Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва

Організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць. Годівля великої рогатої худоби та свиней, добовий раціон для дійних корів. Вирощування ремонтного молодняку худоби та птиці. Економічні показники ефективності тваринництва. Утримання коней.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2011
Размер файла 351,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вступний інструктаж з охорони праці

Мета: Ознайомлення нових працiвникiв з вимогами охорони працi, промсанiтарiї, протипожежної безпеки, правилами внутрiшнього трудового розпорядку, надання першоi медичноi допомоги при настаннi нещасного випадку.

Вiдповiдальнiсть: Всi працiвники при прийняттi на роботу, учнi при проходження практики.

Перiодичнiсть: При прийняттi на роботу.

Вступний iнструктаж проводиться з метою ознайомлення нових працiвникiв з вимогами охорони працi, промсанiтарiї, протипожежної безпеки, правилами внутрiшнього трудового розпорядку, надання першої медичної допомоги при настаннi нещасного випадку.

Кожен працiвник пiсля проходження вступного iнструктажу, в обовязковому порядку повинен пройти первинний iнструктаж на робочому мiсцi.

Працiвники i службовцi забов”язанi:

· Дотримуватись правил Внутрiшнього трудового розпорядку;

· Дотримуватись вимог охорони працi, виробничої санiтарiї, гiгiєни працi i протипожежноїбезпеки;

· У встановленому порядку проходити iнструктажi з питань охорони працi;

· У встановленому порядку проходити медичнi огляди;

· Вмiти надати першу допомогу потерпiлому.

2. Дані сільськогосподарського підприємства

ДУБНОМОЛОКО, ВАТ

Українa

Адреса:

35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Михайла Грушевського, 117а

Керівник:

Козловський Олексiй Андрiйович - Голова правління

Розклад роботи

Пн: 08:00 - 17:00

Вт: 08:00 - 17:00

Ср: 08:00 - 17:00

Чт: 08:00 - 17:00

Пт: 08:00 - 16:00

Інформация про підприємство :

Кількість працівників: 486

Компанія безпосередньо виробляє:

Вершки, Молоко сухе, Сир тертий, сир у порошку, сири голубі та сири неперероблені інші, Сир перероблений (у т. ч. плавлений), Сироватка, Послуги з постачання пари і гарячої води електростанціями

Види економічної діяльності:

Промисловiсть, Переробна промисловiсть, Виробництво харчових продуктiв, напоїв та тютюнових виробiв, Виробництво харчових продуктiв, напоїв, Виробництво молочних продуктiв та морозива, Перероблення молока та виробництво сиру, Перероблення молока та виробництво сиру, Виробництво морозива, Виробництво морозива, Виробництво та розподiлення електроенергiї, газу та води, Виробництво та розподiлення електроенергiї, газу, пари та гарячої води, Постачання пари та гарячої води, Постачання пари та гарячої води, Постачання пари та гарячої води,

3. Робота пункту штучного осіменіння тварин і птиці

Пункти - це приміщення, де зберігається заморожена сперма, ведеться технологічна робота з нею та штучне осіменіння корів і телиць.

Пункти будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, з обов'язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопроводом, вентиляцією, бактерицидними лампами і дезбар'єром.

Стаціонарний пункт у господарствах суспільного сектору повинен бути укомплектований відповідним обладнанням.

У господарствах пункти розміщують безпосередньо біля тваринницьких приміщень. При осіменінні тварин на пасовищах для кожного стада обладнують пересувний пункт.

Пункти для осіменіння корів і телиць фермерських та індивідуальних господарств будують (організовують) окремо від ферм громадської худоби в зручному місці.

Готовність пункту штучного осіменіння встановлюється кваліфікаційною комісією, до складу якої входять головний зоотехнік району, головний державний інспектор ветеринарної медицини району, спеціаліст племпідприємства та господарства.

Приміщення пункту, обладнання і територію біля нього утримувати у чистоті. У тамбурі встановлюють дезящик, який заповнюють тирсою і щоденно зволожують 1%-ним розчином соди каустичної. Таким же розчином кальцинованої соди миють забруднені місця на стінах, підлогу у лабораторії та мийній кімнаті. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють теплим 2-3%-ним розчином соди двовуглекислої або 0,02%-ним розчином фурациліну (1:5000). У вікнах в літній період повинні бути кватирки з металевими або марлевими сітками.

4. Порядок зберігання сперми на пункті

Сперму, заморожену за різними технологіями зберігають у тубах, полімерних стаканчиках або контейнерах, які розміщують у посудинах Дьюара, заповнених рідким азотом. Посудини із спермою фіксують металевими стержнями або капроновими нитками у спеціальних гніздах на горловині посудини. До стержня прикріплюють етикетку з написом клички та номера бугая, дати взяття або серії сперми і кількістю доз.

Обов'язковою умовою збереження високих біологічних показників сперми є постійне підтримання сталої температури (-196 град. C) спермодоз. Підвищення або неодноразова зміна температури спермодоз призводять до пошкодження сперміїв і втрати ними запліднювальної здатності. Такі зміни температури замороженої сперми мають місце під час перекладання сперми із посудини Дьюара, виймання спермодози для осіменіння маток чи неправильного поводження з нею, а також при значному зменшенні рівня азоту в посудині Дьюара.

Особливо швидко ушкоджуються спермії, заморожені у формі пайєт, оскільки відношення площі поверхні до об'єму пайєт є значно більшим від такого самого відношення у гранулах.

Пошкоджені внаслідок коливання температури спермії втрачають біологічну повноцінність навіть при подальшому дотриманні правил зберігання сперми. Тому сперму на пункти штучного осіменіння передають лише в ємкостях (полімерні стакани, туби, контейнери), що утримують рідкий азот, а переміщення сперми із посудини в посудину та виймання спермодози для осіменіння проводять швидко (протягом 2-3 сек.), при цьому посудину піднімають не вище лінії замерзання в горловині посудини Дьюара (тобто не вище 10 см від отвору її горловини).

Для зберігання замороженої сперми на пунктах штучного осіменіння рекомендується використовувати посудини Дьюара марок СДС-30-2, Харків-34Б та інші, у яких регулярно контролюють рівень рідкого азоту полімерним щупом, на нижньому кінці якого наносять поділки через 5 см, і не допускають зниження його нижче 1/3 об'єму посудини (додаток 4).

5. Документація на пункті осіменіння

Технік веде облік осіменіння корів і телиць у журналі відповідної форми. Він записує дати останнього отелення і осіменіння за минулий рік, реєструє дати осіменіння, результати досліджень на тільність, дати отелення самок, дані про приплід та ін.

Технік реєструє маток після осіменіння на зворотному боці ордера на відправлення сперми плідника і звітує ним про використання одержаної сперми.

