Вирощування молодняку великої рогатої худоби

Вирощування телят молочників до 6-місячного віку. Годівля молодняку великої рогатої худоби у період дорощування від 6-місячного віку до року. Відгодівля на зелених кормах і нагул худоби. Потреба поживних речовин для виробництва продукції яловичини.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.10.2014
Размер файла 70,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

І. Огляд літератури

1.1 Вирощування молодняку великої рогатої худоби

1.1.1 Вирощування телят молочників до 6-місячного віку

1.1.2 Годівля молодняку великої рогатої худоби у період дорощування від 6-місячного віку до року

1.2 Основні види відгодівлі худоби

1.2.1 Відгодівля на жомі

1.2.2 Відгодівля на бразі

1.2.3 Відгодівля на силосі

1.2.4 Відгодівля на зелених кормах і нагул худоби

1.3 Чинники що пливають на успіх відгодівлі

ІІ. Розрахунок річної кормової бази господарства для 1000 голів відгодівельного молодняку худоби ( жива маса - 250 кг, середньодобові прирости 800 г)

2.1 Потреба поживних речовин для виробництва планової продукції яловичини

2.2 Виробництво кормів

2.3 Середньо сезонні раціони для відгодівельного молодняку ВРХ

2.4 Техніка безпеки при заготівлі кормів

Висновки та пропозиції

Список літератури

Додатки

Вступ

Основними факторами інтенсифікації виробництва продукції тваринництва продукції тваринництва і переходу до прогресивних технологій є удосконалення систем виробництва кормів і раціональної годівлі тварин .

Між зовнішнім середовищем і організмом тварин постійно проходить обмін речовин. Надходження поживних речовин корму в організм є важливої умовою. Під впливом годівлі змінюється тіло будова, хімічний склад органів і тканин , плодючість і особливо продуктивність тварин.

Годівля є важливим фактором у визначенні росту і розвитку молодняку. Направлена годівля дає можливість створити тварин із бажаним типом процесів живлення , що дозволить найбільш вигідно використовувати їх в певних господарських умовах.

Від повноцінності годівлі в великій мірі залежить відтворна здатність тварин. Встановлено, що неповноцінна годівля є причиною народження слабкого і нежиттєздатного молодняку. Особливо значно відбивається на репродуктивній здатності тварин неповноцінність протеїнового, вітамінного та мінерального живлення.

За науково обгрунтованим нормами харчування населення 60 % білка повинно припадати на білки тваринного походження . Не менше половини їх мають становити м'ясні продукти , серед яких одне із провідних місць належить яловичині , яка відзначається високою біологічною цінністю. Білок і жир тут знаходяться у досить сприятливому співвідношенні , а жир топографічно розподілений так , що надає м'ясу ніжної структури та поліпшує його смак. Саме це притаманне худобі м'ясних порід . Жир роз приділяється між волокнами м'язів надаючи йому « мармуровості». Яловичина має високі харчові якості і характеризуються кращим співвідношенням білка та жиру ( 1 : 0,8 - 1), ніж м'ясо інших сільськогосподарських тварин , а також містить менше холестерину , ніж свинина й баранина.

Завдяки особливостям травлення та інтенсивному біосинтезу в рубці , м'ясо жуйних збагачується на біологічно повноцінні білки вітаміни , значною мірою групи В, ферменти та інші біологічно активні сполуки , що сприяє підвищенню його біологічної цінності за порівняно задовільної годівлі . Висока поживність м'яса великої рогатої худоби зумовлена вмістом у його складі найважливіших амінокислот (аргінін, лізин , гістидин , тирозин , триптофан , цистин), жирних кислот , вітамінів , мінеральних , екстрактивних та інших речовин. Перетравність і засвоюваність яловичини досягає 95 %. Залежно від вгодованості тварин енергетична цінність 1 кг м'яса великої рогатої худоби коливається від5 до 12,6 МДж (1200-3000 ккал) .

М'ясо великої рогатої худоби розподіляють на яловичину , отриману від дорослої худоби та молодняку старше від 3 - місячного віку. До його складу входять м'язова ,жирова, кісткова і сполучна тканини . Серед них найцінніша - м'язова оскільки містить повноцінні білки. До сполучної входять в основному неповноцінні білки , а жирова визначає енергетичність і смакові якості м'яса. . Надлишок жиру в м'ясі знижує засвоєння поживних речовин і погіршує його смакові якості , а нестача спричинює його жорсткість.

Проблема виробництва м'яса упродовж багатьох років є однією з найважливіших в аграрному секторі України . І нині рівень виробництва цього цінного продукту не відповідає науково обгрунтованим нормам харчування людей . Якщо в 1890 році його виробляли близько 85,2 кг на душу населення , в тому числі майже 39,6 кг яловичини , то в 2003 році відповідно 33,6 і 15,1 кг . Для задоволення ж потреб населення у м'ясі та м'ясопродуктах споживання його на душу населення треба довести до 85 кг , зокрема високоякісної яловичини і телятини - до 40 кг .

Як свідчить світова практика , одним із основних напрямків зростання виробництва яловичини є розвиток спеціалізованого м'ясного скотарства , для якого характерними є сезонність отелення корів , вирощування підсисних телят до 6-8- місячного віку переважно пасовищним способом.

М'ясну худобу розводять переважно в країнах з кількість пасовищ , помірним кліматом , негусто заселеною місцевістю.

М'ясне скотарство менш трудомістке порівняно з іншими сільськогосподарськими галузями , його технологія потребує використання складних машин і обладнання.

Розвиток м'ясного скотарства в Україні дасть змогу використати не залучені в сільськогосподарське виробництво землі ( гірські і передгірні місцевості , яри , переліски тощо) і території забруднені радіонуклідами після аварії на Чорнобильській АЕС, сприятиме забезпеченню населення цінним харчовим продуктом - яловичиною.

Як стверджують провідні вчені в галузі сільського господарства Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. якість яловичини , її кількість , яку одержують від однієї голови худоби , залежить від багатьох факторів , серед яких кінцевим за часом і найважливішим за значенням є відгодівля. Відгодівля - це нормована годівля призначених на м'ясо тварин , яка спрямована на одержання в найкоротший термін запланованого приросту їх живої маси за рахунок інтенсивного нагромадження структурних і резервних речовин при економному витрачанні кормів. Передумовою хорошої відгодівлі є добре відлагоджена технологія вирощування молодняка.

І. Огляд літератури

1.1 Вирощування молодняку великої рогатої худоби

Відгодівля - це нормована годівля призначених на м'ясо тварин яка спрямована на одержання в найкоротший термін запланованого приросту живої маси за рахунок інтенсивного нагромадження структурних і резервних речовин ( білка, жиру та ін. ) при економному витрачанні кормів.

Розрізняють такі типи відгодівлі :

а ) Інтенсивну відгодівлю молодняка;

б ) Відгодівля молодняка, вирощеного в умовах недостатньої годівлі;

в ) Відгодівля дорослої худоби ( вибракуваної ).

Інтенсивна технологія виробництва яловичини передбачає безперервність всього процесу , який включає належне вирощування над ремонтного молодняка великої рогатої худоби від народження до 6-ти місячного віку з наступним дорощуванням і заключною відгодівлею.

Весь цикл відгодівлі складається з трьох періодів:

1-й період - вирощування телят молочників до 6-ти місячного віку ;

2-й період - дорощування над ремонтного молодняка з 6-ти до 12-ти міс. віку;

3-й період - заключна відгодівля худоби з 12-місячного віку до реалізації на м'ясо при досягненні тваринами середньої живої маси 420 кг і більше.

