Економічна ефективність виробництва м’яса великої рогатої худоби, шляхи та резерви їх підвищення в СПОП "Відродження" м. Шпола

Виробництво продукції тваринництва за 2011 рік збільшилось на 175 % порівнюючи з 2007 роком і становить 6817,3 тис. грн. Найбільшу виручку підприємство одержало від реалізації молока в сумі 5823,6 тис. грн та ВРХ - 790,9 тис. грн за 2011 рік.

Таблиця 2.3 - Структура товарної продукції СПОП «Відродження» м. Шпола Черкаської області

Види товарної продукції	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	В середньому за 2007-2011 рр.
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Рослинництво - всього	6515,0	72,4	8168,1	71,1	10486,2	78,1	12855,7	75,2	17809,9	72,3	11167	73,8
В т.ч. зерно	3201,9	35,6	4708,6	41	7206,9	53,6	8701,5	50,9	8949,3	36,3	6553,6	43
соняшник	2535,4	28,1	725	6,3	2601,7	19,3	2028,7	11,8	6199,5	25,2	2818,1	18,6
ріпак	467,8	5,2	2669,5	23,2	558,9	4,1	1763,2	10,3	1615,7	6,5	1415,02	9,4
цукрові буряки	64,3	0,7	-	-	-	-	-	-	614,7	2,5	135,8	0,8
інша продукція рослинництва	245,6	2,7	65	0,5	119,4	0,8	355,4	2,1	430,7	1,7	243,22	1,6
Тваринництво - всього	2478,6	27,5	3313	28,8	2946,9	21,9	4224,5	24,7	6817,3	27,6	3956,1	26,2
Жива вага ВРХ	238,2	2,6	505,7	4,4	480,8	3,5	700,9	4,1	790,9	3,2	543,3	3,6
Жива вага свиней	24,8	0,2	46	0,4	-	-	-	-	112,8	0,5	36,7	0,2
молоко	1856,6	20,6	2696	23,4	2325,7	17,3	3478,3	20,3	5823,6	23,6	3236	21,4
мед	6,2	0,06	3,5	0,03	11,6	0,08	10,2	0,05	9,5	0,04	8,2	0,05
інша продукція тваринництва	352,8	3,9	61,8	0,5	128,8	0,9	35,1	0,2	80,5	0,33	594,6	3,9
Всього	8993,6	100	11481,1	100	13431,1	100	17080,2	100	24627,2	100	15122,6	100

Враховуючи, що виручка від реалізації зерна у структурі товарної продукції в середньому за останні п'ять років становить - 43%, технічних - 28,8%, а молока - 21,4%, то напрям спеціалізації підприємства - зерново-технічна з розвинутим молочним скотарством.

Щоб розрахувати коефіцієнт спеціалізації господарства (КС), потрібно застосувати наступну формулу:

, (2.1.)

де Пв - питома вага готової продукції;

і - порядковий номер.

КС = 100: (43х1+21,4х2+18,6х3 +9,4х4+3,9х5+3,6х6 +1,6х7+0,8х8+0,2х9 +0,05х10) = 0,41

Отже, коефіцієнт спеціалізації становить 0,41, тобто рівень спеціалізації в СПОП «Відродження» низький. Підвищення рівня спеціалізації до значення 0,50 - 0,65, що сприятиме росту виходу продукції при високій ефективності виробництва.

Для сучасної системи ведення господарства характерне поглиблення спеціалізації на основі підвищення концентрації виробництва. Поглиблення спеціалізації дасть змогу збільшити обсяги виробництва, а це в свою чергу приведе до підвищення показників ефективності використання ресурсів підприємства і результатів роботи.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, на прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз цих показників має важливе значення.

Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображається дія об'єктивних економічних законів виробництва - результативність.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового комплексу надзвичайно гостро стоїть в умовах значної збитковості сільськогосподарського виробництва. Основні економічні показники розвитку господарства показано в таблиці 2.4.

Аналізуючи дані таблиці 2.4, відмітимо, що підприємство розвивається ефективно і стабільно.

Таблиця 2.4 - Основні економічні показники роботи СПОП „ Відродження”

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн	5864,2	8766,9	7083,9	10287,9	7874,2
- в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, грн	156,7	244,9	198,9	296,1	226,6
- на 1 середньорічного працівника, грн	45,8	78,2	72,2	119,6	96,0
Виручка від реалізації, тис. грн	11292,3	15300,4	21425,3	20257,0	31430,0
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн	7468,6	12330,0	17482,6	18412,0	28262,0
Прибуток від реалізації, тис. грн	3823,7	2970,4	3942,7	1845,0	3168,0
Чистий прибуток, тис. грн	1746,8	641,0	4753,0	3653,0	8564,0
Рівень рентабельності реалізації, %	51,1	24,0	22,5	10,0	11,2

У динаміці років показники ефективності та інтенсивності мають чітку тенденцію до збільшення: виручка від реалізації у 2007 році становила 11292,3 тис. грн, а в 2011 році - 31430 тис. грн, чистий прибуток в 2007 році 1746,8 тис. грн в 2011 році - 8564 тис. грн, що в 4 рази більше. Рівень рентабельності зменшився в 2011 році 11,2 % в 2007 році становив 51,1 % це означає, що на 1 гривню витрат підприємство отримує 0,11 грн прибутку відповідно.

2.2 Значення виробництва м'яса ВРХ в СПОП «Відродження» та аналіз показників її розвитку

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової промисловості. Скотарство дає основну масу м'ясної продукції, цінною за вмістом високоякісних білків і незамінних амінокислот. Середня науково-обгрунтована норма споживання м'яса становить 80 кг на одну людину в рік, у тому числі 36 кг яловичини і телятини. Скотарство є також постачальником шкіряної сировини для легкої промисловості, особливо важких шкір. Воно є основним постачальником органічних добрив для рослинництва і, певною мірою, зумовлює рівень урожайності сільськогосподарських культур[47].

М'ясопродуктовий підкомплекс має не тільки велике соціально-економічне, а організаційно-технологічне й політичне значення для національної економіки України. Водночас м'ясопродуктовий підкомплекс є потужним джерелом розвитку тваринництва і побічних галузей, зокрема рослинництва, комбікормової, біохімічної, ветеринарної, переробної і харчової.

На думку Н.Г. Копитець, скотарство є однією із системоутворюючих галузей аграрної економіки, розвиток якої сприяє вирішенню продовольчої проблеми країни, фінансовій стійкості сільського господарства і більш повній зайнятості населення [21].