Журнал і ордери зберігаються в господарстві не менше трьох років.

6. Методи виявлення самок в охоті

Відбір самок для штучного осіменіння потрібно проводити з урахуванням ознак стадії збудження статевого циклу (тічка, загальне збудження, статева охота і овуляція).

Тічка - це комплекс змін, що проходить у статевих органах самки (гіперемія і набряк, посилення скорочень м'язів матки і функції залоз, розкриття шийки матки, витікання слизу, зміна епітелію слизової оболонки статевих органів). Тривалість тічки 2-4 доби. Тічка починається раніше на 12-24 години від загального збудження і охоти. Найбільш характерна клінічна ознака тічки - виділення слизу із матки в піхву і назовні.

Статеве збудження характеризується змінами в поведінці самки у вигляді загального неспокою, зменшення апетиту, зниження надоїв, потягу до інших тварин та дозволу стрибати на себе. Воно виникає через 24-36 годин після початку тічки.

Статева охота (далі - охота) - це такий стан організму самки, коли найкраще проявляються безумовні статеві рефлекси і готовність до спаровування або позитивна реакція самки на самця. Основна ознака охоти - рефлекс нерухомості. Тварина стоїть спокійно, коли на неї стрибають інші тварини. Охота в корів і телиць триває в більшості випадків 12-18 годин. За часом вона відповідає середині та кінцю тічки.

Овуляція - складний фізіологічний процес виділення яйцеклітини із зрілого фолікула яєчника. Вона проходить через 10-15 годин після закінчення охоти. При недоліках годівлі, утримання тварин та деяких захворюваннях (гіпофункція яєчників) вона може не відбуватися (ановуляторний цикл).

Існує декілька способів виявлення корів і телиць в охоті, але найбільш поширеними є візуально-клінічний та рефлексологічний способи.

Візуально-клінічний спосіб ґрунтується на виявленні змін поведінки самки і безпосередньому огляді корів чи телиць та їх статевих органів. Тварину в охоті виявляють за загальним збудженням і рефлексом нерухомості під час перебування на пасовищі чи вигульному майданчику не менше 3-4 разів на добу. При клінічному огляді самок виявляють характерні ознаки тічки, а при ректальному дослідженні статевих органів - тонус матки, стан яєчників тощо.

При рефлексологічному способі використовують бугаїв-пробників або бугаїв-маркерів після їх спеціальної підготовки. Пробників утримують разом із самками вранці та ввечері протягом 2 годин, які є одночасно стимуляторами статевої функції самок. На 150-200 корів потрібно мати одного пробника. Тварину з ознаками охоти і тічки відокремлюють із стада для осіменіння.

Охоту можна визначити за допомогою детекторів (ампула з кольоровою рідиною), які приклеюють до шкіри крижів самки. При стрибках тварин на самку в охоті ампула розривається і забарвлює її крижі.

Для визначення корів в охоті можна використовувати андрогенізованих корів або тварин з фолікулярними кістами, електрометричні прилади та ін.

7. Технологія розморожування сперми бугаїв-плідників

Підготовка лабораторного обладнання та приладів для розморожування сперми. Для розморожування сперми у формі відкритих гранул у термостат біологічний наливають 600-700 мл дистильованої води, включають в електромережу і нагрівають до температури 38 (+-) 0,5 град. C. Температура стабілізується через 30-40 хвилин. Беруть ампулу із 2,9%-ним розчином натрію цитрату, струшують, надрізають, знезаражують поверхню спиртовим тампоном і дегерметизують або використовують стерильний пеніциліновий флакон із 1 мл 3%-ного розчину натрію цитрату, який ставлять у відповідне гніздо штативу. Розчин натрію цитрату нагрівається до температури +38 град. C за 2-3 хвилини. Для цієї самої мети використовують активатор замороженої сперми універсальний (АЗСУ-3, -4), у якому температура стабілізується протягом 3-4 хвилин. Після чого приступають до безпосереднього розморожування сперми.

Для розморожування сперми в облицьованих гранулах із термостата виймають штатив, а в пайєтах, крім цього, установлюють температуру води на +35 град. C.

Розморожування сперми, замороженої у формі відкритих гранул. Технік штучного осіменіння одягає білий халат, захисні окуляри і рукавиці, відкриває кришку посудини Дьюара, ставить її на край лабораторного столу. Лівою рукою бере за стержень посудини із спермою необхідного бугая, піднімає її на рівень нижньої третини горловини посудини Дьюара, фіксує, а правою дістає одну дозу сперми стерильним, охолодженим до -196 град. C спеціальним пінцетом і швидко переносить її в підготовлену для розморожування ампулу (флакон) із нагрітим до +38 град. C 3%-ним розчином натрію цитрату, а посудину із спермою швидко занурює в рідкий азот посудини Дьюара, яку закриває кришкою.

Експозиція розморожування гранули об'ємом 0,2 мл становить 30-40 сек. Для прискореного розморожування гранул ампулу (флакон) обертають у пальцях навколо осі, не підіймаючи з гнізда приладу до повного розморожування сперми. Після цього флакон (ампулу) виймають із термостата, витирають насухо рушничком (серветкою) і ставлять у штатив.

Прискорене розморожування відкритих гранул проводять також двоступеневим способом за допомогою приладу УДО-1. Для чого виймають гранулу із рідкого азоту і поміщають у лійку пристрою, де вона підігрівається до температури -100 град. C, а потім автоматично подається в ампулу із 3%-ним розчином натрію цитрату для кінцевого розморожування. При цьому швидкість розморожування сперми в зоні температури рекристалізаційних процесів (-50...-60 град. C) підвищується у 1,5-2 рази.

Спермодозу, розфасовану в пайєту або облицьовану гранулу, дістають із ємкості охолодженим пінцетом, струшують для видалення залишків рідкого азоту протягом 2-3 сек. і занурюють у воду термостата до повного її розморожування, яке настає у пайєті об'ємом 0,25 мл - через 20 сек., а 0,5 мл - через 40 сек. при температурі +35 град. C. Експозиція розморожування облицьованих гранул становить 10-12 сек. при температурі +38 град. C.

При тривалому (понад 5 років) збереженні пайєт чи облицьованих гранул їх розморожують у 3%-ному розчині натрію цитрату. Після розморожування пайєту (облицьовану гранулу) виймають із водяної бані, витирають поверхню стерильною серветкою і кладуть на іншу стерильну серветку на лабораторному столі.

При надшвидкому розморожуванні сперми в облицьованих гранулах останню опускають в спеціальний стакан з отвором у дні, який заповнений киплячою водою.

Одночасно стакан піднімають над поверхнею водяної бані. При цьому вода витікає через отвір за 7 сек. Гранулу виймають пінцетом із стакана, витирають і дезінфікують.