Таблиця 1

Виробничі показники періодів відгодівлі худоби

Періоди

відгодівлі

Тривалість,

Днів

Жива маса тварин,

кг

Середньодобові прирости,

г

І

ІІ

ІІІ

180

180

135

30 - 160

160 - 286

286 - 420

700 - 750

700

1000

Відгодівля базується на закономірностях постнатального росту і розвитку молодняку , які проявляються у переважаючому рості скелетних м'язів і повільному

кісток. При відгодівлі збільшення маси тіла супроводжується посиленням відкладання жиру в м'язах і жировій тканині , структурних і резервних білків , зменшенням кількості води в організмі та питомої маси кісток. За 4-5 міс. Відгодівлі жива маса молодняку зростає на 100-120 кг і більше, а за 2-3 міс. відгодівлі дорослої худоби - 60-90 кг. При цьому в 1,5 - 2 рази підвищується енергетичність м'яса. Про це свідчать , наприклад, результати відгодівлі 1,5-річних бичків симентальської породи ( табл. 2).

Таблиця 2

Результати відгодівлі бичків симентальської породи ( за Дмитроченком О.П., Пшеничним П.Д., 1975)

Показник

Під час постановки на відгодівлю

У кінці

відгодівлі

Приріст за годівлю

Кг

%

Жива маса, кг

306

448

142

46

Маса туші, кг

132

251

119

90

Енергетичність 1 кг м'яса туші, МДж

6,66

10,99

4,33

65

Для одержання продукції високої якості , тварин при вирощуванні на м'ясо слід забезпечити повноцінною і збалансованою годівлею у молочний і після молочний періоди. При цьому середньодобовий приріст у худоби середніх молочно-м'ясних і м'ясних порід має становити 600-650, для великих молочно-м'ясних порід - 700-750 г. за таких приростів молодняк до 18-місячного віку досягає живої маси відповідно 400-450 кг. Нормування годівлі молодняка великої рогатої худоби на відгодівлі залежить від віку, живої маси, мети вирощування тварин та запланованих середньодобових приростів.

1.1.1 Вирощування телят молочників до 6-місячного віку

У даний період забезпечують інтенсивний ріст тварин молочних і молочно-м'ясних порід до 6 міс. На рівні 160-180 кг. Для цього необхідно ретельно балансувати раціони за вмістом енергії , поживних і біологічно активних речовин відповідно до прийнятих деталізованих норм годівлі.

У раціонах молодняку на 100 кг живої маси потреба сухої речовини у віці 1-3 міс. Становить 1,9-2,3 і 4-6 міс. 2,5-2,6 кг. Концентрація енергії у сухій речовині складає у місячному віці - 2,1 к. од.; 2-місячному віці - 1,6; 3-місячному - 1,3; 4-місячному - 1,0; 5-6-місячному віці - 0,95-0,85 к. од. Вміст клітковини у сухій речовині у віці 1-3 місяці не повинен перевищувати 10-12, у 4-6 міс. - 14-16 %.

Для молодняку при вирощуванні на м'ясо розроблено дві типові схеми годівлі для середніх за масою м'ясо-молочних і молочних порід з витратою 200 кг натурального та 600 кг знежиреного молока і для великих за масою м'ясо-молочних порід відповідно 250-700 кг. Телят готують згідно з прийнятою схемою для ремонтного молодняку.

Із перших днів життя теляти основним кормом є молозиво. Перший раз телятам дають молозиво матері через 30-60 хв. після народження ( коли з'явиться рефлекс ссання). Як правило , в першу годівлю , з урахуванням стану і апетиту , здоровим телятам випоюють 1,5 -2,0 кг молозива, слабким - 0,75-1,0 кг. У наступні дні добову норму молозива і молока доводять до - живої маси теляти під час народження. Молозиво слід випоювати зразу після доїння ( t 35-37?С ), краще із соскової напувалки, що забезпечує рівномірне надходження його в травний канал невеликими порціями.

Період новонародженості у здорових телят закінчується через 2-3 тижні. Після цього їм починають давати змішане коров'яче молоко.

Тривалість випоювання незбираним молоком не має перевищувати 2,5-3 міс. З метою економії цільного молока його замінюють збираним ( вводять поступово, з третього або четвертого тижня після народження) або замінником незбираного молока ( ЗМН ). За 6 місяців слід випоїти незбираного молока + перегону не менш як 800 л [12] .

Починаючи з 3-4-добового і 3-тижневого віку, телятам слід давати проварену і охолоджену до 15-20?С воду. Пізніше їх можна напувати чистою сирою водою. У період новонародженості напувають телят на пізніше , як за годину до або після згодовування молока.

До поїдання сіна їх привчають з 10-добового віку , підвішуючи жмут дрібно стеблового, добре об листяного сіна в клітках, а пізніше його розкладають до годівниць. Даванку сіна поступово збільшують і у 3-місячному віці вона становить 1,3-1,4 кг, а у 6-місячному - до 3 кг за добу. З 11-го дня після народження телятам дають сіль, крейду, преципітат , з 10-15-го - концентровані корми. Кращими з них у цей період є спеціальний комбікорм для годівлі телят до 4-місячного віку. Якщо його немає, телятам згодовують вівсянку. Пізніше до неї додають висівки, макуху або шрот. До 2-місячного віку телятам рекомендується згодовувати суміш концентратів , яка містить 40 % соняшникової чи лляної макухи, 20 - пшеничних висівок, 20 - вівсянки та 20 - кукурудзяного борошна. Добову даванку концкормів телятам до 3-місячного віку доводять до 1,2-1,6 кг, а з 3-4-місячного віку залишають на цьому рівні або починають зменшувати. Витрати концкормів залежать від господарського призначення телят і знаходяться у певних межах в залежності від рівня молочного живлення та якості грубих та соковитих кормів. Більшість схем годівлі телят розраховану на витрату 140-225 кг концкормів за 6 місяців вирощування.

Соковиті корми ( коренеплоди, сінаж, силос) згодовують телятам з місячного віку. До поїдання коренеплодів їх привчають з третьої , сінажу - з четвертої, силосу - з п'ятої декади життя.

З другого місяця життя телятам починають давати корми багаті протеїном та каротином ( морква , вівсянка ) а також привчають до поїдання соковитих кормів зокрема це подрібнені коренебульбоплоди. Найдоцільніше згодовувати корми у вигляді кормо сумішок , відповідно до живої маси , яка в групі не повинна різнитися більш як на 10 % [12] .

З третього місяця життя телят починають привчати до силосу

Після 3 місяців життя телят випускають на пасовище. До 6-ти місячного віку теля може споживати до 2 кг сіна, до 4 кг сінажу, до 7 кг силосу а в літній період до 18 кг зеленої маси

Сучасні схеми годівлі телят передбачають використання в раціонах префіксів і комбікормів (додаток 3, 4).

У літній період з другої декада після народження телят привчають до поїдання зелених кормів, збільшуючи добову даванку їх у 2-місячному віці до 3-4 кг , 4-місячному - до 10-12 кг, 6-місячному - до 18-20 кг. В літній період до трави привчають у такій послідовності:

- з другого місяця - підсушена зелена маса

- з третього місяця - прив'ялена зелена маса.

У схемах літнього періоду витрати концкормів порівняно із зимовим періодом можна зменшити на третину. Це можливо після досягнення телятами 3-4-місячного віку за наявності доброго пасовища і достатнього забезпечення зеленими кормами.