Однак не зважаючи на винятково важливу роль м'ясного скотарства у розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових відносин, воно має

істотне значення для зростання національної економіки. Проте дослідження

проблеми відродження галузі в останні роки здійснюється недостатньо. Об'єктивно оцінюючи стан у галузі м'ясного скотарства, необхідно визнати, що нині тут мають місце негативні тенденції спаду виробництва та його ефективності. Кризова ситуація в галузі м'ясного скотарства призвела до різкого зниження поголів'я тварин, скорочення виробництва м'яса, погіршення його якості і втрати зовнішнього ринку. В більшості господарств взагалі відмовились від збиткової галузі.

Враховуючи загальну негативну тенденцію розвитку м'ясного скотарства у господарствах суспільного сектору, проаналізуємо показники та визначимо тенденції розвитку галузі м'ясного скотарства у СПОП „Відродження ” в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Розвиток м'ясного скотарства в CПОП «Відродження»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення 2011р. від 2007 р.+,-
Середньорічне поголів'я, голів	342	650	723	523	479	137
Валове виробництво, ц	704	889	956	964	1076	372
Щільність поголів'я на 100 га сільськогосподарських угідь, голів	9,1	18,1	20,4	15,1	13,7	4,6
Середньодобовий приріст, г	563,9	374,7	362,2	504,9	615,4	51,5
Виробництво приросту живої ваги ВРХ на 100 га сільськогосподарських угідь, ц	18,8	24,8	26,9	27,7	31,0	12,2

Валове виробництво приросту ВРХ у 2011 році збільшилось на 372 ц порівняно з 2007 роком, причому переважно за рахунок зростання чисельності поголів'я. Щільність поголів'я в розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь зросла із 9 до 13 голів. Виробництво приросту ВРХ на 100 га сільськогосподарських угідь, що залежить від щільності поголів'я та його продуктивності мало загальну тенденцію до зростання і у 2011 році становило 31 ц на 100 га.

На думку академіка П.Т.Саблука, в сільськогосподарських підприємствах згортання тваринництва поряд із несприятливою ціновою ситуацією викликано в ненадійності короткострокової оренди землі. Тваринництво - галузь капіталомістка і для забезпечення достатньої окупності затрат у будівництво приміщень та їх технічного оснащення, формування належного маточного стада важливо мати гарантію більшої тривалості землекористування [20].

Для визначення стану виробництва в господарстві нам, насамперед, потрібно проаналізувати такі показники: кількість тварин на відгодівлі, їх продуктивність та валове виробництво. Розглянемо динаміку вказаних показників виробництва м'яса ВРХ в СПОП „Відродження” (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6 - Динаміка поголів'я великої рогатої худоби на відгодівлі, їх продуктивності та виробництва приросту ВРХ в СПОП „Відродження”

Роки	Поголів'я ВРХ, гол.	Середньодобові прирости, г	Одержано приросту всього, ц
2007	342	563,9	704
2008	650	374,7	889
2009	723	362,2	956
2010	523	504,9	964
2011	479	615,4	1076
Відношення 2011р. до 2007 р., %	140,1	109,1	152,8

За даними таблиці видно, що виробництво м'яса ВРХ у 2011 році збільшилось на 52,8% порівняно з 2007 роком, збільшення відбулося за рахунок зростання поголів'я на 40,1% та незначного підвищення продуктивності (середньодобових приростів) на 9,1%.

Враховуючи динаміку вказаних показників, слід зазначити, що в основному зміна виробництва приростів ВРХ залежить від зміни поголів'я тварин, тобто м'ясне скотарство розвивається екстенсивним шляхом. Вказана тенденція є негативним явищем, так як зростання виробництва на екстенсивній основі не забезпечує підвищення його прибутковості.

Для більш детального аналізу в таблиці 2.7 розрахуємо як вплинула зміна основних факторів, а саме поголів'я та продуктивності на зміну валового виробництва приростів ВРХ в 2011 році проти 2007 року.

Таблиця 2.7 - Вплив факторів на приріст живої маси ВРХ в СПОП «Відродження»

Показники	Значення показника
Середньорічне поголів'я, голів: 2007 р.	342
2011 р.	479
Середньодобовий приріст, г: 2007 р.	563,9
2011 р.	615,4
Валове виробництво, ц: 2007 р.	704
2011 р.	1076
умовний показник	986
Відхилення валового виробництва всього, ц	372
В т.ч. за рахунок зміни: поголів'я	282
продуктивності	90

Зазначимо, що обидва фактори мають прямий вплив на результат, так із зростанням поголів'я та продуктивності збільшується валове виробництво і, навпаки, із зниженням вказаних факторів - валове виробництво зменшується. Так, за рахунок збільшення поголів'я тварин на відгодівлі на 137 голів у 2011 році порівняно із 2007 роком валове виробництво збільшилося на 282 центнера. Зростання продуктивності - середньодобових приростів з 563,9 г у 2007 році до 615,4 г в 2011 році, або на 51,5 г, забезпечило збільшення валового виробництва на 90ц. Сума впливу двох вище згаданих факторів в загальному, як бачимо, дала збільшення валового виробництва на 372 ц.

Проведемо аналіз значення виробництва м'ясного скотарства у господарській діяльності СПОП «Відродження» (табл. 2.8.)

Таблиця 2.8 - Значення виробництва ВРХ в господарській діяльності СПОП «Відродження»

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Сума виробничих витрат в тваринництві всього, тис. грн	2257	3464,8	3703,8	4814,3	7709,7
в т.ч. сума виробничих витрат на відгодівлю ВРХ, тис. грн	702	1330	1445	1560	1975,2
Витрати кормів всього, ц к. од.	19091	38829	27332	35048	36228
в т.ч. витрати кормів на відгодівлю ВРХ, ц к.од.	5946	13382	9565	11930	10087
Умовне поголів'я всього, голів	502	694	779	716	701
в т.ч. ВРХ в перерахунку на умовне, голів	205	390	434	314	287
Частка м'ясного скотарства ,%: - у виробничих витратах тваринництва	31,1	38,3	39,0	32,4	25,6
- у витратах кормів	31,1	34,4	35,0	34,0	27,8
- в загальному умовному поголів'ї тварин	40,8	56,1	55,7	43,8	40,9

Аналізуючи дані таблиці 2.8 зазначимо, що в 2011 році порівняно з 2007 роком зменшилась частка витрат на утримання м'ясного скотарства у загальних виробничих витратах по тваринництву на 5,5 відсоткових пунктів. Також знизилась частка кормів витрачених на виробництво м'яса ВРХ у загальних витратах кормів на все поголів'я на 3,3в.п. У структурі умовного поголів'я частка великої рогатої худоби дещо зростала у 2008-2010 роках, проте у 2011 році знизилась до рівня 2007 року і становить 40,9%.