Одночасно розморожують лише по одній спермодозі, яку використовують негайно (не пізніше 10-15 хвилин).

8. Оцінка якості сперми бугаїв-плідників

На пункт штучного осіменіння повинна надходити тільки якісна сперма. Тут її оцінюють за рухливістю сперміїв, при потребі визначають живучість при температурі +38 C.

Розморожена сперма, незалежно від технології її заморожування, повинна мати такі показники:

рухливість сперміїв - не нижче 4 балів;

кількість сперміїв у дозі з прямолінійним поступальним рухом (далі - ППР) - не менше 15 млн.;

живучість сперміїв у водяному термостаті при температурі 38 (+-) 0,5 град. C - не менше 5 годин.

Сперму високоцінних бугаїв-поліпшувачів допускають до використання з кількістю сперміїв у дозі з ППР не менше 10 млн.

Рухливість сперміїв визначають під мікроскопом таким чином. Декілька предметних скелець кладуть на електронагрівальний столик мікроскопа, температура на столику повинна бути 38-40 град. C. Скляною стерильною паличкою на підігріте предметне скельце наносять краплю розмороженої сперми середнього об'єму, накривають покривним скельцем, під яким не повинно бути пухирців повітря, а крапля не повинна випливати за межі покривного скельця. Мікроскопію сперми проводять під збільшенням від 120 до 200 разів.

Після розморожування кожну гранулу досліджують на рухливість сперміїв під мікроскопом за 10-бальною шкалою.

При цьому сперму в облицьованих гранулах оцінюють за допомогою спеціального приладу без дегерметизації крізь прозору плівку стінки гранули. Сперма розфасована у формі пайєт (соломинок), оцінюється за рухливістю під мікроскопом вибірково: зразу при завозі і 1-2 рази на протязі використання завезеної партії. Для визначення рухливості розмороженої сперми в пайєтах (соломинках) крапельку сперми наносять поряд з крапелькою 3%-ного розчину натрію цитрату на предметне скло. Краплі змішують і визначають рухливість.

Живучість сперміїв визначається проміжком часу, вираженим у годинах, протягом якого вони зберігають ППР у процесі їх інкубування при температурі +38 град. C. Його визначають за показником рухливості сперматозоїдів безпосередньо після розморожування сперми і через кожну годину її інкубування у водяному термостаті з температурою +38 (+-) 0,5 град. C, у якому розміщують біотермостат з розмороженою спермою. Придатною для використання є сперма з рухливістю сперматозоїдів після розморожування не менше 4 балів, а після 5-годинного інкубування - не нижче 0,5 бала. При відсутності спеціального термостату його доставляють з племпідприємства.

8. Підготовка піхвового дзеркала

Після кожного осіменіння санітар-прибиральниця миє піхвове дзеркало гарячим содовим розчином (20-30 г на 1 л води), споліскує чистою водою і кладе в стерилізатор з киплячою дистильованою водою, потім виймає і ставить на робочий столик техніка. Він його охолоджує, занурюючи в скляну літрову банку або хімічний стакан з фізіологічним розчином хлористого натрію кімнатної температури.

9. Підготовка шприца-катетера

Перед осіменінням катетер шприца протирають тампоном, змоченим 70-градусним спиртом, не допускаючи попадання його в отвір канюлі.

Після закінчення роботи шприц-катетер ретельно миють гарячим содовим розчином, прополіскують дистильованою або кип'яченою і профільтрованою водою, дезінфікують зовнішню поверхню, заповнюють 70-градусним спиртом, загортають у пергаментний папір і зберігають до наступного використання.

10. Способи штучного осіменіння корів і телиць

Штучно осіменяють тільки клінічно здорових корів і телиць при наявності ознак охоти і тічки ректо-цервікальним, візо або мано-цервікальним способом.

Ректо-цервікальним способом дозволяється осіменяти корів і телиць безпосередньо у місцях їх утримання.

Візо-цервікальним і мано-цервікальним способами проводять штучне осіменіння тільки в умовах манежу пункту у фіксаційному станку.

Перед осіменінням корів і телиць піддають клініко-гінекологічному дослідженню для визначення фізіологічного стану їх статевих органів і вирішення питання про спосіб і кратність осіменіння.

Переваги способу осіменіння корів з ректальною фіксацією шийки матки полягають у досягненні більш високої заплідненості самок за рахунок посилення моторики матки, уведення сперми в більш глибокі її ділянки (тіло матки), прискореного попадання сперміїв до яйцепроводів.

12. Усунення неплідності тварин

Неплідність - це тимчасова чи постійна нездатність тварини репродуктивного віку давати нащадків. Неплідність завдає значних збитків тваринництву як через недоотримання приплоду та молока (і зниження за рахунок цього виробництва тваринних продуктів), так і в зв'язку з непродуктивними затратами на утримання та лікування неплідних тварин. Проте неплідність -- це не хвороба, а скоріше наслідок незадовільної організації відтворення тварин.

Організаційно-господарські заходи в першу чергу зводяться до: створення міцної кормової бази; застосування прогресивних методів заготівлі; зберігання та використання кормів; забезпечення повноцінної годівлі тварин, особливо в сухостійний період; підтримання у тваринницьких приміщеннях оптимального мікроклімату, дотримання ветеринарно-санітарних вимог щодо тваринницьких ферм; організації (на засадах контракту з ветеринарними установами) диспансеризації тварин.

Зоотехнічні (зооінженерні) заходи: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку телят, одержання ним середньодобового приросту 700-800 г до 6-місячного віку, 700-750 г починаючи з 6-12-місячного віку і 600-650 г -- старше 12-місячного віку, з досягненням за 16-18 місяців живої маси 380-400 кг. Недотримання цих вимог приводить не лише до запізненого статевого і фізіологічного дозрівання телиць, а й до сповільнення у них ритму статевої циклічності, недостатнього розвитку геніталій, ускладненого перебігу вагітності та родів, сповільнення післяродової інволюції статевих органів; періодичне визначення поживності кормів із внесенням відповідних змін у раціони тварин. Для компенсування нестачі вітамінів у зимово-стійловий період потрібно вводити в раціони сухостійних та післярозтельних корів вітамінні препарати; запровадити диференційовану фазову годівлю корів залежно від їх фізіологічного стану; зоогігієнічний контроль за мікрокліматом тваринницьких приміщень; в стійловий період температура повітря в корівнику повинна становити від 8 до 10°С, відносна вологість -- 80-85%; освітлення -- 1:10, 1:15; в складі повітря вуглекислого газу повинно бути не більше 0,25-30%, аміаку -- 0,01-0,02 мг/л, сірководню -- 0,01 мг/л при швидкості руху повітря 0,2-0,5 м/сек; практикувати в стійловий період ультрафіолетове опромінення тварин, практикується щоденний моціон корів і телиць; своєчасний запуск корів, окреме їх утримання та повноцінна годівля у сухостійний період; суворе дотримування інструктивних вимог у роботі пункту штучного осіменіння, своєчасне виявлення тварин в охоті і осіменіння їх в оптимальні строки при суворому дотриманні асептики та антисептики.