Загалом годівля телят , особливо ремонтних, має сприяти посиленому розвитку органів та систем організму, діяльність яких зумовлює подальшу продуктивність тварин.

Плани росту і норми годівлі племінних бугайців розраховані на одержання середньодобового приросту живої маси 750-1000 г залежно від породних особливостей та досягнення плідниками планової живої маси до 16-місячного віку. За період вирощування витрати незбираного молока становлять 320-450 кг, збираного - 600-1000, концентрованих кормів - 195-220 кг.

Норми годівлі телят , яких вирощують на м'ясо, розроблені для худоби молочного і комбінованого напрямків продуктивності , а також спеціалізованих м'ясних порід. Під час вирощування телят , одержаних від середніх за масою корів молочно-м'ясних і м'ясних порід та великих за масою молочно - м'ясних порід їм випоюють 200-250 кг незбираного і 600-700 кг збираного молока та згодовують 140-150 кг концентрованих кормів. У разі використання ЗМН (24-29 кг за період вирощування) витрати молока можуть бути обмежені 50-60 кг, а час випоювання його - 10-60 днями. Такий рівень годівлі забезпечує середньодобовий приріст 700 - 800 г.[18]

У м'ясному скотарстві телят до 7-8-місячного віку вирощують під матерями н повному підсосі. Норми годівлі залежать від інтенсивності їх росту і розраховані на одержання 800-1000 г середньодобового приросту.

1.1.2 Годівля молодняку великої рогатої худоби у період дорощування від 6-місячного віку до року

У віці від 6-7 і до 16-18 місяців молодняк великої рогатої худоби характеризується інтенсивним ростом кісткової і м'язової тканин. Завершується функціональне становлення передшлунків, статевих органів, настає статева зрілість. У цей період важливо запобігти як надмірній статевій зрілості, так і пізньої зрілості тварин. Наслідки надмірної статевої зрілості особливо негативно проявляються у телиць: після багаторазової овуляції до першого парування у них часто виникають розлади статевої функції (кіста яєчників), що викликає перегули. Ремонтних телиць слід годувати так, щоб вони до запланованого віку парування досягали не менше 70% живої маси дорослих корів. Тому оптимальними вважаються плани росту, які передбачають досягнення телицями до віку першого отелення живої маси не менше вимог стандарту для порід: дрібних - близько 400 кг, середніх - 500 і великих - 570 кг.

У цей період основним завданням є зберегти високу інтенсивність росту молодого організму і сформувати тварин здатних споживати велику кількість силосу , жому , барди та інших кормів у період відгодівлі. Дорощування молодняку - це необхідний елемент у загальній системі виробництва високоякісної яловичини.

За інтенсивної годівлі у період дорощування молодняк швидше досягає забійних кондицій , підвищується вихід яловичини і поліпшується її якість - збільшується вміст повноцінного білка, м'ясо стає ніжним і соковитішим. Забійний вихід при інтенсивному дорощуванні й відгодівлі підвищується на 7-10 %, а вміст кісток у туші зменшується на 5-12 % порівняно з показниками при низькому рівні годівлі.

Дорощувати молодняк найдоцільніше за умови великої питомої маси у раціоні соковитих і зелених кормів. Такий тип годівлі сприяє інтенсивному росту тварин , виключає передчасне ожиріння, забезпечує формування міцного кістяку , оптимальний ріст м'язів і розвиток травного каналу, що є необхідним фактором подальшої інтенсивної годівлі.

Для дорощування модник великої рогатої худоби ставиться у віці 6-7 місяців живою масою 160-170 кг. Закінчується цей період у річному віці при досягненні живої маси не менше 280-300 кг.

Для досягнення живої маси 300 кг у річному віці необхідно одержувати приріст живої маси 750-800 г на добу відповідно до програми росту (табл. 3)

Таблиця 3

Програма росту при дорощуванні

Жива маса по періодах до-рощування, кг

Вік,

міс.

Тривалість періоду , діб

Середньо-добовий приріст, г

Загальний

приріст ,

кг

Жива маси в

кінці періоду ,

кг

Вік ,

міс.

160 - 170

6

60

750 - 800

45 - 48

205 - 218

8

205 - 218

8

60

750 - 800

45 - 48

259 - 266

10

250 - 266

10

60

750 - 800

45 - 48

295 - 314

12

З метою успішного досягнення запланованого рівня вирощування молодняку необхідно суворо дотримувати норми споживання поживних речовин у раціоні ( табл. 4)

Таблиця 4

Потреба у поживних речовинах на одну голову за добу за нормами

Жива маса,

Кг

Середньо-добовий приріст, г

Кормо-ві оди-ниці

Перетрав-ний протеїн, г

Каль-цій ,

г

Фос-фор,

г

Сіль кухонна.

г

Каротин,

мг

160 - 190

750 - 800

5,5

600

30

19

35

75

191 - 220

750 - 800

5,8

630

38

24

35

80

221 - 260

750 - 800

6,3

650

44

25

40

85

261 - 300

750 - 800

6,6

660

47

25

45

90

За досягнення живої маси 280-300 кг молодняк переводять на відгодівлю . У товарних господарствах телиць вирощують переважно за підвищеного рівня годівлі у перші 6-8 місяців життя і помірного - впродовж періоду статевого дозрівання та інтенсивного розвитку молочної залози.

Споживання сухої речовини телицями з розрахунку на 100 кг живої маси становить: 2,4- 3 кг у віці 7-12 міс., 2,1-2,3 - у 13-18 міс., 1,8-2,2 кг - у 18- 28 міс. за енергетичної поживності 1 кг 0,7-0,9 к. од.

На ріст молодняку значною мірою впливає рівень протеїнового живлення. Зазначу , що у складі приросту живої маси телят міститься близько 55% протеїну, у старших тварин - 25 %. Тому з віком норму перетравного протеїну з розрахунку на 1 к. од. у раціоні телиці віком 7-9 міс. міститься 100 г перетравного протеїну, 10-12 міс. - 95-100 і 13-18 міс. - 90-95 г.

Оптимальний вміст клітковини в раціонах 7-12-місячних телиць становить 22, старшого віку - 24-28% від вмісту сухої речовини; жиру - у 7-8 міс. - 5, у старшому віці - близько 3 %. Потреба в мінеральних речовинах та вітамінах зростає залежно від віку тварин. Цукрово-протеїнове співвідношення у раціоні складає 0,8 - 1,0 , відношення крохмалю до цукру - 1,4-1,5. [18]

У період інтенсивного дорощування слід систематично контролювати стан мінерального і вітамінного живлення. На 100 кг живої маси молодняку згодовують : кальцію - 13-15 г, фосфору - 6-8 г, кухонної солі - 10-12 г, каротину - 50 мг, вітаміну D - 2500 МО та вітаміну Е - 70 мг. [1]

Основу зимових раціонів телиць становлять грубі й соковиті корми, зокрема з розрахунку на 100 кг живої маси їм дають 2-3 кг сіна, до 5-6 силосу і 1,5-2,0 кг сінажу. До половини даванки силосу й сінажу за енергетичною поживністю можна замінити коренебульбоплодами, а за нестачі сіна до 30% його даванки в раціонах телиць старше року - соломою ярих культур.

Витрати концентрованих кормів залежать, насамперед, від якості об'ємистих кормів. Наприклад, мінімальна даванка (0,4-0,5 кг на добу) концентрованих кормів за згодовування високоякісних сіна, силосу, сінажу та коренеплодів може забезпечити середньодобові прирости телиць старше року на рівні 600-650 г.

