослини винищувальні заходи поділяють на фізичні, механічні, хімічні, біологічні та комплексні.

Фізичні заходи боротьби полягають в тому, що бур'яни, їх насіння і органи вегетативного розмноження знищують, створюючи несприятливі для них умови зовнішнього середовища, яких досягають за допомогою стерилізації ґрунту парою чи електрообігрівом (часто в умовах тепличного господарства), затопленням в чеках (наприклад, при вирощуванні рису), відкритим полум'ям (культиваторами-вогнеметами), осушенням території, вкриванням ґрунту інертними мульчуючими матеріалами (солома, тирса, торф, чорна поліетиленова плівка тощо) і, нарешті, за допомогою електромагнітного поля надвисокої частоти, яке різко підвищує температуру рослинного об'єкта і спричинює його загибель.

При застосуванні механічних заходів боротьби вирішальна роль належить системі обробітку ґрунту в поєднанні з сівозмінами. Під час обробітку ґрунту, крім знищення бур'янів, виконується також багато інших завдань (регулювання водного, повітряного, поживного режимів тощо).

Від насіння бур'янів грунт можна очищати двома способами: методом провокації і заорюванням насіння на значну глибину.

Суть першого методу полягає в тому, що для проростання насіння бур'янів, яке міститься у верхньому шарі ґрунту, створюються сприятливі умови, а знищення проростків здійснюють наступними обробітками.

Велике значення має зяблевий обробіток ґрунту. При лущенні поля знищуються бур'яни, які не закінчили вегетацію, провокується проростання насіння бур'янів у ґрунті, виснажуються органи вегетативного розмноження бур'янів, які знищуються наступними культиваціями або оранкою.

Передпосівний обробіток ґрунту спрямований на провокацію сходів і виснаження кореневої системи багаторічних бур'янів у весняний період.

Під ранні ярі культури (віковівсяну сумішку, ячмінь, овес, горох та ін.) передпосівний обробіток починають з боронування або вирівнювання поверхні ґрунту шлейф-боронами або вирівнювачами. Перед сівбою поле обробляють культиваторами з підрізувальними робочими органами в агрегаті із зубовими боронами.

Можливостей для знищення бур'янів значно більше при застосуванні системи передпосівного обробітку під пізні ярі культури, під які проводять кілька обробітків культиваторами на різну глибину. Прискорити появу сходів бур'янів можна за допомогою ущільнення ґрунту котками після культивації.

Знищення бур'янів паровим обробітком ґрунту. При різноглибинному обробітку чистого пару у весняно-літній період створюються сприятливі водно-повітряний і тепловий режими, що сприяє проростанню насіння бур'янів. Культивації частіше слід робити в першій половині літа, коли бур'яни проростають інтенсивніше і менше висушується грунт. У другій половині літа культивації можна замінити хімічним прополюванням.

Знищення бур'янів у посівах. У комплексі агротехнічних заходів боротьби з бур'янами в посівах сільськогосподарських культур важливе місце відводиться боронуванню, розпушуванню міжрядь просапних культур, підгортанню тощо. Боронування проводять до і після з'явлення сходів культурних рослин. Міжрядні обробітки проводять у посівах просапних (соняшнику, кукурудзи, буряків, овочевих) і зернових культур (проса, гречки тощо), висіяних з широкими міжряддями. При міжрядних обробітках знищуються не тільки малорічні, а й багаторічні бур'яни. У посівах кукурудзи, картоплі, соняшнику, частково і цукрових буряках у певні фази їх розвитку бур'яни присипаються в рядках при підгортанні культур і гинуть під шаром ґрунту.

При другому методі очищення насіння бур'янів або зовсім не проростає, або проростки з нього гинуть, не досягаючи поверхні ґрунту в зв'язку з обмеженими запасами поживних речовин в ендоспермі. Завдяки цьому методу частина насіння втрачає життєздатність, а частину живого насіння можна вигорнути у верхній шар ґрунту в період, зручний для його провокації до проростання та знищення.

Механічними заходами знищують і багаторічні бур'яни. Для цього розроблено цілу низку методів: механічне вичісування, удушення, висушування, виморожування, виснаження тощо.

Метод вичісування застосовують для бур'янів, які мають міцне на розрив кореневище, розміщене у верхній частині орного шару ґрунту. За такого способу кореневища витягають з ґрунту пружинними культиваторами на край поля і спалюють. Недоліком цього методу є те, що частина кореневищ залишається в розпушеному ґрунті, розтягується по полю культиваторами, швидко відростає і добре розмножується. Тому значного поширення у виробництві цей метод не знайшов.