Загалом, відмічається зниження значення м'ясного скотарства у господарській діяльності СПОП «Відродження». Враховуючи, що виробництво продукції тваринництва, зокрема м'ясного скотарства, у сільському господарстві не має сезонного характеру і є джерелом постійного надходження кошів, то причини зниження значення м'ясного скотарства у господарській діяльності СПОП «Відродження» мають бути більш детально дослідженні.

2.3 Аналіз розвитку кормової бази та забезпеченість стада ВРХ кормами

Одним із головних факторів який впливає на продуктивність тварин є забезпечення достатньою кількістю повноцінних кормів. Тому СПОП «Відродження» як і будь яке сільськогосподарське підприємство, яке займається скотарством повинне дбати про міцну кормову базу, оскільки від неї залежить продуктивність худоби і птиці, їх розвиток, жива маса і відтворювальна здатність.

Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві. Створення кормової бази в кожному підприємстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечує поголів'я худоби і птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами.

Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.

У тваринництві використовується багато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Міцна кормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природноекономічні умови господарства. Загальна кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.

За одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.[47]

Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази - це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин забезпечується оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності сільськогосподарських тварин.

Відповідно до біологічних особливостей окремих видів худоби і птиці кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів.

У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ[47].

Кормовиробництво має виключно важливе значення для розвитку тваринництва, оскільки продуктивність тварин на 50-80% залежить від їх годівлі. Корми і годівля мають більший вплив на організм тварини ніж порода і походження.

Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).

Показники виробництва кормів на 1 га кормової площі (ц корм. од.) використовуються для порівняння стану кормової бази в різних господарствах, а також для обґрунтування можливостей дальшого розвитку тваринницьких галузей.[47]

Розвиток кормової бази господарства необхідно оцінювати як за виходом кормів з 1 га сільськогосподарських угідь, досягнутим рівнем годівлі тварин, так і за показниками, які характеризують кінцеві результати: оплатою кормів продукцією та ефективністю її виробництва. Від стану і розвитку кормової бази значною мірою залежить ефективність виробництва продукції тваринництва, на рівень якої впливають затрати кормів на одиницю продукції та їх собівартість. У загальних витратах виробництва різних видів продукції тваринництва вартість кормів становить 75%. У зв'язку з незбалансованістю кормових раціонів за поживними речовинами фактичні затрати кормів на виробництво продукції тваринництва значно перевищують науково обґрунтовані нормативи. Крім цього в агроформуваннях всіх форм власності відбувається дорожчання всіх видів кормів. Так, собівартість 1 ц корм. од. у цілому по тваринництву в сільськогосподарських підприємствах становить - 40 грн.

Проаналізуємо структуру використанних кормів для відгодівлі ВРХ у таблиці 2.9 та для кращого сприйняття у рисунку 2.1.

Таблиця 2.9 - Структура використання кормів для відгодівлі ВРХ в СПОП « Відродження», ц. к. од.

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
	ц.к.од.	%	ц.к.од.	%	ц.к.од.	%	ц.к.од.	%	ц.к.од.	%
Витрати кормів на відгодівлю ВРХ:	5946	100	13382	100	9565	100	11930	100	10087	100
в т.ч. концентровані	2794	46,9	2394	17,8	3120	32,6	5678	47,5	5056	50,1
грубі	1037	17,4	2346	17,5	1992	20,8	1508	12,6	1026	10,2
соковиті	2077	34,9	8436	63	4070	42,5	4716	39,5	4005	39,7
інші	38	0,6	206	1,5	383	4	28	0,2	-	-

Аналізуючи дані таблиці 2.9, що до структури використаних кормів для відгодівлі ВРХ зазначимо, що у 2011 році було витрачено на відгодівлю ВРХ 10087 ц к.од, з них 50,1 % склали концентровані кормів, 10,2 % - грубі, 39,7% - соковиті. В порівнянні з 2007 роком збільшилась частка концентрованих та соковитих кормів, а грубих - зменшилась.

Рис. 2.1 - Структура використання кормів для відгодівлі ВРХ, %

Раціональна ресурсоощадлива технологія утримання м'ясної худоби в господарстві передбачає відпочинок тварин у приміщенні на глибокій підстилці із годівлею на вигульнокормових майданчиках. В приміщенні для отелення корів застосовують індивідуальні денники розміром 2,5 м на 3,5 м, а також відгороджують групові секції на 10-15 голів, в яких їх утримують ще протягом 7-15 днів. Після досягнення 30-ти денного віку із тварин формують групу - 50-100 корів з телятами. Телят вирощують під матками до 7-8 місячного віку. За підсисний період в середньому одному теляті згодовують: 300 кг концентратів, 150 кг сіна, 300 кг силосу, 700 кг зеленої маси.

Годівлю відлученого молодняку забезпечують з таким розрахунком, щоб його продуктивність знаходилася на рівні вимог не менше І класу. Раціон годівлі на голову за добу складає: 3,0 кг концкормів, 10-12 кг силосу або сінажу, 3 кг сіна, влітку - зелена маса злакових та бобових трав пасовищ.

Значну увагу приділяють вирощуванню ремонтних телиць, де особливу увагу приділяють збалансованій їх годівлі. В структурі раціону за поживністю використовують 52-55 % силосу, 20-23 % грубих кормів (в т. ч. частка сіна складає 19-20 %), і суміші концкормів - 25-27 %.

Оптимальні умови створені для утримання і для годівлі тільних та підсосних тварин. Коровам, нетелям 6-7 місячної тільності згодовують високопоживне сіно, кормові сумішки. В зимовий період в раціони корів включають грубі корми - в середньому 45 %, з них більшу половину складає сіно, силос - 30-40 % та концентровані корми - 26-28 % за поживністю.[37]

Проведемо аналіз затрат кормів в розрахунку на 1 голову та на 1 ц отриманого приросту ВРХ (табл. 2.10). Дослідивши витрати кормів на виробництво яловичини, можна стверджувати про те, що у 2011 році, порівняно з 2007 роком, витрати кормів на виробництво 1 ц яловичини збільшились на 10,7 %, в тому числі концентрованих на 17,9 %. Витрати кормів на 1 голову ВРХ - збільшилось на 21,9 %, у тому числі витрати концентрованих кормів збільшились на 29,6 %.