Залежно від природно-економічних умов та якості об'ємистих кормів структуру раціонів ремонтних телиць можна змінювати в певних межах: сіно, солома - 20-24%, силос - 28-35, коренеплоди - 10-20, концкорми - 15-25%.

Орієнтовні добові раціони для ремонтних телиць і племінних бугайців наведено в додатку 5.

Залежно від природничо-економічних умов та якості об'ємистих кормів а також і віку тварин, структуру раціонів ремонтних телиць можна змінювати в певних межах ( табл.5).

Таблиця 5

Структура раціонів для ремонтного молодняка

Вік тварини

Грубі корми

Соковиті корми

Концентровані корми

6 - 12 місяців

20 - 30 %

40 - 45 %

25 - 40 %

12 - 18 місяців

30 %

55 %

15 %

18 - 24 місяців

30 %

60 %

10 %

Для підвищення інтенсивності росту тварин у період дорощування в їх раціони доцільно включати напівсухі сумішки ( зерно сінаж ) з добавкою коренеплодів та інших кормів. На добу згодовують по 8-14 кг зерно сінажу , додаючи 5-6 кг буряків і при потребі невелику кількість концентратів з відповідними добавками. [8]

У зимових раціонах молодняку часто спостерігається нестача фосфору. Для її покриття використовують такі мінеральні добавки, як моно- і динатрійфосфат, диамонійфосфат та ін. Дефіциту мікроелементів і вітамінів у раціонах із низьким вмістом їх у кормах уникають, застосовуючи спеціальні префікси, рецепти яких мають сезонний характер.

У зимовий період доцільна дворазова годівля молодняку. Порядок роздавання кормів установлюють такий, як і для дорослої худоби: спочатку згодовують концентровані, потім соковиті та грубі корми (вранці комбікорм і сінаж або буряки, увечері сіно і силос).

У літній період основним для телиць є зелений корм, орієнтовна добова даванка якого (враховуючи пасовище) така: у віці 7-9 міс. - 18-22 кг , 10-12 міс. - 22-26, 13-15 міс. - 26-30, у віці 18-24 міс. - 35-40 кг.

За високої якості зелених кормів концентровані телицям 7-12 місячного віку використовують лише для балансування раціону, а старшим їх можна не давати. Не слід випасати молодняк на конюшинових і люцернових пасовищах по росі, оскільки поїдання ним вологої трави може викликати тимпанію. За згодовування трави у ранній фазі вегетації часто спостерігається нестача сухої речовини й клітковини. Тому доцільно при цьому давати телицям солому або сіно з розрахунку 0,5 кг на 100 кг живої маси. Підгодовувати молодняк травою або концентрованими кормами краще на ніч, оскільки підгодівля перед вигоном на пасовище призводить до зниження поїдання худобою пасовищної трави. Мінеральні добавки і премікси згодовують у суміші з концентрованими кормами. Для молодняку віком 7-10 міс. ділянки для випасання відводять якомога ближче до місця постійного утримання, щоб на ніч повертати його в приміщення. Телиць старшого віку впродовж усього пасовищного сезону можна утримувати у літніх таборах.

Племінних бугайців вирощують на фермах племінних заводів та спеціалізованих елеверах при плем підприємствах. Планом росту їх передбачається середньодобовий приріст на рівні 800-1000 г та досягнення живої маси у віці 16 міс. - 380, 450 і 500 кг відповідно до породи.

Племінні бугайці віком 7-16 міс. на 1 кг приросту потребують 6-9 к. од. Нормами годівлі їх передбачена витрата 110 г перетравного протеїну з розрахунку на 1 к. од. у віці 7-8 міс. і 100-105 г - у віці 11-16 міс. Порівняно з ремонтними телицями бугайцям згодовують більше концентрованих кормів. Годують їх за типовими подекадними раціонами, до складу яких залежно від віку вводять: 4-8 кг сіна, 6-8 силосу і 1,8-3,5 кг концкормів на одну голову за добу. Силос повністю або частково можна замінити за енергетичною поживністю відповідною кількістю сінажу. Влітку бугайцям дають переважно зелені і концентровані корми.

Інтенсивне вирощування молодняку на м'ясо передбачає одержання середньодобового приросту 800-1000 г та доведення живої маси тварин під час реалізації до 400-450 кг у віці 15-18 міс. за витрати 7-8 к. од. на 1 кг приросту.

Таблиця 6

Раціони годівлі молодняка великої рогатої худоби при дорощуванні, кг

Період дорощування,

дні

Сіно

Січка соломи

Кормові буряки

Сінаж

Силос

Меляса

Бобово-злакова зел. маса

Комбікорм

Пре -мікс

180 - 190

1,5

2

4

5

5

0,2

18

1,6

40

191 - 220

1,5

2

4,5

5,5

6

0,3

20

1,7

45

221 - 250

1,5

2,5

5

6

8

0,4

25

1,7

50

251 - 290

2

2,5

5,5

6,5

10

0,5

30

1,8

55

291 - 320

2

3

6

7

10

0,6

34

2

65

Дуже добрий результат дає також згодовування сухої сумішки ( 50 % від загальної поживності раціону ) разом з іншими кормами. Найкраще суху сумішку виготовляти в гранульованому та брикетованому вигляді. [8]

1.2 Основні види відгодівлі худоби

Худобу відгодовують на пасовищі або на стійлах. Під час стійлової відгодівлі бажане використання дешевих кормів. Серед них відходи харчової промисловості - жом, барда, м'язга або соковиті корми внутрігосподарського виробництва - силос, сінаж, баштанні плоди , трава , кормо суміші у напіввологому чи гранульованому стані. В літній період худобу відгодовують на зеленій масі. В останні 2-3 міс. перед забоєм , відгодовувати тварин бажано на прив'язі. Корми дають 2 рази на добу. Практика свідчить що великий ефект дає введення до раціону сіна бобових трав , макухи , дерті зернобобових (П.Крамар). Залежно від того , який корм переважає в раціонах худоби відгодівлю поділяють на кілька видів .

1.2.1 Відгодівля на жомі

Відгодівля на жомі дуже поширена у господарствах , розміщених поблизу цукрових заводів. Для годівлі худоби придатні кислий і сухий жом , патока. Свіжий жом тварини поїдають неохоче, сухий - вводять у комбікорми або у повноцінні кормо суміші. Використовують переважно кислий жом . На початку відгодівля молодняк поступово привчають до поїдання великої кількості свіжого або кислого жому ( 40-50 кг /добу на одну голову) , здобрюючи його концентрованими кормами , патокою , кухонною сіллю (Максаков В.Я. та ін. 1987)

Дорощування молодняку до живої маси 280-300 кг з використанням жому розпочинають з підготовчого періоду , коли тварин до його поїдання привчають протягом 10 діб. При дорощуванні оптимальна даванка жому залежно від віку складає 10-20 кг на добу. Протягом відгодівлі кількість жому доводять до 40-50 кг на одну голову за добу і регулюють її залежно від періоду відгодівлі.

Для дорослої худоби відгодівля на жомі після привчання розпочинається з великих даванок - 65-75 кг на добу з розрахунку на одну голову. Для кращого поїдання жом здобрюють розчином патоки: 1-1,5 кг на 3-4 л води на добову даванку. У господарствах що мають жом в обмеженій кількості , доцільно половину його ( за енергетичною поживністю ) замінювати на силос.