Більш надійним у боротьбі з кореневищними бур'янами, зокрема з пирієм, є метод удушення. Він полягає в тому, що під час перехресного обробітку поля важкими дисковими боронами з добре загостреними робочими органами кореневища розрізаються на невеличкі частинки. При відростанні з них «шилець» дискування повторюють. Після повторної появи сходів пирію у вигляді «шилець» їх глибоко заорюють плугами, на яких передплужники встановлені нижче глибини дискування. Якщо на загорненій глибоко у ґрунт частині кореневища з'являється другий проросток, то він також гине, не досягнувши поверхні ґрунту.

Метод висушування (перегару) застосовують у південних районах України. У системі парового або раннього зяблевого обробітку кореневища бур'янів виорюються у верхній шар ґрунту, де вони протягом 25 - 30 днів висихають. За спекотної і сухої погоди за допомогою цього методу можна майже повністю звільнитися від кореневищ свинорию пальчастого. Однак в разі дощів цей метод не дає бажаних результатів.

Метод виморожування - подібний за технологією до попереднього, але кореневища гинуть у верхньому шарі від низьких температур у зимовий період.

Метод виснаження застосовують проти коренепаросткових бур'янів (осот рожевий і жовтий, березка польова та інших) коренева система яких містить значну кількість запасних поживних речовин. Пошкодження, які наносяться їй під час обробітку, стимулюють пробудження великої кількості нових придаткових бруньок, які проростаючи, виснажують бур'яни. Цей процес значно прискорюється при систематичному підрізуванні пагонів і фотосинтетичного апарату (розеток) бур'янів у фазі 3-4 листків і посилюється при збільшенні глибини підрізування паростків, що з'явилися, та подовженні післязбирального періоду, під час якого можна виконати пошаровий зяблевий обробіток. Чим довші відрізки коренів і паростків, тим більше пластичних речовин відчужується з ними.

Відрізки коренів, відокремлені від основної рослини, починають рости за рахунок запасних пластичних речовин. При з'явленні розеток цих бур'янів поле обробляють культиваторами або орють. Після пізньої оранки відрізки підземних органів коренепаросткових бур'янів, вигорнуті на поверхню грунту, гинуть в зимовий період при температурі мінус 8-10°С.

5.3 Система спеціальних заходів захисту від бур'янів

Біологічні заходи боротьби. Біологічні заходи ґрунтуються на використанні різних живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для знищення або зниження чисельності окремих видів бур'янів. Ними можуть бути бактерії, віруси, гриби, комахи, кліщі, нематоди тощо. Найчастіше в практичному землеробстві використовують комах і гриби, для яких бур'яни є джерелом поживи. Це стосується і заглушення бур'янів культурними рослинами. Метод цей екологічно чистий, перспективний і його можна використовувати там, де інші методи боротьби з бур'янами непридатні (на луках, пасовищах, посівах овочевих культур тощо).

Залежно від специфічності і спрямованості біологічну боротьбу з бур'янами можна розглядати в таких аспектах:

1. Використання комах, нематод та інших організмів, які живляться рослинами-бур'янами. Характерною особливістю їх є вузька спеціалізація до окремих рослин. Використання цих організмів має значення для боротьби з дуже злісними бур'янами, які важко знищуються агротехнічними чи хімічними способами (амброзія полинолиста, вовчок, гірчак повзучий, осот польовий, повитиця тощо).

2. Використання фітопатогенних мікроорганізмів та вірусів, які спричинюють захворювання окремих бур'янів. Це, насамперед, гриби. Так, гриб пукцинія уражує осот рожевий, гірчакова іржа - гірчак степовий повзучий - один з найшкідливіших багаторічних бур'янів Степу. Гриб фузаріум вовчковий, внесений у ґрунт при сівбі тютюну і махорки, уражує вовчок ще в стадії проростків. Досить ефективно діє цей гриб на посівах баштанних культур. У боротьбі з повитицями застосовують гриб альтернарія. У природних фітоценозах часто спостерігається ураження листя пирію і стоколосу - іржею, суцвіття вівсюга, мишію - сажкою. Більшість видів гриба - вузько специфічні і безпечні для культурних рослин.