Таблиця 2.10 - Витрати кормів для виробництва яловичини в СПОП «Відродження»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 рік у % до 2007 року
Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ, всього ц к. од.	8,4	15	10	12,3	9,3	110,7
у т.ч. концентрованих	3,9	2,6	3,2	5,8	4,6	117,9
Витрати кормів у розрахунку на 1 голову, всього ц к. од.	17,3	20,5	13,2	22,8	21,1	121,9
у т.ч. концентрованих	8,1	3,6	4,3	10,8	10,5	129,6

Такі дані вказують на неефективне використання кормів у господарстві, незабезпеченість господарства раціональною годівлею тварин, незабезпеченість потреб тварин у високоякісних кормах, що призводить до зменшення продуктивності худоби.

Комбікорми мають оптимальне співвідношення між кормовими одиницями і перетравним протеїном, мінеральними речовинами, амінокислотами і вітамінами, підвищують ефективність використання не лише концентрованих, а й усіх видів кормів. Використання 1т комбікормів для годівлі худоби і птиці порівняно із звичайним концентрованим кормом дає змогу додатково отримувати 2,5 - 3 ц молока, 35-40 кг приросту живої маси. При цьому зменшується на 20% затрати кормів на одиницю продукції, а також знижується її собівартість та підвищується рентабельність виробництва. Дані таблиці 2.10 свідчать про зростання витрат кормів на виробництво м'яса ВРХ у господарстві та значні їх перевитрати. У таблиці 2.11 проведено порівняння фактичних витрат кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ із нормативними.

Таблиця 2.11 - Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ в порівнянні з нормативами в СПОП «Відродження» у 2011 році, ц к. од.

Показники	Нормативні показники [47]	2011 р.	Відхилення 2011 р. від нормативу (+, - )
Витрати кормів на відгодівлю ВРХ всіх видів:	7,5	9,3	1,8
концентровані	2	4,6	2,6
грубі	1,3	1	-0,3
соковиті	4,2	3,7	-0,5

Проаналізувавши витрати кормів можна зазначити, що для річного приросту ВРХ у 251 кг на підприємстві наявні перевитрати кормів на 1,8 ц.к.од у порівнянні до нормативу. В СПОП «Відродження» використовують на 2,6 ц к.од більше концентрованих кормів від норми, а грубих кормів на та соковитих відповідно на 0,3 ц к. од. та 0,5 ц к. од. менше від нормативів. Інші корми тобто незбиране молоко, сироватка, м'ясне кісткове борошно не використовувалися у 2011 році.

Застосування комбікормів дозволяє докорінно змінити технологію годівлі тварин і значно підвищити рівень механізації роздачі кормів на фермах. Приблизно третина комбікормів виробляється в гранулах і брикетах. Без цього переведення тваринництва на індустріальні технології було б не можливим.

У комбікормовій промисловості організовано також виробництво білково-вітамінних домішок і преміксів. Білково-вітамінні добавки мають високий вміст білка (м'ясо-кісткове і рибне борошно, макуха тощо),а також мінеральних речовин, вітамінів і антибіотиків.

Премікси використовуються для збагачення комбікормів і поліпшення їх поживних якостей. Комбікормова промисловість, розвиток якої цілком залежить від стану тваринницьких галузей, характеризується не задовільною динамікою.

Для годівлі великої рогатої худоби використовують різні корми рослинного і тваринного походження. Особлива увага під час складання раціонів приділяється вмісту перетравного протеїну та незамінних амінокислот - лізину, метионіну, триптофану. Корми з високим вмістом вуглеводів у раціоні великої рогатої худоби нормалізують процеси травлення, запобігають утворенню в шлунку тварин отруйних газів. Розщеплення клітковини дає речовини, які використовуються в молокоутворюючих процесах.

Для биків-плідників годівля повинна бути індивідуальною, а раціон складають з врахуванням інтенсивності використання, віку і живої маси. На 1 корм. од. корму в раціоні бика повинно припадати 140 г перетравного протеїну, 7 г Са, 6 г Р і 70-90 мг каротину[40] .

Велику рогату худобу утримують залежно природноекономічних умов і технології виробництва продукції за різними системами: стійлово-пасовищною, стійлово-табірною і стійлово-вигульною.

Для підприємства характерним є стійлово-пасовищна система утримання, коли тварин цілий рік утримують в корівниках, а в літній період щоденно виганяють на пасовища.

У СПОП «Відродження» використовують прив'язне утримання великої рогатої худоби.

Під час утримання на прив'язі корів розміщують у 2 або 4 ряди по 50 голів в кожному. Приміщення обладнуються годівницями із вмонтованими в них автопоїлками і прив'язями для кожної тварини, транспортерами для збирання гною, засобами для доїння корів, системою освітлення тощо.

Утримання тварин на прив'язі дозволяє точніше нормувати годівлю, краще проводити догляд, але, разом з тим, збільшує затрати праці на прив'язування і відв'язування, роздачу кормів тощо.

Безприв'язне утримання худоби не передбачає прив'язування тварин, які знаходяться на глибокій підстилці. Корови розміщуються в приміщеннях без внутрішнього обладнання. Кожного дня на одну корову використовують до 3 кг підстилки. Гній збирають 1-2 рази на рік. Поряд з таким корівником обладнують вигульний двір і допоміжні приміщення для годівлі і доїння тварин.

Безприв'язне утримання значно знижує затрати праці, але використовується менше, так як має ряд суттєвих недоліків, пов'язаних з труднощами в нормуванні годівлі кожної тварини, підвищеною їх рухливістю та ін. Тому на підприємстві не застосовують безприв'язне утримання ВРХ.

м'ясо виробництво якість

2.4 Економічна ефективність виробництва м'яса ВРХ та її факторний аналіз

Показники ефективності виробництва є індикаторами, за допомогою яких можна вивчати стан і динаміку економічних процесів. Вони повинні достатньо достовірно відображати реальні процеси і бути відповідним знаряддям для прийняття управлінських рішень.

Ефективність виробництва яловичини і телятини характеризується системою таких показників: продуктивність тварин - середньодобовим і річним приростом живої маси молодняку, живою масою однієї голови відгодівельного поголів'я при реалізації; затрати праці і кормів на 1 ц приросту живої маси; собівартістю 1 ц приросту і 1 ц живої маси молодняка; ціною реалізації 1 ц живої маси; прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва яловичини.