Щоб підтримати нормальне травлення , до раціону тварин додають 3-5 кг грубого корму ( 1,0-1,5 кг / 100 кг живої маси ), в тому числі ( за можливості ) 1,5 - 2,0 кг сіна. Концентрованими кормами раціон балансують за протеїном , мінеральними та іншими дефіцитними поживними речовинами.

У структурі раціонів на жом припадає 50-80 %, грубі - 10-20 % і концентровані корми - 10-40%, у тому числі на патоку - 5-10%. . На 100 кг живої маси тваринам згодовують 10-20 кг жому , 1-2 кг грубих та 0,2-0,8 кг концентрованих кормів ( І.І.Ібатулін , 1993).

Сухі речовини в жомі представлені в основному пектиновими речовинами ( 50% ) , геміцелюлозою та целюлозою ( 26%) . У свіжому жомі залишається ще 0,2-0,3 % цукру . Органічні речовини мають високі коефіцієнти перетравності - 66-70 %. Жом відзначається високим вмістом кальцію , малим - протеїну та фосфору і повною відсутністю вітамінів А і D. Незбалансованість раціонів за цими речовинами викликає зниження продуктивності та захворювання на остеомаляцію.. При відгодівлі на жомі до раціону тварин включають кормовий жир ( по 100 кг на одну голову за добу ), добавки діафоній фосфату , три натрій фосфату , кісткового борошна. Рекомендовано згодовувати сульфат амонію або діафоній фосфату суміші із сечовиною у співвідношенні 1 : 2-2,5. визначаючи потребу тварин у амонійних солях та сечовині , враховують що 1 г сечовини , бікарбонату амонію , сульфату амонію або діафоній фосфату еквівалентний відповідно 2,6 ; 0,95 ; 1,2 ; 1,2 г перетравного протеїну. Для нейтралізації кислот і підвищення протеїнової поживності кислого жому в практиці використовують аміачну воду , що містить 20-25 % аміаку. Жомові раціони збагачують сіркою - 2 г на 1 к. од. або використовують глауберову сіль - 20-30 г на одну голову за добу.

Добову даванку жому згодовують за 3-4 даванки. Кислий жом тварини « зализують» і для кращого поїдання його необхідно рихлити та здобрювати концентрованими кормами. Грубі корми дають двічі на добу - вранці та наніч.

Водянистий свіжий жом , відтискають для зменшення в ньому води , а відтак силосують з січкою соломи.

1.2.2 Відгодівля на бразі ( барді)

Відгодівля на барді застосовується у господарствах , розміщених неподалік від спиртових заводів.

Барда - побічний продукт спиртового виробництва . залежно від вихідної сировини вона може бути хлібною ( кукурудзяна , житня, пшенична , просяна та ін..), картопляною , патоковою ( мелясна). Найпридатніша для відгодівлі зернова , картопляна та зерно - картопляна барда. Вона містить багато води ( 91-95 %) , а її суха речовина багата на протеїн і фосфор. У ній практично немає цукру , крохмалю, каротину, відносно мало клітковини , кальцію та інших мінеральних речовин , але багато вітамінів особливо водорозчинних. Щоб одержати добрі результати від такої відгодівлі до раціону треба вводити грубі й концентровані корми , мінеральні та вітамінні добавки . Оптимальна кількість зернової і картопляної барди - 15-20 кг , патокової - 10-15 , грубих - 2,9-2,5 , концентрованих кормів - 0,3-0,5 кг на 100 кг живої маси.

Барда за поживністю може становити 50-80 % раціону, грубі корми - 10-15 % . на 100 кг живої маси тваринам згодовують : барди 15-25 кг , грубих кормів - 1-2 кг, концентрованих - 0,5-1,0 кг.

Із розрахунку на одну голову за добу барди можна згодовувати : дорослій худобі 60-65 кг ,молодняку 2-3 - річного віку - 30-40 кг, 1-2 - річного - 20-30 кг і від 6-місячного до річного віку - 15-30 кг. Максимальна кількість барди у раціонах молодняку - 60-65, для дорослої худоби - до 80 кг на одну голову за добу (за І.І.Ібатуліним, Д.О.Мельничуком, Г.О.Богдановим , 2007). У кінці відгодівлі кількість барди у раціоні зменшують. Із мінеральних речовин обов'язково додають кухонну сіль та крейду.

Тривалість відгодівлі великої рогатої худоби бардою залежить від віку , живої маси та вгодованості тварин і становить в середньому 90 - 100 , за повноцінної годівлі - до 150 діб Відгодовують бардою переважно дорослу худобу ( швидше ) , але ефективним може бути використання барди також при вирощуванні та наступній відгодівлі молодняку (у період дорощування ). За достатнього рівня годівлі та повноцінності кормів від молодняку відгодованого на бардяних раціонах, можна одержати прирости маси 800-1200 г/добу при витратах 7,5-8,5 корм. од. на 1 кг приросту живої маси.

Витрата кормів на відгодівлі з використанням барди помітно зменшуються при її використанні у свіжому вигляді на місці одержання ( її подають прямо в годівниці трубопроводами) або в господарствах розташованих поблизу спиртових заводів. Якщо неможливо використовувати всю барду свіжою , то її силосують.

У таблиці 7 наведено орієнтовні раціони для відгодівлі худоби з використанням патокової барди.

молодняк великий рогатий худоба

Таблиця 7

Орієнтовні раціони для відгодівлі худоби з використанням патокової барди, на одну голову за добу

Жива маса,

кг

Барда патокова,

кг

Грубі корми (солома, сіно, тра-в'яне борошно), кг

Корене-плоди

кг

Концентровані корми (дерть, комбікорм), кг

Сіль кухонна,

г

Крейда,

Г

Молодняк ( тривалість відгодівлі 100-120 днів , приріст живої маси 700-800 г )

220 - 260

261 - 300

301 - 350

351 - 400

30 - 35

35 - 40

40 - 45

45 - 50

3,3

3,5

4,0

4,0

3

3

3,5

3,5

1,2

1,2

1,3

1,3

60 - 80

60 - 80

80 - 100

80 - 100

50 - 60

50 - 60

50 - 60

50 - 60

Доросла худоба ( тривалість відгодівлі 80-90 днів ,приріст живої маси 700-800 г/добу)

400 - 450

451 - 500

501 - 550

551 - 600

50 - 55

50 - 55

55 - 60

50 - 55

3,5

3,5

4,5

4,5

8

8

8

8

1,5

1,7

1,8

2,0

100 - 120

110 - 130

120 - 150

150 - 160

160 -180

160 -180

160 -180

160 -180

Барду згодовують теплою ( 20-30є С), у вигляді пійла. У приміщенні підлога має бути сухою. При сирій і брудній підстилці та нестачі кальцію і вітаміну D тварини хворіють на бардяний мокрець.

Рекомендована кількість даванок - 2-4 на добу у суміші з подрібненими грубими кормами. Годівниці очищають від залишків , запобігаючи їх закисанню, оскільки поїдання закислих кормів викликає розлад травлення. Раз на декаду годівниці дезінфікують розчином вапна.

1.2.3 Відгодівля на силосі

Використання високоякісного силосу у збалансованих раціонах за енергією та поживними речовинами забезпечує середньодобові прирости живої маси від 800 до 1000 г і більше. Висока повноцінність силосних раціонів забезпечується включенням до їх складу зерносумішей , збагачених білково-мінерально-вітамінними добавками і преміксами , або спеціального комбікорму.