3. Використання біогенних препаратів - продуктів біосинтезу мікроорганізмів, які токсично діють на окремі бур'яни.

Можливості біологічного методу поки що обмежені. Це пов'язано з тим, що не завжди вдається підібрати такі види організмів, які, стримуючи ріст і розвиток бур'янів, не шкодили б культурним рослинам. До недоліків методу належить і дуже вузький спектр дії цих організмів (у посівах, як правило, росте не один вид бур'янів), труднощі в доборі монофагів, практична неможливість керувати діяльністю біологічних заходів, уразливість бур'янів.

4. Використання для боротьби з небажаною водяною рослинністю деяких видів риб і птиці. Так, у боротьбі з дуже шкідливими бур'янами (бульбокомиш морський, очерет, рогіз) у водному середовищі використовують таких риб як амур білий та товстолобик, яких розводять у магістральних каналах, а іноді і рисових чеках. Зернівки проса рисового в чеках протягом осінньо-зимового періоду поїдають качки-крякви.

Фітоценотичні заходи. Використання в сівозміні культур, здатних пригнічувати бур'яни. За здатністю пригнічувати бур'яни культури умовно поділяють на такі групи:

1) висококонкурентоздатні -- озиме жито, озима пшениця, озимий ячмінь, озимий ріпак, коноплі, злаково-бобові сумішки на зелений корм;

2) середньоконкурентоздатні -- горох, люпин, гречка, овес, ячмінь, яра пшениця, тютюн, кормова капуста, соняшник;

3) слабоконкурентоздатні -- кукурудза, картопля, просо, сорго, цукрові буряки, льон, овочеві культури.

Комплексні заходи. Доведено, що кожен із наведених вище заходів не може дати ефективного очищення грунту від насіння та рештків рослин Тому ці заходи поєднують і вони дістали назву , як комплексні.

Головними складовими комплексних заходів боротьби з бур'янами залишаються обробіток ґрунту та сівозміни, тобто механічне та фітоценотичне знищення бур'янів.

У комплексі з ними застосовуються і всі інші заходи.

Поєднання хімічних і механічних заходів. Комплексне застосування цих методів посилює дію кожного з них і дає можливість ефективно боротися з багатьма бур'янами. Хімічні методи боротьби з бур'янами не тільки посилюють механічні, а й зменшують негативний вплив останніх на водний режим грунту і його структуру. Якщо частину обробітків грунту в чистому пару, спрямованих на боротьбу з бур'янами, замінити хімічним прополюванням, то це запобігатиме надмірним втратам вологи і зменшуватиме розпилювання грунту, що має велике значення у районах поширення вітрової ерозії.

У практиці часто поєднують механічні і біологічні заходи. За такого поєднання бур'яни активно знищуються або дуже послаблюються механічними заходами боротьби (оранкою, глибоким безполицевим розпушуванням чи поверхневим обробітком ґрунту), а створені таким чином належні умови для росту і розвитку дають змогу культурним рослинам успішно конкурувати з бур'янами, заглушуючи їх добре розвиненою надземною частиною.

Поєднання хімічних, механічних і біологічних методів дає можливість боротися з бур'янами протягом вегетаційного періоду, що й визначає його високу ефективність.

Отже, запровадження інтегрованої системи боротьби з бур'янами, заснованої на раціональному використанні відомих методів захисту посівів,-- реальний захід зменшення засміченості і підвищення культури землеробства.

5.4 Проектування інтегрованої системи захисту від бур'янів

З бур'янами складніше боротись в умовах зрошення, ніж при богарному землеробстві, оскільки кращий водний режим ґрунту сприяє тут дружнішому проростанню насіння бур'янів, посилює регенераційну здатність багаторічників, підвищує кущистість злаків та приживлення підрізаних бур'янів, прискорює їх ріст, сприяє утворенню великої кількості насіння.

В умовах зрошення, де відсутні чисті пари, основні заходи боротьби з бур'янами проводять в передпосівний і вегетаційний періоди та на час зяблевого обробітку ґрунту.