Розрахунки ефективності виробництва яловичини в в CПОП «Відродження» Шполянського району Черкаської області відображено в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Показники економічної ефективності виробництва яловичини в CПОП «Відродження» Шполянського району Черкаської області

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення 2011 р. до 2007р., +,-
Продуктивність, г	564	375	362	505	615	51
Вироблено продукції, ц	704	889	956	964	1076	372
Фізична маса реалізованої продукції, ц	579	580	552	672	583	4
Рівень товарності, %	82,2	65,2	57,7	69,7	54,2	-28
Витрачено кормів на 1 ц приросту, ц к.од.	8,4	15	10	12,3	9,3	0,9
Ціна реалізації 1 ц, грн	411,40	871,90	871,00	1043,00	1356,60	945,2
Повна собівартість реалізованої продукції 1 ц, грн	1092,75	1327,60	1523,55	1684,82	1907,55	814,8
Збиток від реалізації в розрахунку на 1ц, грн	- 681,35	- 455,70	- 652,55	- 641,82	- 550,95	130,40
Збиток на 1 голову, грн	-1153,5	- 406,6	- 498,2	- 824,6	- 670,5	483,0
Рівень збитковості, %	-62,3	-34,3	-42,8	-38,1	-28,9	33,4

Аналізуючи економічну ефективність виробництва м'яса ВРХ необхідно зазначити що виробництво продукції галузі м'ясного скотарства у підприємстві є збитковим та нерентабельним. Проте, за досліджуваний період збиток на 1 голову ВРХ зменшився на 483 грн, відповідно зменшився збиток на 1 ц реалізованої продукції у 2011 році до -550,95 грн в порівнянні з 2007 роком, коли рівень даного показника становив -681,35 грн.

У підприємстві зменшився рівень товарності на 28 % у 2011 р. становить 54,2 %. Зменшився рівень збитковості у динаміці 2007-2011р. (з 62,3 % до 28,9 %). Позитивним фактором є збільшення ціни реалізації на 945,2 грн в порівнянні з 2007 роком. Основними причинами неефективного виробництва є висока собівартість реалізації 1ц яловичини (1907,55 грн - 2010 р.) та не висока ціна реалізації 1 ц (1356,6 грн - 2011 р.), причому зростання собівартості відбувається швидшими темпами ніж зростання ціни.

Враховуючи, збитковість виробництва продукції галузі, зазначимо, що м'ясне скотарство існує в підприємстві як джерело безперервних грошових надходжень, враховуючи сезонність виробництва в рослинництві. Основними причинами неефективного виробництва є висока собівартість виробництва та реалізації 1ц м'яса ВРХ, що має стійку тенденцію до зростання. А тому, проаналізуємо динаміку затрат на 1 голову та виробничої собівартості на 1 ц приросту ВРХ (табл. 2.13)

Таблиця 2.13 - Виробнича собівартість м'яса ВРХ в СПОП „Відродження”

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011р. до 2007р. у %
Середньорічне поголів'я ВРХ, голів:	342	650	723	523	479	140
Вироблено продукції, ц	704	889	956	964	1076	152,8
Витрати, понесені на виробництво продукції, тис. грн:	702,4	1330,0	1445,0	1560,0	1975,2	281,2
Затрати на 1 голову, грн:	2053,8	2046,1	1998,6	2982,7	4123,5	200,7
Виробнича собівартість 1 ц, грн:	997,7	1496,1	1511,5	1618,2	1835,6	183,9

Аналізуючи дані таблиці 2.13, зазначимо, що собівартість виробництва м'яса ВРХ на підприємстві є високою. Відмічаємо збільшення собівартості виробництва 1 ц яловичини у 2011 році до 1835,6 грн в порівнянні з 2007 роком - 997,7 грн, що на 83,9% більше. Збільшення собівартості відбулося відповідно до зростання затрат на 1 голову ВРХ, так у 2011 році на утримання 1 голови ВРХ на відгодівлі витрачено коштів в двічі більше ніж у 2007 році, а саме 4123,5 грн, а в 2007 році ця сума становила 2053,8 грн. для встановлення причин різкого зростання собівартості проаналізуємо її зміну за статтями витрат (табл. 2.14)

Таблиця 2.14 - Структура собівартості приросту ВРХ по статтях витрат

Статті витрат	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення 2011 р до 2007р, тис. грн +,-
	тис. грн.	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Прямі витрати на оплату праці	82,7	11,8	141,3	10,6	148	10,2	147	9,4	128,9	6,5	46,2
Відрахування на соціальні заходи	13	1,9	31,1	2,3	44	3,0	51,5	3,3	46,2	2,3	33,2
Прямі матеріальні витрати:	573,7	81,7	1130,7	85	1176,9	81,4	1138,6	73	1734,4	87,8	1160,7
корми	471,5	67,1	938,2	70,5	1063	73,6	760	48,7	1482,5	75,1	1011
нафтопродукти	7,6	1,1	44,3	3,3	46	3,2	38,2	2,4	84,5	4,3	76,9
оплата послуг сторонніх організацій	5	0,7	83,8	6,3	9,9	0,7	33	2,1	37,4	1,9	32,4
решта матеріальних витрат	89,6	12,8	64,4	4,8	58	4	307,4	19,7	130	6,6	40,4
Амортизація	24	3,4	24,4	1,8	30	2,1	96,1	6,2	52,7	2,7	28,7
Інші витрати	9	1,3	2,5	0,2	46,1	3,2	126,8	8,1	13	0,7	4
Виробнича собівартість всього:	702,4	100	1330	100	1445	100	1560	100	1975,2	100	1272,8

Аналізуючи структуру собівартості приросту ВРХ (таблиця 2.14), можна зазначити, що найбільша сума витрат припадає на прямі матеріальні витрати, у 2011 році їх частка у структурі собівартості становить 87,8 %, з них найбільшу частину витрат займають корми - 75,1%. Вартість кормів у 2011 році становить 1482,5 тис.грн, що значно більше в порівнянні з 2007р., коли на корми було витрачено 471,5 тис. грн. Значне зростання суми витрат на корми пов'язане із збільшенням затрат кормів та їх вартості. Також значна частина витрат припадає на інші матеріальні витрати до яких відносяться витрати на електроенергію, ліки тощо, у 2011 році їх вартість становила 130 тис. грн, що на 40,4 тис. грн більше ніж у 2007 році.

Витрати на оплату праці у 2011 році також зросли і становили 129 тис. грн, що на 46,2 тис. грн більше ніж у 2007 році. Відповідно до зростання витрат на оплату праці зросла частка витрат на

Виробничі витрати по галузі м'ясного скотарства значно збільшилась і у 2011 році становили 1975,2 тис. грн, що на 181 % більше, ніж в 2007 році коли їх сума становила 702,4 тис. грн, Збільшення собівартості негативно впливає на рентабельність виробництва м'яса ВРХ, проте в підприємстві помітна тенденція до збільшення поголів'я ВРХ, так як м'ясне скотарство - джерело постійних грошових надходжень.