Ветеринарні заходи:

При переведенні тварин на стійлове утримання необхідно: провести клініко-гінекологічне обстеження маточного поголів'я, з взяти на облік корів із незавершеним післяродовим періодом, хворих і неплідних і розробити план ветеринарних заходів щодо кожної з цих груп; здійснювати постійний контроль за ветеринарним станом тваринницьких приміщень та пункту штучного осіменіння; забезпечити своєчасне проведення планових ветеринарно-профілактичних заходів, своєчасне виявлення та ізоляцію хворих тварин, кваліфіковане їх лікування; проводити ранню діагностику вагітності серед осіменених тварин; ввести в практику ветеринарного обслуговування тварин акушерську та гінекологічну диспансеризацію -- комплекс діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення нормального перебігу вагітності, родів та післяродового періоду у самок, збереження життєздатності отриманого від них молодняку.

14. Посадова інструкція техніка-технолога з виробництва продукції тваринництва

I. Загальні положення

1. Технік-технолог відноситься до категорії спеціалістів.

2. На посаду техніка-технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва I категорії назначається особа, яка має: неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією техніка-технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва II категорії -- не менше 1 року. Технік-технолог з виробництва та переробки продукції тваринництва II категорії: неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією техніка-технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва -- не менше 2 років. Технік-технолог з виробництва та переробки продукції тваринництва: неповна вища освіта відповідного напрямку підготовки (молодший спеціаліст). Без вимог до стажу роботи.

3. Призначення на посаду техніка-технолога і звільнення з неї здійснюються наказом директора.

4. Технік-технолог повинен знати: закони, постанови, накази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування з питань агропромислового комплексу й галузі тваринництва; будову та функції органів, систем органів, організму сільськогосподарських тварин, їх біологічні особливості; технологію виробництва і переробки продукції тваринництва і принципи нормованої годівлі тварин, параметри мікроклімату тваринницьких приміщень та методи проведення їх санітарно-гігієнічної оцінки, технологію заготівлі кормів; прогресивні енерго- та ресурсозберігаючі екологічно чисті технології виробництва тваринницької продукції; параметри контролю технологічних процесів переробки продукції тваринництва; стандарти, ціни на готову продукцію тваринництва і чинні положення з оплати праці; досягнення науки та передовий досвід у галузі тваринництва; основи ринкової економіки, організацію виробництва, праці й управління; земельне і трудове законодавство; основи інформатики та обчислювальної техніки; правове регулювання стосунків у трудовому колективі; правила та норми охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту, охорони навколишнього середовища.

ІІ. Завдання та обов'язки.

Забезпечує дотримання розроблених технологій утримання, годівлі і розведення тварин. Здійснює практичне виконання технологічних процесів і операцій у виробництві тваринницької продукції. Організовує первинну обробку молока, м'яса та іншої продукції, контролює технологічний процес переробки тваринницької сировини. Веде первинний зоотехнічний і племінний облік. Бере участь у заготівлі кормів. Забезпечує раціональне використання кормів, пасовищ та інших кормових угідь. Проводить роботу з підвищення продуктивності тварин, поліпшення відтворення стада і збільшення виходу молодняку.

Замовляє відповідні машини та обладнання для комплексної механізації виробничих процесів, ефективно використовує устаткування приміщень. Збирає, обробляє, аналізує інформацію про результати та ефективність роботи тваринницьких підрозділів з використанням ПЕОМ, бере участь у розробленні програм розвитку тваринництва, контролює роботу з обслуговування тваринницьких ферм, цехів, дільниць, переробних об'єктів. Проводить добір виконавців конкретних робіт, забезпечує трудову і технологічну дисципліну, здійснює атестацію робочих місць та контролює роботу механізмів і обладнання у тваринництві. Надає сервісні послуги суб'єктам племінної справи у тваринництві, зокрема ідентифікації племінних тварин, достовірного обліку їх походження і продуктивності, офіційної оцінки за типом, якістю нащадків та іншими ознаками.

Реєструє новонароджений молодняк, контролює його ріст і розвиток, проводить контрольні доїння, відбирає середні проби молока для його аналізу. Контролює реалізацію планів парувань на замовлення, індивідуального добору бугаїв та використання їх сперми. Контролює додержання правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту й охорони навколишнього середовища, надає допомогу спеціальним органам в збереженні тваринного світу України.

III. Права

Технік-технолог має право:

1. Знайомитися з проектами рішень керівництва, що стосуються його діяльності.

2. Вносить на розгляд керівництва пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаною з обов'язками, що визначає посадова інструкція.

3. Повідомляти керівництво про всі виявлені в процесі виконання своїх професійних обов'язків недоліки у виробничій діяльності підприємства і вносити пропозиції по їх усуненню.

4. Запрошувати особисто або по дорученню керівника від керівників підрозділів і спеціалістів інформацію і документи, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків.

5. Залучати спеціалістів всіх структурних підрозділів до вирішення задач, які покладені на нього (якщо це передбачено положеннями про структурні підрозділи, якщо ні -- то з дозволу керівництва).

IV. Відповідальність

Технік-технолог несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією -- в межах, визначених діючим трудовим законодавством України.

2. За правопорушення, скоєні в процесі виконання своєї діяльності - в межах, визначених діючим адміністративним, кримінальним і громадянським законодавством України.

3. За спричинення матеріального збитку - в межах, визначених діючим трудовим і громадянським законодавством України.

15. Обов'язки працівників ферми

Обов'язки оператора машинного доїння і оператора з обслуговування корів тісно переплітаються. Тому майже неможливо точно визначити обов'язки кожної категорії працівників і розрахувати норму обслуговування. До обов'язків оператора машинного доїння входить доїння корів. Виконання всіх інших робіт по-різному розподіляється між оператором машинного доїння і оператором з обслуговування поголів'я. Останній може підвозити і роздавати корми сам або разом з оператором машинного доїння. Чищення приміщення і всі інші роботи також виконуються обома категоріями працівників. Часто корми роздають окремі працівники: кормачі, трактористи-машиністи. Тоді до обов'язків скотаря додають чищення приміщення, а доярки -- доїння, роздавання концентратів. Гній з приміщення видаляє скотар. На таких фермах найчастіше застосовується груповий метод обслуговування, хоча при прив'язному утриманні корів спостерігається переважно індивідуальне обслуговування. Робота оператора машинного доїння і оператора з обслуговування корів організована в одну або дві зміни на день.