У структурі раціону на частку силосу припадає 40-45 %, грубих - 20-25 5 і концентрованих кормів - 35-40%. На 100 кг живої маси згодовують : силосу - 8-10 кг, грубих - 1,0-1,5 і концентрованих - 0,5-0,8 кг. Під кінець відгодівлі кількість силосу і соломи зменшують , а концкормів збільшують на 5-20 %.

Найефективніше у фізіологічному і технологічному відношеннях згодовувати силос у вигляді вологих повнораціонних кормових сумішей. Порівняно з роздільним згодовуванням продуктивна дія останніх підвищується до 15-20 %

Використовуючи у відгодівлі баштанні плоди і коренеплоди , до раціону їх вводять із розрахунку 10-20 і грубих кормів 1,5-2,0 кг на 100 кг живої маси.

1.2.4 Відгодівля н зелених кормах і нагул худоби

У багатьох зонах України літня відгодівля худоби почала набувати комбінованого характеру - випасання та польового виробництва зелених кормів і згодовування їх свіжоскошеними. Дані корми відзначаються сприятливим співвідношенням поживних та наявністю мінеральних та інших речовин , а також вітамінів. Це позитивно впливає на ріст і відгодівлю тварин. Відгодівля на зелених кормах проводиться у теплий період року кормами зеленого конвеєру. Восени згодовують гичку цукрових буряків , коренеплоди , залишки овочівництва, а також силос, сінаж.

Зелені корми у структурі раціону становлять 80-85 , концентровані - 15-20 % за поживністю. Відгодівлю на зелених кормах поділяють на кілька періодів. У разі використання трави у ранні фази вегетації концкорми згодовують у мінімальних кількостях з метою збалансування раціонів за необхідними елементами живлення , а під кінець відгодівлі їх кількість збільшують.

Для відгодівлі на зелених кормах використовують свіжоскошену траву 2 рази на добу з роздаванням трави в 4 прийоми :два рази в ранці - від 6-ї до 10-ї год. і два рази ввечері - від 17-ї до 21-ї год. давати зелену масу починають з великих порцій і доводять для бугайців віком 6-9 міс. - 25-30 кг; 9-12 міс. - 30-35 кг;13-15 міс. - 35-40 кг; 16-18 міс. - 40-50 кг. Концентратів рекомендовано давати до 1,5 на одну голову за добу , проте в завершальний період (останні 2-3 міс.) їх збільшують до 2 кг. Рекомендовано до раціонів обов'язково вводити кухонну сіль з розрахунку 1 г на 10 кг живої маси (Крамар П. - Телята на відгодівлі //Ветеринарна газета №9 (322) 2011, 1-15 травня ). А після кожної даванки кормів молодняк напувають нехолодною водою.

Нагул худоби - найдешевший спосіб відгодівлі за випасання тварин на природних пасовищах. Як свідчить практика , молодняк на багатих пасовищах набуває вищої вгодованості за 120 днів. За 5-6 міс. на пасовищах молодняк прибавляє в живій масі 120-140 кг в залежності від вгодованості при виході на пасовище [14] .

Таблиця 8

Орієнтовна потреба великої рогатої худоби в пасовищах , га на одну голову

Тип пасовища

Молодняк

Доросла худоба

Степові й відкриті

Посушливий степ

Лісова місцевість

Заливні пасовища та сіяні травостої

1.5 - 2.0

2 - 3

2 - 3

0,75 - 1, 00

3 - 4

3 - 5

3 - 4

1,0 - 1,5

Переводити худобу з кормів зимово-стійлового утримання на зелені потрібно поступово, підгодовуючи її перші 6-7 днів грубими кормами. Солому і сіно слід давати перед випасанням і після нього. Прирости молодняку й пропускна здатність пасовищ залежить від системи його використання та продуктивності. Оптимальним для початку використання пасовища можна вважати час , коли висота травостою досягає 10-15 см.

Раціональною системою випасання вважається загінна або порційно-загінна. Пасовища розділяють на окремі загони близько 100 м завширшки , 350-400 м завдовжки, площею 3,5 - 4 га. Загони обгороджують електричною або стаціонарною огорожею висотою до 1,5 м.

Природні пасовища раціонально поділяти на 7-8 загонів з повторним використанням їх протягом місяця. Культурні сіяні пасовища варто розділяти на 20-25 загонів з повторним використанням через 25-30 днів.

Випасання худоби на пасовищах забезпечує низьку собівартість 1 корм. од. і високу біологічну повноцінність зеленої маси . Під час нагулу худоби важливо дотримуватись певних зоотехнічних правил, зокрема формування гуртів , тривалості випасання тварин в одному загоні , рівня годівлі концкормами , навантаження поголів'я на одиницю площі пасовища та ін..

Технологічні гурти на 100-150 голів формують із поголів'я 9-12-місячного віку, однорідного за статтю , віком, масою , вгодованістю. Різниця між тваринами за віком на повинна перевищувати 30 днів , живою масою - 10-20 кг. Гурти комплектують на весні , до вигону тварин на пасовища. Перед вигоном проводять ветеринарно-профілактичну обробку худоби.

Тривалість випасання в одному загоні визначають залежно від урожаю травостою. При загінно-порційній системі випасання в одному загоні тварин орієнтовно витримують до 5 днів. Загони для випасання відокремлюють один від одного електроогорожами з розрахунку 35-40 к зеленої маси на одну голову молодняку за добу , або до 80 кг на одну корову м'ясної породи з телям.

Підгодовувати худобу зерновими кормами та мінеральними речовинами доцільно лише за низької якості травостою. При випасанні тварин на високопродуктивних пасовищах інтенсивне вирощування їх та відгодівля цілком можливі без згодовування концентрованих кормів.

Навантаження поголів'я на одиницю площі пасовища залежить від типу останнього і якості травостою.

Заплановані прирости живої маси на пасовищах можливі лише за правильно організованої системи випасання. Худобу випасають протягом 12-13 год. на добу без урахування часу на перегони й відпочинок. Уранці починають випасання з ділянок , де вже випасали худобу , або з огрубілим травостоєм, щоб зголоднілі тварини спочатку поїдали зелений корм нижчої якості . Через кожні 3-4 год. випасання надають відпочинок тваринам і напувають їх. У спекотні дні худоба повинна відпочивати під навісом біля водопою.

Організація безперебійного і достатнього напування тварин має дуже важливе значення для ефективного використання пасовища. Потреба однієї голови молодняку великої рогатої худоби у воді при живій масі 150-200 кг становить 30-35 л /добу , 200-300 кг - 35-40 , 300-400 кг - 50-55 л/добу. При високій температурі повітря потреба худоби у воді на пасовищі зростає на 15-2 %.

Максимальної продуктивності тварин на пасовищі можна досягти при помірній підгодівлі їх комбікормом у поєднанні з достатньою кількістю високоякісного зеленого корму.

Для одержання середньодобового приросту 1000-1100 г рівень додаткової підгодівлі концентрованими кормами має становити 0,6-0,7% , а при планових приростах 800-1000 г - 0,5-0,6 % живої маси молодняку.

1.4 Чинники що пливають на успіх відгодівлі

Серед них головні: вік , порода і тип , умови вирощування та кондиції при постановці на відгодівлю , корм і годівля , умови утримання , стать тварини.