При зрошенні в посівах сільськогосподарських культур переважають пристосовані до перезволоження бур'яни, до яких серед малорічних належать просянки, щириці звичайна, біла та лободовидна, мишії сизий, зелений і жовтуватий, лобода біла, вівсюг, нетреба звичайна, паслін тощо, а серед багаторічних - осот рожевий, молокан татарський, березка, гірчак степовий звичайний тощо. При затопленні товстим шаром води в рисових чеках переважають просо куряче, рисове і крупноплідне та специфічні для чеків бур'яни - бульбокомиш, очерет, рогіз, частуха, ряска. У воді чеків розвивається також значна кількість водоростей. Усе це потребує більш цілеспрямованих дій у боротьбі з бур'янами на зрошуваних землях із використанням специфічних заходів.

Запобіжні заходи боротьби з бур'янами в умовах зрошення: знищення їх по берегах каналів, очищення поливної води від насіння бур'янів, очищення каналів від мулу, в якому накопичується значна кількість насіння і органів вегетативного розмноження бур'янів. Береги і дамби засівають багаторічними травами, які пригнічують бур'яни, або обсаджують їх деревними породами, що ефективно захищають ці гідроспоруди від заселення бур'янами.

По берегах тимчасових зрошувачів бур'яни до їх цвітіння систематично підкошують роторними косарками. Досить ефективним запобіжним заходом у боротьбі проти засмічення берегів каналів є застосування гербіцидів, якими обприскуються бур'яни до початку їх активного росту восени або рано навесні.

Трудомістким, але необхідним заходом запобігання засміченню зрошуваних полів є видалення бур'янів із каналів, для чого застосовують цепові волоки, граблі, екскаватори, рамні різаки, самохідні плавучі косарки, землечерпалки тощо. При зрошенні насіння бур'янів швидко поширюється по полю з поливною водою. Для її очищення застосовують заплави, щити, відстійники, за допомогою яких за межі розподільних каналів відводиться близько 90 % плаваючого у воді насіння бур'янів. При застосуванні дощувальних установок насіння та органи вегетативного розмноження бур'янів затримуються сітками та перемичками, якими обладнані водозабірні пристрої.

Винищувальні заходи боротьби з бур'янами на зрошуваних землях -- це система, в якій поєднуються поливи із застосуванням механічних, хімічних і біологічних методів знищення бур'янів.

Найефективніше боротьба з бур'янами здійснюється в системі зяблевого обробітку ґрунту та догляду за посівами. Якщо поле засмічене переважно малорічними бур'янами, то система заходів має бути спрямована на провокацію сходів насіння з наступним знищенням проростків, а також на знищення вегетуючих бур'янів до їх обсіменіння.

Для дружного проростання насіння зяблевий обробіток поєднують із провокаційними або вологозарядковими поливами. Ці поливи проводять до оранки, що провокує бур'яни до проростання і поліпшує якість обробітку, а також після оранки, щоб спровокувати до проростання вивернуте у верхні шари ґрунту насіння бур'янів, проростки якого будуть знищені восени цього або навесні наступного року. Дуже зважено слід організовувати боротьбу при засміченості полів багаторічними бур'янами. Спочатку доцільно провести зяблеву оранку. У суху погоду на грудкуватій ріллі коренепаросткові бур'яни дуже послаблюються, а більшість кореневищних бур'янів гине (метод висушування). Вологозарядковий полив при цьому проводять у пізніші строки.

При зрошенні у боротьбі з кореневищними бур'янами краще вдається реалізувати метод удушення. Коренепаросткові бур'яни знищуються ще й багаторазовим підрізуванням їх проростків (метод виснаження). На дуже засмічених багаторічниками полях доводиться відразу після звільнення площі від врожаю поєднувати механічні заходи боротьби із внесенням гербіцидів, спроможних знищувати всі вегетуючі бур'яни.

В умовах зрошення бур'яни активно знищують і в системі передпосівного обробітку ґрунту під культури пізніх строків сівби та за рахунок до- і післясходового боронування під час догляду за озимими і ярими суцільного способу сівби та міжрядних обробітків під час догляду за просапними культурами.

Ефективно використовувати у сівозміні проміжні культури. Їх, збирають у зеленому вигляді, тому, внаслідок додаткового обробітку ґрунту та видалення з поля рослин бур'янів, що не обсіменилися, засміченість ґрунту насінням бур'янів різко зменшується. А якщо проміжні посіви поєднувати з хімічними заходами боротьби, то можна звільнити поля у досить короткий строк навіть від коренепаросткових бур'янів.

Основним місцем боротьби з бур'янами на рисових полях є зайнятий пар. При засміченні очеретом чи рогозом на полі проводять глибоку зяблеву оранку. Весняний догляд за полем полягає в обробітку важкими боронами або пружинними культиваторами для вичісування кореневищ бур'янів чи подвійному переорюванню з негайним затопленням водою.