17. Підготовка доїльного апарату

Стаціонарна доїльна установка, яку встановлюють на молочних фермах, складається з вакуумного насоса, системи вакуумних трубопроводів, кранів для підключення доїльних апаратів, агрегатів первинної переробки молока і ін.

Доїльний апарат - це спеціальний пристрій для видоювання молока з вимені корови, який складається 4-х доїльних стаканів, колектора, пульсатора, резинових шлангів, відра і деяких інших частин.

В основу роботи доїльного апарата покладений принцип ссання вимені телям. На молокофермах використовують 3-тактні (такти: ссання, зжимання, відпочинок) - "Волга" та 2-тактні (такти: ссання, зжимання) - "Майга", "Імпульс" доїльні апарати.

18. Технологія годівлі корів

Для годівлі великої рогатої худоби використовують різні корми рослинного і тваринного походження. Особлива увага під час складання раціонів приділяється вмісту перетравного протеїну та незамінних амінокислот - лізину, метионіну, триптофану. Корми з високим вмістом вуглеводів у раціоні великої рогатої худоби нормалізують процеси травлення, запобігають утворенню в шлунку тварин отруйних газів. Розщеплення клітковини дає речовини, які використовуються в молокоутворюючих процесах.

Для високопродуктивних дійних корів раціони балансуються за вмістом Ca, P, Mg, K і S, а також іншими елементами. В раціоні повинні бути в достатній кількості і вітаміни, нестачу яких ліквідовують вітамінними кормами та синтетичними препаратами.

На склад молока і його кількість сприятливо впливають якісні зелені корми, сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих кормів. Деякі корми надають молоку специфічного присмаку і можуть погіршувати якість масла і сиру (наприклад, турнепс, бруква, ріпак, дика редька, полин, дика цибуля і часник).

Раціони для корів складають з наявних у господарстві кормів. На 100 кг живої маси згодовують 0,5-2 кг грубих кормів, 5- 10 кг соковитих, в тому числі 7-8 кг високоякісного силосу. У раціонах з сіном доброї якості близько 25-30% грубих кормів можна замінити високоякісною соломою ярих. За великих даванок соковитих кормів, і особливо силосованих, грубих дають мінімальну кількість (до 0,5 кг на 100 кг живої маси) і, навпаки, під час максимальних даванках грубих дають мінімальну кількість соковитих кормів. В обох випадках корова отримує достатню кількість сухих речовин.

Даванку концентрованих кормів орієнтовно встановлюють з розрахунку на 1 кг молока та величини надою. Так, за 10-кілограмового надою дають до 100 г концентратів в розрахунку на 1 кг молока, за надою від 10 до 15 кг - 100-150 г, від 15 до 20 кг - 150-200 г, від 20 до 25 - 250-300 г, а за надою 25 кг і вище - 300-350 г (до 500 г). Часто даванку концентратів збільшують в більшій мірі.

Для складання раціонів важливо врахувати, що за силосного типу годівлі треба включати корми, які багаті на легкоферментуючі вуглеводи - цукрові, напівцукрові або кормові буряки. Цукрових буряків коровам слід давати 0,6-0,8 кг на 1 кг молока, але не більше 15-18 кг на добу. Кормових ж буряків - згодовують до 2-2,5 рази більше, ніж цукрових.

Свіжого жому дійним коровам дають до 10 кг на добу, кислого - до 5 кг.

Забезпечення корів цукром визначають за співвідношенням його до перетравного протеїну - оптимальне відношення цукру до протеїну коливається в межах 0,8-1,2:1.

За норми вміст сирої клітковини в сухій речовині повинен бути в межах 20-22%.

Потреба корів у кальції в розрахунку на одну кормову одиницю раціону коливається в межах 6-7 г, у фосфорі - від 4 до 5 г.

Дійні корови відчувають підвищену потребу у вітамінах. У розрахунку на одну кормову одиницю їхнього раціону повинно припадати 40-50 мг каротину і від 900 до 1200 ІО вітаміну D.

Під час згодовування кормів з годівниць спершу дають концентрати, потім соковиті і в кінці грубі, але можна згодовувати і їх суміш. Часто на основі різних кормових компонентів та добавок виготовляють повнораціонні комбікорми, які повністю забезпечують потреби тварин у поживних речовинах і енергії.

19. Технологія відгодівлі молодняку ВРХ

Годівля молодняку при вирощуванні на м'ясо. Відомо, що вартість кормів при вирощуванні худоби на м'ясо становить більше половини усіх витрат, тому особливу увагу необхідно приділяти типу і рівню годівлі тварин, не допускаючи відхилень від науково обґрунтованих норм. Ефективність вирощування залежить не лише від енергетичної і протеїнової цінності кормів, а й від структури раціонів та етапу онтогенезу, на якому тварин недогодовують.

Молочний період триває від народження теляти до 3-4- або 6-місячного віку. Основним завданням у цей період є збереження здоров'я теляти, забезпечення доброго розвитку кісткової та м'язової тканин, анатомо-фізіологічне формування передшлунків і функції травних залоз, які сприяють перетравленню і засвоюванню кормів рослинного походження.

З розвитком комбікормової промисловості за кордоном запропоновано цілий ряд рецептів замінників незбираного молока, до складу яких, як правило, входять сухе збиране молоко (25-40 %), рослинні і тваринні жири та вітамінні і мінеральні добавки, які підвищують біологічну повноцінність ЗНМ. Замінники, які містять у своєму складі як основний компонент сухе збиране молоко, безпосередньо перед згодовуванням відновлюють, розчиняючи у теплій (50-55°С) воді у співвідношенні 1 : 7-10. Американські спеціалісти вважають, що при витраті 120 -- 160 кг незбираного молока на теля складні суміші (з високим вмістом сухого молока) використовувати не слід, оскільки це не дає кращих результатів і економічно невигідно.

Післямолочний період вирощування молодняку для м'яса збігається з періодом найбільш інтенсивного росту м'язової та опірних (кісткової, сполучної та хрящової) тканин, коли також формується здатність поїдати і засвоювати велику кількість поживних речовин із найдешевших об'ємистих кормів. При середньоінтенсивних системах виробництва яловичини молодняк У післямолочний період можливе застосовування таких типів годівлі: цілорічний силосно-концентратний у поєднанні зі згодовуванням грубих кормів; силосно-сінажно-концентратний; сінажно-концентратний та змішані типи. Використання кормосумішей (особливо при середніх рівнях годівлі) більше відповідає біологічним особливостям жуйних. При цьому слід пам'ятати, що кормосуміші повинні бути технологічними, тобто однорідними за розподілом у них кормів і добавок. Серед факторів, які значною мірою впливають на успіх вирощування молодняку для м'яса, важливе значення має режим годівлі, тобто кратність, черговість та спосіб згодовування кормів раціону.