Вік - впливає на склад приросту живої маси , якість м'яса , витрати кормів на одиницю приросту і тривалість відгодівлі. У молодих тварин у прирості відкладається більше білка , менше жиру, а його енергетична цінність низька (табл.8).У дорослої худоби у прирості відкладається переважно жир - 86-90%

Якість яловичини висока у 1,5-2,5-річного молодняку. Вона між волокниста , соковита легко перетравна , помірно жирна з високим вмістом вітамінів , амінокислот , ферментів та інших речовин , що визначають біологічну повноцінність м'яса. М'ясо дорослих тварин грубоволокнисте , жирне біологічна повноцінність його нижча. Дуже молода яловичина , телятина , особливо молочна , водяниста , малопоживна не зріла. Через легку перетравність рекомендується для харчування хворих і дітей.

Таблиця 8

Хімічний склад приросту,%

Жива маса, кг

Вода

Білок

Жир

Зола

Енергія , МДж

100

71,5

16,7

7,8

4.0

7.1

200

69,1

16,5

10,6

3.8

8.1

300

61,2

16,3

18,9

3.6

11.4

400

47,8

16,1

32.8

3,3

16.9

500

27,9

15.9

53.2

3,0

24.6

Із віком тварин зростають витрати кормів на одиницю приросту живої маси. Так за живої маси 250 кг на 1 кг приросту витрачається 7,0 корм. од., 350 - 8,2 і 500 кг - 9,7 корм. од.

Порода і тип. Складовими туші є м'язова тканина , жир і кістки. Співвідношення цих частин туші неоднакове у різних порід : у м'ясної худоби вміст кісток менший , а м'язової тканини і жиру більший, ніж у молочних. Комбінованим породам належить проміжне положення. У м'ясної худоби м'ясо «мармурове», жир відкладається між м'язовими волокнами , у молочних порід - переважно в череві і мало - під шкірою і між м'язовими волокнами.

У м'ясної худоби забійний вихід становить 60-65, молочної - 50-55%.

Умови вирощування. Молодняк у період вирощування на м'ясо слід готувати достатньо і повноцінно з використанням грубих і соковитих та концентрованих кормів. Недостатня годівля , особливо у перші 6-9 місяців життя , коли найінтенсивніше приростає м'язова тканина , знижує ефективність послідуючої відгодівлі : подовжується її тривалість , зростають витрати кормів, м'ясо має низьку якість.

За даними Л. Крюгера і Ф. Майора , при вирощуванні бичків до живої маси 500 кг із високим добовим приростом ( 1100 г) 50 % енергії корму відкладається у прирості , друга половина - спрямовується на підтримку життєдіяльності організму. При середньодобових приростах 800 і 600 г на підтримку життя витрачається , відповідно , 60 і 70 % , на синтез продукції - 40 і 30 %. При цьому тривалість вирощування і відгодівлі подовжується від 400-450 до 750-780 діб, що призводить до перевитрат кормів і коштів.

Кондиції при постановці на відгодівлю. Чим вища вгодованість тварин, тим швидше закінчується відгодівля. Молодняк при високій вгодованості можна відгодувати за 80-100 діб, нижчесередньої -за 4-6 міс. Худий молодняк спочатку дорощують спочатку дорощують при помірній збалансованій годівлі. Після досягнення середньої вгодованості його переводять на відгодівлю. У худих тварин за високого рівня годівлі жир відкладається переважно у підшкірній і внутрішньочеревній ділянках. М'ясо одержують низької якості.

Стать - позначається на величині приросту і якості м'яса. Некастровані бички під час відгодівлі проявляють найвищі прирости живої маси і відзначаються менш жирною яловичиною. За прив'язного утримання прирости у них вищі ніж за безприв'язного.

Від телиць і кастратів одержують жирніше і ніжніше м'ясо , порівняно з некастрованими бичками. Але рання кастрація затримує ріст м'язової тканини , у кастратів спостерігається більш раннє ожиріння. Тому кастрацію організовують не раніше 6-8-місячного віку.

Умови годівлі. Загальний рівень годівлі , збалансованість раціонів за всіма необхідними речовинами значною мірою визначають результати вирощування і відгодівлі тварин. Системи вирощування й відгодівлі поділяють на інтенсивну , екстенсивну та напівінтенсивну.

За інтенсивної системі середньодобові прирости становлять 700 г і більше , екстенсивній - до 400 і напівінтенсивній - від 400 до 700 г.

Затримка росту молодняку в перший рік вирощування не компенсується за наступної інтенсивної годівлі. Для ілюстрації можна навести результати вирощування молодняку чорнорябої худоби на колишній дослідній станції м'ясного скотарства УСГА «Ворзель». Бичків першої групи від народження до забою вирощували за інтенсивною технологією ( жива маса при народженні - 30 кг , у 6 міс. - 188, у 12 міс. - 315 і у 18 міс. - 447 кг ). Тварин другої групи до 6 міс. вирощували інтенсивно ( жива маса при народженні - 31 кг , у 6 міс. - 188, у 12 міс. - 145 і у 18 міс. - 287 кг ). Отже , до 18-місячного віку компенсації росту не відбулося і бички другої групи відставали від аналогів першої на 160 кг.

ІІ. Розрахунок річної кормової для 1000 голів відгодівельного молодняку худоби на силосі ( жива маса - 440 кг, середньодобові прирости 800 г)

2.1 Потреба поживних речовин для виробництва планової продукції яловичини

Потребу поживних речовин для виробництва планової продукції яловичини визначаємо шляхом множення середньорічного поголів'я молодняку великої рогатої худоби на річну потребу кормових одиниць і перетравного протеїну для однієї голови .

Виходячи з норм годівлі молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі (додаток 1) визначаємо річну потребу кормових одиниць і перетравного протеїну на одну голову. Оскільки для молодняку ВРХ на відгодівлі живою масою 250 кг і середньодобовим приростом 800 г потреба кормових одиниць становить 8,4 г перемноживши дане число на кількість днів у році (365 днів) ми визначимо річну потребу кормових одиниць на одну голову:

6,2 · 365 = 2263 кг = 22,63 ц кормових одиниць

22,63 · 1000 = 22630 ц кормових одиниць

Аналогічно визначаємо річну потребу в перетравному протеїні виходячи із того що добова норма в перетравному протеїні для молодняку ВРХ на відгодівлі живою масою 250 кг і середньодобовим приростом 800 г становить 590 г :

590· 365 = 215350 г = 215,350 кг перетравного протеїну

215,350 · 1000 = 215350 кг перетравного протеїну

2.2 Виробництво кормів

Розраховану потребу в кормових одиницях необхідно розділити у відсотках між окремими видами кормів(табл.9)

Таблиця 9

Співвідношення кормів у річних витратах (в % )

Концент ровані

Грубі корми

Соковиті корми

Всього

Сіно

Солома

Всього

Силос

Меляса

Відсоткове співвідно

шення крмів

26

12

5

7

62

48

14

Кількість корм.од., кг

588380

271560

113150

158410

1403060

1086240

316820

Кількість корму в натураль-ному виді

Кг

588380

-

221862,7

715400

-

5431200

316820

Страховий фонд ,ц

20 %

-

10 %

10 %

-

25 %

15 %

1176,8

-

528

13578

-

13578

4,8

Витрати при зберіганні

20 %

-

10 %

10 %

-

25 %

15 %

1176,8

-

528

13578

-

13578

4,8

Потрібно заготовити кормів всього (з врахуванням поправки на втрати при зберіганні та страхового фонду), ц