Аналіз собівартості за елементами витрат здійснюється є метою вивчення зміни рівня собівартості продукції під впливом використання ресурсів підприємства (трудових, засобів праці, предметів праці). Такий аналіз необхідний також для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, та фондомісткість і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Наприклад, якщо питома вага зарплати у витратах виробництва зменшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці.

Як видно з рисунку 2.2 в структурі собівартості основну частину витрат складають матеріальні затрати в середньому 82 % за 5 років. Витрати на оплату праці з кожним роком зменшуються в 2007 році 11,8 %, а в 2011 році 6,5 %, що пояснюється зменшенням чисельності працівників в тваринництві.



Рис. 2.2 - Структура витрат на виробництво м'яса ВРХ по статтях витрат, %

Відрахування на соціальні заходи зменшились на 0,4 % порівняно з 2007 роком. Відрахування на амортизацію також зменшилися на 0,7 % в порівнянні з 2007 роком та на 3,5 % з 2010 роком. Інші операційні витрати становлять 0,7 % в 2011 році, а в 2010 році вони становили 8,1 %.

Собівартість продукції являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і продаж.

Виробничий процес у тваринництві щоденно повторюється, але в різні періоди утримання тварин має певні відмінності. В стійловий період, особливо взимку, знижується продуктивність тварин, дорожчають корми, збільшуються їх затрати на одиницю продукції, зростає обсяг робіт на фермі з утримання худоби, що призводить до збільшення затрат праці і витрат коштів для одержання однієї і тієї самої кількості продукції порівняно з пасовищним періодом. У зв'язку з цим собівартість тваринницької продукції в стійловий і пасовищний періоди значно відхиляється від середньорічної. Тому при аналізі діяльності виробничого підрозділу обов'язково потрібно враховувати специфіку виробництва продукції в окремі періоди утримання тварин і різний рівень витрат.

Таблиця 2.15 - Вплив факторів на собівартість ВРХ в СПОП «Відродження»

Показники	Значення показника
2007 рік:
витрати на 1 голову, грн	2053,6
вихід продукції від 1 голови, кг	205,8
собівартість 1 ц, грн.	997,8
2011 рік
витрати на 1 голову, грн	4123,5
вихід продукції від 1 голови, кг	224,6
собівартість, грн.	1835,9
Умовна собівартість при витратах 2007року та виході продукції 2011 року, грн	914,3
Загальне відхилення собівартості 1 ц (+,-), грн	838,1
в тому числі за рахунок змін: витрат на 1 голову, грн	921,6
продуктивності, грн	- 83,5

Аналізуючи вплив факторів на собівартість приросту ВРХ можна побачити, що загальне відхилення собівартості становить 838,1 грн. В тому числі за рахунок зростання витрат на 1 голову собівартість збільшилась на 921,6 грн, а за рахунок підвищення продуктивності відбулося зниження собівартості на 83,5 грн. Отже для зниження собівартості необхідно зменшити витрати на 1 голову та збільшити продуктивність ВРХ на основі зміцнення кормової бази, збалансованої за всіма елементами годівлі тварин.

Економічна ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби визначається, з одного боку, наявністю виробничо-технологічних знань у керівників, з іншого боку, - ціною на м'ясо ВРХ, яка залежить як від каналу реалізації, так і від якості виробленої продукції. Економічний аналіз при пошуку шляхів підвищення рентабельності виробництва м'яса великої рогатої худоби повинен бути спрямований на збільшення продуктивності, скорочення витрати корму в розрахунку на одиницю продукції, зниження втрат поголів'я і продукції, а також на отримання максимально можливих цін при її реалізації.

Важливу роль у підвищенні ефективності відіграють суто економічні фактори - ціна реалізації, собівартість, прибуток. Проаналізуємо вплив основних факторів - кількості товарної продукції, ціни реалізації і повної собівартості реалізації 1 ц живої ваги ВРХ на зміну прибутку від реалізації м'яса ВРХ в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16 - Розрахунок впливу факторів на формування прибутку (збитку) від реалізації живої ваги ВРХ

Показники	Значення показника
Кількість реалізованої продукції, ц 2007 р.	579
2011 р.	583
Відхилення, (+,-)	4
Повна собівартість 1 ц, грн. 2007 р.	1092,75
2011 р.	1907,55
відхилення ,(+,-)	814,8
Середня ціна реалізації 1 ц, грн. 2007 р.	411,4
2011 р.	1356,6
відхилення, (+,-)	945,2
Збиток у 2007 році, тис. грн.: - всього	-395
- на 1 ц, грн	- 681,35
Збиток у 2011 р., тис. грн	-321
Відхилення прибутку (збитку) всього, тис. грн:	73
в т.ч. за рахунок зміни: об'єму реалізації продукції	-3
собівартості	- 475
ціни реалізації	551

Отже, збиток від реалізації м'яса ВРХ (таблиця 2.16) за період 2007-2011 рр. зменшився на 73 тис. грн за рахунок більш швидкого темпу росту ціни реалізації відносно собівартості виробництва. В тому числі за рахунок зміни об'єму реалізованої продукції збиток збільшився на 3 тис. грн, а за рахунок зростання собівартості - на 475 тис. грн, проте збільшення ціни реалізації призвело до зменшення збитку на 551,1 тис. грн. Проте, ріст цін не перекрив зростання собівартості і, відповідно, не забезпечив отримання прибутку. У загальному збиток від реалізації у 2007 році склав 395 тис. грн, а в 2011 році - 321 тис. грн.

Рентабельність виступає як узагальнюючого показника економічної ефективності сільськогосподарського виробництва підприємств, оскільки в ній знаходить відображення ефективність використання виробничих ресурсів галузі - трудових, матеріальних, основних і оборотних фондів, рівень управління та організації виробництва і праці, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення та економічного стимулювання працівників.

Таблиця 2.17 - Факторний аналіз рентабельності виробництва м'яса ВРХ в СПОП «Відродження»

Показники	2007 р.	2011 р.
Ціна 1 ц, грн	411,40	1356,60
Собівартість 1 ц, грн	1092,75	1907,55
Рентабельність, %	-62,4	-28,9
Умовна рентабельність при ціні 2007 р. та собівартості 2011 р.	-78,4
Зміна рентабельності 2011р. до 2007 р., (+,-),вп	33,5
в т.ч. за рахунок зміни собівартості	-16,1
ціни	49,6

Провівши факторний аналіз рентабельності виробництва м'яса ВРХ у таблиці 2.17. можна побачити, що збитковість виробництва м'яса ВРХ зменшилась на 33,5 в цілому, в тому числі на 49,6 за рахунок зростання ціни, але ріст собівартості з 1092,75 грн у 2007р. до 1907,55 грн у 2011р. вплинув на збільшення збитковості на 16,1 відсотків.