20. Добовий раціон для дійних корів

Потреба дійних корів у поживних речовинах залежить від рівня продуктивності, вмісту жиру в молоці, живої маси тварин, їх віку і вгодованості, а також фізіологічного стану. Для корів виділяють основні чотири періоди фізіологічного стану, різні за умовами годівлі: сухостійний період (60-65 днів); перший період лактації (перші 100 днів лактації); другий період лактації (другі 100 днів); третій період лактації (останні 100-105 днів).

Дійний період у корови розпочинається після народження теляти. У день отелення корові дають досхочу високоякісного сіна і до 15 літрів теплої підсоленої води. На другий і третій день до сіна додають 1-1,5 кг концентрованих кормів у вигляді пійла. Потім до раціону поступово включають інші корми з розрахунком, щоб на 10-15-й день після отелення корова одержувала повну їх норму.

Після отелення корови проводять її роздоювання, яке включає комплекс заходів, спрямованих на підвищення молочної продуктивності корів. До них відносяться: організація повноцінної годівлі тварин з поступовим зростанням кількості кормів і їх авансуванням з розрахунку на 4-6 кг молока понад фактичний надій (2-3 корм. од.), застосування правильного доїння з масажем вимені, раціональне утримання тощо. Додатковими кормами під час авансування є коренебульбоплоди, але найчастіше концентрати.

Влітку роздоювання корів проводять тільки за безперебійного забезпечення їх досхочу зеленою масою і підгодівлі концентратами та мінеральними добавками.

Після роздоювання корів до наміченої продуктивності годівлю організовують так, щоб досягнутий рівень протримався якнайдовше.

Не рідше двох разів на місяць раціони для молочних корів слід корегувати відповідно до їх продуктивності поступовим зменшенням даванки концентрованих кормів.

Норми годівлі дійних корів встановлюють з урахуванням живої маси, добового надою і жирності молока.

Тільним коровам в останні два місяці лактації в зв'язку з підвищеним обміном речовин і ростом плода норми годівлі збільшують на 5-10%.

Коровам нижчесередньої вгодованості і первісткам необхідно збільшувати норму на одну і більше корм. од. Збільшують або зменшують норму годівлі на 0,4-0,5 корм. од. на кожні 10 кг молока, якщо його фактична жирність більша або менша на 0,5% від вказаної в таблиці норм годівлі.

Раціон дійних корів становить у середньому 15-16 кг к. о. (силос -- 15 кг, сінаж -- 15, солома -- 2, меляса -- 1, жом -- 15, зернофураж (дерть) -- 4,7 кг тощо).

21. Добовий раціон для сухостійних корів

Поживність добового раціону сухостійних корів -- до 11 кг к. о. (сінаж і силос -- по 10 кг, сіно -- 2, солома -- 2, меляса -- 0,5, дерть -- 3,5 кг). Тварини всіх вікових груп мають постійну мінеральну підгодівлю: трикальцій фосфат та кормову йодовану сіль за нормами залежно від віку.

22. Технологія відгодівлі свиней

Залежно від господарських умов можуть використовуватись різні типи відгодівлі свиней: до м'ясних і сальних кондицій, а також існує беконна і напівсальна.

На м'ясну відгодівлю ставлять молодняк у 3-4-місячному віці за живої маси 38-40 кг. Завершується відгодівля в 6-7,5-місячному віці за маси тварин 100-120 кг і має два періоди: перший з 3- до 5-5,5-місячного віку і другий тривалістю не більше 2 місяців. Середньодобовий приріст тварин у першу половину відгодівлі повинен становити 300-500 г, а в другу - 600-750 г.

Важливою умовою раціону м'ясної відгодівлі є збалансованість за протеїном та незамінними амінокислотами - метіоніном, лізином, триптофаном. За весь період відгодівлі повинно витрачатись не більше 4-5 корм. од. на 1 кг приросту.

Враховуючи здатність молодих поросят швидко рости, в перший період відгодівлі їм згодовують максимальну кількість найбільш дешевих кормів. Разом з концентрованими, соковитими та грубими кормами тваринам згодовують корми тваринного походження - рибне, м'ясне, м'ясо-кісткове борошно у кількості 50-300 г на голову за добу, а молочних відходів - 2-3 л.

У зимовий період основними компонентами відгодівлі є, за поживністю, концентрати - 50-70%, грубі - 10-15%, в тому числі сінне борошно - 3-5% і соковиті корми - 25-30%. У літній період тварин відгодовують концентрованими і зеленими кормами. Але у різних районах України раціони відгодівлі свиней неоднакові. Наприклад, на Поліссі основним кормом є картопля, кількість якої в раціоні доводять до 50-60% загальної поживності. Концентрованих кормів дають 30-35% і грубих - 10-15%.

У другому періоді відгодівлі даванку концентрованих кормів збільшують до 85-90% загальної поживності. В цей період бажано виключити з раціонів корми, які знижують якість сала і м'яса (овес, соя, барда і особливо рибне борошно).

До сальних кондицій відгодовують лише дорослих відбракованих кнурів та свиноматок. Сальна відгодівля триває близько 3 місяців. Середньодобовий приріст повинен становити 800-1000 г з витратою корму на 1 кг приросту 6,7-7,5 корм. од. За час відгодівлі вибракувані дорослі свині здатні збільшити свою початкову вагу на 50-60%.

Спочатку тваринам згодовують дешеві об'ємні корми і лише в останній місяць відгодівлі включають концентровані корми. Оскільки на початку відгодівлі свині мають добрий апетит, тому в раціони включають багато коренебульбоплодів, силосу, трав'яного борошна, полови, трави за невеликої даванки концентрованих кормів. Під кінець першого періоду відгодівлі та на початку другого даванку об'ємних кормів зменшують одночасно збільшуючи даванку концентрованих - до 80% за поживністю. У другий період відгодівлі дають корми, згодовування яких дає високоякісне сало - ячмінь, просо, горох, жито, картоплю, буряки, комбінований силос тощо.

23. Годівля поросят-сисунів

Після народження поросятам, щоб вони не кусали соски свиноматки, обламують зуби-ікла і не пізніше як через 1,5-2 год після початку опоросу підпускають до матки щоб вони виссали молозиво.

Поросят-сисунів вже з 4-5-денного віку розпочинають підгодовувати підсмаженим зерном, а також дають крейду, деревне вугілля та чисту воду. Із 7-8 дня поросят привчають до цільного і збираного молока та комбікормів.