8237,

-

2662,3524

6336,3

-

81468

41,282

Грубі корми

Всього: 12 % = ( 22630 · 12)/ 100 = 2715,6 ц

В т. ч. сіно : 5 % = ( 22630 · 5 )/ 100 = 1131,5 ц

та солома : 7 % = ( 22630 · 7 )/ 100 = 1584,1 ц

Соковиті корми

Всього : 62 % = ( 22630 · 62 )/ 100 = 14030,6 ц

В т.ч. силос : 58 % = ( 22630 · 48 )/ 100 = 10862,4 ц

та меляса : 14 % = ( 22630 · 14)/ 100 = 3168,2 ц

Концентровані корми : 26 % = ( 22630 · 26 )/ 100 = 5883,8 ц

Враховуючи співвідношення кормів , легко можна вирахувати їх загальну кіль кість в кормових одиницях. Поділивши загальну кількість кормових одиниць різних видів кормів на їх поживність ми визначимо виробництво цих кормів в натуральному виді :

Грубі корми :

- сіно: 113150 / 0,51 = 221862,7кг

- солома : 158410 / 0,30 = 528033,3 кг

Соковиті корми :

- силос : 1086240 / 0,20 = 5431200кг

- меляса : 316820 / 1,00 = 316820 кг

Концентровані корми :

- дерть вівсяна 588380 / 1,00 = 588380 кг

Дальше поділивши кількість кожного корму в натуральному виді на його середню врожайність (крім жому і соломи ) встановлюємо які площі ріллі необхідно виділити під виробництво цих кормів

З урахуванням величини страхового фонду (10 % = 2218,627 ·10 /100 = 221,8627 ц)

і поправки на можливі витрати при зберіганні (10 % тобто 221,8627 ц ) потрібно заготовити сіна :

2218,627+221,8627+221,827= 2662,3524 ц.

Площа під посів при урожайності 50 ц/га повинна становити :

2662,3524 / 50 = 53,2 га землі

З урахуванням величини страхового фонду (10 % = 5280,333 ·10 /100 = 528ц)

і поправки на можливі витрати при зберіганні (10 % тобто 528 ц ) потрібно заготовити соломи :

5280,333+528+528=6336,3 ц

З урахуванням величини страхового фонду ( 25 % = 54312 ·25 /100 =

= 13578 ц) і поправки на можливі витрати при зберіганні силосу (25 % тобто 13578ц ) потрібно заготовити силосу на період згодовування :

54312+13578+13578 = 81468 ц.

Площа ріллі під посів кукурудзи на силос при урожайності 280 ц /га повинна становити :

81468 / 280 = 290,9га

З урахуванням величини страхового фонду ( 15 % = 31,682 ·15 /100 =

= 4,8 ц) і поправки на можливі витрати при зберіганні (15 % ) потрібно заготовити меляси на весь період згодовування :

31,682+4,8+4,8=41,282 ц

З урахуванням величини страхового фонду ( 20 % = 5883,8 ·20 /100 =

1176,8 = ц) і поправки на можливі витрати при зберіганні (20 % ) потрібно заготовити вівсяної дерті на період згодовування :

5883,8+1176,8+1176,8= 8237,4ц

При урожайності вівса 28 ц / га під посів вівса необхідно виділити :

8237,4 / 28 = 294,1 га землі.

Таблиця 10

Розрахунок річної потреби в кормах для стада відгодівельного молодняку великої рогатої худоби в кількості 1000 голів на основі середньо сезонних раціонів годівлі та визначення структури річного раціону , коли відомо , що жива маса молодняку 250 кг, середньодобові прирости 800 г.

Показники

Од. вим.

Зимово-стійловий період

Літній період

Сіно

Солома

Силос

Меляса

концентрати

Силос

Меляса

концентрати

Середньодобовий раціон на 1 голову

Кг

1

2,4

12.5

0,9

1,5

18

0,8

1.8

Середньодобовий раціон на 1000 голів

Кг

1000

2400

12500

900

1500

18000

800

1800

Тривалість періоду відгодівлі

Дн.

220

220

220

220

220

145

145

145

Потрібно корму на період згодовування

Кг

221862

528033

2750000

198000

33000

2610000

116000

261000

Потрібно корм. од. із різних кормів на період згодовування

К. од.

113150

158410

50000

198000

33000

522000

116000

261000

Структура раціону

%

8,2

12,1

41,1

14,5

24

59

13

28

Можливі втрати при зберіганні корму

%

10

10

25

15

20

25

15

20

кг

221862

13578000

22000

15840

26400

20880

9280

20880

Страховий фонд

%

10

10

25

-

20

25

-

20

кг

221862

13578000

22000

-

26400

20880

-

20880

Потрібно заготовити кормів всього (з врахуванням поправ-ки на втрати при зберіганні та страхового фонду)

Ц

2662,3524

6336,3

3360

1901

3696

3220

1365

2923,2

При урожайності … потрібно виділити площі землі

ц/га

50

-

280

-

28

280

-

28

Га

53,2

-

290,9

-

294,1

11,5

-

104

Таблиця 11

Розрахунок річної потреби в балансуючих добавках для стада молодняку великої рогатої худоби в кількості 800 голів

Недостаючий елемент живлення

Зима

Літо

Потрібно всього добавки на 1 гол на рік, кг

Потрібно всього добавки на 800 гол на рік, кг

Добо-ва недо-стача

Вид ба-лансуючої добавки та вміст в ній недостаю-чого елемента


Подобные документы

  • Основи вирощування молодняку для ремонту стада. Збереження генофонду порід. Утримання і годівля телят до 6-місячного віку. Вирощування телят холодним методом. Значення моціону і пасовищного утримання при вирощуванні телиць і нетелей для ремонту стада.

    курсовая работа [2,1 M], добавлен 10.10.2011

  • Отримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби в умовах ферм. Особливості їх годівлі і утримання. Зоотехнічна характеристика стада. Параметри вирощування і догляду молодняку. Технологія переробки м’яса в умовах господарства ДПДГ "Пасічна".

    дипломная работа [72,1 K], добавлен 28.05.2013

  • Повноцінність годівлі молодняку великої рогатої худоби, ураженого генітальною формою герпесвірусу інфекційного ринотрахеїту. Споживання сухої речовини кормів здоровими та ураженими вірусом тваринами. Перетравність органічної речовини та її складових.

    курсовая работа [52,5 K], добавлен 20.03.2011

  • Організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць. Годівля великої рогатої худоби та свиней, добовий раціон для дійних корів. Вирощування ремонтного молодняку худоби та птиці. Економічні показники ефективності тваринництва. Утримання коней.

    учебное пособие [351,0 K], добавлен 20.07.2011

  • Вирощування племінного молодняку та формування виробничих типів великої рогатої худоби. Утримання, годівля тварин та забезпеченість кормами. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва. Економічна ефективність виробництва молока.

    курсовая работа [53,8 K], добавлен 24.04.2016

  • Виробничо-фінансова характеристика господарства. Об’єкти обліку витрат в галузі тваринництва. Синтетичний і аналітичний облік затрат і виходу продукції стада великої рогатої худоби. Калькуляція собівартості продукції стада великої рогатої худоби.

    курсовая работа [23,3 K], добавлен 07.08.2008

  • Симптоми, діагностика та перебіг телязіозу у великої рогатої худоби. Прогноз по відношенню до життя та відновлюваної функції правого ока тварини. Лікування, розробка протипаразитарних заходів, а також профілактика телязіозу у великої рогатої худоби.

    курсовая работа [36,7 K], добавлен 06.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.