Відомо, що рис витримує затоплення водою шаром до 20 - 25см впродовж 7- 8 днів. Регулюючи шар води, вдається пригнітити окремі види бур'янів. Так, для знищення проса курячого і рисового -- злісних засмічувачів рису - рисові чеки заливають шаром води, який вищий від бур'янів на 5 - 7см. На затоплених полях не проростає насіння, а сходи за температури води до 22°С гинуть через відсутність кисню.

Отже, поєднання регульованого водного режиму, системи обробітку і хімічних заходів боротьби в умовах зрошення дає змогу значно зменшити забур'яненість полів.

ВИСНОВКИ

Високі та стабільні врожаї сільськогосподарських культур залежать від родючості грунту за умови, що він немає бур'янів, шкідників, хвороб та токсичних сполук, які виділяють рослини, мікроорганізми та продукти їх розкладання

У системі законів поліпшення родючості грунтів велике значення мають прийоми створення бездефіцитного балансу органічних речовин. При використанні органічних добрив перевагу надають напівперепрілому гною.

В нашій зоні передбачається диференційований обробіток грунту з чергуванням поверхневого мілкого, звичайного і глибокого обробітків полиневими та безполицевими знаряддями з обов'язковим періодичним (1-2 рази за ротацію) розпушуванням на глибину 40-45 см та щілюванням. Систему боротьби з бур'янами застосовують на фоні лущення.

Система удобрення в сівозмінах передбачає використання насамперед органічних добрив. Основну кількість органічних добрив вносять під просапні культури. Для накопичення атмосферного азоту в ґрунті використовуємо бобові культури. Боротьбу з бур'янами переважно проводять у системі зяблевого і передпосівного обробітку ґрунту, використовуючи різні схеми лущення, до - після сходові боронування, а на просапних культурах - міжрядні обробітки, бажано знаряддями роторного типу, що дає змогу зменшити ширину захисної зони.

Використання властивостей бобових культур - один з основним шляхів покращення стану сівозміни відповідно до умов екології.

При встановленні оптимальної концентрації окремих культур у сівозміні, а також інтервалу в часі повернення кожної на попереднє місце її вирощування треба враховувати ступінь загрози нагромадження шкідників і збудників хвороб певною культурою і передбачити використання культур-переривачів, які сприяють зниженню нагромаджень шкідливих організмів, поліпшенню фіто санітарного стану поля.

Основне завдання в системі обробітку грунту нашого господарства полягає в створенні оптимальних грунтових умов, для росту і розвитку рослин, підвищення ефективності внесених добрив, боротьбі із бур'янами, захист грунтів від ерозії.

Стан полів в цілому в господарстві знаходиться в задовільному стані, про це можна сказати по невеликій забур'яненості та правильному розміщенні культур в сівозмінах.

Проект нової системи сівозміни передбачає досить високе насичення сівозмін інтенсивними культурами, як соняшник. Разом з тим, значна увага приділяється різноманітності олійних культур та освоєнню їхньої технології вирощування. Все це дозволить істотно збільшити обсяги виробництва високоліквідної продукції рослинництва у господарстві й підвищити його стійкість до негативного впливу коливань попиту на сільськогосподарську продукцію на ринку.

Розроблена система обробітку грунту у сівозміні дозволить чергувати за роками як способи, так і глибину обробітку грунту, чим забезпечувати зниження енерговитрат на його проведення, захист грунтів від розвитку ерозійних процесів і покращення фітосанітарного стану грунтів.

Все це свідчить про доцільність практичної реалізації розробленої у курсовій роботі системи заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Атлас почв Украинской ССР. -- К.: Урожай, 1979. -- 159 с.

2. Білоножко М.А. Рослинництво з основами землеробства. - К.: Урожай, 1983. 232 с.

3. Бугай С.М. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1987, 328 с.

4. Воробьев С.А. Земледелие. - М.: Агропромиздат, 1991, 527 с.

5. Ґудзь В.П. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії. - К.: Вища школа. 1995, 310 с.

6. Гудзь В.П. Тлумачний словник з загального землеробства. -- К.: Аграрна наука, 2004. -- 220 с.

7. Гудзь В.П., Примак І.Д., Будьоний Ю.В. Землеробство. Підручник. -- К.: Урожай, 1996. -- 384 с.