Основним напрямком подальшого розвитку скотарства і підвищення його ефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальні технології, використання високопродуктивних, спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, удосконалення оплати праці.

Виробництво м'яса ВРХ у перспективі повинне зростати за рахунок збільшення кількості поголів'я та приростів відгодовуваної худоби. При цьому одним із важливих напрямів є впровадження інноваційних технологій, що дають змогу зменшити затрати ручної праці та матеріальних ресурсів.

Основними завданнями і напрямами в організації раціонального розвитку галузі м'ясного скотарства є:

- використання природних кормових угідь і культурних пасовищ для випасання худоби;

- оптимізація кормової бази для відгодівлі тварин;

- інтенсивне вирощування і відгодівля всього та над ремонтного поголів'я молодняку великої рогатої худоби до оптимальних вагових кондицій (420-500 кг у 18-20 місячному віці);

- закупівля молодняку великої рогатої худоби в селянських господарствах з наступним інтенсивним дорощуванням і відгодівлею в спеціалізованих підприємствах;

- розвиток та створення регіональних племінних репродукторів і ферм з метою збільшення кількості спеціалізованих м'ясних порід тварин у скотарстві.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ І РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЯЛОВИЧИНИ В СПОП «ВІДРОДЖЕННЯ»

3.1 Резерви підвищення ефективності виробництва м'яса ВРХ за рахунок зміцнення кормової бази

Основою високої продуктивності та ефективності тваринництва є повноцінна годівля худоби і птиці якісними кормами. Наукові дослідження і досвід передових господарств свідчать, що, реалізувавши генетичний потенціал худоби, яка утримується в господарствах України, можна збільшити виробництво молока, м'яса та інших продуктів тваринництва в 1,5-2,0 рази. Для цього необхідно значно вдосконалити кормовиробництво і перетворити його на спеціалізовану галузь сільського господарства.

В умовах України основним джерелом кормів є польове кормовиробництво. Лише невелику частину кормових ресурсів одержують від використання природних кормових угідь. Тому нині перевагу надають інтенсифікації польового, а в окремих регіонах і лукопасовищного кормовиробництва. Інтенсифікація кормовиробництва означає збільшення виходу кормів з гектара кормової площі, поліпшення їхньої якості на основі додаткових вкладень засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій і нових форм організації та оплати праці. Різноманітні природноекономічні умови України визначають зональні особливості інтенсифікації кормовиробництва. Найважливішими чинниками є ті, що забезпечують підвищення врожайності кормових культур, зниження трудомісткості і собівартості виробництва кормів.[47]

Одним з основних напрямів інтенсифікації кормовиробництва є внесення органічних і мінеральних добрив, що безпосередньо впливає на рівень урожайності кормових культур. Як показують багаторічні наукові дослідження, 1 ц мінеральних добрив забезпечує середній приріст урожаю зернофуражних культур - 1,1 ц, кукурудзи на силос -10 ц, кормових коренеплодів - 8-10 ц, сіна багаторічних трав - 4,5 ц, сіна природних сіножатей - 5,3 ц[47].

Добрива поліпшують також і якість кормів, підвищуючи вміст перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Великі можливості для збільшення виробництва кормів створюються при вирощуванні кормових культур на меліорованих землях, що значно підвищує ефективність використання мінеральних та органічних добрив. На зрошуваних землях півдня України передові господарства одержують з гектара 60-80 ц зерна кукурудзи і 600-800 ц її зеленої маси, 80-100 ц сіна і 350-400 ц зеленої маси люцерни. На осушених землях Полісся при відповідній агротехніці вирощують по 600-800 ц кормових коренеплодів, 40-50 ц сіна конюшини з 1 га. Значні прирости врожаю забезпечує хімічна меліорація кислих ґрунтів, їх вапнування дає приріст урожаю кукурудзи на силос на дуже кислих середньокислих ґрунтах - 42 ц, на слабокислих - 20 ц зеленої маси багаторічних трав - відповідно 15 і 7 ц сіна з гектара.[47]

У подальшій інтенсифікації тваринницьких галузей важливе значення має кількість і якість концентрованих кормів у раціонах. Енергетичну та білкову повноцінність зернофуражу можна підвищити за рахунок зростання виробництва кукурудзи, гороху, сої на основі збільшення їхньої врожайності та розширення посівів у групі зернових культур.

Велике значення має також впровадження науково обґрунтованої структури посівів зернофуражних і кормових культур. Інститут землеробства УААН рекомендує таку структуру посівів кормових культур: багаторічні трави - 49,2%, силосні культури - 29,6%, однорічні трави -13,7%, кормові коренеплоди і баштанні - 7,0%, інші культури - 0,5%. Посіви багаторічних трав у групі кормових культур мають займати в зоні Полісся 55-60%, Лісостепу при достатньому зволоженні - 60-65%, а в умовах несталого зволоження - 45-50%, Степу на богарі - 42-45% і на зрошуваних землях - 55-60%[47].

Одним із шляхів збільшення виробництва кормів у польовому кормовиробництві є розширення повторних післяукісних і післяжнивних посівів, а також впровадження посівів багатокомпонентних сумішей трав. У господарствах Полісся висівають такі суміші: ранньо-весняні - овес, горох, люпин, ріпак, соняшник; пізньовесняні - кукурудза, соняшник, ріпак, люпин; пожнивні - овес, вика, соняшник, ріпак.

Резервом інтенсифікації кормовиробництва є докорінне поліпшення природних кормових угідь і створення культурних сіножатей та пасовищ. Залежно від конкретних умов проводять осушення перезволожених угідь, створюють зрошувані сіножаті і пасовища, застосовують мінеральні добрива, підсів багаторічних трав та інші заходи. Особливо цінними є багаторічні культурні зрошувані пасовища, які гарантують забезпечення поголів'я худоби зеленими кормами. Як показує досвід багатьох господарств України, врожайність зрошуваних культурних пасовищ у середньому становить 70-80 ц корм. од. з гектара. Пасовищні корми порівняно дешеві. У передових господарствах витрати на створення культурного зрошуваного пасовища скуповуються вже через 1-2 роки[45].