Для попередження анемії поросятам на 2-3-й день після народження внутрішньом'язово вводять один із залізовмісних препаратів (фероглюкін, феродекс і ін.) в дозі 150-200 мг заліза. За відсутності цих препаратів для профілактики анемії готують розчин сірчанокислого заліза (2,5 г) і сірчанокислої міді (1 г) в 1 л води. Кожному поросяті щоденно дають 10 мл цього розчину з водою або кормом. З 10-15-го дня після народження, крім концентратів розпочинають давати трав'яне борошно, подрібненні свіжу моркву, гарбузи і варені картоплю й буряки.

Годують поросят-сисунів 5-6 разів на добу невеликими даванками і після кожної годівлі напувають свіжою водою.

Критичним для поросят є 21-25-й день після народження. Саме в цей час молочна продуктивність свиноматки починає зменшуватись, а поросята з кожним днем потребують все більше поживних речовин.

Кнурців, які не плануються на розмноження, каструють у віці 45-50 днів або відразу після відлучення від свиноматки.

Відлучають поросят від свиноматок на комплексах за наявності повноцінних стартових комбікормів у віці 35-45 днів, а то і менше, а в інших випадках - 45-60-денному віці.

Після відлучення свиноматки поросят залишають у тому ж станку і протягом 8-10 днів рівень годівлі зменшують на 20-30%, використовуючи ті ж корми, якими годували в період підсосу. Спочатку годують стільки ж раз, як і в підсисний період, а потім - три рази на добу і стільки ж разів напувають.

Після "перехідного" періоду поступово збільшують дачу кормів загальною поживністю до 1-1,2 корм. од. і після досягнення живої маси 22-25 кг переводять в цех або приміщення для дорощування. Їх об'єднують за віком і масою у групи 20-30 голів. Якщо дозволяють умови, то поросят найкраще залишати в тому ж станку маточника аж до періоду переведення їх на відгодівлю або в цех ремонтного молодняку, що відбувається після досягнення ними живої маси 38-40 кг.

У зв'язку з інтенсивним ростом відлучених поросят слід годувати за раціонами, багатими на протеїн, мінеральні речовини і вітаміни. На 1 кормову одиницю раціону відлученого поросяти повинно припадати 120-140 г перетравного протеїну.

Молодняку згодовують зернові корми бобових і злакових культур разом з коренеплодами і невеликою кількістю збираного молока, що забезпечує їх потребу у протеїні. Зелена трава, трав'яне борошно, комбінований силос, рибне і м'ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі та мінеральні добавки є джерелом для тварин вітамінів та мінеральних речовин.

У розрахунку на 100 кг живої маси ремонтному молодняку вагою від 40 до 80-90 кг згодовують 4,4-5,0 корм. од., а вагою від 80 до 120-150 кг - 2,8-3,0 кормових одинці.

У 3-4-місячному віці з відлучених поросят відбирають молодняк для розмноження (ремонтний), а решту (неремонтний) переводять на відгодівлю.

У сучасних сільськогосподарських підприємствах весь цикл виробничих операцій з відгодівлі, вирощування, розмноження, утримання тощо свиней об'єднують в єдиний технологічний цикл, який концентрується в свинарському промисловому комплексі (СПК).

24. Технологія вирощування відлучених поросят, ремонтного і племінного молодняку

У сучасних технологіях виробництва свинини існує кілька систем відлучення поросят, пов'язаних насамперед з їх віком, а саме в 60-, 45-, 22- або 10-денному віці.

Відлучення поросят у 60-денному віці вважають традиційним і використовують на племінних, а також невеликих товарних фермах, фермерських господарствах; у 45-денному -- в репродукторних свинофермах спеціалізованих господарств; 26-денному -- на великих промислових комплексах по виробництву свинини; 10-денному -- на підприємствах із високою культурою виробництва або з науковою метою, але застосовують рідко. Від строку відлучення поросят залежить інтенсивність використання свиноматок (табл. 33).

Незалежно від віку поросят техніка відлучення ґрунтується на двох технологічних процесах: підготовка поросят і підготовка свиноматок. Так, поросят заздалегідь, починаючи з 5 - 7-денного віку, привчають до переведення на годівлю різноманітними кормами. Непривчені з раннього віку до поїдання кормів поросята після відлучення відчувають голод, а тому здатні споживати велику кількість корму, не маючи фізіологічної можливості його засвоїти. Внаслідок цього у них виникає розлад функцій травного каналу, що призводить до втрати живої маси і часто навіть до загибелі.

Відлучення поросят -- це цілий комплекс стрес-факторів, які впливають як на поросят, так і на свиноматок. Як правило, поросят відлучають на 60-й день лактації в один прийом. Після відлучення стресовими факторами для них є: відсутність свиноматки, виключення з раціону материнського молока, відчуття голоду, зміна складу раціону, збільшення норми годівлі, зміна техніки годівлі, технології підготовки корму, обслуговуючого персоналу, об'єднання гнізд, перегрупування поголів'я, переведення поголів'я в інші приміщення та зміна технології утримання.

Для того щоб уникнути або зменшити згубну дію цих факторів на організм поросят, необхідно після відлучення залишати останніх у тому самому станку без перегрупування, об'єднання й переміщення гнізд, а також зміни приміщення для утримання. Протягом 12 - 15 днів їм не слід змінювати склад раціону, режим годівлі та технологію підготовки кормів до згодовування. Щоб запобігти переїданню й розладу функцій травного каналу, поросятам після відлучення протягом 3 - 5 днів зменшують добову даванку корму на 20 - 30 % (коли гніздо не вирівняне), яку далі доводять до норми за 7 - 10 днів, не обмежуючи кількість води.

У період відлучення бажано згодовувати антибіотики й молочну кислоту (по 5 г на 1 л води), які гальмують розвиток кишкової палички, що запобігає захворюванню поросят.

Після відлучення поросятам необхідно приділяти стільки уваги, як і до нього. В цей період вони мають високі потенційні можливості росту, тому важливого значення надають створенню нормальних умов для їхньої годівлі та утримання.

Добова норма поживних речовин для поросят залежить від віку, живої маси та інтенсивності росту. На 100 кг живої маси поросятам від 20 до 40 кг необхідно згодовувати 5,5 - 6 к. од. і не більше 4 - 4,5 кг сухої речовини та 120 г перетравного протеїну на 1 к. од. Для годівлі відлучених поросят використовують спеціальні суміші, які включають різноманітні корми рослинного й тваринного походження. Кількість концентрованих кормів у раціонах становить 85 - 90 % за поживністю, решта -- трав'яне борошно, зелені та соковиті корми.

На спеціалізованих фермах поросят після відлучення годують тричі на добу протягом 12 - 15 днів, а пізніше переводять на двократне роздавання корму, який зволожують у співвідношенні 1 : 1. Напувають досхочу.