8. Гудзь В.П., Примак І.Д., Рошко В.Г. та ін. Раціональні сівозміни в сучасному землеробстві. -- Б.Церква, 2003. -- 384 с.

9. Гудзь В.П., Примак І.Д., Рошко В.Г. та ін. Механічний обробіток ґрунту в землеробстві. -- Б.Церква, 2002. -- 320 с.

10. Городній М.М., Лісовал А.П., Бикін А.В. та ін.Агрохімічний аналіз. -- К.: Арістей, 2005. -- 468 с.

11. Ґрунтознавство з основами геології: Навч. посібник / Ігнатенко О.Ф., Кап штик М.В., Петренко Л.Р., Вітвицький С.В. -- К.: Оранта, 2005. -- 648 с.

12. Гнатенко О.Ф., Капштик М.В., Петренко Л.Р., Вітвицький С.В.

13. Копитко П.Г. Удобрення плодових і ягідних культур. -- К.: Вища школа, 2001. -- 206 с.

14. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість. Підручник. -- К.: Вища школа, 1993. -- 287 с.

15. Лісовал А.П., Давиденко У.М., Мойсеенко Б.М.Агрохімія. Лабораторний практикум. -- К.: Вища школа, 1994. -- 335 с.

16. Лісовал А.П. Методи агрохімічних досліджень. -- К.: Видав. центр НАУ, 2001. -- 247.

17. Лісовал А.П., Макаренко В.М., Кравченко С.М. Система застосування добрив. -- К.: Вища школа, 2002. -- 317с.

18. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А.Ґрунтознавство: Підручник. -- Чернівці, 2003. -- 400 с.

19. О. О. Собко. Сівозміни - основа інтенсифікації землеробства. - К.: Урожай, 1985.

20. Основи землеробства та рослинництва Книга 1. Землеробство: Посібник для вищих учбових закладів / П.С. Лозовіцький - К. 2010 - 268 с.,

21. Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Величко В.А.Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України: Навчальний посібник. -- К.: Урожай, 2002. -- 315 с.

22. Полевой определитель почв / под ред. Н.И. Полупана и Б.С. Носко. -- К.: Урожай, 1979. -- 159 с.

23. Практикум з ґрунтознавства: Навч. посібник / за редакцією професора О.Ф. Гнатенка. -- К., 2002. 230 с.

24. Петриченко В. Ф., Панасюк Я. Я. Сучасні системи землеробства України: навч. посіб. Вінниця, 2009. 256 с.

25. Пилипенко І. О., Молікевич Р. С. Просторовий аналіз антропогенної перетвореності ландшафтів Херсонської області. Використання ГІС та ДЗЗ у землекористуванні: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Миколаїв, 14-16 лист. 2012 р.). Миколаїв: КП «Миколаївська обласна друкарня», 2012. С. 60.

26. Примак І., Ряба О., Єщенко В., Опришко В. Проблема класифікації сучасних систем землеробства. Вісник Львівського нац. агр. ун-ту. 2011. № 15(2). С. 223-234.

27. Родючість ґрунтів: моніторинг та управління / за ред. В.В.Медвєдєва. -- К.:. Урожай, 1992. -- 248 с.

28. Родючість, продуктивність та ефективність використання ґрунтів рисових зрошувальних систем України [ Костяк М. М., Мельник М. А., Пелих В. Г. та ін.]. Херсон: Грінь Д. С., 2012. 248 с.

29. Рожков В. А., Кузнецова И. В., Рахматуллоев Х. Р. Методы изучения корневых систем растений в поле и лаборатории. Москва: Из-во Московского государственного университета леса. 2008. 52 с.

30. Розгон В., Жовтоног О., Філіпенко Л., Шостак І., Салюк А., Поліщук В. Шляхи покриття затрат на експлуатацію міжгосподарських зрошувальних систем. Водне господарство України. 2010. №4. С. 10-14.

31. Ромащенко М. І., Балюк С. А. Зрошення земель в Україні.Київ: Світ, 2000. 112 с.

32. Сейтказиев А. С., Винокуров Ю. И., Альжанова Л. А. Экологическая оценка мелиоративного режима засоленных почв орошаемых геосистем. Мир науки, культуры, образования. 2010. № 1 (20). С. 100-102.

33. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. -- К.: Вища школа, 1995. -- 216 с.

Размещено на Allbest.ru