Інтенсифікація кормовиробництва передбачає впровадження прогресивних технологій збирання, зберігання і приготування кормів. Це дає змогу підвищити якість кормових раціонів і значно зменшити втрати поживних речовин. Для подальшого розвитку тваринництва потрібно набагато збільшити виробництво грубих кормів, особливо сіна. При традиційному способі заготівлі сіна багаторічних трав втрачають майже 50% поживних речовин, які містяться в зеленій масі. Значно зменшуються втрати поживних речовин при заготівлі сіна активним вентилюванням. Дедалі більше використовують такий економічно вигідний вид грубого корму, як сінаж. Це консервований корм із зеленої маси багаторічних і однорічних трав. При його виготовленні зберігається більша кількість поживних речовин порівняно із збиранням трав на сіно або силос. У сінажі використовується понад 80% поживних речовин урожаю зеленої маси. Важливе значення в зміцненні кормової бази і поліпшенні якості заготовлюваних грубих кормів має виробництво трав'яного борошна. Його виготовляють шляхом штучного обезводнювання при високій температурі зеленої маси багаторічних і однорічних трав, гички цукрових буряків і зеленої маси післяжнивних культур. Трав'яне борошно - це високоякісний білково-вітамінний корм, який за вмістом поживних речовин відносять до концентрованих кормів. Кілограм трав'яного борошна містить 0,70-0,75 корм, од., 100-140 г перетравного протеїну і 200-250 кг каротину. При тривалому зберіганні трав'яного борошна втрачається каротин, тому такі корми економічно вигідніше виготовляти у вигляді гранул і брикетів. Такий спосіб заготівлі кормів забезпечує збереження у трав'яному борошні, гранулах і брикетах 90-95% поживних речовин, які містяться в зеленій масі[45].

Якість кормових раціонів підвищуватиметься за рахунок повноцінних гранульованих і брикетованих кормів, їх виробляють із зеленої маси кукурудзи і зернофуражних культур змішуванням з подрібненою соломою, розмеленими зерновими відходами, мінеральними та іншими речовинами. Такі корми в раціонах корів можуть становити 50%, а в раціонах молодняку великої рогатої худоби та овець - до 80%. Застосування повноцінних гранульованих і брикетованих кормів забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію як у кормовиробництві, так і при організації годівлі тварин. 

Одним із резервів поповнення кормових ресурсів є використання відходів переробної промисловості. Підприємства харчової промисловості, переробляючи сільськогосподарську сировину, одержують значну кількість відходів (жом, мелясу, макуху, шроти, м'ясо-кісткове борошно та ін.), які є важливим джерелом цінних кормів[45].

Розвиток кормової бази забезпечує високий рівень годівлі та підвищення продуктивності тварин. Водночас спеціалізоване кормовиробництво є основою здешевлення виробництва кормів, що зумовлює зниження собівартості продукції тваринництва і підвищення його рентабельності.

При вирощуванні і відгодівлі тварин ВРХ є ряд резервів, використання яких може підвищити ефективність галузі. Такими резервами можуть бути: підвищення якості кормів за рахунок їх збалансування по поживних речовинах; підвищення вагової категорії тварин, які реалізуються на м'ясо (350 - 400 кг); зменшення загибелі тварин або її недопущення[3].

Корми - один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва тваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 - 80% залежить від факторів внутрішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля. Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка б повністю забезпечувала протягом року поголів'я ВРХ якісними і повноцінними кормами [14].

Кормова база господарства має забезпечувати тварин кормами як за кількістю, так і за вмістом у них поживних речовин у певних пропорціях. Тому постійно виникає потреба вишукувати резерви підвищення поживності кормів, тобто збалансувати їх по перетравному протеїну.

Згідно з науково обгрунтованими нормативами, на 1 корм. од. для молодняка ВРХ потрібно мати 110-120 г перетравного протеїну. Досягти цього балансу можна рахунок виробництва високобілкових культур: сої, гороху, кормових бобів, багаторічних трав, змішаних посівів - кукурудзи із соєю, кормовими бобами, озимих культур з озимою викою, соняшнику, ріпаку та ін.

Варто зазначити, що найбільш ефективною добавкою є макуха вихід якої становить 45% від ваги насіння, а в 1 кг її міститься 396 г перетравного протеїну.

Збагатити корми на поживні речовини можна механічним змішуванням їх, наприклад, при виготовленні комбікормів (дріжджуванням, запарюванням, хімічною або термічною обробкою грубих кормів). Наприклад, при обробці соломи розчином каустичної соди (з розраунку 16 г/л води) розкладається її клітковина і поживність цього грубого корму підвищується в 2-3 рази. При відгодівлі молодняку великої рогатої худоби в раціон включають 30% і більше обробленої таким способом соломи[39].

Резерви збільшення виробництва яловичини в СПОП «Відродження» за рахунок збалансованості кормів по перетравному протеїну наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Резерви збільшення виробництва яловичини в СПОП «Відродження» за рахунок збалансованості кормів за 2011 рік

Показники	В середньому по підприємству	Норматив [47]	Відхилення, ±
Збалансованість кормів по перетравному протеїну	100	120	-20
Нормативний приріст живої маси на 1 г перетравного протеїну	11
Середньорічне поголів'я	479
Приріст, одержаний за рахунок доведення збалансованості кормів по перетравному протеїну до нормативного	За день, г	За рік на 1 голову, кг	На все поголів'я, ц
	220	80,3	384,6

Аналізуючи дані таблиці 3.1. можна зробити висновок, що за рахунок доведення збалансованості кормів по перетравному протеїну до норми можна додатково одержати до 220 г приросту живої маси за день (80,3 кг за рік на 1 голову ВРХ) на 1 голову, а при наявному поголів'я 479 голів - 384,6 ц.

Рівень годівлі худоби є основним чинником впливу на економічну ефективність виробництва молока та яловичини. Однак він діє, насамперед, на зростання продуктивності худоби, а уже через її рівень - на підвищення показників економічної ефективності виробництва яловичини.

Проведемо аналіз витрат кормів для виробництва м'яса ВРХ в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Резерв збільшення виробництва м'яса ВРХ за рахунок скорочення перевитрат кормів в 2011 році, ц

Показники	Значення показників
Кількість фактично виробленої продукції	1076
Витрати кормів, ц к. од.: на 1 ц продукції у 2011 році	9,3
за нормативами	7,5
на всю продукцію: 2011 рік	10006,8
при нормативах на фактично отриману продукцію	8070
Перевитрати кормів, ц к. од.	1936,8
Процент до нормативної потреби, %	24
Резерв збільшення виробництва м'яса ВРХ за рахунок скорочення перевитрат кормів, ц	258,24

Проаналізувавши таблицю 3.2. можна побачити, що в підприємстві існують значні перевитрати кормів, у 2011 році обсяг перевитрати кормів становив 1936,8 ц к. од., що на 24 % більше від нормативної потреби. Отже, при доведенні витрат кормів на 1 ц приросту до нормативних резерв збільшення виробництва м'яса ВРХ становить 258,24 ц.