Вирощування ремонтного молодняку

В умовах інтенсивного ведення свинарства важливого значення набуває організація вирощування ремонтного молодняку, мета якого -- своєчасне поповнення основного стада свиноматок та кнурів. Тобто, від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать показники продуктивності як племінного, так і товарного стада.

Для ремонту стада при турово-сезонній системі свинок відбирають із зимових опоросів, а при рівномірно-річній -- протягом року від свиноматок провідної групи в племінних господарствах і від свиноматок племінних репродукторів у спеціалізованих товарних господарствах та комплексах. Попередньо свинок відбирають у 2-місячному віці живою масою 16 - 18 кг по 150 - 200 голів на 100 основних свиноматок, причому з гнізда беруть 3 - 4 кращих за розвитком свинки, у яких не менше 12 нормально розвинених і рівномірно розміщених сосків, не нижче першого класу, з правильним прикусом та без екстер'єрних вад. Особливо стежать, щоб не було кратерних сосків.

Ремонтний молодняк відокремлюють від інших виробничих груп і створюють умови, які сприяють зміцненню здоров'я та досягненню живої маси у 4-місячному віці 35 - 36 кг, 6-місячному -- 60 - 70, 9-місячному -- 120 кг (свинки) та 150 кг (кнурці). Середньодобові прирости для свинок повинні становити 600, кнурців -- 650 г.

Добрий ріст і розвиток ремонтного молодняку можливі тільки при повноцінній годівлі, яка забезпечує вирощування тварин бажаного типу, добре пристосованих до місцевих умов кормовиробництва та типу годівлі.

У молодому віці для ремонтного молодняку характерний активний синтез м'язової тканини і відкладання мінеральних речовин. Тому в цей період, щоб мати добре розвинений кістяк та мускулатуру, тварини повинні одержувати достатню кількість перетравного протеїну, кальцію, фосфору, мікроелементів і вітамінів. При їх дефіциті сповільнюються ріст і розвиток організму, а при надлишку легкоперетравних вуглеводистих кормів, особливо при утриманні на зернових концентратних раціонах, спостерігають швидке ожиріння. У цьому випадку виключне значення має організація активного моціону та введення в раціон зелених і соковитих кормів.

Норми годівлі ремонтного молодняку залежать від статі, віку й живої маси. На 100 кг живої маси ремонтним кнурцям від 40 до 80 кг необхідно згодовувати 5, від 80 до 120 кг -- 3 к. од., а свинкам відповідно -- 4,4 і 2,8; сухої речовини -- 4; 2,7 та 3,3; 2,5 з концентрацією енергії 1,22 і 1,10 к. од. у 1 кг сухої речовини або 1,05 і 0,95 к. од. у сухому кормі. Потреба ремонтного молодняку в перетравному протеїні становить 107 г на 1 к. од.

Раціони для ремонтного молодняку складають згідно з нормами, а також типом годівлі (табл. 35). У концентратну частину раціону (70 - 80 % за поживністю) включають зернові корми, серед яких ячмінь становить 30 - 40 %, овес -- 10 - 15, пшениця -- 10 - 15, висівки -- 20 - 25, зернобобові (горох, соя, люпин) -- 10 - 15, шроти (соєвий, соняшниковий, льняний та ін.) 5, корми тваринного походження (рибне, м'ясо-кісткове борошно, сухе молоко та ін.) -- 2 - 3 %.

На племінних фермах і репродукторних фермах спеціалізованих господарств ремонтний молодняк годують зволоженими (1 : 1) кормовими сумішами двічі на добу, напувають без обмеження. Обов'язковим для ремонтного молодняку є активний моціон, а в літній період -- утримання в літніх таборах із випасанням.

Перший раз свинок осіменяють чи пускають у парування в 9 - 10-місячному віці при живій масі не менше 120 кг. Утримують їх групами до 6-місячного віку окремо від кнурців, а пізніше -- поруч з ними, що прискорює настання у них охоти на 25 днів раніше.

Ремонт основного стада кнурів у товарних господарствах проводять за допомогою завезених молодих кнурців із племзаводів і племгосподарств у 6 7-місячному віці. Завозять їх в 1,5 - 2 рази більше за кількість основних кнурів, які щороку вибувають зі стада. При відборі кнурців оцінюють стан їхнього здоров'я, міцність конститу-ції, екстер'єр та походження. Ремонтний кнур має бути за розвитком не нижче першого класу і без вад екстер'єру, таких як слабкий кістяк, провисла спина, перехват за лопатками, мопсоподібність, недорозвинені сім'яники, кратерні соски тощо. Молодих кнурців можна починати використовувати для парування в 10 - 12-місячному віці при досягненні живої маси 140 - 150 кг.


Подобные документы

  • Технологія ведення м'ясного скотарства. Районовані породи великої рогатої худоби. Осемінення корів і телиць, визначення тільності. Приміщення для утримання худоби. Осемінення шприцом-катетером через піхвове дзеркала. Мано-цервікальний метод осемінення.

    курсовая работа [41,1 K], добавлен 14.10.2010

  • Вирощування телят молочників до 6-місячного віку. Годівля молодняку великої рогатої худоби у період дорощування від 6-місячного віку до року. Відгодівля на зелених кормах і нагул худоби. Потреба поживних речовин для виробництва продукції яловичини.

    курсовая работа [70,8 K], добавлен 02.10.2014

  • Вирощування племінного молодняку та формування виробничих типів великої рогатої худоби. Утримання, годівля тварин та забезпеченість кормами. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва. Економічна ефективність виробництва молока.

    курсовая работа [53,8 K], добавлен 24.04.2016

  • Характеристика тваринницької галузі. Вдосконалення технології виробництва молока та стану відтворення поголів’я. Вплив якості годівлі на заплідненість, отелення та розвиток плода. Визначення ефективності організації штучного осіменіння корів і телиць.

    дипломная работа [164,4 K], добавлен 08.11.2010

  • Отримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби в умовах ферм. Особливості їх годівлі і утримання. Зоотехнічна характеристика стада. Параметри вирощування і догляду молодняку. Технологія переробки м’яса в умовах господарства ДПДГ "Пасічна".

    дипломная работа [72,1 K], добавлен 28.05.2013

  • Основи вирощування молодняку для ремонту стада. Збереження генофонду порід. Утримання і годівля телят до 6-місячного віку. Вирощування телят холодним методом. Значення моціону і пасовищного утримання при вирощуванні телиць і нетелей для ремонту стада.

    курсовая работа [2,1 M], добавлен 10.10.2011

  • Виробничо-фінансова характеристика господарства. Об’єкти обліку витрат в галузі тваринництва. Синтетичний і аналітичний облік затрат і виходу продукції стада великої рогатої худоби. Калькуляція собівартості продукції стада великої рогатої худоби.

    курсовая работа [23,3 K], добавлен 07.08.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.